48369

Бухгалтерський облік у торговельних підприємствах

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Торговельна діяльність – це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі та продажу товарів з метою одержання прибутку. Роздрібна торгівля – це продаж товарів кінцевому споживачеві в розмірах що відповідають його щоденним некомерційним потребам а сам товар як правило придбавається на оптових базах або в оптових продавців. Оптова торгівля – це продаж торговельними підприємствами товарів іншим підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі ресторанного господарства суб'єктам підприємництва. Магазини...

Украинкский

2013-12-09

747 KB

34 чел.

МОДУЛЬ 1. Бухгалтерський облік у

торговельних підприємствах

Тема 1. Основні поняття торговельної діяльності

1.1. Порядок здійснення торговельної діяльності. Товарооборот та його основні показники 

Торгівля є однією з основних галузей економічної діяльності держави, це найрозвиніша форма підприємництва.

Торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі та продажу товарів з метою одержання прибутку.

Під товаром у широкому значенні розуміється матеріальна або нематеріальна власність, що реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти фізичної і розумової праці, результати послуг,  – тобто  все те, що має споживчу вартість і може обмінюватися на інший товар (гроші) власником. У вузькому значенні під товаром розуміється продукт праці, виготовлений та призначений для обміну.

Торговельна діяльність може здійснюватись суб’єктами господарювання незалежно від форми власності після його державної реєстрації, а у випадках, що передбачені законодавчими актами, при наявності відповідних дозвільних документів.

Відповідно до "Порядку здійснення торговельної діяльності і правил торгового обслуговування населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 р. № 833 (далі – Порядок здійснення торговельної діяльності № 833), торговельна діяльність здійснюється в сфері роздрібної й оптової торгівлі, а також у  сфері ресторанного господарства [45].

Роздрібна торгівля – це продаж товарів кінцевому споживачеві в розмірах, що відповідають його щоденним некомерційним потребам, а сам товар, як правило, придбавається на оптових базах або в оптових продавців.

Оптова торгівля – це продаж торговельними підприємствами товарів іншим підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, ресторанного господарства, суб'єктам підприємництва. Продаж здійснюється партіями, а товар придбавається, як правило, безпосередньо у виробника.

Оптова торгівля являє собою як безпосередні комерційні зв'язки в умовах договорів купівлі-продажу і постачання між виробниками й споживачами, так і зв'язки між ними через торгових посередників.

Суб'єкт господарювання для здійснення торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торгову мережу та мережу закладів ресторанного господарства, тобто ресторани, кафе, кафетерії та інш.

Торговими об'єктами можуть бути магазини, павильони, кіоски, ларьки, намети, лотки, товарні склади, крамниці-склади, магазини-склади.

Магазини можна класифікувати:

1) за товарною спеціалізацією – продовольчі, непродовольчі, змішані;

2) за товарним асортиментом – універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані;

3) за методом продажу товарів – з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торгові автомати.

Ресторанне господарство – вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності з надання послуг щодо задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього.

Суб’єкти підприємницької діяльності в сфері ресторанного господарства для здійснення торговельної діяльності можуть мати також дрібнороздрібну торгову мережу.

Заклади ресторанного господарства повинні розташовуватися в спеціально призначених та обладнаних приміщеннях.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють торговельну діяльність,  повинні забезпечити відповідність приміщення необхідним санітарним нормам та відповідність його технічного стану вимогам нормативних документів стосовно збереження, виробництва та продажу відповідних товарів та охороні праці.

В торговельному підприємстві необхідна наявність на помітному та доступному місці куточка покупця, в якому розташовується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, розміщується Книга відгуків та пропозицій, адреси та номера телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів. Якщо роздрібне підприємство має декілька відділів, то така книга повинна бути в кожному з них.

В разі здійснення виду діяльності, що підлягає ліцензуванню та (або) патентуванню, в торговому приміщенні необхідно розмістити ліцензію та (або) торговий патент відповідно до встановлених законодавством вимог.

Режим роботи торговельного об'єкта або закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за узгодженням з органами місцевого самоврядування.

Працівники торговельного об'єкта повинні забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. №1023-ХІІ [14].

В торговельних об'єктах забороняється продавати товари, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких термін придатності  не зазначений або зазначений з порушенням вимог нормативних документів. Також забороняється здійснювати продаж товарів, термін придатності яких минув, а також тих, які надійшли без документів, передбачених відповідним законодавством (наприклад, що засвідчують їх безпеку), вільну реалізацію яких заборонено.

Відповідно до законодавства суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи для здійснення торгівлі повинні мати наступні документи:

свідоцтво про державну реєстрацію;

дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі (рішення сесії місцевої ради народних депутатів) або договір на оренду приміщення;

ліцензії або їх копії, затверджені органом, що їх видав;  

торговий патент на кожну торговельну точку – звичайний або пільговий, у залежності від асортименту або виду товару;  

квитанцію про сплату ринкового збору за торгівлю на території ринку;

відповідні документи на товари (накладні, сертифікати якості та інші документи, що підтверджують походження товару);

реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО), який використовується у торгівлі в стаціонарних приміщеннях, а в окремих випадках, передбачених законодавством, книгу обліку розрахункових операцій (далі – книга ОРО).

До РРО необхідно, мати реєстраційне посвідчення, ключі, книгу ОРО.

Книга ОРО повинна бути прошнурована та зареєстрована в державних податкових органах.

Суб'єкти підприємництва-фізичні особи при здійсненні роздрібної торгівлі ще повинні мати книгу обліку доходів і витрат.

Громадяни, що оформлені на роботу суб'єктами підприємництва–юридичними або фізичними особами відповідно до договорів, під час роботи повинні мати: паспорт; трудову угоду або договір підряду; дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі або договір оренди приміщення; у стаціонарних приміщеннях – РРО, на лотку – книгу ОРО; ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами; торговий патент на торгову точку; квитанцію про сплату ринкового збору (при торгівлі на ринку); документи про надходження товарів.

Працівники, що здійснюють продаж продовольчих товарів, повинні мати особисті медичні книжки за встановленим зразком. Суб'єкт господарювання, що оформив на роботу даних працівників, зобов'язаний забезпечити організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за їх допуском до роботи при наявності необхідного медичного висновку.

Одним з основних економічних показників господарської діяльності торгового підприємства є товарооборот, який являє собою процес обміну товарів на гроші. Товарооборот характеризує процес руху товарів через акти купівлі-продажу.

Показники товарообігу мають кількісну (обсяг товарообороту в грошовому виразі) і якісну (структура товарообороту) характеристики.

До показників, що характеризують товарооборот торговельного підприємства, відносяться: обсяг товарообороту у вартісному вираженні за поточними цінами, обсяг товарообороту у вартісному вираженні за порівняльними цінами, асортиментна структура товарообороту за окремими групами товарів, одноденний обсяг товарообороту, швидкість товарообороту й ін.

В торговельних підприємствах товарообоборот – це сума грошової виручки за продані товари, на підставі чого можна говорити про значимість даного підприємства на споживчому ринку.

