47898

Розвиток енергетики України

Конспект

Энергетика

Організація роботи робітників енергетики. Цехи допоміжного виробництва забезпечують основному виробництву необхідні умови для нормальної роботи здійснюють ремонт обладнання постачання матеріалами інструментами та пристосуванням запасними частинами різними видами енергії транспортом. Для кожного виду палива існує своя спеціальна система паливоподачи на підставі котрої організується свій режим роботи цеху. Завдання що поставлені перед майстром потребують від нього не тільки технічної підготовки але й знань економіки виробництва...

Украинкский

2013-12-13

259 KB

1 чел.

Зміст опорного конспекту

Теми

Стор.

Вступ

5

Тема 1:  „Розвиток енергетики України .  Паливно-енергетичний  комплекс. Особливості енергетичної галузі.”

6

Тема 2: „Основи  управління енергетичним виробництвом.  Механізми управління.”

9

Тема 3 :“Енерговиробництво та його структура. Функції підприємств. Статут та паспорт підприємства. ”

11

Тема 4 : “Капітальні вкладення та капітальне будівництво в енергетиці”

14

Тема  5 :“ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

16

Тема 6: “Основні фонди підприємства, їх структура, оцінка.”

18

Тема 7 :“Показники використання основних фондів в енергетиці”.

21

Тема 8: “Знос основних фондів підприємства. Амортизація.”

23

Тема 9 : “ Оборотні фонди  та оборотні засоби, їх структура та склад. Показники використання .”

26

Тема 10: “Класифікація кадрів. Робота з персоналом   енергопідприємств. Продуктивність праці”

31

Тема  11 : “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

34

Тема 12:  “Організація заробітної плати на підприємствах. Тарифна система. Форми та системи оплати праці”

37

Тема 13 :  “Собівартість продукції . Види собівартості. Класифікація затрат на виробництво.”

43

Тема 14:  “Особливості визначення собівартості продукції в енергетиці. Класифікація затрат на виробництво. Структура собівартості. Характеристика елементів затрат. ”

46

Тема 15 “Особливості визначення собівартості енергії на ТЕЦ”

49

Тема 16 : “Собівартість передачі і розподілу енергії.  Повна собівартість енергії в енергосистемі.”

52

Тема 17 :  “Економічна ефективність . Показники економічної ефективності”

54

Тема 18 :  “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

56

Тема 19 : “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

58

     Тема 20 : “ Ціна та ціноутворення. Прибуток. Рентабельність .”      

63

Типові  задачі з  рішеннями.

66

Тема 3 :“Енерговиробництво та його структура. Функції підприємств. Статут та паспорт підприємства. ”

План.

  1.  Виробнича структура. Функціональне призначення цехів основного виробництва.
  2.  Функціональне призначення цехів допоміжного виробництва.
  3.  Непромислове виробництво.
  4.  Управління тепловою електростанцією, функціональні обов’язки апарата управління.
  5.  Статут і паспорт підприємства.

  1.  Виробнича структура. Функціональне призначення цехів основного виробництва.

Під виробничою структурою розуміють сукупність виробничих підрозділів, їхній взаємозв’язок та розміщення. Основною структурною одиницею промислового виробництва є цех. Розрізняють цехи основного та допоміжного виробництва.

Під цехами основного виробництва розуміють такі, в котрих виробляють продукцію, для випуску котрої створено підприємство. На ТЕС основними будуть усі цехи, в котрих відбуваються процеси по перетворенню хімічної енергії палива в теплову та електричну.

До цехів основного виробництва ТЕС відносяться котлотурбінний і електричний. Цехами допоміжного виробництва промислових підприємств є цехи, котрі, не будучи зв’язані з виготовленням основної продукції підприємства, обслуговують основне виробництво. Цехи допоміжного виробництва забезпечують основному виробництву необхідні умови для нормальної роботи (здійснюють ремонт обладнання, постачання матеріалами, інструментами та пристосуванням, запасними частинами, різними видами енергії, транспортом).

Котлотурбінний цех.

Функції турбінного цеху полягають у перетворенні енергії пари високого тиску в механічну енергію за допомогою турбін (турбоагрегатів).

За котлотурбінним цехом закріплені котельний, турбінний, а також усе  допоміжне обладнання котре приймає участь в виробництві теплової та електричної енергії. На цей цех припадає левова доля всього виробничого процесу на ТЕС.

Функції котельного цеху  полягають у виробництві тепла (пари високого тиску) в котлах та передача його по паропроводах в турбінний цех.

У виробництві даного цеху зайнятий персонал по експлуатації обладнання, котрий працює вахтовим  методом, а також ремонтний персонал котельного та турбінного цехів.

Електричний цех.

Функція електроцеху полягає в перетворенні механічної енергії в електричну за допомогою генераторів, а також в трансформації та передачі електроенергії в систему споживання.

За електроцехом  закріплюють генератори та усе електричне обладнання електростанції, враховуючи пристрої релейного захисту, електричної автоматики, телемеханіки та зв’язку, електровимірювальні прилади. В його веденні знаходяться електроремонтна та трансформаторна майстерні, масляне господарство, електромеханічна лабораторія, що займається випробуванням обладнання та пристроїв вторинних кіл. Електроцех виконує випробування та ремонт електродвигунів усіх механізмів, встановлених на електростанції, хоча самі механізми належать персоналу інших цехів та експлуатуються ними.

Весь персонал цеху розподіляється на експлуатаційний та ремонтний.

  1.  Функціональне призначення цехів допоміжного виробництва.

До цехів допоміжного виробництва ТЕС відносять : паливо-транспортний, хімічний, теплової автоматики та вимірювань, ремонтно-будівельний.

Паливно-транспортний цех.

Функція паливно-транспортного цеха полягає в забезпеченні безперебійного постачання паливно-енергетичними ресурсами котельний цех.  

В  виді палива на ТЕЦ  використовують  вугілля, мазут і газ. Для кожного виду палива існує своя спеціальна система паливоподачи, на підставі котрої організується свій режим роботи цеху. Найбільше ефективним паливом для ТЕЦ є газ.

Весь персонал цеху поділяється, як і в основних цехах, на експлуатаційний і ремонтний.

Хімічний цех.

Функція  хімічного цеху полягає в регенерації, очищенні води, яка приймає участь в технологічному процесі. За хімічним цехом закріплені склади, ємності хімічних реагентів, вапняне господарство, господарство по водоочищенню і т. ін., а також обладнання, яке приймає участь в технологічному процесі.

За хімічним цехом закріплена хімічна лабораторія, котра проводить спеціальні аналізи.

Весь персонал цеху ділиться на експлуатаційний та ремонтний.

Цех теплової автоматики та вимірювань.

Функції даного цеху полягають в обслуговуванні та ремонті автоматичного обладнання, зніманні спеціальних діаграм, вимірювань.

До ЦТАВ закріплено автоматичне обладнання, яке встановлено в котельному, турбінному, хімічному, електричному, паливно-транспортному цехах.

За ЦТАВ закріплені  лабораторії точної механіки, теплової автоматики, електронної автоматики, вимірювань.

Ремонтно-будівельний цех.

