47933

Правила та безпека дорожнього руху

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

ЛЕКЦІЇ І з предмету €œПравила та безпека дорожнього руху для студентів спеціальності 5. Ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти що стосуються особливостей дорожнього руху перевезення спеціальних вантажів експлуатація транспортних засобів...

Украинкский

2013-12-04

2.03 MB

58 чел.

   

             Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Гайворонський машинобудівний  технікум

                                                                          « Затверджую»

                                                                    заступник  директора  з

                                                                    навчальної  роботи

                                                                ____________Зам’ятін О.П.

                                  ЛЕКЦІЇ - І

 

                        з предмету

“Правила та безпека дорожнього руху”

для студентів  

спеціальності 5.07010602

  «Обслуговування  та  ремонт  автомобілів  і  двигунів»

               Розробив  викладач                                  Ткачук В.І.

     Розглянуто  на  засіданні  циклової  комісії  спеціальних

         дисциплін  і  практичної  підготовки

     Протокол  №___  від  «__»_______2012 р.

       Голова  комісії                    _____________Луценко Н.І.

                                   

                                     Гайворон – 2012


                                              
Лекція  №1  (2 год)

Тема  1.  Закон  України  «Про  дорожній  рух».  Загальні  положення.

                                           План

1.Загальні  положення

2.Визначення  основних  понять  і  термінів

                                                    -1-

   Пункт  Правил  1.1.  Ці  Правила  відповідно  до  Закону  України  «Про  дорожній  рух»  встановлюють  єдиний  порядок  дорожнього  руху  на  всій  території  України.  Інші  нормативні  акти,  що  стосуються  особливостей  дорожнього  руху  (перевезення  спеціальних  вантажів,  експлуатація  транспортних  засобів  окремих  видів,  рух  по  закритій  території  тощо),  повинні  ґрунтуватися  на  вимогах  цих  Правил.

   Сьогодні  в  Україні  діють  єдині  Правила  дорожнього  руху,  які  мають  нормативний  характер.  Вони  затверджені  постановою  КМУ  від  10  жовтня  2001 року  №1306  і,  як  правовий  документ,  що  ґрунтується  на  Законі  України  «Про  дорожній  рух»,  установлюють  чіткий  порядок  здійснення  руху  транспортних  засобів  і  пішоходів,  дотримання  якого  забезпечує  безпеку  учасників  дорожнього  руху.

   Одночасно  Правила  встановлюють,  що  будь-які  особливості  руху,  пов’язані  з  типом  транспортного  засобу,  який  експлуатується  (кар’єрні,  лісовози  тощо),  або  особливостями  самої  території  (завод,  гаражний  кооператив  тощо),  а  також  введений  за  допомогою  додаткових  нормативних  актів  або  інструкцій  порядок  руху,  повинні  ґрунтуватися  винятково  на  вимогах  Правил.

   Пункт  Правил  1.2.  В  Україні  встановлено  правосторонній  рух  транспортних  засобів.

   Ця  норма  повинна  бути  засвоєна  кожним  водієм  і  пішоходом  у  першу  чергу,  оскільки  вона  є  основоположною.  У  суворій  відповідності  з  цим  положенням  у  нашій  державі  розробляються  конструкції  механічних  транспортних  засобів  (світло  фар  повинне  «розкривати»  праве  узбіччя),  розташовуються  технічні  засоби  регулювання  руху  (дорожні  знаки,  світлофори  встановлюються  в  першу  чергу  справа),  наноситься  дорожня  розмітка.

   Пункт  Правил  1.3.  Учасники  дорожнього  руху  зобов’язані  знати  і  неухильно  виконувати  вимоги  цих  Правил,  а  також  бути  взаємно  ввічливими.

   Знання  Правил  є  обов’язковим  для  кожного  учасника  дорожнього  руху.  Чітке  виконання  їхніх  положень  сприяє  взаємній  довірі  і  повазі,  безпечному  співіснуванню  на  дорозі  всіх  учасників  дорожнього  руху.  Будь-які  відхилення  положень  Правил  можуть  призвести  до  дорожньо-транспортних  подій,  нанесення  збитків  майну,  нанесення  шкоди  здоров’ю  людей  і  навіть  до  людських  жертв.

   Пункт  Правил  1.4. Кожний  учасник  дорожнього  руху  має  право  розраховувати  на  те,  що  й  інші  учасники  виконують  ці  Правила.

   Усяка  розбіжність  із  положеннями  Правил,  відхилення  від  їхніх  вимог  може  порушити  встановлений  порядок  дорожнього  руху  і  створити  загрозу  для  його  безпеки,  оскільки  в  цих  випадках  інші  учасники  дорожнього  руху  будуть  діяти  відповідно  до  вимог  Правил  і  розраховувати  на  взаємне  дотримання  їх  будь-якою  іншою  особою.

   З  урахуванням  характеру  порушення  Правил  і  тяжкості  їхніх  наслідків  відповідальність  наступає  диференційована:  за  умови  наявності  причинного  зв’язку  між  фактом  порушення  Правил  і  негативними  наслідками  наступає  більш  сувора  відповідальність.

   Наявність  цієї  норми  дозволяє, наприклад,  пішоходові  розраховувати  на  те,  що  за  кермом  транспортного  засобу,  що  рухається,  знаходиться  особа,  яка  вміє  керувати  транспортним  засобом,  має  спеціальну  підготовку  і  відповідний  документ,  і  що  у  випадку  перетинання  траєкторій  руху  транспортного  засобу  і  пішохода  водій  цього  транспортного  засобу  буде  діяти саме  так,  як  йому  передбачено  Правилами.

   Пункт  Правил 1.5. Дії  або  бездіяльність  учасників  дорожнього  руху  та  інших  осіб  не повинні  створювати  небезпеку  чи  перешкоду  для  руху,  загрожувати  життю  або  здоровю  громадян,  завдавати  матеріальних  збитків.

   Особа,  яка  створила  такі  умови,  зобов’язана  негайно  вжити  заходів  до  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  на  цій  ділянці  дороги  та  вжити  всіх  можливих  заходів  до  усунення  перешкод,  а  якщо  це  неможливо, попередити  про  них  інших  учасників  дорожнього  руху,  повідомити  підрозділ  міліції,  власника  дороги  або  уповноважений  ним  орган.

   Як  приклад  бездіяльності  може  бути  ненадання  необхідної  допомоги  потерпілому  або  не усунення  перешкоди  на  дорозі  (  не  прибраний  водієм  вантаж,  який  випав  під  час  його  перевезення).  Акцентуючи  увагу  на  даному  питанні,  Правила  мають  основною  своєю  метою  турботу  про  безпеку  людей,  збереженню  майна.  Очевидна  і  суть  цієї  вимоги:  зобов’язати  учасників  дорожнього  руху і  посадових  осіб  у  процесі  руху  або  при  його  забезпеченні  (утримуванні  доріг  і  їхньому  облаштуванні)  своїми  діями  прагнути  звести  виникаючі  негативні  наслідки  до  мінімуму.

   Пункт  Правил 1.6. Використовувати  дороги  не  за  їх  призначенням  дозволяється  з  урахуванням  вимог  статей  36-38  Закону  України  «Про  автомобільні  дороги».

   Дане  положення  Правил  є  уніфікованою  нормою  Закону  України  «Про  дорожній  рух»  і  додатково  акцентує  увагу  на  тому,  що  автомобільні дороги  повинні  задовольняти  потреби  держави  і  населення  в  перевезеннях  пасажирів  і  вантажів,  а  також  забезпечувати  безпеку  учасників  дорожнього  руху.  Використання  їх  в  інших  цілях  (наприклад,  сушіння  зерна,  сіна,  складування  яких-небудь  матеріалів  і  т.п.)  забороняється.  Оскільки  організація  дорожнього  руху  покладена  на  власника  доріг,  то  відповідно  тільки  йому  і  дозволено  встановлювати  засоби  організації  дорожнього  руху.

   Пункт  Правил 1.7. Водії,  пішоходи  та  пасажири  зобов’язані  бути  особливо  уважними  до  таких  категорій  учасників  дорожнього  руху,  як  діти,  люди  похилого  віку  та  особи  з  явними  ознаками  інвалідності.

   Цей  пункт  Правил  закріплює  гарантії  безпеки  окремих  категорій  учасників  дорожнього  руху – дітей,  літніх  громадян,  а  також  осіб  з  ознаками  інвалідності,  які  у силу  визначених  обставин  (віку,  поганого  здоровя)  не  можуть  чітко  виконати  вимоги  Правил  або  недостатньо  усвідомлюють,  що  вони  своєю  поведінкою  створюють  перешкоду  або  небезпеку  для  інших  учасників  руху.  Інші  учасники  дорожнього  руху  зобов’язані  бути  особливо  уважними  в  місцях  появи  таких  осіб:  водії – знижувати  швидкість,  звільняти  дорогу  тощо;  пішоходи – надавати  допомогу,  наприклад,  при  переході  проїзної  частини;  пасажири – створювати  нормальні  умови  перебування  осіб  зазначених  категорій  у  транспортному  засобі.

   Пункт  Правил  1.8. Обмеження  в  дорожньому  русі,  крім  передбачених  цими  Правилами,  можуть бути  запроваджені  в  установленому  законодавством  порядку.

    Повторення  в  Правилах  аналогічної  вимоги  Закону  України  «Про  дорожній  рух»  сприяє  реалізації  прав  громадян  на  свободу  їх  пересування автомобільними  дорогами.  У  силу  цього  положення  будь-яке  обмеження  такого  права  повинно  мати  законні  підстави  (ліквідація  наслідків  стихійних  лих,  проведення  певних спеціальних  заходів  тощо). Повний  перелік  умов  і  компетенцій  відповідних  органів  по  введенню  обмежень  у  дорожній  рух  сформульований  у  статті  26  згаданого  Закону.  Відхилення  від  вимог  нормативно-правових  актів,  як і  інші  форми  і  методи  введення  обмежень  для  учасників  дорожнього  руху,  є  неправомірними.

   Пункт  Правил  1.9. Особи,  які  порушують  ці  Правила,  несуть  відповідальність  згідно  із  законодавством.

   Інтереси  захисту  суспільства  від  тяжких  наслідків  доржньо-транспортних  подій  повною  мірою  обумовлюють  необхідність прийняття  примусових  заходів  впливу  до  осіб,  які  не  бажають  добровільно  виконувати  Правила  дорожнього  руху.  За  подібні  порушення  на  підставі  чинного законодавства  передбачена  дисциплінарна,  адміністративна,  карна  і  цивільна  відповідальність.

   За  порушення  Правил  до  учасника  дорожнього  руху  застосовуються  в  основному  заходи  адміністративного  впливу  у  виді  попередження,  штрафу  або  тимчасового  позбавлення  права  на  керування  усіма  видами  транспортних  засобів.

   Якщо  порушення  Правил  привели  до  вчинення  дорожньо-транспортної  події,  при  якій  загинули  або  були  травмовані  люди,  особи,  винні  в  цьому, притягуються  до  кримінальної  відповідальності.

   У  залежності  від  характеру  й  обставин  порушення,  що  привело  до  вчинення  дорожньо-транспортної  події,  на  підставі  цивільного  законодавства  з  винного  може  бути  стягнена  повна  або  часткова  сума  нанесеного  матеріального  і  морального  збитку.

   Власник  (водій)  транспортного  засобу,  як  джерела  підвищеної  небезпеки,  відповідно  до  цивільного  кодексу  несе  матеріальну  відповідальність  за  заподіяний  цим  транспортним  засобом  збиток.

  

                                                            -2-

   Пункт  Правил  1.10. Терміни,  що  наведені  у  цих  Правилах,  мають  таке значення:

   Терміни  в  Правилах  носять  специфічний  характер  і  дещо  відрізняються  від  загальноприйнятих,  чим  і  викликана  необхідність  спеціального  їх  тлумачення.  Значна  частина  термінів  у  Правилах  є  нововведенням,  деяка  частина  обновлена,  однак  об’єднує  їх  одна  мета – однозначне  тлумачення  положень  даного  нормативного  акту  і  створення  його  більш  зрозумілим  для  тих,  хто  вивчає  і  застосовує  його  положення  на  практиці.

   автобус – автомобіль  з  кількістю  місць  для  сидіння  більше  девяти  з  місцем  водія  включно,  який  за  своєю  конструкцією  та  обладнанням  призначений  для  перевезення  пасажирів  та  їхнього  багажу  із  забезпеченням  необхідного  комфорту  та  безпеки;

   Відповідно  до  Державного  стандарту  розрізняють  наступні  види  автобусів:  

мікроавтобус – одноповерховий  автобус  з  числом  місць  для  сидіння  не  більше  сімнадцяти,  з  місцем  водія  включно;

автобус  загального  призначення – автобус,  призначений  для  перевезення  пасажирів  громадським  транспортом  (за  маршрутами);

міський автобус – автобус  загального  призначення,  який  за  своєю  конструкцією  та  обладнанням  пристосований  для  міських  і  приміських  перевезень;  має  місця  для  сидіння  та  спеціальні  місця  поза  проходом  для  стояння  і  забезпечує  можливість  переміщення  пасажирів  усередині  автобуса;  

міжміський  автобус – автобус  загального  призначення,  який  за  своєю  конструкцією  та  обладнанням  пристосований  для  міжміських  перевезень,  поза  проходом  не  має  місць  для  стояння,  в  автобусі  можна  перевозити  пасажирів,  які  стоять  у  проході,  на  короткі  відстані;

автобус  далекого  прямування – автобус загального  призначення,  який  за  своєю  конструкцією  та  обладнанням  пристосований  для  перевезення  тільки  сидячих  пасажирів  на  далекі  відстані  з  необхідним  рівнем  комфортабельності;

спеціалізований  автобус – автобус,  який  за  своїми  характеристиками  не  відповідає  жодному  з  вище  зазначених  типів,  має  спеціальне  обладнання  і  призначений,  в  основному  для  перевезення  пасажирів  певних  категорій  або  певних  професій;

зчленований  автобус – автобус,  який  складається  з  двох  і  більш  жорстких  шарнірно  з’єднаних  між  собою  секцій  таким  чином,  що  забезпечується  переміщення  пасажирів  з  однієї  секції  в  іншу.

   

   автомагістраль – автомобільна  дорога,  що:

   спеціально  побудована  і  призначена  для  руху  транспортних  засобів,  не  призначена  для  вїзду  на  прилеглу  територію  або  виїзду  з  неї;

   має  для  кожного  напрямку  руху  окремі  проїзні  частини,  відокремлені  одна  від  іншої  розділювальною  смугою;

   не  перетинає  на  одному  рівні  інші  дороги,  залізничні  і  трамвайні  колії,  пішохідні  і  велосипедні  доріжки,  шляхи  проходу  тварин,  має  огородження  на  узбіччях  і  розділювальній  смузі  та  обгороджена  сіткою;

   позначена  дорожнім  знаком  5.1;

   Виділення  в окремий  термін  автомагістралі,  як  частини  автомобільної  дороги,  викликане  тим,  що  умови  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  при  збільшених  швидкісних  режимах  вимагають  від  учасників  дорожнього  руху підвищеної  уваги  і  дотримання  більш  жорстких  вимог  у  цих  умовах.

   Термін  «автомагістраль»  розширений  з  травня  2009  року  з  метою  збільшення  швидкісних  режимів  на  певних  ділянках  доріг.

   автомобільна  дорога,  вулиця  (дорога) – частина  території,  в  тому  числі  в  населеному пункті,  призначена  для  руху  транспортних  засобів  і  пішоходів,  з  усіма  розташованими  на  ній  спорудами  (мостами,  шляхопроводами,  естакадами,  надземними  і  підземними  пішохідними  переходами)  та  засобами  організації  дорожнього  руху,  і  обмежена  по  ширині  зовнішнім  краєм  тротуарів  чи  краєм  смуги  відводу.  Цей  термін  включає  також  спеціально  побудовані  тимчасові  дороги,  крім  довільно  накатаних  доріг  (колій);

   У  Правилах  використовується  узагальнений  термін  «дорога»,  що  містить  у  собі  всі  типи  вулиць  і  доріг  (провулки,  бульвари,  спуски  тощо)  незалежно  від  місця  їхнього  розташування  і  параметрів.  Найбільш  істотними  відмінностями  міських  вулиць  від  позаміських  автомобільних  доріг  є  наявність  перших  спеціальних  шляхів  для  руху  пішоходів  (тротуарів)  і  широке  застосування  світлофорного  регулювання.

   Оскільки  в  технічній  літературі  під  автомобільною  дорогою  мається  на  увазі  комплекс  інженерних  споруд,  призначених  для  забезпечення  автомобільних  перевезень,  і  елементи  цього  комплексу  розміщаються  в  межах  так  званої  смуги  відводу,  то  відповідно  до  Правил  під  автомобільною  дорогою  розуміється  тільки  та  частина  типового  поперечного  профілю  заміської  дороги,  яка  розміщається  між  зовнішніми  межами  узбіч  (згідно  з  технічною  характеристикою  це  ширина  земляного  полотна.

   Для  міської  вулиці  дорога  включає  поперечний  переріз  між  зовнішніми  межами  тротуарів.  Межею  проїзної  частини  є  тротуари  (узбіччя),  газони,  що  відокремлюють  проїзну  частину  від  тротуарів,  або  розділювальна  смуга.

   У  разі  відсутності  цих  елементів  за  якихось  причин  межею  проїзної  частини  є  її  зовнішні  краї  (на  грунтових,  польових  дорогах – край  торованої  смуги).

   автомобільні  дороги  державного  значенняавтомобільні  дороги  загального  користування,  до  яких  належать  міжнародні,  національні  та  регіональні  автомобільні  дороги,  які  позначені  відповідними  дорожніми  знаками;

   Автомобільні  дороги  поділяються  на  автомобільні  дороги  державного  та  місцевого  значення.

   Автомобільні  дороги  державного  значення  підрозділяються  на  міжнародні,  національні  та  регіональні.

   До  міжнародних  автомобільних  доріг  належать  дороги,  що  суміщаються  з  міжнародними  транспортними  коридорами  та/або  входять  до  Європейської  мережі  основних,  проміжних,  з’єднувальних  автомобільних  доріг  та  відгалужень,  мають  відповідну  міжнародну  індексацію  і  забезпечують  міжнародні  автомобільні  перевезення.  Міжнародні  дороги  позначаються  знаком  5.61  з  літерою  «М».  До  національних  автомобільних  доріг  належать  автомобільні  дороги,  що  суміщені  з національними  транспортними  коридорами  і  не  належать  до  міжнародних  автомобільних  доріг,  та  автомобільні  дороги,  що  з’єднують  столицю  України – місто  Київ,  адміністративний  центр  Автономної  Республіки  Крим,  адміністративні  центри  областей,  місто  Севастополь  між  собою,  великі  промислові  і  культурні  центри  з  міжнародними  автомобільними  дорогами.  Національні  дороги  позначаються  знаком  5.61  з  літерою  «Н».  До  регіональних  автомобільних  доріг  належать  автомобільні  дороги,  що  з’єднують  дві  або  більше  областей  між  собою,  автомобільні  дороги,  що  з’єднують  основні  міжнародні  автомобільні  пункти  пропуску  через  державний  кордон,  морські  та  авіаційні  порти  міжнародного  значення,  найважливіші  об’єкти  національної  культурної  спадщини,  курортні  зони  з  міжнародними  та  національними  автомобільними  дорогами.  Регіональні  дороги  позначаються  знаком  5.61  з  літерою  «Р».

   безпечна  дистанціявідстань  до  транспортного  засобу,  що  рухається  попереду  по  тій  самій  смузі,  яка  у  разі  його  раптового  гальмування  або  зупинки  дасть  можливість  водієві  транспортного  засобу,  що  рухається  позаду,  запобігти  зіткненню  без  здійснення  будь-якого  маневру;

   Однією  з  умов  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  в  потоці  транспорту,  що  рухається,  є  дотримання  дистанції  по  відношенню  до  транспортного  засобу,  що  рухається  попереду.  З  точки  зору  даного  положення,  безпечною  дистанцією  вважається  відстань,  що  перевищує  зупинний  шлях  транспортного  засобу,  який  рухається  позаду  по  тій  самій  смузі.

   Притримуючись  безпечної  дистанції,  водій  завжди  забезпечить  собі  можливість  вчасно  зупинити  транспортний  засіб  і  уникнути  зіткнення  (наїзду)  у  випадку  гальмування  (навіть  екстреного)  або  зупинки  т.з.,  який  рухається  попереду.  При  виборі  дистанції  водію  необхідно  враховувати  наступні  чинники:  погодно-кліматичні  умови,  стан  проїзної  частини,  швидкість  руху,  технічний  стан  т.з.  тощо.  Наприклад,  під  час  снігопаду  водій  повинен  збільшити  дистанцію  до  транспортного  засобу,  який  рухається  попереду  оскільки  в  таких  умовах  зчеплення  коліс  з  проїзною  частиною  значно  нижче,  чим  на  сухому  і  чистому  покритті,  що,  в  свою  чергу  значно  збільшує  гальмівний  шлях  автомобіля.

   безпечний  інтервал – відстань  між  боковими  частинами  транспортних  засобів,  що  рухаються,  або  між  ними  та  іншими  об’єктами,  за  якої  гарантована  безпека  дорожнього  руху;

   Дотримання  в  процесі  руху  безпечного  інтервалу  до  різних  об’єктів  (суб’єктів),  що  знаходяться  на  дорозі,  є  важливою  умовою  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху.  У  ньому  закладена  мета  забезпечення  безконтактного  просування  бокових  частин  транспортного  засобу  як  повз  т.з.,  що  рухаються,  пішоходів,  так  і  повз  нерухомі  об’єкти.  При  цьому  існує  пряма  залежність  між  збільшенням  швидкості  і  збільшенням  інтервалу,  тому  що  на  великій  швидкості  руху  навіть  незначний  поворот  рульового  колеса  приводить  до  значного  поперечного  переміщення  т.з.

   безпечна  швидкість – швидкість,  за  якої  водій  має  змогу  безпечно  керувати  т.з.  та  контролювати  його  рух  в  конкретних  дорожніх  умовах;

   Рух  зі  швидкістю,  що  не  відповідає  певним  дорожнім  умовам,  у  яких  здійснюється  цей  рух,  є  основною  причиною  багатьох  ДТП.  Теоретично  безпечною  швидкістю  можна  вважати  тільки  нульову  швидкість,  тому  що  лише  тоді  т.з.  не  може  заподіяти  ніякої  шкоди  іншим  учасникам  дорожнього  руху.  Однак  оскільки  такий  підхід  суперечить  самій  сутності  дорожнього  руху,  у  розуміння  безпечної  швидкості  в  більшій  мірі  вкладається  поняття  «допустима  швидкість»,  що  означає  для  водія  дотримання  такої  швидкості,  що  дозволить  йому  в  разі  необхідності  зупинитися  перед  перешкодою,  а  також  виконати  інші  дії  (наприклад,  дати  переважне  право  проїзду  або  безпечного  об’їзду  перешкоди),  уникнувши  при  цьому  небажаних  наслідків.

   буксирування – переміщення  одним  т.з.  іншого  т.з.,  яке  не  належить  до  експлуатації  транспортних  составів,  на  жорсткому  чи  гнучкому  зчепленні  або  способом  часткового  навантаження  на  платформу  чи  на  спеціальне  опорне  пристосування;

   Наявність  у  Правилах  розділу,  який  регламентує порядок  буксирування  т.з.,  свідчить  про  те,  що  немаловажним  у  забезпеченні  безпеки  цього  процесу  руху  є  правильне  з’ясування  певних  вимог  і  методів  буксирування.  Цей  термін  дозволяє  більш  чітко  пояснити  вимоги,  що  стосуються  експлуатації  транспортних  составів  і  буксирування.

   вантажний  автомобіль – автомобіль,  який  за  своєю  конструкцією  та  обладнанням  призначений  для  перевезення  вантажів;

   Відповідно  до  Державного  стандарту  розрізняють  вантажні  автомобілі  як  загального  призначення – вантажні  автомобілі  з  бортовою  платформою  відкритого  або  закритого  типу,  які  не  обладнані  засобами  само навантаження - саморозвантаження  чи  іншим  спеціальним  обладнанням,  так  і  вантажні  автомобілі  спеціалізовані – вантажні  автомобілі,  обладнані  засобами  само навантаження – само розвантаження  або  іншим  спеціальним  обладнанням  і  призначені  для  перевезення  вантажів  певної  категорії.

   

   велосипед – транспортний  засіб,  крім  інвалідних  колясок,  що  приводиться  в  рух  мускульною  силою  людини,  яка  знаходиться  на  ньому;

   Виходячи  з  цього  визначення  сформульовані  вимоги  шостого  розділу  Правил.  З  позиції  вимог  до  порядку  руху  велосипед  і  мопед – рівнозначні  (див.  термін  «механічний  транспортний  засіб»).

   велосипедна  доріжка – виконана  в  межах  дороги  чи  поза  нею  доріжка  з  покриттям,  що  призначена  для  руху  на  велосипедах  та  мопедах  і  позначена  дорожнім  знаком  4.12;

   З  метою  забезпечення  безпеки  велосипедистів,  велосипедна  доріжка,  яка  виконана  в  межах  проїзної  частини  дороги,  як  правило  відокремлюється  від  проїзної  частини  для  нерейкових  транспортних  засобів  суцільною  лінією  горизонтальної  розмітки  1.1.

   Якщо  велосипедна  доріжка  перетинає  проїзну  частину,  вона  виділяється  розміткою  1.15.

   видимість  у  напрямку  руху – максимальна  відстань,  на  якій  з  місця  водія  можна  чітко  розпізнати  межі  елементів  дороги  та  розміщення  учасників  руху,  що  дає  змогу  водієві  орієнтуватися  під  час  керування  транспортним  засобом,  зокрема  для  вибору  безпечної  швидкості  та  здійснення  безпечного  маневру;

   Введення  цього  терміну  призначено  для  формування  у  водія  правильного  відношення  до  вибору  безпечної  швидкості  руху,  що,  у  свою  чергу,  забезпечує  можливість  зупинки  т.з.,  не  допускаючи  його  зіткнення  (наїзду)  з  об’єктом,  що  з’явився  в  полі  зору  водія  на  відстані  видимості.  Правильне  визначення  відстані  видимості  в  напрямку  руху  (не  тільки  по  ходу  руху,  але  також  і  з  бокових  напрямків)  забезпечує  можливість  вибору  максимально  допустимої  швидкості  руху,  яка  не  суперечить  умовам  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху,  але,  природно,  з  урахуванням  установлюваних  цими  Правилами  й  у  кожному  конкретному  випадку  дорожніми  знаками  обмежень.

   вимушена  зупинка – припинення  руху  т.з.  через  його  технічний  стан  або  небезпеку,  що  створюється  вантажем,  який  перевозиться,  станом  водія  (пасажира)  або  перешкодою  на  дорозі;

   Це  ситуація,  коли  зупинка  обумовлена  зненацька  виниклою  небезпечною  для  руху  несправністю  т.з.,  загрозою  падіння  вантажу  (або  його  падінням)  чи  раптовим  погіршенням  стану  здоров’я  водія,  у  тому  числі  і  його  фізичного  стану  (осліплення,  втома,  сонливість  тощо).

   Не  вважається  вимушеною  зупинка  перед  світлофором,  за  вказівкою  співробітника  міліції,  у  дозволеному  місці,  пов’язана  із  затором  тощо.  У  цих  випадках  не  потрібно  вмикати  аварійну  світлову  сигналізацію  і  виставляти  знак  аварійної  зупинки.  Навмисна  зупинка  в  місці,  де  це  заборонено,  у  тому  числі  і з  вмиканням  аварійної  світлової  сигналізації,  є  порушенням  Правил.

   випередження – рух  транспортного  засобу  із  швидкістю,  що  перевищує  швидкість попутного  транспортного  засобу,  що  рухається  поряд  по  суміжній  смузі;

   Випереджати  т.з.,  які  рухаються  в  попутному  напрямку  по  суміжних  смугах,  Правила  дозволяють  як  із  правого,  так  і  з  лівого  боку  за  умови  вибору  безпечного  бокового  інтервалу.  Слід  зазначити,  що  з  урахуванням  встановленого  в  Україні  правостороннього  руху  і  тяготіння  до  правого  краю  проїзної  частини  транспортних  засобів,  які  рухаються  з  меншими  швидкостями,  то  доцільніше  здійснювати  випередження  з  лівого  боку.  При  цьому  необхідно  враховувати,  що  випередження  може  здійснюватися  тільки  на  дорогах,  що  мають  не  менше  двох  смуг  для  руху  в  одному  напрямку.  Випередження  може  здійснюватися  як  із  виїздом  із  займаної  смуги,  так  і  без  виїзду.

   власник  транспортного  засобу – фізична  або  юридична  особа,  яка  володіє  майновими  правами  на  т.з.  та  має  на  це  відповідні  документи;

   Введення  терміну  обумовлене  тим,  що  окремі  законодавчі  і  нормативно-правові  акти  передбачають  відповідальність  саме  власника  т.з.,  а  не  особи,  яка  керує  ним  і  скоїла  правопорушення  або  злочин.  Документом,  який  підтверджує  право  власності  т.з.  є  свідоцтво  про  його  реєстрацію,  яке  видається  підрозділами  Державтоінспекції  МВС,  Мін.  Оборони,  Мін.  Аграрної  політики  і  Держ.  Комітету  з  питань  житлово – комунального  господарства.

   водій – особа,  яка  керує  транспортним  засобом.  Вершник,  візник,  погонич  тварин,  який  веде  їх  за  повід,  прирівнюється  до  водія.  Водієм  є  також  особа,  яка  навчає  керуванню,  знаходячись  безпосередньо  у  транспортному  засобі;

   Водієм  вважається  будь-яка  особа,  яка  керує  автомобілем,  трамваєм,  трактором,  мотоколяскою,  гужовою  повозкою,  велосипедом,  тобто  будь-яким  т.з.  (механічним  або  немеханічним).

   До  водіїв  прирівнюються  також  особи,  які  ведуть  по  дорозі  худобу,  в’ючних  або  верхових  тварин,  незалежно  від  того,  йде  ця  особа  пішки  або  їде  верхом.  Це  означає,  що  в  даному  випадку  вони  повинні  виконувати  вимоги  Правил,  що  відносяться  до  водіїв.  Окремі  пункти  Правил  містять  вимоги,  що  виходять  з  особливостей  руху  велосипедів,  мопедів,  гужових  візків,  саней,  прогону  худоби.

   Відповідно  до  даного  визначення  відповідальність  за  порушення  цих  Правил  покладається  як  на  особу,  яку  навчають,  так  і  на  особу,  яка  навчає  водінню  транспортного  засобу.

   гальмовий  шлях – відстань,  що  проходить  т.з.  під  час  екстреного  гальмування  з  початку  здійснення  впливу  на  орган  керування  гальмовою  системою  (педаль,  рукоятку)  до  місця  його  зупинки;

   Немаловажним  для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  є  знання  гальмових  якостей  т.з.,  а  також  показників,  якими  вони  характеризуються:  максимальне  уповільнення,  зупинний  і  гальмівний  шлях.  Це  дозволяє  з  урахуванням  дорожніх  умов  вибирати  безпечну  швидкість  т.з.

   головна  дорога – дорога  з  покриттям  відносно  грунтової  або  та,  що  позначається  знаками  1.22,  1.23.1 – 1.23.4  і  2.3.  Наявність  на  другорядній  дорозі  покриття  безпосередньо  перед  перехрестям  не  прирівнює  її  за  значенням  до  перехрещуваної;

   Покриття  дороги – це  верхня  частина  дорожнього  одягу,  що  приймає  навантаження  від  коліс  автотранспортних  засобів  і  витримує  безпосередній  вплив  атмосферних  чинників;  покриття  повинно  забезпечувати  необхідні  експлуатаційні  якості  проїзної  частини;  до  покриття  відносяться  також  шар  зносу  і  шари  з  жорсткою  поверхнею.  Дорожнє  покриття  може  бути:  цементобетонне,  асфальтобетонне,  дьогтебетонне,  із  щебеню,  гравію  і  піску,  а  також  грунтів,  оброблених  в’яжучими  матеріалами  або  поліпшених  спеціальними  добавками.  У  містах  та  інших  населених  пунктах  існують  брущаті  і  кам’яні  бруківки.  За  переліченими  ознаками  і  відрізняють  дорогу  з  покриттям  від  грунтової  дороги.

   Дорожні  знаки,  зазначені  в  терміні,  свідчать  про  те,   що  дорога,  на  якій  вони  встановлені,  є  головною  стосовно  всіх  інших,  що  перетинають  її  або  прилягають  до  неї.

   дати  дорогу – вимога  до  учасника  дорожнього  руху  не  продовжувати  або  не  відновлювати  рух,  не  здійснювати  будь-яких  маневрів  (за  винятком  вимоги  звільнити  займану  смугу  руху),  якщо  це  може  примусити  інших  учасників  дорожнього  руху,  які  мають  перевагу,  змінити  напрямок  руху  або  швидкість;

   Термін  «дати  дорогу»  взаємозв’язаний  з  терміном  «перевага».  Якщо  один  учасник  дорожнього  руху  в  конкретній  ситуації  має  переважне  право  на  рух,  то  інший  зобов’язаний  дати  йому  дорогу.  Правила  обумовлюють  усі  ситуації,  коли  один  із  учасників  дорожнього руху  повинен  дати  дорогу  іншому.  При  цьому  дії  по  наданню    такого  права  не  повинні  створювати  перешкод  для  руху  тим,  хто  має  перевагу.

   дозволена  максимальна  маса – маса  спорядженого  т.з.  з  вантажем,  водієм  і  пасажирами,  що  встановлена  технічною  характеристикою  т.з.  як  максимально  допустима.  Дозволена    максимальна  маса  автопоїзда – це  сума  дозволеної  максимальної  маси  кожного  т.з.,  що  входить  до  складу  автопоїзда;

   Визначення  цього  терміну  підкреслює,  що  дозволена  максимальна  маса  для  даного  т.з.  є  постійною  величиною  і  не  залежить  від  того,  чи  рухається  т.з.  із  вантажем  або  без  нього.  Тому  т.з.,  що  підпадає  під  дію  знака  3.3  «Рух  вантажних  автомобілів  заборонено»,  не  може  рухатися  в  зоні  дії  цього  знака  ні  з  вантажем,  ні  без  нього.  Термін  відноситься  до  вантажних  автомобілів,  а  також  тролейбусів,  автобусів,  автокранів  і  інших  спеціалізованих  т.з.

   дорожньо-транспортна  пригода – подія,  що  сталася  під  час  руху  т.з.,  внаслідок  якої  загинули  або  поранені  люди  чи  завдані  матеріальні  збитки;

   Термін  містить  основної  ознаки  дорожньо-транспортної  події.  Це  дає  можливість  учасникам  дорожнього  руху  в  разі  потреби  чітко  визначити  дану  подію,  із  тим  щоб  так  само  чітко  виконати  зв’язані  з  цим  обов’язки,  визначені  Правилами.  Відповідно  до  Правил  обліку  і  реєстрації  ДТП  розрізняють  наступні  види  дорожньо-транспортних  подій:  зіткнення,  перекидання,  наїзд  на  стоячий  т.з.,  наїзд  на  перешкоду,  наїзд  на  пішохода,  наїзд  на  велосипедиста,  наїзд  на  гужовий  транспорт,  наїзд  на  тварин,  падіння  пасажира,  падіння  вантажу.  Загиблі – це  люди,  які  померли  від  одержаних  поранень  на  місці  ДТП  чи  протягом  30 діб;  поранені -  люди,  які  одержали  тілесні  ушкодження  (без  урахування  ступеня  їх  тяжкості).

   Дтп  може  відбутися  не  тільки  безпосередньо  на  дорозі,  але  і  в  дворі,  у  полі,  в  лісі.  Однак  констатація  такої  події  припускає,  як  мінімум,  три  умови:  у  момент  події  т.з.  повинен  знаходитися  в  русі,  сама  подія  повинна  бути  зв’язана  з  цим  т.з.  і  наслідки  повинні  являти  собою  загибель  або  поранення  людей,  ушкодження  т.з.,  вантажу  або  споруд.  Юридичним  фактом,  що  підтверджує  те,  що  трапилося  ДТП,  є  його  реєстрація  органами  ДАІ.

   дорожні  умови – сукупність  факторів,  що  характеризують  (з  урахуванням  пори  року,  періоду  доби,  атмосферних  явищ,  освітленості  дороги)  видимість  у  напрямку  руху,  стан  поверхні  проїзної  частини  (чистота,  рівність,  шорсткість,  зчеплення),  а  також  її  ширину,  величину  нахилів  на  спусках  і  підйомах,  віражів  і  заокруглень,  наявність  тротуарів  або  узбіч,  засобів  організації  дорожнього  руху  та  їх  стан;

   Дорожні  умови  є  складовою  частиною  поняття  «дорожня  обстановка»  і  повинні  обов’язково  враховуватися  при  виборі  безпечної  швидкості  і  прийомів  керування  т.з.

   естакада – інженерна  споруда  для  руху  т.з.  та  (або)  пішоходів,  підняття  однієї  дороги  над  іншою  у  місці  їх  перетину,  а  також  для  створення  дороги  на  певній  висоті,  яка  не  має  з’їздів  на  іншу  дорогу;

   Введення  даного  терміну  обумовлено  особливостями  певних  режимів  руху,  зупинки  і  стоянки  т.з.  на  естакадах  і  під  ними.

   житлова  зона – дворові  території,  а  також  частини  населених  пунктів,  позначені  дорожнім  знаком  5.31;

   Однією  зі  складових  частин  населених  пунктів  є  житлова  зона,  яка  відповідає  певним  житлово-комунальним  нормам  і  має  певні  обмеження  в  русі  і  стоянці  т.з.

   Межами  житлової  зони  є  місця  установки  дорожніх  знаків  5.31  «Житлова  зона»  і  5.32  «Кінець  житлової  зони»,  а  місцем,  де  починається  дворова  територія, - місце  в’їзду  (виїзду)  із  неї  на  дорогу.

   

   залізничний  переїзд – перехрещення  дороги  із  залізничними  коліями  на  одному  рівні;

   Перетинання  дороги  із  залізничними  коліями  позначаються  дорожніми  знаками  1.27 – 1.31.6,  і  проїзд  через  них  регламентується  особливими  вимогами,  викладеними   в  розділі  20  Правил.

   засліплення – фізіологічний  стан  водія  внаслідок  дії  світла  на  його  зір,  коли  водій  об’єктивно  не  має  можливості  виявити  перешкоди  чи  розпізнати  межі  елементів  дороги  на  мінімальній  відстані;

   Під  осліпленням  варто  розуміти  тимчасове  значне  погіршення  зорового  сприйняття  людини  внаслідок  різкого  збільшення  освітленості  на  сітчатку  ока.  У  цей  момент  відбувається  світлова  адаптація  зорового  апарату,  тривалість  якої  може  складати  декілька  секунд.

