48155

КАПІТАЛ. ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА І ЇХ ОБОРОТ. ЗАТРАТИ, ЦІНИ І ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Затрати виробництва. Капітал – це не просто засоби виробництва гроші а виробниче відношення при якому знаряддя праці певні матеріальні блага мінові вартості служать знаряддям експлуатації привласнення частини чужої праці. Затрати капіталіста на придбання засобів виробництва повністю переносяться на новостворений продукт. Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом виступає при цьому фактором виробництва споживання вартостей але не бере участі у процесі збільшення вартостей а відповідно не створює додаткової...

Украинкский

2013-12-07

55.5 KB

1 чел.

8

PAGE  8

КАПІТАЛ. ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА І ЇХ ОБОРОТ. ЗАТРАТИ, ЦІНИ І ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА.

1. Суть капіталу.

2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.

3. Затрати виробництва. Собівартість продукції та шляхи її  зниження.

4. Прибуток, його норма і фактори підвищення.

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (242-291);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несте-ренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (204-229)
  3.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (183-197);
  4.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (206-216).


1. Суть капіталу.

Капітал – це не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, при якому знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої праці.

Затрати капіталіста на придбання засобів виробництва повністю переносяться на новостворений продукт. К.Маркс назвав їх постійним капіталом (С).

Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, споживання вартостей, але не бере участі у процесі збільшення вартостей, а відповідно не створює додаткової вартості. Інша частина затрат капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість в процесі виробництва має назву змінного капіталу (V). Лише вин збільшує первинну вартість, тобто не тільки відтворює свій власний еквівалент, а й створює надлишок понад власну вартість, тобто додаткову вартість (м).

2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.

В процесі виробництва беруть участь матеріальні і особисті фактори виробництва – засоби виробництва і люди. Ці фактори утворюють первинну ланку суспільного виробництва – підприємство. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні, на продуктивні і фонди обігу, на грошову, продуктивну і товарну частини, а основні фонди – на активну й пасивну частини.

Виробничими фондами слід вважати речові і особисті фактори виробництва, що перебувають у власності або розпорядженні підприємства і служать матеріальною основою його виробничої діяльності. Вони перебувають у постійному русі. При цьому виробничі фонди проходить 3 стадії, тобто набирають 3 форми: грошову, продуктивну і товарну.

І стадія кругообігу полягає в перетворенні грошових фондів на продуктивні, тобто на засоби виробництва і виробничий персонал. Ця стадія полягає у купівлі засобів виробництва і найманні працівників; вона відбувається на ринку, у сфері обігу і позначається формулою:

Рс

Г          Т

Зв

ІІ стадія кругообігу виробничих фондів полягає у утворенні продуктивних фондів на готову продукцію, товар.

Рс

Г        Т   В – во  Т'

Зв

Ця стадія відбувається у процесі виробництва (В-во) і тут утворюється додатковий продукт, добавлена вартість (Т').

ІІІ стадія полягає у перетворенні товару на гроші. Вона відбувається у сфері обігу і позначається: Т' – – Г.

Загальну формулу кругообігу можна виразити так:

Рс

Г        Т   В – во  Т'  Г

Зв

Кругообігом виробничих фондів називається їх рух, у процесі якого вони проходять всі стадії, набувають 3 форми і у кожній з них виконують відповідну функцію.

Оборотом виробничих фондів підприємства називається їх кругообіг, взятий не як окремий акт, а як процес, що постійно відновлюється. Оборот фондів відбувається в часі. Час обороту фондів – це час від моменту авансування фондів у грошові формі до моменту повернення їх у тій же формі. Швидкість обороту фондів (число обертів за рік) визначається за формулою:

n = О / O1 , де

n – число обертів за рік,

О – 12 місяців (const),

О1 – час обороту фондів.

 Продуктивна частина виробничих фондів, яка функціонує лише в сфері виробництва ділиться на основні і оборотні виробничі фонди.

