48251

Університетська освіта. Опорний конспект лекцій

Конспект

Педагогика и дидактика

030505 Управління персоналом та економіка праці Дніпропетровськ – 2011 Університетська освіта: Опорний конспект лекцій для студентів всіх форми навчання які навчаються за галуззю знань 0305 Економіка та підприємництво за напрямами підготовки 6. ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації стосовно навчальних програм і здобутків студентів на взаємній угоді між закладамипартнерами і студентом і використанні кридитів ECTS визначають навчальне навантаження для студентів. Перелік оцінок з предметів який показує...

Украинкский

2013-12-08

595.5 KB

115 чел.

Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна фінансова академія

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА

Опорний конспект лекцій

Дніпропетровськ – 2011

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

Кафедра гуманітарних  дисциплін

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА

Опорний конспект лекцій

для студентів усіх форми навчання, які навчаються

за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»

за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030504 «Економіка підприємства»,

6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»

Дніпропетровськ – 2011


Університетська освіта
: Опорний конспект лекцій

для студентів всіх форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці – Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2010. 70 с.

Навчально-методичний посібник розроблений згідно з програмою дисципліни «Університетська освіта», затвердженої у 2010 році.

Опорний конспект лекцій повинен допомогти студентам сформувати необхідну систему знань про сучасні інтеграційні процеси у міжнародній освіті в контексті прийняття Болонської декларації.




Автор:

Ващенко А.П.           –

викладач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Рецензенти:

Федюк В.Ю.             -

кандидат філософських наук, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Відповідальний за випуск: Капітон В.П. – завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Обговорено і схвалено

Вченою радою академії

Протокол _____ від ______р.

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри

гуманітарних дисциплін

Протокол _____ від _____р.


ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................

4

1. ЛЕКЦІЯ № 1

ТЕМА: Університетська освіта в контексті Болонського процесу ............

5

2. ЛЕКЦІЯ № 2

Тема: Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців

          з вищою освітою

6

3. ЛЕКЦІЯ №3

Тема : Організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.

7

4. ЛЕКЦІЯ № 4

ТЕМА: Бібліотека вищого навчального закладу і правила користування її фондами.

14

5. ЛЕКЦІЯ №5

ТЕМА: Студентське самоврядування як невід'ємна складова демократизації вищої школи.

16

6. Бібліографічний список….................................................................................

22


ЛЕКЦІЯ № 1

ТЕМА: Університетська освіта в контексті Болонського процесу.

1.Поняття «вища освіта». Мета, задачі, структура, типи вищих навчальних закладів України.

 

   Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р.спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

   Стаття 1. Основні терміни та їх визначення.

   У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

 «Вища освіта»- рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння процесу навчання, який грунтується на повній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікацї за підсумками державної атестації;

 Зміст вищої освіти- обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, куьтури та мистецтва;

 Зміст навчання- структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливості здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

 Стаття 6. Структура вищої освіти

  1.  До струуктури вищої освіти входять освітні й освітньо- кваліфікаційні рівні:

  1.  освітні рівні:

неповна вища освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта;

  1.  освітньо-кваліфікаційні рівні:

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст, магістр.

Стаття 25. Типи вищих навчальних закладів

 Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

  1.  університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки , техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково- методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково- виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально- технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює професійно- просвітницьку діяльність.

   Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

  1.  академія – вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки , виробництва , освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково- методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення;

  1.  інститут – вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня              акредитації або структурний підозділ університету, академії, який  проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки , виробництва , освіти, культури і мистецтва, проводить наукову,  науково- методичну та науково- виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення;

  1.  консерваторія (музична академія) – вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації,  який  проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва- музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення;

  1.  коледж – вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який  проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки ( якщо є структурним підрозділом ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально- науково- виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення;

  1.  технікум (училище)– вищий навчальний заклад першого рівня              акредитації або структурний підозділ ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який  проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення.

2.Загальна характеристика кредитно-трансферної системи накопичення ECTS.

  ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кридитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/ навчального контракту та переліку оцінок дисциплін. Перш за все ECTS використовується студентами, викладачами і заладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невідємною частиною освіти студента.

  За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це- питання якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання двохсторонніх чи багатосторонніх угод про співпрацю. ECTS забезпечує  прозорість і сприяє визнанню освіти.

  Повне визвання навчання означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени та інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у місцевому університеті(включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хача зміст погодженої програми може відрізнятися.

  Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі та переконанні щодо якості навчальної роботи світніх закладів-партнерів.

  ECTS забезпечує прозорість такими засобами:

  1.  Кредитами ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділами курсу, аби окраслити обсяг навчального навантаження студенів, і необхідні для завешення курсу.
  2.  Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації та структуру навчання і розділів курсу.
  3.  Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим і можн легко передаватися від одного закладу до іншого.
  4.  Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордоного закладів, так і для студентів.

    Використання ECTS є добровільним і базуться на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

    Основними вимогами до застосування норм і механізмів ECTS є:

         - призначення координатора ECTS   від навчального закладу (особа від               факультету, яка підтримує ділові зв’язки зі студентами та викладацьким  складом кафедри чи факультету і займається більшою мірою, практичними і навчальними аспектами реалізації ECTS).

         - призначення кредитів ECTS для елементів навчального плану;

        - випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних/ дисциплін, у яких ECTS буде використовуватись рідною мовою та однією з мов країн ЄС (призначення інформаційних пакетів у тому, щоб сприяти прозорості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, забазпечувати практичною інформацією );

        -  використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів.

   Повний діапазон розділів курсу факультету/ закладу, який використовує ECTS, має бути доступним для судентів, які навчаються за програмою обміну. ECTS, окрім цього дає можливість для подальшого навчання за кордоном ECTS студент не обовязково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/вона може віддати перевагу тому, щоб залишитися у закордонному закладі, - можливо, щоб здобути ступінь чи навіть перейти до третього закладу. До компитенції закладів належить вирішувати, прийнятне це чи ні і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Навчальні здобутки студентів, оцінка яких допоможе закладам прийняти ці рішення, подаються у переліку оцінок дисциплін.

3.Запровадження кредитно- модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у вищу освіту України.

  Кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі КМСОНП) – це модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

  

  Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;

  Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу;

  Змістовий модуль – це система навчальних елементів, поєднаних за ознакою відповідності певному навчальному обєктові.

  Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

 Основними завданнями КМСОНП є:

  •  адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі еавчання та гнучкості підготовки фахівців з урахуванням швидкозмінних вимог національного та міжнародного ринків праці;
  •  забезпеченя можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, яка сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку та, відповідно, підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;
  •  стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;
  •  унормування порядку надання можливості студенту отримування професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу

ПЛАН

1. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.

2.  Основні завдання, принципи та шляхи формування Європейського простору вищої освіти

3. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу

Ключові поняття

Болонський процес

Європейська КредитноТрансферна Системи (ЕСТS)

Європейська культурна конвенція

Magna Charta Universitatum (Велика Хартія  Університетів)

Лісабонська конвенція

Сорбоннська декларація

Болонська декларація „Тhe Еuropean Higher Education Area”

Саламанкське звернення

Празький самміт

Берлінська конференція

Кредити ЕСТS

Координатори ECTS

Інформаційний пакет

Двоетапна система вищої освіти

  1.  Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.

Болонський процесце структурна реформа вищої освіти на європейському просторі, яка базується на системі заходів європейських державних установ (рівня міністерств освіти), університетів, міждержавних та громадських організацій, які мають відношення до вищої освіти, спрямованих на досягнення цілей, сформульованих у Болонській декларації (Bologna, 19.06.1999).

Мета Болонського процесу - створення не пізніше 2010 року гармонізованого Європейського простору вищої освіти, що сприятиме поліпшенню якості та модернізації європейської вищої освіти, а також більшій мобільності студентів та викладачів між різними університетами Європи.

Хронологія подій Болонського процесу

Дата

Місце

Головний зміст події

Квітень

1997р.

Лісабон,

Португалія

Прийняття Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні

Травень

1998р.

Париж,

Франція

Прийняття спільної декларації міністрами освіти Великобританії, Німеччини, Італії і Франції

Травень

1999р.

Копенгаген,

Данія

Публікація звіту “Тенденції у вищій освіті – 1” на замовлення Конфедерації  Ради ректорів країн, що входять у ЕU.

Червень

1999р.

Болонья,

Італія

Прийняття спільної декларації європейських міністрів освіти 29 країн

Березень

2001р.

Мальме,

Швеція

Міжнародний семінар “Транснаціональна освіта”, прийняття рекомендацій

Березень

2001р

Антверпен,

Бельгія

Семінар студентів Європи “Втілення в життя Болонської декларації”

Березень

2001р

Саламанка,

Іспанія

Конференція європейських закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа

Квітень

2001р

Брюссель,

Бельгія

Зустріч Ради Асоціації європейських університетів, прийняття спільного документа

Травень

2001р.

Хальмстад,

Швеція

Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Ради ректорів ВНЗ європейських країн

Травень

2001р.

Прага,

Чехія

Зустріч міністрів освіти європейських країн, прийняття підсумкового документа

Червень

2001р.

Рига,

Латвія

Зустріч в рамках мереж ENIC і NARIC, прийняття документа “Визнання результатів навчання у Болонському процесі”

Березень

2002р.

Брюссель,

Бельгія

Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і зв’язаних з ними наук; компетенція випускників

Травень

2003р.

Грац,

Австрія

II конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій

Вересень

2003р.

Берлін,

Німеччина

III  зустріч міністрів освіти європейських країн, прийняття підсумкового документа

Грудень

2003р.

Київ,

Україна

Національний семінар із проблем Болонського процесу за участю експертів Ради  Європи, прийняття рекомендацій

Травень

2005р.

Берген,

Норвегія

IV Конференція міністрів країн Європи, відповідальних за вищу освіту

Травень 2007 р.

Лондон, Велика Британія

V конференція міністрів країн Європи, відповідальних за вищу освіту

Квітень 2009 р.

Leuven, Нідерланди; Louvaіn-la-Neuve, Бельгія.

VI конференція міністрів країн Європи, відповідальних за вищу освіту

Наступна Конференція міністрів планується до проведення у Бухаресті, Румунія, у квітні 2012 р. 

Хронологія залучення європейських держав до Болонського процессу

Рік підписання Болонської декларації

Скорочена назва країни

1999

Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція.

2001

Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина, Хорватія.

2003

Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія (Сербія і Чорногорія), Росія.

2005

Україна, Молдова, Вірменія, Азербайджан

 

 

  1.  Основні завдання, принципи та шляхи формування Європейського простору вищої освіти

  •  якість
  •  конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи
  •  взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів
  •  сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях
  •  мобільність студентів
  •  привабливість освіти

Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти:

  •  введення двоциклового навчання
  •  запровадження кредитної системи
  •  формування системи контролю якості освіти
  •  розширення мобільності студентів і викладачів
  •  забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти

1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення курсу

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого

4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів

Витяг з Додатку до диплома, що визначає кваліфікацію випускника

2. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ІДЕНТИФІКУЄ КВАЛІФІКАЦІЮ

Назва кваліфікації (повна, скорочена):

< >

Назва документу, який підтверджує права власника:

<диплом>

Основна предметна область навчання для здобуття кваліфікації:

< >

3. ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Рівень кваліфікації:

< >

Офіційний термін програми:

<років, тижнів, кредитів ECTS>

4. ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ЗМІСТУ ТА ДОСЯГНУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Форма навчання:

< >

Вимоги програми:

<стислий зміст програми>

Деталізація програм навчання:

<перелік навчальних дисциплін із зазначенням кредитів, оцінок>

Система оцінювання, порадник з розподілу по класах

<інформація відносно процедури атестації, національна шкала і шкала ECTS>

Узагальнена оцінка:

< >

5. ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ФУНКЦІЙ КВАЛІФІКАЦІЇ

Доступ до подальшого навчання:

<академічна спрямованість>

Професійний статус:

<професійна спрямованість>

Такий Додаток до диплому має на меті:

пояснити характер навчальної програми і заключного диплома так, щоб істотно спростити його розуміння і порівняння з програмами і дипломами закордонних зразків;

пояснити набуту власником документа кваліфікацію;

надати чітку і зрозумілу інформацію потенційним роботодавцям.

3. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу

 

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

особистісна орієнтація вищої освіти;

формування національних і загальнолюдських цінностей;

створення для громадян рівнях можливостей у здобутті вищої освіти;

постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти посилення їх державної і суспільної підтримки;

розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної системи;

інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів.

 

Для входження України до європейського простору вищої освіти потрібно впровадити в системі вищої освіти:

  •  широкомасштабну довгострокову стратегію системної модернізації всієї системи освіти;
  •  систему якості освіти, яка відповідає стандартам ЄС, потребам ринкової економіки, внутрішнього розвитку держави та суспільства;
  •  державний реєстр напрямів підготовки та спеціальностей, відповідно до міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-96 та 97) і міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88);
  •  загальноприйняту та порівняльну систему вчених ступенів;
  •  законодавчо підсилені умови для полегшення працевлаштування українських громадян в Європі та міжнародній конкурентоспроможності системи вищої освіти України;
  •  систему кредитів на зразок Європейської системи трансферу кредитів (ECTS), як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;
  •  законодавчо підсилені умови задля забезпечення мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

1) забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до відповідних освітянських послуг;

2) забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

3) сприяння європейському співробітництву щодо  забезпечення  якості  освіти; метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій.

