48250

Морфологічні особливості офіційно-ділового стилю

Конспект

Иностранные языки, филология и лингвистика

Морфологічні особливості офіційноділового стилю Морфологічні форми офіційноділового стилю як і наукового є суворо нормативними а відступи від норм вважаються порушенням стильової однорідності. Із морфологічних засобів офіційноділового стилю найхарактернішими є: перевага іменників над дієсловами; широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах зумовлене прагненням до узагальнення; перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями дієслова; широке використання відіменних прийменників у реалізації стандарту;...

Украинкский

2013-12-08

172.5 KB

64 чел.

Тема 5. Морфологічні особливості офіційно-ділового стилю

Морфологічні форми офіційно-ділового стилю, як і наукового, є суворо нормативними, а відступи від норм вважаються порушенням стильової однорідності.

Із морфологічних засобів офіційно-ділового стилю найхарактернішими є: перевага іменників над дієсловами; широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах, зумовлене прагненням до узагальнення; перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями дієслова; широке використання відіменних прийменників у реалізації стандарту; обмежене використання прислівників, особового займенника, вигуків, часток.

Іменники. Це логізовані назви осіб, предметів, понять, тому вони переважають у текстах офіційно-ділового стилю. У ділових паперах активно функціонують власні й загальні іменники, конкретні і абстрактні, матеріально-речовинні та іменники назви істот і неістот. Збірні іменники, які позначають нерозчленовану сукупність однорідних предметів найчастіше істот, рослин, а також власне предметів і мають суфікси -ств(о), -цтв(о), -н(я), -в(а), -от(а), -нн(а), -овин(а), -еч(а) в офіційно-діловому стилі не вживаються. їх замінюють іменниками у формі множини: діти, а не дітвора; студенти, а не студенство; професори, а не професура.

Проте для деяких збірних іменників офіційно-діловий стиль є основною сферою функціонування: адміністрація, секретаріат, ректорат, генералітет, інструментарій, а також група, полк, команда тощо.

У текстах документів назви осіб за місцем проживання, роботи, за фахом і національною належністю та сукупні поняття професійної діяльності часто передаються складеними найменуваннями, що надають тону офіційності.

Уживаються Не вживаються
в офіційно-діловому стилі                  в офіційно-діловому стилі

мешканці села селяни

мешканці Львова львів'яни

працівники газети газетярі

працівники заводу заводчани

працівники навчальних закладів освітяни

працівники залізничного транспорту залізничники

На відміну від російської мови, у якій для назв учасників дії широко вживають прикметники (дієприкметники), що набули функції іменника, в українській мові назви учасників дії (суб'єктів та об'єктів) позначаються переважно іменниками.

              Російська мова                    Українська мова

              прибывший                      прибулець

              вычитаемое                      від'ємник

             нарочный                                  посланець

             поступающий                           вступник

             ссыльный                        засланець

             трудящийся                            трудівник

В офіційно-діловому стилі назвами посад, професій, звань виступають іменники чоловічого роду незалежно від статі особи, яку вони позначають: В обговоренні монографії взяла участь професор Іваненко Галина Степанівна; Призначити на посаду інженера Мартиненко Раїсу Миколаївну.

Значна частина назв осіб за професією, званням, посадою має паралельні форми чоловічого і жіночого роду: учитель — учителька, журналіст — журналістка, касир — касирка, секретар — секретарка, офіціант — офіціантка тощо.

Відповідники жіночого роду в офіційно-діловому стилі не вживаються. Основна сфера їх функціонування — розмовний стиль, звідки вони проникають у художній і публіцистичний. Усе частіше в засобах масової інформації можна натрапити на слова професорка, депутатка, директорка, поетка та ін. Від активного вживання такі слова поступово втрачають колорит розмовності, але все ж залишаються в групі стилістично обмеженої лексики, і в діловій мові вони недопустимі.

Віддієслівні іменники із суфіксом -к(а), згідно з вимогами ДСТУ 3966—2000, можна вживати лише на позначення об'єктів, суб'єктів, наслідків події, але не можна вживати на позначення дії чи події:

Неправильно

Правильно

дія

дія

подія

наслідок події, об'єкт

оцінка

оцінювання

оцінення

оцінка

викрутка

викручування

викручення

викрутка

Іноді в ділових паперах іменники в однині вживаються для позначення множини, підкреслюючи цілісність, нерозчленованість ряду однорідних предметів: зібрано 70 тонн сливи. Проте не варто вживати форму однини, якщо якась кількість однорідних предметів залишається розчленованою або вказується кількість цих предметів: До магазину надійшла нова партія пральних машин.

Щоб уникнути помилок при відмінюванні іменників чоловічого роду II відміни, слід пам'ятати, що закінчення слова у родовому відмінку однини залежить від лексичного значення. Наприклад, закінчення (я) мають іменники чоловічого роду, що означають назви осіб, власні імена та прізвища (промовця, робітника, Петра, Шевченка);

