47974

Концепція проекту. Визначення і сутність інвестиційного проекту діяльності

Конспект

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Концепція проекту План лекції: Визначення і сутність інвестиційного проекту діяльності. Структура інвестиційного проекту.Життєвий цикл проекту та його кроки 4.Визначення і сутність інвестиційного проекту діяльності Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування.

Украинкский

2013-12-13

277.5 KB

0 чел.

Тема1. Концепція проекту

План лекції:

Визначення і сутність інвестиційного проекту  діяльності.

Структура інвестиційного проекту.

3.Життєвий цикл  проекту  та  його  кроки

4. Класифікація інвестиційних проектів

1.Визначення і сутність інвестиційного проекту  діяльності

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування.

Це поняття охоплює як стратегічне планування інвестиційної дія-

льності, так  і практичну реалізацію щоденного оперативного управлі-

ння нею.

Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття

інвестиційний проект”, визначимо його у двох аспектах: як документ,

як конкретні дії  інвестора щодо реалізації своїх  інвестиційних

намірів.

Згідно з першим аспектом інвестиційний проект — це спеціально

підготовлена документація з максимально повним описом і обгрунт-

уванням всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розу-

мінні проект є документованим інвестиційним планом.

Щодо другого аспекту інвестиційний проект — це комплекс за

ходів, які здійснює інвестор з метою реалізації свого плану нарощу

вання капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досяг

нення поставлених цілей при обмеженні часових, фінансових і мате-

ріальних ресурсів.

Двохаспектне визначення  інвестиційного проекту дає змогу надалі

точніше й повніше окреслити питання його розробки та експертизи

На відміну від поняття “інвестиційний проект” під терміном “біз

нес-план” розуміють документ, що містить лише економічний план

реалізації проекту та його обгрунтування. Бізнес-план є складовою

інвестиційного проекту.

Інвестиційний проект як план стратегічних дій інвестора в обра

ному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвес

тування. Не викликає сумніву той факт, що інвестор (або його ме

неджер проекту), маючи план, досягне вищих результатів, аніж  у разі

його відсутності. Проект вносить системність та організованість у

процес інвестування.

Аналіз інвестиційних проектів здійснюють з урахуванням сукуп-

ності важливих моментів, що формують розмаїття і типову послі-

довність операцій розробки й оцінки проекту. До них належать:

• комплексність подання процесу  інвестування (маркетингові, ор-

ганізаційні, фінансові, виробничі, трудові та часові параметри);

• урахування зв’язку проекту  із зовнішніми умовами (стан еконо-

міки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, суміс-

ність продукції проекту зі станом ринку, місцеві умови та спів-

робітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна

безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому

ринку праці);

• інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношен-

ня результатів і витрат, пов’язаних з проектом;

• урахування прогнозованої невизначеності проекту та потен-

ційних ризиків;

• застосування методики приведення грошових потоків до єди-

них умов обліку;

• прагнення подати прогнозовану модель проекту з максималь-

ною деталізацією і конкретизацією;

• урахування соціальних  і управлінських аспектів проекту як важ-

ливих умов його майбутньої ефективності.

2.Структура інвестиційного проекту.

Аналіз інвестиційних проектів як предмет вивчення є сукупністю

прийомів і рекомендацій щодо розробки й експертизи проекту з ме-

тою визначення ступеня його повноти, вірогідності, реалістичності

й доцільності.

Загальна схема проектного аналізу складається з таких етапів:

1. Попередній аналіз інвестиційної ідеї.

2. Ідентифікація проекту (регіон, галузь, роль проекту з урахуван-

ням місцевих умов, масштаб проекту, базове підприємство).

3. Інституціональний аналіз (зовнішні умови, юридичні й адміні-

стративні аспекти проекту).

4. Аналіз технічної бази проекту (передбачений виробничий апа-

рат, технологія, організація виробництва та зберігання про-

дукції).

5. Комерційний аналіз проекту (співвідношення проекту і ринків

його продукції, реалістичність прогнозів збуту, достатність ре-

сурсів, можливість управління ресурсами та витратами).

6. Фінансовий аналіз (можливість одержання поточного прибут-

ку, збалансованість грошових потоків, достатність коштів,

здатність розрахуватися з кредиторами проекту, можливість

повернення вкладеного капіталу).

7. Соціальний аналіз (вплив проекту на людей, які працюють над

проектом, оцінка впливу проекту на екологію).

8. Економічний аналіз (цінність проекту для суспільства і країни,

оцінка впливу проекту на соціально-економічну ситуацію у

країні та регіоні).

9. Аналіз запропонованої інвестором системи управління проек-

том і можливостей досягнення поставлених у проекті цілей.

10. Формування комплексної оцінки  інвестиційного проекту (з

урахуванням оцінок наведених сфер впливу проекту)  і рекомен-

дацій інвестору щодо ухвалення рішення про реалізацію його

інвестиційного наміру, поданого у вигляді проекту.

Учасниками інвестиційного процесу є юридичні й фізичні особи,

які пов’язані матеріальними і фінансовими відносинами з процесами

виробництва та реалізації продукції (чи послуг) проекту. Вони, як і

інвестор, є основними зацікавленими сторонами в існуванні проекту

як документованого плану і як конкретних збалансованих дій інвес-

тора щодо його реалізації.

Інвестиційний проект потрібний інвесторові, його партнерам і кре-

диторам, які сформували позикову частину інвестованого капіталу.

У разі відсутності проекту, так би мовити, не виникає предмета перего-

ворів для ухвалення рішення між інвестором, його партнерами та май-

бутніми кредиторами. На етапі реалізації  інвестування без наявності до-

кументованого проекту неможливо ефективно координувати зусилля

учасників проекту. Координуюча роль проекту, звичайно, поступово за-

мінюється реальними укладеними договорами між учасниками, проте

як довгостроковий план проект має значення аж до повної реалізації на-

мірів інвестора.

3.Життєвий цикл  проекту  та  його  кроки

Період, протягом якого готуються і реалізуються інвестиційні на-

міри інвестора, — це життєвий цикл проекту. Він розбивається на

кілька типових кроків:

• формування інвестиційних намірів;

• розробка концепції проекту (конкретизація завдань, вибір про-

дукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учас-

ників проекту, попередня розробка маркетингового та фінан-

сового планів);

• розробка проекту як документованого плану (деталізованого

інвестиційного обгрунтування і плану дій на період життєвого

циклу проекту);

• передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних мож-

ливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовні-

шньої та внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної

реалістичності й доцільності);

• створення (чи придбання) інвестиційного об’єкта “під ключ” і

підготовка до початку його експлуатації;

• експлуатація  інвестиційного об’єкта та повернення через нагро-

мадження поточного прибутку інвестованих у проект коштів

(цей етап називається періодам окупності проекту);

• отримання чистого прибутку з проекту (понад вкладені в ньо-

го кошти);

• завершення або ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж

основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів,

вирішення організаційних  і юридичних питань щодо припинен-

ня господарської діяльності з використанням активів проекту).

Наведені кроки можна об’єднати у три агреговані етапи: перед-

інвестиційний (розробка проекту як документа),  інвестиційний (фор-

мування активів проекту “під ключ”) і експлуатаційний (запуск та

господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточно-

го прибутку, повернення вкладених коштів).

. 4.Класифікація інвестиційних проектів

Проекти класифікують за багатьма ознаками. Основними з них є

такі:

• період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгостроко-

вий проект);

• відношення до вже діючого підприємства чи виробництва (про-

ект, що впроваджується на діючому підприємстві, і проект, що

реалізується при створенні нового підприємства);

• відношення до діючих основних фондів (проект розширення

виробництва, проект модернізації устаткування, проект техніч-

ного переозброєння, проект повної реконструкції);

• масштаб проекту (тактичні та стратегічні проекти, тобто пов’я-

зані зі значною зміною активів, сфери діяльності, форми влас-

ності);

• форма реальних активів (проекти  інвестицій в основні чи в

оборотні фонди).

Тема 2. Технологія розробки інвестиційного проекту та його складові

План лекції:

Послідовність розробки проекту

2.Склад розділів інвестиційного бізнес-плану

1. Послідовність розробки проекту

Івестиційний проект є первинною організаційною ланкою інвес-

тиційної діяльності. Розглянемо технологію розробки проекту як до-

кументованого плану дій інвестора, що містить максимально повний

опис і обгрунтування запланованого використання коштів з метою їх

нарощування. Проект слід розглядати як сукупність таких складових:

• економічний опис — бізнес-план і матеріали для його обгрунтування;

• технічна документація;

• технологічна документація;

• контрактне супроводження — набір укладених або підготовле-

них контрактів (договорів) або інших форм закріплення май-

бутніх відносин між учасниками проекту;

• експертне супроводження — набір експертних висновків, оцінок

або інших форм подання думок фахівців (фізичних або юри-

дичних осіб), компетентних в оцінці процесів  і явищ, з якими бу-

де пов’язана реалізація проекту;

• інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характе-

ризують учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі доку-

менти підприємств, копії звітів підприємств щодо фінансово-

господарської діяльності, прогнози, свідоцтва про право влас-

ності на майно, нормативно-законодавчі акти державного та

місцевого рівня, що впливають на проект.

