48152

СУТЬ І СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ. РИНОК ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Конспект

Экономическая теория и математическое моделирование

Отже причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва. Наведені визначення розкривають суть ринку як специфічного економічного явища. Більш повно суть ринку розкривают його функції: Ринок виступає важливою фазою суспільного відтворення що забезпечує його безперервність та опосередковує зв`язок між виробництвом та споживанням. Цю функцію ринку розкриває відома формула економічних відносин за умов товарного виробництва: виробництво – обмін – розподіл – споживання .

Украинкский

2013-12-07

113 KB

0 чел.

СУТЬ І СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ.

РИНОК ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА.

  1.  Суть і структура господарського механізму.
  2.  Ринок та умови його функціонування.
  3.  Ринок, як форма організації суспільного виробництва.

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (142-175);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (170-194);
  3.  Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К. : Вища шк., 1995.– 471 с. : іл. (114-155);
  4.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штогина.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (129-141, 165-171);
  5.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (138-167).


    1. Суть і структура господарського механізму.

    До  складу  економічної  системи  входять:

  •  продуктивні сили,
  •  виробничі відносини,  
  •  техніко-економічні  відносини,
  •  господарський механізм.

Господарський механизм формується  у процесі  взаємодії окремих ланок, сторін 3-х названих елементів. До нього безпосередньо  належать  конкретні управлінські форми виробничих відносин (або власності) і власності на засоби виробництва. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремому підприємстві, обєднанні).

Техніко-економічні відносини, тобто відносини спеціалізації, кооперування, комбінування,  концентрації  виробництва входять у господарський механізм  повністю.  До  складу  цієї  підсистеми входять  конкретні  форми  організації виробництва і господарські зв`язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості.

До складу сучасних продуктивних сил входять:

  •  робоча сила,
  •  засоби праці,
  •  наука,
  •  форми та методи організації виробництва.

До  складу  господарського  механізму з названих компонентів входять  цілком лише тільки  форми  та  методи  організації виробництва.

 Функції господарського механізму:

  1.  Господарський механізм є механізмом використання економічних законів.
  2.  Розвязання соціально-економічних суперечностей. Дана функція випливає з першої, оскільки кожний закон містить у собі суперечність.
  3.  Функція реалізації відносин власності.
  4.  Всебічний розвиток людини.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що:

Господарський механізм – це система основних форм, методів і важелів    використання    економічних    законів,    розв`язання суперечностей   суспільного   способу   виробництва,   реалізації власності, а також  всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів та соціальних груп.

2. Ринок та умови його функціонування.

Ринок формується у ході становлення товарного виробництва і є його неодмінним та найважливішим елементом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва.

Ринок насамперед виступає як обмін товарив, організований за законами руху товарно-грошових відносин (законом вартості, законом попиту та пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу), і водночас як важливий елемент господарського механізму.

В "економікс" :   Ринок – це  місце,  де здійснюється купівля та продаж товарів,  де взаємодіють купці та продавці. Наведені визначення розкривають суть ринку як специфічного економічного явища. Ринок же,  як економічна категорія – це  сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв`язку з продажею-купівлею  товарів.

Більш повно суть ринку розкривают його функції: 

  1.  Ринок  виступає важливою фазою суспільного відтворення,  що  забезпечує  його  безперервність та опосередковує зв`язок між виробництвом та споживанням. Цю функцію ринку розкриває відома формула економічних відносин за умов товарного виробництва: "виробництво – обмін – розподіл – споживання".
  2.  Ринкові   відносини разом з іншими економічними відносинами  пов`язують   економічну систему суспіпльства в єдине ціле, у тому числі й на світовому рівні.
  3.  За  допомогою ринку здійснюється контроль споживачів за  виробництвом. Саме на ринку виявляється, наскільки необхідні суспільству затрати праці відокремлених виробників, наскільки потрібний суспільству створенний ними продукт. Акт реалізації товарів означає, що вироблено не просто споживну вартість, що зроблені затрати праці є суспільно необхідними.
  4.  Ринок справляє стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до прискорення НТП та економії часу.
  5.  Ринок  має  регулюючий   вплив  на  економіку, оскільки сигналізує   про   порушення  необхідних  пропорцій  між  обсягом суспільних  потреб  у  певних  товарах  та обсягом їх виробництва, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва (регулюючий вплив, стимулюючий, контролюючий та зв`язуючий).