   зупинка – припинення  руху  т.з.  на  час  до  5  хвилин,  або  більше,  якщо  це  необхідно  для  посадки  (висадки)  пасажирів  чи  завантаження  (розвантаження)  вантажу,  виконання  вимог  цих  Правил  (надання  переваги  в  русі,  виконання  вимог  регулювальника,  сигналів  світлофора  тощо);

   Будь – яке  припинення  руху  т.з.  на  час  до  5  хвилин  або  пов’язане  з  посадкою  (висадкою)  пасажирів  або  завантаженням  (розвантаженням)  вантажу  вважається  зупинкою.  Час  виконання  цих  операцій  Правилами  не  регламентується,  однак  вони  повинні  проводитися  безперервно.  Якщо  вищезгадані  операції  перериваються  з  причин  нетехнологічного  характеру,  то  така  зупинка  буде  вважатися  стоянкою.  Зупиняти  т.з.  потрібно  якнайближче  до  краю  проїзної  частини,  причому  він  повинен  розташовуватися  паралельно  до  краю  проїзної  частини.

   Зупинкою  вважається  також  припинення  руху  т.з.  з  метою  дати  дорогу  учаснику  дорожнього  руху,  який  має  переважне  право  на  рух,  перед  регульованим  перехрестям  при  заборонному  сигналі  світлофора  або  регулювальника  та  в  інших  випадках,  пов’язаних  із  необхідністю  виконати  вимоги  Правил  дорожнього  руху.

   колона  т.з. -   організована  група  з  трьох  і  більше  т.з.,  що  разом  рухаються  в  одному  напрямку  безпосередньо  один  за  одним  з  постійно  увімкненим  ближнім  світлом  фар;

   Наявність  у  Правилах  розділу,  що  регламентує  рух  колон  т.з.,  свідчить  про  вуажливість  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  при  русі  колон.

   У  випадку  відсутності  хоча  б  одного  з  перерахованих  ознак,  група  т.з.  не  вважається  колоною.  Правилами  передбачені  окремі  вимоги  до  організованого  руху  колони  т.з.,  які  викладені  в  розділі  25  Правил.

   край  проїзної  частини  (для  нерейкових  т.з.) – видима  умовна  чи  позначена  дорожньою  розміткою  лінія  на  проїзній  частині  в  місці  її  прилягання  до  узбіччя,  тротуару,  газону,  розділювальної  смуги,  смуги  для  руху  трамваїв,  велосипедної  або  пішохідної  доріжки;

   Окремі  пункти  Правил  містять  вимоги,  відповідно  до  яких  водій  як  учасник  дорожнього  руху  повинен  орієнтуватися  по  краю  проїзної  частини  (зокрема  рухатися  по  дорозі  якнайближче  до  правого  краю  проїзної  частини,  розташовуватися  там  під  час  зупинки  і  стоянки  на  дорозі).  Край  проїзної  частини може  бути  позначений  дорожньою  розміткою,  виділений  бордюром  тощо.

   крайнє  положення  на  проїзній  частині – положення  т.з.  на  відстані  від  краю  проїзної  частини  (середини  проїзної  частини  або  розділювальної  смуги),  яка  не  дає  можливості  рухатися  попутному  т.з.  (У  тому  числі  двоколісному)  ще  ближче  до  краю  проїзної  частини  (середини  проїзної  частини  або  розділювальної  смуги);

   Окремі  вимоги  Правил  наказують  водію  т.з.  займати  крайнє  положення  на  проїзній  частині  для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху,  зокрема  при  виконанні  поворотів  і  розворотів  на  перехресті.  Варто  підкреслити,  що  виконання  цих  маневрів  не  з  крайнього  положення  на проїзній  частині  в  багатьох  випадках  призводить  до  зіткнення  з  т.з.,  що  рухаються  в  попутному  напрямку.  В  окремих  випадках  для  забезпечення  безпеки  водію  доцільно  звернутися  за  допомогою  до  інших  осіб.

   легковий  автомобільавтомобіль  з  кількістю  місць  для  сидіння  не  більше  дев’яти,  з  місцем  водія  включно,  який  за  своєю  конструкцією  та  обладнанням  призначений  для  перевезення  пасажирів  та  їхнього  багажу  із  забезпеченням  необхідного  комфорту  та  безпеки;

   Відповідно  до  державного  стандарту  розрізняють  легкові  автомобілі  як  загального  призначення,  так  і  спеціалізовані – які  мають  спеціальне  обладнання  (лічильник,  пульт  зв’язку,  броня  тощо).

 

   маршрутні  транспортні  засоби  (транспортні  засоби  загального  користування) – автобуси,  мікроавтобуси,  тролейбуси,  трамваї  і  таксі,  що  рухаються  за  встановленими  маршрутами  та  мають  визначені  місця  на  дорозі  для  посадки  (висадки)  пасажирів;

   Термін  об’єднує  усі  види  наземних  транспортних  засобів  (крім  залізничного  транспорту),  які  призначені  для  регулярних  пасажирських  перевезень  по  встановлених  маршрутах.

   Необхідність  виділення  їх  в  окрему  групу  пояснюється  тим,  що  у  певних  умовах  цим  транспортним  засобам  Правила  надають  ряд  переваг  у  русі.

   Під  час  руху  поза  встановленим  маршрутом  (у  тому  числі  при  прямуванні  на  маршрут  й  назад)  такий  т.з.  маршрутним  не  вважається,  і  його  водій  повинен  керуватися  загальними  вимогами,  які  стосуються  водіїв  механічних  т.з.

   механічний  т.з. – транспортний  засіб,  що  приводиться  в  рух  за  допомогою  двигуна.  Цей  термін  поширюється  на  трактори,  самохідні  машини  і  механізми  (крім  т.з.,  робочий  об’єм  двигуна  яких  не  перевищує  50  куб. см),  а  також  тролейбуси  і  т.з.  з  електродвигуном  потужністю  понад  3 кВт;

   Термін  охоплює  всі  типи  механічних  т.з.,  включаючи  трамваї  і  тролейбуси,  а  також  трактори  і  самохідні  машини  і  механізми.  З  визначення  випливає,  що  межа  між  механічними  і  немеханічними  т.з.  проходить  у  класі  транспортних  засобів  з  об’ємом  двигуна  50 куб. см.  Це  означає  що  на  водіїв  немеханічних  т.з.  не  поширюється  вимога  про  необхідність  мати  при  собі  посвідчення  водія  і  реєстраційні  документи  (крім  випадків,  передбачених  пунктом  6.1  Правил).

   мікроавтобус – одноповерховий  автобус  з  кількістю  місць  для  сидіння  не  більше  сімнадцяти  з  місцем  водія  включно;

   Введення  в  Правила  терміну  «мікроавтобус»  обумовлено  особливостями  вимог  до  руху  цієї  категорії  т.з.,  зокрема  швидкісних  режимів  і  правил  перевезення  людей.

   

   міст – споруда,  призначена  для  руху  через  річку,  яр  та  інші  перешкоди,  межами  якої  є  початок  і  кінець  пролітних  споруд;

   Введення  даного  терміну  обумовлено  особливостями  певних  режимів  руху,  зупинки  і  стоянки  т.з.  на  мостах  і  під  ними;

   мопед – двоколісний  т.з.,  що  має  двигун  з  робочим  об’ємом  до  50 куб. см;

   Відповідно  до  визначення,  мопедом  є  т.з.  з  об’ємом  двигуна  до  50  куб. см.  Правила  прирівнюють  мопед  до  велосипеда,  тобто  висувають  те  ж  розташування  на  проїзній  частині,  порядок  виконання  поворотів,  обладнання  засобами  безпеки,  порядок  допуску  до  керування  й  інші  вимоги,  викладені  в  розділі  6  Правил;

   мотоцикл – двоколісний  механічний  т.з.  з  боковим  причепом  або  без  нього,  що  має  двигун  з  робочим  об’ємом  50 куб. см  і  більше.  До  мотоциклів  прирівнюються  моторолери,  мотоколяски,  триколісні  та  інші  механічні  т.з.,  дозволена  максимальна  маса  яких  не  перевищує  400 кг.;

   Основними  відмінними  характеристиками  мотоцикла  є  наявність  2-х  або  3-х  коліс,  а  також  його  відносно  невеликі  габаритні  розміри  і  незначна  для  механічного т.з.  маса.

   недостатня  видимість – видимість  дороги  в  напрямку  руху  менше  300 м  у  сутінках,  в  умовах  туману,  дощу,  снігопаду  тощо;

   У  даному  випадку  Правила  мають  на  увазі  лише  погіршення  видимості  в  напрямку  руху,  обумовлене  тимчасовим  станом  навколишнього  середовища,  а  не  рельєфом  місцевості,  наявністю  на  дорозі  інженерних  споруд  або  насаджень,  що  обмежують  видимість.  Тимчасове  погіршення  метеорологічних  умов  із  позиції  безпеки  руху  представляє  особливу  небезпеку,  оскільки  про  нього  неможливо  завчасно  попередити  учасників  дорожнього  руху  за  допомогою  дорожніх  знаків  або  інших  технічних  засобів.

   Розмір  відстані  недостатньої  видимості,  рівної  300 м,  прийнято  з  урахуванням  можливості  зупинки  зустрічних  т.з.  при  швидкості  їхнього  руху  90 км\год  і  коефіцієнті  зчеплення  шин  із  дорожнім  покриттям  0,3-0,35,  що  відповідає  вологій  поверхні  дороги.

   В  умовах  недостатньої  видимості  Правила  зобов’язують  водіїв  вмикати  зовнішні  світлові  прилади.

   обгін – випередження  одного  або  кількох  т.з.,  пов’язане  з  виїздом  на  смугу  зустрічного  руху;

   Основною  ознакою  обгону  є  виїзд  т.з.  із  займаної  смуги  на  смугу  зустрічного  руху  для  випередження  т.з.,  який  рухається  попереду  по  тій  же  смузі  і  наступного  повернення  на  раніше  займану  смугу.  При  цьому  варто  враховувати,  що  в  даній  редакції  Правил,  на  відміну  від  тих,  що  діяли  раніше,  обгін  варто  вважати  виконаним  після  виконання  випередження,  зв’язаного  з  виїздом  на  смугу  зустрічного  руху.

   Небезпека  обгону  є,  насамперед,  у  тому,  що  при  його  виконанні  т.з.  двічі  послідовно  змінює  смугу  руху  в  умовах  обмеженої  оглядовості.  Під  час  обгону  водій  повинен  контролювати  траєкторію  руху  обох  т.з.,  стежити  за  т.з.,  що  обганяється,  і  оцінювати  швидкість  і  розташування  свого  т.з.  відносно  попутних  і  зустрічних  т.з.  Тому  перед  початком  виконання  обгону  водій  повинен  оцінити  зону  обгону  і  необхідний  для  цього  час.

    обмежена  оглядовість – видимість  дороги  в  напрямку  руху,  яка  обмежена  геометричними  параметрами  дороги,  придорожніми  інженерними  спорудами,  насадженнями  та  іншими  об’єктами,  а  також  т.з.;

   Обмеження  оглядовості  визначається  комплексом  умов,  у  яких  водій  не  може  визначити  і  контролювати  рух  об’єктів  (суб’єктів),  що  створюють  або  можуть  створити  небезпеку  або  перешкоду  для  руху  через  перекриття  частини  поля  зору  сторонніми  непрозорими  об’єктами  (суб’єктами).  Подібні  умови  можуть  бути  стабільними  (елементи  дорожніх  споруд,  зелені  насадження,  профіль  місцевості  тощо)  або  створюватися  тимчасово  (транспортний  засіб  на  дорозі,  пасажир  т.з.,  розміщений  вантаж  тощо).

   оглядовість – об’єктивна  можливість  бачити  дорожню  обстановку  з  місця  водія;

   У  зв’язку  з  тим,  що  основну  інформацію  про  середовище  руху  водій  отримує  за  допомогою  її  сприйняття  органами  зору,  оглядовість  відіграє  важливу  роль  для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху.  Оглядовість  із  місця  водія  обмежується  конструктивними  особливостями  кабіни  і  (або)  кузова  т.з.,  наявністю  пасажирів  або  вантажу  в  кабіні  водія  чи  салоні  т.з.  Для  розширення  оглядовості  на  т.з.  встановлюють  дзеркала  заднього  виду,  а  кабіну  і  кузов  самого  т.з.  виготовляють  із  таким  розрахунком,  щоб  якнайбільше  їхніх  частин  і  деталей  були  прозорими.

   перехрестя – місце  перехрещення,  прилягання  або  розгалуження  доріг  на  одному  рівні,  межею  якого  є  уявні  лінії  між  початком  заокруглень  країв  проїзної  частини  кожної  з  доріг.  Не  вважається  перехрестям  місце  прилягання  до  дороги  виїзду  з  прилеглої  території;

   Оскільки  перехрестя  є  основним  місцем  злиття  і  перетинання  транспортних  і  пішохідних  потоків,  то  на  них  здійснюється  значна  кількість  ДТП,  які  пов’язані  із  зіткненнями  т.з.  і  наїздами  на  пішоходів.  Чітке  визначення  цього  терміну  відіграє  значну  роль  для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху,  зокрема  точного  виконання  вимог  Правил,  що  стосуються  маневрування,  проїзду  перехресть,  зупинки  і стоянки  т.з.

   Знати  межі  перехрестя  особливо  важливо  у  випадках,  коли  перед  перехрестям  не  нанесені  стоп – лінія,  або  він  не  позначений  технічними  засобами  організації  дорожнього  руху  (дорожніми  знаками,  розміткою  тощо).  У  силу  цього  положення  не  можуть  вважатися  перехрестями  самовільно  торовані  з’їзди  (виїзди)  із  доріг.

   пішохід – особа,  яка  бере  участь  у  дорожньому  русі  поза  т.з.  і  не  виконує  на  дорозі  будь-яку  роботу.  До  пішоходів  прирівнюються  особи,  які  рухаються  в  інвалідних  колясках  без  двигуна,  ведуть  велосипед,  мопед,  мотоцикл,  везуть  санки,  візок,  дитячу  чи  інвалідну  коляску;

   Перелічені    у  визначенні  особи,  а  також  особи,  які  можуть  знаходитися  на  проїзній  частині  на  ковзанах,  лижах,  самокатах,  роликових  дошках  тощо,  повинні  виконувати  усі  вимоги,  викладені  в  розділі  4  даних  Правил,  а  також  в  інших  пунктах,  де  вживається  термін  «пішохід».  У  свою  чергу,  водії  й  інші  учасники  дорожнього  руху  повинні  розглядати  таких  осіб  саме  як  пішоходів.

   Особи,  які  виконують  певну  роботу  на  дорозі,  не  є  пішоходами  і  мають  право  зявлятися  на  проїзній  частині  в  місцях,  де  рух  пішоходів  заборонено,  однак  у  кожному  такому  випадку  з  їхнього  боку  обов’язково  повинні  бути  прийняті  заходи  безпеки  (виставлені  огородження,  тимчасові  дорожні  знаки  тощо).

   Та  сама  особа  не  може  бути  одночасно  і  водієм  і  пішоходом.  Якщо,  наприклад,  мотоцикліст  йде,  штовхаючи  свій  мотоцикл,  то  він  зобов’язаний  виконувати  вимоги  Правил,  що  стосуються  пішоходів.

   пішохідний  перехід – ділянка  проїзної  частини  або  інженерна  споруда,  призначені  для  руху  пішоходів  через  дорогу.  Пішохідні  переходи  позначаються  дорожніми  знаками  5.35.1-5.37.2,  дорожньою  розміткою  1.14.1 – 1.14.3;  пішохідними  світлофорами.  За  відсутності  дорожньої  розмітки  межі  пішохідного  переходу  визначаються  відстанню  між  дорожніми  знаками  або  пішохідними  світлофорами,  а  на  перехресті  за  відсутності  пішохідних  світлофорів,  дорожніх  знаків  та  розмітки – шириною  тротуарів  чи  узбіч.

   Регульованим  вважається  пішохідний  перехід,  рух  по  якому  регулюється  світлофором  чи  регулювальником,  нерегульованим – пішохідний  перехід,  на  якому  немає  регулювальника,  світлофори  відсутні  або  вимкнені  чи  працюють  у  режимі  миготіння  жовтого  сигналу;

   Дорожній  знак  5.35.1  встановлюється  для  водія,  що  наближається  до  пішохідного  переходу  з  правого  боку  дороги,  а  5.35.2 – з  лівої. Знаки  повинні  бути  встановлені  так,  щоб  знак  5.35.1  розташувався  по  відношенню  до  транспортних  засобів,  що  наближаються,  на  ближній  межі  переходу,  а  знак  5.35.2 – на  дальній.  Ширина  розміченого  пішохідного  переходу  повинна  складати  не  менше  4 м.  На  перехрестях,  де  пішохідні  переходи  не  позначені  дорожніми  знаками  або  розміткою,  ширина  переходу  визначається  шириною  тротуарів.  На  такому  переході  перевага  в  русі  належить  пішоходам  (при  дотриманні  вимог  Правил  п.4.13;  4.14 «а»;  4.14 «г»  про  власну  безпеку.  

   За  відсутності  пішохідних  переходів  на  перехрестях,  межами  пішохідних  переходів  є  продовження  тротуарів  або  узбіч.

   пішохідна  доріжка – доріжка  з  покриттям,  призначена  для  руху  пішоходів,  виконана  в  межах  дороги  чи  поза  нею  і  позначена  знаком  4.13;

   Оскільки  пішохід  є  найбільш  незахищеним  учасником  дорожнього  руху,  у  місцях  інтенсивного  руху  пішоходів  і  транспортних  засобів  передбачається  виділення  засобами  організації  дорожнього  руху  певної  смуги  проїзної  частини  для  руху  пішоходів.  Пішохідна  доріжка  відокремлюється  від  транспортного  потоку  лінією  суцільної  розмітки  1.1  і  позначається  дорожнім  знаком  4.13.  Рух  і  зупинка  транспортних  засобів  на  такій  смузі  забороняються.

   прилегла  територія – територія,  що  прилягає  до  краю  проїзної  частини  та  не  призначена  для  наскрізного  проїзду,  а  лише  для  вїзду  до  дворів,  на  стоянки,  АЗС,  будівельні  майданчики  тощо  або  виїзду  з  них;

   Основною  ознакою  такої  території  є  безпосередня  близькість  до  дороги.  Крім  цього,  щоб  перелічені  у  визначенні  прилеглі  до  дороги  території  не  ототожнювалися  з  перехрестями,  Правилами  передбачені  особливості  вїзду  і  виїзду  з  них,  а  також  те,  що  зона  дії  заборонних  знаків  3.20, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 (обмежуючих  дистанцію  між  транспортними  засобами,  обгін,  швидкість,  що  забороняють  подачу  звукового  сигналу,  зупинку  або  стоянку)  не  переривається  в  місцях  вїзду  (виїзду)  на  дану  територію.

   причіп – транспортний  засіб,  призначений  для  руху  тільки  в  зєднанні  з  іншим  транспортним  засобом.  До  цього  виду  транспортних  засобів  належать  також  напівпричепи  і  причепи-розпуски;

   Цей  термін  охоплює  причепи  (а,г),  напівпричепи  (б)  і  причіпи-розпуски  (в),  які  призначені  для  перевезень  довгомірних  вантажів.

   

   проїзна  частина – елемент  дороги,  призначений  для  руху  нерейкових  транспортних  засобів.  Дорога  може  мати  декілька  проїзних  частин,  межами  яких  є  розділювальні  смуги;

   Введення  цього  терміну  обумовлено  тим,  що  в  межах  проїзної  частини  здійснюється  рух,  маневрування,  обгін  і  стоянка  транспортних  засобів,  а  в  окремих  випадках  і  рух  пішоходів.

   Трамвайна  колія,  яка  розташована  у  межах  загальної  ширини  проїзної  частини,  є  межею  для  нерейкових  транспортних  засобів  відповідного  напрямку  руху.  У  певних  випадках  Правила  дозволяють  рух  нерейкових  транспортних  засобів  по  трамвайних  коліях  попутного  напрямку  (п.11.8  Правил);

   регулювальник – працівник  міліції,  військової  інспекції  безпеки  дорожнього  руху,  дорожньо-експлуатаційної  служби,  черговий  на  залізничному  переїзді,  поромній  переправі,  які  мають  відповідне  посвідчення  та  екіпіровку  (формений  одяг  або  розпізнавальний  знак,  нарукавна  повязка,  жезл,  диск  з  червоним  сигналом  чи  світлоповертачем,  червоний  ліхтар  або  прапорець)  і  регулюють  дорожній  рух;

   Введення  цього  терміну  обумовлено  необхідністю  окреслити  коло осіб,  які  мають  право  регулювати  дорожній  рух.  Зрозуміло,  у  переліку  осіб,  приведеному  у  визначенні,  першими  названі  працівники  міліції.  Виступаючи  в  ролі  регулювальників,  вони  повинні  бути  у форменному  одязі,  мати  жезл, а  також  свисток.  Ці  й  інші  особи,  перелічені  у  визначенні,  уповноважені  у  певних  випадках  і  встановлених  місцях  регулювати  дорожній  рух  (черговий  по  залізничному  переїзді  може  регулювати  дорожній  рух  тільки  на  переїзді).

   Відповідно  до  п.8.8 Правил  для  регулювання  дорожнього  руху  жезл  використовується  тільки  працівниками  підрозділів  Державтоінспекції  і  військової  інспекції  безпеки  дорожнього  руху.

  рейковий  транспортний  засіб – трамвай  та  платформи  із  спеціальним  обладнанням,  що  рухаються  трамвайними  коліями.  Усі  інші  транспортні  засоби,  що  беруть  участь  у  дорожньому  русі,  вважаються  нерейковими;

   Необхідність  виділення  рейкових  транспортних  засобів  в  окрему  групу  пояснюється  тим,  що  в  ряді  випадків,  наприклад,  при  проїзді  перехресть,  заїзді  в  депо  вони  мають  перевагу  в  русі  перед  іншими  транспортними  засобами.

   розділювальна  смуга – виділений  конструктивно  або  за  допомогою  суцільних  ліній  дорожньої  розмітки  1.1  або  1.2  елемент  автомобільної  дороги,  який  розділяє  суміжні  проїзні  частини.  Розділювальна  смуга  не  призначена  для  руху  або  стоянки  транспортних  засобів.  За  наявності  на  розділювальній  смузі  тротуару,  по  ньому  дозволяється  рух  пішоходів;

   Ширина  розділювальної  смуги  не  повинна  бути  менше  5 м  поза  населеними  пунктами  і  2 м  (при  наявності  бар’єрного  огородження)  у  населених  пунктах.  Як  правило,  вона  виділяється  бордюрним  каменем  висотою  15-20 см.  У  населених  пунктах  функцію  розділювальної  смуги  може  виконувати  бульварна  смуга,  на  якій  може  бути  організовано  пішохідний  рух.

   смуга  руху – поздовжня  смуга  на  проїзній  частині  завширшки  щонайменше  2,75 м,  що  позначена  або  не  позначена  дорожньою  розміткою  і  призначена  для  руху  нерейкових  транспортних  засобів;

   На  дорогах  з  удосконаленим  покриттям,  смуги  руху  на  проїзній  частині  повинні  бути  виділені  за  допомогою  ліній  дорожньої  розмітки.  Ширина  смуги  руху  при  проектуванні  і  будівництві  доріг  визначається  в  залежності  від  категорії  дороги  і  може  знаходитися  в  межах  від  3,0  до  3,75 м.  В  умовах  експлуатації  доріг  ширина  смуги  визначається  з  урахуванням  габаритів  (ширини)  транспортних  засобів,  що  переважно  рухаються  по  них.  Для  транспортних  потоків,  що  складаються  тільки  з  легкових  автомобілів,  допускається  мінімальна  ширина  смуги  руху  2,75 м  за  умови  обмеження  швидкісного  режиму.  При  відсутності  розмітки  і  дорожніх  знаків,  що  визначають  кількість  смуг  руху  а  проїзній  частині,  число  смуг  повинно  визначатися  самим  водієм  виходячи  з  положень  пункту  11.1 Правил.

   стоянка – припинення  руху  транспортного  засобу  на  час,  більший  ніж  5  хвилин  з  причин,  не  пов’язаних  з  необхідністю  виконання  вимог  цих  Правил,  посадкою  (висадкою)  пасажирів,  завантаженням  (розвантаженням)  вантажу;

   Критерієм, за  яким  можна  відрізнити  стоянку  від  зупинки,  є  припинення  руху  транспортного  засобу  на  час,  що  перевищує  необхідний  для  посадки  (висадки)  пасажирів  або  завантаження  (розвантаження)  вантажу.  Якщо  ж  транспортний  засіб  зупинений  з  інших  причин  на  час  більш  5  хв.  (наприклад,  водій  залишив  автомобіль  і  пішов  у  магазин  зробити  дрібну  покупку),  це  варто  вважати  стоянкою.

   Поза  населеними  пунктами  транспортні  засоби,  що  знаходяться  на  стоянці,  повинні  в  міру  можливості  знаходитися  поза  проїзною  частиною.  При  стоянці  на  проїзній  частині  транспортні  засоби  повинні  знаходитися  якнайближче  до  правого  краю  проїзної  частини.

   темна  пора  доби – частина  доби  від  закінчення  вечірніх  (30 хв.  після  заходу  сонця)  до  початку  ранкових  сутінків  (30 хв.  до  сходу  сонця);

   На  території  України  тривалість  ранкових  і  вечірніх  сутінків  визначена  рівною  30  хвилинам,  тому  темна  пора  доби  наступає  через  півгодини  після  заходу  сонця  і  закінчується  за  півгодини  до  його  сходу.

   транспортний  засіб – пристрій,  призначений  для  перевезення  людей  і  (або)  вантажу,  а  також  встановленого  на  ньому  спеціального  обладнання  чи  механізмів;

   Термін  охоплює  усі  види  транспортних  засобів,  що  можуть  рухатися  по  дорогах  загального  користування.  Транспортні  засоби  поділяються  на  механічні  і  немеханічні.  До  немеханічних  транспортних  засобів  відносяться  ті,  що  призначені  для  руху  в  складі  з  механічним  транспортним  засобом  (причепи,  напівпричепи)  або  прводяться  в  рух  за  допомогою  мускульної  сили  людей  (велосипеди  тощо)  або  тварин  (гужові  візки,  сани  тощо).  До  немеханічних  транспортних  засобів  відносяться  також  мопеди.

   трамвайна  колія – елемент  дороги,  призначений  для  руху  рейкових  транспортних  засобів,  який  обмежується  по  ширині  спеціально  виділеним  вимощенням  трамвайної  лінії  або  дорожньою  розміткою.  По  трамвайній  колії  допускається  рух  нерейкових  транспортних  засобів  відповідно  до  розділу  11  цих  Правил;

   Виділення  окремим  терміном  елементу  дороги,  призначеного  для  руху  рейкових  транспортних  засобів,  обумовлене  тим,  що  їхня  маневреність  обмежена  й  зупинний  шлях  набагато  більше,  ніж  у  нерейкових  транспортних  засобів.  Виходячи  з  цього,  Правилами  передбачені  певні  умови  руху  нерейкових  транспортних  засобів  по  трамвайних  коліях.

   тротуар – елемент  дороги,  призначений  для  руху  пішоходів,  який  прилягає  до  проїзної  частини  або  відокремлений  від  неї  газоном;

   Як  правило,  конструктивно  тротуар  виконується  піднятим  стосовно  проїзної  частини  бордюрним  каменем  висотою  15-20 см  і  ним  же  відокремлюється  від  неї.  У  випадках,  визначених  Правилами,  на  тротуарах  дозволяється  стоянка  транспортних  засобів.  Рух  транспортних  засобів  по  тротуарах  забороняється,  за  винятком  випадків,  обговорених  у  п.11.13 Правил.

   узбіччя – виділений  конструктивно  або  суцільною  лінією  дорожньої  розмітки  елемент  автомобільної  дороги,  який  прилягає  безпосередньо  до  зовнішнього  краю  проїзної  частини,  розташований  з  нею  на  одному  рівні  та  не  призначений  для  руху  транспортних  засобів,  крім  випадків, передбачених  цими  Правилами.  Узбіччя  може  використовуватися  для  зупинки  і  стоянки  транспортних  засобів,  руху  пішоходів,  мопедів,  велосипедів  (за  відсутності  тротуарів,  пішохідних,  велосипедних  доріжок  або  у  разі  неможливості  пересуватися  по  них),  гужових  возів  (саней);

   Виділення  в  Правилах  окремого  терміну  «узбіччя»  обумовлене  необхідністю  виробити  у  водія  розуміння  того,  що  узбіччя  не  призначене  для  руху  механічних  транспортних  засобів.  Особливо  це  необхідно  враховувати,  коли  транспортний  засіб  під  час  руху частково  заїжджає  на  узбіччя,  а  зчіпні  якості  узбіччя,  як  правило,  нижче  чим  проїзної  частини, і  тому  виникає  небезпека  заносу  транспортного  засобу.

 

   учасник  дорожнього  руху – особа,  яка  бере  безпосередню  участь  у  процесі  руху на  дорозі  як  пішохід,  водій,  пасажир,  погонич  тварин;

   Термін  чітко  окреслює  коло  осіб,  що  приймають  безпосередню  участь  у  процесі  руху  на  дорозі  і,  таким  чином  виключає  випадки  більш  широкого  його  тлумачення.

   шляхопровід – інженерна  споруда  мостового  типу  над  іншою  дорогою  (залізницею)  в  місці  їх  перетину,  що  забезпечує  рух  по  ній  на  різних  рівнях  та  дає  можливість  зїзду  на  іншу  дорогу.

   Введення  терміну  обумовлено  необхідністю  точного  виконання  вимог  Правил,  які  стосуються  виконання  обгону,  зупинки  і  стоянки  транспортних  засобів.          

   

   

  

   

 

          

              

                                              Лекція  №2  (2 год)

Тема  1.  Обовязки  водіїв.  Рух  транспортних  засобів  зі  спеціальними

              сигналами

                                           План

1. Обовязки  водіїв

2. Рух  транспортних  засобів  зі  спеціальними  сигналами

                                                    -1-

  Водій  механічного  транспортного  засобу  повинен  мати  при  собі:

                 а)  посвідчення  на  право  керування  транспортним  засобом

                 відповідної  категорії  і  талон,  що  додається   до  посвідчення;

   Транспортні  засоби  залежно  від  їх  типів  і  призначення  поділяються  на  категорії:

   А1 – мопеди,  моторолери  та  інші  двоколісні  транспортні  засоби,  які  мають  двигун  з  робочим  об’ємом   до  50 куб.см  або  електродвигун  потужністю  до  4 кВт;

   А - мотоцикли   та  інші  двоколісні  транспортні  засоби,  які  мають  двигун  з  робочим  об’ємом  50 куб.см  і  більше  або  електродвигун  потужністю  4 кВт  і  більше;

   В1 – квадро-  і  трицикли,  мотоцикли з  боковим  причепом,  мотоколяски  та  інші  триколісні  (чотириколісні)  мототранспортні  засоби,  дозволена  максимальна  маса  яких  е  перевищує  400 кг;

   В – автомобілі,  дозволена  максимальна  маса  не  перевищує  3500  кг  (7700  фунтів),  а  кількість  сидячих  місць,  крім  сидіння  водія, - восьми;

   С1 – призначені  для  перевезення  вантажів  автомобілі,  дозволена  максимальна  маса  яких  становить  від  3500  до  7500  кг  (від  7700  до  16500  фунтів);

   С – призначені  для  перевезення  вантажів  автомобілі,  дозволена  максимальна  маса  яких  перевищує  7500  кг  (16500  фунтів);

   D1 – призначені  для  перевезення  пасажирів  автобуси,  в  яких  кількість  місць  для  сидіння,  крім  сидіння  водія,  не  перевищує  16;

   D - призначені  для  перевезення  пасажирів  автобуси,  в  яких  кількість  місць  для  сидіння,  крім  сидіння  водія,  більше  16;

   ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ – состави  транспортних  засобів  з  тягачем  категорії  В, С1, С, D1  або  D,  яким  водій  має  право  керувати,  але  який  не  належить  до  зазначених  категорій  составів  транспортних  засобів;

   Т – трамваї  та тролейбуси.

   У  посвідченні  водія  проставляється  дата  надання  права  на  керування  транспортними  засобами  відповідної  категорії.

   Водіям  транспортних  засобів  категорій  В, С1, С, D1 і  D  дозволяється керувати  такими  засобами  також  з  причепом, повна  маса якого  не  перевищує  750  кг.  До  керування  транспортними  засобами  категорій  В, С1, С, D1 і  D  з  причепами,  повна  маса  яких  становить  більш  як  750 кг,  а  також  зчепленими  автобусами  допускаються  водії,  які  мають  право  на  керування  транспортними  засобами  категорій  ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ.

   Право  на  керування  транспортними  засобами  категорій  ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ  надається  особам,  які  мають  посвідчення  водія  категорії   В, С1, С, D1 і  D  або  кількох  з  них  та  безперервний  річний  стаж  керування  транспортними  засобами  категорії В, С1, С, D1 і  D,  пройшли  перепідготовку  за  встановленими  програмами  та  склали  в  реєстраційно-екзаменаційному  підрозділі  ДАІ  практичний  іспит  з  навичок  керування  составом  транспортних  засобів.

   Відсутність  спеціальної  відмітки  у  посвідченні  водія  про  право  керувати  транспортним  засобом  відповідної  категорії  свідчить  про  заборону  водію  керувати  транспортним  засобом  зазначеної  категорії,  тому  за  дане  порушення  наступає  відповідальність  як  за  керування  транспортним  засобом  особою,  яка  не  має  посвідчення  водія.

   Особам,  відповідальним  за  технічний  стан  і  експлуатацію  транспортних  засобів,  заборонено  допускати  до  керування  транспортними  засобами  водія  у  випадку  відсутності  в  нього  посвідчення  водія  на  право  керування  транспортним  засобом  відповідної  категорії.

   Учень  при  навчанні  водінню  на  спеціально  обладнаному  для  цього  транспортному  засобі  не  має  посвідчення  на  право  керування  ним, але  при  цьому  особа,  яка  навчає  водінню  транспортного  засобу,  обов’язана  мати  при  собі  посвідчення,  що  відповідає  категорії  даного  транспортного  засобу.      

             б)  реєстраційний  документ  на  транспортний  засіб  (для  транспортних  засобів  Збройних  Сил – технічний  талон),  а  у  разі  відсутності  в  транспортному  засобі  його  власника,  крім  того, - свідоцтво  про  право  спільної  власності  на  цей  транспортний  засіб  або  реєстраційний  чи інший  засвідчений  у  встановленому  порядку  документ,  що  підтверджує  право  керування,  користування  чи  розпорядження  таким  транспортним  засобом;

   Законом  України  «Про  дорожній  рух»  передбачена  державна  реєстрація    облік  транспортних  засобів,  призначених  для  експлуатації  на  вулично-дорожній  мережі.

   Правила  державної  реєстрації  та  обліку  автомобілів,  автобусів,  а  також  самохідних  машин,  сконструйованих  на  шасі  автомобілів,  мотоциклів  усіх  типів,  марок  і  моделей,  причепів,  напівпричепів  та  мотоколясок  встановлюють  єдиний  порядок  реєстрації  й  обліку  транспортних  засобів,  видачі  на  них  реєстраційних  документів  і  номерних  знаків.  У  даний  час  реєстраційним  документом  механічного  транспортного  засобу  і  причепа  є  свідоцтво  про  реєстрацію  транспортного  засобу,  дійсний  технічний  паспорт  старого  зразка,  а  також  тимчасовий  реєстраційний  талон.

   Фізичні  та  юридичні  особи – власники  транспортних  засобів  зобов’язані  зареєструвати  (переєреструвати)  належні  їм  транспортні  засоби  незалежно  від  їх  технічного  стану  протягом  10  діб  після  придбання  або  митного  оформлення,  чи  тимчасового  ввезення  на  територію  України,  або  виникнення  обставин,  що  є  підставою  для  внесення  змін  до  реєстраційних  документів  (зміна  права  власності,  кольору  транспортного  засобу,  місця  проживання  власника,  заміна  агрегатів,  котрі  мають  ідентифікаційні  номера).

   У  разі  відсутності  в  транспортному  засобі  його  власника  у  водія  крім  реєстраційних  документів  повинно  бути  свідоцтво  про  право  спільної  власності  на  цей  транспортний  ДАІ  на  підставі  письмової  заяви  власника  транспортного засобу – фізичної  особи  про надання  права  на  керування  цим  транспортним  засобом  іншій  фізичній  особі  на  період,  зазначений  у  заяві).

   На  зареєстровані  транспортні  засоби  видаються  реєстраційні  документи  (свідоцтво  про  реєстрацію,  тимчасовий  реєстраційний  талон)  і  номерні  знаки.

   в) у  разі  встановлення  на  транспортних  засобах  проблискових  маячків  і  (або)  спеціальних  звукових  сигнальних  пристроїв – дозвіл, виданий  ДАІ  МВС,  у  разі  розміщення  реклами, - погодження,  що  видається  підрозділами  ДАІ  МВС;   

    

    Використання  спеціальних  світлових  сигнальних  пристроїв  синього  кольору  та  звукових  сигнальних  пристроїв  дозволяється  лише  на  транспортних  засобах  міліції,  податкової  міліції,  служб  безпеки  дорожнього  руху,  швидкої  медичної  допомоги,  аварійно-рятувальних  служб,  пожежної  охорони,  служб  інкасації  при  перевезенні  грошових  знаків  і  цінних  паперів  та  Управління  Державної  охорони  за  наявності  спеціального  дозволу,  що  видається  Департаментом  ДАІ  МВС  України.  Спеціальні  світлові  сигнальні  пристрої  червоного  і  зеленого  кольорів  використовуються  підрозділами  ДАІ  МВС  та  Управління  Державної  охорони  під  час  супроводження  транспортних  засобів.  

  г)  у  встановлених  законодавством  випадках  дрожній  лист  і  документацію  на  вантаж,  що  перевозиться;  на  маршрутних  транспортних  засобах – схему  маршруту  та  розклад  руху;  на  великовагових  і  великогабаритних  транспортних  засобах  та  транспортних  засобах,  що  здійснюють  дорожнє  перевезення  небезпечних  вантажів, - документацію  відповідно  до  вимог  спеціальних  правил;   

   Для  перевезення  вантажів  автомобільним  транспортом  загального  користування  на  внутрішньому  сполученні  необхідно:  для  водія,  який  працює  в  умовах  найму – посвідчення  водія;  реєстраційні  документи  на  транспортний  засіб,  дорожній  лист,  документ  встановленого  зразка  про  проходження  медичного  огляду,  встановлені  законодавством  документи  на  вантаж.  Автомобільні  транспортні  засоби,  використовувані  для  надання  послуг  по  перевезенню  вантажів,  повинні  мати  ліцензійну  картку.  Внутрішні  перевезення  індивідуальним  автомобільним  транспортом  вантажу,  що  є  особистою  власністю  власника  транспортного  засобу,  здійснюється  при  наявності  у  водія  реєстраційних  документів  на  транспортний  засіб  і  посвідчення  водія.