Товарооборот підрозділяється на роздрібний і оптовий.

Роздрібний товарообіг – це виручка від продажу споживчих товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахункові чеки банків, через організований споживчий ринок.

Роздрібний товарооборот відображає обсяг товарної маси в грошовому виразі, який переходить до сфери особистого споживання. Він характеризує одночасно виручку роздрібного торговельного підприємства від продажу з одного боку, а з іншого – суму витрат населення на придбання необхідних товарів.

Роздрібний товарооборот визначається за цінами фактичної реалізації на момент відпуску товарів покупцю незалежно від часу оплати товарів.

До роздрібного товарообороту не включається вартість скляного посуду, проданого з товаром, що має заставну ціну.

Роздрібний товарооборот як статистичний показник відображає обсяг продажу товарів населенню через всі канали реалізації: в офіційно зареєстрованих підприємствах, на речових, змішаних та продуктових ринках.

Товарна структура роздрібного товарообороту включає в себе продовольчі і непродовольчі товари, які поділені на асортиментні групи та підгрупи.

Оптовий товарооборот – це виручка від продажу товарів певними партіями іншим підприємствам або організаціям.

Розрахунки за продані товари та надані послуги здійснюються за готівку, у безготівковій формі (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т. п.), у кредит та в іншому порядку відповідно до діючого законодавства.

Разом з товаром покупцю в обов'язковому порядку необхідно видати розрахунковий документ установленої форми на повну суму здійсненої операції, що засвідчує факт придбання товару або надання послуги.

Торговельне підприємство самостійно встановлює організаційну форму бухгалтерського обліку, виходячи з виду і конкретних умов господарювання, визначає форми і методи ведення обліку з дотриманням єдиних методологічних основ. Підприємство повинне забезпечити повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, результатів інвентаризації, правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів.

1.2. Ліцензування і патентування торгівельної діяльності

Порядок організації і здійснення торговельної діяльності в Україні передбачає виконання суб'єктами господарювання певних вимог і норм, установлених діючим  законодавством. Однією з таких вимог є ліцензування. 

Окремі види підприємницької діяльності можуть здійснюватися тільки при наявності ліцензій.

Ліцензія – це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, відповідно до якого власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Згідно з Законом України “Про підприємництво” від 07.02.91 р. №698-ХV зі змінами та доповненнями (далі – Закон про підприємництво) ліцензуванню підлягають види діяльності, що впливають на:

здоров'я людини (лікарські засоби, алкогольні напої та тютюнові вироби);

безпеку держави (вироби з використанням дорогоцінних металів, каменів, зброя);

навколишнє середовище (особливо небезпечні хімічні речовини, спеціальні засоби індивідуального захисту, заправлені речовинами сльозоточивої та дратівної дії) [21].

Перелік видів діяльності, що ліцензуються, регламентує Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.07.2000 р. № 1775–ІІІ зі змінами і доповненнями (далі – Закон про ліцензування) [16] та інші нормативно-правові документи.

Ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів, торгівля спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, зовнішньо-економічної діяльності здійснюється відповідно до законів, що регулюють відносини в цих сферах.

Перелік видів торгової діяльності, що підлягають ліцензуванню, представлено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Перелік видів торговельної діяльності, що ліцензуються

з/п

Назва виду діяльності

Органи ліцензування

1

2

3

1

Торгівля вогнепальною зброєю невоєнного призначення та боєприпасів до нього, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкості польоту кулі понад 100 м/сек

МВС

2

Торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівкоштовних каменів

Міністерство фінансів України

3

Оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами

Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення

4

Оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами та препаратами

Державний департамент ветеринарної медицини

5

Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)

Мінагрополітики;

Рада міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації – тільки роздрібна торгівля

6.

Продаж спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуальної захисту, активної оборони

МВС


Продовження таблиці 1.1

1

2

3

7

Торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного одержання інформації

СБУ

8

Торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації

Департамент спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації СБУ

9

Туроператорська та турагентська діяльність

Держтуризмкурортів;

Рада міністрів Автономної республіки Крим,

обласні, Київська

та Севастопольська

міські держадміністрації – тільки турагентська діяльність

10

Оптова торгівля насінням

Міністерство аграрної політики України, Держжитлокомунгосп, Держкомлісгосп,

Рада міністрів Автономної республіки Крим,

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

11

Реалізація племінних (генетичних) ресурсів

Мінагрополітики України

12

Діяльність, пов'язана з торгівлею піротехнічними засобами

МВС

13

Професійна діяльність на ринку цінних паперів: торгівля цінними паперами

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

14

Зовнішньоекономічна діяльність

Мінекономіки, відповідний республіканський орган Автономної республіки Крим, структурний підрозділ обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій


Закінчення таблиці 1.1

1

2

3

15

Оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами

ДААК ДПАУ – оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами; територіальні підрозділи регіональних управлінь ДААК ДПАУ в містах, районах, районах в мм. Київі та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкту підприємницької діяльності

Ліцензія, видана центральним органом виконавчої влади, надає право вести господарську діяльність на усій території України, а ліцензія, видана місцевим органом виконавчої влади, – на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Для одержання ліцензії підприємство (підприємець) подає уповноваженому органу заяву на видачу ліцензії, в якій вказуються:

1) дані про заявника:

найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код – для юридичної особи;

прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані та ідентифікаційний код – для фізичної особи–платника податків і інших обов'язкових платежів – для фізичної особи;

2) вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію.

У випадку наявності в заявника філій або інших відокремлених підрозділів, що будуть здійснювати господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві вказується їх місцезнаходження.

До заяви додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, засвідчена нотаріально або органом, що видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви на видачу ліцензії додаються документи, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України по представленню спеціально уповноваженого органа з питань ліцензування.

Орган ліцензування повинний у термін не пізніше 10-ти робочих днів з дати надходження документів прийняти рішення про видачу ліцензії (або відмовити у видачі ліцензії), і протягом  3-х робочих днів надіслати або видати письмове повідомлення.

Підставою для відмови у видачі ліцензії може бути:

1) невідповідність інформації в наданих документах (тоді направляти нову заяву можна не раніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення);

2) невідповідність заявника згідно поданим документам ліцензійним умовам, установленим для виду господарської діяльності, що указаний в заяві про видачу ліцензії (ліквідувавши невідповідність, можна подати нову заяву).

Якщо рішення органу ліцензування про видачу ліцензії отримано, то упродовж 30-ти календарних днів зі дня направлення повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії, заявник повинен надати документ про сплату грошових коштів за її видачу та звернутися за ліцензією.

Для кожної філії або відокремленого підрозділу, що будуть здійснювати господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, видається засвідчена органом ліцензування копія ліцензії, за видачу кожної з них стягується плата в розмірі одного не оподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.).

Терміни дії ліцензій, порядок і розмір їхньої оплати різні.

Так, наприклад, ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються строком на 5 років, а сплата здійснюється щорічно (зараховується до державного бюджету).