назви предметів (гвинта, замка, портфеля); назви населених пунктів (Києва, Житомира, Миргорода); назви мір довжини, ваги, часу (метра, грама, місяця); назви машин і їх деталей (автомобіля, мотора, поршня); а також терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини (атома, радіуса, конуса, сектора) тощо. Закінчення -у (-ю) приймають іменники чоловічого роду на позначення речовини, маси, матеріалу (азоту, асфальту, воску, сиру); збірні поняття (гурту, каталогу, колективу, реманенту); назви будівель, споруд, приміщень та їх частин (вокзалу, ґанку, каналу, метрополітену, поверху); назви установ, закладів, організацій (інституту, університету, комітету); явища природи (вітру, морозу, урагану); назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять (експорту, інтересу, конфлікту, моменту, рейсу, ремонту); терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі та ін. (аналізу, імпульсу, ферменту), більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот) (водогону, водопроводу, рукопису, трубопроводу); більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот) (вибою, випадку, вислову, відгуку, прибутку) тощо. Проте з цих правил існують винятки. Закінчення -а, замість сподіваного -у, виступає в словах: вівса, бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, гопака, козака (танець). Закінчення -у, замість сподіваного -а, наявне в словах: віку, року, виду, роду, синтаксису, складу, способу. У деяких словах можливе паралельне вживання закінчень і -у: стола й столу, моста й мосту, паркану й паркана, плоту й плота. Окремі багатозначні іменники у різних значеннях мають різні закічення: акта (документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), блока (частина споруди, машини) — блоку (угруповання для спільних дій), рахунка (документ) — рахунку (дія), терміна (слово) — терміну (строк) тощо. Тому правопис іменників II відміни чоловічого роду однини краще перевіряти за словником.

Вживаючи іменники чоловічого роду II відміни, які в давальному відмінку мають паралельні закінчення -у (ю), -ові (-еві), необхідно пам'ятати, що в офіційно-діловому стилі традиційно перевага надається закінченням -у (-ю). Але коли в тексті трапляються поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення повтору відмінкового закінчення спочатку вживається закінчення -ові (вві), а тоді у (ю): Панченкові Івану Андрійовичу, директорові інституту.

Закінчення -ові (-еві) вживають і в тих випадках, коли може виникнути двозначність через нерозрізнення родового і давального відмінків окремих іменників чоловічого роду II відміни (збірних, абстрактних, узагальнювальних). Наприклад, словосполучення підтримка університету можна витлумачити і як університет підтримав когось, і як хтось підтримав університет. Аналогічно: подарунок парламенту, нагорода університету та ін.

Збіг закінчень родового і давального відмінків може виникнути і в іменниках жіночого роду І відміни: перевірка кафедри — кафедра перевіряє і кафедру перевіряють. У таких випадках слід або уникати цієї відмінкової форми, або конкретизувати зміст думки додатковим словесним оточенням.

Для вираження звертання до однієї особи або сукупності осіб в усіх стилях української мови, в тому числі й офіційно-діловому, використовується кличний відмінок: громадянине, пане, добродію, Петре, Миколо, Олесю, Надіє. Якщо звертання складається з двох загальних назв, то форму кличного відмінка має перше слово, а друге може мати як форму кличного відмінка, так і називного (за винятком слів посол, суддя та ін., які використовуються тільки у формі називного відмінка): пане полковнику (полковник), пані голово (голова).

У діловій українській мові під впливом журналістської практики з початку 90-х років XX ст. поширилося традиційне для європейських народів та для розмовно-побутового спілкування українців звертання до різних осіб, аж до найвищих державних керівників, за формулою пане (пані) + ім'я. У таких звертаннях форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: пане Олександре, пані Маріє, пане Валерію, пані Валеріє. Якщо ж звертання складається із загальної назви та прізвища, то форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Максименко, пані Василенко, лейтенанте Гордійчук. У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Петре Васильовичу, Вікторе Миколайовичу, Ольго Федорівно, Олено Петрівно.

Прикметники. Виражаючи ознаку, вони окреслюють і виділяють предмет з-поміж інших, завдяки чому описуване стає чіткішим і зрозумілішим для слухача (читача). Вони також конкретизують назви реалій. Наприклад: Технічне обслуговування виробів здійснюється протягом гарантійного терміну; Вчасно підготувати житловий будинок і його технічні пристрої до експлуатації в осінньо-зимовий період; Дія гарантії припиняється після повної виплати позики.

В офіційно-діловому стилі використовують всі значеннєво-граматичні розряди прикметників, але різною мірою. Найчастіше вживаються відносні прикметники, які виражають незмінні, сталі щодо міри вияву ознаки предметів через відношення з іншими предметами або діями і в прямому значенні не мають супровідних експресивно-оцінних відтінків.

Якісні прикметники позначають безпосередні, прямі, закладені в самій суті предметів ознаки, які можуть виявлятися з різною інтенсивністю. З потреби вираження міри ознаки, що виникає внаслідок зіставлення, порівняння кількох предметів, явищ, дій, творяться ступені порівняння: дорогий — дорожчий, більш дорогий — найдорожчий, найбільш дорогий; вагомий — вагоміший, більш вагомий — найвагоміший, найбільш вагомий. Використання форм ступенів порівняння прикметників з якісним значенням у ділових текстах має деякі особливості.

Ступені порівняння в українській мові реалізуються у двох формах: синтетичній, однослівній (дорожчий, найдорожчий; вагоміший, найвагоміший) і аналітичній, двослівній (більш (менш) дорогий, найбільш (найменш) дорогий; більш (менш) вагомий, найбільш (найменш) вагомий). Аналітична форма має книжне забарвлення, тому в офіційно-діловому стилі віддають перевагу їй. Синтетична форма позначена колоритом розмовності, оскільки здавна використовується в розмовному та художньому стилях.

Сучасній українській літературній мові не властива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий дорогий, сама дешева, саме менше. Утворюючи ступені порівняння якісних прикметників, слід уникати тавтології форм на зразок: більш дорожчий, більш вищий, більш, активніший, більш простіший тощо. У наведених прикладах слово більш зайве.

Правильно

Неправильно

(най)більш активний, (най)більш актуальний, (най)більш дорогий, (най)більш важливий тощо

більш активніший

більш актуальніший більш дорожчий більш важливіший

активніший, актуальніший, дорожчий, важливіший тощо

найактивніший, найактуальніший, найдорожчий, найважливіший тощо

В офіційно-діловому стилі української мови, згідно з вимогами ДСТУ 3966—2000, не рекомендовано вживати прикметники (дієприкметники) в іменниковому значенні; натомість запропоновано замінити деякі з них іменниками: не напрямна, а напрямник; не складова, а складник; не комплектуючі, а комплектування, комплектівка.

