48018

Характеристика вогнищ ураження та методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів

Конспект

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Захист населення у надзвичайних ситуаціях 2год. Тому необхідно навчити майбутніх вчителів діям у надзвичайних ситуаціях і засобам захисту дітей працівників школи і членів їх сімей а також основам організації і проведення рятувальних робіт та методикою проведення занять з цивільної оборони з учнями ЗОШ і населенням. Проводять своєчасне інформування населення про стихійне лихо і правила поведінки підсилюють спостереження за підняттям водиперевіряють стан дамб гребель мостів – виявлені недоліки усувають готують сили і засоби на випадок...

Украинкский

2013-12-15

417.5 KB

55 чел.


Зміст

Лекція №1. Моніторинг та розвиток виникнення надзвичайних ситуацій (далі НС)

(2 год.)        

Лекція №2. Характеристика вогнищ ураження та методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів

(2год.)

Лекція №3. Оцінка обстановки надзвичайної ситуації

(2год.)

Лекція №4. Захист населення у надзвичайних ситуаціях

(2год.)


Лекція № 1.

Тема. Моніторинг та розвиток виникнення надзвичайних ситуацій (далі НС)

Мета: дати поняття студентам про надзвичайні ситуації, вплив на життєдіяльність людей з метою організації захисту працівників об’єктів господарювання (навчальних закладів), вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Професійна спрямованість: підготовка студентів з цивільного захисту є обов'язковим предметом для професійної орієнтації усіх напрямків вищої освіти за педагогічним чи іншим професійним спрямуванням. Тому необхідно навчити майбутніх вчителів діям у надзвичайних ситуаціях і засобам захисту дітей, працівників школи і членів їх сімей, а також основам організації і проведення рятувальних робіт та методикою проведення занять з цивільної оборони з учнями ЗОШ і населенням.

Основні поняття теми: надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа,

План

1. Моніторинг та загальна характеристика надзвичайних ситуацій (НС). 

2. Надзвичайні ситуації природного характеру

3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Обрані методи: лекція – 2 год (90 хв.)

Рекомендована література

Основна:

  1.  Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання. – Прес, 2003. – 425с.
  2.  Міненко І. М., Мезенцева О. М. Цивільна оборона. – Чернігів, 2004. – 405с.

Додаткова:

  1.  Цивільна оборона / За ред. Франчука В. С. – Львів, 2000. – 336с.
  2.  Губський А. І. Цивільна оборона. – К.,1995. – 216с.
  3.  Гражданская оборона / Под ред.. Е. П. Шубина. – М.,1991. – 310с.

Основні поняття теми

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює небезпеку для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування споруд, транспорту, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – це велика аварія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

1. Моніторинг та ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Моніторинг — безперервне стеження за яким-небудь процесом або назвичайною ситуацією з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Методологічно моніторинг це проведення ряду однотипних замірів при цьому головна інформація полягає навіть не в самих значеннях результатів, а в їх зміні, динаміці від одного заміру до іншого.

Моніторинг може бути класифікований за достатньо великою кількістю підстав. Залежно від тих підстав, що можуть бути використані для порівняння, можна виділити такі види моніторингу:

Динамічний, коли підставою для експертизи служать дані про динаміку розвитку об'єкта, явища або НС. В даному випадку, за допомогою динамічного виду моніторингу є попередження про можливу небезпеку, з'ясування причин.

Конкурентний, дає можливість оцінити величину небезпеки її критичність.

Порівняльний, дає можливість рандомізувати або врахувати більшість причин зсувів оцінок.

Комплексний, дає можливість використати декілька підстав для експертизи.

Інформаційний дає можливість структуризація, накопичення і розповсюдження інформації. 

Базовий (фоновий) — дає можливість виявити нові проблеми і небезпеки.

Проблемний — з'ясування закономірностей, процесів, небезпек, тих проблем, які відомі і суттєві з погляду управління. Мета цього виду моніторингу — виявлення і оцінка нових небезпек, його провокує швидке зростання небезпек, частина з яких носить глобальний характер.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей, що може призвести до людських і матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, виробничих і інших аварій, катастроф, а також при виникненні військових канфліктів.

Під стихійним лихом розуміють такі явища природи, які викликають загрозу загибелі і загибель людей, руйнування і  пошкодження будівель і різних споруд, знищення матеріальних цінностей.

До стихійного лиха відносяться повені, бурі, урагани,смерчі, снігові заноси, ожеледиці ,селеві потоки, зсуви, виверження вулканів, тривалі засухи, пожежі (лісові, польові).

Щорічно в усьому світі стихійне лихо призводить до загибелі тисячі людей і приносить великі матеріальні збитки.

Аварії – це пошкодження,руйнування машин, верстатів, обладнання,  будівель і т.п.,які викликають раптову зупинку, чи порушення процесу виробництва на промисловому виробництві, транспорті, інших об'єктах, що приводять до ушкодження чи знищення матеріальних цінностей.

Катастрофи – це аварії із загибеллю людей.

Причинами аварійних ситуацій значною мірою є порушення технології виробництва, невиконання правил зберігання і  перевезення сильнодіючих отруйних і вибухових речовин; недисциплінованність і неуважність обслуговуючого персоналу, помилки і упущення при будівництві і проектуванні тих чи інших об'єктів.

Аварії і катастрофи також приносять багато лиха людям, призводять до великих людських втрат.

Багато втрат приносять аварії на транспорті, на шахтах.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році, крім людських жертв, призвела до сильного радіоактивного забруднення великої території, тобто до екологічної катастрофи. Забруднення рівноцінне забрудненню радіоактивними речовинами при використанні  більш як 100 ядерних боєприпасів такої ж сили, які були використані США в Японії в кінці другої світової війни.

2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

А. Повінь – це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. її причини – зливи, швидке танення льоду, виникнення затопів льоду. Вона може бути також наслідком верхових „нагонів” води з боку моря.

Повені створюють загрозу життю та здоров’ю людей, руйнують будинки та споруди, комунікації, знищують посіви, псують майно та обладнання. В Україні повені найчастіше спостерігаються в західних районах. Можуть також виникати в інших районах країни весною після довгої сніжної зими. Більш за все страждають від повеней сільські  населенні пункти.

При загрозі повені здійснюються попереджувальні заходи, які дають можливість зменшити збитки і створити умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІГНР) в зонах затоплення.

Проводять своєчасне інформування населення про стихійне лихо і правила поведінки, підсилюють спостереження за підняттям води,перевіряють стан дамб, гребель, мостів – виявлені недоліки усувають, готують сили і засоби на випадок проведення рятувальних робіт. Для зменшення збитків в небезпечних районах в деяких випадках проводять евакуацію населення, вивіз матеріальних цінностей,

При евакуації на плавзасобах (особливо при евакуації дітей) необхідно перед посадкою людей в човни чи інші  плавзасоби переконатись, що вони добре закріплені до місця посадки. Заходити на плавзасоби необхідно по одному. Під час руху забороняється змінювати місця, сідати на борти човна. При русі ніс човна необхідно держати перпендикулярно до хвилі.

Впавши у воду, людина не повинна піддаватися паніці, необхідно заспокоїтись, зорієнтуватися в обставинах та пливти під кутом до течії до найближчої незатопленої ділянки місцевості. В залитій ділянці, зарослій чагарником чи високою травою, не треба робити різких рухів, бо можна заплутатись.

До потопаючого підпливати потрібно ззаду, слідкуючи за тим щоб він не схопив за ноги, руки, шию чи тулуб рятівника. Брати його можна за комір, голову, передпліяччя, голову,руки чи під пахви, повернувши обличчям догори. Плисти з потопаючим потрібно на боці чи спині.

При наявності човна, наближатися до потопаючої людини потрібно проти вітру. Витягати з води краще всього зі сторони корми.

Перша допомога при рятівних роботах в даній ситуації може бути така:

– потерпілого необхідно переодягнути в сухий одяг, тепло закутати, дати заспокійливі засоби (при необхідності), дати теплий напій;

– при утопленні потерпілому додатково  (при необхідності) видаляється вода в органів дихання робиться штучне дихання.

Б. Землетруси

За своєю руйнівною дією і кількістю людських жертв землетруси посідають перше місце серед стихійних лих.

Найбільше сейсмічно небезпечними районами в Україні є західні райони України та Крим.

Причинами землетрусів є, в основному, природні процеси, які відбуваються в земній корі. Як правило, вони охоплюють обширні території.

Відмінною особливістю цього стихійного лиха є те, що воно руйнує в основному штучні споруди та будівлі, зведені людиною.

Виникають землетруси несподівано. Тривалість головного поштовху не перебільшує кількох секунд. Люди поки що не навчилися точно передбачати початок землетрусу.

При сильних поштовхах пошкоджується цілісність земної кори, руйнуються будівлі і споруди, виходять з ладу комунально-енергетичні мережі.

Численні людські жертви при землетрусах виникають через раптовість їх виникнення та через руйнування будівель, коли руйнуються стіни, перекриття, падає цегла, димові труби, карнізи, балкони і т.п. Як правило, землетруси супроводжуються пожежами, викликаними витіканням газу із пошкоджених труб, замиканням електролінії. Небезпечні також і неконтрольовані дії людей, охоплених панікою.

Зменшити кількість травм та кількість загиблих можливо, якщо заздалегідь продумати порядок поведінки в цих екстремальних ситуаціях.

Коридори, проходи, сходові клітки необхідно утримувати завжди, вільними, не нагромаджувати в них речей, важкі  шафи і стелажі необхідно надійно закріпити до стін. Потрібно знати розміщення  пожежних планів, електрорубильників, газових кранів, тримати наготові вогнегасники та аптечки першої допомоги.

Найбільш сейсмовитривалі – дерев’яні та залізобетонні будівлі.

Якщо землетрус застав вас в будинку, найкраще протягом 15-20 с вибігти на відкриту місцевість. Небезпечно стояти поблизу будівель, високих стін. Не створюйте давку у дверях. Не користуйтесь ліфтом – він може застрягти. Якщо неможливо вибігти на вулицю, сховайтесь у відносно безпечному місці – відчиніть двері і станьте у двірний отвір. Можна сховатися під стіл, в шафу. Лице закрити руками, щоб не поранитись склом,картинами, світильниками. У всіх випадках тримайтесь подалі від вікон, скляних перегородок. Найбільш безпечне місце – біля капітальних стін.

Якщо підземні поштовхи застали вас на вулиці – відійдіть далі від будівель, ліній електропередач. Не доторкаєтесь обірванного дроту – він може бути під напругою. Якщо ви на автомобілі або іншому транспорті –ліпше зупинитись і залишитись на місці до кінця поштовхів землі, в автобусі не потрібно бити вікна, рватись до дверей, робити паніку. Водії автобусів, трамваїв,тролейбусі в повинні зупинити свій транспортний засіб і відчинити двері.

Не потрібно знаходитись біля підприємств, які мають легкозаймисті отруйні речовини. Не можна ховатися в підвалах та нижніх поверхах будівель.

Ураження людей при землетрусах можуть бути дуже різними. Тому в обсяг першої медичної допомоги можуть входити: тимчасова  зупинка кровотечі, гасіння палаючої одежі, накладання асептичних пов’язок, іммобілізація кінцівок при переломах,простіші протишокові засоби, накладання джутів при тривалому здавленні кінцівок.

Слід звернути увагу, що при землетрусах у людей, які витягнуті з-під завалів, кінцівки дуже часто виявляються тривалий час здавленими. При цьому відбувається обширне підшкірне розтрощення кісток та роздавлення тканин, хоча шкіра залишається цілою і зовнішніх пошкоджень може й не бути.

В результаті розкладу розтрощених тканин утворюється багато отруйних речовин, які всмоктуючись в кроз, викликають отруєння всього організму. До тих пір, поки кінцівки залишаються придавленими, всмоктування цих отруйних речовин ускладнене й загальний стан потерпілого може залишатись задовільним. Але щойно вони будуть звільнені, розвивається набряк пошкоджених кінцівок, всмоктування отруйних речовин посилюється і стан потерпілого різко погіршується. Тому після звільнення з-під завалів на здавлені  кінцівки терміново потрібно накласти джгут вище місця здавлення.

При загрозі землетрусу треба обов’язково увімкнути радіотрансляцію, радіоприймач,  телевізор і послухати вказівки і рекомендації штабу цивільної оборони. Потрібно перевірити електропроводку. Якщо є пошкодження, то відремонтувати або вимкнути електрику в цеху, квартирі, перевірити справність водо- та газопостачання, Забороняється користуватись відкритим вогнем. При переміщенні триматись подалі від напівзруйнованних будівель і ні в якому разі не знаходитись в них.

Необхідно пам'ятати, що після першого поштовху може бути другий і третій, вони можуть бути через кілька годин, а інколи й діб.

В. Урагани. Бурі. Смерчі. Шторми.

Урагани, бурі, смерчі є великою руйнівною силою природи. Швидкість вітру при найбільш сильних ураганах досягає І20-210 км і може досягати 320 км/час; ширина полоси дії урагану – до 500 м.  Такі урагани можуть проходити тисячі кілометрів. Сезоном ураганів прийнято вважати місяці з липня по жовтень, але бувають і винятки з правил.

Урагани та смерчі руйнують слабкі будівлі, лінії електропередач, зривають дахи будівель, виривають дерева з корінням, перевертають автомобілі і т.п.

Крім того, урагани (смерчі) можуть супроводжуватись сильними дощами, громами. Сильні дощі можуть викликати затоплення низьких місць, року. Так, знищення посівів на полях. Грози можуть викликати пожежі, ураження людей.

Головним способом  захисту людей від ураганів, смерчів і бурі є їх укриття в капітальних будівлях та інших міцних спорудах. Не слід залишатись в атомобілях та інших транспортних засобах, які можуть бути перекинуті або придавлені зваленими деревами, стовпами і т.п.

В будинках потрібно остерігатись поранення розбитими вікнами, вітринами і т.п. Забороняється виходити на вулицю відразу після послаблення вітру, тому що він через декілька хвилин може посилитись. Якщо урагани, буря або смерч застали вас на відкритій місцевості, необхідно сховатись в канаві, ямі, лягти на дно заглиблення і притиснутись до землі. Не впадати у паніку, діяти свідомо, надавати допомогу ураженим. Найбезпечніші місця – сховища цивільної оборони, підвали і внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків.

Шторми викликають сильне хвилювання моря; швидкість вітру при штормі досягає 30-100 км/год.

Силу ураганів, штормів,смерчів прийнято оцінювати в залежності від швидкості вітру по І7-бальній шкалі.

Г. Зсуви

Зсуви ґрунту виникають внаслідок порушення рівноваги схилів. Причиною є насичення ґрунту підземними водами глинистих попід. Таке спостерігалось в Києві, Закарпатті, Криму і ін.

Д. Пожежі

Пожежі – це стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з-під контролю людей. Пожежа може виникнути в населених пунктах, на шахтах, нафто- і газопромислах, виробничих підприємствах, в лісах і на торфорозробках.

Якщо людина опинилась в палаючому лісі або на полі, то переходити лінію вогню необхідно проти вітру, рухатись ліпше по річці, струмках, просіках, шляхах. В приміщенні під час пожежі пересуватись потрібно поповзом або зігнувшись. Голову прикрити мокрою тканиною, верхнім одягом, берегтись обвалу будівельних конструкцій.

Локалізувати і  гасити пожежі  в початковій стадії повинно населення. Для цього використовують вогнегасники,  пісок, воду, землю та  інші  засоби.

