48156

ПІДПРИЄМНИЦТВО В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Аграрне виробництво особлива сфера вкладення капіталу Сільське господарство одна з найважливіших галузей матеріального виробництва в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування а промисловості сировиною. До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як фактора виробництва. У сільському ж господарстві земля виступає як засіб виробництва оскільки верхній шар ґрунту служить для розміщення рослин у процесі їх відтворення містить воду...

Украинкский

2013-12-07

58.5 KB

2 чел.

ПІДПРИЄМНИЦТВО В АГРАРНІЙ СФЕРІ

План

1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу

2. Земельна рента та її форми

3. Розвиток підприємництва, в сільському господарстві

4. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (11-47);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (5-25);
  3.  Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К. : Вища шк., 1995.– 471 с. : іл. (6-25);
  4.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (4-19);
  5.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (9-30).

1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу

Сільське господарство одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості сировиною.

До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як фактора виробництва. В інших галузях (у промисловості, на транспорті) земля не бере безпосередньої участі у створенні продукту. Вона є лише простором, на якому розміщується те чи інше виробництво. У сільському ж господарстві земля виступає як засіб виробництва, оскільки верхній шар ґрунту служить для розміщення рослин у процесі їх відтворення, містить воду та поживні мінеральні речовини, необхідні для їх розвитку. Ця властивість ґрунту називається родючістю. Отже, з одного боку, земля — це предмет праці, а з іншого — засіб праці, оскільки родючість ґрунту люди використовують для виробництва необхідної продукції. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не замінюється. Більше того, за правильного використання її родючість суттєво підвищується.

Відносини в сільському господарстві як складова економічних відносин виникають між людьми перш за все з приводу володіння землею та використання землі як головного фактора виробництва, з одного боку, і як об'єкта власності з іншого.

2. Земельна рента та її форми

Земельна рента є економічною формою реалізації земельної власності. Виділяють такі основні різновиди земельної ренти: диференціальна, абсолютна, монопольна. Конкретною формою земельної ренти є орендна плата, яка включає ренту, процент на капіталовкладення, інші платежі.

Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. її причиною є монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти.

Природною умовою існування диференціальної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходженні земельних ділянок відносно ринку (місць реалізації). Розвиток науки і техніки, широке використання їх досягнень у сільському господарстві змінюють ці відмінності, але повністю усунути їх не можуть.

Господарства, що розташовані на кращих землях, створюють додатковий чистий дохід. Такого доходу позбавлені інші господарства. Якби вони його одержували, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла.

Необхідною економічною умовою перетворення додаткового продукту в диференціальну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливість дії закону вартості в сільському господарстві.

Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість сільськогосподарської продукції визначається середніми витратами суспільно необхідної праці в господарствах, що розташовані на гірших за родючістю та місцезнаходженням землях за середнього рівня досконалості організації виробництва. Отже, господарства, які розташовані на кращих і середніх землях, мають нижчу індивідуальну вартість сільськогосподарської продукції, але реалізують її за цінами, які визначаються вартістю продукції на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий дохід, який утворюється понад середній чистий дохід.

3. Розвиток підприємництва, в сільському господарстві

Здійснювана нині в Україні економічна реформа передбачає формування в сільському господарстві багатоукладної економіки. Насамперед необхідно повністю завершити складний і тривалий процес реформування колгоспів і радгоспів. Селяни повинні стати реальними господарями землі і засобів виробництва, реалізовувати свої інтереси, розпоряджатися виробленою продукцією та одержаними доходами.

У сільськогосподарських підприємствах необхідно провести глибокі перетворення на основі широкого використання підряду, оренди, акціонерних, кооперативних та сімейно-індивідуальних форм. Доцільно використовувати колективно-пайові або пайові способи безпосереднього привласнення засобів і результатів виробництва, їх суть полягає в тому, що земельні угіддя й основні виробничі фонди розподіляються між членами трудового колективу (з урахуванням трудового внеску) на паї, на які нараховується частина одержаного прибутку. Селяни стають власниками, реальними господарями засобів виробництва і його результатів, максимально заінтересованими в кінцевих результатах праці.