Отже, економічна роль ринку полягає не лише у забезпеченні грошового та товарного обігів, які відбуваються за формулою: Т – Г – Т (товар-гроші-товар), і відіграє важливу роль у забезпеченні життедіяльності сучасної економічної системи, виступає важливим елементом организації її господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економичних рішень та дає оцінку результатів господарювання.

Реальний стан ринку визначаеться умовами його функціонування, а вони у свою чергу, специфікою економічної системи країни.

Такими умовами є:

  •  рівноправність  усіх  форм  власності  та господарювання, економічна  незалежність  господарюючих суб`єктів,  їх еконмічна свобода та рівність з усіх питань господарювання;
  •  наявність і доступність ймовірної інформації про ринок;
  •  здатність  контрагентів  ринкових відносин  впливати на рівень цін;
  •  наявність  достатньої кількості продавців і покупців на ринку  товарів,  можливість вибору для контрагентів і конкуренції між ними;
  •  існування розвинутої системи підприємництва, а також наявність зовнішньоекономічних звязків.

Водночас ринкова економіка є досить жорсткою у соціальному плані, вона не припускає зрівняйлівки та утриманства, виключає можмивість рівного розподілу доходів та багатства суспільства, через що характерізується соціальною нерівністю. Ринкові економіці властиві й марнотратність ресурсів, яскравим виявом якої є економічні кризи та безробіття. Проте забеспечити більш гідне життя всім членам суспільства без переходу до соціально-орієнтованого ринку, як визначає зараз більшість економістів та практиків в Україні, неможливо.

Шлях до соціально-орієнтованого ринку передбачає розвязання слідуючих кардинальних проблем:

  •  Оволодіння різними формами власності та господарювання, забезпечення їх економічної рівноправності, роздержавлення економіки;
  •  Забеспечення структурної перебудови економіки;
  •  Оздоровлення фінансово-кредитної та грошової інфраструктури та подолання інфляційних процесів;
  •  Поступовий відхід від затратної моделі ціноутворення, вивільнення  цін на основну частину продукції промисловості, сільського господарства, сфери послуг;
  •  Демонополізація сфери обігу, кредитного обслуговування підприємств та населення, наукового забезпечення економіки;
  •  Перетворення національного ринку на відкриту ланку світового;
  •  Подолання неринкової орієнтації системи освіти та професійної підготовки.

За даними соціалогічних досліджень, до роботи в умовах ринку України поки що готові не більше 5% керівників і спеціалістів економічних служб підприємств.

Водночас з розвязанням перелічених питань необхідно створити систему заходів, спрямованих на захист населення, особливо тієї його частини, яка одержує низькі доходи.

       3. Ринок, як форма організації суспільного виробництва.

 Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів з яких він складається.

Під структурою ринку розуміють сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регионів і взаємодію між ними. Для класифікації слід обрати критерій за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька:

  •  Особливі товарні групи (ринок сировини, споживчих товарів, засобів виробництва);
  •  Окремі товари (ринок молока, вугля, бавовни);
  •  Субєкти товарного обміну (оптовий, роздрібний ринок);
  •  Характер власності (державний, колективний, приватний ринок);
  •  Регіональне розміщення (місцевий, національний, світовий);
  •  Відповідність закону країни (офіційний, “чорний”).

Але найбільш важливим критерієм поділу ринків є економічне призначення обєктів ринкових відносин – засобів виробництва, предметів споживання, робочої сили, природніх ресурсів, інвестиційних ресурсів, нерухомості, цінних паперів, науково-технічних розробок.

