48067

Міжнародна економіка. Опорний конспект лекцій

Конспект

Мировая экономика и международное право

Міжнародне регулювання і нагляд Економічні Фінансові Міжнародні організації Форми МЕВ Міжнародна торгівля Міжнародний рух чинників виробництва Міжнародна торгівля фінансовими інструментами Товарами Послугами Капітал Робоча сила Технології Валютою Цінними паперами Кредитами Розрахунки Державне регулювання Регулювання зовнішньої торгівлі Регулювання руху чинників виробництва Валютне та банківське Регулювання Мікроекономічна політика Макроекономічна політика Базові поняття...

Украинкский

2013-12-06

265.5 KB

30 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Міжнародна економіка”

для студентів фінансово-економічного факультету

денної та заочної форм навчання

Полтава 2004

Полтава   ПолтНТУ   2004

 Опорний конспект лекцій з дисципліни „Міжнародна економіка” для студентів фінансово-економічного факультету денної та заочної форм навчання / Полтава: Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2004 р. - 35 с.

 Укладачі: Дубіщев В.П., доктор екон. наук, професор; Кочерга І.О., асистент.

 

 Відповідальний за випуск: завідувач кафедри економічної теорії     Дубіщев В.П., доктор екон. наук, професор.

 Рецензент: Бек М.О., к. е. н., доцент.

    Затверджено радою університету

    Протокол № 12 від 2.04.2004 р.

Редактор   Я.В.Новічкова

Коректор    Н.О. Янкевич


ТЕМА №1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАДАЧІ

ДИСЦИПЛІНИ “МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА”

ПЛАН

1. Предмет дисципліни “Міжнародна економіка”.

2. Сучасна методологія пізнання міжнародної економіки.

3. Цілі, задачі і взаємозв’язок „Міжнародної економіки” з іншими економічними дисциплінами.

1. Предмет дисципліни “Міжнародна економіка”.

Предметом дисципліни „Міжнародна економіка” є система мікро- та макроекономічних взаємовідносин, що виходять за національні межі у процесі інтернаціоналізації та глобалізації.

Дисципліна орієнтована на вивчення системи міжнародної економічної діяльності та об’єктивних законів і принципів її розвитку, отримання знань щодо умов, форм, методів та основного інструментарію міжнародної економіки в процесі інтеграції її сучасних господарських структур. Крім того, передбачається вивчення можливостей інтеграційних союзів, що вже сформувалися в світі.

Розвиток світового ринку товарів на зламі ХІХХХ ст. призвів до інтенсифікації міжнародного економічного співробітництва, яке стало поступово виходити за межі міждержавного обміну товарами. Розвиток виробничих сил і зростання фінансового капіталу призвели до виникнення світового господарства. Міжнародна економіка (МЕ) (world economy, світова економіка, світове господарство) – це сукупність національних економік країн світу, пов'язаних між собою мобільними чинниками виробництва, грошовими потоками а також процесами інтернаціоналізації, інтеграції та глобалізації. Основою виникнення і існування МЕ як системи є її цілісність, яка передбачає економічну взаємодію всіх складових частин системи на достатньо стійкому рівні. МЕ відноситься до числа досить складних систем, які характеризуються множинністю елементів системи, ієрархічністю і структурністю. Найрухомішою частиною МЕ є світовий ринок, що являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами МЕ, які пов’язані між собою участю у міжнародному поділі праці.

2. Сучасна методологія пізнання міжнародної економіки.

Теоретичною основою аналізу сучасної світової економіки є застосування як загальнонаукових методів пізнання, серед яких, зокрема, системний; структурно-функціональний, метод аналізу та синтезу, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, метод аналогій, моделювання, діалектичний метод, так і врахування сучасних тенденцій у світовій економічній думці.

  

Міжнародне

регулювання і нагляд

Економічні

Фінансові

Міжнародні організації

 

Форми  МЕВ

Міжнародна

торгівля

Міжнародний рух

чинників виробництва

Міжнародна торгівля

фінансовими інструментами

Товарами

Послугами

Капітал

Робоча сила

Технології

Валютою

Цінними

паперами

Кредитами

Розрахунки

Державне регулювання

Регулювання

зовнішньої торгівлі

Регулювання руху

чинників виробництва

Валютне та банківське

Регулювання

Мікроекономічна політика

Макроекономічна політика

Базові поняття

                                 Світова економіка

                      Світовий ринок

            Міжнародний поділ праці

Рисунок 1 Структура світової економіки

Попереднє економічне знання, в тому числі його класичні зразки, мало переважно розсіяний характер, тобто охоплювало окремі економічні ареали, головним чином тогочасні національні економіки, чи то розвинуті – Німеччина, Франція, Іспанія та ін. Крім того, в економічній науці домінувала європоцентристська або західна парадигма. До того ж у рамках цієї парадигми існували й існують різноманітні, часто прямо протилежні школи та напрями. Це беззаперечно свідчить про те, що до теперішнього часу не вдалося сформувати хоча б основи універсальної економічної науки, своєрідної економічної філософії, близької до тих, що є загальновизнаними в системі наукового знання. Обмеженість сучасних економічних поглядів проявляється в тому, що вони досі мають локальний характер, охоплюючи хоч і найбільш розвинуту, але далеко не всю глобальну економічну систему. Ще один суттєвий недолік сучасної економічної науки - надмірна ускладненість, абстрагованість від реальних економічних процесів, яка межує з і схоластикою, що завжди свідчить про поглиблення кризових процесів у науці.

Отже, економічне знання пішло шляхом онтогенезу, акцентуючи увагу передусім на індивідуальних змінах, значно менше зважаючи на загальноекономічні. На межі другого і третього тисячоліть загальні соціологічні зрушення та протиріччя, тотальне, розсіяне знання, що ним дотепер є економічна теорія, переростає у синтез глобального, концентрованого, загально планетарного знання. Домінуючим в економічній теорії стає філогенез, що передбачає вивчення родових, історичних властивостей та якостей, пріоритет дедуктивного мислення над індуктивним.

3. Цілі, задачі і взаємозв’язок дисципліни з іншими економічними дисциплінами.

Основною метою дисципліни „Міжнародна економіка” є формування системи знань з міжнародної економіки, умов, форм, методів, основного інструментарію міжнародної економічної діяльності.

Завданням курсу є вивчення сутності та тенденцій інтернаціоналізації економіки, форм, методів, суб’єктів, рівнів міжнародної економічної діяльності, принципів і середовища її розвитку, практики здійснення і механізмів регулювання; набуття вмінь аналізувати і оцінювати світогосподарські явища і процеси у контексті національних інтересів України.

У процесі вивчення курсу з даної дисципліни стоїть завдання - сформувати у студентів стійкі поняття, знання зі світової економіки та міжнародних економічних відносин у межах професійної діяльності майбутніх спеціалістів.

Курс базується на таких дисциплінах:

  •  економічна теорія;
  •  мікроекономіка;
  •  макроекономіка;
  •  розміщення продуктивних сил;
  •  фінанси;
  •  державне регулювання економіки;
  •  господарське законодавство.

Зокрема, дисципліна “Розміщення продуктивних сил” передбачає розгляд питань з теми “Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і її регіонів”; дисципліна “Державне регулювання економіки” – “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності”; дисципліна “Господарське законодавство” – “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”.

ТЕМА № 2. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ПЛАН

1. Сутність та основні види МЕВ.

2. Суб’єкти та рівні здійснення МЕВ.

3. Особливості держави як суб’єкта МЕВ.