   Під  час  перевезення  пасажирів  на  автобусних  маршрутах  загального  користування  водій  повинен  мати:  посвідчення  водія,  реєстраційні  документи  на  транспортний  засіб,  дорожній  лист,  квитково-обліковий  лист,  схему  маршруту,  розклад  руху,  таблицю  вартості  проїзду  (крім  міських  перевезень),  дозвіл  замовника  на  перевезення.  Під  час  перевезення  пасажирів  автобусами  на  замовлення  і  при  туристичних  перевезеннях  водій  повинен  мати  посвідчення  водія,  реєстраційні  документи  на  транспортний  засіб,  дорожній  лист.  Водій  таксі  повинен  мати  під  час  перевезення  посвідчення  водія,  реєстраційні  документи  на  транспортний  засіб,  дорожній  лист.  Автомобільні  транспортні  засоби,  використовувані  для  надання  послуг  по  перевезенню  пасажирів,  повинні  мати  ліцензійну  картку.

   Порядок  оформлення  погодження  проїзду  великогабаритних  та  (або)  великовагових  транспортних  засобів  автомобільними  дорогами  України  визначається  наказом  Державної  служби  автомобільних  доріг  України,  а  дозвіл  на  рух  видається:  департаментом  ДАІ  МВС  України – у  разі  виїзду  за  межі  України  або  вїзду  на  територію  України,  департаментом  ДАІ  МВС  або  управліннями  (відділами)  ДАІ  головних  управлінь  (управлінь)  МВС  а  Автономній  Республіці  Крим,  областях,  мм.Києві  та  Севастополі – якщо  маршрут  пролягає  в  межах   Автономної  Республіки  Крим,  області,  між  областями  або  між  Автономною  Республікою  Крим,  мм. Києвом  і  Севастополем  та  іншими  адміністративно-територіальними  одиницями  та  міськими  або  районними  підрозділами  ДАІ – якщо  маршрут  проходить  у  межах  міста,  району.

   Згідно  з  Правилами  дорожнього  перевезення  небезпечних  вантажів  під  час  їх  перевезення  на  транспортній  одиниці,  крім  перелічених  у  Правилах  дорожнього  руху,  повинні  знаходитись  такі  документи:

            а)  товаро-транспортний  документ  на  небезпечні  вантажі;

            б)  свідоцтво  про  допущення  транспортних  засобів  до  перевезення  визначених  небезпечних  вантажів;

            в)  ДОПНВ – свідоцтво  про  підготовку  водіїв  транспортних  засобів,  що  перевозять  небезпечні  вантажі;

            г)  письмові  інструкції  на  випадок  аварії  або  надзвичайних  ситуацій;

            г)  у  разі  здійснення  міжнародних  перевезень  з  тимчасовими  відступами  від  вимог  ДОПНВ (994-217) – витяг  з  тексту  спеціального  договору,  що  були  підписані  Україною  на  підставі  глави  1.5  додатка  А  до  ДОПНВ;

            д)  узгодження  маршруту  дорожнього  перевезення  небезпечного  вантажу,  видане  ДАІ  МВС  України;

            е)  якщо  дорожнє  перевезення  небезпечних  вантажів  у  великому  контейнері  виконується  перед  морським  перевезенням  виконується  автомобільним – свідоцтво  про  завантаження  контейнера;

            є)  інші  документи,  які  є  необхідні  відповідно  до  положень  будь-якого  міжнародного  договору  України.        

г)  поліс  (сертифікат)  обов’язкового  страхування  цивільно-правової  відповідальності  власників  наземних  транспортних  засобів.  Водії,  які  відповідно  до  законодавства  звільняються  від  обов’язкового  страхування  цивільно-правової  відповідальності  власників  наземних  транспортних  засобів  н  території  України,  повинні  мати  при  собі  відповідні  підтвердні  документи  (посвідчення).   

   Введення  цивільної  відповідальності  власників  транспортних  засобів  за  збиток,  нанесений  життю  і  здоровю  третіх  осіб,  а  також  їх  майну  повинно сприяти  укріпленню  економічної  і  соціальної  стабільності  в суспільстві,  оскільки  потерпілій  особі  гарантується  отримання  страхового  відшкодування.  

2.2. Власник  транспортного  засобу,  а  також  особа,  яка  використовує  такий  транспортний  засіб  на  законних  підставах,  можуть  передавати  у своїй  присутності  керування  транспортним  засобом  іншій  особі,  що  має  при  собі  посвідчення  на  право  керування  транспортним  засобом  відповідної  категорії,  а  також  особі,  яка  навчається  водінню  транспортним  засобом  відповідно  до  вимог  цих  Правил.   

   Положеннями  пункту  обумовлено,  що  право  передавати  керування  транспортним  засобом  має  власник  транспортного  засобу,  а  також  особа,  яка  використовує  такий  транспортний  засіб  на  законних  підставах  (наприклад,  має  тимчасовий  реєстраційний  талон  або  нотаріально  оформлене  доручення).  Транспортними  засобами  юридичних  осіб  керувати  може  тільки  водій,  який  вписаний  у  дорожній  лист.  

 2.3. Для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  водій  зобов’язаний:

         а)  перед  виїздом  перевірити  і  забезпечити технічно  справний  стан  і  комплектність  транспортного  засобу,  правильність  розміщення  та  кріплення  вантажу;   

   Враховуючи,  що  транспортний  засіб  є  джерелом  підвищеної  небезпеки  й  отже  експлуатація  пов’язана  з  його  підвищеною  небезпекою  для  учасників дорожнього  руху,  він  завжди  повинен  бути  в  справному  стані.  У  випадку  неможливості  виконання  цієї  вимоги  експлуатація  транспортного  засобу  не  допускається  до приведення  його  в  справний  стан.

   Перед  виїздом  у  рейс  водій  зобов’язаний:

  •  перевірити  комплектність  транспортного  засобу,  звернувши  увагу  на  наявність аптечки,  вогнегасника,  знака  (ліхтаря)  аварійної  зупинки;
  •  зовнішнім  оглядом  переконатися  в  справності  шин,  відсутності  підтікання  палива,  масла  і  рідин  із  вузлів  і  агрегатів  транспортного  засобу.  Особливу  увагу  слід  приділити  перевірці  систем  транспортного  засобу,  від  яких  залежить  безпека  руху, - гальмівної  системи,  рульового  керування,  приладів  зовнішнього  освітлення  і  сигналізації  тощо;
  •  під  час  навантаження  вантажу  стежити  за  збереженням  стійкості  транспортного  засобу,  із  тим  щоб  центр  ваги  знаходився  біля  горизонтальної  осі  автомобіля  і  якнайнижче.  Для  попередження  травмування  людей,  якщо  вони  перевозяться  разом  із  вантажем,  слід  з  особливою  увагою  поставитися  до  кріплення  вантажу.  Під  час  навантаження  також  слід  стежити  за  тим,  щоб  вантаж  не  обмежував  водію  оглядовість,  не  закривав  приладів  світлової  сигналізації,  номерних  і  розпізнавальних  знаків,  тобто  щоб  виконувалися  вимоги  пп. 22.1-22.3  цих  Правил.  

б)  бути  уважним,  стежити  за  дорожньою  обстановкою,  відповідно  реагувати  на  її  зміну,  стежити  за  правильністю  розміщення  та  кріплення  вантажу,  технічним  станом  транспортного  засобу  і  не  відволікатися  від  керування  цим  засобом  у  дорозі;   

   Уважність  і  адекватне реагування  на  зміну  дорожньої  обстановки  є  основою  безпеки  дорожнього  руху,  оскільки  своєчасне  виявлення  небезпеки  для  руху  дозволяє  водієві  прийняти  правильне  рішення  для  обїзду  чи  зниження  швидкості  аж  до  повної  зупинки  транспортного  засобу.  

в)  на  автомобілях,  обладнаних  засобами  пасивної  безпеки  (підголовники,  ремені   безпеки),  користуватися  ними  і  не перевозити  пасажирів,  не  пристебнутих  ременями  безпеки.  Дозволяється  не  пристібатися  особі,  яка  навчає  водінню,  якщо  за  кермом  учень,  а  в  населених  пунктах,  крім  того,  водіям-інвалідам,  водіям  і  пасажирам  оперативних  та  спеціальних  транспортних  засобів  і  таксі;

г)  під  час  руху на  мотоциклі  бути  в  застебнутому  мотошоломі  і  не  перевозити  пасажирів  без  застебнутих  мотошоломів;

г)  не  забруднювати  проїзну  частину  та  смугу  відведення  автомобільних  доріг;

д)  не  створювати  своїми  діями  загрози  безпеці  дорожнього  руху;

е)  повідомляти  дорожньо-експлуатаційним  організаціям  або  ДАІ  про  виявлені факти  створення  перешкод  для  дорожнього  руху;

є)  не  вчиняти  дій,  внаслідок  яких  може  бути  пошкоджено  автомобільні  дороги  та  їх  складові,  а  також  завдано  шкоди  користувачам.   

   Передбачена  адміністративна  відповідальність  за  порушення  правил  користування  ременями  безпеки  і  мотошоломами  у  першу  чергу  спрямована  на  зниження  ризику  тяжкості  наслідків  при  дорожньо- транспортних  подіях,  а  також  виховання  у  водіїв  усвідомленої  необхідності  піклуватися  про  життя  і  здоровя  пасажира.  Забезпечення  виконання пасажирами  вимог  користування  ременями  безпеки  і  мотошоломами  покладено  на  водія.

 2.4. На  вимогу  працівника  міліції  водій  повинен  зупинитися  з  дотриманням  вимог  цих  Правил,  а  також:

         а)  передати  для  перевірки  документи,  зазначені  в  пункті  2.1;   

   Для  виконання  працівниками  міліції  покладених   на  них  обов’язків,  відповідно  до  чинного  законодавства,  їм  надане  право  зупиняти  в  необхідних  випадках  транспортні  засоби,  перевіряти  у  водіїв  документи,  перелік  яких  викладений у  пункті  2.1  Правил.  Слід  відзначити  вимогу  Правил  саме  передавати  документи,  оскільки  тільки  таким  чином  можна  реалізувати  обов’язок  працівника  міліції  виявити  підробку  документа.  Посилюючи  правове  забезпечення  міліції,  чинне  законодавство  передбачає  підвищене  покарання  за  невиконання  водієм  вимоги  про  зупинку  аж  до  позбавлення  його  права  на  керування  усіма  видами  транспортних  засобів  на термін  до  3  років.    

         б)  дати  можливість  перевірити  номери  агрегатів  і  комплектність  транспортного  засобу;   

   Належна  комплектація  транспортних  засобів  (аптечка,  вогнегасник,  знак  аварійної  зупинки)  забезпечує  підвищення  ефективності  заходів  по  ліквідації  наслідків  ДТП,  безпеку  вимушеної  зупинки.  Перевірка  номерів  агрегатів  необхідна  для  запобігання  злочинним  посяганням  на  автотранспорт. 

         в)  дати  можливість  оглянути  транспортний  засіб  відповідно  до  законодавства  за  наявності  на  те  законних  підстав;   

   Працівники  ДАІ  у  випадку  наявності  даних  про  те,  що  транспортний  засіб  використовується  в  протиправних  цілях,  мають  право  оглядати  ці  транспортні  засоби  і  перевіряти  у  водіїв  документи,  що  дозволяє  розкривати  злочини,  повязані  з  незаконним  заволодінням  транспортними  засобами,  перевезенням  наркотичних   речовин,  зброї  тощо.

 2.4.1. У  місці  здійснення  габаритно-вагового  контролю  на  вимогу  працівника  пункту  габаритно-вагового  контролю  або  працівника  МВС  водій  вантажного  автомобіля  (в  тому  числі  механічного  транспортного  засобу)  повинен  зупинитися  з  дотриманням  вимог  цих  Правил,  а  також:

         а)  передати  для  перевірки  документи,  зазначені  в  підпунктах  «а», «б»  і  «г»  пункту  2.1  цих  Правил;

         б)  надати  транспортний  засіб  та  причіп  (за  наявності)  для  вагового  та/або  габаритного  контролю  відповідно  до  встановленої  процедури.   

   Пункти  габаритно-вагового  контролю  можуть  бути  як  стаціонарними,  так  і  пересувними,  але  в  кожному  випадку  вони  позначаються  знаками  індивідуального  проектування  «Пункт  (Пересувний  пункт)  вагового  та  габаритного  контролю»  (напис  повинен  бути  виконаний  чорними  літерами  на  жовтому  фоні)  та  знаками  «Контроль».

   Водій  транспортного  засобу  повинен  зупинитися  біля  знака  3.41  «Контроль»,  передати  посвідчення  на  право  керування  транспортним  засобом  відповідної  категорії  і  талон,  що  додається  до  посвідчення, реєстраційний  документ  на  транспортний  засіб  (для  транспортних  засобів  Збройних  Сил – технічний  талон),  а  у  разі  відсутності  в  транспортному  засобі  його  власника,  крім  того – свідоцтво  про  право  спільної  власності  на  цей  транспортний  засіб  чи  тимчасовий  реєстраційний  талон,  у  встановлених  законодавством  випадках  дорожній  лист  і  документацію  на  вантаж,  що  перевозиться,  на  великовагових  і  великогабаритних  транспортних  засобах,  що  здійснюють  дорожнє  перевезення  небезпечних  вантажів,  документацію  відповідно  до  вимог  спеціальних  правил,  отримати  вказівки  від  працівників  цього  пункту  та  забезпечити  проїзд  через  ваги  зі  швидкістю  згідно  вказівок  з  проходження  контролю.

2.4.2. У  разі  виявлення  під  час  здійснення  габаритно-вагового  контролю  невідповідності  фактичних  вагових  та/або  габаритних  параметрів  установленим  нормам  і  правилам  рух  такого  транспортного  засобу та/або  причепа  забороняється  до  отримання  в  установленому  порядку  дозволу  на  проїзд  автомобільними  дорогами  транспортних  засобів,  вагові  або  габаритні  параметри  яких  перевищують  нормативні,  про  що  складається   відповідний  акт.

   Якщо  за  результатами  габаритно-вагового  контролю  встановлено,  що  параметри  транспортного  засобу  перевищують  нормативно  допустимі  параметри  (пункт  22.5  Правил  дорожнього  руху)  більш  ніж  на  2%,  транспортний  засіб  вважається  великоваговим  та/або  великогабаритним.

   У  цьому  разі  на  підставі  довідки  про  результати  проведення  габаритно-вагового  контролю  начальник  пересувного  пункту  складає  акт  про  перевищення  транспортним  засобом  нормативних  вагових  параметрів  та/або  акт  про  перевищення  транспортним  засобом  нормативних  габаритних  параметрів.  Акти  складаються  у  двох  примірниках  і  підписуються  представниками  пункту  габаритно-вагового  контролю  та  водієм  транспортного  засобу,  параметри  якого  перевищують  нормативно  допустимі. У  разі  відмови  водія  від  підписання  акта,  про  це  зазначається  в  акті.  

2.5. Водій  повинен  на  вимогу  працівника  міліції  пройти  в  установленому  порядку  медичний  огляд  для  визначення  стану  алкогольного  сп’яніння,  впливу  наркотичних  чи  токсичних  речовин.

   Дане  положення  є  формою  правового  забезпечення  працівників  міліції  в  процесі  визначення  здатності  водіїв  здійснювати  безпечне  керування  транспортними  засобами.  За  відмову  від  проходження  медичного  огляду  водій  відповідає  відповідно  до  чинного  законодавства  так  само  як  і  за  керування  транспортним  засобом  у  стані  алкогольного  сп’яніння.

2.6. За  рішенням  уповноваженої  на  те  посадової  особи  ДАІ,  за  наявності  на те  підстав,  водій  зобов’язаний  пройти  позачерговий  медичний  огляд  з  метою  визначення  здатності  безпечно  керувати  транспортним  засобом  і  перевірку  знання  цих  Правил  та  навичок  водіння.

   Аналогічно  попередньому,  даний  пункт  є  реалізацією  норм  чинного  законодавства  в  сфері  дорожнього  руху,  що  передбачають  проведення  медичного  огляду   з  метою  визначення  здатності  водіїв  здійснювати  безпечне  керування  транспортними  засобами.  Передбачено,  що  усі  водії  повинні  один  раз  у  три  роки  проходити  черговий  медичний  огляд  для  встановлення  можливості  безпечно  керувати  транспортними  засобами,  але  за  рішенням  медичної  комісії  ці  терміни  можуть  бути  скорочені,  якщо  є  протипоказання  або  обмеження  по  здоровю  або  віку.  Якщо  у  водія  буде  виявлене  погіршення  стану  його  здоровя,  то  за  рішенням  уповноваженої  на  це  посадової  особи  ДАІ  водій  зобов’язаний  пройти  позачерговий  медичний  огляд  або,  у  необхідних  випадках,  перевірку  знання  Правил  і  навиків  керування.

2.7. Водій,  крім  водіїв  транспортних  засобів  дипломатичних  та  інших  представництв  іноземних  держав,  міжнародних  організацій,  оперативних  і  спеціальних  транспортних  засобів,  повинен  надавати  транспортний  засіб:

         а)  працівникам  міліції  та  охорони  здоровя  для  доставки  до  найближчого  лікувального  закладу  осіб,  які  потребують  негайної  медичної  допомоги;   

   Турбота  про  потерпілих  при  дорожньо-транспортних  подіях  покладається  на  водіїв- учасників  цієї  події  (п.2.9  цих  Правил).  Однак і  будь-який  інший  водій  незалежно  від  того,  чи  мав  він  якесь  відношення  до  події,  зобов’язаний  доставляти  потерпілих  у  лікувальну  установу  і,  таким  чином,  надавати  допомогу  міліції  і  медичним  працівникам.  Невиконання  цього  цивільного  обов’язку  в  деяких  випадках  може  бути  кваліфіковано  судом  як  правопорушення.    

         б)  працівникам  міліції  для  виконання  непередбачених  і  невідкладних  службових  обов’язків,  пов’язаних  із  переслідуванням   правопорушників,  доставкою  їх  у  міліцію  та  для  транспортування  пошкоджених  транспортних  засобів.

   Примітки:  1. Для  транспортування  пошкоджених  транспортних  засобів  залучаються  лише  вантажні  автомобілі.

  1.  Особа,  яка  скористалася  транспортним  засобом  повинна  видати  довідку  або  зробити  запис  у  дорожньому  листі  із  зазначенням  пройденої  відстані, тривалості  поїздки,  свого  прізвища,  посади,  номера  посвідчення,  повного  найменування  свого  підрозділу  чи  організації.

   Щоб  уникнути  конфліктів,  пов’язаних  із  виконанням  вимог  цього  підпункту,  водій  у  праві  вимагати  від  працівників  міліції  пред’явлення  посвідчення  й  оформлення  відповідної  довідки  або  запису  в  дорожньому  листі.   

2.8. Водій-інвалід, який  керує  мотоколяскою  або  автомобілем,  позначеними  розпізнавальним  знаком  «Інвалід»,  може  відступати  від  вимог  дорожніх  знаків  3.1, 3.2  і  3.35-3.38,  а  також  знака  3.34  за  наявності  під  ним  таблички  7.18.

   Право  відступати  від  виконання  вимог  перерахованих  у  цьому  пункті  Правил  дорожніх  знаків  не  означає,  що  водії-інваліди  можуть  створювати  своїми  діями  загрозу  виникнення  ДТП.  У  той  же  час  не  варто  ототожнювати  винятки,  надані  водіям-інвалідам,  із  правами  водіїв,  які  не  є  такими,  але  які  керують  транспортними  засобами  з  розпізнавальним  знаком  «Інвалід».

2.9. Водієві  забороняється:

      а)  керувати  транспортним  засобом  у  стані  алкогольного  сп’яніння  або  перебувати  під  впливом  наркотичних  и  токсичних  речовин;

   У  результаті  вживання  алкогольних  напоїв  і  наркотичних  речовин  знижуються  увага  і  реакція,  порушується  координація  дій  водія,  різко  зростає  імовірність  ДТП.  Через  це  діюче  адміністративне  законодавство  встановлює  найбільш  сувору  відповідальність  водіїв,  які  керують  транспортним  засобом  у  стані  алкогольного  сп’яніння  або  під  впливом  наркотиків, - позбавлення  права  на  керування  усіма  видами  транспортних  засобів  терміном  до  3  років.  У  випадку  повторного  такого  порушення  суд  може  застосувати  до  водіїв – власників  додаткове  покарання  у  виді  оплатного  вилучення  транспортного  засобу.

б)  керувати  транспортним  засобом  у  хворобливому  стані,  у  стані  стомлення,  а  також  перебуваючи  під  впливом  лікарських  препаратів,  що  знижують  швидкість  реакції  і  увагу;

   Дане  положення закріплює  дві  ознаки  (хворобливий  і  стомлений  стан),  виходячи  з  яких  водій  сам  повинен  визначити,  що  його  стан  загрожує  безпеці  дорожнього  руху  як  для  нього,  так  і  для  інших  учасників  дорожнього  руху.  

в)  керувати  транспортним  засобом,  не  зареєстрованим  у  ДАІ,  без  номерного  знака  або  талона  про  проходження  державного  технічного  огляду;

   Правилами  передбачено,  що  власники  механічних  транспортних  засобів  і  причепів  до  них  повинні  зареєструвати  (переєреструвати)  їх  в  ДАІ  незалежно  від  їх  технічного  стану  протягом  10  діб  з  моменту  придбання  (отримання), митного  оформлення  або  переобладнання  чи  ремонту,  якщо  необхідно  внести  зміни  в  реєстраційні  документи,  отримати  реєстраційні  документи,  номерні  знаки  і  талон  про  проходження  технічного  огляду.

г)  передавати  керування  транспортним  засобом  особам,  які  перебувають  у  стані  алкогольного  сп’яніння,  під  впливом  наркотичних  чи  токсичних  речовин,  у  хворобливому  стані,  у  стані  стомлення  або  під  впливом  лікарських  препаратів,  що  знижують  швидкість  реакції  і  увагу;

   За  передачу  керування  транспортним  засобом  особі,  що  знаходиться  в  стані  алкогольного  сп’яніння  або  під  впливом  наркотичних  речовин,  власник  транспортного  засобу  (водій)  несе  таку  ж  адміністративну  відповідальність,  як  і  за  керування  в  стані  алкогольного  сп’яніння  або  під  впливом  наркотичних  або  токсичних  речовин.  

 

г)  передавати  керування  транспортним  засобом  особам,  які  не  мають  при  собі  посвідчення  на  право  керування  ним,  якщо  це  не  стосується  навчання  водінню  відповідно  до  вимог  розділу  24  цих  Правил;

   Дана  заборона  відноситься  в  однаковій  мірі  як  до  водіїв  індивідуальних  транспортних  засобів,  так  і  до  водіїв  транспортних  засобів з  іншою  формою  власності,  за  винятком  випадків  навчання  водінню  відповідно  до  вимог  Правил.  Ця  заборона  поширюється  також  на  передачу  керування  особі,  не  вписаній  в  дорожній  (маршрутний)  лист  транспортного  засобу,  що  належить  державній  установі,  підприємству,  організації.

д)  під  час  руху  транспортного  засобу  користуватися  засобами  зв’язку,  тримаючи  їх  у  руці  (за  винятком  водіїв  оперативних  транспортних  засобів  під  час  виконання  ними  невідкладного  службового  завдання).

   Оскільки  при  користуванні  засобами  зв’язку,  тримаючи  їх  у  руці  під  час  руху,  водій  керує  транспортним  засобом  за  допомогою  однієї  руки  і  при  цьому  відривається  від  сприйняття  дорожньої  обстановки,  що  може  привести  до  виникнення  аварійної  обстановки  або  навіть  дорожньо-транспортної  події,  уведена  заборона  на  користування  ними  під  час  руху.  Для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  варто  користуватися  пристроєм  «вільні  руки».  

2.10. У  разі  причетності  до  дорожньо-транспортної  пригоди  водій  зобовязаний:

      а)  негайно  зупинити  транспортний  засіб  і  залишатися  на  місці  пригоди;

   Причетними  до  ДТП  признаються  учасники  дорожнього  руху,  що  безпосередньо  брали  участь  у  події  або  чиї  дії  призвели  до  такого.  Це  може  бути  водій  (пішохід,  пассажир),  що  порушив  Правила  і  тим  самим  створив  аварійну  ситуацію  для  інших  учасників  дорожнього  руху,  внаслідок  чого  сталися  налідки  за  ознаками,  встановленими  визначенням  «дорожньо-транспортна  пригода».  У  разі  залишення  місця  вчинення  ДТП  водій  притягується  до  адміністративної,  а  за  певних  обставин  і  до  кримінальої  відповідальності.

                б)  увімкнути  аварійну  сигналізацію  і  встановити  знак  аварійної  зупинки  відповідно  до  вимог  пункту  9.10  цих  Правил;

   Правила  регламентують  дії  водія,  причетного  до  ДТП,  у  частині  забезпечення  безпеки  навколишніх  учасників  дорожнього  руху  в  місці  скоєння  події,  чим  у  першу  чергу  є  оперативне  інформування  їх  про  вимушену  зупинку,  оскільки  відсутність  такої  інформації  може  призвести  до  створення  заторів  у  дорожньому  русі  або  навіть  до  інших  ДТП.  Для  цього  виставляють  знак  аварійної  зупинки  або  миготливий  червоний  ліхтар  на  відстані  не  менше  20 м  від  транспортного  засобу  в  населеному  пункті  і  40 м – поза  ними.         

                в)  не  переміщати  т.з.  і  предмети,  що  мають  причетність  до  пригоди;  

    Важливою  обставиною,  що  дозволяє  встановити  причини  ДТП,  є  фіксація  т.з.  й  інших  предметів,  що  мають  відношення  до  події,  у  непорушному  положенні  після  вимушеної  зупинки.  Розташування  т.з.  і  предметів  (бите  скло,  бруд,  що  обсипався  з-підкрилків  тощо)  стосовно  елементів  дороги  дозволяє  більш  об’єктивно  оцінити  динаміку  події  та  її  причини.  

                г)  вжити  можливих  заходів  для  надання  першої  медичної  допомоги  потерпілим,  викликати  швидку  допомогу, а  також  звернутися  за  допомогою  до  присутніх  і відправити  потерпілого  до  лікарні;  

     Обєктом  першочергової  уваги  при  ДТП  є  потерпілі.  Їм  необхідно  якнайшвидше  надати  необхідну  медичну  допомогу,  щоб  максимально  зменшити  тяжкість  наслідків.  У  зв’язку  з  цим  велике  значення  має  навчання  водіїв  наданню  першої  долікарської  допомоги  при  ДТП,  а  також  оснащення  т.з.  аптечками  для  надання  першої  медичної  допомоги.  Однак  не  завжди  така  допомога  може  бути  діючою,  а  ефективною  є  тільки  кваліфікована  швидка  медична  або  в  лікувальній  установі  медична  допомога.  Якщо  ж  викликати  «швидку  допомогу»  з  якихось  причин  неможливо  потрібно  звернутися  до  водіїв  інших  т.з.  із  проханням  доставити  потерпілих  у  найближчу  медичну  установу.  Бажано,  щоб  водій  і  транспорт,  причетні  до  ДТП  в  інтересах  об’єктивного  розслідування  залишилися  на  місці  події.

                 г)  у  разі  неможливості  виконати  дії,  перелічені  в  підпунктні  «г»  пункту  2.10  цих  Правил,  відвезти  потерпілого  до  найближчого  лікувального  закладу  своїм  т.з.,  попередньо  зафіксувавши  розташування  слідів  пригоди,  а  також  положення  т.з.  після  його  зупинки;  у  лікувальному  закладі  повідомити  своє  прізвище  та  номерний  знак  т.з.  (з  пред’явленням  посвідчення  водія  або  іншого  документа,  який  посвідчує  особу,  реєстраційного  документа  на  т.з.)  і  повернутися  на  місце  пригоди;    

      Даний  підпункт  Правил  надає  можливість  водію  покинути  місце  події  (попередньо  позначити  на  ньому  розташування  транспортних  засобів  і  інших  слідів),  якщо  це  викликано  необхідністю  надання  потерпілим  невідкладної  медичної  допомоги  в  умовах  лікувальної  установи.  Така  можливість  надається  водію  з  урахуванням  того,  що  ДТП  може  бути  скоєна  вдалині  від  доріг,  де  рух  інших  т.з.  буває  вкрай  рідким,  а  ненадання  своєчасної  медичної  допомоги  потерпілому  може  спричинити  трагічні  наслідки  і  бути  розцінене  як  злочин.  Однією  з  обов’язкових  умов  при  доставці  потерпілого  в  лікувальну  установу  є  надання  там  повних  відомостей  про  себе  і  свій  т.з.,  після  чого  необхідно  повернутися  на  місце  ДТП  для  оформлення  матеріалів  працівниками  міліції.  

                 д)  повідомити  про  ДТП  орган  чи  підрозділ  міліції,  записати  прізвища  та  адреси  очевидців,  чекати  прибуття  працівників  міліції;

      Правила  передбачають  обов’язкове  інформування  про  ДТП  органів  міліції  і  фіксацію  даних  про  його  очевидців.  Повідомлення  про  таку  подію  може  бути  зроблене  по  телефону,  за  допомогою  водіїв,  що  проїжджають,  іншим  способом  (працівниками  швидкої  тощо).  Наявність  конкретних  очевидців  дозволяє  більш  об’єктивно  встановити  обставини  події.  Особи,  причетні  до  ДТП,  повинні  очікувати  прибуття  працівників  міліції  на  місці  її  скоєння.

                е)  вжити  всіх  можливих  заходів  для  збереження  слідів  пригоди,  огородження  їх  та  організувати  об’їзд  місця  пригоди;  

      Не  менш  важливим  є  вживання  заходів  по  збереженню  слідів  події,  огородженню  їх  (предметами,  позначками,  фарбою,  крейдою,  каменем)  і  організація  обїзду  місця  події. Необхідність  фіксації  слідів  ДТП  викикана  не  тільки  обставинами,  що  вимагають  звільнення  проїзної  частини, але  й  тим,  що  вони  можуть  бути  знищені  т.з.,  що  проїжджають,  змиті  дощем  або  засипані  снігом,  що  утруднить  або  навіть  знизить  об’єктивність  встановлення  і  розгляду  обставин  ДТП.

                є)  до  проведення  медичного  огляду  не  вживати  без  призначення  медичного  працівника  алкоголю,  наркотиків,  а  також  лікарських  препаратів,  виготовлених  на  їх  основі  (крім  тих,  які  входять  до  офіційно  затвердженого  складу  аптечки).  

       Для  об’єктивного  розгляду  причин  ДТП  Правила  категорично  забороняють  учасникам  події  вживати  алкогольні  напої  і  наркотичні  речовини,  а  також  медичні  препарати,  виготовлені  на  їхній  основі,  до  проведення  медичного  огляду.  

       2.11. Якщо  внаслідок  ДТП  немає  потерпілих  та  не  завдано  матеріальної  шкоди  третім  особам,  а  т.з.  можуть  безпечно  рухатися,  водії  (за  наявності  взаємної  згоди  в  оцінці  обставин  скоєного)  можуть  безпечно  рухатися,  водії  (за  наявності  взаємної  згоди  в  оцінці  обставин  скоєного)  можуть  прибути  до  найближчого  поста  ДАІ  або  в  орган  чи  підрозділ  міліції  для  оформлення  відповідних  матеріалів,  попередньо  склавши  схему  пригоди  та  поставивши  підписи  під  нею.

        Третіми  особами  вважаються  інші  учасники  дорожнього  руху,  які  через  обставини  виявились  причетними  до  ДТП.

        У  разі  настання  ДТП  за  участю  т.з.,  зазначених  у  чинному  договорі  обов’язкового страхування  цивільно-правової  відповідальності,  за  умови  експлуатації  таких  т.з.  особами,  відповідальність  яких  застрахована,  відсутності  травмованих  (загиблих)  людей,  а  також  за  умови  досягнення  згоди  водіїв  таких  т.з.  щодо  обставин  скоєння  ДТП,  за  відсутності  у  них  ознак  алкогольного,  наркотичного  чи  іншого  сп’яніння  або  перебування  під  впливом  лікарських  препаратів,  що  знижують  увагу  та  швидкість  реакції,  та  у  разі  складення  такими  водіями  спільного  повідомлення  про  ДТП  відповідно  до  встановленого  Моторним  (транспортним)  страховим  бюро  зразка.  У  такому  випадку  водії  згаданих  т.з.  після  складення  ними  зазначеного  в  цьому  пункті  повідомлення  звільняються  від  обов’язків,  передбачених  підпунктами  «д»-«є»  пункту  2.10  цих  Правил.    

     Дане  положення  стосується  випадків  ДТП,  коли  немає  потерпілих  (постраждалих),  а  водії  визначилися  між  собою  в  тому,  хто  винен  у  її  скоєнні.  Для  оформлення  ДТП  і  врегулювання  ситуації,  що  виникла,  Правила  передбачають  для  учасників  події  можливість  самостійно  прибути  в  підрозділ  ДАІ  або  міліції,  попередньо  склавши  і  підписавши  схему  місця  пригоди.  Дотримання  даного  положення  не  може  розглядатися  працівниками  ДАІ  як  неправомірне  залишення  місця  події.  Правила  не  передбачають,  щоб  схему  підписували  свідки  або  поняті,  однак,  якщо  такі  особи  є,  їхні  свідчення  будуть  корисними  для  встановлення  об’єктивності  події.

       Водночас  треба  враховувати,  що  страхові  компанії  можуть  встановлювати  певні  власні  правила,  викладені  у  договорі  страхування.

       Укладання  схеми ДТП  починається  із  зазначення  вулиці  або  кілометра  дороги  в  напрямку  найближчого  перехрещення  або  населеного  пункту.  Початок  огляду  і  фіксації  слідів  може  бути  обрано  виходячи  з  напрямку  руху  будь-якого  т.з.,  що  вказується  на  схемі;  потім  наноситься  положення  т.з.  після  зупинки  за  допомогою  вимірів  до  їх  осей  стосовно  одного  з  країв  проїзної  частини;  також  наносяться  сліди  гальмування  й  інші  сліди,  що  мають відношення  до  події.  Обовязково  підлягають  зазначенню  розміри  проїзної  частини  й  інших  елементів  дороги,  а  також  дорожні  знаки,  зона  дії  яких  поширюється  на  місце  вчинення  ДТП,  і  дорожня  розмітка  безпосередньо  в  місці  контакту  т.з. і  на  підходах  до  нього.

       2.12. Власник  т.з.  має право:

                     а)   довіряти  в  установленому  порядку  розпорядження  т.з.  іншій  особі;

     Положеннями  пункту  відзначено,  що  власник  має  право  довіряти  розпоряджатися  т.з.  іншій  особі,  оформивши  у  встановленому  законом  порядку  доручення,  договір  оренди  або  лізингу.

                     б)   на  відшкодування  витрат  у  разі  надання  т.з.  працівникам  міліції  та  органу  охорони  здоровя  згідно  з  пунктом  2.7  цих  Правил;  

     Працівник  міліції,  який  виконує  свої  обов’язки  в  межах  наданих  повноважень  і  закону, не  несе  відповідальності  за  заподіяний  збиток.  Такий  збиток  відшкодовується  за  рахунок  держави  відповідно  до  Закону  України  «Про  дорожній  рух»  та  інших  нормативно-  правових  актів.

                     в)   на  відшкодування  збитків,  завданих  унаслідок  невідповідності  стану  автомобільних  доріг,  вулиць,  залізничних  переїздів  вимогам  безпеки  дорожнього  руху;    

      Відповідно  до  Цивільного  кодексу України  збиток,  заподіяний  особі  або  майну  громадянина,  а  також  збиток,  заподіяний  організації,  пілягає  відшкодуванню  особою,  що  завдала  шкоди.  

                     г)   на  безпечні  та  зручні  умови  для  руху;  

                     г)   запитувати  оперативну  інформацію  про  дорожні  умови  та  напрямки  руху.  

       2.13. Право  на  керування  т.з.  особам  може бути  надано:

                      мототранспортними  засобами  і  мотоколясками  (категорії  А1,  А) – з  16-річного  віку;

                      автомобілями, колісними  тракторами,  самохідними  машинами,  сільськогосподарською  техніку,  іншими  механізмами,  які  експлуатуються  на  вулично-дорожній  мережі,  всіх  типів  (категорії  В1, В, С1, С),  за  винятком  автобусів,  трамваїв  і  тролейбусів, -з  18-річного  віку;

                      автомобілями  з  причепами  або  напівпричепами  (категорії  ВЕ, С1Е, СЕ),  а  також  тими,  що  призначені  для  перевезення  великогабаритних  і  небезпечних  вантажів, - з  19-річного  віку;

                       автобусами,  трамваями  і  тролейбусами  (категорії  D1, D, D1E,  DE,  T) – з  21-річного  віку.

       Транспортні  засоби  належать  до  таких  категорій:

        А1 –мопеди,  моторолери  та  інші  двоколісні  т.з.,  які  мають  двигун  з  робочим  об’ємом  до  50 куб.см  або  електродвигун  потужністю  до  4  кВт;

         А – мотоцикли  та  інші  двоколісні  т.з.,  які  мають  двигун  з  робочим  об’ємом  50 куб.см  і  більше  або  електродвигун  потужністю  4 кВт  і  більше;

          В1 – квадро-  і  трицикли,  мотоцикли  з  боковим  причепом,  мотоколяски  та  інші  триколісні  (чотириколісні)  мототранспортні  засоби,  дозволена  максимальна  маса  яких  не  перевищує  400 кілограмів;

           В – автомобілі,  дозволена  максимальна  маса  яких  не  перевищує  3500 кілограмів,  а  кількість  сидячих  місць,  крім  сидіння  водія, - восьми,  состав  т.з.  з  тягачем  категорії  В  та  причепом,  повна  маса  якого не  перевищує  750 кілограмів;

           С1 – призначені  для  перевезення  вантажів  автомобілі,  дозволена  максимальна  маса  яких  становить  від  3500  до  7500  кг,  состав  т.з.  з  тягачем  категорії  С1  та  причепом,  повна  маса  якого  не  перевищує  750 кг;

            С – призначені  для  перевезення  вантажів  автомобілі,  дозволена  максимальна  маса  яких  перевищує  7500 кг,  состав  т.з.  з  тягачем  категорії  С  та  причепом,  повна  маса  якого  не  перевищує  750 кг;  

            D1 – призначені  для  перевезення  пасажирів  автобуси,  у  яких  кількість  місць  для  сидіння,  крім  сидіння  водія,  не  перевищує  16,  состав  т.з.  з  тягачем  категорії  D1  та  причепом,  повна  маса  якого  не  перевищує  750 кг;

             D – призначені  для  перевезення  пасажирів  автобуси,  у  яких  кількість  місць  для  сидіння,  крім  сидіння  водія,  більше  16,  состав т.з.  з  тягачем  категорії  D  та  причепом,  повна  маса  якого  не  перевищує  750 кг;  

             ВЕ, С1Е, СЕ, D1E,  DE – состави  т.з.  з  тягачем  категорії  В, С1, С, D1  або D  та  причепом,  повна  маса  якого  перевищує  750 кг;

             T – трамваї  та  тролейбуси.