Функція ремонтно-будівельного цеху полягає  у підтриманні в технічно-справному стані усіх будівель, споруд, шляхів, площадок, спеціальних комунікацій, трубопроводів, технічної води, пожежних гідрантів, питною та гарячої, каналізації, а також в своєчасному ремонті та виготовленні спеціальних деталей, заготовок.

За ремонтно-будівельним цехом закріплені такі ділянки: будівельні, столярні, сантехнічні, слюсарні, механічні, ковальський цех, малої механізації, зварювальний, по влаштуванню риштувань і т. ін

3. Непромислове виробництво.

До непромислового виробництва відносять господарства , продукція та послуги котрих не входять в основну діяльність підприємства. В їхні функції входять обслуговування побутових потреб персоналу підприємства, тобто підрозділи та відділи, яки не приймають участі в промисловому виробництві, а саме: управлінський відділ, виробничо-технічний, правово-економічний, відділ техніки безпеки та охорони праці, відділ капітального будівництва, бухгалтерія, відділ кадрів, воєнізована охорона, відділ постачання, складське господарство, відділ по громадський охороні, медична частина і т. ін

4. Управління тепловою електростанцією, функціональні обов’язки апарата управління.

Управління тепловою електростанцією очолює директор, котрий в межах наданих йому прав розпоряджується усіма засобами та майном електростанції, керує роботою колективу, несе відповідальність за дотримання фінансової, договірної, технічної та трудової дисциплін на станції, забезпечує цілісність власності.

Усією виробничо-технічною діяльністю електростанції директор  керує через свого першого заступника – головного інженера.

Головний інженер відповідає за технічні питання, організує розробку та впровадження передових методів праці, раціонального використання обладнання, економної витрати палива, електроенергії, матеріалів. Під керівництвом головного інженера  відбувається ремонт обладнання . головний інженер очолює кваліфікаційну комісію по перевірці технічних знань та підготовку інженерно-технічних працівників електростанції.

Кожний цех електростанції очолює начальник,  якого призначає директор підприємства. Начальник цеху  організує роботу колективу цеху по виконанню планових показників, приймає участь у виховній роботі в колективі, розпоряджується засобами цеху, має право заохочення та накладання дисциплінарних стягнень на робітників цеху і т. ін

Окремі ділянки цеху очолюються майстрами . Майстер з керівником ділянки відповідає за виконання плану, розміщення  працівників та техніку безпеки, правильне нормування праці. Завдання,  що поставлені перед майстром,  потребують від нього не тільки технічної підготовки,  але й знань економіки виробництва, його організації, він повинен бути обізнаним в економічних показниках роботи своєї ділянки, цеху, підприємства в цілому. Майстри безпосередньо керують роботою бригадирів та бригад робітників.

5. Статут і паспорт підприємства.

Для будь-якого підприємства, в тому числі і енергетичного, утверджується  статут, оформляється паспорт. В статуті визначається найменування підприємства та місце його знаходження, найменування вищестоящої організації, котрій безпосередньо підпорядковане підприємство, предмети та мета його діяльності, статутний фонд (виділенні підприємству державою, можливі й інші джерела, основні та оборотні фонди) та перелік реквізитів, рахунків у банкові ( можливо в декількох), порядок звітності. Електростанція є юридичною особою з дня затвердження статуту.

Паспорт підприємства містить дані про наявність та використання потужностей, основних фондах та капітальному будівництві, матеріальних ресурсах, трудових ресурсах, фінансових показниках, показниках соціального розвитку. Дані, що вміщені в паспорті, необхідні для оцінки рівня та резервів (потенційних можливостей) виробництва та використовуються при плануванні.  

Контрольні запитання

до теми “Енерговиробництво та його структура. Функції підприємств. Статут та паспорт підприємства. ”

  1.  Виробнича структура енергопідприємства ?
  2.  Функціональні обов’язки основних цехів ТЕС.
  3.  Функції цехів допоміжного виробництва.
  4.  Функції підрозділів що  відносяться до непромислового виробництва?
  5.  Схема управління  виробничо-технічною діяльністю електростанції. Паспорт підприємства.

Тема  5 :“ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

План

  1.  Види потужностей основних виробничих фондів.
  2.  Система показників використання обладнання ЕС.

І. Види потужностей основних виробничих фондів.

Використання основних виробничих фондів ЕС залежить, головним чином, від використання їхньої активної частини і перш за все  - силового обладнання. Потужність силового обладнання визначає виробничу потужність ЕС, її максимальне навантаження, котре вона здатна забезпечити по електроенергії (кВт∙год) та тепло енергії (ГДж/год).

Розрізняють установлену потужність, номінальну, розподільчу та робочу потужності  ЕС.

Установлена потужність електростанції (Nу ) – це сума паспортних (номінальних ) потужностей генераторів.

Nу = Nн ∙ nбл   ;  МВт       

Установлена потужність змінюється з введенням в експлуатацію нових енергоблоків, при демонтажу або перемаркіруванні  діючих.

Розподільча потужність електростанції (Nрозп. ) – визначається з врахуванням обмежень, або розривів потужності. 

Розрив потужності -  це невідповідність в даний момент часу потужності окремих елементів технологічного процесу, наприклад  реактора та турбогенератора,  енергоблоку та ЛЕП і т.д. розрив потужності може виникнути через зупинку блоку або одного з турбогенераторів на ремонт, освоєння проектної потужності, дефектів обладнання блоків.  До розриву потужності на електростанції може привести й загально станційні обмеження. Для  розрахунку розподільчої потужності визначається яка з двох величин найбільша: максимальне загально станційне обмеження (розрив) потужності або сума обмежень (розривів) потужності по окремих енергоблоках. Найбільша з цих  величин віднімається від установленої потужності.

Робоча потужність електростанції   (Nр )  дорівнює різниці  між розподільчою потужністю та резервом, котрий потрібен для компенсації непередбачених змін балансу  активної потужності в енергосистемі.

Номінальна потужність – це потужність, що розвивається агрегатом невизначено довгий час в умовах режиму, для котрого побудована машина, ця потужність указана в паспорті машини.

Максимальна потужність – потужність агрегату, яка або співпадає з номінальною, або перевищує її але короткочасно.

2. Система показників використання обладнання ЕС.

Використання обладнання  ЕС характеризується системою показників:

    -  коефіцієнт екстенсивного використання   ке – характеризує          тривалість використання існуючих потужностей

ке = Тр  /  Тк ≤  1 , де

Тр  та  Тк  - відповідно час знаходження блока в складі обладнання даної ЕС, години.

Підвищенню коефіцієнту сприяє скорочення часу ремонтів.

  •  коефіцієнт інтенсивного використання кі – характеризує навантаження з яким працює обладнання

         кі = Рср. / Рmax ≤ 1  , де

Рср.  та Рmax  - відповідно середнє та максимальне навантаження яке несе обладнання.

Підвищенню коефіцієнту сприяє підвищення навантаження обладнання

   

  •  показник  кількості годин використання установленої потужності  hу ,

        hу = квик ∙ Тк ,                  або                             hу =     Wв  / Nу ,

по значенню показника hу , електростанції поділяються на:

базові -             hу =   5000 –7000 год./рік

напівпікові  -   hу =   2000 -5000 год. /рік   

пікові -             hу =     500 – 2000 год. /рік

Контрольні запитання                                                                                                                          до теми 5 “ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

1. Дати характеристику виробничім потужностям енергетичних об’єктів.