Для вищої школи України у контексті Болонського процесу необхідно:

  •  привести у відповідність вимогам Болонської декларації Закон України “Про вищу освіту” у частині визначення змісту і статусу освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти; внести зміни до «Закону про вищу освіту» щодо Європейських циклів навчання, затвердити національну рамку кваліфікацій, розробити відповідно до нової рамки кваліфікацій нове покоління стандартів освіти;
    •  привести до відповідності класифікацію вчених ступенів системи освіти та Переліку кваліфікацій, які використовуються на ринку праці, в тому числі і Європейському;
    •  визначити витрати навчального часу студента певного актуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу у об’ємі модуля, тобто ув’язування навчального модуля з кредитами;
    •  розробити методику розрахунку педагогічного навантаження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв’язок між ними;
    •  розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо регулювання діяльності викладацького персоналу та студентського контингенту вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
    •  розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо впровадження тестових технологій об’єктивного педагогічного контролю знань тих, хто навчається.
    •  розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо сертифікації на відповідність, у процесі якої встановлюється рівень компетентності індивіда  і  його відповідність соціальним ролям, на які він претендує;
    •  розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо селекції індивідів для виконання конкретних соціальних ролей на основі його професійної придатності, здатності і готовності.

Для вищої школи України у контексті Болонського процесу необхідно розробити та законодавчо урегулювати процедуру контролю якості та акредитації, а також посилення міжнародної конкурентоспроможності випускників вищої школи України.

ПИТАННЯ

1. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу.

2.Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.

3.Документи Болонського процесу.

4.Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

5.Європейська кредитно-трасферна система накопичення — ECTS

6.Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

7.Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти

8.Принципи побудови систем вищої освіти Англії, Італії, Німеччини, Франції та інших країн ЄС

9.Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України

10.Система вищої освіти у країнах Європи та Америки

11.Україна та Євросоюз: основні документи та їх аналіз:

  1.  Декларація ЄС щодо України (1991);
    1.  Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (14.06.1994);
    2.  Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України (31.10.1998);
    3.  Указ Президента України №615 „Стратегія інтеграції України до ЄС” (11,06,1998);
    4.  Постанова Кабінету Міністрів України №1496 про „Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС” (16.08.1999);
    5.  Матеріали Самміту ЄС-Україна, м. Копенгаген (4.07.2002) та інші.

12.Принципи побудови систем вищої освіти зарубіжних країн.

13.Аналіз діючих в ЄС механізмів визнання еквівалентності документів про освіту.

ЛЕКЦІЯ № 2

Тема: Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців

           з вищою освітою

1.Індивідуалізація навчання як важлива умова реформування вищої освіти.

Індивідуалізація навчання – це надання можливості тому, хто навчається, самостійно обирати рівень вивчення дисциплін та їх перелік понад нормативні вимоги, що передбачені освітньо-професійною програмою, залежно від власних цілей, потреб, можливостей. Складовою індивідуалізації є також така організація навчального процесу під час якої вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності студентів, рівень розвитку їх здібностей до навчання.

 Компетенція – здатність і готовність фахівця якісно виконувати певні функціональні завдання професійної діяльності.

 Компетентність – 1) готовність фахівця успішно працювати за фахом, застосовуючи й примножуючи набутий освітньо-кваліфікаційний потенціал;

2) система компетенцій випускника, що взаємодоповнюють і підсилюють одна одну;

3) результат освітньої діяльності ВНЗ, що підлягає вимірюванню та оцінюванню.

 Фундаменталізація навчання – суттєве підвищення якості освіти і рівня компетентності фахівців шляхом модернізації змісту навчальних дисциплін та науково – методичного забезпечення навчального процесу. Фундаменталізація не зводиться до збільшення годин на вивчення навчальних дисциплін того чи іншого циклу. Йдеться про досягнення принципово нових цілей вищої освіти. Завданням фундаментальної вищої освіти є створення умов для виховання та формування сучасного наукового мислення, внутрішньої потреби саморозвитку, самоосвіти продовж життя людини.

Обов’язковою передумовою фундаменталізації вищої освіти є як створення нових навчальних курсів, якісно відмінних від традиційних за структурою і змістом, своєю спрямованістю на узагальнені, універсальні знання, формування загальної культури і розвиток наукового мислення, так і підвищення фундаментальної компоненти у навчальних дисциплінах діючих навчальних планів.

Основним нормативним документом академії, що визначає організацію навчального процесу за певним напрямом підготовки, спеціальністю та освітньо-кваліфікаційним рівнем є навчальний план.

 Навчальний план – це нормативний документ академії, який складається на підставі освітньо-професійної програми підготовки фахівців та визначає перелік та обсяг нормативних та вибіркових дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу та форми проведення підсумкового контролю.

Нормативні навчальні дисципліни встановлюються галузевим стандартом вищої освіти.

Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються академією відповідно до загальної концепції підготовки фахівців з метою задоволення освітніх та кваліфікаційних потреб студентів, ефективного використання можливостей і традицій ВНЗ, потреб замовника.

Навчальний план розглядається на засіданні Вченої ради академії та затверджується ректором.

На підставі навчального плану розробляються робочі навчальні плани на навчальний рік та індивідуальні навчальні плани студентів.

2. Індивідуальний навчальний план, як засіб індивідуалізації навчальної діяльності студентів.

 Індивідуальний навчальний план студента(далі ІНПС) є робочим навчальним документом, який формується на основі робочого навчального плану з метою індивідуалізації навчального процесу – максимального урахування індивідуальних потреб студентів щодо своєї фахової підготовки та вимог ринку праці.

 ІНПС відображає структурно-логічну схему підготовки фахівця з певної спеціальності (перелік навчальних дисциплін (блоків змістових модулів), що передбачені освітньо- професійною програмою підготовки, та форми організації навчання), обсяги навчального навантаження студента з усіх видів навчальної діяльності та містить оцінку поточної, підсумкової успішності та дкржавної атестації випускника.

 ІНПС включає  нормативні та вибіркові змістові модулі, що можуть поєднуватися у певні навчальні дисципліни. Нормативні змістові модулі необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вибіркові змістові модулі забезпечують підготовку для виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, у тому числі відповідність обсягу підготовки передбаченому нормативним терміном навчання. Вони дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності та сприяють академічній мобільності і поглибленій підготовці в напрямах, визначених характером майбутньої діяльності. Сукупність нормативних залікових модулів визначає нормативну складову індивідуального навчального плану студента.

Змістові модулі соціально-гуманітарних та фундаментальних нормативних навчальних дисциплін на споріднених спеціальностях повинні бути уніфікованими у встановленому порядку.

ІНПС академії складається відповідно до вимог наказу Міністерства освіти і науки України від 13.12.2005р. № 774.

Навчальна дисципліна формується, як система змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, об’єднаних в блоки змістових модулів  - розділи навчальної дисципліни.

Навчальна програма нормативної дисципліни є складовою галузевого стандарту вищої освіти.

Навчальна програма вибірково дисципліни є складовою стандарту вищої освіти вищого навчального закладу, розробляється викладачами кафедри, рецензується викладачами академії та провідними фахівцями органів фінансової системи, промислових підприємств або науковцями, викладачами провідних навчальних закладів регіону, розглядається на засіданні кафедри, погоджується з навчально-методичним відділом, розглядається на засіданні Вченої ради академії та затверджується ректором академії не пізніше ніж за два місяці до початку семестру.

Робоча навчальна програма дисципліни розробляється для кожної навчальної дисципліни на підставі навчальної програми дисципліни, з урахуванням локальних нормативно-методичних документів академії і містить вклад конкретного змісту дисципліни, послідовність, обсяги і підсумкового контролю якості знань студентів.

Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляються викладачами відповідних кафедр, розглядаються на засіданні кафедр і до початку відповідного семестру затверджується:

  •  з циклу дисциплін гуманітарної підготовки – проректором з науково-педагогічної роботи;
  •  з циклу дисциплін природничо-наукової та загально-економічної підготовки і циклу дисциплін професійної підготовки – деканом відповідного факультету.

3. Структура, порядок формування, введення та контролю виконання індивідуальних навчальних планів студентів.

1. ІНПС включає нормативні і вибіркові дисципліни, які передбачені робочим навчальним планом.

2. Трудомісткість усіх видів навчальної роботи в навчальному плані встановлюється у залікових кредитах (1 заліковий кредит = 36 академічних годин). Сумарна трудомісткість навчальної роботи з дисциплін, що включені до ІНПС, у кожному семестрі має складати 30 кредитів ECTS (60 кредитів на навчальний рік).

3. Нормативні дисципліни, що входять до робочого навчального плану відповідного семестру, є обов’язковими для включення до ІНПС.

4. Вибіркова частина ІНПС формується особисто студентом за участю куратора с переліку вибіркових дисциплін, які входять до робочого навчального плану, з урахуванням особистих уподобань, договору на підготовку фахівця, за яким студент навчається, за перспектив що до його майбутнього працевлаштування.

5. Вибіркова частина ІНПС формується на кожний навчальний рік у березні місяці, що передує початку нового навчального року.

6. Особливості формування вибіркової частини ІНПС освітньо-професійного рівня бакалавра.

6.1. По кожному з трьох циклів дисциплін, які входять до робочого навчального плану (гуманітарної, природничо-наукової і загально-економічної та професійної підготовки) студент має можливість вибрати вибіркові дисципліни (в межах передбаченої варіативної частини), які у сукупності з нормативними формують його індивідуальний навчальний план.

6.2. Формування вибіркової частини ІНПС по циклу дисциплін гуманітарної підготовки: 6.2.1. по циклу дисциплін гуманітарної підготовки, які вивчаються на денній формі навчання, передбачені такі вибіркові дисципліни (загальним обсягом 9 кредитів ECTS):

1) пакет № 1 – поглиблене вивчення іноземної мови.

2) поза пакетні дисципліни, з яких студент може вибрати:

- вивчення другої іноземної мови;

- дисципліни поглибленого вивчення циклу дисциплін гуманітарної підготовки;

- дисципліни фізичного виховання (переважно для студентів – членів збірних команд академії з різних видів спорту).

6.2.2. Умовою вибору студентом пакета № 1  попереднє проходження тестування та отримання позитивного висновку що до відповідності рівня знання іноземної мови встановленим вимогам.

6.2.3. Студенти, які вибрали пакет № 1 за умови успішного опанування відповідної програми та складання державного іспиту отримують відповідний запис в дипломі – «Бакалавр з певного напряму підготовки і знанням іноземної мови».

7. Формування вибіркової частини ІНПС студентів освітньо-професійного рівня бакалавра здійснюється ув наступному порядку:

7.1. Деканати факультетів на початку навчального процесу доводять до відома студентів комплект матеріалів довідкового характеру, складовою яких є: перелік вибіркових дисциплін, анотації до цих дисциплін підготовлених відповідними кафедрами.

7.2. Студенти, ознайомившись з матеріалами підготовленими факультетами, структурно-логічними схемами підготовки фахівців та анотаціями вибіркових дисциплін, до 15 березня кожного навчального року (07 вересня першого навчального року) подають в деканати заяви-побажання щодо вивчення дисциплін для того, щоб сформувати вибіркову частину своїх індивідуальних навчальних планів на наступний навчальний рік.

7.3. Деканати факультетів включають обрані студентами дисципліни до їх ІНПС.

7.4. Навчальні групи на вивчення конкретної вибіркової дисципліни формуються у випадку, якщо її обрали не менше 10 студентів. В іншому випадку дисципліна вивчається студентами в індивідуально-консультативному порядку за графіком, який складається відповідною кафедрою.

8. Зміни до варіативної частини свого індивідуального навчального плану на наступний навчальний рік студент може внести за заявою на ім’я декана факультету до 10 квітня поточного навчального року в тому випадку, якщо він ще не почав опанування певної дисципліни, яка розрахована на декілька семестрів, або вибіркових дисциплін, що логічно пов’язані за змістом.

ПОРЯДОК ВВЕДЕННЯ ІНПС

  1.  Бланки ІНПС з кожного напряму підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра отримують співробітники деканатів.
  2.  На початку навчання студент, відповідно до порядку, формує варіативну частину свого ІНПС.
  3.  Одержавши заяви-побажання студентів з переліком вибраних дисциплін співпрацівники деканату вписують дисципліни до ІНПС після чого план підписується студентом, затверджується деканом і проректором та видається студенту.
  4.  Протягом усього періоду навчання до ІНПС вносяться данні щодо поточної і підсумкової успішності студента з нормативних та вибіркових дисциплін, результати проходження практики та результати державної атестації.

КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ІНПС

  1.  За виконання індивідуального навчального плану відповідає студент.
  2.  Контроль за виконанням ІНПС на підставі відомостей обліку успішності студентів здійснює куратор випускової кафедри.
  3.  Куратор є науково-педагогічний працівник випускової кафедри, професор або доцент, ґрунтовно ознайомлений із вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти.
  4.  На куратора покладається виконання таких основних завдань:
  •  надання кваліфікованих консультацій щодо формування ІНПС;
  •  ознайомлення студентів із нормативно-методичними матеріалами,

які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою;

  •  погодження ІНПС та подання його на затвердження деканові факультету;
  •   контроль за реалізацією ІНПС на підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з подальшим поданням пропозицій щодо до продовження навчання студента або щодо його відрахування.
  •  Куратор має право:
  •  відвідувати всі види занять студента згідно з його індивідуальним навчальним планом;
  •  подавати пропозицію деканові факультету щодо до переведення на інший курс, відрахування та заохочення студента.

ЛЕКЦІЯ №3

Тема : Організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.