       Відповідно  до  постанови  Кабінету  Міністрів  України  № 511  від  20 травня  2009 р.,  право  на  керування т.з.  надається  особам,  які  досягли:

       шістнадцятирічного  віку – категорії  А1, А;

       вісімнадцятирічного віку – категорії  В1, В, С1, С;

       дев’ятнадцятирічного  віку – категорії  ВЕ, С1Е, СЕ;

       двадцятиоднорічного віку – категорії  D1, D1Е, DЕ, Т.

      

       Право  на  керування  т.з.,  обладнаними  спеціальними  звуковими  і  світловими  сигналами  або  призначеними  для  перевезення  небезпечних  вантажів,  а  також  автобусами,  що  здійснюють  перевезення  за  міжміськими  і  міжнародними  маршрутами,  надається  особам,  які  останні  три  роки  працюють  водіями  т.з.  відповідної  категорії.

       Військовослужбовці  строкової  військової  служби  мають  право  на  керування т.з.,  обладнаними  спеціальними  звуковими  і  світловими  сигналами  або  призначеними  для  перевезення  небезпечних  вантажів,  після  проходження  спеціальної  підготовки  і  стажування  протягом  шести  місяців.

       Посвідчення  водія  на  право  керування  т.з.,  обладнаними  спеціальним  засобом  ручного  керування,  видається  за  наявності  позитивного  висновку  медико-соціальної  експертної  комісії  закладів  охорони  здоровя  після  закінчення  закладу  з  підготовки,  перепідготовки  і  підвищення  кваліфікації  водіїв  та  складання  теоретичного  і  практичного  іспитів  у  реєстраційно-екзаменаційному  підрозділі  ДАІ.

       2.14. Водій  має  право:  

                    а)  керувати  т.з.  і  перевозити  пасажирів  або  ватажі  дорогами,  вулицями  чи  іншими  місцями,  де  їх  рух  не  заборонено,  в  установленому  порядку  відповідно  до вимог  цих  Правил;

                    б)  виключено  на  підставі  постанови  КМУ  №1029  26.09.11

                    в)  знати причину  зупинки,  перевірки  та  огляду  т.з. посадовою  особою  державного  органу,  яка  здійснює  нагляд  за  дорожнім  рухом,  а  також  її  прізвище  і  посаду;

                    г)  вимагати  від  особи,  яка  здійснює  нагляд  за  дорожнім  рухом  та  зупинила  т.з.,  пред’явлення  посвідчення  її  особи;

                    г)  отримувати  необхідну  допомогу  від  посадових  осіб  та  організацій,  що  беруть  участь  у  забезпеченні  безпеки  дорожнього  руху;

                   д)  оскаржити  дії  працівника  міліції  в  разі  порушення  ним  законодавства;

                   е)  відступати  від  вимог  законодавства  в  умовах  дії  непереборної  сили  або  коли  іншими  засобами  неможливо  запобігти  власній  загибелі  чи  каліцтву  громадян.

       Перелічені  в  пункті  права  водія  т.з.,  передбачені  статею  16  Закону  України  «Про  дорожній  рух»,  одночасно  є  обов’язками  для  інших  учасників  дорожнього  руху.  Їхня  реалізація  можлива  лише  за  умови  знання  цих  прав  усіма  причетними  до  дорожнього  руху  особами.  

                                                           -2-

        3.1. Водії  оперативних  т.з.,  виконуючи  невідкладне  службове  завдання,  можуть  відступати  від  вимог  розділів  8 (крім  сигналів  регулювальника),  10-18,  26,  27  та  пункту  28.1  цих  Правил  за  умови  увімкнення  проблискового  маячка  синього  або  червоного  кольору  і  спеціального  звукового  сигналу  та  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху.  За  відсутності  необхідності  додаткового  привернення  уваги  учасників  дорожнього  руху  спеціальний  звуковий  сигнал  може  бути  вимкнений.

       Транспортні  засоби  обладнуються  спеціальними  звуковими  сигналами  типу  «сирена»  і  світловими  проблисковими  маячками  синього  кольору  у  встановленому  порядку  за  узгодженням  із  ДАІ. В  обовязковому  порядку  виконується  спеціальне  офарбування  т.з.  таких  служб  і  відомств:  швидкої  медичної  допомоги,  аварійно-рятувальних  служб,  пожежної  охорони,  міліції,  військової  автомобільної  інспекції,  служби  інкасації  і  перевезення  цінностей,  оперативних  автомобілів  лісового  господарства,  державної  екологічної  інспекції,  служби  безпеки  дорожнього  руху  міністерств  і  відомств.  Надаючи  водіям  цієї  категорії  право  відступати  від  деяких  положень  Правил,  пункт  одночасно  обумовлює,  що  подача  спеціальних  світлових  і  звукових  сигналів  не  звільняє   водія  від  відповідальності  у  тому  випадку,  якщо  внаслідок  такого  відступу,  початого  ним  без  достатнього  аналізу  безпеки  своїх  дій,  скоїться  ДТП.

        3.2. У  разі  наближення  т.з.  з  увімкненим  синім  проблисковим  маячком  та  (або)  спеціальним  звуковим  сигналом  водії  інших  т.з.,  які  можуть  створювати  йому  перешкоду  для  руху,  зобов’язані  дати  йому  дорогу  і  забезпечити  безперешкодний  проїзд  зазначеного  т.з.  (і  супроводжуваних  ним  т.з).

          На  т.з.,  які  рухаються  в  супроводжуваній  колоні,  повинне  бути  ввімкнено  ближнє  світло  фар.

          Якщо  на  такому  т.з.  увімкнено  проблискові  маячки  синього  і  червоного  або  лише  червоного  кольору,  водії  інших  т.з.  зобов’язані   зупинитися  біля  правого  краю  проїзної  частини  (на  правому  узбіччі).  На  дорозі  з  розділювальною  смугою  цю  вимогу  зобов’язані  виконати  водії  т.з.,  що  рухаються  в  попутному  напрямку.         

     Водії  оперативних  або  спеціальних  т.з.  під  час  виконання  невідкладного  завдання  вмикають  спеціальні  сигнали.  Як  правило,  постійно  вмикається  проблисковий  маячок  (рис.3.1),  а  для  більшого  залучення  уваги  інших  учасників  дорожнього  руху у випадку  наближення

такого  т.з. до  місць,  де  напрямок  руху  може  перетинатися  або  зливатися  з  напрямком  руху  інших  учасників  дорожнього  руху,  вмикається  і  спеціальний  звуковий  сигнал.  Необхідність  вмикання  обох  сигналів  обов’язкова  для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  при  відступі від  вимог  Правил.

     Якщо  на  т.з. ввімкнені  одночасно  маячки  червоного  і  синього  кольору  або  тільки  червоного  кольору  (рис.3.2),  то  водії  інших  т.з.  зобов’язані  зупинитися  біля  краю  проїзної  частини  (на  узбіччі).               

       Вимога  звільнити  дорогу  такому  т.з.  стосується  всіх  учасників  дорожнього  руху,  незалежно  від  напрямку  їхнього  руху,  а  також  сигналів  світлофора  і  встановлених  дорожніх  знаків.

      За  наявності  розділювальної  смуги,  трамвайних  колій,  бульварної  частини  на  вулиці,  вимога  про  надання  дороги  і  зупинки  стосується  лише  водіїв  т.з.,  що  рухаються  попутно або  напрямок  руху  яких  перетинаєься  або  зливається  з  напрямком  руху  т.з.  з  увімкненими  проблисковими  маячками  синього  і  червоного  або  тільки  червоного  кольору.

      3.3. Якщо  під  час  супроводження  колони  т.з.  на  т.з.,  що  рухається  попереду  колони,  увімкнено  проблискові  маячки  синього  і  червоного  або  лише  червоного  кольору,  колону  повинен замикати  т.з.  з  увімкненим  зеленим  або  синім  і  зеленим  проблисковими  маячками,  після  проїзду  якого  скасовуються  обмеження  на  рух  інших  т.з.  

       Під  час  супроводу  колони  т.з.  із  увімкненим  проблисковим  маячком  червоного,  синього  або  тільки червоного  кольору  всі  водії  в  колоні  повинні  увімкнути  ближнє  світло  фар,  а  позаду  таку  колону  повинен  замикати  т.з.  з  увімкненим  одночасно  синім  і  зеленим  або  тільки  зеленим  маячком.  Після  проїзду  такого  автомобіля  знімаються  обмеження  в  русі  для  інших  т.з.  

           3.4. Забороняється  здійснювати  обгін  і  випередження  т.з.  з  увімкненими  проблисковими  маячками  синього  і  червоного  або  лише  червоного  кольору та  зеленого  або  синього  і  зеленого  кольору і  супроводжуваних  ними  транспортних  засобів  (колони),  а  також  рухатися  по суміжних  смугах  із  швидкістю  колони  або  займати  місце  в  колоні.    

        Рух  колон,  що  екскортуються,  відбувається  з  певною  швидкістю,  заданою  головним  автомобіем,  що  найчастіше  відрізняється  від  швидкості  транспортного  потоку,  тому  будь-яке  маневрування  інших  водіїв  поблизу  смуги  руху  такої  колони  буде  небезпечним  як  для  конкретного  водія,  так  і  для  інших  учасників  доржнього  руху.    

 

           3.5. Наближаючись  до  нерухомого  т.з.  з  увімкненим  проблисковим  маячком  синього  кольору  та  спеціальним  звуковим  синалом  (або  без  увімкненого  спеціального  звукового  сигналу),  що  стоїть  на  узбіччі  (біля  проїзної  частини)  або  на  проїзній  частині,  водій  повинен  знизити  швидкість  до  40  км\год  та  в  разі  подання  регулювальником  відповідного  сигналу  зупинитися.  Продовжувати  рух  можна  лише  з  дозволу  регулювальника.

        Вимога  даного  пункту  має  на  меті  створення  безпечних  умов  роботи  співробітникам  міліції,  медичним  працівникам  та  аварійним  службам  при  огляді  та  ліквідації  наслідків  ДТП  та  інших  аварій,  а  також  забезпечення  безпеки  при  проведенні  заходів,  що  вимагають  тимчасового  зниження   швидкості  транспортних  потоків  і  обмеження  руху  в  цій  зоні.

        Для  позначення  таких  місць  патрульні  автомобілі  ДАІ,  швидкої  медичної  допомоги  вмикають  один  або  декілька  проблискових  маячків.

         3.6. Увімкнення  проблискового  маячка  оранжевого  кольору  на  механічних  т.з.  дорожньо-експлуатаційної  служби  під  час  виконання  роботи  на  дорозі,  на  великогабаритних  та  великовагових  т.з.  не  дає  їм  переваги  в  русі,  а  служить  для  привернення  уваги  та  попередження  про  небезпеку.  При  цьому  водіям  т.з.  дорожньо-експлуатаційної  служби  під  час  виконання  роботи  на  дорозі  дозволяється  відступати  від  вимог  дорожніх  знаків  (крім знаків  пріоритету  та  знаків  3.21-3.23 ,  дорожньої  розмітки,  а  також  пунктів  11.2,  11.5-11.10,  11.12,  11.13,  підпунктів  «б», «в», «г»  пункту  26.2  цих  Правил  за  умови  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху.  Водії  інших  т.з.  не  повинні  перешкоджати  їхній  роботі.  

        Проблисковий  маячок  оранжевого  кольору  встановлюється  на  механічних  т.з.,  які  використовуються  в  основному  для  дорожніх  робіт,  експлуатація їх  на  дорогах  загальної  мережі  через  режими  й  умови  роботи може  створити  небезпеку  для  руху.  Оскільки  таким  сигналом  обладнуються  т.з.,  що  виконують  на  дорогах  певну  роботу  зі  створення  комфортних  умов  для  дорожнього  руху  всіх  його  учасників,  то  водії  інших  т.з.  повинні,  за  можливості,  створювати  сприятливі  умови  для  їхньої  роботи.

        Вмикання  проблискових  маячків  оранжевого  кольору  не  дає  їм  переваги  в  русі.

        Відступати  від  вимог  згаданих  пунктів  Правил,  водії  таких  т.з.  зобов’язані  повною  мірою  забезпечити  безпеку  дорожнього  руху.

        Увімкнений  проблисковий  маячок  оранжевого  кольору  на  великогабаритному  чи  великоваговому  т.з.  інформує  решту  водіїв  про  наявність  на  дорозі  т.з.  з  обмеженою  маневреністю  і  його  швидкість  руху  менша  швидкості  руху  транспортного  потоку.  

                                              Лекція  №4  (2 год)

Тема  2.  Попереджувальні  сигнали.  

                                           План

1. Попереджувальні  сигнали.

                                                    -1-

  9.1. Попереджувальними  сигналами  є:

           а) сигнали,  що  подаються  світловими  покажчиками  повороту

                або  рукою;

           б) звукові  сигнали;

           в) перемикання  світла  фар;

           г) увімкнення  ближнього світла  фар  у  світлу  пору  доби;

           г) увімкнення  аварійної  сигналізації,  сигналів  гальмування,

              ліхтаря  заднього  ходу,  розпізнавального  знака  автопоїзда;

           д) увімкнення  проблискового  маячка  оранжевого  кольору.

     Попереджувальні  сигнали  застосовуються  для  своєчасного  інформування  учасників дорожнього  руху  про  намір  виконати  маневр  (а),  привертання  уваги  до  транспортного  засобу  (б,в,г,г,д),  виділення т.з.  в  потоці  (г,д)  і  попередження  в  небезпечних  ситуаціях  (б,в,г,г).

     Аварійна  світлова  сигналізація  вмикається  у  випадках,  викладених у  п.9.9. Правил.

  9.2. Водій  повинен  подавати  сигнали  світловими  покажчиками  повороту  відповідного  напрямку:

           а) перед  початком  руху  і  зупинкою;

           б) перед  перестроюванням,  поворотом  або  розворотом.   

       Сигнали  покажчиками  повороту  обов’язково  повинні  подаватися  завчасно  і  незалежно  від  місця  виконання  маневру  (дорога,  дворові  території  тощо),  наявності  інших  учасників  дорожнього  руху,  плавності  виконання  маневру.  Не  подаються  попереджувальні  сигнали  під  час  руху  без  зміни  займаної  смуги  руху  на  кривих  у  плані  ділянках  доріг.

        Розпочинаючи  рух  від  правого  краю  проїзної  частини,  треба  подати  сигнал  лівого  повороту,  а  від  лівого – відповідно – правого.  Сигнал  лівого  повороту  подається  також  перед  перестроюванням  на  ліву  смугу,  поворотом  ліворуч,  розворотом,  початком  обгону,  а  також  перед  зупинкою  біля  лівого  краю  проїзної  частини.  Сигнал  правого  повороту  подається  перед  початком  руху  від  лівого  краю  проїзної  частини,  зупинкою  біля  правого  краю  проїзної  частини,  поворотом  або  перестроюванням  праворуч,  а  також  при  завершенні виконання  обгону.   

   9.3. У  разі відсутності  або  несправності  світлових  покажчиків  повороту  сигнали  початку  руху  від  правого  краю  проїзної  частини,  зупинки  зліва,  повороту  ліворуч,  розвороту  або  перестроювання  на  смугу  руху  ліворуч  подаються  лівою  рукою,  витянутою  вбік  або  правою  рукою,  витянутою  вбік  і  зігнутою у  лікті  під  прямим  кутом  угору.

        Сигнали  початку  руху  від  лівого  краю  проїзної  частини,  зупинки  справа,  повороту  праворуч,  перестроювання  на  смугу  руху  праворуч  подаються  правою  рукою,  витягнутою  вбік,  або  лівою  рукою,  витягнутою  вбік  і  зігнутою  у  лікті  під  прямим  кутом  угору.

        У  разі  відсутності    або  несправності  сигналів  гальмування  такий  сигнал  подається  лівою  або  правою  рукою,  піднятою  вгору.

        У  випадку,  коли  світлові  покажчики  повороту  відсутні  або  несправні,  подавати  попереджувальні  сигнали  необхідно  руками  так,  як  це  зазначено  в  даному  пункті  Правил.  При  цьому  водії  т.з.  із  лівим розташуванням  керма  повинні  подавати  сигнали  лівою  рукою,  а  з  правим – відповідно  правою.  Водіям  мотоциклів  і  мопедів  зручніше  подавати  їх  лівою  рукою.  

   9.4.  Подавати  сигнал  покажчиками  повороту  або  рукою  належить  завчасно  до  початку  маневру  (з  урахуванням  швидкості  руху),  але  не   менш  як  за  50-100 м  у  населених  пунктах  і  за  150-200 м  поза  ними,  і  припиняти  негайно  після  його  закінчення  (подавання  сигналу  рукою  слід  закінчити  безпосередньо  перед  початком  виконання  маневру).  Сигнал  забороняється  подавати,  якщо  він  може  бути  не  зрозумілим  для  інших  учасників  руху.

       Подавання  попереджувального  сигналу  не  дає  водієві  переваги  і  не  звільняє  його  від  вжиття  запобіжних  заходів.  

       Вимогу  введено  для  більш  точного  визначення  моменту  початку  і  кінця  подавання  попереджувального  сигналу.  Поняття  «завчасно»  означає,  що  від  початку  подавання попереджувального  сигналу  до  початку  виконання  маневру  водій  повинен  рухатися,  без  зміни  смуги  руху  50-100 м  у  населених  пунктах  і  150-200 м  поза  ними.

       Подавання  попереджувального  сигналу  необхідно  закінчити  відразу  ж  після  виконання  маневру  коли  т.з.  буде  рухатися  прямолінійно  (під  час  подавання  цих  сигналів  рукою  їх  дозволяється  закінчити  безпосередньо  перед  початком  виконання  маневру).

       Забороняється  подавання  попереджувального  сигналу,  якщо  він  може  бути  неправильно  сприйнятий  іншими  учасниками  дорожнього  руху:  наприклад,  не  можна  починати  подавання  попереджувального  сигналу  перед  перехрестям,  якщо  водій  має  намір  проїхати  прямо  і  зупинитися  відразу  ж  за  ним.

       Крім  того,  водію  і  пасажирам  т.з.  забороняється  висувати  руки  з  відчинених  вікон,  особливо  в  літню  пору,  тому  що  це  може  бути  неправильно  сприйняте  іншими  учасниками  дорожнього  руху.

     9.5.  Подавати  звукові  сигнали  у  населених  пунктах  забороняється,  крім  випадків,  коли  без  цього  неможливо  запобігти  дорожньо-транспортній  пригоді.  

        Вимога  цього  пункту  передбачає  заборону  подавання  звукового  сигналу  в населених  пунктах,  позначених  дорожнім  знаком  5.45  і  житлових  зонах,  за  винятком  подавання  спеціальних  звукових  сигналів  (двохтональних  типу  «сирена»)  т.з.  оперативних  служб  під  час  виконання  невідкладних  службових  завдань  для  забезпечення  прав  громадян.  Як  виняток  дозволяється  подавання  звукового  сигналу  для  уникнення  ДТП.  

     9.6.  Для  привертання  уваги  водія  т.з.,  який  обганяється,  можна  застосовувати  перемикання  світла фар,  а  поза  населеними  пунктами – і  звуковий сигнал.  

        Для  безпечного  виконання  обгону  дозволяється  попереджати  інших  учасників  дорожнього  руху  про  маневр  перемиканням  світла  фар,  а  поза  населеними  пунктами – також  і  короткими  звуковими  сигналами.  При  цьому  робити  це  потрібно  так,  щоб  виключити  можливість  засліплення  водіїв  зустрічних  т.з.  і  попутних  (через  дзеркало  заднього  виду),  а  також  щоб  не  налякати  водіїв  звуковими  сигналами,  що  може  призвести  до  непеедбачених  маневрів  з  їхнього  боку  (насамперед  це  стосується  водіїв  мотоциклів,  мопедів,  велосипедів).    

    9.7.  Забороняється  користуватися дальнім  світлом  фар  як  попереджувальним  сигналом  в  умовах,  коли  це  може  призвести  до  засліплення  інших  водіїв,  у  тому  числі  через  дзеркало  заднього  виду.  

        Вимогами  пункту  19.2  Правил  визначено,  що  дальнє  світло  фар  може  викоистовуватися  не  ближче  250 м  від  зустрічних  транспортних  засобів,  тому  користування  ним  на  меншій  відстані  до  зустрічного  або  попутного  т.з.  заборонено.  

    9.8.  Під  час  руху  механічних  т.з.  у  світлу  пору  доби  з  метою  позначеня  т.з.,  що  рухається,  ближнє  світло  фар  повинно  бути  увімкнене:  

            а) у  колоні;

            б) на  маршрутних  т.з.,  що  рухаються  по  смузі,  позначеній  дорожнім  знаком  5.8,  назустріч  загальному  потоку  т.з.;

            в) на  автобусах  (мікроавтобусах),  що  здійснюють  перевезення  організованих  груп  дітей;

            г) на  великовагових,  великогабаритних  т.з.  та  т.з.,  що  здійснюють  дорожнє  перевезення  небезпечних  вантажів;

            г) на  т.з.,  що  буксирує;

            д) у  тунелях.

      В  умовах  недостатньої  видимості  на  механічних  т.з.  можна  увімкнути  дальнє  світло  фар  або  додатково  протитуманні  фари  за  умови,  що  це  не  буде засліплювати  інших  водіїв.

   

         Вмикання  ближнього  світла  фар  на  т.з.,  що  рухається  у  світлу пору  доби,  використовується  для  виділення  його  в  потоці  інших  т.з.  попередження  про  можливу  небезпеку і  служить  для  завчасного  сприйняття  і  вжиття  необхідних  заходів  іншими  учасниками  дорожнього  руху.  

    9.9.  Аварійна  світлова  сигналізація  повинна  бути  увімкнена:

       Аварійна  світлова  сигналізація  у  всіх  наведених  випадках  повинна  бути  увімкнена  для  своєчасного  інформування  інших  учасників  дорожнього  руху  і  позначення  позаштатної  ситуації.

             а) у  разі  вимушеної  зупинки  на  дорозі;

       Поняття  вимушеної  зупинки  розкрито  в  тлумаченні  відповідного  терміну.  В  умовах  недостатньої  видимості  та  в  темний  час доби  у  випадку  вимушеної  зупинки  на  неосвітлених  ділянках  доріг  на  т.з.  треба  вмикати,  крім  аварійної  сигналізації,  ближнє  світло  фар  або  стоянкові  вогні.

             б) у  разі  зупинки  на  вимогу  працівника  міліції  або  внаслідок

                 засліплення  водія  світлом  фар;

       Ввімкнення  аварійної світлової  сигналізації  у  разі  зупинки  на  вимогу  працівника  міліції  обумовлено  тим,  що  така  зупинка  здійснюється,  як  правило,  в  місцях,  де  зупинка  т.з.  не  передбачена,  тому  сигналізація  інформує  решту  водіїв  про  необхідність  завчасного  перестроювання.

       Ввімкнення  аварійної  сигналізації  при  засліпленні  попереджує  інших  учасників  дорожнього  руху  про  виникнення  в  процесі  руху  надзвичайної  ситуації.  При  цьому  забороняється  з’їжджати  вліво  (можливе  зіткнення  із  зустрічним  або  попутним  т.з.)  або  вправо  зі  смуги  руху,  а  також  виїжджати  на  узбіччя  через  імовірність  наїзду  на  пішохода  або  т.з., який  міг  зупинитися  на  ньому  або  рухається  з  меншою  швидкістю.  Аварійна  сигналізація  повинна  вмикатися  на  всіх  т.з.,  на  яких  вона  встановлена.

        Крім увімкнення  аварійної  сигналізації  водій  у  даному  випадку  повинен  діяти  відповідно  до  вимог  п.19.3 Правил.  

             в) на  мехнічному  т.з.,  що  рухається  з  технічними

   несправностями,  якщо  такий  рух  не  заборонено  цими  Правилами;  

        Оскільки  т.з.,  що  має  технічні  несправності,  рухається,  як  правило,  із  швидкістю  меншою,  ніж  швидкість  транспортного  потоку,  він  повинен  позначатися  вмиканням  аварійної  світлової  сигналізації,  щоб  попередити  інших  учасників  дорожнього  руху  про  позаштатну  ситуацію.  За  відсутності  або  несправності  аварійної  світлової  сигналізації  про  позаштатну  ситуацію  на  дорозі  попереджають  знаком  аварійної  зупинки,  що  встановлюється  відповідно  до  вимог  п.30.4  позаду  на  т.з.

            

                г) на  механічному  т.з.,  що  буксирується;  

          Зєднання  буксирую чого  і  того,  що  буксирується,  т.з.  у  єдиний  подовжений  транспортний  состав  не  дає  можливості  водію  т.з.,  що  рухається  за  ним,  установити  факт  буксирування  і  відповідно  розрахувати  умови  виконання  безпечного  маневру  (обгону,  випередження,  повороту).  Виходячи  з  цього,  увімкнення  аварійної  світлової  сигналізації  на  механічному  т.з.,  що  буксирується,  є  обов’язковим  незалежно  від  способу  буксирування.  У  випадку  відсутності  або  несправності  аварійної  світлової  сигналізації  водій  зобов’язаний  діяти  відповідно  до  вимог  п.9.11 «а»  Правил,  позначивши  т.з.,  що  буксирується,  знаком  аварійної  зупинки  відповідно  до  вимог  п.30.4 Правил.            

                г) на  механічному  т.з.,  позначеному  розпізнавальним  знаком  «Діти»,  що  перевозить  організовану  групу  дітей,  під  час  їх  посадки  чи  висадки;

          Відповідно  до  вимог  пунктів  21.3  і  30.3 «в»  т.з.,  призначений  для  перевезення  організованої  групи  дітей,  повинен  бути  обладнаний  розпізнавальним  знаком  «Діти»,  а  сама  група  повинна  супроводжуватися  не  менше,  ніж  одним  дорослим  супровідником.  Аварійна  сигналізація  вмикається  для  попередження  водіїв  про  те,  що  із-за  т.з.,  із  розпізнавальним  знаком  «Діти»,  що  стоїть  із  ввімкненою  аварійною  сигналізацією,  можуть  раптово  зявитися  на  дорозі  діти.  У  цьому  випадку  іншим  водіям,  що  наближаються  до  подібного  т.з.,  необхідно  зменшити  швидкість,  щоб  мати  можливість  зупинити  свій  т.з.  і  уникнути  наїзду  на  дітей.  

                д) на  всіх  механічних  т.з.  колони  під  час  їх  зупинки  на

                    дорозі;  

         

           Рух  т.з.  у  колоні  регламентується вимогами  розділу  25 Правил. Вимога  ввімкнення  аварійної  світлової  сигналізації  під  час  зупинки  колони  передбачена  п.25.5,  що  викликано  необхідністю  попередження  інших  учасників  дорожнього  руху  про  можливий  вихід  на  проїзну  частину  пішоходів.  

                е) у  разі  скоєння  дорожньо- транспортної  пригоди.  

           Оскільки  учасники  ДТП  в  стресовому  стані  не  можуть  повною  мірою  контролювати  навколишнє  оточення  і  можуть  непередбачено  ходити  по  проїзній  частині,  для  попередження  інших  водіїв  про  ДТП  необхідно  вмикати  аварійну  сигналізацію.  

         9.10. Разом  з  увімкненням  аварійної  світлової  сигналізації  слід  установити  знак  аварійної  зупинки  або  миготливий  червоний  ліхтар  на  відстані,  що  забезпечує  безпеку  дорожнього  руху,  але  не  ближче  20 м  до  т.з.  в  населених  пунктах  і  40 м  поза  ними,  у  разі:

                а) скоєння  дорожньо-транспортної  пригоди;

                б) вимушеної  зупинки  в  місцях  з  обмеженою  оглядовістю  дороги  хоча  б  одному  напрямку  менше  100 м.

                   

           Для  попередження  учасників  дорожнього  руху  про  небезпечну  ситуацію  на  дорозі,  що може  бути  зайнята  ушкодженими  т.з.,  потерпілими  особами  й  особами,  які  надають  їм  допомогу,  збереження  слідів  ДТП  до  приїзду  працівників  міліції,  а  також  під  час вимушеної  зупинки  в  місцях,  де  через  недостатню  видимість  т.з.  не  може  бути  вчасно  помічений  іншими  водіями,  додатково  до  ввімкнення  аварійної  світлової  сигналізації  повинен  бути  виставлений  знак  аварійної  зупинки  або  червоний  миготливий  ліхтар  з  боку  гіршої  видимості.

            У випадку  ДТП  водій  повинен  діяти  відповідно  до  вимог  п.2.10 Правил.  

         9.11. Якщо  т.з.  не  обладнано  аварійною  світловою  сигналізацією  або  вона  несправна,  треба  встановити  знак  аварійної  зупинки  або  миготливий  червоний  ліхтар;

             а) ззаду  на  т.з.,  зазначеному  в  п.9.9(«в», «г», «г»)  цих  Правил;  

             б) з  боку  гіршої  видимості  для інших  учасників  дорожнього  руху  у  випадку, зазначеному  в  підпункті  «б»  пункту 9.10 цих  Правил.  

            За  відсутності  або  несправності  аварійної  світлової  сигналізації  у  випадках,  передбачених  пунктами  9.9 («в», «г», «г»)  і  9.10 «б»,  необхідно  встановити  знак  аварійної  зупинки  або  червоний  миготливий  ліхтар.  Правила  їх  установки  вкладені  в  пунктах  9.10  і  30.4 Правил.  

         9.12. Миготливе  червоне  світло,  випромінюване  ліхтарем,  який  застосовується  відповідно  до  вимог  пунктів  9.10  і  9.11  цих  Правил,  повинно  бути  добре  видно  як  удень  за  сонячної  погоди,  так  і  в  умовах  недостатньої  видимості.

            Для  забезпечення  видимості  світла  ліхтаря  аварійної  зупинки  мінімальна  сила  світла,  що  випромінюється  ліхтарем,  повинна  становити  150 кд  вдень  і  40 кд  вночі.  

                                                Лекція  №5  (2 год)

           Тема  2.  Початок  руху  та  зміна  його  напрямку.  

                                                       План

                  1.Початок  руху  та  зміна  його  напрямку.  

                                                            -1-

  10.1. Перед  початком  руху,  перестроюванням  та будь-якою  зміною  напрямку  руху  водій  повинен  переконатися,  що  це  буде  безпечним  і  не  створить  перешкод  або  небезпеки  іншим  учасникам  руху.

        Вимога  цього  пункту  передбачає  повну  відповідальність  водія,  який  розпочинає  рух,  перестроювання  або  змінює  напрямок,  за  безпеку  дорожнього  руху  від  початку  і  до  закінчення  маневру.  При цьому  не  слід  розраховувати  на  дії  інших  водіїв  щодо  попередження  можливих  наслідків  унаслідок  виникнення  небезпечних  ситуацій.

         Крім  того,  необхідно  враховувати,  що  відповідно  до  п.1.4  кожен  учасник  дорожнього  руху  має  право  розраховувати  на  те,  що  й  інші  учасники  дорожнього  руху  виконують  ці  Правила.

         Під  початком  руху  слід  розуміти  момент,  коли  т.з.  рушає  з  місця,  незалежно  від  напрямку  руху  (  у  тому  числі  й  назад),  після  тривалої  або  короткочасної  стоянки  або  зупинки  (у  тому числі  й  після  зупинки  на  заборонний  сигнал  світлофора  або  регулювальника).

         Перестроювання – це  зміна  в  процесі  руху  положення  т.з.  в  межах  поперечного  профілю  проїзної  частини,  пов’язане  із  зміною  смуги  руху.  Поперечне зміщення  т.з.  в  межах  займаної  смуги  не  є  перестроюванням, однак  це  не  звільняє  водія  від виконання  в  повному  об’ємі  викладених  у  цьому  пункті  Правил  вимог  дотримання  безпеки.

         Оскільки  ширина  смуги  при  відсутності  горизонтальної  розмітки  визначається  розміром,  необхідним  для  руху  т.з.  (автомобіля,  автобуса,  трактора  тощо),  то  при  паралельному  русі  двох  і  більше  двоколісних  т.з.  (мотоциклів,  мопедів,  велосипедів)  для  них  перестроюванням  є  зміна  положення  в  смузі  одного  щодо  іншого.  Це  загальне  положення  стосується  також  руху  на  перехресті  і  поза  ним.  Якщо  при  вїзді  на  перехрестя  (площу),  де  організовано  круговий  рух,  займана  смуга  на  проїзній  частині  змінюється,  то  такий  маневр  є  перестроюванням.

          Під  будь-якою  зміною  напрямку  руху  слід  розуміти  маневр,  повязаний  хоча  б  із  незначною  зміною  напрямку  руху  по  відношенню  до  поздовжньої  осі  проїзної  частини.     

  10.2. Виїжджаючи  на  дорогу  із  житлової  зони,  дворів,  місць  стоянки,  АЗС  та  інших  прилеглих  територій,  водій  повинен  перед  проїзною  частиною  чи  тротуаром  дати  дорогу  пішоходам  і  транспортним  засобам,  що  рухаються  по  ній,  а  зїжджаючи  з  дороги – велосипедистам  і  пішоходам,  напрямок  рух  яких  він  перетинає.  

         Крім  перелічених  видів  прилеглих  територій,  до  них  відносять  також  території  гаражів,  мікрорайонів,  площадок  або  зон  відпочинку,  складів,  підприємств  і організацій,  приватні  двори.

         Необхідно  пам’ятати,  що при  виїзді  з  таких  територій  попереджувальні  знаки  і  знаки  пріоритету  можуть  не  встановлюватися,  а  тому  необхідно  виявляти  особливу  обережність  і  керуватися  вимогами  пунктів  10.1  і  10.2.  Виїзд  із  прилеглої  території  варто  розглядати  як  початок  руху  стосовно загального  процесу  руху.  Крім  того,  треба  мати  на  увазі,  що  при  цьому  можуть  перетинатися  траєкторії  руху  пішоходів  або  велосипедистів,  яких  водій   т.з.  повинен  пропустити.

         Зїжджаючи  з  дороги  на  прилеглу  територію,  необхідно  також  пропускати  пішоходів  і  велосипедистів  для  яких  може  бути  створена  перешкода  або  небезпека.  Ця  вимога  діє  незалежно  від  напрямку  зїзду  т.з.  з  дороги  на  територію,  що  примикає  (вправо,  вліво,  вперед  або заднім  ходом).  

  10.3. У  разі  перестроювання  водій  повинен  дати  дорогу  т.з.,  що  рухаються  в  попутному  напрямку  по  тій  смузі,  на  яку він  має  намір  перестроїтися.

      За  одочасного  перестроювання  т.з.,  що  рухаються  в  одному  напрямку,  водій,  який  знаходиться  ліворуч,  повинен  дати  дорогу  т.з.,  що  знходиться  праворуч.  

            

         Тлумачення  терміна  «перестроювання»   наведене  в  коментарі  до  п.10.1.  Виконання  перестроювання  умовно  можна  розділити  на  два  етапи:  подавання  попереджувального  сигналу  і  власне  сам  маневр.  Подавання  попереджувального  сигналу  виконується  відповідно  до  вимог  п.9.3,  9.4  Правил.  Однак  слід  пам’ятати,  що  подавання  попереджувального  сигналу  ніяких  переваг  у  русі  не  дає,  а  тільки  інформує  інших  учасників  дорожнього  руху  про  намір  виконати  маневр.  Розпочинаючи  перестроювання,  необхідно  переконатися,  що  не  буде  створена  небезпека  для  руху  тим  т.з.,  на  смугу  руху  яких  водій  буде  перестроюватися.  Залежно  від  обстановки  в  одних  випадках  варто  почекати  з  перестроюванням,  в  інших – прискорити  виконання  маневру.  Якщо  вірогідне  виникнення  небезпечної  ситуації,  водій  т.з.,  що  перестроюється,  повинен  відмовитися  від  зміни  смуги  руху.  Перестроювання  необхідно  виконувати  так,  щоб  не  змушувати  інших  водіїв  змінювати  напрямок  і  швидкість  руху.

          Якщо  виникає  необхідність  одночасного  перестроювання  т.з.,  що  рухаються  в  сусідніх  смугах  у  попутному  напрямку,  то  треба  керуватися  правилом  «правої  руки»,  тобто  перевагу  в  перестроюванні  має  водій,  що  рухається  в  смузі  ближче  до  правого  краю  проїзної  частини  даного  напрямку.  При  цьому  мова  не  йде  про  одночасність  вмикання  попереджувального  сигналу  про  намір  перестроювання  і  знаходження  на  одній  поперечній  лінії  проїзної  частини.  Навіть  якщо  водій  т.з.,  що  рухається  по  лівій  смузі,  випереджає  т.з.,  розташований  правіше,  він  не  має  права  на  перестроювання,  якщо  цей  маневр  змусить  іншого  водія  вдатися  до  гальмування  або  зміни  напрямку  руху.

  10.4. Перед  поворотом  праворуч,  ліворуч  або  розворотом  водій  має  завчасно  зайняти  відповідне  крайнє  положення  на  проїзній  частині,  призначеній  для  руху в  цьому  напрямку,  крім  випадків,  коли  здійснюється  поворот  у  разі  вїзду  на перехрестя,  де  організовано  круговий  рух,  напрямок  руху  визначено  дорожніми  знаками  чи  дорожньою  розміткою або  рух  можливий  лише  в  одному  напрямку,  встановленому  конфігурацією  проїзної  частини,  дорожніми  знаками  чи  розміткою.

       Водій,  що  виконує  поворот  ліворуч  або  розворот  поза  перехрестям  з  відповідного  крайнього  положення  на  проїзній  частині  даного  напрямку,  повинен  дати  дорогу  зустрічним  т.з.,  а  при  виконанні  цих  маневрів  не  з  крайнього  лівого  положення  на  проїзній  частині – і  попутним  т.з.

       За  наявності  трамвайної  колії  посередині  проїзної  частини  водій  нерейкового т.з.,  що  виконує  поворот  ліворуч  або розворот  поза  перехрестям,  повинен  дати  дорогу  трамваю.  

          Вимога  до  водіїв  т.з.  виконувати  поворот  або  розворот  із  крайнього  положення  поширюється  як  на  перехрестя,  так  і  на  ділянку  дороги  поза  ним.

          Правила  не  регламентують,  на  якій  відстані  від  повороту  (розвороту)  необхідно  зайняти  відповідне  крайнє  положення  на  проїзній  частині,  однак  необхідно  враховувати  такі  основні  моменти  цього  маневру:

           відповідно  до  вимог  пунктів  9.3,  9.4  подати  попереджувальний  сигнал;

           вчасно  зайняти  відповідну  смугу – крайню  праву  (для  повороту  праворуч)  або  крайню  ліву  (для  повороту  ліворуч  або  розвороту).

           Слово  «вчасно»  потрібно  розуміти  так,  що  до  початку  виконання  повороту  (розвороту) т.з.  повинен  знаходитися  на  відповідній  смузі  і  паралельно  поздовжній  осі  проїзної  частини.

           Перед  початком  перестроювання  для  виконання  відповідного  повороту  (розвороту)  необхідно  врахувати  наявність  розмітки  у  вигляді  стрілок,  що  вказують  напрямок  руху  по  смугах,  дорожніх  знаків  5.16- 5.17.2  «Напрямки  руху  по  смузі»,  5.26 «Місце  для  розвороту»,  5.27  «Зона  для  розвороту».