2. Дати характеристику резервам потужності.

3. Назвати показники  економічності використання енергетичного обладнання ЕС.

Задача .

  •  На  КЕС-300 установлено 8 блоків, річний виробіток електроенергії склав 15,2 ∙ 109 кВт∙год,  загальний час, впродовж якого блоки находяться: в ремонті  - 5200 год. ,  в роботі – 58800 год. , в експлуатаційному резерві – 6080 год. Визначити коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного, загального використання установленої потужності, а також   показник  кількості годин використання установленої потужності  - hу .

Тема  5 :“ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

План

  1.  Види потужностей основних виробничих фондів.
  2.  Система показників використання обладнання ЕС.

І. Види потужностей основних виробничих фондів.

Використання основних виробничих фондів ЕС залежить, головним чином, від використання їхньої активної частини і перш за все  - силового обладнання. Потужність силового обладнання визначає виробничу потужність ЕС, її максимальне навантаження, котре вона здатна забезпечити по електроенергії (кВт∙год) та тепло енергії (ГДж/год).

Розрізняють установлену потужність, номінальну, розподільчу та робочу потужності  ЕС.

Установлена потужність електростанції (Nу ) – це сума паспортних (номінальних ) потужностей генераторів.

Nу = Nн ∙ nбл   ;  МВт       

Установлена потужність змінюється з введенням в експлуатацію нових енергоблоків, при демонтажу або перемаркіруванні  діючих.

Розподільча потужність електростанції (Nрозп. ) – визначається з врахуванням обмежень, або розривів потужності. 

Розрив потужності -  це невідповідність в даний момент часу потужності окремих елементів технологічного процесу, наприклад  реактора та турбогенератора,  енергоблоку та ЛЕП і т.д. розрив потужності може виникнути через зупинку блоку або одного з турбогенераторів на ремонт, освоєння проектної потужності, дефектів обладнання блоків.  До розриву потужності на електростанції може привести й загально станційні обмеження. Для  розрахунку розподільчої потужності визначається яка з двох величин найбільша: максимальне загально станційне обмеження (розрив) потужності або сума обмежень (розривів) потужності по окремих енергоблоках. Найбільша з цих  величин віднімається від установленої потужності.

Робоча потужність електростанції   (Nр )  дорівнює різниці  між розподільчою потужністю та резервом, котрий потрібен для компенсації непередбачених змін балансу  активної потужності в енергосистемі.

Номінальна потужність – це потужність, що розвивається агрегатом невизначено довгий час в умовах режиму, для котрого побудована машина, ця потужність указана в паспорті машини.

Максимальна потужність – потужність агрегату, яка або співпадає з номінальною, або перевищує її але короткочасно.

2. Система показників використання обладнання ЕС.

Використання обладнання  ЕС характеризується системою показників:

    -  коефіцієнт екстенсивного використання   ке – характеризує          тривалість використання існуючих потужностей

ке = Тр  /  Тк ≤  1 , де

Тр  та  Тк  - відповідно час знаходження блока в складі обладнання даної ЕС, години.

Підвищенню коефіцієнту сприяє скорочення часу ремонтів.

  •  коефіцієнт інтенсивного використання кі – характеризує навантаження з яким працює обладнання

         кі = Рср. / Рmax ≤ 1  , де

Рср.  та Рmax  - відповідно середнє та максимальне навантаження яке несе обладнання.

Підвищенню коефіцієнту сприяє підвищення навантаження обладнання

   

  •  показник  кількості годин використання установленої потужності  hу ,

        hу = квик ∙ Тк ,                  або                             hу =     Wв  / Nу ,

по значенню показника hу , електростанції поділяються на:

базові -             hу =   5000 –7000 год./рік

напівпікові  -   hу =   2000 -5000 год. /рік   

пікові -             hу =     500 – 2000 год. /рік

Контрольні запитання                                                                                                                          до теми 5 “ Виробничі потужності енергетичних об’єктів. Класифікація. Резерви потужності. ”

1. Дати характеристику виробничім потужностям енергетичних об’єктів.

2. Дати характеристику резервам потужності.

3. Назвати показники  економічності використання енергетичного обладнання ЕС.

Задача .

  •  На  КЕС-300 установлено 8 блоків, річний виробіток електроенергії склав 15,2 ∙ 109 кВт∙год,  загальний час, впродовж якого блоки находяться: в ремонті  - 5200 год. ,  в роботі – 58800 год. , в експлуатаційному резерві – 6080 год. Визначити коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного, загального використання установленої потужності, а також   показник  кількості годин використання установленої потужності  - hу .

Тема 10: “Класифікація кадрів. Робота з персоналом   енергопідприємств. Продуктивність праці”

План:

  1.  Класифікація кадрів.
  2.  Продуктивність праці.  
  3.  Показникі продуктивності праці
  4.  Кадрова політика підприємства.

1. Класифікація кадрів.

Найважливішим елементом продуктивних сил підприємства і основним джерелом його розвитку є люди, тобто  персонал підприємства, трудові кадри підприємства, їх майстерність, освіта й фахова підготовка. Персонал підприємства, або кадри (постійний кваліфікований склад працівників підприємства) за принципом участі у виробничий діяльності поділяється на промислово-виробничий (ПВП) , який займається виробництвом та його обслуговуванням і непромисловий (працівники житлово-комунального господарства , лікувально-санаторних, дитячих закладів тощо) .

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на категорії:

- керівники – це працівники, що обіймають керівні посади : директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідуючи, голови правління та ін.

- спеціалісти – це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтера, адміністратори, юристи, соціологи та ін.

- службовці – це працівники, які готують і оформлюють документацію, облік та контроль, здійснюють господарське обслуговування, до них належать секретарі, діловоди, касири, робітники архівів, стенографісти  та ін.

- робітники – це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення товару. Залежно від того, в якому цеху вони працюють , працівники поділяються на основних, допоміжних та обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також і молодшій обслуговуючий персонал (МОП): двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал групується за:  професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Професія –це вид трудової діяльності, якій потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок, наприклад: оператор, слюсар, зварник, економіст, бухгалтер і т.д.

Спеціальність – це комплекс знань у межах професії, наприклад: в межах професії “слюсар” виділяють спеціальності слюсар електромонтажних робіт, слюсар сантехнік, слюсар механоскладальних  робіт, слюсар трубопровідник  та ін.

Кваліфікація – це рівень спеціальних знань ті практичних навичок і відображає ступінь оволодіння робітником своєї професії. Рівень кваліфікації визначається розрядом.

Відсоткове співвідношення працівників за категоріями (виробничими, віковими, за статтю, за рівнем загальної і спеціальної підготовки та ін.) утворює структуру персоналу і визначає питому вагу відповідної групи працівників у загальній чисельності персоналу.

Чисельність персоналу не залишається постійною. В наслідок найму і звільненню працівників здійснюється рух персоналу. З метою обліку наявності та руху персоналу вводиться поняття облікової, середньо облікової та явочної чисельності.

Облікова чисельність – це кількість працівників незалежно від того, знаходяться вони  на роботі , чи у відпустці, відрядженні, або звільнені.

