47991

Художнє оформлення видань

Конспект

Культурология и искусствоведение

Її мета – навчити студентів комплексно розуміти друковане видання у взаємозв’язку між змістом і зовнішнім оформленням всіх елементів; розробляти його концепцію і макет; відбирати систематизувати та редагувати авторські матеріали відповідно до тематики і концепції видання; на практиці застосовувати норми та технічні вимоги закони композиції відповідно до сучасних досягнень техніки і технологій; працювати з автором як редактор. Вивчення даної дисципліни базується на попередніх знаннях дисциплін: Основи видавничої справи та редагування...

Украинкский

2013-12-04

4.97 MB

275 чел.

Лекції з навчальної дисципліни: Художнє оформлення видань"

Тема 1. Вступ

План лекції

Вступ

Нормативна дисципліна "Художньо-технічне редагування" вивчається студентами Інституту журналістики відділення "Видавнича справа та редагування" на четвертому курсі. Її мета – навчити студентів комплексно розуміти друковане видання у взаємозв’язку між змістом і зовнішнім оформленням всіх елементів; розробляти його концепцію і макет; відбирати, систематизувати та редагувати авторські матеріали, відповідно до тематики і концепції видання; на практиці застосовувати норми та технічні вимоги, закони композиції відповідно до сучасних досягнень техніки і технологій; працювати з автором як редактор. Вивчення даної дисципліни базується на попередніх знаннях дисциплін: «Основи видавничої справи та редагування», «Видавничі стандарти», «Коректура», «Термінологічний практикум», «Режисура та архітектоніка видання», «Шрифтознавство», «Поліграфія», «Макетування та верстка».

Предметом курсу є зовнішня форма друкованого видання, її відповідність змісту, призначенню, існуючим нормам, стандартам, законам композиції відповідно до сучасних досягнень техніки і технологій.

Художньо-технічне редагування охоплює всі роботи, пов'язані з переведенням змісту інформації у графічну форму з урахуванням нормативних документів: від часу, коли авторський оригінал поступив у редакцію, до рекомендацій поліграфічному підприємству. Художній редактор розробляє проект оформлення, стежить за графічно-стильовими елементами видання, а технічний редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і позначень перекладає мовою, зрозумілою поліграфістам.

Програмою дисципліни передбачено вивчення процесу оформлення друкованих видань, правил та прийомів опрацювання текстових і зображальних елементів, обкладинок і палітурок, титулів, довідково-допоміжної частини видання з урахуванням змісту, категорії читачів, призначення, можливості поліграфічних підприємств і забезпечення навичок технічного редагування на всіх етапах оформлення видання. Усі питання розглядаються у відповідності з вимогами сучасних державних стандартів.

Дисципліна включає розгляд наступних проблем:

  •  Робота з авторськими та видавничими оригіналами.
  •  Концепція, проект, макет видання. Взаємодія тексту, зображення, заголовків.
  •  Відповідність форматів призначенню і виду видання.
  •  Ієрархічна система рубрикації, тематика, їх відповідність концепції видання; побудова заголовкового комплексу.
  •  Оформлення основного, додаткового та довідкового тексту.
  •  Роль ілюстрації, її відповідність тексту, завданням публікації, композиції сторінки, макету видання.
  •  Дизайн обкладинки журналу, першої сторінки газети. Анонси, рубрики, зображення, акцент номера.
  •  Зовнішнє оформлення книжкового видання.
  •  Єдність елементів оформлення книжкового видання: титульні елементи, спускні та кінцеві сторінки, заголовки, декоративний та зображальний ряд.
  •  Шрифтова політика видавництва.
  •  Робота редакційного колективу журналу, газети. Функціональні обов’язки, вміння та умови роботи персоналу.
  •  Координація роботи редакції, маркетингового, рекламного та поліграфічного відділів.

Мета курсу:

  •  навчити студентів перетворювати авторський твір у друкований;
  •  розкрити функціональні обов’язки художнього та технічного редакторів;
  •  навчити застосовувати вимоги держаних стандартів щодо оформлення друкованих видань різних видів і вміти їх застосовувати;
  •  навчити робити цілісне друковане видання у взаємозв’язку між змістом твору і зовнішнім оформленням всіх елементів.

Вимоги до знань та умінь

Студент повинен знати:

  •  основні терміни і визначення, якими користуються у видавничій практиці;
  •  технічні параметри видання, їх відповідність виду видання;
  •  редакційні та поліграфічні вимоги до текстової, зображальної частини видання, зовнішнього оформлення до зовнішнього та внутрішнього оформлення друкованих видань різних видів;
  •  послідовність редакційного опрацювання авторського оригіналу, сутність кожного виду роботи художнього та технічного редакторів;
  •  положення технічної видавничої специфікації і вказівок до верстки;
  •  принципи та правила макетування та верстки.

Студент повинен уміти:

  •  скласти план-проект оформлення друкованого видання;
  •  редагувати авторський оригінал з художнього та технічного боку;
  •  створювати ескізи і оцінювати пробні відбитки обкладинок, палітурок, титульних елементів, спускних та кінцевих сторінок;
  •  зв’язувати у єдиний композиційний ряд текстові та зображальні матеріали;
  •  створювати зміст і ієрархічну систему рубрикації;
  •  оформляти основний, додатковий та довідковий текст;
  •  підраховувати обсяг оригіналів, видання;
  •  працювати з автором.

Терміни та визначення

Елемент оформлення — одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення.

Стиль оформлення видання визначається через аналіз композиційно-графічної моделі, в якій усі елементи оформлення мають своє місце. Такою моделлю на практиці служить жорсткий макет, оснований на таких комплексних елементів:

  •  формат набору (розмірні характеристики, кількість та розмір колонок, текстові та титульні шрифти тощо);
  •  заголовний комплекс (система рубрикації);
  •  постійне місце на сторінці;
  •  елементи виділення (декоративні, пробільні);
  •  принципи верстки (схема розташування текстових та ілюстративних матеріалів).

Елементи оформлення видання можна розділити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова видання належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма — до зображальних, назва рубрики — до шрифтових.

Шрифт - закінчений набір символів певного стилю, розміру і зображення, що має свою назву. Характерними ознаками шрифту є кегль, накреслення і малюнок (гарнітура). Зазвичай шрифт має чотири зображення: нормальний, напівжирний, курсив і напівжирний курсив. Шрифти, вживані в настільних видавничих системах, підрозділяються на растрові і векторні. У растрових шрифтах кожен символ представляється у вигляді сукупності пікселів за визначеним для нього шаблоном. При цьому на відміну від векторних шрифтів, для кожного розміру (кегля) шрифту потрібний свій шаблон. Векторні шрифти базуються на математичному описі кожного символу у вигляді набору векторів певного розміру і напряму. Даний тип шрифтів легко масштабується простим множенням або діленням базових величин (довжин) векторів на коефіцієнт масштабування. Інший термін fount. Вимірюється у пунктах (12 п = 1 цицеро)

Пробільні - міжлітерні, міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, навколо заголовків, резюме, колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля.

Декоративні - декоративними елементами називаються такі елементи, призначення яких полягає у виділенні або відокремленні інших елементів, групуванні окремих матеріалів. Декоративні елементи надають специфічних рис оформленню того чи іншого видання (або типу видання). Їх відсутність погіршує орієнтацію читача на сторінках газети, розмиває межі між матеріалами, послаблює деякі акценти, але не змінює зміст. До декоративних елементів належать лінійки, повні або неповні рамки; різноманітні фігурні позначки, кінцівки; плашки, підкладки; ініціал.

Зображальні - переважно використовують три види зображальних елементів: фотографічні (тонові), нефотографічні (штрихові), інфографіка. Інфографіка у вигляді діаграм, карт, таблиць.

Комплекси елементів оформлення - сполучення одного елемента з іншими супроводжується певним набором специфічних співвідносних характеристик.

Видання – 1. Твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання. Видання, що поряд з друкованим текстом містить записи звуків чи зображень на інших матеріальних носіях (плівках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо та відеокасетах), або таке, що має супровідну допоміжну інформацію (дискети тощо), зветься комбінованим. 2. Множина усіх примірників документа, видрукуваних з одного типографського набору чи з одного примірника, який використовується як зразок.  Видання може охоплювати декілька видруків чи випусків, що мають невеликі відмінності

Друковане видання – документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання. Зміст друкованої продукції визначає її зовнішню форму, а сукупність всіх характеристик дає змогу віднести до певного типу. При роботі над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення.

Газетне видання – видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.

Журнальне видання – видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі, яке видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання. Встановлені формати – це прийняті для певного виду видання (газети, журналу) розміри, регламентовані нормативними документами.

Електронне видання електронний документ (група електронних документів), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, а також має вихідні відомості. Електроні видання розрізняють:  за наявністю друкованого еквівалента (електронний аналог друкарського видання; самостійне електронне видання); за природою основної інформації (текстове (символьне) електронне видання;образотворче електронне видання; звукове електронне видання;  мультимедійне електронне видання); за цільовим призначенням (офіційне електронне видання; наукове електронне видання;  науково-популярне електронне видання; виробничо-практичне електронне видання; нормативне виробничо-практичне електронне видання; навчальне електронне видання; масово-політичне електронне видання;довідкове електронне видання;електронне видання для дозвілля; рекламне електронне видання; художнє електронне видання);  за технологією розповсюдження (локальне електронне видання;  мережне електронне видання;  електронне видання комбінованого розповсюдження); за  характером взаємодії користувача і електронного видання (детерміноване електронне видання; недетерміноване (інтерактивне) електронне видання); за періодичністю (неперіодичне електронне видання; серіальне електронне видання; періодичне електронне видання; електронне видання, що продовжується;електронне видання, що оновлюється);  за структурою (однотомне електронне видання; багатотомне електронне видання; електронна серія).

Видавнича справа – сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

  •  видавнича діяльність – сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
  •  виготовлення видавничої продукції – виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;
  •  розповсюдження видавничої продукції – доведення  видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Видавець – фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання.

Видавнича продукція  сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем.

Редактор – особа, яка відповідає за підготовку документа для публікації з точки зору його змісту і форми.

Автор – особа чи організація, яка відповідає за художній та смисловий зміст документа.

Верстка в видавничій справі і поліграфії – це процес формування сторінок (смуг) видання шляхом компонування текстових і графічних елементів згідно створеного макету, а також результат цього процесу (смуги)

Архітектоніка поєднує змістовий, структурний і зображальний аспекти видання через систему рубрикації, змістові та конструктивні зв'язки, взаємовідносини текстового та зображального матеріалу, відображені у макеті видання. Елементи друкованого видання, які складають його зовнішню форму, подібні в книзі, журналі та газеті, але мають свої особливості щодо оформлення у різних типах видань. Архітектонічні елементи є основою композиційно-графічної моделі друкованого видання.

Макетування – процесс копозиционного размещения соотносящихся друг с другом элементов. Т.е изготовлениемакета издания или его части. Конечный результат – макет. Самый последний , подписанный в производство макет – это оригинац-макет.

Класифікація видань

1. Види видань за цільовим призначенням (ДСТУ 3017-95)

Офіційне  видання матеріалів інформаційного, нормативного чи директивного характеру, що публікується від імені державних органів, відомств, установ чи громадських організацій

наукове  видання результатів теоретичних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів та літературних текстів

науково-популярне  видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних досліджень в галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам - нефахівцям

науково-виробниче  видання відомостей результатів теоретичних та (чи) експеримен- тальних досліджень, а також кон- кретних рекомендацій щодо їх впровадження у практику

виробничо-практичне  видання відомостей з технології, техніки й організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, призначене фахівцям певного профілю та відповідної кваліфікації

нормативне виробничо-практнчне  видання норм, правил і вимог з конкретних сфер виробничо- практичної діяльності

виробничо-практичие для аматорів  видання відомостей з технології, техніки та організації виробництва, окремих його галузей, а також інших сфер суспільної практики, викладених у формі, зрозумілій читачам- нефахівцям

навчальне  видання систематизованих відомостей наукового або прикладного характеру, викладених у зручній для вивчення і викладання формі

громадсько-політичне  видання твору громадсько-політичної тематики

довідкове  видання коротких відомостей наукового чи прикладного характеру, розміщених у порядку, зручному для їх швидкого пошуку, не призначене для суцільного читання

для організації дозвілля  видання популярно викладених загальнодоступних відомостей щодо організації побуту, дозвілля, різноманітних форм самодіяльної тнорчості, різних видів захоплень

рекламне  видання відомостей щодо виробів, послуг, заходів, культурино-історичиих об'єктів, творчих колективів тощо, у формі, яка привертає увагу, сприяє реалізації товарів і послуг, запрошує до ознайомлення чи відвідування

літературно-художнє  видання твору художньої літератури

2. Види видань за аналітико-синтетичним переробленням інформації

Інформаційне  видання систематизованих чи узагальнених відомостей відносно опублікованих чи неопублікованиx даних з першоджерел, випущене друком організаціями, що здійснюють науково-інформаційну діяльність. Примітка. Інформаційні видяння можуть бути неперіодичними, періодичними і продовжуваними

бібліографічне  інформаційне видання упорядкованої сукупності бібліографічних записів

реферативне  інформаційне видання сукупності бібліографічних записів, включно з рефератами/ Примітка. Реферат - це короткий виклад змісту документа чи його ча- стини, що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для початкового ознайомлення а документом

оглядове  інформаційне видання публікації одного чи декількох оглядів, які відображають підсумки аналізу та узагальнення відомостей з різних джерел

дайджест  видання публікації у вигляді добірки витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи добірки найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань Примітка. Дайджести можуть бути не- періодичними, періодичними та продовжуваними

3  Види видань за інформаційними ознаками

текстове  видання, більшу частину обсягу якого займає словесний, цифровий, у вигляді ієрогліфів, формул (хімічних або математичних) чи змішаний текст. Примітка. Текстові видання, в яких ви- користано декілька мов, називаються багатомовними

нотне  видання запису музичного твору за допомогою нотних знаків

картографічне  видання картографічного твору. Примітка. Під картографічним твором слід розуміти картографічне зображення, що відтворює у картографічній проекції зменшене узагальнене зображення поверхні Землі або іншого об'єкта у певній системі умовних позначень з розташованими на ній об'єктами ре- альної дійсності

образотворче  видання живописних, графічних, скульптурних творів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем тощо

4  Види видань за матеріальною конструкцією(формою)

Книжкове, журнальне, аркушеве, газетне, буклет, карткове, плакат, поштова картка, комплектнее, книжка-іграшка.

5 За зовнішніми  ознаками видань

– обсяг: (книги (понад 48), брошури(від 4 до 48) і листівки);

– структура або спосіб укладання текстів (серіальні, однотомні та багатотомні, зібрання творів та вибрані твори, академічні);

– рівень художнього оформлення і спосіб поліграфічного виконання (мініатюрні, подарункові, факсимільні);

– склад основного тексту (моновидання, збірники);

– кількість (перше видання, стереотипне видання, перевидання: доповнене видання, виправлене видання; перероблене видання, розширене видання).

7  Види видань за періодичністю

– неперіодичне видання

– серіальне видання

– періодичне видання

– продовжуване видання

8 Види видань за структурою

- серія

- однотомне видання

- багатотомне видання;

- зібрання творів

- монографія

9 ВИДИ НЕПЕРЕОДИЧНИХ ВИДАНЬ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

монографія  наукове книжкове виданий, повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам

автореферат дисертації  наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня

препринт - наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені

тези доповідей наукової конференції (з'їзду, симпозіуму)  науковий неперіодичний збірник матеріалів попереднього характеру, таких як анотації, реферати доповідей чи повідомлень, опублікованих до початку конференції

матеріали конференції (з'їзду, симпозіуму)  неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень

збірник наукових праць  збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових устаноимх, навчальних закладах чи товариствах

статут  офіційне видання зведення правил, які регулюють принципи організації та порядок діяльності

інструкція  офіційне чи нормативне виробничо- практичне видання правил регулювання виробничої та суспільної діяльності або користування виробами і (чи) послугами

стандарт  нормативне виробничо-практичне видання з комплексом норм, правил та вимог щодо об'єкта стандартизації, встановлених та затверджених у відповідності з чинним законодавством Примітка. Стандарти грунтуються на узагальнених досягненнях науки, тех- ніки практичного досвіду і спрямовані, на досягнення оптимальної користі для суспільства

прейскурант  нормативне виробничо-практичне і (чи) довідкове видання си- стематизованого переліку матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням витрат праці та цін, а інколи їхніх коротких характеристик

паспорт  виробничо-практичне видання основних відомостей щодо устат- кування, приладів чи речей гос- подарського вжитку

посібник  видання, призначене на допомогу в практичній діяльності чи в оволодінні навчальною дисципліною

наочний посібник - видання, зміст якого передасться в основному, зображувальними засобами

практичней посібник  виробничо-практичне видання, призначене практичним працівникам для оволодіння знаннями та навичками при виконанні будь-якої роботи, операції, процесу

навчальний посібник  навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник та офіційно затверджене як таке

навчальний наочний посібник  навчальне образотворче видання матеріалів на допомогу у вивченні, викладанні чи вихованні

навчально-методичиий посібник  навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни (її розділу, частини) або з методики виховання

практичний порадник  видання, розраховане на самостійне оволодіння будь-якими виробничо-практичними навичками

підручник - навчальне видання з системати  зованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке

хрестоматія  навчальне видання літературно-художніх, історичних та інших творів чи уривків з них, які є об'єктом вивчення

методичні рекомендації [методичні вказівки]  навчальне або виробничо-практичне видання роз'яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни, роду практичної діяльності, з методикою виконання окремих завдань, певного виду робіт, а також заходів

курс лекцій  навчальне видання повного викладу тем навчальної дисципліни, визначених програмою

текст лекцій  навчальне видання викладу матеріала певних розділів навчальної дисципліни

конспект лекцій  навчальне видання стислого викладу курсу лекцій або окремих розділів навчальної дисципліни

навчальна програма  навчальне видання, що визначає зміст, обсяг, а також порядок вивчення викладання певної навчальної дисципліни чи її розділу

практикум  навчальне видання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок

словник  довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними

енциклопедія  довідкове видання зведення основних відомостей з однієї чи усіх галузей знання та практичної діяльності, викладених у коротких статтях, розташованих за абеткою їхніх назв або в систематичному порядку Примітка. Розрізняють: універсальну (загальну), спеціалізовану (галузеву), регіональну (універсальну або спеці- алізоваку) енциклопедії

енциклопедичний словник - енциклопедія, статті якої викладені в стислій формі та розташовані за абеткою їхніх назв

мовний словник  словник переліку мовних одиниць з їхніми характеристиками або перекладом іншою (іншими) мовою (мовами)

тлумачний словник  мовний словник, що пояснює значення слів певної мови, дає граматичну, стилістичну характе- ристики, приклади застосування та інші відомості

термінологічний словник  словник термінів та визначень певної галузі знання

розмовник  популярний чи мовний словник загальнопобутової лексики, фразеології, що служить посібником із спілкування

довідник  довідкове видання прикладного характеру, побудоване за абеткою назв статей або в систематичному порядку Примітка 1. За цільовим призначенням розрізняють: науковий, громадсько- політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний, побутовий та Інші довідники Примітка 2. За характером Інформації можна виділити довідники: статистич- ний, біографічний, бібліографічний то- що

путівник  довідкове чи рекламне видання відомостей щодо певного геогра- фічного пункту, культурно-освітної установи чи заходу Примітка. Ці матеріали розташовують у порядку, зручному для одержання необхідної Інформації під час відвідання чи огляду

проспект  довідкове та (чи) рекламне видання систематизованого переліку послуг, предметів чи опису однієї речі, що призначені для випуску, продажу чи показу, а також видання з описом діяльності підприємства, організації чи установи

каталог  нормативне виробничо-практичне, довідкове та (чи) рекламне видання систематизованого переліку наявних речей і послуг Примітка. Розрізняють такі види каталогів: видавничий; каталог виставки; музейний; номенклатурний; промисловий тощо

альбом  книжкове або комплектне аркушеве образотворче видання, що має або не має пояснювальний текст

атлас  альбом зображень різних об'єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), що пропонується з метою навчання або практичного використання

афіша (оголошення)  рекламне або довідкове аркушеве видання з інформацією щодо певного культурного заходу (події), призначене для розклеювання

інформаційний листок - реферативне неперіодичне видання відомостей щодо передового виробничого досвіду або науково-технічного досягнення

документально-художнє видання  літературно-художие видання, основою якого є документи, опис реальних подій або фактів діяльності історичної особи

науково-художнє видання  літературно-художне видання, основою якого є опис наукових фактів та фактів з історп науки

альманах  збірник літературно-художніх та (чи) науково-популярних творів, об'єднаних за певною ознакою Примітка 1. Альманах може бути адресований дорослим читачам або ді- ямм Примітка 2. Альманах може бути періодичним, неперіодичним і продов- жуваним

антологія  неперіодичний збірник вибраних літературно-художніх творів чи уривків з них

10 ВИДИ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ

газета  періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу Примітка 1. Газета може випускатися також протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу, конференції, фестивалю тощо Примітка 2. Газета може мати додаток чи додати у вигляді окремих газетних випусків і у вигляді газетно-журиальних видань, які мають самостійну назву, а також платівок, дискет, магнітофонних плівок, інших носіїв аудіовізуальної Інформації

громадсько-політична газета  газета, яка систематично ВИСВІТЛЮЄ питання внутрішньої і зовнішньої політики держави та міжнародног життя

специалізована газета  газета, яка систематично висвітлює окремі проблеми громадського життя, науки, техніки, культури та інших галузей діяльності і призначена певним категоріям читачів Примітка. За тематичною спрямованістю, цільовим і читацьким призначен- ням спеціалізовані газети розрізняють: з питань економіки і бізнесу, медичні, спортивні, з питань культури, літератури, мистецтва, релігійні, рекламні, для дозвілля, для дітей та юнацтва

спеціальний газетний випуск  газетне видання, підготовлене з якоїсь нагоди виїзною або громадською редакцією основної газети з метою оперативного доведення необхідної інформації читачеві, що має назву основного видання і виходить протягом обмеженого часу із зазначенням поточного і валового номерів, року і дати