Якщо погасити пожежу неможливо, потрібно покинути зону пожежі.

Е.Селі. Лавини

Селі - раптово сформований в руслах гірських річок тимчасовий потік води з великою кількістю піску та інших твердих матеріалів. Причинами їх виникнення є інтенсивні зливи,  швидке танення снігу або льоду.

Сель характеризується великою масою і швидкістю пересування. Руйнує будівлі, шляхи, гідротехнічні та інші споруди, знищує садки, призводить до загибелі  людей і  тварин.

Лавини - зміщення земляних мас під дією своєї ваги.  Проходять вони часто по берегах річок і водойму, де глинисті  породи насичені підземними водами. Лавини призводять до катастрофічних наслідків: руйнуються  будівлі, споруди,  полотно залізниці,  автомобільні  шляхи,  лінії електропередач і  зв´язку, комунально-енергетичні мережі, в грунті утворюються провали, тріщини, виникає затоплення. До лавин відносяться снігові сходження з гір (снігові лавини).

Є. Снігові заноси.

Виникають внаслідок сильних снігопадів і завірюх. Припиняється рух на транспорті і шляхах, порушується нормальна діяльність селищ і міст.

Про можливість снігових заносів попереджується населення по всіх засобах зв´язку. Потрібно обмежити пересування, особливо в сільській місцевості.  Роблять   запас продуктів, води, палива. заготовляють корм для  тварин.

Якщо снігопад застав у дорозі,  необхідно зупинити автомобіль, однак не покидати кого, не намагатись дійти пішки.   Щоб не опинитись під снігом, потрібно його розгрібати,  бажано вивісити яскраву тканину - орієнтир для пошукової групи.

3. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Вони можуть виникнути як наслідки аварії чи катастрофи, як було сказано на початку лекції.

Аварія - це подія техогенного характеру, що виникає з конструктивних, виробничих, технологічних причин, або випадкового зовнішнього впливу і полягає в пошкодженні, виході  з ладу, руйнуванні  технологічного обладнання або споруд,  транспортних засобів.

Катастрофа- це широкомасштабна аварія, яка потягла за собою людські жертви, знанні матеріальні  збитки та інші  тяжкі наслідки.

Надзвичайні  ситуації техногенного походження в залежності від того, де вони стались або виникли від яких конкретних причин можна поділити:

- транспортні аварії (катастрофи) -  пожежі, вибухи;

-  викиди хімічно небезпечних речовин;

-  викиди радіоактивних речовин;

-  викиди біологічно небезпечних речовин;

-  раптове руйнування будинків, споруд;

-  руйннування енергетичних систем;

-  руйнування в комунальних системах життєзабезпечення;

-  руйнування очисних споруд;

-  руйнування гідроспоруд (дамби, мости і ін.);

В умовах кожної із цих ситуацій виникають великі матеріальні збитки, як від припинення експлуатації об´єкта на якийсь час, так і від стороннього впливу на інші об'єкти. Поряд з цими втратами можуть бути і людські жертви (загибель, травмування), що теж потребує чималих матеріальних відшкодувань.

Особливої уваги заслуговує аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка сталася в квітні (в ніч з 25 на 26) 1986 р. Окрім величезних матеріальних збитків при ліквідації наслідків аварії постраждало багато людей.

Наслідки аварії будуть відчутні довгий час: місцевість забруднена викидами. Радіоактивний цезій 137 з періодом напіврозпаду 30 років (його випало 27 кг) випав на площі, яка дорівнює трьом 30-км зонам, стронцій - 90 (4 кг) випав на площі у 2 рази більшій 30-км зони, його період напіврозпаду теж 30 років.

Плутонію випало 40 кг. він весь осів в 30-км зоні, його напіврозпад складає від 14 років до 25000 років.

Поряд з цим є потенціальна можливість аварій на хімічних підприємствах, а також місцях зберігання для виробничих потреб хлору, аміаку. Так, в місцях забору води на водогінній мережі (Корбутівка) зберігається понад 50 т хлору.

Розгерметизація тари може призвести до зараження повітря площею в цілий міський район.

Особливо небезпечні аварії на залізниці при перевезенні сильнодіючих отруйних речовин в залізничних цистернах.


Лекція № 2.

Тема. Характеристика вогнищ ураження та методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів

Мета: дати поняття студентам про ураження, вплив на життєдіяльність людей з метою організації захисту працівників об’єктів господарювання (навчальних закладів), вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Професійна спрямованість: підготовка студентів з цивільної оборони є обов'язковим предметом для професійної орієнтації усіх напрямків вищої освіти за педагогічним чи іншим професійним спрямуванням. Тому необхідно навчити майбутніх вчителів діям у надзвичайних ситуаціях і засобам захисту дітей, працівників школи і членів їх сімей, а також основам організації і проведення рятувальних робіт та методикою проведення занять з цивільної оборони з учнями ЗОШ і населенням.

Основні поняття теми: іонізуюче випромінювання, рівень радіації, доза радіації, зіверт, БЕР, ДОР, НХР, токсичність, цистамін, карантин. 

План

1. Характеристика вогнищ ураження з радіаційним зараженням території при аваріях на атомних електростанціях.

2. Вогнища хімічного ураження.

3. Вогнища ядерного ураження.

4. Вогнища бактеріального ураження.

Питання для самостійного вивчення:

1. Загальна характеристика іонізуючих випромінювань та їх вплив на організм людини.

2. Зони радіоактивного зараження (забруднення) території при аваріях на атомних електростанціях.

3. Способи захисту та профілактика радіаційних уражень.

4. Основні сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), перша медична допомога при отруєннях.

Питання для самоаналізу та самоперевірки:

1. Дати коротку характеристику уражаючих факторів ядерного вибуху та зон радіоактивного зараження території.

2. Вказати причини, ознаки та засоби попередження гострої променевої хвороби.

3. Дати класифікацію отруйних речовин і характер їх дії на людей.

4. Які заходи проводяться у вогнищі бактеріального ураження?

Рекомендована література

Основна:

  1.  Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання. – Прес, 2003. – 425с.
  2.  Міненко І. М., Мезенцева О. М. Цивільна оборона. – Чернігів, 2004. – 405с.

Додаткова:

  1.  Цивільна оборона / За ред. Франчука В. С. – Львів, 2000. – 336с.
  2.  Губський А. І. Цивільна оборона. – К.,1995. – 216с.
  3.  Гражданская оборона / Под ред.. Е. П. Шубина. – М.,1991. – 310с.

Основні поняття теми

Іонізуючі випромінювання – це такі випромінювання, при опроміненні котрими будь-якої речовини здійснюється іонізація молекул цієї речовини.

Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією або катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела до загибелі людей або до значних матеріальних збитків.

Рівень радіації (потужність дози) – це доза, віднесена до одиниці часу (доза, яка накопичується протягом одиниці часу).

Доза радіації (доза опромінення) – це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опроміненої речовини.

БЕР (біологічний еквівалент рентгена) – це доза випромінювання будь-якого виду енергії на тканини живого організму, еквівалентна дії 1 рентгена.

Зіверт –це така доза будь-якого іонізуючого випромінювання, котра по своїй біологічній дії еквівалентна 1 Грею гама-випромінювання.

СДОР – сильнодіючі отруйні речовини.

НХР – небезпечні хімічні речовини. 

Токсичність отруйних речовин – це їх можливість уражати організм людини.

Цистамін – радіопротектор, до складу якого входять суфгідрильні групи, які беруть на себе всі ті перекисні та гідроперекисні сполуки, що утворюються внаслідок радіолізу води організму: циста мін, попередньо введений в організм, значно зменшує ефект дії радіації.

Карантин – система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ З РАДІАЦІЙНИМ ЗАРАЖЕННЯМ ТЕРИТОРІЇ

Такі вогнища уражень можуть виникати при застосувані  ядерної зброї, а також при аварії на АЕС і ін. об'єктах, на яких існують радіактивні речовини.

Щоб зрозуміти, які заходи для захисту населення необхідно проводити в цих районах, нам треба зрозуміти механізм впливу радіоактивності на організм людини.

А. Загальні поняття про іонізуючі випромінювання їх вплив на організм людини.

Іонізуючими випромінюваннями називають такі випромінювання, при опромінюванні якої будь-яка речовини здійснює іонізацію молекул цієї речовини. До них відносяться альфа, бета, гама рентгенівські та нейтронні випромінювання, котрі утворюються при самовільному розпаді радіоактивних речовин, а також при ядерних реакціях. Рентгенівське випромінювання створювється штучно в різноманітній апаратурі, нейтроне - в основному при ядерних реакціях.

Альфа - випромінювання - це потік великих частинок, які складаються з двох протонів і двох нейтронів. Кожна із них має велику енергію і при попаданні в оточуюче середовище викликає сильну його іонізацію. Довжина пробігу альфа-частинок в повітрі декілька сантиметрів, а в біотканині – менше, ніж 0,1 мм. Внаслідок цього велика її іонізуюча можливість, а проникаюча радіація незначна.

Аркуш паперу повністю затримує альфа-частинки. При знаходженні альфа-частинок поза організмом - це опромінення не є загрозливим, але при потраплянні радіоактивних речовин в середину організму, альфа-випромінювання дуже небезпечне, оскільки викликає сильну іонізацію молекул біотканини, та може викликати змертвіння окремих клітин.

Бета-випромінювання - це потік електронів, або позитронів. Довжина пробігу бета-частинок в повітрі до декількох метрів, а в біотканині - до 1-2 см. Мають меншу іонізуючу і  більшу проникаючу здатність, ніж альфа-частинки. Одяг наполовину послаблює бета-випромінювання, виявляє загрозу для людини при потраплянні в організм людини, або безпосередньо на шкіру (виразки), особливо в очі.

Гамма-випромінювання - це електромагнітне випромінювання дуже високої частоти. Подібне до рентгенівського.  В повітрі легко проходить через щільні середовища, мають найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії р/а випромінювань. Загрозливе для людини при зовнішньому та внутрішньому опроміненні.За біологічною дією в 20 разів менше, ніж альфа-випромінювання.

Рентгенівське випромінювання - це електромагнітне випромінювання дещо меншої частоти, ніж гама-випромінювання.

Нейтронне випромінювання являє собою потік нейтронів - нейтронних частинок з порівняно невеликою масою, які не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюють їх.

Нейтронне випромінювання має сильну вражаючу дію при зовнішньому опроміненні. Біотканина товщиною в 10 см. поглинає до 50% енергії потоку нейтронів.

Суть процесу іонізації полягає в тому, що під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок-іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини - порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей.

Основні одиниці виміру іонізуючих випромінювань. Головним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є поглинута доза радіації (доза опромінювання). 

Доза радіації - це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опромінюваної речовини. Доза прямопропорційна інтенсивності випромінювання і тривалості його дії. Вона залежить також від енергії частинок (квантів) і природи опромінюваної речовини. Інтенсивність випромінювання характеризується густиною потоку - числом частинок, які проходять через площу в 1 см2 за 1 сек. Одиницею дози радіації є джоуль на кілограм (Дж/кг). Джоуль на кілограм - це доза, яка випромінюється з енергією в 1 Джоуль будь-якого виду радіоактивного випромінювання, передана масі в 1 кг опромінюваної речовини. Для виміру дози рентгенівського випромінювання і гама-випромінювання використовується позасистемна одиниця. - рентген (Р).

Рентген - це така доза гама-випромінювання, під дією якої в одному кубічному сантиметрі сухого повітря, при нормальних умовах (температура 0ºС, тиск 105 Па), утворюється 2,08 мільярдів пар іонів, кожен з яких має заряд, рівний заряду електрона.  Це відповідає поглинутій енегггії біля 88 ерг на 1 грам повітря. На практиці використовується також одиниця виміру – рад. 1 рад = 1.14 рентг.

Характеристикою ступеня дії випромінювання є потужність дози (рівень радіації) - це доза віднесена до одиниці часу (доза, яка накопичується протягом одиниці часу). Рівень радіації (потужність дози) вимірюють в рентгенах за годину (Р/год) або радах за годину (Рад/год). В системі Сі експозиційна доза випромінювання вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). 1Кл/кг=3,88·10³ Р, а потужність дози вимірюється в амперах на кілограм (А/кг). 1 а/кг=3,88·10³ Р/г.

В зв´язку з тим, що окремі види випромінювання мають різну  біологічну ефективність, ( при різних затратах енергії на іонізацію проводять різні біологічні дії,  наприклад, нейтрони і гама-кванти) введено поняття біологічної дози. Її одиницею прийнято називати "БЕР" (біологічний еквівалент рентгена) - це доза випромінювання будь-якого виду енергії на тканини живого організму, еквівалентна дії 1 рентгена гама-випромінювання.

Уражаюча дія проникаючої радіації характеризується дозою випре мінювань, поглинутих одиницею маси опромінюваного середовища. Дози бувають експозиційними і поглинутими, Експозиційна доза, в основному, вимірюється рентгенами. Вона досить надійно характеризує потенційну небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опромінюванні тіла людини. Поглинута доза вимірюється в радах, 1 рад = 0,01 Дж/кг = 100 ерг/г поглинутої енергії в тканині. Одиницею вимірювання поглинутої енерії. в системі Сі є Грей р), 1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад. Поглинута доза точніше визначає дію іонізуючих випромінювань на біологічні  тканини, які мають різний атомний склад і щільність.

Різноманітні випромінювання по різному діють на живі організми при одинаковій поглинутій дозі. Тому для характеристики їх дій на організми вводиться поняття - еквівалентна доза.

Д екв. = Д погл. К, де К -коеф. якості випромінювання.

К = 1 - для рентгенівського, гама- і бета-випром.

К = 10 - для нейтронного випром.

К = 20 - для альфа – випромінювань.

Одиницями еквівалентної дози являються  1 зіверт і 1Бер.

1. Зіверт - це така доза будь-якого іонізуючого випромінювання, котра по своїй біологічній дії еквавалентна 1 Грею гама-випромінювання.

Основні одиниці виміру зараження (забруднення) радіоактивними речовинами території і різноманітних речовин.

Радіоактивне зараження місцевості характеризується рівнем радіації (потужністю дози опромінення) або концентрацією радіоактивності на місцевості. Рівень радіації показує дозу опромінення або концентарцію радіоактивності  на місцевості. Рівень радіані показує, яку дозу опромінення може одержати людина в даній точні місцевості за одиницю часу через зовнішнє опромікення. Найбільш часто одиницею вимірювання рівня радіації є 1 рентген на год.

Концентрація радіоактивності на місцевості - це кількість розпадів ядер атомів р/а речовини за одиницю часу на одиниці площі. Вона вимірюється в одиницях: Кюрі/ м²; Кюрі/ км².

2. Кюрі - це активність такої кількості р/а речовин, в котрій за одну секунду відбувається розпад 37 млрд.ядер атомів (що відповідає наявності 1 г радію).

Радіоактивне зараження харчових продуктів, води та інших речовин вимірюється концентрацією радіоактивності в одиницях об´єму або одиниці маси - в беккерелях/л, беккерелях /кг.

3. Беккерель відповідає наявності такої кількості р/а речовин, котрій за 1 с відбувається розпад одного ядра атома.

А) ДІЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров´я людини. Маючи велику енергію, гамма-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму й іонізують їх.

В природі існує деякий постійний рівень радіації, зумовлений космічним випромінюванням та випромінюванням природних р/а мінералів землі. До цього рівня радіації пристосоване все живе на землі в т. і людина При штучному підвищенні рівня радіації в навколишньому середовищі, фізіологічні реакції людини можуть стати іншими, а при високих дозах - набувати хворобливий характер.