З 1 січня 2007 р. Законом України "Про внесення змін у деякі закони України щодо плати за ліцензії й акцизний збір на виробництво спиртів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 17.11.06 р. № 374-V встановлено річну сплату за право оптової торгівлі алкогольними напоями у розмірі 500 000 грн., за право оптової торгівлі тютюновими виробами – також 500 000 грн. При чому суб’єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво цієї продукції (сплата за ліцензії на виробництво складає 780 грн. на рік) та здійснюють її постачання підприємствам оптової та роздрібної торгівлі й іншим українським споживачам, також повинні придбати ліцензію на право оптової торгівлі [9].

Ліцензіі на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються строком на 1 рік.

Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями необхідна довідка податкової служби про реєстрацію електронного контрольно-касового апарату або книги обліку розрахункових операцій, які знаходяться в місці торгівлі.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями наводиться перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться в місці торгівлі та адреса місця торгівлі, а в заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами – адреса місця торгівлі.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями складає 8 000 грн. на кожний окремо вказаний в ліцензії реєстратор розрахункових операцій (або книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці торгівлі,  на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі – 2 000 грн., а на території сіл і селищ – 500 грн., на роздрібну торгівлю  алкогольними напоями та 250 грн. на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на тих самих умовах.

Сплата за ліцензії на роздрібну торгівлю здійснюється щоквартально рівними частками та зараховується до державного бюджету.

Документи на видачу таких ліцензій надаються суб’єктами підприємницької діяльності до районних (міжрайонних) державних податкових інспекцій, які передають їх в регіональні управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України (ДААК ДПАУ).

Плата за видачу дублікатів ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами (у разі втрати  або ушкодження ліцензій) складає 780 грн. Строк дії дублікату не може перевищувати строк дії, що вказаний у втраченій або пошкодженій ліцензії.

Дія ліцензії припиняється при несвоєчасній сплаті чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, що видав ліцензію, поки не буде сплачено заборгованість.

Якщо змінилися місцезнаходження, найменування суб'єкту підприємницької діяльності або інші дані, зазначені в отриманій ліцензії, то її необхідно переоформити.

В бухгалтерському обліку ліцензія, яку отримано на період більш одного року, визнається нематеріальним активом і зараховується на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість складається з загальної суми, що підлягає сплаті за весь період дії ліцензії на право здійснення певного виду діяльності, та обліковується на рахунку 127 "Інші нематеріальні активи".

До витрат діяльності підприємства вартість ліцензії включається поступово шляхом нарахування амортизації упродовж терміну її корисного використання (тобто строку її дії), як правило, за прямолінійним методом.

Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами видається тільки на один рік, тому витрати на її придбання відносяться до витрат майбутніх періодів (рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів”), а потім щомісячно включаються до витрат діяльності підприємства.

Кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку ліцензій представлено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Відображення у бухгалтерському обліку операцій

з придбання ліцензій

Зміст господарської операції

Сума,

грн.

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1

2

3

4

1. Внесено плату за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями на 5 років (в розмірі річної сплати)

500 000

377

311

2. Отримано ліцензію

2 500 000

154

377

3. Сформовано нематеріальний актив

2 500 000

127

154

4. Нараховано амортизацію на ліцензію за місяць (2 500 000 : 5 р. : 12 міс.)

41 666,67

93

133


Закінчення таблиці 1.2

1

2

3

4

5. Списано накопичену амортизацію через 5 років у зв'язку із закінченням строку дії ліцензії

2 500 000

133

127

6. Внесено квартальну плату за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (8 000 : 4 кв)

2 000

377

311

7. Відображено витрати на ліцензію в складі витрат майбутніх періодів

2 000

39

377

8. Списано на витрати на збут вартість ліцензії наприкінці місяця

666,67

93

39

У податковому обліку згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Закон про прибуток) витрати на придбання будь-яких ліцензій, виданих державними органами для здійснення господарської діяльності, відносяться до валових витрат [18].

Як правило, розрахунки з покупцями на підприємствах роздрібної торгівлі здійснюються за готівку. Для здійснення торговельної діяльності за готівку суб'єкту підприємницької діяльності необхідно придбати торговий патент.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами підприємницької діяльності, зазначеними в Законі України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. № 98/96-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Закон про патентування) [20].

Торговий патент не засвідчує право суб'єкта  підприємницької  діяльності   на   інтелектуальну власність.

Згідно із даним Законом, об'єктом патентування є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших  форм  розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну  готівкових валютних  цінностей  (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг [20].

Патентуванню підлягає торгова діяльність, що здійснюється в пунктах продажу товарів (магазинах, кіосках, лотках, прилавках, автомагазинах, АЗС, їдальнях, ресторанах і інших пунктах громадського харчування, оптових базах і складах, що використовуються для оптової торгівлі за готівку, і т.п.)

Дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг:

1) підприємств військової торгівлі, державних аптек та розташованих у селах, селищах та містах районного значення підприємств та організацій споживчої  кооперації  та торговельно-виробничих державних підприємств робітничого  постачання;

2) суб'єктів підприємницької діяльності–фізичних осіб, які здійснюють торговельну діяльність з лотків та прилавків і сплачують ринковий збір, платять податок на промисел, продають вирощену в особистому підсобному господарстві продукцію, сплачують державне мито за нотаріальні послуги, сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, утворених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги та здійснюють  торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва  та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства  сліпих та Українського товариства глухих.

Без торгового патенту здійснюється: торгівля основними продуктами харчування; продаж товарів власного виробництва працівникам підприємства; діяльність по закупівлі в населення продукції, якщо подальша реалізація відбувається в безготівковій формі; торговельно-виробнича діяльність (громадське харчування) на підприємствах, установах, в навчальних закладах з обслуговування власних працівників, студентів, учнів.

Торговий патент на здійснення торговельної діяльності придбавається суб'єктами підприємницької діяльності або їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють торговельну діяльність в пунктах продажу товарів (магазинах, кіосках, лотках, прилавках, автомагазинах, АЗС, їдальнях, ресторанах і інших пунктах громадського харчування, оптових базах і складах, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток і т. ін.).

Торговий патент видається на підставі поданої заяви за плату державними податковими органами суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), – за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну  мережу, – за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить12 календарних місяців.

Вартість торгового патенту залежить від місцезнаходження пункту продажу й асортиментного переліку товарів. Її встановлюють органи місцевого самоврядування. Вона встановлюється за календарний місяць у межах таких граничних рівнів: на території м. Києва, обласних центрів – від 60 до 320 грн., на території м. Севастополя, міст обласного підпорядкування і районних центрів – від 30 до 160 грн., на території інших населених пунктів – до 80 грн.

У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для  кожного з них.

Крім звичайного торгового патенту на здійснення торговельної діяльності Законом Про патентування передбачені наступні види торгових патентів:

а) пільговий торговий патент;

б) короткотерміновий торговий патент.