4. Особливості розвитку сучасної МЕ та МЕВ.

Рекомендована література: [4; 6; 11].

1. Сутність та основні види МЕВ.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це система господарських зв'язків між національними економіками окремих країн та їх суб’єктів господарської діяльності. МЕВ мають яскраво виражений системний характер. МЕВ - це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних кордонів.

Зовнішньо економічна діяльність (ЗЕД) – це функціонування різних суб’єктів господарської діяльності у даній країні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території даної країни, так і за її межами, тобто на взаємовідносинах заснованих на законах ЗЕД.

Міжнародні економічна діяльність – це будь-яка економічна діяльність, що відбувається між резидентами і нерезидентами даної країни, на будь-якій території, навіть у нейтральних водах.

Існуючі форми МЕВ можна згрупувати за наступними видами:

1 міжнародний поділ праці (МПП);

2 міжнародна торгівля (МТ);

3 – міжнародний рух капіталу (МРК);

4 – міжнародна міграція робочої сили (МРРС);

5 – міжнародний технологічний обмін (МТО);

6 міжнародна економічна інтеграція (МЕІ).

2. Суб’єкти та рівні здійснення МЕВ.

Суб’єкти МЕВ - це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Під суб’єктом права взагалі слід розуміти – фізичні і юридичні особи, які у відповідності до закону мають суб’єктивні права та юридичні обов'язки, що дають їм можливість приймати участь у відповідних правових відносинах.

Класифікація суб’єктів МЕВ:

За рівнем функціонування суб’єктів національної економіки, що приймають участь в МЕВ:

  •  суб’єкти мікрорівня (підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі фізичні особи);
  •  мезорівня (регіони, галузі економіки, котрі займаються ЗЕД);
  •  макрорівня (держави, групи держав, міжнародні організації).

За характером суб’єктів:

  1.  фізичні особи; 2) юридичні особи; 3) об’єднання фізичних та юридичних осіб; 4) держави; 5) міжнародні організації.

За критерієм правоспроможності суб’єктів:

- фізичні особи - це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені і не представляють ніяких фірм.

- юридичні особи - це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають наступним ознакам, що установлюються законодавством відповідної країни (наприклад, постійність існування, наявність власного майна, право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності, право від свого імені бути позивачем у суді, самостійна майнова відповідальність.

В свою чергу юридичні особи поділяються на:

а) юридичні особи публічного права (наприклад, держава як верховна влада, підрозділи державного апарату й державно-територіальних об’єднань, суспільно-політичні угрупування й організації державного значення);

б) юридичні особи приватного права (наприклад, товариства з обмеженою та необмеженою відповідальністю, акціонерні та командитні товариства).

Головними суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнародні підприємства або корпорації, серед яких виділяють багатонаціональні (МНК) та транснаціональні корпорації (ТНК).

МЕВ можна розподілити за наступними рівнями:

За рівнями функціонування суб’єктів МЕВ у національній економіці:

- мікрорівень (зв’язки між фірмами різних країн);

- мезорівень (зв’язки галузевого й регіонального значення);

- макрорівень (державні і міждержавні економічні процес).

За ступенем розвитку стосунків між суб’єктами, ступенем тривалості дії угод і взаємодії економік:

1) міжнародні економічні контакти (найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами);

2) міжнародна економічна взаємодія (добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на певний період часу).

3) міжнародне економічне співробітництво (міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах);

4) міжнародна економічна інтеграція (найвищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами).

Кожний вищий рівень не являє собою щось протилежне  до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.

3. Особливості держави як суб’єкта МЕВ.

Держава є основним і універсальним засобом здійснення як політики, так і економіки. Вона створює економічні та правові передумови для ефективної діяльності окремих елементів економіки. Так, держава є особливою організацією політичної влади, яка існує лише в соціально неоднорідному суспільстві. Вона характеризується рядом ознак, що, по - перше, відрізняють її від суспільної влади в додержаний період, а по-друге, підтверджують її роль як основного знаряддя здійснення політичної влади. До ознак будь - якої держави слід віднести такі: територія; 2) політичний публічний характер  влади, що втілюється в державно-правових інститутах; 3) суверенітет; 4) механізм держави; 5) загальнообов'язкові правила поведінки — правові норми; 6) система податків.

Особливою є участь у МЕВ такого їх суб’єкта як держава. Держава-це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до інших держав.

Як суб’єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:

1) через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнародних операцій;

2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури держава може сприяти (або заважати) міжнародній діяльності інших суб’єктів.

Основним суб'єктом світової економіки та міжнародних економічних відносин є держави, як економічно відособлені країни, які здійснюють міжнародний обмін. Держави можуть бути різними за своїми соціальна-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Але, незалежно від цього, кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжнародних економічних відносин. Україна, наприклад, виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах.

Особливості держави як суб'єкта світової економіки в першу чергу витікають із таких основних ознак держави: наявності відокремленої правової, грошової та податкової систем, узгодження яких із міжнародними стандартами викликає цілу низку проблем при інтеграції даної країни у світову спільноту. Серед інших особливостей держави як суб’єкту МЕВ, можна виокремити наступні: 1) держава схильна сприяти покращенню умов господарської діяльності для державних підприємств; 2) держава користується правом імунітету, який слід розуміти як неможливість позову на неї іншою іноземної держави. Імунітет - слово латинського походження і в перекладі на українську мову означає звільнення від чого-небудь. У міжнародному праві імунітет держави розглядається як принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред'явлений позов у суді іноземної держави. Наявність імунітету у держави не означає, що ним наділені і відповідні господарські організації, наприклад державні, які виступають як юридичні особи. У даному випадку йдеться про зовнішньоторговельне об'єднання, морські пароплавства, в оперативному управлінні яких знаходяться державні торгівельні судна.

Існування принципу роздільної майнової відповідальності між державою і її юридичними особами означає, що за невиконання зобов'язань перед іноземними контрагентами (фірмами) майнову відповідальність несуть юридичні особи самостійно. Ці положення зазначають у законодавстві даної країни. Наприклад, в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність ", зазначено, що Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, як і вони не несуть такої відповідальності за дії України як держави.

4. Особливості розвитку сучасних МЕВ.

Особливостями розвитку сучасних МЕВ є:

розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передусім у формах вивезення-ввезення капіталу, робочої сили і технології;

зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, в першу чергу у межах транснаціональних корпорацій;

економічна політика країн, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двох- і багатосторонній основі;

виникнення економіки відкритого типу у межах багатьох держав і міждержавних об’єднань;

зростання інтенсивності регіональних інтеграційних процесів;

поступова зміна економічної основи сучасної цивілізації (індустральна модель розвитку витісняється постіндустріальною).

Об’єкти МЕВ – це економічні ресурси, що знаходяться у розпорядженні тієї чи іншої країни і є предметом міжнародного обліку (сировина, товари, послуги, матеріально – грошові та трудові ресурси ).

У сучасній МЕ спостерігаються наступні тенденції стосовно об’єктів МЕВ.

1) Одночасно зі зростанням свого економічного розвитку, країни починають експортувати наукомісткі ресурсозберігаючі та високотехнологічні товари і послуги, у той час, як слабко розвинуті країни можуть запропонувати лише власні природні ресурси. При цьому природним є те, що ціни на ці дві категорії експортованих товарів значно відрізняються на користь перших, що збільшує і без того величезний розрив між розвинутими країнами і країнами що розвиваються.