Проект як план інвестування відіграє важливу роль на етапі прий-

няття рішення про початок його реалізації. Рівень конкретності та

розробки проекту залежить від бажання і можливостей інвестора,

особливостей сфери інвестування та прийнятих у країні обмежень.

Проект потрібен безпосередньо інвесторові. У проекті відбива-

ються наміри інвестора, про які мають знати всі зацікавлені особи:

паpтнеpи, банки, майбутні споживачі, преса, громадськість, трудовий

колектив, органи влади, акціонери та ін.

Економічний аспект проекту у вигляді бізнес-плану має загально-

прийняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно

від галузевих  і регіональних особливостей проекту. Як правило,

бізнес-план  інвестиційного проекту складається з 10–50 сторінок опи-

сів, коментарів, розрахунків, обгрунтувань.

2.2.Склад розділів інвестиційного бізнес-плану

Розглянемо можливий склад розділів  розрахункової частини інвестиційного бізнес-плану .

Основні положення проекту

У першому розділі інвестиційного пpоекту стисло викладають  суть

проекту: мету, обсяг інвестиційних витpат, технологію виpобництва,

доходи, окупність, ефективність, хаpактеp пpодукції, pеальність збуту,

можливих учасників, очікувані результати. Завдання цього розділу —

на кількох сторінках подати основну інформацію, зацікавити партне-

рів і довести переваги проекту.

В наступних pозділах грунтовно і послідовно розкривають зміст

проекту за основними аспектами і заплановані дії щодо його реалі-

зації.

Маркетинговий план проекту

• Опис продукції (послуг), що має виpоблятися за проектом;  її від-

мінність від типової пpодукції, що є на pинку.

• Хаpактеpистика якості пpодукції, обгрунтування  її переваг  і за-

гальної конкуpентоспpоможності.

• особливі (виняткові) якості продукції проекту.

• Умови післяпродажного технічного супроводження під час ек-

сплуатації продукції покупцем та  її гаpантійного технічного об-

слуговування.

• Умови (патенти, автоpські пpава) технічної та інтелектуальної

захищеності пpодукції.

• Обгрунтування пpогнозованої ціни пpодукції чи послуг.

• Прогнозовані обсяги можливої реалізації продукції.

• Рівень конкуренції на ринку продукції проекту.

• Потенційні споживачі пpодукції (юpидичні та фізичні особи).

• Порівняння з пpодукцією конкуpентів на pинку (переваги та

можливі слабкі місця).

• Аналіз конкуpентного сеpедовища (фіpми-виpобники, якість їх

пpодукції, ціни, потенційний обсяг pинку).

• Стpатегія маpкетингової діяльності (заходи просування про-

дукції, організація торговельної мережі, оpганізація pеклами,

витpати на pекламу, ціноутвоpення, можливості стимулюван-

ня пpодажу, фоpмування іміджу пpодукції та фіpми).

Організаційно-виpобничий план

• Номенклатуpа пpодукції та послуг, що вироблятимуться за про-

ектом.

• Обсяг виробництва за видами продукції (або за кожною номен-

клатурною позицією) та періодами часу.

• Календаpний план виpобництва на наступні два-три роки

який pозpоблюють щомісяця або щотижня.

• Забезпеченість виpобництва матеpіально-технічними pе-

суpсами (номенклатуpа, кількість, ціна, загальні витpати, поста-

чальники, можливість отpимання, договоpи на постачання).

• Календарні (щомісячні) плани забезпечення виробництва мате-

ріально-технічними ресурсами • Система контpолю якості пpодукції.

• Місця і умови збеpігання матеpіально-технічних pесуpсів.

• Умови  і календарні графіки збеpігання готової пpодукції на

складах.

• Вплив виробництва на зовнішнє середовище, засоби утилізації

відходів, витpати на дотpимання вимог щодо впливу виробниц-

тва на зовнішнє сеpедовище.

Соціальні аспекти проекту

• Оpганізаційна схема упpавління підпpиємством, пеpелік підpоз-

ділів і хаpактеp взаємодії між ними (технологічної або інфоp-

маційно-функціональної).

• Кеpівники,  їхня службова хаpактеpистика, ділові якості та

об’єктивні дані.

• Штатний pозпис, посадові обов’язки, вимоги до кваліфікації,

спеціальності пpацівників, pозподіл відповідальності між менед-

жерами.

• Посадові оклади або пpогнозовані pівні заpобітної плати

середній рівень оплати праці на одного працюючого за проектом.

Потpеба в навчанні пеpсоналу, пеpіодичність та обсяги витpат,

пов’язаних з підвищенням кваліфікації пpацівників.

Система мотивації та умови стимулювання пpаці, особливо

кеpівних пpацівників усіх pівнів.

Умови праці, заходи з охорони праці та запобігання травма-

тизму.

Витрати на соціально-культурні заходи для персоналу.

Вплив проекту на соціальне середовище в зоні реалізації проек-

ту (залежно від обсягів проекту).

План інвестування

Обсяги та напрямки інвестиційних витpат

Коштоpис інвестиційних витpат.

Використання місцевої  інженерної  інфраструктури (шляхи, енер-

го-, водопостачання, каналізаційна мережа, очисні споруди).

Технічна база підпpиємства (технологія, обладнання, машини,

вимоги до приміщень, будівельні споруди).

Інженерне обслуговування технічної бази проекту.

Обсяги та джеpела фінансування інвестицій.

Обсяг і стpуктуpа основних фондів .

Юpидична фоpма реалізації проекту, фоpма власності на ос-

новні фонди проекту та інші активи.

Базове для проекту підпpиємство, розподіл повноважень і прав

власності між інвестором і базовим підприємством.

Фінансові аспекти

Очікувані у пpогнозованому пеpіоді доходи від pеалізації

пpодукції та послуг.

Витpати на виpобництво .

Обсяги доходів і витpат підпpиємства.

Деталізований у часі прогноз грошових потоків за проектом.

Прогноз активів  і пасивів проекту  із щоквартальною динамікою

(за фоpмою бухгалтеpського балансу підпpиємства).

Обсяги пpибутку і напpямки його викоpистання .

Поpядок фінансування та обсяги позик, потpібних для pеалізації

пpоекту.Терміни і гpафік повеpнення позик.

Пpопозиції щодо умов залучення позикових коштів і поpядок

pозpахунків за фінансовими зобов’язаннями.

Ризики проекту

• Опис пpоблем, що можуть виникнути при pеалізації пpоекту і

вплинути на очікувану його пpибутковість.

• Кількісна оцінка рівня ризику на основі варіантних розрахунків

прогнозованої дохідності проекту.

• Аналіз чутливості pезультатів інвестування до фактоpів, уpа-

хованих у pозpахунку ефективності пpоекту.

• Виявлення та оцінка факторів ризику, що  найбільшою мірою

загрожують проекту.

• План можливих дій щодо нейтpалізації негативних фактоpів

або своєчасного стpахування від наслідків негативних подій.

• Оцінка ефективності  інвестицій за умов можливого (най-

спpиятливішого або найнеспpиятливішого) pозвитку подій,

pозподіл  імовіpностей успішного здійснення  інвестиційних

наміpів  інвестоpів, побудова  інтеpвалів  і меж задовільного

pозвитку запpоектованих подій.

Організація управління проектом

• Визначення етапів або робіт, потрібних для здійснення проекту.

• Призначення відповідальних менеджерів для управління кож-

ним етапом або роботою.

• Система мотивації для виконавців.

• Календаpні плани виконання pобіт (зміст кожної роботи,

вартість, трудомісткість, початок, завершення, загальний час до

завершення етапу, послідовність етапів).

• Бюджет капітальних витрат і джерел їх фінансування.

• Бюджет поточних доходів і витрат за проектом.

• План оpганізації монітоpингу за відхиленням від плану pобіт.

• Плани та оpганізація подолання можливих відхилень від пла-

нових показників-оpієнтиpів.

• Кpитеpії пpийняття pішення щодо виходу з пpоекту та міні-

мізації збитків.

Обгрунтування ефективності проекту

• Розрахунок загальної дохідності проекту.

• Вибір критеріїв для оцінки проекту.

• Обгрунтування норми дисконтування для приведення грошових

потоків до єдиного еквівалента.

