48224

Основні підходи до визначення поняття парламентаризму

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

: Поняття П = відображає з одно боку місце парламенту в мехзмі поділу влади і в цьому значенні наближене до політичного режиму а з іншого – принципи устрою парламенту. влади: У вузькому розумінні: оргція і функціонування органу законодавчої влади що хться верховенством парламенту наявністю в нього виключних прерогатив і повноважень Журавський В. влади з особливою активною 1998 роллю парламенту. влади з вагомою і значною роллю парламенту передбаченими Кцією можливостями його активного впливу на сусп.

Украинкский

2013-12-08

56 KB

4 чел.

3. основні підходи до визначення поняття парламентаризму

П. є предметом дослідження низки наук: юридичних (конституційне право, загальна теорія), політичних, соціологічних, соціально-філософських, культурологічних наук.

(І.В.Котелевська, 1997): про два аспекти поняття П.:

Поняття П = відображає, з одно боку, місце парламенту в мех-змі поділу влади і в цьому значенні наближене до політичного режиму, а з іншого – принципи устрою парламенту.

П.= багатоаспектне. основні підходи:

1. За сферою застосування:

«вузький» (стосується орг-ції і функціонування парламенту) і «широкий» (стосується орг-ції і функціонування всієї системи держ. влади):

У вузькому розумінні:

орг-ція і функціонування органу законодавчої влади, що х-ться верховенством парламенту, наявністю в нього виключних прерогатив і повноважень (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004):

«порядок и результаты деятельности избираемых народом высших представительных органов публичной власти, входящих в единую ветвь законодательной (представительной) власти» 1 (Усанов В.Є., 2005):.

У широкому розумінні:

Ю.С.Шемшученко (1997): П = система орг.-ції держ. влади з особливою («активною», 1998) роллю парламенту.

Проф. І.М. Степанов (2000): парламентаризм есть особая система организации государственной власти, структурно и функционально основанная на принципах разделения властей, верховенства закона при ведущей роли парламента в целях утверждения и развития отношений социальной справедливости и правопорядка2. 

П = система орг-ції держ. влади з вагомою і значною роллю парламенту, передбаченими К-цією можливостями його активного впливу на сусп.. життя завдяки наявності демокр. ф-цій, процедур і механізмів взаємодії з іншими органами держ. влади» (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004).

П. = «…процесс организации и функционирования верховной власти, характеризующийся определенным функциональным содержанием» (Дмитриев Ю.А., Николаев А.М., 2002)3.

(проф.. Шляхтун П,П., 2003): П. = «форма взаємодії громадянського суспільства і держави, що грунт-ться на визнанні провідної ролі парламенту у системі орг.-ції держ. влади». (Йдеться про роль парламенту в політ с-мі сусп-ва) (Петров Ю.А., Захаров А.А., 2001, В.Натуєв, 2008)

+ (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004): «…Сюди входять також сукупність поглядів, ідей, спрямованих на утвердження верховенства влади парламенту в с-мі орг.-ції держ. влади).

2. За особливостями характеристики форми держави:

а) статичний (юридико-організаційний): (П. як спосіб організації держ. влади) - йдеться про П. як конст-правову х-ку парламентарних форм правління

б) динамічний (структурно-функціональний) (П. як режим здійснення держ. влади)

(М.А.Могунова, 2001): П. – це «різновид держ. режиму, за якого забезпечено не лише юридичне, але й фактичне верховенство вищої представницької установи, підпорядкованість і підконтрольність йому уряду. П. не форма, а метод здійснення держ. влади, особливий режим, який визначається реальними взаємовідносинами, що складаються між з-нодавчою і виконавчою владами в кожній конкретній державі, в якому провідну роль відіграє парламент».

Розуміння парламентаризму як методу здійснення держ. влади означає, що його «не слід пов’язувати з якимись конкретними формами держави і передусім формами правління. Явище парламентаризму в тій чи іншій формі притаманне кожній сучасній демократичній країні» (О.З.Панкевич).

Спроби поєднати обидва аспекти: (Журавльова Г.С., 1999):

Поняття парламентаризму позначає політико-правовий режим організації і діяльності державного механізму, за умов якого наявна особлива і реальна роль у здійсненні владарювання самого парламенту. З іншого боку, парламентаризм можна розглядати як сукупність структурно-організаційних і функціональних характеристик, що супроводжують формування парламенту і здійснення ним державного владарювання.

(проф. Шаповал В., 2000) Під парламентаризмом  слід розуміти таку систему взаємодії держави і суспільства, для якої історично характерним є визнання провідної, а в наш час – особливої і суттєвої ролі вищого і постійно діючого представницького органу в здійсненні державно-владних функцій».

