48158

ФОРМИ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ В ПРОЦЕСІ ВІДТВОРЕННЯ

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин що його утворюють: виробництва розподілу обміну споживання; домогосподарств підприємств галузей економічних регіонів і всього виробництва; продуктивних сил складових його частин і економічних відносин; суспільного виробництва і суспільного споживання. Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти: відтворення суспільного продукту та його конкретних форм; відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та...

Украинкский

2013-12-07

147 KB

4 чел.

ФОРМИ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ В ПРОЦЕСІ ВІДТВОРЕННЯ

План

1. Сутність і види економічного відтворення

2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту

3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України4. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення

5. Ринок і кругообіг ВВП, ресурсів і доходів

Список використаних джерел:

  1.  Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (11-47);
  2.  Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (5-25);
  3.  Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К. : Вища шк., 1995.– 471 с. : іл. (6-25);
  4.  Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (4-19);
  5.  Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (9-30).

1. Сутність і види економічного відтворення

Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах (див. теми 11 і 12), або одиничне (індивідуальне відтворення). Відтворення на окремому підприємстві, як було з'ясовано в темі 12, є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.

Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит і т. ін.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:

виробництва, розподілу, обміну, споживання;

домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;

продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

суспільного виробництва і суспільного споживання.

В усій системі відтворювальних зв'язків визначальним є виробництво, бо саме воно створює все необхідне для життя і щастя людей. Розподілено, обмінено і спожито може бути тільки те, що вироблено.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

  1.   відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;
  2.   відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;
  3.   відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;
  4.   відтворення національного багатства;
  5.   відтворення споживання;
  6.   відтворення економічних відносин.

Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності являють собою продуктивні сили суспільства. Тому політична економія досліджує також і відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної системи суспільства.

У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми власності, і перш за все панівна, їх взаємозв'язок і напрями розвитку. Вивчаються відносини розподілу, товарно-грошові відносини, господарський механізм.

Розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.

Просте відтворення це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах.

Розширене відтворення економіки це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах.

2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту

Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його структуру за матеріально-речовим характером. За видами матеріальних благ і послуг можна оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації суспільного продукту. Поділ праці веде до того, що кількість видів продукції розширюється. Сьогодні кількість видів продукції вимірюється десятками мільйонів і швидко зростає. Але за всієї різноманітності продукти як корисні блага діляться на дві великі групи: речі і послуги.

Особисті і виробничі послуги — невід'ємна частина суспільного продукту. У зв'язку з цим суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: сферу виробництва матеріальних благ, тобто сферу матеріального виробництва, і сферу послуг, тобто сферу нематеріального виробництва.

Оскільки виробництво базується на глибокому поділі праці, то при аналізі результатів виробництва варто обчислювати проміжний продукт і кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або перепродажу.

Більшість продуктів (сировина, матеріали, комплектуючі машин) проходять кілька виробничих циклів протягом року, перш ніж потрапляють до кінцевого споживача. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів.

Проміжні продукти це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.

Система національних рахунків це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

У СНР використовуються дві класифікації. Перша — функціональна — застосовується в рахунках виробництва, споживання і капіталоутворення і виглядає так:

а) галузі виробництва товарів і послуг;

б) органи загального державного управління;

в) приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;

г) домашні господарства.

Друга класифікація — інституціональна — використовується в рахунках видатків і доходів та в розрахунках капітальних витрат:

а) нефінансові підприємства;

б) фінансові організації;

в) органи загального державного управління;

г) приватні некомерційні підприємства, що обслуговують домашні господарства;

д) домашні господарства, включаючи дрібні підприємства. Одиницею обліку при складанні національних рахунків є економічна операція. Вона реєструється, як правило, в момент її оплати.

За системи національних рахунків подвійний рахунок виключається, що є ключовим аспектом цього методу обліку результатів суспільного виробництва. Статистики, розраховуючи кінцевий продукт як потік доходів, дуже обережні і враховують у ньому тільки те, що називається доданою вартістю.