1.Європейська кредитно-трансферна та система накопичення –  ECTS

У положенні використано терміни, що надані у Законах України         "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-111 та "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 p. № 40-V, Державному класифікаторі професій ДК 003-95, Державному класифікаторі видів економічної діяльності ДК 009-96, Комплексі нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти (додаток № 1 до наказу Міністерства освіти України від 31.07.98 р. № 285 зі змінами та доповненнями, що введені розпорядженням Міністерства освіти і науки України від 05.03.2001 р. № 28-р), та наведені нові терміни відповідно Тимчасового положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.01.2004 р. № 48 «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу», а саме:

  •  Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ECTS) - забезпечує єдину процедуру, що гарантує академічне визнання навчання, що проходило за кордоном, і студент не втрачає часу на повторення пройденого курсу. Система дозволяє вимірювати і порівнювати результати навчання і передавати їх з одного навчального закладу до іншого, використовуючи загальні поняття і зрозумілі для всіх механізми — кредити та оцінки, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS базується на трьох ключових елементах: прозорості інформації про навчальні програми вищого навчального закладу та здобутки студента; взаємній угоді між вищими навчальними закладами - партнерами і студентом; використанні залікових одиниць (кредитів). Ці ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакету, договору про навчання і академічної довідки оцінювання знань.

ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

  1.  Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом індексу трудомісткості, що призначається навчальному курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідного для його повного опанування.
  2.  Інформаційний пакет, який дає загальну інформацію про навчальний заклад, його факультети, назву напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, навчальні програми із зазначенням обов’язкових і вибіркових курсів, організацію навчального процесу, систему оцінювання тощо.
  3.  Перелік оцінок з дисциплін, який показує здобутки студентів                у навчанні загальнозрозумілим способом і може легко передаватися з одного навчального закладу до іншого.
  4.  Форми заяв для студентів/договір на підготовку фахівця між студентом і вищим навчальним закладом.
  •  Кредит ECTS — це одиниця виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння певного модуля. Кредити враховують всі види навчальної роботи, у т.ч. самостійну роботу і забезпечують уніфікований підхід до визначення трудомісткості освітньої діяльності студента.

Ціна кредиту ECTS складає 36 академічних годин. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік — 60 кредитів ECTS.

Кількість кредитів ECTS на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0,5 кредиту). Загальний обсяг годин з навчальної дисципліни повинен включати час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів.

  •  Кредитно-модульна система організації навчального процесу –           це модель організації навального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);
  •  Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;
  •  Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу;
  •  Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.

2. Сутність та призначення навчальних занять, індивідуальних занять, самостійної роботи, практичної підготовки та контрольних заходів.

Формами організації процесу в умовах КМСОНП є: навчальні заняття (лекційні, практичні, семінарські та індивідуальні заняття, консультації), всі види практик, самостійна робота студентів, виконання індивідуальних завдань, контрольні заходи та інші форми й види навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.

Лекція

Лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований                і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності.

Лекція є однією з основних організаційних форм навчальних занять і, водночас, методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати           у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.

Лекція повинна охоплювати все нове, що є в законодавчих документах, в літературі, виявляється на практиці, висвітлювати динаміку змін та суперечливі питання, які виникають при вивченні окремих тем дисципліни. При викладенні лекційного матеріалу можуть використовуватися результати науково-дослідної роботи самого лектора та викладачів кафедри, лекція має носити проблемний характер.

Лектор зобов'язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Практичне заняття

Практичне заняття — це організаційна форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами практичних завдань.

Основна мета практичного заняття — розширення, поглиблення            й деталізація теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи, і спрямування їх на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв’язування завдань з їх обговоренням, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Практичне заняття проводиться з однією академічною групою. З окремих навчальних дисциплін практичні заняття можуть проводитися з меншою, ніж академічна група, кількістю студентів.

Семінарське заняття

Семінарське заняття - це організаційна форма навчального заняття, на якому викладач організує обговорення студентами питань з тем, визначених робочою навчальною програмою. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди, обговорення рефератів, доповідей та вирішення виробничих ситуацій, дискусій тощо.

Семінарське заняття проводиться з однією академічною групою.

Самостійна робота студента

Самостійна робота студента — це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Метою самостійної роботи студента є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця вищої кваліфікації.

В ході самостійної роботи студент має бути активним учасником навчального процесу, повинний свідомо ставитися до оволодіння теоретичними знаннями і практичними вміннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, визначається робочим навчальним планом і становить не менше 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Співвідношення обсягів аудиторних занять і самостійної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної програми.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочою навчальною програмою для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних  занять.

Індивідуально-консультативна робота

Індивідуально-консультативна робота — це форма організації навчальної роботи викладача зі студентами, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі особистісно-діяльнісного підходу.

Індивідуально-консультативна робота проводиться з метою посилення мотивації студентів до пізнавальної діяльності і спрямування її в необхідному напрямку.

Індивідуально-консультативна робота проводиться у поза навчальний час за окремим графіком, який розробляється на кожний семестр кафедрою з урахуванням вимог робочої навчальної програми дисципліни і трудомісткості цієї роботи для студента та затверджується завідувачем кафедри у тижневий строк з початку семестру.

Практична підготовка студента

Практична підготовка студентів є обов'язковим компонентом навчального процесу і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.

Організація практичної підготовки студентів академії регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 року № 93. Графік проведення практик та їх зміст визначаються Наскрізною програмою практики за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем і напрямом підготовки.

Практика залежно від рівня підготовки, спеціальності чи спеціалізації може бути: ознайомлювальна, навчальна, виробнича, переддипломна.

З метою конкретизації змісту кожного виду практики та визначення переліку робіт, які студенти повинні виконати підчас практики, викладачами відповідної кафедри розробляється робоча програма практики. Робоча програма практики розглядається на засіданні кафедри та затверджується проректором з науково-педагогічної роботи.

Навчальна практика може здійснюватися як циклом, так і шляхом чергування з теоретичним навчанням по днях (тижнях) при умові забезпечення зв’язку змісту практики і теоретичного навчання. Виробнича та переддипломна практики проводяться з відривом від навчання та безпосередньо пов’язані з майбутньою професійною діяльністю.

Базами практики є фінансові органи, органи державної податкової служби, підприємства різних форм власності та господарської діяльності, органи місцевого самоврядування, банківські установи, страхові компанії та інші установи, з якими академією укладені договори про співробітництво або проходження практики студентами. Ознайомлювальна і навчальна практики можуть проводитися на базі вищого навчального закладу.

Навчально-методичне керівництво практикою і контроль за виконанням програм практики покладається на відповідні кафедри академії.

 

3. Порядок оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП)

Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Основні принципи організації поточного і підсумкового контролю знань студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»,     в умовах впровадження КМСОНП визначено у «Тимчасовому положенні про оцінювання знань студентів Дніпропетровської державної фінансової академії за кредитно-модульною системою організації навчального процесу».

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів                і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується в академії.

Оцінювання знань студентів академії здійснюється за 100-бальною рейтинговою шкалою, результати якого фіксуються в ІНПС також за національною шкалою та шкалою ECTS.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в національну шкалу та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

Оцінка за шкалою ECTS

Оцінка з шкалою навчального закладу

Оцінка за національною шкалою

Екзамен

Залік

A

85-100

5 (відмінно)

Зараховано

BC

65-84

4 (добре)

DE

50-64

3 (задовільно)

FX

20-49

2 (незадовільно з можливістю повторного складання)

Незараховано

F

0-19

2 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом)

Незараховано

Поточний контроль здійснюється протягом семестру з метою перевірки розуміння та засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок проведення розрахунків, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал, робити його аналіз, формувати висновки.

Для організації поточного контролю з навчальної дисципліни кафедра самостійно розподіляє загальну кількість балів, за якими оцінюється вся поточна робота з цієї дисципліни, між відповідними об'єктами контролю, визначає форми проведення контрольних заходів та критерії їх оцінювання, включає до робочої навчальної програми і доводить до відома студентів на початку відповідного семестру.

Об'єктами поточного контролю знань студентів денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра є:

а) активність та систематичність роботи на семінарських (практичних) заняттях;

б) виконання завдань для самостійного опрацювання навчального матеріалу;

в) виконання індивідуальних завдань;

г) виконання модульних (контрольних) завдань.

Об’єктами поточного контролю знань студентів заочної форми навчання можуть бути:

  •  домашні письмові роботи з дисциплін;
  •  модульні (контрольні) завдання, що виконуються в аудиторії під контролем викладача;
  •  інші індивідуальні завдання, якщо вони передбачені робочою навчальною програмою з дисципліни.

Завданням підсумкового контролю є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв'язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни тощо.

Оцінювання знань та вмінь студентів академії з навчальної дисципліни, формою підсумкового контролю, з якої є підсумковий модульний контроль, здійснюється на підставі результатів поточного контролю знань.

Оцінювання знань та вмінь студентів академії з навчальної дисципліни, формою підсумкового контролю з якої є іспит, здійснюється на підставі результатів поточного і підсумкового контролю знань (іспиту).

Іспити проводяться у формі виконання письмових екзаменаційних завдань.

На іспит виносяться вузлові питання, тести, типові та комплексні задачі, ситуації, завдання, що потребують творчої відповіді та уміння систематизувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань тощо.

Перелік питань, що охоплюють зміст програми дисципліни, структуру екзаменаційного білета та орієнтований зміст екзаменаційних завдань, критерії їх оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку семестру.

Екзаменаційний білет включає теоретичні і практичні завдання та може містити до 4 завдань, кожне з яких оцінюється у балах.

За обґрунтованою пропозицією кафедри до екзаменаційного білета може бути включена інша кількість завдань та визначений окремий порядок їх оцінювання.

Порядок оформлення та затвердження екзаменаційних матеріалів кафедрами визначено у «Методичних рекомендаціях щодо розробки матеріалів до проведення семестрового контролю (для викладачів академії)» Дніпропетровськ: ДДФА, 2007.

Порядок ліквідації академічної заборгованості студентів

Академічна заборгованість з певної навчальної дисципліни виникає в разі одержання студентом незадовільного балу за результатами підсумкового оцінювання. 

Студенти, які не з'явилися на екзамен без поважних причин, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку і мають академічну заборгованість. Рівень знань таких студентів оцінюється тільки за результатами поточного контролю.

Порядок ліквідації академічної заборгованості студентів з іспиту

Студенти, які набрали за результатами поточного і підсумкового контролю від 20 до 49 балів, після належної підготовки повинні повторно складати іспит: за денною формою навчання - протягом перших двох тижнів наступного семестру, за заочною формою навчання - протягом місяця з початку наступного семестру.

Перескладання іспиту з дисципліни дозволяється двічі (другий раз – комісії, яка призначається розпорядженням декана факультету), але якщо студент не пересклав іспит двічі, то він зобов'язаний повторно вивчити дисципліну і знову скласти іспит (востаннє).

Студенти, які набрали за результатами поточного і підсумкового контролю від 0 до 19 балів зобов'язані написати заяву на ім’я ректора академії на повторне вивчення дисципліни за денною або заочною формою навчання на своєму чи іншому факультеті, укласти відповідний договір й у подальшому  скласти іспит.

Порядок ліквідації академічної заборгованості студентів

з підсумкового модульного контролю (ПМК)

Студенти, які набрали за результатами поточного контролю від 0 до        19 балів зобов'язані написати заяву на ім’я ректора академії на повторне вивчення дисципліни за денною або заочною формою навчання на своєму чи іншому факультеті та укласти відповідний договір. Для студентів 4 курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» дозволяється написати заяву на індивідуально-консультаційну роботу з викладачем і, згідно направлення деканату, відвідувати консультації викладача, отримувати та здавати виконані завдання, модульні контрольні роботи тощо, набрати бали поточної успішності та в кінці семестру за графіком, затвердженим деканом, отримати підсумковий модульний контроль.

Студенти, які набрали за результатами поточного контролю від 20 до      49 балів, мають право написати заяву на індивідуально-консультаційну роботу      з викладачем, згідно направлення деканату, відвідувати консультації викладача, отримувати та здавати виконані завдання, модульні контрольні роботи тощо, набрати бали поточної успішності та в кінці семестру за графіком, затвердженим деканом, отримати підсумковий модульний контроль.

Терміни ліквідації академічної заборгованості студентів

Дисципліни «Політична економія», «Математика для економістів», «Інформатика» для напряму підготовки «Економіка і підприємництво»                 є фундаментальними для вивчення інших навчальних дисциплін, тому студенти зобов'язані ліквідувати академічну заборгованість з цих дисциплін до 3 курсу. Академічну заборгованість з інших дисциплін студенти мають право ліквідувати до закінчення навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

Відрахування студентів з академії за академічну заборгованість.

Студенти, які одержали під час сесії більше двох академічних заборгованостей та у випадках накопичення більше двох академічних заборгованостей, відраховуються з академії за поданням проректора з науково-педагогічної роботи та рішенням ректора, за погодженням з органом студентського самоврядування факультету.

Студенти, які не ліквідували академічну заборгованість до третього курсу з дисциплін «Політична економія», «Математика для економістів», «Інформатика»,  відраховуються з вищого навчального закладу.

Студенти, які не ліквідували академічну заборгованість з інших дисциплін до закінчення навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», відраховуються з академії та отримують довідку встановленого зразка.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання

Загальний порядок переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання зазначений у «Положенні про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів», затвердженого Міністерством освіти України від 15.07.1996 р. № 245.

При переведенні студент додатково додає до заяви копію договору про навчання в попередньому навчальному закладі, академічну довідку за весь період навчання, з обов'язковим зазначенням назв дисциплін, загальної кількості годин, залікових кредитів, передбачених на їх вивчення та форм контролю.

При позитивному розгляді ректором заяви, деканат проводить перезарахування результатів навчання з дисциплін шляхом порівняння кількості залікових кредитів і обсягу змістових модулів та визначає академічну різницю, яка не повинна перевищувати, як правило, 10 навчальних дисциплін.

Відрахування студента за академічну неуспішність (п. 5.4.) здійснюється у випадках невиконання студентом індивідуального навчального плану, не зарахованих результатів семестрових контролів більше ніж з двох дисциплін або у зв'язку з неможливістю сформувати студентом індивідуального навчального плану на наступний навчальний рік внаслідок не зарахування йому запланованих до вивчення дисциплін та обмежень, накладених структурно-логічною схемою підготовки, а також за порушення умов договору про підготовку фахівця.