Пільговий торговий патент надає право його власнику здійснювати торгівлю винятково певними товарами вітчизняного виробництва, що вказані в Законі (поштові марки, листівки, періодичні видання засобів масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів та ін.).

У пільговому торговому патенті наводиться повний перелік товарів, передбачених для реалізації.

Пільговий торговий патент не дає права на здійснення торгівлі товарами, які не зазначені у Законі про патентування.

Вартість пільгового торгового патенту складає 25 грн. за весь термін дії патенту, що вноситься одноразово.

Короткотерміновий торговий патент видається для проведення торгової діяльності протягом обмеженого часу. Він використовується для проведення ярмарків, виставок-продажів, разової реалізації товарів за готівку і т. ін.

Термін дії короткотермінового торгового патенту – від 1 до 15 днів, його вартість за один день встановлюється у розмірі 10 гривень.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який  передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.

Торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг (діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих  потреб  замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки) одержують суб'єкти підприємництва або їхні відокремлені структурні підрозділи, що здійснюють свою діяльність як в окремих приміщеннях, будівлях, їхніх частинах, так і за їх межами.

Термін дії торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг 12 календарних місяців.

Вартість його встановлюється таким же чином, як і придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, оплата патенту здійснюється щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.

Торговий патент на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями придбавається для здійснення такої торгівлі в пунктах обміну іноземної валюти.

Під торгівлею готівковими валютними цінностями розуміється продаж готівкової іноземної  валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, та в обмін на іншу іноземну валюту.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі              960 гривень за календарний  місяць. Оплата його вартості здійснюється  щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Термін дії такого торгового патенту 36 календарних місяців.

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу одержується для ведення діяльності, пов'язаної з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг  у сфері  грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Вартість такого торгового патента встановлюється  у фіксованому розмірі за рік:

для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем – 4 200 грн.;

     для використання грального столу з кільцем рулетки – 192 000 грн.;

     для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) – 144 000 грн. за кожний стіл;

     для використання кегельбанів – 6 000 грн. за кожний гральний жолоб (доріжку);

     для використання столів для більярду, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, – 1 800 грн. за кожний стіл для більярду;

     для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці – 7 200 грн. за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу.

Термін дії такого торгового патенту становить 60 календарних місяців, оплата його вартості провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Торговий патент придбавається в державних податкових органах суб'єктами господарювання на підставі заяви та оригіналів документів, на підставі яких вона заповнена: статуту підприємства, виписки із засновницьких документів про юридичну адресу суб'єкту підприємництва, довідки органу, з яким узгоджено місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу (зі вказівкою цього місця), документу, що засвідчує право власності (оренди), дозволу на розміщення пункту продажу, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкту підприємництва, довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, ліцензії на здійснення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, документу про повну або часткову сплату вартості торгового патенту. Патент видають упродовж трьох днів.

Торговий патент повинний бути розміщений у кожному пункті продажу товарів або приміщенні для надання послуг та має бути відкритим та доступним для огляду.

Після закінчення терміну дії торгового патенту його повертають у  податкову інспекцію, якою він був виданий.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності віднесена до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Суб'єкти підприємницької діяльності або їх відокремлені структурні підрозділи, які здійснюють вид діяльності, що підлягає патентуванню, та які є платниками податку на прибуток, зобов’язані визначати податок на прибуток від кожного виду такої діяльності та окремо розраховувати податок на прибуток від іншої діяльності.

Податок на прибуток, який отримано від патентованого виду діяльності, підлягає сплаті до бюджету в сумі, що зменшується на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності протягом звітного періоду.

Витрати з передоплати торгового патенту обліковуються на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

Бухгалтерські записи з обліку торгового патенту наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Відображення у бухгалтерському обліку операцій

з придбання торгового патенту

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1. Здійснена передоплата торгового патенту за  3 місяці у розмірі 360 грн. за місяць

1 080

39

311

2. Нарахований податок на прибуток за звітний квартал

2 000

981

641

3. Списується вартість торгового патенту за рахунок нарахованого податку на прибуток

1 080

641

39

До суб’єктів підприємницької діяльності, які порушують законодавство про ліцензування та патентування господарської діяльності,  застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законодавством.

1.3. Сертифікація товарів

З метою запобігання реалізації продукції, що небезпечна для життя, здоров'я й майна громадян, охорони довкілля, а також сприяння споживачу в компетентному виборі продукції та створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності на міжнародному ринку на Україні здійснюється сертифікація продукції. Це один з ефективних методів, що дозволяють на підставі випробувань продукції в спеціалізованих лабораторіях (центрах) забезпечити захист прав споживача шляхом представлення їм достовірної й об'єктивної інформації про їх властивості, характеристики і відповідність стандартам.

Порядок сертифікації продукції встановлений Законом України “Про підтвердження відповідності” від 17.01.01 р. № 2406-ІІІ [22].

Сертифікація — процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам

Об'єктом сертифікації є продукція, призначена для продажу, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям та персонал.

Сертифікація товарів здійснюється уповноваженими на те органами з оцінки відповідності. 

В Україні проводиться обов'язкова сертифікація (сертифікація в законодавчо регульованій сфері) та добровільна сертифікація продукції (сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері).

Обов'язкова сертифікація, тобто сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, проводиться винятково в державній системі сертифікації.

Державну систему сертифікації в Україні створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері передбачена для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людин, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля.

Наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.05 р. № 28 затверджений Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні Переліку продукції [221].

До такої продукції відносяться: електропобутове обладнання; світлотехнічна продукція; радіоелектронна побутова апаратура; засоби обчислювальної техніки; обладнання для харчової, мясо-молочної промисловості, підприємств торгівлі громадського харчування; медична техніка; іграшки; мийні засоби; зварювальне, металообробне та деревообробне обладнання; засоби охоронного та продукція протипожежного  призначення; дорожні транспортні засоби та сільськогосподарська техніка; засоби звязку; товари легкої промисловості; засоби автоматизації та механізації контрольно-касових операцій і конторське обладнання; харчова продукція та продовольча сировина; нафтопродукти; будівельні матеріали; готельні послуги; зброя вогнепальна мисливська та спортивна та інші.

Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими спеціалізованими лабораторіями (центрами), – випробувальними лабораторіями, – за методами, визначеними відповідними нормативними документами, а при відсутності цих документів – за методами, що визначаються органом із сертифікації або органом, що виконує його функції.

Результати випробувань, проведених випробувальними лабораторіями, надалі не вимагають підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами).

Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена невірогідність результатів проведених випробувань.

Сертифікація продовольчої сировини і харчових продуктів тваринного походження здійснюється після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.

Добровільна сертифікація проводиться з ініціативи виробника чи постачальника, її можуть здійснювати підприємства, на які покладена функція органа з добровільної сертифікації або органи із сертифікації, уповноважені на провадження робіт у законодавчо регульованій сфері.

Добровільна сертифікація проводиться у порядку, визначеному договором між заявником (виробником чи постачальником) та органом із сертифікації.

