47896

ПРИРОДА І СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників проте однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будьякій її сфері є отримання мінімально необхідних знань уявлень про форми принципи та умови підприємницької діяльності. Умови і принципи підприємницької діяльності. Сутність і функції підприємництва Правові основи підприємницької діяльності в Україні встановлює Господарський кодекс від 16 січня 2003 року № 436IV набрав чинності з 1 січня 2004 р.

Украинкский

2013-12-13

78 KB

16 чел.

Лекції для МГГТ-11, МГРБ-11 з Підприємницького права

Метою викладення дисципліни “Підприємництво та менеджмент” є формування у студентів цілісної системи знань з теорії та практики організації підприємницької діяльності та основ менеджменту.

Сьогодні підприємництво поступово стає природною складовою української економіки, що свідчить про її просування до ринкових форм та методів господарювання. Для багатьох громадян України воно стало основним видом роботи або формою вторинної зайнятості. Особливо тяжіє до заняття підприємницькою діяльністю молоде покоління України.

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників, проте однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будь-якій її сфері є отримання мінімально необхідних знань, уявлень про форми, принципи та умови підприємницької діяльності. Тобто підприємництву потрібно вчитись.

ТЕМА 1. ПРИРОДА І СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА

План:

1.1. Виникнення та еволюція поняття підприємництва.

1.2. Сутність і функції підприємництва.

1.3. Умови і принципи підприємницької діяльності.

  1.   Виникнення та еволюція поняття підприємництва

Що ж таке підприємництво? Відповідь на це запитання дуже важлива як для господарської практики, так і для економічної науки. Поняття „підприємництво” надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається  сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин. Воно склалося протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інститутів, психології людей тощо.

Глибшому розумінню суті підприємництва сприятиме короткий нарис історії та теорії поняття „підприємництво”. Перші спроби системного теоретичного осмислення цього поняття датуються  XVIIVІІІ ст., хоча співтовариства підприємців, які складалися з ремісників, купців, лихварів тощо з’явилися значно раніше.

Вперше ввів у науковий обіг поняття „підприємництво” (англ.entrepreneurship) англійський економіст Річард Кантільйон (1680 – 1734). Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював завжди присутній у ньому елемент ризику. Підприємця Р. Кантільйон визначав як людину, яка купує за певну ціну засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов’язання з витрат, не знає, за якими цінами може відбутися реалізація. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбачуваності цін. Тому головною рисою підприємця Р. Кантільйон вважав готовність до ризику.

Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом ХVІІІ-ХІХ ст.  зробили такі західноєвропейські економісти як А. Сміт, Ж.Б. Сей, А.Маршалл, Й Шумпетер та ін.

Широко відомими є висловлювання видатного англійського економіста Адама Сміта (1723 – 1790) стосовно інтересів підприємців та їх взаємодії з інтересами держави і суспільства. А. Сміт  розглядав підприємця як власника, пов’язуючи підприємницьку діяльність насамперед із власною зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. Вчений підкреслював, що підприємець піклується виключно власними інтересами в процесі виробництва, переслідує власну користь, при цьому він „невидимою рукою” скеровується до мети, яка зовсім не входила в його наміри: „Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійовим способом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм”. Інший англійський економіст – Давид Рікардо (1772-1823) вбачав у підприємці звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця Карл Маркс (1818 – 1883).

Жан-Батіст Сей (1767 – 1832) – автор відомої теорії трьох факторів виробництва (праця, земля, капітал),  які не тільки беруть участь у виробництві, а й створюють вартість. Зокрема, „праця” породжує заробітну плату як дохід робітника; „земля” – ренту як дохід землевласника; „капітал” – прибуток як дохід капіталіста. Він  характеризував підприємця як особу, яка організовує інших людей у межах виробничої одиниці та як економічного агента, що комбінує фактори виробництва. Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці ХІХ ст. англійський економіст Альфред Маршалл (1842 – 1924), виділивши організацію виробництва, а згодом підприємницьку здатність до такої організації як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом).

Видатним внеском у розробку теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста Йозефа Шумпетера (1883 – 1950). Й.Шумпетер визначав підприємництво як універсальну загальноекономічну функцію будь-якої економічної системи. У центр своєї теорії економічного розвитку він поставив підприємця, що виступає рушієм економічного та науково-технічного прогресу. Підприємницьку функцію вчений ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація – це дітище підприємництва, а підприємець – творець інновацій.

У сучасних наукових дослідженнях західних країн підприємницька здібність визнається специфічним економічним ресурсом поряд з такими як земля, капітал і праця, і є об’єктом державного управління.