3. За філософсько-методологічними засадами осмислення явища П.:

а) ідеалістичний ціннісно-ідеологічний (П. як політичний ідеал, ідеальний тип, теоретична модель)

(Звірьковська В.А,, 2002): «парламентаризм – це політико-правовий інститут, що формується у процесі становлення й розвитку демократичних засад функціонування влади, характерними ознаками яких є: представництво суспільних і корпоративних інтересів, поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову, дієвість механізму стримувань і противаг. Умовою становлення, функціонування й розвитку парламентаризму є політично структуроване суспільство, суб’єктами якого виступають політичні партії, принцип верховенства права, наявність інститутів громадянського суспільства, здатних контролювати владу як шляхом демократичних виборів, так і легітимних засобів тиску на владу та контролю за її діяльністю».

(А.І.Горильов, 2002) : парламентаризм – это «система властеотношений, реализуемых в условиях демократического общества с высокой степенью политико-правовой культуры, в основе которой народное представительство как выразитель государственного суверенитета занимает одно из ведущих мест в механизме государственного управления, имеет решающее влияние наряду с другими государственными институтами в системе разделения властей при определении качества политики государства».

(Ю.В,ЛОмжець, 2011): «П. = динамічно-діалектична модель, яка діє на основі теорії рівноваги як центр зіткнення інтересів та думок, результатом чого є формування правильної державної волі».

(ЛОмжець, 2011): «парламентаризм є шкалою соціальних цінностей, де панує закон, де затвердилися принципи верховенства права та існує розподіл влади, де громадянське суспільство характеризується демократизмом і високою політико-правовою культурою».

б) позитивістський – Соціолого-політологічний (П. як суспільно-політична реальність, реальний спосіб функціонування держ. влади)

Спроби поєднання:

Звірьковська В .А.: «…його доцільно розглядати у двох площинах. З одного боку, як своєрідну теоретичну модель – “ідеальний тип” (М.Вебер), а з другого, як реальне втілення принципів парламентаризму в їх національно-історичній формі».

До першого підходу (а) примикає б) Конституційно-правовий (юридичний) (П. як державно-правова, нормативна реальність)

4. За онтологічним статусом П,:

Конституційно-доктринальний (ідейно-правовий, «природно-правовий»);

(О.Н. Булаков, 2003): Парламентаризм это - идейно-теоретическая концепция, служащая научным обоснованием необходимости парламента как института и его общественных функций4.

Конституційно-нормативний (нормативістсько-правовий): П. як закріплений в нормах конституційного права система, спосіб організації держ. влади)

Конституційно-практичний (Соціолого-правовий): П. як спосіб реального функціонування держ. влади)

Спроби поєднати…:

Конституційно-правові норми і практику:

(А.З.Георгіца, 1999): Парламентаризм – це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну площину організація влади у державі і суспільстві, в якій парламент, побудований на демократичних засадах, володіє юридичним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюджетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю активною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.

Конституційну теорію (ідеї) і практику:

(Н.А. Богданова, 2003): понимает парламентаризм как совокупность идей и опыта представительного осуществления власти народа посредством парламента5.

(Р.М. Романов, 2002) под парламентаризмом считает теорию и практику деятельности парламента. (В частности Р.М. Романов полагает, что парламентаризм возникает и существует тогда, когда парламент наделен полномочиями законодательства, избрания правительства, контроля за его деятельностью и другими органами исполнительной власти, их отставки, а также отставки президента)6.

(Звірьковська В.А, 2002): Парламентаризм як процес інституціоналізації, тобто легітимації владних відносин, які здійснюються за принципом поділу влади.

Узагальнення:

(Сєдін Н.А., 2002):

Определения парламентаризма обладают смысловой валентностью.

П. можно рассматривать в широком и узком смысле слова, как:

  •  Політико-правову ідею, цінність
  •  систему,
  •  режим,
  •  спосіб організації влади (законодавчої чи загалом державної)
  •  принцип інтеграції суспільства, його взаємодії з Д-вою,

спосіб політичного буття.

1 См.: Усанов В.Е. Разделение властей как основа конституционного строя и его роль в формировании парламентаризма в современной России // Государство и право. 2005. № 12. С.14.

2 См.: Парламентское право России / Под редакцией И.М. Степанова. – М.: "Издательская группа Юристъ", 2000 г. С.5.

3 См.: Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. Система государственной власти в России и мире: историко-правовая ретроспектива. Монография. – М.: ООО "Профобразование", 2002 г. С. 229.