Згідно з Порядком здійснення торговельної діяльності № 833, в документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні вказуватися реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтв про визнання відповідності або декларації про відповідність [45].

Сертифікат відповідності – це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Свідоцтво про визнання відповідності документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Декларація про відповідність документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Виробник продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, зобов'язаний:

сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлениї для конкретного виду продукції; 

наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; 

компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності вимогам, зазначеним у документах із сертифікації; 

надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції або декларування відповідності шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або декларації про відповідність у документах на постачання продукції;

надавати на вимогу органів із сертифікації продукції завірені виробником або імпортером копії документів із сертифікації.

Постачальник зобов’язаний:

реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів документтів із сертифікації;

припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Кожному продавцю товарів, які включені до Переліку продукції      № 28, необхідно мати копіі сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності, отримані від постачальників.

Такі ж копії необхідно мати і постачальникам продукції, яка належить сертифікації.

Введення виробником або постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної), щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності або декларації про відповідність, спричиняє накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян–власників підприємств або уповноважених ними осіб, громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, від 3 до 88 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Орган із сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за необґрунтовану або неправомірну видачу сертифіката відповідності та порушення правил сертифікації.

Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), нанесені виробником споживачам, їх майну, і шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу у звязку з порушенням правил сертифікації, підлягають відшкодуванню за рахунок органа, що проводив обов'язкову сертифікацію, у порядку, встановленому діючим законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.

Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, здійснюється згідно з правилами визначення вартості цих робіт, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Вартість робіт з добровільної сертифікації визначається в договорі між замовником і виконавцем.

Оплата робіт, пов'язаних із сертифікацією продукції – підготовчі, експертні, з акредитації, атестації, випробуванню, контролю та реєстрації, – відноситься на собівартість продукції.

1.4. Види цін на товари. Державне регулювання цін. Штрихкодування товарів

В умовах, коли підприємства можуть вільно купувати і продавати товари на внутрішньому і зовнішньому ринках, важливим завданням бухгалтерського обліку є забезпечення правильності формування цін на товари. Ціна – це грошове вираження вартості товарів, робіт, послуг.

Згідно з Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) ціна визначається за домовленістю сторін, тобто в договорі. Договори можуть укладатися в усній (здійснюючи покупку в магазині роздрібної торгівлі, покупець укладає таким чином усний договір, що цілком виконується в момент його здійснення) і письмовій формах (договір, підписаний його сторонами і зміст якого зафіксовано на папері, є звичайним  для застосування в оптовій торгівлі) [1].

В залежності від стадій товарного обігу ціна може бути:

оптова – ціна, за якою підприємство-виробник реалізує свою продукцію оптовим покупцям. Вона складається з ціни підприємства-виробника (собівартість плюс прибуток) і знижки (націнки) на користь збутової організації для покриття збутових витрат і отримання прибутку;

роздрібна – ціна, за якою товари продаються кінцевим споживачам. Вона містить у собі вартість витрат виробників товарів і торговельних організацій і прибуток;

покупна – ціна, за якою товар придбавається;

продажна – ціна, за якою товар реалізується оптом, дрібним оптом, вроздріб;

договірна – ціна, що встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) товарів та послуг;

відпускна – ціна, що складається із собівартості, прибутку, податків;

вільна – ціна, що встановлюється продавцем товару з урахуванням кон'юнктури ринку, попиту та пропозиції.

Дотримання порядку ціноутворення на товари є важливою умовою правильної організації на підприємстві бухгалтерського та податкового обліку товарних, розрахункових та інших операцій.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від  03.12.90 р. № 507-ХІІ [35] у народному господарстві можуть застосовуватися наступні ціни і тарифи:

вільні;

державні фіксовані;

державні регульовані.

Торговельні підприємства мають право самостійно встановлювати вільні ціни.на товари.

Передбачені наступні види вільних цін:

вільна відпускна ціна промислового (виробничого) підприємства;

вільна відпускна ціна оптового підприємства;

вільна роздрібна ціна на товари, що реалізуються населенню.

Ціна товару, за якою він реалізується населенню, формується на підставі та з урахуванням собівартості, прибутку, акцизного збору (якщо товар підакцизний), податку на додаткову вартість (ПДВ), торгової надбавки.

Собівартість товару – це витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів. Підприємства, щоб отримати прибуток, повинні реалізовувати товари за ціною вище його собівартості.

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (спиртні напої, тютюнові вироби й інші). Кабінетом Міністрів України встановлюється перелік товарів і розмір ставок акцизного збору на окремі види товарів.

Податок на додану вартість – частина знову створеної доданої вартості, що вноситься в бюджет при кожному етапі виробництва товарів.  

Торгова надбавка – це частина вартості товару, призначена для покриття витрат, одержання прибутку і сплати податків. Її рівень  визначається продавцем самостійно, виходячи з розмірів витрат і рівня рентабельності. Торгова  надбавка включає торгову націнку і суму ПДВ. 

Наприклад, якщо підприємство встановлює торгову надбавку в розмірі 45 %, покупна вартість товару складає 200 грн., то відпускна ціна буде складати:  (200 х 145 : 100) = 290 грн.

Правильно сформована ціна є основою для отримання прибутку підприємства. Тільки правильна цінова політика дає можливість отримати підприємству прибуток, для чого необхідно управляти цінами з урахуванням  кон'юнктури споживчого ринку, попиту та пропозиції.

Державні фіксовані ціни незмінні у визначеному періоді часу.

Державні регульовані ціни можуть змінюватись відносно базового рівня відповідно до порядку, встановленого державними органами. Для роздрібної торгівлі це може бути встановлення максимального рівня цін або торгової націнки.

Взагалі, державні фіксовані та регульовані ціни установлюються на ресурси, які значно впливають на загальний урівень і динаміку цін, на соціально значимі товари і послуги, а такожі на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах-монополістах або тих, що займають домінуюче положення на ринку.

Кабінет Міністрів України здійснює цінову політику та визначає перелік продукції, товарів та послуг, на які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни. Він також складає перелік  органів державного управління, які встановлюють або регулюють такі ціни, та перелік органів контролю за цінами та тарифами.

Державні фіксовані та регульовані ціни (крім сфери телекомунікацій) встановлюють державні органи управління.

Так, на теперішній час установлюються торгові (постачальницько-збутові) надбавки й нормативи рентабельності на паливно-енергетичні ресурси, що відпускаються населенню для побутових потреб; граничні рівні рентабельності і торгові надбавки на дитяче харчування; граничні рівні торгової надбавки на лікарські засоби та вироби медичного призначення (згідно із встановленим переліком); граничні торгові надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби і крупи, цукор, м'ясо, ковбаси варені, молоко, сир, масло тваринне і рослинну олію й ін.