Залежно від субєктів господарського життя виділяють різні типи ринку:

  •  Світовий ринок.
  •  Регіональний.
  •  Національний.
  •  Вільний – на який вивозяться товари і послуги багатьох незалежних товаровиробників.
  •  Монополізований – на який вивозяться товари і послуги незначної кількості товаровиробників.
  •  Регульований – ринок який регулює і контролює держава за допомогою заходів адміністративного (антимонопольна політика) та економічного (податкова, кредитна та фінансова політика) характеру.

Залежно від того,  що є  предметом  купівлі-продажу,  розрізняють такі

види ринків:

  •  Фінансовий   ринок  (ринок  кредитів,  цінних  паперів, грошовий та валютний ринки).
  •  Ринок праці.
  •  Ринок предметів споживання і послуг (споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок інвестаційних ресурсів);
  •  Ринок інтелектуальної власності;
  •  Валютний ринок;
  •  Ринок інформації;
  •  Ринок золота;
  •  Ринок нерухомості;
  •  Ринок землі.

    Важливе  місце  у  системі конкуренції ринків належить ринку нерухо-мості та ринку природніх ресурсів.

 Фінансовий ринок (у вузькому значенні – грошовий ринок, ринок позичкових капіталів) – це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Субєктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації, держава та ін. Обєктами є особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торгівельного капіталів та ін. Основні важелі цього ринку – попит, пропозиція на позичковий капітал та його ціна.

Вагомий вплив на розвиток і функціонування фінансового ринку справляє держава через механізм проведення кредитної політики. Зокрема, держава впливає на величину облікової ставки, на співвідношення попиту і пропозиції на цьому ринку та ін.

Встановлення фінансового  ринку  включає  формування ринку кредитних ресурсів, ринку цінних паперів, ринку капіталів (інвестиційного ринку).

Для розвитку фінансового ринку в Україні необхідно насамперед подолати економічну кризу, повернути трудящим вилучені державою трудові заощадження, індексувати заробітну плату, пенсії, стипендії відповідно до зростання цін, інтенсивніше здійснювати процес акціонування власності, створювати інвестиційні фонди тощо.

Ринок робочої сили  - це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями і біржами праці (державними і приватними) з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.

Ринок  робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками робочої сили) і її покупцями та відповідною інфраструктурою (тобто спеціальних  інститутів від рівня  розвитку яких значною  мірою залежить функціонуванням  системи  ринків). Головними субєктами ринку робочої сили є не тільки найманий працівник і роботодавець, а й опосередковано держава. Елементами інфраструктури ринку є: служба зайнятості, сфера регулювання зарплати (закони, угоди), система профорієнтації і профпідготовки, профспілки.

Пропозиція товару робоча сила має дискретний характер, зумовлений тим, що носієм його споживних вартостей є індивідуум. Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують працевлаштування. Вона складається за рахунок 3 основних джерел:

  1.  соціально-демографічного (випускники різних навчальних закладів, які почали трудову діяльність);
  2.  соціального (ті хто займався домашнім господарством, або ті хто не працював раніше);
  3.  економічного (вивільнювальні з різних галузей народного господарства).

Пропозиція робочої сили визначається рівнем зарплати, податковою системою, культурою і релігією, наявною кількостю працездатного населення, тощо.

Попит визначається потребами роботодавців та попитом в економіці, а також технічною оснащеністю виробництва.

Різниця у співвідношенні попиту і пропозиції за професійно-кваліфікаційними, статево-віковими групами і галузевими групами, зумовила поділ робочої сили на ряд сегментів:

  •  ринок кваліфікованої робочої сили з гарантованою зайнятістю і високою зарплатою,
  •  ринок малокваліфікованої і некваліфікованої робочої сили з повною зайнятістю робочої сили,
  •  ринок переферійної робочої сили, частково і тимчасово зайнятих найомників,
  •  ринок короткочасно безробітних,
  •  ринок довгочасно безробітніх (>1 року).

