48224

Основні підходи до визначення поняття парламентаризму

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

: Поняття П = відображає з одно боку місце парламенту в мехзмі поділу влади і в цьому значенні наближене до політичного режиму а з іншого – принципи устрою парламенту. влади: У вузькому розумінні: оргція і функціонування органу законодавчої влади що хться верховенством парламенту наявністю в нього виключних прерогатив і повноважень Журавський В. влади з особливою активною 1998 роллю парламенту. влади з вагомою і значною роллю парламенту передбаченими Кцією можливостями його активного впливу на сусп.

Украинкский

2013-12-08

56 KB

4 чел.

3. основні підходи до визначення поняття парламентаризму

П. є предметом дослідження низки наук: юридичних (конституційне право, загальна теорія), політичних, соціологічних, соціально-філософських, культурологічних наук.

(І.В.Котелевська, 1997): про два аспекти поняття П.:

Поняття П = відображає, з одно боку, місце парламенту в мех-змі поділу влади і в цьому значенні наближене до політичного режиму, а з іншого – принципи устрою парламенту.

П.= багатоаспектне. основні підходи:

1. За сферою застосування:

«вузький» (стосується орг-ції і функціонування парламенту) і «широкий» (стосується орг-ції і функціонування всієї системи держ. влади):

У вузькому розумінні:

орг-ція і функціонування органу законодавчої влади, що х-ться верховенством парламенту, наявністю в нього виключних прерогатив і повноважень (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004):

«порядок и результаты деятельности избираемых народом высших представительных органов публичной власти, входящих в единую ветвь законодательной (представительной) власти» 1 (Усанов В.Є., 2005):.

У широкому розумінні:

Ю.С.Шемшученко (1997): П = система орг.-ції держ. влади з особливою («активною», 1998) роллю парламенту.

Проф. І.М. Степанов (2000): парламентаризм есть особая система организации государственной власти, структурно и функционально основанная на принципах разделения властей, верховенства закона при ведущей роли парламента в целях утверждения и развития отношений социальной справедливости и правопорядка2. 

П = система орг-ції держ. влади з вагомою і значною роллю парламенту, передбаченими К-цією можливостями його активного впливу на сусп.. життя завдяки наявності демокр. ф-цій, процедур і механізмів взаємодії з іншими органами держ. влади» (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004).

П. = «…процесс организации и функционирования верховной власти, характеризующийся определенным функциональным содержанием» (Дмитриев Ю.А., Николаев А.М., 2002)3.

(проф.. Шляхтун П,П., 2003): П. = «форма взаємодії громадянського суспільства і держави, що грунт-ться на визнанні провідної ролі парламенту у системі орг.-ції держ. влади». (Йдеться про роль парламенту в політ с-мі сусп-ва) (Петров Ю.А., Захаров А.А., 2001, В.Натуєв, 2008)

+ (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004): «…Сюди входять також сукупність поглядів, ідей, спрямованих на утвердження верховенства влади парламенту в с-мі орг.-ції держ. влади).

2. За особливостями характеристики форми держави:

а) статичний (юридико-організаційний): (П. як спосіб організації держ. влади) - йдеться про П. як конст-правову х-ку парламентарних форм правління

б) динамічний (структурно-функціональний) (П. як режим здійснення держ. влади)

(М.А.Могунова, 2001): П. – це «різновид держ. режиму, за якого забезпечено не лише юридичне, але й фактичне верховенство вищої представницької установи, підпорядкованість і підконтрольність йому уряду. П. не форма, а метод здійснення держ. влади, особливий режим, який визначається реальними взаємовідносинами, що складаються між з-нодавчою і виконавчою владами в кожній конкретній державі, в якому провідну роль відіграє парламент».

Розуміння парламентаризму як методу здійснення держ. влади означає, що його «не слід пов’язувати з якимись конкретними формами держави і передусім формами правління. Явище парламентаризму в тій чи іншій формі притаманне кожній сучасній демократичній країні» (О.З.Панкевич).