На сьогодні відомі дози радіації, які порушують життєдіяльність людини в такій мірі, що людина починає хворіти на променеву хворобу. Між дозою, яку отримують люди від природнього випромінювання, та дозою, яка викликає променеву хворобу, була знайдена доза, що не викликає зниження професійної діяльності.  Таку дозу називають допустимою. Така доза не викликає помітних змін в організмі людини, в стані її здоров´я і працездатності (боєздатності). Опромінення може бути одноразове і  багаторазове. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші чотири доби. Доза опромінення до 50 рентген, одержана за перші чотири доби не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін у крові.

Опромінення, отримане за час, що перевішує чотири доби, є багаторазовим. Допустимі дози багаторазового опромінення (не викликають ураження (на воєнний час) – за 30 діб – 100 Р; за 3 місяці – 200 Р; за 1 рік – 300 Р. Первинною ланкою біологічної дії є іонізація атомів і молекул опромінюваного об´єму біотканкни внаслідок поглинання нею енергії випромінювання.

Головним в біологічній дії радіації на тканини організму є її пошкоджуюча дія на процеси фізіологічного поновлення (регенерації) органів та тканини. А тому ця пошкоджуюча дія перш за все проявляється в органах і  тканинах, які в фізіологічних умовах швидко поповнюють свій клітинний склад. До таких органів та тканин відносяться: епітелій, слизова оболонка кишечника, кровотворні тканини, епітелій чоловічих статевих органів. Ці пошкодження призводять до того, що відчувається нестача (дефіцит) різних видів клітин в організмі: зменшується число кров´яних тілець, стає тонким епітеліальний шар шкіри та слизової оболонки кишечника (шлунка).

Дія випромінювання залежить від того, яка величина ділянки тіла опромінюється: чим зона більша, тим прояви хвороби значніші. Місцеві  опромінювання можуть навіть в великих дозах не призводити до захворювань. Наслідки опромінювання залежить також від того складу,  який має радіація. Чим більша частина нейтронних компонентів, тим важчі прояви цього опромінювання. Має значення хімічний ізотопний склад радіоактивних речовин, що проникають в організм з повітрям, водою,  харчовими продуктами,  тому що деякі  органи мають властивість накопичувати в собі ці радіоактивні ізотопи.Так, в щитовидній залозі  накопичуються ізотопи йоду.

Пошкоджуюча дія радіації на тканини може бути як прямою, так і опосередкованою. Під прямою дією розуміється безпосередній вплив на  хімічні зв´язки в сполуках енергії гама-опромінювання та особливо потоку нейтронів.

Опосередкована дія радіації проявляється в тому, що під час гама-опромінюванкя та нейтронного потоку в середовищах, багатих на воду, виникає  процес радіолізу води з утворенням вільних радикалів, які мають високу реакційну властивість. вільні радикали реагують як один з одним, так і з іншими, молекулами і через ланцюг хімічних реакцій можуть викликати модифікацію важливих в біологічному відношенні молекул, необхідної для нормального функціонування клітини. Це призводить до порушення проттєсів обміну в клітині, що в свою чергу - до пошкодження клітинних мембран, ядер, хромосом і т.п. В результаті цього клітина перестає ділитись, або гине чи трансформується в злоякісну. Ці  первинні фізико-хімічні процеси є пусковим механізмом, який призводить до порушення нормальної функції біосистеми.

Значною стійкістю до дії радіації володіють нервова, кісткова, хрящова тканини з надзвичайно повільними темпами відтворювання (репродукції).

При опроміненні великими одноразовими дозами (більше 100 бер за короткий  проміжок часу) найближчими наслідками опромінення являються: гостра променева хвороба (при опроміненні всього тіла), променеві ураження шкіри, помутніння кришталика ока (променева катаракта), стерилізація статі і ін. (при локальних опроміненнях), в цьому випадку мова йде про дози поглинання, тобто тієї чи іншої кількості променевої енергії, яка була поглинута організмом. Як вже говорилось, окрім дози поглинання існує експозиційна доза або потужність випромінювання, тобто доза за деякий час, частіше – за 1 годину. Наприклад, 100 рентгенів за годину (100 р/год), це значить, що людина при знаходженні на місцевості з таким рівнем або такою потужністю радіації протягом однієї години отримає дозу поглинання від 100 рентгенів (рад) чи 1 Грей.

Експозиційні дози та дози поглинання можуть бути і меншими. Тоді вони вимірюються в мілірентгенах (мілірадах) та мікрорентгенах (мікрорадах. Так, наприклад, доза поглинання, яка допускається для лікарів рентгенологів за тиждень - 0,1 мілірентгенах, а за рік - до 5 рентгенів (рад).

Багаторічне опромінювання всього тіла низькими дозами в 50-100 бер за рік і  більше може викликати розвиток хронічної променевої хвороби.  У опромінених спостерігаються ознаки початкового порушення кровотворення у зв´язку з комплексом характерних нервово-регуляторних розладів.

Тривале опромінювання дещо підвищеними дозами може викликати порушення імунних реакцій, нервової і гормональної регуляції, токсемію, які, в свою чергу, можуть викликати виникнення різних захворювань, не пов´язаних безпосередньо з опромінюванням.

Опромінювання підвищенними дозами особливо небезпечне для вагітних жінок, особливо в період формування органів плоду (8-15-ий тиждень вагітності). Воно може виявитись в спонтанних абортах, розумовій відсталості, підвищеній смертності.

Випадковими віддаленими наслідками опромінювання людини, підвищеними дозами іонізуючих випромінювань можуть бути лейкози, ракові пухлини, генетичні мутації. Можливість виникнення цих ефектів залежить від сумарної дози опромінювання. В той же час дозового порогу, нижче якого не виникають ці ефекти -  немає, тобто вони можуть виникнути і без додаткового опромінювання підвищеними дозами іонізуючих випромінювань.

В діючий час визначені наступні допустимі дози опромінювання іонізуючими випромінюваннями:

-   в мирний час:

- при роботі в надзвичайних ситуаціях мирного часу (проведення рятівних, аварійних робіт ) до 25 бер);

-  для осіб, працюючих на ядерних об'єктах - до 5 бер за рік;

-  для осіб, не працюючих на ядерних об'єктах до 0,5 бер за рік.

Способи захисту та профілактика радіаційних уражень

Для захисту від радіаційних уражень під час вибуху, необхідно негайно використати укриття або сховища. Але це захистить лише від дії первинного іонізуючого випромінювання, яке діяло протягом 15-20 секунд. Далі  необхідно о6овязково  захищатись від дії іонізуючого випромінювання при розпаді радіоактивних ізотопів, що знаходяться в повітрі та особливо на ґрунті. Для нього в першу чергу необхідно захистити органи дихання, використовуючи для цього хустку, шарф, або шматок щільної тканини щоб закрити рот та ніс.  Такий захист - попередити проникнення радіоактивних речовин з повітря в легені. Для зменшення зовнішньої дії вимірювання, необхідно або продовжувати знаходитись   в сховищах до спаду радіації, або скоротити час перебування на відкритій забрудненій місцевості - до мінімуму. Для зменшення дії іонізуючого випромінювання на організм, використовуються також протирадіаційні препарати, тобто медичні  засоби профілактики радіаційних уражень.

- Цистамін (радіопротектор), до складу якого входять сульфгідрильні групи, які беруть на себе всі  ті  перекисні  та гідроперекисні сполуки, що утворюються внаслідок радіолізу види; цистамін, попередньо введений в організм, значно зменшує ефект дії радіації.

- Йодистий калій - для захисту щитовидної залози. Його потрібно теж вживати як можна раніше (не менше, як 10 днів), при перебуванні в зоні р/а забруднення.

- Вітамінні препарати, женьшень і т.п., які підвищують стійкість організму до різних впливів.

Забороняється пити воду, вживати їжу, палити цигарки на забороненій території (дозволяється лише в укриттях і сховищах). Після виходу із зони зараження необхідно провести дезативаційні заходи відносно шкіри, одягу, приміщень, господарства, необхідні та санітарну обробку з наступним о6ов´язковим  дозиметричним контролем повноти обробки.

2.  ВОГНИЩА ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ

Внаслідок застосування противником хімічної зброї або при розливі сильнодіючих отруйних речовин, при аварії виникають зоні хімічного зараження і осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження - це територія, яка підлягає безпосередній дії хімічної зброї (район її використання) і територія, над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями. В зону хімічного зараження СДОР входить ділянка її розлив і територія, над якою розповсюдилась пара цієї ОР з уражаючими концентраціями.

Кордони зон хімічного зараження визначаються значеннями порогових токсичних доз ОР, які викликають початкові симптоми ураження.  Осередок хімічного ураження - це територія,, в межах котрої внаслідок Дії хімічної зброї або СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Розмір і стійкість зони хімічного зараження і осередків хімічного ураження залежать від кількості і стійкості ОР або СДОР, метеоумов, рельєфу місцевості, пори року і часу доби.

Характеристика отруйних речовин. Перша допомога при ураженні ОР

Токсичність ОР - це їх можливість уражати організм людини. Вона проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одночасне, при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає і місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, органів дихання, очей). Загальне ураження виникає внаслідок потрапляння 0Р в кров через шкірні покрови або через шляхи дихання. Токсичність визначається кількість» речовини, яка призводить до ураження і  характером токсичної дії на організм.

Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання, визначені  такі  токсодози.

Середня порогова токсичність - це токсичність, при котрій з’являються початкові симптоми у 50% ураження. Середня токсичність - це токсидоза, яка виводить з ладу 50% уражених (смертельних випадків серед всіх уражених).

Вимірюються в грамах /міліграмах  в хвилину/секунду  на кубічний метр або літр.

Ступінь токсичності ОР шкірно-резобтивної дії оцінюється середньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на людину або міліграмах на кілограм.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОТРУЄНИХ РЕЧОВИН

За фізіологічною дією на організм ОР поділяються на нервово-паралітичні, шкірнонаривні, загальноотруйні, задушливі, психохімічні і подразнюючі. По швидкості ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР за декілька хвилин призводять до втрат працездатності або до смерті (зарін, зоман, синильна кислота, хлористий ціан і  ін.). Повільнодіючі ОР - це 0Р, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час (ві-ікс, іприт, фосген та інші).

В залежності від тривалості  зберігання, можливості уражати не захищеннях людей і місцевість. ОР поділяються на дві групи: стійкі і нестійкі. Стійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається протягом декількох годин і діб (ві-ікс, зоман і ін.). Нестійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається декілька десятків хвилин після їх використання. В залежності від значущості отруйних речовин, в арсеналі сучасної хімічної зброї їх поділяють на дві групи:

Табельні і резервні. Табельні ОР виготовляються у великих кількостях і є на озброєнні  багатьох армій. Резервні  ОР - при необхідності може виготовити хімічна промисловість.

1. ОР нервово-паралітичні (зарін,  зоман, ві-ікс).

Уражають центральну нервову систему. Ознаки отруєння: звуження зіниць, головна біль, слинотеча, діарея, відчуття здавлення в грудях, блювота, задуха, потовиділення, втрата свідомості, судороги, параліч, смерть.

Перша допомога: 

- на потерпілого одягають протигаз;

-  вводиться антидот (атропін, афін,  будаксіль).

-  при зупинці дихання - штучне дихання (ШВЛ);

- проводиться часткова санітарна обробка потерпілого за допомогою індивідуального протихімічного пакету ІПП-8;

-  потерпілого евакуюють із зони зараження.

2. ОР загальноотруйні (синильна кислота, хлористийціан).

Уражають кров і нервову систему. Високі) токсичні. В організм проникають через органи дихання. Ознаки ураження: металевий присмак в роті, відчуття здавлення в грудях, сильного страху, важка ядуха, судороги, параліч дихального центру.

Перша допомога: 

- на потерпілого одягають протигаз;

-  під шлем-маску закладається розчавлена ампула з амілнітритом (антидот);

-  при зупинці дихання - штучне дихання (ШВЛ);

-  потерпілого евакуюють з зони зараження,

3. ОР задушливої дії (фосген, дифосген).

Уражають верхні шляхи дихання і легеневі тканини. Гази з запахом прілого сіні. Не стійкі. Попадають через органи дихання. Ознаки ураження: подразнення слизових оболонок очей, пекучість в горлі, головні болі, кашель, утруднення дихання, запаморочення голови і загальна слабкість. При виході із зони зараження, настає скритий період (4-6 годин) - ознаки отруєння зникають. Потім стан різко погіршується, піднімається температура, частішає дихання, з’являється кашель з великим виділенням харкотиння,  набряк легенів.

Перша допомога:

- на потерпілого одягають протигаз;

-  потерпілий евакуюється з зони зараження;

-  повний спокій, забороняється робити штучне дихання.

4. ОР шкірнонаривної дії /(іприт, люїзит, азотистий іприт).

Безкольорові рідини. Іприт з запахом часнику чи гірчиці, азотистий іприт з запахом свіжої риби.

В організм потрапляють через шкіру, слизові оболонки очей і дихальних шляхів, харчовий тракт. Ознаки ураження: через декілька годин при попадання шкіру, з'являється почервоніння і пекучість, в кінці другої доби, починається утворення пухирів, а через 2-3 доби - виразки. При вдиханні парів з’являється почуття сухості і пекучості в горлі, грудях, біль при диханні, головний біль, нежить, хриплість голосу, розвивається бронхіт, запалення легенів, втрата свідомості, смерть.

При попаданні в очі - відчуття засміченності очей, свербіння.

Перша допомога: - на потерпілого одягають протигаз;

-  проводиться часткова санітарна обробка потерпілого з допомогою ІПП-8;

-  евакуація з зони зараження.

5. ОР подразнюючої дії (адамсит, хлорацетофенон - Си-ес, Си-ор).

Діють на слизові оболонки очей і зовнішні дихальні шляхи.

Кристалічні тверді речовини. Хлорацетофенон має запах черемухи, застосовуються в вигляді аерозолів. Не смертельні.

6. ОР психохімічної дії (бизет, ЛСД)

Кристалічні тверді речовини. Аерозолі.

Викликають психічні розлади, галюцинації, порушення зору, слуху, руху. Ознаки ураження: сухість і почервоніння шкіри, розширення зіниць, слабкість, пригнічення психіки, порушення контакту з оточуючими, втрата орієнтації в часі і просторі, зорові і слухові галюцинації. Токсична дія від декількох годин до доби. Не смертельні.

Основні сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). Перша медична допомога при отруєннях.

Бурхливий розвиток хімії призвів до створення могутньої промисловості, росту асортименту хімічних речовин, які використовуються у промисловості, сільському господарстві і побуті, деякі речовини токсичні і шкідливі для здоровя людини. Їх називають сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). У випадку аварії вони можуть бути розлиті або викинуті в атмосферу. Це може призвести до отруєння людей.

Найбільш поширеними СДОР є хлор і аміак.

Хлор (Сl2) - зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Його використовують у виробництві соляної кислоти, хлорного вапна,  хлоритів, відбілювання тканин і целюлози, для стерилізації питної води і т.п.

Вплив на людей: подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів. При високій концентрації смерть наступає після 1-2 вдихів, при менших -  через 5-25 хвилин.

Захист від хлору: протигази (промислові, військові, дитячі). При концентрації хлору в повітрі більше ніж 8,6 мг/л потрібно використовувати тільки ізолюючі протигази.