журнал [часопис]  періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії Примітка. Журнал може мати додаток чи додатки у вигляді періодичних чи продовжуваних видань, а також платівок, дискет, магнітофонних стрічок, інших носіїв аудіовізуальної інформації

громадсько-політичний журнал  періодичне журнальне видання із статтями та матеріалами актуальної громадсько-політичної тематики Примітка 1. Громадсько-політичний журнал може містити сатиричні й гумористичні твори, матеріали галузевого та науково-популярного характеру Примітка 2. Залежно від читацької адреси громадсько-політичний: журнал може бути призначений молоді, жінкам, спеціальним категоріям читачів

науковий журнал  періодичне журнальне видання статей та матеріалів теоретичних досліджень, а також статей та матеріалів прикладного характеру, призначене переважно фахівцям певної галузі науки Примітка 1. Залежно від цільового призначення наукові журнали поділяють на науково-теоретичні, науково-практичні та науково- методичні. Примітка 2. Науково- практичний журнал, який містить статті, матеріали, реферати з технічних наук, називається науково- технічним журналом

науково-популярний журнал  періодичне журнальне видання статей та матеріалів з основ наукових знань з популярними відомостями шодо теоретичних та (чи) експериментальних досліджень у галузях науки, культури, практичної діяльності, що служить поширенню знань та самоосвіти

виробничо-практичний журнал  періодичне журнальне видання статей та матеріалів з технології, техніки, економіки, організації виробництва або практичної діяльності з методичними розробками, призначене працівникам певної галузі

популярний журнал  періодичне журнальне видання статей та матеріалів з різноманітних питань - культури, спорту, побуту тощо, призначене широкому колу читачів

літературно-художній журнал  періодичне журнальне видання творів художньої літератури, а також публіцистичних та критичних статей і матеріалів

реферативний журнал  періодичне реферативне видання, офіційно зареєстроване як журнал

бюлетень  періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає Примітка 1. Періодичні бюлетені, як правило, мають постійну рубрикацію Примітка 2. В окремих випадках бюлетені можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу

нормативний бюлетень  бюлетень матеріалів нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видається, ях правило, державним органом

довідковий бюлетень  бюлетень довідкових матеріалів, розташованих у порядку, зручному для їхнього швидкого пошуку

рекламний бюлетень  бюлетень викладений у привабливій формі відомостей щодо виробів, послуг, заходів з метою створення попиту

бюлетень-хроніка  бюлетень повідомлень щодо діяльності установи, яка його видає

бюлетень-таблиця  бюлетень фактичних даних цифрового чи іншого характеру, відображених у вигляді таблиці

статистичний бюлетень  бюлетень-таблиця, змістом якого є оперативні статистичні дані, що характеризують певну сферу життя та діяльності суспільства

календар  періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також з іншими відомостями різного характеру Примітка. Календарі можуть бути що- річними, щомісячними, щотижневими

табель-календар  аркушеве видання календаря- щорічника з переліком днів року, розташованих за місяцями у вигляді таблиці

відривний [перекідний] календар  настінний (настільний) календар- щоденник, в якому для кожного дня чи тижня, місяця відведено окремі аркуші,що відривають (перекидають)

календар книжкового типу  календар-щорічник, який випускається у вигляді книжкового видання, з матеріалами, підібраними відповідно до певної тематики і призначений певним категоріям читачів

календар знаменних дат  календар-щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик) з вибірковим переліком днів року, пов'язаних, з певними пам'ятними подіями та відомостями щодо цих подій

експрес-інформація  періодичне реферативне видання розширених та зведених рефератів найактуальніших опублікованих зарубіжних матеріалів або неопубліховаких вітчизняних документів, призначене для оперативного інформування фахівців


Складення плану-проекту художнього оформлення видання

Етапи створення художнього обличчя видання

Друковане видання займає важливе місце у житті суспільства. Сприйняття людиною змісту друкованих видань значною мірою залежить від тієї оболонки, зовнішньої форми, яку надають змісту видання під час опрацювання авторського оригіналу у видавництві. Візуальне сприйняття є також важливим фактором, який визначає, чи візьме читач взагалі в руки видання, а акценти, розставлені шрифтовими та нешрифтовими засобами, можуть значною мірою змінити авторський текст, надати йому іншого відтінку.

Процес оформлення друкованого видання складається з трьох послідовних етапів:

1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається і складається задум оформлення: народження і формування задуму; перетворення задуму в проект оформлення; перетворення задуму у модель оформлення – макет. Цей етап повністю входить у процес режисури видання.

2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: обкладинок, суперобкладинок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення, зображень: робота над ескізами або пошук та добір зображень; робота з оригіналами, їх компонування і приведення у єдиний зображальний ряд. Це – етап художнього редагування.

3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу.

До редакції поступає рукопис у вигляді сукупності текстів та зображень. Завдання художнього та технічного редакторів на першому етапі – визначити значення і місце кожного з цих матеріалів у виданні відповідно до задуму і закріпити за ними певні графічні характеристики, а також їх взаємодію, ієрархічну структуру і відображення її у системі рубрикації.

Весь текстовий матеріал видання розділяється на основний, додатковий та довідково-допоміжний. Кожен з цих видів тексту грає власну роль у виданні і вимагає особливого опрацювання під час художнього оформлення. Додатковий текст, як правило, дрібніший, ніж основний текст, довідково-допоміжний також дрібний, але ще має виділення, які акцентують увагу читача.

На другому етапі головне, щоб існуючі та підібрані зображення гармонійно співіснували з текстовою частиною та зовнішнім оформленням – обкладинкою, палітуркою. Весь графічно-зображальний ряд повинен зв’язувати різнорідну текстову частину і утворювати нерозривну єдність, видання повинне сприйматися цілісно і неповторно.

Остаточне розташування текстових та зображальних матеріалів, їх відповідність установленим нормам і стандартам, законам і закономірностям відбувається на третьому етапі. Тоді ж створюється оригінал-макет, який передається на поліграфічне підприємство для друкування. Але і на поліграфічному етапі художній та технічні редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання.

На кожне видання, яке йде у типографію, складається план-проект оформлення. У проекті видання фіксуються повні дані про просторове рішення видання, способи та засоби виконання друкарських форм у цілому і кожного елементу окремо, способи друку, засоби оформлення, брошурувально-палітурні процеси. Розробка проекту ведеться з урахуванням реальних технічних та технологічних можливостей поліграфічної бази і можливістю забезпечення матеріальними та фінансовими ресурсами.

Проект оформлення уточнюється в різних своїх частинах упродовж всієї редакційної обробки видання залежно від змін у тексті та зображальному матеріалі. Але перед тим, як почати працювати над авторськими оригіналами, технічний редактор повинен мати узгоджений з можливостями видавництва та поліграфічного підприємства проект оформлення. Неабияку роль грають фінансові можливості видавця. Дані проекту фіксуються на спеціальному бланку та завізовані редактором видання, художником, виробничим відділом. Основою для розробки проекту є такі дані:

o тип видання (жанр, читацька аудиторія, умови читання, термін користування);

o обсяг в авторських аркушах;

o склад видання: кількість і види текстів, зображень;

o наклад.

Проектом встановлюється:

1. Формат видання (у частці аркуша та обрізний), при виборі якого передбачається площа сторінки таким чином, щоб було зручно розташовувати тексти і зображення, таблиці та формули. Просторові пропорції враховують відношення товщини та формату відповідно до обсягу.

2. Формат сторінки складання (полоси набору) відповідно до стандарту. Сторінка складання повинна бути достатньою для розміщення в її межах будь-якого текстового і іллюстративного елемента видання. Але у книгах за індивідуальними макетами виникає необхідність дещо збільшити їх розміри відносно рекомендованих. Проте конструкції друкарських машин обмежують розміри друкарських форм. Тому всяке збільшення формату сторінки складання проти рекомендованих стандартом повинно бути узгоджене з технологами друкарні.

3. Вид і спосіб друку, який залежить від характеру ілюстрування та накладом видання.

4. Спускові сторінки, розмір спуску, вид заставки, ініціала. Розставлення сторінок за схемою таким чином, щоб після друку аркуша з обох боків, розрізування та фальцювання вийшов зошит з вірною послідовністю розташування сторінок.

5. Оформлення кінцевих сторінок, характер и вигляд кінцівки.

6. Гарнітура, кегль, накреслення шрифтів для основного та кожного із додаткових текстів, заголовків. Також визначається абзацний відступ, вирівнювання рядків, інтерліньяж.

7. Шрифтове та композиційне оформлення рубрикації.

8. Оформлення колонтитулів та колонцифр: склад, гарнітура, кегль, накреслення, розташування, відстань до тексту, елементи оформлення. Колонтитули для парних або непарних сторінок, його довжина дорівнює формату набору, тому важливо визначити кількість знаків в рядку колонтитула.

9. Склад титульних елементів і оформлення фронтиспису, авантитулу, контртитулу, титулу).

10. Оформлення зображень (вид, розташування відносно тексту, розмір шпальти при розташуванні зображень поза текстом, композиційний варіант тексту та зображення). Випуск в обріз обумовлюється в проекті видання.

11. Оформлення текстівок: гарнітура, кегль, накреслення шрифту, формат, вирівнювання, розташування відносно зображення.

12. Характер та спосіб друку зовнішнього оформлення (тип обкладинки або палітурки, кольоровість, лакування, ламінування тощо).

13. Оформлення форзаца: білий, кольоровий, приклеєний, пришитий, з фальцом, задрукований фоном, орнаментом, із тематичним зображенням.

14. Брошурувально-палітурні операції: фальцювання (перпендикулярне, паралельне, комбіноване, кількість згинів, послідовність), комплектування зошитів у блок (вкладкою, послідовно), шиття (внакидку, втачку, брошурне, палітурне, безшвейне), обріз блоку, спосіб кріплення обкладинки до блоку (внакидку, вроспуск, вставка у палітурну кришку).

15. Матеріали: папір (вид та марка, формат, маса), картон (вид, товщина), тканини (вид, колір, фактура), каптал (колір), ляссе або закладка (колір).

Отже, від вдало визначеної концепції видання, яка знайшла відображення у проекті, а потім перетворилася у макет, залежить подальше життя друкованого видання – популярність у читачів, термін служби, місце на книжковій полиці або письмовому столі, серед інших видань, а деякі видання стають зразками друкарського мистецтва.

Підсумком вашого виівчення розділу буде самостійна робота «Аналіз художньо-технічного оформлення видання», де буде наведено опис вивчення та аналізу оформленя довільно вибраної книги.

Література до теми :

М.В. Миронова, А. М. Лобин. Проектирование и анализ концепции книжных изданий: учебное пособие для студентов специальности 030901 «Издательское дело и редактирование» / М. В.Миронова, А. М. Лобин.  Ульяновск: УлГТУ, 2009.   120 с.


Лекція 2.     

Художнє оформлення видань

Проблематика теми:

Функції та завдання, взаємодія художника, художнього та технічного редакторів.

Прилади і програмні засоби, якими користуються художній та технічний редактори.

Особливості художньо-технічного редагування різних видів видань.

Елементи та засоби оформлення друкованого видання, їх застосування.

Художньо-технічне та поліграфічне оформлення друкованої продукції.

Повторити:

Види видань за ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни і визначення».

ДСТУ 29.5-2002 Видання книжкові: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

ДСТУ 29.1-97. Журнали: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

ДСТУ 29.3-2000. Газети: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

Курс «Режисура та архітектоніка видання»: архітектонічні елементи і засоби оформлення.

Курс «Системи обробки знакової і графічної інформації»: формати текстових та графічних файлів.

План теми:

Загальні принципи редагування оформлення видання:

  •  етапи розробки проекту видання
    •  видавничо-редакторський цикл видання

Співпраця художника та художнього редактора.

Завдання художнього та технічного редактора, їх взаємодія.

Художня політика видавництва.

Предметом курсу є зовнішня форма друкованого видання, її відповідність змісту, призначенню, існуючим нормам, стандартам, законам композиції відповідно до сучасних досягнень техніки і технологій.

Художньо-технічне редагування охоплює всі роботи, пов’язані з переводом змісту інформації в графічну форму з урахуванням нормативних документів: від моменту, коли авторський оригінал поступив у редакцію до рекомендацій поліграфічному підприємству.

Художній редактор розробляє проект оформлення, слідкує за графічно-стильовими елементами видання, а технічний редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і позначень перекладає на мову, зрозумілу робітникам поліграфічного підприємства.

Загальні принципи редагування оформлення видання

Редагування у загальному розумінні має різні аспекти, тобто норми, на основі яких здійснюється редагування. Кожен такий аспект має, як правило, власну назву.

В Америці, наприклад, виділяють такі аспекти редагування:

  •  смислове (перегляд тексту щодо ступеня організованості та послідовності);
  •  політичне (слідкування за дотриманням у повідомленні видавничої політики);
  •  профілактичне (виправлення грубих мовних та числових помилок);
  •  мовне (виправлення граматичних, пунктуаційних і синтаксичних помилок);
  •  об’єднувальне (зв’язування посилань і текстів з відповідними формулами, таблицями, примітками, додатками);
  •  форматувальне (установлення підпорядкованості рубрик, шрифтів, оформлення сторінок);
  •  стильове (визначення підпорядкованості для символів, цитат, чисел);
  •  роз’яснювальне (перелік інструкцій для конструктора і художника);
  •  координаційне (редакційна діяльність).
  •  В Європі найчастіше виділяють такі аспекти редагування:
  •  літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: композиційних, інформаційних, лінгвістичних, психолінгвістичних та логічних);
  •  технічне (виконують на основі поліграфічних норм);
  •  політичне (використовують політичні норми);
  •  художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Крім цих, суто видавничих аспектів, виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюється на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні. Науковим редагуванням займаються не редактори, а фахівці з певної галузі науки.

В своїй основі друкована продукція має багато спільних рис, але кожній із них притаманні цілий ряд ознак, які відрізняють від багатьох інших. Кожен тип друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення. Недотримання певних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним, незручним, самодіяльним і не відповідає вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку. Саме ці вимоги читача і повинні бути задоволені враховані під час перетворення авторського тексту у матеріальний продукт – друковане видання.

Після того, як авторський оригінал поступив у видавництво, головний редактор, виходячи з фінансових і матеріальних ресурсів (папір, друкарські й палітурні машини), сумісно з дизайнером, художником, художнім та технічним редактором розробляє проект конструкції видання, який охоплює оформлення та структурні особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення. Головний редактор керує та координує всі аспекти конструювання видання: передає тим, хто бере участь у створенні друкованого видання основні дані про нього (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень, наявність таблиць, формул, апарату, читацьке призначення, вид літератури тощо). Особливу увагу редактор приділяє співпраці з художником, технічним та художнім редактором, адже конструкція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле.

Процес оформлення друкованого видання складається з трьох послідовних етапів.

1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається і складається задум оформлення: народження і формування задуму; перетворення задуму в проект оформлення; перетворення проекту в модель оформлення – макет. Цей етап повністю входить у процес режисури видання.

2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: формується зміст та графічні характеристики обкладинок, суперобкладинок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення, зображень: робота над ескізами або пошук та добір ілюстрацій і фотографій; робота з оригіналами, їх компонування і приведення у єдиний зображальний ряд. Це – етап художнього редагування.

3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу. Відповідність всіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, перевірка комплектації.

Авторський оригінал надходить до редакції у вигляді сукупності текстових та зображальних матеріалів. Завдання художнього та технічного редакторів на першому етапі – визначити значення і місце кожного з цих матеріалів у виданні відповідно до задуму і закріпити за ними певні графічні характеристики, а також їх взаємодію, ієрархічну структуру і відображення її у системі рубрикації.

На другому етапі ставиться завдання гармонійного поєднання зображень, текстів, внутрішнього та зовнішнього оформлення. На цьому етапі вибираються, класифікуються, опрацьовуються всі ілюстрації, створюються макети обкладинок, палітурок, титульних елементів, сторінок, насичених декоративними, зображальними і текстовими елементами. Весь графічно-зображальний ряд повинен зв’язувати різнорідну текстову частину і утворювати нерозривну єдність, при чому видання має сприйматися цілісно і неповторно.

Остаточне розташування текстових та зображальних матеріалів, їх відповідність установленим нормам і стандартам, законам і закономірностям відбувається на третьому етапі. Тоді ж створюється оригінал-макет, який передається на поліграфічне підприємство для друкування й тиражування. Але і на поліграфічному етапі художній та технічні редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання

Видавничо-редакторський цикл видання
Авторський оригінал, який поступає у редакцію, повинен пройти кілька етапів у видавництві перед тим, як попасти на поліграфічне підприємство. До нього (як текстової, так і зображальної частини) ставляться вимоги відповідно до ДСТУ 3772-98 «Оригінали для поліграфічного відтворення: Загальні технічні вимоги».

Видавничий оригінал, який поступає до друку, може бути представлений у вигляді файлів, фотоформ або репродукованого оригінал-макету.

Після прийняття авторського оригіналу до друку у видавництві починається робота над ним. Спочатку його приводять у зручну для корегування та редагування форму – друкують та переводять в електронний вигляд у форматі, яким користуються у видавництві. Текстовий файл друкується або в операційному середовищі Windows останньої версії текстового процесора Microsoft Word, або на платформі Apple Macintosh у операційному середовищі MacOS. Причому текст не повинен мати будь-які особливості розміщення та форматування, або це повинно бути ретельно узгоджено з видавництвом. Всі спеціальні символи, математичні знаки, іноземні літери також повинні особливо відмічатися у тексті.

Автор обов’язково подає надрукований примірник свого тексту, а також може представити кодований оригінал у вигляді файлів, надрукованих на комп’ютері, переслати оригінал електронною поштою, передати мережею. Оформлення кодованого варіанту оригіналу, крім відповідності до вимог стандарту, має бути ретельно узгоджене з вимогами видавництва. З автором обговорюються вимоги до розмітки сторінок і всіх структурних одиниць твору. Для цього йому або дають електронний шаблон, якщо автор працює за стандартним пакетом, наприклад, Microsoft Word або QuarkXPress, або сітку, у яку автор вставляє свій матеріал. Електронний шаблон містить лише зону тексту та зони меж сторінок, більш складна сітка може також мати зони розташування внутрішніх заголовків, колонцифр, назв розділів, перших рядків нових розділів, вирівнювання, інтерліньяж, шрифтові стилі.

При кодуванні тексту заголовкам всіх рівнів привласнюють визначені стилі, які мають свої коди. Фотонабірний пристрій потім автоматично інтерпретує ці коди. Спеціальні літери – математичні знаки або символи, дробі, іноземні літери – які не можуть бути надруковані автором, також повинні бути кодовані, щоб їх потім можна було розпізнати у процесі перетворення тексту.

Якщо ж автор подає матеріал, відформатований на власний розсуд, із великою кількістю виділень, різних знаків, позначок, набагато легше передрукувати весь текст, ніж переробити його у зручний для подальшого опрацювання формат. Це пояснюється тим, що набиральникам доведеться ретельно перевіряти сторінку за сторінкою, рядок за рядком, і шукати заголовки, кеглі шрифтів, спеціальні символи, вирівнювання. Технічний редактор оцінює оригінал і вирішує, чи потрібно здійснювати перенабирання оригіналу. Це робиться у таких випадках:

  1.  Авторський оригінал надрукований у малознайомому редакторі.
  2.   Невеликий за обсягом текст (наприклад, книги з великою кількістю ілюстрацій, інструкції).
  3.   Неодноманітно надрукований текст.
  4.  Авторський текст зі значними редакторськими правками.
  5.  Будь-які видання, зміст яких збирається з різних джерел.
  6.  Складні тексти з великою кількістю спеціальних символів (наукові, математичні, рідких іноземних мовах).

Функціональні обов’язки фахівців, які працюють над оформленням видання

Художньо-технічне оформлення – один з головних етапів перетворення авторського оригіналу у твір друку. Головний редактор знає зміст видання, розуміє особливості цільового призначення і читацької адресації, тому завжди бере участь в оформленні видання і приймає всі остаточні рішення: складає замовлення на оформлення, висловлює побажання щодо підготовки оригіналів зображень, візує зображальні оригінали. Оформленням книги в основному займаються художній і технічний редактори, запрошені ними фотографи і художники. Але головний редактор несе основну відповідальність за видання у цілому, тому повинний вміти оцінювати їх рішення, а також рахуватися з технічними можливостями друкарень, якістю паперу і палітурних матеріалів.

Роль і внесок кожного з учасників творення зовнішньої форми видання залежить від його особливостей. Якщо для видання створюються ілюстрації чи фотографії, або видання має складне декоративне оформлення, тоді художник або фотограф грають провідну роль. Якщо видання має складний макет, велику кількість поданих автором документальних фотографій та малюнків, а зовнішнє оформлення обмежується шрифтовою композицією, тоді головна роль переходить до художнього редактора. У неілюстрованих виданнях, але зі складною структурою тексту та рубрикацією, особливо наукових і навчальних, на першу роль висувається технічний редактор.

Співпраця художника та художнього редактора

У оформленні видання ключовою фігурою є художній редактор, який запрошує художника. Художній редактор – це більше адміністратор, керівник, людина, яка ставить завдання і перевіряє його виконання. А художник – творча особистість, яка бачить світ і, звичайно, літературний твір, власними очами, що і відображається у ілюстраціях, виконаних у певному стилі. Композиційне оформлення видання повинно органічно сполучатися з жанром і стилем літературного матеріалу, зображальними засобами і технікою виконання всього декоративного оформлення. Все це обмежує оформлювальні можливості видавництва.

Художній редактор впливає на оформлення тим: він складає план художнього оформлення, якого саме художника запросить, як точно сформулює завдання, наскільки знайде спільну мову з художником під час перевірки виконання завдання.

Затвердження проекту оформлення видання означає перехід до художнього та технічного редагування. Художній редактор вивчає авторській твір і вирішує питання щодо його ілюстрування, причому визначається кількість, кольоровість, розміри, спосіб виконання всіх зображальних елементів видання. В разі відсутності матеріалу художній редактор звертається до художників. Тут враховуються їх попередні роботи, відповідність стилю авторського твору. Художній редактор ставить художнику завдання на ілюстрування лише у загальному розумінні, а й фрагментів, шмуцтитулів, заставок і кінцівок, титулу, обкладинки та ін.