            За  відсутності  відповідних  знаків  і  розмітки  на  дорогах  із  двостороннім  рухом  вихідним  моментом  для  повороту  праворуч  є  розташування  т.з.  біля  правого  краю  проїзної  частини,  що  виключає  можливість  руху  т.з.  правіше,  а  для  повороту  ліворуч  або  розвороту – крайнє  ліве  положення  на  проїзній  частині  відповідного  напрямку  руху.  При  цьому  повинна  бути  виключена  можливість  руху  т.з.  у  попутному  напрямку  лівіше.

            Якщо  посеред  вулиці  є  трамвайні  колії  на  одному  рівні  з  проїзною  частиною  дороги,  дозволяється  виїзд  на рейки  попутного  напрямку  для  виконання  лівого  повороту  (розвороту).  За  наявності  знаків  5.16-5.19,  що  встановлюються  перед  перехрестям,  забороняється  виїзд  на  рейки  попутного  напрямку  (див.  коментар  до  п.11.8 Правил).  Рухатися  прямо,  повертати  ліворуч  і  розвертатися  можна  з  крайньої  лівої  смуги  проїзної  частини  для  нерейкових  т.з.,  якщо  це  не  заборонено  дорожніми  знаками.  При  цьому  водії  нерейкових  т.з.,  що  виконують  лівий  поворот  (розворот),  повинні  пропускати  рейкові  т.з.  незалежно  від  їхнього  напрямку  руху.

             На  дорогах  (вулицях)  де  нанесена  суцільна  лінія  розмітки,  лівий поворот  (розворот)  дозволяється  виконувати  лише  в  спеціально  відведених  для  цього  місцях  (у  розриві  суцільної  лінії  розмітки)  і  де  це  дозволено  відповідними  дорожніми  знаками.

            Вїзд  на  перехрестя,  де  організовано  круговий  рух,  дозволяється  з  будь-якої  смуги.  Водночас,  необхідно  враховувати  подальший  напрямок  руху,  щоб  не  перестроюватися  на  перехресті  і  не  створювати  перешкод  іншим  водіям,  що  змусить  їх  гальмувати  або  змінювати  напрямок  руху.   

           При  виконанні  лівого  повороту  (розвороту)  поза  перехрестям  необхідно  пропустити  зустрічні  т.з.,  а  також  т.з.,  що  виконують  обгін.

           На  перехрестях,  де  примикає  більше  чотирьох  доріг, не  організовано  круговий  рух  і  немає  центрального  острівця  (так  званих «складних»  перехресть),  лівий  поворот  (розворот)  необхідно  виконувати,  залишаючи  передбачуваний  центр  праворуч  від  себе.

           При  цьому  слід  враховувати,  що  порядок  проїзду  в  данному  випадку  регулюється  правилом  «правої  руки»   

  10.5. Поворот  необхідно  виконувати  так,  щоб  при  виїзді  з  перехрещення  проїзних  частин  т.з.  не  опинився  на  смузі  зустрічного  руху,  а  у  разі  повороту  праворуч  слід  рухатися  ближче  до  правого  краю  проїзної  частини,  крім  випадку  виїзду  з  перехрестя,  де  організовано  круговий  рух,  де  напрямок  руху  визначено  дорожніми  знаками  чи  дорожньою  розміткою  або  де  рух  можливий  лише  в  одному  напрямку.

           Перехрещення  проїзних  частин  на  перехресті  обмежується  умовними  лініями,  що  зєднують  по  найкоротших  відстанях межі  проїзних  частин  без  врахування  їхніх  заокруглень  на  перехрстях.  Виконуючи  правий  поворот,  слід  памятати,  що  дозволяється  виїжджати  лише  на  праву  смугу  того  напрямку,  на  який  повертають.  Якщо  поворот дозволяється  виконувати  з  двох або  більше  смуг,  то  щоб  уникнути  бічного  зіткнення  під  час  руху  в  попутному  напрямку  при  повороті,  необхідно  залишатися  на  тій  смузі, з  якої  було  почато  виконання  повороту. У  данному  випадку  це  стосується  транспортних  розвязок  або  виїздів  із  дороги  з  одностороннім  рухом,  на яких  поворот  допускається  виконувати  відразу  з  декількох  смуг  залежно  від  ширини  проїзної  частини.  

  10.6. Якщо  т.з.  через  свої  габарити  або  інші  причини  не  може  виконати  поворот  чи  розворот  з  відповідного  крайнього  положення,  дозволяється  відступити  від  вимог  пункту 10.4  цих  Правил,  якщо  це  не  суперечить  вимогам  заборонних  чи  наказових  дорожніх  знаків,  дорожньої  розмітки  та  не  створить  небезпеки  чи  перешкод  іншим  учасникам  руху.  У  разі  потреби,  для  забезпечення  безпеки  дорожнього руху  слід  звернутися  за  допомогою  до  інших  осіб.

           Виконання  такого  маневру  ускладнює  процес  руху  інших  т.з.,  а  тому  його  варто  виконувати  так,  щоб  не  змушувати  інших  водіїв  вживати  додаткові  заходи  для  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху.  Це  означає,  що  під час  виконання  лівого  повороту  (розвороту)  не  з  крайнього  лівого  положення,  необхідно  пропустити  т.з.,  що  рухаються  в  попутному  напрямку  зліва  і  зустрічні,  а  в  разі  наявності  посередині  дороги  трамвайної  колії – і  трамваї  будь-якого  напрямку  руху.  Під  час  виконання  правого  повороту  не  з  правої  крайньої  смуги  слід  пропустити  т.з.,  що  рухаються  справа.  Водій,  що  виконує  такий  маневр,  відповідає  за  можливі  наслідки:  створення  аварійної  ситуації  або  вчинення  дорожньо-транспортної  події.  Скориставшись  допомогою  інших  осіб  для  створення  безпечних  умов  дорожнього  руху,  водій  повинен  проінструктувати  їх  і  узгодити  спільні  сигнали.  Розпочинати  такий  поворот  необхідно  лише  переконавшись,  що  іншим  водіям  цей  маневр  зрозумілий  і  вони  вжили  відповідні  заходи  для  попередження  ДТП.  

  10.7. Розворот  забороняється:

               а) на  залізничних  переїздах;

               б) на мостах,  шляхопроводах,  естакадах  і  під  ними;

               в) у  тунелях;

           З  метою  гарантування  безпеки  дорожнього  руху  в  місцях,  зазначених  у  пп. «а», «б», «в», розворот  забороняється  незалежно  від  ширини  проїзної  частини,  ізольованості  зустрічних  транспортних  потоків  та  інших  обставин.  Заборона  розвороту  на  залізничних  переїздах  поширюється  на  ділянку  дороги,  обмежену  шлагбаумами  або  створами  установки  знаків  1.29  або  1.30  (при  відсутності  шлагбаумів). Заборона  розвороту  в  тунелях  поширюється  і  на  пандуси  (нахилені  ділянки  вїздів  у  тунелі  і  виїздів  із  них),  якщо  вони  фізично  відділені  від  суміжних  проїзних  частин  (підпірними  стінками,  укосами,  парапетами).  Ця  ж  вимога  стосується  і  мостів,  шляхопроводів,  естакад    

                     г) за  видимості  дороги  менше  100 м  хоча  б  в  одному  напрямку;

             Оскільки  розворот  виконується  на  малій  швидкості  руху  і  т.з.  на  тривалий  час  перекриває  проїзну  частину,  то  при  обмеженні  видимості  дороги  менше  100 м  хоча  б  в одному  напрямку  геометричними  умовами (крутим  поворотом,  біля  перелому  поздовжнього  профілю,  характером  забудови,  озелененням  тощо)  або  метеорологічними  (під  час  атмосферних  опадів  або  сильного  туману)  розворот  може  призвести  до  створення  аварійної  ситуації  в  результаті  раптової  появи  інших  т.з.

             Якщо  видимість  на  відстані  100 м  не  забезпечується  хоча  б  в  одному  напрямку  (вперед  або  назад  від  т.з.),  то  потрібно  проїхати  вперед  і  підшукати  місце з  видимістю,  що  забезпечує  безпечне  виконання  маневру.

                     г) на  пішохідних  переходах  і  ближче  10 м  від  них  з  обох  боків,  крім  випадку  дозволеного  розвороту  на  перехресті;   

             Для  безпеки  пішоходів,  які  переходять  проїзну  частину  по  позначених  пішохідних  переходах,  установлені  10- метрові  зони  (від  початку  маневру  автомобіля)  по  обидва  боки  від  пішохідного  переходу,  у  яких  розворот  заборонений.  Винятком  є  ситуація,  коли  пішохідний  перехід  розташований  перед  перехрестям, - зона  заборони  розвороту  поширюється тільки  до  пішохідного  переходу  з  боку  підїзду  до  перехрестя,  оскільки  Правилами  розворот  на  перехресті  не  забороняється.  

                     д) на  автомагістралях,  а  також  на  дорогах  для  автомобілів,  за  винятком  перехресть  і  місць,  позначених  дорожніми  знаками  5.26  чи  5.27.

             На  автомагістралях  і  дорогах  для  автомобілів  заборонений  розворот  т.з.,  крім  перехресть  і  місць,  спеціально  для  цього  призначених.  

  10.8. Якщо  в  місці  зїзду  з дороги  є  смуга  гальмування,  водій,  який  має  намір  повернути  на  іншу  дорогу,  повинен  своєчасно  перестроїтися  на  цю  смугу  і знижувати  швидкість  тільки  на  ній.

          Якщо  в  місці  вїзду  на  дорогу  є  смуга  розгону,  водій  має  рухатися  по  ній  і  вливатися  в  транспортний  потік,  даючи  дорогу  т.з.,  що  рухаються  по  цій  дорозі.  

             Нормами  проектування  автомобільних доріг  на  автомагістралях  і  автомобільних  дорогах  біля  перехресть,  прилягань  другорядних  доріг,  у  зоні  автобусних  зупинок,  майданчиків  для  відпочинку,  АЗС  передбачаються  смуги  гальмування  і  розгону  (перехідно-швидкісні  смуги)  довжиною  від  30  до  230 м  залежно  від  категорії  дороги  і  шириною,  розрахованою  на  однорядний  рух.  Від  основної  проїзної  частини  ці  смуги  відокремлюються  розміткою  1.8  і  позначаються  знаками  5.20.1,  5.20.2,  5.20.3,  5.21.1,  5.21.2,  5.22,  5.23.  Перетинати  лінію  розмітки,  що  відокремлює   перехідно-швидкісні  смуги  від  іншої  проїзної  частини,  дозволяється  в  будь-якому  місці,  але  з  виконанням  вимог,  викладених  у  пунктах  10.1-10.3.  Якщо  є  смуга  гальмування,  виконання  повороту  з  інших  смуг  забороняється.    

  10.9. Під  час  руху  т.з.  заднім  ходом  водій  не  повинен  створювати  небезпеки  чи  перешкод  іншим  учасникам  руху.  Для  забезпечення  безпеки  руху  він  у  разі  потреби  повинен  звернутися  за  допомогою  до  інших  осіб.

           Вимога  цього  пункту  означає,  що  перед  початком  руху  заднім  ходом  водій  повинен  переконатися,  що  позаду  немає  пішоходів  або  інших  перешкод.  В  умовах  обмеженої  або  недостатньої  видимості  треба  виявляти  особливу  обережність,  а  в  разі  необхідності  скористатися  допомогою  іншої  особи.  Перед  цим  потрібно  проінструктувати  його  і  домовитися  про  сигнали,  що  оповіщають  про  зміну  обстановки  за  т.з.  Використання  допомоги  іншої  особи  під  час  руху  заднім  ходом  не  звільняє  водія  від  відповідальності  за  дотримання  безпеки  дорожнього  руху.  

  10.10. Забороняється  рух  т.з.  заднім  ходом  на  автомагістралях,  дорогах  для  автомобілів,  залізничних  переїздах,  пішохідних переходах,  перехрестях,  мостах,  шляхопроводах,  естакадах,  у  тунелях,  на  вїздах  і  виїздах  з  них,  а  також  на ділянках  доріг  з  обмеженою  оглядовістю  чи  недостатньою  видимістю.

         Дозволяється  рух  заднім  ходом  на  дорогах  з  одностороннім  рухом  за  умови  дотримання  вимог пункту  10.9  цих  Правил  та  неможливості  підїхати  до  об’єкта  іншим  чином.

           З  метою  гарантування  безпеки  дорожнього  руху  забороняється  рух  т.з.  заднім  ходом  у  всіх  зазначених  місцях  незалежно  від  ширини  проїзної  частини  й  ізольованості  транспортних  потоків.  Як  виняток,  дозволяється  рух  заднім  ходом  на  ділянках  доріг  з  одностороннім  рухом  у  разі  неможливості  підїхати  до  об’єкта  іншим  чином.  

  10.11. У  разі  коли  траєкторії  руху  т.з.  перетинаються,  а черговість  проїзду  не  обумовлена  цими  Правилами,  дати  дорогу  повинен  водій,  до  якого  т.з.  наближається  з  правого  боку.

           Ця  вимога  Правил  стосується  руху  на  територіях  стоянок,  будівельних  майданчиків,  майданчиків  для  завантаження  і  розвантаження  т.з.  тощо,  а  також  коли  відсутні  дорожні  знаки  і  розмітка  проїзної  частини,  що  визначають  порядок  руху.  Порядок  проїзду  таких  територій  визначається  за  допомогою  правила  «правої  руки»,  тобто  перевагу  в  русі  мають  т.з.,  що  наближаються  праворуч.  

                                                Лекція  №6  (2 год)

           Тема  2.  Розташування  транспортних  засобів  на  дорозі.  

                                                       План

                  1. Розташування  транспортних  засобів  на  дорозі.  .  

                                                            -1-

  11.1. Кількість  смуг  на  проїзній  частині  для  руху  нерейкових  т.з.  визначається  дорожньою  розміткою  або  дорожніми  знаками  5.16,  5.17.1,  5.17.2,  а  за  їх  відсутності – самими  водіями  з  урахуванням  ширини  проїзної  частини  відповідного  напрямку руху,  габаритів  т.з.  і  безпечних  інтервалів  між  ними.  

           Відповідно  до  п.1.10  під  смугою  руху  Правила розуміють  будь-яку  з  поздовжніх  смуг  на  проїзній  частині,  поначену  або  не  позначену  дорожньою  розміткою,  і  яка  має  ширину,  достатню  для  руху  в  один  ряд  нерейкових  т.з.  (не  менше  2,75 м).

          Безпечний  інтервал  (бічна  відстань)  між  т.з.  знаходиться  в  прямій  залежності  від  швидкості  руху: чим  більша  швидкість,  тим  повинен  бути  більшим  інтервал.  Однак  не  рекомендується  інтервал  менше  0,8 м  і  більше  2,5 м,  тому  що  при  цьому  виникає  реальна  загроза  безпеці  дорожнього  руху  внаслідок  дотичного  зіткнення  або  вклинювання  між  т.з.,  що  рухаються,  третього. 

  11.2. Нерейкові  т.з.  повинні  рухатися  якнайближче  до  правого  краю  проїзної  частини.

           Вимога  цього  пункту  Правил  стосується  доріг  як  з  однією, так  і  з  двома  і  більше  смугами  для  руху  в  одному  напрямку.  Виїжджати  на  смуги,  розташовані  лівіше,  дозволяється  лише  тоді,  коли  праві  зайняті  т.з.  Навіть  якщо  дорога  має  по  одній  смузі  для  руху  в  кожному  напрямку,  розташування  т.з.  на  дорозі  повинно  постійно  тяжіти  до  правого  краю  проїзної  частини,  у  першу  чергу  для  здійснення  безпечного  розїзду  зустрічних  т.з.  і  надання  можливості  виконання обгону.  

  11.3. На  дорогах  із  двостороннім  рухом,  які мають  по  одній  смузі  для  руху  в  кожному  напрямку,  за  відсутності  суцільної  лінії  дорожньої  розмітки  чи  відовідних  дорожніх  знаків  виїзд  на  смугу  зустрічного  руху  можливий  лише  для  обгону  та  обїзду  перешкоди  або  зупинки  чи  стоянки  біля  лівого  краю  проїзної  частини  в  населених  пунктах  у  дозволених  випадках,  при  цьому  водії  зустрічного  напрямку  мають  перевагу.

           Для  гарантування  безпеки  дорожнього  руху  на  таких  дорогах  виїзд  на  смугу  зустрічного  руху  дозволяється  лише  короткочасно  для  обгону  т.з.  або  обїзду  перешкоди.  Під  час  виконання  цих  маневрів  варто  враховувати,  що  водії  зустрічних  т.з.  мають  перевагу  в  русі.

         Зупинка  і  стоянка  з  лівого  боку  на  таких  дорогах  дозволяються   при  викладеній  в  пункті  умові  лише  в  населених  пунктах.  Під  час  зупинки  т.з.  або  постановки  їх  на  стоянку  біля  лівого  краю  проїзної  частини  необхідно  дати  дорогу  т.з.,  що  рухаються  назустріч.

         На  лівому  боці  таких  доріг  за  межами  населених  пунктів  зупинка    стоянка  заборонені.

         Хоча  Правилами  не  заборонені  зупинка  і  стоянка  на  лівому  узбіччі  таких  доріг,  але  зважаючи  на  те,  що  для  здійснення  таких  маневрів  водій  повинен  двічі  перетинати  зустрічну  смугу,  і  з  позиції  забезпечення  безпеки  дорожнього  руху  доцільно  утримуватися  від  цього.

         На  дорогах  із  шириною  проїзної  частини  9-11 м,  які  мають  для  руху  три  смуги  і  на  яких  організовано  двосторонній  рух,  середня  смуга  поперемінно  надається  водіям  обох  напрямків  і  служить  тільки  для  обїзду,  випередження,  повороту  ліворуч  і  розвороту.  Зустрічні  потоки  т.з.  у  цих  випадках  обов’язково  повинні  бути  розділені  поздовжньою  суцільною  лінією  1.1  дорожньої  розмітки.  Виїзд  при  цьому  на  крайню  смугу,  призначену  для зустрічного  руху,  заборонено.    

  11.4. На  дорогах  з  двостороннім  рухом,  які  мають  щонайменше  дві смуги  для  руху в  одному  напрямку,  забороняється  виїжджати  на  призначений  для  зустрічного  руху  бік  дороги.

         На  дорогах  із  двостороннім  рухом,  що  мають  не  менше  двох  смуг  для  руху  в  одному  напрямку,  зустрічні  потоки т.з.  розділяються  лініями  горизонтальної  розмітки  1.3.,  а при  наявності  розділювальної  смуги – лініями  1.1.  з  обох  її  боків.  У  певних  дорожніх  умовах  (снігопад, забруднення  дороги,  стирання  ліній  у  процесі  експлуатації,  ремонт  дороги  тощо)  водії  можуть  не  бачити  розділювальних  ліній,  тому  в  таких  випадках  вони  повинні  самостійно  орієнтуватися  і  визначати,  де  знаходиться  зустрічний  бік  дороги,  виїжджати  на  який  заборонено.  При  цьому  правила  не  містять  ніяких  винятків  для  цього  обмеження.  

  11.5. На  дорогах,  які  мають  дві  і  більше  смуги  для  руху  в  одному  напрямку, виїзд  на  крайню  ліву  смугу  для  руху  в  цьому  ж  напрямку  дозволяється,  якщо  праві  зайняті,  а  також  для  повороту  ліворуч,  розвороту  або  для  зупинки чи  стоянки  на  лівому  боці  дороги  з  одностороннім  рухом  у  населених  пунктах,  коли  це  не  суперечить  правилам  зупинки  (стоянки).

         Для  забезпечення  належних  зручностей  водіїв,  загальноприйнятним  є  таке  розташування  т.з.  на  багато смугових  дорогах, при  якому  т.з.,  що  рухаються  з меншою  швидкістю,  займають  праві  смуги.  Швидкість  вантажних  автомобілів  менша,  ніж  легкових,  тому  їх  водії  постійно  повинні  притримуватися  правої  смуги.  Однак  ця  вимога  стосується  не  тільки  вантажних  автомобілів.  Якщо  рухаються  потоки  легкових  автомобілів,  то  правою  смугою  повинні  користуватися  ті  водії,  що  їдуть  зі  швидкістю,  меншою  ніж  середня  швидкість  потоку.  При  цьому  необхідно  постійно  стежити  за  дорожньою  обстановкою,  щоб  не  створювати  перешкод  для  руху  т.з.,  що  рухаються  в  цій  смузі.  Використання  смуги  руху,  що  знаходиться  лівіше,  дозволено  лише  тоді,  коли  рух  по  правій  смузі  стає  занадто  інтенсивним,  тобто  коли  дистанція  між  т.з.  стає  менше  безпечної  для  даної  швидкості  руху.  Водночас,  необхідно  стежити  за  дорожньою  обстановкою,  щоб  не  створювати  перешкод  для  руху  т.з.  оперативних  і  спеціальних  служб,  що  рухаються  по  лівій  смузі  зі  швидкістю,  що  перевищує  швидкість  потоку.  Крім  того,  у  разі  прохання  водія  т.з.,  який  рухається  позаду  дати  дорогу  (перемиканням  світла  фар),  необхідно,  збільшивши  або  зменшивши  швидкість,  із  дотриманням  вимог  Правил,  перестроїтися  правіше.  Використання  лівої  смуги  для  зупинки  (стоянки)  т.з.  при  наявності  розділювальної  або  бульварної  смуги  забороняється.   

  11.6. На  дорогах,  які  мають  три  і  більше  смуги  для  руху  в  одному  напрямку,  вантажним  автомобілям  з  дозволеною  максимальною  массою  понад  3,5 т,  тракторам,  самохідним  машинам  і  механізмам  дозволяється  виїжджати  на  крайню  ліву  смугу  лише  для  повороту  ліворуч  та  розвороту,  а  у  населених  пунктах  на  дорогах  з  одностороннім  рухом  крім  цього, - для  зупинки  зліва,  в  дозволених випадках,  з  метою  завантаження  чи  розвантаження.   

         Оскільки  вантажні  автомобілі  з  дозволеною  максимальною  масою  понад  3,5 т,  трактори,  самохідні  машини  і  механізми  є  менш  маневреними  і  не  можуть  розвивати  досить  високу  швидкість,  їм  забороняється  виїзд  на  крайню  ліву  смугу,  що  повинна  залишатися  вільною  для  руху  швидкохідних  т.з. – легкових  автомобілів,  автомобілів  швидкої  медичної  допомоги,  пожежних,  оперативних  і  аварійних  служб.

         Цим  пунктом  також  установлено,  що  вантажні  автомобілі  з  дозволеною  максимальною  масою  понад  3,5 т,  самохідні  машини  і  механізми  можуть  зупинятися  зліва  в  населених  пунктах  на  дорогах  з  одностороннім  рухом  у  дозволених  випадках  лише  з  метою  завантаження  або  розвантаження.  Використання  лівої  смуги  для  зупинки  (стоянки)  т.з.  при  наявності  розділювальної  або  бульварної  смуги  забороняється.

  11.7. Транспортні  засоби,  швидкість руху  яких  не  повинна  перевищувати  40 км\год  або  які  з  технічних  причин  не  можуть  розвивати  таку  швидкість,  повинні  рухатися  якнайближче  до  правого  краю  проїзної  частини,  крім  випадків,  коли  виконується  обгін,  об’їзд  або  перестроювання  перед  поворотом  ліворуч  чи  розворотом.

         Вимоги  цього  пункту  поширюються  на  всі  т.з.,  які  можна  віднести  до  категорії  «тихохідних», незалежно  від  того,  що  є  причиною  їхнього  руху  зі  швидкістю  менше  40 км\год, - конструктивні  особливості,  технічний  стан  або  характер  вантажу,  який  перевозиться.  

  11.8. По  трамвайній  колії  попутного  напрямку,  розташованій  на  одному  рівні  з  проїзною  частиною  для  нерейкових  т.з.,  дозволяється  рух  за  умови,  що  це  не  заборонено  дорожніми  знаками  чи  дорожньою  розміткою,  а  також  під  час  випередження,  обїзду,  коли  ширина  проїзної  частини  недостатня  для  виконання  обїзду,  без  виїзду  на  трамвайну  колію.

       На  перехресті  дозволяється  виїжджати  на  трамвайну  колію  попутного  напрямку  в  тих  самих  випадках,  але  за  умови  відсутності  перед  перехрестям  дорожніх  знаків  5.16-5-19.

       Поворот  ліворуч  або  розворот  повинні  виконуватися  з  трамвайної  колії  попутного  напрямку,  розташованої  на  одному  рівні  з  проїзною  частиною  для  нерейкових  т.з.,  якщо  інший  порядок  руху  не  передбачено  дорожніми  знаками  5.16,  5.18  або  розміткою  1.18.

       В  усіх  випадках  не  повинно  створюватися  перешкод  для  руху  трамвая.

         По  трамвайних  коліях  попутного  напрямку,  розташованих  ліворуч  в  одному  рівні  з проїзною  частиною,  дозволяється  рухатися  тільки  з  метою  обгону  або  обїзду,  якщо  габарити  т.з.  перевищують  ширину  смуги,  призначеної  для  руху  нерейкових  т.з.,  або  якщо  без  виїзду  на  трамвайну  колію  неможливо  виконати  обгін  або  об’їзд  такого  т.з.   Якщо  проїзна  частина  має  дві  смуги  для  руху  в  одному  напрямку  нерейкових  т.з.,  виїжджати  на  трамвайну  колію,  розташовану  посередині  проїзної  частини  дороги,  заборонено.

          У  випадку  відсутності  знаків  5.16-5.19  дозволяється  використовувати трамвайні  колії  попутного  напрямку  для  накопичення  т.з.  перед  перехрестям.  Це  значно  збільшує  пропускну  здатність  перехрестя.  І  в  той  же  час  не варто  займати  трамвайні  колії  попутного  напрямку  для  повороту  ліворуч  або  розвороту  при  дозвільному  сигналі  світлофора  або  на  перехресті  рівнозначних  доріг.  У  цьому  випадку,  очікуючи  проїзду  т.з.  зустрічного  напрямку,  можна  створити  перешкоду  трамваю  попутного  напрямку.

          Під  час  використання  трамвайної  лінії  для  руху  нерейкових  т.з.  забороняється  створювати  перешкоди  трамваю.  

  11.9. Забороняється  виїжджати  на  трамвайну  колію  зустрічного  напрямку,  відокремлені  від  проїзної  частини  трамвайні  колії  та  розділювальну  смугу.

          З  огляду  на  обмежену  маневреність  рейкових  т.з.,  більший  гальмовий  шлях  порівняно  з  нерейковими  особливо  при  складних  погодних  умовах),  а  також  із  метою  гарантування  безпеки  дорожнього  руху,  нерейковим  т.з.  забороняється  виїжджати  на  трамвайну  колію  зустрічного  напрямку  для  обїзду  або  обгону  рейкового  т.з.  (або  нерейкового,  якщо  рух  по  трамвайній  колії  попутного  напрямку не  заборонено)  незалежно  від  того,  рухаються  по  ньому  рейкові  т.з.  чи  ні.

          Заборона  виїжджати  на  розділювальну  смугу  виключає  можливість  використання  її  для  руху,  зупинки  або  стоянки.  

  11.10. На  дорогах,  проїзна  частина  яких  поділена  на  смуги  руху  лініями  дорожньої  розмітки,  забороняється  рухатися,  займаючи  одночасно  дві  смуги.  Наїжджати  на  переривчасті  лінії  ромітки  дозволяється  лише  під  час  перестроювання.

          Якщо  т.з.  рухається,  займаючи  одночасно  дві  смуги,  це  вносить  дезорганізацію  в  процес  руху,  тому  що  знижує  пропускну  здатність  доріг.

          Такий  рух  призводить  до:

     зменшення  бокового  інтервалу  на  сусідніх  смугах  і  ускладнення  можливостей  для  маневрування  інших  т.з.;

     у  випадку  гальмування,  коли  колесо  (колеса)  однієї  сторони  т.з.  знаходиться  на  лінії  розмітки, - заносу  т.з.  через  різний  коефіцієнт  зчеплення  шин  з  асфальтобетонним  (цементобетонним)  покриттям  і  шаром  фарби  (розміточного  пластичного  матеріалу);

     швидкого  стирання  ліній  розмітки;

     вводить  в  оману  інших  учасників  дорожнього  руху  відносно  передбачуваних  маневрів  т.з.

  11.11. При  інтенсивному  русі  змінювати  смугу  дозволяється  лише  для  обїзду  перешкоди,  повороту,  розвороту  або  зупинки.

          Вимога  цього  пункту  спрямована  на  створення  однорідного  транспортного  потоку,  попередження  зайвих  перестроювань  при  інтенсивному  русі  і  виключення  потенційних  у  таких  умовах  аварійних  ситуацій.  При  «вклинюванні»  у  транспортний  потік  суміжної  смуги  різко  зменшується  безпечна  дистанція  між  т.з.  на  цій  смузі,  що  вносить  дезорганізацію  в  дорожній  рух  і  може  призвести  до  попутного  зіткнення  внаслідок  раптового  екстреного  гальмування  одного  із  учасників  руху.

          Водночас  не  потрібно  створювати  перешкоди  для  перестроювання  водіям,  що  завчасно  подають  попереджувальний  сигнал  про  цей  маневр,  а  вони,  у  свою  чергу,  повинні  керуватися  вимогами  пунктів 10.1  і  10.3  Правил.  У  таких  умовах  водій,  що  має  намір  перестроїтися,  повинен  проявити  терпіння  і  витримку, а  інші  водії – люб’язність  і  повагу.  

  11.12. Водій,  який  здійснює  поворот  на  дорогу,  що  має  смугу  для  реверсивного  руху,  може  перестроюватися  на  неї  тільки  після  проїзду  реверсивного  світлофора  із  сигналом,  що  дозволяє  рух,  і  якщо  це  не  суперечить  пунктам  11.2,  11.5  та  11,6  цих  Правил.

          При  повороті  на  дорогу з  реверсивним  рухом,  позначену  знаком  5.15,  водії  повинні  рухатися  тільки  по  правій  крайній  смузі  (з  огляду  на  вимоги  пункту  10.5),  тому  що  під  час  повороту  на  таку  дорогу  водій  не  завжди  має  можливість  установити,  чи  дозволений  в  даний  момент  рух  по  смузі  для  реверсивного руху  в  попутному  напрямку.  Для  того  щоб  не  допустити  зустрічного  зіткнення  т.з.  виїзд  на  цю  смугу  дозволяється  лише  після  проїзду  світлофора  із ввімкненим  сигналом,  що  дозволяє  рух  (зелена  стрілка,  спрямована  вниз).  

  11.13. Забороняється  рух  т.з.  по  тротуарах  і  пішохідних  доріжках  крім  випадків,  коли  вони  застосовуються  для  виконання  робіт  або  обслуговування  торговельних  та  інших  підприємств,  розташованих безпосередньо  біля  цих  тротуарів  або  доріжок,  за  відсутності  інших  під’їздів  і  за  умови  виконання  вимог  пунктів  26.1 – 26.3  цих  Правил.

          Для  забезпечення  безпеки  руху  пішоходів  по  тротуарах  і  пішохідних  доріжках,  по  них  забороняється  рух  т.з.  Однак  для  виконання  дорожніх  робіт  або  обслуговування  торгових  і  інших  підприємств,  при  відсутності  інших  під’їздів  до  них,  часто  виникає  потреба  в  такому  русі.  Тому  будь-який  рух  т.з.  у  згаданих  місцях  повинен  виконуватися  за  умови  надання  переваги  пішоходам  тобто  їм не  повинні  створюватися  ніякі  перешкоди  або  небезпека  під  час  руху.  Безпечний  рух  пішоходів  повинен  гарантуватися  виконання  водіями  правил  руху  в  житловій  зоні  (п.26.1-26.3).

          При  постановці  т.з.  на  стоянку  в  дозволених  випадках  на  троуарі  (п.15.10 «в»)  водію  слід  враховувати,  що  пішоходи  мають  на  ньому  перевагу  в  русі.  

  11.14. Рух  по  проїзній  частині  на  велосипедах,  мопедах,  гужових  возах  (санях)  і  вершникам  дозволяється  лише  в  один  ряд  по  правій  крайній  смузі  якомога  правіше,  за  винятком  випадків,  коли  виконується  об’їзд.  Поворот  ліворуч  та  розворот  дозволяється  на  дорогах з  однією  смугою  для  руху  в  кожному  напрямку  і  без  трамвайної  колії  посередині.  Дозволяється  рух  по  узбіччю,  якщо  це  не  створить  перешкод  пішоходам.

          Правила  не  передбачають,  на  якій  саме  відстані  від  правого  краю  проїзної  частини  дозволяється  рухатися  на  велосипедах,  мопедах,  гужових  візках   і  вершникам,  але  для  гарантування  власної  безпеки  вони  повинні  триматися  якнайближче  до  правого  краю  проїзної  частини.  Відступати  від  цієї  вимоги  їм  дозволяється  лише  для  обїзду  перешкоди  або  т.з.,  що стоїть  справа,  а  також  для  повороту  ліворуч  або  розвороту  на  дорогах,  що  мають  по  одній  смузі  для  руху  в  кожному  напрямку  і  без  трамвайної  колії  посередині.  Перелічені  учасники  дорожнього  руху  повинні  виконувати  ці  маневри  з  урахуванням  вимог  пп. 9.2 «б»,  9.4,  10.1,  10.3.  Коли  виникає  необхідність  виконання  лівого  повороту  або  розвороту  на  дорогах,  що  мають  більше  однієї  смуги  для  руху  в  одному  напрямку  або  які  мають  трамвайні  колії  посередині,  треба  зійти  з  велосипеда  (мопеда)  і  перевести  його  по  пішохідному  переходу.  Водій  гужового  візка  або  вершник  повинен  вести  в  цьому  випадку  тварину  за  вуздечку.

            Водіям  гужових  возів  і  вершникам  дозволяється  рух  по  узбіччю,  якщо  це  не  створює  перешкод  для  руху  пішоходів,  а  також  якщо атмосферні  опади  (сніг,  дощ)  не  є  передумовою  для  створення  колії  і  руйнування  грунтового  узбіччя.

             

                                                  Лекція  №7  (2 год)

           Тема  2.  Швидкість  руху.  

                                                       План

                  1. Швидкість  руху.   

                                                            -1-

  12.1. Під  час  вибору  в  установлених  межах  безпечної  швидкості  руху  водій  повинен  ураховувати  дорожню  обстановку,  а  також  особливості  вантажу,  що  перевозиться,  і  стан  т.з.,  щоб  мати  змогу  постійно  контролювати  його  рух  та  безпечно  керувати  ним.  

            Обмеження  швидкості  поділяються  на:

           загальні;

           спеціальні;

           локальні.

           Загальні  обмеження  швидкості  викладені  в  пунктах  12.4,  12.5,  12.7 Правил  і  поширюються  на  всю  територію  держави.

            Спеціальні  обмеження  швидкості  вводять  визначені  обмеження  для  певних  типів  т.з.  (пункти  3.1,  12.6 «а», «г», «г», 12.9),  видів  перевезень  (пункти  12.6 «в»,  22.5,  22.6),  категорії  водіїв  (пункт  12.6 «б»).

           Локальні  обмеження  вводять  певні  виключення  із  загальних  обмежень  швидкості  руху,  виходячи  з  конкретних  дорожніх  умов  на  певних  ділянках  дороги.  Вони  вводяться  в  дію  тільки  за  допомогою  знаків  3.29  «Обмеження  максимальної  швидкості»,  3.31  «Зона  обмеження  швидкості  і  5.45  «Початок  населеного  пункту».  Слід  зазначити,  що  установлена  верхня  межа  швидкості  руху  не  є  гарантом  безпеки  руху,  тому  на  водія  Правилами  накладається  обов’язок  вибирати  оптимальний  швидкісний  режим,  не  перевищуючи  при  цьому  верхніх  обмежень,  особливо  якщо  на  ділянці  дороги  встановлені  попереджувальні  тимчасові  дорожні  знаки.

             Водій  постійно  перебуває  в  контакті  з  елементами  середовища  руху,  які  в  процесі  руху  постійно  змінюються,  змушуючи  водія  постійно  приймати  рішення  щодо  вибору безпечної  швидкості  руху  в  конкретних  умовах.

             Розташування  вантажу  в  значній  мірі  впливає  на  стійкість  т.з.  Чим  вище  центр  ваги,  тим  більший  перекидаючий  момент  діє  під  час  руху  на  горизонтальних  кривих.  Під  час  перевезення  таких  вантажів  треба  враховувати,  що  при  русі  по  дорогах  із  нерівним  покриттям  навіть  надійний  такелаж  може  ослабнути  і  зміщення  вантажу  може  досягти  небезпечної  величини.  Це  стосується  також  і  перевезення довгомірних  вантажів,  особливо коли  вони  виступають  за  задній  борт  автомобіля  або  опору  причепа.  Цей  чинник  особливо  слід  враховувати  при  виборі  бокового  інтервалу  під  час  виконання  повороту.

            Стійкість  автомобіля  різко  знижується  під  час  перевезення  рідин,  особливо  якщо  цистерна  (бак,  бочка  тощо)  не  повністю  заповнена.  Рідини  при  гальмуванні  т.з.  зміщаються  по  інерції  вперед  і  тим самим  збільшують  гальмовий  шлях.  Під  час  руху  на кривих  у  плані  ділянках  доріг  зміщення  рідин  викликає  різке  зміщення  центру  ваги  і  зростання  перекидаючого  моменту.  Подібне  явище  виникає  також  під  час  перевезення  тварин  у  кузові  вантажного  автомобіля.  Тому  в  таких  випадках  особливу  увагу  варто  приділяти  виборові  безпечної  швидкості  руху.

            Транспортні  засоби,  навіть  однакової  моделі  і  за  умови,  що  вони  технічно  справні,  можуть  відрізнятися  багатьма  параметрами,  що  впливають  на  безпеку  руху.  Наприклад, використання  шин  різного  типу  або різного  розміру  зносу  викликає  суттєву  різницю  в  гальмівних  властивостях,  поперечній  стійкості  т.з.,  стан  двигуна  впливає  на  динамічні  характеристики  тощо.  У  т.з.  різних  моделей і  модифікацій  цих  відмінностей  ще  більше.      

  12.2. У  темну  пору  доби  та  в  умовах  недостатньої  видимості  швидкість  руху  повинна  бути  такою,  щоб  водій  мав  змогу  зупинити  т.з.  у  межах  видимості  дороги.

 

            Відстань  видимості  дороги  визначає  максимально  допустимий  зупинний  шлях  т.з.

            Дальність  видимості  дороги  залежить  від  її  параметрів,  освітлення  і  дорожніх  (атмосферних)  умов.  Оскільки  на  проїзній  частині  дороги  не  повинно  бути  перешкод, які  водій  не  може  завчасно виявити,  водій,  при  виборі  швидкості  може  орієнтуватися  тільки  на  відомий  (очікуваний)  подразник  одного  типу – зміну  видимості  елементів  дороги.  