Перша допомога: одягнути на ураженого протигаз, винести на повітря, зробити інгаляцію киснем,  очі промити 2% розчином соди. Пити молоко із содою, або «Боржомі», каву. При подразненні дихальних шляхів - вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрую, бури.

Дегазація проводиться лужними та водними розчинами гіпосульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.

Аміак (NH2 )- безбарвний газ із  характерним різким запахом нашатирного спирту. Легший  за повітря. Розчин аміаку у воді називають нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить 10% аміаку.

Аміак використовується для виготовлення азотної кислоти і добрив, вибухових сумішей.

Дія аміаку на людей у високих концентраціях викликає корчі. Смерть наступає через декілька годин або діб від набряку легенів та гортані. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня, в повітрі визначається приладом УГ-2 та ін.

Захист від аміаку: фільтруючі промислові протигази марок «К» і «Ш». При дуже високих концентраціях - ізолюючі протигази і захисний одяг. Перша допомога: ураженого винести на свіже повітря. Забезпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі.  Шкіру і очі промити водою або 25% роликом борної кислоти протягом 15 хв., змастити вазеліном або оливковою олією. При зупинці дихання зробити штучне дихання.

Дегазація проводиться водою.

Сірчаний ангідрид (SO2) - "сірчаний газ" - безбарвний з характерним різким запахом. При взаємодії з водою утворюється сірчана кислота.

Сірчаний ангідрид використовують в паперовому і текстильному виробництві, при консервуванні фруктів, ягід, для запобігання скисання.

Він небезпечний при вдиханні. Створює неприємний смак в роті і  подразнює слизові  оболонки і  шкіру.

З’являється кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання утруднюється, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, яке містить більше 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задуху і швидку втрату свідомості. Можлива смерть. Шкідливим є вплив і на рослинність.

Для захисту в залежності від концентрації використовуються протигази (цивільні і дитячі).

Заходи першої допомоги: винести на свіже повітря, промивати водою або 2% розчином соди не менше 15 хв. шкіру та слизові  оболонки, очі - проточною водою,  також не менше 15 хв.

Наявність у повітрі визначають універсальним газоаналізатором УГ-2.

Небезпечну зону слід ізолювати, вивести сторонніх людей. Входити в неї можна лише в засобах захисту. Слід уникати низьких місць, утриматись повітряної сторони. Потерпілим надати першу долікарську допомогу і відправити в лікувальний заклад.

При витоку і розливі не можна доторкатись до пролитого. Рідину, яка розлилась, слід огородити земляним валом, не допускати попадання у водоймища. Місце розливу залити розчином соди або вапнистим молоком. Застосовують мийні і пожежні машини.

Сірководень (Н2S) - безколірний газ з неприємним запахом. Сильний відновник.

Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях.

Захист: протигази, прогумовані костюмі, чоботи і рукавиці. Негайно винести на свіже повітря, забезпечити тепло і спокій, дати тепле молоко з содою.  Потерпілого треба помістити в затемнене приміщення, накласти на очі примочки з 3%-ним розчином борної кислоти. При тяжкому отруєнні дати кисень, якщо необхідно  - зробити штучне дихання;

У повітрі можуть нагромаджуватись уражаючі концентрації.

Н2S при виробничій аварії на хімічно-небезпечному об’єкті, витоку його при зберіганні і транспортуванні. При цьому небезпечну зону треба ізолювати вивести сторонніх людей і не допускати нікого без засобів захисту органів дихання і шкіри.

При витіканні і розливі не допускати простоїв речовини. Обгородити земляним валом, щоб вона не потрапила в каналізацію, підвали. Для того, щоб знезаразити - залити цю речовину молоком, розчином соди.

Натрій акрилової кислоти

Безбарвна легка рідина, має неприємний запах, з повітрям утворює вибухові суміші.  При горінні кислота виділяє отруйні гази. Пари викликають подразнення слизової  оболонки і шкіри, виникає головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, задишка, шкіра червоніє і пече. В таких випадках потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також амілнітритом (на ватці протягом 15-30 сек.) з перервою 2 хв.

Синильна кислота

Безбарвна прозора. Дуже легка рідина. Пари переважно безбарвні. Добре змішується з водою, викликає запаморочення, параліч, дихальних шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак в роті. Потім виникає відчуття пекучості в горлі. піднебіння і язик втрачають чутливість. Все це супроводжується нудотою, блюванням, тече слина. задишка збільшується.

Заходи першої допомоги: винести на повітря, дати понюхати протягом 3 хв. (до 8 раз) через 30 сек. амілнітрати, зробили штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхідно випити міцної кави або чаю.

Метилметкаптан

Безбарвний газ різким запахом, важчий від повітря, викликає подразнення слизових оболонок і шкіри. При диханні виникає головний біль, слабкість, нудота.

Заходи першої допомоги: винести потерпілого на повітря, очі і слизові оболонки промивати 2%-ним розчином борної кислоти, а шкіру - водою не менше 15 хв.

Бензол (СбН6)

Безбарвна рідина з характерним запахом. Її пари важчі від повітря і утворюють з ним вибухові суміші. При вдиханні відчувається слабкість, нудота, блювота, посіпування мязів, свербіння і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Його виносять на повітря. Забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білизну, облити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок А і  БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі.

При виробничій аварії на хімічному об’єкті, витоку СДОР при зберіганні або перевезені, може відбуватися зараження повітря Для захисту органів дихання робітників і службовців таких об’єктів використовують промислові  протигази.  При ліквідації наслідків аварії на  хімічних обєктах, якщо в повітрі отруйних речовин більше ніж 0,5% об’ємної долі для захисту органів дихання потрібно використовувати ізолюючі протигази.

Ртуть

Єдиний метал, який при кімнатній температурі  перебуває в рідкому стані. Пара ртуті  дуже отруйна, досить найменшої кількості пари ртуті, яка утворюється при кімнатній температурі при її розливі або зберіганні у відкритій посудині, щоб отруїтись. Працюючи з ртуттю, потрібно бути дуже обережним. Всі роботи з ртуттю виконувати на емальованих або залізних підносах. Дуже небезпечна ртуть, розлита на підлозі. Падаючи на підлогу, вона розбивається на велику кількість дрібних краплин, які потрапляють у щілини і можуть протягом тривалого часу отруювати повітря. Якщо ртуть розлилась на підлогу, слід негайно зібрати її пилососом або піпеткою з грушею. Демеркуризують КМпО4.

Для усунення ртуті можна користуватись емульсією з мінеральної олії і води з порошкоподібною сіркою і йодом або порошком сірки. При з'єднані ртуті з хлором утворюється сулема (Н4С2), яка є сильною отрутою. Вона використовується для дублення  шкіри, протруювання насіння та ін.

3. Вогнища ядерного ураження

Вогнище ядерного ураження - це місцевість з будівлями, спорудами, людьми та тваринами, які потрапили під дію ядерного вибуху. Ядерною зброєю називають зброєю, уражаюча   дія якої базується на використанні енергії, що виділяється в виді вибуху при ядерних перетвореннях   ділення або синтезу.

Потужність ядерних боєприпасів визначається тротиловим еквівалентом,  т. б. вагою вибухової речовини (тротилу),  енергія вибуху котрого дорівнює енергії вибуху даного боєприпаси.  За потужності ядерні  боєприпаси, ділять на: дуже малі—до 1 кт, малі - до 15 кт, середні - від 15 До 100 кт, крупні—від 100 кт, зверх крупні - більше 500 кт.  

При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори:

1) ударна повітряна хвиля;

2) світлове випромінювання;

3) проникаюча радіація;

4) радіоактивне зараження місцевості;

5)  електромагнітний імпульс;

6) сейсмічне коливання ґрунту.

Ударна повітряна хвиля - це шар стиснутого повітря, який розповсюджується від епіцентру вибуху в усі сторони з надзвуковою швидкістю,  Це один з основних факторів    ураження. Осередок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті ударної хвилі умовно поділяються на зони зруйнування:  повні, сильні середні і слабкі.

Зона повних порушень. В цій зоні тиск повітряної хвилі понад 0,5 кг/см2 (50 к ПА), а тому відмітається порушення різних споруд та загибель людей на відкритій місцевості.

Зона сильних порушень. В цій зоні тиск повітряної хвилі до 0,5 кг/см2, що призводить до сильних порушень Споруд, травмування людей уламками споруд. Суцільна пожежа ускладнює проведення рятувальних робіт. Отруєння СО - потрібні ізолюючі протигази. В сховищах накопичуватиметься СО2. В решті все це приведе до великих людських втрат поза сховищами.

Зона середніх порушень. Тиск повітряної хвилі до 0,3 кг/см2. Будівлі мають середні порушення. Виникають окремі пожежі. Серед людей буде багато травмованих, які потребують першої допомоги.

Зона слабких порушень. В пій зоні тиск повітряної хвилі до 0,2 кг/см2. Порушення будівель незначні. Люди на відкритій місцевості одержать опіки та різні травматичні пошкодження уламками споруд, склом.

Територія за межами тиску хвилі нижче 0,1 кг/см2 не викликає пошкоджень і вважається поза міською зоною.

Захист від ударної хвилі - укриття в сховищах, підземних спорудах, складках місцевості.

Світлове випромінювання ядерного вибуху ц не потік видимих, ультрафіолетових і інфрачервоних променів. Джерелом випромінювання є вогняна куля ядерного вибуху, тривалість якої 3-30 сек. Викликає ураження очей, опіки, спалахування одежі, пожежі. Пошкодження очей може бути наступними:

- осліплення - тимчасове порушення функції ока до 3-5 хв. вдень до ЗО хв.. в ночі;

- опікочного дна.

Світлове випромінювання розповсюджується прямолінійно. Тому будь-яка непрозора перешкода може бути захистом від нього. Повний захист забезпечується сховища, протирадіаційні укриття.

Проникаюча радіація ядерного вибуху - це потік гама-нейтронного випромінювання, яке утворюється в процесі ланцюгової реакції. Термін її дії - 10-15 сек. з моменту вибуху під час існування вогняної кулі.

Наслідки опромінювання організму можуть бути такими, як при опромінюванні великими дозами за короткий проміжок часу, гостра променева хвороба, променеві опіки шкіри, променева катаракта, стерилізація статті. Окрім того, також збільшується вірогідність лейкозів, ракових пухлин, генетичних мутацій в наступному.

Основним способом захисту віх проникаючої радіації є укриття в захисних спорудах, розміщених під землею. Додатково-використання радіопротекторів з аптечки АІ-2 - цистаміна.

Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості і приземного шару атмосфери при ядерному вибуху, а також повітря, води та інших об’єктів виникав внаслідок випадання р/а речовин з хмари цього вибуху.

Джерелами р/а зараження являються:

-  продуктів ланцюгової ядерної реакції;

-  непрореагувавша частка ядерного заряду;

- наведена радіоактивність ґрунту під   впливом потоку нейтронів. Опади р/а речовин продовжуються після вибуху протягом декількох годин і навіть цілу добу. За цей час р/а речовини переносяться над місцевістю потоками повітря, що і призводить до забруднення території на великій відстані від вибуху.

Ураження людей при цьому діється шляхом зовнішнього опромінювання (в основному гама випромінювання) та шляхом внутрішнього опромінювання при проникненні р/а речовин в середину організму з їжею, водою й повітрям (альфа,  бета, гама випромінювання). Рівень радіації в одній точці простору на сліді р/а ураження після ядерного вибуху з часом зменшується по закону Вейль-Вігнера за перші 7 годин в 10 разів в результаті розпаду р/а речовин.

Забруднену територію називають слідом р/активної хмари на якому р/а опади розподілені нерівномірно. А тому весь слід цієї хмари поділяють на 4 зони з різними рівнями зараження в залежності від ступеня р/а зараження і можливих наслідків зовнішнього опромінення на сліді:

Зона А  -  (помірного р/а зараження). Рівень радіації в цій зоні знаходиться в межах від 8 до 80 р/г на 1 год після вибуху. Максимальна доза зовнішнього опромінювання в цій зоні 40-400 бер. Захист населення: укриття в сховищах (коефіцієнт ослаблення іонізуючих випромінювань - сотні тисяч раз) в першу - другу добу перебування в будинках після сховищ з максимальним   обстеженням виходу на вулицю - до чотирьох діб. Евакуація з цієї зони не потрібна.

Зона Б   - (сильного р/а зараження). Рівень радіації - від 80 до 240 р/г  на 1 годину після вибуху. Максимальна доза зовнішнього опромінювання 400 - Т200 бер. Захист: в сховища перші 3-5 діб; в будинках після сховищ  до 6 Діб. Евакуація не обов'язкова.

Зона  В  - (небезпечна р/а зараження). Рівень радіації - від 240 до 800 р/г на 1 годину після вибуху. Захист: в сховищі - перші  6-15 діб. Обов’язкова евакуація, але не раніше як через 5 діб після випадання р/а опадів (при умові наявності сховища).

Зона Г   - (надзвичайно небезпечна р/а зараження). Рівень радіації на 1 годину після вибуху - більше 800 р/г. Обов’язкова евакуація, а при наявності сховищ - не раніше, як 7 діб після вибуху.

В) Особливості радіоактивного зараження (забруднення) території при аваріях на атомних електростанціях.

Джерелами р/а зараження при аваріях на АЕС являються продукти ланцюгової ядерної реакції, ядерне паливо, наведена радіоактивність в середині ядерного реактора.

Всього може бути більше 200 різних видів радіонуклідів.

-   При невеликих аваріях в навколишнє середовище в першу чергу можуть бути викинуті газоподібні радіонукліди (ксенон, кріптон) аерозольні частинки йоду і цезію.

-   При великих аваріях, коли відбувається викид великої кількості різноманітних р/а речовин.

При цьому в зв’язку з тим, що в середині реактора знаходиться велика кількість ядерного палива (більше 100 тон), може відбутися більш сильне р/а забруднення території, ніж при ядерному вибуху. Так,  зараження території, яке відбулося в результаті аварії на ЧАЕ9 1986 р. приблизно відповідає забрудненню, яке могло виникнути при вибусі  100 ядерних боєприпасів такої ж потужності, якою був ядерний боєприпас,  зірваний над м. Хіросіма (Японія) в кінці другої світової війни.

При аварії на АЕС в складі викиду в відсотковому відношенні більше довго живучих радіонуклідів, ніж    при   ядерному вибуху.  Це пов’язано з тим,    що ланцюгова реакція йде годинами і  коротко живучі радіонукліди встигають розпастись до моменту розгерметизації реактора.  Тому рівні радіації не такі високі, крива складу рівнів радіації більш полога, ніж при ядерному вибуху.

-  Район радіоактивного забруднення неможливо спрогнозувати так точно, як при ядерному вибухові, так як викид радіоактивних речовин може відбуватися протягом довгого часу і можуть змінюватися метеоумови.

-  Нерівномірність, плямистість забруднення території.

Внаслідок аварії в навколишнє середовище було викинуто радіоактивний струмком більше 200 різноманітних видів радіонуклідів завальною масою біля 80 кг (орієн. розрахунки). Крім цього викинуто поблизу АЕС декілька тон ядерного палива графіту та матеріалів конструкції блоку.