Художній редактор замовляє у художника або фотографа:

- виконання ілюстрацій для всього твору або певних його фрагментів, шмуцтитулів;

- оформлення обкладинки, палітурки, титулу, яке включає як зображення, так і текстову частину;

- створення ініціалів;

- зйомку і опрацювання фотографій;

- виконання креслень і схем;

- створення монтажу з різних малюнків, фотографій і тексту;

ретуш зображень;

- створення шрифтів для заголовків, іноді і для тексту.

Робота художника друкованого видання істотно відрізняється від роботи художника – творця власних творів мистецтва. Оформлювач друкованого видання повинен у своїй роботі чітко слідкувати за змістом авторського твору, перетворювати слово в образ, що сприймається візуально, при цьому форма ніколи не повинна затуляти або випереджати зміст. Друковане видання, особливо книга, може жити сторіччя, тому завдання художника книги – виражальними засобами підкреслити ключові моменти твору, акцентувати у потрібних місцях, полегшувати сприйняття суцільного тексту. Відомі творці художнього обличчя книги розробили методи та прийоми оформлення, вміле застосування яких завжди дає очікуваний результат.

Завдання художнього та технічного редакторів, їх взаємодія

Терміни «художнє редагування», «технічне редагування» виникли у 20-30-ті роки ХХ ст. за аналогією з терміном «літературне редагування», але термін «редагування» не зовсім підходить до творчого процесу, який здійснюється над виданням. Так, наприклад, художник Микола Васильович Ільїн при виконанні роботи технічного редактора мав посаду «конструктор книги». Іноді «художнього редактора називають режисером книги, художника – дизайнером, технічного редактора – книжковим техніком, конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням зображального ряду. Хоча художник, крім створення ілюстрацій, декору і всього зовнішнього оформлення, нерідко розробляє всю композиційну основу видання, іноді навіть у вигляді точного посторінкового макету. Він нерідко бере участь у процесі оцінювання відтворення і друку виконаних ним оригіналів або компонування текстових та зображальних елементів, верстці.

Художній редактор розробляє композицію видання. Він своїм власним трактуванням сюжетно-тематичного плану ілюстрування і всім задумом оформлення втручається у роботу художника, ретельно критично оцінює художні та технічні якості ескізів та оригіналів. У складних виданнях виконує розмітку оригіналів, макет для верстання, перевіряє зверстані аркуші, тобто виконує функціональні обов’язки технічного редактора.

 Технічний редактор початку 20 століття повинен був знати літературні роботи, розуміти видання як специфічний предмет, який поєднує авторський твір зі зручною, логічною і красивою друкарською формою, знати засоби і методи роботи з поліграфічною технікою, а також слідкувати за ідейною спрямованістю видань.

Сучасний технічний редактор досконало знає технологічний процес і вимоги до оригіналів, які передаються на поліграфічне підприємство, тому він задає технічні характеристики всіх елементів видання. Йому доводиться працювати композиційно над нескінченною кількістю деталей, встановлювати між ними зв’язки і цим впливати на художній рівень видання. Він може побачити помилку художника або художнього редактора і попередити про них на перших етапах роботи над виданням. Саме технічний редактор має найбільше можливостей створити гармонічну будову відношень тих елементів набору та верстання, які без зображальних елементів спроможні створити красу видання. Особливо важлива роль технічного редактора у виданнях без ілюстрацій зі складною структурою тексту та різноманітною рубрикацією.

Без знання літературного матеріалу неможлива функціональна повноцінність художнього і технічного редакторів. Тому складення плану художнього оформлення  – не технічне завдання, хоча у нього входять різноманітні деталі виробничо-технічних процесів. Художній редактор знає характеристики витратних матеріалів – паперу, картону, палітурних матеріалів тощо – і це допомагає йому створити професійно грамотне видання, дає можливість побачити наперед видання:

  •  у точно встановленому форматі
  •  надрукованому певним шрифтом
  •  віддрукованим тим чи іншим способом друку
  •  на папері потрібної якості.

Детальна розробка плану починається з вибору розміру видання (формату) і інших розмірних характеристик, які стосуються задрукованої та незадрукованої частин, розмірів ілюстрацій, кеглю шрифтів для всіх текстових елементів. Особливо важливо вибрати правильний формат для серійних, багатотомних і періодичних видань, оскільки у межах цього формату будуть розташовуватися всі елементи всіх випусків на весь темні життя видання.

Отже, обов’язки художнього редактора полягають у:

- керування конструюванням видання, яке здійснюється дизайнером або власноруч;

- організації розробки та утвердження проекту оформлення видання;

- контроль за втіленням задуму видання;

- замовленні художникам, фотографам, графікам оригіналів ілюстрацій для видання і контролі якості їх виготовлення;

- організації виїзних зйомок;

- критичне оцінювання робіт фотографів і художників на відповідність їх - ідейному задуму видання і художньої форми;

- обробці авторських оригіналів зображень для подальшого виготовлення за ними ілюстраційних оригіналів для репродукування (у програмах Adobe Photoshop та Adobe Illustrator);

- підготовці макету видання;

- контролі художнього рівня макету і відповідності його технологічним вимогам;

- наданні вказівок технічному редактору щодо поліграфічного оформлення текстових і зображальних елементів видання (якщо немає макету);

- консультуванні технічного редактора з питань загальної конструкції, деталізації і особливостей макету, розробленого художником-оформлювачем;

- контролі роботи технічного редактора над оригіналом видання, перевірці відповідності видавничого оригіналу принципам оформлення видання, відображених у макеті;

- здійсненні коректури чорно-білих і кольорових репродукційних форм;

- нагляді за процесом друку видання безпосередньо на поліграфічному підприємстві;

- контролі якості друку видання за віддрукованими аркушами;

- контролі рівня підготовки матеріалів видання на етапі підписання до друку;

- затвердженні сигнального примірника видання;

оформленні документації для оплати праці позаштатних художників-оформлювачів, графіків, фотографів згідно з установленим у видавництві порядком;

- створенні заставок, кінцівок, інших декоративних елементів (якщо для цього не запрошується художник);

- за необхідності – брати участь у фотографічних, натурних і репродукційних зйомках кольорових та чорно-білих сюжетів, які потрібні для виконання видання.

Обов’язки технічного редактора полягають у:

-  оцінюванні якості підготовки видавничого оригіналу (текстової та зображальної інформації) відповідно до установлених вимог; розмітці всіх текстових та ілюстративних елементів видавничого оригіналу – технічне виконання макету видання на папері та у програмі верстки;

- перевірці якості набору та верстки; при гранковому методі – підготовці гранок і репродукційних відбитків для виготовлення виклеєного макету видання;

- практичній роботі над створенням макету; контролі дотримання існуючих стандартів і технологічних інструкцій;

-  усуненні технічних порушень набору та верстки, які виникли внаслідок редакційної правки;- обробці верстки видання та його зовнішнього оформлення для підписання до друку, оформлення його; при офсетному чи глибокому друці – самостійно або разом із художнім редактором за вимогою  - поліграфічного підприємства затверджує монтаж друкарських форм;

- розробці системи рубрикації видання із закріпленням параметрів за кожним рівнем заголовків;

-  створенні довідково-допоміжного апарату видання (виноски, покажчики, списки літератури або ілюстрацій, примітки, коментарі тощо);

-  участі та оцінюванні якості сигнального примірника, утвердження його.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: закон симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи контрасту. Щоб досягти потрібного ефекту, потрібно:

  •  вміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та додаткового тексту;
  •  розумно використовувати різноманітність форматів набору;
  •  домагатися логічного підбору шрифтів для заголовків;
  •  застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового набору оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим.

Технічний та художній редактори повинні пам’ятати: при виділення головного не можна принижувати другорядне, яке також має значення для розуміння змісту.

Художник-конструктор книги повинен вміти творчо враховувати велику кількість факторів: політичних та освітніх, духовних та матеріальних, соціальних та культурних, які впливають на формування видання. Одночасно він має вміти побудувати ансамбль видання, естетично сформувати його просторово-образну форму.

Питання і завдання:

1. Скільки видів літератури передбачає Держстандарт України? Чому зміст і оформлення видання повинні бути зв’язані між собою?

2. Що таке процес художнього редагування книги? Функції художнього редактора.

3. Розкрити особливості співпраці художника та художнього редактора.

4. Чим відрізняється робота художнього редактора від технічного.

5. Функції і обов’язки технічного редактора.

Завдання (письмове): кожен студент повинен перелічити всі недоліки, які можуть мати надрукований текстовий документ: проміжки, лапки, різні абзаци, різні шрифти, різні кеглі, символ абзацу, оформлення заголовків.

Завдання на самостійну роботу:

1. Проаналізувати літературу з художнього редагування. З’ясувати функції художнього редактора, завдання, які він виконує.

2. Знайти приклади цікаво оформлених книжкових видань. Зробити ксерокопії.

Реферати:

Художня політика видавництва «назва».

Робота з фотомонтажами, акцентуванням у тексті.

Необхідність художнього редагування книги (вид видання).

Модульна система у газеті.

Література до теми :

Історія Українського друкарства. І.І.Огієнко. Львів – 1925. Перевидано Либідь, Київ 1994р.

Українське книговидання. Ярослав Ісаєвич. Львів: Інститут українознавства 2002р.


Лек
ція №3. Композиція.Композиційно-графічне моделювання.

Композиція —  найважливіший синтезуючий компонент художньої форми, який надає твору єдності й закінченості, організує сприйняття його змісту.

Створюючи композицію газетного чи журнального номера, оформлювач свідомо (а часом й інтуїтивно) керується  закономірностями побудови художньої форми, враховує психологію читацького сприйняття з тим, щоб композиція була не тільки гармонійною, естетично бездоганною, а й відповідала б функціональному  призначенню видання.

Специфіка композиції розкривається в її властивостях і  засобах.

Графічна композиція у періодичному виданні має такі основні властивості: цілісність, стильова єдність всіх елементів, сталість та універсальність елементів і засобів композиції.

Цілісність композиції — це внутрішня єдність, яка виникає завдяки підпорядкуванню її частин.

Цілісна композиція вирізняється такими якостями, як  організованість, гармонійність та образність.

Під організованістю слід розуміти упорядкованість розміщення частин композиції, яка допомагає читачеві розібратися, де головне, а де другорядне, зрозуміти логіку поєднання чи протиставлення частин. Так, групуючи, скажімо, 10 листів у добірку, оформлювач використовує для цього спеціальні засоби (клішовану рубрику,  рамку, єдиний для всіх заголовків шрифт тощо), які, з одного боку, вказують на єдність частин добірки, а з іншого — відокремлюють її від інших матеріалів полоси.

Гармонійність можна вважати основною естетичною  властивістю композиції. Злагодженість частин виникає внаслідок взаємодії ритму, пропорції та масштабу, тону і кольору, контрасту і нюансу, симетрії та асиметрії.

Цілісна, добре продумана у функціональному та естетичному  аспектах композиція періодичного видання має свою, особливу  образність, яка відрізняється від образності чистих видів мистецтва

Стильова єдність усіх елементів.

Арсенал засобів оформлення дуже різноманітний. Тому оформлювачі постійно стикаються з проблемою їх відбору. З текстових і заголовних шрифтів, форматів набору, лінійок, пробілів, відбивок треба відібрати найнеобхідніші для втілення композиційного задуму.

Вибір кожного оформлювального засобу залежить від того,  наскільки він відповідає задумові композиції, функціональним та  естетичним вимогам і характерові видання. Елементи композиції сприймаються не ізольовано, а у взаємодії між собою. Вони можуть бути найрізноманітнішими, але загальне правило, без дотримання якого композиція втрачає свою цілісність, — це єдність усіх  засобів, вибір елементів і деталей, які не суперечать одне одному і поєднуються з загальною картиною.

Сукупність усіх елементів оформлення утворює стильову єдність, без якої композиція не може бути цілісною.

Звернімо увагу на сталість та універсальність елементів  композиції.

Єдність стилю оформлення підтримується:

  •  ті самі елементи  (шрифти, лінійки, формати набору тощо) використовуються в  аналогічних ситуаціях — для оформлення постійних і тимчасових розділів, а також матеріалів, що друкуються з продовженням
  •  із  допомогою постійних способів верстки та інших засобів композиції.

Засоби композиції:

Пропорція - співмірність лінійних величин, частин і композиції полоси в цілому.

Масштаб.- співвідношення розмірів елементів.

Симетрія та асиметрія підпорядковують частини в композиції за принципом подібності й зрівноваженості. Симетрична побудова полоси чи розвороту може бути двох видів: статична і динамічна, — що залежить від виду використання симетрії — дзеркальної чи осьової.

Гармонія асиметрії досягається вона через взаємодію різних композиційних засобів — рівноваги, контрасту, ритму, пропорцій тощо. Сутність асиметричної побудови полягає в рівновазі неоднакових частин — матеріалів тексту, різних за обсягом, насиченістю та розміром ілюстрацій, заголовків, лінійок.

Контраст і нюанс:    

Контрасти — це виділення одних елементів на фоні інших в сюжеті композиції, до яких перш за все привертається увага читачів. Поділяють на три групи: розмірного, тонового та кольорового.

Нюанс — незначна відмінність.

Метр і ритм. Метричні та ритмічні повтори елементів  допомагають краще організувати текст.

Тональність. За ахроматичного друку кожний елемент  оформлення зафарбовано в один із відтінків чорно-білої гами — від світло-білого до насиченого чорного.

Колір — сильний засіб виділення, функціонального акцентування  матеріалів.

Рівновага  акценти елементами розміщуються на площі полоси з таким розрахунком, щоб вони зрівноважували один одного.

Конструктивні особливості композиції полоси

Перший вид — конструкція з одним домінуючим матеріалом, який є оптичним центром композиції. Текстовий матеріал   виділяється на полосі великим заголовком, ілюстрацією, рамкою, збільшенням формату набору, кольоровою підкладкою тощо. Ілюстрація може виділятися значним розміром, за допомогою кольору чи особливої конфігурації. Домінуючий матеріал не завжди розміщують у центрі полоси, його можна змістити ліворуч або праворуч, вверх чи вниз.  Композиція у цих випадках набуває асиметричної побудови і відзначається динамізмом.

Другий вид конструкції — з двома та більше композиційними центрами. Домінуючі матеріали, приблизно рівні за важливістю, розміщують або праворуч, створюючи інколи навіть симетричну побудову, або розводять у різні кінці полоси, якщо їхній зміст ніяк не пов'язаний між собою. Відрізняються вони від інших  матеріалів і розмірами, і засобами виділення. Для сприймання такої полоси характерним є те, що увага читача спрямовується спочатку на центр композиції, а потім — на периферію.

Третій вид конструкції — мозаїчний. Він застосовується, коли матеріали полоси практично рівноцінні, жоден із них не виділяється так яскраво, щоб стати центром композиції.

Застосовується, коли матеріали полоси практично рівноцінні, жоден із них не виділяється так яскраво, щоб стати центром композиції. Така полоса  сприймається, як правило, за законами уваги — зверху вниз і зліва направо. Різновидом мозаїчної конструкції є градаційна побудова, коли редакція намагається досягти певної послідовності у сприйманні матеріалів, котрі різняться значенням і цінністю. У цьому випадку використовують різний ступінь виділення матеріалів: найважливіші ставлять на кращі місця полоси, акцент робиться також із допомогою шрифтів заголовків, формату набору, інших виділювальних засобів.

Конфігурація матеріалів. Обриси текстових матеріалів на  полосі мають двояку форму — пряму (чотирикутну) і ламану  (східчасту).

Легшою для сприймання є проста конфігурація, за якої матеріал розверстується на декілька колонок, однакової висоти. Полоса, створена з чотирикутних блоків, має виразну, геометрично чітку побудову. Ламана конфігурація виникає при розверстці матеріалу на різні за висотою колонки і при заміні широкого формату вужчим і навпаки, через що обрис матеріалу набуває східчастого характеру.

Більшість газет дотримується прямої верстки  ламані побудови в багаточастинних композиціях ускладнюють їх сприйняття, створюють певні труднощі для читання матеріалу. Тому використання ламаних побудов потребує досить сильних засобів виділення, щоб чітко окреслити межі матеріалу. Конфігурація зображальних матеріалів більш різноманітна, ніж конфігурація текстових. Окрім прямокутних форм, у газеті та журналі можуть використовуватися ілюстрації у формі кола, овалу, багатокутника та інших фігур.

Структура полоси. Великі матеріали й добірки поділяють  площу полоси на блоки, витягнуті горизонтально чи вертикально. Так створюється своєрідний каркас, або структура, полоси. Найпростіші види структури — вертикальна й горизонтальна. Вони частіше трапляються в малоформатних газетах і журналах з невеликою кількістю матеріалів на полосі. Вертикальна структура виглядає струнко і легко, горизонтальна — ґрунтовно, іноді важкувато. У простих структурах слід уникати великої кількості частин, бо це призводить до одноманітного повторення витягнутих у висоту чи ширину блоків. Прості структури легко сприймаються завдяки лаконічності та гармонії, що засновані на пропорціях, ритмі,  контрасті великого й малого.

Газети великого формату зі значною кількістю матеріалів на полосі у більшості випадків використовують мішану, вертикально-горизонтальну структуру, яка має більшу варіативність і  різноманітність, ніж прості побудови.

Структурне поділення полоси підкреслюється різними  елементами оформлення — лінійками, шрифтами заголовків, пробілами. Структуру полоси треба продумувати з урахуванням не лише ритму, пропорції, а й рівноваги. Поділяючи полоси на вертикальні й горизонтальні блоки, передусім слід зважати на розміщення тонових і кольорових акцентів, тобто заголовків, рубрик, ілюстрацій тощо.

У практику оформлення ввійшла так звана модульна система верстки, що допомагає упорядковувати структуру полос зі  складним зображальним наповненням. Основою цієї системи є модуль-прямокутник, розмір якого повторюється в усіх елементах полоси. Добре продумана модульна система ніби автоматично забезпечує збереження ритму і пропорцій у структурі полоси, надає їй чіткості й математичної строгості, полегшує ознайомлення читачів зі змістом матеріалів. Водночас помітно полегшується і раціоналізується праця оформлювача, тому що макетування здійснюється з допомогою  модульної системи.

Особливості композиції номера газети

У кожній газеті складається більш або менш сталий тип композиції. Під ним розуміють характерні для цього видання роль і значення кожної з полос, а також постійність розміщення в номері основних розділів і рубрик. Стала композиція номера — -один з основних елементів моделі газети. Вона полегшує ознайомлення читача з матеріалами номера, привчає шукати і знаходити матеріали, що його цікавлять, на звичному місці. Стійкість композиції виробляє в аудиторії своєрідну "модель очікування" — готовність сприймати публікації кожного номера певної газети у добре знайомих і звичних формах.

Однак сталість композиції газетного номера не означає створення жорсткої, стандартної схеми. Однією з ознак гарної композиції є її гнучкість, яка допускає можливість швидкої переверстки тієї чи тієї полоси, а також можливість зміни місць відділів і рубрик газети, винесення найважливіших із них на кращі місця номера.

Зв'язок між частинами газетного номера — його полосами — визначається єдністю стилю верстки та оформлення. Це виявляється, наприклад, у загальному форматі всіх полос, у постійній стандартній для певної газети кількості текстових колонок на полосі, у загальних для всіх полос особливостях технічного оформлення.

Композиція номера багато в чому визначається його обсягом, який залежить від формату і кількості полос. Чим більше полос у номері, тим легше розмістити на них матеріали основних розділів газети. Це дозволяє закріпити найважливіші тематичні рубрики за певними полосами.

Компонуючи номер, оформлювач повинен мати у своєму розпорядженні багато різних за розмірами матеріалів. Великі статті служать основою, фундаментом для побудови кожної полоси. Але формувати номер, використовуючи тільки великі матеріали, можна лише у виняткових випадках, тому що таку газету буде важко прочитати. Крім великих статей, на сторінках мають бути розміщені й середні за розмірами кореспонденції, і різноманітні маленькі замітки. Перехід від великих проблемних виступів до заміток полегшує сприймання всього номера.

Важливий елемент композиції номера, організації його матеріалів — розділи і рубрики газети. Композиція підкреслює закономірності в організації елементів полоси, зв'язок між ними та всією полосою в цілому. Композиція відображає складну ієрархію між матеріалами, яку вона має приглушити.

Композиційно-графічна модель видання

Сталість композиції, зовнішніх особливостей і ознак дає  підстави для побудови композиційно-графічної моделі газети, що включає найтиповіші особливості її змісту і форми, головну тематику газети, її структуру, форми організації та подачі матеріалів, способи графічного вираження всіх змістових компонентів газети.

Вчені виділяють чотири основні властивості структури змісту та оформлення газети, на яких базується моделювання, а саме:

— стабільність основної тематики газети та її організації;

— стабільність графічних засобів оформлення газети;

— відображення в композиції та графіці газети особливостей типу видання, до якого вона належить;

— індивідуальність композиції та графіки кожної окремої  газети, що залежить від її специфіки, традицій, естетичних захоплень оформлювачів і можливостей поліграфічної бази.

Щодо стабільності структури змісту, то слід підкреслити, що і структура, і графіка розвиваються. Вони з часом змінюються, модернізуються, а тому їхня стабільність відносна.

Якісні зміни в оформленні газети починаються з того, що редакція переходить від імпровізаційного оформлення до системного уявлення про газету та її оформлення. Композиційно-графічна модель, отже, тільки тоді стає моделлю в точному значенні цього слова, коли вона створюється й реалізується на практиці як цілісна система композиційних і графічних принципів, що здатна  передавати багатогранність, варіативність змісту газети із номера в номер і водночас забезпечувати стабільність обличчя газети, тобто  зробити образ видання звичним, добре відомим читачеві.

Описова модель — це ряд правил, у яких закріплено систему композиційних і графічних характеристик газети. У редакційній практиці ці правила часто оформлюються у вигляді пам'яток для співробітників газети.

Фізична модель також є системою композиційно-графічних  характеристик газети, але закріпленою в графіці публікації постійних розділів, у розкладі шрифтів та інших графічних елементів і  комплектів стандартних макетів різних полос, на основі яких  здійснюється випуск газети. Порівняно з описовою, фізична модель має жорсткішу конструкцію. Для її розробки потрібен детальніший аналіз властивостей і закономірностей поведінки модельованого об'єкта.