Додану вартість можна визначити двояко:

а) за статистикою — це різниця між продажем підприємств таїх придбанням матеріалів і послуг у інших підприємств;

б) як економічна категорія — це вартість, яка додана до вартості спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного капіталу (не враховуючи заробітну плату).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Валовий внутрішній продукт підраховується за так званим територіальним принципом.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

  1.   за виробленою продукцією (виробничий метод);
  2.   за витратами (метод кінцевого використання);
  3.   за доходами (розподільний метод).

Під час розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для цього за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий випуск, якій потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий результат характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або доданої вартості, створеної в галузях економіки.

У ході розрахунку ВВП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість усіх товарів і послуг, спожитих суспільством.

У процесі розрахунку ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (заробітна плата, прибуток, процент, рента), а також амортизаційні відрахування.

У табл. 16.2 в узагальненому вигляді показані методи обчислення ВВП за витратами і за доходами.

Таблиця 16.2

ДВА ПІДХОДИ ДО ОБЧИСЛЕННЯ ВВП — ЗА ВИТРАТАМИ І ЗА ДОХОДОМ

ОГЛЯД НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

ВВП як сума видатків

ВНП як сума доходів

Компоненти ВВП

Доходи як джерела ВНП

Споживання домашніх господарств

Заробітна плата

+ Валові приватні внутрішні інвестиції (1)

+ Процент, рента та інші майнові доходи

+ Видатки держави (Д)

+ Непрямі податки

+ Чистий експорт (X)

+ Амортизація

+ Прибутки

Дорівнює валовому внутрішньому продукту

Дорівнює валовому внутрішньому продукту

За першим підходом валовий внутрішній продукт дорівнює сумі споживання домашніх господарств С, валових приватних інвестицій І, видатків держави Д і чистого експорту X, тобто: ВВП = С + І + Д + Х

За другим підходом ВВП обчислюється як сума виплаченої в економіці заробітної плати, процента, ренти та інших майнових доходів, непрямих податків на бізнес, амортизації та прибутків. Кожен з підходів дає абсолютно однаковий результат. Для підприємств доходи домогосподарств є витратами виробництва.

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією (зростанням цін), яка властива всім країнам з ринковою економікою. У зв'язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує результати економіки і потребує коригування. Реальний ВВПце ; обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

Як зазначалося, близьким до ВВП за змістом є показник валового національного продукту. Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.

Національний дохід (НД) можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.):

НД = ЧВП - Непрямі податки на бізнес;

або НД = ВВП - Амортизаційні відрахування - Непрямі податки на бізнес.

Національний дохід це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі підприємницького хисту. Національний дохід це чистий внутрішній продукт, зменшений на величину податків на бізнес.

Особистий дохід це одержаний дохід, а національний доход це зароблений дохід.

Нарешті, якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств — кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження.

3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України

До тіньової економіки більшість авторів відносять:

по-перше, ті види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею — і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;

по-друге, протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

• по-третє, неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є ускладненим через її непостійний характер і малий обсяг, а також через відсутність об'єктивних вимірників.

4. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення

Національне багатство це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, люк і нематеріальне багатство країни.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.

Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.

5. Ринок і кругообіг ВВП, ресурсів і доходів

Сукупний попит це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі домогосподарства, підприємства і держава, готові купити за будь-якого можливого рівня ціни. За інших рівних умов, чим нижчий рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати внутрішні споживачі та зарубіжні покупці. І навпаки, чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони побажають купити. Таким чином, і на рівні суспільного ринку існує зворотна залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, на який пред'являється попит.

На рис. 16.1. спадаюча крива сукупного попиту показує: чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального національного виробництва буде куплений. Безумовно, за даних умов, як і на індивідуальний попит, діють і нецінові фактори сукупного попиту: зміни в споживчих смаках; зміни в інвестиційних витратах; зміни в державних видатках тощо.

Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного виробництва за кожного можливого рівня ціни. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропонування для їх продажу. Більш низькі ціни змушують скорочувати виробництво товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва є прямою, або позитивною. Цю залежність показано на рис. 16.2.

Крива сукупного пропонування показує реальний обсяг національного виробництва, який буде вироблено за різних рівнів цін. Вона складається з трьох відрізків: а) горизонтального, або кейнсіанського, коли національний продукт змінюється, а рівень цін залишається постійним; б) вертикального, або класичного, коли національний продукт залишається постійним на рівні повної зайнятості, а рівень цін підвищується; в) проміжний відрізок, коли змінюються і реальний обсяг національного виробництва, і рівень цін.

Досліджуючи проблеми рівноваги у масштабі суспільного виробництва звертаємо увагу на те, що кейнсіанська теорія робить ставку на сукупні видатки та їх компоненти. Основоположне рівняння кейнсіанців:

де І — чисті інвестиції.

Суть цієї теорії полягає в тому, що сукупний обсяг видатків покупців рівний загальній вартості проданих товарів і послуг. У стані рівноваги С + І + D + X (сукупні видатки) дорівнюють ЧНП (обсягу виробництва чистого національного продукту).

Монетаристи, навпаки, роблять ставку на гроші. Основоположним рівнянням монетаристів є рівняння обміну:

де М — пропонування грошей; V — швидкість обігу грошової одиниці в кругообігу доходів; Р — рівень цін, або точніше, середня ціна, за якою продається кожна одиниця національного продукту; Q — фізичний обсяг виробничих товарів і послуг.

Ліва частина даного рівняння (MV) являє собою загальну кількість видатків покупців на придбання обсягу вироблених благ, тоді як права частина (PQ) — загальний виторг (валовий дохід) продавців цього обсягу.

Кругообіг ВВП, ресурсів і доходів (спрощена модель). Ми не будемо вдаватися до аналізу переваг кожного з цих рівнянь, які розкривають рівень рівноваги між сукупним пропонуванням і сукупним попитом; будемо вважати, що на рис. 16.3 і кейнсіанське, і монетаристське рівняння забезпечуються: покупці повністю купують те, що їм національне виробництво пропонує; отже, все, що вироблене за рік — реалізується. Роль держави в кругообігу ВВН, ресурсів і доходів не розглядається.

На рис. 16.4. показано кругообіг елементів ВВП (товари, послуги, кінцеві засоби виробництва), доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутку) і таких виробничих послуг, як праця, земля, капітал, підприємницькі здібності. Тобто ця таблиця ілюструє кругообіг і ВВП, і таких ресурсів (праця, земля, підприємницькі здібності), які не є елементами ВВП, але є елементами продуктивних сил і національного багатства. Проте ми зосередимо свою увагу на тому, що виробничі ресурси представлені у ВВП, з одного боку, доходами домогосподарств, а з іншого — видатками підприємств. У такому разі ми можемо розглядати рівновагу на прикладі сукупного пропонування ВВП і сукупного попиту на ВВП.

Якщо ми звернемо увагу на позицію а, то тут сукупний попит домогосподарств має дорівнювати сукупному пропонуванню споживчих товарів, тобто обсягу їх національного виробництва. Позиція б, за нашою моделлю, має забезпечити рівність між сукупним пропонуванням виробничих ресурсів (послуг), які представлені працею, земельними ділянками, капіталом, підприємницьким хистом та сукупним попитом підприємств на ці ресурси.

У такому разі весь національний продукт і всі його компоненти повністю реалізуються, при цьому повністю задовольняється сукупний попит підприємств і домогосподарств.