  12.3. У разі  виникнення  небезпеки  для  руху  або  перешкоди,  яку  водій  об’єктивно  спроможний  виявити,  він  повинен  негайно  вжити  заходів  для зменшення  швидкості  аж  до  зупинки  т.з.  або  безпечного  для  інших учасників  дорожнього  руху  обїзду  перешкоди.

            Під  час  руху  постійно  змінюється  дорожньо-транспортна  ситуація,  тобто  перед  т.з.  можуть  виникати  небезпеки  або  перешкоди  для  руху,  на  які  водій  повинен  реагувати  зменшенням  швидкості  аж  до  повної  зупинки  транспортного  засобу  або  безпечним  маневруванням.

            Джерелом  небезпеки  може  бути  матеріальний  (фізичний)  об’єкт,  що  загрозливо  наближається  до  смуги  руху  т.з.,  а  також  інші  обставини,  що  вимагають  негайних  дій  щодо  керування  т.з.  (технічна  несправність  т.з.,  сигнал  світлофора,  що  забороняє  рух,  дії  інших  учасників  дорожнього  руху,  що  порушують  установлені  Правила,  тощо).

            Обовязковою  умовою  адекватних  дій  водія  при  появі  перешкоди  або  небезпеки  є  об’єктивна  можливість  їхнього  своєчасного  виявлення.  Тому  під  час  розгляду  матеріалів  ДТП  обов’язково  встановлюють,  коли  саме  водій  у  конкретних  умовах  об’єктивно  мав  можливість  виявити  перешкоду  бо  небезпеку,  і  виходячи  з  цього  розраховується  технічна можливість  попередження  ДТП  при  даному  ресурсі  часу.

            Зниження  швидкості  і  повна  зупинка  т.з. – це  повна  гарантія  попередження  ДТП  у  випадку  виникнення  небезпеки  для  руху,  але  якщо  дорожня  обстановка,  ширина  проїзної  частини,  відсутність  т.з.  на  сусідніх  смугах  руху  дозволяють  обїхати  перешкоду,  не  застосовуючи  гальмування,  то  водій  може  так  чинити,  хоча  це  бажано  робити  лише  при  наявності  резерву  часу,  якщо  перешкода  нерухома,  або  гальмування  вже  не  може  запобігти  ДТП.  В  умовах  раптової  появи  небезпеки  і  неможливості  передбачити  розвиток  ситуації  рекомендується  застосовувати  гальмування  т.з.  Не  допускається  збільшення  швидкості  автомобіля  з  метою  проскочити  повз  або  перед  рухомим  об’єктом,  який  створив  перешкоду  або  небезпеку  для  руху.  

  12.4. У  населених  пунктах  рух  т.з.  дозволяється  із  швидкістю  не  більше  60 км\год.

            Загальне  обмеження  швидкості  60 км\год  стосується  населених  пунктів,  позначених  дорожнім  знаком  5.45  «Початок  населеного  пункту».  Дія  цього  обмеження  припиняється  знаком  5.46  «Кінець  населеного  пункту».  На  окремих  ділянках  вулично-дорожньої  мережі  цих  населених  пунктів  можуть  застосовуватися  локальні  обмеження  швидкості  за  допомогою  знаків  3.29,  3.31  із  символами  (цифрами),  що  відрізняються  від  60 км\год.  Загальне  обмеження  швидкості   припиняється  тільки  в  зонах  дії  знаків,  що  вводять  локальні  обмеження.

             У  населеному  пункті,  позначеному  знаком  5.47  «Населений  пункт» (на синьому  тлі),  по  дорозі,  на  якій  встановлено  цей  знак,  дозволяється  рух  зі  швидкістю,  з  якою  було  дозволено  рух  до  цього  знака.  У  випадку  зїзду  з  цієї  дороги  на  іншу  вулицю  або  дорогу  населеного  пункту  слід  рухатися  зі  швидкістю  не  більше  60 км\год,  якщо  немає  інших  обмежень  швидкості,  уведених  відповідним  дорожнім  знаком.  

  12.5. У  житлових і  пішохідних  зонах  швидкість  руху  не повинна  перевищувати  20 км\год.

            Житлові  зони – це  дворові  території  (знаками  не  позначаються),  а  також  частини  населених  пунктів,  позначені  дорожнім  знаком  5.31,  на  які  поширюються  вимоги  пунктів  26.1-26.3 Правил.  Початок  пішохідної  зони  позначається  дорожнім  знаком  5.33,  а  її  кінець – 5.34.  Враховуючи,  що  в  житловій  і пішохідній  зонах  пішоходам  дозволяється  йти  по  всій  проїзній  частині  і  при  цьому  вони  користуються  переважним  правом  на  рух,  для  забезпечення  їхньої  безпеки  швидкість  руху  т.з.  обмежена  до  20 км\год.  

  12.6. Поза  населеними  пунктами  на  всіх  дорогах  та  на  дорогах,  що  проходять  через  населені  пункти,  позначені  знаком  5.47,   дозволяється  рух  зі  швидкістю:

                       а) автобусам  (мікроавтобусам),  що  здійснюють  перевезення  організованих  груп  дітей,  легковим  автомобілям  з  причепом  і  мотоциклам - не  більше  80 км\год;   

            Обмеження  максимальної  швидкості  автобусів  (мікроавтобусів),  що  здійснюють  перевезення  організованих  груп  дітей,  обумовлене  піклуванням  про  життя  та  здоровя  дітей  і  є  додатковим  заходом  безпеки.

            Виходячи  з  підвищеної  маси  легкових  автомобілів  що  буксирують  причіп,  а  також  зважаючи  на  те,  що  в  більшості  випадків  використовувані  причепи  не  обладнані  гальмівною  системою,  дозволена  максимальна  швидкість  руху  таких  автомобілів  становить  80 км\год  залежно  від  категорії  доріг  (автомагістраль,  І категорія  тощо).  Обмеження  швидкості  для  мотоциклів  уведені  через  низьку  стійкість  і  складність  керування  ними  при  великих  швидкостях.  

                       б) т.з.,  якими  керують  водії  зі  стажем  до  2  років, - не  більше  70 км\год;  

            З  огляду  на  те,  що  відповідно  до  статистичних  даних  третина  ДТП  скоюється  водіями  зі  стажем  до  2-х  років,  уводиться  зазначене  обмеження. Стаж  водія  т.з.  будь-якої  категорії  визначається  з  дня  видачі  посвідчення  водія  на  право  керування  цією  категорією  т.з.  за  умови,  що  він  регулярно  ним  керує.

                       в) вантажним  автомобілям,  що  перевозять  людей  у  кузові  та  мопедам – не  більше  60 км\год;

            Обмеження  обумовлене  тим,  що у  вантажних  автомобілях  перевезення  людей  передбачено  як виняток.  Воно  діє  на  всіх  дорогах  незалежно  від  їхньої  категорії  і  кількості  пасажирів,  які  перевозяться  у  кузові  вантажного  автомобіля.  

            Обмеження  максимальної  швидкості руху  мопедам  обумовлено  їхніми  технічними  характеристиками.  

                       г) автобусам  (за  винятком  мікроавтобусів) – не  більше  90 км\год;  

                       г) іншим  т.з.:  на  автомобільній  дорозі,  що  позначена  дорожнім  знаком  5.1 – не  більше  130 км\год,  на  автомобільній  дорозі  з  окремими  проїзними  частинами,  що  відокремлені  одна  від  одної  розділювальною  смугою – не  більше  110 км\год,  на  інших  автомобільних  дорогах – не  більше  90 км\год.  

            Вимога  стосується  т.з.,  що  не  належать  до  перелічених  в  підпунктах  «а», «б», «в», «г».  

  12.7. Під  час  буксирування  швидкість  не  повинна  перевищувати  50 км\год.  

            Обираючи  швидкість руху  при  буксируванні  механічних  т.з.  і  причепів  вантажними  автомобілями  і  тракторами,  необхідно   враховувати,  що  гальмовий  шлях  автопоїзда  збільшується  за  рахунок  збільшення  його  маси  (при  буксируванні  на  жорсткому  зчепленні  або  методом  часткового  навантаження).

            Під  час  буксирування  на гнучкому  зчепленні  водій  т.з.,  що  буксирується,  повинен  постійно  бути  готовим  загальмувати  і  не  допустити  зіткнення  з  т.з.,  що  буксирує.  Тому  такий  рух  т.з.  покладає  відповідальність  на  обох  водіїв.  

  12.8. На  ділянках  доріг,  де  створені  дорожні  умови,  що  дають  можливість  рухатися  з  більш  високою  швидкістю,  за  погодженням  з  ДАІ  рішенням  власників  доріг  або  органів,  яким  передано  право  на  утримання  таких  доріг,  дозволена  швидкість  руху  може  бути  збільшена  шляхом  встановлення  відповідних  дорожніх  знаків.  

            Підвищення  межі  максимально  дозволеної  швидкості  вище  рівня,  визначеного  пунктами  12.4,  12.6,  установлюється  дорожнім  знаком  3.29  «Обмеження  максимальної  швидкості»  і  припиняється  знаком  3.30  «Кінець  обмеження  максимальної  швидкості»  або  ж  установкою  знака  3.29  з  іншим  значенням  максимально  допустимої  швидкості.  За  допомогою  табличок  ці  обмеження  можуть  поширюватися  на  певні  т.з.  (7.5.1 – 7.5.6),  певні  дні  і  години  (7.4.1 – 7.4.7),  на  окремі  смуги  руху  (7.9).  Обмеження  швидкості,  уведене  знаком  3.31,  може  бути  скасовано  тільки  знаком  3.32.  

  12.9. Водієві  забороняється:

                       а) перевищувати  максимальну  швидкість,  визначену  технічною  характеристикою  данного  т.з.;  

            Перевищення  максимальної  швидкості,  визначеної  технічною  характеристикою  т.з.,  може  викликати  мимовільний  його  зїзд  із  проїзної  частини,  перекидання,  падіння  вантажу  або  руйнування  окремих  вузлів  і  деталей  т.з.,  що  загрожує  життю  і  здоровю  водія,  пасажирів  та  інших  учасників  дорожнього  руху.  

                       б) перевищувати  максимальну  швидкість,  зазначену  у  пунктах  12.4 – 12.7,  на  ділянці  дороги,  де  встановлено  дорожні  знаки  3.29,  3.31,  або  на  т.з.,  на  якому  встановлено  розпізнавальний  знак  відповідно  до  підпункту  «и»  пункту  30.3  цих  Правил;

            Розпізнавальний  знак  обмеження  швидкості  встановлюється:

            на  вантажних  і  легкових  автомобілях,  якими  керують  водії  зі  стажем  до 2 років;

            на  вантажних  автомобілях,  що  перевозять  пасажирів,  а  також  небезпечні,  великовагові  або  великогабаритні  вантажі;

            на  т.з.,  максимальна  швидкість руху  яких  відповідно  до  технічної  характеристики  або  особливих  умов  руху,  визначених ДАІ,  менше  загальних  обмежень  швидкості,  передбачених  пунктами  12.4,  12.6  цих  Правил.

            Розпізнавальні  знаки  обмеження  швидкості  на  мотоциклах,  моторолерах,  мопедах  та  інвалідних  колясках  можуть  не  встановлюватися.             

                       в) перешкоджати  іншим  т.з., рухаючись  без  потреби  з  дуже  малою  швидкістю;              

            Рухаючись  із  швидкістю,  меншою  ніж  швидкість  транспортного  потоку,  водій  змушує  інших  учасників  дорожнього  руху  додатково  маневрувати,  що  дезорганізує  процес  руху  і  може  призвести  до  ДТП. Якщо  т.з.  не  може  з  якихось  причин  рухатися  зі  швидкістю  потоку,  його  слід  вести  якнайближче  до  правого  краю  проїзної  частини,  а  під  час  руху  по  дорогах  з  однією  смугою  в  кожному  напрямку  періодично  робити  зупинку  на  узбіччі  для  того,  щоб  пропускати  транспортний  потік,  не  створюючи  затору  в  русі.  

                       г) різко  гальмувати  (крім  випадків,  коли  без  цього  неможливо  запобігти  ДТП).

            Однією  з  основних  причин  попутних  зіткнень  т.з.  є  різке  гальмування  одного  з  них,  тому  вдаватися  до  таких  дій  дозволяється  лише  у  випадках,  коли  іншим  шляхом  не  можна  уникнути  наїзду  на  пішохода,  зіткнення  з  т.з.,  що  рухаються  або  стоять  попереду  тощо.  Особливо  небезпечне  різке  гальмування  на  під’їздах  до  регульованих  перехресть  і  під  час  руху  в  суцільному  транспортному  потоці,  тому  перед  тим,  як  різко  гальмувати,  необхідно  оцінити  положення  т.з.,  що  рухається  позаду,  і  можливість  його  водія  зупинитися без  екстреного  гальмування.  І  хоча  вибір  безпечної  дистанції  покладено  на  водія  заднього  т.з.,  не  потрібно  створювати  йому  небезпеку  для  руху  різким  гальмуванням.    

  12.10. Додаткові  обмеження  швидкості  руху  можуть  бути  встановлені  виключно  у  разі  проведення  дорожніх  робіт  разом  з  попереджувальним  знаком  1.37.

            У  разі  коли  дорожні  знаки  обмеження  руху  3.29  та  3.31  встановлені  без проведення  дорожніх  робіт  або  залишені  після  їх  завершення,  водій  не  може  бути  притягнений  до  відповідальності  згідно  із  законодавством  за  перевищення  встановлених обмежень  швидкості  руху.

             Обовязковим  є  встановлення  дорожніх  знаків  3.30  та  3.32  н  відстані  не  більше  ніж  2  км від  місця  встановлення  знака  обмеження  швидкості  руху.

            У  тих  випадках,  коли  дорожні  роботи  закінчені  або  не  розпочаті,  а  знаки  обмеження  максимальної  швидкості  встановлені,  водій  не  несе відповідальності  за  їх  недотримання.

            Обмеження  максимальної  швидкості  при  проведенні  дорожніх  робіт  повинно  діяти  на  відстані  не  більше  2 км.  

                                                Лекція  №10  (2 год)

           Тема 3.  Дорожні  знаки  та  їх  характеристики.  

                                                       План

                  1. Призначення  дорожніх  знаків,  їх  класифікація  та  вимоги  до

                      стандартів  щодо  встановлення  знаків.

                  2. Загальні  положення.  Попереджувальні  знаки.   

                                                            -1-

      Дорожні  знаки  є  одним  із  основних  засобів  організації  дорожнього  руху  і  призначені  для  інформування  його  учасників  про  умови,  режими  і  напрямки  руху,  місця  розміщення  обєктів  сервісу  тощо.  Їх  розподіл  на  групи,  нумерація,  назви,  розміри,  форма,  символи  і  вимоги  до  розміщення  регламентуються  Державним  стандартом  України  ДСТУ 4100-2002  «Знаки  дорожні.  Загальні  технічні  умови.  Правила  застосування».

      Стандарт  передбачає  сім  груп  дорожніх  знаків:  

                                       -    попереджувальні;  

                                       -    пріоритету;

                                       -    заборонні;

                                       -    наказові;

                                       -    інформаційно-вказівні;

                                       -    сервісу;

                                       -    таблички;

       Номер  знака  складається  із  номера  групи,  порядкового  номера  знака  у  відповідній  групі  і  порядкового  номера  його  різновиду.  Кожна  група  знаків  має  визначену  форму  і  колір (за  деякими  винятками),  що  дозволяє  розпізнавати  їх  на  значній  відстані.

       Стандартом  передбачено  чотири  типорозміри  дорожніх  знаків:

  •  дуже  великі;
  •  великі;
  •  середні;
  •  малі.

       Конкретні  значення  дорожніх  знаків  позначаються  символами  (силуетним  зображенням),  цифрами,  написами  та  різними  фігурами,  за  допомогою  яких  указується  характер  небезпеки,  вид  заборони,  розпорядження, вказівки  тощо.

      Установлення  або  демонтаж  дорожніх  знаків  без  узгодження  з  відповідними  підрозділами  ДАІ  не  дозволяється.

       Дорожні  знаки,  застосування  яких  має  тимчасовий  характер  (дорожньо -  ремонтні  роботи,  сезонні  особливості  руху  тощо),  повинні  виконуватися  на  жовтому  тлі  або  встановлюватися  на  щитах  жовтого  кольору,  розміри  яких повинні  перевищувати  розмір  знака  не  менше  ніж  на  10 см.  Ці  знаки  повинні  бути  негайно  демонтовані  після  усунення  зазначених  причин  тимчасового  характеру  або  закриті  чохлом.

        Дорожні  знаки  встановлюються  з  правого  боку  дороги  поза  проїзною  частиною  та  узбіччям,  на  тротуарі,  розділювальній  смузі,  газоні  тощо,  над  дорогою,  крім  випадків,  спеціально  обумовлених  Державним  стандартом.

        На  дорогах  із  двома  і  більше  смугами  для  руху  в  одному  напрямку  знаки  можуть  дублюватися.  Дублюючі  знаки  встановлюються  на  розділювальній  смузі,  а  у  випадку  її  відсутності – на  лівому  боці дороги,  що  має  для  руху  в  зустрічному  напрямку  не  більше  двох  смуг.

        Відповідно  до  вимог  п.8.2 Правил  дорожнього  руху,  тимчасові  дорожні  знаки  на  переносних  пристроях  або  дорожньому  обладнанні  мають  перевагу  перед  іншими  дорожніми  знаками  і  дорожньою  розміткою.  За  наявності  таких  знаків  слід  керуватися  вимогами,  що  вводяться  цими  знаками.

        Дія  знаків  поширюється  на  проїзну  частину  або  доріжку,  біля  якої  або  над  якою  вони  встановлені.

        Особливості  розміщення,  правила  застосування  і  дія  відповідних  груп  дорожніх  знаків  викладені  в  їхньому  описі.

                                                            -2-

      Основною  ознакою  попереджувальних  дорожніх  знаків (крім  знаків  1.4.1 – 1.4.3,  1.29 – 1.31.6)  є  трикутна  форма  з  червоною  облямівкою.

      Попереджувальні  знаки  застосовуються  для  інформування  водіїв  про  наближення  до  небезпечної  ділянки,  місце  розташування  останньої  та  характер  небезпеки.  Тому  при  підїзді  до  таких  ділянок  необхідно підвищити  увагу  і  вибрати  таку  швидкість  руху,  яка  б  дозволила  уникнути  ДТП.

       Попереджувальні  знаки  крім  знаків  1.4.1 – 1.4.3  і 1.29 – 1.31.6)  поза  населеними  пунктами  встановлюються  на  відстані  150 – 300 м (з  урахуванням  дозволеної  швидкості  руху,  умов  їх  видимості  і  можливості  своєчасного  виявлення  небезпечної  ділянки),  а  в  населених  пунктах – на  відстані  50 – 100 м  до  початку  небезпечної  ділянки  дороги.

       Якщо   початок  небезпечної  ділянки  дороги  закритий  від  водіїв  крутим  поворотом, переломом  поздовжнього  профілю,  будівлею,  насадженням  або іншими  перешкодами,  то  попереджувальні  знаки  встановлюються  на  іншій  відстані,  але  з  табличкою  7.1.1  «Відстань  до  обєкта»

        У  разі  наявності  між  попереджувальним  знаком  і  початком  небезпечної  ділянки  перехрестя  можливе  встановлення  дублюючого  знака  з  табличкою  7.1.1  за  перехрестям.  При  цьому  дублюючий  знак  установлюється  на  відстані  як  мінімум  50 м  до  початку  небезпечної  ділянки.

         Інформація,  зазначена  на  попереджувальних  дорожніх  знаках,  стосується  всієї  ширини  проїзної  частини  дороги  від  місця  встановлення  знака  до  небезпечної  ділянки.

         Водій,  з  урахуванням  характеру  небезпеки,  повинен  підсилити  увагу  і  бути  готовим  до  вжиття  необхідних  заходів,  що  відповідають  обставинам  (наприклад,  якщо  встановлений  знак  1.21  «Перехрещення  рівнозначних  доріг»,  водій  повинен  знизити  швидкість  і  оглянути  дорогу,  що  прилягає  праворуч,  щоб  переконатися  у  відсутності  на  ній  т.з.,  що  наближаються).

                                         Лекція  №11  (2 год)

           Тема 3. Загальні  положення.  Попереджувальні  знаки.      

                                                       План

                  1. Назва  знаків,  призначення  та  зона  дії.    

                                                            -1-

         Значення,  характеристика  й  умови  застосування  попереджувальних  дорожніх  знаків:  

      

                                1.1. «Небезпечний  поворот  праворуч»  

                                1.2. «Небезпечний  поворот  ліворуч»

                            Знаки  1.1  і  1.2  попереджають  про  заокруглення

                            дороги  радіусом  менше  500 м  поза  населеними

                            пунктами  і  менше  150 м – у  населених  пунктах  або

                            про  заокруглення  з  обмеженою  оглядовістю.  

                                 

         Для  дотримання  безпечного  режиму  руху  перед  небезпечними  поворотами  можуть  бути  встановлені  знаки  3.29  «Обмеження  максимальної  швидкості»,  3.25  «Обгін  заборонено»,  3.27  «Обгін  вантажним  автомобілям  заборонено»  або  5.30  «Рекомендована  швидкість».

          Пунктом  14.7 «г»  забороняється  обгін  т.з.  на  крутих  поворотах  та  інших  ділянках  дороги  з  обмеженою  оглядовістю  або  в  умовах  недостатньої  видимості.

                                

                               1.3.1,  1.3.2  «Декілька  поворотів».  Ділянка  дороги  з

                           двома  і  більше  розташованими  один  за  одним

                           небезпечними  поворотами:  1.3.1 – з  першим  поворотом

                           праворуч,  1.3.2 – з  першим  поворотом  ліворуч.  

         

            Знаки  встановлюються  перед  ділянками  дороги  з  двома  і  більше  підряд  кривими  в  плані,  відстань  між  якими  менше 300 м  поза  населеними  пунктами  і  100 м – у  населених  пунктах.  Відстань  між  сусідніми  кривими  в  плані  визначається між  кінцем  однієї  і  початком  наступної  повторюваних  одна  за  одною  кривих.

            За  наявності  трьох  і  більше  кривих  у  плані,  що  йдуть  одна  за  одною,  разом  із  знаками  1.3.1  і  1.3.2  встановлюється  табличка  7.10  «Кілька  поворотів»,  на  якій  вказується  кількість  кривих.  Допускається  позначення  кількості  поворотів  безпосередньо на  самих  знаках  1.3.1,  1.3.2.  

                                   1.4.1 – 1.4.3  «Напрямок  повороту».  Знаки  (1.4.1 –

                                   рух  праворуч, 1.4.2 – рух  ліворуч)  показують

                                   напрямок  повороту  дороги,  позначеної знаками  1.1

                                   і  1.2,  напрямок  обїзду  перешкоди  на  дорозі,  а

                                   знак  1.4.1,  крім  того,  напрямок  обїзду  центра

                                   перехрестя  з  круговим  рухом;  знак  1.4.3  (рух

                                   праворуч  або  ліворуч)  показує  напрямок  руху на

                                   Т-подібних  перехрестях,  розгалуженнях  доріг  або

                                    обїзду  ділянки  дороги,  що  ремонтується.

            Знаки  1.4.1  і  1.4.2  застосовуються  для  позначення  напрямку  повороту  на  кривих  у  плані  малого  радіуса  з  обмеженою  оглядовістю,  при  якій  не  забезпечується  відстань  видимості  відповідно  до  нормативів  і  якщо  у  випадку  наближення  до  кривої  визначення  напрямку  повороту  утруднено.  Протягом  однієї  кривої  може  бути  встановлено  декілька  знаків  1.4.1  або  1.4.2.  Допускається  встановлення  знака 1.4.1  на  розділювальному  острівці  перехресть  з  круговим  рухом.

             На  кривих  у  плані  радіусом  менше  1000 м  поза  населеними  пунктами  і  менше  250 м  у  населених  пунктах  замість  знаків  1.4.1,  1.4.2  можуть  застосовуватися  знаки,  що  являють  собою  частину  знаків  1.4.1,  1.4.2  (одна  стрілка).

             У  місцях проведення  дорожніх  робіт  знаки  1.4.1 – 1.4.3  можуть  бути  встановлені  для  додаткової  інформації  про  нарямок  обїзду  ділянки  дороги,  що  ремонтується.  У  цьому  випадку  знаки  розміщаються  на  огороджувальних  барєрах.  

                                   

                                   1.5.1 – 1.5.3  «Звуження  дороги».  Знак  1.5.1 –

                                   звуження  дороги  з  обох  боків,  1.5.2 – з  правого,

                                   1.5.3 – з  лівого  боку.

             Знаки  попереджають  про  звуження  дороги  більш  ніж  на  0,5 м  поза  населеними  пунктами,  а  в  населених  пунктах – перед  ділянками  доріг,  на  яких  ширина  проїзної  частини  зменшується  на одну  смугу  або  більше.

              Поза  населеними  пунктами  знаки  встановлюються  перед  мостами,  естакадами,  шляхопроводами  і  тунелями,  якщо  ширина  проїзної  частини  в  межах  штучної  споруди  дорівнює  або  менша,  ніж  на  підходах  до  неї,  а  в  населених  пунктах – якщо  ширина  проїзної  частини  менша,  ніж  на  підходах  до  цих  інженерних  споруд.

              Для  дотримання  безпеки  дорожнього  руху  водію  на  таких  ділянках  дороги  рекомендується  знизити  швидкість  і  бути  особливо  уважним  при  утрудненому  зустрічному  розїзді  т.з.,  а  також  при  перестроюванні  зі  смуги  руху,  що  закінчується,  на  суміжну.

                                   1.6  «Крутий  підйом»

                                   

  1.  «Крутий  спуск»

Знаки  1.6  і  1.7 попереджають  про  наближення  до  підйому  або  спуску,  на  якому  діють  вимоги  розділу  28  цих  Правил.

                                          

          Знаки  встановлюються  відповідно  перед  підйомами  або  спусками,  якщо  довжина  ділянки  дороги  на  ухилі  при  відповідному  розмірі  ухилу  перевищує  нормативні  значення.

          Якщо  ділянку  спуску  або  підйому  не  видно  або  якщо  її  довжина  перевищує  0,5 км,  разом  із знаком  1.6  або  1.7  застосовується  табличка  7.2.1  «Зона  дії».  У  випадках,  коли  підйоми  або  спуски  йдуть  один  за  одним,  знаки  1.6  «Крутий  підйом»  і  1.7  «Крутий  спуск»  можуть  установлюватися  безпосередньо  перед  їх  початком  без  таблички  7.1.1  «Відстань  до  об’єкта».

           Водії  на  таких  ділянках  повинні  виконувати  вимоги  розділу  28  Правил  дорожнього  руху  «Рух  по  гірських  дорогах  і  на  крутих  спусках»  і  положення  пункту  13.4  Правил, тобто  водій  т.з.,  що  рухається  на  спуск,  повинен  дати  дорогу  т.з.,  що  рухаються  вгору при  утрудненому  зустрічному  розїзді,  а  також  користуватися  гірськими  гальмами  (водії  вантажних  автомобілів  із  дозволеною  максимальною  масою  більше  3,5 т,  тракторів  і  автобусів),  якщо  вони  передбачені  заводом- виготовлювачем,  і  проти відкотними  упорами  у  разі  зупинки  чи  стоянки.  Крім  того,  забороняється  рух  з  непрацюючим  двигуном,  вимкненими  зчепленням  або  передачею,  буксирування  на  гнучкому  зчепленні  і  будь-яке  буксирування  під  час  ожеледиці.  

            

  1.  «Виїзд  на  набережну  або  берег».  Виїзд  на

                                    берег  водойми,  у  тому  числі  на  поромну

                                    переправу  (застосовується  з  табличкою  7.11).

           Знак  попереджує  водіїв  про  наближення  до  ділянки  дороги,  що  виходить  на  набережну  або  берег  будь-якої  водойми.  Знак  установлюється  незалежно від  того,  чи  є  там  дорожнє  огородження  або  його  немає.  На  вїздах  на  поромну  переправу  знак  1.8  встановлюється  з  табличкою  7.11  «Поромна  переправа».

           Підїжджаючи  до  такої  ділянки,  водій  повинен  приділити  особливу  увагу  виборові  правильного  напрямку  руху  і  швидкості,  щоб  уникнути  зїзду  т.з.  у  водойму.

                                        1.9. «Тунель».  Наближення  до  споруди,  що  не

                                        має  штучного  освітлення,  оглядовість  вїзного

                                        порталу  якої  обмежена  або  на  підїзді  до  неї

                                        звужена  проїзна  частина.

           Знак  встановлюється  перед  тунелями,  у  яких  відсутнє  штучне  освітлення  або  якщо  на  підїзді  до  них  звужена  проїзна  частина,  а  також  перед  тунелями,  вїзні  портали  яких  через  рельєф  місцевості  видно  з  відстані  менше  150 м.

           Якщо  при  вїзді  в  тунель  не  видно  його  протилежного  кінця,  разом  із  знаком  1.9  застосовується  табличка 7.2.1  «Зона  дії».

           Вїжджаючи  в  тунель,  що  не  має  освітлення,  водій  т.з.  відповідно   до  п.9.8  «д» Правил  повинен  увімкнути  ближнє  світо  фар  незалежно  від  часу  доби.   

                                        1.10. «Нерівна  дорога».  Ділянка  дороги,  що  має

                                         нерівності  проїзної  частини – хвилястості,

                                         напливи,  спучування.

           Знак  1.10  установлюється  перед  ділянками  доріг,  що  мають  нерівності  проїзної  частини  (хвилястості,  напливи,  спучування),  розмір  яких  перевищує  допустимі.

           Знак  1.10  тимчасовий  і  встановлюється  на  період,  необхідний  для  проведення  відповідних  робіт  на  дорозі.  Цей  знак  має  жовте  тло.

                                        1.11. «Пагорб».  Ділянка  дороги  з  буграми,

                                         напливами  чи  неплавним  стискуванням

                                         конструкцій  мостів.  Знак  також  може

                                         застосовуватися  перед  штучно  створюваними

                                         буграми  у  місцях,  де  необхідно  примусово

                                         обмежити  швидкість  руху т.з.  (небезпечні  

                                         виїзди  з  прилеглих  територій,  місця  з

                                         інтенсивним  рухом  дітей  через  дорогу  тощо).

           Знак  установлюється  на  дорогах  за  наявності  бугрів,  «горбатих»  мостів  або  неплавних  стискувань  мостів,  а  також  перед  штучно  створюваними  підвищеннями  проїзної  частини  в  місцях,  де  необхідно  примусово  знизити  швидкість.  Передбачено  застосування двох  типів  настилів  «лежачий  поліцейський»  на  смузі  руху:

                   прямокутної  форми – висотою  100 мм,  шириною  в  онові  1500 мм  і  з  ухилом  площини  щодо  основи  1:5;

                   у  формі  напівсферичного  бруса  висотою  100 мм  із  основою  2000 мм.

             Настили  повинні  застосовуватися  в  кількості  не  менше  3  штук  і  розташовуватися  на  відстані    5-6 м  один  від  одного.  Перший  настил  по  ходу  руху  повинен  установлюватися  поза  населеними  пунктами  на  відстані  150 м,  у  населених  пунктах – на  відстані  50 м  від  небезпечної  ділянки.  Для  їх зорового  сприйняття  настили  повинні  бути  пофарбовані  в  жовтий  колір.

                                        1.12. «Вибоїна».  Ділянка  дороги  з  вибоїнами  чи

                                         просіданнями  дорожнього  покриття  на  проїзній

                                         частині.  

             Знак  установлюється  за  наявності  на  ділянках  доріг  вибоїн,  просідань  дорожнього  покриття,  розмір  яких  перевищує  допустимі.

             Знак  1.12  тимчасовий  і  встановлюється  на  період,  необхідний  для  проведення  відповідних робіт  на  дорозі.  Цей  знак  має  жовте  тло.  

                                        

                                         1.13. «Слизька  дорога».  Ділянка  дороги  з

                                         підвищеною  слизькістю  проїзної  частини.

 

             Знак  установлюється  перед  ділянками  доріг,  на  яких  коефіцієнт  зчеплення  шин  із  вологим  покриттям  проїзної  частини  менше  допустимого.

             Перед  вїздом  на  ділянку  дороги,  позначену знаком  1.13,  водіям  рекомендується  знизити  швидкість  і  рухатися  по  цій  ділянці  з  особливою  обережністю. Зниження  швидкості  на  слизькій  дорозі  потрібно  робити  плавним  натисканням  на  педаль  гальма  без  вимкнення  зчеплення.  Найбільш  безпечним  у  цих  умовах  є  зниження  швидкості  т.з.

гальмуванням  двигуном,  для  чого  при  вїзді  на  небезпечну  ділянку  дороги  треба  ввімкнути  знижену  передачу.

              Знак  застосовується  з  табличкою  7.13 «Вологе  покриття»,  а  на  ділянках  доріг  з  ожеледдю – із  табличкою  7.12  «Ожеледиця».

                                        

                                        1.14. «Викидання  кам’яних  матеріалів».  Ділянка

                                        дороги,  на  якій  можливе  викидання  гравію,  

                                        щебеню  тощо  з-під  коліс  т.з.

             Знак  установлюється  перед  ділянками  доріг,  на  яких  у  період  проведення  ремонтних  робіт  можливе  викидання  щебеню,  гравію  тощо  з-під  коліс  т.з.

             Підїжджаючи  до  такої  ділянки  дороги,  водій  повинен  знизити  швидкість,  особливо  під  час  зустрічного  розїзду,  а  також  правильно  вибрати  дистанцію  та  інтервал,  щоб  попередити  пошкодження  вітрового  скла  автомобіля.

             Для  інформування  водіїв  про  довжину  небезпечної  ділянки  дороги  знак  може  встановлюватися  з  табличкою  7.2.1  «Зона  дії».

             Знак  1.14  тимчасовий,  установлюється  на  період,  необхідний  для  виконання  відповідних  робіт  на  дорозі,  і  має  жовте  тло.  

                                        

                                        1.15. «Небезпечне  узбіччя».  Підвищене,  

                                        занижене,  зруйноване  узбіччя  або  узбіччя,  на

                                        якому  виконуються  ремонтні  роботи.

             

                Знак  установлюється  перед  ділянками  дороги,  на  яких  внаслідок  дорожніх  робіт  або  під  впливом  природних  явищ  зруйноване  узбіччя.

                Водіям  т.з.,  що  рухаються  в  зоні  дії  цього  знака,  не  слід  зупинятися,  виїжджаючи  на  узбіччя,  щоб  уникнути  заносу  т.з.  або  зїзду  його  в  кювет  і  навіть  перекидання.

                Знак  1.15  тимчасовий,  установлюється  на  період,  необхідний  для  виконання  відповідних  робіт  на  дорозі,  і  має  жовте  тло.  

                                        1.16. «Падіння  каміння».  Ділянка  дороги,  на

                                        якій  можуть  бути  падіння  каміння,  обвали,

                                        зсуви.

                Знак  установлюється  перед  ділянками  дороги,  на  яких  можливі  обвали,  зсуви,  сніжні  лавини  і  каменепади.

                Водіям  на  такій  ділянці  дороги  слід  звернути  особливу  увагу на  характер  небезпеки,  що  може  виникнути,  і  враховувати  це  під  час  керування  т.з.

                На  дорогах  поза  населеними  пунктами  знак  1.16  повторюється.  Перший  знак  установлюється  на  відстані  150-300 м  від  небезпечної  ділянки,  другий – на  відстані  не  менше  50 м.

                                        1.17. «Боковий  вітер».  Ділянка  дороги,  на  якій

                                         можливий  сильний  боковий  вітер  або  його

                                         раптові  пориви.

                Знак  установлюється  перед  ділянками  доріг,  що  проходять  через  гірські  перевали,  високі  насипи,  мости,  шляхопроводи,  уздовж  ущелин,  обривів  і  річок,  берега  моря  тощо,  на  яких  можливий  сильний боковий  вітер  або  його  раптові  пориви.  Такі  ділянки  дороги  являють  собою  велику  небезпеку  для  т.з.,  що  мають  значну  бокову  площу  (автобуси,  рефрижератори  тощо),  легкових  автомобілів  з  причепами  і  особливо  для  двоколісних  т.з.  З  цієї  позиції  безпечними  є  розриви  в  посадках  зелених насаджень  уздовж  дороги,  де  створюється  потужний  потік  повітря,  стримуваний  з  боків  деревами  і  чагарниками.  Під  час  руху  т.з.  на великій  швидкості  пориви  бокового  вітру  можуть  призвести  до  втрати  його  керованості.  Тому  водій,  під’їжджаючи  до  такої  ділянки  дороги,  повинен  знизити  швидкість  і  вжити  заходів,  що  забезпечують  безпеку  дорожнього  руху.  Для  інформування  водіїв  про  довжину  небезпечної  ділянки  разом  із  знаком  може  встановлюватися  табличка  7.2.1 «Зона  дії».

                                       

 

                                         Лекція  №13  (2 год)

           Тема 3. Загальні  положення.  Знаки  пріоритету.      

                                                       План

                  1. Назва  знаків,  призначення  та  зона  дії.    

                                                            -1-

           Знаки  пріоритету  встановлюють  черговість

         Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

Гайворонський машинобудівний  технікум

                                  ЛЕКЦІЇ - ІІ

 

                        з предмету

“Правила та безпека дорожнього руху”

для студентів  

спеціальності 5.07010602

  «Обслуговування  та  ремонт  автомобілів  і  двигунів»

          Розробив  викладач                                  Ткачук В.І.

     Розглянуто  на  засіданні  циклової  комісії  спеціальних

         дисциплін  і  практичної  підготовки

          Протокол  №___  від  «__»_______2012 р.

       Голова  комісії                    _____________Луценко Н.І.

                                   

                                     

                                        Гайворон – 2012


                                              
Лекція  №1  (2 год)

Тема  12.  Техніка  користування  органами  керування  автомобіля.

                                                 План

1.Робоче  місце  водія.

2.Основні  органи  керування,  їх  розміщення.

3.Правильна  посадка  водія  в  автомобілі.

4.Положення  рук  на  рульовому  колесі  і  ніг  на  педалях.

5.Запуск,  прогрівання  і  зупинка  двигуна.

6.Огляд  і  оцінка  дорожніх  обставин  перед  початком  руху.

7.Користування  попереджувальними  сигналами.

8.Послідовність  дій  органами  керування  на  початку  руху,…

9.Переключення  передач  і  включення  заднього  ходу.

10.Прийоми  керування  рульовим  колесом.

11.Робота  на бокових  секторах  кермового  колеса.

12.Техніка  керування  однією  рукою.

13.Аналіз  типових  помилок  водія  під  час  зміни  напрямку  руху.

14.Прийоми керування  гальмовою  системою.

15.Повільне,  термінове,  переривчасте  гальмування.

16.Дії  водія  при  відмові  робочої  гальмової  системи.

17.Користування  стоянковою  гальмовою  системою.

                                                             -1-

   Робочим  місцем  водія  є  кабіна  вантажного  автомобіля  або  салон  легковика  чи  автобуса.  Воно  повинне  відповідати санітарно-гігієнічним  вимогам  та  забезпечувати  умови  для  зручного  користування  органами  керування  і  приладами  контролю,  освітлення  та  сигналізації;  забезпечувати  максимальну  безпеку  водія  від  травмування  під  час  ДТП.

