48115

Соціологія як наука. Предмет, структура і функції соціології

Конспект

Социология, социальная работа и статистика

Наявність спільних проблем дослідження інтереси соціальні установки та цінності орієнтації думки настрої людей. Нині переважаючою стає тенденція до комплексного всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя до спільного дослідження з точки зору декількох наук до комбінування поєднання їх пізнавальних можливостей. Дослідження соціальної структури суспільства і вироблення поняття соціальна стратифікація як постійної характеристики будьякого організованого суспільства. Перенесення акцентів на дослідження систем держав з...

Украинкский

2013-12-07

1.46 MB

1 чел.

Тема №1 Соціологія як наука. Предмет, структура і функції соціології.

План лекції:

1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет.

2. Структура і функції соціології.

3. Місце соціології в системі суспільствознавства та її зв’язок з іншими науками.

1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет.

Автор

Зміст поняття “соціологія”

В.Городяненко

- наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Е.Гідденс

- суспільна наука, предметом якої є соціальні інститути, які виникли в результаті промислових переворотів за останні 200-300 років.

М.Вебер

- …є наука, що намагається витлумачуючи зрозуміти соціальну дію і тим самим  каузально з’ясувати її процес і вплив.

Г.Осіпов

- вивчає суспільство як цілісну організовану систему соціальних зв’язків і відносин, інститутів, соціальних груп, які взаємодіють одна з одною, тобто соціальні структури суспільства.Специфіка … соціології… полягає в тому, що вона вивчає вплив соціальних відносин між людьми, а також її вплив на формування людини, її свідомості і поведінки.

П.Сорокін

- вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, і явища, які виникають з цього процесу взаємодії, з іншого.

В.Ядов

- є наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот, соціальних організацій і соціальних процесів як модулів їх існування; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку і взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки.

Таб. 1.1.

Рис. 1.2.

Рис.1.3.

Рис.1.4.

  

Рис.1.5.

2. Структура і функції соціології.

Структура соціологічної системи знання

соціологія міста                            соціологія побуту                        соціологія

соціологія села                              соціологія освіти                         активності

етносоціологія                               економічна соціологія                соціологія організації

           соціального контролю

                                                                                                            соціологія

Рис.1.6.

Функції

Направлення

1. Теоретико-пізнавальна

Накопичення знань, їх систематизація, формування найповнішої картини відносин і процесів у сучасному світі.

2. Критична

Оцінка світу, що пізнається з позицій інтересів особи, людини.

3. Описова

Опис, нагромадження дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок, різних наукових звітів, статей, книг.

4. Інформаційна

Збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, одержаної в результаті досліджень (її використовують  соціологи, органи управління, засоби масової комунікації).

5. Прогностична

Створення умов свідомого вироблення і здійснення науково обгрунтованої перспективи розвитку особистості, спільності, соціальної групи, суспільства.

6. Світоглядна

Забезпечення наукової дискусії з іншими концепціями, поширення наукової ідеології, формування у широких верств населення соціального стилю мислення, підготовка компетентних спеціалістів.

Рис.1.7.

3. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками.

Місце соціології в системі суспільствознавства

           

Рис.1.8.

Науки про релігію

Релігія

Науки про мистецтво

Мистецтво

Науки про мораль

Мораль

Юридичні науки

Правова сфера

Політологічні науки

Політична сфера

Економічні науки

Економічна сфера

Рис. 1.9.


Зв’язок соціології з іншими науками

Соціальна статистика

Забезпечує інформаційну базу для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, забезпечується надійний прогноз соціального розвитку суспільства.

С

О

Ц

І

О

Л

О

Г

І

Я

Соціальна психологія

Забезпечує знання у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. Наявність спільних проблем дослідження (інтереси, соціальні установки та цінності, орієнтації, думки, настрої людей).

Математика

Дає можливість аргументувати і пояснити закономірності між соціальними явищами спираючись на математичні знання і методи, зокрема, на закон великих чисел, константні залежності, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство.

Історія

Як історія, так і Sг мають справу, з одного боку, з наявністю в суспільстві об’єктивних, незалежних від волі й свідомості людей, закономірностей, які детермінують зміст, характер і напрям його розвитку, а з другого боку, з існуванням неповторних явищ і процесів, які не можуть бути причиною пояснення, але мають закономірний характер, суттєво впливають на “зигзаги” суспільства, його історію.

Юриспруденція

При вивченні міжкласових відносин, соціологія дій мас та особистостей, спирається на дані правових наук, в полі зору яких-юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини між класами та регулюють соціальну поведінку людей

Зв’язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше крізь призму тенденцій до інтеграції, зближення і об’єднання. Нині переважаючою стає тенденція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження з точки зору декількох наук, до комбінування, поєднання їх пізнавальних можливостей.

Таб.1.10.

Висновок: кожна з галузей науки має предмет, що розкривається змістом, системою теорій, законів, категорій, принципів і виконує особливі функції на практиці, досліджує певну сферу суспільних відносин, ті чи інші явища, процеси. І якщо окремі науки (економічні, політичні, юридичні) вивчають внутрішні явища, події, то виникає потреба в галузі знань, що вивчає суспільство в усіх його аспектах, такою наукою і є соціологія.

Термінологія: соціологія, соціальне, об’єкт соціології, предмет соціології соціологічні методи, система знань, міжпредметні зв’язки.

Рекомендовані інформаційні джерела: 2; 4; 14; 15; 20; 34; 35; 39; 41; 45; 46; 57; 60; 62; 69; 71; 73; 74; 76; 80; 81; 85; 86; 87; 88; 89; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 102; 105; 108; 120; 121; 133.

Сайти Internet: http://www.glashet.ru/~asch/sociology/

http://www.people.nnov.ru./jg/soc. htm

http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm

Тема № 2. Становлення і основні етапи розвитку соціології.

План лекції:

1. Початок формування теоретичної соціології як окремої науки.

2. Класична соціологія.

3. Основні парадигми і напрямки сучасної соціології.

1. Початок формування теоретичної соціології як окремої наука.

Стадії пізнання суспільства

Рис. 2.1.

Передумови виникнення соціології

Рис. 2.2.

Соціологічні школи ІІ пол. ХІХ століття

Історико-філософський і органічний напрям (Кондорсе і Огюст Конт)

  •  Основа – історико-порівняльний метод Дж. Віко
  •  Циклічний характер історії і суспільства
  •  Компетентність політичних лідерів
  •  Освіченість правителів людського прогресу. В основі знаходиться культура і моральність

Еволюційно-органічний напрям (Герберт Спенсер)

  •  Людське суспільство – організм
  •  Порівняльно – еволюційний метод
  •  Вчення про розподіл суспільної праці
  •  Критерії соціального прогресу – підвищення рівня особистої свободи

Біологічно-етнологічний напрям: соціальний дарвінізм і соціологічна система

(Людвиг Гумплович)

  •  Основа – етнологія і еволюційний метод
  •  Боротьба за існування суспільств з'ясовується боротьбою різних суспільних класів

Історико-економічний напрям (Карл Маркс)

  •  Вчення про суспільно-економічні формації
  •  Економічний детермінізм
  •  Партійний, класовий підхід
  •  Суспільна людина
  •  Вчення про пролетаріат і соціалістичну революцію

Психологічний напрям (Габріель Тард)

  •  Основа – психологічний підхід
  •  Винахід, як єдине джерело соціального прогресу

Статистико-соціологічний напрям (Адольф Кетле)

  •  Перехід соціальної статистики від збирання і описування факторів до встановлення стійких кореляцій між показниками, статистичній закономірності
  •  Емпіричне обґрунтування науки
  •  Концепція середніх показників або "середньої людини", згідно якої арифметичний середній показник переноситься на середньо-типовий елемент людського суспільства.

Расово-антропологічний напрям (Жосеф Артур де Гобіно)

  •  Соціальне життя і культура є наслідками дії расово-антропологічних факторів
  •  Раси поділяються на "вищі" та "нижчі"
  •  Змішення рас веде до фізичної і культурної деградації суспільства
  •  Соціальна поведінка людини зумовлена біологічною спадковістю

Географічний напрям (Генрі Томас Бокль)

  •  Абсолютизація ролі природних чинників
  •  Недооцінка специфіки суспільства та масштабів діяльності людини по перетворенню природного середовища в культурне
  •  Однозначна залежність психологічних і культурних процесів від фізичних чинників зовнішнього середовища

Таб. 2.3.


Рис. 2.4.

2. Класична соціологія.

Основні положення соціології М. Вебера

• Ідея якісної відмінності соціогуманітарних наук від природознавства

• Специфіка дослідницького методу полягає у намаганні зрозуміти сенс вчинків

• Введення в науковий обіг поняття "соціальна дія", "соціальна поведінка", "ідеальний тип", "легітимний порядок"

• Прагнення звільнити соціологію від суб’єктивних оціночних суджень

• Розробка категорій влади, бюрократії, адміністрації тощо.

Таб. 2.5.


Основний зміст концепції М. Вебера

Рис. 2.6.

Рис. 2.7.


Рис. 2.8.

Рис. 2.9.


Основні положення соціології Е. Дюркгейма

• Об'єктивний підхід до вивчення соціальної діяльності

• Визначення соціальних факторів

• Застосування причинного і функціонального аналізу

• Введення поняття "суспільство нормального типу", "норм і патології"

• Визначення поняття "аналіз"

• Ідея соціальної солідарності

Таб. 2.10.

Основний зміст концепції Е. Дюркгейма

 

Рис. 2.11.

Рис. 2.12.

Рис. 2.13.

3. Основні парадигми і напрями сучасної соціології.

Парадигма – це система найбільш загальних, вихідних і важливих обґрунтувань достатньо признаної соціологічної теорії, що визначає її концептуально-методологічний підхід до постановки і вирішення соціальних завдань. (Іноді під парадигмами розуміють групи теорій чи мегатеорії)

Соціологічна школа – це більш чи менш велика та визначна група соціологів, що досліджує суспільство на основі вироблених нею дослідницьких традицій у відповідних інституціональних рамках.

Рис. 2.14.


Основні парадигми, напрями сучасної західної соціології

Рис. 2.15.

Структурні парадигми – розглядають організацію, функціонування й розвиток суспільства як єдиного цілого на макрорівні.

Інтерпретативні парадигми – акцентують увагу на дослідженні і тлумаченні людської поведінки на мікрорівні.

Емпірична соціологія – займається розв’язанням практичних завдань керування суспільними процесами, розробкою засобів соціального контролю та соціальної інженерії, тощо, на рівні конкретно-соціологічних досліджень.

Основні парадигми сучасної західної соціології

Структурні парадигми

Інтерпретативні

Функціоналізм

(Т. Парсонс,

Р. Мертон)

Теорія конфлікту

(Р. Дарендорф,

Л. Козер)

Символічний інтеракціонізм

(Дж. Мід)

Феноменологічна соціологія

(А. Шюц)

  •  Розгляд су-спільствва як систе-ми взаємопов'язаних структур, що склада-ють його й утворю-ють єдине ціле; всі елементи залежні один від одного в силу різних викону-ваних ними функцій.
  •  Розуміння соці-альних інститутів як частин соціальної системи, які вплива-ють на функціону-вання всього суспільства.
  •  Визнання індивіда як основного елемента суспільства.
  •  Твердження, що суспільне життя залежить від солідарності.
  •  Положення про те, що в основі соціального життя лежать норми і цінності.
  •  Висновки, що соціальні системи є інтегрованими і тя-жіють до стабільності.
  •  Конфліктні процеси за певних умов сприяють збе-реженню, зміні й пристосуванню соці-альної системи до нових обставин, її життєздатності і стабільності.
  •  Конфлікт із зовнішнім ворогом допомагає підтриму-вати згуртованість суспільства.
  •  Конфлікт спри-яє соціальним змі-нам і виникненню нового.
  •  Кожне суспіль-ство безперервно пе-ребуває у процесі постійних змін.
  •  У кожному суспільстві є незгоди й конфлікти.
  •  Кожний еле-мент у суспільстві сприяє його інтегра-ції та змінам.
  •  Кожне суспіль-ство базується на на-сильстві одних його членів над іншими.
  •  Розуміння суспільства як символічної взаємодії людей та груп.
  •  У процесі взаємодії люди конструюють об’єкти і змінюють зовнішнє середовище.
  •  Взаємодія розглядається не як взаємодія усталених соціальних ролей, а як реально існуючих, сповнених внутрішніх суперечностей почуттів та емоцій, людей.
  •  Свобода розуміється як можливість людини обирати ті соціальні ролі, які вона виконує.
  •  Соціальна реальність є існуючий до нас інтерсуб`єктивний світ.
  •  Люди можуть прилучатись до цього світу лише шляхом накопичення власного досвіду взаємодії з оточуючими їх людьми.
  •  Таке прилучення дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
  •  Соціальна дія – це продумана, осмислена і спланована поведінка людини у її духовній взаємодії з іншими людьми.

Рис. 2.16.

Основні положення соціології П. Сорокіна

• Створення всеосяжної макросоціальної соціологічної теорії з залучанням елементів мікросоціального аналізу за допомогою принципу інтегрального синтезу.

• Розробка структури інтегративної соціології, яка включає соціальну аналітику, соціальну механіку, соціальну генетику.