Тобто виділяють два ринки:

  1.  Ринок складної кваліфікованої сили, що забезпечує повну зайнятість. Основна питома вага належить на ньому представникам нових специальностей і галузей високої технології.
  2.  Ринок представленний в основному робітниками і службовцями з середньою і низькою зарплатою, тимчасовими працівниками, найомниками, частковозайнятими, безробітними.

Процес сегментації робочої сили може тривати, його межі і внутрішні зміни теж можуть зазнавати змін. Складовими робочої сили є:

  •  працездатне населення (ті, хто за віком і станом здоровя здатні працювати);
  •  зайняте населення (хто постійно виконує роботу);
  •  та частина населення, яка тимчасово не працює, але не відкидає надію на це.

Продавцями   на   цьому   ринку  виступають  особи,  які  досягли працездатного   віку,   особи,   що   міняють  роботу, а покупцями – установи, заклади,   які   роблять   перші  кроки, модернізуються  та  розширюються. Частина продавців за допомогою посредників або безпосередньо отримують роботу, решта залишаються безробітними.

Риок робочої сили регулюється тими ж законами, що і інші ринки, але має і власні закони та деякі особливості: вільний вибір професій, вільне наймання і звільнення та ін.

В Україні процес формування ринку робочої сили тільки почався. Його характерними особливостями є значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої сили та рівнем зарплати, низька мобільність робочої сили в наслідок несформованості ринку житла, значними цінами на послуги, повязані з переїздом на нове місце проживання та ін.

Основними умовами формування ринку робочої сили є також створення стабільних і ефективних стимулів до проці, системи професійної переорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, ринку житла, інтенсивний розвиток малого підрпиємництва (у розвинутих країнах Заходу дрібні та середні компанії забезпечують більшість робочих місць) тощо.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу.

Попит на цей тип капіталу залежить насамперед від величини процента (або ефективності вкладень грошей у цінні папери). Із зростанням процента попит на засоби виробництва (а отже, інвестиції і розширення виробництва) зменшуеться і навпаки. У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Перший поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.

Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні необхідно забеспечити реальний плюралізм форм власності, що зумовить формування конкурентного середовища, сворить стимули для нововведень, масового оновлення основних виробничих фондів. Крім того, потрібна активна амортизаційна політика держави, слі надавати податкові, кредитні пільги тим підприємствам, які впроваджують нову техніку. Треба також поступово (в міру роздержавлення та приватизації економіки) зменшувати питому вагу державних капіталовкладень. Важливу роль у цьому процесі відіграватиме формування венчурного (тобто ризикового) капіталу, створення фінансово-промислових груп, консультативних фірм для впровадження нової техніки, утворення вільних економічних зон і т. ін.

Ринок предметів споживання.

Складовими елементами цьго ринку є виробництво товарив тривалого користування (телевізорив, холодитьників, автомобілів тощо) та поточного споживання. Найважливішими напрямами формування такого ринку в Україні є:

  1.  Ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між групою "А" (виробництво засобів виробництва) і групою "Б" (виробництво предметів споживання). У 1995 році це співвідношення становило 73% : 27%, а в розвинутих країнах Заходу – 30 : 70.
  2.  Слід поступово створювати сучасну систему заробітної плати. Наближення України у цій сфері до західноевропейських стандартів можливе насамперед за умови істотного підвищення рівня продуктивності праці. Але й у теперишніх умовах у нашій державі існує значна невідповідність між оплатою робочої сили і рівнем цін на предмети споживання. Про це свідчить значне затоварювання продуктами харчування.
  3.  Необхідно на основі радикальної перебудови аграрних відносин, відродження села, розвитку аграрно-промислового комплексу наситити споживчий ринок.

Ринок послуг.

Ринок послуг – певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу послуг. Послуга – це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, а їх неможливо накопичувати, транспортувати тощо.