• Розрахунок чистої приведеної вартості проекту.

• Розрахунок рентабельності проекту.

• Термін окупності інвестицій.

• Співвідношення доходів і витрат за проектом.

• Порівняння ситуацій “у разі реалізації проекту” і “без проекту”

для  інвестора  і підприємства, на якому реалізується проект.

Усі розділи бізнес-плану взаємопов’язані . Рівень цього

зв’язку становить суть поняття внутрішньої узгодженості проекту.

Повнота і аргументованість бізнес-плану інвестиційного пpоекту

крім основного призначення — інформаційного забезпечення про-

цесу прийняття рішення про інвестування) свідчать пpо рівень квалі-

ікації  і досвіду pозpобника пpоекту, його ділових якостей. Розpобка

інвестиційного пpоекту є методом аналізу та пpогнозування pоботи

підпpиємства. Отже, важливі як pезультат бізнес-плану, так і пpоцес

розробки.

Бізнес-план пpоекту має бути пpостий  і зpозумілий, стислий  і

добpе офоpмлений, містити лише перевірену інформацію, конкpетні

твеpдження, показники й pозpахунки.

Тема 3. . Оцінка фінансової спроможності проекту

План лекції:

Структура фінансового плану проекту

2.Прогноз показників бухгалтерського балансу до завершення

реалізації проекту. Прогноз фінансової віддачі проекту

Фінансово-економічний аналіз стабільності підприємства,

на базі якого реалізується проект

1Структура фінансового плану проекту

Фінансовий аналіз проекту припускає дослідження співвідношен-

ня грошових потоків за проектом з метою визначення його сумарної

вигоди в найліквіднішій, грошовій формі.

Фінансові потоки проекту є результатом керування його ресур-

сами — фінансовими, матеріальними і трудовими. Вони агрегують і

відбивають у вартісній формі результативність усіх аспектів проекту.

Фінансовий план складають після розробки  інших розділів бізнес-пла-

ну, тому що він на них грунтується. Після розробки фінансового пла-

ну розраховують показники ефективності проекту, які можна вважа-

ти продовженням фінансового плану, оскільки інформацією для роз-

рахунку ефективності проекту є узагальнені у фінансовому плані

прогнозовані грошові потоки.

Фінансовий план проекту, як правило, містить такі складові :

• прогноз доходів і витрат;

• прогноз грошових потоків протягом реалізації проекту;

• прогноз активів і пасивів проекту (бухгалтерського балансу);

• розрахунок потреби в  інвестиційних витратах для реалізації

проекту;

• джерела засобів для фінансування проекту;

• графіки погашення боргів;

• прогноз фінансового стану базового підприємства.

Під час реалізації проекту відбувається постійний рух фінансових

ресурсів у формі грошових потоків: платежів і надходжень, відпливів

і припливів. Співвідношення цих потоків свідчить про спроможність

проекту повертати інвестиційні витрати в період створення активів

проекту і збільшувати їх.

У загальному випадку до грошових потоків зараховують:

• приплив коштів;

• продаж товарів і надання послуг

• продаж матеріальних активів;

• зменшення дебіторської заборгованості по розрахунках із спо-

живачами;

• одержання позик;

• доходи від здавання активів в оренду;

• кошти статутного фонду;

• доходи від продажу цінних паперів;

• доходи від володіння цінними паперами;

• інші доходи;

• відплив коштів;

• придбання основних засобів;

• поповнення оборотних коштів;

• поточні витрати на виробництво товарів і надання послуг;

• сплата податків та інших обов’язкових платежів;

• зменшення заборгованості перед постачальниками сировини і

матеріалів;

• погашення векселів, облігацій та інших власних боргових зо-

бов’язань;

• виплати відсотків і основної суми боргу по кредитах та інших

боргових зобов’язаннях;

• виплати частини прибутку акціонерам;

• придбання цінних паперів;

• інші платежі.

Різниця між припливом і відпливом засобів у певний період часу

становить чистий грошовий потік. Плануючи обсяги грошових по-

токів у зв’язку з реалізацією проекту, необхідно враховувати лише по-

токи, безпосередньо пов’язані з проектом, відкидаючи ті, що існують

на підприємстві й без реалізації проекту.

У період реалізації проекту чистий грошовий потік постійно має

бути додатним. У противному разі реалізація проекту призведе до по-

гіршення фінансового стану базового підприємства, зменшення його

активів.

У проекті прогнозують грошові потоки для всіх розрахункових

періодів терміну життя проекту, включаючи всі розрахункові припли-

ви  і відпливи засобів (пов’язані з виробничою,  інвестиційною  і фінан-

совою діяльністю).

Звіт про прибуток відбиває баланс припливів і відпливів коштів,

пов’язаних  із поточною експлуатацією активів проекту. Прибуток є ре-

зультатом перевищення доходів над витратами; він має бути достатній

за значенням для забезпечення повернення вкладених у проект засобів

і отримання чистого прибутку за проектом (понад вкладені кошти).

Звіт про прибуток дає змогу оцінити достатність очікуваної при-

бутковості проекту, приросту його вартості й розраховувати показ-

ники ефективності проекту.

Прогноз прибутку надає інформацію для аналізу поточного ста-

ну активів проекту і оперативних дій з метою відновлення (у разі по-

треби) запланованого рівня прибутковості виробництва товарів  і по-

слуг. Цього можна досягти, підвищуючи конкурентоспроможність

продукції на ринку (і збільшуючи доходи від продажу) або знижую-

чи витрати на виробництво (за рахунок економії матеріальних і тру-

дових ресурсів). Отже, звіт про прибуток як частина фінансового пла-

ну проекту містить інформацію для організації фінансового моніто-

рингу за ходом реалізації проекту.

2.Прогноз показників бухгалтерського балансу до завершення реалізації проекту. Прогноз фінансової віддачі проекту

Зведену фінансову оцінку стану активів і пасивів проекту в період

реалізації проекту можна отримати з прогнозованих даних бухгал-

терського балансу.

Прогнозовані дані активів проекту характеризують вартість за-

собів (у матеріальній  і фінансовій формах), що складають капітал про-

екту. Динаміка пасивів проекту характеризує обсяги  і структуру дже-

рел фінансування проекту, у тому числі стан боргових зобов’язань за

надані позикові засоби для реалізації проекту.

Прогнозовані баланси за проектом можна складати за структурою

рахунків, прийнятих при підготовці звітних щоквартальних бухгал-

терських балансів підприємства або за збільшеною схемою з обліком

агрегованих позицій активів і пасивів проекту.

Окремим розділом фінансового плану є план фінансування про-

екту. До нього входять визначення потреби у фінансових ресурсах для

реалізації проекту і план його забезпечення фінансовими ресурсами.

План фінансування розробляють на кожний тиждень і день, особли-

во в перші місяці реалізації проекту. Потреби у фінансових ресурсах

і джерелах їх покриття мають бути синхронізовані так, щоб у кожний

період не було дефіциту коштів для запланованих витрат. Невиконан-

ня цієї умови при фінансовому плануванні проекту є значним недо-

ліком — фактором ризику.

Розглянемо інвестиційні потреби проекту.

1. Прямі інвестиції в основні засоби:

• вартість придбання будівель і споруд;

• будівництво будівель і споруд;

• ремонтно-будівельні роботи;

• вартість машин і устаткування;

• доставка й монтаж машин і устаткування;

• вартість технологічних пристроїв  і оснащення, що забезпечують

роботу основного устаткування;

• вартість модернізації чи капітального ремонту устаткування пе-

ред використанням у проекті (у разі придбання чи оренди не-

нового обладнання).;

2. Прямі інвестиції в оборотні кошти:

• створення запасів сировини, основних  і допоміжних матеріалів;

• приріст запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів;

• запаси виробів у незавершеному виробництві;

• створення запасів готової продукції;

• приріст запасів готової продукції на складі;

• збільшення дебіторської заборгованості за операціями з поста-

чальниками сировини  і матеріалів, комплектуючих виробів, па-

лива й енергії.

3.Прямі інвестиції в нематеріальні активи:

• придбання патентів і ліцензій;

• придбання торгових марок;

• придбання програмних продуктів;

• придбання проектної документації й інформації в різних фор-

мах.

4. Супутні інвестиції в об’єкти, пов’язані територіально чи функ-

ціонально з проектом:

• транспортна інфраструктура;

• інженерна інфраструктура (енерго-, водо-, газопостачання, ка-

налізація тощо);

• соціальна інфраструктура проекту;

• охорона навколишнього середовища.

5. Інвестиції в науково-дослідні роботи та проектно-конструк-

торські розробки, що забезпечують проект на підготовчому

етапі чи супроводжують його протягом усього періоду його ре-

алізації.