Якою б не була глибина відображення в моделі властивостей композиції та графіки газети, модель — це спрощена схема оригіналу. Тому зрозуміло, що, по-перше, модель не завжди може дати вичерпну програму дій, оскільки на практиці інколи виникають такі обставини, яких не передбачили розробники моделі. По-друге, стабільність композиції та графіки газети, що досягається з допомогою моделі, не можна абсолютизувати: недопустимо робити з моделі "мертву" схему, в яку не можна вносити ніяких змін. Композиція і графіка тільки тоді успішно виконують свої завдання, коли вони діалектично поєднують у собі стабільність і динамізм. Це сполучення обумовлене як потребами змісту газети, так і психологічними особливостями читацького сприйняття. З одного боку, стабільність композиції та графіки вносить систематичність у роботу газети і сприяє швидкій орієнтації читачів під час ознайомлення з черговим номером; з іншого боку, змістові газети властивий розвиток, рух, і це, безперечно, впливає на розвиток її форми, потребує заміни застарілих елементів форми. У свою чергу і читачів не влаштовує одноманітність композиційних і графічних прийомів. По-третє, слід враховувати, що в моделі фіксуються суттєві аспекти композиції та графіки, властиві газеті протягом певного періоду. Діюча в газеті модель із часом змінюється новою.

Гармонійно цілісна, добре організована композиція  відзначається пропорційністю, композиційною зрівноваженістю, стильовою єдністю форми елементів тощо. Внаслідок певного добору і  взаємодії різних композиційних засобів та елементів композиція може виглядати динамічною чи статичною, яскравою чи спокійною, різною чи одноманітною.

Враження динаміки, руху чи, навпаки, спокою композиції  складається, головним чином, з допомогою таких засобів, як симетрія та асиметрія, рівновага, метр і ритм. Усі побудови, що ґрунтуються на асиметрії чи осьовій симетрії та використовують ламану  конфігурацію матеріалів, діагональне розміщення ілюстрацій і тексту, тонових і кольорових акцентів, — динамічні. Композиція, в основі якої лежить площинна симетрія чи метричний повтор, вирізняється статичністю. Обираючи певні засоби, оформлювач керується як 92 змістовими завданнями полоси, так і загальним характером  видання.

Від цього ж залежать яскравість, ефектність чи, навпаки,  спокійний тон композиції. Яскраве оформлення досягається в основному з допомогою використання сильних контрастних елементів —  великих, жирних заголовків, лінійок, численних ілюстрацій, виворіток, кольорових плям тощо. Застосування ж малоконтрастних елементів забезпечує спокійний тон композиції, що підкреслює діловий, функціональний характер оформлення. Стосовно газети ми маємо говорити не про одну, а про декілька композицій, про різні їх рівні:

— про композицію газети як систему організації та розподілу матеріалів, зумовлену характером і традицією цієї газети;

— про композицію номера, в якій реалізуються загальні  принципи організації та розподілу матеріалів залежно від завдань дня і плану цього номера;

— про композицію полоси як спосіб розташування матеріалів із використанням зображальних засобів відповідно до конкретного змісту цієї частини номера та його загального  тематично-жанрового і графічного ансамблю.

Література:

Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій. — К.: Т-во  "Знання", КОО, 2000. — 222 с.

  1.  Основні вимоги до верстки видання.
  2.  Правило «наближеності» інформації.
  3.  Правила «вирівнювання» інформації.
  4.  Правило «контрасту».
  5.  Правила «повтору».


Тема 2.
Дизайн. Композиція. Колір. Шрифти. Символіка.

Дизайн

Дизайн видання – художнє конструювання та оформлення видання; галузь мистецтва.

Дизайн як обєкт – поєднання візуальних оол

Композиція - це сукупність просторових, колірних, значеннєвих, перспективних й інших відносин, що зв'язують окремі елементи добутку в єдине ціле з метою вираження загальної ідеї добутку.

Законом композиції вважають таку її складову, без якої добуток не може обійтися. Тому цілком природним буде вважати єдність першим й основним законом композиції.

Ціле складається із частин, які перебувають одна з інший і із цілим у різних відносинах. Пропорції, контраст, симетрія, динаміка, статика, ритм, перспектива - всі ці принципи композиції відбивають взаємозв'язок і взаємозалежність її елементів.

Всі елементи цілого найчастіше  поєднуються навколо якогось головного об'єкта. Навіть в орнаментальних композиціях при відсутності організаційного центра можна виділити головний мотив і супровідні його підлеглі мотиви.

Співпідпорядкованість частин, або принцип домінанти, - так можна визначити цей закон композиції.

Можна виділити наступні закони композиції.

  •  Єдність - приведення всіх елементів композиції до єдиного цілого, безперервному в часі й просторі,  що створює в глядача відчуття цілісності всього твору..
  •  Пропорція - визначає відношення частин цілого по величині друг до друга й до цілого.
  •  Симетрія - обумовлює розташування частин цілого.
  •  Динаміка й статика - привносить елемент руху.
  •  Ритм - виражає характер повторення або чергування частин цілого.
  •  Баланс - рівновага частин відносно один одного й цілого.
  •  Контраст -  елементи, що зіставляють, не порушуючи законів цілісності й сполучення й зіставлення, повинні бути контрастні, конфликтны один стосовно  іншому, підкреслюючи, оттеняя діапазоном розходжень і розмаїтості й один одного, і їхнє співвідношення.
  •  Економія - композиція повинна містити рівно стільки елементів, скільки необхідно.
  •  Домінанта - всі елементи добутки повинні підкорятися єдиному авторському задуму, сформульованому в ідеї добутку, і мети його створення (надзадачі).

Всі ці принципи виникають із природних, об'єктивно існуючих факторів, з особливостей сприйняття людиною реально існуючої дійсності. Більш докладно вони будуть розглянуті нижче.

Для об'єднання композиції використаються практично всі її компоненти - форма, колір, ритм, пропорції, баланс, контраст й ін. Щоб досягти цілісного сприйняття роботи, необхідно дотримувати деякі правила.

Використання однієї або двох основних форм

Наприклад, якщо в композиції присутня окружність (або, що зустрічається частіше, дуга), вона повинна бути підтримана іншими елементами. Якщо ж увести на одній смузі кілька основних форм (наприклад, дугу, трикутник і квадрат), контраст між ними приведе до дисгармонії й зруйнує цілісність сприйняття. Зайва строкатість форм робить враження аматорського, "дитячого" дизайну й може бути доречна в роботах відповідного напрямку (наприклад, у дитячих і розважальних виданнях).

На мал. 2 наведені приклади дизайну форм пошуку, розроблених різними дизайнерами й представлених на сайті yandex. ru.

     

Рис. 3.2. Дисонанс і гармонія форми


Тема 3.
Історія розвитку друкованих видань. Види  видань  за ДСТУ 3017–95. Зв’язок між змістом і оформленням видання. Терміни та визначення

План лекції

  1.  Історичний екскурс розвитку оформлення видань.
  2.  Існуючі традиції, терміни та стандарти.
  3.  Принцип класифікації видань.

1.1. Історія книгодрукування у Європі. Питання першості та наслідуваності.

Хронологія друку книжок з наборних форм

*- Найдревнішою відомою людству друкованою книгою можна вважати  текст, надрукований способом ксилографії (друк з різьблених дерев’яних дощечок) з  12 дощечок у Кореї в період між 704 и 751 рр. н.е.

**- Перші друковані книжки з’явилися: в 1465 в Італії, в 1468 в Словаччині и Швейцарії, в 1469 в Нідерландах, в 1470 у Франції, близько 1473 у Польщі, в 1473 в Угорщині, в 1474 в Іспанії и Бельгії, в 1477 в Англії. Друковані книги видані до 1 січня 1501 р., називають інкунабулами, Друковані книжки 1-ї половини 16 в. — палеотипами.

***- Перші друковані книжки кирилівського шрифту видані Ш. Фиолем в Кракові в 1491.

До 1430 р. – друкарство у Європі виникло завдяки нідерландським майстрам, в часності Лоуренсу Янсзону  Костеру [Попов П. «Друкарство, його початок і поширення в Європі XV-XVI сторіччя (ДВУ-1925 р.)].

1445 р – Йоган Гутенберг видав свою книгу (відомі фрагменти інших першодруків, що відносять до його праць за стилістикою та діалектами у текстах, та датують більш раннім часом друку).

1491 р.  – у польському Кракові друкарем Швайпольтом Фіолем друкуються  «Октоїх» та «Часослов» (до цього часу вже відомі принаймні 5 його книжок – сере них «Тріоді Пісна і Цвітна» - 2 книги  та «Псалтир» - 2 книги).

1517 р. – Франциск Скорина у Празі видав першу книгу «Псалтир».

1525 р. - Франциск Скорина (можливо у Кракові) видав дві книги - «Апостол» та «Мала подорожня книжиця».

1553 р. – виявлено першодруки, що виготовлялися вже діючою у Москві на той час «анонімною» друкарнею.

1564 р.  – вийшла перша точно датована друкована книга  видана друкарями Іваном Федоровим та Петром Мстиславцем («Апостол» Москва).

1564 р.  – відрукована перша книга друкарем-видавцем Іоганом Богбіндером (датчанин)  [Строев П. Обстоятельное описание старопечатных книг славянских и российских, хранящихся в библиотеке тайного советника, сенатора …  графа Фёдора Андреевича Толстого., Москва – 1829 г.]

1569 р. – на території нинішньої Волині (а тоді земель Литовської Русі) у місті Заблудові І.Федоров та П.Мстиславець видрукували Заблудівське Євангеліє.

1574 р. – у Львові виходить «Апостол»  та «Буквар» друкаря  І.Федорова.

1578 р. – «Острожська Азбука» друкаря  І.Федорова.

1.2. Існуючі традиції, терміни та стандарти.

Розглянемо принцип наслідування оформлення книги починаючи з рукописних.

«Евангелие из Келса». Рукописная книга. Ирландия. Около 800.

«Остромирово евангелие». Рукописная книга. 1056—57.

Євангеліє апракос. Рукописна книга. Початок ХІІ ст.

42-строчная Библия И. Гутенберга. Середина 15 в.

«Всемирная хроника» Х. Шеделя. Печать А. Кобергера. 1493.

Заставка в Псалтирі ХV ст..

«Апостол». Печать Ивана Фёдорова и Петра Мстиславца. 1564.

Описание России в издании Эльзевиров. 1630.

«Краткое описание Комментариев Академии наук». Гражданский шрифт. 1728.

Типографское руководство П. Фурнье. 1764.

Издание У. Морриса. 1897.

Переплёт средневековой рукописной книги.

В. И. Ленин. «Карл Маркс». Переплёт В. Тоотса. 1968.

1.3. Елементи художнього оформлення видання

З перших друкованих видань склалася певна побудова книги та почали використовуватися елементи художнього оформлення видання:

Колофон – вихідні данні у кінці книги. В яких розповідається про рік видання, вказується імя замовника та друкаря/видавця (уперше зафіксовано у 1457 р – «Псалтирь» Фауста Шьоффера). 

Сигнети - фірмовий герб видавництва (там же, у вигляді двох щитів. У подальшому розміщувались на титульній сторінці)

Еррата – листок-перелік помилок у тексті (від лат. Errata) розміщувався у кінці видання (уперше у 1457 р – там же)

Титульний лист – перша сторінка видання з назвою, колофоном та сігнетами.(уперше у 1476 р. в «Астрологічному або астрономічному  календарі» Ерхарда Ратольда з Аугсбурга)

Регістр – аналог оглавлення але для друкарів-складальників(палітурників) книги, розміщувався у кінці книги та складався з початкових слів зошитів.

Кустоди – друк малими літерами на останній сторінці зошиту перших слів першої сторінки  наступного зошиту.

Нумерація листів (філіація) – колонцифри у теперішньому розумінні. (вперше у книзі Миколи Гету з Кьольна, 1470 р)

Ілюстрації (друковані) – вперше зафіксовані в книгах друкаря Пастера А. у 1461 р.

Формати (долі паперового аркушу) – 1/2 - in folio; 1/4  - in kvarto; 1/8 – in octavo.

1.4. Етапи в розвитку книгодрукарства та  підходів до оформлення книги

Можна позначити певні етапи в розвитку книгодрукарства та  підходів до оформлення книги:

Від IV до ХV ст. н.е. – шрифти, структура книги, матеріали.

до IVстановлення класичного алфавіту, розповсюдження  письма та розвиток рукописних шрифтів як прототипів майбутніх друкарських. Римський капітальний шрифт (маюскул), рукописний капітальний шрифт (рустика), римський курсив. Використання папірусу з 3тис. до н.е. розробили технологію обробки шкіри –  «пергамен» ( м.Пергам, II ст. до н.е.), винахід паперу у Китаї в ІІ ст.н.е. Звитки, тетраді, книги «кодекс».

IV-ІХ ст. н.е. –  уніціальний шрифт, полууніціальний шрифт (мінускул), каролінгський мінускул,  винахід ксилографії (Корея, VII ст.).

ІХ-ХІІІ ст. н.е. – міссаль-готичний шрифт, полуготичний шрифт, початок виробництва паперу у Європі(ХІІв).

ХIVV ст. н.е. – новокаролінгський (гуманістичний) шрифт. склалися основні елементи книги, принципи її оформлення, редагування, виготовлення та розповсюдження книг.

Від ХV до ХХ ст. н.е.

ХV- ХVІІІ – початок книгодрукування з використанням наборних друкарських форм, використання гравіювання ілюстрацій, розробка єдиних стандартів для книг – типометрії, застосування літографії, формування принципів оформлення.

XV ст. у Кореї починають друкувати книги окремими рухомими літерами, відлитими з бронзи.

В Європі в 1440 році в місті Таарземі (Голландія) літери відливає Лаврентій Костер.

Йоганн Гутенберг винайшов пуансон відливну матрицю, ручний відливний апарат, литу свинцеву (гартову) літеру, складання з окремих літер та ручний прес, який використовував для друку книг. В своїх книгах Гутенберг зберіг від рукописної книги форму, елементи, накреслення шрифту і залишав вільні місця для вписування ініціалів, заставок і кінцівок.

Поява типометрії – типографічної системи мір, запропонована французом  П.С. Фурьє у 1737 р., та вдосконалена Ф.Дідо. Формування нових принципів графічного оформлення та книжкового дизайна.

ХІХ-ХХ ст. – механізація та автоматизація набірних та друкарських процесів. Уніфікація та стандавртизація підходів в конструюванні видання.

У 1818 році було застосовано спосіб літографії для виготовлення форм, А.Зенефельдер (Нім.).

У 1867 році було застосовано спосіб травлення металу для виготовлення  клише Фірмен Жилло (Фран.).

У 1872-1875 рр. було застосовано растрування зображення та фотографічний кольороподіл.

У 1878 році було застосовано спосіб офсетного друку з літографської форми, винайдений Олексієм Грековим (Рос.).

У 1882 році М.І.Захаров (Рос.)було винайдено електричний гравірувальний апарат.

У 1884 році Оттаман Мергенталер (Нім.) винайшов рядковідливну складальну машину — лінотип.

У 1894 році Тольберт Ланетон (Амер.) винайшов літеровідливну складальну машину — монотип. Тоді ж почала працювати перша фотоскладальна машина.

У 1916 році Є.Є.Горін (Рос.) спроектував пристрій для електрофотографії.

У 1937 році Ф.Карлсон (Амер.) розробив та продемонстрував електрографічний апарат.

У 1937 році Н.Д.Нюберг (Рос.) та Г.Е.Нейгебауер (Нім.) розробили спосіб електронного кольороподілу. Широке застосування у поліграфії у 1960 р. з початком використання лазерного випромінювання.

ХХІ ст. – автоматизація та компютеризація всіх процесів підготовки та виготовлення видань, застосування інноваційних технологій в відтворенні інформації, створення електронних видань.


Тема 3. Визначення
, поняття, типометрия.

  1.  Понятійний ряд.
  2.  Конструкція книги. Основні елементи видань.
  3.  Одиниці виміру. Типометрична система.

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів.

Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст.

Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію (ї).

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта -частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокремлені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини. Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Книгаце неперіодичне видання обсягом більше 48 сторінок або будь-яке більше трьох друкованих аркушів. У поліграфії книгою називають видання в оправі.

Блок, який покривають обкладинкою, прийнято називати, на відміну від книжкового, брошурним.

Книжкові обкладинки № 1, № 2, № 3, № 4 застосовуються для покриття брошур. Види покриття брошур можуть бути:

№ 1 - вкладання в обкладинку  68 сторінок при папері вагою 1 м2 менше 80 г і до 52 сторінок — при папері від 80 г і більше (на практиці – до 120 стор при папері 48-70 г/м2);  

№ 2 - криття звичайне е (короткостро-кового терміну служби);

№ 3 - криття врозпуск;

№4 - криття з кантами - використовується лише для малообсягових (до 5—6 аркушів) та малотиражних рекламно-довідкових брошур.

В обкладинках випускають книги, розраховані на короткий термін використання при інтенсивному користуванні або на середній термін використання при малій інтенсивності користування, а також невідповідальні видання індивідуального користування.

Розміри приклейки обкладинки до першої та останньої сторінок блока при критті врозпуск - 5-7 мм для закривання дроту чи кінців ниток при шитті на ниткошвейних машинах.

Книжкові обкладинки № 5-9 (типи /номери оправ):

№ 5 - складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка — тканиною;

№ 6 - цільнокрита, гнучка з кантами чи без них;

№ 7 - цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тканиною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г);

№ 8 - складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами;

№ 9 - всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока.

Суперобкладинка — елемент зовнішнього оформлення книги, який являє собою прямокутний аркуш паперу, що за висотою дорівнює висоті оправи чи обкладинки і несе додаткову інформацію (текст, зображення) та обгортає книгу.

Формати паперу. Папір для виробництва книг і журналів виготовляють в аркушах (60х84, 60х90,70х90,70х 100,70х 108,75х90,84х 108 см) і в рулонах (шириною 60, 70, 75, 84, 90, 108 і 120 см).

Формати видань. Найбільш відомі формати, які використовуються у нас в країні, подано у таблиці, яка для зручності користування фіксує їх розміри в міліметрах і дюймах (табл. 2,3).

Міжнародні формати паперу

мм

дюйми

мм

дюйми

мм

дюйми

АО

841х 1189

33,1х46,8

ВО

1000х1414

39,3х55,6

СО

917х1297

36,1х51,0

А1

594 х841

23,3х33,1

В1

707 х1000

27,8х39,3

С1

648х917

25,5 х 36,1

А2

420 х 594

16,5х23,3

В2

500 х 707

19,6х27,8

С2

458 х 648

18,0х25,5

АЗ

297 х 420

11,6х16,5

ВЗ

353х500

13,8х19,6

СЗ

324 х 458

12,7 х 18,0

А4

210х297

8,26х11,6

В4

250х353

9,8х13,8

С4

229 х 324

9,0 х 12,7

А5

148х210

5,8х8,26

В5

176х250

6,9х9,8

С5

162х229

6,3х9,0

А6

105 х 148

4,1х5,8

В6

125 х 176

4,9х6,9

С6

114х162

4,4 х 6,3

А7

74х105

2,9х4,1

В7

88х125

3,4 х 4,9

С7

81х114

3,1х4,4

А8

52х74

2,0х2,9

В8

62х88

2,4 х 3,4

С8

57х81

2,2х3,1

А9

37х52

1,4х2,0

В9

44 х 62

1,7х2,4

А10

26х37

1,0х1,4

В10

31х44

1,2х1,7

Таблиця 2

Формати видань

Розміри листа

Частка

Умовне позначення формату

Розміри блока після обрізки

мм

дюйми

максимальний

мінімальний (допустимий)

см

дюйми

см

дюйми

600 х 900

23,6х35,4

1/8

60 х 90/8

220 х 290

8,6х11,4

205 х 277

8,0х10,9

840х1080

33,0х42,5

1/16

84 х 108/16

205 х 260

8,0 х 10,2

192х255

7,5х10,0

700 х 1000

27,5 х 39,4

1/16

70 х 100/16

170х240

6,6х9,4

158х230

6,2х9,0

700х900

27,5х35,4

1/16

70х90/16

170х215

6,6х8,4

155х210

6,1 х8,2

600х900

23,6х35,4

1/16

60 х 90/16

145х215

5,7х8,4

132х205

5,1 х8,0

690 х 840

23,6х33,0

1/16

60 х 84/16

145 х 200

5,7х7,8

130х 195

5,1х7,6

840 х1080

33,0х42,5

1/32

84 х108/32

130х200

5,1 х7,8

123 х 192

4,8х7,5

700 х 1000

27,5х39,4

1/32

70х100/32

120х165

4,7х6,4

112х158

4,4 х 6,2

750х900

29,5 х 35,4

1/32

75 х 90/32

107 х 177

4,2х6,9

100х170

3,9х6,6

700 х 900

27,5х35,4

1/32

70 х 90/32

107х165

4,2 х 6,4

100х155

3,9х6,1

600 х 840

23,6х33,0

1/32

60 х 84/32

100х140

3,9х5,5

95 х 130

3,7х5,1

Таблиця 3.

Формати журнальних видань

Розміри

аркуша

паперу, мм

Частка аркуша

Формат журнальних видань

Умовне позначення

Розміри, мм

максимальні

мінімальні

700x1080

1/8

70x108/8

265x340

257x333

600x900

1/8

60x90/8

220x290

205x275

600x840

1/8

60x84/8

205x290

200x285

840x1080

1/16

84x108/16

205x260

192x255

700x1080

1/16

70x108/16

170x260

158x255

700x1000

1/16

70x100/16

17-х240

158x230

600x900

1/16

60x90/16

145x215

132x205

840x1080

1/32

84x108/32

130x200

123x192

700x1080

1/32

70x108/32

130x165

125x165

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів.

Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст.

Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію (ї).

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта -частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокремлені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини. Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Існує три варіанти оформлення видань.

Перший варіант оформлення найекономніший, він передбачає максимально допустимі за технічними можливостями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних полях. Він застосовується для книг довговічного користування, журналів, які комплектуються вкладанням.

Другий варіант оформлення, який характеризується достатньо великою сторінкою складання і великими полями, використовуються як основний варіант для більшості видань (художня література, посібники, підручники і т.п.).

Третій варіант оформлення (у нього мінімальні розміри сторінок складання та максимальні поля) використовують для покращених видань, подарункових книг і книг особливого оформлення та видань, які випускаються за індивідуальними макетами.

