48155

КАПІТАЛ. ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА І ЇХ ОБОРОТ. ЗАТРАТИ, ЦІНИ І ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Затрати виробництва. Капітал – це не просто засоби виробництва гроші а виробниче відношення при якому знаряддя праці певні матеріальні блага мінові вартості служать знаряддям експлуатації привласнення частини чужої праці. Затрати капіталіста на придбання засобів виробництва повністю переносяться на новостворений продукт. Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом виступає при цьому фактором виробництва споживання вартостей але не бере участі у процесі збільшення вартостей а відповідно не створює додаткової...

Украинкский

2013-12-07

55.5 KB

1 чел.

8

PAGE  8

КАПІТАЛ. ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА І ЇХ ОБОРОТ. ЗАТРАТИ, ЦІНИ І ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА.

1. Суть капіталу.

2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.

3. Затрати виробництва. Собівартість продукції та шляхи її  зниження.

4. Прибуток, його норма і фактори підвищення.

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (242-291);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несте-ренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (204-229)
  3.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (183-197);
  4.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (206-216).


1. Суть капіталу.

Капітал – це не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, при якому знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої праці.

Затрати капіталіста на придбання засобів виробництва повністю переносяться на новостворений продукт. К.Маркс назвав їх постійним капіталом (С).

Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, споживання вартостей, але не бере участі у процесі збільшення вартостей, а відповідно не створює додаткової вартості. Інша частина затрат капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість в процесі виробництва має назву змінного капіталу (V). Лише вин збільшує первинну вартість, тобто не тільки відтворює свій власний еквівалент, а й створює надлишок понад власну вартість, тобто додаткову вартість (м).

2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.

В процесі виробництва беруть участь матеріальні і особисті фактори виробництва – засоби виробництва і люди. Ці фактори утворюють первинну ланку суспільного виробництва – підприємство. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні, на продуктивні і фонди обігу, на грошову, продуктивну і товарну частини, а основні фонди – на активну й пасивну частини.

Виробничими фондами слід вважати речові і особисті фактори виробництва, що перебувають у власності або розпорядженні підприємства і служать матеріальною основою його виробничої діяльності. Вони перебувають у постійному русі. При цьому виробничі фонди проходить 3 стадії, тобто набирають 3 форми: грошову, продуктивну і товарну.

І стадія кругообігу полягає в перетворенні грошових фондів на продуктивні, тобто на засоби виробництва і виробничий персонал. Ця стадія полягає у купівлі засобів виробництва і найманні працівників; вона відбувається на ринку, у сфері обігу і позначається формулою:

Рс

Г          Т

Зв

ІІ стадія кругообігу виробничих фондів полягає у утворенні продуктивних фондів на готову продукцію, товар.

Рс

Г        Т   В – во  Т'

Зв

Ця стадія відбувається у процесі виробництва (В-во) і тут утворюється додатковий продукт, добавлена вартість (Т').

ІІІ стадія полягає у перетворенні товару на гроші. Вона відбувається у сфері обігу і позначається: Т' – – Г.

Загальну формулу кругообігу можна виразити так:

Рс

Г        Т   В – во  Т'  Г

Зв

Кругообігом виробничих фондів називається їх рух, у процесі якого вони проходять всі стадії, набувають 3 форми і у кожній з них виконують відповідну функцію.

Оборотом виробничих фондів підприємства називається їх кругообіг, взятий не як окремий акт, а як процес, що постійно відновлюється. Оборот фондів відбувається в часі. Час обороту фондів – це час від моменту авансування фондів у грошові формі до моменту повернення їх у тій же формі. Швидкість обороту фондів (число обертів за рік) визначається за формулою:

n = О / O1 , де

n – число обертів за рік,

О – 12 місяців (const),

О1 – час обороту фондів.

 Продуктивна частина виробничих фондів, яка функціонує лише в сфері виробництва ділиться на основні і оборотні виробничі фонди.

До основних виробничих фондів належать засоби праці, тобто машини, будівлі, споруди, устаткування. До оборотних – предмети праці, а саме: паливо, сировина, допоміжні матеріали, комплектуючі і т.д.

Засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час і своєї натуральної форми не втрачають, тому їх вартість переноситься на новостворений продукт не відразу, а частинами протягом ряду періодів виробництва, в міру їх фізичного зношування.

Предмети праці у процесі виробництва втрачають свою натуральну форму, а їх вартість відразу переноситься на новостворений продукт і, після його продажу, повертається до підприємства протягом одного виробничого циклу.

До оборотних фондів належить також вартість робочої сили. Вона виступає в вигляді фонду заробітної плати.

Грошова та товарна форми виробничих фондів є фондами обігу.

Оборотні фонди та фонди обігу утворюють оборотні засоби. В процесі виробництва основні фонди поступово втрачають свою споживчу вартість. Отже, фізичне зношування полягає в поступовій втраті основними виробничими фондами своєї вартості в міру втрати споживної вартості.

Моральне зношування основних фондів полягає у втраті ними частини вартості в результаті НТП в машинобудуванні і будівництві.