2) Розвинуті країни імпортують в основному високотехнологічне обладнання, сировину і нові технології, а менш розвинуті змушені закуповувати на зовнішніх ринках товари споживання та продовольство, що збільшує і без того величезний розрив між розвинутими країнами і країнами що розвиваються.

ТЕМА № 3. СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МЕВ

ПЛАН

1. Поняття середовища МЕВ, його структуризація та особливості.

2. Регулювання та інституціональне забезпечення МЕВ.

3. Міжнародні організації і їх систематизація.

Рекомендована література: [2; 7; 11].

1. Поняття середовища МЕВ, його структуризація та особливості.

Середовище МЕВ - це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Його розділяють на:

- внутрішнє (внутрішня будова системи МЕВ разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку, елементами якого є ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер, постійно чи періодично повторюються за певних умов (наприклад, ЗЕД країн та їхніх суб’єктів; управління міжнародними економічними процесами, регулювання МЕВ; форми і види МЕВ; внутрішні закони функціонування системи МЕВ);

- зовнішнє (зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови реалізації форм МЕВ на різних рівнях).

В свою чергу зовнішнє середовище поділяється за двома критеріями: 1) за сферами впливу (політико-правове, соціально-культурне, економічне та інфраструктурне); 2) за безпосередністю впливу дії (середовище прямого впливу (постачальники, споживачі, конкуренти тощо); непрямого впливу (політичний та економічний устрій, загальна нормативна законодавча база, соціально-економічні традиції тощо).

Особливості зовнішнього середовища: 1) тісний взаємозв’язок між його сегментами; 2) складність та різноманітність; 3) відносна невизначеність багатьох параметрів.

В цілому, зовнішньому середовищу МЕВ притаманне певне протиріччя. З одного боку, воно є досить стабільним внаслідок інерційності розвитку політичної, економічної, соціальної. структур. З іншого боку, за низкою параметрів воно є досить динамічним, особливо у процесі розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних систем.

2. Регулювання та інституціональне забезпечення МЕВ.

Як і всяка система, МЕВ потребують існування інфраструктурного забезпечення, яке б здійснювало регулювання їхнього функціонування і розвитку. Інфраструктурне забезпечення МЕВ - це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях.

Органи регулювання МЕВ поділяють на:

міжнаціональні - інституції, які виконують рекомендаційно - координаційні функції, постанови яких бажані для виконання;

наднаціональні - інституції (як правило, блокових об’єднань), які здійснюють наказово-координаційні функції і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.

Міжнародні конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках розвитку міжнародних відносин, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Наприклад, конференції Світової організації торгівлі (СОТ) чи валютні конференції.

Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими органами. Це постійно діючі інститути, завданнями яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також комітетами і комісіями називають підрозділи організацій. Працюють, як правило, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання одного певного завдання. Наприклад, при одному з головних органів ООН - ЕКОСОР працює 5 комітетів і 5 регіональних комісій.

Міжнародні організації - це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад.

1. Міжнародні організації і їх систематизація.

На відміну від національної економіки на рівні світового господарства відсутні якісь спеціальні організації, які б забезпечували підтримання економічної рівноваги. Окремі спроби такого регулювання здійснювались за допомогою низки спеціально створених міжнародних організацій у таких сферах як торгівля, валютно – фінансові та кредитні відносини, промисловий розвиток, навколишнє середовище, регіональне економічне та науково – технічне співробітництво.

Міжнародні організації (МО) беруть участь в МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо. МО класифікують:

за юридичною природою:  міжурядові,  позаурядові;

за складом учасників:  універсальні, регіональні;

за масштабом діяльності:  загального характеру, спеціальної компетенції;

за характером діяльності:  оперативно діючі, координуючі консультативні;

за терміном діяльності:  постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

Приклади МО:

Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Світова організація торгівлі (СОТ) – здійснюють глобальне економічне регулювання в окремих галузях.

СОТ – самостійна організація, яка діє поза системою ООН та регулює більше 80% світового товарообігу.

МВФ – зосереджує свою діяльність на регулюванні валютних курсів, багатосторонньої системи платежів, платіжних балансів країн – членів МВФ;

МБРР – займається середнім та довгостроковим кредитуванням великих інвестиційних проектів.

ТЕМА № 4. СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ФОРМИ

МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ (МПП)

ПЛАН

1. Міжнародний поділ праці, умови і фактори його розвитку.

2. Основні форми МПП.

3. Основні напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Рекомендована література: [4; 12].

1. Міжнародний поділ праці, умови і фактори його розвитку.

Існує декілька визначень міжнародного поділу праці, які прирівнюють значення міжнародного поділу праці і спеціалізації. Наприклад, МПП – це спеціалізація країн на виробництві та експорті тих товарів, які мають найбільш низькі витрати виробництва і вартість порівняно з інтернаціональними витратами на ці товари, що дозволяє отримати необхідний економічний ефект. Інше визначення МПП – це пріоритетний розвиток країнами окремих галузей, у яких вони мають найбільшу порівняльну перевагу з метою обміну продукції цих галузей на товари відносно дешевше вироблені іншими країнами. Але найбільш комплексним є наступне визначення, яке описує МПП як систему:

МПП – це система або спосіб організації спільного виробництва, при якому підприємства різних країн спеціалізуються на вироблені певних товарів або послуг, а потім обмінюються ними.

Причини виникнення МПП:

  •  існування можливості зниження капіталоємності випуску нової продукції;
  •  існування можливості досягнення високої якості продукції;
  •  існування можливості досягнення значного збільшення випуску продукції шляхом порівняно невеликого зростання покупок комплектуючих;
  •  можливість підвищення продуктивності праці при реалізації великих економічних завдань.

Чинники МПП: 1) природно – географічні; 2) соціально – економічні; 3) науково – технічні; 4) політичні.

Особливості сучасного МПП:

- розвинуті країни прагнуть розмістити на своїй території високотехнологічне та наукоємне виробництво, яке потребує високої кваліфікації робітників;

- за межі країн, як правило, виносяться технологічні процеси, що не потребують високої професійної підготовки робітників (обробка сировини, збирання готових вузлів на конвеєрі, шкідливе виробництво з великою кількістю відходів);

- розробка та впровадження розвинутими країнами програм забезпечення притоку висококваліфікованих  спеціалістів і наукових робітників з інших країн.

2. Основні форми МПП.

Оскільки сутнісним змістом поділу праці як складного явища є поєднання процесів спеціалізації і кооперування, то основні форми МПП слід розрізняти на форми спеціалізації і форми кооперування.

Форми міжнародної спеціалізації розрізняють, орієнтуючись в першу чергу на різноманітні характеристики продукції, що випускається. Для цього виокремлюють декілька критеріїв. Так, за критерієм кінцевого вигляду продукції міжнародна спеціалізація існує у наступних формах:

  1.  виробництво готових виробів;
  2.  виробництво деталей та вузлів;
  3.  технологічна спеціалізація.

За критерієм широти асортименту продукції окремої галузі:

  1.  часткова (одновидова) предметна спеціалізація (виробництво одного виду продукції);
  2.  багатовидова (n-ної кількості видів даного товару);
  3.  всевидова (всі види даного товару).

Форми міжнародного кооперування розрізняють, орієнтуючись в першу чергу на особливості зв’язків між іноземними партнерами.

За кількістю суб’єктів кооперування буває:

  1.  двохстороннє; 2) багатостороннє.

За кількістю об’єктів:

  1.  одно предметне; 2) багатопредметне.