Для більшості книг застосовують другий варіант оформлення. В практиці можливе комбіноване застосування різних варіантів, де ширину чи висоту сторінки одного варіанту застосовують при іншому.

З використанням у видавничій справі комп'ютерів з великою кількістю різноманітних шрифтів у деяких виданнях відпала необхідність застосування стандартного розміру сторінок складання та розкладки полів.

Тема 4.

План лекції

  1.  Визначення розмірів ірозкладки полів та варіантів розташування полоси набору сторінки складання за допомогою діагоналей.
  2.  2Існуючи стандарти та ії використання.

Спосіб двох діагоналей - придатний для будь-якого формату видання (ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво, ДІН та квадратних). Суть методу полягає в тому, що на книжковому розвороті проводять дві діагоналі цілого розвороту та по одній кожної сторінки окремо. Вибравши ширину чи висоту сторінки та провівши лінії згідно з вказаною схемою, можна побудувати будь-яку потрібну сторінку певного формату. За будь-якої побудови сторінки таким методом корінцеве поле буде найменшим, верхнє — більшим, бокове — ще більшим і нижнє — найбільшим. Крім вищесказаного, існує ще декілька способів визначення формату сторінки складання.

Спосіб однієї діагоналі - на аркуші паперу викреслюють контур сторінки після обрізки. Проводять діагональ з лівого верхнього кута у правий нижній. На верхньому боці сторінки відмірюють від лівого кута необхідний розмір ширини сторінки. З точки, яка є кінцем відміряного відрізка, проводять перпендикуляр до перетину його з діагоналлю і точку перетину з'єднують прямою лінією паралельно відкладеному відрізку з лівим боком сторінки. При такому способі сторінка складання подібна до сторінки видання. Розкладку полів визначають візуально.

Спосіб золотого перетину - базується на лінії, діленій таким чином, щоб менша частина відносилася до більшої, як велика відноситься до всієї лінії. Це відношення становить 5 :8. За допомогою цього відношення, знаючи величину одного боку сторінки складання, можна вирахувати інший. Наприклад:

ширина сторінки складання 6 кв., висота (х) невідома. Звідси, 1) 6 : х = 5 : 8, 2) х = 6 х 8 : 5 = 9,6 = 9 1/2

При визначенні таким способом другого боку сторінки складання обов'язково роблять поправку на величину, яка є кратною цицеро.

Розрахунок розмірів полів у книзі, розкладка у корінці та головці.

Попередньо необхідно визначити формат видання (після обрізки) та розмір сторінки складання. Потрібно знайти розмір полів. Перш за все вибираються співвідношення полів — корінцеве, верхнє, бічне (праве або ліве), нижнє: 2:3:4:5 або 2:3:4:6. Потім визначають різницю між сторонами сторінки та сторонами сторінки складання. Залишок розподіляється між полями на основі вибраної пропорції (в мм).

Щоб поля у книзі були необхідних розмірів, треба розрахувати також пробільний матеріал між сторінками складання (у корінці та головці) у друкарській системі вимірів (у кв.). При цьому треба внести деякі зміни у розміри полів для того, щоб розкладки корінця та головки були кратні 1/4 кв. (цицеро).

таблиця 4

Книжкові видання. Формати сторінок (полос) складання, рекомендовані розміри розкладки та полів

Формат паперу (в см) і частка аркуша'

Формат видання до обрізки (вмм)

Формат видання після обрізки (вмм)

Перший варіант оформлення

Формат складання (в квадратах)

Розкладка (в квадратах)

Розміри полів до обрізки (в мм)

Використання площі паперу (в%)

корінець

головка

60 х 84/32

60 х 90/32

70 х 90/32

75 х 90/32

70х100/32

70 х 108/32

84 х 108/32

105 х 150

112х150

112х175

112х187

125х 175

135х 175

135х210

100х140

107х140

107х165

107 х 177

120 х 165

130 х 165

130х200

 4 1/2х6 1/2

 4 3/4х6 1/2

 4 3/4х7 3/4

 4 3/4х8 1/2

 5 1/4х7 3/4

 6х73/4

 6х93/4

1

1

1

1

1

1

1

1 1/2

1 1/2

1 1/2

1 1/2

11/2

1 1/2

1 1/2

9; 13

9; 13

9; 13

9; 13

9; 13 9; 13

9; 13

15; 20

18; 20

18; 23

18; 21 21;23

18; 23

18; 23

60

60

62

60

64

67

60Х84/16

60х90/16

70х 90/16

75х90/16

70 х100/16

70х108/16

84 х 108/16

150х210

150х225

175х225

187х225

175х250

175х270

 210х270

145х200

145х215

170х215

182х215

170х240

170х260

205 х 260

 63/4х9 3/4

 63/4х 10 1/2

 8х10 1/4

  83/4х10 1/4

  8х11 1/2

  8х12 1/2

  93/4х12 1/2

1 1/4

1 1/4

1 1/4

1 1/4

1 1/4

1 1/4

1 1/4

1 3/4

1 3/4

1 3/4

1 3/4

1 3/4

1 3/4

1 3/4

11;16;17;19

11; 16;17;20 11;16;20;25

11; 16;19;25

11; 16;20;27 11;16;20;29

11; 16;23;29

68

68

67

69

68

68

70

60 х 84/8

60 х 90/8

70 х 100/8

70 х 108/8

84 х 108/8

210х300

225 х 300

250х350

270 х 350

270 х 420

205 х 290

220 х 290

245 х 340

265 х 340

265х410

 9 3/4 х 14

 10 1/2х141/4

 12 х 17 13 х 17

 13 х 20 3/4

1 1/2

1 1/2

1 1/2

1 1/2

1 1/2

2

2

2

2

2

13;18;21;30 13;18;23;26 13;18;21;26 13;18;23;26

13; 18;23;29

70

72

76

76

77

60 х84/32

105 х 150

100х 140

41/4х6 1/4

1 1/4

1 3/4

11;16;18;22

55

60 х90/32

112х150

107х140

41/2х6 1/4

1 1/4

1 3/4

11; 16;20;22

54

70 х90/32

112х175

107х165

41/2х7 1/2

1 1/4

1 3/4

11; 16; 20;24

56

75 х 90/32

112х187

107 х 177

41/2х8 1/4

1 1/4

1 3/4

11; 16;20;22

58

70 х 100/32

125х175

120х165

5х71/2

1 1/4

1 3/4

11; 16; 24;24

55

70 х 108/32

135х175

130 х 165

53/4х7 1/2

1 1/4

1 3/4

11;16;21;24

59

84 х 108/32

135х210

130х200

53/4х9 1/2

1 1/4

1 3/4

11; 16;21;23

63

60 х 108/16

150х210

115х160

1 1/2

2

60 х 84/16 60х90/16

150х210 150х225

145 х 200

145х215

61/2х9 1/2

6 1/2 х 10 1/4

11/2 1 1/2

2

2

13;18;20;21

13; 18;20;23

64 64

70 х 90/16

175х225

170х215

7 3/4 х 10

11/2

2

13; 18;22;27

64

75х90/16

187х225

182х215

8 1/2 х 10

1 1/2

2

13; 18;21;27

65

70 х 100/16

175х250

170 х 240

73/4х11 1/4

1 1/2

2

13; 18;22;30

65

70х 108/16

175х270

170х260

7 3/4 х 12 1/4

11/2

2

13; 18;22;31

65

84 х 108/16

210х270

205 х 260

11/2

2

13; 18;26;31

67

60 х 70/16

145х165

150х190

61/2х7 1/2

1 1/2

2

60 х 84/8

210х300

205 х 290

9 1/2х133/4

1 3/4

2 1/4

16;20;23; 33

67

60 х 90/8

225 х 300

220 х 290

10 1/4 х 14

1 3/4

2 1/4

16; 20;24; 28

69

70 х 100/8

250х350

245 х 340

11 3/4х163/4

1 3/4

2 1/4

16; 20;23;29

73

70 х 108/8

270х350

265 х 340

12 3/4 х 16 3/4

1 3/4

2 1/4

16; 20;25;29

73

84 х 108/8

270 х 420

265х410

12 3/4 х 20 1/2

1 3/4

2 1/4

16;20;25;31

75

Друкарська система вимірів Дідо в основі своїй має пункт (нім. pinkt крапка) – один pt дорівнює  0,3759 мм.

Друкарська   англоамериканська система вимірів  в основі своїй має  «пойнт» (від англ. pointкрапка) – один p дорівнює  0,35  мм (або 0,94 pt в системі Дідо).

Основні одиниці друкарської системи Дідо:

1 пункт = 1/2660 мм = 0,3759 мм = 0,376 мм

1 цицеро = 4,512 мм = 4,5 мм

1 квадрат = 18,048 мм = 18 мм

Крім цього, застосовуються:

Текст — кегль 20 п.

Терція — кегль 16 п.

Міттель — кегль 14 п.

Корпус —  кегль 10 п.                          

Боргес — кегль 9 п.

Петит — кегль 8 п.

Міньон — кегль 7 п.

Нонпарель — кегль 6 п.

Перль — кегль 5 п.

Діамант — кегль 4 п.                         

                                                                       Таблиця 5

Пункти

Англо-американська система (Піка)

Система Дідо

мм

дюйми

мм

дюйми

1

0,351

0,013837

0,376

0,0148

4

1,404

0,055348

1,128

0,0592

6

2,109

0,083022

2,256

0,0888

7

2,460

0,096859

2,631

0,1036

8

2,812

0,110696

3,007

0,1184

9

3,163

0,124533

3,383

0,1332

10

3,515

0,138370

3,759

0,1480

11

3,866

0,152207

4,135

0,1628

12

4,218

0,166044

4,511

0,1776

14

4,920

0,193715

5,263

0,2072

18

6,326

0,249066

6,767

0,2664

24

8,435

0,332085

9,022

0,3552

48

16,848

0,664176

18,048

0,7104

Вимір видавничої та поліграфічної продукції здійснюється такими одиницями:

Авторський аркуш це одиниця виміру авторського твору. Залежно від матеріалу твору, один авторський аркуш складає:

  •  для прозового тексту — включаючи всі літери, розділові знаки, цифри, а також пробіли між словами, — 40 000 знаків;
  •  для віршованого тексту — 700 рядків різної довжини, навіть якщо це одне слово чи буква виділені окремо;
  •  для образотворчого матеріалу — 3000 см2. Для ілюстрацій, які мають довільну форму, підрахунки робляться по прямокутнику, яким обмальовують оригінал по крайніх виступаючих точках.

З підрахунку авторського аркуша вилучають:

а) зміст, якщо він повторює заголовки в тексті;

б) титульні дані на авантитулі, титулі, контртитулі;

в) лінійки, які відбивають підрядкові примітки від основного тексту,

Обліково-видавничий аркуш це одиниця виміру обсягу видання, яка, як і авторський аркуш, дорівнює 40 000 знаків прозового тексту, 700 рядків віршованого тексту і 3 000 см2 ілюстрацій, але включає в себе обсяг усієї решти текстового матеріалу (передмова, анотація, вихідні і випускні дані, примітки, колонцифри і колонтитули і т. п).

Паперовий аркуш служить для підрахунку кількості паперу на видання. Основні параметри — формат і маса, якість і придатність для різних видів друку.

Фізичний друкований аркуш використовують для виміру фізичного обсягу друкованого видання. Він має кількість сторінок, яка дорівнює знаменникові визначника частки. За будь-якого формату паперу друкований аркуш має: при 1/8 частці—8,при 1/ібчастці—16,при 1/12частці— 12сторінок.

З одного паперового аркуша виходить подвоєна в порівнянні з часткою кількість сторінок. Один паперовий аркуш має два фізичних.

Умовний друкований аркуш - щоб можна було зіставити друкований обсяг різноформатних видань, було введено загальний вимірювач - друкований аркуш формату 60x90 см. Інша його назва - зведений друкований аркуш.

Таблиця 10.

Коефіцієнти переведення фізичних друкованих аркушів в умовні

Формат аркуша

Коефіцієнт переведення

Формат аркуша паперу, см

Коефіцієнт переведення

60x70

0,78

70x100

1,30

60x84

0,93

70x108

1.40

60x100

1,11

75x90

1.25

60x108

1.20

80x100

1.48

61x86

0,97

84x90

1.40

70x75

0,97

84x100

1.56

70x84

1,09

84x108

1,68

70x90

1.17

90x100

1,67

Тираж - це число примірників видання, виготовленого поліграфічним підприємством на замовлення видавництва.

Кількість аркушів - число аркушів (друкованих або обліково-видавничих) у всьому тиражі.

Друкований аркуш-відбиток визначає обсяг друку в тиражі видання, якщо друкований аркуш - одиниця обсягу всього тиражу, всіх примірників видання. Він тому і називається аркушем-відбитком. Яшо означає, скільки разів друкувався кожний аркуш.


Тема 5. Елементи видання, правила та застосування прийомів оформлення

Елементи видання, існуючи правила та застосування прийомів оформлення.

У середині книги, окрім сторінок з текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів.

Окрім її основи - текстових рядків та ілюстрації - на смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма.

Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок).

Кожна старанно оформлена книга має в собі апарат видання. Це своєрідні тексти, що доповнюють видання, для допомоги читачеві у користуванні ним (довідково-допоміжний апарат видання) і краще зрозуміти його зміст (науково - довідковий апарат видання).

До довідково-допоміжного апарату відносяться: зміст, покажчик, колонтитули, анотація, реферат.

До науково-довідкового апарату входять: вступна стаття ( розповідає про життя та творчість автора або характеризує твір та допомагає читачеві розібратися у деяких незрозумілих йому фактах), передмова автора, редактора чи видавництва ( розповідає про джерела чи інші особливості створення цього твору), післямова (коментарі чи примітки), бібліографічні посилання (опис творів друку, джерела цитат), книжкові бібліографічні списки та покажчики (допомагають читачеві звернутися до літератури, що розширить та поглибить знання в предметі, якому присвячене видання).[3, с. 16-19]

Порядок розташування елементів видань при верстанні

Порядок розташування окремих елементів видання при верстанні:

1. Авантитул — на першій сторінці.

2. Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці.

3. Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці).

4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, ISВN — на четвертій сторінці (зворот титула).

5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці.

6. На наступній, непарній, сторінці може бути розміщений зміст.

7. На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття.

8. На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова.

9. Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний текст.

10. Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило, заверстують післямову або заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки.

11. Затекстові примітки і коментарі розміщують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом.

12. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при наявності шмуцтитула — без спуску.

13. Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском.

14. Покажчики — з нової сторінки зі спуском.

15. Зміст — з нової сторінки зі спуском.

16. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат.

17. На окремих вільних сторінках, що залишаються при неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, нотатки, книжкові оголошення.

Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.

Авантитул (від французького аvапt перед і латинського tіtиs напис, заголовок) — це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів книги. Авантитул розміщується у виданні при наявності в ньому контртитула чи фронтисписа. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію.

Контртитул (від латинських сопtrа  проти і titulis напис, заголовок) — додатковий титул, як правило, в багатотомних чи перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титульний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.

Фронтиспис (від французького frontisрісе) — як правило, ілюстрація в книзі на лівій стороні розвороту титульного аркуша. На фронтисписі розміщують відтворений в різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі поміщають ілюстрацію, яка відображає головну ідею твору або вузловий епізод. В наукових виданнях на фронтисписі можуть бути поміщені фотографії, карти, схеми.

Титульний аркуш (від латинського titulis напис, заголовок) — заголовний лист видання, основний титульний елемент книги, на якому даються головні відомості про неї — прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому і т. п. Як правило, титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку.

Титул за своєю структурою може бути одинарним, тобто перша сторінка книжкового блока зі зворотом; розворотним, коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блока, а частина — на третій без переходу з сторінки на сторінку; двійчастим, коли текст чи зображення починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій.

При верстці титульного аркуша особливу увагу слід звернути на:

  1.  Надзаголовкові дані, в які можуть входити назва організації чи декількох організацій, від імені яких видається видання, або заголовок серії, ініціали і прізвище редактора всієї серії, номер випуску серії, заголовок підсерії, порядковий номер випуску підсерії.
  2.  Відомості про авторів, тобто ім'я і прізвище подаються в тій формі і повноті, які встановлені автором.
  3.  Підзаголовкові дані — відомості, які пояснюють заголовок, літературний жанр, вказують читацьке призначення книги, на вікові особливості читача, про перевидання і переробку.
  4.  Прізвище та їм 'я упорядника, повнота і форма якого встановлюється упорядником. Ініціали чи ім'я упорядника повинні передувати його прізвищу.
  5.  Вихідні дані, які включають місце випуску видання, назву видавництва чи видавничої організації і рік випуску видання, потрібно розташовувати у вказаній послідовності.

Зворот титульного аркуша це місце розміщення цілого ряду вихідних даних. Розташовується на парній сторінці. На звороті титульного аркуша розміщують:

1. бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті);

2. відомості про передрук, якщо такі є;

3. імена авторів передмови, вступної статті, післямови, приміток і коментарів та інших елементів апарату видання. Рекомендовано всі прізвища та імена подавати в називному відмінку;

4. макет анотованої каталожної картки, який при необхідності може бути перенесений на останню сторінку видання;

5. реферат чи анотацію. Анотацію набирають шрифтом заниженого кегля на зменшений формат і верстають на оптичній середині з двосторонньою втяжкою;

6. комплексний книготорговельний індекс — шифр в лівому нижньому кутку сторінки складання;

7. ISВN (в лівому нижньому кутку сторінки складання під комплексним книготорговим індексом-шифром);

8. копірайт — знак охорони авторського права — в правому нижньому кутку сторінки складання.

Передмова елемент апарату видання; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що слід мати на увазі, читаючи, продивляючись чи вивчаючи видання. При наявності декількох передмов слід дотримуватися такого порядку їх розміщення:

1) передмова видавництва;

2) передмова редактора;

3) передмова автора до перекладного видання;

4) передмова автора до оригінального видання.

Вступна стаття частина апарату видання, в якій розкривається значимість книги в цілому, її зв'язок з життям, дається її коротка оцінка, відомості про автора, характеристика основних етапів його творчості, епохи.

Шмуцтитул (від н імецького Schmutztitel, де  Schmutz брудний і Titel заголовок) — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входять у збірник. В стародруках — це додатковий титульний аркуш, який розташовували перед основним титулом для охорони останнього від забруднення.

Відділяючи частини чи твори один від одного, вони полегшують пошук і підкреслюють їх відносну самостійність, 

Художник, завдяки шмуцтитулові, може зробити оформлення книги виразнішим, багатшим.

Шмуцтитул може бути складеним, мальованим, комбінованим, декоративним і сюжетно-ілюстрованим — залежно від виду видання. Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно до оформлення титульного аркуша, шрифтом тієї ж гарнітури, але зменшеного кегля. Композиція рядків шрифту на шмуцтитулі повинна відповідати титульному аркушеві та системі рубрикації всієї книги.

Текстові сторінки видання це, власне, весь основний текст видання.

Спускова сторінка перша сторінка книги або її розділу чи частини, яка заверстується із спуском, тобто з відступом у верхній частині сторінки.

Присвята напис перед основним текстом видання, в якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і часто чому він це робить.

Епіграф (від грецького epigraheнапис) — напис, поміщений автором перед текстом твору чи його частиною і який є цитатою з загальновідомого тексту, твору художньоїлітератури, народної творчості, прислів'я чи виразу. Епіграф в притаманній йому афористичній, короткій формі висвітлює основну тему, ідею чи настрій твору, тим самим сприяючи сприйняттю його читачем. Епіграфи почали застосовувати в літературі з початку IX століття.

Ілюстрації є важливим елементом художнього і поліграфічного оформлення видань. Для ілюстративного верстання існують технічні та естетичні правила, що вимагає високої кваліфікації верстальника у поєднанні з професіоналізмом і добрим художнім смаком. Існує чотири основних види верстки ілюстрації:

1. Відкрита верстка (а). Ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки. Стикуються з текстом такі ілюстрації одним (при заверстці врозріз) чи двома (при заверстці воборку) боками.

2. Закрита верстка (б). Ілюстрації розташовують всередині тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації двома (при заверстці врозріз) чи трьома (при заверстці воборку) боками (д).

3. Глуха верстка. Ілюстрації в багатоколонному наборі заверстуються всередину тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації всіма чотирма боками.

4. Верстка ілюстрацій на полях. Ілюстрації малого формату розміщують на полях видання. З текстом такі ілюстрації не стикуються.

Верстка з виходом на поля буває відкритою (г) або закритою (д).

Для окремих видань такі ілюстрації верстають так, щоб при обрізуванні блока обрізалась частина ілюстрації. Таку верстку називають «під обрізку» (г, ж).

Ілюстрації, що займають усю сторінку видання, називають «сторінковими» (е), а верстку таких ілюстрацій прийнято називати сторінковою.

Якщо при верстанні ілюстрація повністю або частково займає сусідню сторінку, то таку верстку називають розворотною, а коли переходить на наступні сторінки — багаторозворотною. Користуючись різними видами верстки, верстальник має великі можливості найбільш виразно розташовувати ілюстративний матеріал, враховуючи його особливості.

Підрисункові підписи або підписи під ілюстраціями. До складу підпису входять:

а) нумераційний заголовок (умовне скорочення назви «Рис.» і номер ілюстрації чи просто номер);

б) основна частина підпису, яка визначає тематичний зміст ілюстрації;

в) експлікація — пояснення деталей ілюстрації і її частин, а також розшифровка умовних скорочень;

   г) легенда — відомості про оригінал ілюстрації, техніку виконання,

місце зберігання і т. п.

Колонтитули (від французького colonne стовпчики та латинського titulus напис) — текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки. Колонтитули служать для полегшення користування виданням, інколи — для покращення оформлення видання.

В сучасних виданнях колонтитули, які мають чисто декоративне значення, так звані «мертві», майже не застосовують. Композиційне розміщення колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх набирають «окремим рядком», майже завжди одним рядком, шрифтами, які значно відрізняються від основного (курсивом, півжирним курсивом, капітельними літерами, прописними заниженого кегля).

У багатьох випадках в одному рядку з колонтитулом може бути розміщена колонцифра.

Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складання. Зустрічаються колонтитули, відбиті лінійками зверху та знизу.

Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складання. Їх відбивають від тексту не менше ніж на кегль основного шрифту чи дещо більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки був кратним кеглю основного шрифту.

Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, на пустих сторінках, на сторінках, зайнятих повністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також не спускових (початкових) сторінках видання.

Колонлінійки лінійки чи прикраси, які ставлять на кожній сторінці складання над основним текстом як елемент художнього оформлення. Композиційне розташування ко-лонлінійок різноманітне. Часто з колонлінійками компонують і колонцифри. Колонлінійки, як і колонтитули, завжди входять в розмір сторінки складання.

Колонцифра порядковий номер сторінок книги. Розміщення колонцифр на сторінках книги може бути різноманітним — згідно з вибором видавництва чи у відповідності з оригінальним макетом, вказівками до верстки.

Найчастіше колонцифри заверстують на зовнішньому краї сторінки (на парних сторінках — в лівому краї, на непарних — в правому). В багатьох виданнях колонцифру розміщують посередині сторінки.

Для колонцифр, як правило, застосовують шрифт тієї ж гарнітури, що і для основного тексту, але кегля зниженого на 2 пункти. Зменшеним кеглем колонцифру набирають при умові складання тексту не менше ніж 10 кеглем. Коли основний текст набирають шрифтом кегля 8 п., тоді колонцифру набирають теж кеглем 8 п. При відповідному художньому задумі колонцифри можна набирати і шрифтом більшого кегля та іншими гарнітурами. Колонцифри можуть розставлятися і в спеціально заготовлених для них декоративних елементах. Колонцифри, розміщені знизу сторінки складання та з боків, у розмір сторінки не входять.

Відбивка колонцифр від тексту не повинна бути меншою, ніж розмір основного шрифту, зменшеного на 2 п.

Колонцифри всіх видів не ставлять:

1. На титульних сторінках видання (титул, контртитул, авантитул, фронтиспис і шмуцтитул).

2. На порожніх сторінках (зворот титула, шмуцтитула, на сторінках для записів).

3. На сторінках з вихідними даними.

4. На сторінках, повністю зайнятих ілюстраціями.

5. На вклейках, які не входять в загальну нумерацію

сторінок.

6. В кінці розділів, не зайнятих повністю текстом.

7. На всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, на котрих розміщено матеріал, назва якого включена в зміст видання.

Верхні колонцифри, як правило, розміщують в одному рядку з колонтитулом з виключкою в зовнішній край. При наявності колонлінійки колонцифру інколи верстають по центру сторінки складання. При будь-якому розташуванні верхня колонцифра обов'язково входить в розміри сторінки складання. В словниках, енциклопедіях верхні колонцифри інколи набирають без колонтитулів, але тоді вони повинні бути заверстані вище заданої висоти сторінки від початку тексту на 4—12 п. для забезпечення привідності верстки.

В двоколонних виданнях інколи нумерують не сторінки, а колонки, тоді на всіх сторінках колонцифра лівої колонки має ліву виключку, а правої — праву.

Верхні колонцифри з колонтитулами, колонлінійками чи без них не ставлять на всіх спускових початкових сторінках.

Примітки додаткові тексти, які пояснюють чи уточнюють основний текст. Їх розміщують безпосередньо за пояснюючим текстом під назвою «Примітки».

Примітки, залежно від їх зачення, можуть бути розміщені:

а) безпосередньо в тексті (внутрішнього кетові);

б) на сторінці складання (зноски);

в) в кінці глави, розділу чи книги (виноски).

Ці тексти в більшості випадків не вимагають особливого виділення. Як правило, їх набирають тим же шрифтом, що й основний текст, але зниженим кеглем шрифту.

Внутрішньотекстові примітки бувають двох видів:

а) включені безпосередньо в основний текст;

б) винесені окремими абзацами.

Зноски доповнення чи пояснення до основного тексту, які розміщують внизу сторінки чи колонки при наявності в тексті, до якого ці пояснення належать, знаку виноски (зірочки чи цифри).

Зноски завжди набирають шрифтами тієї ж гарнітури, що й текст, але меншим кеглем. Коли основний текст набраний шрифтами кегля 8 і нижче, зноски набирають тим же кеглем. Складання кожної зноски починають з абзацного відступу, який дорівнює абзацному відступові в основному тексті. Від основного тексту зноски відділяють пробілом чи пробілом з тонкою лінійкою довжиною 1 квадрат. Відбивка зносок від тексту — в межах 1—2 кегельних. Вона повинна бути такою, щоб висота зноски разом з відбивкою та лінійкою була кратною кеглю основного шрифту. Зноски, як правило, поміщають на тій сторінці чи в тій колонці, що і фрагмент тексту. Для економії паперу можна використовувати такі засоби:

1. розміщувати всі зноски до двох сторінок розвороту внизу тільки правої сторінки чи останньої колонки правої сторінки при багатоколонному наборі;

2. розставляти зноски упідбір одна до одної через крапку і тире, що роблять при коротких зносках.

На кінцевій сторінці технічні правила верстки вимагають розташування зноски в самому низу сторінки, якщо немає інших вказівок видавництва.

Виноски набирають на формат основного тексту зменшеним кеглем шрифту, відбиваючи кожну примітку від наступної невеликим пробілом. При оформленні виносок необхідно виділяти текстові елементи, за якими читач міг би легко знайти потрібну йому примітку. Для цього можна застосовувати як шрифтові, так і композиційні засоби виділень порядкової нумерації приміток, нумерації сторінок, назв розділів, оповідань, віршів, слів чи груп слів, до яких відноситься примітка. Інколи слова чи групи слів, до яких належить примітка, набирають упідбір до тексту приміток, виділяючи їх розрядкою, курсивом, прописним чи напівжирним накресленнями шрифту.

Таблицею називають текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних колонок, розділених лінійками і завершених заголовковими даними.

Виводи текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді рядків і вертикальних колонок за допомогою пробілів, без застосування лінійок. Лінійка може бути лише у підсумку.

Кожна таблиця складається з двох основних частин:

  •  

головки, яка містить заголовкові дані всіх граф. В свою чергу головка може членуватися горизонтальними лінійками на яруси;

  •  основного текстового і цифрового матеріалу в рядках таблиці, які утворюють хвостову частину — «хвіст» таблиці. У хвостовій частині таблиці міститься підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий рядок), в якій подаються сумарні дані кожної колонки.

Таблиці, які займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а які займають лише частину сторінки — клаптиковими.

За характером розміщення на сторінці видання можна виділити: клаптикові таблиці, заверстані воборку (й); клаптикові, заверстані врозріз (б—г); клаптикові поперечні заверстані воборку (д); клаптикові розворотні заверстані врозріз (е, ж); сторінкові поздовжні (з); поперечні (0; поздовжні з клаптиком (к); поперечні з клаптиком (л); розворотні поздовжні (м); поперечні (я) і поперечні з оборкою на парній сторінці (о). Великі за обсягом таблиці можна поміщати на розвороті чи декількох розворотах з переносом або на окремих вклейках.

Рубрикація система взаємопов'язаних і підпорядкованих один одному заголовків видання. Рубрики (заголовки), в залежності від розміщення 'їх у тексті, можна поділити на п'ять основних видів:

— рубрики шапкою — заголовки на спускових сторінках, які заверстуються зверху сторінки за рахунок спуску (а);

— заголовки, які виключені окремими рядками і розміщені відносно тексту в правий чи лівий край (б—г);

заголовки, поміщені впідбір з текстом (<3), які, фактично, є виділеннями всередині тексту;

— рубрики в «віконцях», тобто короткі заголовки, які врізаються в текст і набираються в цьому випадку з втяжкою (е);

рубрики, набрані на полях, або так звані боковики чи маргіналії (ж).

В свою чергу, рубрики у виданні поділяються на прості і

складні.

Прості рубрики це рубрики, які складаються з одного заголовка без наступних за ним інших заголовків.

Складні рубрики з погляду верстання — це заголовки з наступними за ними підзаголовками. Відбивки рубрик в середині тексту повинні бути такими, щоб заголовок разом з відбивками по висоті був кратним основному кеглю шрифту. Рубрики на початку сторінки відбивки не мають, але при наявності колонтитула, крім своєї відбивки, дістають відбив-ку величиною в один рядок.

Зміст система заголовків усіх більш чи менш значимих частин книги з вказівкою сторінок, де вони розміщені.

Зміст може бути заверстаний в кінці чи на початку видання. Зміст на початку видання верстають у технічних, довідкових, навчальних і наукових книгах — відразу за титульним аркушем і його зворотом, епіграфом, посвятою, на окремій сторінці з непарної сторінки. Розташування його залежить від ряду факторів, головними з яких є обсяг і умови користування книжки.

Зміст завжди верстають зі спуску. Інколи він може займати неповну сторінку, тоді його, коли немає інших вказівок видавництва, розміщують на оптичній середині сторінки.

Випускні дані основні дані про видання. Вони містять в собі дані про осіб, які підготували і видали книгу. Для книжкових видань — це прізвища, імена і по батькові всіх авторів, прізвища редакторів, коректора, дати підписання книги до складання і до друку, кількісні показники видання (формат паперу, частка аркуша, обсяг вдрукованих і обліково-видавничих аркушах, тираж). Окрім того подають також повну назву і адресу видавництва й друкарні, номер замовлення.

Простий суцільний текст це текст, для складання якого достатньо лише однієї гарнітури шрифту і не треба особливих способів верстання.

Дуже важливим є правильний вибір пробілів між словами (апрошів) і встановлення абзацних відступів. Абзацні відступи повинні визначатися залежно від ширини сторінки складання (довжини рядка), кегля шрифту, його насиченості,

Можна рекомендувати такі розміри абзацних відступів залежно від довжини рядка і кегля шрифту:

Довжина рядка

кегль 8

кегль 10

кегль 12

до 5 кв.

від 5 до 7 кв. більше 7 кв.

8п.

12 п.

16 п.

10 п.

15п.(16п.)

20 п.

12 п.

18 п.

24 п.

Віршований текст, на відміну від прозового, організовується в певній ритмічній послідовності, оскільки він складається з окремих віршованих рядків, побудованих на ритмічному чергуванні наголошених і ненаголошених складів.

Драматичні тексти тексти, написані в формі прямої мови всіх дійових осіб з вказівкою кожного разу імені особи, якій належать дані слова. Текст драматичних творів розчленовано на окремі вислови дійових осіб — репліки. Перед кожною реплікою набирають ім'я дійової особи, яка її виголошує. Завжди в драматичних творах є вказівки до постановки — ремарки, які, в свою чергу, діляться на постановочні (характеризують обстановку на сцені, час і місце дії) і акторські (характеризують дію чи стан).

Формульні тексти є частиною основного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень.


Тема №6 Текстова частина видання; засоби акцентування.

Робота з текстовою частиною видання.

Удобочитаемость шрифта.

Удобочитаемость является одним из важнейших достоинств хорошего шрифта. Это не только общая оценка пригодности его формы, но и показатель красоты. На удобочитаемость влияют следующие факторы:

форма шрифтовых знаков (рисунок или тип шрифта, размер, пропорциональность отношения ширины знака к его высоте, ритм формы, насыщенность, цвет);

шрифтовая композиция (длина строки (надписи) или ширина шрифтового поля (колонки), пробел вокруг строки или шрифтового поля, интервал между строками, шрифтовыми полями, форма строк, шрифтового поля, ритм строки и композиции текста, цветовое решение);

четкость шрифта (отношение цвета (тона) шрифта к цвету (тону) фона - носителя знаков, фактура, качество выполнения); ясность шрифта (узнаваемость знаков, их дифференцированность, оправданная простота форм, представление содержания).

Необходимость соблюдения требования удобочитаемости вызвана психофизиологическими особенностями человека, проявляемыми в процессе чтения и осмысления текста.

Удобочитаемость способствует психосубъективному отношению к тексту, готовности к чтению, предопределяя привычки и ожидания зрителя. К сказанному следует добавить, что удобочитаемость зависит от сложности содержания, текстовой нагруженности, окружения, попадающего в поле зрения одновременно со шрифтом, а также степени освещенности.

Перечисленные факторы выполнения основного требования - удобочитаемости - являются общими и составляют основу профессиональной грамоты в области искусства шрифта.

Содержание и форма. Образность шрифта.

На форму шрифта, его образность непосредственно влияет, как отмечалось выше, содержание текста. Единство формы буквы и содержания письменного сообщения - второе основное после удобочитаемости требование.

Шрифт как элемент ху-дожественного оформления должен и решаться художественно, или быть правильно подобранным, со своим творческим приемом построения композиции текста.

Буквенные знаки алфавита - это определенные элементы языка, знаковой системы, имеющие материальную, чувственно воспринимаемую форму и служащие для обозначения отдельных звуков языка - фонем.

Зрительные образы фонем - графемы - исторически сложившиеся, общепринятые схемы букв, позволяющие безошибочно узнавать обозначаемые ими звуки. Обозначая какой-то звук, графемы могут различаться по форме, как, например, графемы прописных и строчных букв (отсюда двухвариантный графематический строй алфавита).

Формы графем, обладая определенной структурой, относительно устойчивы. Они изменяются во времени, хотя и крайне медленно.

Большему варьированию подвержены формы знаков, для которых графемы служат морфологической организацией, их наиболее устойчивой структурой.

Что заставляет изменяться форму знаков? Конечно, содержание. Содержание - это то материальное основание, которое обусловливает изменение предмета благодаря взаимодействию различных сторон и свойств предмета, выполняемым этим предметом функциям.

Различия в выразительности шрифта заставляют художника задуматься при выборе, модификации или создании нужных форм. Форма шрифта не пассивно следует за содержанием, она, так же как и само искусство шрифта, обладает относительной самостоя-тельностью и оказывает воздействие на содержание. В зависимости от отношения к форме шрифта художника (равно как и зрителя) она может способствовать развитию предмета или, наоборот, тормозить его.

В историческом аспекте процесс взаимовлияния содержания и формы в шрифте предстает весьма наглядно. В современной практике при разработке шрифтовой формы важно, учитывая взаимосвязь ее с содержанием, отчетливо сознавать функциональное значение как самих буквенных знаков, входящих в определенную систему (тип шрифта, гарнитура), так и текстов (шрифтовые композиции).

Выполняя одновременно утилитарную и эстетическую функции, шрифт имеет: пред-метное значение (обозначаемые объекты: буквенным знаком - звук речи, комбинацией знаков - слова и предложения) и экспрессивно-смысловое значение (чувства, передаваемые зримыми образами этих объектов человеческой речи).

В книге "Эстетика искусства шрифта" известный немецкий художник шрифта Альберт Капр пишет: "Искусство шрифта - это в первую очередь искусство пропорции. Напряженность и гармония, симметрия и асимметрия, ритм формы и контрформы, единст во индивидуального и всеобщего - при работе над шрифтом приходится учитывать множество противоположностей". По гипотезе А. Капра, "... законы орнамента, играющие в шрифте доминирующую роль, отражают в общей форме основные законы природы, прежде всего диалектики. Эти выработанные в процессе практической деятельности аксиомы в полной мере относятся и к эстетической оценке. Лишь при соблюдении законов формы возникает впечатление прекрасного". Любое произведение изобразительного искусства требует многообразия в единстве и единства в многообразии, единого настроения, создаваемого многочисленными оттенками, цельности композиции, состоящей из многих деталей, то есть проявления основного закона диалектики - закона единства противоположностей.

Ритмический строй шрифта.

Закон развития формы в шрифте предопре-деляется повторением таких пар противопо-ложностей, как округлый - угловатый, широкий - узкий, большой - маленький, контрастный - нюансный и т. п. Борьба противоположностей вызывает ощущение условного движения, внутренней динамики изображения. Это и есть ритм - новое качество противоположностей.

Ритм создается продуманным чередованием пятен букв и межбуквенных пробелов, взаиморасположением слов и строк, геометрической и оптической пропорциональностью букв, строк, композиции в целом - всем линейно-пространственным строем. Ритм усложняется при объемно-пространственном решении текста.

Шрифт, подчиняясь всем этим зрительным закономерностям ритма, воздействует на человека, вызывая то или иное настроение. активизирует или тормозит восприятие, на удобочитаемость и образность формы. Правильное выполнение условий создания ритма - следующее по значению основное требование.

По эмоциональному восприятию ритми-ческий строй текста может быть простым и сложным, статичным и динамичным, уравновешенным и беспокойным. Нарушение рит-мических связей влечет за собой впечатление дробности, случайности, потерю целостности композиции и, напротив, гармоничное построение помогает чтению, доставляет зрительное удовлетворение.

Цвет - средство художественной выразительности шрифта.

На художественную форму шрифтового изображения существенно влияет цвет, привнося свои качественные особенности в ритмический и композиционный строй. Организация гармонии цветового решения - одно из основных требований.

Как известно, цвет воздействует на зрителя своими физическими и психосубъективными качествами.

По физическим качествам цвет считается удачным, если имеет достаточный коэффи-циент отражения, то есть отвечает нормальным условиям зрительного восприятия - четкости и удобочитаемости - первому требованию в работе над шрифтом.

Контрастный - сближенный, яркий - бледный, теплый - холодный, светлый - темный - с помощью подобных пар физических противоположностей образуются другие качественные пары, психосубъективные: громкий - тихий, радостный - тоскливый, возбужденный - спокойный, удаленный - приближенный.

Таким образом, цвет, влияя на художественную форму, не только повышает или по-нижает удобочитаемость шрифта, но и оказывает, будучи выразительным средством, эстетическое воздействие на основе ряда вызываемых у зрителя ассоциаций, отчасти личностных, отчасти общечеловеческих, а также обусловленных классовыми, национальными и временными причинами.

Единство стиля в шрифте.

На выбор формы шрифта существенное влияние оказывает стиль - фактор, определяемый содержанием информации и авторским замыслом.

Художнику необходимо помнить: результат его работы должен быть полезен и слу-жить общественному взаимопониманию. А это значит, что шрифт должен быть ясным и понятным. Главное его назначение - верно передавать содержание, выражаться целенаправленно и по возможности немногословно.

Сплав конкретно-всеобщих и единичных признаков есть то особенное в шрифте, что можно назвать единством стиля. В нем слиты воедино индивидуальные черты со всеобщими признаками.

Засоби акцентування.

Всі ці засоби акцентування та виділення, умовно поділяють на дві групи.

Перша група це шрифтові виділення, пов'язані із зміною накреслення гарнітури і кегля шрифту, а саме:

  •  використання капітелі, тобто використання для виділення шрифту рядкових літер, в якому окремі літери, що мають виносні елементи, замінено на такої ж висоти прописні;
  •  використання курсивного накреслення шрифту, який застосовується у всіх видах літератури для акцентування думок автора, інтонаційно-логічного підсилення в тексті, виділень термінів, власних імен, для імітації рукописного тексту при наборі посвят, підписів, дат листів, документів і т. п.;
  •  використання півжирного прямого рядкового шрифту для створення сильного кольорового контрасту на сторінці складання між основним шрифтом і тим, який виділяється в навчальній літературі; для виділення правил і визначень — у словниково-довідкових виданнях. При верстанні тексту з такими виділеннями слід пам'ятати, що при великій кількості виділень на сторінці вони роблять її роздрібленою і порушують читабельність тексту;
  •  використання півжирного курсивного накреслення шрифту, який вживається головним чином для підсилення в світлому курсивному шрифті і для виділення особливо значних частин тексту чи рубрик;
  •  використання прописного накреслення шрифту, який своїм розміром дуже відрізняється від основного шрифту, що набраний рядковими літерами. Застосовують такий варіант виділень при необхідності виділити слова на початку абзацу або в окремо зверстаних рядках для імітації текстів оголошень, гасел, в енциклопедичних та драматичних текстах. При верстанні таким шрифтом слід пам'ятати, що велика кількість такого шрифту на сторінці утруднює читання і зорово збільшує сторінку;
  •  використання шрифту іншого кегля, наприклад, в наборі цитат. Використовується такий спосіб з метою підкреслення послідовно зростаючого інтонаційного підсилення;
  •  використання шрифту іншої гарнітури. Цей спосіб є одним з найсильніших засобів акцентування, незалежно від кегля чи накреслення шрифту. Застосовують цей засіб для виділення окремих текстів, рядків чи абзаців, коли півжирний шрифт своєї гарнітури для виділення є недостатнім.

Друга група це нешрифтові виділення, до яких входять:

  •  використання розрядки, яка не змінює характеру основного шрифту, а лише висвітлює його і сповільнює ритм читання через збільшену відстань між літерами. Розрядку використовують тільки для виділення окремих слів і невеликої кількості рядків. Не використовують розрядку у виданнях дошкільного і молодшого шкільного віку.
  •  використання односторонніх чи двосторонніх відступів, які зменшують ширину складання. Застосування у виділенні додаткових пробілів і утворення при цьому нової вертикалі прочитання тексту є засобом виділення абзаців та окремих рядків у виводах, визначеннях, цитатах, передмовах;
  •  застосування підкреслень і відкреслень лінійками. Цей спосіб виділень застосовують в навчальній та методичній літературі з метою допомогти учневі при повторенні чи конспектуванні матеріалу;
  •  застосування рамок є одним з найбільш активних засобів нешрифтового виділення. Цей спосіб застосовується для виділення особливо важливих частин тексту — таких, як правила в підручниках, для імітації різних документів у поєднанні з іншими виділеннями, такими, як складання на зменшений формат, застосування шрифтів інших гарнітур чи накреслення;
  •  застосування складених елементів, які верстають поряд з текстом, який необхідно виділити чи зробити на ньому акцент. Найчастіше такі елементи заверстують на полях чи у першому рядку тексту, на який потрібно звернути увагу читачеві. При заверстуванні таких елементів слід уважно їх вибирати, не порушуючи їх зв'язку з існуючим шрифтом і загальну композицію оформлення текстових розворотів, стилеву особливість твору, структуру і характер тексту.

Слід пам'ятати, що активність того чи іншого способу виділення знаходиться в прямій залежності від особливостей складання тексту.

Зміни в оформленні акцентувань і виділень можливі за згодою автора чи редактора видання.


Лекція №3

Верстка

Верстка в видавничій справі і поліграфії – це процес формування сторінок (смуг) видання шляхом компонування текстових і графічних елементів згідно створеного макету, а також результат цього процесу (смуги)

Верстка відіграє важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій при виготовленні книги.

Верстка має багато визначень, по-перше, верстка - виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька:

а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги або в одному з її кутів;

б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу;

в) смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;

г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;

д) верстка з виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім;

е) верстка з ілюстраціями на полях;

є) комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки ( відкрита верстка з закритою і т.д.).