Державний контроль за цінами здійснює Державна інспекція з контролю за цінами, яка працює на підставі Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 [40]. Вона може:

проводити на підприємствах незалежно від форми власності перевірку бухгалтерських документів, а також інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів;

одержувати від підприємств матеріали й інформацію, необхідну для проведення перевірки;

обстежувати виробничі, складські і торговельні приміщення підприємств;

вимагати усунення порушень порядку формування, установки і застосування цін і тарифів;

приймати рішення про вилучення у бюджет необґрунтовано отриманої підприємством виручки в результаті порушення державної дисципліни з цін та про застосування штрафу в дворазовому її розмірі    й т. ін.

Необґрунтовано отримана виручка – це різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та вартістю такої продукції за цінами та тарифами, що повинні бути встановлені відповідно  до законодавства.

Якщо підприємством допущене порушення у сфері ціноутворення, яке виявлене Державною інспекцією з контролю за цінами у ході перевірки, то на підставі складеного такою комісією акту перевірки приймається рішення про застосування економічних та фінансових санкцій. Разом з рішенням порушнику видається претензія та розпорядження (вимога) усунення порушення цінового законодавства.

Суму необґрунтовано отриманої підприємством виручки та штрафу підприємство зобов’язане самостійно перерахувати до бюджету.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про упровадження штрихового кодування товарів” № 574 від 29.05.96 р. усі суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані здійснювати маркування товарів, які виробляють та реалізують в країні [55].

Підприємства роздрібної торгівлі повинні використовувати для продажу товари, що марковані штриховими кодами.

Штриховий код – це комбінація послідовно розташованих рівнобіжних штрихів і проміжків між ними, розміри і розташування яких установлені визначеними правилами. Він призначений для автоматизованої ідентифікації  товару або іншої інформації про нього.

Здебільшого на товари наносяться штрихкоди, цифрові позначення яких мають 13 цифр, а на маленькі за розміром товари – 8 цифр.

Штрихкод можна перевірити, за допомогою створеного електронного каталогу  GEPIR, який включає в себе інформацію про усі країни, які є учасниками Всесвітньої системи GS1.

В штрих коді зашифровані національна організація-член системи GS1, код підприємства, номер товару.

Штриховий код дозволяє швидко і точно зчитати інформацію про товар за допомогою електронного пристрою – сканера.

За допомогою застосування штрихкодування товарів значно збільшується швидкість обслуговування покупців у магазинах, а таким чином, скорочуються черги. До того ж сканування майже виключає допущення помилок при вводі даних про товар.

Таке кодування товарів впроваджується з метою створення в Україні інформаційної бази з контролю і управління товарно-грошовим обігом, скорочення часу товарообігу за рахунок застосування електронних засобів обліку при виробництві товару, його складуванні, транспортуванні та реалізації.


Тема 2. Облік на підприємствах оптової торгівлі

2.1. Документальне оформлення надходження товарів

Оптова торгівля – це складний механізм економічних відносин з доведення вироблених товарів по ринкових каналах від виробника до споживача. Вона здійснює зв'язок між промисловістю, роздрібною торгівлею і підприємствами громадського харчування. Це важлива частина внутрішньої торгівлі.

Оптове підприємство придбаває товари у великій кількості і продає їх меншими партіями від свого імені, виконуючи при цьому функції збереження та транспортування товарів.

Основною задачею бухгалтерського обліку на підприємствах оптової торгівлі є контроль за виконанням договірних постачань товарів постачальниками, продажем товарів покупцям (роздрібним підприємствам), контроль за станом товарних запасів.

Оптові підприємства укладають договори з постачальниками на закупівлю товарів як правило на рік, але можуть і на разові поставки конкретних товарів.

Як правило між продавцем та покупцем укладається договір купівлі-продажу. Згідно зі ст. 655 ЦКУ за даним договором одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього відповідну грошову суму [1].

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі.

Письмово укладені договори мають такі переваги перед усною формою договорів:

1) зберігається доказ прийнятих на себе сторонами обов'язків;

2) мається можливість закріпити вимоги щодо якості, комплектності товару, умовам його транспортування, приймання-передачі і передбачити санкції за невиконання або неналежне виконання умов договору;

3) полегшується контроль за виконанням договору;

4) можна спиратися на письмовий документ при обґрунтування своїх вимог при судовому розгляді суперечки.

Таким чином договір – один з основних документів, що визначають господарські взаємообов'язки між окремими підприємствами та організаціями. Він сприяє посиленню господарської дисципліни і боротьбі за чіткість роботи суб’єктів господарювання.

У договорах визначається: предмет договору та ціна, обсяг товарів, що підлягають постачанню; їх асортимент, якість та комплектність; терміни і способи відвантаження; порядок пакування; ціни і знижки на товари; порядок розрахунків; відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань (розміри штрафів, пені, неустойки).

Щоб договір не був громіздким, у ньому вказуються загальні найменування груп товарів, а докладна розшифровка, при необхідності, викладається в специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Укладені договори реєструються в хронологічному порядку в спеціальному журналі, який має наступні реквізити: порядковий номер, найменування постачальника, дата укладання договору і його сума за групами товарів. Окремо в книзі або картці ведеться облік виконання договірних зобов'язань, а в разі їх невиконання торговий відділ або бухгалтерія висувають претензії до постачальників.

На підставі договорів постачальником виписуються рахунки-фактури, у яких указуються перелік товарів, що підлягають постачанню, їх кількість, ціна і вартість, вказується загальна сума, що підлягає оплаті, з урахуванням ПДВ.

Перевезення вантажів здійснюється переважно автомобільним транспортом. Перевізником можуть бути: постачальник вантажу (вантажовідправник); покупець вантажу (вантажоодержувач); автотранспортне підприємство (АТП).

Умови перевезення вантажів визначаються договором.

Якщо перевізником виступає постачальник (вантажовідправник), то оформленню підлягають наступні документи:

накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), що фіксує передачу матеріальних цінностей водію (експедитору) і є підставою для вибуття матеріальних цінностей зі складу підприємства (додаток А 1);

товарно-транспортна накладна (ТТН) за формою 1-ТН    (додаток А 2);

подорожній лист вантажного автомобіля за формою № 2-ТН.

Вантажовідправник оформляє ТТН, як правило, у чотирьох екземплярах, перший з яких залишається у нього і є підставою для списання товарів, а інші, завірені підписами і печатками, передаються водію. Другий екземпляр водій віддає вантажоодержувачу ( підстава для оприбуткування товарів). Третій і четвертий екземпляри, завірені підписами і печатками вантажоодержувача, водій передає перевізнику. Третій екземпляр, як підставу для розрахунків за виконані транспортні послуги, перевізник відправляє замовнику автотранспорту для оплати за перевезення. Четвертий екземпляр додається до шляхового листа і є підставою для обліку транспортних послуг у перевізника вантажів.  

Якщо перевізником виступає покупець (вантажоодержувач), то оформляється подорожній лист, а після прибуття до місця навантаження ТТН, один екземпляр якої залишається відправнику як підстава для вибуття товарів, інші – залишаються в перевізника для обліку витрат перевезень і оприбуткування товарів на склад.