За галузевою структурою зв’язків:

  1.  внутрішньогалузеве; 2) міжгалузеве.

За територіальним охопленням:

1) регіональне; 2) міжрегіональне; 3) міжконтинентальне.

3. Основні напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Основними напрямками розвитку міжнародної спеціалізації є:

1) торговельні контракти про поставку товарів, які укладаються різними країнами на один, п’ять та більше років;

2) взаємні угоди про спеціалізацію виробництва у різноманітних галузях промисловості та сільського господарства, які передбачають організацію виробництва окремого виду продукції на території даної країни (в угоді визначається місце виробництва товару, але не встановлюються ні масштаби виробництва, ні розміри підприємств);

3) угоди про спільне будівництво великих народногосподарських об’єктів на територіях окремих країн.

Основні напрямки розвитку міжнародного кооперування:

1) встановлення великими корпораціями зв’язків з дрібними та середніми фірмами та їх перетворення на субпостачальників вузлів, деталей та інших часткових продуктів з метою зменшення витрат виробництва;

2) залучення у ролі субпостачальників не тільки дрібних та середніх, але й великих підприємств, які спеціалізуються на виготовленні часткових компонентів для кінцевої продукції;

3) залучення фірмами у ролі спеціалізованих субпостачальників комплектуючих самих транснаціональних корпорацій.

Юридичне оформлення міжнародних зв’язків по кооперуванню існує у вигляді різноманітних угод. Найбільш розповсюдженими є угоди про спеціалізацію та кооперування виробництва, договори про підрядне кооперування, контракти на купівлю-продаж комплектуючих виробів.

ТЕМА № 5. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ.

ПЛАН

1. Теоретичні основи міжнародної торгівлі(МТ).

2. Місце МТ в МЕ та МЕВ. Форми і показники сучасної МТ.

3. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

Рекомендована література: [2; 5; 9].

1. Теоретичні основи міжнародної торгівлі.

МТ – це сфера товарно - грошових відносин на міжнародному рівні, це специфічна форма обміну продуктами праці (товарами або послугами) між продавцями і покупцями різних країн.

Теорії, які пояснюють причини і особливості міжнародної торгівлі, можна розподілити на дві групи: 1) класичні та 2) альтернативні.

 Класичні:

  •  меркантилізм;
  •  теорія абсолютних переваг;
  •  теорія порівняльних переваг.

Альтернативні в свою чергу поділяються на неофакторні та неотехнологічні.

Неофакторні:

модель з урахуванням різної інтенсивності факторів (розробники цієї моделі працювали у напрямку розрахунків витрат виробництва не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту);

модель з урахуванням особливостей попиту (пояснює явище існування ресурсомісткого експорту у країнах із надлишком капіталу (наприклад, США) через наявність капіталомісткого внутрішнього виробництва);

модель з урахуванням неоднорідності факторів (дана модель виокремлює “фізичний” і “людський” капітал та обґрунтовує переважаючу значущість кваліфікованої праці);

модель з урахуванням нових факторів (поряд з трудом і капіталом дана модель враховує також природні ресурси).

Неотехнологічні моделі:

  1.  модель наукомісткої спеціалізації (обґрунтовує спеціалізацію розвинутих країн на виробництві та експорті наукомістких та високотехнологічних товарів, а спеціалізацію країн, що розвиваються, на виробництві і експорті ресурсомістких товарів).

модель “економії на масштабах виробництва” (доводить, що країни з великим внутрішнім ринком повинні розвивати виробництва, які дають “ефект масштабів”, т. ч., у такій продукції порівняльні переваги мають тільки великі країни, а малі країни повинні спеціалізуватися на випуску продукції, яка не дає “ефекту масштабу”.

модель життєвого циклу продукту (кожний продукт проходить 5 стадій від появи до виходу з ринку: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку, на одній з яких фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги);

моделі внутрішньогалузевої торгівлі (відображають міжнародну торговельну практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються практично при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності, тобто, мотивація МТ обумовлена не умовами виробництва, а умовами попиту).

2. Місце МТ в МЕ та МЕВ. Форми і показники сучасної МТ.

 Міжнародна торгівля – це сфера товарно - грошових відносин на міжнародному рівні, це специфічна форма обміну продуктивності праці (товарами або послугами) між продавцями і покупцями різних країн. МТ — історично перша форма міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку МТ використовують систему показників, яка складається з 5 основних груп:

1) абсолютні показники (експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі);

2) структурні показники (товарна та географічна структура експорту та імпорту);

3) показники інтенсивності торгівлі (обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного обігу на душу населення; експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота);

4) підсумовуючі показники (сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг та некомерційних операцій, сальдо балансу з поточних операцій);

5) показники динаміки (темпи зростання та приросту експорту, імпорту та ін.).

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1) різким зростанням обсягів експорту та імпорту;

2) зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн;

3) зміни у товарній структурі світової торгівлі (збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів; інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами);

4) розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК;

5) зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі;

6) посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС;

7) посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньоекономічній політиці більшості країн;

8) поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів.

3. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

У міжнародній торгівлі застосовуються два основних види цін:

- розрахункові (індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик);

- ті, що публікуються (повідомляються у спеціальних і фірмових джерелах інформації; як правило, відображають рівень світових цін: довідкові ціни, біржові котировки, ціни аукціонів, торгів, ціни фактичних операцій, ціни пропозиції великих фірм).

Одними з найбільш відомих видів світових цін, які застосовуються в міжнародній торгівлі, є довідкові ціни, що являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі промислово розвинених країн. Довідкові ціни регулярно публікуються практично по всіх основних видах продукції, що реалізовується на світовому ринку.

Виходячи з особливостей ціноутворення звичайно виділяють дві основні групи цін: 1) ціни на продукцію обробляючої промисловості; 2) ціни на сировину.

1) Світовими цінами на продукцію обробляючої промисловості звичайно є експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції. Експортні ціни базуються на цінах цих компанії на внутрішньому ринку, які частіше за все розраховуються по методу повних витрат або методу прямих витрат.

По методу повних витрат підсумовуються всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, до них додається величина передбачуваного прибутку. Отриманий таким чином очікуваний прибуток від реалізації ділиться на кількість товарів, що виробляються за місяць. У результаті виходить фабрична ціна однієї одиниці виробу. По методу прямих витрат спочатку визначаються декілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані об'єми продажу. З отриманої величини очікуваного прибутку віднімаються змінні витрати. Тим самим визначається націнка - маржинальний прибуток на одиницю продукції і на весь об'єм продажу, що прогнозується. З отриманого маржинального прибутку віднімаються постійні витрати. Отриманий прибуток порівнюється по всіх варіантах, після чого визначається, яка з передбачуваних цін може принести максимальний прибуток. Ціни, розраховані по одному з двох методів, уточнюються за допомогою розгорнутої системи знижок з ціни і надбавок до ціни в залежності від стану кон'юнктури.

2) При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грають не внутрішні витрати і ціни, а співвідношення попиту і пропозиції на відповідних ринках. Для деяких видів сировинних товарів ціни встановлюються основними експортерами, а для інших на основі біржових котирувань. Особливе значення при формуванні цін на багато які види сировинних товарів мають відповідні об'єднання країн-експортерів або виробників, що не характерно для ціноутворення на продукцію обробляючої промисловості. 

ТЕМА № 6. СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ФОРМИ

МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ (МРК)

ПЛАН

1. МРК як форма МЕВ. Цілі, чинники вивозу капіталу та його основні форми.

