48268

Використання природи як засобу виховання в історії російської педагогіки

Лекция

Педагогика и дидактика

Мукачево 2011 Тема: Використання природи як засобу виховання в історії російської педагогіки. Концепція національного виховання “Освітаâ€. Теорія національного виховання.

Украинкский

2013-12-08

69.5 KB

7 чел.

   Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Мукачівський державний університет

Педагогічний факультет

Кафедра педагогіки і методики дошкільної освіти

«Використання природи як засобу виховання в історії російської педагогіки»

                                  

                                  Конспект залікового

                     лекційного заняття

                     студентки-практикантки

                     групи ДО-5 м

                     Турянин Надії

викладач-асистент

Пинзеник О. М.

                                 

                                 

                                  Мукачево 2011

Тема: Використання природи як засобу виховання в історії російської   

            педагогіки.

Мета: розкрити основні положення теми, ознайомити студентів з навчальною   

            інформацією із спеціальності, формування основи для наступного

            засвоєння студентами навчального матеріалу та подальшої самостійної  

            роботи, допомога студентам в оволодінні методами самостійної роботи   

            з підручниками, посібниками, першоджерелами, виховувати патріотизм  

            та любов до вибраної професії, виховувати професійні риси вихователя    

            та почуття відповідальності.

Тип заняття: лекційне.

                                           

                                     

                                        План лекції

  1.  Практична і теоретична діяльність, світогляд К. Д. Ушинського.
  2.  Діяльність В. О. Сухомлинського.

                          Структура лекції

  1.  Організація студентів до уроку. Перевірка присутніх та повідомлення теми уроку (1-3хв.)
  2.  Актуалізація опорних знань та мотивація навчання (5 хв.)
  3.  Повідомлення теми і мети лекції (5 хв.)
  4.  Вивчення програмового матеріалу (65 хв.)
  5.  Осмислення та узагальнення знань одержаних на занятті (10 хв.)
  6.  Підведення підсумків і завдання додому (9 хв.)

 

                             Література:

1.  Концепція національного виховання // “Освіта”. – 26.10.1996. 

2. Луцик Д.В. Педагогіка. Теорія національного виховання. – Дрогобич: Посвіт,  

   2007. – С.84- 87.

3.  Макаренко А.С. Гра. Твори. – К., 1954. – Т. 4. – С.368.

4.  Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – К., 1996. – С.188. 

5.  Сухомлинський В.О. Естетичне виховання. Твори: у 5 т. – К.: Рад. школа,

    1977. – Т. 4. –  С.369.

6.  Сухомлинський В.О. Емоційне і естетичне виховання. Твори: в 5 т. – К.:

    Радянська школа, 1977. – Т. 3. – С.535.

7.  Сухомлинський В.О. Народження громадянина. Вибрані твори. В 5 т. – К.:

    Радянська школа, 1977. – Т. 3. – С.539.

   Практична і теоретична діяльність, світогляд К. Д. Ушинського.

    Народився 19 лютого 1894 року в місті Тулі. Його батько, Дмитро Григорович, був офіцером, учасником війни 1812 року та Бородинської битви. Його було поранено. В 1838 році — отримав дворянський титул. Вихованням старшого сина Дмитра Григоровича — Костянтина — займалася дружина (Любов Іванівна Капніст). Мати К. Д. Ушинського володіла іноземними мовами: німецькою, французькою, англійською. За походженням — німкеня. Саме вона прищепила своїм дітям любов до знань.
    Дитячі роки Ушинський провів у с. Богданівці на Чернігівщині (зараз — Шосткинськ
bй район Сумської обл). В 11-річному віці К. Ушинський залишається без матері. Батько одружився вдруге.
    Ушинський закінчив Новгород-Сіверську гімназію — першу гімназію на Лівобережній Україні, Продовжує навчання в Московському університеті (1840 рік, юридичний факультет). У віці 20 років блискуче завершує навчання. Йому пропонують залишитися на кафедрі для захисту магістерського ступеню. У червні 1844 року йому присуджено звання кандидата юриспруденції. На 2 роки залишається в університеті на стажування. Його направляють до Ярославського юридичного ліцею на роботу. Там він займає посаду виконуючого обов'язки професора кафедри камеральних наук (законодавство, право, фінанси). Має конфлікти з керівництвом. 15 грудня 1849 р. Ушинський подає заяву про звільнення.
    В 1849 році посилає листи в 30 повітових училищ із проханням прийняти його на роботу, але ніхто не відповів. В 1851 — одружується з Надією Семенівною Дорошенко. Вони мали 5 дітей: 3 сини й 2 дочки.
    Знаходить роботу в міністерстві внутрішніх справ у департаменті іноземних віросповідань (до 1 січня 1854 року). Зустрів колегу з Ярославського ліцею. Той пропонує йому посаду в Гатчинському сирітському інституті. В 1854—1855 роках працює викладачем словесності й законодавства, а згодом стає інспектором Гатчинського сирітського інституту. Написав статтю «Про користь педагогічної літератури». Стаття має надзвичайний успіх. Він цікавиться педагогікою. Виходять інші статті:

  •  «Три елементи школи»;
  •  «Про народність у громадському вихованні»;
  •  «Шкільна реформа в Північній Америці».

    До інституту приїздить імператриця, розмовляє з ним. Ушинського переводять до Смольного інституту шляхетних дівчат. Інститут мав два відділення: в одному готували дружин для багатих чоловіків, а в іншому — гувернерок. Ушинський зрівняв у правах обидва відділення; звільнив некваліфікованих учителів, переробив навчальний план. Наслідок — конфлікти з керівництвом. На нього пишуть доноси: звинувачують у вільнодумстві, неповазі до начальства, атеїзмі, аморальності. Ушинський пише доповідну (протягом майже 2 днів). Просто звільнити його не могли, тому відправили в тривалу подорож закордон. Щоб повернутися, потрібен був офіційний дозвіл керівництва.
    Ушинський відвідав Швейцарію, Німеччину, Францію, Бельгію, Італію. Результат — стаття «Педагогічна подорож до Швейцарії», посібник для початкової школи «Рідне слово», хрестоматія «Навчальний світ». Друкує свою фундаментальну працю «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» (1867—1869).
    За кордоном зустрівся й подружився з М. Пироговим, який давав йому поради в лікуванні.
    1867 р. — Живе із сім'єю на хуторі Богданка. Знаходить роботу в Києві. Відпочиває в Криму. Коли повертається, дізнається про смерть свого старшого сина, Павла. Деякий час не спілкується із друзями. Переїздить із сім'єю до Одеси. Приїхав туди вже дуже хворим. Зупинився в готелі «Північний».
    Помер в Одесі 22 грудня 1870 (3 січня 1871) року, правлячи 3-й том «Педагогічної антропології». Поховано на цвинтарі Видубицького монастиря (Київ).
    Ушинський обстоював принципи народності у вихованні, зокрема, ознайомлення учнів із народною творчістю, домагався того, щоб навчання велося рідною мовою. Читанка Ушинського «Рідне Слово» (1864) була поширена в школах України. У радянській педагогіці Ушинського в 1930-их pp. називали реакціонером, а з 1940-их «видатним вітчизняним» педагогом.
    Принцип народності виховання центральною у педагогічній системі Ушинського. Він характерний також для поглядів таких видатних українських педагогів як О.Духнович з Закарпаття, Ю.Федькович з Буковини та ін. Але цю проблему на дійсно науковій основі вперше розробив Ушинський.
    Термін "народність" Ушинський пояснює як своєрідність кожного народу, яка зумовлена його історичним розвитком, географічними, економічними, політичними та іншими умовами його життя. Народність – це національна самобутність народу і коріниться вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу.
    Ушинський виступив проти намагань російського уряду провести шкільні реформи шляхом запозичення якоїсь іноземної системи виховання. Він вважав, що громадське виховання є продуктом довготривалого історичного розвитку нації, його неможливо придумати у кабінеті або запозичити в інших народів. Мета виховання, на його думку, визначається особливою ідеєю про людину, властивою для кожного народу: "Кожний народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях." "Виховання бере людину всією зі всіма її народними й частковими особливостями, – її тіло, душу, розум, – і, перш за все, звертається до характеру, а характер і є саме той ґрунт, у якому коріниться народність..."
    Ушинський доводить, що не тільки на практиці, але і в теорії не існує загальної виховної системи для всіх народів. У кожного народу своя особлива система виховання, і як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватись за чужою запозиченою педагогічною системою.
     У методологічному плані принцип народності виховання виступає як корінна закономірність розвитку системи освіти і виховання у будь-якій країні. Ця система повинна будуватись у повній відповідності з особливостями і потребами своєї країни. За умови дотримання даного принципу виховання здійснюється в дусі народних звичаїв, традицій, рис національного характеру і психології свого народу.
    Складовою частиною ідеї народності в Ушинського стояло питання про жіночу освіту, без чого він не уявляв суспільної системи виховання.
    Ушинський намагається творчо використати традиції народної педагогіки у своїй педагогічній системі. Це особливо добре проглядається у його підручниках "Дитячий світ" і "Рідне слово", де він ознайомлює дітей з народним життям, широко використовує народний фольклор: приказки, загадки, прислів’я, казки, вірші.
    Видатний педагог не заперечував використання педагогічного досвіду інших народів, але вимагав, щоб його засвоєння було критичним. Вказуючи на недопустимість механічного перенесення виховних систем з однієї країни в іншу, він говорив про доцільність використання кращих елементів виховного досвіду народів, але повністю побудувати виховання у своїй країні на цих елементах також неможливо.
    Найважливішою ознакою і найкращим виразником народності Ушинський називає рідну мову. У статті "Рідне слово" розкрив роль мови у житті народу. У ній сконцентровано весь історичний досвід народу, його культура: "
Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ".
    Оскільки виховання повинно бути народним, то, як вказує Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою.     