6. Резерв засобів для непередбачених інвестиційних витрат.

Джерелами коштів для покриття потреб проекту можуть бути

власні фінансові ліквідні ресурси інвестора, позичені кошти (з офор-

мленням боргових зобов’язань інвестора), залучені кошти партнерів

(із переданням частини прав управління активами проекту, але без

боргових зобов’язань інвестора), кошти іноземних інвесторів, кош-

ти державного бюджету чи місцевих бюджетів; засоби, надані проек-

ту в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних

активів.

Використані у проекті для первісного фінансування засоби ма-

ють вартість, яку сплачує інвестор. Вартістю власних засобів інвес-

тора є сума, яку міг би отримати (заробити) інвестор, якби викорис-

товував свій капітал не в цьому конкретному проекті, а в  інших

альтернативних безризикових проектах. Це так звана альтернатив-

на вартість власного капіталу інвестора.

Власні фінансові ресурси підприємства, яке інвестує проект, мо-

жуть складатися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, на-

громадженої частини амортизаційного фонду  і коштів від мобілізації

внутрішніх активів. До останнього належать кошти від продажу зай-

вого устаткування, продажу (для зменшення обсягу запасів) частини

матеріальних ресурсів, здавання майна в оренду, продажу дебіторсь-

кої заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація

внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що при

реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може упо-

вільнитися виробничий процес  і вивільниться частина оборотних

коштів.

Позикові фінансові ресурси, як правило, складаються з довготер-

мінового банківського кредиту, емісії боргових зобов’язань підприєм-

ства (облігації й векселі) і позик інших юридичних осіб.

Близькі до позикових лізингові форми використання матеріальних

активів (зазвичай це основні фонди). Підприємство отримує право

використовувати матеріальні активи під фінансові зобов’язання,

погасити їх вартість у формі орендної плати за графіком і у встанов-

лених сумах. Використання лізингових форм фінансування активів

проекту не знижує загальної вартості проекту, проте дає змогу роз-

поділяти її частину в часі. Це робить проект реальнішим щодо необ-

хідних засобів і ліквіднішим, тому що орендоване майно при визна-

чених у договорі оренди умовах може бути повернене орендарю в разі

невдачі проекту. В умовах розвиненого ринку лізингові форми фінан-

сування реальних проектів дістали великого поширення (до 15 %

інвестиційних витрат).

Залучені фінансові ресурси складаються зазвичай  із коштів від

продажу акцій і пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у ста-

тутний фонд підприємства. Це передбачає подальше передання но-

вим акціонерам частини прав на управління підприємством, що реа-

лізує проект, а також частини поточного прибутку (у формі диві-

дендів). Проте  інвестор при цьому не несе боргових зобов’язань щодо

повернення залучених за допомогою акціонування капіталів.

Використання позикового чи залученого капіталу вважається вигід-

ною  інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість

власного капіталу. Підвищення прибутковості власного капіталу

інвестора після залучення до проекту позик називають використанням

фінансового важеля. Проте це вигідно лише тоді, коли ціна (плата за

використання) позикового капіталу нижча за прибутковість викорис-

тання всього капіталу (прибутковість проекту загалом).

Узгодженість у часі й за сумами потоків інвестиційних витрат і

джерел  їх покриття при реалізації проекту перевіряють за допомогою

календарних планів погашення боргових зобов’язань за проектом.

Такий план доцільно розробляти на кожний день протягом перших

кількох місяців реалізації проекту  і на кожний тиждень до повної

окупності проекту.

Фінансову можливість щодо вчасного виконання боргових зобо-

в’язань за проектом визначають з урахуванням грошових потоків за

такою схемою:

1. Сума заборгованості на початок періоду.

2. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні підпри-

ємства на початок планового періоду.

3. Поточні доходи за проектом.

4. Поточні витрати на виробництво.

5. Інвестиційні витрати.

6. Сплата податків та інших обов’язкових платежів.

7. Заборгованість на кінець періоду (п. 1 – п. 2 – п. 3 + п. 4 + п. 5 +

+ п. 6).

3. Фінансово-економічний аналіз стабільності підприємства,

на базі якого реалізується проект

У разі прийняття проекту він має спиратися на загальноприйняту

форму організації діяльності у вигляді підприємства (що створюється

або вже діє) з його відповідними активами та пасивами. Під час фінан-

сового аналізу оцінюють фінансову спроможність проекту і підпри-

ємства, що буде базовим для нього.

Аналіз фінансового стану підприємства, на базі якого реалізову-

ватиметься проект, передбачає комплексне дослідження поточного

стану  і його прогноз на період реалізації проекту. Схема аналізу скла-

дається з шести етапів.

1. Аналіз грошових потоків підприємства: доходи, витрати, при-

буток,  їх використання, амортизаційні відрахування, середньо-

місячний приріст фінансових ресурсів підприємства.

2. Аналіз ліквідності балансу підприємства: оцінка активів і па-

сивів підприємства, зміна ліквідних активів, оцінка коротко-

строкових зобов’язань, середньомісячні обсяги прибутку  і про-

дажів.

3. Аналіз фінансової стабільності підприємства, співвідношення

власних  і позикових коштів, джерела формування запасів  і вит-

рат, власні оборотні кошти.

4. Аналіз платоспроможності підприємства, співвідношення ак-

тивів і боргових зобов’язань підприємства, показники рента-

бельності продукції і капіталу.

5. Оцінка поточної ринкової вартості підприємства і її прогноз у

випадку реалізації проекту.

6. Організація обліку  і фінансове планування на підприємстві.

Аналітичний облік грошових потоків на підприємстві. Ділові

якості фінансових менеджерів.

На основі результатів аналізу здійснюють узагальнену оцінку

якості фінансового керування підприємством  і його  інвестиційної

привабливості для реалізації проекту.

Фінансовий план проекту може містити багато додатків, що

підтверджують привабливість проекту, вірогідність прогнозів, додат-

кову інформацію про підприємство чи проект. Зокрема, серед них

можуть бути такі звітні (за останні три-чотири роки) і прогнозовані

за період реалізації проекту) документи та розрахунки:

• звіти про прибуток;

• звітні бухгалтерські баланси;

• аналітичні матеріали щодо зміни фінансового стану підприєм-

ства;

• звіти щодо використання прибутку;

• документи, що підтверджують  інформацію, використану у про-

гнозах фінансового плану проекту;

• висновки аудиторських перевірок.

Тема 4 Оцінка ефективності проекту

План лекції

Кількісна  оцінка  зміни  вартості  грошей  з  часом.

Методи приведення майбутніх грошових доходів до поточної вартості

2. Розрахунок показників чистої приведеної вартості проекту (NPV).

3. Внутрішня  норма  прибутковості  (IRR).

4. Порівняння проектів з різними періодами життя

Ефективність інвестиційного проекту визначається через оціню-

вання співвідношення грошових потоків за проектом. Позитивний

чистий грошовий потік (як різниця між припливом та відпливом

коштів) формує економічну вигоду проекту для інвестора.

Загальна доходність проекту визначається як середньорічний

приріст активів проекту, поділений на вартість активів на початок

року.

Для будь-якого проекту спочатку характерні інвестиційні витра-

ти, а потім — доходи від проекту. Іноді частково це відбувається

водночас. Проте проект окуповується лише через певний час, по-

трібний для того, щоб доходи, нагромаджуючись, зрівнялися з пер-

винними інвестиційними витратами організатора проекту. При цьо-

му слід ураховувати, що кожна гривня, яку має інвестор сьогодні і

вкладає у проект, і гривня, яку інвестор планує отримати в майбут-

ньому від проекту, не рівноцінні й не тільки через інфляцію.

Обсяги коштів, що інвестуються у проект, і обсяги доходів за про-

ектом відокремлені в часі і для порівняння мають бути поставлені в

однакові умови обліку за часом. Для цього використовують спеці-

альну методику приведення (дисконтування) грошових потоків за про-

ектом до якогось одного періоду часу (найчастіше до першого року

реалізації проекту, коли, власне, кошти вкладаються у проект). Про-

цес приведення грошових потоків за проектом до єдиного еквівален-

та в аналізі інвестиційного проекту має суттєве значення, особливо в

нестабільних умовах економіки України.

Наведемо простий методичний апарат відповідних кількісних

розрахунків за допомогою так званої формули складних відсотків.

Якщо  інвестор, маючи 100 тис. грн, вкладе  їх у безризиковий або

малоризиковий фінансовий інструмент (у державні облігації, банків-

ські депозитні сертифікати тощо), наприклад, під 5 % річних, то че-

рез рік він отримає 105 тис. грн, через два роки — 110,3 тис. грн, че-

рез три роки — 115,8 тис. грн.