Розрізняють традиційні (послуги транспорту, звязку, страхування товарів,туризм, послуги вчителя, юриста, лікаря, культурні, мистецькі та ін.) і нетрадиційні (маркетингові, інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні, рекреаційні, рекламні, інформаційні та ін.) послуги. У розвинутих країнах світу у сфері послуг зайнято понад 60% працездатного населення, у США – близько 75%. Це свідчить про існування розвинутого ринку послуг.

Послуги створюються як у сфері матеріального (громадське харчування, торгівля, побут та ін.) так і в сфері нематеріального (освіта, охорона здоровя, мистецтво, культура тощо) виробництва.

У розвинутих країнах економічні відносини з приводу відтворення працівника нового типу виходять на передній план. Відповідно серед різних типів і видів ринку ринок послуг стає домінуючим елементом ринку.

Головною умовою розширення ринку послуг в Україні є зростання продуктивності праці у сфері матеріального виробництва, насичення ринку товарами широкого вжитку, що дасть змогу збільшити зайнятість у сфері нематеріального виробництва, значно розширити асортимент платних і безкоштовних послуг для населення. Крім цього, важливими умовами зростання обсягу ринку послуг є підвищення реальної заробітної плати, формування повноцінного ринку робочої сили та інші фактори.

Ринок інтелектуальної власності.

Як і в категорії "економічна власність", в інтелектуальній власності також необхідно виділити кількісну й якісну сторони. У першему випадку – це різні обєкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, "ноу-хау", програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо). У другому – відносини, які виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих обєктів власності.

Першочерговою проблемою в Україні на шляху формування ринку інтелектуальної власності є прискорене створення нормативної бази для подання, захисту і впровадження винаходів, нових моделей та зразків промислового устаткування. Необхідно оперативно перевести в патенти України ті авторські свідотства, які були видані громадянам України відповідними службами колишнього СРСР. Якщо цього не зробати, Україна втратить пріоритет на велику кількість винаходів. Наша держава досягла світового рівня у галузі математики, теоретичної фізики, фізіології, клітинної та молекулярної біології, електрохімії, що дає їй змогу бути активним учасником на міжнародному ринку ідей.

Важливу роль у формуванні ринку інтелектуальної власності відіграє у розвинутих країнах світу венчурний (ризиковий) капітал. Він у цільовому порядку інвестується в ідею, проект, а втілюють їх у життя ризикові фірми з обмеженною відповідальністю у складі декількох чоловік. Інвестор (або інвестори) отримує права на всі новації, які створюються на даних підприємствах. Ці новації бувають запатентованими і безпатентними ("ноу-хау").

У широкому розумінні "ноу-хау" – це сукупність технічних знань виробничого, комерційного й іншого досвіду, необхідного для виготовлення певного виробу, відтворення виробничого процесу і т. ін. "Ноу-хау" включає не лише технічну, а й комерційну інформацію, а також неопубліковані винаходи і застосовується у ліцензійних угодах, домовленостях про технічне співробітництво тощо.

Купля-продаж різних нововведень поширюватиметься в Україні у звязку зі зростанням кількості підприємств, які працюють на основі ринкового та обтимального поєднання ринкового і державного регулювання.

Валютний ринок.

Валютний ринок – це важлива сфера економічних відносин з приводу куплі-продажу іноземних валют і платіжніх документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів в іноземній валюті). На валютному ринку здійснюються операції зовнішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспонденські рахунки між банкими різних країн.

Існує два види цих операцій:

  1.  Спот – негайна поставка валюти.
  2.  Форвард – поставка валюти через певний час, як правило, через місяць за узгодженним на момент угоди курсом.

У деяких країнах поряд з офіційним валютним ринком існує паралельний, на якому курси валют відхиляються від офіційних курсів. Є також нелегальні (чорні) валютні ринки де валютний курс визначається залежно від попиту і пропозиції валют.

Ринок інформації.

Ринок інформації – це сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких – збирання і продаж інформації. За цей вид послуг вони беруть комісійну плату (від 1,32% до 20% від ціни). Своєрідною ціною на ринку інформації є плата за рекламу.