Явочна – це та кількість працюючих, яка стала до роботи.

Середньооблікова – це чисельність  за певний період часу, визначається як сума щоденної облікової чисельності , віднесена до кількості днів в цьому періоді.

Важливим показником, якій  характеризує ефективність роботи з персоналом є текучість (плинність) кадрів.

Коефіцієнт текучості кадрів визначається за формулою

Кт = Чзв. / Чсер.  ,        де

Чзв.  –чисельність працюючих, що звільнились за різними причинами.

Чсер.  – середньооблікова  чисельність персоналу.

З плинністю кадрів пов’язані суттєві витрати: прямі витрати на працівників, що звільняються, спад виробництва під час заміни кадрів та через підготовку і навчання кадрів, плата за позаурочні години тим хто залишилися, зниження продуктивності праці.

2. Продуктивність праці.

Продуктивність праці є вирішальним чинником підвищення ефективності виробництва. Її економічна сутність в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та затратами робочого часу на її виготовлення. Розрізняють продуктивність індивідуальної та загальної  праці

Продуктивність  індивідуальної праці є виготовлення продукції одним працівником за певний період часу.

Продуктивність загальної праці характеризує ефективність загальної праці і визначається відношенням виробленого за рік валового продукту до кількості працівників.

Продуктивність може бути розрахована  в натуральних показниках ,   вартісних, а також в нормативних одиницях.

Продуктивність праці в нормативних одиницях означає трудовитрати, розраховуються в людино-годинах . Нормативи зібрані у довідниках “Збірники по нормативах” відповідних галузей.

Трудомісткість продукції визначає витрати робочого часу на одиницю чи конкретний комплекс робіт.

  1.  Показникі продуктивності праці.

 До показників продуктивності праці на електростанціях належать:   

виробіток електроенергії на одного робітника ПВП (кВт∙год /чол.);

виробіток валової продукції на одного робітника ПВП (грн./чол.); коефіцієнт обслуговування, визначає мий як відношення встановленої потужності ЕС до чисельності ПВП (МВт/ чол.); питома чисельність персоналу (штатний коефіцієнт  -  чол. / МВт)

До чинників підвищення продуктивності праці можна віднести застосування нових технологій, упровадження комп’ютерних розробок, механізація та комплексна автоматизація виробничих процесів, модернізація та заміна застарілого обладнання  – тобто це буде фондомістка форма  підвищення продуктивності . А також фондозберігаюча  форма , це ліквідація простою робочого часу, забезпечення оптимальне завантаження обладнання, зниження плинності кадрів, збільшення зарплати, творча заінтересованість, кар’єра та ін.

5. Кадрова політика підприємства.

Головне завдання кадрової політики є забезпечувати  кожне робоче місце персоналом відповідної професії і кваліфікації. Реалізація цього завдання проводиться через : набір персоналу, підготовку кадрів, оцінку дієздатності працівників, мотивацію додержання дисципліни, контроль додержання працівниками правил гігієни та безпеки, забезпечення зв’язків між керівництвом та трудовим колективом, реалізацію соціальних функцій та ін.

Основними документами, які забезпечують юридичні аспекти відносин між робітником і роботодавцем, є трудовий договір та індивідуальний договір підряду.

Трудовий договір – документ, що є угодою між підприємством та людиною, яка влаштовується на роботу. Терміни укладання  його різні, і після підписання договору з обох сторін робітник зараховується на підприємство на підставі наказу.

Індивідуальний договір підряду  -  документ, у якому працівник зобов’язується виконувати  роботу на замовлення підприємства за обумовлену у договорі ціну.

Контрольні запитання

                                                                                                                                                                      до теми 10 “Класифікація кадрів. Робота з персоналом   енергопідприємств. Продуктивність праці”

  1.  Склад  і структура виробничого персоналу.  По яким категоріям вона розраховується?
  2.  Продуктивність праці. Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці.
  3.  Плинність кадрів і як вона впливає на продуктивність праці? Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці.
  4.  Класифікація кадрів.
  5.  Кадрова політика енергопідприємства.

Задача.

Визначити чисельність ПВП КЕС з турбінами К-800, чотири енергоблоки, питома чисельність ПВП – 0,8 чол. / МВт.

Тема  11 : “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

План.

  1.  Організація праці робітників енергетики.
  2.  Нормування робочого часу.

  1.  Організація праці робітників енергетики.

Під організацією праці розуміють систему ціленаправлених дій по об’єднанню, узгодженню, впорядкуванню діяльності людей в процесі виробництва.

Основними напрямками планування праці є:

  •  раціональна організація робочого місця;
  •  підготовка та підвищення кваліфікації кадрів;
  •  вдосконалення нормування праці;
  •  покращення умов праці.
  •  Раціональна організація робочих місць сприяє підвищенню продуктивності праці.

Робоче місце – це частина виробничого простору , яка закріплена за окремими робочими, або за бригадою робочих і оснащена  усіма необхідними матеріально-технічними засобами для виконання певного виду робіт.

Для організації конкретних робочих місць використовуються типові проекти, в яких визначається призначення та характеристика робочого місця (професії і спеціальності, основна робоча поза, обладнання),  оснащення та технічна документація, розташування робочого місця, схема зв’язку зі службами обслуговування, містяться рекомендації про створення найбільш сприятливих умов праці (освітлення, техніка безпеки, естетичне оформлення) і т.д.

Специфічною, для обслуговування енергоустановок, формою встановлення виробничих зв’язків між виконавцями, є організація бригад по зонах обслуговування. Під зоною обслуговування розуміють визначену територіально обмежену сукупність основних і допоміжних агрегатів з контрольно-вимірювальної апаратурою, механізмами управління, засобами зв’язку і сигналізації, в межах якої вимагається виконання відповідних раціонально розподілених трудових функцій, забезпечуючи найбільш надійну й економічну експлуатацію обладнання.

Спільна праця потребує узгодження дій за часом – по годинах доби, днях тижня та загальний час роботи на протязі визначеного календарного періоду (доби, місяця, кварталу, року). Відповідно цього розрізняють режими роботи та режими відпочинку: внутрішньозмінні, тижневі та річні.

Добовий режим роботи підприємства може бути однозмінним, двозмінним та тризмінним. При багатозмінній робот виходи робочих регулюються графіком змінності, котрий визначає характер тижневих і річних режимів праці і відпочинку.

Експлуатаційне обслуговування ТЕС здійснюється  оперативним персоналом цілодобово, по тризмінному графіку, чотирма вахтами. В склад вахти входить оперативний персонал по експлуатації котлотурбінного обладнання, приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів, хімічного обладнання, обладнання паливоподачи.

Керівництво оперативним персоналом здійснює начальник зміни електростанції та начальник змін відповідних підрозділів (цехів або дільниць) електростанції.

  1.  Нормування робочого часу.

Важливою складовою частиною організації праці є нормування праці. Розрізняють наступні норми:

  •  часу  -   визначає робочий час, який необхідне для якісного виконання одиниці загальної роботи робітником, або групою робітників, визначеної професії та кваліфікації (чол./год);
  •  виробітки -  визначає, яку кількість продукції повинен зробить робітник, визначеної професії та кваліфікації, за означений час: годину, зміну або місяць (натуральних одиниць/година).