2. Проблема зовнішньої заборгованості та можливі шляхи її вирішення.

3. Особливості залучення прямих та портфельних інвестицій.

Рекомендована література: [7; 8; 10; 13; 14].

1. МРК як форма МЕВ. Цілі, чинники вивозу капіталу та його основні форми.

Розвиток МТ супроводжується зростанням масштабів МРК, насамперед для її обслуговування (експортні та імпортні міжнародні кредити). На певному етапі економічного розвитку рух капіталу набуває власної інвестиційної мотивації та виступає як окремий вид МЕВ.

 МРК – це рух фінансових потоків між кредиторами і позичальниками різних країн. Причини виникнення МРК пояснюються теорією руху чинників виробництва:

  1.  відмінність між країнами у забезпечені капітальними ресурсами;
  2.  існування високих ставок відсотків у інших країнах.

 

 Особливості МРК як виду МЕВ: 1) висока мобільність; 2) високий ризик      (політичний, економічний (ризик коливання валютних курсів).

 Цілі МРК: 1) отримання прибутку; 2) забезпечення економічного зростання в країні; 3) отримання контролю над економікою інших країн; 4) самозростання капіталу.

Класифікація економічних чинників МРК:

1) глобальні (*стан розвитку світової економіки, міжнародних факторних ринків; *стабільність світової валютної системи; *рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; *розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури);

2) політичні (*політична стабільність; *ступінь втручання уряду в економіку; *відношення до зарубіжних та іноземних інвестицій; *дотримання дво- і багатосторонніх угод);

3) ресурсні (*наявність природних ресурсів; *демографічна ситуація; географічне положення);

4) загальні (*типи економічного росту; *співвідношення споживання і заощадження; *ставка позикового відсотка; *норма чистого прибутку; *рівень і динаміка інфляції; *конвертованість валюти; *стан платіжного балансу).

Основні форми МРК:

1.За джерелами походження капітал, що знаходиться у русі на світовому ринку, ділиться на:

Офіційний (державний) капітал (кошти з державного бюджету, що переміщуються закордон або приймаються з-за кордону за рішенням урядів або міжурядових організацій).

Приватний (недержавний) капітал (кошти приватних (недержавних) фірм, банків і інших недержавних організацій, що переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів).

2. За характером використання капітал поділяється на:

Підприємницький капітал (кошти, що прямо або непрямо вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. У якості підприємницького капіталу частіше за все використовується приватний капітал, хоча або сама держава, або підприємства, що належать їй, також можуть вкладати кошти за кордон).

Позиковий капітал (кошти, що позичаються з метою отримання відсотку. У міжнародних масштабах у якості позикового капіталу в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає досить значних об'ємів).

3. За терміном вкладення капітал поділяється на:

Середньостроковий і довгостроковий капітал  (вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Всі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позиковий капітал у вигляді державних кредитів, звичайно є довгостроковими).

Короткостроковий капітал  (вкладення капіталу терміном менш ніж на 1 рік. Позиковий капітал існує переважно у формі торгових кредитів).

4. За метою вкладення капітал ділиться на:

Прямі інвестиції  (вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу у країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу).

Портфельні інвестиції  (вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування).

2. Проблема зовнішньої заборгованості та можливі шляхи її вирішення.

Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені терміни. Зовнішній борг (ЗБ) – це кількісний узагальнюючий вираз отримання під гарантії уряду та його агентів іноземного позичкового капіталу.

Показники стану ЗБ:

1) норма обслуговування державного боргу (НОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплатити іноземним державам за певний період,, до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг. У міжнародній практиці прийнято вважати, що при перевищенні НОБ  20% країна є неплатоспроможною.

2) рівень державного боргу визначається як відношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП (у %) або до суми експорту (у %).

Світовий банк вважає критичним рівень зовнішнього державного боргу, який знаходиться на рівні 50% ВВП і вище.

Управління зовнішнім боргом – це процес залучення, розміщення (використання) і погашення боргу.

Способи розміщення ЗДБ:

  1.  фінансове розміщення (фінансував інвестиційних проектів);
  2.  бюджетне використання (фінансування поточних бюджетних витрат);
  3.  змішане (бюджетно – фінансове) розміщення.

Джерела погашення ЗДБ:

1) бюджет; 2) золото – валютні резерви країни; 3) кошти від приватизації; 4) нові запозичення.

Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються. Її причини охоплюють усю систему відносин з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Тому криза заборгованості має трактуватися не просто як криза фінансово-кредитних відносин розвинутих країн з молодими державами, а як найбільш узагальнюючий прояв кризи всієї системи світогосподарських відносин між ними.

3. Особливості залучення прямих та портфельних інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - це будь-яке надання кредиту та придбання власності зарубіжного підприємства, певна частина якого передбуває у власності резидента країниінвестора.

На макроекономічному рівні для приймаючих країн привабливість ПІІ обумовлена:

 отриманням доступу до сучасних технологій та управлінського досвіду; збільшуються економічні потужноcті;

 появою не тільки нових матеріальних та фінансових ресурсів, а й мобілізацією та ефективнішим використанням відповідних національних ресурсів;

 стимулюванням конкуренції з усіма позитивними наслідками цього явища.

З іншого боку існують і негативні наслідки імпорту капіталу:

 інвестування як правило пов’язане з подальшим його вивозом (репатріацією);

 дуже часто мотивація іноземного інвестора і національні цілі не співпадають, а іноді спостерігається і дискримінація національного сектору тощо;

 іноземні інвестиції іноді є не каналами передачі технологій, а їх "вивозу" за кордон;

 крупні іноземні інвестори як правило "домовляються" з місцевою оліго- або монополією, що нівелює (послаблює) фактор конкуренції;

 нерегульоване залучення крупних іноземних капіталів може спричинити  соціальну напруженість у суспільстві.

Портфельні інвестиції  вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоч і держави нерідко купують іноземні цінні папери. У рамках міжнародної економіки вивчаються тільки міжнародні портфельні інвестиції, тобто інвестиції в іноземні цінні папери. Тому класифікація цінних паперів, прийнята в рамках міжнародної економіки, дещо інша в порівнянні з теоріями внутрішнього фінансового управління.

Міжнародні портфельні інвестиції класифікуються так, як вони відбиваються в платіжному балансі. Вони розділяються на інвестиції в:

акціонерні цінні папери;

боргові цінні папери (облігації, прості векселя, боргової розписки);

інструменти грошового ринку (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти);

фінансові деривативи (опціони, ф`ючерси, варранти, свопи).

 

В економічній науці прийнято вважати, що прямі інвестиції є більш ризиковані для інвестора оскільки пов’язані із вкладенням його капіталу в одне підприємство. На відміну від них портфельні – зменшують ризик для даного інвестора. Прямі іноземні інвестиції дають більші позитивні зовнішні економічний ефект для країни реципієнта (привнесення нових технологій та менеджменту).

Відмінності у залучення інвестицій у країнах з перехідною економікою: для перехідних економік більш бажаним є прямі іноземні інвестиції, але не стільки з точки зору отримання позитивного економічного ефекту, а з безпосередньо контакту з підприємством реципієнтом. Портфельні інвестицій в цьому плані потребують розвинутого фондового ринку.

ТЕМА № 7. СУТНІСТЬ ТА ФОРМИ

МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ (МРРС)

ПЛАН

1. Сутність і фактори МРРС, її види та форми.

2. Формування та розвиток світових ринків робочої сили.