В українській мові, на відміну від російської, дійові ознаки (тобто здатність або призначеність бути учасником дії) не позначаються дієприкметниками; для цього використовують віддієслівні прикметники, утворені за допомогою певних суфіксів.

Вид ознак

Суфікси

Приклади

дійовіознакисубєктівдії

-льн(ий)

складальний, копіювальний

-івн(ий)

гальмівний, руйнівний

-ч(ий)

виконавчий, споживчий, вірчий

дійовіознакиобєктівдії

-н(ий)

виховний, приставний, підривний

дійовіознакиобєктівдії

-н(ий)

виховний, приставний, підривний

-овн(ий)

виліковний

-енн(ий)

нездійсненний, неоціненний

-анн(ий)

нездоланний, несказанний

дійовіознакиучасниківнеперехідноїдії

-к(ий)

леткий

-лив(ий)

мінливий

-уч(ий)

плавучий

Займенники. Загалом займенники широко вживаються у всіх функціональних стилях сучасної української літературної мови, але в багатьох видах ділових паперів існують обмеження на використання деяких розрядів. Це пов'язано з тим, що ділові тексти мають бути нейтральними або суто офіційними. Більшість документів пишеться від імені установи, організації, підприємства, тобто від першої особи множини, яка виражається особовим дієсловом: повідомляємо.., доводимо до вашого відома.., надсилаємо... тощо. З цією ж метою вживаються конструкції «іменник + дієслово у формі третьої особи однини»: Оргкомітет пропонує.., Компанія «№№» повідомляє.., Аукціонер бере на себе такі зобов'язання... тощо. У таких випадках вказівка на особу автора майже відсутня, що надає викладові потрібного стилістичного забарвлення.

Особовий займенник я, що вказує на особу мовця, вживається в офіційно-діловому стилі тільки в особистих документах (доручення, розписка, заповіт, позовна заява) і в документах з кадрово-контрактових питань (автобіографія): Я, Тимошенко Олег Дмитрович, народився 15 червня 1985 року в с. Угринів Тисменицького району Івано- Франківської області...; Я, Денисенко Тетяна Василівна, одержала від Гоменюк Ірини Марківни 300 (триста) гривень... В інших документах його випускають. Без займенника я укладаються розпорядження, накази, заяви, подання, клопотання. Займенник замінюють формою дієслова 1-ї особи однини: доручаю, наказую; прошу.

У більшості документів випускається також особовий займенник ми: пропонуємо.., просимо.., звертаємося... .

Займенник ти не вживається в текстах документів, оскільки може мати різноманітне експресивне забарвлення, передаючи презирство, грубість, інтимність, неповагу тощо.

Натомість широковживаним у звертаннях до однієї особи є займенник ви (пошанна множина), який виражає ввічливість мовця та повагу його до співрозмовника: нагадуємо Вам.., дякуємо Вам.., дирекція заводу «JV?JV»» звертається до Вас.... Цей займенник у всіх відмінкових формах пишеться з великої літери.

Він, вона, воно, вони у мовленні є замінниками слів, що позначають як назви істот, так і назви різних предметів, тому вони знаходяться здебільшого після іменників, указуючи на них. В офіційно-діловому стилі простежується тенденція до невживання цих займенників, натомість використовуються багаторазові повтори.

Займенник воно не вживається в офіційно-діловому стилі зі значенням вказівності (Що воно буде?), неозначеності (Що воно таке?), зі значенням частки (Ось воно як), бо надає мовленню просторічного відтінку.

Із займенником ви слова весь, один, який, такий вживаються в однині: форма множини вважається експресивно забарвленою, просторічною і може мати відтінок улесливості, підлабузництва.

При займеннику ви вживається присудок, виражений коротким прикметником у формі множини: Ви винні, а не Ви винен. Уживання займенників він, вона на позначення присутньої під час розмови третьої особи має відтінок неввічливості, фамільярності. Присутню особу слід називати на ім'я та по батькові.

Займенник вони замість він уживають для улесливого позначення представників, які обіймають вищу від мовця посаду або для вираження поваги та пошани (особливо, коли йдеться про батьків) чи навпаки — для вираження зневаги. Займенник вони з такими значеннями в офіційно-діловому стилі не вживається.

Зворотний займенник себе стосується усіх трьох осіб: Я знаю себе; Ти знаєш себе; Вони знають себе. Його вживання в офіційно-діловому стилі обмежене. Уживання зворотного займенника себе у формі давального відмінка характерне для розмовного мовлення: Був собі дід та баба.

Присвійні займенники мій, твій, ваш, наш, свій, його за значенням і граматичними ознаками близькі до прикметника. В офіційно-діловому стилі ці займенники не мають особливих стилістичних відтінків.

Займенники усякий, будь-який, кожний близькі за значенням, але не тотожні. У розмовній мові їх можна взаємозамінювати тоді, коли необхідно виділити якийсь предмет з групи однорідних; в інших випадках заміна не можлива. Стилістичне забарвлення цих займенників теж різне: усякий позначений відтінком розмовності; будь-який і кожний — нейтральні.

Займенник жодний уживається в ділових паперах для підкреслення повного, категоричного заперечення. Він має два значення:

  1.  «ні один» (Жодний кандидат на посаду не спромігся довести свою компетентність);

«будь-який з ряду подібних». Це значення реалізується здебільшого у формі множини. (Жодних претензій з приводу організації виробництва з боку комісії не було висунуто).

Відносний займенник який уживається в усіх стилях мови, коли треба вказати на якісний характер ознаки.