Різновидом цієї норми є норма обслуговування робочих місць та обладнання, вона вказує чисельність робітників відповідної кваліфікації, необхідних для обслуговування однієї або декількох одиниць обладнання, машин, механізмів чи апаратів, або одного чи декілька робочих місць.     

Норми затрат робочого часу встановлюються методами технічного нормування.

Весь робочий день робітника розпадається на час роботи і час перерв. В свою чергу час роботи включає наступні складові:

  •  основний (технологічний ) час, на протязі якого виконуються основні технологічні роботи;
  •  допоміжний час – витрачається робітником на дії,   які забезпечують виконання основної роботи (встановлення, закріплення, зняття обробленого  виробу, перестановка інструмента, вимірювання оброблених виробів тощо). Сума основного та допоміжного часу має назву оперативного часу;
  •  час обслуговування робочого міста, включає підготовку робочого міста до роботи, заміна інструмента, прибирання після роботи та ін.;
  •  підготовчо-заключний час – це час, що затрачується на ознайомлення з кресленням, отриманням інструктажу, налагодженням обладнання  та ін. Воно витрачається лише раз і його тривалість не залежить від розмірів партії виробів, які  оброблюють.

Перерви робочого часу мають причини:

  •  незалежні від робітника, в основному це причини організаційно-техничного характеру, таки, як чекання майстра, матеріалу, транспорту та ін.;
  •  залежні від робітника – перекури, запізнення на роботу, розмови під час роботи та ін.;
  •  регламентовані перерви на відпочинок та власні потреби, а також перерви при виконанні фізично важких робіт, або робіт, що проводяться прискореними темпами, при високій температурі, в незручному положенні і т.п.

Втрати робочого часу, що з’явились в наслідок поганої організації праці, в норму додаватися неповинні. Вони повинні негайно усуватися по мірі їх виявлення.

Для вивчення затрат робочого часу використовують наступні методи:

  •  фотографія робочого часу, здійснюється методом безпосередніх замірів (індивідуальна і групова);
  •  фотографія робочого часу методом миттєвих спостережень (індивідуальна і групова);
  •  само фотографія робочого часу;
  •  хронометраж робочого часу, здійснюється для виявлення фактично витраченого часу на обробку виробу на новому обладнанні,  для встановлення нових нормативів, обґрунтування або зміни діючих нормативів.

При обробки і аналізі результатів спостереження, проводяться розрахунки виконання кожного окремого елемента роботи, які об’єднуються в групи, відповідно прийнятої класифікації затрат робочого часу, визначаються сумарні затрати часу по групам і їх питома вага у загальному робочому часі, складається баланс робочого часу по елементам роботи.  

 

Контрольні запитання

до теми 11 “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

  1.  Що розуміють під організацією праці? Які вимоги пред’являють до організації праці на електростанціях?
  2.  Чим визначається особливості організації праці  на електростанціях?
  3.  Розподіл робочого часу. Характеристика часу роботи і часу перерв.

Задача.

Норма часу на виготовлення одиниці продукції – 10 хвилин. Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу зменшиться до 8 хвилин?

Тема 18 :  “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

План:

1. Планування на енергопідприємстві, основні показники плану.

Планування на енергопідприємстві, основні показники плану.

На підприємстві (в об’єднанні) планування полягає в визначенні напрямків, темпів, пропорцій і результатів діяльності  виробничого колективу на визначені періоди часу, які направлені на виконання державних завдань, планів економічного і соціального розвитку. Встановлюються завдання в області розвитку техніки, технології і організації виробництва, випуску високоякісної продукції, використання виробничих ресурсів, соціального розвитку колективу.

В річних планах економічного і соціального розвитку по об’єднаннях і підприємствах затверджуються слідуючи показники:

  1.  По виробництву:
  •  об’єм виробленої продукції

ВП = Wвідп  ∙  Це + Qвідпт  ,

  •  об’єм реалізованої продукції

РП = П. + АБ,     де

АБабонентська заборгованість по електричної і теплової енергії, грн. ;

ТП – товарна продукція.

  1.  По праці і соціальному розвитку: ріст продуктивності праці, фонд заробітної плати.
  2.  По фінансах: загальна сума прибутку, платежі в держбюджет і асигнування з державного бюджету.
  3.  По капітальному будівництву : введення в дію основних фондів, виробничих потужностей і об’єктів.
  4.  По впровадженню нової техніки та передового досвіду:  завдання по розробці, освоєнню і впровадженню нових високоефективних процесів, по впровадженню передового досвіду в області технології, наукової організації праці.
  5.  По матеріально-технічному забезпеченню : об’єм поставок матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання річного плану, завдання по зниженню норм витрат матеріальних ресурсів.

Підприємствам і виробничим об’єднанням встановлюються нормативи відрахувань від прибутку в фонди економічного стимулювання, а також ставки податків.

Енергооб’єднання складаються з електростанцій, різних за типами, технічним характеристикам, ресурсам, що використовуються, економічним показникам. Тому економічні показники енергооб’єднання і  виробничі витрати в цілому, залежать від його структури, тобто від того, якім чином загальне навантаження енергооб’єднання буде розподілене  між електростанціями, що входять в його склад. Режими роботи електростанцій і мережних підприємств встановлюють енергооб’єднання.  Енергооб’єднання, завчасно, на науковій основі, планує і коректує у відповідності до змін і ситуацій (в залежності від забезпечення енергоресурсами, природних умов, виводу основного обладнання в ремонт плановий або аварійний, аварійного виходу з ладу обладнання тощо) режими роботи електростанцій і мережних підприємств. Економічні показники роботи деяких енергопідприємств можуть бути далекими від найкращих , наприклад, у електростанціях, що працюють в пікових або напівпікових зонах графіка навантаження. Ступінь використання  виробничих фондів  енергопідприємтсвом залежить, значною мірою, від  колективу, що забезпечує готовність обладнання до роботи і виконання заданих графіків навантаження і від умов роботи енергооб’єднання в цілому.

Збут енергії в енергосистемі виконується централізовано, по єдиним тарифам, що встановлені по групам енергооб’єднань, причому різні споживачі  оплачують за споживану енергію  по різним тарифам, тому прибуток залежить від структури споживачів енергії. Прибуток концентрується в енергооб’єднанні, які реалізують енергію, здійснюють  всі розрахунки зі споживачами і несуть перед ними відповідальність за порушення енергопостачання і якість енергії. Енергооб’єднання відшкодовує підприємствам, що входять до його складу, витрати по виробництву, передачі і розподіленню енергії у відповідності до заданих їм режимам і умовам роботи.

Методичною основою планування є балансові розрахунки. За допомогою системи балансів зіставляються ресурси  (матеріальні, трудові, фінансові) і потреба в них.

Для планування розробляються прогнози, які не є обов’язковими для виконання, але які дозволяють аналізувати наслідки різних варіантів можливих рішень, оцінювати дію різних обставин та фактів ( наприклад, типів розвитку, терміну розробок і втіленню в життя технічних рішень, використаних ресурсів і т. ін ).

Все більш  широке застосування знаходить програмно-цільове планування, коли для визначеної народногосподарської проблеми відповідає планова програма  її вирішення. Комплексні цільові програми не змінюють план, але є його доповненням, засобом вирішення значних соціально-економічних, науково-технічних і територіально-виробничих задач.