• Розв’язання проблем горизонтальної та вертикальної мобільності.

• Вироблення й обґрунтування теорії соціальної дії.

• Дослідження соціальної структури суспільства і вироблення поняття, "соціальна стратифікація" як постійної характеристики будь-якого організованого суспільства.

• Створення моделі соціокультурної динаміки, центральною категорією якої виступає цінність.

Таб. 2.17.

Визначення суспільства П. Сорокіним

Рис. 2.18.

Рис. 2.19.


Етапи розвитку емпіричної соціології

Рис. 2.20.



Головні тенденції розвитку соціології (за Е. Гідденсом)

1. Розширення діапазону оцінок сучасності за рахунок поглибленого соціологічного аналізу культурних вимірів світу людини.

2. Перенесення акцентів на дослідження систем держав з притаманними їм взаємозв’язками і взаємодією, вивчення “національної держави” як втілення суспільства.

3. Ретельне вивчення світової системи.

4. Розмивання традиційних кордонів між різними соціогуманітарними науками.

5. Участь соціології у формуванні соціальної політики та її активність у впровадженні реформ.

6. Зростання ролі соціальних рухів у розвитку суспільства.

7. Зміцнення союзу теорії і практики в соціології.

8. Досягнення соціологією стану синтезу соціологічних концепцій (уніфікація теоретичної мови соціології в умовах наявного нині плюралізму теорій, ідей і концепцій).

9. Зберігання дискусійності предмету, що допоможе розвиватися науці, уникаючи догматизму.

Таб. 2.21.

Термінологія: теоретична соціологія, парадигма, соціальний факт, соціологічні школи, соціальна статика і динаміка, "розуміюча" соціологія, соціальна статика, соціологізм, структурний функціоналізм, соціальний конфлікт, емпірична соціологія.

Рекомендовані інформаційні джерела: 6; 14; 15; 26; 28; 34; 35; 39; 41; 45; 46; 54; 57; 59; 60; 61; 62; 69; 71; 74; 76; 77; 78; 79; 82; 85; 86; 87; 88; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 102; 105; 108; 114; 115; 117; 118; 120; 121; 123; 140; 142; 145; 146.

Сайти Internet:

http:// www.glasnet.ru/~asch/sociology/

http:// www.magister.msk.ru/library/revolt/aksel1001.htm

http:// www.social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm


Тема №
3. Суспільство в системі соціологічного знання

План лекції:

1.Суспільство як система: суть, структура, типи.

2.Соціальна дія, зв’язок і взаємодія як базисні елементи соціального життя, взаємодія природи і суспільства.

3.Соціальні інститути і спільності. Поняття, різновиди і функції соціальних інститутів.

4.Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.

5.Соціальні зміни і соціальний розвиток.

  1.  Суспільство як система: суть, структура, типи.

Рис. 3.1.

Види систем (за рівнем складності їх організації)

Рис. 3.4.


Структурні елементи системи

Рис. 3.5.


Суспільство як об'єкт дослідження

Історію розвитку суспільства вивчають

Суспільство, як цілісну систему, загальні закони його розвитку і функціонування вивчає

Окремі сторони життя суспільства і держави

вивчають

Історичні науки:

Історія соціальної думки

Історія економічних вчень

Історія права та ін.

Соціальна філософія

Окремі

суспільні науки:

Соціологія

Політ. економія

Мистецтвознавство

Психологія та інші

Таб. 3.2.

Суспільство як система

Рис. 3.3.


Суспільство – це цілісна система, тобто таке соціальне утворення, яке наділене інтегральною системною якістю, що не зводиться до характеристик окремих людей чи їх простої суми.

Рис. 3.6.

Соціальна структура суспільства

Рис. 3.7.


Рис. 3.8.


Типологія суспільства

Таб. 3.9.

Порівняльна характеристика різних типів суспільства

(90 роки ХХ століття)

Характерні риси суспільства

Типи суспільства

Доіндустріальне

Індустріальне

Постіндустріальне

Типові представники

Афганістан, Ангола, Нікарагуа, Ефіопія

Італія, Франція, Великобританія

Країни які найбільше наближені до цього типу суспільства: США, Японія

ВНП на душу населення

До 400$

Близько 10.000$

Близько 18.000$

Основний фактор виробництва

Земля

Капітал

Знання

Основні продукти виробництва

Їжа

Промислові вироби

Послуги

Характерні риси виробництва

Ручна праця

Широке застосування механізмів, технологій

Автоматизація виробництва, комп’ютеризація суспільства

Характер праці

Земельна праця

Переважно стандартна діяльність

Різке підвищення творчого початку праці

Зайнятість населення

Близько 75% в с/г

Близько 10% в с/г

В сільському господарстві до 3%,

в промисловості 33%

Основні види експорту

Сировина

Продукти виробництва

Послуги

Політика в галузі освіти

Боротьба з

не писемністю

Підготовка спеціалістів

Безперервна освіта

Кількість вчених на 1.000.000 мешканців

Близько 100

Близько 2000

Близько 2000

Смертельність на 1000 чол.

Близько 20 чол.

Близько 10 чол.

Близько 10 чол.

Тривалість життя

40-50 років

Понад 70 років

Понад 70 років

Вплив людини на природу

Локальний неконтрольоване

Глобальний

Глобальний контрольований

Взаємодія з іншими країнами

Несуттєва

Тісний взаємозв‘язок

Відкрите суспільство

Таб. 3.10.

2. Соціальна дія, зв'язок і взаємодія, як базисні елементи соціального життя. Взаємодія природи і суспільства

Рис. 3.11.

Рис. 3.12.


Рис. 3.13.

Рис. 3.14.


Класифікація форм соціальної взаємодії

В залежності від кількості учасників

В залежності від схожості чи відмінності якостей учасників

В залежності від характеру актів взаємодії

В залеж-ності від трива-лості

В залежності від природи провідників

  •  Взаємодія двох людей між собою;
  •  Взаємодія однієї і багатьох (лектор і аудито-рія);
  •  Взаємодія багатьох і багатьох (боротьба двох держав).
  •  взаємодія людей
  •  одно-стороння
  •  двусто-роння
  •  солідарна

антагоніс-тична

  •  корот-кочасна
  •  три-вала
  •  безпосередня
  •  опосе-редкована
  •  

Однієї статі

Різної статі

  •  

ЧИ

  •  органі-зована
  •  неорга-нізована

Інтелек-туальна

  •  та, що має коротко-часні наслідки
  •  та, що має тривалі наслідки

  •  

Одієї національності

Різних національностей

  •  
  •  

  •  

ЧИ

  •  
  •  

Схо-жих за рівнем багат-ства

Різних за рів-нем багат-ства

  •  ша-блонна

не-шаблонна

  •  чуттє-ве
  •  во-льове
  •  

Таб. 3.15.



Взаємодія природи і суспільства

Рис. 3.17.


Рівні фізичної взаємодії природи і суспільства

Рис. 3.18.

Класифікація способів взаємодії людини з природою

(за Г. В. Платоновим)

Період взаємодії

Основні види діяльності

Характер взаємодії людини з природою

Біогенний період

мисливство, рибальство, збирання готових продуктів

Біологічний, людина є частиною природних екосистем, до умов існування в яких їй постійно доводилось адаптуватися

Техногенний період

а) аграрний етап

виникнення виробництва життєвих благ (землеробства та скотарства)

Посилення впливу суспільства на природу та зростання негативних наслідків цього впливу, які, проте, ще не набули масштабів порушення рівноваги суспільства з оточуючим середовищем

б) індустріальний етап

промислове машинне виробництво

Індустріальне виробництво дало змогу людині практично повністю підкорити сили природи, внаслідок цього вплив людини на природу перетворюється на  насильство над довкіллям

Ноогенний період

виробництво послуг та інформації, застосоване переважно на комп'ютерних технологіях

На попередньому етапі людська діяльність спричинила втрату природою здатності до самовідтворення. Рівновага між суспільною діяльністю і природним середовищем уже не може підтримуватися без цілеспрямованих і послідовних зусиль з боку людства, направлених на підтримку рівноваги біосфери

Рис. 3.19.

3. Соціальні інститути суспільства. Поняття, різновиди і функції соціальних інститутів.


Різновиди соціальних інститутів

Рис. 3.20.

Таб. 3.21.


Структурні елементи основних інститутів суспільства

Функції

Інститути

Основні ролі

Фізичні елементи

Символічні елементи

Виховання, турбота о дітях

Сімейно-шлюбні

Батько, мати, дитина

Дім, інтер'єр

Каблучка, заручення

Виробництво, розподіл благ і послуг, регулювання фінансів, організація і поділ праці

Економічні

Працедавець, найманий робітник, покупець, продавець

Фабрика, офіс, магазин

Гроші, торгівля, марка, реклама

Завоювання влади, її здійснення, підтримка законів, правил

Політичні

Суб’єкт права, законодавець

Суспільна будівля (будинки і місця)

Прапор, кодекс, хартія

Сприяння соборним відносинам, поглиблення віри

Релігійні

Священик, прихожанин

Собор, церква

Хрест, Біблія

Соціалізація людей, прилучення до базових цінностей суспільства

Освіта

Учитель, учень

Школа, вуз, підручник

Атестат, диплом. ступінь

Таб. 3.22.

4. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність


Рис. 3.23.

Рис. 3.24.


Рис. 3.25.

5. Соціальні зміни і соціальний розвиток.


Рис. 3.26.


Основні підходи до характеру соціальних змін

Підходи

Представники

Сутність підходу

1. Детермінізм

Ф. Бекон

П. Лаплас

Б. Спіноза

Г. Гегель

Закономірність характеру суспільного життя

2. Індетермінізм

М. Штірнер

А. Камю

Важливе місце в історії суспільства займає випадковість

3. Діалектичний

К. Маркс

Ф. Енгельс

Закономірне і випадкове взаємодіють в житті суспільства

Таб. 3.27.

Рис. 3.28.


Теорія “стадій економічного зростання” (У. Ростоу)

Рис. 3.29.


Теорія “трьох хвиль” (О. Тоффлер).

Рис. 3.30.

Термінологія: суспільство, соціальні структури, соціальна система, соціальна дія, соціальний зв`язок, соціальні відношення, соціальна взаємодія, соціальна група, соціальний інститут, соціальна організація, соціальна нерівність, соціальна статифікація, соціальна мобільність, соціальні зміни, соціальний розвиток.

Рекомендовані інформаційні джерела: 4; 5; 14; 15; 33; 39; 40; 41; 45; 46; 57; 60; 61; 62; 65; 68; 69; 71; 74; 76; 77; 79; 82; 83; 85; 86; 87; 88; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 102; 105; 108; 109; 110; 111; 112; 113; 116; 119; 122; 124; 125; 131; 134; 137; 138; 139; 141; 143; 144.

Сайти Internet:

http:// www.social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm 


Тема 4. Особистість як об’єкт та суб’єкт суспільних відносин

План лекції

1. Поняття особистості в соціології.

2. Особистість як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин.

3. Формування особистості в процесі соціалізації.

1. Поняття особистості в соціології.

Поняття особистості в структурі гуманітарних наук

Філософія

Психологія

Соціологія

Розглядає О. з точки зору її місця в світі як суб'єкта діяльності, пізнання і творчості.

Розглядає О. в якості стійкої цілісності психологічних процесів, якостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових якостей та ін.

Відокремлює в особистості суспільно-типове. Основна проблематика соціальної теорії особистості пов’язана з процесом формування особистості і розвитку її потреб у нерозривному зв’язку з функціонуванням і розвитком S-них спільнот, вивчення закономірностей зв’язків особистості та суспільства, О. та групи, регуляції і саморегуляції S-ої поведінки особистості.

Таб. 4.1.


Якості

особистості

Предмет

соціології особистостей

Соціальні типи особистості

1. Соціально обумовлені

1. Соціально-історичні і соціально-культурні типи О.

1. Індивідуальні типові риси О.

2. Психологічні властивості О.

2. Соціальні якості О.

3. Біологічні

2. Соціально-типові прояви, ролеві структу-ри О., яка є відображенням різноманітних соціальних зв`язків і суспільно необхідних функцій, які реалізуються індивідами

3. Історичний тип О.

4. Індивідуальні

4. Соціально-культурний тип О.

Рис. 4.2.

Основні соціальні якості людини

С

О

Ц

І

А

Л

Ь

Н

І

Я

К

О

С

Т

І

Л

Ю

Д

И

Н

И

соціально визначена ціль діяльності

соціальні ролі і позиції

очікування по відношенню до соціальних позицій і ролей

норми, цінності і використовна знакова система

рівень освіченості, система знань

професійна підготовка

працездатність

самостійність в прийнятті рішень

активність та ін.

Рис. 4.3.

Соціальна регуляція поведінки особистості

Рис. 4.4.

2. Особистість як об`єкт і суб`єкт суспільних відносин.

Особистість як суб`єкт суспільних відносин

Рис. 4.5.


Особистість як об`єкт соціальних відносин

Рис. 4.6.


Особистість як об‘єкт та суб‘єкт суспільних відносин

Рис. 4.7.