3. Регулювання міжнародних міграційних процесів, його сучасні особливості.

Рекомендована література: [2; 4; 11].

1. Сутність і фактори МРРС, її види та форми.

Міжнародна міграція робочої сили (МРРС) - переселення працездатного населення з одних держав до інших на строк більше одного року.

Особливості МРРС:

  •  низька мобільність (наявність інституційних бар’єрів);
    •  обернений зв’язок з МРК (низька заробітна плата є основою високої норми прибутку, що є стимулом переливу капіталу у країни з нижчим рівнем заробітної плати).

Чинники: 1) економічні; 2) політичні; 3) соціальні; 4) культурні; 5) релігійні;

    6) етнічні; 7) природно - кліматичні.

 Сучасні риси МРС:

  •  різке зростання МРРС у другій пол. ХХ ст. саме з економічних причин;
  •  набуття МРРС глобального характеру (у МРС приймає участь близько 2% населення планети);
  •  перетворення Західної Європи з регіону еміграції на найбільший центр притягнення іноземної робочої сили.

Види та форми МРРС:

1. За критерієм тимчасовості:

  •  остаточна міграція (постійна);
    •  тимчасова міграція (прискорена (до 3 років), уповільнена);

2. За критерієм напрямку перетинання кордону:

  •  еміграція (виїзд працездатного населення з країни);
  •  імміграція (в'їзд працездатного населення  у дану країну);
  •  репатріація (повернення населення на історичну батьківщину);
  •  рееміграція (повернення емігрантів у країну, з якої вони виїхали).

Ефекти імміграції:

*збільшення конкурентноспроможності продукції даної країни через зниження витрат на заробітну плату іноземцям;

*стимулювання зайнятості корінного населення через споживання іммігрантами товарів та послуг;

*економія коштів на освіті спеціалістів;

*збільшення еластичності ринку праці;

*створення резерву робочої сили за рахунок іммігрантів на випадок кризи чи безробіття;

Ефекти еміграції:

*додаткові джерела валютного доходу у формі надходжень від емігрантів;

*зменшення рівня безробіття;

*значна економічна активність реемігрантів;

*скорочення витрат на навчання, охорону здоров`я;

*інвестиції в економіку рідної країни;

*підвищення добробуту населення;

*втрата інтелектуального капіталу.

2. Формування та розвиток світових ринків робочої сили.

Світовий ринок робочої сили (праці) – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати її праці та соціального захисту. Зовнішній ринок праці формується під впливом двох потоків: еміграції та імміграції робочої сили.

Сегментація ринку робочої сили:

1) робоча сила з відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації та заробітної плати;

2) робоча сила із країн з відносно низьким рівнем розвитку.

3) транснаціональна робоча сила – з високим рівнем міжнародної мобільності.

4) висококваліфіковані спеціалісти у галузі інформатики.

Сучасні риси світового ринку праці:

  •  широка сегментація ринку праці (поява 3 і 4 сегменту);
  •  ускладнення структури попиту на робочу силу (необхідним компонентом попиту країн на робочу силу став попит на іноземних працівників);
  •  зміна звичайного характеру конкурентної боротьби (вона виникає між підприємствами вже на стадії пошуку інтелектуальних ресурсів).

Перелік бажаних іммігрантів:

1) робітники, згодні за мінімальну плату виконувати важку, небезпечну, брудну і некваліфіковану роботу (будівельники, підсобники, сезонні, вахтові, муніципальні робітники);

2) спеціалісти нових і перспективних галузей (програмісти, вузькоспеціалізовані інженери, банківські робітники);

3) спеціалісти зі світовим ім’ям (музиканти, артисти, вчені, спортсмени, лікарі, письменники);

4) представники рідкісних професій (обробники діамантів, реставратори);

5) крупні бізнесмени, що переносять свою діяльність у приймаючу країну.

 

3. Регулювання міжнародних міграційних процесів, його сучасні особливості.

Міжнародні економічні відносини на національному рівні мають обмежену сферу регулювання. Переважно це та частина національного законодавства, яка визначає засади участі країни у цих відносинах. В Україні ці відносини регулюються, наприклад, Законом України “Про міжнародні договори України”. Не слід плутати при цьому міжнародні економічні відносини (відносини, де суб’єктами є держави та міжнародні організації у сфері міжнародної економіки) та зовнішньоекономічні відносини (в них суб’єктами виступають також юридичні та фізичні особи). Останні мають дуже широку сферу регулювання.

На міжнародному рівні міжнародні економічні відносини регулюються:

- міжнародними економічними договорами (добровільними, рівноправними угодами економічного характеру, укладеними між державами, що закріплюють норми та правила, що регулюють міжнародні економічні відносини);

- міжнародними правовими звичаями (певні, самі собою зрозумілі правила організації та здійснення МЕВ, що розвиваються в процесі тривалої практики МЕВ);

- рішеннями міжнародних організацій (оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних відносин, розраховані на неодноразове використання і переважно не мають конкретного адресата);

- міжнародними кодексами поведінки (систематизованими правилами поведінки відповідних суб’єктів МЕВ).

Заходи державного регулювання міжнародного ринку праці:

Традиційні:

1) контроль, обмеження притоку:

- вимоги до кваліфікації, освіти, віку, стану здоров`я;

- кількісне, географічне квотування;

- прямі та непрямі заборони на в’їзд, тимчасові обмеження;

2) стимулювання повернення:

  •  виплата матеріальної компенсації виїжджаючим;
  •  створення робочих місць, професійна підготовка імігрантів.

(1 і 2 заходи передбачають прийняття фінансованих з бюджету програм).

Сучасні заходи превентивного характеру (надання економічної допомоги країнам масової еміграції):

1) зовнішня допомога (фінансова та технічна підтримка країн: надання позик, грантів, сприяння, співпраця в межах програм технічної кооперації, надзвичайна гуманітарна допомога);

2) прямі іноземні інвестиції (філіали ТНК);

3) заходи внутрішньої та зовнішньої політики, що стримують потоки мігрантів країн-експортерів робочої сили (послаблення торговельного протекціонізму по відношенню до країн-експортерів робочої сили, угоди про преференційну торгівлю).

ТЕМА № 8. СУТНІСТЬ ВИДИ ТА ФОРМИ

МІЖНАРОДНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБМІНУ (МТО)

ПЛАН

1. Сутність та передумови розвитку МТО

2. Основні форми МТО.

Рекомендована література: [2; 4; 11;].

1. Сутність та передумови розвитку МТО

Термін „міжнародний технологічний обмін” має два значення.

1. У широкому розумінні МТО – це обмін будь-якими науково – технічними знаннями та виробничим досвідом між країнами.

2. У вузькому розумінні МТО – передача науково – технічних знань, що відносяться до конкретних виробничих процесів та знаходять своє практичне застосування.

Інформація (від лат. Informatio) – роз’яснення відомості про навколишній світ.

Знання – це перевірений практикою результат процесу пізнання дійсності і адекватне її відображення у свідомості людини у вигляді понять, сутність і теорія.

Досвід – це сукупність знань та вчень.

Передумови розвитку МТО:

  1.  становлення постіндустріального інформаційного укладу економіки у національних межах (динаміка НТП (генна інженерія, термоядерний синтез, штучний інтелект та ін. ) а також всеосяжна інформатизація суспільного життя (електрона торгівля, оптиковолоконні та космічні телекомунікації);
  2.  зростання пріоритетності інноваційного підприємництва та ролі інтелектуального капіталу;
  3.  підвищення вимог до мінімізації техногенного та антропогенного впливу на навколишнє середовище.