Спроби поєднати обидва аспекти: (Журавльова Г.С., 1999):

Поняття парламентаризму позначає політико-правовий режим організації і діяльності державного механізму, за умов якого наявна особлива і реальна роль у здійсненні владарювання самого парламенту. З іншого боку, парламентаризм можна розглядати як сукупність структурно-організаційних і функціональних характеристик, що супроводжують формування парламенту і здійснення ним державного владарювання.

(проф. Шаповал В., 2000) Під парламентаризмом  слід розуміти таку систему взаємодії держави і суспільства, для якої історично характерним є визнання провідної, а в наш час – особливої і суттєвої ролі вищого і постійно діючого представницького органу в здійсненні державно-владних функцій».

3. За філософсько-методологічними засадами осмислення явища П.:

а) ідеалістичний ціннісно-ідеологічний (П. як політичний ідеал, ідеальний тип, теоретична модель)

(Звірьковська В.А,, 2002): «парламентаризм – це політико-правовий інститут, що формується у процесі становлення й розвитку демократичних засад функціонування влади, характерними ознаками яких є: представництво суспільних і корпоративних інтересів, поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову, дієвість механізму стримувань і противаг. Умовою становлення, функціонування й розвитку парламентаризму є політично структуроване суспільство, суб’єктами якого виступають політичні партії, принцип верховенства права, наявність інститутів громадянського суспільства, здатних контролювати владу як шляхом демократичних виборів, так і легітимних засобів тиску на владу та контролю за її діяльністю».

(А.І.Горильов, 2002) : парламентаризм – это «система властеотношений, реализуемых в условиях демократического общества с высокой степенью политико-правовой культуры, в основе которой народное представительство как выразитель государственного суверенитета занимает одно из ведущих мест в механизме государственного управления, имеет решающее влияние наряду с другими государственными институтами в системе разделения властей при определении качества политики государства».

(Ю.В,ЛОмжець, 2011): «П. = динамічно-діалектична модель, яка діє на основі теорії рівноваги як центр зіткнення інтересів та думок, результатом чого є формування правильної державної волі».

(ЛОмжець, 2011): «парламентаризм є шкалою соціальних цінностей, де панує закон, де затвердилися принципи верховенства права та існує розподіл влади, де громадянське суспільство характеризується демократизмом і високою політико-правовою культурою».

б) позитивістський – Соціолого-політологічний (П. як суспільно-політична реальність, реальний спосіб функціонування держ. влади)

Спроби поєднання:

Звірьковська В .А.: «…його доцільно розглядати у двох площинах. З одного боку, як своєрідну теоретичну модель – “ідеальний тип” (М.Вебер), а з другого, як реальне втілення принципів парламентаризму в їх національно-історичній формі».

До першого підходу (а) примикає б) Конституційно-правовий (юридичний) (П. як державно-правова, нормативна реальність)

4. За онтологічним статусом П,:

Конституційно-доктринальний (ідейно-правовий, «природно-правовий»);

(О.Н. Булаков, 2003): Парламентаризм это - идейно-теоретическая концепция, служащая научным обоснованием необходимости парламента как института и его общественных функций4.

Конституційно-нормативний (нормативістсько-правовий): П. як закріплений в нормах конституційного права система, спосіб організації держ. влади)

Конституційно-практичний (Соціолого-правовий): П. як спосіб реального функціонування держ. влади)

Спроби поєднати…:

Конституційно-правові норми і практику:

(А.З.Георгіца, 1999): Парламентаризм – це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну площину організація влади у державі і суспільстві, в якій парламент, побудований на демократичних засадах, володіє юридичним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюджетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю активною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.

Конституційну теорію (ідеї) і практику:

(Н.А. Богданова, 2003): понимает парламентаризм как совокупность идей и опыта представительного осуществления власти народа посредством парламента5.

(Р.М. Романов, 2002) под парламентаризмом считает теорию и практику деятельности парламента. (В частности Р.М. Романов полагает, что парламентаризм возникает и существует тогда, когда парламент наделен полномочиями законодательства, избрания правительства, контроля за его деятельностью и другими органами исполнительной власти, их отставки, а также отставки президента)6.

(Звірьковська В.А, 2002): Парламентаризм як процес інституціоналізації, тобто легітимації владних відносин, які здійснюються за принципом поділу влади.