Студент може взяти перерву у навчанні (академічну відпустку, повторний курс), згідно з порядком надання академічної відпустки та повторного курсу навчання, зазначеного у «Положенні про академічні відпустки та повторне навчання у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерством освіти України від 06.06.1996 р. № 191.

Стипендіальне забезпечення студентів

Стипендіальне забезпечення студентів здійснюється за підсумками виконання індивідуального навчального плану, виходячи з основних положень «Порядку призначення і виплати стипендій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 р. № 882 «Питання стипендіального забезпечення» (із змінами і доповненнями), та на підставі «Положення про стипендіальне забезпечення студентів денної форми навчання академії», затвердженого наказом ректора академії від 07.04.2006 р. № 330 с.

При цьому, в умовах впровадження КМСОНП при призначенні стипендій студентам враховуються результати семестрового контролю знань студентів лише з тих дисциплін, вивчення яких завершується підсумковим контролем       у поточному семестрі. Але стипендія не призначається у випадку, якщо студент набрав менше ніж 40 балів з дисципліни, вивчення якої продовжується у наступному семестрі.

В разі перевищення граничного терміну навчання за програмою певного освітньо-кваліфікаційного рівня студентами, які навчаються за державним замовленням, стипендія не виплачується у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету цього етапу навчання.

Навчальне навантаження студентів

В академії запроваджено облік трудомісткості навчальної роботи студентів у кредитах ECTS.

Ціна кредиту ECTS становить 36 академічних годин.

На навчальний рік відводиться 60 кредитів.

Обліковими одиницями навчального часу студента також є академічна година, навчальні день, тиждень, семестр, курс, рік.

Академічна година — мінімальна облікова одиниця, яка служить основою для планування та обліку таких видів занять, як лекції, семінарські, практичні заняття. Тривалість академічної години становить 45 хв.              Дві академічні години утворюють пару академічних годин. Зміна тривалості академічної години зазвичай не допускається, проте в разі проведення пари без перерви її тривалість може змінюватись, але має становити не менше 80 хв.

Для планування та обліку решти видів навчальних занять використовується астрономічна година (60 хв.).

Навчальний день — складова частина навчального часу студента тривалістю не більше 9 академічних годин.

Навчальний тиждень — складова частина навчального часу студента тривалістю не більше 54 академічних годин (1,5 кредиту ECTS).

Навчальний семестр —. складова навчального часу студента, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом. Як правило, вона становить 17—18 тижнів, на випускних курсах окремі семестри можуть бути меншими або більшими.

Навчальний курс — завершений період навчання студента протягом навчального року. Тривалість перебування студента на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул.                В академії сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, становить 11 тижнів (2 тижні — зимові, 9 тижнів — літні).

Закінчення навчання студентами на конкретному курсі оформляється наказом «Про переведення на наступний курс навчання».

Навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня      і складається для студентів з навчальних днів теоретичного навчання (навчальні заняття), днів проведення екзаменаційних сесій, практик, державної атестації, вихідних та святкових днів, канікул.

Основні види навчальної діяльності студентів та їх тривалість визначаються графіком навчального процесу на підставі робочих навчальних планів підготовки фахівців за відповідними спеціальностями. Вказаний графік складається навчальним відділом на навчальний рік і затверджується ректором академії.

Навчальне заняття в академії триває дві академічні години і проводяться за розкладом, який складається на навчальний семестр. Розклад має забезпечити виконання робочого навчального плану в повному обсязі щодо проведення навчальних занять.

Відвідування студентами всіх видів навчальних занять в академії є, як правило, обов'язковим.

Забороняється відволікати студентів від навчальних занять та контрольних заходів за розкладом, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

ЛЕКЦІЯ № 4

ТЕМА: Бібліотека вищого навчального закладу і правила користування її фондами.

  1.  Загальні відомості про бібліотеку вищого навчального закладу.

Бібліотека –(від грец. "biblion"- книга, "theke"- склад ) - заклад, який організує     загальне користування друкованими матеріалами.

 Бібліотека є структурним підрозділом академії, який забезпечує літературою та інформацією навчально-виховний та науковий процес вищого навчального закладу. У своїй діяльності бібліотека керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про національну програму інформатизації", підзаконними нормативно-правовими актами, Статутом академії, Стратегічним планом розвитку Дніпропетровської державної фінансової академії в 2004-2009 рр.; Правилами внутрішнього розпорядку академії та цим положенням Своєю діяльністю бібліотека сприяє реалізації державної політики у галузі освіти і культури, дотримуючись принципів гуманізму і демократизму, пріоритету загальнолюдських цінностей і моралі.

Вищий навчальний заклад забезпечує правові, організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування бібліотеки, зокрема, належне зберігання, використання і поповнення її фондів, комп'ютеризацію та технічне оснащення бібліотеки.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

Забезпечення повного, якісного і оперативного бібліотечно-бібліографічного та інформаційного обслуговування студентів, аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників, працівників академії згідно з їх інформаційними запитами на основі широкого доступу до бібліотечних та інформаційних ресурсів (згідно з правилами користування бібліотекою).

Формування бібліотечного фонду відповідно профілю навчального закладу та інформаційних потреб усіх категорій читачів.

Сприяння вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадянського обов’язку та відкритої до інтелектуального і творчого розвитку.

Пропагування та розкриття за допомогою всіх бібліотечно - інформаційних засобів змісту загальнолюдських цінностей, культурно-історичної, духовної та наукової спадщини, ідеї національного державотворення.

Розширення номенклатури бібліотечно - інформаційних послуг, удосконалення традиційних і впровадження нових бібліотечних форм і методів роботи на основі новітніх інформаційних технологій та комп'ютеризації інформаційно-бібліотечних процесів.

 Створення електронних баз даних, організація та ведення довідково-бібліографічного апарату з використанням як традиційних, так і новітніх інформаційних технологій.

Виховання інформаційної культури користувачів, прищеплення їм навичок роботи з інформаційними ресурсами як на традиційних, так і на електронних носіях.

Координація та кооперація діяльності бібліотеки зі структурними підрозділами та кафедрами факультетів академії, співпраця та взаємодія з бібліотеками інших систем і відомств.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

Бібліотека:

Здійснює інформаційне та бібліотечно-бібліографічне обслуговування користувачів.

Організовує диференційне (індивідуальне та групове) обслуговування користувачів на абонементі та в читальному залі.

Безкоштовно надає користувачам бібліотеки основні бібліотечні послуги.

Вивчає інформаційні потреби та здійснює оперативне забезпечення інформаційних запитів науковців та студентів академії, використовуючи різні форми і методи форми і методи індивідуального, групового і масового інформування (в тому числі складає інформаційний бюлетень нових надходжень).

Укладає і готує до видання списки літератури, створює електронні бази даних на допомогу науковій та навчально-виховній роботі академії, виконує всі види бібліотечних довідок, проводить бібліографічні огляди, організовує книжкові виставки.

Організовує для студентів заняття з основ інформаційної культури, бібліотекознавства та бібліографії. Пропагує бібліотечно-бібліографічні знання шляхом проведення індивідуальних бесід, консультацій.

Надає користувачам додаткові платні послуги згідно з чинним законодавством.

Формує бібліотечні фонди згідно з навчальними планами, програмами та тематикою наукових досліджень академії шляхом придбання наукової, навчальної, довідкової, художньої літератури, періодичних, аудіо-, відео- видань, СD-, DVD- дисків та електронних баз даних, вироблених як в Україні, так і закордоном.

Здійснює організацію, раціональне розміщення та облік основних і підсобних бібліотечних фондів, їх зберігання, реставрацію, консервацію, копіювання та оцифровування.

Систематично аналізує використання бібліотечних фондів з метою їх оптимізації.

Вилучає з бібліотечних фондів документи, що втратили актуальність, наукову та виробничу цінність, зношені, дефектні та дублетні примірники згідно з діючими законодавчими актами. Вилучення документів за ідеологічними чи політичними ознаками забороняється.

Створює і веде систему бібліотечних каталогів, бібліографічних картотек та БД на традиційних і електронних носіях інформації з метою багатоаспектного розкриття бібліотечно - інформаційних ресурсів.

Проводить роботу з пропаганди та розкриття бібліотечно - інформаційних ресурсів як традиційними методами, так і з застосуванням комп'ютерних технологій.

Спільно з викладачами відповідальними за виховну роботу у академії проводить читацькі конференції, літературні та музикальні вечори, диспути, години куратора, інші масові заходи.

Проводить господарську діяльність, спрямовану на поліпшення умов праці користувачів та працівників бібліотеки на основі даних повноважень.

Бере участь у міжнародних бібліотечних програмах та проектах.

Вивчає і впроваджує в практику роботи передовий бібліотечний досвід. Здійснює перехід на новітні бібліотечні технології.

Проводить науково-методичну роботу (аналітичну, організаційну, консультативну) з удосконалення всіх напрямків діяльності бібліотеки.

Забезпечує безперервну освіту, підвищення професійного, загальноосвітнього та культурного рівня працівників бібліотеки.

  1.  Правила користування бібліотечними фондами.

Користувачі мають право отримувати в тимчасове користування наукову, навчальну, художню, довідкову, методичну літературу на абонементі та в читальному залі, користуватись всіма  видами довідково - бібліографічного обслуговування, іншими послугами, що надаються бібліотекою; брати участь в читацьких конференціях, літературно-музичних вечорах, диспутах та інших заходах, що проводить бібліотека.

Для запису в бібліотеку необхідно подати студентський квиток.

На підставі поданого документу користувачу бібліотеки видається читацький квиток, заповнюється читацький формуляр.

Передавати читацький квиток іншим особам заборонено.

Втрата читацького квитка не знімає відповідальності за всю літературу, що під нього взято.

 При втраті читацького квитка користувач бібліотеки отримує дублікат, сплативши його вартість згідно з додатком 2 до наказу Дніпропетровського державного фінансово- економічного інституту «Про затвердження тарифів та порядку надання  платних послуг в інституті» від 15.09.2004р.

Перед записом в бібліотеку користувач бібліотеки повинен ознайомитись з правилами користування бібліотекою і підтвердити своє зобов'язання їх неодмінного виконання підписом на читацькому квитку чи в читацькому формулярі.

Навчальна література  видається на абонемент на семестр або на навчальний рік в кількості, що відповідає навчальним планам і програмам.

Рідкісні та цінні видання, альбоми, атласи, енциклопедії, інші довідкові видання, а також поодинокі примірники, книжки підвищеного попиту видаються лише в читальному залі.

Періодичні видання за межі читального залу не виносяться.

Бібліотекар має право продовжити термін користування літературою на прохання користувач бібліотеки, якщо на неї немає попиту з боку інших користувачів.

Для одержання літератури користувач бібліотеки подає читацький квиток, розписується у читацькому формулярі за кожний одержаний примірник. Книжковий формуляр засвідчує факт та дату видачі читачу літератури. Повернення літератури засвідчується підписом бібліотекаря у читацькому формулярі.

Користувачі зобов'язані дбайливо ставитись до книжок та інших творів друку, одержаних із фондів бібліотеки, повертати їх у встановлені терміни, не виносити із приміщення бібліотеки літературу читального залу; не робити в ній ніяких поміток, не виривати і не загинати сторінки; не виймати картки з каталогів та картотек; не порушувати розстановку фондів.

При отриманні літератури користувач бібліотеки має ретельно передивитись її і, якщо виявить якісь дефекти, - повідомити бібліотекаря, який зобов'язаний зробити на виданні відповідні службові позначки.

Користувачі, що завдали бібліотечному фонду збитків, несуть матеріальну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

 Користувачі що втратили книжки з бібліотечного фонду, або завдали їм непоправної шкоди, повинні замінити їх відповідно такими ж або визнаними   бібліотекою рівноцінними. Грошова компенсація встановлюється по ринкових цінах, що діють на день розрахунку. При втраті особливо цінних для бібліотеки видань, якщо номінальна вартість втраченої (пошкодженої) літератури значно нижче фактичної, спосіб розрахунку та його кратність визначається бібліотекою окремо за кожне видання в залежності від його цінності, або по цінах, що визначені каталогами-прейскурантами на закупівлю і продаж букіністичних, антикварних, інших видань та умови застосування цих цін.

Вартість пошкоджених чи загублених книжок та інших матеріалів визначається за цінами, що вказані в облікових документах бібліотеки з урахуванням подальшої індексації вартості їх фондів.

Заміна втраченої чи пошкодженої користувачами бібліотеки літератури фіксується у книзі обліку літератури, загубленої користувачами, і тієї, що прийнята замість неї і підтверджується підписами користувача бібліотеки і бібліотекаря, що приймає заміну.

До початку літніх канікул викладачі, студенти повинні повернути до бібліотеки книжки та інші отримані матеріали.

На початку кожного навчального року користувач бібліотеки повинен перереєструватись, пред'явити всю літературу, що значиться за ним та продовжити (при потребі) термін користування нею.

Користувачі, що закінчили вищий навчальний заклад, повинні до отримання диплому повністю розрахуватись з бібліотекою і підписати обхідний лист.

Користувачі повинні додержуватись тиші в читальному залі.

За порушення правил користування бібліотекою користувач бібліотеки позбавляється права користування бібліотекою на відповідний період.

За винесення літератури із читального залу у користувача бібліотеки вилучається читацький квиток строком на один місяць. користувач бібліотеки позбавляється права користуватися бібліотекою.

Користувачі, які за попередній навчальний семестр не повернули до бібліотеки підручники та навчально – методичні посібники, позбавляються права користуватися бібліотекою.

У м. Дніпропетровську створена розвинута система бібліотека різних типів, у яких можна знайти будь-яку літературу (Таблиця 1).