В Україні створене правове забезпечення для функціонування інших форм організації сільськогосподарського виробництва, в тому числі ферм, селянських господарств, самостійних кооперативів і особистих підсобних виробництв. У Законі України «Про власність» підкреслюється, що всі форми власності є рівноправними, а держава створює умови для їх розвитку та захисту.

Сільськогосподарським підприємствам сьогодні потрібне реальне економічне і правове розкріпачення (захист від адміністративного свавілля, матеріально-технічна і фінансова підтримка, визнання їх повноцінними суб'єктами ринкових відносин), як і фермерам, і селянським господарствам.

Будь-який суб'єкт підприємництва в сільському господарстві повинен мати право самостійно вибирати напрямок спеціалізації (з урахуванням умов даного господарства), визначати перспективу і економічно ефективну структуру посівних площ та виробництва в цілому, включаючи розвиток підсобних підприємств та обслуговуючих цехів. Потрібна також свобода вибору партнера, договірних взаємовідносин із суб'єктами ринку, форм організації та оплати праці. Без цього ні приватна, ні колективна власність не зробить селянина повноцінним господарем.

Формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі не слід здійснювати шляхом протиставлення різних форм власності, проводячи курс на одноукладність з безроздільним пануванням приватних форм привласнення. Суть багатоукладності полягає в тому, що всі елементи тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного і сприяють розвитку кожного. Без такої системи створюється не реальний, а формальний плюралізм форм власності і господарювання з непримиренними суперечностями.

Агропромисловий комплекс це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням та доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.

До складу АПК входять такі основні сфери:

  1.   виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування;

власне сільське господарство;

  1.  зберігання, заготівля, переробка, транспортування сільськогосподарської продукції.

АПК — важлива складова частина народного господарства. Його завдання — забезпечити населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною. Це можливо за умови ефективної роботи всіх ланок, що входять до АПК.

В умовах переходу до ринкових відносин важливим і необхідним є державне регулювання. Щодо сільського господарства, то воно повинно охоплювати:

постійне спостереження за рухом ринкових цін на продукцію АПК, за дохідністю галузей і формуванням витрат виробництва;

відпрацювання механізму підтримання доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом регулювання мінімальних цін, фінансування і кредитування;

погодження цінової і фінансово-кредитної політики на продовольчому та ресурсному ринках з іншими країнами;

сприяння розвитку міжнародних зв'язків, насамперед у галузі техніки й технології виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, організації агропромислових формувань;

максимально можливе стимулювання з боку держави збільшення виробництва та підвищення якості продукції харчування і сировини з урахуванням досвіду інших країн та цін на світовому ринку.

В Україні мета аграрної реформи — усунення державної монополії на землю, формування дбайливого господаря, використання державної, колективної та приватної форм власності.

Аграрні реформи означають зміни в землеволодінні, землекористуванні й земле розпорядженні. Під час проведення земельної реформи в Україні в цій сфері передбачається:

визначення права власності на землю і майно кожного члена сільськогосподарського підприємства;

можливість формування з розпайованих підприємств приватної власності на майно;

утвердження права розпорядження землями, переданими в колективну власність, та надання земельних ділянок членам колективу, що побажають вийти з будь-якої правової форми колективного підприємства.

4. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень

Важливе значення в Україні приділяється державній підтримці реформування аграрного сектору. У цій важливій роботі держава надає пріоритетного значення розвитку сільського господарства. Зусилля держави концентруються на відродженні села на індустріальній основі сучасного рівня, сприянні розвитку і зростанню обсягів аграрного виробництва, перетворенні АПК у високоефективний, експортоспроможний сектор економіки. Це сприятиме зростанню добробуту населення. Усе це передбачає, що агропромисловий комплекс має стати одночасно й лідером економічних реформ.