Основні теорії особистості

РОЛЬОВА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ

Рольова теорія особистості являє собою інтеграцію досягнень соціології і психології у вивчені особистості. Основні положення рольової теорії особи сформовані в соціальній психології Дж. Мідом, в соціології – Р. Лінтоном. Дж. Мід головну увагу приділяє засвоєнню ролей у процесі міжособистої взаємодії (інтеракції), підкреслює стимулюючий вплив "рольових очікувань" з боку "значущих для даного індивіда осіб", з якими він вступає у спілкування. Р. Лінтон виокремлює перш за все соціокультурну природу рольових настанов і їх зв’язок із соціальною позицією особистості, а також підтримку рольових вимог системою суспільних і групових санкцій. В рамках ролевої теорії особистості був виявлений такий феномен як "рольовий конфлікт".

МАРКСИСТСЬКА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ

Акцент зміщений на класове усвідомлення своєї ролі в суспільстві. Особистості як така, що ігнорується суспільством.

ДИСПОЗИЦІЙНА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ  (Т. Знанецький, В. Томас)

Теорія саморегулювання суспільної поведінки особистості. Диспозиція – це схильність особливості до повного сприйняття умов діяльності і певної поведінки в цих умовах. Диспозиційна теорія дозволяє встановити зв`язки між соціологічною і соціально-психологічною поведінкою особи.

Диспозиції включають:

а) концепцію життя і ціннісні орієнтації;

б) узагальнені соціальні настанови на типові соціальні об’єкти та ситуації.

СОЦІОМЕТРИЧНЕ НАПРАВЛЕННЯ

Представляє групу через аналіз внутрішньогрупових відносин.

ПСИХОАНАЛІТИЧНА ОРІЄНТАЦІЯ

Базується на ідеях З.Фрейда, фокусуючи увагу на мотиваційних і захисних механізмах особи.

ЗАГАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

Згідно з Р. Кричевським і О.  Дубровською, загальнопсихологічний метод полягає у припущені, що багато уявлень про людську поведінку, які накопичені у загальній психології можуть бути застосовані в аналізі групової поведінки, передусім як навчання, явища когнітивної сфери, мотивація.

Таб. 4.8.

Структура соціальної ролі

Рис. 4.9.


Статусний портрет

Людини або статусний набір

(вказані тількі соціальні статуси)

Рис. 4.10.


Систематизація соціальних ролей (за Т. Парсоном)

Рис. 4.11.


3. Формування особистості в процесі соціалізації.

Рис. 4.12.

СТАДІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Первинна соціалізація або стадія адаптації (від народження до підліткового віку.)

Дитина завоює соціальний досвід некритично, пристосовується, наслідує

Стадія індивідуалізації

З’являється бажання виділити себе серед інших, критичне відношення до норм поведінки

Стадія інтеграції

З`являється бажання знайти своє місце в суспільстві

Трудова стадія

Охоплює весь період зрілості Л., весь період її трудової діяльності, коли Л. не тільки засвоює соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу на сферу Л. через свою діяльність

Післятрудова стадія соціалізації

Розглядає похилий вік як вік, що має певний внесок у відтворення S досвіду, у процес передавання його новим поколінням

Таб. 4.13.

Рис. 4.14.


Сутність процесу соціалізації

Рис. 4.15.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ (за З. Фрейдом)

Рис. 4.16.

Соціально-психологічні механізми соціалізації

Ідентифікація – це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, які дозволяють засвоювати різноманітні норми, відношення і форми поведінки, які притаманні оточуючим

Наслідування – є свідомим або несвідомим відтворенням індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей

Навіювання – несвідоме відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується

Соціальна фасилітація ("полегшення") – стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті чого їхня діяльність відбувається вільніше і інтенсивніше

Конформність – усвідомлення розходження у думках з оточуючими людьми і зовнішня згода з ними. Реалізується у поведінці

Таб. 4.17.

Термінологія: особистість, соціальні функції, соціальний статус, соціальна роль, автономія особистості, соціалізація, конформізм.

Рекомендовані інформаційні джерела: 5; 9; 14; 15; 39; 45; 46; 53; 57; 60; 62; 65; 69; 71; 76;.85; 86; 87; 88; 90; 91; 92; 93; 94; 99; 100; 101; 102; 108; 132.

Сайти Internet:

http:// www.glasnet.ru/~asch/sociology/

http:// www.social.narod.ru/sociology/uchebnik.htm


Тема 5.
 Конкретне соціологічне дослідження: методологія,

методика, різновиди та етапи.

План лекції:

1. Конкретне-соціологічне дослідження: суть і етапи.

2. Методологія, методика і техніка КСД. Різновиди КСД.

3. Поняття та основні компоненти програми дослідження.

4. Вибірка у соціологічному дослідженні.

1. Конкретне соціологічне дослідження: суть і етапи.

Методологічний

зв’язок між різними

дисциплінами

Приріст       Поглиблення

нових       уявлень про

знань        сутність соці-

          альних

                                                                                            явищ

Практичні заходи

щодо вдосконалення

 соціальних

 дійсності

Рис. 5.1.


Етапи організації соціологічного дослідження

Рис. 5.2.


2. Методологія, методика і техніка КСД. Різновиди КСД


Різновиди КСД


Рис. 5.3.


Зв’язок типу дослідження, його гіпотез, мети та способу інформації

Вид дослідження

Мета дослідження

Види гіпотез

Способи збирання та аналізу інформації

Розвідувальне (пошукове)

Формування проблеми, мети, завдань, описової гіпотези

Вивчення матеріалів, інших досліджень, звітів, статистич-них даних, експертне опиту-вання, спостереження, тощо

Описове

Перевірка описової гіпотези, повне кількісно-якісне описання об’єкта

Описова

Вибірка та монографічне обстеження, анкетування, кореляційний аналіз

Аналітичне

Виявлення причинно-наслід-кових залежностей в об’єкті

Пояснювальні

Експеримент

Таб. 5.4.

3. Поняття та основні компоненти програми дослідження

Програма досліджень

Вимоги до розробки

Якість і точність програми

Методологічна (дає змогу визначити проблему дослідження; сформулювати його цілі і завдання, зафіксувати вихідне уявлення про об'є’т, який вивчають; встановити відношення даного дослідження до тих, які проводились раніше)

Функції

Логічна послідовність усіх ланок програми

Методична (дає можливість розробити загальний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу інформації; виробити процедуру дослідження; проводити порівняльний аналіз одержаних результатів аналогічних досліджень)

Гнучкість програми (при появі нових, непередбачених обставин вносити корективи до вже сформульованих положень)

Організаційна (забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи; полегшує контроль за ходом дослідження)

Програма досліджень

Табл. 5.5.

4. Вибірка у соціологічному дослідженні

Структура програми КСД

Рис. 5.6.

Види вибірки

Вірогіднісна (випадкова)

Власне-випадкова – вибір номерів на картах, рівномірно перемішаних

Стихійна – поштове опитування читачів журналу

Цілеспрямована (невипадкова)

Механічна – вибір прізвищ за загальним списком через рівні інтервали

Квотна – пропорційний відбір на базі статистики розподілу серед генеральної сукупності заданих сполучень паспортних даних респондентів - квот

Серійна – розподіл генеральної сукупності на однорідні серії відбору в них респондентів пропорційно чисельності

Метод основного масиву – опитування всіх присутніх (або 60-70% всієї чисельності), наприклад при “зондуванні” суспільних думок

Гніздова – відбір в якості одиниць дослідження колективів (груп) з послідуючим суспільним опитуванням

Таб. 5.7.

Таб. 5.8.


Термінологія: дослідження соціологічне: емпіричне і теоретичне, прикладне і фундаментальне; метод, і методика; об’єкт і предмет дослідження; операціоналізація поняття; програма дослідження; репрезентативність, вибірка.

Рекомендовані інформаційні джерела:

3, 7, 11, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 25, 27, 36, 37, 39, 42, 45, 46, 47, 52, 62, 63, 67, 66, 67, 69, 71, 75, 84, 85, 86, 87, 90, 91, 93, 94, 102, 102, 104, 106, 107, 108, 129.

Сайти Internet: http:/socioloqy. aqava.ru/


Тема 6. Методи збирання соціологічної інформації (4год).

План лекції:

  1.  Поняття методу в соціології.
  2.  Соціологічне опитування як основний метод збирання первинної соціологічної інформації та його різновиди.
  3.  Метод спостереження в соціології.
  4.  Метод аналізу документів.
  5.  Метод експерименту в соціології.
  6.  Метод соціометрії.

  1.  Поняття методу в соціологія.

Метод (від грецького methodоs – шлях до чогось) – це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань; сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.

Рис. 6.1.

Класифікація соціологічних методів збирання первинної

інформації.

Метод

Аналіз

документів

Спостереження

Опитування

Соціальний експеримент

Об’єкт

Документи

Процеси, явища, факти відносин, взаємозв’язків, взаємодій.

Працівники

Форми і методи розв’язання соціоло-гічних проблем.

Предмет

Соціальні факти зафіксовані документально

Факти реальної поведінки

Факти свідомості,-думки, мотиви, інтереси, почуття

Соціальні факти, цілеспря-мовано змінювані у процесі дослід-ження

Спосіб

Традиційний – якісний, формалізо-ваний, кількісний

Включене – невключене

Вільне – стандартизоване

Систематичне – епізодичне

Польове – лабораторне

Контрольоване – неконтрольоване

Анкету-вання, інтерв’ю

Соціо-метрія

Експертиза

Тести

Натураль-ний – мислений

Лаборатор-ний – польовий

та ін.

Таб. 6.2.

  1.  
    Соціологічне опитування як основний метод збирання первинної соціологічної інформації та його різновиди.

Опитування – метод збору соціологічної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрацій відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.

Рис. 6.3.



Анкета –
тиражований документ, якій містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

Рис. 6.4.


Класифікація запитань анкети

Рис. 6.5.

Структура анкети

Рис. 6.6.


Питальник – документ, у якому сформульовані згруповані питання за темою, передбачено місце для записів відповідей на них.

Рис. 6.7.


Особливості інтерв’ю

Позитивні якості

Специфічні труднощі, недоліки

1. Допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

2. Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.

3. Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

1. Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.

2. Значні матеріальні й часові затрати.

3. Трудомісткість підготовки інтерв’ю ерів.

4. Вирішення проблеми трудомісткості.

Табл. 6.8.

3. Метод спостереження в соціології.

Рис. 6.9.

Залежно від

місця спостерігача

                       Залежно від          - включене                  Залежно від

                           ступеня            - невключене                наявності

                 формалізованості                                           контролю

               - стандартизоване                                            - контрольоване

                 - довільне                                                        - неконтрольоване

  Залежно від                                                 Залежно від

                      регулярності                                                  міри

                        проведення         відкритості

                      - систематичне  Залежно від        - відкрите

                      - випадкове        місця         - інкогніто

проведення 

- польове

                                                         - лабораторне

Рис. 6.10.


4. Метод аналізу документів
.

Документ це засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації щодо фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини.

Рис. 6.11.


Метод аналізу документів

Позитивні риси методу:

Особливості застосування:

Недоліки:

- стабільний стан об’єкту дослідження можливе повторне дослідження;

- в документі передається не лише інформація про події, а й відношення до них авторів, можливий аналіз подій з різних позицій.

- документальна інформація носить вторинний характер, відсутній контакт з тією реальніст’ю, яку відображає документ;

- документальна інформація залежить від позицій і задумів авторів документу;

- інформація представлена в узагальненому вигляді, що підвищує її якість, існує можливість порівнювати факти різних періодів, одні і ті ж самі факти, що зафіксовані в різні періоди різними особами;

- мова документу не співпадає з мовою дослідження, вірогіден камуфляж форми документу.

- дослідження носить посивний характер, бо відсутній безпосередній контакт дослідника і соціологічного явища;

- дослідник може сприйняти вигадану інформацію за істину, бо висновки дослідника грунтуються на основі вторинної інформації, яка може бути викривлиною;

- автор фіксує в документі не лише безпосередньо спостерігаєме, а й минулі події, може використовувати повідомлення інших осіб;

- зміст документальної інформації залежить від форми, в якій вона подається.

Рис. 6.12.


Традиційний (кабінетний)

Методи аналізу документів

Кількічний (контент-аналіз)

Традиційний аналіз

(класичний)

Контент-аналіз

(кількісний)

Тлумачення документа через з'ясування основних думок та ідей конкретного тексту. Оцінку його змісту згідно з політичними, моральними або естетичними критеріями.

Аналіз змісту масової сукупнос-ті Текстів з використанням стан-дартизованих вимірювальних, статистичних процедур з метою отримання їх об'єктивних кіль-кісних характеристик. Його сут-ність полягає у перекладі в кіль-кісні показники текстової інфор-мації.

Методи аналізу документів

Рис. 6.13.

5. Метод експерименту в соціології.

    

Рис. 6.14.

Соціометричне опитування – один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньо колективних зв’язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу.

Рис. 6.15.

  1.  Соціометричне опитування


Взаємини між членами колективу з’ясовуються на основі таких процедур:

Вибір – виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Відхилення (негативний вибір) – небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Опускання – залишення одним індивідом іншого поза власною увагою.

Типи соціометричних критеріїв (запитань)

Комунікативні

Гностичні

Використовують для того щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з’ясувати як кожен член групи бачить своє безпосереднє оточення.