Займенник котрий вживається за необхідності підкреслити вибір осіб, предметів, ознак з ряду однорідних. Слід уникати вживання в ділових паперах відносного займенника котрий у значенні який, що надає мовленню просторічного характеру.

Відносний займенник чий вказує на належність предмета. Його вживання є характерною ознакою книжного мовлення, зокрема ділового.

Займенники хто і що співвідносні з іменниками: хто — з особою, а що — з предметом або особою; скільки співвідносний з числівником.

У текстах документів не вживають неозначених займенників, утворених за допомогою часток аби-, казна-, хтозна-, оскільки вони мають розмовне забарвлення.

В українській мові російському слову «любой» відповідає займенник «будь-який», а російське «другой» перекладається як “інший”.

Щоб уникнути помилок уживання займенників, слід пам'ятати такі російсько-українські паралелі:

Російська мова

Українська мова

до сих пор

до цього часу

каждый в отдельности

кожний зокрема

идет к чему

ідеться до чого

по вашему усмотрению

на ваш розсуд

в свою очередь

у свою чергу

в таком случае

у такому разі (випадку)

на всякий случай

на (про) всякий (всяк) випадок

каждый месяц

щомісяця, кожного місяця

каждый год

щороку, щорічно, кожного року

каждую неделю

щотижня, щотижнево

лучше всего

краще за все, якнайкраще

между тем

тим часом, проте

ни в коем случае

ні в якому разі, у жодному разі

прежде всего

насамперед, передусім, перш за все, найперше

таким образом

таким чином (способом), у такий спосіб

тем более

тим більше, тим паче, поготів

тем временем

тим часом, поки там що

Числівник. Це самостійна частина мови, що позначає кількість предметів (точно фіксовану або неозначену) або їх порядок при лічбі та відповідає на питання скільки? котрий? який? Кількісну інформацію у ділових паперах записують здебільшого цифрами (перевага надається арабським цифрам), але в багатьох випадках послуговуються словами. Наприклад, словами пишуться прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без одиниці виміру: примірників повинно бути не менше двох. Якщо число вживається з одиницею виміру, то воно пишеться цифрами: погоджувати з підприємством зв'язку підключення абонентських гучномовців потужністю понад 1 Вт. З метою досягнення максимальної точності у текстах багатьох документів використовують паралельно цифровий і словесний записи, при цьому кількісну інформацію, записану словами, подають в дужках: страховий платіж становить 262 (двісті шістдесят дві) грн.

Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків: 10 373 120; 2 156, але в числах після знака № та у позначеннях нормативних документів такого поділу немає.

Числівникові конструкції на позначення приблизної кількості передаються за допомогою слів більше, менше, до, понад. Числівникові конструкції на позначення приблизної кількості передаються за допомогою слів більше, менше, до, понад. У ділових паперах переважають власне кількісні (один, два) та дробові (три четвертих)числівники, тоді як неозначено-кількісні (багато, мало, чимало, кілька, декілька) та збірні (двоє, троє, п'ятеро, десятеро, тридцятеро) вживаються рідко. В офіційно-діловому стилі важливу роль відіграє сполучуваність числівників з іменниками (табл. 3.3).

Сполучення числівників з іменниками

Правило

Приклад

1

2

Один узгоджується з іменником у роді, числі, відмінку

один документ, одна праця, одне дослідження; одного документа, однією працею, в одному дослідженні

Кількісний іменник раз у Р. в. однини має закінчення — а

збільшити врожайність зернових у 1,8 раза

Два, три, чотири, обидва сполучаються з іменником у формі Н. в. множини. У непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з іменниками.

два контракти, три акти, чотири накази

Означення, яке входить до складу словосполучення, може мати форму Н. в. або Р. в. множини

Якщо іменник вказує на приблизність і стоїть перед кількісним числівником, то він має форму Р. в. множини

місяців три, років чотири, днів дванадцять

Числівники п'ять і більше вживаються з іменниками у формі Р. в. множини

п'ять секретарів, сто двадцять аркушів, сім відвідувачів

Іменники, що вживаються при числівниках тисяча, мільйон, мільярд, нуль, мають форму Р. в. множини у всіх формах

мільйон пасажирів, мільйона пасажирів; тисяча кілометрів, тисячі кілометрів, тисячею кілометрів

При іменниках з числовим значенням половина, третина, чверть вживаються іменники у формі Р. в. однини або множини

половина колективу, половина кімнат; третина вартості, третина книжок; чверть зарплати, чверть завдань

Неозначено-кількісні та збірні

числівники вимагають від іменника форму Р. в. множини

декілька, хвилин, кілька годин, п'ятеро учнів

Дробові числівники вживаються з іменниками у формі Р. в.однини

одна друга площі, дві четвертих земної кулі

У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину

один з половиною кілограм, два з половиною кілометри, три з чвертю гектари

Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у Р. в. однини, а числівник півтораста — у Р. в. множини

півтори тонни, півтора року, півтораста гривень

Порядкові числівники завжди узгоджуються з іменниками у роді, числі, відмінку

сьоме питання, другим розділом, першому доповідачеві

У ділових текстах застосовують також словесно-цифровий запис. Так можуть записувати, наприклад, порядкові числівники. При цьому обов'язковим є вживання арабських (а не римських) цифр, після яких через дефіс пишуть відповідне відмінкове закінчення порядкового числівника: складено в трьох примірниках: 1-й — для бухгалтерії; 2-й — для відділу постачання; 3-й — для завідувача складом. При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише однин раз після останньої цифри: ...мешканці 1, 2 і 4-го поверхів.

Комбіновано пишуть складні слова, першою частиною яких є числівник: 100-метровий, 50-кілограмовий. Друга частина назви може бути скорочена: 3-мм. 40-кг.

Словесно-цифровий запис використовують також за необхідності скоротити написання великих чисел: 5000000 — 5 млн; 874 000 — 874 тис.