У загальному вигляді таке зростання вартості грошей можна по-

дати у вигляді формули

де F t майбутній еквівалент суми Р, який буде отримано в t-му році;

Р — теперішня сума коштів; r — дисконтна ставка; t —  індекс (поряд-

ковий номер) року (або  іншого періоду часу, вибраного для врахуван-

ня зміни вартості грошей) починаючи з наступного за поточним.

Перехід від оцінки теперішньої вартості грошей Р до оцінки їх вар-

тості в майбутньому F називають компаундуванням, а

( 1  — r t) коефіцієнтом компаундування.

Наведеною формулою можна скористатися  і для переходу від вели-

чини очікуваних у майбутньому доходів до їх теперішнього еквівален-

та. Наприклад, щоб через два роки мати 100 тис. грн, сьогодні достат-

ньо мати 91 тис. грн і використати їх, інвестувавши в малоризиковий

фінансовий інструмент під 5 % річних. Через два роки можна отрима-

ти 100 тис. грн, що нам потрібні. Можна вважати, що 91 тис. грн є сьо-

годнішнім еквівалентом 100 тис. грн, що будуть потрібні через два

роки.

У загальному вигляді такий перехід (приведення) від обсягу гро-

шових коштів майбутнього періоду Ft до еквівалента (у теперішніх

умовах) у поточному році Р називають дисконтуванням; його ілюст-

рує формула

де r — дисконтна ставка, однакова для всіх років прогнозованого

періоду. Якщо r прогнозується змінною, то формула приведення до-

ходів t-го року до теперішнього еквівалента (t = 0) матиме вигляд

Розглянемо приклади розрахунків приведення грошових потоків

до порівнянних умов стосовно фактора часу.

Приклад 1. Якому поточному еквіваленту дорівнює сума 200 тис. грн, яку

інвестор сподівається отримати у п’ятому році реалізації свого проекту (дис-

контну ставку для приведення інвестор бере на рівні 3 % для першого року,

4 % — для другого і 5 % — для подальших трьох років).

Вартість майбутніх коштів F5 треба привести до поточного періоду P:

Приклад 2. Виробничий проект потребує  інвестування 2500 тис. грн

і дасть змогу отримати протягом п’яти років щорічний чистий прибуток

700 тис. грн. Визначити доцільність такого проекту.

Проект можна вважати доцільним, якщо сума отриманого чистого при-

бутку на всі п’ять років перевищить витрачений капітал. Але для порівнян-

ня треба привести доходи від проекту за кожний майбутній рік до єдиних

умов обліку (до сьогоднішнього еквівалента), тобто до року, коли здійсню-

ється інвестування 2500 тис. грн.

Нехай водночас є можливість інвестувати ті самі 2500 тис. грн на фінан-

совому ринку в малоризикові інструменти під 10 % річних. Цю альтернати-

ву розглядуваному виробничому проекту використаємо як дисконтну став-

ку в розрахунках.

Виробничий проект забезпечить приведений дохід:

Сума 2660 тис. грн є загальним приведеним результатом виробничого

проекту за п’ять років. Щоб отримати її, ще до першого року потрібно було

витратити 2500 тис. грн. Суми 2660 і 2500 тис. грн можна порівнювати, тому

що вони приведені до одного періоду часу. Оскільки чистий приведений при-

буток перевищує інвестиційні витрати на 160 тис. грн, то проект можна вва-

жати доцільним.

Якби ми порівнювали 2500 тис. грн з недисконтованим прибут-

ком, тобто вважали, що кожна одиниця доходів незалежно від року

отримання має однакову цінність, то загальний прибуток становив

би 700 5 = 3500 тис. грн. Механізм дисконтування майбутніх грошо-

вих надходжень практично є методом об’єктивнішого (реалістичного)

порівняння доходу від проекту з урахуванням можливого доходу від

найпростішого альтернативного проекту використання тих самих

коштів на фінансовому ринку.

Виробничий проект виявився рентабельнішим варіантом викори-

стання коштів (2500 тис. грн). Але це ще не кінцевий результат. До-

цільність проекту має перевірятись також  іншими показниками  і якіс-

ним аналізом, у тому числі параметром ризику.

Зазначимо, що можливість використання  інвестицій просто як

вкладання в безризиковий інструмент на фінансовому ринку, який

принесе щорічні відсотки приросту вкладених коштів, є альтернатив-

ним варіантом використання коштів для будь-якого інвестиційного

проекту. Цей принцип лежить в основі методу приведення грошових

потоків до одного еквівалента в часі.

Методологічним принципом оцінки ефективності є порівняння ре-

зультатів і витрат. Для інвестиційних проектів це означає порівнян-

ня обсягів доходів  і витрат, що  їх забезпечили. Використовують

кілька показників, що базуються на різних варіантах співвідношен-

ня між доходами і витратами при інвестуванні.

Введемо умовні позначення економічних показників, що будуть

використані при визначенні доцільності інвестиційного проекту:

Р — обсяг доходів від проекту (найчастіше це доходи від реалі-

зації продукції, послуг або активів проекту);

Bu — інвестований капітал (інвестиційні витрати);

Be— поточні витрати за проектом (витрати на виробництво про-

дукції або послуг за проектом), тобто експлуатаційні ви-

трати;

A — річна амортизація основних фондів, в які інвестовано капі-

тал;

Т — період реалізації проекту (кількість років);

t — порядковий номер кожного року (у вигляді  індексу при

відповідних показниках) (t = 1, 2, …, Т );

r — річна дисконтна ставка, яку використовують для приведен-

ня грошових потоків майбутніх періодів до умов поточного

року.

Для кожного проекту залежно від критеріїв, якими ке-

рується  інвестор, рівень r може бути різний, враховуючи

макроекономічну ситуацію у країні, рівень ризикованості

економіки країни, галузі, проекту, середню дохідність капі-

талу інвестора, вартість його капіталу, співвідношення по-

зиченого і власного капіталу та інші причини;

K — коефіцієнт приведення,

Річна дисконтна ставка для приведення майбутніх грошових по-

токів у поточні умови обліку є суб’єктивним показником відношен-

ня інвестора (розрахунки виконують передусім для нього, тому що

саме він ризикує при інвестуванні своїм капіталом і приймає рішен-

ня) до зміни з часом вартості грошей. Як правило, дисконтну ставку

можна подати у вигляді суми трьох елементів:

• середня дохідність на фінансовому ринку грошових коштів при

використанні безризикових фінансових  інструментів (це альтер-

натива будь-якому проекту інвестування);

• рівень ризику, пов’язаний з нестабільністю економіки країни

(вірогідність для прогнозованого періоду того, що буде досяг-

нуто макроекономічним рівнем, який несподівано погіршить

показники проекту);

• рівень ризику, пов’язаний з проектом, для якого встановлюється

дисконтна ставка (вірогідність у прогнозованому періоді нега-

тивних подій у керуванні проектом, що позначаться на проекті).

Визначивши конкретні кількісні оцінки кожного елемента,  інвестор

формує рівень дисконтної ставки для розрахунків. Це буде його бачен-

ня зміни вартості грошей у часі. Наприклад, якщо інвестор узяв дис-

контну ставку 18 %, то це означає, що кожну гривню доходу за перший

рік реалізації проекту він оцінює сьогодні як 85 коп., кожну гривню до-

ходу за другий рік — як  72 коп. і т. д. Це випливає з відповідних ко-

ефіцієнтів приведення:

Виходячи із зазначених умовних позначень наведемо характерис-

тику показників ефективності проекту.

1. Чиста приведена вартість (цінність) проекту визначається як

загальна різниця між приведеними доходами і витратами за проектом

за всі роки його реалізації:

Проект отримає позитивну оцінку, якщо NPV > 0.

2. Термін окупності проекту Tk — це мінімальна кількість років ре-

алізації проекту, при якій загальний приведений прибуток перевищу-

ватиме обсяг інвестованого капіталу. Для певного терміну окупності

має виконуватися рівність

де Tk  — кількість років, потрібних для того, щоб обсяг прибутку від

інвестицій зрівнявся з обсягом Bu  (термін окупності).

3. Коефіцієнт доходів і витрат (співвідношення доходів і витрат)

свідчить про те, який дохід за проектом припадає на одиницю загаль-

них витрат (інвестованого капіталу та поточних експлуатаційних вит-

рат). Обидві величини (чисельник  і знаменник) розраховують як при-

ведені до поточного моменту часу

:Проект отримає позитивну оцінку, якщо k > 1.

4. Коефіцієнт прибутковості (співвідношення прибутку та інвес-

тованого капіталу) свідчить про те, скільки (за весь час реалізації про-

екту) приведеної вартості поточного прибутку припадає на одиницю

приведеної вартості інвестованого капіталу:

Проект отримає позитивну оцінку, якщо g ≥ 1.