Контрольні запитання

до теми 18 “Організація, планування діяльності енергопідприємств”.

  1.  Організація, планування діяльності енергопідприємства. За якими показниками проводяться розрахунки планів?

Тема 19 : “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

План:

  1.  Особливості сітьового планування. Елементи та параметри сітьового графіка.
  2.  Правила  побудови сітьового графіка.
  3.  Побудова графіку графічним  і  табличним  методом.
  4.  Визначення ранніх можливих строків звершення подій.
  5.  Розрахунок пізних  строків звершення подій.

  1.  Особливості сітьового планування. Елементи та параметри сітьового графіка.

В управлінні виробництвом, та для наочного відображення інформації і зв’язків між елементами і процесами виробництва (робочими місцями, підрозділами, виконавцями робіт і т.д.), оперативного управління при виконання виробничих завдань  використовують різні графіки, діаграми, схеми і т. ін. Наприклад:

  •  схеми організаційних структур, схеми проходження інформації;
  •  хронограми і топограми -  часові залежності і розміщення предметів і явищ в просторі;
  •  діаграми – відображають різні об’ємні співвідношення;
  •  номограми і шкалограми характеризують кількісні взаємозв’язки і результати розрахунків.

При будівництві, монтажі, пусконалагоджувальних роботах, ремонтних роботах  на електростанціях широко використовуються методи сітьового планування і управління (СПУ). Методи СПУ – це система засобів, які дозволяють на основі сітьових графіків раціонально здійснювати планування, організацію, координацію і контроль складних робіт.

Сітьова модель – це графічне відображення комплексу взаємопов’язаних робіт, виконаних в визначеній послідовності.

Графік складається з елементів: робіт і подій .

По зовнішньому виду сітьовий графік являє собою сітку,

що складається з ліній і вузлів, кожні с котрих несуть визначене навантаження. Кожна робота в графіку має термін виконання, тобто це будь якій виробничий процес, потребуючий затрат праці, часу і ресурсів. Під роботою розуміють і чекання. Чекання – це пасивний процес, якій не потребує затрат труда і інших  ресурсів, а потребує лише затрат часу, наприклад : технологічні перерви або організаційні перерви між виконуваними роботами, очікування коли застигне бетон, коли висохне фарба і т. ін.

До елементів графіку можна віднести фіктивні роботи. Фіктивні роботи не потребують ні затрат ресурсів, ні затрат часу, ні затрат праці, вона лише вказує на те , що виконання слідуючи за нею робіт можливо лише при умові завчасного виконання попередніх робіт.

Подія – виражає результат роботи (або іншої виробничої діяльності), тобто момент часу, до якого завершено виконання останньої з робіт, які входять в цю подію. Одночасно подія означає можливість виконання усіх наступних робіт.

Зображення елементів на сітьовому графіку: 

 ;   Робота       ;       Фіктивна робота --------- ;

 

 

Зовнішні роботи (поставка матеріалів, обладнання конструкцій, документації) -

.

Стрілки на сітьовому графіку не мають векторного змісту, тобто масштабу, їх довжина і напрямок вибираються вільно, але розміщуються вони на графіку у визначеному порядку і вказують технологічну послідовність робіт.

Розрізняють початкові і кінцеві події. Подія з якої “виходять” роботи (робота) називається початкової по відношенню до даної (даних) роботи, а в котре “входить” робота – кінцевим. Одна і таж сама подія може бути початковою для одних робіт і кінцевою -  для інших робіт. Подія, строк закінчення якої залежить від однієї роботи називається простою, а якщо строк закінчення  події залежить від закінчення двох і більше робіт  то така подія називається складною.

Тривалість робіт виноситься на сітьовий графік і записується над стрілкою.   

Всі роботи, які входять до комплексу необхідних робіт   записують у визначеної технологічної послідовності, і надають їм порядковий номер, визначають трудовитрати на кожну роботу і кваліфікаційний склад виконавців, потім всі роботи кодують таким чином, щоб номер кожної наступної роботи був більший ніж номер теперішньої. Все це виноситься в спеціальну таблицю яка називається технологічною картою. При  складання технологічної карти  користуються різною нормативною і технологічною документацією.

При нескладних роботах найменування робіт можна записувати над   стрілками разом з часом на виконання цієї роботи.

В сітьовому графіку є поняття “путь” . Взаємопов’язані між собою роботи і події  утворюють  “путь”. Будь-яка послідовність робіт або ланцюжок в напрямку стрілок створюють путь. Якщо путь починається з початкової події і закінчується кінцевою то такій путь називають повним. Тривалість будь-якого путі визначається сумою тривалостей робіт, які  його складають. Повний путь найбільшої тривалості називають критичним, а роботи на цьому путі – критичними. Їхня тривалість визначає кінцевий термін виконання всього комплексу робіт. Роботи, що знаходяться на критичному путі, на сітьовому графіку позначаються потовщеними стрілками. Критичний путь є основою для оптимізації програми робіт (скорочення терміну виконання робіт за рахунок технологічної зміни виконання робіт або скорочення термінів виконання робіт на критичному путі).

попередня робота               дана робота           наступна робота

h - і і - j j- k

Рис.      Фрагмент сітьового графіка, записаного в аналітичної формі.

  1.  Правила  побудови сітьового графіка.

При побудові сітьових графіків необхідно дотримуватися наступних правил:

  1.  графік будується зліва направо, а кожна подія  з більшим порядковим номером повинна бути правіше попереднього;

  1.  не повинно бути взаємного перетинання стрілок, щоб цього уникнути, допускаються ломані стрілки           

  1.  між двома подіями може бути тільки одна робота. При зображені паралельних робіт не допускається, щоб вони мали загальну початкову або кінцеву подію. Щоб не допустить цього – вводяться проміжні події і фіктивні роботи.

  1.  якщо роботи А, В, С  виконуються послідовно то на графіку зображуються  А            В            С ;

  1.  якщо для виконання роботи С необхідно виконання робіт А і В та на графіку це буде виглядати так                А            С ;

                                                                              В                                            

  1.  якщо результат роботи А необхідне для виконання робіт В і С та на графіку це буде так  

                 В

   А

                      С

                                                                                   В

 7) не допускається замкнуті контури     А

                                                                               С  

  8) не допускається наявність тупикових подій, тобто коли з проміжних подій не виходить жодної роботи, наприклад тупикова подія „В”                               

                                       А

                                                              В                   С    

  1.  Побудова графіку графічним  і табличним  методом.

Розрахунок параметрів сітьового графіку виконується табличним та графічним методами.

Розрахунок сітьового графіку табличним методом

Код роботи

Тривалість робіт    ti-j

Ранні строки виконання робіт

Пізні строки виконання робіт

Резерви часу робіт

початок tрп

закінчення tрз

початок tпп

закінчення tпз

загальний  R

частковий  r

0-1

4

0

4

0

4

0

0

0-2

1

0

1

5

6

5

4

1-2

1

4

5

5

6

1

0

1-3

2

4

6

6

8

2

0

1-4

3

4

7

4

7

0

0

2-5

3

5

8

6

9

1

0

2-6

2

5

7

7

9

2

1

3-7

2

6

8

8

10

2

2

4-6

1

7

8

8

9

1

0

4-7

3

7

10

7

10

0

0

5-7

1

8

9

9

10

1

1

6-7

1

8

9

9

10

1

1

  1.  Визначення ранніх можливих строків звершення подій.