Амортизацією називається процес перенесення вартості основних фондів на готовий продукт в міру фізичного зношення. Утворюється амортизаційний фонд, який використовується для заміщення зношених фондів. Нормою амортизації називається відношення щорічної суми амортизаційних відрахувань до величини основних виробничих фондів.

Розрізняють просте і розширене відтворення основних фондів. Просте відтворення забезпечується за рахунок амортизаційного фонду підприємства, а розширене – за рахунок додаткових капіталовкладень, чистого доходу підприємства.

Час обороту виробничих фондів складається із часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва – це час, протягом якого виробничі фонди перебувають у сфері виробництва. Час обігу – час, протягом якого виробничі фонди перебувають у сфері обігу в товарній і грошовій формах.

3. Затрати виробництва. Собівартість продукції та шляхи її зниження.

При виготовленні будь-якого продукту підприємство витрачає гроші на сировину, матеріали, топливо, ремонт, зарплату, НТР тощо. Всі ці затрати на виробництво, включаючи затрати і на реалізацію продукції у грошовій формі складають собівартість продукції.

 Для планування обліку і аналізу собівартості всі затрати групуються:

1) За елементами затрат:

  •  сировина і основні матеріали,
  •  паливо,
  •  допоміжні матеріали,
  •  електроенергія,
  •  зарплата,
  •  амортизація основних фондів,
  •  соціальне страхування.

2) За статтями калькуляції:

  •  сировина і основні матеріали,
  •  паливо й електроенергія на виробничі потреби,
  •  затрати на утримання й експлуатацію устаткування,
  •  затрати на управління цеху (іншими підрозділами), підприємством,
  •  затрати від браку,
  •  затрати на підготовку й освоєння виробництва,
  •  заробітня плата робітників (основна і додаткова),
  •  відрахування на соціальне страхування,
  •  інші затрати: виробничого і невиробничого призначення.

3) По способу віднесення на собівартість:

а) прямі – це затрати, які пов`язані з випуском продукції і відносяться на собівартість виробу прямим шляхом. Наприклад, затрати на матеріали, зарплату.

б) непрямі – затрати, які пов`язані з роботою цеху або всього піприємства і не можуть бути прямо віднесені на собівартість продукції і розподілені на всі вироби (затрати на утримання і експлуатацію устаткування, цехові, загальнозаводські, інші затрати).

4) По відношенню до виробничого процесу:

а) основні – направлені безпосередньо на здійснення виробничого процесу (затрати на основні матеріали, силову електроенергію).

б) накладні – пов`язані з організацією виробництва і процесом управління (затрати на НТР,  зарплату, канцелярські товари і т.д.).

5) В залежності від обсягів виробництва:

а) постійні – це затрати, на загальну величину яких не впливають обсяги виробництва (орендна плата, освітлення, опалення, сплата процентів за кредит).

б) змінні – це затрати, які прямо залежать від обсягів виробництва (затрати на сировину, паливо, матеріали, тощо).

Отже, затрати підприємства, виражені в грошовій формі  називають собівартістю продукції.

Залежно від функціонального призначення у господарській практиці розрізняють таки види собівартості :

1) Розрахункова собівартість відображає затрати, що очікуються у періоді, на який розробляється виробнича програма. При визначенні такої собівартості виходять із існуючого на час розрахунку рівня затрат і передбачених у програмі заходів щодо організаційно-технічного  вдосконалення виробництва.

2) Фактична собівартість відображає дійсний рівень затрат, що склався за підсумковий період. Цей вид собівартості включає затрати джерелом яких виступає додатковий продукт (штрафи, пеня, неустойки, збитки від стихійного лиха) і використовується для пошуку шляхів зниження собівартості.

3) Виробнича собівартість складається із затрат на виготовлення товару, а також затрат на оплату праці управлінського та допоміжного персоналу і утримання офісів.

4) Комерційна (повна) собівартість включає в себе виробничу собівартість і  затрати, пов`язані з реалізацією товару.

Перелічені види собівартості на різних підприємствах, які виготовляють однотипний товар, є різними. У цьому зв’язку виділяють індивідуальну і суспільну собівартість:

  •  індивідуальна – сукупність затрат на одиницю продукції на кожному підприємстві.
  •  суспільна собівартість для даного продукту – це усереднена індивідуальна собівартість на різних підприємствах, яка визнана споживачами на ринку.

Суспільна собівартість становить основу ринкової ціни на ринку.

Шляхи зниження собівартості продукції:

1) Підвищення технічного рівня виробництва: застосування нової техніки і технології, механізації і автомотизації виробничих процесів, зміна конструкції і технічних характеристик виробів, удосконалення техніки і технології, яку використовують на виробництві, покращення використання нових видів сировини і матеріалів.

2) Покращення організації виробництва і праці: удосконалення управління виробництвом, покращення організації виробництва і праці, розвиток спеціалізації виробництва, покращення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів, скорочення транспортних затрат.

3) Зміна об`єму і структури продукції: відносне зменшення умовно-постійних затрат і амортизаційних відрахувань в результаті росту обєму виробництва, зміна структури (номенклатури і асортименту) продукції, підвищення її якості.