Особенности верстки. 

Верстка полос должна быть единообразной по отбивкам заголовков и дополнительных текстов, по размещению таблиц, формул, сносок, иллюстраций и подписей к ним. В газетных, журнальных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии выполнение этого требования не обязательно.

Порядок следования и расположения отдельных частей издания при верстке определяется оригиналом, макетом (если он есть) и издательской спецификацией.

В книжных изданиях титульный лист, авантитул, шмуцтитулы, начало первого из предисловий и основного текста рекомендуется заверстывать на нечетных полосах, контртитул или фронтиспис на четной (обычно второй) полосе.

Формат полос набора в издании определяет издательская спецификация, причем высота полос должна быть рассчитана (и указана в спецификации) в целом числе строк основного текста (без колонцифры, но с колонтитулом).

Высота всех полос издания независимо от применяемых кеглей шрифта и видов набора должна быть строго одинакова.

В газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии с целью доведения полосы до заданной высоты разрешается разбивать абзацы или отдельные строки текста шпонами.

Верстка текста должна быть приводной, т. е. строки текста должны точно совпадать с соответствующими строками на обороте. Все части текста, набранные другим кеглем или по иным правилам (заголовки, дополнительные тексты, сноски, формулы, таблицы), а также иллюстрации с подписями должны быть приведены с помощью отбивок к высоте, кратной кеглю основного текста (при наборе основного текста на шпоны к высоте, кратной суммарной величине кегля текста и шпона). В газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии выполнение этого правила не обязательно.

Не разрешается в начале полосы или колонки оставлять неполную концевую строку абзаца. Это правило не относится к коротким строкам математических рассуждений между формулами. В журнальных, газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии концевые строки в начале полосы допустимы при длине строки не менее 2/3 исходного формата.

Не следует в конце полосы или колонки оставлять строку с абзацным отступом. В журнальных, газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии допускается оставлять абзацную строку, если концевая строка над абзацем будет не менее 2/3 исходного формата.

Не следует заканчивать последнюю строку печатной полосы знаком переноса. Правило может быть нарушено, если его выполнение значительно ухудшит качество выключки строк.

При любых перенаборах текста по условиям верстки (вгонка и выгонка строк, оборка иллюстраций и таблиц, ликвидация переносов с нечетной полосы на четную и др.) должны соблюдаться все правила набора.

Размеры спусков в начальных полосах должны соответствовать указаниям в издательской спецификации и быть одинаковыми во всем издании. Допускается отклонение от заданной величины спуска на одну строку.

Заголовки, подзаголовки, заставки, инициалы, выступающие над текстом и размещаемые в пределах спуска, должны быть заверстаны в счет спуска (размер спуска считают от верхнего края полосы до первой строки текста).

Концевая полоса должна занимать не менее 1/4 полосы и быть короче полной не менее чем на 4 кегельных основного шрифта.

Оформление колонцифр (кегль и гарнитура шрифта, размещение вверху или внизу полосы, выключка в наружный край или по центру и пр.) определяет издательская спецификация.

Колонцифры (без колонтитулов) в счет заданной высоты полосы не входят и отбиваются от текста с расчетом, чтобы общая высота полосы с колонцифрой была кратной цицеро.

Если колонцифры оформляются со знаками тире или с наборными украшениями, то отбивку колонцифр от этих знаков делают на полукегельную.

Колонцифры не должны быть на титульных листах, шмуцтитулах, полосах с выходными сведениями и на полосах, полностью занятых иллюстрациями (в научно-технических изданиях илюстрационные полосы обычно имеют колонцифры), а также на концевых полосах и в верху полосы на начальных (спусковых) полосах. В счет колонцифр все эти полосы входят.

Части издания на вклейках, накидках, приклейках в счет колонцифр не входят и колонцифры на вклейках не ставятся.

Оформление колонтитулов (кегль и гарнитура шрифта, наличие линеек, размещение на полосе, набор вместе с колонтитулом колонцифр и пр.) задается в издательской спецификации.

Колонтитулы вверху полосы входят в счет заданной высоты полосы и отбиваются от текста примерно на кегельную основного шрифта (при многоколонной верстке на ширину средников между колонками).

Колонтитул на каждой полосе должен соответствовать данному разделу, главе, параграфу (по оригиналу).

Колонтитулы не ставят на титульных листах, полосах с выходными сведениями, начальных полосах (кроме колонтитулов, размещаемых в наружном поле в нижней-части полосы) и на полосах, полностью занятых иллюстрациями (кроме изданий научно-технической литературы).

Колонтитулы отбивают от нижней линейки на 2 п. Если текст колонтитула размещается между двумя линейками, то должна быть обеспечена зрительная равномерность верхней и нижней отбивок его от линеек.

При наборе колонцифр вместе с текстом колонтитула вверху полосы колонтитул должен быть выключен посередине формата, а колонцифру в наружный край в счет пробела справа или слева.

Общая высота заголовка (простых, включающих в себя один, или сложных, состоящих из нескольких заголовков и подзаголовков) должна быть за счет отбивок приведена к целому числу строк основного текста.

Отбивки простых заголовков внутри текста должны быть такими, чтобы пробел над заголовком был примерно в 1,5 раза больше, чем под ним. Отбивка сложного заголовка от текста сверху должна быть примерно в 2 раза больше отбивки снизу, а пробелы внутри этого заголовка должны последовательно уменьшаться от первого заголовка до последнего подзаголовка.

Заголовки в начале текстовой полосы (без спуска) должны быть размещены без отбивок сверху, однако если на полосе есть колонтитул или колонцифра в верхней части полосы, то первый заголовок должен быть отбит от них на кегельную шрифта сверх обычной отбивки колонтитула.

Над заголовками внутри текста в верхней части полосы не должно быть менее четырех строк, а под заголовками в нижней части полосы менее трех строк текста. В журнальных, газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии допустимо размещать заголовки, закрытые сверху и снизу тремя строками текста.

Не разрешается размещать заголовок непосредственно перед иллюстрацией (если заголовок не относится только к иллюстрации) и иллюстрацию непосредственно перед заголовком.

Разрешается размещать короткие заголовки (меньше формата оборки) в оборках размером не менее 2 кв.

Подзаголовки, врезанные в текст («форточками»), должны размещаться так, чтобы над или под ними было не менее трех строк текста, в изданиях оперативной полиграфии не менее двух.

Подзаголовки на полях полос (так называемые «фонарики») заверстываются на четных полосах слева, на нечетных справа от текста с выравниванием их верхней строки по линии первой строки абзаца, к которому относится заголовок.

Максимальный формат заголовка на полях должен быть задан издательской спецификацией. Минимальная отбивка текста заголовка от основного текста — 6 п.

Если заголовок на полях оказывается в нижней части полосы, то под его последней строкой должно быть не менее трех строк текста.

Все виды дополнительных текстов (цитаты, внутритекстовые примечания, перечисления, пояснения и т. п.), набранные шрифтом пониженного кегля, заверстываются так, чтобы их общая высота вместе с отбивками была кратна кеглю основного шрифта.

Для дополнительных текстов внутри полосы отбивка снизу может быть на 2—4 п. больше, чем сверху, дополнительные тексты внизу или вверху полосы (например, при переходе дополнительного текста с полосы на полосу) должны быть отбиты с одной стороны (соответственно сверху или снизу) в пределах кегля дополнительного текста.

Цитаты, перечисления и примечания, набранные шрифтом основного кегля, заверстываются без каких-либо отбивок от основного текста.

Сноски отделяют от основного текста тонкой линейкой длиной в 1 кв. Величина отбивки сносок от текста (включая линейку) должна быть в пределах от 1 до 2 кегельных шрифта сносок с таким расчетом, чтобы общая высота сносок с отбивкой была кратна кеглю основного шрифта.

Сноски должны размещаться (последняя из них, по крайней мере, начинаться) на той полосе, на которой в основном тексте имеется знак сноски. Допускается перенос последней сноски на следующую полосу с оставлением на первой полосе трех строк сноски (в журнальных, газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии двух строк). Переносимая часть сноски не должна быть концевой строкой, а оставшаяся абзацной (в газетных, информационных изданиях и изданиях оперативной полиграфии это допускается).

Если каждая из сносок начинается с абзацного отступа, то должно быть обеспечено равнение цифр в знаках сносок по разрядам или звездочкам по правому краю.

В изданиях, набираемых без абзацных отступов, а также со втяжкой вторых строк (с обратным отступом) наибольший знак сноски должен быть набран в край.

Если часть сноски перенесена на следующую полосу, повторяется линейка, отделяющая сноски от текста, но не повторяются знаки сноски. При наличии на полосе, на которую перенесена часть сноски, других сносок они заверстываются после перенесенной части.

В неполных концевых полосах сноски заверстываются внизу полосы.

Эпиграфы и посвящения ко всему изданию, заверстываемые на первой текстовой полосе (они могут располагаться и на отдельных полосах до или после титульного листа), размещают в правой части полосы над рубрикой (в счет спуска) с отбивкой от нее на 1624 п.

Эпиграфы и посвящения к отдельной части, главе, статье заверстываются между заголовками и началом текста с отбивкой сверху и снизу на кегельную.

Ссылка на источник в эпиграфе отбивается от него на 2 п. При наличии нескольких эпиграфов или эпиграфа с переводом между ними должна быть сделана отбивка по 4 п.

Верстка сложных изданий. 

Стихотворные произведения должны быть заверстаны так, чтобы они размещались по центральной оси каждой полосы набора.

Если строфы стихотворения отделяют одна от другой втяжками, то дополнительными пробелами их не разделяют.

Строфы, разделяемые пробелами, должны быть отбиты одна от другой на кегельную шрифта. Допускается изменение этой отбивки по всему стихотворению в пределах от 1/2 до 11/2 кегельных.

На каждом развороте разбивка строф должна быть одинаковой. Для журнальных, газетных, информационных изданий и изданий оперативной полиграфии в различных стихотворениях допускаются разные отбивки строф.

Заголовки, звездочки и цифры между строфами должны быть отбиты сверху больше, чем снизу. Общая отбивка должна обеспечить кратность высоты заголовка с отбивками кеглю текста и должна быть в пределах кегельной, если строфы между собой не разбиты, или двух кегельных, если между строфами есть отбивки.

При переносе стихотворения с полосы на полосу на каждой из полос (внизу первой и наверху второй) не может быть менее двух стихотворных строк одной строфы. Желательно делать перенос между строфами.

Стихотворения внутри прозаического текста заверстываются по правилам, действующим для дополнительных текстов.

В драматических произведениях, в которых имена действующих лиц подлежат набору в подбор с репликами или вынесены (в том числе и в стихотворных драматических произведениях) в левый край, никаких разбивок между репликами не должно быть.

Имена действующих лиц, выключенные отдельными строками, отбивают от текста реплик по правилам набора простых заголовков, т. е. отбивка сверху должна быть в 1,5 раза больше, чем снизу, с обеспечением кратности общей высоты кеглю основного шрифта; в начале полосы без колонтитула отбивка сверху не делается; под именем действующего лица в конце полосы должна быть полная реплика или не менее трех ее строк, переходящих на следующую полосу.

Ремарки, выключенные отдельными строками, должны быть отбиты от реплик в пределах кегельной основного шрифта с обеспечением кратности общей высоты ремарки с отбивками кеглю основного шрифта.

Полосу в драматических произведениях нельзя заканчивать строкой, содержащей только имя действующего лица и ремарку. В конце полосы должна быть полная реплика или не менее двух ее строк, переносимых на следующую полосу.

Полоса в драматических произведениях не должна начинаться ремаркой, находящейся внутри реплики.

Выводы и таблицы без заголовков, идущие после слов «в следующей таблице», должны быть заверстаны непосредственно за этой ссылкой даже в случаях, когда требуется переборка таблицы («ломка»).

Выводы и таблицы с нумерационным заголовком могут быть заверстаны в пределах разворота, на котором имеется ссылка на данную таблицу. Желательно размещать таблицу после ссылки. Допускается при ссылке в нижней части нечетной полосы заверстывать таблицу на следующей четной полосе, однако всегда в пределах данного параграфа, т. е. до следующего заголовка.

Таблицы и выводы должны быть отбиты от текста сверху и снизу в пределах кегельной основного шрифта с таким расчетом, чтобы общая высота таблицы (вывода) с отбивками была кратна кеглю основного шрифта и отбивка таблицы от текста сверху была больше, чем отбивка ее тематического заголовка от верхней обрамляющей линейки (от верхних строк заголовка вывода).

Поперечные таблицы (читаемые при повороте издания на 90° по часовой стрелке) должны быть заверстаны так, чтобы их заголовок был обращен на четных полосах в наружное поле, а на нечетных в корешковое.

При заверстке полосных таблиц с продолжением, не занимающим полную полосу («с клочком»), продолжение должно быть размещено обязательно в верхней части следующей полосы.

Распашные таблицы всех видов должны быть заверстаны на ближайшем развороте после ссылки на таблицу в тексте («клочковые» распашные таблицы на том же развороте, что и ссылка).

«Клочковые» таблицы малого формата должны быть заверстаны в оборку или вразрез с текстом вверху, внизу или внутри полосы. Таблицы внутри полосы должны быть прикрыты не менее чем четырьмя строками.

Если вторая часть поперечной распашной таблицы не занимает полную полосу, то на нечетной полосе должна быть сделана оборка.

Если по условиям верстки необходимо разделить таблицу на две части («ломка» таблицы с разделением ее на две полосы), то на второй полосе обязательно повторение заголовка и набор слова «Продолжение». При этом в каждой из частей таблицы прографка не может быть по высоте менее 1 кв.

Формулы, выключенные отдельными строками, должны быть отбиты от текста в пределах кегельной с таким расчетом, чтобы общая высота формулы с отбивками была кратна кеглю основного шрифта.

В группе формул, следующих одна за другой, между формулами должны быть сделаны отбивки по 4 п. В этих случаях к целому числу строк основного текста приводят всю группу формул.

Если формула следует за короткой концевой строкой, то отбивку сверху делать не следует.

Если в тексте встречаются внутристрочные формулы, нарушающие приводку верстки, то, заверстывая ближайшую формулу отдельной строкой, необходимо изменить отбивки так, чтобы общая высота от верхнего края полосы до текста, идущего после каждой формулы, была кратна кеглю основного текста.

Следует избегать размещения формул в начале полосы и особенно переноса формул с полосы на полосу. Недопустимо размещение на двух полосах группы формул, объединенных фигурной скобкой.

Верстка с иллюстрациями. 

Верстка иллюстраций в издании должна быть единообразной по размещению. При открытой верстке все иллюстрации должны стоять в верхней или нижней части полос, примыкая к тексту одной стороной (иллюстрации в оборку — двумя сторонами). При закрытой верстке все иллюстрации должны быть сверху и снизу закрыты не менее чем тремя строками текста (иллюстрации в оборку должны примыкать к тексту с трех сторон).

Иллюстрации должны быть отбиты от текста сверху в пределах 11/2 кегельных, снизу — 3 кегельных (снизу всегда больше, чем сверху). Если подпись к иллюстрации располагается под ней, то ее отбивка от рисунка должна быть меньше, чем от последующего текста. В счет отбивок входят фацеты (в высокой печати), т. е. отбивки считают от видимых контуров иллюстрации. Общая высота иллюстрации с подписью и отбивками должна быть кратна кеглю основного шрифта, а для иллюстраций в оборку — кеглю шрифта, которым делается оборка.

При верстке прямоугольных иллюстраций в углу или в край полосы внешние контуры должны размещаться строго по линиям текста полосы (в частности, например, фацеты клише должны быть выпущены в поле).

В изданиях, в которых иллюстрации тесно связаны с текстом (например, научно-техническая литература), их, как правило, располагают после ссылки и возможно ближе к ней. Желательно, чтобы иллюстрация помещалась на той же полосе или развороте, что и ссылка на нее. В особых случаях допустим перенос иллюстрации на следующий разворот (например, при объединении нескольких иллюстраций в одну полосу), при этом следует дополнить ссылку на рисунок словами.

Не следует заверстывать иллюстрацию в начале или конце раздела, т. е. сразу после заголовка или непосредственно перед ним.

Не следует заверстывать иллюстрацию (кроме концовки) на концевой полосе издания. В изданиях научно-технической литературы, как исключение, это возможно, если ссылка на рисунок находится на той же полосе, причем он должен быть закрыт снизу не менее чем тремя строками.

При заверстке иллюстрации поперек полосы (лежа) она должна быть на четной полосе верхней стороной к наружному, а на нечетной — верхней стороной к корешковому полю.

При верстке издания для высокой печати клише должны быть заверстаны так, чтобы на обороте с ними не совпадали штриховые рисунки, таблицы и крупнокегельные заголовки.

Размещение иллюстраций на развороте следует согласовывать по расположению, выравнивая их по нижней или верхней линии.

Если иллюстрация, заверстываемая на отдельной полосе, по своему формату меньше полосы набора, то она должна размещаться на оптической середине полосы.

Если с иллюстрацией большого формата на полосе может быть размещено при открытой верстке не более трех, а при закрытой не более шести строк текста, такая иллюстрация должна быть заверстана на отдельной полосе.

Несколько иллюстраций могут быть заверстаны на одной полосе без текста. В этих случаях иллюстрации располагают в порядке их номеров и размещают в углах и к краям полосы, стремясь соблюсти ее прямоугольность. Если полосы с иллюстрациями заключаются в рамки, размер рамок должен быть точно равен формату текстовых полос.

Одна иллюстрация на полосе помещается при открытой верстке вверху или внизу полосы, при закрытой — на оптической середине полосы (3/8 текста над и 5/— под иллюстрацией).

Две иллюстрации на полосе должны быть размещены при открытой верстке вверху или внизу полосы, при закрытой — их разделяют не менее чем тремя строками текста и вместе с ним выключают на оптическую середину полосы.

Если иллюстрация размещается на той же полосе, что и заголовок соответствующего раздела или параграфа, правило оптической середины при закрытой верстке может быть нарушено.

Иллюстрации, равные по ширине или близкие к формату строки набора, заверстывают вразрез, иллюстрации, малые по формату, (меньше формата строки набора на 2–3 кв.) по указанию в издательском оригинале заверстывают в оборку. Не допускается в одном издании заверстывать иллюстрации одинакового формата в одном случае в оборку, а в другом — вразрез.

При верстке вразрез двух иллюстраций рядом, если они не занимают всей ширины полосы, пробел между рисунками должен быть меньше боковых полей. Такие иллюстрации выравнивают по нижней линии. При разной высоте иллюстраций для одной из них должна быть сделана оборка, содержащая не менее четырех строк. Вместо основного текста разрешается поместить в оборке подрисуночную подпись.

Иллюстрации, помещаемые в оборку, устанавливают в наружное поле (на четных полосах слева, на нечетных — справа). Если на полосе две иллюстрации в оборку, вторую устанавливают в корешковое поле.

Не следует размещать иллюстрацию вразрез непосредственно за строкой с абзацным отступом или перед концевой строкой.

Не следует начинать оборку концевой строкой и заканчивать строкой с абзацным отступом.

Абзацные отступы в оборках должны быть такими же, как в основном тексте.

При так называемой «глухой» верстке иллюстраций оборка текстом делается с двух сторон (при многоколонной верстке возможно размещение иллюстраций во внутренних колонках и без оборки), кроме того, в этом случае иллюстрации не могут размещаться у верхнего или нижнего края полосы.

При верстке иллюстраций с выходом в поле края рисунков должны выступать за край полосы не менее чем на 1/кв. При верстке иллюстраций «под обрез» выход рисунков в поле должен быть несколько больше, чем размер полей, который должен быть указан в издательской спецификации (с учетом обрезки).

При верстке иллюстраций на полях издания рисунки должны быть размещены с отбивкой от текста, примерно равной остающемуся после обрезки издания полю, т. е. посередине ширины поля; размеры полей и в этом случае указываются в спецификации. Если на полях одной полосы заверстывают несколько мелких рисунков, их выравнивают по наружному краю.

Подпись под рисунком должна быть выключена на видимый формат иллюстрации посередине этого формата (первая строка — без абзацного отступа, последняя—по центру). Для иллюстраций, заверстываемых вразрез, но не на полный формат, допускается большие подписи (более трех строк) выключать на полный формат строки набора.

Для иллюстраций непрямоугольной формы с большими пробелами в одном из углов желательно «врезать» подпись в площадь пробела. При этом подпись не должна выходить за видимый формат других частей рисунка и должна быть отбивка от деталей рисунка не менее чем на 6 п.

Подписи под рисунками, размещаемые в оборках, должны быть набраны на полный формат оборки и отделены от текста тонкой линейкой, отбитой от текста подписи на 2 п.

Горизонтальные линии иллюстраций всегда должны быть строго параллельны строкам набора, вертикальные линии — краям полосы.

Многоколонная верстка. 

При двух–, трех– и многоколонной верстке для каждой колонки следует соблюдать основные технические правила верстки текстовой полосы.

Все строки основного текста в смежных колонках должны быть выровнены по горизонтали. В газетных, информационных изданиях приводность верстки по всем строкам не обязательна, по горизонтали должны быть выровнены первые и последние строки в каждой полосе .и под каждым многоколонным заголовком (в последней колонке статьи под заголовком допустимо заверстывать на одну строку меньше, чем в остальных).

Колонки на полосе должны быть разделены пробелами, размеры которых задаются издательской спецификацией или макетом. Если в средниках размещают линейки или украшения, отбивка от них должна быть не менее 2 п.

Колонтитулы должны быть набраны на общий формат полосы и отделены от текста пробелом, примерно равным ширине средников между колонками.

Заголовки, относящиеся ко всем колонкам, должны быть выключены на полный формат полосы, заголовки к текстам нескольких смежных колонок — на общий формат этих колонок. При этом текст перед заголовком равномерно разверстывается над ним, а последующий (к которому относится заголовок) — под ним.

Заголовки в отдельных колонках должны быть заверстаны как в одноколонной верстке. Следует избегать размещения таких заголовков в смежных колонках по одной горизонтали.

Таблицы и выводы, заверстываемые во всех или нескольких смежных колонках, не должны разрывать текста — текст каждой колонки переходит через таблицу.

Формулы не следует заверстывать на две или больше колонок. Каждая формула размещается в тексте одной колонки даже в тех случаях, когда необходимы несколько переносов формулы. В научно-технических и производственных журналах допускается .верстка формул вразрез полосы.