Узагальнення:

(Сєдін Н.А., 2002):

Определения парламентаризма обладают смысловой валентностью.

П. можно рассматривать в широком и узком смысле слова, как:

  •  Політико-правову ідею, цінність
  •  систему,
  •  режим,
  •  спосіб організації влади (законодавчої чи загалом державної)
  •  принцип інтеграції суспільства, його взаємодії з Д-вою,

спосіб політичного буття.

1 См.: Усанов В.Е. Разделение властей как основа конституционного строя и его роль в формировании парламентаризма в современной России // Государство и право. 2005. № 12. С.14.

2 См.: Парламентское право России / Под редакцией И.М. Степанова. – М.: "Издательская группа Юристъ", 2000 г. С.5.

3 См.: Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. Система государственной власти в России и мире: историко-правовая ретроспектива. Монография. – М.: ООО "Профобразование", 2002 г. С. 229.

4 См.: Булаков О.Н. Двухпалатный парламент РФ – СПб.: "Юридический Центр Пресс", 2003 г. С.9.

5 См.: Богданова Н.А. Парламентское право в системе конституционного права // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт – М., 2003 г. С. 29 - 30.

6 См.: Романов Р.М. Парламентаризм: теория, история и современность – М.: "Мирос", 2002 г. С.276.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79718. Механизм государства: понятие и структура. Орган государства: понятие, признаки, классификаци 140 KB
  Обобщая политический опыт развития эксплуататорских государств, можно определить государство как организацию для поддержания одних политических сил, стоящих у власти, над другими. Без механизма государства нет и самого государства
79719. Гражданское общество: основные этапы становления и сфера деятельности 62 KB
  Идея гражданского общества появилась в Новое время, в противовес всевластию государства. Концепцию гражданского общества в наиболее полном виде разработал Г. Гегель, немецкий философ.
79720. Понятие демократии. Предпосылки демократии. Институты прямой демократии 80.5 KB
  Критериями демократического общества в эту эпоху были: Возможность принятия главных решений всему свободными гражданами полиса большинством голосов; Занятие должностей по жребию; Периодические отчеты должностных лиц. Этому способствуют: открытые для прессы заседания коллегиальных государственных органов публикация их стенографических отчетов представление чиновниками деклараций о своих доходах существование свободных от цензуры и независимых от власти неправительственных СМИ; Выборность основных органов власти на основе всеобщего...
79721. Зарождение и развитие идеи правового государства 52 KB
  Признаки правового государства. К концу XX века человечество приблизилось к реальному воплощению выработанной веками идеи правового государства. У ее истоков стояли древние философы Платон и Аристотель но наиболее полное отражение концепция правового государства получили в работах Ш.
79722. Понятие гражданства и подданства. Категории физических лиц по их отношению к гражданству, их правовой статус 79 KB
  Гражданство - устойчивая правовая связь человека с государством, выражающаяся в совокупности их взаимных прав, обязанностей и ответственности, основанная на признании и уважении достоинства, основных прав и свобод человека.
79723. Понятие правового статуса личности и его структура. Основные международные документы о правах человек и их содержание 89.5 KB
  Правовой статус (положение) человека - это совокупность его прав и обязанностей. Права и обязанности закрепляются многочисленными законами и иными нормативно-правовыми актами, но особое значение в определении правового статуса личности имеет конституция государства.
79724. Понятие социальной нормы. Право и мораль. Право и другие социальные нормы 162 KB
  Право и другие социальные нормы. Значение любой нормы состоит в том что она указывает на те границы пределы в которых существует то или иное явление или объект сохраняя при этом свое качество и не утрачивая своей сущности.
79725. Теории происхождения права (основные направления учения о праве) 80 KB
  Некоторые из теорий происхождения права носят аналогичные названия теориям происхождения государств: теологическая, естественно-правовая, теория насилия, марксистская.
79726. Право и государство, их соотношение и взаимодействие. Понятие источников (форм) права 58 KB
  Какое выражение вам кажется более правильным: «Где общество, там и право» или «Где государство, там и право?». Сделаем вывод, что право существует далеко не во всяком обществе, в то время как ни одно государство не может существовать без установленных им правовых норм