Приклад: “Кого б ви обрали своїм старостою? ”

Призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі в житі, позиції в групі, а також для з’ясування того, хто на її думку, обере її для спільного вирішення певного завдання, хто – знехтує.

Приклад: “хто з вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?”

Таб. 6.16.


Соціометричний метод

Переваги методу:

Особливості застосування:

Недоліки методу:

- дозволяє виявити особливості уподобання, мотиви діяльності, цінісні орієнтації членів групи;

- дозволяє в групі виявити формальних і неформальних лідерів, передбачити структурні конфлікти, прогнозувати зміни внутрішньогрупові відносини;

- комп’ютерні варіанти методики дозволяють оперативно (протягом 1-2 годин) отримати данні про структуру групи.

- метод використовується для одержання інформації про структуру малих груп та характер міжособових зв’язків у групі;

- метод об’єднує в собі елементи опитування та експерименту;

- безпосередній контакт соціолога з об’єктом дослідження;

- процедура дослідження відпрацювала до рівня соціальної технології (тобто до стандартної  мето дики, що дає можливість одержання достовірних результатів не залежно від випадкових особливостей об’єктів дослідження).

- метод дозволяє проводити дослідження в групі чисельніст”ю до 15-20 чол.;

- метод не підходить для дослідження випадкових, чи тимчасових об’єднань людей, де сталі зв’язки ще не склалися;

- структура групи моделюється на основі суджень людей, а не на основі спостереження за реальною поведінкою;

- респонденти не пояснюють причини свого вибору, тому важко оцінити сталість уподобань людей в різних ситуаціях;

- можливі невідверті відповіді та помилки із-за невірного тлумачення запитань.

Рис. 6.17.


Результати опитування заносять у соціоматрицю.

Соціоматриця – це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.

Соціоматриця

№ п/п

Хто обирає

Кого обирають

Кількість обрань

1

2

3

4

5

+

-

всього

1

Іваненко

x

-

+

+

-

2

2

4

2

Петров

0

x

0

+

+

2

0

2

3

Сидоренко

+

-

x

0

+

2

1

3

4

Михайлів

0

-

+

X

0

1

1

2

5

Бабич

+

+

+

0

X

3

0

3

Кількість

+обрань                     - Всього

2

1

3

2

2

10

0

3

0

0

1

4

2

4

3

2

3

14

Таб. 6.18.

“+” – позитивний вибір

-  відхилення  

0 – опускання, відсутність вибору

Самовибір не передбачався, тому у відповідних клітинках проставлено x”.

Зручним методом аналізу соціометричної інформації є графічний метод.

Графічне зображення взаємин у колективі, виявлення на основі вибору, називають соціограмою.

При побудові соціограм найчастіше використовують таку символіку:

                         А- позитивний вибір члена групи А

                         А - відхилення (негативний вибір) члена групи А

      А                В- позитивний взаємо вибір

      А                В- взаємно негативний звязок


Соціограма

Рис. 6.19.

Результати соціометричного опитування у кількісній формі можна також виразити за допомогою обчислення соціометричних індексів.

Соціометричний індекс – число обрань певного виду, поділене на загальну кількість можливих обрань даного типу.

Висновок: Важливіша особливість емпіричного соціологічного дослідження полягає в тому, що використовуються специфічні методи збирання інформації, що дозволяє вести якісний аналіз соціальних проблем.

Виділяють чотири основних методи

емпіричного соціологічного дослідження:

  1.  аналіз документів;
  2.  спостереження;
  3.  опитування;
  4.  соціальний експеримент.

Рекомендовані інформаційні джерела:

Сайти Internet:

http://sociology.agava.ru/

http://www.sociolog.narod.ru/works/iskusstvo/iskusstvovopr.htm

http://www.people.nnov.ru/jg/soc.htm


Тема №7.
Соціологічне вимірювання, аналіз і інтерпретація результатів соціологічного дослідження.

План лекції:

  1.  Поняття вимірювання в соціології. Основні види шкал вимірювання.
  2.  Групування даних статистичного спостереження. Гранична інтерпретація емпіричних залежностей.
  3.  Статистичний, математичний аналіз зібраної інформації та її інтерпретація.
  4.  Складання підсумкового звіту соціологічного дослідження.

  1.  Поняття вимірювання в соціології. Основні види шкал вимірювання.

Вимоги до шкал

Рис. 8.1.



ШКАЛИ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ШКАЛА

ОПИС ШКАЛИ

ВІДНОШЕННЯ ЯКІ ЗАДАНІ НА ШКАЛІ

ДОПУСТИМА СТАТИСТИКА

Номінальна (найменувань)

Використання чисел або символів тільки для класифікації обєктів

1. Еквівалентність

Частота, Q, мода міри взаємозалежності, Ф, r – Пірсона;

Н – ентропія,

Т – Чупрова;

К – Крамера

Порядкова

Ієрархічна підпорядкованість об’єктів одного класу з об’єктами інших класів

1. Еквівалентність

2. “Більше, ніж…”

Медіана, міри взаємозалежнос-ті:

rs - Спірмена,

Г – Кендела

Інтервальна

Значення відстані між двома будь-якими числами на шкалі (в доповнення до порядкової шкали)

1. Еквівалентність

2. “Більше, ніж…”

3. Відношення між двома інтервалами

Середне арифметичне,

r – Пірсона;

R – множинні коефіцієнти кореляції; всі відомі операції з натуральними числами

Відношень

Незалежність відношення будь-яких двох точок  шкали  від одиниць виміру (інтервальна шкала + нулева точка)

1. Еквівалентність

“Більше, ніж…”

2. Відношення між двома інтервалами

3. Відношення між будь-якими двома шкальними значеннями

Табл. 8.2.


2. Групування даних статистичного спостереження. Гранична інтерпретація емпірічних залежностей.

Рис. 8.3.

Невпорядкований ряд

Рівень освіти (класи) – х

10, 5, 7, 8, 10, 10, 10, 8

Рис. 8.4.

Ранговий ряд

Рівень освіти (класи) – х

5, 7, 8, 8, 10, 10, 10, 10

Рис. 8.5.

Варіаційний ряд

Окремі означення ознак (хі)

5 6 7 8 9 10

Частота (nі)

1 0 1 2 0 4

Об”єм сукупності (всього полов)

8

Рис. 8.6.


Рис.8.7.

Безперервний варіаційний ряд

Ознака Х (тривалість шлюбних відносин)

до 1 року

1-5

5-10 років

10 ро-ків и більше

Частотність, %

31,5

33,1

16,5

11,4

Таб. 8.8.

Рис. 8.9.



Розподіл робочої молоді по віку при вступі на роботу в Москві та Московській області в 20-і роки (
комбінаційна таблиця)

Вік (роки)

По губернії

По Москві

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

до 12

7,4

3,8

12,0

4,7

13-15

48,1

43,7

59,2

56,5

16-18

44,5

52,5

28,8

38,8

Табл.7.11.


2. Статистичний математичний аналіз зібраної інформації та її інтерпретація.

Рис. 8.12.



Крива розподілу

99,7%

95,4%

68,3%

-1σ            +1σ

-2σ                                       +2σ

-3σ                                                                   +3σ

Рис.8.13.

Рис. 8.14.

Таблиця критичних значень

Ступінь волі

Рівень значущості, %

10

5

2

1

0,1

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

25

30

35

40

45

50

60

70

80

2,71

4,60

6,25

7,78

9,24

10,64

12,02

13,36

14,68

15,99

17,28

18,55

19,81

21,06

22,31

23,54

24,77

25,99

27,20

28,41

3,84

5,99

7,81

9,49

11,07

12,59

14,07

15,51

16,92

18,31

19,68

21,03

22,36

23,68

25,00

26,30

27,59

28,87

30,14

31,41

37,6

43,8

49,8

55,8

61,7

67,5

79,1

90,5

102

5,41

7,82

9,84

11,67

13,39

15,03

16,62

18,17

19,68

21,16

22,62

24,05

25,47

26,87

28,26

29,63

31,00

32,35

33,69

35,02

6,64

9,21

11,34

13,28

15,09

16,81

18,48

20,09

21,67

23,21

24,72

26,22

27,69

29,14

30,58

32,00

33,41

34,81

36,19

37,57

44,3

50,9

57,3

63,7

70,0

76,2

88,4

100

112

10,83

13,82

16,27

18,46

20,52

22,46

24,32

26,12

27,88

29,59

31,26

32,91

34,53

36,12

37,70

39,25

40,79

42,31

43,82

45,32

Таб. 8.15.


3. Складання підсумкового звіту соціологічного дослідження.

Рис.8.4.1.

Структура звіту

Таб. 8.16.

Вимоги до інформації, яка міститься в звіті

Таб. 8.17.

Термінологія: вимірювання, шкала, квалифікація, валідність, надійність інформації, індекс, коєфіцієнт зв”язку, кореляція, групування, класифікація, полігон, гістограмма, дисперсія, мода, медіана, показники коливання.

Рекомендовані інформаційні джерела: 3; 7; 10; 12; 13; 14; 15; 23; 25; 27; 31; 36; 37; 38; 39; 42; 43; 45; 48; 49; 52; 58; 64; 66; 67; 70; 75; 85; 86; 91; 95; 96; 98; 103; 106; 107; 125; 128; 138;

Сайти Internet:

http: //sociology.agava.ru/

http: //www.people.nnov.ru/jg/soc.htm

http: //ieie.nsc.ru:8101/~rokos/

http: //www.nir.ru/socio/sj/34-saganenko.htm

http: //social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm


Інформаційні джерела:

1. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании. – М.: Наука,

2. Аверьянов Л.Я. Социология: что она знает и может. – М.: Социолог, 1993.

3. Альманах социальных исследований. – Сыктывкар: Рубеж, 1991.

4. Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений.  – М., 1977.

5. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999..

6. Арон  Раймонд. Этапы развития социологической мысли. – М., 1993.

7. Артемов В.А. Структура исследования. Программа (проект) исследования // Бюджет времени (вопросы изучения и использования). – Новосибирск: Наука, 1977.

8. Асламов А.Г. Психология личности. – М., 1990.

9. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора. – Харьков, 1988.

10. Балынев Л.Н., Смирнов Н.В. Таблицы математической статистики. М.: Наука, 1983.

11. Батыгин Г.С. Лекции по методике социологического исследования. – М., 1995.

12. Батыгин Г.С. Обоснование научного вывода в прикладной социологии. – М.: Наука, 1986.

13. Благуш П. Факторный анализ с обобщениями. – М.: Финансы и статистика, 1985.

14. Богут И.И. Социология. Основные понятия курса: Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУПП, 1998.

15. Большой толковый социологический словарь: В 2Т.: Пер. с англ. – М.: Вече, АСТ, 1999.

16. Буданцев Ю. П. Программа и этапы эмпирического социологического исследования // Социология. Учеб. Пособие. – М.: Знание, 1995.

17. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентами: Учебное пособие. – М.,1989.

18. Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании. Проблемы методологии и методики. – К.: Наук. Думка, 1974.

19. Воронов Ю.П. Методы сбора информации в социологическом исследовании. – М.: Статистика, 1974.

20. Гиддингс Ф. Девять тезисов о будущем социологии. // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. – М., 1993.

21. Головаха Е.И. Обоснование гипотез и показателей // Он же. Жизненная перспектива и профессиональное самочувствие молодежи. К.: Наукова думка, 1988.

22. Головаха Е.И. Обоснование гипотез и показателей // Он же. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988.

23. Горшков В.Г., Шереги Ф.Э. В содружестве с ЭВМ (обработка собранной информации) // Как провести социологическое исследование. – М.: Политиздат, 1985.

24. Горшков М.К. Общественное мнение, история и современность, - М.: Политиздат, 1988.

25. Горшков М.К., Шереги Ф.Э. Примерная программа социологического исследования производственной дисциплины на предприятии // Как провести социологическое исследование. – М.: Политиздат, 1985.

26. Гофман А.Б. семь лекций по истории социологии. – М., 1995.

27. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. Учеб. Пособие.: Изд-во Моск. ун-та, 1988.

28. Громов И., Мацкевич А. Западная социология: Учеб. Пособие. – Спб., 1997.

29. Громов Ч. Западная социология. – Спб., 1997.

30. Губина С.А. Автобиография как метод самоанализа и познания общества: Учеб. Пособие. – М.: Изд-во Российского химико-технологического университета, 1996.

31. Гурьев В.И. Основы социальной статистики: методы, система показателей, анализ. – М.: Финансы и статистика, 1991.

32. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования: Учеб. Пособие для вузов. – Екатеринбург, 1998.

33. Дэвис К., Мур У. Некоторые принципы стратификации // Социология. Хрестоматия. – M.: Academia, – Гл. 7. 1997.

34. Дюркгейм Э. Социология: ее предмет, метод, предназначение. – М.: Канон, 1995.

35. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до поч. ХХ ст. – К., 1993.

36. Здравомыслов А.Г. потребности. Интересы. Ценности. – М., 1986.

37. Здравомыслов А.Г., Ядов В.А. Методологические предпосылки, методы и техника исследования (программа исследования) // Человек и его работа. Социологическое исследование. – М.: мысль, 1967.