Розрахунок починається з визначення ранніх термінів завершення подій (tрі ). Термін завершення початкової події завжди дорівнює  нулю (tр0 = 0);

Термін завершення наступних подій дорівнює сумі раннього її начала і тривалості робіт :

tроі-j =  tрн і-j  +  tі-j   ;

tр1 + t0-1 = 0+4 = 4 ;

Аналогічно розраховуються ранні терміни всіх простих подій.

До складних подій надходить декілька путей і ранній термін завершення таких подій визначається по максимальному закінченню робіт :                                                              tрі = mах [tрh  +  th-і ] ;

tр2 = mах (tр1 + t1-2 )  та  (tр0 + t0-2 ) = mах (4+1) та (0+1) = mах 5

Аналогічно розраховуються ранні терміни всіх складних подій.

Ранній термін кінцевої події називається розрахунковим терміном закінчення всього комплексу робіт. Після  затвердження терміну, його значення переносять до пізнього терміну закінчення кінцевої події. Значення пізнього терміну закінчення всього комплексу робіт називається директивним терміном.

Наступний етап розрахунків – визначення критичного путі, тобто находять ланцюжок подій, якій дав нам розрахунковий термін. Для подій на критичному путі – значення пізнього терміну дорівнює ранньому.

  1.  Розрахунок пізних  строків звершення подій.

Розрахунок пізніх термінів звершення подій:

Пізні терміни розраховуються від кінцевої події до початкової шляхом віднімання від звісних значень пізніх термінів – тривалості робіт і визначаємо пізні початки робіт tп.пі-j =  tп.зj-і - tі-j    ;   tп6  =  tкр - t7-6 = 10 – 1 = 9

Аналогічно розраховуються пізні терміни всіх простих подій.

В складних термінах початком подій вважається мінімальне значення робіт

tпі = mіn [tпj - tj-і ]

tп2 = mіn [(tп5 - t5-2 ) та (   tп6 – t6-2 )] = mіn (9 - 3) та (9 – 2 ) = mіn 6

Аналогічно розраховуються пізні  терміни всіх складних  подій.

Контрольні запитання

до теми 19 “Сітьове планування. Методи планування. Правила побудови сітьових графіків.”

1. Суть і методи сітьового планування. Елементи сітьового графіку.

  1.  Характеристика графічного методу розрахунку сітьового графіку.
    1.  Характеристика табличного методу розрахунку сітьового графіку

Задача.

Розрахувати терміни закінчення ремонтних робіт методом сітьового планування (за вказівкою викладача).

№ п/п

Код робіт

Чисельність робітників

Тривалість робіт по варіантах

1

2

3

4

і - j

осіб

1

0-1

7

4

4

4

4

2

0-2

4

2

2

2

2

3

1-2

1

1

1

1

1

4

1-3

2

2

2

2

2

5

1-4

3

3

3

3

3

6

2-5

4

3

3

3

3

7

2-6

5

2

2

2

2

8

3-7

6

5

2

2

2

9

4-6

2

1

1

1

1

10

4-7

1

3

3

3

3

11

5-7

2

1

1

1

4

12

6-7

1

1

3

1

1

Типові  задачі

Задача № 1 .

Визначити виробіток та відпуск електроенергії  по ТЕС  з турбінами К–500-240,  кількість блоків nбл = 2,  hу = 6300 год/рік, Кв.п. = 4%. Розрахувати об’єм валової продукції по ТЕС.

Задача. № 2.

Визначити питомі капіталовкладення на двох АЕС, що знаходяться в однакових умовах будівництва:

АЕС №1 –потужність 4000 МВт,  з реактором  ВВЕР-1000  та капіталовкладенням – 720 млн. грн..

АЕС №2 – потужність 880 МВт з реактором ВВЕР-440  та  капіталовкладеннями 320 млн. грн..

Проаналізувати результати.  

Задача № 3.

На  КЕС-300 установлено 8 блоків, річний виробіток електроенергії склав 15,2 ∙ 109 кВт∙год,  загальний час, впродовж якого блоки находяться: в ремонті  - 5200 год. ,   відповідно   в роботі – 58800 год. , в експлуатаційному резерві – 6080 год. Визначити коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного, загального використання установленої потужності, а також   показник  кількості годин використання установленої потужності  - hу .

Задача. №4.

Визначити середньорічну вартість основних фондів по КЕС потужністю 1800 МВт, кпит.   в будівництво 800 грн./кВт. Вартість основних фондів, що вводяться  з 1.09 – 92 млн.грн. , а з 1.05 – 114 млн.грн. Вартість основних фондів що списуються з 1.10 –66 млн.грн..

Задача №5.

Визначити фондовіддачу та фондомісткість по ТЕС потужністю 2000 МВт, якщо час використання потужності – 6200 годин на рік, кв.п. – 5%,  кпит. – 360 грн./кВт .

Задача.№6.

Методом рівномірного нарахування визначити щорічну суму амортизаційних відрахувань по ТЕС потужністю 3000 МВт,            кпит – 420 грн/кВт, nа – 8%.

Задача.№7.

Визначити норму амортизаційних відрахувань по ТЕС потужністю 2000 МВт, кпит– 380 грн/кВт, щорічна сума амортизаційних відрахувань–97 млн. грн.

Задача №8.

Методом прискореної амортизації з урахуванням цілих значень років експлуатації, визначити суму амортизації на кожен рік , якщо:

Споч = 12000 од., Нлікв = 15%,  Тексп = 4 роки.

Задача №9.

Визначити кількість оборотів і тривалість одного обороту оборотних засобів по енергопідприємству, якщо Nу = 1000 МВт,    hу = 7000 год/рік,  Кв.п. = 8%,  Соб.з. = 20 млн.грн.

Задача №10

Ремонтна організація виконала об’єм робіт на суму 180 млн. грн. За рахунок прийнятих деяких мір фактична тривалість одного обороту склала 80 днів проти 100 за планом. Визначити суму оборотних засобів, що вивільнилися.

Задача №11.

Визначити чисельність ПВП КЕС з турбінами К-800, чотири енергоблоки, питома чисельність ПВП – 0,8 чол. / МВт.

Задача №12.

Норма часу на виготовлення одиниці продукції – 10 хвилин. Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу зменшиться до 8 хвилин?

Задача №13.

Визначити місячну заробітну плату машиніста турбіни, якщо він відпрацював 176 годин, у тому числі 54 години нічних.

Тарифна ставка  1420 грн., доплата за роботу в нічні години - 35%  від місячної тарифної ставки з урахуванням нічних годин, премія за безаварійну роботу та покращення ТЕП – 50% тарифу.

Задача №14.

Визначити зарплату робітника, що зробив за місяць 1100 деталей, норма часу на одну деталь 1 година 40 хвилин. Годинна тарифна ставка   10 грн. 50 коп., премія – 40%.

Задача №15.