До основних виробничих фондів належать засоби праці, тобто машини, будівлі, споруди, устаткування. До оборотних – предмети праці, а саме: паливо, сировина, допоміжні матеріали, комплектуючі і т.д.

Засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час і своєї натуральної форми не втрачають, тому їх вартість переноситься на новостворений продукт не відразу, а частинами протягом ряду періодів виробництва, в міру їх фізичного зношування.

Предмети праці у процесі виробництва втрачають свою натуральну форму, а їх вартість відразу переноситься на новостворений продукт і, після його продажу, повертається до підприємства протягом одного виробничого циклу.

До оборотних фондів належить також вартість робочої сили. Вона виступає в вигляді фонду заробітної плати.

Грошова та товарна форми виробничих фондів є фондами обігу.

Оборотні фонди та фонди обігу утворюють оборотні засоби. В процесі виробництва основні фонди поступово втрачають свою споживчу вартість. Отже, фізичне зношування полягає в поступовій втраті основними виробничими фондами своєї вартості в міру втрати споживної вартості.

Моральне зношування основних фондів полягає у втраті ними частини вартості в результаті НТП в машинобудуванні і будівництві.

Амортизацією називається процес перенесення вартості основних фондів на готовий продукт в міру фізичного зношення. Утворюється амортизаційний фонд, який використовується для заміщення зношених фондів. Нормою амортизації називається відношення щорічної суми амортизаційних відрахувань до величини основних виробничих фондів.

Розрізняють просте і розширене відтворення основних фондів. Просте відтворення забезпечується за рахунок амортизаційного фонду підприємства, а розширене – за рахунок додаткових капіталовкладень, чистого доходу підприємства.

Час обороту виробничих фондів складається із часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва – це час, протягом якого виробничі фонди перебувають у сфері виробництва. Час обігу – час, протягом якого виробничі фонди перебувають у сфері обігу в товарній і грошовій формах.

3. Затрати виробництва. Собівартість продукції та шляхи її зниження.

При виготовленні будь-якого продукту підприємство витрачає гроші на сировину, матеріали, топливо, ремонт, зарплату, НТР тощо. Всі ці затрати на виробництво, включаючи затрати і на реалізацію продукції у грошовій формі складають собівартість продукції.

 Для планування обліку і аналізу собівартості всі затрати групуються:

1) За елементами затрат:

  •  сировина і основні матеріали,
  •  паливо,
  •  допоміжні матеріали,
  •  електроенергія,
  •  зарплата,
  •  амортизація основних фондів,
  •  соціальне страхування.

2) За статтями калькуляції:

  •  сировина і основні матеріали,
  •  паливо й електроенергія на виробничі потреби,
  •  затрати на утримання й експлуатацію устаткування,
  •  затрати на управління цеху (іншими підрозділами), підприємством,
  •  затрати від браку,
  •  затрати на підготовку й освоєння виробництва,
  •  заробітня плата робітників (основна і додаткова),
  •  відрахування на соціальне страхування,
  •  інші затрати: виробничого і невиробничого призначення.

3) По способу віднесення на собівартість:

а) прямі – це затрати, які пов`язані з випуском продукції і відносяться на собівартість виробу прямим шляхом. Наприклад, затрати на матеріали, зарплату.

б) непрямі – затрати, які пов`язані з роботою цеху або всього піприємства і не можуть бути прямо віднесені на собівартість продукції і розподілені на всі вироби (затрати на утримання і експлуатацію устаткування, цехові, загальнозаводські, інші затрати).

4) По відношенню до виробничого процесу:

а) основні – направлені безпосередньо на здійснення виробничого процесу (затрати на основні матеріали, силову електроенергію).

б) накладні – пов`язані з організацією виробництва і процесом управління (затрати на НТР,  зарплату, канцелярські товари і т.д.).