Важливий елемент ринку інформації – інформація про конкурентів. Збирання, обробку і передачу її в окремих країнах Заходу називають інформаційно-статистичною базою підвищення конкурентоспроможності. Збирання інформації здійснюється насамперед підчас візитів команди спеціалістів і стосується тривалості технологічного циклу, пропускної здатності устаткування, рівня запасів, особливості організації виробництва, конструктивних і технічних можливостей виробів, рівня структури і витрат. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо. Відтак узагальнюються найважливіші результати, визначаються основні нормативи та показники діяльності фірм, розробляється план розвитку на близьку та віддалену персрективу.

Ринок золота.

Ринок золота – це сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків (банкірські доми) і спеціалізованих фірм, які займаються очисткою металу (афінаж) і виготовляють злитки, ставлять на них клеймо, зберігають. Продавцями золота є золотодобувні країни, власники приватних і державних запасів золота. Покупці цього товару – промислові компанії, які використовують золото у промислових цілях, ювеліри, інвестори, тезавратори, спекулянти. Найбільшу кількість золота продають для використання у промислових цілях.

Комплексне визначення структури ринку, яке вже зазначалося, передбачає зясування не лише його основних обєктів, а й головних субєктів (внутрішнього та зовнішнього ринку). Таковими є:

  •  населення,
  •  фірми,
  •  держава.

Тепер розглянемо інфраструктуру ринку – сукупність допоміжних організацій, установ,  посредників,  діяльність  яких  покликана  прискорювати просування  товарів  і послуг на різноманітних ринках.

Серед елементів інфраструктури ринку центральне місце належить біржам (товарним, фондовим, валютним, біржам нерухомості, праці та ін). Інфраструктура фінансового ринку – це фондові та валютні біржі, комерційні банки, страхові компанії. Інфраструктура ринку робочої сили – біржі праці, посредницькі та державні служби працевлаштування. Елементами інфраструктури  ринку  товарів  і  послуг  є  товарні  ярмарки та товарні  біржі,  мережа  торгових  посредників,  сервісні центри, фірмові та комісійні магазини, брокерські фірми, центри та пункти прокату.

Біржі бувають:

       - загальними (різні товари),

       - спеціалізованими (певні товари та цінності).

Біржа – це місце, де лише укладаються торгівельні угоди. Мета   товарних  бірж – надання послуг в укладанні угод, з`ясування товарних цін, визначення та полегшення товарообміну.

Є два основних вида угод:

  •  угоди  на  реальні товари завершаються переходом товару до покупця;
  •  фючерські угоди передбачають перехід товарів до покупця через певний час.

Важливими елементами інфраструктури є також:

  •  Торгівельні будинки – спеціалізовані фірми, які торгують однорідними товарами на власний попит або за дорученням клієнтів.
  •  Мережа роздрібної (реалізація товарів кіцевого споживання) та оптової  торгівлі (продаж великих партій товарів).
  •  Аудиторські, страхові, фінансово-кредитні установи та організації.
  •  Аукціони – публічні торги предметів розкоші, творів мистецтва, хутра.

Загалом інфраструктура охоплює величезний економічний простір між продавцями та покупцями. Вона організує укладання контрактів, просуває товарні потоки, регулює збут та обслуговування споживачів. Структура ринку відображає його місце у системі організації суспільного виробництва. Але безпосередній вплив ринку на організацію економіки передусім виявляється за визначенням А.Сміта, через дію "невидимої руки" ринку, або механізм його саморегулювання, серцевиною якого виступає механізм ціноутворення. Для аналізу ринкового механізму необхідно зясувати головні параметри ринку: попит, пропозицію, ціну, конюнктуру, рівновагу.

Попит – це платоспроможня потреба, або сума грошей, яку покупці можуть та мають намір заплатити за потрібні товари. З підвищенням цін покупці програють і навпаки.

Пропозиція – сукупність товарів з певними цінами, які готові продати виробники.