Сильне забруднення отримали північні райони Житомирської і Київської областей України, Могилівська і Гомельська області Білорусі, Західні райони Брянської області Росії. Менш сильне забруднення північних районів Ровенської області, окремих районів Вінницької області України, частини тульської, Орловської і Калужської області Росії,

Найбільшу загрозу для здоров’я людей в перші  два місяці після аварії викликав йод-1З1. В навколишнє середовище було викинуто біля 142 г.  Йоду - 131, або 65·1016 беккерелей. Період піврозпаду його біля 8 діб. Розповсюджувався в вигляді легких аерозольних частинок Під час свого розпаду Йод-ІЗІ створював бета- і гама випромінювання і перетворювався в нерадіоактивний ксенон -131. При попаданні в середину організму добре засвоювався і накопичувався в щитовидній залозі, вражаючи її.

Пізніше найбільшу загрозу для людей;викликали забруднення цезієм 137-134,  стронцієм-90, плутонієм  239-240.

4. ВОГНИЩА БАКТЕРІАЛЬНОГО УРАЖЕННЯ

Вогнища бактеріологічного ураження - це місто, або інший населений пункт чи обєкт народного господарства, заражені бактеріальними рецептурами, що можуть бути джерелом інфекційних захворювань. Це вогнище характеризується наявністю масових захворювань серед людей, сільськогосподарських тварин, або падінням гризунів чи тварин. Однак часто захворювання  багатьох людей глибоко впливає на здорових і може призвести до паніки, що створює умови і  загрозу розповсюдження захворювання в інших містах та населених пунктах.

Вогнища бактеріального ураження людей можуть виникнути при застосуванні бактеріологічної  зброї, а також при виникненні епідемій різноманітних інжекційних захворювань.

Бактеріологічна (чи біологічна) зброя – це боєприпаси і бойові прилади, уражаюча дія яких базується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

Патогенні мікроорганізми - збудники інжекційних захворювань незвичайно малі  за розмірами, не мають кольору, запаху, смаку, і  тому не визначаються органами чуття людини.  В залежності від розмірів, будови та біологічних властивостей вони діляться на класи; бактерії,  віруси, грибки.

Бактерії - це одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, різноманітні за формою. Розміри - від  0,5 до  8-10 мкм. Розмножуються плостим діленням.  Під дією прямих сонячних променів, дезінфікуючих рідин та високої  температури бактерії швидко гинуть. До низьких температур не чутливі  і  вільно переносять охолодження до мінус 25 градусів цельсію і більше. Деякі види  бактерій  для того, щоб вижити в несприятливих умовах, здатні  покриватись захисною капсулою чи перетворюватись в спору, яка має  високу стійкість до впливу зовнішнього середовища.  Патогенні бактерії  є  причиною багатьох важких інфекційних  захворювань, таких як чума, холера,  сибірська  виразка, туляремія, сап, бруцельоз та ін. Деякі бактерії, знаходячись в зовнішньому середовищі сприятливому для їхнього розвитку, активно утворюють продукти життєдіяльності, які мають стосовно людини високу отруйність та викликають важкі ураження  і часто смерть.   Ці отруйні   продукти життєдіяльності одержали назву мікробних  токсинів, які викликають таке захворювання, як ботулізм

Віруси це внутрішньоклітинні паразити спроможні жити та розмножуватись тільки в живих клітинах. їх розмір від 0,02 до 0,4 мкм. Більшість з них погано переносять висушування, сонячне світло, особливо ультрафіолетове проміння, а також температуру вище 60º, дію дезинфікуючих рідин (формаліну, хлораміну і ін.). Патогенні віруси - причина багатьох тяжких захворювань таких, як натуральна віспа, різноманітні лихоманки, кліщовий весняно-літній енцефаліт і т.п.

Риккетсії - невеликі (від 0,4 до 1 мкм) клітини-палички. Розмножуються бінарним поперечним діленням тільки всередині клітки живих тканин, вони не утворюють спор, але стійкі до висушування, дій високих (до 56 град.) температур. Риккетсії є причиною таких тяжких захворювань, як сипний тиф, ку-лихоманка, п´ятниста лихоманка скелястих гір.

Грибки - це одно- чи багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, які відрізняються від бактерій більш складною будовою і способом розмноження. Спори грибків витримують висушування, дію сонячних променів і дезинфікуючих рідин. Для захворювань, викликаннях патогенними грибками, характерне ураження внутрішніх органів з важкою і довготривалою протікання. Грибки викликають такі захворювання, як бластомикоз, гістоплазмоз та ін.

Хвороботворні мікроорганізми розповсюджуються наступними способами: аерозольним, трансмісійним (через розповсюджувачів хвороб), диверсійним.

В цілях забезпечення ефективного захисту населення від зараження та захворювання велике значення має проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів. Необхідно суворе дотримання правил особистої гігієни та вимог гігієни щодо харчування та водопостачання.

Для попередження розповсюдження інфекційних захворювань розпорядженням начальника цивільної оборони міста, району вводиться режим карантину чи обсервації. Карантин вводиться при появі особливо небезпечних захворювань (чума, холера та ін.) Він передбачає повну ізоляцію вогнища ураження від навколишнього населення, щоб не допустити розповсюдження інфекційного захворювання. На  зовнішніх межах зони карантину діє озброєна охорона, організується комендантська служба, регулюється рух. В місті, де введено карантин, організується охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, а також інші служби. З місти, в яких введено карантин, вихід (виїзд) людей, вивіз тварин, майна заборонено.  В’їзд на територію, де введено карантин, можливий лише з дозволу начальника цивільної оборони, який ввів карантин. Транзитний проїзд теж забороняється. Населення в зоні карантину розподіляється на дрібні групи, не дозволяється без крайньої необхідності виходити з квартир, будинків. Продукти харчування та воду населенню розвозять спеціальні команди.

Всьому населенню, окрім хворих, проводиться профілактичне щеплення та лікування. Хворих людей розміщують в ізоляторах, де їх лікують.

Широко проводяться заходи з дезинфекції різних об’єктів середовища і навіть території. Одночасно проводиться активне виявлення хворих.

Весь обслуговуючий персонал обов'язково використовує засоби індивідуального захисту та .дотримується особистої гігієни.


Лекція №3

Тема. Оцінка обстановки надзвичайної ситуації

Мета: Дати студентам основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної та пожежної обстановки при надзвичайних ситуаціях (НС) мирного і воєнного часу.

Професійна спрямованість: майбутній спеціаліст повинен уміти оцінювати обстановку, яка склалася на території об'єкту господарювання (навчального закладу), де він буде працювати, в разі аварійних ситуацій, а також при застосуванні сучасних засобів ураження чи при терористичних актах.

Основні поняття та терміни: радіаційна аварія, РНО,ЧАЕС, ХНО, радіонукліди, зона зараження, глибина зараження, зона розповсюдження, тривалість хімічного зараження, еквівалентна кількість СДОР.

План

1. Визначення і основні поняття щодо оцінки обстановки.

2. Оцінка радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження.

3. Оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, а також при застосуванні хімічної зброї.

4. Оцінка інженерної та пожежної обстановки з урахуванням впливу обстановки на організацію спасіння людей.

Обрані методи: лекція - 1 год.

Питання для самостійного вивчення:

1. Визначення меж і площ осередків ураження.

2. Визначення допустимої тривалості перебування людей на зараженій території.

3. Оцінка інженерного захисту об'єкта господарювання.

4. Прогнозування і оцінка пожежної обстановки на об'єктах.

5. Практичне розв'язування типових задач при оцінці обстановки.

Запитання для самоаналізу та самоперевірки

1.Які існують методи оцінки радіаційної обстановки, їх характеристика.

2. Поняття про фактичну радіаційну обстановку, порядок нанесення радіаційної обстановки на карту.

3. Порядок виявлення радіаційної і хімічної обстановки за даними розвідки на об'єктах.

4. Охарактеризувати ступені руйнування будинків, споруд та об'єктів.

Рекомендована література

Основна:

  1.  Стеблик М.І. Цивільна оборона: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003.
  2.  Цивільна оборона. Навчальний посібник./Під ред. полковника В.Ф Франчука. -Львів. Афіша, 2000.
  3.  Міщенко І. М., Мезенцева О. М.Цивільна оборона: Навчальний посібник. -Чернівці: Книги XXI, 2004. - 404с.

Додаткова:

  1.  Губський А. І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Вища школа, 1995.
  2.  Програма підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисциплін « Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона». - К., ІСДО 1995. - 88с.
  3.  Цивільна оборона в закладах освіти / Упорядник Н. Мурашко. - К.: Редакція ЗПГ, 2003. 128с.

Основні поняття теми

Радіаційна аварія - це аварія з викидом(виходом) радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі РНО в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

РНО - радіаційно-небезпечні об'єкти.

Радіонукліди - радіоактивні речовини.

ЧАЕС - Чорнобильська атомна електростанція.

ХНО (хімічно небезпечні об'єкти) - об'єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть статися техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навколишнього середовища СДОР.

Зона зараження - це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин, які небезпечні для здоров'я і життя людей.

Глибина зараження - максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.

Зона розповсюдження -площа хімічного зараження повітря за межами району аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру.

Тривалість хімічного зараження - це випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей.

Еквівалентна кількість СДОР - це така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквіваленті масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Довгострокове прогнозування - здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЩОДО ОЦІНКИ ОБСТАНОВКИ

У мирний час у разі виникнення аварій на об'єктах атомної і енергетичної промисловості, на хімічних об'єктах і транспорті, виникнення епідемій хвороб або у воєнний час при застосуванні противником ядерної, хімічної і біологічної зброї потрібно провести оцінювання обстановки. За масштабами, тривалістю й вражаючою дією на людей і сільськогосподарського виробництва особливо небезпечним є радіоактивне забруднення і хімічне зараження. Оцінку обстановки проводить:

керівник органу управління ЦЗ;

командири формувань за участю спеціалістів об'єкта чи населеного пункту. Загроза ураження людей радіоактивними, бойовими отруйними і небезпечними хімічними речовинами вимагають швидкого виявлення і оцінки радіаційної, хімічної та пожежної обстановки, враховуючи її вплив на організацію рятувальних невідкладних аварійно-відновних робіт та життєдіяльності людей.

2. ОЦІНКА РАДІАЦІЙНОЇ ОБСТАНОВКИ

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка складається на території внаслідок зараження місцевості радіоактивними речовинами і яка вимагає прийняття певних заходів захисту.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон) і характером радіоактивного зараження (рівнями радіації). Оцінка радіаційної обстановки включає два етапи: виявлення радіаційної обстановки і власне оцінку обстановки.

Виявити радіаційну обстановку - це означає виявити і навести на мапу зони радіоактивного забруднення і рівня радіації на окремих ділянках місцевості. Радіаційна обстановка може бути визначена двома способами: методом прогнозування і по даним радіаційної розвідки.

По-скільки процес формування радіоактивних слідів продовжується декілька годин і більше, то попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за наслідками прогнозування радіоактивного забруднення місцевості. Прогнозовані дані дозволяють раніше, тобто до приходу радіоактивної хмари до об'єкта, провести заходи із захисту населення, працівників і особового складу формувань, підготовки підприємств і закладів до переведення їх на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення, підготовці протирадіаційних сховищ і засобів індивідуального захисту.

Метод прогнозування радіоактивного зараження місцевості дозволяє провести виявлення місцезнаходження і розміри зон радіоактивного зараження. Це завдання може бути вирішено при наявності необхідної інформації про викиди радіоактивних речовин ядерним вибухом і метеріологічних даних.

Для прогнозування радіоактивного забруднення необхідно мати наступні дані:

  •  час виникнення ядерного вибуху /викиду радіоактивних речовин/,
  •  його координати,
  •  вид і силу ядерного вибуху /кількість радіоактивних речовин у викиді/,
  •  напрямок і швидкість вітру.

Після чого по цим даним, використовуючи довідкові таблиці розмірів зон радіоактивного зараження, формуються зони радіоактивного зараження, за якими приймаються попередні рішення. Але це орієнтовно. Точні дані про радіоактивне забруднення можна отримати тільки з даних радіаційної розвідки з допомогою дозиметричних приладів. Тільки такі дані дозволяють об'єктивно оцінювати радіаційну обстановку. Радіаційна розвідка проводиться постами радіаційного і хімічного спостереження, ланками і групами радіаційної і хімічної розвідки.

Штаб ЦО об'єкта, отримавши відомості про рівні радіації і час їх вимірювання, заносить їх у журнал радіаційної розвідки і спостереження. Після чого рівні радіації наносяться на карту або схему розташування об'єкта. Для оцінки радіаційної обстановки необхідно мати такі вихідні дані:

рівні радіації в районі відповідних дій;

коефіцієнт послаблення іонізуючих випромінювань (використовувані тип захисних їх споруд (будинків);

допустиму /установлену/ дозу опромінення людей іонізуючими випромінюваннями;

поставленими завданнями і термінами їх виконання. Для оцінки обстановки вирішуються завдання:

визначаються можливі дози опромінення людей;

визначається допустима тривалість перебування людей на забрудненій місцевості;

визначаються режими радіаційного захисту людей;

вирішуються питання населення з тих, чи інших районів.

Виявлення радіаційної обстановки при аваріях на РНО - радіаційно-небезпечних об'єктах (АЕС, ядерні енергетичні установки, науково-дослідницькі реактори і ін.) також передбачає визначення її методом прогнозування чи за даними радіаційної розвідки з методом визначення впливу на життєдіяльність населення і дію формувань радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери.

Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на 4 зони:

зону відчуження;

зону безумовного ( обов'язкового) відселення;

зону гарантованого (добровільного) відселення;

зону підвищеного екологічного контролю

За дозами опромінення зону зараження поділяють на такі зони:

зона Г - надзвичайно-небезпечного забруднення (чорна);

зона В - небезпечного забруднення (коричнева);

зона Б - сильного забруднення (зелена);

зона А - помірного забруднення (синя);

зона М - зона радіаційної небезпеки.

Порядок розрахунків при оцінці радіаційної обстановки при аварії на АЕС або при використанні ядерної зброї будуть нами проводитись під час практичних (лабораторних) занять.

3. ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Хімічна обстановка -  це обстановка., яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкту господарювання внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ІДО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту.

Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України. Вона призначена для завчасного оперативного прогнозування масштабів зараження на випадок викидів СДОР в навколишнє середовище під час (руйнувань) на виробництві і транспорті.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

1. за формулами —математичні розрахунки;

2. за таблицями, складеними відповідно до основних видів СДОР.

Методика використання при плануванні заходів по захисту і робітників, службовців населення від СДОР і вжиття заходів захисту і безпосередньо після аварії в районах, містах, областях.

В Україні є 1057 хімічно небезпечних об'єктів. На яких - 280 тис. тонн СДОР.

Через Україну проходять газопроводи (2500 км ), аміакопровід Тольятті-Одеса, тиск до 20атм.. в ньому на 1 км - 55 тонн аміаку.

Розглянемо методику прогнозування масштабів зараження СДОР при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті.

Під терміном аварія розуміють порушення технологічних процесів виробництва, пошкодження транспортних засобів при перевезенні і інші, які призводять до впливу (викиду) СДОР в атмосферу в кількості, яка складає небезпеку масового ураження людей і тварин.

Під терміном руйнування розуміють стан внаслідок катастроф стихійного лиха, які призводять до повного руйнування всіх ємностей і порушення технологічних комунікацій.

Зона зараження СДОР - територія, яка заражена СДОР в небезпечних для життя людей концентраціях.

Прогнозування масштабу зараження СДОР - визначення глибини і площі зараження СДОР.

Первинна хмара - хмара СДОР, утворена в результаті миттєвого (1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості із СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара —хмара СДОР, утворена в результаті випаровування розлитої речовини з підстилаючої поверхні.

Порогова токсодоза - інгаляційна токсодоза, що виключає початкові симптоми ураження.