4. Прибуток, його норма та фактори підвищення.

В планомірно-ринковій економіці інтерес до виробництва у підприємця збуджується саме прибутком. Прибуток відноситься до числа основних показників, які характеризують ефективність роботи підприємств. Прибуток, який враховує результати всієї виробничо-господарської діяльності підприємства називається балансовим прибутком. Він включає:

1) Прибуток від реалізації основної діяльності підприємства.

2) Прибуток від реалізації іншої продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв, а також робіт і послуг невиробничого характеру.

3) Прибуток від позареалізаційних операцій.

Сума прибутку залежить не тільки від кількості вкладених коштів у виробництво, що зумовлюють обсяги випуску продукції, а й від того, скільки прибутку приносить кожна вкладена у виробництво грошова одиниця.

Ступінь прибутковості вкладень визначає норма прибутку), яка вираховується як відношення маси прибутку (P) до авансованих у виробництво коштів (C - кошти вкладені в основні фонди , V - в оборотні фонди).

P = P/ (C+V)*100%

Важливим фактором підвищення норми прибутку є зниження собівартості продукції. Крім того, ще одним фактором є ринкова ціна. Якщо ринкова ціна зрівнюється з собівартістю продукції, то підприємство перестає отримувати прибуток.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20277. ЯПОНИЯ в 20-30-е гг.20в. основные черты экономического и политического развития 16.94 KB
  В годы первой мировой войны и после нее происходил значительный экономический рост Японии. Политическая власть в Японии принадлежала прежде всего императору совету старейшин генро Тайному совету и правительству. Фашизация Японии. преодолевались в Японии за счет милитаризации экономики т.
20278. Причины и характер войны 19.19 KB
  Разгром Франции. Что касается поведения Англии и Франции то дело тут было более сложным. Объясняется это тем что Англия к войне на суше как военноморская держава подготовлена не была а правительство Франции в свою очередь ориентировалось на Англию. На поведении Англии и Франции отразилось также подписание 28 сентября 1939 г.
20279. КОРЕННОЙ ПЕРЕЛОМ В ХОДЕ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ 19.04 KB
  КОРЕННОЙ ПЕРЕЛОМ В ХОДЕ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ Вспомните. Начался коренной перелом в ходе Великой Отечественной и второй мировой войны. Битва под Курском знаменательное событие второй мировой войны. Победа на Курской дуге и успешное наступление завершили коренной перелом в ходе Великой Отечественной и второй мировой войны.
20280. КИТАЙСКАЯ модель развития 19.78 KB
  СССР признал КНР и в феврале 1950 г. в КНР был восстановлен довоенный уровень экономики. Маоисты решили подавить оппозицию внутри КНР и установить военнобюрократическую диктатуру.
20281. ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЙ ЭТАП ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ. РАЗГРОМ ФАШИСТСКОГО БЛОКА (1944—1945 гг.) 33.37 KB
  повлияли на ход войны Освобождение Красной Армией территории СССР и европейских стран и народов в 1944 1945 гг. народы СССР встретили с надеждой на полное изгнание врага с советской земли. Красная Армия полностью освободила территорию СССР и перенесла боевые действия на территорию оккупированных европейских стран где провела ряд успешных наступательных операций 1. В ходе наступления были освобождены Румыния с которой СССР подписал перемирие как с бывшей союзницей Германии и Болгария где произошло антифашистское восстание в...
20282. ОКТЯБРЬСКАЯ РЕВОЛЮЦИЯ И УСТАНОВЛЕНИЕ СОВЕТСКОЙ ВЛАСТИ В РОССИИ 39.52 KB
  Тогда СНК принял решение всячески затягивать переговоры рассчитывая на революцию в Германии. В ходе переговоров немцы предъявили ультиматум требуя передачи Германии территории в 150 тыс. ФЕДЕРАТИВНАЯ РЕСПУБЛИКА ГЕРМАНИИ Раскол Германии. война для Германии закончилась но трагедия германского народа продолжалась.
20283. Сущность и значение новой экономической политики 14.2 KB
  Крутой поворот в экономической политике был сделан на 10 съезде партии состоявшемся в марте 1921 г. съезда большевистской партии политика военного коммунизма заменялась новой экономической политикой нэпом и самой главной мерой которой стала замена продразверстки продналогом.
20284. Образование СССР 16.29 KB
  В ходе гражданской войны возник военнополитический союз советских республик который после войны был дополнен двухсторонними хозяйственными договорами. Однако со временем среди советских республик постепенно начало нарастать стремление к созданию федерации . Сталин предложил план автономизации это значит вхождения самостоятельных республик в состав РСФСР. Ленин который стоял за федеративное строительство это значит вхождение советских республик в Союз на равноправных и добровольных началах.
20285. Основные черты внутренней и внешней политики СССР в 30-е гг.20 в 51.58 KB
  Основные черты внутренней и внешней политики СССР в 30е гг. была принята Конституция СССР которая получила в истории название Конституции победившего социализма. Внешняя политика СССР и мероприятия по укреплению его обороноспособности. Одновременно она стала на путь всевозможных провокаций на границах с СССР и Монгольской Народной Республикой.