38. Интерпретация и анализ данных в социологических исследованиях. – М.: Наука, 1987

39. История социологии. / Под ред. А.Н. Елецкова. – М., 1997.

40. Основания социокультурного Ионин Л.Т. ананлиза: Учеб. пособие. – М., 1996.

41. История теоретической социологии. под. ред. И.Ф. Дебятко /  В 3 Т. – М., 1995.

42. Как провести социологическое исследование: В помощь идеологическому активу. – Изд. 2-е – М.: Политиздат, 1990.

43. Кендэлл М. Ранговые корреляции. – М.: Статистика, 1975.

44. Кокрен У. Методы выборочного исследования. – М.: Статистика, 1976.

45. Кравченко А.И. Социология: Справочное пособие. – М.: московский лицей, 1996.

47. Краткий словарь по социологии / Под ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина. – М., 1989.

48. Лекции по методике конкретных социологических исследований – М.: Изд-во Моск. ун-та,1972.

49. Максименко В.С., Паниотто В.И. Зачем социологу математика. – К.: Рад. Школа, 1988.

50. Методы и техника статистической обработки первичной социологической информации. – М.: Наука, 1968.

51. Методы сбора информации в социологических исследованиях. – Книга 1. Социологический опрос. – М.: Наука, 1990.

52. Методы сбора информации в социологических исследованиях. / Под ред. В.Г. Андрущенко, О.М. Маслова – М.: Наука, 1990.

53. Михайлов С. Эмпирическое социологическое исследование. – М.: Прогресс, 1975.

54. Модели человека в современной зарубежной социологии. – М., 1985..

55. Моделирование социальных процессов: Учеб пособие // Н.П. Тихомиров, В.Я. Райцин и др. – М.: Изд-во Рос. Экон. Академиии,1997.

56. Ноэль Элизабет  Массовые опросы: (введение в методику демоскопии): Пер. с ним. / Под ред. Н.С. Мансурова. – М.: Ава-Астра, 1993.

57. Овсянников В.Г. Методология и методика в прикладном социологическом исследовании. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989.

58. Основы социологии. Курс лекций. / Под ред. А.Г. Эфендиева. – М.: Знание, 1993.

59. Паниотто В.И., Максименко В.С. Количественные методы в социологическом исследовании. – К.: Наукова думка, 1982.

60. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ ст. – К., 1996.

61. Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс. – К.: Тендем, 1996.

62. Поппер К. відкрите суспільство та його вороги. У 2 Т. – К.: Основи, 1994.

63. Практикум по социологии. – М.: Изд-во МГУ, 1992.

64. Проектирование и организация выборочного социологического исследования. – М.: ИСИ АН СССР, 1974.

65. Процесс социального исследования. – М.: Прогресс,1975.

66. Пухликов В.А. Человек и общество. – М., 1990.

67. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. – М.: Прогресс, 1972.

68. Рабочая книга социолога. – М.: Наука, 1983.

69. Радаев В.В., Шкаратан О.И. социальная стратификация: Учебн. Пособие. – М.: Наука, 1995.

70. Радуги А.А., Радугин К.А., Социология. Курс лекций. – М.: 1996.

71. Рейзема Я.В. Информационный анализ социальных процессов. – М.: Наука, 1982.

72. Руденко Р.И. Практикум по социологии. – М., 1999.

73. Рукавишников В.О., Паниотто В.И., Чурилов Н.Н. Опросы населения. – М.: Финансы и статистика, 1984.

74. Руткевич М.Н. Макросоциология. Методологические очерки. – М., 1995.

75. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс теоретичної соцілогії. Навчальний посібник. – К.: 1995.

76. Саганенко Н.И. Надежность результатов социологического исследования. – Л.: Наука, 1983.

77. Смелзер Н. Социология. М.: Наука, 1994.

78. Современная западная социология. Словарь. – М., 1990.

79. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. К., 1996.

80. Сорокин П. Проблема социального равенства. – М., 1992.

81. Сорокин П. Система социологии. В 2Т. – М., 1993.

82. Сорокин П. Социологические теории современности. – М., 1992.

83. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. _ М., 1993.

84. Социальная стратификация. Сборник. Вып. 1,2,3/РАН. – М., 1992.

85. Социальные исследования. Теория и методы. Вып. 5. – М: Наука, 1970.

86. Социологический справочник. / Под. Ред. Воловича В.И. – К., 1990.

87. Социологический энциклопедический словарь: На рус., анг., немец, француз. и чеш. языках /Под. Ред. Г.В. Осипова – М.: Инфра –М., 1998.

88. Социология. Основы общей теории: Учеб. Пособ. / Под ред. Г.В. Осипова. – М., 1996.

89. Социология. Учеб. Пособие. / Под ред. Э.В. Тадевосяна. – М.: 1995.

90. Социология: классические и современные парадигмы. Хрестоматия. Авторы-состав. С.А. Кравченко, М.О. Мнацаканян. - ,: АНКИЛ,1998.

91. Социология: Практикум./ Сост. и отв. редактор Р.И. Руденко. – М.: Соц-полит. Журнал, 1993.

92. Соціологія / Під ред. В.Г. Городяненко. – К., 1999.

93. Соціологія короткий енциклопедичний словник. /Під ред. В.І. Воловича. –К., 1998.

94. Соціологія. / Під ред. В.П. Андрущенко. – К., 1999.

95. Соціологія: Навчальний посібник / Упоряд. П.П. Марчук – Тернопіль: Астон, 1998.

96. Статистические методы анализа информации в социологических исследованиях. – М.: Наука,1979.

97. Татарова Г.Г. Методология анализа данных в социологии (введение): Учеб. Пособие для вузов. – М.: Стратегия, 1998.

98. Тейярд де Шарден. Феномен человека. – М., 1987.

99. Типология и классификация в социологических исследованиях. – М.: Наука, 1982.

100. Харчева В. Основы социологии: Учебник – М.: Логос, 1997.

101. Хвостов В.М., Социология. Введение. Исторический очерк учений об обществе. – М., 1987.

102. Черниш Н.І. Сучасна свідомість молоді. – Львів, 1990.

103. Шаповал М. Загальна соціологія. – Вид. 3. – К.: Укр. Цнтр духовної культури, 1996.

104. Шереги Ф.Э. Подготовка первичной социологической информации к обработке на ЭВМ // Основы прикладной социологии. Учебник для вузов. – М.: Центр социального прогнозирования и маркетинга, 1995.

105. Шляпентох В.Э. Проблемы достоверности статистической информации в социологических исследованиях. – М.: Статистика, 1973.

106. Щекин Г.В. Система социологического знания. – К., 1998.

107. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – Саратов. Изд-во Саратовского ун-та, 1995.

108. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программы, методы. – М.: Наука, 1987.

109. Якуба О.О. Соціологія. Навч. посіб. для студентів. – Харків, 1992.

110. Антов Н.А. Можно ли управлять социальными процессами ? // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 3.

111. Анурин В.Ф. Постиндустриальное и коммунистическое общество. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 7.

112. Богомолова Т.Б., Тапилина В.С. Мобильность населения по материальному положению: субъективный аспект. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 12.

113. Галкин А.А. Тенденции изменения социальной структуры. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 10.

114. Герман К. Политические  перепутья при движении к глобальному информационному обществу. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 9.

115. Голосенко И.А. Оглядываясь на Огюста Конта. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 4.

116. Давыдов Ю.Н. Метатеоретические устои социологии ХІХ в. // Социология: теория, методы, маркетинг. - 1998. - № 6.

117. Данилов А.Н Глобализм, рационализм и современный трансформационный процесс // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 9.

118. Джеффрис В. Интеграцизм П. А. Сорокина: новая общественная наука и реконструкция человечества. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 11.

119. Джонстон П.В. Питирим сорокин и социокультурные тенденции нашего времени. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 6.

120. Динамика социальной структуры и трансформация общественного сознания (“круглый стол”). // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 12.

121. Зборовский Т.Е. Еще раз о реальных проблемах современной социологии. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 6.

122. Коэнен – Хуттер Ж. Актуальные проблемы социологии и их развитие. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 6.

123. Култыгин В.П. Мировое социалистическое сообщество на рубеже тысячелетий. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 12.

124. Кучеренко В.  Функціоналістська парадигма Роберта Мертона в сучасному соціологічном у дискурсі. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2000. - № 4.

125. Локосов В.В. Стабильность общества и система предельно-критических показателей его развития. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 4.

126. Малевич Е.Ф. Количественная динамика полового состава общества и её закономерности. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 9.

127. Мягков А.Ю. Обеспечение анонимности в социологическом опросе. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999.-№ 5.

128. Назарова И.Б. Качество опроса: факторы неответов. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 11.

129. Ньюман Л. Анализ качественных данных. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 12.

130. Ньюман Л. Значение методологии: три основных подхода. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 6.

131. Ньюман Л. Неопросные методы исследования. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 10.

132. Ойзерман Т.И. Научно-технический прогресс: возможности и границы предвидения. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 8.

133. Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 9.

134. Осланов С.И. Об объекте и предмете социологии: логико-гносеологическое осмысление. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 3.

135. Павленко Ю. Итоги цивилизованного развития человечества. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2000. - № 4.

136. Пронина Е.И. Чем обусловлена позиция эксперта? // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 3.

137. Романович Н. А. Ситуация опроса глазами респондента. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 2.

138. Руткевич М.Н. О социологической структуре советского общества. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 4.

139. Саенко Ю.И. Состояние общества. К вопросу о его измерении. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 10.

140. Сорокин П. А. Обзор циклических концепций социально-исторического процесса. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 12.

141. Степанов Е.И. Отечественная конфликтология: к вопросу о становлении и развитии. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 10.

142. Тощенко Ж.Т. Элита? Кланы? Касты? Как назвать тех, кто правит нами? // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 11.

143. Украинская социология: новые горизонты. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 10.

144. Цапф В. Теория модернизации и различие путей общественного развития. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 8.

145. Чураков А.Н. Информационное общество и эмперическая социология. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. - № 1.

146. Шпакова Р.П. Вместе с Огюстом Контом и вопреки ему. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 3.

147. Яковец Ю.В. Великие прозрения П.Сорокина. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 6.

Сайти интернет

http://www.glasnet.ru/~asch/sociology/

http://www.people.nnov.ru/jg/soc.htm

http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm

http://www.glasnet.ru/~asch/sociology/

http://www.magister.msk.ru/library/revolt/aksel001.htm

http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm

http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm

http://www.glasnet.ru/~asch/sociology/

http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm

http://sociology.agava.ru/

http://sociology.agava.ru/

http://www.sociolog.narod.ru/works/iskusstvo/iskusstvovopr.htm

http://www.people.nnov.ru/jg/soc.htm

http://sociology.agava.ru/

http://www.people.nnov.ru/jg/soc.htm

http://ieie.nsc.ru:8101/~rokos/

http://www.nir.ru/Socio/scipubl/sj/34-saganenko.htm

http://social.narod.ru/sociology/uchebnik/uchebnik.htm

PAGE  9


Суспільство як цілісна соціальна реальність

Обєкт соціології

Обєктивні соціальні явища суспільства

Емпірична реальність

Цілісний розвиток і функціону-вання суспільства

Соціальні відносини

Соціальні організації

Соціальні спільноти

Соціальні субєкти

Соціальні інститути

Соціальні процеси

Предмет соціологіїї

Закони і закономірності функціонування і розвитку особистості, соціальної групи і суспільства в цілому.

Соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних субєктів по проблемах, повязаних з їхнім

соціальним статусом, роллю, соціалізацією.

Найближчі (пояснити і прогнозувати суспільну ситуацію)

Перспективні (створити багатобічну і багаторівневу систему прогнозування суспільства)

Цілі соціології

Завдання соціології

Отримати  вірогідне

знання про суспільство

Вивчити суспільство, види, категорії і т.п.

Обгрунтувати основні напрямки розвитку суспільства

Частковонаукові

• Статистичні

• Психологічні

• Прогнозтичні

• Емпірічні

• Педагогічні

Загальнонаукові

• Спостереження

• Опис

• Синтез

• Порівняння

• Факторний аналіз

• Системний аналіз

Методи соціології

Загальна соціологічна теорія

Спеціальні соціологічні теорії, які вивчають окремі спільноти

Спеціальні соціологічні теорії, які вивчають життєдіяльність спільноти в окремих сферах

Спеціальні соціологічні теорії, які вивчають окремі елементи соціального механізму

Теорія, методика, техніка конкретних соціологічних досліджень

Суспільство

Вивчають окремі сфери соціокультурного процесу

Політологія

Юридичні науки

Економічні науки

Історія

Встановлює достовірність соціальних факторів і узагальнює їх.