5. Внутрішня норма прибутковості R — це дисконтна ставка r, при

використанні якої чиста приведена вартість (цінність) інвестування

дорівнюватиме нулю, тобто виконуватиметься рівність

розрахунку R використовують кілька методів: розв’язують

наведене рівняння, добирають  і перевіряють кілька послідовних

значень r, будують графік залежності між NPV та r (рис. 8.1).

Рис. 8.1.

Залежність NPV проекту від обраної дисконтної ставки r

Проект отримає позитивну оцінку, якщо внутрішня норма його

прибутковості перевищуватиме дохідність капіталу  інвестора, на яку

він сподівається: R > Rn.

Внутрішня норма прибутковості є тією межею, вище якої проект дає

від’ємну загальну прибутковість. Розраховане для проекту значення R0

має порівнюватися з дохідністю використання капіталу, яку очікує

на яку згоден інвестор Rn.

6. Показник фондовіддачі f проекту визначає співвідношення по

точного прибутку за проектом (у чисельнику) і залишкової вартості

інвестованого капіталу (у знаменнику) з урахуванням  їх щорічної

амортизації (зношення):

показник свідчить про те, який у середньому прибуток отримає

інвестор на 1 грн інвестованого капіталу.

1. Чиста приведена вартість проекту є сумою за графою 8:

NPV = 9,3 тис. грн.

2. Термін окупності Tk   —  це кількість років дії проекту, для яких

число у графі 10 перевищуватиме обсяг інвестицій 15 тис. гр

Tk ≈ 4 роки.

3. Коефіцієнт співвідношення доходів і витрат k розраховують

підсумками по графах 11 і 12 розрахункової таблиці:

4. Коефіцієнт прибутковості (підсумок графи 9, поділений н

підсумок графи 13)

Для розрахунку внутрішньої норми прибутковості проект

розраховують NPV для кількох значень r.

Отримані результати наведені в табл. 8.2.

Побудуємо графік залежності NPV від r (рис. 8.2), звідки випли-

ває, що R ≈ 47,5 %.

6. Для розрахунку фондовіддачі інвестицій потрібно мати додат-

кову  інформацію про річні обсяги амортизаційних нарахувань на

основні фонди, створені за рахунок інвестицій.

Це означає, що середній рівень фондовіддачі становитиме 3,1 грн над-

ходжень на кожну 1 грн уведених за проектом основних фондів.

Тема5. Визначення інвестиційного ризику проекту

План лекції

  1.  Сутність  і  класифікація  інвестиційних  ризиків

   2.Наявність  в  проекті  типових  заходів  зменшення  інвестиційного     ризику .

   3. Аналіз чутливості реагування проекту на основні фактори ризику.

Ризик  існує лише щодо подій, які не відбулися, тобто прогнозують-

ся, очікуються в майбутньому. Невизначеність щодо тієї чи  іншої

ситуації, яка може скластися в майбутньому, і формує поняття ризи-

ку. Рішення про використання свого капіталу  інвестор приймає,

орієнтуючись на прогноз майбутніх подій за проектом згідно з бізнес-

планом. Насамперед інвестор зацікавлений у прибутковості. Велике

значення для нього мають також гарантованість виконання бізнес-

плану, впевненість у тому, що проект реалізується успішно.

Інвестиційний план завжди оpієнтується на майбутнє  і тому пов’я-

заний з великою невизначеністю щодо економічної ситуації та

поведінки людей. Досить  імовіpно, що з об’єктивних чи суб’єктивних

пpичин інвестиційні плани не реалізуються.

Під інвестиційним pизиком pозуміють імовірність нездійснення

запланованих цілей інвестування (у вигляді пpибутку або соціально-

го ефекту). Ризику важко позбутися, але ним можна керувати, зазда-

легідь оцінюючи, розраховуючи, описуючи, плануючи дії, що мають

знизити вірогідність небажаних подій під час реалізації  інвестиційно-

го проекту. Цей комплекс дій становить зміст управління ризиком і

дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від

них. Проте повністю гарантувати щось у майбутньому не вдається

нікому, у тому числі й інвесторові.

Ризик можуть спричинити несприятливі умови, спільні для всіх сфер

економіки, — у цьому разі ризик називають систематичним (загаль-

ноекономічним). Якщо ризик пов’язаний з умовами конкретного про-

екту, то він є індивідуальним (несистематичним). Залежно від чинників

ризик поділяється на багато видів Фактично будь-яка подія

або дія інвестора щодо реалізації проекту супроводжується ризиком

невиконання проекту. Наприклад, ризик низької якості будівельних

робіт, ризик впливу на проект значної девальвації гривні, ризик тех-

нічних відмов обладнання, ризик втрати кваліфікованого персоналу,

ризик розриву договору оренди приміщень тощо. Будь-яка подія при

реалізації проекту дає однойменний ризик. Виокремлюються також

агреговані типи ризиків.

Політичний, правовий  і загальноекономічний ризики належать до

зовнішніх умов реалізації інвестицій. Інші форми ризику передусім

пов’язані з можливими помилками планування та організації саме

проекту.

Технічний ризик зумовлений недоліками та помилками різних

аспектів інвестування (якість проектування, технічна база, вибрана

технологія, організація управління проектом, перевищення коштори-

су тощо). Фінансовий ризик пов’язаний з тим, що не досягаються цілі

певних складових фінансового плану проекту: джерела та обсяги

фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, несвоєчас-

не надходження коштів від реалізації, неплатоспроможність покупців

продукції, власні підвищені витрати за проектом тощо.

Маркетинговий ризик виникає через прорахунки під час оціню-

вання ринкових умов дії проекту: ринок збуту та постачання сирови-

ни й матеріалів, організація реклами та збутової мережі, обсяг рин-

ку, час виходу на ринок, цінова політика, низька якість продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з недостатньою розробкою питань

впливу на навколишнє середовище, можливої аварійності, з відноси-

нами з місцевою владою та населенням. Ризик учасників проекту

пов’язаний з усіма несподіваними подіями в управлінні та фінансо-

вому стані підприємств-партнерів.

Завдяки комплексним діям інвестор може зменшити ризик, проте

повністю його подолати неможливо. У загальному випадку вибір

інвестиційного проекту є компромісом між намаганням отримати

прибуток і врахуванням його реалістичності (рівнем ризику та його

оцінкою). Серед засобів зниження ризику слід відокремити загально

прийняті прийоми та рекомендації

• страхування проекту як єдиного комплексу або, якщо це не вда-

ється (через значний ризик українські страхові компанії прак

тично ігнорують цей вид страхових послуг), страхування окре

мих активів проекту;

• забезпечення високої ліквідності  інвестицій. Бажано, щоб акти-

ви проекту мали ринковий попит не лише з боку проекту. Це га-

рантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проек-

ту  і зменшить збитки від рішення про вихід з проекту. Про

ліквідність активів проекту слід вирішити заздалегідь, до прий-

няття рішення щодо його реалізації;

• диверсифікація — розподіл капіталу за кількома об’єктами

(проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на

ефективність всієї програми інвестицій. Диверсифікація може

здійснюватися також у межах одного проекту: орієнтація на

кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в

різних місцях або регіонах, використання обладнання різних

типів тощо;

• розподіл проекту на кілька частин і створення об’єкта інвесту-

вання як об’єднаного комплексу таких частин. Кожну з частин

комплексу можна буде експлуатувати автономно, вона давати-

ме прибуток  і окупатиме витрати. Крім фінансової економії

коштів через передчасне введення об’єкта в експлуатацію по-

етапність забезпечує перевірку комерційної реальності проек-

ту і ранню діагностику доцільності проекту при використанні

лише частини капіталу;

• хеджування — використання механізмів закріплення договір-

них умов у відносинах партнерів на прогнозований період з тим,

щоб обидві сторони, які домовляються, “забезпечили тили” в

разі негативних змін у кон’юнктурі ринку в майбутньому;

• своєчасне планування та створення необхідних резервів  і запасів

матеріальних та фінансових ресурсів, а також часу;

• кваліфіковане опрацювання договорів  і контрактів між партне-

рами  інвестиційного проекту, своєчасне опрацювання в них

прав та обов’язків сторін за умов можливих негативних подій і

конфліктних ситуацій;

• повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів,

постійний  інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у парт-

нерів, споживачів, в економіці країни;

• орієнтація на сфери діяльності з підвищеним рівнем монопо-

лізму (регіонального, місцевого) на ринку, на взаємопов’язані

виробництва (інтегрований бізнес);

• використання загальноприйнятих систем і засобів безпосеред-

ньої охорони майна проекту.