Корисні поради

У ділових паперах не можна вживати цифрово-знаково-літерні комбінації: 50%-ий рівень.

В офіційних документах і наукових працях перевага надається символу %, в публіцистиці — слову відсоток.

Мовні формули на позначення часу. Точно визначати час важливо не тільки у діловому спілкуванні, а й у повсякденному житті. В українській мові для цього існують часові формули. Офіційно-діловому стилю відповідає варіант, коли називають завершену годину, використовуючи порядковий числівник, і кількість хвилин наступної години, позначаючи їх кількісним числівником: десята година тридцять хвилин, шоста година сорок п'ять хвилин. У художньому і розмовному стилях вживають коротші формули: пів на дев'яту (годину), пів до дев'ятої (години), двадцять (хвилин) на восьму (годину), за десять (хвилин) друга (година), десять (хвилин) до другої (години). Вважається, що до 30 хв. потрібно вживати прийменник на або до, а після 30 хв. — прийменник до або за. Не відповідають нормам сучасної української літературної мови конструкції: пів дев'ятої (години), двадцять (хвилин) восьмої (години), без десяти (хвилин) два тощо. Кількісні числівники вживаються на позначення кількості витраченого на щось часу: Ми бесідували дві години; Сьогодні працювали вісім годин.

Прийменник у (в) в українській мові не вживається з числівниковими формами на позначення часу. Мовній нормі відповідає прийменник о(об): о четвертій, об одинадцятій. Якщо йдеться не про точно означений час, то перед порядковим числівником ставиться прийменник на: Я прийду на третю годину.

Ці часові формули склалися в українській мові давно і мають поважну традицію літературного вжитку. Вони наявні в творах Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Г. Хоткевича та інших майстрів слова, які репрезентують різні місцевості України та різні історичні періоди. У сучасній українській мові ці часові формули є загальноприйнятими.

Дієслова. Відображаючи у своїх лексичних значеннях багатогранні процеси і дії, разом з іменниками становлять каркас мовлення, забезпечують розгортання думок, вербальний розвиток дії. У текстах офіційно-ділового стилю дієслова виконують важливу роль, оскільки є носіями основної інформації. Багато документів починається саме з дієслівної лексики, наприклад розпорядча частина наказів (Наказую.., Затверджую.., Доручаю... тощо), супровідні листи (Надсилаємо.., Направляємо.., Повертаємо.., Додаємо...), листи-повідомлення (Повідомляємо...); лис-ти-нагадування (Нагадуємо...) та ін.

Згідно з ДСТУ 1.5:2003, у нормативних документах слід віддавати перевагу природному для української мови дієслівному способові позначення дій (процесів) над іменниковим, традиційним для російського офіційно-ділового та наукового стилів. Порівняйте: (рос.) отдать в стирку — (укр.) віддати прати; (рос.) требует принятия решительных мер — (укр.) вимагає вжити рішучих заходів; (рос.) учиться игре на скрипке — (укр.) учитися грати на скрипці. Тому краще сказати: Тиск вимірюють, щоб порівняти.., а не Вимірювання тиску здійснюється для порівняння..; Завдання ліквідувати будь-які порушення.., а не Завдання ліквідації будь-яких порушень; Завдання поліпшити умови праці.., а не Завдання поліпшення умов праці... тощо.

Слід уникати нагромадження віддієслівних іменників на -ння, уживаючи замість них відповідні дієслова.

Зворотні дієслова в українській мові слід вживати відповідно до прямого призначення лише стосовно неперехідної дії, тобто коли с суб'єкт дії, але немає іншого об'єкта, на який спрямовано дію: хтось, щось змінює (деформує, нагріває) його (перехідна дія) або він змінюється (деформується, нагрівається) десь (за певних умов) (неперехідна дія). Пасивні конструкції з дієсловами на -ся бажано не вживати в офіційно-діловому стилі. Речення слід будувати за схемою: суб'єкт дії — підмет, об'єкт дії — додаток, а присудок має описувати дію підмета, спрямовану на додаток. Тому речення: Роботи виконуються з використанням вивірених засобів вимірювання краще виправити так: Роботи треба виконувати (виконують), використовуючи вивірені засоби вимірювання.

В офіційно-діловому стилі переважає форма теперішнього часу із значенням позачасовості, за допомогою якої констатують існування певного явища дійсності, його якостей і зв'язків: Проценти нараховують щорічно й на момент запитування вкладу.

Дієслово теперішнього часу в значенні майбутнього, виражаючи дію, яка неодмінно відбудеться у недалекому майбутньому, мас відтінок категоричності і неухильності виконання якоїсь дії, тому його використовують у розпорядженнях, наказах, оголошеннях для підкреслення обов'язковості чогось: Покупець здійснює за власний рахунок експлуатацію й ремонт квартири.

Уживання форм майбутнього і минулого часу у вторинних значеннях супроводжується різним емоційно-експресивним забарвленням, яке недопустиме в текстах офіційно-ділового стилю. Тому в мові ділових паперів форми майбутнього і минулого часу вживаються тільки в прямому категоріальному значенні: майбутній час виражає процесуальні ознаки, що реалізуються як дії або стани після моменту мовлення; минулий час позначає процесуальні ознаки, що передували моментові мовлення. Не вживаються у текстах документів дієслова у формі передминулого часу, які мають колорит розмовності.

В офіційно-діловому стилі серед форм майбутнього часу недоконаного виду переважає аналітична форма, яка утворюється поєднанням допоміжного дієслова бути в різних особових формах та інфінітива основного дієслова: будуть розглядати, будуть вирішувати. Хоча допустимою є й синтетична форма: розглядатимуть, вирішуватимуть. Вона дає змогу уникнути повтору.