  1.  Реальне (а не формальне) реформування колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на засадах приватної власності. Держава повинна гарантувати свободу вибору організаційних форм приватного господарювання, що приходять на зміну КСП. Визначальними в цьому мають бути вищий рівень персоніфікації власності, максимальне забезпечення цілісності господарсько-територіальних комплексів, що забезпечить ефективне використання землі, майна, розвиток соціальної сфери села.
  2.   Перехід на земельно-орендні відносини між власниками землі (земельних паїв) та суб'єктами господарювання. У цьому процесі необхідно забезпечити:

обов'язкову платність за використання землі між суб’єктами земельних відносин, що стимулюватиме закріплення на ній більш ефективного господаря, раціональніше її використання та сприятиме соціальному захисту (через орендну плату) селян — власників землі;

спрощену процедуру індивідуальної та групової передачі селянами земельних паїв і майна в оренду приватним формуванням і введення повідомно-реєстраційного порядку передачі — одержання земельних паїв у оренду.

3. Розвиток особистих підсобних господарств і перетворення найбільших з них у товарні господарства селян мініфермерські господарства. За роки незалежності та переходу до ринкової системи приватний сектор забезпечив відчутне зростання обсягів виробництва. Його частка у виробництві сільськогосподарської продукції збільшилась з 29,4 до 59,9 %.

Для того щоб надати більшого простору дальшому розвиткові цього сектору, потрібно забезпечити:

безперешкодне вилучення селянами (за їх бажанням) земельних паїв з КСП та розширення за рахунок цих паїв особистих підсобних господарств без надання їм статусу юридичної особи(фермерських господарств) і підвищення таким чином рівня товарності цих господарств;

виділення селянам (на отриманий земельний пай) у натурі майна в рахунок погашення майнового паю, заборгованості із заробітної плати, а саме: будівель і споруд, приміщень, техніки, робочої продуктивної худоби, знарядь праці тощо;

вирішення питань щодо передачі у власність і користування земельних ділянок працівникам соціальної сфери села (учителям, медпрацівникам, працівникам закладів культури та ін.) за рахунок земель запасу і резервного фонду;

прискорення організації сільськогосподарських сервісних кооперативів.

4. Усебічний розвиток інфраструктури ринку сільгосппродукції, забезпечення його прозорості, паритетності, створення рівних умов для конкуренції всіх учасників аграрного ринку. З цією метою передбачається:

стимулювання створення селянських (фермерських) кооперативів та приватних підприємств у сфері агросервісу, переробки і збуту продукції шляхом поширення на всю сферу агросервісу системи пільгового оподаткування, яка діє для сільського господарства, тощо;

забезпечення закупівлі для державних потреб ресурсів іпродукції та продаж сільгоспвиробникам виключно через аукціони й біржі незалежно від власності та розмірів підприємств;

надання державної підтримки за програмами розвитку аграрного сектору (племінна справа, селекція тощо) виключно на конкурентних засадах і на зворотній основі або з пайовою участю суб’єктів господарювання;

запровадження ефективних механізмів регулювання експортно-імпортних операцій, недопущення імпорту неякісних продуктів і продовольчих товарів, виробництво яких у необхідних обсягах може здійснювати національний АПК.

5. Удосконалення економічних і фінансово-кредитних відносин на селі, а саме:

запровадження іпотечного кредитування під заставу землі з реально діючим механізмом її вилучення в разі неповернення кредитів;

заснування Земельного (іпотечного) банку;

створення механізму фінансових гарантій повернення кредитів сільгосптоваровиробниками через спеціалізовані структури за оцінкою платоспроможності та санації підприємств;

забезпечення адресності підтримки окремих диверсифікованих галузей виробництва (наприклад виробництва зерна) за рахунок цільових позичок (насіння, техніка) під конкретну продукцію;

запровадження механізмів відповідальності власників та керівників підприємств і господарств за своєчасну виплату заробітної плати та дивідендів, а також за розрахунки з державою.