5) В залежності від обсягів виробництва:

а) постійні – це затрати, на загальну величину яких не впливають обсяги виробництва (орендна плата, освітлення, опалення, сплата процентів за кредит).

б) змінні – це затрати, які прямо залежать від обсягів виробництва (затрати на сировину, паливо, матеріали, тощо).

Отже, затрати підприємства, виражені в грошовій формі  називають собівартістю продукції.

Залежно від функціонального призначення у господарській практиці розрізняють таки види собівартості :

1) Розрахункова собівартість відображає затрати, що очікуються у періоді, на який розробляється виробнича програма. При визначенні такої собівартості виходять із існуючого на час розрахунку рівня затрат і передбачених у програмі заходів щодо організаційно-технічного  вдосконалення виробництва.

2) Фактична собівартість відображає дійсний рівень затрат, що склався за підсумковий період. Цей вид собівартості включає затрати джерелом яких виступає додатковий продукт (штрафи, пеня, неустойки, збитки від стихійного лиха) і використовується для пошуку шляхів зниження собівартості.

3) Виробнича собівартість складається із затрат на виготовлення товару, а також затрат на оплату праці управлінського та допоміжного персоналу і утримання офісів.

4) Комерційна (повна) собівартість включає в себе виробничу собівартість і  затрати, пов`язані з реалізацією товару.

Перелічені види собівартості на різних підприємствах, які виготовляють однотипний товар, є різними. У цьому зв’язку виділяють індивідуальну і суспільну собівартість:

  •  індивідуальна – сукупність затрат на одиницю продукції на кожному підприємстві.
  •  суспільна собівартість для даного продукту – це усереднена індивідуальна собівартість на різних підприємствах, яка визнана споживачами на ринку.

Суспільна собівартість становить основу ринкової ціни на ринку.

Шляхи зниження собівартості продукції:

1) Підвищення технічного рівня виробництва: застосування нової техніки і технології, механізації і автомотизації виробничих процесів, зміна конструкції і технічних характеристик виробів, удосконалення техніки і технології, яку використовують на виробництві, покращення використання нових видів сировини і матеріалів.

2) Покращення організації виробництва і праці: удосконалення управління виробництвом, покращення організації виробництва і праці, розвиток спеціалізації виробництва, покращення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів, скорочення транспортних затрат.

3) Зміна об`єму і структури продукції: відносне зменшення умовно-постійних затрат і амортизаційних відрахувань в результаті росту обєму виробництва, зміна структури (номенклатури і асортименту) продукції, підвищення її якості.

4. Прибуток, його норма та фактори підвищення.

В планомірно-ринковій економіці інтерес до виробництва у підприємця збуджується саме прибутком. Прибуток відноситься до числа основних показників, які характеризують ефективність роботи підприємств. Прибуток, який враховує результати всієї виробничо-господарської діяльності підприємства називається балансовим прибутком. Він включає:

1) Прибуток від реалізації основної діяльності підприємства.

2) Прибуток від реалізації іншої продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв, а також робіт і послуг невиробничого характеру.

3) Прибуток від позареалізаційних операцій.

Сума прибутку залежить не тільки від кількості вкладених коштів у виробництво, що зумовлюють обсяги випуску продукції, а й від того, скільки прибутку приносить кожна вкладена у виробництво грошова одиниця.

Ступінь прибутковості вкладень визначає норма прибутку), яка вираховується як відношення маси прибутку (P) до авансованих у виробництво коштів (C - кошти вкладені в основні фонди , V - в оборотні фонди).