Соціологія

Генералізуюча наука, яка аналізує суспільство в єдності всіх його сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір

Філософія

Світогляд, збалансований на раціональному поясненні природи і суспільства

C

О

Ц

І

О

Л

О

Г

І

я

С

О

Ц

І

О

Л

О

Г

І

Я

міф

Платон

Т. Гоббс

Р. Оуен

О. Конт

В. Томас

Т. Парсонс

Вебер

Ф. Знанецький

Ш. Фур’є

Дж. Мілль

Р. Парк

І. Бентам

Г. Спенсер

Дж. Хоманс

Сен -Сімон

Е. Дюркгейм

Дж. Мід

Ж.Ж.Руссо

Монтеск’є

Арістотель

Августін

Блажений

епос

епос

Релігійно-

міфологічна

стадія

Філософсько-

етична

стадія

Раціонально-

(позитивна) або

наукова стадія

Зростання промисловості

Загострення соціальних конфліктів

Соціальні вчення

Математична статистика

Соціальні умови

Теоретичні передумови

Критерії позитивної соціології

об'єктивність

корисність теорії

точність

реальність

вірогідність

Природа

Суспільство

Індивід

EMBED Word.Picture.8

Орієнтовано на виявлення сенсу самого акту дії

Безпосереднє

Орієнтовано на пізнання мотивів, котрими користується індивід при виконанні даної дії

Пояснююче

Види розуміння

за  М. Вебером

Ціле-

раціональна

Визначається

очікуванням певної

поведінки інших

людей і використанням

цього як засобу для

досягнення раціонально-

регульвоних цілей з

метою досягнення успіху

Ціннісно-

раціональна

Визначається

свідомою вірою у

певну цінність

поведінки незалежно від

її успіху

Афективна

Визначається емоціями і

почуттями

Традиційна

 Визначається звичкою

Види

соціальної

дії

EMBED Unknown

Природа

Суспільство

Індивід

EMBED Word.Picture.8

Механічна – типова для традиційного архаїчного суспільства. Індивід в такому суспільстві не належить сам собі, а колективна свідомість майже цілком перериває індивідуальні особливості

Органічна – типова для сучасного промислового суспільства. В такому суспільстві кожен індивід – особистість, яка усвідомлює, що вона залежить від інших особистостей і що всі вони пов’язані єдиною системою суспільних зв’язків, які утворюються поділом праці

Типи

соціальної

солідарності

Морфологічні – матеріальні форми суспільства (густота) населення, розміри й заселення міст, сіл, природні умови, характер комунікацій.

Фізіологічні (функціональні) – факти колективної свідомості (релігійні традиції, політичні ідеї, моральні і правові норми та інше.)

Соціальні факти (існують незалежно від індивідів й здатні чинити на останніх примусовий вплив)

Експертизація

Диференціація

Соціологізація

Інтернаціоналізація

Академізація

Фактографізація

Характерні риси сучасної соціології

Характерні риси сучасної Sг

Сучасна західна соціологія

Структурні парадигми

Інтерпретативні парадигми

Структурний функціоналізм

Соціологія конфлікту

Символічний інтеракціоналізм

Феноменологічна соціологія

Інтегральна соціологія

П. Сорокіна

Чикагська школа

Колумбійська школа

Гарвардська школа

Теоретична соціологія

Емпірична соціологія

КУЛЬТУРА

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

СУСПІЛЬСТВО

ГРУПА

ГРУПА

ГРУПА

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

EMBED MS_ClipArt_Gallery.2

ОСОБА

ОСОБА

ОСОБА

Загальна характеристика емпіричної соціології

Ототожнення наукової соціології з емпіричними дослідженнями

З'ясування істинності наукового пізнання лише на основі емпіричних процедур

Визначення, що все існуюче підвладне соціологічному поясненню і соціологічному управлінню

оглиблення уявлень про сутність соціальних явищ

з 1950… Колумбійська школа, Гарвардська школа

(Е. Мейо)

У 70-80 рр. ХХ ст. у США відбувається посилене зростання обсягів емпіричних прикладних досліджень.

У 80-х рр. виділяються два основних напрямки: соціальна інженерія і клінічна соціологія.

У Гарварді розробляється індустріальна соціологія і доктрина “людських відносин” основне місце у розвитку індустріальної соціології і соціології управління займають “Хоторнські експерименти”.

Соціологи Колумбійського університету звертають увагу на відкриття універсальних закономірностей поведінки людини в соціальній організації, з’ясування механізмів збереження стабільності соціальних систем, структури соціальної взаємодії.

ІІІ етап

1920-1950

Чикагська школа

(В. Томас,

Ф. Знанецький,

Р. Парк,

Е. Берджес)

  •  Видана праця В. Томаса і Ф. Знанецького “Польский селянин в Європї та Америці”, в якій на підставі аналізу листів, особистих щоденників і автобіографій розв’язувалась проблема адаптації емігрантів з Польщі до умов США.
  •  Соціологи Р. Парк, Е. Берджес скеровують свої дослідження на розв’язання проблем міста за допомогою інтервю і включеного спостереження.
  1.  

ІІ етап

1885-1920 рр.

(Е. Дюркгейм,

А. Смолл)

Ідеї про необхідність прикладних досліджень

І етап

Висновок: історія становлення соціологічних знань – яскраве свідчення закономірного процесу визрівання суспільної потреби в соціологічних знаннях. Як і будь яка галузь знань, соціологія проходить періоди виникнення, становлення та розвитку. Кожному періоду, етапу, розвитку властиві специфічні особливості, що характеризуються, з одного боку, рівнем знань про суспільство, людину, навколишню природу, а з іншого – здібності, можливості людини проникнути в таємниці суспільних явищ, пізнати їх.

Суспільство (в широкому розумінні) – це сукупність всіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, в якій знаходить прояв їх взаємозалежність один від одного і які склались історично.

У більш вузькому сенсі суспільство виступає структурно або генетично визначеним типом (рід, вид, підвид і т.п.) спілкування людей, що являє собою історично визначений цілісний або відносно стійкий елемент цієї цілісності.

У більш вузькому сенсі суспільство виступає структурно або генетично визначеним типом (рід, вид, підвид і т.п.) спілкування людей, що являє собою історично визначений цілісний або відносно стійкий елемент цієї цілісності.

Спільність теорії

  • Самовідтворення, саморегулювання і саморозвиток

Автономність і

самодостатність

Здатність підтримувати і відтворювати високу

інтенсивність внутрішніх звязків

Цілісність і сталість

Певний рівень розвитку

культури з усталеною

системою норм і цінностей

ОЗНАКИ  СУСПІЛЬСТВА

      С

      У

О    С

З     П

Н     І

А    Л

К     Ь

И    С

      Т

      В

      А

Соціальні системи

Біологічні

системи

Хімічні системи

Фізичні системи

Суспільство

Жива природа

Нежива природа

Рівень складності системи

Будь-яку систему передусім характеризують:

СИСТЕМА

це сукупність взаємопов'язаних елементів,

які утворюють собою нерозривну цілісність

Структура

Системні якості

Елементи системи

соціальні дія та взаємодія

соціальні зв’язки та відносини

соціальні цінності і норми

Макрорівень (суспільство в цілому)

Мезорівень (соціальні спільноти та інститути)

Мікрорівень (людина)

А   Б

Г  В

А – політична підсистема

Б – соціальна підсистема

В – культурна підсистема

Г – економічна підсистема

EMBED Unknown

Соціально-інформаційний компонент

Соціально-

цінністний

компонент

Соціально-енергетичний компонент

Соціально-цільовий компонент

Соціально-комунікаційний компонент

EMBED Unknown

За домінуючою релігією

Християнське

Мусульманське

Буддиське та ін.

За рівнем розвитку промисловості

За розвитком демократії

(К. Поппер)

За способом здобування засобів до існування

(Г. і Дж. Ленськи)

За найбільш поширеною мовою спілкування

За політичним критерієм

Мисливців

Садівників

Аграрне

Промислове

Демократичне

Тоталітарне

Авторитарне

Відкрите

Закрите

Доіндустріальне

Постіндустріальне

Індустріальне

Англомовне

Франкомовне та ін.

Російськомовне

Соціальна дія – це дія індивіда, яка спрямована на розв’язання життєвих проблем та протиріч і свідомо орієнтована на відповідну поведінку людей.

Суб‘єктивна мотивація індивіда

Свідома орієнтація індивіда на реакцію з боку інших (очікування)

Ознаки соціальної дії

EMBED Unknown

Соціальний зв’язок – це будь-які соціокультурні зобов’язання індивідів або груп індивідів по відношенню один до одного
(Е. Дюркгейм)

Соціальний контакт – це поверховий швидко-плинний зв‘язок, при якому відсутня система споріднених дій суб‘єктів по відношенню один до одного

Соціальна взаємодія (інтеракція) – це система взаємо обумов-лених дій, при яких дія одного суб‘єкта є причиною та наслідком відповідних дій інших

Види соціального зв‘язку

Особисті зобов‘язання кожного члена групи виконувати загальні для групи норми і оберігати загальні цінності

Залежність членів групи один від одного яка виникає на підставі загального інтересу

Ідентифікація індивіда з групою

Ознаки соціального зв‘язку

ЕНЕРГІЯ

ІНФОРМАЦІЯ

РЕЧОВИНА

зміна людиною навколишнього природного середовища згідно з її знаннями та естетичними уявленнями

пізнання людиною природи в ході практичної та науково-теоретичної діяльності

використання S-них природних джерел, теплової (хімічної), гідравлічної, ядерної та інш. видів енергії для задоволення своїх, промислових та побутових проблем

вироблена людиною енергія , перше за все теплом, яка не використовується повністю в процесі виробництва та споживання, а потрапляє в природне середовище

відходи виробництва, споживання та інш. форми людської життєдіяльності, що потрапляють у природне середовище

використання S-них природних ресурсів (корисних копалин, ґрунтів, рослинного та тваринного світу, води, повітря) для задоволення потреб життєдіяльності та виробництва

С

У

С

П

І

Л

Ь

С

Т

В

О

П

Р

И

Р

О

Д

А

2

2

2

2

1

1

1

1

Інфор-

мація

Інфор-

мація

Елементи

Елементи

Зв’язки

1 N рівень

2 N рівень

3 N рівень

…  N рівень  

Фізична сутність

Хімічна сутність

Біологічна сутність

Психологічна

cутність

Соціальна сутність

Соціальний інститут – стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх в систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему

Соціальні інститути різняться

За кількістю виконуваних функцій

За сферою і функціональним змістом їх діяльності

За характером організацій

Монофункціональні

Поліфункціональні

Економічні

Політичні

Освітницькі і виховні та ін

Релігійні

Культурні

Формальні

Неформальні

Функції соціальних інститутів

закріплення і відтворення суспільних відносин у певній галузі

інтеграція та згуртування суспільства

регулювання і соціальний контроль

залучення людей до діяльності, або комунікативна функція

Соціальна стратифікація (від лат. stratum – верства) – процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою та групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою.

Стани - система розшарування, в якій соціальне становище людини чи групи залежить від їхнього відношення до власності чи суб’єкта верховної влади

Рабство - система розшарування, яка основана на належності індивіда до етично-національної і територіальної спільності роду, (племені). Це крайня форма нерівності, при якій один індивід належить іншим як власність.

Касти - система розшарування, яка основана на належності людини до закритої соціально-професійної групи, яка включена в ієрархію суспільного поділу праці. Особливістю кастової системи стратифікації є тісний зв’язок з релігією (брахманізмом, індуїзмом).

Класи - система розшарування, в якій S-е становище людини чи групи визначається відчуженням до власності на засоби виробництва, рівнем освіти та можливостями індивіда на ринку праці.

основні системи стратифікації

Горизонтальна

Територіальна, релігійна, сімейна , політична

S мобільність

Вертикальна

Індивідуальна

Групова

Висхідна, низхідна

Економічна, політична, професійна та ін.

Висхідна, низхідна

Соціальна мобільність – будь-який перехід індивіда або соціального об’єкту із однієї соціальної позиції в іншу

Канали вертикальної соціальної мобільності (соціальні інститути та організації за допомогою яких людина змінює своє положення в суспільній ієрархії)

система освіти

шлюб

бізнес

політика

армія

церква

наука

мистецтво

Соціальні зміни – тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, в результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності.

Види соціальних змін

В залежності від механізму

За напрямком

За типом S-них зв’язків

За сферами суспільного життя

еволюційні

революційні

однонаправлені

циклічні

функціональні

процесуальні

мотиваційні

соціально - культурні

соціально - економічні

індустріально-технологічні

науково-технічні

структурні

соціально - політичні

Соціальний розвиток – це такі зміни, які пов’язані з більш або менше глибинними, структурними змінами, котрі ведуть до появи нових суспільних відносин, інститутів, норм і цінностей.

Теорія соціального розвитку

прогрес

регрес

конверція

дивергенція

паралелізм

спеціалізація

універсалізація

Ера високого масового споживання 

Значний рост сфери послуг, виробництва товарів споживання з перетворенням їх в основний сектор економіки.

Стадії  “зрілості” 

НТР, урбанізація. Індустріальне суспільство

Стадія зрушення 

Промислові революції і слідуючі за ними соціально-економічні і політичні перетворення. Перехід від домонополістичного капіталізму до домонополістичного.

Перехідне суспільство  

Зростання сільськогосподарського виробництва, поява нового виду діяльності – підприємництва, формування централізованої держави, зростання національної свідомості.

Традиційне  суспільство  

Аграрні суспільства із доволі примітивною технікою, переважанням в сфері економіки, сільського господарства, станово-класової структури і владою  великих земельних власників.

Початок комп‘ютерної ери і перехід до інформаційного суспільства і зміни в сучасному суспільстві; руйнування цивілізацій під впливом технології революції.