Таблиця 1.

Бібліотеки м. Дніпропетровська

Назва бібліотеки

Адреси, телефони

Обласна наукова

бібліотека:

Читацька зала

Каталоги

Internet

Вул. Ю. Савченко, 10

тел. 42-15-04

42-15-68

42-66-82

ж/м Клочко, вул. Байкальська, 78

Центральна міська бібліотека

вул. Леніна, 23

тел.. 45-05-57

Центральна науково-технічна бібліотека

тел. 46-12-91

Обласна бібліотека для дітей та юнацтва

вул. Комсомольська, 60.

Бібліотека ДНУ

вул. Гагаріна, 72.

Бібліотека Агроуніверситету

вул. Ворошилова, 25.

ЛЕКЦІЯ №5

ТЕМА: Студентське самоврядування як невід'ємна складова демократизації вищої школи.

  1.  Структура і організація роботи органів студентського самоврядування вищого навчального закладу.

На сьогоднішній день права і обов’язки студентів вищих навчальних закладів України закріплюються в таких основних нормативно-правових актах:

Закони України:

1. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ;

2. Закон України “Про вищу освіту” від 17 січні 2002 року № 2984-ІІ

Постанови Кабінету Міністрів України:

1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад” від 5 вересня 1996 року № 1074;

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському й приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України” від 5 квітня 1999 року № 541;

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про документи про освіту та вчені звання” від 12 листопада 1997 року № 1260;

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів” від 8 серпня 2001 року № 950;

Міністерство освіти і науки України:

1. Наказ Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти” від 15 липня 1996 року № 245;

2. Наказ Міністерства науки і освіти України “Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах і установах Міністерства освіти і науки України і затвердження заходів щодо проведення антинікотинової інформаційно-освітньої та профілактичної роботи серед дітей, учнівської та студентської молоді” від 8 листопада 2004 року № 855;

3. Наказ Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України” від 8 квітня 1993 року № 93.

Ознайомившись з цими документами, ти сміливо можеш братись до роботи.

Кілька порад по створенню ОСС, якщо їх у твоєму вузі ще немає. Ти - студент, який має на меті створити студентське самоврядування. В першу чергу тобі знадобляться:

- група дійовиків, що мають одну мету;

- нормативно-правові акти;

- навички лідерства;

- приклади положень про студентське самоврядування;

- консультант і консультації студентського лідера, того, хто займається СС вже більше року.

Далі твоя команда має зробити такі кроки по реалізації своєї мети:

1) Організуйте конференцію з питань розвитку СС і створіть на ній ініціативну групу зі створення ОСС або реформування старого й недійового.

2) Роздайте кожному в ініціативній групі напрям діяльності, наприклад, може бути така структура ініціативної групи:

- керівник ініціативної групи, який визначає стратегічно, що робити у певному ОСС;

- заступник керівника, який виконує всі технічні моменти і є правою рукою керівника;

- секретар, який буде вести ділову документацію, розсилати листи, відповідати на телефонні дзвінки;

- прес-секретар та піар-менеджер, які висвітлюватимуть події перед студентами (вони сформують Ваше «лице»).

Самоврядування в академії – це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами і здійснюється студентами відповідно до мети і завдання, що стоять перед студентськими колективами.

У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України, Статутом академії та цим Положенням, користуються допомогою і підтримкою адміністрації та профспілкового комітету академії. Положення про організацію діяльності студентського самоврядування в академії затверджується конференцією колективу студентів як вищим органом студентського самоврядування академії, конференцією трудового колективу академії та наказом ректора академії.

Перелік питань, що належить до компетенції органів студентського самоврядування, узгоджується з керівництвом академії.

Органи студентського самоврядування не залежать від релігійних об'єднань, політичних партій та рухів.

Структура і організація роботи органів студентського самоврядування

1. Студентське самоврядування академії здійснюється на рівні академії, факультету, академічної групи, гуртожитку.

2. Вищим органом студентського самоврядування академії є конференція колективу студентів навчального закладу.

2.1. Конференція колективу студентів академії:

Визначає структуру органів студентського самоврядування академії.

Затверджує Положення про студентське самоврядування академії.

Обирає виконавчий орган студентського самоврядування академії, визначає його структуру, термін повноважень.

Розглядає найважливіші питання життєдіяльності студентів, обумовлені основними напрями діяльності студентського самоврядування.

Розглядає договір між керівництвом академії, профспілковою організацією та органами студентського самоврядування.

Заслуховує звіти виконавчих органів студентського самоврядування академії, факультетів, гуртожитку.

2.3. Конференція колективу студентів академії проводиться не рідше одного разу на рік і вважається правомірною, якщо на ній присутні не менше 2/3 обраних делегатів. Конференція колективу студентів академії приймає рішення більшістю голосів її делегатів. Робота конференції фіксується протоколом, що підписується головою конференції та секретарем. Робочий орган конференції (голова конференції, заступник голови, секретаріат, рахункова комісія) обирається з числа делегатів конференції більшістю голосів її делегатів. Делегати конференції колективу студентів академії обираються на конференціях колективів студентів факультетів, колективу студентів – мешканців гуртожитку, а також на загальних зборах колективів студентів академічних груп.

2.4. До участі в роботі конференції з правом дорадчого голосу запрошується ректор академії, проректори за основними напрямами діяльності, декани денних факультетів, завідувач гуртожитку, вихователь гуртожитку, завідувачі кафедр, голова профспілкової організації.

2.5. Рішення конференції є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування та студентами академії.

3. Виконавчим органом студентського самоврядування академії є студентська рада самоврядування академії.

3.1. Студентська рада самоврядування академії обирає голову ради, секретаря ради, прес–центр ради, заступників голови ради, формує склад комітетів ради за основними напрямами діяльності органів студентського самоврядування академії.

3.2. В складі студентської ради академії формуються комітети:

- з навчальної роботи (сектор з організаційної роботи, сектор з навчальної роботи);

- з наукової роботи (сектор з наукової роботи, сектор з міжнародних зв’язків);

- з виховної роботи (сектор з культурно – масової роботи, сектор з трудового виховання, сектор зі спортивно – оздоровчої роботи);

- з захисту прав студентів (сектор по роботі з адміністрацією академії, сектор по роботі зі студентами);

- з соціально – побутової роботи (сектор з соціальної роботи, сектор з побутової роботи).

У випадку необхідності у складі студентської ради академії можуть формуватися інші комітети та сектори.

3.3. Засідання студентської ради самоврядування академії проводяться не рідше одного разу на семестр.

3.4. Робота студентської ради самоврядування академії здійснюється відповідно до плану роботи на навчальний рік, якій узгоджується з ректором академії, проректорами за основними напрямами діяльності академії, головою профспілкової організації та затверджується на засіданні студентської ради самоврядування академії.

3.5. Робота студентської ради самоврядування академії вважається правомірною, якщо на засіданні ради присутні не менше 2/3 її членів.

3.6. Рішення студентської ради самоврядування академії приймаються більшістю голосів її членів.

3.7. Засідання студентської ради самоврядування академії фіксується протоколом, що підписується головою та секретарем ради.

3.8. Рішення студентської ради самоврядування академії доводяться до відома ректора академії, проректорів за основними напрямами діяльності академії, голови профспілкової організації академії, студентських рад самоврядування факультетів, академічних груп, гуртожитку та студентів.

3.9. Рішення студентської ради самоврядування академії є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування та студентами академії.

3.10. Голова студентської ради академії може запрошувати представників адміністрації академії для участі в роботі засідання ради.

3.11. В роботі засідання студентської ради самоврядування академії можуть брати участь ректор, проректори за основними напрямами діяльності академії з правом дорадчого голосу.

4. ВИЩИМ ОРГАНОМ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ФАКУЛЬТЕТУ Є КОНФЕРЕНЦІЯ КОЛЕКТИВУ СТУДЕНТІВ АКАДЕМІЇ.

4.1. Конференція колективу студентів факультету:

Розглядає проекти структури органів студентського самоврядування академії, Положення про студентське самоврядування академії та надає пропозиції студентській раді самоврядування академії щодо внесення змін до цих документів.

Обирає делегатів на конференцію колективу студентів академії із числа студентів факультету.

Обирає виконавчий орган студентського самоврядування  факультету, визначає його структуру та термін повноважень.

Розглядає найважливіші питання життєдіяльності студентів, обумовлені основними напрямами діяльності студентського самоврядування.

Розглядає проект договору між керівництвом академії, профспілкою організацією та органами студентського самоврядування.

Заслуховує звіти виконавчих органів студентського самоврядування факультету та академічних груп.

4.2. Конференція колективу студентів факультету проводиться не рідше одного разу на рік, вважається правомірною, якщо на ній присутні не менше 2/3 обраних делегатів. Конференція колективу студентів факультету приймає рішення більшістю голосів її делегатів. Робота конференції фіксується протоколом, що підписується головою конференції та секретарем. Робочий орган конференції (голова конференції, заступник голови, секретаріат, рахункова комісія) обирається з числа делегатів конференції більшістю голосів. Делегати конференції колективу студентів факультету обираються на загальних зборах колективів студентів академічних груп.

4.3. До участі в роботі конференції з правом дорадчого голосу запрошуються декан факультету, завідувачі кафедр, куратори академічних груп.

4.4. Рішення конференції є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування факультету, академічних груп та студентів факультету.

5. ВИКОНАВЧИМ ОРГАНОМ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ФАКУЛЬТЕТУ Є СТУДЕНТСЬКА РАДА САМОВРЯДУВАННЯ ФАКУЛЬТЕТУ.

5.1. Студентська рада самоврядування факультету обирає голову ради, секретаря ради, прес–центр ради, заступників голови ради, формує склад комітетів ради за основними напрямами діяльності органів студентського самоврядування факультету.

5.2. В складі студентської ради самоврядування факультету формуються комітети:

- з навчальної роботи (сектор з організаційної роботи, сектор з навчальної роботи);

- з виховної роботи (сектор з культурно – масової роботи, сектор з трудового виховання, сектор зі спортивно – оздоровчої роботи);

- з захисту прав студентів (сектор по роботі з адміністрацією академії, сектор по роботі зі студентами);

- з соціально – побутової роботи (сектор з соціальної роботи, сектор з побутової роботи).

У випадку необхідності у складі студентської ради факультету можуть формуватися інші комітети та сектори.

5.3. Засідання студентської ради самоврядування факультету проводяться не рідше одного разу на два місяці.

5.4. Робота студентської ради самоврядування факультету здійснюється відповідно до плану роботи на навчальний рік, який узгоджується з деканом факультету.

5.5. Робота студентської ради самоврядування факультету вважається правомірною, якщо на засідання ради присутні не менше 2/3 її членів.

5.6. Рішення студентської ради самоврядування факультету приймаються більшістю голосів її членів.

5.7. Засідання студентської ради самоврядування факультету фіксується протоколом, що підписується головою та секретарем ради.

5.8. Рішення студентської ради самоврядування факультету доводяться до відома декана факультету, студентських рад самоврядування академії, академічних груп, гуртожитку та студентів факультету.

5.9. Рішення студентської ради самоврядування факультету є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування факультету, академічних груп та студентів факультету.

5.10. Голова студентської ради самоврядування факультету може запрошувати представників адміністрації академії для участі в роботі засідання ради.

5.11. В роботі засідання студентської ради самоврядування факультету можуть брати участь ректор, проректори за основними напрямами діяльності академії, декан факультету з правом дорадчого голосу.

6. ВИЩИМ ОРГАНОМ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ Є ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ КОЛЕКТИВУ СТУДЕНТІВ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ.

6.1. Загальні збори колективу студентів академічної групи:

Розглядають проекти структури органів студентського самоврядування академії, Положення про студентське самоврядування академії та надають пропозиції органам студентського самоврядування факультету щодо внесення змін до цих документів.

Обирають делегатів на конференцію колективу студентів академії із числа студентів факультету та академії.

Обирають виконавчий орган студентського самоврядування  академічної групи, визначають його структуру та термін повноважень.

Розглядають найважливіші питання життєдіяльності студентів, обумовлені основними напрямами діяльності студентського самоврядування.

Заслуховують звіти виконавчих органів студентського самоврядування академічної групи.

6.2. Загальні збори колективу студентів академічної групи проводяться не рідше одного разу на семестр, вважаються правомірними, якщо на них присутні не менше 2/3 студентів академічної групи. Загальні збори колективу студентів академії приймають рішення більшістю голосів. Робота загальних зборів фіксується протоколом, що підписується головою загальних зборів та секретарем. Робочий орган загальних зборів (голова зборів, заступник голови, секретар, рахункова комісія) обирається з числа студентів академічної групи більшістю голосів.

6.3. До участі в роботі загальних зборів колективу студентів академічної групи з правом дорадчого голосу запрошується куратор академічної групи.

6.4. Рішення загальних зборів колективу студентів академічної групи є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування та студентів академічної групи.

7. ВИКОНАВЧИМ ОРГАНОМ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ Є СТУДЕНТСЬКА РАДА САМОВРЯДУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ.

7.1. Студентська рада самоврядування академічної групи обирає голову ради, секретаря ради, керівників секторів, формує склад секторів ради за основними напрямами діяльності органів студентського самоврядування академічної групи.

7.2. В складі студентської ради самоврядування академічної групи формуються сектори:

- з організаційної та навчальної роботи;

- з культурно – масової роботи;

- з трудового виховання;

- зі спортивно – оздоровчої роботи;

- з захисту прав студентів;

- з соціальної роботи.

У випадку необхідності у складі студентської ради самоврядування академічної групи можуть формуватися інші сектори.

7.3. Засідання студентської ради самоврядування академічної групи проводяться не менше одного разу на місяць.

7.4. Робота студентської ради самоврядування академічної групи здійснюється відповідно до плану роботи на навчальний рік, який узгоджується з куратором академічної групи.