Новація – нові продукти (процеси) діяльності та організації їх впровадження на до ринковій стадії.

Інновація – це нові товари (процеси) як результат відтворення комерціалізації новацій (ринкова стадія).

2. Основні форми МТО.

Технологія має дуалістичну природу:

1) сукупність способів переробки матеріалів та виготовлення виробів (інтелектуально-пошукова складова);

2) сукупність процесів, що супроводжують ці види робіт і спричиняють до появи їх результатів (матеріально – забезпечувальна складова).

Комплексним визначенням технології, яке втілює в собі обидва аспекти даного поняття, є наступне визначення:

технологія – це система інноваційно – ресурсних процедур створення нових продуктів і процесів.

У відповідності до дуалістичної природи технологій а також особливостей комерційного та некомерційного обміну ними розрізняють наступні форми обміну технологіями, узагальнені у наступній таблиці.

Таблиця 1 Види та форми міжнародного технологічного обміну

Форми обміну

Вигляд технологій

Форми

Руху

Уречевлений

Неуречевлений

Т

О

В

А

Р

Н

І

1. Найрізноманітніша номенклатура продукції виробничої сфери.

2. Потенційно-товарна (ринкова) науково – технічна документація.

1. Патентні й безпатентні ліцензії, ноу-хау, інжиніринг, лізинг, франчайзинг, управлінський консалтинг, наукоємні послуги, копірайт.

2. Іноземні інтелектуальні інвестиції.

К

О

М

Е

Р

Ц

І

Й

Н

І

Н

Е

Т

О

В

А

Р

Н

І

1. Друковані інформаційні масиви у вигляді довідників, періодичних наукових видань.

2. Комп’ютерні банки даних.

3. Безоплатне надання устаткування за програмами міжнародної співпраці.

1. Спільне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

2. Міжнародні міжвузівські стосунки, наукові міжнародні конференції, симпозіуми, семінари.

3. Міжнародне технологічне сприяння (допомога) (технологічні гранти, співфінансування)

Н

Е

К

О

М

Е

Р

Ц

І

Й

Н

І

 

 Світовий ринок технологій – це сукупність міжнародних ринкових відносин цих суб’єктів МЕ з приводу прибуткового використання приватної власності на технології виготовлення продуктів, процеси управління та інші подібні об’єкти; це комерційна форма міжнародного технологічного обміну.

ТЕМА № 9. СУТНІСТЬ ТА ФОРМИ

МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ (МЕІ)

ПЛАН

1. Процеси інтернаціоналізації, транснаціоналізації та інтеграції в теорії та практиці МЕ.

2. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.

3. Взаємозалежність суб’єктів світової економіки як об’єктивна передумова координації економічної політики.

Рекомендована література: [3; 4; 5; 11; 14].

1. Процеси інтернаціоналізації, транснаціоналізації та інтеграції в теорії та практиці МЕ.

Інтернаціоналізація – процес поширення економічної діяльності за національні межі.

Існує інтернаціоналізація капіталу і інтернаціоналізація виробництва.

1) інтернаціоналізація капіталу – розширення сфери діяльності капіталу за межі держави, пов’язаної з розширенням контактів між підприємствами різних країн;

2) інтернаціоналізація виробництва – встановлення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн.

 Транснаціоналізація – це багатоплановий та багаторівневий процес, у якому приймають участь не тільки основні його суб’єкти ТНК, але і міжнародні організації, регіональні об'єднання і угрупування а також держави в особі своїх урядових структур.

 Інтеграція (економічна) – це процес поступового зближення економічних структур національних господарств, рівнів їх економічного розвитку, формування глибоких і стійких взаємозв’язків між ними у основних галузях економіки.

 Глобалізація – це загальний та всебічний процес об'єднання країн світу у вирішенні їх спільних проблем.

Критерієм відмінності цих понять є ступінь інтенсивності та розгалуженості економічних зв'язків між країнамиучасницями.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Так, інтеграція - відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий рівень розвитку МЕВ. Разом з тим, інтеграція - усунення відмінностей між економічними суб'єктами - представниками різних держав.

На мікрорівні розрізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються у країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції: 1) виробнича інтеграція "вниз" (виникнення ТНК); 2) виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції); 3) невиробнича інтеграція "вгору" (що включає і сферу розподілу).

2. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.

Основні етапи міжнародної інтеграції на макрорівні:

*Зона преференційної торгівлі являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є Преференційна система Британського Співтовариства (1932 р.), що об'єднувала 48 держав.

*Зона вільної торгівлі - дія особливого пільгового торговельний режиму для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типові приклади: Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі "США-Канада" (1988 р.), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)."

*Митний союз - угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), в Європейському союзі (з 1968 р.).

*Спільний ринок - забезпечення вільного руху не тільки товарів, але й послуг, капіталів та робочої сили.

*Економічний союз - вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. Такий вигляд має сучасний етап розвитку європейської інтеграції Європейський союз (ЄС).

*Валютний союз – до основних ознак, властивих економічному союзу, додається функціонування єдиної валюти країн-учасниць такого союзу. Прикладом є також ЄС.

*Політичний союз - створюється на основі економічного, де поряд із економічною забезпечується і повна політична інтеграція.

3. Взаємозалежність суб’єктів світової економіки як об’єктивна передумова координації економічної політики.

Інтернаціоналізація господарського життя веде до взаємозалежності національних відтворювальних процесів на світовому рівні. Збільшення ВВП в одній країні в умовах інтернаціоналізації виробництва та обміну сприяє зростанню імпорту товарів та послуг. Збільшення ВВП та імпорту в одній країні  і, відповідно, ВВП у іншій, викликає відповідний попит на імпорт у третіх країнах. Це, у свою чергу, спричиняє до збільшення сукупного попиту в інших країнах, що є додатковою реакцією на початкове розширення попиту в одній країні. Розвинута країна своєю грошовою політикою стимулює внутрішнє виробництво та імпорт, що викликає зростання експорту інших країн. Це приводить до розширення виробництва і зайнятості у світі (“теорія локомотива”). При цьому ступінь економічного пожвавлення в одній країні залежить не тільки від частки її імпорту в іншій країні, а й від впливу її експорту на подальший приріст ВВП.

Для визначення ефекту взаємозалежності важливо знати, наскільки приріст ВВП на 1% в одній країні забезпечує економічне зростання в іншій. На основі економетричної моделі міжнародного зв’язку були підраховані розміри ефекту передання економічного зростання або взаємозалежності. Збільшення витрат у США на 1% приводить до збільшення внутрішнього прибутку на 1,47%, в Німеччині – на 0,23, в Японії – на 0,25, у Канаді  на 0,68, у країнах ОЕСР у цілому – на 0,74% [11].

Не менш важливі наслідки для економік тих чи інших країн має і  зворотне явище. Якщо одна країна змінює свою грошову, кредитну або фіскальну політику, підвищуючи процентні ставки і податки, то проміжним результатом буде зниження попиту на вироблені всередині країни товари і послуги у зв’язку зі зниженням доходів та зайнятості. Частина зниження попиту, яка припадає на іноземні товари, веде до скорочення імпорту. Це у свою чергу призводить до зниження попиту на експорт першої країни, негативно впливаючи на її економіку.