Індустріальна

Промислова революція, перетворившая людське суспільство із сільського господарства в індустріальне.

Аграрна

Аграрна революція, перетворення кочівників в селян

Висновок: суспільство – важлива категорія теоретичної соціології. Сучасна соціальна сукупність систем соціальних і держаних владних інститутів, взаємодія яких забезпечує можливість функціонування і розвитку базових і надбудовних суспільних відносин. Інтереси і потреби суспільства виступають джерелом і першопричиною суспільного, соціального розвитку.

Соціологія особистості

Л. як представник тієї чи іншой соціальної спільності.

Індивід

Особистість

О. – це конкретна Л. як система стійких якостей і властивостей, що реалізуються в процесі зв`язків, в соціальних інститутах, культури в соціальному житті.

Sr особистості – галузь соціології,

яка вивчає О. як об`єкт і суб`єкт суспільних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозвзків особи і соціальних спільнот.

П

О

В

Е

Д

І

Н

К

А

О

С

О

Б

И

С

Т

І

С

Т

Ь

П

О

Т

Р

Е

Б

И

Ц

І

Н

Н

О

С

Т

І

У

С

Т

А

Н

О

В

К

А

ціннісні орієнтації

Внутрішній блок

Зовнішній блок

Соціальні норми

Правові акти

Ролеві предпи-сання

Ситуація

ОСОБИСТІСТЬ

Освоєння (інтеріоризація) суспільних настанов (ролей) і на цій основі творче перетворення дійсності, включаючи позаролеву поведінку

Мотиви виробничого, діяльного, предметного відношення до оточуючого світу, соціальної дійсності

Система схильностей (диспозицій) до сприйняття умов діяльності певним чином і готовність діяти цілеспрямовано, що обумовлено попереднім досвідом (ціннісні орієнтації)

Динамічна система потреб, загальна спрямованість інтересів, пов`язана з суспільним становищем; соціальним оточенням особистості

Психологічні якості індивіда

Загальні та специфічні соціальні умови, тобто макро- та мікросередовище умов життя

ОСОБИСТІСТЬ

Об`єктивні соціальні функції, настанови задані соціальним положенням. Соціальне становище індивіда – приналежність до соціальної групи та його місце у системі суспільних відносин

СТАТЬ

Вік, стадія життєвого циклу

Найближче соціальне оточення

Умови побуту, як умови життєвого середовища

Характер, зміст та умови праці

Мікросередовище: специфічні соціальні умови

Соціальні інститути

Соціальна структура, суспільне розмежування праці

Соціальні, ідеологічні відношення, духовна культура

Виробничі відносини (відносини у сфері економіки)

Макросередовище – загальні соціальні умови

ОСОБИСТІСТЬ

Як стійка цілісність соціально-типових та індивідуальних якостей, її самоусвідомлення, реалізоване у практичній діяльності

О. як об`єкт

Система об`єктивно заданих соціальних функцій-ролей, пов`язаних з соціальним положенням індивіда у конкретній соціальній ситуації

О.як суб`єкт

Виборче сприйняття і освоєння передписань суспільного середовища, обумовлена розвитком потреб особистості і соціальним досвідом

 Загальні соціальні умови

 Виробничі відносини як основа

 Цілісність умов та способу життя

описання

оцінка

санкція

предписання

Соціальний статус (від лат. Status – стан узагалі, стан справ тощо) – позиція людини в суспільстві, пов`язана з певними правилами і обов`язками; становище індивіда соціальної групи стосовно до інших індивідів та груп, що визначається за соціально вагомими для данної суспільної ознаками системи.

Теріторіальні статуси

150-200

EMBED Word.Picture.8

Стать

2

Вік

3-5

Національність

3,5-5 тис. етносів

Здоров`я

100

Подружньо-сімейно-родинні

> 200

Економічні статуси

30-50

Професійні статуси

400

Політичні статуси

300-500

Релігійні статуси

> 300

Соціальна роль – модель поведінки, яку задає соціальна позиція особистості в системі суспільних або міжособистих взаємин. Згідно з Н. Смелзером, соціальна роль – поведінка, яка очикується від людини, що займає певний статус.

Характе-ристики соціальної ролі

Спосіб одержання

Мотивація

Ступінь формалізації

Емоційність

Масштаб

Соціалізація – процес засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм і культурних цінностей суспільства, до якого він належить.

Соціалізація особистості

Соціальна адаптація

Пристосування індивіда до:

соціально-економічних умов

ролевих функцій

соціальних норм

соціальних груп і соціальних організацій, що виступають в якості середовища його життєдіяльності

Інтеріорізація

Процес включення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу людини. Характер переходу соціальних цінностей і норм до внутрішнього "Я", обумовлений структурою конкретної людини, сформованої попереднім досвідом.

І фаза

ІІ фаза

ВУЗ

сім`я

дошкільні заклади

школа

неформальні об`єднання

організація

Інститути соціалізації

ЗМІ

громадські організації

однолітки

родина

Фактори соціального оточення, які впливають на соціалізацію індивіда

Процес соціалізації складається з:

трудові колективи

навчальні заклади

Соціальної адаптації

Інтеріоризації

СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Імітування

Ідентифікація

Почуття сорому та провини

Висновки: 1. Людина – основний елемент будь-яких соціальних спільностей і системи.

2. Кожна людина виконує певні соціальні функції, як своєрідне доручення на виконання спеціалізованого роду заняття в соціальній взаємодії.

3. Соціальний статус особи – це певне місце людини, особи в суспільній ієрархії, обумовлене її походженням, професією, віком, статтю, сімейним положенням. Динамічний аспект соціального статусу відображає соціальна роль.

4. Процес включення людини в соціальні зв`язки і інтеграція в різні типи соціальної спільності з метою становлення її соціальності, називаються соціалізацією.

Конкретно соціологічне дослідження – це складний комплекс програмно упорядкованих науково-теоретичних, методичних та організаційно-технічних засобів, спрямованих на досягнення дослідницьких цілей і завдань

Функції соціологічного дослідження

Заключний (результативний)

-обробка, аналіз, узагальнення інформації

-розробка рекомендацій

-складання звіту

Польовий (операційний)

-консультація інтерв’юерів, анкетерів

-визначення маршрутів руху

-збір інформації

Підготовчий

-визначення цілей, завдань

-розробка програми

-складання кошторису витрат

-розробка інструментарію

-відбір одиниць вибіркової сукупності

-пілотажне дослідження

Методологією називають систему принципів, визначених діалектичним підходом до об'єкта, що вивчається. А діалектика передбачає розгляд якостей і характеристик об'єкта в їх різноманітних зв'язках і відносинах з іншими об'єктами, у розвитку та змінах.

Методика – сукупність технічних заходів, зв'язаних з методом дослідження, у тім числі окремі операції їхня послідовність і взаємозв'язок.

Техніка соціологічного діслідження – це сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання певного методу.

Н. Смелзер вважає, що соціологічний метод – це правила та способи, за допомогою яких встановлюється зв'язок між фактами, гіпотезами і теоріями, а І. Попова трактує соціальний метод, як сукупність способів збирання, обробки й аналізу соціологічної інформації.

Залежно від завдань

фундаментальні

прикладні

комплексні

експрес-дослідження

короткострокові

середньострокові

довгострокові

держбюджетні

госпрозрахункові

монографічні

порівняльні

трендові

Залежно від затрат часу

Залежно від статусу замовника та оплати праці

Залежно від об’єкту дослідження

пошукові (“розвідувальні”)

пілотажні

описові

експериментальні

проектно-конструкторські (аналітичні)

За типом логічних завдань

міжнародні

загальнонаціональні

регіональні

галузеві

локальні

промислове

сільського господарства

науки

освіти

охорони здоровя та ін.

Залежно від масштабу проведення

Залежно від обєкту пізнання тієї чи іншої сфери дійсності

Програма соціологічного дослідження – науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження

Вибіркаце метод дослідження, коли із загальної вивчаємої (генеральної) сукупності однорідних одиниць відбирається певна його частина (вибіркова сукупність) і тільки ця частина підлягає обстеженню

Репрезентативністьпринцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об’єкта параметрам (критеріям) генеральної сукупності

1. Формування та обгрунтування проблеми дослідження

2. Визначення обєкту та предмету КСД

3. Попередній системний аналіз обєкту дослідження

4. Визначення мети КСД

5. Логічний аналіз основних понять КСД

6. Формулювання основних і додаткових гіпотез КСД

7. Визначення завдань дослідження

Програма КСД

1. Складання робочого плану КСД

2. Аналіз методів збору первинної інформації

3. Обгрунтування структури інструментарію

4. Визначення схеми обробки первинної соціологічної інформації

5. Визначення одиниць вибіркової сукупності

Помилки вибірок

200 осіб +/-8%

400 осіб +/-6%

600 осіб +/-5%

750 осіб +/-4%

1000 осіб +/-4%

1500 осіб +/-3%

4000 осіб +/-2%

Висновки:

1. Дослідження без програми нагадує пошук методом спроб і помилок.

2. Програма дослідження – це теоретична основа процедур дослідження – збирання, опрацювання і аналізу інформації, що необхідно для одержання теоретичних висновків і практичних рекомендацій.

3. Велике практичне значення мають дослідження комплексних соціальних проблем, які дають можливість створити цілісну картину майбутнього розвитку основних сфер життя, суспільства, передбачити можливі негативні наслідки, накреслити шляхи і засоби оптимального управління соціальними процесами.

Спостереження

Аналіз документів

Експеримент

Опитування

,

Методи соціо-

логічного дослідження

 За характером взаємозв’язків соціолога і респондента:

• заочні (анкетні)

• очні (інтерв’ю)

 За ступенем формалізації:

• стандартизовані

• не стандартизовані

  За частотою проведення:

• одноразові

• багаторазові

   Специфічні види:

• опитування експертів

• соціометрія  та ін.

Види опитування

Види опитування

Види анкетування

роздаткове

поштове

пресове

Запитання анкети  -  висловлювання разраховане на одерження інформації, що дає змогу операціоналізувати ознаки певного соціального явища

За

функціями

запитання-шкали (визначають інтенсивність цікавлячої ознаки

проективні

- індекси – (для групування респондентів при аналізі)

- діалоги

- тести

- воронки –( поступове  розгортання  запитання  від загального до конкретного)

прямі – (безпосередньо про соціальний факт)

непрямі (безособові)

напівзакриті (комбінація закритих і відкритих питань

відкриті (вільне викладення відповіді на питання)

закриті ( з переліком усіх можливих відповідей на питання)

За

формою

За

змістом

За

структурою

про поведінку

про знання або інформованість

про мотиви

 про установки

про факти, дії в минулому і сучасному

буферні (- для відокремлення окремих тематичних блоків)

для зняття конвенціональних обмежень

"провокуючі" – (для отримання спонтанних відповідей)

"фільтри"- (для визначення некомпетентних респондентів)

контрольні - (для оцінки правдивості відповідей респондентів)

контактні - (для встановлення контакту з респондентом)

Вступна частина

Містить звернення до респондентів з коротким викладом теми, мети завдань опитування, назвою організації або служби, яка його проводить, із інструкціями щодо процедури заповнення анкети, із вказанням на анонімність опитування, використання його результатів лише з науковою метою.

Основна частина

Блок1.

Містить прості питання, нейтральні за змістом (крім пізнавальної мети, вони забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують їх зацікавлення, формують психологічну установку на співробітництво з дослідниками, вводять у коло обговорюваних проблем)

Блок2.

Містить складні питання, які потребують аналізу і роздумів, активізації пам'яті, підвищеної зосередженості й уваги. Саме тут міститься ядро дослідження, збирається основна Sг-а інформація.

Блок3.

Містить контрольні запитання для уточнення і поглибленого отриманої інформації, а також заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу у респондентів, дати можливість їм відчути, що вони брали участь у важливій і потрібній роботі

Заключна частина

"Паспортичка", або блок із питаннями, що розкривають соціально-демографічні, професійно-освітні, етнічні, культурні та інші характеристики респондентів (стать, вік, сімейний стан, місце проживання, ставлення до релігії, національність, рідна мова, освіта, професійна підготовка, стаж роботи тощо)

Соціологічне інтерв’ю – (від англ. Interview- бесіда, зустріч) метод збору соціологічної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодій між інтерв’юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

За способ спілкування:

- особисте

- телефонне

За типом респондентів:

- з відповідальною особою

- з експертом

- з рядовим респондентом

За місцем проведення:

- на робочому місці

- в службовому помешканні

- в місцях проведення досуга

- в місцях відпочинку

- в квартирі, в гуртожитку

За частотою проведення:

- одноразове

- багаторазове (панельне)

За формою проведення:

- вільне (нестандартизоване)

- напівстандартизоване

- стандартизоване

За кількістю респондентів:

- групове

- індивідуальне

Види

інтерв’ю

Види спостереження

Залежно від місця спостерігача:

-включене -невключене

Залежно від ступеня формалізованості:

-стандартизоване -довільне

Залежно від регулярності проведення:

-систематичне -випадкове

Залежно від місця проведення:

-польове -лабараторне

Залежно від міри відкритості:

-відкрите -інкогніто

Залежно від наявності контролю:

-контрольоване -неконтрольоване

Область застосування:

Використовують при дослідженні поведінки індивідів і груп та форм спілкування, тобто при візуальному охопленні певної S-ої дії, його також можна застосувати в дослідженні конфліктної ситуації

Позитивні риси

• здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що їх досліджують (оперативність інформації);

• можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах і в реальному часі (сприйняття поведінки людей в реальних умовах);

• об'єктивність, конкретність даних;

можливість широкого охоплення події і опису  взаємодії усіх її учасників;

• точне розуміння значення дій поведінки людей за рахунок ідентифікації з ціностями цілями групи.