                       Діяльність В. О. Сухомлинського.

     Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970) увійшла до історії вітчизняної педагогічної думки помітною сторінкою, його педагогічні, публіцистичні та літературні праці й учительський досвід значно вплинули на практичну діяльність школи, збагатили педагогіку України новими положеннями і думками.
    Основні праці В.О. Сухомлинського розпорошені по газетних і журнальних публікаціях, немало їх зібрано і упорядковано в численні тематичні збірки та у тритомному і п'ятитомному (українською й російською мовами) виданнях вибраних творів "неутомимого" трударя педагогічної ниви".
    Твори В.О. Сухомлинського відомі у виданнях різними мовами народів світу від болгарської до японської; його спадщина розглядається (вивчається) в провідних університетах і педагогічних інститутах Європи, окремі статті та уривки з фундаментальних праць друкуються в педагогічних журналах Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії, Іспанії, Фінляндії та інших країн.
    Слід зазначити, що педагогічні погляди В.О. Сухомлинського сформувалися в ході й унаслідок натхненної копіткої учительської праці (розпочав викладати рідну мову і літературу у Васильківській, потім Зибківській школах Онуфріївського району в 1935 р. і скінчив свій шлях 2 вересня 1970 року на посту директора Павлиської середньої школи), творчої діяльності вченого (кандидат педагогічних наук з 1955 p.), заслуженого вчителя України, члена-кореспондента кількох педагогічних академій. Тож основні праці відомого і визнаного у світі педагога увібрали в себе і частку його практичної діяльності, в якій, як зворотний зв'язок, апробувалися провідні теоретичні висновки В.О. Сухомлинського як вченого, педагога-експериментатора, учителя-новатора.
    У численних педагогічних виданнях більшості країн світу з'являються популярні чи критично-аналітичні статті, розвідки, окремі брошури і навіть книги, присвячені теоретичній спадщині й практичній діяльності визначного педагога, а в Україні складається своєрідна школа сухомлинознавства, що об'єднує авторів праць про Добротворця — Василя Олександровича Сухомлинського.
    З'явилися і літературно-документальні чи художні твори, в яких розкривається життєвий і творчий шлях В. Сухомлинського.
    Ще за життя В.О. Сухомлинського його творчість педагогічна громадськість України, Росії та інших республік колишнього Радянського Союзу сприймала неоднозначно. Якщо для більшості вчителів, батьків, керівників органів народної освіти, громадськості праці видатного педагога стали порадниками і помічниками у розв'язанні актуальних проблем формування, виховання і освіти молоді, то окремі науковці ревізували його погляди, піддаючи їх необ'єктивній критиці.
    Були наміри звинуватити педагога в науковій несумлінності, рецептурності його педагогіки, запереченні ролі колективістського виховання, проповідуванні абстрактного добра тощо.
    У 90-ті роки посилилася критика творчої спадщини талановитого педагога. У вину В.О. Сухомлинському, зокрема, ставиться його відданість ідеям марксистсько-ленінської педагогіки, догматам комуністичної ідеології. Те, що раніше вважалося заслугою педагога, перетворюється на головне звинувачення.