Творення доконаного виду в текстах документів відбувається способом префіксації: візувати — завізувати, проектувати — запроектувати.

Наказ, заклик, побажання, прохання в українській мові виражають дієслова у формі наказового способу. Проте в офіційно-діловому стилі форми власне наказового способу використовують лише в усному мовленні: пишіть, беріть, їдьте. На письмі віддають перевагу інфінітиву та безособовим конструкціям: Забезпечити переклад розроблених попередніх інструкцій, положень та інших нормативних документів українською мовою; Вхід заборонено. Інфінітив у мові документів уживають тільки із суфіксом -ти; суфікс -ть має розмовне забарвлення, тому в ділових текстах краще уникати його.

В офіційно-діловому стилі широко використовують безособову форму викладу тексту, яка не потребує означення виконавця дії, а лише наголошує на самій події, що відбулася, наприклад: застосовано прийом, зазначено у статті тощо. Безособові конструкції є синтаксичною особливістю української мови. Слід пам'ятати, що безособові дієслова на -но, -то керують іменником у знахідному відмінку без прийменника, наприклад: вироблено (що?) нову методику.

Калькою з російської мови є вживання форми наказового способу зі словом давайте: давайте візьмемо, давайте скажемо, давайте зробимо, давайте підемо та ін. В українській мові їм відповідають форми 1-ої особи множини: берімо, скажімо, зробімо, ходімо. У діловому спілкуванні віддають перевагу усталеним висловам: Є пропозиція припинити дискусію, а не Давайте припинимо дискусію; Ставиться на голосування, а не Давайте голосувати тощо.

Вживання певної форми дієслова істотно впливає на характер висловлювання. Наприклад, інфінітив підсилює наказ, виражає його категоричність, а форми дійсного способу із значенням наказовості та безособові форми пом'якшують категоричність. Тому інфінітив вживають переважно в наказах і розпорядженнях, а безособові форми використовують у статутах, інструкціях, приписах та ін. Форми дійсного способу із значенням наказовості властиві усному мовленню, де вони супроводяться відповідною інтонацією: Ідемо! Пом'якшити тон наказу або виразити прохання, побажання, пораду в усному діловому спілкуванні можна також шляхом використання умовного способу в значенні наказового: Чи не погодилися б Ви...

Хоч українська мова в побудові речення надає перевагу дієслову в різних формах, з цього не слід робити висновок, ніби віддієслівних іменників треба скрізь уникати. Здатність віддієслівного іменника називати не конкретну дію, а загальне уявлення про неї робить їх необхідними у деяких випадках ділового спілкування. Порівняйте: давати вказівки і вказувати, І    вести пошук і шукати, надавати допомогу і допомагати, і    Допоміжні дієслова сполучаються не з усіма віддієслівними іменниками, наприклад: питання можна ставити, порушувати, не можна піднімати, загострювати; викликати можна овації, захоплення, радість, не можна протест, хворобу.

В українській мові більшість дієслів вимагає від залежного іменника (чи займенника) відповідної відмінкової форми. Керування деяких частовживаних дієслів іменниками (займенниками) в певному відмінку подано в таблиці

Керування дієслів іменниками

Дієслово

Форма залежного слова

вживати, вчити* (вчитися), навчати (навчатися), завдавати, зазнавати, потребувати, сподіватися*, чекати*

родовий відмінок без прийменника

вибачати, пробачати, дякувати

давальний відмінок без прийменника

зрадити, опанувати, повідомляти, постачати, наслідувати

знахідний відмінок без прийменника

говорити*, читати*, перекладати*, їхати*, одружитися (з), оволодіти

орудний відмінок з прийменником і без нього

кохатися (в), вибачати (на)

місцевий відмінок

  1.  Дієслово «вчити» у значенні «засвоювати, опановувати, намагатися запам'ятовувати» потребує залежного слова в знахідному відмінку: вчити мову, вчити хімію.

Дієслова * сподіватися, *чекати керують також залежним словом у знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися на зустріч, чекати на початок роботи. Дієслова 'говорити, 'читати, 'перекладати та *їхати потребують залежного слова у формі орудного відмінка тільки в певних значеннях: говорити англійською, читати українською, перекладати німецькою, їхати машиною.

Згідно з таблицею правильно говорити і писати:

завдавати клопоту, а не клопіт;

потребувати допомоги, а не  допомогу;

зазнавати збитків, а не  збитки;

дякую вам, а не вас;

пробачте мені, а не  мене;

вибачити йому, а не  його;

зрадити мене, а не мені;

опанувати предмет, а не  предметом;

постачати товари, а не  товарами;

наслідувати батьків, а не  батькам;

оволодіти знаннями, а не  знання;

одружитися з Наталкою, а не  на Наталці;

кохатися в музиці, а не  в музику;

вибачати на слові, а не  на слово.

Суржиковими (ненормативними) є форми:

глузувати над ким;

дивуватися чому;

знущатися над ким;

зраджувати кому;

радіти /радий/ чому;

сміятися над чим;

стосуватися кого (нас, мене);

постачати кого чим (фірму папером).

Нормам сучасної української літературної мови відповідають такі форми:

глузувати з кого;

дивуватися з чого;

знущатися з кого;

зраджувати кого;

радіти /радий/ з чого;

сміятися з чого;

стосуватися до кого (нас, мене);

постачати кому що (фірмі папір).

Водночас конструкції «дієслово + віддієслівний іменник», у яких дієслово вказує тільки на те, що щось відбувається, а іменник-додаток показує, що саме відбувається, слід замінювати, де це можливо, природнішим для української мови й економнішим засобом — дієсловом: виконувати обчислення — обчислювати; виконувати моделювання — моделювати; здійснювати вимірювання — вимірювати; здійснювати контроль — контролювати; займатися досліджуванням — досліджувати.