6. Удосконалення управління агропромисловим комплексом та регулювання економічних відносин на ринкових засадах. Із цією метою передбачається:

розмежувати функції державного управління (форми власності і господарювання, земельні, майнові та трудові відносини, структуру управління, розвиток інфраструктури аграрного сектору тощо) та функції господарського управління (ресурсне забезпечення, організація виробництва, збут продукції, фінансово-кредитне забезпечення тощо);

здійснити на рівні центральних органів виконавчої влади дальше об'єднання функціонально споріднених інститутів, перевести на корпоративне утримання галузеві й господарські структури управління;

реорганізувати на місцевому рівні управління сільського господарства в підрозділи (агентства) з реформування та сприяння розвитку агропромислового комплексу (з покладенням на них вирішення завдань земельної реформи, розвитку агросервісної інфраструктури та інфраструктури продовольчого ринку). Предметом особливої уваги має стати створення сучасної ринкової системи матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

7. Суттєве вдосконалення правового забезпечення проведення аграрної реформи.

В Україні реалізуються завдання земельної реформи. Майже 6,1 млн громадян отримали земельні паї, обсяг яких становить близько половини земельних угідь країни. В основному завершено приватизацію присадибних ділянок, їх власниками стали близько 11 млн громадян. Отже, можна стверджувати: зроблено перший рішучий крок до реалізації кінцевої мети земельної реформи — безоплатної передачі землі у власність тим, хто на ній працює, формування платних орендних відносин і ринку землі. (Див.: Україна: поступ у XXI століття: Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000 — 2004 pp.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур'єр. — 2000 р. — 23 лют.)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32131. La connatation c’est tout ce que le mot suggère en plus de la dénotation 11.59 KB
  Guirud : Ce sont des ssocitions extrnotionnelles qui sns ltérer le concept le colorent . Il existe dns chque science un ensemble de termes propres elle seule болезни астрономические термины d’utres mots ne s’emploient guere en dehors des belleslettres perir bsoudre 2 Con. Locles et ntionles évoquent les dilectes frnçis ou des emprunts job mrijun 3 Temporelles qui ssocient les mots à une époque concrète pssé ou contmporine des néologismes et rchismes télérélité glmour ou fontgne zouve. 4 Sociles évoquent un groupe...
32133. Le classement stylistique du lexique 11.75 KB
  L discription stylistique du lexique represente un gros probleme qui s’explique vnt tout pr le fit que les mots sont polysemique et peuvent se rpporter plusieurs styles. Les vrints lexico semntiques d’un meme mot peuvent se rpporter ux groupes differents. Tells que les neologismeнов слово les rchisme устар слово котор замен синонимами les emprunts le lexique : prlee fmilier livresque les mots poetique. Les mots entrent dns des differents clsses.
32134. Un archaïsme est un emploi lexical ou grammatical passé de mode 11.54 KB
  La notion d’archaïsme a été jusqu’à présent beaucoup moins abordée que la néologie. Une réflexion générale autour de la problématique des genres littéraires: le choix que peuvent faire un auteur, une école ou une communauté
32136. Les mots dans le texte litteraire 11.25 KB
  Pour étudier les vleurs stylistiques des mots dns le texte il existe deux pproches.Lpproche sémsiologique consiste à ller de l lexie u sens cest à dire construire un chmp sémntique dun mot étudier toutes les significtions dénottives et connottives dun mot ses liens dichroniques et synchroniques dérivtionnels et prdigmtiques ce qui permet de pénétrer le sens profond du texte.L pproche onomsiologique consiste à dopter une méthode inverse celle d'ller du sens ux lexies; permet de repérer les différents moyens d'exprimer l même...
32137. Les synonymes et les antonymes 11.8 KB
  Dns l stylistique il y le probleme du clssement des synonimes. EX Chrles Blly proposee le methode d’identifiction des synonymes cd u centre du groupe se trouve l’unitee principle le terme de l’identifiction. Il existe des synonymes ideogrphiques et stylistiques.
32138. LASPECT STYLISTIQUE La generalitee 12.8 KB
  La valeur grammaticale des faits de langue porte un caractere abstrait ; les normes de grammaire sont stables, unes et obligatoires pour tous les sujets parlants. Aussi, les faits de grammaire sont-ils pour la plupart dun usage general.