Фрідріх Хайєк (1899 – 1992) пов’язував підприємництво насамперед з особистою свободою, яка дає людині змогу раціонально розпоряджатись своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. За американським економістом Полем Самуельсоном (1915), підприємництво пов’язане з новаторством, а сам підприємець є сміливою людиною з оригінальним мисленням, яка домагається успішного впровадження нових ідей.

Трактування термінів „підприємництво” та „підприємець” деякими іншими відомими економістами представлені у табл. 1.1.

Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець – це активний суб’єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.

Підприємницьке право як галузь права — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

  1.  Сутність і функції підприємництва

Правові основи підприємницької діяльності в Україні встановлює Господарський кодекс від 16 січня 2003 року № 436-IV  (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), Цивільний кодекс від 16 січня 2003 року № 435-IV  та інші нормативно-правові акти.

Господарським кодексом підприємництво (або господарська комерційна діяльність) визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таблиця 1.1

Еволюція термінів „підприємництво” та „підприємець”

Рік

Автор терміну

Термін

1797

Бодо

Підприємець – це особа, яка несе відповідальність за підприємницьку справу; той, хто планує, контролює, організовує і володіє підприємством

1876

Френсіс Уокер

Слід розрізняти тих, хто надає капітал і отримує за нього відсотки, і тих, хто отримує прибуток завдяки своїм організаторським здібностям

1961

Девід Маквелланд

Підприємець – це енергійна людина, яка діє в умовах помірного ризику

1964

Пітер Друкер

Підприємець – це людина, яка використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою

1975

Альберт Шапіро

Підприємець – це людина, яка проявляє ініціативу, організовує соціально-економічні механізми. Діючи в умовах ризику, він несе повну відповідальність за можливу невдачу

1985

Роберт Хизрич

Підприємництво – це процес створення чогось нового, що володіє вартістю, а підприємець – це людина, яка витрачає на все це необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, отримуючи у винагороду гроші та задоволення досягненим

Під господарською діяльністю у Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання  робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

Слід підкресли, що підприємництво, це не будь-яка господарська діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується певними ознаками:

По-перше, це самостійна діяльність, діяльність „за свій рахунок”. Основою підприємницької діяльності є власність підприємця.

По-друге, це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий, інноваційний підхід.

По-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має бути постійною, пов’язаною з відтворювальним процесом і обов’язково офіційно зареєстрованою.

По-четверте, ця діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність в умовах високого рівня невизначеності. Її характерною ознакою є неминучість ризику та загроза втрат. Ризик – це можливість понесення збитків.

По-пяте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу.

Іноді поняття „підприємництво” помилково ототожнюють з поняттям „бізнес”. Вони дійсно є дуже близькими, але не тотожними. Бізнес – поняття набагато ширше ніж підприємництво, воно охоплює всі відносини, що виникають між учасниками ринкових відносин, і включає діяльність не лише підприємців, але й споживачів, найманих працівників, а також державних структур. Тобто бізнес, на відміну від підприємництва, включає будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь.

Не слід ототожнювати також поняття „підприємництво” та „підприємливість”. Підприємливість – це здатність людини (особистості) до самостійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку практично всі люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні і можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише 5-8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл.

Суб’єктів підприємницької діяльності називають підприємцями. В узагальненому розумінні підприємець – це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи та бере на себе особистий ризик, пов’язаний з її результатами, а також всю відповідальність за кінцеві результати діяльності. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України та інших держав, які за законодавством не обмежуються у правоздатності чи дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності. Правоздатність – це здатність особи мати права та обов’язки. Дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями створювати для себе обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у випадку їх невиконання.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну) (див. рис. 1.1).

Роль підприємництва в ринковій економіці полягає у забезпеченні розвитку та постійному оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, яке відкриває шлях до радикальних перетворень у технічному базисі та свідомості людей. Підприємницька діяльність забезпечує своєчасне задоволення потреб суспільства при ефективному використанні ресурсів внаслідок дії механізму конкуренції та особистій зацікавленості кожного підприємця у своїй справі. Підприємницька діяльність сприяє прогресивним структурним змінам в економіці за рахунок раціонального перерозподілу ресурсів на виробництво високоефективної продукції, виконання тих видів робіт та надання тих послуг, потреби в яких задовольняються не повністю, створюючи при цьому нові робочі місця та формуючи відповідну виробничу і соціальну інфраструктуру.