Взаємозалежність нерідко створює складні проблеми національних економік. Так, експортна орієнтація виробництва ставить країну в залежність від зміни світових цін, коливань світового попиту, конкуренції на світовому ринку. Особливо небезпечна така залежність для невеликих країн із вузькою спеціалізацією економіки. Не менш негативні наслідки має імпортна залежність. Зростання світових цін та обмеження на експортні постачання в країнах-експортерах несприятливо відбиваються на країні-імпортері.

Велике значення в цьому плані має диференціація країн за рівнем економічного розвитку, їхньою роллю у світовій економіці. Будова сучасної світової економічної системи дає однобічні переваги головним країнам і групам країн. При цьому виникають проблеми щодо забезпечення найслабшими суб’єктами світової економіки захисту їх економічних інтересів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Зевин Л. Национальные экономические системы в глобальных процессах // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - № 11. – С. 24.
    1.  Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, 2000. – 488 с.
      1.  Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.ІІ. Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Учебное пособие – М.: Международные отношения, 2000. – 486 с.
        1.  Международные экономические отношения: Учебник для вузов/ В.Е.Рыбалкин, Ю.А. Щербанин, Л.В. Балдин и др.; Под ред. Проф. В.Е. Рыбалкина. –М.: ЮНИТИ-ДАНА - 2000. – 503 с.
        2.  Мировая экономика в ХХ веке: потрясающие достижения и серьёзные проблемы // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. - №1. С. 25.
        3.  Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Либідь, 2000. - 192 с.
        4.  Панфілова Т.О. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та руху капіталів // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 2 – С. 88.
        5.  Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения / пер. с фр. О.С. Савкевич. – М.: Прогрес Универс, 1994. - 494 с.
        6.  Портер М. Международная конкуренция: Конкурентные преимущества стран / Пер. с англ. – М.: Международные отношения, - 1993. – 896 с.
        7.  Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підр. для магістрантів з міжнародної економіки і держ. службовців. – Тернопіль: Економічна думка, - 2002. – 504 с.
        8.  Світова економіка: підручник для вузів / Філіпенко А.С., Рогач О.І. та ін.–К.: Либідь, 2001. - 582 с.
        9.  Семёнов К.А. Принципы развития международного разделения труда. – М.: Ассоциация «Гуманитарное знание», -1996. – 281 с.
        10.  Хэррис Мэнвилл Дж. Международные финансы / Пер. с англ. – М.: «ФИЛИНЪ», 1997. – 416 с.
        11.  Яремко Л.А. Фінансова глобалізація і національна економіка // Фінанси України. – 2003. - № 10. - С. 45.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31474. Дослідження форм представлення десяткових чисел у комп’ютері 83.5 KB
  Це можуть бути тексти зображення числа звуки і т. В обчислювальних машинах застосовуються дві форми представлення чисел: природна форма або форма з фіксованою комою точкою; нормалізована форма або форма з плаваючою комою точкою; З фіксованою комою числа зображуються у вигляді послідовності цифр з постійним для всіх чисел положенням точки яка відділяє цілу частину від дробової. З плаваючою точкою числа зображуються у вигляді X = M×Pr де M мантиса числа правильна дріб в межах 01 ≤ M 1 r порядок числа ціле P ...
31475. Дослідження позиційних та непозиційних систем числення 81.5 KB
  1 Дослідження позиційних та непозиційних систем числення. Мета лабораторної роботи – ознайомитись з позиційними та непозиційними системами числення отримати і закріпити практичні навички з побудови алгоритмів і програм для роботи з системами числення. Короткі теоретичні відомості В позиційних системах числення один і той самий числовой знак цифра у запису числа має різні значення в залежності від того месця розряду де він розсташований. В позиційних системах числення величина позначена цифрою залежить від місця позиції...
31476. Дослідження логічної організації подання та зберігання даних – методи переводу чисел з однієї позиційної системи числення в іншу 75.5 KB
  2 Дослідження логічної організації подання та зберігання даних – методи переводу чисел з однієї позиційної системи числення в іншу. Мета лабораторної роботи – ознайомитись з методами переводу цілих дробових та змішаних чисел отримати і закріпити практичні навички з переводу чисел у різні системи числення. Короткі теоретичні відомості Перевід цілих чисел Для переводу цілих чисел з однієї системи числення з основою S в іншу з основою S1 потрібно це число послідовно ділити на основу S1 нової системи числення до тих пір поки не отримаємо...
31477. Аналіз майна підприємства та оцінка основного капіталу підприємства 128 KB
  Аналіз майна підприємства Лекція 5 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів із значенням аналізу майна підприємства та поглибити їхні знання з питань оцінки основного капіталу підприємства; привчати творчо оперувати набутими знаннями розвивати логічне мислення студентів. ПЛАН Економічна сутність майна підприємства його структура і класифікація. Аналіз основного капіталу необоротних активів підприємства.
31478. Аналіз майна підприємства та оцінка матеріальних активів та фінансових інвестицій підприємства 141 KB
  Оцінка матеріальних активів основних засобів та фінансових інвестицій. Рекомендована література: Дидактична мета заняття: сформувати у студентів сучасне економічне мислення щодо оцінки матеріальних активів основних засобів та фінансових інвестицій дати теоретичні уявлення щодо класифікації та порядку розрахунку й методів оцінки показників що характеризують стан і ефективність використання майна підприємства. Оцінка матеріальних активів основних засобів...
31479. Аналіз оборотних активів та аналіз оборотного капіталу 108.5 KB
  Аналіз оборотних активів Лекція 7 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів із завданнями аналізу оборотного капіталу підприємства поглибити їхні знання з питань аналізу обертання активів підприємства та ефективності їх використання розвивати логічне мислення студентів привчати творчо оперувати набутими знаннями виховувати інтерес до обраної професії. Основні показники оцінки стану та ефективності використання оборотних активів підприємства. Рекомендована література: 2 7 8 11 12 13 14 15 16 17 21 22 23 24 29 30 37 38...
31480. Аналіз оборотних активів 84 KB
  Мета заняття: ознайомити студентів із методикою аналізу власних оборотних засобів дебіторської та кредиторської заборгованості поглибити їхні знання з питань аналізу виробничих запасів та готової продукції розвивати логічне мислення студентів привчати творчо оперувати набутими знаннями виховувати інтерес до обраної професії. Аналіз стану та ефективності використання виробничих запасів та готової продукції на підприємстві. Завдання лекції: ознайомитись з методами аналізу наявності власних оборотних коштів; дати теоретичні та...
31481. Аналіз джерел формування капіталу підприємства 108.5 KB
  Аналіз джерел формування капіталу підприємства Лекція 9 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів із значенням та методами аналізу капіталу підприємства поглибити їхні знання з питань оцінки складу і динаміки джерел формування капіталу методики оцінки стану та ефективності використання капіталу розвивати логічне мислення студентів привчати творчо оперувати набутими знаннями виховувати інтерес до обраної професії. ПЛАН Значення і методи аналізу капіталу підприємства. Аналіз наявності складу і динаміки джерел формування капіталу.
31482. Аналіз грошових потоків, оцінка руху грошових коштів 164 KB
  Аналіз грошових потоків Лекція 10 2 год. Мета заняття: ознайомити студентів із методами оцінки руху грошових коштів поглибити їхні знання з питань необхідності та мети використання грошових потоків на підприємстві аналізом грошових коштів у розрізі видів діяльності розвивати логічне мислення студентів привчати творчо оперувати набутими знаннями виховувати інтерес до обраної професії. ПЛАН Поняття види та значення грошових потоків для підприємства. Аналіз грошових коштів від основної інвестиційної та фінансової діяльності...