   Велике  значення  при  обладнанні  кабіни  чи  салону має  оглядовість  дороги  з  робочого  місця  водія.

                                                             -2-  

   Для того,  щоб  під  час  руху  не  відволікалась  увага  на відшукування  органів  керування,  водій  повинен  знати  і  пам’ятати  розташування  кожного  з  них.  На  автомобілях  конкретної  марки  особливості  розташування  органів  керування  викладені  в  інструкції  з  експлуатації.  Керування  автомобілем  водій  здійснює  за  допомогою  слідуючих  органів  керування:                          

  •  рульового  колеса;
  •  гальмівної  педалі;
  •  педалі  зчеплення;
  •  педалі  регулювання  подачі  палива;
  •  важіля  перемикання  передач.

   Крім  того,  під  час  руху,  водій  повинен  періодично  оглядати  контрольно -  вимірювальні  прилади,  контрольні  лампи,  покажчики  тиску  масла,  зарядки  акумулятора,  температури  охолоджуючої  рідини,  тиску  повітря  в  гальмівній  системі  і  т. ін.

                                                             -3-

   Після  посадки  в  кабіну  автомобіля  водієві  слід  відрегулювати  положення  сидіння  та  його  спинки,  дзеркала  заднього  виду,  ремені  безпеки.

   Сидіння  треба  відрегулювати  так,  щоб:

  •  ноги  вільно  вижимали  педалі  без  згинання  в  колінах  і  витягування;
  •  руки  на  рульовому  колесі  були  злегка  зігнуті  в  ліктях;  спина  знаходилась  майже  у  вертикальному  положенні.

   Правильність  посадки  в  кабіні  можна  визначити  і  за  допомогою  кутів  між  гомілкою  і  стегном  (95 – 138 градусів),  між  корпусом  і  стегном  

(80 – 100 градусів).

                           

                           Мал.1.Правильне  положення  тіла  водія.

   Ці  вимоги  зручної  посадки  реалізуються  так:  переміщуючи  сидіння  вперед-назад (мал.2-а) водій  домагається  того,  щоб  при  натиснутій  педалі  зчеплення  ліва  нога  залишалась  злегка  зігнутою  в коліні.  Після  регулювання  нахилу  спинки  сидіння  (мал.2-б),  до  неї  повинна  щільно  прилягати  спина  водія.

   Перевіряючи  правильність  посадки,  водій  вмикає  важіль  перемикання  передач  у  максимально  віддалене  від  нього  положення  вперед.  При  цьому  не  повинно  бути  нахилу  корпуса  і  відриву  його  від  спинки  сидіння.  Ліва  рука  повинна  бути  повністю  випрямлена  і  вільно  лежати  на  верхній  частині  рульового  колеса  (мал.2-в).  Якщо  конструктивно  передбачено  регулювання  важеля  перемикання  передач  по  висоті,  слід  цим  скористатися.  Підголовник  встановлюють  так,  щоб  при  ударі  в  автомобіль  ззаду  не  допустити  переміщення  голови  назад.  Верхня  частина  підголовника  повинна  знаходитися  на  рівні  верхньої  частини  вуха  водія  (мал.2-г)  або  упиратися  в  потилицю.  Ремінь  безпеки  регулюють  так,  щоб  під  нього  туго  входила  долоня  правої  руки  на  рівні  грудей  (мал.2-д).

   Якщо  зазор  під  ременем  більший,  то  застосування  ременів  втрачає  свою  ефективність.

                  Мал.2.Регулювання  сидіння  водія  та  ременів  безпеки

                                   а)переміщення  сидіння  вперед-назад;

                                   б)нахил спинки  сидіння;

                                   в)перевірка  правильності  положення  тіла;

                                   г)установка  підголовника;

                                   д)перевірка  натягу  ременів  безпеки.

   При  неправильній  посадці  водій  стомлюється  швидше.  Якщо  сидіння  встановлене  занадто  близько  до  рульового  колеса  (мал.3-а),  керування  автомобілем  ускладнюється.   Це  зумовлене  тим,  що  водій  змушений  сильно  згинати  руки  і  ноги,  що  заважає  вільно  користуватися  органами  керування,  особливо  при  виконанні  повороту,  а  також  швидко  повертати  рульове  колесо.  Крім  того,  незручна  поза  спричиняє  заніміння  ніг,  рук,  спини  водія.

   Якщо  сидіння  встановлено  занадто  далеко  від  рульового  колеса  (мал.3-б)  водій  змушений  підтягуватися  вперед,  тримаючись  за  кермо.  Спина  при  цьому  втрачає  опору,  м’язи  її  постійно  напружені,  що  призводить  до  швидкого  стомлювання.  При  перевищенні  нахилу  спинки  сидіння  назад  (мал.3-в)  перенапружуються  м’язи  рук  і  шиї    та  нижня  частина  хребта  водія.  Водночас  через  відсутність  достатньої  опори  для  тулуба    перенавантажуються  м’язи  ніг  та  спини.

                        Мал.3.Неправильне  положення  тіла  водія:

                               а) сидіння  розміщене  близько;

                               б) сидіння  розміщене  далеко;

                               в) великий  нахил  спинки  сидіння.

   Для  безпечної  їзди  водієві  потрібна  достатня  оглядовість  дорожньої  обстановки  позаду  і  збоку.  Цього  досягають  правильним  установленням  дзеркал  заднього  виду.  Внутрішнє  дзеркало  повинно  бути  встановлене  так,  щоб  водій,  не  повертаючи  голови,  бачив  простір  за  автомобілем,  а  також  повністю  поверхню  заднього  скла  (мал.4-а).  У  правій  частині  зовнішнього  дзеркала  має  бути  видно  кінчик  ручки  задніх  дверей  легкового  автомобіля  (мал.4-б)  або  верхню  частину  заднього  колеса  і  задню  частину  кузова  вантажного  автомобіля  (мал.4-г).  Правильність  встановлення  дзеркал  можна  перевірити,  спостерігаючи  за  випереджаючим  автомобілем:  як  тільки  його  відображення  почне  зникати  з  внутрішнього  дзеркала,  воно  має  відразу  з’явитися  у  зовнішньому  дзеркалі  (мал.4-в).

                   Мал.4.Установка  дзеркала  заднього  виду  в  автомобілях:

                                   а, б, в – легкових;  г – вантажних

                                                   -4-

   Руки  на  рульовому  колесі  слід  тримати  злегка  зігнутими  в  ліктях.  Обід  керма  тримають,  обхопивши  чотирма  пальцями  знизу  і  великим  пальцем  зверху.  Якщо  рульове  колесо  уявити  годинниковим  циферблатом,  то  спектр  дій  лівої  руки  відповідатиме  цифрам  8-10,  а  правої  руки – 2-4  (мал.5).

                        Мал.5.Правильне  положення  рук  на  кермі.

   Таке  положення  рук  на  рульовому  колесі  є  оптимальним  і  забезпечує  найбільшу  точність  виконання  дій  на  відміну  від  положень,  зображених  на  мал.6.

                       Мал.6.Неправильне  положення  рук  на  кермі.

                             а) обхват  у  верхньому  секторі;

                             б, в) обхват  у  нижньому  секторі;

                             г) обхват  одночасно  у  верхньому  і  нижньому  секторах;

                             д) обхват  за  спиці.

   Рульове  колесо  тримають вільно,  даючи  автомобілю  можливість  зберігати  заданий  напрям.  Лише  під  час  руху  по  нерівних  дорогах,  на  слизьких  ділянках  та  при  виконанні  маневру  рульове  колесо  необхідно  тримати  дуже  міцно.  Водій  повинен  надійно  тримати  кермо  також  при  керуванні  однією  рукою  (при  перемиканні  передач,  користуванні  стоянковим  гальмом,  при  вмиканні  та  вимиканні  покажчиків  поворотів,  під час  руху  автомобіля  заднім  ходом).  Слід  пам’ятати,  що  точність  керування  однією  рукою  гірша,  ніж  двома.

   Швидкість  повороту  рульового  колеса  повинна  бути  сумісною  швидкості  руху  автомобіля.  Рульове  колесо  повертають  плавно,  а  під  час  поворотів  не  штовхають  його  догори,  а  тягнуть  униз  (ліворуч  або  праворуч).

   Вихідне  положення  ніг  водія:  ліва  нога  на  підлозі  зліва  від  педалі  зчеплення  або  перед  нею;  права  нога  майже  навпроти  педалі  гальма  з  опорою  на  п’яті  і  повертається  праворуч  до  контакту  з  педаллю  регулювання  подачі  палива  (мал.7-а).

   Занадто  віддалене  положення  лівої  ноги  від  педалі  зчеплення  може  спричиняти  затримку  дій  із  зчепленням,  а  переставляння  правої  ноги  з  місця  на  місце,  навпроти  педалей  гальма  і  подачі  палива  спричинить  запізнення  дії  на  педаль  гальма,  а  отже,  збільшить  проміжок  часу  між  реагуванням  водія  на  перешкоду  і  гальмуванням  (мал.7-б).

                  Мал.7.Положення  лівої  і  правої  ніг  на  педалях

                                 а) правильне;

                                 б) неправильне

   Слід  пам’ятати,  що  під  час  руху  не  можна  постійно  тримати  ногу  на  педалі  зчеплення.  Нога  водія  мимоволі  натискуватиме  на  педаль,  що  призводитиме  до  пробуксовування  дисків  зчеплення,  а  отже,  до  передчасного  спрацювання  вижимного  підшипника  та  фрикційних  накладок  ведучого  диска.

   Стопу  можна  умовно  розподілити  на  три  частини  (мал.8):

                                                                      Мал.8.Схема  стопи

                                                                          І – передня  частина;

                                                                         ІІ – середня;

                                                                        ІІІ – п’ята

   І (передня) – не  міцна,  але  чутлива  і  гнучка  (нею  натискують  на  педаль  керування  подачею  пального,  спираючись  на  каблук,  щоб  менше  стомлювалася  нога) (мал.9 –б);

   ІІ (середня) – гнучка  і  міцна  (нею  натискують  на  педаль  зчеплення  і  гальма  (мал.9 –а);

   ІІІ (п’ята) – найміцніша,  але  не  чутлива,  тому  натискувати  нею  на  педалі  не  зручно  (мал.9 – в).

                                       Мал.9.Положення  стопи:

                                              а) на  педалях  зчеплення  і  гальма;

                                              б) на  педалі  регулювання  подачі  палива;

                                              в) неправильне

   На  педаль  зчеплення  натискають  швидко,  але  не  різко,  відпускають  її  плавно,  особливо  наприкінці  робочого  ходу,  забезпечуючи  плавне  наростання  крутного  моменту  двигуна,  що  передається  ведучим  колесам.  Вмикання  зчеплення,  при  вмиканні  першої,  другої  і  задньої  передач  повинно  бути  дуже  плавним,  щоб  уникнути  ривків  і  зупинки  двигуна.  Наступні  передачі  вмикають  відпусканням  без  зволікання,  оскільки  ривок  при  цьому  не  відчувається.  При  вижатому  положенні  педалі  зчеплення,  п’ята  водія  не  повинна  упиратися  в  підлогу,  інакше  можливе  неповне  вимкнення  зчеплення,  що  утруднює  перемикання  передач  і  зумовлює  спрацювання  синхронізаторів.

   Під  час  службового  гальмування  на  педаль  гальма  натискають  плавно,  особливо  в  другій  половині  її  робочого  ходу.

                                                          -5-

   Дії  водія  при  запуску,  прогріванні  і  зупинці  двигуна  розглянемо  з  точки  зору  забезпечення  безпеки  праці.

   Перед  запуском  двигуна,  необхідно  зафіксувати  автомобіль  в  нерухомому  стані  за  допомогою  стоянкового  гальма.  Навстіж  відкрити  двері  гаража  або  (при  наявності)  під’єднати  вихлопну  трубу  автомобіля  до  газовідвідної  труби.

   Запуск  проводити  за  допомогою  стартера.

   Для  полегшення  запуску  двигуна  і  зменшення  часу  його  роботи  при  прогріві,  треба  користуватися  передпусковими  підігрівачами  або  проливати  перед  запуском  через  систему  охолодження  гарячу  воду.

   Перед  зупинкою  двигуна,  для  зменшення  шкідливих  викидів  в  атмосферу,  необхідно  збільшити  оберти  колінчастого  вала  до  середніх,  відпустити  педаль  регулювання  подачі  палива  і  одночасно  виключати  запалювання.

                                                              -6-

   Перед  тим,  як  рушати  з  місця,  водій  повинен  уважно  роздивитися  у  всіх  напрямках,  щоб  запобігти  зіткненню  з  транспортними  засобами  і  наїзду  на  пішоходів.  Упевнившись,  що  наступний  маневр  безпечний  і  не  створить  перешкод  іншим  учасникам  руху,  водій  може  вмикати  покажчик  повороту  і  починати  рух.

   Огляд  і  оцінку  дорожніх  обставин  водій  може  робити  через  дзеркало  заднього  виду,  але  якщо  цього  зробити  неможливо,  то  перед  початком  руху,  особливо  заднім  ходом,  для  забезпечення  безпеки  руху  водій  у  разі  потреби  повинен  звернутися  за  допомогою  до  інших  осіб.

                                                              -7-

   При  вмиканні  під  час  руху  допоміжних  приладів  клавішами,  кнопками,  важелями  водій  керує  автомобілем  однією  рукою.  Вона  має  бути  зсунута  у  верхню  частину  обода  рульового  колеса  на  випадок  невеликого  маневру.  Важелями  перемикання  світла  фар,  покажчика  поворотів,  омивача  скла  і  склоочисника  користуються  не  знімаючи  руки  з  рульового  колеса.  Важелі  водій  вмикає  безіменним  пальцем,  не  відриваючи  погляду  від  дороги.  Вмикач  звукового  сигналу  на  легкових  автомобілях  натискають  великими  пальцями  рук, не  знімаючи  руки  з  рульового  колеса.  Сигнали  поворотів  треба  подавати  завчасно,  щоб  маневр  не  був  несподіваним.  Не  можна  вмикати  покажчик  повороту  в  тому  разі,  коли  ще  не  проїхали  і  не  пройшли  всі,  кого  водій  повинен  пропустити. Увімкнений  покажчик  повороту  насторожуватиме  водіїв  і  відвертатиме їхню  увагу  від  дороги.  При  обгоні  в  нічний  час  попередження  за  допомогою  перемикання  світла  фар  можна  робити  при  відсутності  зустрічних  транспортних  засобів.

                                                           -8-

   При  рушанні  автомобіля  з  місця,  необхідно  подолати  силу  опору  коченню,  підйому,  інерції.  В  цей  момент  сила  тяги  в  кілька  разів  більша,  ніж  під час  сталого  руху. Тому  рушання  навантаженого  автомобіля  здійснюється  тільки  на  першій  передачі,  а  порожнього – на  другій.  Послідовність  рушання  з  місця  по  сухій  і  рівній  дорозі  на  мал.11.

   Починати  рух  слід  на  такій  швидкості,  щоб  у  разі  потреби  можна  було  негайно  зупинитися.  Покажчик  повороту  вимикають  відразу  після  закінчення  будь-якого  маневру.  Слід  пам’ятати,  що при  вмиканні  зчеплення  встановлюють  підвищену  частоту  обертання  колінчастого  вала  під  час  рушання  автомобіля  на  мякому  грунті,  по  піску,  снігу,  на  підйомі.  При  рушанні  на  слизьких  дорогах  частота  обертання  колінчастого  вала  має  бути  щонайменшою.

                   Мал.11.Послідовність  дій  водія  при  рушанні  з  місця:  

                    а) увімкнути  покажчик  повороту;

                    б) вимкнути  зчеплення;

                    в) увімкнути  передачу;

                    г) подивитись  вперед  і  в  дзеркало  заднього  виду;

                    д) натиснути  на  педаль  керування  подачі  палива;

                    е) вимкнути  стоянкове  гальмо;

                    є) одночасно  плавно  відпустити  педаль  зчеплення  і  натиснути

                        на  педаль  керування  подачею  палива.

   При  рушанні  автомобіля на  підйомі  послідовність  дій  така:

  •  утримуючи  стоянковим  гальмом  автомобіль  на  місці,  вмикають  першу  передачу  і,  одночасно  відпускаючи  педаль  зчеплення  і  стоянкове  гальмо,  збільшують  подачу  палива.  Важіль  стоянкового  гальма  починають  переміщувати  після  вмикання  зчеплення.  Якщо  автомобіль  починає  скочуватися,  його  негайно  загальмовують  стоянковим  гальмом.

                                                        -9-

   Правильність  переключення  передач  визначається  вибором  передачі,  що  відповідає  умовам  руху  і  вмінню  водія  в  потрібний  момент  легко  і  безшумно  увімкнути  її.

   Після  рушання  автомобіля  водій  повинен  перейти  на  вищу  передачу,  на  якомога  меншому  відрізку  шляху.  Тривалий  рух  на  низьких  передачах  призводить  до  перегрівання  двигуна,  інтенсивного  спрацювання  деталей  двигуна  і  трансмісії,  а  найголовніше – до  перевитрати  пального.  Вмикаючи  чергову  підвищену  передачу,  водій  повинен  розігнати  автомобіль  до  такої  швидкості,  щоб  двигун  працював  без  перевантаження. Квапливий  перехід  на  вищу  передачу  спричиняє  роботу  двигуна  з  перевантаженнями, ознаками  яких  є  вібрація  у  трансмісії,  рух  автомобіля  ривками,  зупинка  двигуна.

   Перемикання  передач  з  нижчої на  вищу  в  автомобілі  з  синхронізаторами  у  коробці  передач  і  одинарним  вимкненням  зчеплення  здійснюється  в  такій  послідовності  (мал.12).

                   Мал.12.Послідовність  переключення  передач  у  зростаючому

                  порядку  на  автомобілі  з  синхронізаторами  в  коробці  передач:

                      а) одночасно  натиснути  педаль  зчеплення,  відпустити  педаль

                         керування  подачею  палива;

                      б) увімкнути  наступну  передачу;

                      в) одночасно  плавно  відпустити  педаль зчеплення  і

                          натиснути  педаль  керування  подачею  палива.

                   Мал.13.Послідовність  дій водія  при  перемиканні  передач

                     у  зростаючому  порядку  на  автомобілях  без  синхронізаторів:

     а) одночасно  вимкнути  зчеплення  і  відпустити  педаль  подачі  палива;

     б) перевести  важіль перемикання  передач  у  нейтральне  положення;

     в) відпустити  педаль  зчеплення;

     г) натиснути  на  педаль  зчеплення;

     д) увімкнути  наступну  підвищену  передачу;

     е) одночасно  плавно  відпустити  педаль  зчеплення  і  натиснути  на

         педаль  керування  подачею  палива

   Подвійне  вимкнення  зчеплення  сприяє  кращому  вирівнюванню кутових  швидкостей  зачіплюваних  шестерень  або  муфт.

   Після  вмикання  підвищеної  передачі  педаль  зчеплення  відпускають  спочатку  швидко,  а  в  кінці  її  ходу  плавно.  Чим  вища  передача,  яку  вмикають,  тим  швидше  відпускають  педаль  і  тим  менший  період  її  плавної  затримки.

                                            

                  

              Мал.14.Послідовність  перемикання  передач  з вищої  на  нижчу  на

                           автомобілях з  синхронізаторами  в  коробці  передач:

     а) у  разі  потреби  плавно  натиснути  на  педаль  гальма,  одночасно

         відпустивши  педаль  керування  подачею  палива;

     б) швидко  вимкнути  зчеплення;

     в) перевести  важіль  перемикання передач  у  положення  нижчої

         передачі;

     г) одночасно  плавно  відпустити  педаль  зчеплення;

     д) натиснути  на  педаль  керування  подачею  палива;

   

             Мал.15.Порядок  перемикання  передач  з вищої  на  нижчу  на

                           автомобілях  без  синхронізаторів  в  коробці  передач:

     а) у  разі  потреби  плавно  натиснути  на  педаль  гальма,  одночасно

         відпустивши  педаль  керування  подачею  палива;

     б) швидко  вимкнути  зчеплення;

     в) перевести  важіль  перемикання передач  у  нейтральне  положення;

     г) швидко  ввімкнути  зчеплення;

     д) різко  збільшити  подачу  палива;

     е) припинити  натискання  на  педаль  регулювання  подачі  палива;

     є) натиснути  на  педаль  зчеплення;

     ж) увімкнути  наступну  нижчу  передачу;

     з) одночасно  плавно  відпустити  педаль  зчеплення  і  збільшити

         обертання  колінчастого  вала;

                    Мал.16.Послідовність  рушання  з  місця  заднім  ходом:

                               а) натиснути  на  педаль  зчеплення;           

                               б) увімкнути  передачу  заднього  ходу;

                               в) плавно  натиснути  на  педаль  газу;

                               г) одночасно  відпустити  педаль  зчеплення  і  вимкнути

                                  стоянкове  гальмо.

                                                             -10-

   Залежно  від  швидкості  руху  автомобіля,  радіуса  повороту  і  стану  дорожнього  покриття  існують  різні  прийоми  повороту  рульового  колеса  і  перестановки  рук.  Керування  рульовим  колесом  буває  коригуючим,  компенсаторним  і  основним.

   Коригуюче  керування  рульовим  колесом  здійснюється  при  незначних  відхиленнях  автомобіля  від  заданої  траєкторії.  Його  виконують  повертанням  керма  на  невеликий  кут.  Повертають  рульове  колесо  на  потрібний  кут  без  зміни  вихідного  положення  рук  (мал.17).

          Мал.17.Положення  рук  при  вирівнюванні  напряму  руху:

               а) вихідне  положення  (положення  керма  під  час  руху  прямо);

               б) поворот  керма  на  максимальний  кут;

               в) поворот  керма  у  вихідне  положення.

   Компенсаторним  керуванням  рульовим  колесом  уникають  заносів  автомобіля,  тобто  здійснюють  стабілізацію  при  втраті  поперечної  стійкості.

   Основним  керуванням  рульовим  колесом  змінюють  траєкторію  руху  автомобіля  при  поворотах.

   Основне  і  компенсаторне  керування  рульовим  колесом  здійснюють  двома  способами – силовим  і  швидкісним.  Вибір  способу  керування  залежить  від  швидкості  автомобіля,  радіуса  повороту,  величини  заносу.

   Силовий  спосіб  застосовується  для  керування  автомобілем  у  колії,  на  важких  сипучих  грунтах,  розбитих  дорогах  з  вибоїнами.  При  повороті  силовим  способом  рульове  колесо  ніби  передається  з  руки  в  руку.  Перед  початком  повороту  наліво  ліва  рука  сковзає  вгору  по  ободу  колеса  у  положення  11-12 год. (мал.18-б).  Права  рука  залишається  на  місці  і  утримує  рульове  колесо.  Потім  ліва  рука  повертає  рульове  колесо,  а  права  сковзає  вниз  (мал.18-в)  фіксує  рульове  колесо  у  положенні  4-5 год.  Ліва  сковзає  вгору  по  ободу,  і  цикл  знову  повторюється  (мал.18-г,д).

                       Мал.18.Поворот  керма  силовим  способом  (наліво):

                              а) вихідне  положення;

                              б) ліва  рука зміщується  вгору,  права – на  місці;

                              в) ліва  рука  повертає  кермо,  права – зміщується  вниз;

                              г-д) повторення  циклу

   Якщо  треба  швидко  повернути  рульове  колесо  на  кут  понад  180 град.,  рекомендується  спосіб  перехресного  перехвату  рульового  колеса  схрещуванням  рук.  Залежно  від  індивідуальних  можливостей  водія  при  цьому  способі  швидкість  повороту  керма  може  бути  в  3-5  разів  більшою  від  звичайної.  При  цьому  можна  діяти  або  однією  рукою,  або  по  черзі  обома  або  поєднанням  роботи  рук  (однією-обома,  обома-однією).

                                                          

                                                         -11-

   Своєчасний  перехват  рульового  колеса  здійснюється  на  боковому  секторі  між  цифрами  12 і 5  при  правому  повороті  та  цифрами  7  і  12  при  лівому.

   Під  час  повороту  рульове  колесо  треба  не  штовхати  вгору,  а  плавно  тягнути  на  себе  у  відповідні  боки,  оскільки  тягнучі  рухи  здійснюють  м’язи – згиначі,  які  на  відміну  від  м’язів – розгиначів  сильніші  і  здатні  швидше  скорочуватися.

   Слід  пам’ятати,  що  кутова  швидкість  повороту  рульового  колеса  має  бути  відносною  швидкості  руху  автомобіля  і  кривизні  обраної  траєкторії.  Якщо  виникає  нагальна  необхідність  маневру  на  швидкості  60 км\год  (об’їзд  перешкоди  тощо),  перевагу  віддають  швидкісному  способу  керування  рульовим  колесом.  Типові  помилки  при  відпрацюванні  цього  способу  такі:  зачіплювання  рук  одна  за  одну;  зменшення  кута  повороту  рульового  колеса  при  перехваті,  що  призводить  до  збільшення  кількості  циклів;  тимчасова  втрата  контакту  рук  з  рульовим  колесом  і,  як  наслідок,  втрата  керування.

                                                             -12-

   Швидкісний  спосіб  повороту  треба  вміти  виконувати  також  однією  рукою,  оскільки  в  якийсь  момент  одна  з  рук  може  не  бути  на  рульовому  колесі.

   Під  час  відпрацювання  повороту  праворуч  (мал.20-а)  правою  рукою  з  вихідного  положення  (мал.20 поз.1)  повертають  рульове  колесо  до  моменту  розтеляння  пальців  і  перехвату  через  тильний  бік  кисті  (мал.20 поз.2).  Обертають  рульове  колесо  тильним  боком  кисті  (мал.20 поз.3),  а  надалі – відкритим  обхватом  через  ребро  долоні  (мал.20 поз.4).

   При  подальшому  повороті  рульового  колеса  здійснюється  перехід  від  відкритого  до  закритого  обхвату  (мал.20 поз.5).  Такий  самий  спосіб  для  правої  руки  відпрацьовують  при  повороті  ліворуч  (мал.20 поз.б).  Типові  помилки  цього  способу:  нерівномірність  обертання  і  втрата  контакту  кисті  з  ободом  рульового  колеса  при  перехваті.

                     Мал.20.Швидкісне  керування  однією  рукою:

                                     а) поворот  праворуч;

                                     б) поворот  ліворуч

   Після  повороту  рульове  колесо  обертають  у  вихідне положення  у  зворотному  порядку.  Не  слід  випускати  рульове  колесо  з  рук,  чекаючи  його  самостійного  повернення  у  центральне  положення,  оскільки  це  може  призвести  до  аварійної  ситуації.

                                                           -13-

   Загальні  типові  помилки  при  керуванні  рульовим  колесом:

  1.  обхват  у  верхньому  (мал.23-а)  або  нижньому  (мал.23 –б,г)  секторах  рульового  колеса  свідчить  про  стомлення  водія,  спричиняє  зменшення  кута  і  швидкості  повороту  рульового  колеса;
  2.  обхват  і  поворот  рульового  колеса  на  спиці  (мал.23-д)  перешкоджає  повороту  рульового  колеса  для  повороту  на  великий  кут;
  3.  одночасний  обхват  у  верхньому  і  нижньому  секторах  (мал.23-в)  перешкоджає  швидкій  координації  дій  водія  при  повороті;
  4.  занадто  відкритий  обхват,  коли  великі  пальці  рук  знаходяться  зовні  ободу  рульового  колеса,  не  дає  змоги  блокувати  несподіване  обертання  рульового  колеса  через  відповідну  реакцію  колеса  на  дорогу,  особливо,  при  наїзді  на  перешкоду  або  під  час  руху  по  колії  або  піску;
  5.  колове  обертання  однією  рукою  з  постійно  розкритою  кистю  послаблює  контакт  руки  з  рульовим  колесом  і  може  спричинити  проковзування  руки  по  ободу;
  6.  повне  відпускання  рульового  колеса  під  час  руху  створює  передумови  для  несподіваної  довільної  зміни  напряму  руху.

                                                              Мал.23.Неправильне  положення  рук

                                                               на  кермі:

                                                                 а – обхват  у  верхньому  секторі;

                                                                 б,в – обхват  у  нижньому  секторі;

                                                                 г – обхват  одночасно  у  верхньому

                                                                       і  нижньому  секторах;

                                                                 д – обхват  на  спиці

                                              -14-

   Одним  із  елементів  керування  автомобілем  є  гальмування,  яке  застосовується  для  зменшення  швидкості  у  разі  появи  перешкоди  чи  небезпеки  на  дорозі,  підтримування  постійної  швидкості  в  певних  умовах  (під  час  руху  на  спуску),  зупинки  автомобіля,  утримання  його  нерухомим.

   Неправильний  вибір  способу  гальмування  може  призвести  до  наїзду  на  людей  чи  перешкоду.  Різке  гальмування  спричиняє  блокування  коліс,  а  отже  збільшення  гальмового  шляху.  Його  наслідками  можуть  бути  також  занос,  втрата  керованості  та  перекидання  автомобіля.

   За  кінцевим  ефектом  гальмування  буває  частковим  і  повним.  Часткове  гальмування  призначене  для  зниження  швидкості  до  оптимальної,  скорочення  безпечної  дистанції,  створення  сприятливих  умов  для  маневру  і  т. ін.  Повне  гальмування  застосовується  для  зупинки  автомобіля.

   Існує  чотири  види  гальмування:  службове,  екстрене,  аварійне  і  стоянкове.  Службове  гальмування  заздалегідь  прогнозується  водієм  для  зупинки  автомобіля  у  наперед  визначеному  місці,  для  зниження  швидкості  або  підтримання  її  у  певних  межах.  Цей  вид  гальмування  здійснюється  плавно,  без  максимального  натискання  на  гальмову  педаль,  завдяки  чому  забезпечується  комфорт  для  пасажирів  і  цілісність  вантажу.

   Екстрене  гальмування  призначене  для  зупинки  транспортного  засобу  на  мінімальній  відстані,  як  правило,  раптово,  у  випадках  виникнення  загрози  наїзду,  коли  необхідно  швидко  зупинити  автомобіль  або  різко  знизити  швидкість.  Інтенсивність  цього  гальмування  максимальна  і  визначається  можливостями  водія.  Під  час  екстреного  гальмування  гальмову  педаль  натискають  швидко  і  сильно.  Одночасно  можна  використати  також  стоянкове  гальмо,  допоміжну  гальмову  систему.

   При  ушкодженні  або  виході  з  ладу  робочої  гальмової  системи  водій  здійснює  аварійне  гальмування.

   

                                                     

                                                                -15-

   Гальмування  автомобіля  робочою  гальмовою  системою  може  бути  плавним,  різким,  ступінчастим,  переривчастим  і  аварійним.

   Плавному  гальмуванню  віддають  перевагу  під  час  службового  гальмування.

   Різке  гальмування  призначене  виключно  для  екстреного  уповільнення  руху  автомобіля.  Водій  швидко  і  сильно  натискає  на  педаль  гальма  аж  до  блокування  коліс.

   Сила  інерції  під  час  різкого  гальмування  зумовлює  перерозподіл  маси  автомобіля  відносно  його  осей – передня  перевантажується,  задня  розвантажується.

   Якщо  під  час  такого  гальмування  на  підвіску  прийдеться  ще  й  удар  від  наїзду  на  перешкоду  або  нерівність,  то  вона  може  вийти  з  ладу.  Тому  гальмування  слід  закінчувати  або  переривати  до  того,  як  передні  колеса  наїдуть  на  перешкоду.

   Блокування  задніх  коліс  здійснюється  раніше  ніж  передніх.  При  цьому  колеса  перестають  обертатися  і  ковзають  по  дорозі  «юзом».  Від  сильного  тертя  об  дорогу  плавиться  гума  та  дорожнє  покриття,  в  зоні  контакту  коефіцієнт  зчеплення  коліс  з  дорогою  знижується,  гальмовий  шлях  збільшується.  При  гальмуванні  на  «юз»  автомобіль  часто  втрачає  стійкість,  може  статись  його  занос  через  відсутність  спрямованого  обертання  колеса  та  дію  бокових  інерційних  сил.  У  зв’язку  з  блокуванням  коліс  застосування  різкого  гальмування  слід  обмежувати.

   Таким  чином,  різке  гальмування  застосовується  лише  для  екстреного  сповільнення,  а  не  для  зупинки  автомобіля  у  критичній  ситуації.  Для  повної  зупинки  автомобіля  у  критичних  ситуаціях  призначене  ступінчасте  гальмування.  Техніка  цього  способу  гальмування  така:  сильно  і  швидко  натиснути  на  педаль  гальма  аж  до  короткочасного  блокування  коліс,  потім  трохи  відпустити  педаль,  знову  збільшити  зусилля  до  моменту  блокування  і  знову  відпустити.  Таким  чергуванням  натиску  і  часткового  відпускання  гальма  вдається  балансувати  на  межі  «юзу»  і  зупиняти  автомобіль  на  мінімальному  гальмовому  шляху.

   На  практиці  широко  застосовується  переривчастий  спосіб  гальмування.  Суть  його  полягає  в  тому,  що  водій  натискає  на  педаль  і  при  появі  блокування  коліс  повністю  припиняє  гальмування.  Такі  дії  водій  повторює  кілька  разів.

   Знаючи,  що  максимальне  уповільнення  під  час  гальмування  досягається  на  межі  блокування  коліс,  водій  повинен  вибрати  найоптимальніший  шлях  до  цієї  межі.  Визначення  моменту  блокування  коліс – завдання  не  просте.  На  думку  одних  водіїв,  блокування  коліс  настає  із  зменшенням  уповільнення,  інші  розпізнають  цей  момент  за  ледь  відчутним  посмикуванням  автомобіля.  В  цій  ситуації  все  залежить  від  суб’єктивного  сприйняття  коливань  інтенсивності  уповільнення,  якого  набувають  практичним  досвідом.

   Під  час  руху  на  спусках,  по  дуже  слизьких  дорогах  та  у  складі  колони  застосовується  гальмування  двигуном.  Цей  спосіб  забезпечує  плавність  гальмування,  знижує  схильність  до  блокування  за  рахунок  підведеного  від  двигуна  крутного  моменту  до  ведучих  коліс.  Завдяки  диференціалу  гальмові  моменти  на  лівих  і  правих  колесах  зрівнюються,  що  виключає  занос  автомобіля.  

                                                           -16-

   В  екстремальних  ситуаціях  (наприклад,  у  випадку  відмови  робочого  гальма),  коли  не  має  альтернативи  у  виборі  контраварійних  дій,  застосовується  ударне  перемикання  передач.  Його  виконують  при  неповному  вимкненні  зчеплення  і  миттєвому  вмиканні  нижчих  передач.  Звичайно,  такий  прийом  руйнівно  діє  на  механізм  коробки  передач.

   Найефективнішим  способом  екстреного  гальмування  є  комбіноване  ступінчасте  гальмування  з  безперервним  м’яким  послідовним  вмиканням – вимиканням  зчеплення  «перегазовками».

   У  випадку  відмови  робочої  гальмової  системи  здійснюють  аварійне  гальмування.  При  цьому,  не  відпускаючи  педалі  гальма,  продовжують  натискати  на  неї  аж  до  отримання  максимально  можливого  ефекту  гальмування,  в  результаті  дії  другого  контуру  гальмової  системи.  Під  час  аварійного  гальмування  використовують  допоміжну  і  стоянкову  гальмові  системи.  Слід  пам’ятати,  що  при  виході  із  ладу  робочої  гальмової  системи,  гальмувати  стоянковим  гальмом  треба  дуже  обережно,  оскільки  внаслідок  сильного  затягування  важеля  задні  колеса  можуть  заблокуватися  і  спричинити  занос  автомобіля.  Крім  того,  різке  вмикання  на  ходу  зумовлює  псування  стоянкового  гальма.

   Типові  помилки  водіїв  під  час  гальмування  такі:

  1.  надмірне  зусилля  при  натискуванні  на  педаль,  що  призводить  до  блокування  коліс  і  збільшення  гальмового  шляху.  Не  прийняття  до  уваги  стану  покриття  дороги  і  шин;
  2.  блокування  коліс  наприкінці  гальмування  через  невміння  своєчасно  злегка  послабити  зусилля  на  педаль;
  3.  «навалювання»  на  кермо  внаслідок  неправильної  посадки  або  недостатнього  затягування  ременів  безпеки,  що  може  призвести  до  втрати  повного  контакту  з  сидінням,  а  отже,  із  автомобілем.  Ноги  відіграють  роль  точок  опору  і  втрачають  здатність  правильно  диференціювати  зусилля;
  4.  передчасне  вимкнення  зчеплення,  що  підвищує  схильність  до  блокування  коліс  та  заносу  автомобіля;
  5.  спроба  вирівняти  автомобіль  за  допомогою  рульового  колеса  під  час  заносу  при  натискнутій  педалі  гальма;
  6.  застосування  переривчастого  гальмування  замість  ефективнішого  ступінчастого;
  7.  тривале  блокування  коліс  при  первинному  зусиллі,  що  призводить  до  збільшення  гальмового  шляху.  В  такому  випадку  треба  повністю  припинити  гальмування  і  повторити  спробу;
  8.  невміння  швидко  перемикати  передачі  з  вищої  на  нищу  з  використанням  проміжної  подачі  пального  і  одночасним  гальмуванням,  що  часто  призводить  до  блокування  коліс  і  заносу  автомобіля;
  9.  безсистемне  й  безконтрольне  прикладання  зусиль  до  гальм,  що  спричинює  збільшення  гальмового  шляху;
  10.  зменшення  гальмового  зусилля  при  виконанні  «перегазовки»;
  11.  різке  гальмування  на  великій  швидкості  на  ділянках,  де  ліві  і  праві  колеса  мають  не  однаковий  коефіцієнт  зчеплення  з  дорогою  (наприклад,  ліві  колеса  рухаються  по  сухій  дорозі,  а  праві – по  мокрому  глинистому  узбіччю,  кризі).  У  цьому  випадку  виникають  різні  за  величиною  гальмові  сили  на  колесах,  що  може  призвести  до  перевертання  або  заносу  автомобіля;
  12.  гальмування  безпосередньо  на  повороті,  що  може  викликати  занос  автомобіля,  особливо  на  слизькій  дорозі.

                                                       -17-

   Стоянкове  гальмування  служить  для  утримування  автомобіля  в  нерухомому  стані  під  час  стоянки,  запобігання  скочуванню  автомобіля  назад  під  час  рушання  на  підйомах  та  екстреного  гальмування  при  відмові  основної  гальмової  системи.

                 

                                           

                                                      

                                                        

                                                      Лекція  №2  (2 год)

       Тема  13.  Керування  автомобілем  в  обмежених  проїздах.

                                                      План

1.Поняття  про  динамічні  габарити  автомобіля.

2.Початок  руху  з  місця,  зупинка  і  стоянка.

3.Повороти  праворуч  та  ліворуч  в  обмежених  проїздах.

4.Рух  через  габаритні  ворота,  розвороти,  рух  заднім  ходом.

5.Маневрування  під  час  виконання  зупинки  і  стоянки.