    Дійсно, В.О. Сухомлинський виявив себе ревним будівничим соціалістичної школи, проповідником класової нетерпимості, поборником радянського псевдопатріотизму, вірнопідданим тоталітарного режиму тощо. Але не це є визначальним у його спадщині. Творчо працюючі вчителі розуміли ідеологічні сентенції Сухомлинського як необхідну данину комуністичній цензурі й вибірково ставилися до його спадщини. В ній провідне місце займає ідея гуманізму, людяності та доброчинності. Педагог переконливо стверджує, що виховання гуманізму, людяності здійснюється через творення людям добра.
    У системі Сухомлинського велика роль приділяється природі, як об'єкту пізнання, сфері активної діяльності, відчутнішої частини дитячого життя. Разом з тим В.О. Сухомлинський дійшов висновку, що природа сама собою не виховує, а виховує тільки активна взаємодія людини з природою. Цей висновок став основним принципом в організації праці учнів Павлиської середньої школи: "Ми прагнемо того, щоб усе життя вихованців було сповнене творіння в світі природи. Ми не уявляємо собі повноцінного виховання без того, щоб кожний наш вихованець за роки навчання в школі не перетворив кілька десятків квадратних метрів мертвої глини, мертвого пустиря в родючу землю!"
    У Павлиській середній школі збереження і примноження природних багатств стало провідною, головною стороною трудового життя учнівського колективу і кожної особистості. У цій школі "становлення колективу, власне, з того і починається, що дітей об'єднує піклування про живу природу. За традицією, яка склалася у школі, колектив першокласників закладає свою маленьку шкілку, доглядає за плодовими деревцями, посадженими першого року навчання. З першого року шкільного життя починається й догляд за полезахисними лісонасадженнями, які відіграють велику роль у малолісних районах Півдня. Уже в 10-11 років діти переживають перше громадянське почуття гордості, коли вони бачать цінності, створені їхніми руками: посаджені маленькі саджанці стають гіллястими деревами, плодові дерева й виноград починають плодоносити".
     У своїх працях "Павлиська середня школа", "Школа і природа", "Природа, праця, світогляд" таін. В.О. Сухомлинський підкреслює, що в умовах сільської школи можливості взаємодії учнів з природою невичерпні, і головним спрямуванням їхньої діяльності має бути перш за все піклування про збереження родючості ґрунту. Посильна участь учнів у боротьбі з руйнівною стихією є школою громадянства, змужніння та господарництва, що, як зазначає педагог, вчить дітей пізнавати ціну праці, землі і хліба.
     Вічним джерелом естетичного виховання є природа. Формування почуттів прекрасного під впливом природи під час екскурсій і прогулянок, безпосередньої участі у вирощуванні квітів та інших рослин на пришкільній ділянці, організації свят зустрічі птахів, квітів, врожаю, осіннього листя, у
 результаті участі в гуртках “Юний натураліст”, “Зелений патруль”, “Друзі природи” й інших.
     Природа є джерелом збудження і розвитку естетичних почуттів К.Ушинський писав, що логіка природи є найбільш доступною дитині, що живі картини природи сприяють облагородженню людських помислів та переживань, що чудовий ландшафт справляє на молоду душу такий великий виховний вплив, з яким важко змагатися навіть впливу педагога.
    Про роль природи у вихованні естетичних почуттів, духовного благородства писав В.Сухомлинський: “Природа є джерелом добра – її краса впливає на духовний світ людини тільки тоді, коли юне серце облагороджується вищою людською красою – добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непримиренністю до зла… Краса природи виховує витонченість почуттів, допомагає відчути красу людини”.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34140. Экономическая безопасность. Проблемы экономической безопасности России 17.53 KB
  Проблемы экономической безопасности России. Исследование проблем экономической безопасности России по праву заняло в настоящее время ведущее место в работе российских научноисследовательских и аналитических центров. В сущности современное социальноэкономической положение России таково что какое бы исследование в той или иной сфере ни предпринимали российские экономисты они не могут не затронуть проблем экономической безопасности страны. В основе повышенного внимания к проблеме экономической безопасности России лежат объективные процессы...
