48157

ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ

Конспект

Экономическая теория и математическое моделирование

Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку 2. Еволюція економічної діяльності держави 3. Економічні функції держави 4. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку Сучасна ринкова економіка неможлива без ефективного механізму її взаємодії з державою органами законодавчої і виконавчої влади.

Украинкский

2013-12-07

52.5 KB

3 чел.

ДЕРЖАВА ТА її ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ

План

1. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку

2. Еволюція економічної діяльності держави

3. Економічні функції держави

4. Ринок і держава

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (11-47);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (5-25);
  3.  Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К. : Вища шк., 1995.– 471 с. : іл. (6-25);
  4.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (4-19);
  5.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (9-30).

1. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку

Сучасна ринкова економіка неможлива без ефективного механізму її взаємодії з державою, органами законодавчої і виконавчої влади. Більш того, такий механізм став одним із суттєвих ознак високорозвинутого демократичного суспільства. Своє практичне втілення ця взаємодія знаходить у різних формах і напрямах.

Про необхідність діяльності держави в економіці говорить весь світовий досвід. Держава через свою особливу роль у суспільстві за всіх часів тією чи іншою мірою втручалася в економічні процеси. Але спочатку це втручання було зумовлене її власними виникненням і необхідністю.

На свою користь держава вилучала певну частину суспільного продукту для утримання державної машини: апарату чиновників державної влади, армії, поліції, судів та ін. Таке вилучення і перерозподіл доходів (як частки суспільного продукту) вимагали від держави створення відповідного законодавства, яке б стояло на сторожі державних інтересів і визначало обов'язки всіх членів суспільства. Зазначені суто утриманські інтереси держави визначали її обмежену діяльність в економіці.

Тепер немає держави, яка б не втручалась в економіку — різниця лише у ступіні такого втручання, його формах і методах. Держава може втручатися в економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектору, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або опосередковано (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм здатність орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики).

Теоретичні аспекти розвитку економіки до середини XX ст. базувались на працях англійських класиків політекономії. їх ідеї були насичені детермінізмом, абсолютною залежністю господарських процесів від дії економічних законів. Класична теорія, в цілому, практично не залишила розробок щодо цілеспрямованого і систематичного впливу держави на економічний розвиток суспільства.

Дослідження підтверджують, що існує пряма залежність між економічною діяльністю держави і рівнем розвитку ринку: чим вищий цей рівень, тим сильніше і багатосторонніше впливає держава на ринкові механізми і регулятори. Держава перетворюється в єдиний і головний координуючий, регулюючий центр господарсько-фінансової системи, активно впливає на параметри та індикатори її функціонування і підтримує бажаний режим економічного розвитку. Подолання суперечностей між державою і ринком можливо на базі ефективної взаємодії і поєднання директивних, індикативних і безпосередньо ринкових стимуляторів економічних процесів.

Активізація діяльності держави щодо розвитку економіки повинна не протиставлятися процесам ринкового саморегулювання, а поєднуватись з ними, тому що саморегулювання є лише формою регулювання економіки, але не самовизначеною, не замкнутою, можливості якої не вичерпані. Потреба в регулюванні економічних процесів об'єктивно властива виробництву, яке історично стає суспільним. Уже в простому товарному виробництві кооперація праці переростає масштаби індивідуальної трудової діяльності окремої людини і його дрібної приватної власності, внаслідок чого ринок навіть у нерозвинутій формі стає тим механізмом, який забезпечує й узгоджує економічні пропорції та зв'язки між конкретними видами праці. Дія закону вартості шляхом випадкових коливань ринкових цін виконує роль стихійного регулятора. «Невидима рука» ринку постає в реальному прагненні маси конкуруючих учасників ринку до своїх доходів, зростання свого капіталу.