Для більш глибокого розуміння сутності кругообігу ВВП, ресурсів, доходів рекомендуємо звернутися до теми 12, в якій досліджуються проблеми кругообігу капіталу і продукції підприємств.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23489. Словарь латинских выражений 39.02 KB
  : от яйца до яблок; у римлян обед начинался с яиц кончался яблоками Absque omni exceptione без всякого сомнения Ab urbe condita от основания Рима Abusus in Baccho злоупотребление вином А contrario доказывать от противного Acta diurna происшествия дня хроника Actum atque tractatum сделано и обсуждено Ad absurdum приведение к нелепому выводу Ad avisandum для предуведомления Ad cogitandum et agendum homo natus est для мысли и действия рожден человек Ad disputandum для обсуждения Ad exemplum по образцу; для...
23490. Латинский язык без труда/Latin: Easy Way 142.5 KB
  Допустим первый элемент выглядит так: Marcus Brutus Caesarem Содеявший Потерпевший Итак если вы знаете историю то сочетание имен в первом элементе фразы само подскажет вам какое действие ожидается что должно произойти. Marcus Brutus . А пока поверьте на слово что если бы Marcus Brutus был не убийцей а убитым он бы превратился в Marcum Brutum. Marcus Brutus Tulliam увидел .
23491. Сербский язык для начинающих: Учебник и разговорник 244.94 KB
  Б`рзалица Урок 1 Упознавање Милан: Здраво Аљоша1 Уђи Тата и мама нису код куће. Аљоша: Драго ми jе. Jа сам Аљоша. Драгана: Ти ниси из Београда Аљоша: Не нисам.
23492. Стилистика художественной речи 59 KB
  Два контекста речи словеснохудожественного произведения. Контакт между внешним отправителем и читателем непрямой и осуществляется через текст; гдоминирующую функцию художественного текста определяют как эстетическую. системы средств художественного выражения В.
23493. Стилистика художественной речи. Экстралингвистические характеристики художественного текста. Два контекста речи словесно-художественного произведения. Особенности языка художественной литературы 47 KB
  Ревзина Стилистика художественной речи Экстралингвистические характеристики художественного текста. Два контекста речи словеснохудожественного произведения. Контакт между внешним отправителем и читателем непрямой и осуществляется через текст; гдоминирующую функцию художественного текста определяют как эстетическую. системы средств художественного выражения В.
23494. Структуризация сетей 238 KB
  Типовые топологии небольших сетей обладают свойством однородности, то есть все компьютеры в такой сети имеют одинаковые права в отношении доступа к другим компьютерам. Такая однородность структуры делает простой процедуру наращивания числа компьютеров, облегчает обслуживание и эксплуатацию сети.
23495. Современный русский язык. Лексика. Фразеология 3.51 MB
  К славянским помимо восточнославянских относятся: южнославянские болгарский македонский сербохорватский словенский распространен в Словении частично в Австрии и Италии; западнославянские чешский словацкий польский лужицкий распространен в районах Дрездена и Котбуса.: Лингвистический энциклопедический словарь Гл. Свои слова есть у научных работников и тех кто готовится стать ими диссертабельный 'достойный быть темой диссертации' остепениться 'получить ученую степень защитив диссертацию' у проходящих и прошедших...
23496. Русский язык: Пособие для поступающих в вузы 2.92 MB
  При отборе материала особое внимание обращалось на вопросы которые представ ляют определенные трудности для учащихся в процессе обучения а также на ошибки во время вступительных экзаменов: подход к определению слова как части речи особенно в тех случаях когда слова совпадая по внешнему облику различаются грамматиче скими признаками; разграничение членов предложения формально не различающихся дополнение несогласованное определение; составное глагольное сказуемое обстоя тельство цели дополнение выраженное ин финитивом;...
23497. Современный русский язык: Учебник 3.16 MB
  Русский язык относится к группе славянских языков которые делятся на три подгруппы: восточную языки русский украинский белорусский; южную языки болгарский сербскохорватский словенский македонский; западную языки польский чешский словацкий кашубский лужицкий. Нормированность литературного языка заключается в том что состав словаря в нем регламентирован значение и употребление слов произношение правописание и образование грамматических форм слов подчиняются общепринятому образцу. Достаточно привести пример активного...