Ринкова ціна – це фактична ціна, що встановлюється на ринку. Вам вже відомо,  що основою ринкових цін виступає вартість товару, суспільно необхідні затрати праці на його виробництво.

Конюктура – співвідношення попиту та пропозиції щодо окремих товарів або цілої товарної маси на відповідному ринку. Конюктура змінюється під впливом різних факторів і масштабів виробництва, розмірів товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами та торгівлі. Саме взаємодія попиту і пропозиції нерідко визначає долю товаровиробників.

Рівновага – повний або частковий збіг між обсягом та структурою попиту на товари та обсягом і структурою пропозицій.

Між розглянутими параметрами існує тісний взаємозвязок і взаємозалежність. У теорії ринкових відносин використовують поняття еластичного попиту, еластичної пропозиції та "ціна рівноваги". Залежність між попитом та пропозицією відображається законом попиту, зміст якого у загальному плані відображає математична залежність П = f (Ц) (рис 1). Відповідно закон пропозиції – Пр = f (Ц) (рис2).

Ступінь зміни попиту чи пропозиції із зміною ціни характеризує еластичність відповідно до попиту чи пропозиції. Її коефіцієнт визначається як відношення зміни

(зростання чи зменшення) обсягу попиту чи пропозиції (в %) до зміни ціни (в %). Для різних товарів цей коефіцієнт різний. Залежно від абсолютної величини коефіцієнта еластичності розрізняють такі види еластичності попиту:

  1.  (Еп) >1 – попит є відносно еластичним,
  2.  (Еп) <1 – відносно нееластичним,
  3.  (Еп) =1 – одинично еластичним,
  4.  (Еп) =0 – абсолютно нееластичним,
  5.  (Еп) = – абсолютно еластичним.

І такі види еластичності пропозиції:

  1.  (Епр) >1 – пропозиція є відносно еластичною,
  2.  (Епр) <1 – відносно нееластичною,
  3.  (Епр) =1 – одинично еластичною,
  4.  (Епр) =0 – абсолютно нееластичною,
  5.  (Епр) = – абсолютно еластичною.

Можна виділити три типи співвідношень попиту та пропозицій.

  1.  Пропозиція товарів перевищує попит на них (Пр > П). Така ситуація можлива внаслідок не лише надвиробництва товарів та значного підвищення цін, а й штучного зниження доходів населення.
  2.  Пропозиція товарів є меншою від попиту (П > Пр). Це може бути повязано як із штучним зниженням цін так і з хронічним дефіцитом товарів. Шляхи нормалізації ринкової конюктури в цьому випадку можна зобразити так:

                                 П > Пр          Пр > П,

Це означає перехід від дефіциту товарів до певного дефіциту грошей, який є більш сприятливою ситуацією на ринку. Саме це відбувається у нас (Україні) через лібералізацію цін.

  1.  Рівновага попиту та пропозиції (Пр = П) (рис. 3).

Попит та пропозиція шоколаду залежно від його ціни (млн. плиток на рік)

Ціна

ф.ст

  Попит

Пропозиція

 0,0

 0,1

 0,2

 0,3

 0,4

 0,5

 0,6

  

    200

    160

    120

      80

      40

        0

        0

          0

          0

        40

        80

      120

      160

      200

  

В Україні діє чимало бірж: універсальна товарна біржа, універсальна промислова біржа, фондова біржа (цінних паперів) та ін. Найпоширенішими є товарні біржи. Біржі, як установи, ніяких угод щодо купівлі-продажу не укладаять. Укладають угоди – посередники (маклери, брокери, ділери, агенти).