Останні півстоліття чітко продемонстрували як переваги, так і обмеження діяльності держави в суспільному розвитку. Держава сприяла досягненню значних успіхів у сфері освіти, охорони здоров'я, зменшенню соціального та економічного зубожіння. Економічна діяльність сучасної держави багата і різноманітна, але особливої актуальності надають такі обставини:

розвал адміністративно-командної системи в країнах колишнього Радянського Союзу і Східної Європи;

фінансова криза в більшості промислово розвинутих країнах;

забезпечення економічного розвитку в країнах Східної Азії, названого «економічним чудом»;

— катастрофи в деяких державах і небувале збільшення кількості надзвичайних ситуацій у різних частинах світу.

2. Еволюція економічної діяльності держави

Держава — це політична організація особливого роду, котра для досягнення стабільності в суспільстві використовує політичні канали, роль яких раніше виконували традиції, звичаї, авторитети. Політичні канали пропонують діяльність з регулювання відносин між соціальними групами, класами, стратами, націями, народностями і державою. В основі політичного регулювання лежать не тільки соціально-політичні інтереси соціальних груп, але й економічні. Політичні канали являють собою засоби, за допомогою яких держава впливає на економіку для забезпечення суспільної стабільності.

Держава є системою, яка забезпечує соціальну форму розвитку суспільства, тому що всі зміни в суспільстві пов'язані з діяльністю людей. Більше того, економічний, соціально-політичний, правовий види діяльності держави тісно переплетені між собою і взаємозалежні.

Держава створилася в результаті соціальної та економічної нерівності. При цьому держава не є силою, яка виникає та формується в суспільстві без суспільства. Вона є результатом еволюції суспільства на певному етапі його розвитку і визнанням того, що суспільство заплуталось у невирішених суперечностях. Суспільство не може без певної сили позбутися суперечностей, які виникають, чи примиритися з ними. Для того щоб вони не завдавали шкоди економічному розвиткові суспільства і стабілізували його, необхідна була сила, яка пом'якшувала боротьбу, утримувала порядок, формувала «правила поведінки» суб'єктів господарювання. Ця сила, яка виросла із суспільства, поступово стала над суспільством і все більше відчужувалась від нього, і є державою.

На межі XIX і XX ст. суспільний розвиток характеризувався формуванням монополій і фінансового капіталу, вивезенням капіталу, експансією розвинутих країн, переміщенням жорстокої конкуренції в міжнародний простір та ін. Зміни, які відбувалися в економічному механізмі, продовжували вдосконалювати економічну діяльність держави. Вона стає суб'єктом економічної діяльності.

Держава завжди втручалася в процеси господарської діяльності й ніколи не була пасивною щодо різних суспільних груп, класів, верств. Вона замовляла товари суб'єктам виробництва, здійснювала державне споживання, тобто була великим споживачем. Як зазначалося раніше, на етапі первісного нагромадження торгові і колоніальні компанії мали економічні відносини з монархічною державою, що допомагала в централізації та концентрації грошей, готувала їх перетворення в капітал. Зі зміцненням економічного становища буржуазії пропорції розподілу прибутку між буржуа і феодалами підлягали перегляду, що відбулося в результаті буржуазних революцій. Тому спочатку для буржуазії було характерне про державне, а потім антидержавне мислення. У цілому власники засобів виробництва неодноразово змінювали своє ставлення до держави.

Держава — найвища форма організації людського співжиття і одночасно найпотужніший владний суб'єкт. Аргументом останнього є як обсяги державної власності, так і її відповідне місце в інституціональній системі суспільства. Вона створила умови для того, щоб діяльність людей щодо задоволення своїх безперервно зростаючих потреб здійснювалась згідно зі схваленими суспільством нормами, правилами та звичаями.

Державний сектор економіки і його роль. У світовій економічній науці поняття державного сектору пов'язано не так з державною власністю, як із сукупністю форм присутності та участі держави у виробництві, розподілі, обміні й споживанні. У такому розумінні державний сектор є основою, спираючись на яку держава здійснює свою діяльність. У сфері розподілу питома вага держави дуже велика, у виробництві втручання держави значно менше, а в обміні — мінімальна.

Державний сектор у традиційному розумінні — це сукупність державних підприємств. Є різні точки зору з приводу цього питання. Для самостійної підготовки див.: Стігліц Дж. Економіка державного сектору: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — Гл. 1.

3. Економічні функції держави

Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.