6.Дія  водія  під  час  подолання  косогору,  пагорба.

 

                                                -1-

   Для  впевненого  керування  автомобілем  в  обмеженому  просторі  водій  повинен  добре  відчувати  габарити  керованого  ним  транспортного  засобу,  чітко  уявляти  траєкторії  його  руху  на  поворотах,  при  розворотах,  а  також  траєкторію  руху  передніх  і  задніх  коліс.  Розташування  крайніх  по  ширині  точок  автомобіля  водій  зі  свого  місця  визначає  за  допомогою  завчасно  вибраних  орієнтирів  і  стежить  за  їх  положенням  відносно  краю  проїзної  частини,  тротуару,  дорожньої  розмітки  та  інших  елементів  дороги.  За  цими  орієнтирами  водій  стежить  при  маневруванні  в  обмеженому  просторі  під  час  виїзду  з  дворів,  місць  зупинки,  при  паркуванні.

   Запорукою  безпеки  при  виконанні  будь-яких  маневрів  є  обережність  водія.

   За  Правилами  дорожнього  руху  всі  транспортні  засоби,  допущені  до  експлуатації,  повинні  відповідати  певним  вимогам  щодо  розмірів  і  маси.  Рух  негабаритних  та  великовагових  транспортних  засобів  здійснюється  за  погодженням  з  органами  Державтоінспекції.

   Під  час  руху  на  автомобіль  діють  різноманітні  випадкові  фактори,  спроможні  змінити  характер  руху.  До  них  слід  віднести:  удари  коліс  об  нерівності  дороги,  зміна  поперечного  нахилу  дороги,  боковий  вітер.  Навіть  на  прямолінійних  відрізках  дороги  транспортний  засіб  рухається  не  прямолінійно,  а  по  кривих  великих  радіусів.  Тому  водій  безперервно  коригує  траєкторію  руху,  внаслідок  чого,  смуга  руху  автомобіля  перевищує  його  статичну  ширину.  Ширина  смуги  необхідної  для  руху  транспортного  засобу  називається  динамічним  коридором.

   За  час  реакції  водія  автомобіль,  рухаючись  криволінійно,  переміститься  (полож. б).  Після  цього,  обертаючи  рульове  колесо,  водій  спочатку  поверне  передні  колеса  у  середнє  положення  в,  а  потім,  повернувши  їх  у  зворотному  напрямку  (полож.г),  встановить  автомобіль  паралельно  передньому  напрямку  руху  (полож. д).

   Ширина  динамічного  коридору  залежить  від  довжини  транспортного  засобу,  швидкості  руху  і  здатності  водія  своєчасно  реагувати  на  відхилення  автомобіля.

         Мал.28.Динамічний  коридор  автомобіля  при  прямолінійному  русі

           а) поворот  передніх  коліс  праворуч;

           б) криволінійний  рух  автомобіля;

           в) поворот  передніх  коліс  в  положення  прямолінійного  руху;

           г) поворот  коліс  ліворуч;

           д) установка  автомобіля  паралельно  попередньому  напрямку  руху;

            ДК – динамічний  коридор;

            СШ – статична  ширина  автомобіля.

   Динамічний  коридор  значно  збільшується  при  криволінійному  русі  (мал.29).

                                      

                                                                                             Мал.29.Динамічний  коридор  

                                                                                                     одного  автомобіля  на

                                                                                                               повороті

   Для  автопоїзда  з  одним  або  кількома  причепами,  динамічний  коридор  збільшується.  Більшість  вантажних  автомобілів  при  повороті  керованих  коліс  на  максимальний  кут  займає  смугу,  яка  перевищує  статичну  ширину  в  1,3-1,5 рази,  а  автобуси – вдвічі.

                                                         -2-

   Перед  початком  руху,  перестроюванням  та  іншою  зміною  напрямку  руху  водій  повинен  переконатися,  що  цей  маневр  буде  безпечним  і  не  створить  перешкод  іншим  учасникам  руху.

   При  виїзді  з  місця  стоянки  треба  впевнитися  у  відсутності  перешкод  праворуч  і  ліворуч.  Якщо  виїзд  здійснюють  заднім  ходом  і  оглядовість  обмежена,  то  необхідно  звернутися  за  допомогою  до  сторонніх  осіб.

   При  в’їзді  і  виїзді  з  воріт  (проїздів)  можливі  небезпечні  типові  ситуації,  пов’язані  з  обмеженою  оглядовістю  (мал.30 а,б,в)  або  невмінням  правильно  визначити  безпечний  розрив  у  транспортному  потоці  транспортних  засобів  (мал.30 г)

                 Мал.30.Небезпечні  ситуації  при  виїзді  з  воріт:

                          а, б, в – обмежена  оглядовість;

                          г – неправильно  визначений  безпечний  розрив  у  потоці

                                транспортних  засобів.

   Інша  типова  ситуація  при  в’їзді  та  виїзді  може  виникнути  внаслідок  передчасного  повороту  рульового  колеса  і  неврахування  ріхниці  в  радіусах  повороту  передніх  та  задніх  коліс.  Це  може  призвести  до  зачіплювання  кузовом  автомобіля  одного  із  стовпів  воріт  (мал.31).

                                                                      Мал.31.Зачіплювання  кузовом  

                                                                        автомобіля  одного  із  стовпів  

                                                                        воріт

   Перед  здійсненням  зупинки  стоянки  необхідно  подавати  світлові  сигнали  відповідного  напрямку,  а  якщо  їх  немає  або  вони  несправні – рукою.

   Транспортні  засоби,  що  стоять  на  проїзній  частині  дороги,  створюють  перешкоди  та  знижують  пропускну  спроможність  дороги.  Тому,  при  необхідності  зупинки  та  стоянки,  доцільно  використовувати  спеціально  призначені  для  цих  цілей  місця,  розширення  проїзної  частини  з  незначним  рухом  транспорту.

   Для  здійснення  зупинки  і  стоянки  біля  правого  краю  проїзної  частини  (якомога  правіше,  щоб  не  перешкоджати  іншим  учасникам  дорожнього  руху)  в  правилах  дорожнього  руху  не  сказана  конкретна  відстань  між  колесами  транспортного  засобу  і  краєм  проїзної  частини,  оскільки  забезпечити  чітке  виконання  цієї  вимоги  важко.  Водій  повинен  зупинити  транспортний  засіб  якомога  правіше  (приблизно  не  далі  30 см  від  краю  проїзної  частини).

   В  будь-якому  випадку  під  час  зупинки  і  стоянки  транспортний  засіб  не  повинен  створювати  перешкод  іншим  учасникам  дорожнього  руху,  повинна  бути  виключена  можливість  самовільного  руху,  а  також  можливість  використання  транспортного  засобу  сторонніми  особами  у  відсутності  водія.

                                                               -3-

   Потрібно  виконувати  такі  основні  правила  безпечного  проходження  повороту:

  1.  Під  час  наближення  до  повороту  треба  уважно  стежити  за  дорожніми  знаками,  які  вказують  швидкісний  режим  руху;  якщо  автомобіль  рухається  на  великій  швидкості,  заздалегідь  почати  плавне  гальмування,  щоб  до  входу  в  поворот  швидкість  була  безпечною  для  даного  заокруглення.
  2.  Додатково  знижувати  швидкість  перед  поворотом,  якщо  радіус  повороту  малий,  відсутній  віраж,  покриття  дороги  слизьке  або  розбите,  обмежений  огляд  зони  повороту,  високо  розташований  вантаж.
  3.  Додатково  знижувати  дію  бокової  сили  на  повороті  за  рахунок  штучного  збільшення  радіуса  повороту  (мал.32 а).

                        Мал.32.Траєкторія  руху  на  повороті

                               а – правильна;          б – неправильна

       4. Під  час  входу  в  поворот  підтримувати  постійну  швидкість  або  трохи  збільшувати  її.  Не  можна  рухатись  накатом,  оскільки  це  погіршує  стійкість  автомобіля  на  повороті;

       5. При  виході  з  повороту  плавно  збільшувати  швидкість.

       6. При  проходженні  повороту  не  слід  гальмувати,  перемикати  передачі,  різко  збільшувати  подачу  палива.

       7. За  незначного  радіуса  повороту  (менш  як  25 м)  рульове  колесо  обертати  швидкісним  методом  на  боковому  секторі.

   Водій  повинен  пам’ятати,  що  при  заокругленні  дороги  показник  повороту  не  вмикається,  щоб  уникнути  неправильного  сприйняття  його  дій  іншими  водіями  (мал.33).          

                                                                    Мал.33.На  заокруглені  дороги

                                                                     показник  повороту  не  вмикається

                                                                Типові  небезпечні  ситуації  виникають

                                                               переважно  внаслідок  обгону  та

                                                               обмеженої  оглядовості  (мал.34).   

              Мал.34.Типові  небезпечні  ситуації,  які  виникають  на  поворотах

                                                          внаслідок:

                     а, б – обмеженої  оглядовості;

                     в – перевищення  швидкості  при  різкому  гальмуванні;

                     г – втрата  орієнтації  при  обмеженій  оглядовості  дороги

   Розглянемо  докладніше  схему  проходження  лівих  і  правих  поворотів  різної  крутизни,  а  також    - подібного  повороту  з  мінімальною  втратою  швидкості.

   Готуючись  виконати  лівий  плавний  поворот  (мал.35),  до  входження  в  криву  повороту  водій  спрямовує  автомобіль  на  праву  частину  смуги  руху,  злегка  знижуючи  швидкість.

   На  ділянці  2,  оглянувши  зону  повороту,  водій  може  трохи  підвищити  подачу  палива  і,  плавно  обертаючи  рульове  колесо  вліво,  на  ділянці  3  ввести  автомобіль  в  криву  повороту.  Поступово  повертаючи  на  ділянці  4  рульове  колесо  праворуч  і  спрямовуючи  автомобіль  на  праву  частину  смуги  руху,  можна  значно  збільшити  швидкість  руху.  На  ділянці  5  автомобіль  виводять  з  повороту  і  переходять  на  прямолінійний  рух.

                                  Мал.35.Плавний  лівий  поворот.

   Правий  крутий  поворот  (мал.36)  виконується  в  такому  порядку:

  1.  До  входження  в  криву  повороту  на  ділянці  і  спрямувати  автомобіль  до  лівої  частини  смуги  руху  знизити  швидкість  до  необхідної  для  безпечного  проходження  повороту  даної  кривизни,  перейти  на  нижчу  передачу.
  2.  На  ділянці  2  для  підтримання  швидкості  плавно  збільшити  подачу  палива  і  почати  вхід  у  поворот.
  3.  На  ділянці  3  продовжити  плавно  обертати  рульове  колесо  праворуч,  вписуючись  в  поворот  таким  чином,  щоб  на  ділянці  4  максимально  наблизитись  до  правого  краю  смуги  руху.
  4.  Користуючись  достатнім  оглядом  відрізка  повороту,  який  залишилось  подолати,  збільшити  швидкість,  на  ділянці  5  завершити  вихід  з  повороту.

                                    Мал.36.Правий  крутий  поворот.

   Лівий  крутий  поворот  виконується  аналогічно  до  правого  з  тією  різницею,  що  на  початку  повороту  автомобіль  максимально  спрямовується  праворуч  на  ділянках  1, 2  і  плавно  вписується  у  поворот,  зміщуючись  до  лівої  частини  смуги  руху  на  ділянці  4.

   Послідовність  проходження     - подібного  повороту  (мал.37)

   

                                   Мал.37.   – подібний  поворот

  1.  До  входження  в  поворот  спрямувати  автомобіль  так,  щоб  почати  поворот  по  лівій  частині  смуги  руху;  до  входження  в  поворот  так,  щоб  почати  поворот  по  лівій  частині  смуги  руху;  трохи  знизити  швидкість.
  2.  На  ділянці  2,  підтримуючи  постійну  швидкість  і  оглядаючи  подальший  напрям  повороту,  плавно  обертати  рульове  колесо  праворуч,  наближаючись  до  правої  частини  смуги  руху.
  3.  На  ділянці  3  плавно  обертати  рульове  колесо  ліворуч  для  забезпечення  прямолінійного  руху  на  ділянці  4,  максимально  наближаючи  автомобіль  до  лівої  частини  смуги.
  4.  Плавно  обертаючи  рульове  колесо  на  ділянці  5,  по  лівій  частині  смуги  руху,  описати  завершальну  фазу  повороту  на  ділянці  6  з  переходом  на  ділянці  7  від  повороту  до  прямолінійного  руху.

                                                               -4-

           Рух  через  габаритні  ворота  з  використанням  заднього  ходу.

   Труднощі  проїзду  в  обмеженому  просторі  (воротах,  тунелях)  зумовлені  обмеженістю  ширини  смуги  руху,  недостатньою  оглядовістю,  а  також  характером  руху  (наприклад,  заднім  ходом,  коли  передня  частина  автомобіля  при  повороті  рульового  колеса  відхиляється  від  вісі  руху  в  бік,  протилежний  напрямку  повороту  рульового  колеса).

   Безпека  проїзду  через  ворота  залежить  від  правильного  вибору  вихідного  положення  автомобіля.  Його  ставлять  перпендикулярно  до  воріт  незалежно  від  того,  переднім  чи  заднім  ходом  здійснюватиметься  проїзд.  Лівий  бік  автомобіля  слід  зміщувати  якомога  ближче  до  краю  воріт,  оскільки  водієві  легше  стежити  за  ним.  При  проїзді  через  ворота  необхідно  враховувати  висоту  транспортного  засобу  з  вантажем.

   Траєкторії  в’їзду  переднім  і  заднім  ходом  у  ворота,  розташовані  на  протилежному  та  прилягаючому  відносно  ходу  автомобіля  боках  дороги  показані  на  мал.38, 39, 40.

Мал.38.В’їзд  переднім  ходом  у  ворота,  що  розміщені  на  протилежному

           боці:    1, 2, 3, 4 – відстань,  яка  контролюється  водієм  через  ворота;

                        а, б, в, г – послідовність  виконання  маневру.

   При  в’їзді  переднім  ходом  у  ворота,  розташовані  на  протилежному  щодо  ходу  автомобіля  боці  дороги,  необхідно  дотримуватися  такого  порядку:

  1.  Порівнявшись  переднім  бампером  автомобіля  з  ближнім  стовпом  воріт,  зупинитися,  залишивши  праворуч  зазор  не  менше  0,30 м (мал.38-а)
  2.  Увімкнути  лівий  поворот  і,  рушаючи  з  місця,  обертати  рульове  колесо  швидкісним  способом  ліворуч  (мал.38-б).
  3.  Як  тільки  передньою  частиною  автомобіль  почне  в’їжджати  у  ворота,  рульове  колесо  швидко  обертати  у  зворотній  бік,  уважно  стежачи  за  лівим  заднім  колесом  (мал.38-в)
  4.  Вирівняти  автомобіль  і  в’їхати  у  ворота  (мал.38-г)

   Послідовність  в’їзду  автомобіля  заднім  ходом  у  ворота,  розташовані  на  протилежному  боці  дороги  (мал.39),  така:

                Мал.39.В’їзд  у  ворота,  що  розміщені  на  протилежному  боці:

  1, 2, 3, 4 – відстань,  яка  контролюється  водієм  при  проїзді  через  ворота;

      а, б, в – послідовність  виконання  маневру

  1.  Порівнявшись  заднім  бортом  автомобіля  з  ближнім  стовпом  воріт,  зупинитися,  перевіривши  наявність  праворуч  зазору  не  менше  1 м  (мал.39-а).
  2.  Увімкнути  лівий  поворот  і  почати  рух,  обертаючи  кермо  вліво  і  стежачи  за  лівим  заднім  колесом  (мал.39-б).
  3.  Як  тільки  автомобіль  почне  в’їжджати  у  ворота,  рульове  колесо  швидко  обертати  праворуч  (мал.39-в).
  4.  Коли  передні  колеса  порівняються  зі  стовпами  воріт,  повернути  їх  у  положення  для  руху  по  прямій  і  в’їхати  у  ворота  (мал.39-г).

   При  в’їзді  у  ворота,  розташовані  на  прилеглому  боці  дороги,  можна  застосовувати  спосіб  заїзду  переднім  або  заднім  ходом  залежно  від  ширини  воріт  та  умов  безпеки  (мал.40)

              Мал.40.В’їзд  у  ворота,  що  розміщені  на  прилеглому  боці:

                             а, б, в – заднім  ходом;  г – переднім  ходом

   Вирішальним  моментом  при  проїзді  воріт  є  своєчасний  початок  повороту  рульового  колеса.  При  в’їзді  переднім  ходом  обертати  рульове  колесо  праворуч  слід  починати  тоді,  коли  передні  колеса  порівняються  з  ближнім  стовпом  воріт.  Рухаючись  заднім  ходом,  обертати  кермо  ліворуч  треба  починати  тоді,  коли  задні  колеса  порівняються  з  ближнім  стовпом  воріт.  Під  час  маневрування  переднім  ходом  необхідно  стежити  за  проходженням  заднього  колеса,  а  заднім  ходом  -  за  проходженням  переднього  колеса.

                                               

                                                    Розворот

   Водій  повинен  уміти  вибирати  спосіб  розвороту,  виходячи  з  обставин  на  дорозі.  Розворот  на  дорогах  здійснюють  переважно  за  один  прийом  з  лівого  ряду,  але  при  недостатній  ширині  проїзної  частини  дозволяється  розворот  з  крайнього  правого  положення.  Якщо  ширина  відстані  для  розвороту  менша  за  два  мінімальних  радіуси  повороту  автомобіля,  то  розворот  виконують  кількома  прийомами  із  застосуванням  заднього  ходу

 

                Мал.41.Розворот  із  застосуванням  заднього  ходу:

                        а – за  три  прийоми;    б – за  два  прийоми;

   Порядок  розвороту  на  відрізку  обмеженої  ширини  такий:

  1.  Вибрати  місце  біля  правого  краю  проїзної  частини  і  зупинитися.
  2.  Увімкнути  покажчик  лівого  повороту.
  3.  Після  початку  руху  з  місця  швидко  обертати  рульове  колесо  ліворуч  з  перехватом  рук  на  боковому  лівому  секторі  рульового  колеса.
  4.  Не  доїжджаючи  1 м  до  протилежного  краю  дороги  (проїзної  частини),  почати  якнайшвидше  обертати  рульове  колесо  у  зворотний  бік,  щоб  у  момент  під’їзду  до  бордюра  колеса  були  повернуті  якомога  більше  вправо.
  5.  Увімкнути  покажчик  правого  повороту.
  6.  Увімкнути  передачу  заднього  ходу.
  7.  Після  початку  руху  обертати  рульове  колесо  праворуч  до  упору.
  8.  Не  доїжджаючи  1 м  до  протилежного  краю,  почати  якнайшвидше  обертати  кермо  у  протилежний  бік  так,  щоб  у  момент  під  у  момент  під’їзду  до  бордюра  колеса  були  повернуті  якомога  більше  ліворуч.
  9.  Увімкнути  першу  передачу.
  10.  Почати  рух  і  після  завершення  маневру  вимкнути  поворот.

  Розворот  можна  здійснювати  з  двократним  застосуванням  заднього  ходу  (мал.42).                                                      

                                                                              Мал.42.Розворот  з  двократним

                                                                                  застосуванням  заднього

                                                                                                    ходу

   На  вузьких  міських  вулицях  для  розвороту  використовують  в’їзди  в  двори,  проїзди  між  будинками.  При  цьому  слід  пам’ятати,  що  в’їжджати  у  двори  та  проїзди  доцільніше  заднім  ходом,  щоб  виїжджати  переднім  (мал.43-а).  Цього  правила  слід  дотримуватись  і  під  час  виїзду  з  місця  стоянки.

                                                            а

                                                            б

                                Мал.43. Розворот  на  міських  дорогах:

                                                 А – правильний;

                                                 Б – неправильний;

                            1, 2, 3, 4 – послідовність  виконання  маневру

   Розворот  доводиться  виконувати  всім  водіям,  тому  доцільно  знати  і  вміти  застосовувати  кілька  способів  розвороту  (мал.44).

                                                                                 Мал.44.Способи  розвороту  в            

                                                                                             обмеженому  просторі:

                                                                                   а – «ніс»;

                                                                                   б – «гриб»;

                                                                                   в – «лійка»;

                                                                                   г – «зірка»;

                                                                                   д – «трикутник»;

                                                                                   е –  Т-подібно

   Порушення  водіями  правил  маневрування  в  обмеженому  просторі  є  причиною  багатьох  ДТП.  Найчастіше  аварійна  ситуація  виникає  через  невміння  водіїв  розподіляти  увагу  під  час  руху  заднім  ходом.  Не  маючи  навичок  оптимального  розподілу  уваги  і  керування  автомобілем  під  час  руху  заднім  ходом,  водій  повинен  здійснювати  маневр  на  невеликій  швидкості  і  бути  готовим  у  будь-який  момент  зупинити  автомобіль.  Ніколи  не  зайвий  і  такий  додатковий  запобіжний  захід,  як  коригування  траєкторії  руху  автомобіля  за  допомогою  помічника.  Перед  початком  руху  заднім  ходом  треба  уважно  оглянути  дорогу  навколо  автомобіля.  Щоб  запобігти  різкому  розгону  на  початку  руху  заднім  ходом,  педаллю  зчеплення  регулюють  швидкість.  Оскільки  під  час  руху  заднім  ходом  гальмовий  шлях  довший  у  порівнянні  з  рухом  переднім  ходом  на  тій  самій  швидкості,  зусилля  на  педаль  гальма  повинно  бути  більшим.

   На  необмеженому  відрізку  (без  застосування  заднього  ходу)  розворот  здійснюють  у  такому  порядку:

  1.  Вибрати  місце  для  розвороту  і  зупинитися,  подивитися  у  дзеркало  заднього  виду  й  увімкнути  покажчик  лівого  повороту.
  2.  Увімкнути  одну  з  нижчих  передач  і  ще  раз  подивитись  у  дзеркало  заднього  виду.
  3.  Рушаючи  з  місця,  швидко повернути  кермо  до  упору  ліворуч,  застосовуючи  перехват  рук  на  боковому  лівому  секторі  рульового  колеса.
  4.  Проїхавши  половину  розвороту,  оцінити  обстановку  попереду  і  позаду.
  5.  Завершити  розворот.
  6.  Подивитись  у  дзеркало  заднього  виду.
  7.  Вимкнути  поворот  і  вирівняти  автомобіль  паралельно  дорозі.

   Типові  небезпечні  ситуації  під  час  розворотів  виникають  через  такі  помилки  водіїв:

  •  неправильна  оцінка  довжини  безпечного  розриву  в  потоці  транспортних  засобів  (мал.45);
  •  зупинка  перед  розворотом  під  кутом  до  осьової  (мал.46);
  •  розворот  не  з  крайнього  лівого  положення  при  обмеженій  видимості  (мал.47).

                                                    Мал.45. При  розвороті

                                                            неправильно  вибрав

                                                             безпечний  проїзд  у

                                                             транспортному  потоці

                                                            Мал.46. Неправильне

                                                            положення  транспортного

                                                             засобу  при  розвороті

                                                              

                                                            Мал.47. Розворот  не  з

                                                              крайнього  лівого

                                                           положення  при  обмеженій

                                                             видимості  небезпечний

                Рух  заднім  ходом

   Рух  заднім  ходом  має  певні  особливості,  що  зумовлені  незручністю  стеження  за  дорогою  та  обмеженою  оглядовістю.

   Під  час  маневрування  заднім  ходом  водій  повинен:

  •  особисто  впевнитися  у  відсутності  перешкод  рухові  та  уважно  стежити  за  дорогою  залежно  від  моделі  автомобіля  і  напрямку  маневру  через  відкриті  дверці,  у  дзеркало  заднього  виду,  через  заднє  вікно;
  •  подавати  попереджувальні  сигнали  поворотів  і  звукові  сигнали;
  •  контролювати  проходження  передніх  крайніх  точок  автомобіля  (бампера,  крил);
  •  стежити  за  відстанню  між  заднім  колесом  (бортом,  крилом)  і  напрямним  орієнтиром  (лінією  розмітки,  бордюром  та  ін.)  для  забезпечення  траєкторії  руху  автомобіля;
  •  під  час  руху  у  вузьких  проїздах  стеження  ведуть  лише  через  дзеркало  заднього  виду;  при  цьому  відстань  ліворуч  повинна  бути  менша,  ніж  праворуч;
  •  керування  здійснювати  однією  рукою  (рука  повинна  знаходитись  на  верхній  частині  рульового  колеса).

   Рухаючись  на  вантажному  автомобілі  заднім  ходом  з  попереднім  правим  поворотом,  водій  може  стежити  за  дорогою  через  бокове  праве  дзеркало,  а  для  коригування  траєкторії  руху  в  разі  потреби,  звертатись  за  допомогою  до  сторонніх  осіб.

   Під  час  стеження  за  дорогою  з  використанням  бокових  дзеркал  або  при  відкритих  дверцях  бокові  стекла  повинні  бути  опущені.  Якщо  водій  стежить  за  дорогою  при  відкритих  дверцях,  то  його  ліва  рука  повинна  лягти  у  проріз  вікна.  Права  нога  при  цьому,  знаходиться  на  педалі  керування  подачею  палива,  а  ліва  на  педалі  зчеплення.

   Безпечний  проїзд  заднім  ходом  «змійки»  і  «вісімки»  передбачає  стеження  за  проходженням  з  початку  заднього  колеса  поблизу  перешкоди,  а  потім – передніх  крайніх  точок  автомобіля.

                                                            -5-

   Для  заїзду  на  стоянку  необхідні  достатня  техніка  маневрування  автомобілем  і  добре  розвинене  відчуття  його  розмірів.  При  паркуванні  на  стоянку  слід  уникати  притискання  автомобіля  до  бордюра.  Зазор  має  становити  30-40 см,  щоб  забезпечити  поворот  коліс  для  виїзду.

   Паркуючи  автомобіль  на  стоянку  вздовж  бордюра  на  підйомі,  колеса  повертають  ліворуч,  а  на  спуску – праворуч,  щоб  запобігти  скочуванню.

   Заїзд  на  стоянку  розташовану  під  кутом  90 град.  відносно  дороги,  можна  здійснювати  переднім  або  заднім  ходом  з  положення  прямо,  переднім  або  заднім  ходом  під  прямим  кутом  до  місця  стоянки.  Правила  орієнтування  при  заїзді  на  стоянку  такі  самі,  що  й  при  в’їзді  у  ворота.  Перед  заїздом  треба  простежити,  щоб  інтервал  між  автомобілями  був  не  менш  ніж  на  2 м  більшим  за  ширину  заїжджаю чого  автомобіля.

   Послідовність  заїзду  легкового  автомобіля  заднім  ходом  така  (мал.53):

  1.  Проїхати  дещо  вперед  і  зупинитись  з  таким  розрахунком,  щоб  інтервал  до  автомобілів,  що  вже  стоять  становив  не  менше  0,5 м.
  2.  Вивернути  колесо  праворуч  до  упору.
  3.  Повільно  рушити  з  місця  стежачи  за  проходженням  з  початку  правого  заднього  крила,  а  потім  лівого  заднього  та  лівого  переднього  крил.
  4.  Після  в’їзду  задньої  частини  автомобіля  у  відведений  проміжок  швидко  повернути  рульове  колесо  ліворуч  до  прямолінійного  положення  коліс,  зупинивши  автомобіль  паралельно  іншим  транспортним  засобам  на  стоянці.

              Мал.53. Заїзд  автомобіля  на  стоянку  під  прямим  кутом

   Автомобілі  можна  ставити  на  стоянку  також  під  певним  кутом  до  тротуару.  Цей  маневр  порівняно  не  складний  (мал.54).

   На  стоянку,  розташовану  вздовж  тротуару,  дозволений  заїзд  тільки  переднім  ходом.  Якщо  відстань  між  транспортними  засобами  на  стоянці  мінімальна  (але  не  менш  як  1,5  довжини  заїжджаю чого  автомобіля),  заїзд  здійснюють  заднім  ходом,  зважаючи  на  кращу  маневреність  передньої  частини  автомобіля.

              Мал.54. Заїзд  на  стоянку  під  кутом  до  краю  тротуару

   Під  час  заїзду  на  при тротуарну  стоянку  переднім  ходом  необхідно  забезпечити  інтервал  праворуч  не  менш  як  1 м  і,  обертаючи  рульове  колесо  праворуч,  стежити,  щоб  правою  задньою  частиною  автомобіля  не  зачепити  автомобіль,  що  стоїть  поряд  на  стоянці.

   Заїзд  заднім  ходом  на  стоянку  вздовж  тротуару  проводять  у  такій  послідовності  (мал.55):

          Мал.55. Заїзд  на  стоянку  вздовж  тротуару  заднім  ходом

  1.  Проїхати  вперед  і  зупинитися,  дотримуючись  інтервалу  0,5 – 0,6 м  відносно  поставленого  автомобіля  (пол.1)
  2.  Повільно  рушити  назад  швидко,  обертаючи  рульове  колесо  праворуч  до  упору  і  стежачи  за  проходженням  правого  боку  автомобіля.
  3.  Як  тільки  середина  автомобіля  порівняється  з  кінцем  заднього  крила  автомобіля,  який  об’їжджають,  почати  швидко  обертати  кермо  ліворуч  до  упору,  стежачи  за  проходженням  правого  переднього  колеса.
  4.  Після  проходження  правого  переднього  колеса  вивернути  рульове  колесо  в  положення  для  руху  прямо.
  5.  Вирівняти  інтервали  попереду  і  позаду,  подаючи  автомобіль  вперед-назад  (пол.2)
  6.  Загальмувати  автомобіль.

   Точність  заїзду  заднім  ходом  у  проміжок  між  транспортними  засобами  визначається  вмінням  водія  швидко  обертати  рульове  колесо  з  крайнього  правого  у  крайнє  ліве  положення,  пильно  стежачи  за  проходженням  правого  крила  автомобіля.

                                                                -6-

   Косогір  необхідно  долати  на  нижчій  передачі  з  увімкненим  переднім  мостом,  рухаючись  на  малій  швидкості  без  перемикання  передач  і  гальмування.  Поворот  рульового  колеса  в  бік,  протилежний  ухилу,  здійснювати  плавно  і  на  невеликий  кут.

   Під  час  руху  по  косогору  автомобіль  необхідно  вести  дуже  повільно,  уникаючи  різких  поштовхів  і  крутих  поворотів,  інакше  він  може  перекинутися.  Якщо  автомобіль  почав  зсуватися,  то  кермо  слід  плавно  повернути  в  бік  ухилу.

   Для  подолання  підйому  необхідно  завчасно  розігнати  автомобіль.  На  крутих  підйомах  не  можна  рухатись  на  вищій  передачі  до  значного  зниження  швидкості,  треба  завчасно  перейти  на  нижчу  передачу.  На  пологому  (не  затяжному)  спуску  можна  рухатись  з  використанням  накату,  а  на  затяжному  та  крутому,  особливо  на  слизькій  дорозі,  необхідно  їхати  на  передачі,  яка  б  дала  змогу  закінчити  підйом  на  цьому  ухилі.

 

                                             

                                                    Лекція  №3  (2 год)

           Тема  14.  Керування  автомобілем  на перехрестях

                            і  пішохідних  переходах .

                                                        План

1.Послідовність  огляду  доріг  під  час  наближення  до  перехресть.

2.Проїзд  нерегульованих  перехресть.

3.Проїзд  регульованих  перехресть.

4.Керування  автомобілем  під  час  проїзду  пішохідних  переходів.

5.Керування  т.з.  під  час  руху  повз  місця скупчення  пішоходів.

6.Особливості  поведінки  дітей  при  дорожніх  обставинах.

7.Керування  т.з.  в  місцях  можливого  виходу  дітей.

 

                                                -1-

 

   Перехрестя  є  найбільш  складними  ділянками    доріг  з  низькою  пропускною  здатністю,  що  часто  призводить  до  скупчення  т.з..  Їх  проїзд  утруднюється  через  велику  кількість  конфліктних  точок  на  перехресті.  Крім  того,  на  перехрестях  через  проїзну  частину  проходять  пішоходи.

   Переважна  більшість  ДТП  на  перехрестях – це  наїзди  і  зіткнення.

   Під’їжджаючи  до  перехрестя  водій  повинен  визначити:

  •  тип  перехрестя;
  •  стан  оглядовості  на  перехресті;
  •  потребу  зміни  положення  на  проїзній  частині;
  •  наявність  світлофорів,  регулювальника,  знаків  і  розмітки;
  •  напрям  головної  дороги;
  •  необхідність  зупинки  та  її  місце  залежно  від  умов  оглядовості.

   Існує  два  типи  перехресть:  регульовані  та  нерегульовані.  Перехрестя  вважається  нерегульованим  у  разі  вимкнення  світлофора  або  його  роботи  в  режимі  миготіння  сигналу  жовтого  кольору  чи  відсутності  регулювальника.  Серед  нерегульованих  перехресть  розрізняють  рівнозначні  та  нерівнозначні.

   Умовою  безпечного  проїзду  є  достатня  оглядовість,  яка  залежить  від  положення  транспортного  засобу  на  проїзній  частині  (мал.60)

   Оглядовість – об’єктивна  можливість  бачити  дорожню  обстановку  з  місця  водія.

   Обмежена  оглядовість – видимість  дороги  у  напрямку  руху,  яка  обмежена  геометричними  параметрами  дороги,  придорожніми  інженерними  спорудами,  насадженням  та  іншими  об’єктами,  а  також  транспортними  засобами.

 

                                                                    Мал.60.Залежність  оглядовості  від  

                                                                                   положення  транспортного

                                                                                   засобу  на  проїзній  частині.

  1.  Погана  оглядовість;
  2.  Задовільна  оглядовість;
  3.  Добра  огядовість

    Якщо  оглядовість  на  перехресті  обмежена,  то  водій  зобов’язаний  знизити  швидкість  або  зупинити  свій  автомобіль  у  тому  місці,  звідки  перетин  доріг  добре  проглядається.

                Перед  виїздом  на  перехрестя  водій  зобов’язаний:

  •  знизити  швидкість;
  •  зайняти  відповідну  смугу  для  руху;
  •  оглянути  перехрестя;
  •  визначити  порядок  проїзду  перехрестя.

                                                          -2-

   Під  час  проїзду  нерегульованого  перехрестя  водій  повинен  додержуватися  такої  схеми  дій:

  •  зайняти  відповідну  смугу  для  руху;
  •  визначити  вид  перетину  доріг  (рівнозначний  або  нерівнозначний);
  •  подивитись  ліворуч – праворуч,  якщо  наближається  транспортний  засіб,  який  має  перевагу  в  проїзді  перехрестя,  треба  дати  йому  дорогу.

   Якщо  водій,  який  має  переважне  право  проїзду  перехрестя,  передбачає  несприятливий  розвиток  подій  у  випадку  порушення  Правил  іншими  водіями,  він  повинен  зупинитися,  щоб  не  допустити  ДТП.

   Розглянемо  докладніше  маневрування  на  чотиристоронньому  нерегульованому   рівнозначному  перехресті  (мал.61).

                                                                          

                                                                         

                                                                            Мал.61.Можливі  маневри  на

                                                                                         перехресті

   Під  час  виконання  лівого  повороту  і  розвороту  (маневри  1-2)  слід  заздалегідь  перестроїтись  у  лівий  ряд  з  дотриманням  вимог  ПДР.

   Виконуючи  ці  маневри  водій  повинен  пропустити  транспорт,  який  рухається  в  зустрічному  напрямі  і  праворуч,  а  також  пішоходів  (мал.62).

                                                                              Мал.62.Послідовність  проїзду

                                                                                           перехрестя  при  лівому  

                                                                                                   повороті

   Якщо  під  час  розвороту  зліва  є  транспортні  засоби,  то  після  виїзду  на  перехрестя  треба  зупинитися  і  пропустити  їх.  Проїжджаючи  перехрестя  у  прямому  напрямі  (маневр  3),  водій  зобов’язаний  дати  дорогу  транспорту,  що  наближається  праворуч,  і  лише  після  цього,  проїхати  перехрестя.

   Під  час  виконання  правого  повороту  (маневр  4)  водій  повинен  дати  дорогу  пішоходам  і  стежити  за  поведінкою  інших  учасників  дорожнього  руху.

   Правий  поворот  довгомірним  транспортним  засобом  виконують,  змістивши  автомобіль  ліворуч,  щоб  уникнути  наїзду  на  тротуар.

   Виїзд  на  головну  дорогу  вимагає  зупинки  автомобіля  перед  виїздом  на  перехрестя,  щоб  не  створювати  перешкод  транспортним  засобам,  що  рухаються  по  головній  дорозі  (мал.63).

                                                                   Мал.63. Вибір  місця  зупинки

                                                                       автомобіля  перед  поворотом:

                                                                      а, в – правильний;

                                                                      б, г – неправильний.

    Досить  поширеним  серед  водіїв  є  незнання  черговості  руху  під  час  проїзду  Т-подібного  рівнозначного  перехрестя.  Наприклад,  водії,  що  рухаються  прямо,  помилково  вважають,  що  вони  мають  перевагу  в  русі  перед  водіями,  які  виїжджають  з  прилеглої  бокової  території  (мал.64).

                                                                      Мал.64. Неправильна  послідовність

                                                                              проїзду  нерегульованих

                                                                              перехресть  рівнозначних  доріг

 

  Часто  водії  порушують  правила  проїзду  перехрестя,  на  якому  змінюється  напрям  головної  дороги.  Небезпечні  ситуації  при  цьому  створюють  переважно  водії,  які  рухаються  по  головній  дорозі,  не  пропускаючи  транспортні  засоби  праворуч  (мал.65).

                                                                      

                                                                       Мал.65. Небезпечна  ситуація  на  

                                                                           перехресті  на  якому  змінюється

                                                                           напрям  головної  дороги

   Багато  непорозумінь  пов’язані  із  сприйманням  водіями  знака  «Проїзд  без  зупинки  заборонено»  на  перехрестях  із  світлофором.  Окремі  водії  при  зеленому  сигналі  світлофора  біля  знака  зупиняються,  забуваючи,  що  в  цьому  випадку,  знак  не  діє.  Інші  водії  не  зупиняються  при  жовтому  миготливому  сигналі  світлофора.

   Типові  і  небезпечні  ситуації  на  нерегульованому  перехресті  виникають  через:

  •  відсутність  достатнього  огляду,  закритого  транспортним  засобом,  що  повертає  (мал.66,  67);

                                                                   

                                                                       Мал.66.При  повороті  ліворуч  слід

                                                                            передбачати  появу  перешкоди

                                                                   

                                                                     Мал.67.Призводять  до  зіткнення:

                                                                     неуважність,  обмежена  оглядовість,  

                                                                     порушення  правил  проїзду

                                                                     перехрестя

  •  поворот  автопоїзда  направо  не  з  правої  крайньої  смуги  (мал.68);

                                                                            Мал.68.Водій  автопоїзда  не

                                                                               бачить  легкового  автомобіля

  •  різке  гальмування  транспортного  засобу,  що  рухається  попереду  (мал.69);

                                                    Мал.69.Різке  гальмування

                                                          може  призвести  до  наїзду