P = P/ (C+V)*100%

Важливим фактором підвищення норми прибутку є зниження собівартості продукції. Крім того, ще одним фактором є ринкова ціна. Якщо ринкова ціна зрівнюється з собівартістю продукції, то підприємство перестає отримувати прибуток.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22359. Римановы поверхности 55 KB
  Пусть дана многозначная аналитическая функция fz определенная в области D комплексной плоскости. Условимся рассматривать области Dk из которых в процессе аналитического продолжения строится область D как отдельные листы изготовленные в таком количестве экземпляров сколько значений имеет функция в данной области D. Пусть области D0 и D1 имеют общие части причем в одних из этих частей значения f0z и f1z совпадают а в других различны. Поверхность образованную из отдельных областей определения ветвей многозначной аналитической...
22360. Конформные отображения. Понятие конформного отображения 1.86 MB
  Предположим что задано непрерывное и взаимно однозначное отображение области D на некоторую область . Геометрически эта замена равносильна замене отображения отображением 3 которое называется главной линейной частью отображения 1. Отображение 3 можно переписать в виде 4 где: 5 не зависят от x и y. Отображение 4 представляет собой так называемое линейное аффинное преобразование плоскости .
22361. Преобразование Лапласа и ее доказательство 382 KB
  Это утверждение вытекает непосредственно из неравенства. Отсда следует, что, если, оставаясь внутри любого угла , где сколь угодно мало, причем эта сходимость равномерна относительно. Если, в частности, аналитическая...
22362. Свойства преобразования Лапласа 1.75 MB
  2 Изображения аналитичны не только в области но и всюду кроме . В дальнейшем будем обозначать через оригиналы их изображения: 3 Непосредственно из свойств интегралов получаем: I. линейное пространство функцииоригинала с показателем роста изоморфно пространству изображения. Переходя к изображениям и интегрируя по частям получим .
22363. Основной принцип теории пределов 635.5 KB
  Существует одна и только одна точка которая принадлежит всем отрезкам данной последовательности. Следовательно двух точек общих всем отрезкам нашей последовательности существовать не может; существование же одной такой точки доказано в теории иррациональных чисел. Существует единственная точка принадлежащая всем прямоугольникам данной последовательности. Пусть имеется бесконечная последовательность комплексных чисел 1 Число z называется предельным числом последовательности 1 если...
22364. Дробно-линейные отображения 824.5 KB
  Отображение инверсия преобразование симметрии относительно единичной окружности. Вообще точки и называют симметричными относительно окружности : если 1 они лежат на одном луче проходящем через точку 2 Преобразование переводящее каждую точку плоскости в точку симметричную относительно окружности называют симметрией относительно этой окружности или инверсией. Докажем основное свойство симметричных точек: Точки и тогда и только тогда являются симметричными относительно окружности когда они являются вершинами пучка...
22365. Расширенная комплексная плоскость 2.74 MB
  непрерывны функции и то ее графиком является некоторая кривая на комплексной плоскости. Тогда говорят что задана непрерывная кривая или просто кривая: 1 а уравнение 1 называют параметрическим уравнением этой кривой. Пусть кривая задана уравнением 1. вопервых кривая является упорядоченным множеством точек вовторых различным точкам кривой может отвечать одна и та же точка плоскости: если t = t при tt то точки z= t и z=t...
22366. Понятие сходящегося и расходящегося ряда 227.5 KB
  Понятие сходящегося и расходящегося ряда. Рассмотрим бесконечный ряд: 1 все члены ряда – комплексные числа образуем ∑ первых n членов этого ряда: 2 Давая n значения 123 мы получим бесконечную последовательность комплексных чисел S1S2Snсоответствующего ряда 1 . Обратно зная последовательность чисел Sn легко написать соответствующий ей ряд: S1S2S1SnSn–1 Говорят что ряд 1 сходится если соответствующая ему последовательность чисел Sn сходится в этом случае суммой ряда 1 называют предел указанной...
22367. Функции комплексной переменной 202.5 KB
  Областью на комплексной плоскости называют множество D точек обладающее следующими свойствами: Вместе с каждой точкой из D этому множеству принадлежит и достаточно малый круг с центром в этой точке свойство открытости. Простыми примерами областей могут служить окрестности точек на комплексной плоскости. Говорят что на множестве M точек плоскости z задана функция w=fz 1 если указан закон по которому каждой точке zM...