  1.  Умови і принципи підприємницької діяльності

Свобода підприємницької діяльності. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Так, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно  до  Закону  України  "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних  речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною  окремих  особливо  важливих  об'єктів  права державної власності, перелік  яких  визначається у встановленому Кабінетом Міністрів  України порядку,  а також  діяльність,  пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом  та  експлуатацією ракет-носіїв, у  тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями,  а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом  у  випадках, передбачених  Конституцію України .

Умови підприємницької діяльності. Щоб підприємницька діяльність стала ефективною та стабільною, необхідно створити певний комплекс умов в усіх сферах суспільного життя: економіки, права, політики та ін.

В економічній сфері найважливішими умовами є:

  •  реальний плюралізм форм власності, тобто наявність різних типів та форм власності, які визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою у боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталу тощо;
  •  розвинута інфраструктура підтримки підприємництва (консультативних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);
  •  стабільна, науково-обгрунтована економічна політика держави, в тому числі політика підтримки підприємництва, передусім дрібного;
  •  ефективне державне регулювання економіки, насамперед за допомогою економічних важелів тощо.

У сфері права основними умовами підприємницької діяльності є:

  •  ефективна та стабільна законодавча база щодо підприємництва;
  •  розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації;
  •  ефективна система захисту інтелектуальної власності (винаходів, патентів, ліцензій тощо);
  •  проста процедура реєстрації підприємств, скорочення форм звітності та контролю за їх діяльністю, відсутність хабарництва та чиновницького свавілля у цій діяльності;
  •  пільгове податкове законодавство.

Важливими умовами підприємницької діяльності в інших сферах є: стабільна політична ситуація, позитивна суспільна думка щодо діяльності підприємців, належний рівень культури підприємництва (тобто етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства у цій сфері та ін.).

Принципи підприємницької діяльності. Підприємництво здійснюється на основі:

  •  вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
  •  самостійного формування підприємцем  програми   діяльності, вибору  постачальників  і споживачів продукції,  що  виробляється, залучення матеріально-технічних,  фінансових  та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення  цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
  •  вільного найму підприємцем працівників;
  •  комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
  •  вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після  сплати  податків,  зборів та інших  платежів,  передбачених законом;
  •  самостійного здійснення  підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є: а) самоокупність; б) самофінансування; в) самозабезпечення; г) матеріальна відповідальність; д) економічна відповідальність; ж) господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.

Найважливішими рисами господарського розрахунку є отримання  прибутку на основі створення необхідних суспільству товарів та послуг та підвищення ефективності виробництва, економічна відповідальність за результати невмілого господарювання, неефективного використання ресурсів. Наслідком такого господарювання може стати банкрутство. Про економічну відповідальність господарського розрахунку свідчить той факт, що у США з приблизно 600 тис. нових, переважно малих фірм, які щорічно виникають, розорюються майже 400 тис. У Великобританії протягом першого року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії – сьома з 10 протягом 5 років.

Питання і завдання для самоперевірки

1  Де міститься легальне визначення поняття підприємництва в Україні?

2  Чи є ідентичними поняття «підприємництво» і «бізнес»?

3  Назвіть ознаки підприємництва.  

4  Що розуміється під етикою підприємців?

5  За якими критеріями і на які види підрозділяється підприємництво?

6  Що таке підприємницьке право як галузь права? Які особливості цієї галузі права?

7  Що таке «підприємницьке законодавство»?

8  Назвіть закони України, у яких містяться норми підприємницького права.

9  Назвіть відомі вам підзаконні нормативно-правові акти підприємницького законодавства і класифікуйте їх.


Інноваційна (творча)
– генерування та реалізація нової комерційної ідеї

есурсна – мобілізація матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів

ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Організаційна – реєстрація підприємства, організація виробництва, збуту, реклами тощо

Стимулююча (мотиваційна) – формування мотиваційного механізму ефективної та корисної праці

Рис. 1.1. Основні функції підприємницької діяльності


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60893. Подорожуючи Францією 523.5 KB
  Entendez –vous les coups de fusil? C’ect l’hiver de 1792. La France est en guerre avec l’Autriche. Dans quelques jours l’armeé française quitte la ville, elle va lutter contre l’ennemi.
60897. Лінійні алгортми. Побудова блок – схеми алгоритму 44.5 KB
  Багаторядкове поле редагування Memo. Розв‘язок: c = ; Блок – схема Багаторядкове поле Memo. Компонента Memo знаходиться на закладці Stndrd. Приберіть із багаторядкового поля рерагування слово Memo1.