7.5. Робота студентської ради самоврядування академічної групи вважається правомірною, якщо на засідання ради присутні не менше 2/3 її членів.

7.6. Рішення студентської ради самоврядування академічної групи приймаються більшістю голосів її членів.

7.7. Засідання студентської ради самоврядування академічної групи фіксується протоколом, що підписується головою та секретарем ради.

7.8. Рішення студентської ради самоврядування академічної групи доводяться до відома декана факультету, куратора академічної групи, студентської ради самоврядування факультету, студентів академічної групи.

7.9. Рішення студентської ради самоврядування академічної групи є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування та студентів академічної групи.

7.10. Голова студентської ради самоврядування академічної групи може запрошувати представників адміністрації академії для участі в роботі засідання ради.

7.11. В роботі засідання студентської ради самоврядування академічної групи можуть приймати участь ректор, проректори за основними напрямами діяльності академії, декан факультету, куратор академічної групи з правом дорадчого голосу.

8. Вищим органом студентського самоврядування у гуртожитку є конференція колективу студентів – мешканців гуртожитку.

8.1. Конференція колективу студентів – мешканців гуртожитку:

Розглядає проекти структури органів студентського самоврядування академії, Положення про студентське самоврядування академії та надає пропозиції студентській раді самоврядування академії щодо внесення змін до цих документів.

Обирає делегатів на конференцію колективу студентів академії із числа студентів - мешканців гуртожитку.

Обирає виконавчий орган студентського самоврядування  гуртожитку, визначає його структуру та термін повноважень.

Розглядає найважливіші питання життєдіяльності студентів – мешканців гуртожитку, обумовлені основними напрямами діяльності студентського самоврядування.

Розглядає проект договору між керівництвом академії, профспілкою організацією та органами студентського самоврядування.

Заслуховує звіти виконавчих органів студентського самоврядування гуртожитку.

8.2. Конференція колективу студентів – мешканців гуртожитку проводиться не рідше одного разу на рік, вважається правомірною, якщо на ній присутні не менше 2/3 обраних делегатів. Конференція колективу студентів – мешканців гуртожитку приймає рішення більшістю голосів її делегатів. Робота конференції фіксується протоколом, що підписується головою конференції та секретарем. Робочий орган конференції (голова конференції, заступник голови, секретаріат, рахункова комісія) обирається з числа делегатів конференції більшістю голосів її делегатів. Делегати конференції колективу студентів – мешканців гуртожитку  обираються на загальних зборах колективів студентів – мешканців поверхів гуртожитку.

8.3. До участі у роботі конференції з правом дорадчого голосу запрошуються ректор академії, проректори за основними напрямами діяльності академії, завідувач та вихователь гуртожитку.

8.4. Рішення конференції є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування гуртожитку та студентів – мешканців гуртожитку.

9. Виконавчим органом студентського самоврядування гуртожитку є студентська рада самоврядування гуртожитку.

9.1. Студентська рада самоврядування гуртожитку обирає голову ради, заступників голови ради, секретаря ради, прес – центр ради, формує склад комітетів ради за основними напрямами діяльності органів студентського самоврядування гуртожитку.

9.2. В складі студентської ради самоврядування гуртожитку формуються комітети:

- з житлово – побутової роботи;

- з виховної роботи;

- з санітарно – гігієнічної роботи;

- з фізкультурно – оздоровчої роботи;

- з громадського порядку.

У разі необхідності у складі студентської ради самоврядування гуртожитку можуть формуватися інші комітети та сектори.

9.3. Засідання студентської ради самоврядування гуртожитку проводяться не рідше одного разу на два місяці.

9.4. Робота студентської ради самоврядування гуртожитку здійснюється відповідно до плану роботи на навчальний рік, який узгоджується з проректором з питань гуманітарної освіти та виховання.

9.5. Робота студентської ради самоврядування гуртожитку вважається правомірною, якщо на засідання ради присутні не менше 2/3 її членів.

9.6. Рішення студентської ради самоврядування гуртожитку приймаються більшістю голосів її членів.

9.7. Засідання студентської ради самоврядування гуртожитку фіксуються протоколом, що підписується головою та секретарем ради.

9.8. Рішення студентської ради самоврядування гуртожитку доводяться до відома ректора, проректора з питань гуманітарної освіти та виховання, завідувача гуртожитку, вихователя гуртожитку, студентської ради самоврядування академії, студентів – мешканців гуртожитку.

9.9. Рішення студентської ради самоврядування гуртожитку є обов’язковим для виконання органами студентського самоврядування гуртожитку, студентами – мешканцями гуртожитку.

9.10. Голова студентської ради самоврядування гуртожитку може запрошувати представників адміністрації академії для участі в роботі засідання ради.

9.11. В роботі засідання студентської ради самоврядування гуртожитку  можуть приймати участь ректор, проректори за основними напрямами діяльності академії, завідувач гуртожитку, вихователь гуртожитку з правом дорадчого голосу.

2. Основні завдання та функції ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1. Основними завданнями та функціями студентської ради самоврядування академії є:

  •  Забезпечення і захист прав та інтересів студентів, що навчаються в академії.
  •  Забезпечення дотримання вимог щодо виконання студентами своїх обов’язків згідно з Положенням про вищий навчальний заклад, Статутом академії та Правилами внутрішнього розпорядку.
  •  Застосування заходів до порушників Положення про вищий навчальний заклад, Статуту академії та Правил внутрішнього розпорядку в академії, розгляд питань про застосування до порушників дисциплінарних заходів.
  •  Сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів.
  •  Проведення аналізу успішності студентів та дотримання ними учбової дисципліни.
  •  Сприяння створенню необхідних умов для проживання і відпочинку студентів.
  •  Сприяння створенню різноманітних студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами.
  •  Організація співробітництва зі студентами інших закладів освіти і молодіжними організаціями.
  •  Безпосередня участь у реалізації державної молодіжної політики.
  •  Сприяння проведенню серед студентів соціологічних опитувань та досліджень.
  •  Сприяння працевлаштуванню випускників.
  •  Участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.
  •  Забезпечення інформаційно-молодіжної, правової, психологічної, фінансової допомоги студентам (спільно з відповідними службами).
  •  Забезпечення свого представництва у вченій раді академії.
  •  Надання допомоги адміністрації у залученні студентів до участі у трудовій діяльності у вільний від навчання час та у третьому трудовому семестрі.
  •  Участь у розподілі стипендіального фонду, призначенні іменних стипендій різного рівня.
  •  Залучення студентів до діяльності студентського клубу, Молодіжного центру „Славута”, інших структурних підрозділів, що забезпечують змістовне дозвілля молоді академії.
  •  Надання допомоги у проведенні вечорів відпочинку, дискотек, конкурсних та розважальних програм, днів відкритих дверей, днів випускника тощо.
  •  Організація разом із адміністрацією життєдіяльності студентського гуртожитку (через органи студентського самоврядування гуртожитку).
  •  Надання допомоги у організації спортивно-масової роботи серед молоді академії, пропаганді здорового способу життя.
  •  Забезпечення представництва у раді з питань профілактики правопорушень, надання допомоги у проведенні роботи по запобіганню правопорушень серед студентської молоді, вживанню алкоголю, наркотиків, палінню тощо.
  •  Сприяння вихованню у студентів почуття відповідальності за збереження державного майна та бережного відношення до власності академії.
  •  Участь у профорієнтаційній роботі академії.

2. Основними завданнями та функціями студентської ради самоврядування факультету є:

  •  Забезпечення і захист прав та інтересів студентів, що навчаються на факультеті.
  •  Забезпечення дотримання вимог щодо виконання студентами своїх обов’язків згідно з Положенням про вищий навчальний заклад, Статутом академії та Правилами внутрішнього розпорядку, Положенням про денний факультет.
  •  Застосування заходів до порушників Положення про вищий навчальний заклад, Статуту академії та Правил внутрішнього розпорядку в академії, розгляд питань про застосування до порушників дисциплінарних заходів.
  •  Проведення аналізу успішності студентів факультету та дотримання ними учбової дисципліни.
  •  Внесення пропозицій щодо формування переліку вибіркових дисциплін навчальних планів, графіків навчального процесу.
  •  Участь в конкурсних комісіях на кращу курсову, кращу дипломну роботу.
  •  Сприяння створенню різноманітних студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами та залученню до них студентів факультету.
  •  Сприяння проведенню серед студентів факультету соціологічних опитувань та досліджень.
  •  Сприяння працевлаштуванню випускників факультету.
  •  Участь в діяльності Ради по зв'язкам з випускниками на факультеті.
  •  Забезпечення інформаційно-молодіжної, правової, психологічної, фінансової допомоги студентам факультету (спільно з відповідними службами).
  •  Забезпечення свого представництва у вченій раді факультету.
  •  Надання допомоги декану факультету у залученні студентів до участі у трудовій діяльності у вільний від навчання час та у третьому трудовому семестрі.
  •  Залучення студентів факультету до діяльності студентського клубу, Молодіжного центру „Славута”, інших структурних підрозділів, що забезпечують змістовне дозвілля молоді академії.
  •  Надання допомоги у проведенні вечорів відпочинку, дискотек, конкурсних та розважальних програм, днів відкритих дверей, днів випускника тощо.
  •  Участь в профорієнтаційній роботі на рівні факультету.
  •  Участь в підведенні підсумків огляду-конкурсу на кращу навчальну групу факультету.
  •  Організація життєдіяльності студентського гуртожитку (через органи студентського самоврядування гуртожитку).
  •  Надання допомоги у організації спортивно-масової роботи серед студентів факультету, пропаганді здорового способу життя.
  •  Забезпечення представництва у раді з питань профілактики правопорушень, надання допомоги у проведенні роботи по запобіганню правопорушень серед студентської молоді факультету, вживанню алкоголю, наркотиків, палінню тощо.
  •  Сприяння вихованню у студентів почуття відповідальності за збереження державного майна та бережного відношення до власності академії.

3. Основними завданнями та функціями студентської ради самоврядування академічної групи є:

  •  Забезпечення дотримання і захист прав та інтересів студентів, що навчаються в академії.
  •  Забезпечення дотримання вимог щодо виконання студентами своїх обов’язків.
  •  Проведення систематичного контролю та аналізу успішності студентів академічної групи, дотримання ними учбової дисципліни.
  •  Внесення пропозицій щодо формування переліку вибіркових дисциплін навчальних планів, графіків навчального процесу.
  •  Надання допомоги студентам у формуванні вибіркової частини індивідуального навчального плану студента.
  •  Визначення строків участі студентів академічної групи у третьому трудовому семестрі.
  •  Ведення соціальних паспортів студентів академічної групи.
  •  Сприяння залученню студентів до наукової та творчої діяльності.
  •  Сприяння залученню студентів до діяльності студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами.
  •  Забезпечення інформаційної підтримки студентів щодо питань організації навчального процесу, наукової та творчої діяльності тощо.
  •  Участь у організації та проведенні загальних масових заходів.
  •  Пропаганда здорового способу життя, запобігання вчиненню студентами правопорушень, вживання ними алкоголю, наркотиків, палінню та ін.
  •  Сприяння вихованню у студентів почуття відповідальності за збереження державного майна та бережного відношення до власності академії.

4. Основними завданнями та функціями студентської ради самоврядування академічної групи є:

  •  Забезпечення і захист прав та інтересів студентів, що мешкають у гуртожитку академії.
  •  Забезпечення дотримання вимог щодо виконання студентами своїх обов’язків згідно з Положенням про вищий навчальний заклад, Статутом академії, Положенням про студентський гуртожиток та Правилами внутрішнього розпорядку.
  •  Застосування заходів до порушників Положення про вищий навчальний заклад, Статуту академії, Положення про студентський гуртожиток та Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку, розгляд питань про застосування до порушників дисциплінарних заходів.
  •  Участь у організації поселення студентів до гуртожитку, укладанні ними договорів з адміністрацією та виселенні їх.
  •  Вирішення разом з адміністрацією питань про надання студентам місця у гуртожитку або про відмову у поселенні.
  •  Сприяння створенню необхідних умов для проживання і відпочинку студентів-мешканців гуртожитку.
  •  Організація активної участі студентів-мешканців гуртожитку у проведенні ремонтних робіт у житлових приміщеннях, робіт по благоустрою території, забезпеченні зберігання і підтримки в необхідному стані приміщень, обладнання та іншого майна академії, відшкодування збитків.
  •  Організація чергування студентів та сприяння налагодженню пропускного режиму в гуртожитку.
  •  Участь у організації та проведенні оглядів-конкурсів на кращу кімнату та на кращий хол. Вирішення організаційних питань та підготовка до участі у міському конкурсі на кращий студентський гуртожиток.
  •  Сприяння створенню різноманітних студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами.
  •  Сприяння проведенню серед студентів-мешканців гуртожитку соціологічних опитувань та досліджень.
  •  Забезпечення інформаційно-молодіжної, правової, психологічної, фінансової допомогу студентам (спільно з відповідними службами).
  •  Забезпечення свого представництва у вченій раді академії.
  •  Надання допомоги адміністрації гуртожитку у залученні студентів до участі у трудовій діяльності у вільний від навчання час та у третьому трудовому семестрі.
  •  Залучає студентів до діяльності студентського клубу, Молодіжного центру „Славута”, інших структурних підрозділів, що забезпечують змістовне дозвілля молоді академії.
  •  Надання допомоги у проведенні вечорів відпочинку, дискотек, конкурсних та розважальних програм, днів відкритих дверей, днів випускника тощо. Організація чергування студентів на дискотеках.
  •  Надання допомоги у організації спортивно-масової роботи серед мешканців гуртожитку, проведенні спартакіад серед мешканців гуртожитку, пропаганді здорового способу життя.
  •  Забезпечення представництва у раді з питань профілактики правопорушень, надання допомоги у проведенні роботи по запобіганню правопорушень серед студентської молоді, вживанню алкоголю, наркотиків, палінню тощо.
  •  Сприяння вихованню у студентів почуття відповідальності за збереження державного майна та бережного відношення до власності академії, економії електроенергії, води, тепла тощо.