Еквівалентна кількість СДОР - така кількість хлору, масштаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості повітря кількістю даної речовини, яка переходить в первинну (вторинну) хмару.

Масштаби зараження СДОР в залежності від їх фізичних властивостей і агрегатного стану розраховуються по первинній і вторинній хмарі.

На хімічно небезпечних об'єктах прогнозуванням масштабів хімічного зараження займається штаб ЦО. Черговий диспетчер у випадку аварії (викид, вилив СДОР) повідомляє робітників і службовців об'єкту, доповідає в штаб ЦО району (міста) і т.д., згідно з планом ЦО об'єкту на випадок аварії (катастрофи), стихійного лиха.

На інших об'єктах господарювання хімічну обстановку виявляють пости (ланки) радіаційного і хімічного спостереження (розвідки) в випадку виникнення надзвичайних умов.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості; аналіз їх впливу на життєдіяльність населення роботу об'єктів і дію формувань ЦО; висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

При оцінці хімічної обстановки визначають:

межі зони зараження СДОР, площу зони;

тривалість уражаючої дії СДОР;

час підходу хмари зараженого повітря СДОР до об'єкту (границі);

можливі   втрати   населення   в осередку   хімічного ураження;

термін перебування людей в засобах індивідуального захисту шкіри. Методику оцінки хімічної обстановки розглянемо на лабораторних заняттях.

4. ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОЇ ТА ПОЖЕЖНОЇ ОБСТАНОВКИ З УРАХУВАННЯМ ВПЛИВУ ОБСТАНОВКИ НА ОРГАНІЗАЦІЮ СПАСІННЯ ЛЮДЕЙ

ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОЇ ОБСТАНОВКИ

Обсяги і терміни проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт залежать від ступенів руйнування будинків, споруд, а також об'єктів. При визначенні ступеня руйнування враховується кілька чинників, зокрема, характер руйнування, збитки та можливість подальшого використання конкретного будинку чи споруди.

Ступені руйнування поділяються на кілька видів: повні, сильні, середні та слабкі. Кожному ступеню руйнування відповідає своє значення збитку, обсяг рятувальних та аварійних робіт, а також обсяги і терміни проведення відновлювальних робіт.

Повне руйнування -  руйнування всіх елементів будинків, включаючи підвальні приміщення, ураження людей, що знаходяться в них. Збитки складають більше 70% вартості основних виробничих фондів (більше 70% балансової вартості будинків, споруд, комунікацій), подальше їх використання неможливе.

Відновлення можливе тільки за умови нового будівництва.

Сильне руйнування - руйнування частини стін і перекриття верхніх поверхів, виникнення тріщин в стінах, деформація перекриття нижніх поверхів, ураження значної частини людей, що знаходилися в них. Збитки складають від 30 до 70% вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будинків, споруд і комунікацій), можливе обмежене використання потужностей, що збереглися. Відновлення можливе в порядку капітального ремонту.

Середнє руйнування - руйнування, головним чином, другорядних елементів будинків та споруд (покрівлі перегородок, віконних і дверних заповнень), виникнення тріщин в стінах. Перекриття, як правило, не повалені, підвальні приміщення збереглися, ураження людей - - здебільшого уламками конструкцій. Збитки складають від 10 до 30% вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будинків, споруд і комунікацій). Промислове обладнання, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього ремонту, а будинки і споруди після капітального ремонту.

Слабке руйнування - руйнування віконних і дверних заповнень та перегородок. Можливе ураження людей уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи повністю збереглися і придатні для тимчасового використання після поточного ремонту будинків, споруд, обладнання і комунікацій. Збитки складають до 10% вартості основних виробничих фондів (будинків і споруд). Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.

При оцінці матеріальних збитків і величини витрат населення в містах (населених пунктах) після виникнення надзвичайних ситуацій, що викликані вибухами і утворенням повітряної хвилі надлишкового тиску, узагальненим критерієм слугує ступінь ураження міста (населеного пункту).

Розрахунок втрат незахищеного населення в місті (населеному пункті) від дії ударної повітряної хвилі ( вибухової хвилі) виконується з урахуванням ступеня ураження міста (населеного пункту) за табл.. 4.13,

Сили і засоби медичної служби визначаються, виходячи з кількості санітарних втрат населення (табл.. 4.14).

Оцінка стану інженерних мереж і комунікацій міста (населеного пункту), в залежності від площі забудови та довжини комунікацій в метрах на квадратний кілометр площі наведені в табл. 4.16. розрахункові дані та результати паспортизації будинків, споруд та інженерно-технічних систем забезпечення.

Ступінь руйнування конкретного об'єкта може бути орієнтовно визначений за ступенем руйнування основних будинків, споруд, а також комунікацій при надлишковому тиску ударної хвилі для руйнувань слабкого, середнього, сильного і повного типу.

Для промислових підприємств об'єктів слабкі, середні, сильні і повні .ступені руйнування можуть бути визначені залежно від кількості вибухових речовин (тротилу) або від тиску в фронті ударної хвилі від вибуху газоповітряної суміші згідно з даними, які наведені в табл. 4.17.

Стан інженерних мереж і комунікацій визначається залежно від ступеня руйнування об'єкта господарської діяльності і довжини комунікацій на квадратний кілометр площі об'єкта за табл. 4.18.

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОЦІНКА ПОЖЕЖНОЇ ОБСТАНОВКИ НА ОБ ЄКТАХ

Масштаби і характер пожеж залежать від типу і об'ємів ураження, характеристик забудови, пожежної небезпеки об'єктів, метеорологічних умов та інших факторів.

Під пожежною обстановкою треба розуміти масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об'єктів і прилягаючих до них лісових масивів, що впливає на роботу об'єктів господарської діяльності, життєдіяльність населення, а також на організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Попередня оцінка пожежної обстановки має на меті виявити можливі осередки, виникнення суцільних пожеж і вогневих штормів на випадок їх виникнення.

При оперативній оцінці пожежної обстановки визначають зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожежі. Всі розрахунки проводяться залежно від ступеня ураження міста (населеного пункту) та їх площі.

Розміри площі масових пожеж, показано у табл. 4.21.

Ще одною з характеристик пожежі є протяжність фронту вогню що залежить від площі населеного пункту та ступені його ураження. Ця характеристика може бути визначена, користуючись табл. 4.22.

Оперативна оцінка пожежної обстановки виконується на плані міста (населеного пункту) з відображенням на ньому: важливих об'єктів, основних джерел протипожежного водозабезпечення і підїздів до них, можливих зон суцільних пожеж і вогневих штормів, розміщення протипожежних сил, організацію взаємодії з іншими силами та органами управління з питань цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій.

При оцінці пожежної обстановки крім того проводяться розрахунки потрібної кількості сил для ліквідації пожежі (таблиця 4.23).

Швидкість розповсюдження пожеж залежить від швидкості приземного вітру та характеристики району можливої пожежі (таблиця 4.24).

На виникнення та розповсюдження пожеж на об'єктах господарської діяльності головним чином впливають такі фактори, як вогнестійкість будинків та споруд, пожежна небезпека виробництва, щільність забудови та метеорологічні умови.

Вогнестійкість будинків та споруд визначається горючістю їх елементів і межами вогнестійкості основних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій - - це час від початку дії вогню до виникнення наскрізних щілин або досягненні температури 200 °С на поверхні протилежній дії вогню або її руйнуванні. Характеристика ступенів вогнестійкості споруд та будинків дана у табл. 4.25.

Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом, матеріалами, що використовуються у виробництві. За пожежною небезпекою технологічного процесу всі об'єкти розділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д їх характеристику можна отримати з довідників. Найбільш небезпечні в пожежному підношенні виробництва категорії А і Б. Для об'єктів категорій В, Г і Д можливість виникнення пожеж практично залежать від ступеня вогнестійкості будівель.

Лекція № 4.

Тема. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.

ПЛАН

1. Основні принципи, способи захисту населення при НС.

2. Основні заходи і засоби захисту населення та територій.

3. Організація евакуаційних заходів.

4. Особливості організації захисту дітей при НС, обов’язки дорослих.

Обрані методи: лекція – 1 година.

Мета: Показати студентам основні принципи, способи і засоби захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійних лихах та застосуванні засобів ураження.

Професійна спрямованість: майбутніх спеціаліст педагогічного чи іншого професійного спрямування зобов’язаний знати і вміти як захистити себе при надзвичайних ситуаціях (НС) та навчити цьому співробітників, населення чи своїх учнів у школі під час проведення занять з ЦО.

Основні поняття і терміни: противогаз, распіратор, ПРУ, евакуація, КЗД, аерозолі, ПРУ, АІ-2, ППІ, ІПП-8, радіопроектори, регенеративний патрон, ЗЕП, ізоляція.

Питання з теми для самостійного вивчення:

  1.  Дії населення за сигналом оповіщення.
  2.  Евакуація та її функції.
  3.  Організація забезпечення засобами індивідуального захисту.
  4.  Основи організації і проведення РіНР в осередках ураження.

Запитання для самоаналізу та самоперевірки:

  1.  Методика проведення санітарної обробки.
  2.  Ліквідація наслідків радіоактивного зараження при аварії на АЕС.
  3.  Як проводиться дегазація продовольства і знезараження води?
  4.  Охарактеризуйте медичні засоби захисту.

Рекомендована література

  1.  Закон України «Про захист населення і територій у разі грози та виникнення НС».
  2.  Указ Президента України від 9 лютого 2001 року «Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від НС техногенного характеру».
  3.  Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 487 с.
  4.   Цивільна оборона. Навчальний посібник./ За ред. В.Ф. Франчука. – Львів, 2000. – 336 с.
  5.  Губський А.І. Цивільна оборона: - К.: Міністерство освіти, 1995. – 216 с.
  6.  Цивільна оборона в закладах освіти/ Упоряд. Н.Мурашко. К.: Редакції загальноосвітніх газет, 2003. – 128 с.
  7.  Постанова Кабміну України від 03.08.1988 р. № 1198 «Про Положення Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру».

Основні поняття теми:

Противогаз - пристрій (прилад) для захисту органів дихання, очей та обличчя людини від отруйних та радіоактивних речовин, бактеріальних засобів, які знаходяться в повітрі.

Респіратор - (від лат. Respire - дихаю) – пристрій для індивідуального захисту органів дихання людини від радіоактивного пороху та бактеріальних аерозолів.

Регенеративний патрон –  пристрій до противогаза ізолюючого для поглинання вуглекислого газу і вологи із повітря, яке вдихається, з наступним отриманням кисню.

ПРУ – протирадіаційне укриття.

КЗД – камера захисна дитяча.

Аерозолі – дисперсні системи з твердих частинок чи крапель рдини, що знаходяться в завислому повітрі.

Евакуація – відправка в тил чи безпечні місця цивільного населення, потерпілих, майна і т. ін.

АІ-2 – індивідуальна аптечка.

ППІ – індивідуальний перев’язуючий пакет.

ІПП-8 – індивідуальний протихімічний пакет.

Радіопроектори – (від radio… і лат. protectior – захисник) – хімічна сполука, яка підвищує стійкість організму до дії іонізуючих випромінювань шляхом створення аноксії та ін.

Ізоляція – (від франц. – isolation - відокремлення) – протиепідемічний захід по відокремленню хворих і здорових.

ЗЕП – (збірний евакуаційний пункт) – місце зібраних, реєстрації населення, що евакуюється, та відправний його на пункти посадки

1. Основні принципи і спроби захисту населення при надзвичайних ситуаціях та їх характеристика.

Захист населення у НС мирного і воєнного часу - одне з головних завдань ЦО. У законі «Про цивільну оборону України» в статті 8 говориться: «Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил подолання наслідків НС та їх готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з ЦО.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:

здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них;

забезпечення   готовності  та  контролю   за   станом   готовності   до дій   і   взаємодій   органів  управління  у  цій   сфері,   сил  та  засобів,  призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах.

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я і довкілля;

надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

особистої відповідальності й піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;

відповідальності посадових осіб у межах своїх повноважень, за дотримання вимог цього Закону;

- обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- урахування економічних, природних та інших особливостей
територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних
ситуацій;

- максимально можливого ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.

У питаннях захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадяни України мають право на:

- отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного й індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій

- відшкодування збитків, згідно із Законом, заподіяних їхньому здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

компенсацію за роботу в зонах надзвичайних ситуацій;

соціально-психологічну підготовку та медичну допомогу;

- інші права у сфері захисту населення і територій від надзви
чайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно
до законів України.

Для забезпечення реалізації державної політики захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них (далі єдина державна система), яка складається з територіальних і функціональних підсистем. Завдання єдиної державної системи, склад сил і засобів визначені в Положенні Кабінету Міністрів України № 1198 (1998 р.) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні" (див. розд. 1 підручника), а також у розділі VIII Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру", № 1809-ІП від 8 червня 2000 р.

2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення.

Захист населення — це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів — уникнути або максимально знизити ураження населення.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

Таким чином плануються та проводяться три основні заходи захисту населення:

укриття в захисних спорудах;

розселення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, закладів та організацій, які продовжують свою діяльність у містах, а також евакуація з цих міст населення;

використання населенням засобів індивідуального захисту і медичних засобів.

Крім цього, організовується та проводиться обо'язкове навчання населення заходам захисту. Передбачається оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час, а також постійне інформування його про наявну обстановку.

Проводиться радіаційна, хімічна та біологічна розвідка, встановлюється режим захисту населення, робітників та службовців, виробничої діяльності підприємств (об'єктів), а також дозиметричний контроль. Плануються профілактичні протипожежні, протиепідемічні заходи, рятувальні і інші невідкладні роботи в осередках ураження, санітарна обробка, знезаражування споруд, будівель, техніки, одежі, території.

Обсяг та характер захисних заходів визначається особливостями окремих районів та промислових підприємств (об'єктів), обстановка, яка може скластися в разі аварії на атомній електростанції, хімічно небезпечному об'єкті, а також в разі застосування противником ядерної, хімічної, біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження.

Інженерний, радіаційний, хімічний та медичний і біологічний захист населення

З метою запобігання виникнення НС здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування й експлуатації споруд. У першу чергу це будівництво і експлуатація захисних споруд.

Захисні споруди — це спеціальні будівлі для захисту населення від аварій на АЕС, хімічно і вибухонебезпечних об'єктах, ядерної, хімічної, біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження. Захисні споруди в залежності від якостей поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття - щілини.

Сховище - це інженерна споруда герметичного типу, яка призначена для захисту людей при аваріях на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин, при аваріях на хімічних і вибухонебезпечних підприємствах, застосуванні противником зброї масового ураження і від високих температур зовнішнього повітря.

У сховищах люди можуть перебувати довгий час навіть в завалених протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок міцності відгороджуючи конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне перебування у сховищах. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння ( на першому ярусі) та лежання ( на другому та третьому ярусі).

Сховища можуть бути вбудованими та окремими. Найбільш поширені вбудовані сховища.

Розміщують сховища у місцях найбільшого зосередження людей, для яких вони призначені. Віддаль від будинків до споруд повинна дорівнювати їх висоті.

Сховище складається з основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей - тамбури, шлюзи, до допоміжних - вентиляційні камери, санітарні вузли, входи (тамбури та перед тамбури), захисні дизельні електростанції, виходи, медична кімната, комора для продуктів. Приміщення для розміщення людей розраховані на певну їх кількість: на одну людину передбачається не менше 0,5 куб.м. внутрішнього об'єму. Висоту приміщень сховищ приймають відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах, але не менше 2,2 м від підлоги до низу конструкцій перекриття. Велике за площею перекриття розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік. У приміщеннях обладнуються двох-або триярусні нари - лавки для сидіння та полиці для лежання. Відстань від верхнього ярусу до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше, як 0,75 км.