Дієприкметник. Це дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією. У ньому поєднуються значення дієслова і прикметника. Дієприкметник має категорії роду, числа і відмінка, що зближує його з прикметником, та стану, виду і часу, що об'єднує його з дієсловом.

У сучасній українській мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу, утворюваних за допомогою суфіксів -уч-, -юч- і -ач-, -яч-, вважається ненормативним. Активні дієприкметники теперішнього часу російської мови залежно від їх значення перекладають в українській мові або описово, використовуючи підрядні означальні речення, або добирають іменники здебільшого з суфіксами -ач, -альник чи прикметники із суфіксом -альн: начинающий — який (що) починає або початківець; заведующий — який (що) завідує або завідувач; окружающий — який (що) оточує або навколишній; учащийся — який (що) навчається або учень; исполняющий обязанности — виконувач обов'язків; отдыхающий — відпочивальник; определяющий — визначальний тощо.

Вийшли з ужитку і вже не властиві морфологічній системі сучасної української мови активні дієприкметники, утворені за допомогою суфіксів -ш-, -вш-. Активні дієприкметники минулого часу російської мови в українській мові передають або підрядними реченнями або дієприкметниками із суфіксом -л-: победивший — той, що переміг; наболевший (вопрос) — наболіле; пожелтевший — пожовтілий.

Продуктивним різновидом в сучасній українській літературній мові є активні дієприкметники, утворені за допомогою суфікса -л- від інфінітивних основ неперехідних дієслів: закам'яніти — закам'янілий, розтанути —розталий, позеленіти — позеленілий.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), -єн(ий), -т(ий) і відповідних родових закінчень: розвантажити — розвантажений ( [-а ],[е] ); занести — занесений ( [а ],[-е ] ); збудувати — збудований ([-а],[-е).

Від інфінітивних основ на -ну- і на оти утворюються паралельні форми дієприкметників із суфіксом -т- або -єн-: висунути — висунутий і висунений, замкнути — замкнутий і замкнений, змолоти — змолотий і змелений, повернути — повернутий і повернений.

Частина російських дієприкметників на -мый в українській мові передається описово: принимаемый — який приймається, приводимый — який приводять тощо.

Дієприслівник. Це незмінна форма дієслова, яка позначає дію або стан як ознаку іншої дії або стану, зберігаючи дієслівні морфологічні категорії виду і часу.

Сучасній українській літературній мові не властиві дієприслівникові форми із суфіксом -а (-я): лежа, стоя, сидя.

Дієприслівник позначає додаткову дію до основної, позначуваної дієсловом-присудком, тому обов'язково має стосуватися іменника-підмета: Розглянувши списки для надання житлової площі працівникам підприємств, організацій і установ Подільського району і пропозиції житлової комісії, керуючись чинним законодавством, виконком ухвалив... 

Речення, в яких дієприслівник стосується не іменника-підмета, а іменника-додатка, не відповідають нормам сучасної української мови: Розглянувши списки, було виявлено помилку. Основна дія, виражена особовим дієсловом, і додаткова дія повинні стосуватися одного й того ж підмета. Той суб'єкт, що виконує основну дію, повинен виконувати й додаткову.

Вживаючи дієприслівник, шукайте йому діяча.

Прислівники. Це повнозначні слова, які виражають ознаку дії або стану іншої ознаки або предмета. Граматичні особливості цього розряду слів визначають їх стилістичні функції, а саме відсутність словозміни, яка зумовлена передусім провідною придієслівною обставинною функцією, обмежує стилістичні можливості прислівників. У текстах різних стилів вони переважно конкретизують значення, виражене найчастіше дієсловом, рідше прикметником, прислівником чи іменником: остаточно врегульовані платежі, надзвичайно важливий документ, дуже прикро, дорога назад.

Важливі стилістичні функції виконують у текстах офіційно-ділового стилю службові слова — прийменники, сполучники, частки.

Прийменники. Це службові слова, які виражають певне значення тільки у зв'язку з відмінковими формами повнозначних слів, тому і стилістичні функції прийменників, зокрема первинних, залежать від повнозначних слів. Так, стилістично нейтральні прийменники у (в), з, за та ін., сполучаючись із стилістично маркованими повнозначними словами, утворюють стилістично марковані прийменникові конструкції: у примусовому порядку, у присутності свідків, за сумісництвом, обов'язок за угодою, з питань звітності, виходити з інтересів (компанії) тощо. Багато прийменниково-відмінкових конструкцій набули книжного забарвлення і закріпились як типові мовні звороти офіційно-ділового стилю: на час відсутності; за час, що минув із..; із збереженням заробітної плати; на певний термін; на постійну роботу; відповідач у справі; з правом на житлову площу; із зазначенням номера та ін.

Прийменники використовують також і в дієслівних конструкціях, де вони беруть участь у реалізації об'єктних відношень. Проте в позиції після дієслова прийменники послаблюють своє конкретне значення і перетворюються на придієслівні службові морфеми, формальний елемент конструкції. Багато дієслів вживається тільки з певним прийменником. В офіційно-діловому стилі дієслівні словосполучення із сталим прийменником функціонують активно: залучати до (роботи), ввести в (дію), підготуватися до (перевірки), указати на (необхідність), стягнути з (відповідача), відмовитися від (пропозиції), призвести до (порушення), вилучати із (специфікації), відійти від (домовленості ), ухилятися від (відповідальності) та ін.

В офіційно-діловому стилі сучасної української мови функціонують також прийменники, які мають виразне стильове забарвлення. Це переважно вторинні прості та складені прийменники, які розвинулися із самостійних частин мови. Наприклад: відносно, відповідно до, з метою, у зв'язку з, виходячи з, у випадку, у разі, зважаючи на, незважаючи на, з огляду на, згідно з, за винятком, в напрямку, на додаток до, шляхом та ін. Не вживають в текстах ділових документів прийменники насупроти, проз, проміж, побіч, сфера функціонування яких — розмовний і художній стилі.