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1. Члени органів студентського самоврядування мають права та обов’язки, якими наділені студенти вищих навчальних закладів України згідно із законодавством та відповідно до Статуту академії.

2. Крім, викладеного члени органів студентського самоврядування мають право:

- обирати і бути обраними до будь-якого органу студентського самоврядування;

- звертатися до будь-якого органу студентського самоврядування стосовно питань, що належать до компетенції цього органу та отримувати відповідь по суті питань;

- опротестовувати будь-які дії посадових осіб, структурних підрозділів і органів студентського самоврядування, якщо вони обмежують його права чи при нуждають його гідність або ускладнюють досягнення цілей організації.

3. Ради студентського самоврядування академії факультетів, академічних груп гуртожитку мають право звертатися до адміністрації факультету та адміністрації вищого навчального закладу з пропозиціями і заявами, пов’язаними з вирішеннями, завдань передбачених основними напрямами діяльності самоврядування.

4. Члени органів студентського самоврядування повинні:

- чітко дотримуватися цього Положення.

3. Всеукраїнська студентська рада. Здобутки і перспективи розвитку.

Всеукраїнська студентська рада (ВСР) – добровільне об'єднання органів студентського самоврядування ВНЗ України, консультативно-дорадчий орган Міністерства освіти і науки України. Основним завданням Всеукраїнської студентської ради є захист прав та інтересів студентства шляхом налагодження постійного діалогу представників студентського самоврядування з органами державної влади.

29 травня 2007 року організація святкувала своє дворіччя з дня заснування. Великий шлях було пройдено організацією. Сьогодні ми – міцна самостійна рада. Разом з потужною командою ми створили дуже ефективну студентську команду на всеукраїнському рівні. Наша діяльність дає нам можливість на рівних спілкуватись з Міністерством науки і освіти, де ми маємо змогу формувати їх політику щодо студентства. Також ми співпрацюємо з іншими міністерствами, урядом України, іншими студентськими всеукраїнськими організаціями. Нас знають і на міжнародному рівні, а найголовніше, що ВСР визнають та звертаються саме студенти та органи студентського самоврядування. Ми прагнемо, щоб кожен студент знав про нас через нашу діяльність.

ВСР є кандидатом в члени ESIB – Об'єднання національних студентських союзів Європи, що дає можливості /про ЕСИБ/ Для того, щоб наші студенти здобували досвід, ми відправляємо активістів студентського самоврядування України до університетів Польщі на стажування в органах студентського самоврядування. ВСР співпрацює з Фондом Народонаселення ООН в Україні в рамках 5-ти річної програми ФН ООН. Метою співпраці є формування безпечної поведінки молоді в студентському середовищі. Також ми дуже тісно співпрацюємо з агенціями Організації Об’єднаних Націй в Україні, Британською Радою та ін. Всеукраїнська студентська рада ініціювала реалізацію Програми посилення ролі студентського самоврядування „Студентському самоврядуванню – реальні права” з метою закріплення законної участі студентства у прийнятті рішень стосовно освіти, життя студентства на всіх рівнях.

Протягом існування ВСР було сформовано постійно діючу експертну групу з розвитку нормативної бази студентського самоврядування в Україні. За період липня-листопада було зроблено чимало: розроблено Регламент Колегії ВСР, Типове положення про обласні студентські ради, Положення про комітети, комісії, експертні групи та ін. Чи не найбільшою заслугою Експертної групи є розроблення проекту змін до Закону України «Про вищу освіту» стосовно студентського самоврядування. Проект змін розроблявся протягом вересня-листопада минулого року з максимальним залученням студентства з усіх регіонів України. Епіцентром розвитку законопроекту стала Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. До обговорення було залучено ряд юристів теоретиків та практиків Академії. Враховувались думки провідних вчених.

Традиційним для ВСР стало проведення літніх та зимових таборів. Так і цієї зими було проведено Winter Camp 2007, який поєднав у собі два заходи: тренінг для обласних координаторів ВСР та виїзну зустріч Студентської ради м. Києва.

ВСР створила багато інформаційних ресурсів. Створено постійнодіючу робочу групу «СТУДРАДА.info» - це інформаційний лист, який виходить до заходів ВСР, накладом 400 екземплярів. Наприкінці минулого року було створено Інтернет-розсилку (mailing list)  для членів ВСР, яка поєднує всіх бажаючих та сайт www.vsr.in.ua.  Заплановано декілька цікавих ідей. Наприклад, зробити студентську радіо- або телевізійну програму, до якої ми могли б запрошувати активістів студентського та молодіжного руху з регіонів та м. Києва.

Прагнення до росту є в кожної людини. Потрапити до складу ВСР – це можливо! По-перше, потрібно мати бажання робити життя студентів краще, прагнути це зробити завдяки своїй діяльності. По-друге, бути активним учасником студентського самоврядування свого ВНЗ. Адже до складу Конференції ВСР входять представники ОСС ВНЗ відповідно до затверджених Положенням квот (від 1 до 4 чоловік). Якщо тобі довіряють твої товариші по навчанню, то будемо довіряти і ми!

Кількість членів ВСР постійно збільшується. Сьогодні склад ВСР представляє більше мільйона студентів!

6. БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

Основна література

Закон України «Про вищу освіту» //Освіта -20-27 лютого 2002 р.

Амбарцумян З. Читателям о библиотечных каталогах / 2-е изд., испр. и доп.-М.:Книга, 1968.

Болонський процесс: Документи.-К.:Вид-во Європейського ун-ту, 20004.-168 с.

Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.. Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. -52 с. (www.tspu.edu.ua).

Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению // Вестник высшей школы: Alma mater. -2000. -№ 6.

Жарова Т.А. Система каталогов вузовских библиотек.- М.: Издательство МГУ, 1983.

Журавський B.C., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ЮЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. - 200 с.

Кремень В.Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация // 3еркало недели. -№ 48(473). -13-19 декабря 2003.

Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность - цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. -2000. -№ 26. -С. 13-18.

Матеріали науково-практичного семінару «Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації». Львів, 21-23 листопада 2003. Львів: «Львівська політехніка». -111 с.

Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 pp.) / За ред. В.Г. Кременя. - Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. - 147 с. (www.tspu.edu.ua).

Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу. Досвід впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Тернопільському національному педагогічному університеті ім.В.Гнатюка /За ред. В.В.Грубінка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2005-272 с.

Студентське самоврядування як невід`ємна складова демократизації школи // Освіта України. – 12 серпня 2005р. - № 59-60. – с. 12-13.

Студентське самоврядування як необхідна умова гуманізації навчального процесу // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. – 2006. -Випуск №1 (4) – с. 33-34.


Додаткова література

Акініна Н. Навчально-методичне забезпечення модульно-рейтингової системи навчання //Проблеми освіти.-2005.-Вип.42.-с.19-31.

Антоненко Л. Криза системи вищої освіти за рубежем ( на прикладі США): причини, суть та шляхи подолання //Освіта і управління.-2000.-№1-2.-с. 41-52.

Байденко В.И. Болонский процесс: структурная реформа высшего образования Европы. - М.: Российский Новый Университет, 2002.-128 с.

Бондарчук Ю. Удосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог Болонського процесу // Вища школа.-2005.-№ 2.-с.37-41.

Василюк А., Корсак К. Недержавний сектор освіти у Польщі: Міфи і реальність // Директор школи.-2003.-№ 18.-с.60-67.

Добрянський О. Вища освіта України: Європейський вибір // Рідна школа.-2005.-№ 9-10.

Жовта І. Кредитно-модульна система в навчальному процесі // Освіта України.- 2004.-13 травня.-с.3.

Журавський В.В. Освіта в Європі // Галицькі контракти.- 2005.-с.14-17.

Колот А. Реалізація основних принципів Болонськой декларації при підготовці фахівців економічного профілю // Бухгалтерський облік і аудит.-2002.-№10.-с.3-11.

Корсак К. Європейський простір вищої освіти і Україна в ХХ1 столітті // Вища школа. - 2005.-№1.-с.47-56.

Кшиштоф Павловський.Трансформації вищої освіти в XXI столітті: польський погляд. – К. : Навчально-методичний центр „Консорціум із удосконалення менеджмент освіти в Україні”, 2005. – 230 с.

Морозова Т. Освітні стандарти в контексті болонських реформ і можливостей інформатизації // Вища школа.-2005.-№5.-с.26-35.

Павко А.І. Кредитно-модульна технологія у вищих навчальних закладах // Шлях освіти.-2004.-№3.-с.29-34.

Півняк Г. Кредитно-модульна система-підвищення якості освіти // Освіта України.-2005.-№13.-с.10.

Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах. Наказ № 166 від 03.04.01 Міністерства освіти і науки України.

Сікорський П. Принципи кредитно-модульної технології навчання // Вища школа.-2004.-№4.-с.69-76.

Сікорський П. Якість вищої освіти-основна вимога Болонського процесу // Освіта.-2004.-№19.-с.3.

Шубін О. Адаптація університету до Болонського процесу // Вища школа.-2005.-№6.-с.13-27.


Електронні ресурси

www.mon.ua

www.kmu.qov.ua

www.liqa.kiev.ua

www.tspu.edu.ua

www.e.-edu.ru

www.spain.-info.ru

www.qermany.-edu.by.ru

www.holinst.spb.ru

www.osvita.orq.ua


І етап

Необхідно створити загальноєвропейську систему освіти, зблизити рівні освіти в різних країнах, зробити зіставленими національні переліки напрямів підготовки, близькими терміни навчання, підвищити якість підготовки фахівців.

  •  

Таким чином, постало питання про те, що якщо країни ЄС не зможуть інтегруватися повністю, то роздріблена і розрізнена економіка старої Європи не зможе протистояти зростаючому конкурентному напору інших економічно розвинених країн, і, в першу чергу, США та Японії.

Ліквідування цієї глобальної проблеми можливо лише поетапно.

  1.  Монопольне становище США на світовому ринку, систематичне випередження європейських країн за рядом показників, які відносяться до системи освіти.
  2.  Перенесення конкуренції в наукову сферу.
  3.  Потребу в переорієнтації вищої освіти до вимог роботодавців та ринків праці.
  4.  Прагнення об’єднати свої розрізнені потенціали в єдиний потужний економічний механізм.

  •  

Причинами, що зумовили цей процес, є докорінні перетворення в політичних та економічних системах усіх розвинених європейських країн, зокрема

  •  

скорегувати національні законодавства про працю, щоб випускник будь-якого європейського університету міг знайти своє місце на єдиному європейському ринку праці.

ІІ етап

Головні складові Болонського процесу

Формування співдружності провідних європейських університетів під егідою документа, названого Великою хартією університетів (Magna Charta Universitatum)

Об'єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами    

1. Підписано Європейську культурну конвенцію (Париж,       19.12 1954 ).

Передумови виникнення  Болонського процесу:

  1.  Прийняття Сорбоннської декларації про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти (Париж, 25.05.1998).

  1.  Прийняття Великої Хартії Університетів — Magna Charta Universitatum, (Болонія, 18.09.1988).

  1.  Прийняття Лісабонської Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти у європейському регіоні (Лісабон, 11.04.1997).

Європейська культурна конвенція

Наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури

У Хартії сформульовано наступні засоби втілення в життя фундаментальних принципів:

Щоб зберегти свободу в дослідженнях і навчанні, способи реалізації цієї свободи повинні бути доступні всім членам університетського співтовариства.

Підбір викладачів і регулювання їх статусу повинні відповідати принципу нероздільності досліджень і навчання.

Кожний університет повинен, з урахуванням конкретних обставин, забезпечувати захист свобод студентів; студентів повинні влаштовувати умови, в яких вони розвивають свою культуру і навчаються, що і є їх головною метою.

Університети, особливо в Європі, вважають взаємний обмін інформацією і документацією, спільні проекти з метою розвитку освіти важливими чинниками постійного прогресу знань.

Magna Charta Universitatum (Велика Хартія  Університетів)

Проголошено фундаментальні принципи:

Університет — це автономний інститут в серці суспільства, що має особливу організацію внаслідок свого положення і історичного надбання. Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень і навчання. Щоб відповідати потребам суспільства, дослідження і навчання в університети повинні бути морально і інтелектуально незалежними від будь-якої політичної і економічної влади.

Процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути нероздільні, щоб навчання не відставало від суспільних потреб, що змінюються, і прогресу наукових знань.

Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування університету; і уряди, і університети, в межах своєї компетенції, повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритими для діалогу, університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і студентів, що здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями.

Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення він, стираючи географічні і політичні бар’єри, підтверджує життєву необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

Лісабонська конвенція

Сформульовано основні терміни щодо визнання кваліфікацій з вищої освіти у європейському регіоні, визначено компетенцію державних органів, основні принципи оцінки кваліфікацій тощо.

Сорбоннська декларація

У „Спільній декларації про гармонізацію архітектури системи європейської вищої освіти” міністри чотирьох провідних країн ЄС, заявили, що Європа „вступає в період великих змін в освіті й умовах праці, диверсифікованості курсів професійних кар’єр, коли освіта і навчання впродовж життя стають явною необхідністю”.

Болонська деклараціяТhe Еuropean Higher Education Area

Декларація, яка була проголошена і підписана міністрами освіти у Болоньї, започаткувала на офіційному рівні процес створення (побудови, утвердження, консолідації) європейського простору вищої освіти.