Кожне сховище має не менше двох входів, які розміщені у протилежних сторонах з розрахунком напрямку руху основних потоків людей, в вбудоване сховище повинно мати і аварійний вихід, який розташований на відстані не менше половини висоти будинку, у якому розташоване сховище Н(огол) = Н (буд) /2 + 3 м.

Входи у сховище обладнуються у вигляді двох шлюзових камер, відділених від основного приміщення та перегороджених між собою герметичними дверима. Для сховищ місткістю від 300-600 чоловік обладнується однокамерний, а більше 600 чоловік — двохкамерний тамбур — шлюз. Зовні вхід обладнується металевими захисно герметичними дверима, які можуть стримувати тиск ударної хвилі будь-якого виду вибуху.

Аварійний вихід являє собою галерею з виходом на не завалену територію через вертикальну шахту. У сховищах, які стоять окремо допускається один вихід, що розміщений поза зоною можливих завалів. Аварійні виходи слід розміщувати вище рівня грунту.

Повітропостачання сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря при умові його попередньої очистки. Система повітропостачання подає у сховища необхідну кількість повітря, захищає від попадання у сховище радіоактивного пороху, отруйних речовин, біологічних засобів, диму, окису вуглецю при пожежах. Система повітропостачання сховищ може працювати в одному з трьох режимів.

Режим І - режим чистої вентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху.

Режим II - режим фільтровентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху, отруйних речовин і біологічних засобів.

Режим III - режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря. Цей режим передбачається у сховищах, які розміщені на території, де можлива загазованість повітря отруйними речовинами або пожежа. У цьому режимі передбачається регенерація повітря і подача кисню для дихання із спеціальних кисневих балонів, які встановлюються в приміщенні фідьтровентиляційного обладнання.

Подача повітря у сховища здійснюється електровентиляторами по трубопроводах. Кількість повітря, яке подасться у сховища, залежить від температури зовнішнього повітря і повинно бути в режимі 1:8 м"7год - до 20°С, 10м3/год-20-25°С, 11м3/год - 25-30°С, 13м3/год - більше 30°С.

В режимі 2 - на одну людину, яка захищається у сховищі, норма очистки повітря - 2м3/год, а одну людину, що працює у сховищі - 5мЗ/год. У сховищах використовуються фільтровентиляційні обладнання типу ФВК - 1 і ФВК-2.

Продуктивність фільтровентиляційних комплектів становить: по режиму чистої вентиляції 600м3 повітря в годину по режиму фільтровентиляції 300 м /год.

Відпрацьоване повітря із сховищ виходить само або за допомогою вентиляторів. Труби подачі повітря розміщені у сховищах, вони фарбуються: режиму чистої вентиляції - в білий колір, режиму фільтровентиляції - в червоний. Труби рециркуляції повітря фарбуються також в червоний колір.

Приміщення для дизельної електростанції розміщуються біля зовнішньої стіни, а від інших приміщень відокремлюються вогнетривкою стіною з межею вогнетривалості в одну годину. Сховища обладнуються системами електропостачання та зв'язку, водопостачання, каналізації, опалення.

Сховище повинно мати телефонний зв'язок з пунктом управління об'єкту та репродуктор, який підключений до районної або місцевої радіотрансляційної мережі.

Водопостачання та каналізація сховища здійснюються на базі загальних водопровідних та каналізаційних мереж. У сховищі має бути аварійний запас води, приймачі води, які мають бути зроблені незалежно від зовнішніх мереж (труби водопостачання фарбуються у зелений колір).

Мінімальний запас води створюють з розрахунку 6л для пиття і 4л для санітарно-гігієнічних потреб на одну людину. На весь строк перебування у сховищі місткістю 600 чоловік та більше додатково для пожежогасіння 4,5м.

По місткості сховища класифікуються на маленькі, які розраховані на 150-600 чоловік, великі - більше 2000 людей.

Сховища характеризуються коефіцієнтом послаблення радіації (Кпосл) і стійкості до надлишкового тиску ударної хвилі (дРф). За ступенем захисту діляться на 5 класів:

1 класу - спеціальні будуються на всіх атомних електростанціях і
інших важливих об'єктах. Вони мають Кпосл = 5000 і витримують
надлишковий тиск ударної хвилі ДРф = 200кПа. 2, З, 4 і 5 класи будуються
на промислових підприємствах (об'єктах) для захисту робочої зміни
робітників і службовців.

  1.  класу-Кпосл = 3000,   дРф = 300кПа.
  2.  класу - Кпосл = 2000, ДРф = 200 кПа.
  3.  класу- Кпосл = 1000,  дРф=100кПа.
  4.  класу - Кпосл = 1000, Арф = 50 кПа.

Швидкозбудовані сховища. Вони повинні мати приміщення для розміщення людей, для фільтровентиляційного обладнання, санвузли, аварійний запас води, аварійний вихід. У сховищах невеликої місткості санвузол та баки для сміття можна розміщувати в тамбурі, баки з водою, там, де знаходяться люди.

Внутрішнє обладнання щвидкозбудованого сховища вимагає засобів повітроподачі з фільтрами, бачків для води, пристосування для освітлення, нар та лавки для розміщення людей, а також місткості для відходів, засоби повітрозбірних та витяжних каналів.

ПРОТИРАДІАЦІЙНІ УКРИТТЯ (ПРУ)

При радіоактивному зараженні місцевості ПРУ захищають людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пороху в органи дихання, на шкіру та одежу, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху.

При відповідній міцності конструкцій ПРУ можуть частково захистити від дії ударної хвилі будь-якого вибуху та уламків зруйнованих будинків. Крім цього, протирадіаційні укриття захищають від попадання на шкіру і одежу крапель СДОР і аерозолів бактеріальних засобів. Захисні властивості ПРУ (сховища) від радіоактивного опромінення оцінюються коефіцієнтом послаблення радіації, який показує в скільки раз рівень радіації на відкритій місцевості при висоті 1 м, більше рівня радіації в укритті.

Висоту приміщень ПРУ у пристосованих будинках мають не менше 1,7 - 1,9 м від відмітки підлоги до низу виступаючих конструкцій перекрить. В основних приміщеннях ПРУ встановлюють 2-3-ярусні нари-лавки для сидіння і полиці для лежання.

При розміщенні ПРУ у підвалах, погребах і інших заглиблених приміщеннях висотою 1,7-1,9 м передбачають одноярусне розміщення нар. Місткість ПРУ залежить від площі приміщень для укриття і може бути на 50 і більше людей.

В ПРУ місткістю до 300 чоловік фільтровентиляційне обладнання може встановлюватись у приміщеннях для укриття людей.

В ПРУ місткістю більше 300 чоловік передбачають приміщення для фільтровентиляційного обладнання.

Для зберігання зараженого одягу при одному з виходів (входів) передбачають спеціальне місце, яке відгороджується від приміщення для людей перегородками з вогнетривкого матеріалу.

В ПРУ місткістю до 50 чоловік для зараженого одягу допускається улаштування при вході вішалів, розміщених за шторою.

У ПРУ обладнуються 2 входи, розміщені в протилежних місцях сховища під кутом 30° один до одного. При вході встановлюють звичайні двері.

У заміській зоні ПРУ влаштовують у підвалах житлових будинків різного призначення - погреби, овочесховища, а також будинки.

Погріб, зроблений з каміння, є майже готовим протирадіаційним укриттям. При потребі перекриття погребу підсилюють, настигають шар ґрунту 50-80 см (для підвищення Кзах), встановлюють витяжний короб, на вхідні двері вішають штори із щільної тканини.

Будівництво окремих швидкобудованих ПРУ

При недостатній кількості обладнаних приміщень під ПРУ можуть додатково будуватися окремі укриття із збірних залізобетонних елементів. Для їх будівництва можуть використовуватися промислові конструкції, місцеві будівельні матеріали (лісоматеріали, каміння, саман). Взимку можна використовувати сніг, лід, промерзлу землю.

Простіші укриття - щілини

Вимогам найпростіших сховищ відповідають звичайні траншеї. Роль та значення щілини у війні із застосуванням ядерної зброї або при аварії на АЕС підвищується. Вона може бути відкрита та прикрита, з одежею крутостей та без неї. Якщо люди переховуються у простих, не перекритих щілинах, то можливість їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням зменшиться в 1,5-2 рази у порівнянні з місцем знаходження на відкритій місцевості. Можливість опромінення внаслідок радіоактивного забруднення місцевості зменшиться у 2-3 рази.

Захист людей у перекритій щілині від світлового опромінення буде повним, від ударної хвилі збільшиться у 2,5-3 рази а від проникаючої радіації і радіоактивного опромінювання при шарі перекриття 60 см грунту - у 200 разів. Перекрита щілина захистить людей від безпосереднього попадання на шкіру та одяг радіоактивних і біологічних засобів. Слід мати на увазі,, що щілини не забезпечують захист від отруйних речовин і біологічних засобів. 

У разі застосування цієї зброї потрібно користуватися засобами індивідуального захисту органів дихання і шкіри.

Найпростіші сховища будуються на території підприємств, навчальних закладів, колективних господарств, у місцях евакуації населення.

3. Організація евакуаційних заходів

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розташування його у позаміській зоні.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає

безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

— загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним
запобіганням проривної хвилі;

- загрози  або  виникнення  збройного  конфлікту  в  районах  50-
кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час - у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

Евакуація населення планується на випадок:

загальної аварії на атомній електростанції;

усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Організоване здійснення евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення і загибелі людей своєчасно забезпечується шляхом:

завчасного планування евакуації населення;

визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих;

- підготовки уповноважених органів управління з питань надзвичайних
ситуацій та цивільного захисту населення до виконання евакуаційних заходів;

- організації оповіщення керівного складу і населення про початок
евакуації;

організації управління евакуацією;

життєзабезпечення евакуйованого населення у районах позаміської зони;

навчання населення діям під час проведення евакуації.

Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є:

зменшення ймовірних втрат населення;

збереження кваліфікованих кадрів спеціалістів;

забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

- створення угрупування сил і засобів захисту в позаміській зоні з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій в особливий період.

Евакуаційні заходи при загрозі та виникненні НС здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідного рівня.

Евакуація населення здійснюється транспортним (який не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішки) та комбінованим способом (який передбачає вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів і усіма видами наявного транспорту.

Підселення евакуйованих проводиться з розрахунку наявної житлової площі і в позаміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються і квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, і будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи і (будинки).

Райони розміщення евакуйованого населення визначаються з урахуванням:

- створення умов для продовження виробничої діяльності господарських об'єктів у місті;

-   належної бази для розміщення господарських об'єктів, які переносять свою діяльність у заміську зону;

- забезпечення умов для створення угрупування сил цивільної
оборони;

наявності житлового фонду;

зв'язків господарських об'єктів з сільськими господарствами;

підвезенням робочих змін у місто і назад протягом не більше 4 годин.

У випадку, коли в позаміських районах області неможливо повністю розмістити все евакуйоване населення, частина його може бути розселена у сільський районах сусідніх областей. При цьому всі заходи, пов'язані з розселенням міське населення в сільських районах інших областей, погоджуються з відповідними органами влади і вищими начальниками цивільної оборони.

Безпечне віддалення районів розміщення евакуйованого населення визначається з врахуванням економічного і воєнного значення категорійних міст і географічних умов даної місцевості.

Для кожного категорійного міста визначається найближча межа безпечної віддалі, яка складає:

для міст особливої групи - 40- 50 км.;

для міст першої групи    - 30-40 км;

для міст другої групи     - 25- ЗОкм.;

для міст третьої групи   -   20 - 25 км;

для об'єктів особливої важливості (поза категорійними містами) -15—20км.

Найдальша межа районів розміщення визначається з урахуванням місцевості позаміської зони і транспортних можливостей.

Робітники і службовці господарських об'єктів, які продовжують працювати у воєнний час в категорійних містах, розміщуються в сусідніх районах заміської зони. Щоб забезпечити умови підвезення робочих змін на роботу і назад, кожному підприємству виділяються населені пункти, розташовані в одному районі, поблизу залізничних, автомобільних і водних шляхів сполучення, що забезпечують мінімальну витрату часу на проїзд робочих змін у місто і назад.

Робітники і службовці господарських об'єктів, що переносять свою діяльність у заміську зону, розміщуються поблизу виробничих баз, які створюються як правило, за районами розміщення робітників і службовців підприємств, що продовжують виробничу діяльність.

Для розміщення евакуйованих навчальних закладів, середніх спеціальним навчальних закладів, ПТУ, дитячих установ визначаються і закріплюються приміщення навчальних закладів, клубів та інших придатних для цього будинків

Члени сімей робітників і службовців господарських об'єктів, які продовжують свою виробничу діяльність в категорійних містах, підлягають розміщенню, як правило, разом з головами сімей. Але через недостатню місткість районів евакуації, вони можуть розміщатися у більш віддалених пунктах, але на тих же евакуаційних напрямках. Ці питання вирішують обласні та районні органи управління ІДО, виходячи з конкретних умов і реальних можливостей.

У найвіддаленіші райони евакуюються робітники і службовці тих господарських об'єктів, які припиняють свою виробничу діяльність у воєнний час, а також все непрацездатне та незайняте у виробничій діяльності населення.

Для евакуації робітників і службовців, які продовжують роботу в категорійних містах і підвезення робочих змін на роботу, в першу чергу, виділяються приміські та пасажирські потяги.

Автомобільний транспорт, що призначений для евакуації населення, формується в автомобільні колони, які закріплюються за маршрутами. При цьому не допускаються автомобільні евакоперевезення на великі відстані, особливо на тих напрямах, де достатньо розвинуті залізничні або водні шляхи сполучення.

Автомобільний транспорт сільських районів використовується для вивезення .евакуйованих із станцій, портів і пристаней висадження до місць розселення.

На річкових судах перевозяться перш за все робітники, службовці підприємств та установ водного транспорту, а також об'єктів, які розміщені поблизу портів, пристаней і причалів та члени їх сімей.

Повітряний транспорт використовується переважно для вивезення на далекі відстані урядових органів, співпрацівників наукових установ, конструкторських бюро з унікальною апаратурою, діяльність яких переноситься у нові райони.

Значна частина населення може виводитись пішки. Пішим порядком, як правило, евакуація планується на відстань добового переходу (30-40 км). Виведення населення пішки організовується колонами по дорогах, які не використовуються для інших перевезень, або за позначеними маршрутами і колонними шляхами.

Для організованого руху піших колон розробляються схеми маршрутів, на яких вказуються:

склад колон;

маршрут  руху;

вихідний пункт;

- пункти регулювання руху і час їх проходження;

райони і тривалість привалів;

медичні пункти та пункти обігрівання;

проміжний пункт евакуації (ППЕ);

порядок і терміни виведення (вивезення) колон з цього пункту в район   постійного розміщення;

- сигнали управління та оповіщення.

Чисельність піших колон коливається від 500 до 1000 осіб. Швидкість руху колон на маршруті складає в межах 4-5 км/год., а дистанція між колонами - до 500 м. Під час проходження маршу через кожні 1 -1,5 год. руху роблять невеликі привали тривалістю 10—15 хв., а на початку другої половини добового переходу влаштовують великий привал на 1-2 год., як правило, за межами зони можливих руйнувань.