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовують прин-

цип встановлення рівня невизначеності можливих змін показників

ефективності проекту в разі несприятливих для проекту подій. Для

цього здійснюють варіантні розрахунки показника ефективності

проекту (іноді за допомогою ПЕОМ отримують десятки тисяч про-

гнозованих варіантів проекту) і на основі їх відхилень від середнього

значення визначають рівень невизначеності проекту. Таким показ-

иком може бути середньоквадратичне відхилення σ або коефіцієнт

аріації ν.

Кількість таких розрахунків позначимо n, а прогнозний показ-

ик ефективності для кожного розрахунку — NPV i

, де і = 1, 2, ..., n.

тоді можна використати відому із статистики формулу визначення

ередньоквадратичного відхилення:

— середнє значення показника цінності проекту з усіх вико-

аних варіантних розрахунків NPVi

— імовірність майбутніх умов, що відображені у варіанті і-го

озрахунку.

Коефіцієнт варіації ν визначає частку відхилення показника від

ого середнього значення:Використання наведеного підходу до розрахунку рівня ризику за

роектом проілюструємо на прикладі.

Приклад. Для трирічного інвестиційного проекту прогнозується загаль-

ий приведений прибуток 50 тис. грн (песимістичний прогноз), 59 тис. грн.

(найвірогідніший прогноз) і 63 тис.  грн (оптимістичний прогноз). Треба ви-

значити рівень ризику (тобто невизначеності) при прогнозуванні прибутку

за проектом.

Позначимо  П  — середній прибуток за проектом; i — варіант прогнозу;

Пi

— прогноз прибутку за i-м варіантом прогнозу.

Визначимо рівень ризику за проектом, оцінивши невизначеність прогно-

зованих варіантів прибутку. Розрахуємо середньоквадратичне відхилення

прогнозів від середнього розміру прибутку і коефіцієнт варіації.

отже, рівень ризику щодо цього проекту мона подати у вигляді коефіці-

єнта варіації, що становить 9,6 %. За цим показником можна порівнювати

проекти і вибирати менш ризиковані з точки зору більшої визначеності про-

гнозів  їх майбутньої прибутковості. Кількість варіантів може бути як завгод-

но великою. Комп’ютерна техніка дає змогу виконувати розрахунки з бажа-

ною кількістю варіантів та точністю.

У загальному випадку алгоритм оцінювання рівня невизначеності

результатів проекту передбачає чотири операції.

1. Спочатку виконують варіантні розрахунки прогнозованого по-

казника ефективності проекту Пi

.

2. Визначають середнє значення ефективності проекту за всіма ва-

ріантами: числюють середньоквадратичне відхилення варіантних про-

гнозів від середнього значення

Розраховують коефіцієнт варіації як відношення середньоквад-

ратичного відхилення до середнього значення показника ефек-

тивності проекту:

За коефіцієнтом варіації ν можна порівнювати проекти і добира-

ти менш невизначені, тобто менш ризиковані, з більшою надійністю

прогнозів за проектом.

З метою розрахунку можливих варіантів дохідності проекту залеж-

но від різних обставин використовують кілька підходів:

1) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, що впли-

вають на дохідність проекту. Цим методом оцінюють важливість

впливу окремих факторів (ціни реалізації, собівартості, обсягу вироб-

ництва, вартості обладнання тощо) на загальну прибутковість про-

екту і за отриманими результатами вживають заходи для грунтовні-

шої розробки інвестиційних планів і зниження ризикованості, пов’я-

аної з виявленими факторами;

2)  аналіз прогнозованих сценаріїв розвитку загальноекономічних

умов та обставин здійснення  інвестиційного проекту. Розрахунки

можна виконувати за трьома сценаріями: базовий розрахунок при

середніх найвірогідніших умовах; оптимістичний варіант (у разі най-

кращого перебігу подій за всіма факторами, що впливають на дохід-

ність проекту); песимістичний варіант, в який закладено найгірші

можливі ситуації у країні і на конкретному ринку;

3) метод статистичних випробувань, коли за допомогою ПЕОМ

розраховують безліч варіантів дохідності проекту залежно від показ-

ників-факторів у заданих діапазонах їх зміни. У результаті отримає-

мо в автоматичному режимі середні показники та статистичні харак-

теристики їх варіації і розподілу для подальшого аналізу найважли-

віших для дохідності проекту показників  і рівень ризикованості

проекту за різними напрямками.

Розглянемо приклад розрахунків для аналізу чутливості проекту

до окремих факторів.

Базовий варіант розрахунку чистої приведеної вартості проекту на-

ведено в табл. 9.1, поваріантні розрахунки NPV у разі зміни окремих

факторів проекту — в табл. 9.2. Рейтинг (оцінка важливості) впливу ок-

ремих факторів (практично це оцінка еластичності зміни показника

ефективності проекту на зміну фактора ризику) наведено в табл. 9.3

З неї випливає, що найбільші зміни NPV у разі зміни фактора на 1 %

відбуваються тоді, коли змінюється ціна реалізації продукції. Цей

фактор має найбільше значення для оцінки майбутньої дохідності

проекту. Обгрунтуванню прогнозу цього фактора слід приділити най-

більше уваги, тому що помилки у прогнозі ціни найбільшою мірою

впливатимуть на дохідність проекту. Далі можна назвати такі фак-

тори (за їх впливом), як собівартість одиниці продукції, обсяги реалі-

зації та інвестицій, дисконтної ставки. Наведений приклад умовний,

проте його висновки мають практичне значення: найважливішими

факторами, від яких на 50 % залежить прибутковість інвестиційного

проекту, є очікувана ціна реалізації продукції та собівартість одиниці

продукції. Помилки в  їх прогнозах матимуть найбільші негативні

наслідки для проекту.

Рейтинги можливих чинників ризику проекту потрібно розрахо-

вувати для кожного проекту.

.

Тема6 Організація управління проектом

1.Цілі управління проектом.

2.Взаємозв'язок розробки проекту з його здійсненням.

3.Основні концепції і функції управління проектом

82

Управління інвестиційним проектом — це процес організації ви-

користання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів проекту з

метою досягнення поставлених цілей у найкращий спосіб.

Управління проектом реалізується як комплекс постійно повто-

рюваних дій:

• поділ усіх робіт на етапи за часом і обсягами;

• визначення обсягів необхідних ресурсів  і  їх джерел (способів за-

безпечення);

• призначення керуючих для кожного виокремленого етапу робіт;

• добір виконавців;

• розробка в часі й за об’єктами плану-графіка виконання та

фінансування робіт за проектом;

• розробка узагальненого координаційного плану-графіка реалі-

зації проекту;

• організація моніторингу робіт на кожному етапі та за проектом

загалом;

• аналіз загального ходу реалізації проекту  і коригування діючих

планів;

• прийняття рішень (у разі потреби) щодо зміни плану реалізації

проекту (аж до внесення змін у проект або прийняття рішення

про вихід з проекту) загалом чи його складових;

• комплекс заходів зниження інвестиційного ризику.

Фінансову (майнову) відповідальність за результати реалізації

проекту несе передусім  інвестор. Інші учасники проекту несуть відпо-

відальність у межах договірних зобов’язань за укладеними контрак-

тами.

Важливим завданням управління проектом є професійне опрацю-

вання договорів з учасниками проекту з метою перерозподілу частини

83

фінансової відповідальності інвестора між учасниками проекту. Це

забезпечує жорстку узгодженість, а отже, високий рівень зацікавленості

учасників проекту в результатах кожного етапу робіт, що полегшує

координацію реалізації проекту.

Організаційна форма управління проектом може передбачати

кілька типових схем взаємодії замовника (інвестора)  і підрядних

організацій, що беруть участь у реалізації проекту:

• передання всіх повноважень (і фінансового ризику) консалтин-

говій фірмі як головному менеджерові проекту;

• організація системи контрактних відносин між  інвестором  і

підприємствами — учасниками проекту в межах робіт, які кож-

не з них виконує за проектом (але координацію бере на себе одне

з підприємств інвестора);

• поділ проекту на два етапи — створення інвестиційного об’єк-

та “під ключ” (відповідальність несе згідно з контрактом спеці-

ально найняте підприємство — головний менеджер цього ета-

пу)  і експлуатація об’єкта (відповідальність несе сформована ди-

рекція об’єкта як нового підприємства чи діюча дирекція

підприємства, що є базовим для проекту).

Незалежно від схеми взаємодії особливе значення мають повнота

і якість опрацювання договірних відносин між інвестором і учасни-

ками проекту.

У загальному вигляді процес управління проектом передбачає на-

явність таких типових процедур:

• планування — розробка послідовності майбутніх дій з метою

досягнення поставлених проміжних і кінцевих цілей;

• організація — розподіл робіт, відповідальності та ресурсів

(трудових, фінансових, матеріальних, часу) для реалізації про-

екту;

• контроль — порівняння планових параметрів робіт із фактич-

ними і прийняття коригуючих рішень.