Проголошено цілі, які мають бути досягнуті в межах першого десятиліття XXI сторіччя:

Прийняття системи прозорих та порівнянних ступенів, зокрема, за допомогою додатку до диплома, з метою полегшення працевлаштування громадян Європи і міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої освіти.

Прийняття системи, заснованої на двох основних циклах (undergraduate and graduate). Доступ до другого циклу навчання повинен вимагати успішного завершення першого циклу тривалістю мінімум 3 роки. Ступінь, що здобувається після першого циклу, повинен відповідати європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації. Другий цикл повинен закінчуватися ступенем магістра і/або ступенем доктора, як в багатьох європейських країнах.

Запровадження системи кредитів — подібної до ECTS системи — як засобу підвищення мобільності студентів. Кредити можуть також набуватися поза сферою вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя, якщо це визнано відповідними Університетами.

Сприяння мобільності через усунення перешкод ефективному здійсненню свободи пересування, приділяючи особливу увагу:

студентам, щоб вони мали доступ до навчання та інших освітніх послуг;

викладачам, дослідникам і адміністративним працівникам для визнання та збільшення обсягу часу на дослідження, викладання та навчання без ураження своїх законних прав.

Сприяння європейській співпраці в забезпеченні якості освіти, порівнянних критеріїв і методологій.

Сприяння розвитку європейської складової у вищій освіті, особливо відносно розробки навчальних планів, співпраці між навчальними закладами, розробки схем мобільності та інтегрованих програм навчання і досліджень.

Саламанкське звернення

Підтверджено підтримку європейськими вищими навчальними закладами основних цілей Болонської декларації та проголошено про створення Європейської асоціації університетів — EUA.

Підкреслено, що одним з найважливіших чинників розвитку системи вищої освіти є академічна свобода і автономія університетів, у поєднанні з їхньою відповідальністю перед суспільством за якість освіти та наукових досліджень.

Звернення Саламанкської конференції європейських закладів вищої освіти „Формування європейського простору вищої освіти”

Празький самміт

міністри приділили увагу просування Болонського процесу по кожному з шести зобов’язань Болонської декларації і сформулювали завдання щодо подальших дій для досягнення цих цілей.

Наголосили на необхідності у подальшому обговоренні ще трьох важливих аспектів Європейського простору вищої освіти, а саме:

обговорення проблем навчання впродовж життя;

обговорення проблем ролі вищих навчальних закладів і студентів в контексті Болонського процесу;

обговорення проблем сприяння забезпеченню привабливості Європейського простору вищої освіти.

провести переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї Європи;

реорганізувати й омолодити програми і вищу освіту в цілому;

розвивати і базувати вищу освіту на основі наукових досліджень;

приймати взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії й підтвердження якості;

покладатися на загальні терміни європейського виміру і забезпечувати сумісність різних інститутів, навчальних планів і ступенів;

сприяти мобільності студентів, персоналу і можливості працевлаштування випускників у Європі;

підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де існують великі проблеми входження в європейський простір вищої освіти;

проводити зміни будучи відкритими, привабливими і конкурентоспроможними вдома, в Європі та у світі;

продовжувати вважати за необхідне, щоб вища освіта була відповідальною перед суспільством.

Берлінська конференція

Сформульовано конкретні завдання і названо дати їх реалізації. Зазначено, що якість вищої освіти лежить в основі розвитку Європейського простору вищої освіти, міністри зобов’язалися підтримувати подальший розвиток системи забезпечення якості на рівні вузів, на національному і європейському рівнях.

Визначено, що основна відповідальність за забезпечення якості вищої освіти лежить на кожному з вузів, що є основою реальної відповідальності академічної системи в рамках національної системи якості.

Міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із забезпечення якості повинні в собі містити:

Визначення обов’язків органів і установ, які беруть участь.

Оцінювання програм або вузів, яка включає внутрішню оцінку і зовнішній перегляд участі студентів і публікації результатів.

Система акредитації, сертифікації і сумірних процедур.

Міжнародне партнерство, співробітництво і співпраця.

Основне завдання Болонського процесу

Властивості європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти

запровадження системи освіти на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного (бакалавр) та післядипломного (магістр);

затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, в тому числі шляхом запровадження стандартизованого Додатку до диплома;

застосування Європейської Кредитної Трансферної Системи (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

зближення систем контролю якості та акредитації з метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій;

забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із «європейським» змістом);

навчання протягом усього життя;

спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

Заходи  для реалізації  ключових завдань

Переваги ECTS

Для вищого навчального закладу:

  •  сприяє розвитку автономізації та самоуправління;
  •  відкриває нові можливості для взаємовигідної співпраці з іншими ВНЗ, у т.ч. зарубіжними;
  •  сприяє розвитку прямих зв’язків між ВНЗ;
  •  стимулює підвищення якості навчального процесу;
  •  підвищує рівень і якість мобільності викладачів та студентів.

Для студентів, аспірантів, докторантів:

  •  розширює можливості навчання за кордоном;
  •  дозволяє самостійно формувати програму навчання;
  •  надає можливість скоротити терміни навчання;
  •  визнає результати навчання за кордоном;
  •  гарантує визнання професій, кваліфікацій, дипломів;
  •  сприяє працевлаштуванню.

Для професорсько-викладацького складу:

  •  свободу і диверсифікацію викладання;
  •  комунікативність;
  •  покращує зміст і якість навчальних програм;
  •  підвищує якість навчального процесу;
  •  підвищує результативність навчання.

Система ECTS базується на таких основних елементах

використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів)

взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом)

Інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів)

Форми заяви/навчального контракту

Перелік оцінок дисциплін.

Інформаційного пакета

ECTS забезпечує прозорість через такі засоби

Основними вимогами Європейської Кредитної Трансферної Системи є:

  •  Призначення координатора ECTS від навчального закладу.
  •  Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS.
  •  Призначення кредитів ECTS для блоків курсу.
  •  Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватись/ використовується, рідною мовою та однією з поширених мов країн ЄС.
  •  Використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів.

Координатори ECTS

Від кожного задіяного факультету

Від закладу

Займаються адміністратив-ними й академічними аспектами ECTS і надають  консультації студентам.

Загальні обов’язки:

  •  сприяння поширенню ECTS як на рівні закладу, так і за його межами, наприклад в рамках міжнародних програм про співпрацю,
  •  сприяння практичному втіленню ECTS і надання підтримки координаторам від факультетів.

Загальні обов’язки:

  •  детально інформуватиме студентів про ECTS, наприклад забезпечуватиме студентів інформаційними пакетами, що надійшли від закладів-партнерів, пояснюватиме процедуру визнання освіти і оформлення документів (навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т.д.
  •  спрямовує студента на розробку програми навчання, поєднуючи навчальні вимоги з індивідуальними інтересами.

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні заняття, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота — в бібліотеці чи вдома — і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS — це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.

Кожен заклад випускає інформаційні пакети як довідники для потенційних партнерів, студентів і викладацького складу закладів-партнерів, до своїх курсів, навчальних програм, навчального й адміністративного устрою.

Інформаційний пакет сприяє прозорості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, забезпечувати практичною інформацією.

Інформаційні пакети це документ, який викладає пропозиції вищого навчального закладу для майбутнього студента, а останній орієнтовані їхніми викладачами, могли реально оцінити, що із запропонованого підходить їм найкраще.

Інформаційний пакет повинен містити такі основні елементи:

• детальний опис розділів курсу;

• подробиці екзаменаційних систем і схем виставлення оцінок;

• кредити.

Інформаційний пакет

Додаток до диплому

це документ про освіту, що видається власнику диплома з метою надання додаткової розширеної інформації про вищий навчальний заклад, який надає кваліфікацію, про рівень кваліфікації, про зміст і обсяг освіти, особливості навчання і форми підсумкового контролю та його академічні і професійні права тощо

Незакінчена вища (додипломна) освіта

Двоетапна система вищої освіти

Навчання не менш трьох років

Навчання протягом  1-2  років

вчений (академічний) ступінь магістра

вчений (академічний) ступінь бакалавра

Закінчена вища (післядипломна) освіта

одаток до диплому

гарантування його володарю визнання роботодавцями набутих ним знань і вмінь;

зазначення можливості, яку надає отримана кваліфікація щодо доступу до подальшого академічного чи професійного навчання;

інформування щодо подробиць, які стосуються прав випускника вищого навчального закладу, відносно його професійного статусу.

Головні функції Додатку до диплому

Напрями розвитку вищої освіти визначені

  •  Конституцією України,
  •   Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”,
  •   Національною доктриною розвитку освіти,
  •  указами Президента України,
  •   постановами Кабінету Міністрів України.

Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року із підписанням декларації на Бергенській конференції.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Сучасне реформування системи освіти України передбачає:

перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому;

підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створенні умов для навчання на протязі всього життя;

піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Основні завданням реформування вищої освіти в Україні базуються на таких засадах:

національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави

По-перше

розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники — соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов’язані насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень

По-друге

розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв’язки з замовниками фахівця.

По-третє

Приєднання України до Болонського процесу дасть можливість:

  1.  Визнати українські дипломи про вищу освіту всіма країнами-учасницями Болонського процесу, насамперед через введення загальноєвропейського додатка до дипломи
  2.  Розширити доступність і підвищити конкурентоспроможність вищої освіти в Європі; створити умови для підвищення мобільності студентів, викладачів та амін персоналу.
  3.  Вдосконалити організацію навчального процесу, контролю та атестації студентів уведенням єдиного для всієї Європи механізму обліку засвоєння студентами змісту освіти (ЕСТ5). Насамперед ідеться про розширення можливостей нелінійної (асинхронної) схеми навчання, що сприятиме реалізації особистісно-орієнтованого підходу до підготовки студентів, вибору ними індивідуальної траєкторії навчання.
  4.  Підвищити самостійність і водночас відповідальність вищих навчальних закладів у питаннях вибору змісту навчання і підвищення якості освіти.

5.Вищим навчальним закладам України контактувати із навчальними закладами як усередині країни, так і поза її межами з метою обміну досвідом щодо змісту освітніх програм, організації процесу навчання. У зв'язку з цим важливо вивчити досвід 40 європейських країн, які підписали Болонську декларацію.

Проблем впровадження української вищої освіти до  Болонського процесу:

  •  Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
  •  Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу ми здійснюємо не на бакалаврат, а на спеціальність.
  •  Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
  •  Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
  •  Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
  •  Ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.
  •  Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
  •  Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта через усе життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.
  •  Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79325. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИИ СЕСТРИНСКОГО УХОДА ЗА ПОСТИНСУЛЬТНЫМИ БОЛЬНЫМИ В УСЛОВИЯХ СТАЦИОНАРА 5.53 MB
  Подготовка медицинских сестер по уходу за постинсультными больными. Внедрение новой документации для медицинских сестер по уходу за постинсультными больными. определены условия для оказании медицинской помощи и увеличения роли среднего медицинского персонала в реабилитационных мероприятиях...
79326. МОДЕЛЬ СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ КОРРЕКЦИИ ЛИЧНОСТИ БЕЗРАБОТНЫХ 866 KB
  Целью данного научно-методического исследования является изучение содержания и разработка путей социально-психологической коррекции личности безработных. Объектом исследования является динамика изменения содержания личности безработных в процессе проводимой с ними коррекционно-развивающей работы.
79327. ЭТНОКУЛЬТУРАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПСИХИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ С ИНВАЛИДИЗИРУЮЩИМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ 5.9 MB
  В динамике заболеваемости детского населения отмечается такая неблагоприятная тенденция, как увеличение числа детей-инвалидов вследствие значительного удельного веса детей, рожденных с травмами и патологией центральной нервной системы; высокой частотой врожденных и наследственных заболеваний...
79328. Разработка практических рекомендаций по повышению эффективности молокоперерабатывающих предприятий на основе совершенствования управления затратами 3.83 MB
  Предметом исследования являются организационно-экономические отношения, возникающие по поводу повышения эффективности молокоперерабатывающих предприятий на основе совершенствования управления затратами. Объектом исследования являются молокоперерабатывающие предприятия Белгородской области.
79329. Стратегическое планирование и управление малым бизнесом на примере ООО «Статус-плюс» 305.25 KB
  Анализ деятельности общества с ограниченной ответственностью «Статус плюс», общая характеристика деятельности предприятия, проведены и представлены результаты маркетингового исследования по созданию нового бизнеса.
79330. ЭКОНОМИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ИННОВАЦИОННОГО ПРОЦЕССА 211 KB
  Все изменения в технологии производства и управления осуществляются в рамках инновационного процесса ИП т. процесса внедрения новшеств в силу этого интенсификация развития означает формирование характеристик процесса внедрения новшеств обеспечивающих практическую реализацию требования интенсификации.
79331. ФОРМИРОВАНИЕ АДАПТИВНЫХ КАЧЕСТВ ВЫПУСКНИКОВ В СИСТЕМЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ 1.71 MB
  Актуальность темы обусловлена также спецификой процессов адаптации, относящейся к сфере профессионального образования. В ходе профессионального обучения формируется опыт, который в процессе жизнедеятельности используется индивидом в социальной адаптации.
79332. Обоснование и разработка эффективных методов лекарственного обеспечения на уровне высокоспециализированной медицинской помощи 2.27 MB
  Цель исследования: научно-методологическое обоснование совершенствования и управления лекарственным обеспечением в организациях здравоохранения, оказывающих высокоспециализированную медицинскую помощь в условиях внедрения формулярной системы.
79333. ТОЕРИЯ И ПРАКТИКА ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ПАТРИОТИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ УЧАЩИХСЯ 309 KB
  В воспитании подрастающего поколения общеобразовательная школа играет ведущую роль поэтому вопросы совершенствования подготовки педагогических кадров приобретают в настоящее время особую актуальность. Это делает проблему совершенствования подготовки студентов к воспитательной работе в целом и патриотическому воспитанию в частности особенно важной.