Для населення, райони розміщення якого розташовані на великій відстані, передбачаються проміжні пункти евакуації (ППЕ), які розміщуються за межами зон можливих руйнувань. На ППЕ організовується реєстрація прибулих (як правило, пішим порядком), тимчасове їх розміщення, забезпечення їжею, водою, укриття в захисних спорудах та подальшу відправку (транспортом) до районів постійного розміщення.

Закінченням евакуації вважається час виведення (вивезення) за межі зон можливих сильних руйнувань і зон затоплення всього населення, за виключенням працюючих змін, які продовжують роботу в містах.

Для виконання евакуаційних перевезень органи управління Цивільної оборони разом із транспортними органами планують використання усіх видів

транспорту протягом короткого часу і складають розрахунки на вивезення населення за групами в більш довготривалі терміни.

Для проведення евакозаходів у стислі терміни розробляються спеціальні графіки, які забезпечують максимальне використання можливостей усіх видів транспорту і які передбачають початок вивезення населення з будь-якої години доби.

Транспорт розподіляється за еваконапрямками і видами перевезень, підвезенням робочих змін, евакуацією матеріальних цінностей.

Для проведення евакозаходів у більш триваліші терміни складаються розрахунки на вивезення кожної підгрупи населення, не зайнятого в сфері виробничої діяльності та сфері обслуговування, зокрема, без порушення діючих у мирний час графіків руху, виходячи з середньодобових можливостей, які використовуються для евакуації різними видами транспорту.

Організацією проведення евакуаційних заходів займаються начальники і штаби цивільної оборони міста, міських районів і господарських об'єктів. Безпосередньо здійснюють евакозаходи спеціально організовані підрозділи місцевих органів державної виконавчої влади. Для проведення евакуації населення на допомогу штабам цивільної оборони створюються евакуаційні органи.

До них належать:

- обласні, міські, районні та об'єктові евакокомісії;

евакуаційні комісії міністерств, відомств, організацій та установ;

збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);

приймальні евакокомісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти (ПЕП);

- пункти посадки і висадки, а також проміжні пункти евакуації (ППЕ);
Евакуаційні   та   евакоприймальні   комісії   є   відповідними   органами

державної влади, керівники господарських об'єктів несуть повну відповідальність за виконання всього комплексу заходів з евакуації населення і за всебічне забезпечення цих заходів.

Склад комісії призначається органами державної влади всіх рівнів, а на об'єктах - наказами і розпорядженнями їх керівників. Евакуаційні та евакоприймальні комісії очолюють заступники держадміністрацій, а на об'єктах — заступники керівників.

ЗЕП призначені для зібрання, реєстрації населення, що евакуюється і для відправлення його на пункти посадки. Вони розгортаються поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней у місцях, які забезпечують умови зібрання підготовки і посадження людей на транспорт.

Кожному збірному евакопункту привласнюється порядковий номер, до нього приписують найближчі об'єкти, установи та організації, а також населення житлово-експлуатаційних контор.

Для   організації   приймання   і   розміщення   міського   населення,   що евакуюється, а також постачання його, усім необхідним, створюються приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів.

На ПЕП покладається: зустріч населення, що прибуває на пункти висадки та організоване відправлення людей до місць розквартирування.

Евакуація при аварії на АЕС. Особливістю проведення евакозаходів у 30-кілометровій (50 км) зоні є те, що вони можуть проводитись на території забрудненій радіоактивними речовинами, і відрізняються: від класичних варіантів, розроблених на воєнний час, з вивозом як міського, так і сільського населення, а також вивозом (вигоном) сільськогосподарських тварин.

Принцип евакуації з міст і населених пунктів - територіальний, а з сільської місцевості виробничо-територіальний.

Транспорт прибуває безпосередньо до під'їздів будинків, приватних будинків, до захисних споруд. Під час посадження людей в автомобільний транспорт або виходу їх до евакопотягів ведеться особовий облік населення. Реєстрація евакуйованих з приватного сектору міст та сільської місцевості проводиться відповідальними особами безпосередньо в автобусах по мірі їх завантаження.

Одночасно з вивозом населення сільської місцевості проводиться відвантаження тварин, до цього підключаються навантажувальні команди з складу робітників сільського господарства, що евакуюються в останню чергу.

Евакуація населення із пристанційних населених пунктів (міст), а також населення і тварин із сільської місцевості проводиться в 2 етапи:

1  від місць находження людей до межі, зони дії уражуючих факторів;

2 від межі зони забруднення до пунктів розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

На зовнішній межі зони можливого забруднення розміщуються проміжні пункти евакуації (ППЕ), які повинні забезпечувати: облік, перереєстрацію, дозиметричний та хімічний контроль, санітарну обробку, відправку населення до (місць) пунктів їх розміщення в заміській зоні. При необхідності на ППЕ проводиться обмін або спецобробка забрудненого одягу та взуггя. На ППЕ проводиться пересадження населення з транспорту, що прибув із забрудненої місцевості на "чистий" транспорт. "Забруднені" транспортні засоби використовуються тільки для перевезень на зараженій території.

Власники приватного транспорту зі своїми сім'ями від'їздять самостійно до ППЕ (КПП), де проходять дозиметричний контроль і реєстрацію. У випадку забруднення приватних автомобілів вище допустимих норм, вони направляться на площадку відстою, а господарям видається відповідний документ.

Евакуація   при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах (ХНО).

У разі загрози ураження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) населення, особливо незабезпеченого засобами індивідуального захисту (313), а також в умовах недостатньої кількості захисних споруд з

відповідним фільтровентиляційним устаткуванням, важливе значення мають терміни евакуації з моменту виявлення зараження.

Найважливіше значення для прийняття заходів з евакуації населення має своєчасне оповіщення населення про загрозу ураження. Враховуючи швидкість зміни обстановки і непередбаченість наслідків аварій із викидом СДОР, найефективнішим засобом захисту населення є його відселення з небезпечного району.

Розрахунок на відселення населення із зон хімічного ураження розробляється за кількома варіантами, з урахуванням попутного вітру, завчасно. Евакуація проводиться, як правило, пішим порядком із залученням усіх видів транспорту в напрямку, перпендикулярному напрямку вітру.

У практичній діяльності при організації захисних заходів, необхідно розумно застосовувати всі засоби захисту населення, віддаючи перевагу у кожному конкретному випадку тому з них, який більше відповідає даній ситуації.

4. Особливості організації захисту дітей при НС, обов'язки дорослих

Особлива відповідальність за підготовку до захисту і захисту дітей у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу лягає на все доросле населення і в першу чергу на батьків, керівників, вихователів і медичних працівників дитячих закладів.

Успішне виконання великого і відповідального завдання залежить від рівня підготовки по ІДО дорослого населення, яке зобов'язане знати засоби і заходи захисту дітей.

З виникненням небезпечної ситуації керівники шкіл і дитячих закладів вживають заходи по захисту дітей згідно з планом ІДО (плани ЦО складаються на всіх підприємствах (об'єктах) незалежно від форми власності). Керівникам з виникненням небезпеки потрібно пояснити порядок укриття дітей в захисних спорудах, забезпечити засобами індивідуального захисту (дитячими протигазами ДП-бм, ДП-6; ПДФ-7, ПДФ-Д, ПДФ-ш і дитячими захисними камерами КЗД-4), медичними засобами захисту. Якщо необхідно - виготовити ватно-марлеві пов'язки, підготувати дитячий одяг і взуття для захисту шкіри від радіоактивних, отруйних і біологічних засобів.

Підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в захисних спорудах. У цей час діти повинні весь час знаходитись під наглядом дорослих. Отримавши засоби захисту для дітей, дорослі перевіряють їх справність і тренують дітей, особливо молодшого віку. При цьому необхідно враховувати психологічні і фізіологічні особливості дітей.

Діти дошкільного і шкільного віку повинні знаходитись у протигазах під наглядом дорослих.

Треба перевіряти себе на знання порядку використання медичних засобів захисту, які знаходяться в індивідуальній аптечці АІ-2 і індивідуального протихімічного пакету.

Слід пам'ятати, що із АІ-2, крім знеболюючих засобів і радіозахисного засобу №2 дітям віком до 3-х років на один прийом дають чверть таблетки, а дітям від 8 до 15 років - половину дози дорослого. Рідиною з протихімічного пакету можна обробити шкіру дітей старших 7 років, а для дітей від 1,5 до 7 років використовувати лужно-пероксидну рецептуру.

При отриманні розпорядження про евакуацію батьки і керівники дитячих закладів і шкіл зобов'язані взяти підготовлені для дітей засоби індивідуального захисту, їх речі, продукти харчування, документи і прибути з дітьми на ЗЕП. Пильно слідкувати за дітьми, не дозволяти їм відлучатись. При посадці на транспортні засоби і у дорозі контролювати поведінку дітей і строго дотримуватись встановленого порядку і заходів безпеки. Посадка дітей на транспортні засоби проводиться в першу чергу. При переїзді залізницею слідкувати, щоб на зупинках діти не виходили з вагонів без дорослих. Прибувши в населений пункт, призначений для розселення, необхідно зразу ж вияснити наявність і місцезнаходження захисних споруд, а якщо їх немає, то вжити заходи щодо будівництва найпростіших укрить або пристосування під них погребів, підвалів і інших заглиблених приміщень. При отриманні сигналу про небезпеку необхідно діяти так, як рекомендує штаб ЦО при передачі сигналу. Якщо рекомендується укритись в захисних спорудах, то дорослі повинні швидко одягти дітей молодшого віку, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4 (камеру захисну дитячу) — камеру завчасно не герметизувати. Допомогти зібратись дітям старшого віку, взяти підготовлені речі, продукти харчування, документи і піти у сховище або протирадіаційне укриття. При заповненні сховищ в першу чергу пропускаються жінки з дітьми. У сховищі дітей розташовують ближче до повітропроводів.

В захисних спорудах діти повинні виконувати всі вказівки дорослих. Обслуговуючий персонал захисних споруд, дорослі повинні утворити максимально сприятливі умови для тривалого перебування дітей у захисних спорудах. Перебуваючи разом з дітьми, дорослі повинні підтримувати спокій і бути терплячими.

Якщо сталося радіоактивне зараження місцевості, то діяти слід за вказівками штабу ЦО.

Якщо необхідно, потрібно дати дітям радіозахисний засіб №1 із аптечки АІ-2, допомогти одягнути засоби індивідуального захисту (не забути одягти їх самому), взяти індивідуальні речі, продукти харчування і укритись в захисній споруді. В ПРУ при необхідності використовують респіратори і ватно-марлеві пов'язки, а протигази повинні бути підготовленими до використання. Після випаду із хмари ядерного вибуху радіоактивних речовин необхідно строго дотримуватись правил поведінки на зараженій місцевості і слідкувати, щоб їх виконували діти.

При надзвичайній ситуації, яка виникла у зв'язку з аварією на хімічно небезпечному підприємстві або застосуванням хімічної зброї, батьки, а також дорослі зобов'язані надягти на дітей протигази, пристосовані для захисту від ОР, одяг і взуття. Маленьких дітей помістити в камери захисні дитячі, загерметизувати їх і сховатись у захисній споруді.

Знаходячись в ПРУ або найпростіших укриттях, необхідно дати дітям засіб проти отруєння фосфороорганічними ОР із аптечки АІ-2, одягти на себе і на дітей протигази, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4.

Якщо ОР потрапили на відкриті ділянки шкіри або одяг дітей, то необхідно якнайшвидше обробити заражені місця дегазуючим розчином.

Після виходу із зараженої місцевості потрібно негайно провести часткову або повну санітарну обробку. При виявлені біологічного зараження для захисту дітей використовують захисні споруди, засоби індивідуального захисту і протибактеріальний засіб із аптечки АІ-2.

При несподіваній хворобі дитини потрібно негайно сповістити найближчий лікувальний заклад, а до прибуття медичних працівників вжити заходи до. ізоляції дитини.

В умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу необхідно заборонити дітям відлучатись з дому, їсти сирі, немиті, необроблені продукти харчування. Потрібно уважно стежити за виконанням дітьми правил особистої гігієни.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40614. Управление требованиями к системе. Оценка затрат на разработку ПО 23.18 KB
  Средства управления требованиями Перед тем как управлять требованиями разберемся что такое требование и что такое управление требованиями и зачем это нужно. Требование это любое условие которому должна соответствовать разрабатываемая система или программное средство. Требованием может быть возможность которой система должна обладать и ограничение которому система должна удовлетворять. В соответствии с Глоссарием терминов программной инженерии IEEE являющимся общепринятым международным стандартным глоссарием требование это:Условия...
40617. Общая характеристика CASE-средств 58.5 KB
  Первоначальное значение термина CSE ограниченное вопросами автоматизации разработки только лишь программного обеспечения в настоящее время приобрело новый смысл охватывающий процесс разработки сложных ИС в целом. С самого начала CSEтехнологии развивались с целью преодоления ограничений при использовании структурной методологии проектирования сложности понимания высокой трудоемкости и стоимости использования трудности внесения изменений в проектные спецификации и т. Таким образом CSEтехнологии не могут считаться самостоятельными они...
40618. Репозитории в CASE – средствах 17.67 KB
  Основа CSEтехнологии использование базы данных проекта репозитория для хранения всей информации о проекте которая может разделяться между разработчиками в соответствии с их правами доступа. Репозиторий может хранить свыше 100 типов объектов: структурные диаграммы определения экранов и меню проекты отчетов описания данных логика обработки модели данных их организации и обработки исходные коды элементы данных и т. При этом возможности репозитория обеспечивают несколько уровней интеграции: общий пользовательский интерфейс по всем...
40619. Классификация CASE-средств 32 KB
  Современные CSEсистемы классифицируются по следующим признакам: 1 По поддерживаемым методологиям проектирования: функционально структурноориентированные объектноориентированные и комплексноориентированные набор методологий проектирования; 2 По поддерживаемым графическим нотациям построения диаграмм: с фиксированной нотацией с отдельными нотациями и наиболее распространенными нотациями; 3 По степени интегрированности: tools отдельные локальные средства toolkit набор неинтегрированных средств охватывающих большинство этапов...
40620. Средство документирования - SoDA 18.2 KB
  По задаваемым пользователем шаблонам SoD компилирует документацию собирая в один документ текстовые и графические данные из различных источников например из моделей созданных в Rtionl Rose. Как и любая система отчетности SoD базируется на тех данных которые получает из сторонних программ. SoD поддерживает всю линейку продуктов Rtionl Softwre позволяя создавать сложные комбинированные отчеты на основе выходных данных программ состава Rtionl Suite.
40621. Средство управления проектом - OpenPlanProfessional 60.51 KB
  Open Pln предоставляет руководителям обширный набор инструментов для эффективного принятия управленческих решений и оптимизации выполнения программ с учетом временных и ресурсных ограничений. Следующие функции Open Pln нацелены на обеспечение управления программами: Пулы ресурсов совместно используемыех в мультипроектах Единые коды и календари доступные в мультипроектах Выравнивание ресурсов для мультипроектов Назначение приоритетов проектов Суммирование параметров по уровням работ ресурсов Возможность задания взаимосвязей между...
40622. Проектирование технологического процесса обработки стакана 6.47 MB
  Под «технологией машиностроения» принято понимать научную дисциплину, изучающую преимущественно процессы механической обработки деталей и сборки машин и попутно затрагивающую вопросы выбора заготовок и методы их изготовления.