До специфічних функцій перехідного періоду можна віднести такі:

розробка і здійснення стратегії соціально-економічного розвитку країни;

структурно-технологічні, інституціональні та інші перетворення, визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;

цілеспрямоване формування державного сектору економіки;

розподіл і перерозподіл певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП);

національне регулювання економічних і соціальних процесів;

проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики;

створення загальної законодавчої і правової бази для суб’єктів ринкової економіки.

4. Ринок і держава

Ринок — це механізм, що сам налагоджується і встановлює рівновагу в економічній системи. Проте окремі періоди розвитку економіки можуть супроводжуватись високим рівнем безробіття і непомірною інфляцією.

Для реалізації складних економічних завдань держава використовує такі напрями діяльності:

фіскальна і грошова політика як сукупність заходів, спрямованих на регулювання економічних процесів у країні;

соціальна політика і політика регулювання доходів як сукупність заходів з боку держави, спрямованих на захист окремих соціальних груп населення;

зовнішньоекономічна політика як сукупність заходів, спрямованих на розвиток і регулювання торгових й інших відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

Головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави. З цього випливають конкретні завдання, без виконання яких головної мети досягти не можна. Ці конкретні цілі, до яких належать також удосконалення галузевої та регіональної структури господарства, поліпшення стану довкілля та ін., нерозривно пов'язані з об'єктами державного регулювання економіки.

Об'єкти, суб'єкти та головні важелі державного регулювання економіки. На підставі досвіду розвинутих країн українські вчені-економісти сформулювали головні напрями та інструменти державного регулювання економіки. У процесі ринкової трансформації економіки України найдоцільнішим є використання на практиці таких інструментів державного регулювання, як фіскальна політика, грошово-кредитна політика НБУ, інвестиційна політика, регулювання цін і валютного курсу, державні замовлення (контракти).

Нагадаємо, що головні елементи механізму державного регулювання економіки описують терміни: суб'єкт, об'єкт, методи і засоби.

Суб'єкти це носії, виразники та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галузеві та регіональні інтереси. Це — наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін. У кожної з цих груп є свої інтереси, зумовлені їхнім соціально-економічним становищем, а також належністю до того чи іншого регіону, виду діяльності.

Об'єкти державного регулювання економіки це сфери, галузі економіки, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично або можуть бути вирішені у віддаленому майбутньому, тоді як їх вирішення конче потрібне для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Об'єктами державного регулювання економіки прийнято вважати: економічний (інвестиційний) цикл; секторну, галузеву та регіональну структури господарства; умови нагромадження інвестиційного капіталу; зайнятість населення; грошовий обіг; платіжний баланс; ціни та умови конкуренції; підготовку та перепідготовку кадрів; довкілля; зовнішньоекономічні зв'язки.

Методи державного регулювання економіки. Держава через законодавчі та виконавчі органи намагається впливати на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики. Схема класифікації цих методів показана на рис 15.2.