Ці функції здійснюються в циклічному взаємопов’язаному режи-

мі. На основі результатів контролю через процес коригування окре-

мих робіт або проекту загалом відбувається перехід до функції ново-

го планування, організації виконання планів, контролю тощо.

Планування забезпечує інформаційну базу для управління проек-

том. Відповідно до сформованих планів реалізації проекту органі-

зовують і координують роботи з проекту, використовують ресурси,

84

досягають проміжних цілей, приймають рішення про необхідність

втручання у процес реалізації проекту.

Організуюча функція управління проектом передбачає:

• розподіл ролей і відповідальності між менеджерами;

• формування інформаційних зв’язків між менеджерами (усіх ла-

нок);

• формування й підтримку механізмів виконання прийнятих

рішень;

• систему мотивацій для персоналу (усіх рівнів), який реалізує

проект.

Побудова ефективної системи контролю передбачає наявність

планів, системи звітності про їх виконання, системи аналізу виконан-

ня планів, технології реагування на процес реалізації проекту. Тех-

нологічно функція контролю — це моніторинг стану проекту (збиран-

ня звітних даних), аналіз поточного стану проекту, формування ко-

ригуючих впливів на процес реалізації проекту.

Загальна організація управління проектом має переростати в якіс-

ну підготовку і реалізацію оперативного управління проектом.

Оперативне управління, тобто постійний безпосередній вплив на

ресурси проекту, передбачає розробку й реалізацію:

• календарного, деталізованого за часом і етапами плану вико-

нання робіт;

• бюджету капітальних витрат і надходження коштів;

• бюджету поточних грошових доходів і витрат.

Розроблюючи календарні плани, менеджери проекту керуються

певними принципами  і вимогами, що забезпечують ефективну роль ка-

лендарних планів у щоденній організації робіт за проектом (рис. 10.1):

• деталізація робіт;

• реалістичність цілей і завдань;

• визначення для кожної роботи відповідального менеджера;

• урахування необхідності планування резервів часу;

• призначення відповідального працівника для кожного етапу ре-

алізації проекту;

• постійний контроль за виконанням планових завдань;

• щоденне коригування планів (у межах наявних запасів  і резервів

часу) з урахуванням досягнутих результатів;

• використання для персоналу системи мотивації до праці згідно

з календарним планом.

85

Такий підхід до використання календарних планів дає змогу за-

безпечити  їх неформальну роль в оперативній роботі менеджерів

проекту.

Роботи за проектом істотно різняться залежно від етапу реалізації

проекту: підготовчий період; розробка проектної документації; ре-

монтно-будівельні роботи; будівельно-монтажні роботи; налагод-

ження устаткування; підготовка об’єкта до пуску; освоєння проект-

ної потужності; поточна експлуатація об’єкта; демонтаж устаткуван-

ня; ліквідація об’єкта. Тому деталізація календарних планів має бути

різною відповідно до етапу реалізації проекту.

Резерви часу на непередбачені затримки в роботі можуть досяга-

ти 10 %.

Контроль за виконанням календарних планів менеджером здійс-

нюється за графіком. Порівняння його з плановими термінами стає

базою для стимулювання кожного виконавця.

У практиці поточного управління проектом бюджет є фінансовим

короткостроковим планом, що узгоджує необхідні витрати, диферен-

ційовані за видами, і їх грошове забезпечення. Розроблюють цей план

86

з урахуванням календарних планів виконання робіт, кошторисної вар-

тості кожної роботи і загального плану фінансування проекту. Зазви-

чай поточні бюджети деталізують у часі з точністю до тижня, декади,

місяця (рідше — дня).

Бюджет капітальних витрат діє на етапі створення інвестиційного

об’єкта, коли реалізація проекту пов’язана переважно із здійсненням

інвестиційних витрат  і підготовкою об’єкта до виробництва товарів та

послуг. Бюджет капітальних витрат передбачає розшифрування сум

капітальних витрат і надходження коштів, необхідних для покриття

потреби в капітальних витратах.

Капітальні витрати складаються з витрат на придбання і введення

основних фондів (будівель  і споруд, машин  і механізмів, устаткування)

з нематеріальних активів, податкових та  інших обов’язкових платежів,

пов’язаних з формуванням активів проекту.

Надходження коштів для покриття потреби в капітальних витра-

тах у бюджеті деталізується за їх джерелами: власні кошти інвестора,

залучені (акціонерний капітал, пайовий капітал, кошти партнерів),

позикові (банківський кредит, емісія облігацій) та лізингові.

Поточний бюджет інвестиційного проекту розроблюють для пері-

оду виробництва товарів та послуг, тобто для поточної експлуатації

проекту. Цей бюджет характеризує баланс між доходами й витрата-

ми від господарської діяльності за проектом.

Серед поточних витрат проекту доцільно виокремити такі:

• сировина й матеріали;

• паливо й енергія;

• комплектуючі вироби;

• оплата праці з нарахуваннями;

• амортизація основних фондів;

• інші прямі витрати;

• накладні витрати.

Поточні доходи складаються з валового доходу від реалізації ви-

робленої продукції та інших послуг.

Різниця між грошовими потоками поточних доходів і витрат є ос-

новним результатом проекту в будь-який оперативно контрольова-

ний період часу, тобто поточним прибутком. Це основне джерело по-

вернення вкладених у проект коштів і наступного отримання чисто-

го прибутку за проектом понад інвестовані кошти.

Конкретною формою оперативного управління проектом є моні-

торинг (відстеження поточного стану проекту на основі заздалегідь

87

організованої  інформаційної системи агрегованої звітності) реалізації

інвестиційного проекту. Завдання моніторингу полягає у своєчасно-

му виявленні ознак зниження ефективності проекту (або відхилень від

плану виконання робіт)  і реалізації заходів для відновлення планового

процесу (показників) реалізації проекту.

Моніторинг передбачає створення спеціальної інформаційної си-

стеми збирання та обробки інформації і прийняття рішень:

• добір ключових сфер для відстеження виконання робіт за про-

ектом (чи проектами) або його етапами;

• вибір необхідного інтервалу періодичності побудови узагаль-

неної оцінки виконання робіт;

• побудова  ієрархічної системи сигнальних показників, що харак-

теризують найважливіші моменти функціонування кожної ви-

браної для спостереження сфери проекту;

• створення алгоритмів розрахунку узагальнених оцінок на ос-

нові даних про поточний рівень сигнальних показників;

• аналіз загальної ситуації на основі комплексу отриманих агре-

гованих оцінок;

• прийняття рішення щодо коригування планів і роботи менед-

жерів для ліквідації відхилень від діючих планів.

У разі погіршення ситуації, яку неможливо виправити поточними

засобами, приймають рішення про припинення робіт і вихід з проек-

ту. Це має бути спеціально організований комплекс дій із продажу

(цілком чи частково) активів проекту в короткий термін і з мінімаль-

ними втратами.

Вихід з проекту може здійснюватися в різних формах залежно від

прогнозу втрат, оцінки ситуації у проекті й на ринку:

• припинення робіт (найчастіше це відбувається на початковій

стадії проекту) без продажу активів;

• продаж об’єкта як цілісного комплексу (це може відбутися на

стадії експлуатації);

• продаж активів проекту частинами;

• залучення додаткового партнерського капіталу  і зменшення

власного паю у проекті;

• акціонування активів проекту (при зменшенні власного пакета

акцій) і втрата частини або всіх прав на управління проектом;

• продаж активів проекту як об’єкта незавершеного будівництва;

• заморожування робіт за проектом на невизначений час.

88

У разі прийняття рішення про реалізацію інвестиційного проекту

основними ознаками, що дають змогу прогнозувати майбутнє якіс-

не керування проектом, є такі:

• професіоналізм і досвід, ділові якості менеджерів проекту, їх

чітке розуміння майбутньої системи управління проектом;

• детальність (у часі й за етапами) розробки документації за про-

ектом, особливо його кількісних сторін,  і поглиблене обгрунту-

вання (розкриття) кожного положення чи твердження, що

міститься у проекті;

• наявність резервів  і запасів (часу, фінансових  і матеріальних ре-

сурсів) у планах реалізації проекту;

• внутрішня узгодженість проекту (узгодженість окремих частин

і розділів);

Критичне рішення про вихід з проекту приймають у разі серйоз-

ної загрози капіталу  інвестора. Причинами прийняття такого рішення

можуть бути зміни як у зовнішньому середовищі проекту, так і вну-

трішні проблеми проекту. Типовий перелік таких ситуацій ілюструє

рис. .