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36491. Середня довжина вільного пробігу молекул, її залежність від тиску і температури 242.26 KB
  Середня довжина вільного пробігу молекул її залежність від тиску і температури. Розглянемо молекулу яка рухається із деякою середньою швидкістю і при зіткненнях не змінює швидкості. Будемо вважати що рухається тільки одна молекула за якою ми спостерігаємо а решта – нерухомі. Виберемо проміжок часу рівний одній секунді тобто будемо розглядати шлях молекули за одиницю часу.
36492. Розподіл середньої кінетичної енергії за ступенями вільності для обертального руху 189.71 KB
  Кількість молекул всі вони незалежні. Кожна молекула характеризується у просторі кругових частот величинами . Імовірність потрапити молекулам у елементарний об’єм має вигляд . Знайдемо середню кінетичну енергію обертального руху виділеної молекули що припадає на один ступінь вільності при обертанні навколо осі навіщо нам чіплятись до осі вісь нічим не гірша.
36493. Термічна ефузія 238 KB
  Кількість зіткнень з нею за одиницю часу становить за законом косинусу . Повна кількість молекул у такому об’ємі становить . Цей простір буде також необмежений тому ми можемо вважати кількість комірок у ньому нескінченною. Скористаємось формулою Больцмана де у нашому випадку у знаменнику немає обмеження оскільки кількість комірок є нескінченною .
36494. Основи вакуумної техніки 120.78 KB
  Мірою кількості газу що переміщується у системі є величина яка згідно із рівнянням стану ідеального газу може бути записана як . Вакуумники – люди консервативні тому міра газу визначається у несистемних одиницях : лмм рт. або лтор а всі розрахунки кількості газу ми будемо вести на одиницю часу. Швидкістю відкачки насосу будемо називати такий об’єм газу який входить за одиницю часу до насосу і виміряний при тискові який має місце біля його входу .
36495. Термічна дифузія 233.6 KB
  Перший доданок являє собою потік взаємної дифузії молекул 1 газу а другий – термодифузійний потік. На рисунку вихідні сталі відносні концентрації змінились і набули вигляду концентрація молекул першого газу біля першої пластини; концентрація молекул першого газу біля другої пластини; концентрація молекул другого газу біля першої пластини; концентрація молекул другого газу біля другої пластини. В результаті такої конвекції нагріта частина газу рухається відносно холодної створюючи провиток. Очевидно що температура газу поблизу проволоки...
36496. Взаємна дифузія 175.31 KB
  Згідно із основним рівнянням переносу можна записати ; . Згідно із рівнянням Фіка яке справедливо і для суміші газів коефіцієнт дифузії першого газу у суміші двох газів . Рівняння політропного процесу робота при цьому процесі Ізотермічний і адіабатний процеси – це процеси ідеалізовані. Запишемо для нього рівняння.
36497. Квантовий підхід Дебая-Борна 315.41 KB
  Хоча швидкості молекул змінюються у стані термодинамічної рівноваги властивості газу залишаються сталими. Насправді закон про статистичний закон розподілу молекул за швидкостями можна сформулювати так : скільки молекул газу або яка їх частка мають швидкості значення яких лежать у деякому інтервалі наближеному до заданої швидкості Зрідження газів і методи одержання низьких температур. Рівняння ВандерВаальса показує що будь який газ може бути переведеним в рідкий стан але необхідною умовою для цього є попереднє охолодження газу до...
36498. Рівняння Ван-дер-Ваальса 238.96 KB
  Дія відштовхування зводиться до того що молекула не допускає проникнення у свій об’єм інших молекул. Отже сили відштовхування враховуються через деякий ефективний об’єм молекул. Якщо газ у нас не дуже стиснутий то взаємодії між молекулами будуть лише парні участь третьої четвертої та інших молекул малоймовірна. Припустимо що у посудині із об’ємом знаходяться лише дві однакові молекули.
36499. Розподіл газових молекул за проекціями (напрямками) швидкостей 3.96 MB
  Переписавши ось у такому вигляді отримане рівняння визначимо фізичний зміст цієї функції. У вибраній нами системі координат у просторі швидкостей відстань до початку координат і є модуль швидкості отже Тепер ми можемо записати таке рівняння . Такого роду рівняння мають назву функціональних. Для їх визначення ми повинні знайти два незалежних рівняння.