При заверстке иллюстраций на формат двух или нескольких колонок текст каждой колон

Тема №7 Колір як засіб. Кольорові моделі. Правила застосування.

У сучасній книзі колір - один із провідних засобів художнього оформлення, що надає та підсилює особливу декоративно-емоційну звучність книжковому ансамблю.

Елементи декору та їх призначення

За всіх часів цінувалася книга не тільки корисна й доцільно зроблена, але й гарна, що визначається гармонійною злагодженістю її елементів, і функціональних, і що прикрашають.

У процесі створення художнього образа оформлення конкретного видання використовують не всі відомі засоби декору -  їхній вибір визначається художньою ідеєю, що виникла в художника при вивченні змісту книги й умов її функціонування.

Роль декору  - прикрашає, додає індивідуальності, розкриває ідейно-образний зміст, формує емоційно-образний лад, допомагає створити архітектонічну побудову, композиційної організувати.

Декор розділяють за ознакою образотворчості складових на:

а) необразотворчі елементи  - геометричний орнамент, фактури, текстури, тангіри, розчерки й деякі інші;

б) образотворчі елементи - художньо перетворені природні об'єкти за допомогою ускладнення форми, її геометризації, ритмізації й схематизації, деформації предмета й простору, трансформації природного кольору й інші, що допомагає висвітити найбільш характерні риси поступаючись другорядними якостями й малозначними деталями.

Книжковий декор зв'язаний зі змістом літературного тексту за трьома типами зв'язку:

1). слабко пов'язаний із змісту -  елементи прикрашення;

2). декор відповідає змісту видання в обмежених межах  - змісту співзвучна лише частина застосованих засобів прикраси, а інші не суперечать (віньєтки приблизно співпадають зі змістом тексту або тільки натякають на зміст);

3). декор гармоніює зі змістом видання в повному обсязі своїх можливостей –  кожний декоративний елемент є образотворчим та служить прикрасою

Застосування декору характерзується:

- призначенням як елементу видання (службові, декоративні прикраси, ознака композиційної побудови);

- склад декору по видах (орнамент, декоративні ілюстрації, текстури й інші) та співвідношенням частки необразотворчих та образотворчих мотивів;

- змістом орнаментальних мотивів та частотою повторюваності в виданні;

- відношення декору до змісту твору, та до призначення видання;

- співвідношенням між конструктивним і декоративним початками в художньо-графічному оформленні книг;

- мірою умовності, прийнятої в художньому трактуванні зображень;

- кольоропластичним ладом декоративних композицій.

Орнаменту  –   візерунок, побудоваий шляхом ритмічного повторення однієї або декількох необразотворчих або художньо-узагальнених образотворчих фігур-мотивів.

Не є орнаментом всі декоративні зображення, побудовані монолітно, без розрахунку на ритмічний повтор (декоративні малюнки-ілюстрації, знаки й т.п. ), а також декоративні форми, у яких немає чітко вираженої ритмічної системи й мотив при повторі варіюється за формою й розмірами (фактури, текстури).

Тема №8 Проектирование научно-технических изданий.

Специфіка зовнішнього оформлення.

Научно-техническое издание, как правило, читается и хранится в служебном или домашнем кабинете, в библиотеке, на столах, т.е. в благоприятных условиях (отсутствие дефицита места и чистота). Частая переноска, чтение в неблагоприятных условиях не типичны. Поэтому формат научно-технического издания должен устанавливаться (выбираться) в первую очередь на основе характера использования структуры и объема материалов.

При большом объеме текстов (более 35-40 авторских листов) следует применять наиболее крупные форматы, уменьшающие толщину книги и обеспечивающие лучшую раскрываемость. Предпочтение следует отдавать в основном средним и большим форматам - 69×90/8, 60×84/8, 84×108/16, 70×108/16, 70×100/16, 70×90/16, 60×90/16, 84×108/32, предусмотренным ГОСТ 5773-76 «Книги, брошюры и журналы. Форматы».

Если объем книги таков, что она и при большом формате остается слишком толстой, то следует упрочнить корешок гильзой или предложить двух-трехтомное решение. По условиям хранения полезна унификация форматов. Смешение разноформатных книг не дает рационального использования объема книжных полок. А книги в общественной библиотеке и личной библиотеке специалиста расставляются как раз по библиографическому, тематическому принципу, а не форматному.

Хотя работы с научно-техническими изданиями происходят в благоприятных условиях, все же следует отдавать предпочтение немарким материалам переплета.

Врахування структури текстів

Особливості тексту:

-логічна побудова текстового матеріалу за систематичністю, послідовністю, ритмічністю та періодичностю членування та послідовність читання дозволяють застосовувати відносну стриманість при формуванні логічної структури

Логически связанный текст (систематический порядок расположения материала), специфичный объем логических периодов и, как следствие, последовательный, сплошной, размеренный по ритму способ чтения - все это как бы снижает требования к визуальной броскости, подчеркнутости в выражении логической структуры научно-технического издания. Но можно говорить лишь об относительной сдержанности при передаче логической структуры научно-технического издания, сравнивая последние, например, со справочными и научно-популярными изданиями. Выражение структуры как логических частей, так и элементов совокупного текста (собственно текста и иллюстраций) остается важнейшей задачей, возникающей при оформлении научно-технического издания.

Именно логическая цельность и стройность основного текста, а также возможная неравномерность объемов логических периодов одного уровня являются исходным моментом для решения структурной задачи средствами оформления. В связи с этим не только допустимыми, но и вполне естественными приемами оформления научно-технического издания являются:

  •  расположение вподверстку частей, составляющих все (кроме высшего) уровни логического членения;
  •  использование светлых шрифтов для рубрик тех уровней, на которых не нарушается логическая связанность изложения;
  •  структурная нумерация (индексация) рубрик (1, 1.1., 1.2. ...), отражающих архитектонику книги (в сочетании с такой системой нумерации рубрики всех или некоторых низших ступеней могут даваться одинаковым, по всем признакам, шрифтом. При большом числе ступеней рубрикации придание рубрикам каждого уровня своих собственных графических и типоразмерных признаков неоправданно усложняет визуальную картину текста);
  •  набор рубрик всех уровней и номеров рубрик от одной вертикали (лучшим исходным рубежом является левый край полосы набора);
  •  обособление рубрик в отдельной колонке, расположенной на боковом поле параллельно тексту (при такой схеме сохраняется визуальная целостность текста и, вместе с тем, как бы обнажается его логический каркас, выраженный рубриками).

В целом типографский рационализм находит в научно-технических изданиях весьма благодатную почву, и чем сложнее структура издания, тем значительнее становится это положение.

Формат Adobe Postscript та Portable Document Format
  Основою майже всіх сучасних технологій друку є мова Adobe PostScript, на якій базуються як системи розробки і відображення графіки, так і технології PDF. З моменту появи в 1985 році PostScript стала головним форматом виводу видавничої продукції, що обумовлено можливістю роздруковувати будь-який файл PostScript на будь-якому пристрої PostScript. Саме незалежність від пристрою виводу призвела до радикальних змін в галузі високоякісного друку високого дозволу, майже повну відмову від використання громіздких технологій фотонабору. Нині майже всі програми підготування видання до друку користуються мовою PostScript, більш 75% видавництв використовують для друку пристрої з підтримкою мови Adobe PostScript. Наприклад, у Adobe Illustrator або Adobe InDesign її використовують для формування сторінки, що друкується на PostScript-сумісному принтері.

 Adobe PostScript є мовою опису сторінки (Page Description Language- PDL), що підтримується фактично всіма пристроями відображення, включаючи лазерні і широкоформатні струминні принтери, комп'ютерні фотонабірні пристрої, а також цифрові пристрої виводу на друкарську форму і на принтер. Незважаючи на те, що це не єдина існуюча мова опису сторінок, Adobe PostScript фактично стала стандартом мови роботи з промисловими пристроями відображення.

PostScript-3 має такі переваги:
поліпшена технологія зображень (Enhanced Image Technology) – автоматичне розпізнавання й оптимізація зображень з максимально можливою якістю.
device – оператор, що дає змогу опрацьовувати будь-яку кількість кольорів: від двох (duotone) до шести (Pantone Hexachrome).
cистема NetWorks підтримує для принтера Web-сторінку, якою можна виконувати віддалене адміністрування принтера.
RIP-трепінг, дозволяє проводити трепінг на етапі візуалізації.
RIP-кольороподіл на етапі роботи RIP підтримує HiFi Colorо.
прямий друк PDF дозволяє RIP приймати файл у форматі PDF, замість файла PostScript.
• набір із
136 стандартних шрифтів враховує сумісність платформ Macintosh і Windows. Є також підтримка двобайтних шрифтів для набору текстів азіатськими мовами.
друк PlanetReady підтримує набори символів для більшості латинських і азіатських шрифтів.
драйвер принтера AdobePS: друк водяних знаків, багатозадачний друк, поліпшене керування кольорами, необмежена можливість настроювання форматів паперу, пряме створення PDF-файлів.
гладкі кольорові переходи завдяки 16-бітовій глибині кольору по кожному кольоровому каналу. Також підвищена якість відображення півтонів і градієнтів.

У 1998 році у комерційному і високошвидкісному друці стала застосовуватися технологія Adobe PostScript Extreme. Формат PostScript Extreme об'єднує три основних технології Adobe: інтерпретатори Adobe PostScript-3, формати PDF (Portable Document Format) та PJTF (Portable Job Ticket Format). Формат PDF є внутрішнім, він дозволяє переглядати (на відміну від PostScript), архівувати, редагувати документи перед друком і друкувати файли незалежно від того, за допомогою якого програмного забезпечення й операційної системи вони створені, включаючи шрифти, загальне розташування тексту і формат сторінок. При цьому не обов'язково мати програмне забезпечення, у якому створено документ, і шрифти. Adobe PostScript Extreme має такі характеристики:
1. Умонтована підтримка як файлів PDF, так і файлів PostScript.

2. Умонтована підтримка створення і друку файлів у форматі PDF. Для перетворення PostScript у PDF використовується оброблювач Adobe
Normalizer.

3. Технологія, що включає в себе RIP з інтерпретатором PostScript 3.

4. Технологія для розподілу, автоматизації і керування виконанням послідовностей задач.

5. Інформація керування процесом подається у форматі PJTF.

6. У процесі використовуються проміжні файли у форматі PDF.

http://journlib.univ.kiev.ua/xtr1-rol.ppt#261,1

  1.  Типографіка - система оформлення книжкової продукції, набір і верстка друкованого видання. (поясненя: http://www.aboutfonts.ru/category/termini-i-ponyatia/terminy-t/ ).

Це графічне оформлення друкарського тексту за допомогою набору і верстки (монтажу), проектування або безпосереднє моделювання зовнішності твору друку.

  1.  Поняття верстки. Верстка як навчальна дисципліна.

ВЕРСТКА - складова частина макетування. Процес розміщення текстових і ілюстративних блоків по полю формату з відповідно до розробленого дизайну макету і вимог правопису.

Процес верстки у видавничій справі - здійснення керівництва над організацією внутрішньої будови та художнім оформленням видання, поєднання всіх елементів у монолітну цілісність відповідно до концепції видання з гармонійно сполученими та узгоджено діючими частинами за допомогою графічних засобів.

Подання інформації відповідно до специфіки друкованого видання в результаті верстання підвищує вплив його на читача. Це залежить від жанрового різноманіття, яке поліпшує сприйняття; зображального матеріалу, що привертає увагу і допомагає краще орієнтуватися в інформації; графічного оформлення, яке надає динаміку зображенням, текстам, заголовкам.

Предметом вивчення даного курсу є друковане видання з точки зору його графічної організації, а саме елементи, що є складовою частиною друкованого твору і засоби, якими організовується подання інформації, її виділення та акцентування, а також етапи створення друкованого видання.

  1.  Зв'язок верстки з іншими навчальними дисциплінами.

Курс Художнє оформлення видань у поєднанні з курсами „Верстка",  "Шрифтознавство", „Технічне редагування", „Основи видавничої справи та редагування" та „Редакторський аналіз і правка" дозволяє комплексну підготовку кваліфікованих спеціалістів для редакцій газет, журналів, видавництв.

  1.  Верстка електронних видань та вимоги (http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/pivs/2009_1.pdf )


Рекомендована література до курсу:

  1.  диагкХРгезз. Под ред. Охотцева И.Н. - К., 2001. - 368 с.
  2.  (^иагкХРгезз 5.0. /Под.ред.И.Н.Охотцева. - К.: Век, 2002. - 400 с.
  3.  Ра§е Макег 7.0. Учебник от АсіоЬе. - К., 2002. - 384 с.
  4.  Блатнер Д. СИіагкРгезз 5. Искусство допечатной подготовки.   - Оіа8ой,
    2002.-912 с.
  5.  Божко А.Н. АсіоЬе РгатеМакег. Сложная верстка. Серия Для дизайнеров.
    - ДМК, 2000. - 576 с.
  6.  Буковецкая О. А. Дизайн текста: Шрифт, зффектьі, цвет. - 2-е изд., испр.
    -М.: ДМК, 2000.-304 с.
  7.  Валуєнко Б.  В.  Зовнішнє оформлення друкованих видань:  Способи
    композиційного зв'язку шрифту і зображення // Друкарство. - 1999. - №
    З.-С. 12-13.
  8.  Валуєнко Б. В. Специфіка оформлення книжкових оправ. - К.: Час, 1990.
    -48 с.
  9.  Вовк Е. Т.  С>иагкХРге85 5.0. Самоучитель. - М: КУДИЦ-ОБРАЗ, 2002. -
    288 с.

Ю.Вовк Е.Т. Ра§еМакег 6.5/7.0. Самоучитель. - М„ 2002. - 352 с. И.Георгиев Д. Режиссура газетьі / Пер. с болг. 3. М. Дурьігиной. - М.:

Мьісль, 1979.-260 с. 12.Гиленсон    П.    Г.    Справочник    художественного    и    технического

редакторов. - М.: Книга, 1988. - 527 с. ІЗ.Глушаков С.В. Компьютерная верстка: Учебньїй курс. - Харків:  Фолио,

2002. - 485 с. Н.Гончарова Н.  А.  Композиция  и  архитектоника книги // Книга как

художественньш предмет. - М., 1990. - 4.2: Формат. Цвет. Конструкция.

Композиция. - С. 291-394. 15.Гуревич С. М. Номер газетьі. Учебное пособие . - М.: Аспект Пресе,

2002. - 191 с. іб.Добкин С.  Ф.  Оформление книги: Редактору и автору. - 2-е изд.,

перераб. и доп. - М.: Книга, 1985. - 208 с. 17.Донни О'Куин. Допечатная подготовка. Руководство дизайнера. - С-Пб.,

2001.-592 с. 18.ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види, терміни та визначення. - К.:

Держстандарт України, 1995. - 50 с. 19.ДСТУ    3018-95.    Видання.    Поліграфічне    виконання.    Терміни    та

визначення. - К: Держстандарт України, 1995. -21с. 20.1ванов В. Ф. Техніка оформлення газети. - К, 1997; 21.Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій: Навч. посібник

для студ. фак. журналістики. - К.: Знання, 2000. - 222 с. 22.Картер М. А. Сучасний дизайн газет. - К.: Нац. ін-т Преси, 1998. -18 с. 23.Картер М. Сучасний дизайн газети. - К., 1998 24.Кафтанджиев  X.  Текстьі  печатной реклами  / Пер.   с  болг.  А.  Ю.

Погарской; Под ред. М. Н. Дьімшица. -М.: Смьісл, 1995. - 127 с. 25.Кириленко А. Самоучитель по компьютерной верстке. - К., 2001. - 600 с.

26.Комолова Н. Компьютерная верстка и дизайн. - Спб: ВНУ, 2003. - 500

с. 27.Ляхов  В.Н.   О  художественном  конструировании  книги.   Системное

проектирование. Функциональньш анализ. —М.: Книга, 1975. - 91 с. 28.Мильчин А. 3. Издательский словарь-справочник. - М., 1998. 29.Мильчин А. 3. Культура издания, или Как не надо и как надо делать

книги: Практическое руководство. - М.: Логос, 2002. - 224 с. ЗО.Мягкова  Л.  А.   Особенности  и  общие  характеристики  оформлення

детских газет // Вестник Моск. ун-та. Серия 10. Журналистика. - 2000. -

№ 1.-С. 23-35.

.Павлов Т. В. Злектронное издательство на основе программ ОиагкХРгезз

и АсіоЬе Ра§еМакег. Учебное пособие по созданию публикаций для

печати. - Альянс-пресс, 2003. - 640 с. 32.Пикок Дж. Издательское дело. / Пер. с англ. 2-е издание, исправленное и

дополненное - М.: Издательство ЗКОМ, 2002. - 424 с: илл. ЗЗ.Сава В.  І.  Основи техніки творення книги.:  Навч.  посібник.  - Л.:

Каменяр, 2000. - 136 с: табл., рис. 34.Сміт Д. К. Посібник книговидавця / Пер. з англ. В. Звиняцьковського. -

К.: Любіть Україну, 1999. - 144 с. 35.Стандарти по издательскому делу / Сост. А. А. Джиго, С. Ю. Калинин. -

М.: Юристь, 1998.-375 с. Зб.Стоцкая Т. Верстка в Ра§еМакег 7. Самоучитель. - Спб: Питер, 2002. -

304 с.

37.Тайц А. АсіоЬе Ра§еМакег 7.0. - С-Пб.: ВНУ, 2002. - 784 с. 38.Тимошик М. С. Видавнича справа та редагування: Курс лекцій. У 2-х

частинах. Ч. 1. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. 39.Федорова А. Самоучитель АсіоЬе Ра§еМакег 7. - Спб: ВНУ, 2003. - 726с.

4О.Хансен X. Разработка сценариев для Ра§еМакег. - С-Пб., 2000. - 704 с. 41.Хойнацький М. С. Основи стандартизації і використання стандартів у

видавництві:   Навч.   посібник  /  За  ред.   В.П.Тараника.  -  К.:   Вища

шк..,1993.-151 с.

42.Черняков Б.І. Зображальна журналістика;

43.Шапошников А.С. Ра§еМакег 6.51 - издателю. - М., 2002. - 528 с. 44.Шевченко В. Е. Елементи оформлення сучасного газетного видання //

Наукові записки Ін-ту журналістики. - К., 2000. - Т. 1. - С. 88-95. 45.Шевченко В. Е. Оформлення сучасного газетного видання / Київський

національний     університет     імені     Тараса     Шевченка,     Інститут

журналістики / За ред. В. В. Різуна. - К.: Поліграф, д-ця Інституту історії

України НАН України, 2003. - 344 с: рис, табл. 46.Шевченко В. Е. Техніка оформлення газетного видання. - К., 2003; 47.3нциклопедия книжного дела / Ю. Ф. Майсурадзе, А. 3. Мильчин, 3. П.

Гаврилов и др. - М., 1998. 48.Яцюк О. Г., Романьїчева 3. Т. Компьютерньїе технологии в дизайне.

Зффективная реклама. - СПб.: БХВ-Петербург, 2001. - 432 с, ил. 49.Яцюк О.Г. Компьютерньїе технологии в дизайне. Логотипьі, упаковка,

буклети. - С-Пб., 2002. - 464 с.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60264. МИ – УКРАЇНЦІ! 188.5 KB
  Мета: виховувати повагу до національних символів України; розвивати шанобливе ставлення до українських звичаїв та традицій; виховувати повагу до української мови; розвивати інтерес до історії України; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.
60266. ЗАПОБІГАННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ 103 KB
  Основна мета Тижня рівноправності: сприяння розумінню студентами того наскільки нерівноправними почуваються в суспільстві представники різних соціальних груп а також формування толерантного ставлення до людей іншої національності віросповідання віку статі раси тощо. Це спонукало ще раз серйозно задуматися а чи достатньо уваги приділяється формуванню у студентської молоді таких якостей як толерантність повага до людей похилого віку емпатія. Коли ми зустрічаємося з людьми які мають спеціальні пізнання чи досвід у чомусь ми можемо...
60267. Обрядовість українців (Інтелектуальна творчо-пошукова гра) 71.5 KB
  ІІ конкурс Народні звичаї Кого кличуть їсти голодну кутю Мороз Коли настає Новий рік за старим стилем З 13 на 14 січня Яку назву має той період коли не можна їсти мясо молоко яйця Піст Яке свято завжди приходить рівно через...
60268. ПАМЯТЬ СЕРЦЯ СТОЇТЬ НА ПОСТУ 113.5 KB
  1 ведучий: Найкоротша з ночей обірвалася вибухом смерті. 2 ведучий: Я вірю в память Допоки вона житиме житиме історія житиме держава. 3 ведучий: Памятай що за твоє щастя в пекельних печах таборів смерті у смертельних боях за кожний сантиметр землі...
60269. Україно, моя Україно. Виховний захід 124.5 KB
  Україно моя Україно Мого серця струна золота. Через поле твоє Україно Не одна пролетіла орда. Але вистояв в ті лихоліття Як Антей український наш рід І крокує у новім столітті Незборимий немов моноліт Україно моя мій щасливий барвінковий краю В солов’їних гаях в жайворонковій пісні в полях Рідна земле моя я ріднішої в світі не знаю Україно – ти доле моя Україно моя – ти колиска козацького роду Ти заново у крові зродилась немов немовля. Україно – ти гордість моя Ми щасливий народ і щасливими будем довіку.
60270. Літературно-музична композиція «Что делать нам с бессмертными стихами?» 92.5 KB
  Ведуча Ми запрошуємо Вас до літературномистецького кабаре Бродячая Собака якому в цьому році відзначають 100 років від дня заснування. Це буде і не кабаре і не клуб ні карт ні програми Ведуча Так Микола Могилевський став хрещеним батьком...
60271. ВІД ЗІРОК - ДО ЗІРОК 61 KB
  Мета: вчити сприймати і відчувати все серцем; розвивати творчі здібності; формувати і виховувати творчу особистість, здатну цінувати себе і поважати інших. вечір наші мами Добрий вечір татусі Добрий вечір бабусі і дідусі І звичайно гості всі...
60272. АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ 1.8 MB
  Мета і завдання проекту Виявити переваги і недоліки традиційних джерел енергії Провести дослідження наявних світових енергетичних комплексів з метою виявлення найбільш безпечних з точки зору екології...