АТП у ролі перевізника забезпечує тільки належне перевезення вантажу і несе відповідальність за своєчасну і повну доставку вантажу до місця призначення. ТТН видається водію вантажовідправником, подорожній лист виписує АТП.

Замовником у цьому випадку може бути і вантажовідправник, і вантажоодержувач. Взаємовідносини між сторонами обумовлюються укладеним між ними договором, евиконання окремих пунктів учасниками якого спричиняє  матеріальну відповідальність у вигляді штрафу, пені.

Перевізники зобов'язані проводити обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Витрати зі страхування включаються до складу собівартості перевезень.

Якщо перевізником виступає вантажовідправник або вантажоодержувач, то бухгалтерський облік витрат з перевезення ведеться на субрахунку 232 "Допоміжне виробництво", за дебетом якого визначається їх склад, а з кредиту списується собівартість перевезення на рахунки: 93 "Витрати на збут" – у вантажовідправник, 289 "Транспортно-заготівельні витрати" – у вантажоодержувача.

Для одержання товарів безпосередньо на складі постачальника або на станції призначення представнику оптового торговельного підприємства видається доручення типової форми, підписане керівником, головним бухгалтером і завірене печаткою (додаток А 3).

Доручення видається на строк, який встановлюється залежно від можливості отримання й вивезення відповідних цінностей за документом, на підставі якого видане доручення, але не більше ніж на десять днів. У виданому дорученні наводиться перелік цінностей, які потрібно отримати по ньому, із зазначенням назви і кількості.

Якщо підприємство-постачальник товару зареєстроване як платник ПДВ, то торговельному підприємству видається податкова накладна (додаток А 4).

2.2. Аналітичний та синтетичний облік товарів

Товари, що надходять, ретельно перевіряють за асортиментом, кількістю та якістю, зазначеним у супровідних документах. 

Відповідає за приймання товарів на склад завідуючий складом або комірник. Він оглядає їх у присутності особи, яка доставила вантаж, зважує, підраховує чи обміряє.

Порядок приймання товару залежить від місця їх одержання (на складі одержувача, на станції або на складі постачальника) та упаковки товару (без упаковки або в упаковці).

Якщо прийомка товару здійснюється на складі постачальника, то товар приймається одержувачем в упаковці за кількістю місць або за вагою-брутто. Перевірка за кількістю одиниць або вагою повинна бути проведена протягом строків, встановлених держстандартами, технічними умовами, особливими умовами поставки та іншими нормативними документами.

Незатарений товар приймається за кількістю натуральних одиниць або вагою-нетто.

Приймання товару на складі одержувача проводиться за кількістю натуральних одиниць або вагою-нетто.

Приймання товару на залізничній станції або автостанції проводиться відповідно до накладної і вантажної декларації (квитанції). При цьому необхідно перевірити цілісність вагону або контейнеру, наявність пломб і якість відтисків на них.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.07 р., прийом та оприбуткування товарів на складі, яки надійшли від постачальників оформлюється наступними документами [186]:

товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) з використанням штампу (позначки) про оприбуткування;

прибутковий ордер (форма М-4) – використовується для оприбуткування товарів, що надійшли від постачальників, та які відповідають даним супровідних документів. Вони складаються матеріально відповідальною особою, що приймає товари;

акт приймання матеріалів (форма М-7)використовується для оприбуткування товарів, якщо виявлені розбіжності якості і кількості з даними супровідних документів і для товарів, що надійшли без документів (додаток А 5).

Акт приймання матеріалів складає комісія, призначена керівником підприємства, до складу якої обов'язково входить матеріально відповідальна особа, а також представник відправника (постачальника) або представник незацікавленої організації. Якщо такі товари надійшли залізницею, то складається комерційний акт.

При прийманні товару на відповідальне збереження також складається акт про приймання матеріалів. Вони на складі зберігаються відокремлено від запасів, що визнані активами підприємства.

Для оприбуткування товарів, які виготовлені власним виробництвом, для внутрішнього переміщення товарів, а також для відпуску своїм структурним підрозділам, які знаходяться на іншій території, застосовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою № М-11 (додаток   ).

За прийом та збереження товарів відповідає працівник торговельного підприємства, з яким складається письмовий договір про повну матеріальну відповідальність – матеріально відповідальна особа (комірник або завідуючий складом). Згідно з цим договором працівник несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності майна, переданого йому на відповідальне збереження.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність підприємство може укладати з працівниками, що досягли 18 років і займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі збереженням, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік посад і робіт та типовий договір про повну матеріальну відповідальність затверджені постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС "Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність” від 28.12.77 р. № 447/24 [249].

Матеріально відповідальні особи повинні регулярно представляти в бухгалтерію реєстри або товарні звіти. 

Усі первинні документи, на підставі яких складаються реєстри та товарні звіти, додаються до них і передаються до бухгалтерії під розписку на другому екземплярі, що залишається в матеріально відповідальної особи.

Бухгалтерія повинна забезпечити дотримання правил ведення обліку товарів на складах в строки, що встановлені керівником (власником) підприємства. Бухгалтерія перевіряє отримані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції діючому законодавству, логічне ув'язування окремих показників і правильність арифметичних підрахунків. Після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного і синтетичного обліку.

На підприємствах оптової торгівлі ведеться кількісно-сумовий та сумовий облік товарів.

Аналітичний облік товарів ведеться в розрізі місць зберігання, матеріально-відповідальних осіб і видів товарів.

Товари, що придбані (отримані) підприємством та утримуються ним з метою подальшого продажу, відносяться до запасів підприємства, принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про які та розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (далі – П(С)БО 9) [230].

Згідно з П(З)БО 9 запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути вірогідно визначена.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженим наказом Міністерству фінансві України від 30.11.99 р.      № 291 (далі – План рахунків) синтетичний облік наявності і руху товарів на підприємствах оптової торгівлі ведеться на субрахунку 281 "Товари на складі" синтетичного рахунку 28 "Товари" [224].  

На відміну від підприємств роздрібної торгівлі, де облік товарів ведеться за продажною вартістю, оптові підприємства ведуть облік товарів за первісною (покупною) вартістю, порядок формуваня якої визначений П(С)БО 9.

Первісною вартістю товарів, придбаних за плату, є собівартість товарів, що складається з наступних фактичних витрат:

сум, що сплачуються відповідно до договору постачальнику, за винятком непрямих податків;

сум ввізного мита;

сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельних витрат;

інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням товарів і доведенням їх до стану, придатного для використання.

Не включаються до первісної вартості товарів: понаднормативні втрати і нестачі товарів; фінансові витрати; витрати на збут; загальногосподарські й інші витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою товарів і приведенням їх до стану, придатного для використання.

Синтетичний облік розрахунків з постачальниками ведеться в журналі 3 за кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", а аналітичний облік у відомості 3.3 за кожним постачальником в розрізі кожного документа (рахунка) на оплату. 

Порядок відображення операцій з придбання товарів на підприємстві оптової представлений у табл. 2.1.