Недоліки

• обмеженість і частковий характер ситуації, що спостерігається;

• складність, а інколи й неможливість повторення спостережень;

• вплив на якість певної соціологічної інформації суб'єктивних оцінок спостерігача, його установок, стереотипів тощо.

Види спостереження

Види

спостереження

Види

спостереження

За цільовим

- призначенням

- спеціальні

- побічні

За мотивацією

- спровоковані

- спонтанні

За статусом

- офіційні

- особисті

За функціями

- інформаційно-регулятивні

- комунікативні

- культурно-виховні

За засобом фіксації інформації

- письмові

- фонетичні

- статистичні

- іконографічні

За рівнем

обробки інформації

- первинні

- вторинні

За змістом

- правові

- історичні

- економічні

- технічні

За характером інформа ції, що використовується

- статистичні

(оперативні і зведені)

Види документів

Експеримент

Різновиди

За характером експериментальної ситуації:

- польовий (коли група перебуває у природних умовах свого функціанування);

- лабораторний (коли експерементальну  ситуацію і групи створюють штучно).

За характером обєкту і предмету    дослідження:

- соціологічні; - економічні; - правові та інші.

За специфікою поставленого завдання:

- наукові; - прикладні.

За логічною структурою доказу гипотези:

- паралельні; - послідовні.

Сфера застосування

Застосування доцільне тоді, коли треба розв'язати завдання, пов'язані з реагуванням тієї чи іншої соціальної групи на внутрішні і зовнішні фактори, які вводяться ззовні у штучно створених і контрольваних умовах.

Позитивні риси

• дає нові знання досліджених шляхом;

• інформація, яка отримана в результаті проведення експерименту не просто описує об‘єкт, а й дає змогу пояснити наявність певних зв‘язків, відносин, процесів.

Недоліки

• складність, а то й неможливість форматизації і кількісного опису соціальних процесів;

• складності чіткого зясування;

ефекту впливу на соціальне явище якогось одного фактору;

• неможливість надати однозначну інтерпритацію поведінки людини або соціальної спільноти тощо;

За характером                      За характером

експериментальної         обєкту  і предмету

ситуації :                            дослідження: 

- польвий                              - соціологічні   

- лабораторний                    - економічні

                                             - правові                

За специфі-                                За логічною

кою поставленного          структурою завдання                        доведення гіпотези:                                               

- наукові                              - лінійні

- прикладні                          - послідовні                

різновиди

експерименту

Мала група – реально існуюче утворення, в якому люди об’єднані певною спільною ознакою, спільною діяльністю або живуть в ідентичних умовах, обставинах і певним чином усвідомлюють свою належність до цього утворення.

А

Б

В

Е

Д

Г

Соціологічне вимірювання – процедура, за допомогою якою обєкти вимірювання (люди, колективи, умови праці та інше), які розглядаються як носії певного співвідношення, відображуються в математичній системі з відповідними відношеннями між її елементами.

Шкала – послідовний ряд чисел (континіум), якому приписуються певні ознаки соціальних факторів та явищ.

ПОВНОТА

ВАЛІДНІСТЬ

ЧУТЛИВІСТЬ

Попереднє упорядкування первинних даних здійснюється головним чином за допомогою :

а) статистичного групування;

б) складання статистичних таблиць.

аналітичне

типологічне

структурне

Види

групування

Статистичний ряд – результат групування одиниць спостереження за будь-якою ознакою.

для кількісних ознак

атрибутивні

дискретна  

безперервна

для якісних ознак

Ряди

розподілу

прості

комбіновані

групові

Види

таблиць

Групування

Побудова частотного аналізу

Отримання загальних характеристик  об’єкту спостереження

Ступінь відхилення ознак

Середні значення ознак

Середнє арифметичне (Х)

Мода (М0)              

Медіана (Ме)

Варіаційний розмах (V)

Сер.квадратичне відхилення (σ)

Сер. абсолютне відхилення (d)

Дисперсія (σ2)              

1

Е

т

а

п

и

с

т

а

т

и

с

т

и

ч

н

о

г

о

а

н

а

л

і

з

у

2

2

Е

т

а

п

и  

с

т

а

т

и

с

т

и

ч

н

о

г

о

а

н

а

л

і

з

у

1

Медіана (Ме) – значення, яке розташоване в середині ряду частотного розподілу.

Наприклад: (вибірка 10 чоловік)

Ранг опи-туваного, І

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Стаж, Х1

15

13

10

9

7

6

5

4

3

1

5, 6 – серединні ранги, тому Ме= (7+6):2=6,5 років

Середнє арифметичне - частка від ділення суми всіх значень ознаки на їх число

EMBED Equation.3

де EMBED Equation.3, - значення ознаки, n – число спостережень

Мода (Мо) – значення, що найчастіше зустрічається в серії зареєстрованих спостережень.

Середнє квадратичне (стандартне) відхілення (σ)

EMBED Equation.3

де х - варіанти; EMBED Equation.3 - середне арифмитичне;

n - кількість спостержень.

Дисперсія

EMBED Equation.3

EMBED Equation.3 - сума квадратів відхилення від середнього, nкількість об’єктів.

Показник варіації (неоднородності) для ознак , виміряних у метричних шкалах.

Середнє абсолютне (лінійне) відхилення – міра варіації, що є середним арифметичним із абсолютних величин  відхилення окремих значень ознак від їх  середнього арифметичного.

EMBED Equation.3

де EMBED Equation.3 – значення відхилень, nобєм сукупності

Коефіцієнт варіації – це відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного

EMBED Equation.3%,

де σ – середне квадратичне відхилення;

EMBED Equation.3 – середне арифметичне.

EMBED Excel.Sheet.8

Нормальним вважається такий розподіл, за яким крива побудованого графіка являє  собою колоколоподібну симетричну криву.

За умов нормального розподілу “більша частина” результатів знаходиться в межах одного стандартного відхилення по обидві сторони від середньої

Коефіціенти рангової кореляції:

1) коефіціент Пірсона

EMBED Equation.3

Вивчення

взаємо

залеж

ності

декількох

ознак

Ко

р

е

ляційний

Ко

р

е

ляційний

Дає змогу оцінити силу зв”язку між двома ознаками, встановити вид цього зв”язку

А

н

а

л

і

з

з

і

б

р

а

н

о

ї

і

н

ф

о

р

м

а

ц

і

ї

2) коефіціент Спірмена

EMBED Equation.3

Кореляція дихотомічних ознак:

1)коефіціент Юла (визначає однобічний звязок)

EMBED Equation.3  [-1;1]

Група методів багато вимірної статистики для аналізу кореляцій в середині групи ознак

Факторнй

2) коефіціент асоціації Пірсона (Ф) (виміряє двобічну залежність між ознаками)

EMBED Equation.3

EMBED Equation.3

для перевірки статистичних гіпотез;

де nі – фактична частота;

     EMBED Equation.3   - теоретичне частота.

    EMBED Equation.3   - визначається за табл.7.3.4

EMBED Equation.3

де m – кількість стовбців,

    n – кількість строк      α= 0,01 або 0,05 (рівень значуваності)

Якщо EMBED Equation.3>EMBED Equation.3, то зв’язок між ознаками існує.       [ 0; 1]

Дає змогу оцінити силу зв”язку між двома ознаками, встановити вид цього зв”язку

Регресійний

Ко

р

е

ляційний

Дає змогу оцінити силу зв”язку між двома ознаками, встановити вид цього зв”язку

Звіт – головний підсумковий документ, що включає в себе змістовну інформцію, яка була отримана в результаті дослідження.

повнота

інформації

                 доступність

особливості

звіту

1 частина :

- найменування організації, яка проводила дослідження;

- найменування організації, яка заказувала дослідження;

- термін проведення опитування;

- зазначення об”єкту  вибіркової сукупності;

- зазначення похибки виборки.

2 Резюме :

- викладені найбільш цінні і цікаві результати  дослідження;

- аналіз отриманої інформації;

- висновки;

- рекомендації.

1. Висновки і рекомендації повинні грунтуватися лише на аналізі інформації, яка була отримана в ході дослідження. Виключається: судження, що спираються на здоровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні переконання.

2. При написанні звіту враховувати: об”єктивний інтерес замовника пов”язаний виключно з відповідністю соціологічної інформації реальному стану речей.

3. Рекомендації не повинні носити характеру директиви, однозначного рішення. Рекомендації можуть виконувати пояснювальну, прогностичну функції, сфера практичних соціальних рішень – це професійна діяльність політиків, адміністраторів і т.п.

Висновки:

1. Всі шкали в практиці соціологічного аналізу можна звести до трьох основних видів:

- номінальна;

- порядкова;

- метрична.

2. Можна виділити два основних рівня аналізу результатів дослідження:

- опис результатів дослідження;

- пояснення одержаних фактів.

3. Основним підсумковим документом, який включає в себе всю змістовну інформацію, що була одержана в результаті дослідження  - є звіт.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53653. Бюджетирование как инструмент финансового планирования. Финансовые бюджеты 27 KB
  Планирование текущей деятельности предприятия заключается в построении генерального бюджета, представляющего собой систему взаимосвязанных операционных и финансовых бюджетов
53654. Прямоугольник и квадрат 53 KB
  Цель: Формировать первоначальное представление о геометрических фигурах: прямоугольник и квадрат. Задачи: 1 уточнить понятия прямоугольника и квадрата выявить существенные признаки прямоугольника и квадрата 2 формировать способность к распознанию фигур на основе существенных свойств изображению и вычислению их периметра 3 развивать устные вычислительные навыки логическое мышление обогащать...
53655. Деление чисел с разными знаками 2.66 MB
  Организационный момент Учитель: Здравствуйте садитесь. Проверка домашнего задания учитель включает проектор со слайдом домашней работы на котором также отражены критерии оценки работы Учитель: Поменяйтесь тетрадями. ученики сверяют ответы Учитель: Критерий оценки: все решено верно – ставьте ПЯТЬ один минус – ЧЕТЫРЕ дватри минуса – ТРИ во всех остальных случаях – ДВА. Устная работа Таблица с правилом знаков на магнитной доске Учитель: повторим правило знаков для умножения внимание на магнитную доску.
53656. Сложение 36 KB
  Что обозначают точки Сравните эти ряды что вы заметили в 1ом ряду числа расположены в порядке возрастания в 2ом ряду в порядке убывания 2. слайд № 5 счет до 10 в прямом и обратном порядке Назову я вам число Всем известное оно.
53657. Смысл сложения. Выражение. Равенство 31.5 KB
  Оборудование: таблички со словами: выражение сумма слагаемые значение суммы равенства; кодоскоп с заданиями на пленке таблица Грибы счетный материал белки и грибы 30 шт. наборное полотно калькуляторы корзинки кондитерские грибы на ватмане рисунок Старичка моховичка схема объединения множеств. Приглашаю вас друзья По грибы сегодня я.Коля с мамой в лес ходил Там грибы он находил А когда домой пришел Все грибы сложил на стол.
53658. Прием вычитания с переходом через десяток 58.5 KB
  Записать на доске пример 124 Как можно вычесть 4 Можно вычесть 4 по частям. Убрать два круга из нижнего ряда Сколько мы вычли из 12 Сколько осталось кругов Записать 122=10 А нам надо вычесть 4. Дополнить первую запись 12 4 2 Затем убрать с наборного полотна еще два круга и записать: 12 – 2 2 Сколько кругов осталось Как мы из...
53659. Письменное сложение двузначных чисел с переходом через разряд 41 KB
  Работа одного ученика у доски остальные в тетрадях. Что нам нужно сделать Работают возле доски. Работа одного ученика возле доски остальные в тетрадях. Теперь что нам нужно сделать Какое действие будем выполнять Работа одного ученика возле доски остальные в тетрадях.
53660. Страна музыкальных инструментов 73 KB
  Цель урока: показать многообразие музыкальных инструментов; познакомить детей с различными видами музыкальных инструментов; освоить игру на детских музыкальных инструментах. Русский наигрыш полянка Слушание Исполнение песни детьми Слушание Слушание Слушание Игра детей на детских музыкальных инструментах закрепление материала...
53661. Что такое экология? 79.5 KB
  Формировать УУД: Личностные: способность к самооценке на основе критерия успешности учебной деятельности. Регулятивные УУД: умение определять и формулировать цель на уроке с помощью учителя; понимать учебную задачу урока; высказывать своё предположение; контролировать свои действия в процессе выполнения задания и исправлять ошибки делать выводы отвечать на итоговые вопросы урока и оценивать свои достижения; планировать своё действие в соответствии с поставленной задачей; Воспитывать культуру поведения при фронтальной работе при...