34141. Метод индукции и дедукции 14.81 KB
  Исследуя экономические процессы и явления общества экономика использует определенную совокупность методов познания. Метод научной абстракции выделяет главное в объекте исследования при отвлечении абстрагировании от несущественного случайного временного непостоянного. Исторический метод. Логический метод позволяет правильно применять законы мыслительной деятельности обосновывающие правила перехода от одних суждений к другим и делать обоснованные выводы глубже понимать причинноследственные связи складывающиеся между процессами и...
34142. Экономические ресурсы и финансовые ресурсы 16.13 KB
  Экономические ресурсы подразделяются на следующие виды: природные сырьевые географические трудовые материальные финансовые и информационные. Природные ресурсы это земля ее недра леса вода воздух месторождения полезных ископаемых климатические и рекреационные ресурсы и др...
34143. Производство 16.09 KB
  Исходным пунктом является производство в котором происходит само создание экономических благ материаль ных благ и услуг необходимых для существования и развития человека. Распределение определяет долю каждого человека в произведенных продуктах зависит от общего количества созданных благ и от конкретного вклада отдельного экономического субъекта в производство. Третий этап кругооборота экономических благ обмен он охватывает систему связей и отношений позволяющую производителям обмениваться продуктами своего труда т.
34144. Собственность 16.99 KB
  В определенных исторических условиях отражался конкретный тип отношений собственности. Право собственности как право конкретных субъектов на определенные объекты имущество сводится к набору прав: праву владения праву пользования и праву распоряжения имуществом. В хозяйственной практике признаются два основных типа собственности: частная и общественная. Основные типы и формы собственности В настоящее время выделяют следующие формы собственности: 1 государственную; 2 собственность республик входящих в Российскую Федерацию автономных...
34145. Субъект собственности (собственник) 17.41 KB
  Экономическое содержание собственности имеет две стороны: субъект собственник и объект имущество. Объектом собственности является все то что включено в сферу жизнедеятельности субъекта а также его производственной деятельности. Субъектами собственности являются отдельные люди их группы государство и т. Итак в экономическом содержании собственности надо различать две стороны: 1 материальновещественную объекты собственности имущество; 2 социальноэкономическую отношения между людьми в связи с их присвоением.
34146. Экономическая обособленность 32.86 KB
  Характерные особенности предприятия приведены ниже. Но всех действующих лиц предприятия обычно объединяет наличие общего интереса произвести продукцию продать ее и получить денежный доход. Юридическая обособленность находит свое выражение в наличии устава предприятия для отдельных видов предприятий только учредительного договора счета в банке ведении бухгалтерского баланса наличии права договорных отношений и найма работников определенной имущественной ответственности во взаимоотношениях с другими предприятиями и отдельными...
34147. Цель государственного регулирования предпринимательской деятельности 17.14 KB
  Целью государственного регулирования предпринимательской деятельности является создание определенных условий обеспечивающих нормальное функционирование экономики в целом и стабильное участие предпринимателей страны в международном разделении труда и получение от этого оптимальных выгод. Поэтому цели и задачи государственного регулирования подвержены изменениям между тем как механизм регулирования достаточно хорошо отработан хотя и имеет особенности в каждой отдельно взятой стране. В обобщенном виде в задачи государственного регулирования...
34148. Рынок 16.16 KB
  Это самое простое но одновременно и самое поверхностное понятие рынка. В настоящее время существует множество определений рынка. Есть и определение рынка как действительного пространства на котором взаимодействуют предложение и спрос на те или иные блага товары и услуги и существуют способы их взаимодействия. Для нормального функционирования рынка необходимы следующие основные условия: 1 свобода предпринимательской деятельности; 2 конкуренция совершенная и несовершенная; 3 наличие различных форм собственности; 4 свободное...