Економічні регулятори, які використовує держава, класифікуються за такими видами: прямий вплив на економіку — цілеспрямоване регулювання та система державних замовлень; непрямий вплив на економіку — застосування бюджетно-податкових, грошово-кредитних, амортизаційних, валютних, митних, інвестиційних та інших регуляторів. Співвідношення цих видів регулювання визначається конкретними обставинами, які властиві окремим етапам розвитку економіки чи окремим країнам.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21718. Задачи надёжности электроснабжения 203.5 KB
  Чтобы качественно сравнивать между собой события по степени их возможности нужно с каждым событием связать определенное число которое тем больше чем более возможно событие его вероятность. Найти вероятность исправной работы РП. Если вероятность одного события не изменяется от того произошло или не произошло другое событие то такие события называются независимыми и наоборот. Вероятность суммы n несовместных событий равна сумме вероятностей этих событий: где .
21719. Показатели надежности ЭМС 141 KB
  Вероятность безотказной работы ВБР– это вероятность того что при определенных условиях эксплуатации в заданном интервале времени не произойдет ни одного отказа. Кривые вероятности безотказной работы и вероятности отказов Вероятность отказа Qt– это вероятность того что при определенных условиях эксплуатации в заданном интервале времени произойдет хотя бы один отказ. Отказ и безотказная работа – события противоположенные и несовместимые 2 Частота отказов at– есть отношение отказавших изделий в единицу времени к первоначальному числу...
21720. Расчёт надежности при последовательном (основном) соединении элементов 225.5 KB
  С точки зрения надежности различают последовательные параллельные и системы со сложной структурой. Расчёт надежности при последовательном основном соединении элементов при таком соединении отказ технического изделия наступает при отказе одного из его узлов. Для повышения надежности систем и элементов применяют резервирование: Резервирование – это применение дополнительных средств иили возможностей с целью сохранения работоспособного состояния объекта при отказе одного или нескольких его элементов. Резервирование основано на...
21721. Модели отказов электроустановок 177.5 KB
  Вероятность безотказной работы такой системы определяется как вероятность безотказной работы всех элементов в течение времени t: где n – число элементов последовательно соединенной системы; –событие безотказной работы; – вероятность безотказной работы iго элемента. В случае невосстанавливаемых элементов вероятность отказа системы определяется как вероятность совпадения отказов или m элементов в течение расчётного времени. Если отказы одного элемента не зависят от отказов других элементов то формулы для оценки вероятности безотказной...
21722. МОДЕЛИ ОЦЕНКИ НАДЕЖНОСТИ ЭМС 117.5 KB
  Распределение экстремальных значений Пусть имеется случайная выборка объемом n взятая из бесконечной совокупности имеющей распределение Fx где х– непрерывная случайная величина.1 Так как разрушение материала связано с существованием наиболее слабой точки в работах по теории надежности рассматривается распределение экстремальных значений. Здесь будет рассмотрено распределение наименьших значений однако этот подход может быть использован и при выводе распределений наибольших значений. Функция распределения наименьших значений функция...
21723. Модели надёжности установок с восстановлением 310 KB
  Модели надёжности установок с восстановлением При экспоненциальном законе распределения времени восстановления и времени между отказами для расчёта показателей надёжности установки с восстановлением пригоден математический аппарат марковских случайных процессов. Дискретный случайный процесс называется марковском если все вероятностные характеристики будущего протекания этого процесса при зависят лишь от того в каком состоянии этот процесс находился в настоящий момент времени и не зависят от того каким образом этот процесс протекал до...
21724. Общие принципы определения ущерба от нарушений электроснабжения 80 KB
  Общие принципы определения ущерба от нарушений электроснабжения Проблема оценки ущерба от нарушений электроснабжения вызываемых отказами электрооборудования возникает как при проектировании так и при эксплуатации энергетических объектов. При проектировании потребность в характеристике ущерба ощущается как правило когда определяется экономическая эффективность капитальных вложений при выборе вариантов технических и организационнохозяйственных решений влияющих на степень надежности электроснабжения потребителей. При эксплуатации...
21725. Технико-экономическая оценка последствий от нарушений электроснабжения объектов производственных систем 240 KB
  Техникоэкономическая оценка последствий от нарушений электроснабжения объектов производственных систем 8.1 Модель поведения участка производства при нарушениях его электроснабжения По характеру последствий все отказы участков производственной системы можно разделить на три группы: 1 не обесценивающие производственную продукцию; 2 частично обесценивающие; 3 полностью обесценивающие. В этом случае длительность простоя производственного участка соответствует длительности нарушения электроснабжения . Большинство нарушений электроснабжения...
21726. Накопители на жестких магнитных дисках 116 KB
  1 БУСД – блок управления 3х фазным синхронным двигателем шпинделя; И –инвертор; СД – синхронный двигатель; БП блок питания; ВК – внутренний контроллер БУП – блок управления позиционированием головки; ОЗУ – оперативное запоминающее устройство ВК; см – сервометка; ДПГ – датчик позиционирования головки. Кроме того он дает разрешение на выпуск головки при достижении минимальной скорости вращения. Для записи и считывания используются магнитные головки представляющие собой катушки индуктивности которые выполняются по тонкопленочной технологии....