1

2

По

по прибытии, по рассмотрении, по истечении времени, по получении

Після (значення часу)

після прибуття, після розгляду, після закінчення часу, після отримання

По

по ошибке, по ночам, по улице, по почте, по телефону, по объёму, младший по званию

Без прийменника

помилково, ночами, вулицею, поштою, обсягом, молодший званням

По

по очереди, дежурный по району, по возможности, приказ по институту, резьба по дереву

По

по черзі, черговий по району, по можливості, наказ по інституту, різьба по дереву

Прийменники є важливими текстотвірними засобами, оскільки вони, вступаючи у різні зв'язки і відношення з повнозначними словами, семантично і синтаксично спаюють текст.

Вибір прийменників у більшості випадків визначається мовною традицією, але важливу роль відіграє також їх значення. Наприклад, просторове значення виражають прийменники в (у), до, над, на; назви міст, країн вимагають вживання прийменника в (у): в Німеччині, у Китаї, в Україні, в Києві. Коли йдеться про моря, океани, гори тощо, то вживають прийменник на: на Чорному морі, на горі Арарат (на Арараті), на острові Мадагаскар (на Мадагаскарі).

Поширеною помилкою сучасної ділової мови є надмірне використання в документах прийменника по. Це спричинено впливом російської мови, де цей прийменник дуже продуктивний. Щоб уникнути помилок уживання прийменника по в документах, потрібно пам'ятати про такі російсько-українські паралелі:

Російська мова

Українська мова

1

2

По

по призванию, по поручению, по приказу, по собственному желанию, по правилам, по схеме, по образованию, по сведениям, по указанию, по адресу (проживать)

За

за покликанням, за дорученням, за наказом, за власним бажанням, за правилами, за схемою, за освітою, за свідченнями, за вказівкою, за адресою (мешкати)

По

по случаю, по вопросам економики, по многим причинам, по уважительной причине, исследования по физике, лекции по философии, заместитель по хозчасти, по поводу чего

3

з нагоди, з питань економіки,

з багатьох причин,

з поважної причини,

дослідження з фізики, лекції

з філософії, заступник

з госпчастини, з приводу чого

По

по просьбе, по вкусу, по требованию, по адресу (прислать), по заказу, по предложению

На

на прохання, на смак, на вимогу, на адресу (надіслати), на замовлення, на пропозицію

По

но всем направлениям, по делам молодежи, по служебным делам, прийти но делу, по выходным

У (в)

у всіх напрямках, у справах молоді, у службових справах, прийти у справі, у вихідні

По

меры по улучшению условий, курсы по изучению английского языка

Для (значення мети)

заходи для поліпшення умов праці, курси для вивчення англійської мови

По

по ошибке, по невнимательности, по причине чего, по болезни, по недоразумению

Через

через помилку, через неуважність, через що, через хворобу, через непорозуміння

Неправомірно часом використовують в ділових документах прийменник при. Його доречно вживати у словосполученнях, що мають значення вказівки на наявність чогось поряд, а також вказівки на службу десь: бібліотека при заводі, залишити при штабі; позначають особу, яка має щось: при мені були гроші; вказують на присутність когось: при свідках, при сторонніх. Значення близькості до чогось передається словосполученнями з прийменниками при або біля, коло, поряд, поруч: коло (біля, при) станції, коло (біля) входу і при вході, край дороги і при дорозі.

Словосполученням російської мови з прийменником при, що вказує на обставини, умови, за яких що-небудь відбувається, в українській мові відповідають словосполучення з різними прийменниками або безприйменникові конструкції.

Російська мова

Українська мова

при скорости в 150 километров

при швидкості в 150 кілометрів

при желании

при бажанні, за бажання

при условии

при умові, за умови, з умовою

при любой погоде

за будь-якої погоди

при условии выполнения обязательств

за умови виконання зобов'язань

при одном воспоминании

від самої згадки (самого спогаду (спомину))

при жизни

за життя

при этих словах

сказавши це

при исполнении служебных обязанностей

під час виконання службових обов'язків

при подписании договора

під час підписання договору

при принятии решения

приймаючи рішення

Сполучники. Це службові слова, що оформлюють логіко-граматичні зв'язки як між частинами речення, так і окремими реченнями у складі тексту. В офіційно-діловому стилі функціонують лише стилістично нейтральні сполучники: а, та, і, однак, де, тому що, через те що, незважаючи на те що, в міру того як та ін. Сполучники аби, а що, буцім, отож, раз, себто мають розмовне забарвлення і в діловому спілкуванні не вживаються.

Частки. Вони беруть участь у вираженні окремих морфологічних форм слів, оформленні комунікативного, модального і емоційно-оцінного статусу висловлень та їх частин. Частки є полістилістичними одиницями і в функціональному плані можуть мати різне навантаження. В офіційно-діловому стилі ці мовні одиниці використовують з метою посилити дії чи якості предметів, підкреслити змістові центри фразового масиву, логічного виділення слів тощо: За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; МЗС України висловлює сподівання, що розвиток подій не призведе до подальшого погіршення ситуації, що було б украй небезпечним у контексті розв'язання проблем близькосхідного регіону в цілому.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

56595. ПОНЯТИЕ КАЧЕСТВА СОЦИАЛЬНО-КУЛЬТУРНЫХ УСЛУГ В ИСТОРИИ ЭКОНОМИЧЕСКИХ УЧЕНИЙ 242.5 KB
  Совокупность предприятий, учреждений, организаций, осуществляющих производство, перераспределение, сохранение и организацию потребления товаров и услуг социально-культурного назначения...