4 См.: Булаков О.Н. Двухпалатный парламент РФ – СПб.: "Юридический Центр Пресс", 2003 г. С.9.

5 См.: Богданова Н.А. Парламентское право в системе конституционного права // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт – М., 2003 г. С. 29 - 30.

6 См.: Романов Р.М. Парламентаризм: теория, история и современность – М.: "Мирос", 2002 г. С.276.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81267. Партии в политической системе общества 38.8 KB
  Политические партии с привычными для нас признаками оформленное членство в партии партийные билеты взносы внутрипартийная дисциплина появились в Европе с возникновением массового рабочего движения. Существующие сейчас политические партии по организационной структуре делятся на: организационно оформленные и организационно неоформленные. В партиях первого типа члены партии получают партийные билеты и платят партийные взносы.
81268. Понятие права. Основные концепции правопонимания 41.16 KB
  Основные концепции правопонимания Право один из видов регуляторов общественных отношений; в многотысячелетней истории юриспруденции не раз указывалось что в вопросах о праве следует избегать универсальных определений общепризнанного определения права не существует и в современной науке. Конкретное определение права зависит от типа правопонимания которого придерживается тот или иной учёный то есть его представлений о праве. Различные ученые выделяют различные признаки права однако практически все теории признают следующие признаки: ...
81269. Право в системе социальных норм. Технико-юридические нормы 37.18 KB
  Техникоюридические нормы. Социальные нормы правила регулирующие поведение людей деятельность организаций в их взаимоотношениях. Социальные нормы имеют общий характер регулируют типичные ситуации и рассчитаны на многократное применение. В системе социальных норм выделяют помимо правовых норм: моральные нормы правила поведения с точки зрения добра и зла; религиозные нормы правила поведения регулирующие отношения между людьми через призму божественного начала; корпоративные нормы правила поведения регулирующие отношения людей в...
81270. Теория естественного права 35.42 KB
  В ее основе лежат следующие идей: Политическая и правовая жизнь общества должна соответствовать требованиям естественного права вытекающих из природы человека и гражданина. В этой связи действующее в государстве законодательство призвано закреплять и обеспечивать права и свободы людей обусловленные их естественной природой. Теория естественного права покоится на признании цивилизации которые имеют приоритетное значение.
81271. Историческая школа права 38.03 KB
  Основные положения Представители исторической школы права исходили из консервативного исторического понимания права. Их идеи были своеобразным противопоставлением концепции естественного права являвшейся идеологическим оружием революционной буржуазии. Историческая школа права выступала в защиту феодальных порядков против преобразования существующих отношений с помощью нового законодательства объясняя это тем что право должно складываться исторически.
81272. Социологическая школа права 34.87 KB
  Сторонники социологической школы права считали что действующие правовые акты не всегда адекватны экономическим и социальным условиям. Основные положения социологической теории права сводятся к следующему: Теория подходит к праву не формальноюридически а с позиций реальной жизни. Обращаясь к ней как к источнику права становится возможным понять его сущность.
81273. Психологическая теория права 37.25 KB
  Оригинальную психологическую теорию права выдвинул Лее Иосифович Петражицкий 18671931 профессор юридического факультета Петербургского университета депутат I Государственной Думы от партии кадетов. Его взгляды наиболее полно изложены в книге Теория права и государства в связи с теорией нравственности 1907 г. Интерпретация права с позиций психологии позволяет поставить юридическую науку на почву достоверных знаний полученных путем самонаблюдения либо наблюдений за поступками других лиц.
81274. Нормативистская школа права 35.26 KB
  Теория права должна быть свободной от идеологии и представлять собой чистую науку. Суть нормативистской теории составляют следующие положения: право является пирамидой норм; во главе данной пирамиды стоит суверенная норма определяющая смысл остальных норм конституция; каждая норма в данной иерархии черпает юридическую силу от вышестоящей и в конечном итоге от суверенной нормы; сила права зависит от разумности построения всей иерархической правовой системы; право живет только в кодифицированных юридических нормах то есть не...
81275. Право и политика 37.71 KB
  Мицкевич зародилось и понятие политики как общественного светского института выражавшего общие дела интересы полиса городагосударства типичного для государственности Древней Греции и Рима . Поэтому политики не существовало в первобытном обществе где даже индивид не отделял свои интересы от интересов родовой общины. Государство главный политик центральный субъект политической жизни и политической организации любого общества: если все другие субъекты политики политические партии профсоюзы отдельные политики и др. выражают...