Робітник виготовив 300 дротів з наконечниками на обох кінцях. На виготовлення 1 дроту витрачено 4 хвилини, а на 100 наконечників – 1 година 30 хвилин. Годинна тарифна ставка 11 грн., преміальна доплата встановлена у розмірі 20%. Визначити розмір тарифної зарплати, премії і фактичного заробітку робітника.

Задача №16.

Визначити загальні витрати умовного і натурального палива по ТЕС з турбінами К- 500, число енергоблоків 4,  якщо питомі витрати умовного палива 311 г.у.п. / (кВт∙год);  hу =  6400 год/рік, Qнр =35100 кДж/м3 .

Задача №17.

Визначити суму витрат на виробництво продукції по ТЕС потужністю 1200 МВт, hу =  6300 год/рік, собівартістю 1кВт∙год електроенергії – 3,6 коп.

Задача №18.

На ЕС встановлено (nбл) 3 блока К 300, відпрацьовано (hу) 6000 год*рік, коефіцієнт електроенергії на власні потреби (кв.п.) = 3,5%, витрати умовного палива на відпущену кВт*годину (ву.пал) = 400 г, калорійність натурального палива Qнр =35100 кДж/м3, віртість 1 м3 газу = 500 грн. Визначить собівартість 1 кВт*год електроенергії, якщо частка умовно постійних витрат у кошторисі складає 20% (від загальних витрат).

Задача №19.

На ЕС встановлено (nбл) 3 блока Т 250 - 300, відпрацьовано (hу) 6000 год*рік,  коефіцієнт електроенергії на власні потреби (кв.п.) = 5,5%,  річний відпуск теплоти з колекторів ТЕЦ  Qвідп = 27200 тис.ГДж,  витрати умовного палива: на відпущену кВт*годину (веу.пал) = 400 г, на відпущену 1 ГДж теплоти  вт.е.у.пал = 45 кг, калорійність натурального палива Qнр =34330 кДж/м3, віртість 1 м3 газу = 500 грн. Визначить собівартість 1 кВт*год електроенергії, і 1 ГДж теплоти, якщо частка умовно постійних витрат у кошторисі складає 20% (від загальних витрат).

Рішення.

Wвідп = Nу · hу · (1 – квп/100 ) = 750·6000(1-0,055)=4252500 МВт·год

Ву = ву · Wвідп + вт · Qвідп = Веу + Вту =400· 4252500 · 10-3 + 45· 27200 = 1701000 + ту.п.

Вн = Ву · (29330 / 34330) =  2925000 · (29330 / 34330) =  2498987,8 тн.п.

Впал =2498987,8 ·0,5 = 1249493,4 тис.грн.

1249493,4 =80%, х=20%, х= 1249493,4 ·20/80= 312373,35

В = Впал + Ву.п. = 1249493,4 +  312373,35 = 1561866,75 тис.грн.

кт = Вту / Ву =   1224000 / 2925000 = 0,418

ке = 1 - кт = 1 - 0,418 = 0,582

Вт = В · кт = 1561866,75 ·0,418 = 652860,3

Ве = В - Вт =1561866,75 - 652860,3 = 909006,45

Sт =  Вт / Qвідп =652860,3 / 27200 = 24,0 грн/ГДж

Sе = Ве / Wвідп = 909006,45 / 4252500 · 10-2 = 21,4 коп/кВт· год

Задача №20.

Існують три варіанти будівництва насосної станції, що відрізняються капітальними вкладеннями  (К) і річною собівартістю електроенергії (S). Визначити найбільш економічний варіант.

Вихідні дані:

К1 = 80 млн.грн. ; К2 = 90 млн.грн. ; К3 = 98 млн.грн. ;

S1 = 7,5 млн.грн. ; S2 = 7,0 млн.грн. ; S3 = 6,0 млн.грн.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72022. Языком математики о природе и здоровье. Решение примеров на сложение и вычитание в пределах 10 29.5 KB
  Цели: Упражняться в решении примеров и задач; развивать речь и гибкость ума; закреплять знания о живой природе о значении растений в жизни человека об их лечебных свойствах; о птицах о пользе воспитывать любовь к математике. Оборудование: Карточки с решением примеров...
72023. Складання таблиці додавання і віднімання числа 4. Розв’язування задач на знаходження суми й різниці (1 клас) 32.5 KB
  Мета: Розкрити принципи укладання таблиць додавання і віднімання числа 4. Формувати вміння додавати число частинами порівнювати значення виразів з даними числами. Формувати знання таблиць додавання і віднімання числа 4.
72024. Упражнение на применение способов сложения и вычитание чисел частям. Задачи на разностное сравнение чисел 94 KB
  Цель урока. Повторить и закрепить умения учащихся прибавлять и отнимать частями с переходом через десяток; формировать навыки решения задач; Развивать умение определять геометрические фигуры; развивать логическое мышление, связную речь, воспитывать навыки самоконтроля, чувства товарищества.
72025. МЕТОДИ І МОДЕЛІ СТВОРЕННЯ ВІДМОВОСТІЙКИХ ІНФОРМАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ СИСТЕМ, ЩО ФУНКЦІОНУЮТЬ У МОДУЛЯРНІЙ СИСТЕМІ ЧИСЛЕННЯ 1.28 MB
  Проведений аналіз світового досвіду створення і експлуатації пристроїв що реалізовують принципи модулярної системи числення МСЧ дозволяє виділити наступні основні напрями впровадження наукових розробок в цій області: програмна реалізація модулярних засобів обробки інформації...
72026. ДІАГНОСТИКА ЕНЗООТИЧНОЇ ПНЕВМОНІЇ СВИНЕЙ МЕТОДАМИ ПОЛІМЕРАЗНОЇ ЛАНЦЮГОВОЇ РЕАКЦІЇ ТА ІМУНОФЕРМЕНТНОГО АНАЛІЗУ 398.5 KB
  Як свідчать численні дані вітчизняних і зарубіжних авторів, труднощі, пов’язані з культивуванням мікоплазм та очищенням їх імунологічно значущих протеїнів для виготовлення специфічних діагностичних тест-систем, зумовлюють потребу в удосконаленні біотехнологічних прийомів,...
72027. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ЗОБРАЖЕННЯ ТЕПЛОВІЗІЙНОЮ СИСТЕМОЮ 2.35 MB
  Однак аналіз виконаний в дисертаційній роботі показує що ефективність та сфера застосування ТС можуть бути суттєво розширені за умови удосконалення методів та засобів обробки формованих нею зображень шляхом обробки даних стосовно просторової роздільної здатності чутливості контрасту...
72028. ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І ПЕРСПЕКТИВИ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ ГЛИБОКОЗАНУРЕНИХ (5-7 км) ГОРИЗОНТІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЧАСТИН ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ 192.5 KB
  Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання: вивчення та уточнення геологічної будови нижньосередньокам’яновугільних відкладів на глибинах 57 км; визначення перспектив нафтогазоносності глибокозанурених горизонтів на підставі критерійних ознак...
72029. Російська суспільно-політична думка 1990-х років: ідеї та напрями 168.5 KB
  Відповідно до мети завданнями роботи є: дослідити ступінь наукової розробки проблеми; проаналізувати опублікований та архівний джерельний матеріал; розглянути формування нових політичних партій та громадських організацій альтернативних Комуністичній партії Радянського...