У податковому обліку на підставі Закону про прибуток при придбанні товарів виникають валові витрати зі змінами та доповненнями.

Датою збільшення валових витрат є дата будь-якої з подій, що відбулася раніше: або дата перерахунку грошових коштів в оплату вартості товарів постачальнику, або дата оприбуткування товарів, отриманих від постачальника.

Таблиця 2.1

Відображення у бухгалтерському обліку розрахунків

з постачальниками в оптовій торгівлі

Зміст господарської операції

Сума,

грн.

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

Перша подія – передоплата товарів

1. Перерахована з поточного рахунка постачальнику передоплата

2 400

371

311

2. Відображено податковий кредит з ПДВ

400

641

644

3. Надійшли на склад товари від постачальника

2 000

281

631

4. Відображено ПДВ, врахований раніше в податковому кредиті

400

644

631

5. Здійснено взаємозалік заборгованостей

2 400

631

371

Перша подія – одержання товарів

1. Надійшов на склад товар від постачальника

2 000

281

631

2. Відображено податковий кредит з ПДВ

400

641

631

3. Перераховано з поточного рахунка постачальнику за товар

2 400

631

311

4. Включені у собівартість товару витрати за транспортування, виконане транспортною організацією

150

281,

289

685

5. Відображено податковий кредит з ПДВ за транспортними витратами

30

641

685

6. Перераховано з поточного рахунка за транспортування товару

180

685

311

Згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР 9 (далі – Закон про ПДВ) за сумами податку на додану вартість, які входять до складу вартості придбаних товарів (або транспортно-заготівельних витрат), торговельне підприємство–платник ПДВ, за умови наявності податкової накладної постачальника (або вантажоперевозчика), має право на податковий кредит з ПДВ [28].

Так само відображаються у податковому обліку і транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ).

При прийманні може виникнути нестача товарів за наступними причинами: нестачі й втрати в межах встановлених норм природного збутку при транспортуванні, провини вантажоперевізчика, провини підприємства–постачальника.

Нестачі і втрати запасів у межах встановлених норм природного збитку при транспортуванні відносяться на збільшення первісної вартості оприбуткованих товарів.

У випадку виникнення нестачі товарів з провини вантажоперевізчика чи підприємства–постачальника торговельне підприємство має право на підставі правильно складених усіх первинних документів пред’явити їм претензії у встановлені строки.

При виявленні нестачі на склад прибутковується товар, що фактично надійшов, а на суму нестачі дебетується субрахунок 374 "Розрахунки за претензіями".

Записи на рахунку ведуться на підставі таких первинних документів: актів приймання, актів про виявлену нестачу, рішень судових органів, письмових угод постачальників на задоволення претензій, виписок банку.

Аналітичний облік претензій ведеться у відомості 3.2.

Відображення у бухгалтерському обліку розрахунків за претензіями в оптовій торгівлі і в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Відображення у бухгалтерському обліку

розрахунків за претензіями

Зміст господарської операції

Сума,

грн.

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1

2

3

4

1. Перерахована з поточного рахунка постачальнику передоплата за товар

3 000

631

311

2. Відображено податковий кредит з ПДВ

500

641

644

3. Оприбуткована кількість товару, що фактично надійшла від постачальника

2 100

281

631

4. Відображено ПДВ за товаром, що фактично надійшов

420

644

631

5. На суму нестачі пред'явлена претензія постачальнику, у т. ч. ПДВ

480

374

631


Закінчення таблиці 2.2

1

2

3

4

1-й варіант: повернення грошей на поточний рахунок

6. Задоволено претензію, повернуті гроші постачальником на поточний рахунок у банку

480

311

374

7. Здійснено оригування ПДВ (методом червоного сторно)

80

641

644

2-й варіант: допостачання товарів  за претензією

6. Надійшли на склад товари від постачальника

400

281

631

7. Відображено ПДВ, врахований раніше в податковому кредиті

80

644

631

3-й варіант: розгляд справи в господарському суді

6. Вирішено справу судом на користь постачальника

480

949

374

7. Здійснено коригування ПДВ (методом червоного сторно)

80

641

644

У разі повернення грошових коштів на поточний рахунок у банку за задоволеною претензією необхідно здійснити коригування валових витрат на суму недопоставлених товарів без ПДВ, а також необхідно одержати від постачальника розрахунок коригування показників податкової накладної і на підставі цього зменшити податковий кредит на повернену суму за недопоставлений товар (додаток).

При здійсненні допоставки товару валові витрати та податковий кредит не зменшуються. 

2.3. Облік транспортно-заготівельних витрат та їх розподіл

Згідно з П(С)БО 9 до складу первісної вартості запасів, придбаних за грошові кошти, включаються суми транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), які пов’язані з придбанням запасів [230].

До складу ТЗВ входять витрати на заготівлю товарів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування товарів усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування товарів.

Порядок обліку таких витрат може бути організований двома методами:

методом прямого розподілу ТЗВ; 

методом розподілу ТЗВ за середнім відсотком.

Сутність методу прямого розподілу ТЗВ полягає в тому, що суми ТЗВ включаються до первісної вартості придбаних конкретних найменувань, груп, видів товарів при їх оприбуткуванні.

Такий метод використовується в тому разі, коли можна вірогідно визначити суми таких витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів.

Розподіл сум ТЗВ може здійснюватися пропорційно вартісному, кількісному або весовому критерію. Тоді ці витрати враховуються  в складі первісної вартості товарів, що надійшли,  на рахунку 281 "Товари на складі".

Сутність методу розподілу ТЗВ за середнім відсотком полягає в тому, що суми ТЗВ безпосередньо при надходженні товарів на підприємство між одиницями товарів не розподіляються, а враховуються на окремому однойменному субрахунку 289.

При цьому розподіл сум ТЗВ між залишками товарів на кінець місяця і товарами, які вибули за місяць (реалізовані, безкоштовно передані, природний збиток, нестача, уцінка і т. ін.), відбувається по закінченні місяця.

При цьому методі середній відсоток ТЗВ визначається за формулою:

  (С-до поч. за Д-том  рах. 289 + Об за Д-том рах. 289 за м-ць)

Сер % ТЗВ =                 х 100%.

  -до поч. за Д-том рах .281 + Об за Д-том рах. 281 за мі-ць)

Сума ТЗВ, що відноситься до товарів, які вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості товарів, які вибули (оборот за К-том рах. 281):

Оборот за К-том  рах. 289 за місяць =

= Оборот за К-том  рах. 281 за місяць х Сер % ТЗВ : 100 %.      (2.2)

Приклад розподілу ТЗВ за методом середнього відсотку наведено в табл 2.3.

Таблиця 2.3

Розрахунок розподілу транспортно-заготівельних витрат

Показники

Покупна вартість товарів (рах. 281), грн.

Сума ТЗВ 

(рах. 289), грн.

1. Залишок товарів на початок місяця

3 000

400

2. Надійшло товарів за місяць

15 000

500

3. Разом із залишком

18 000

900

4. Середній відсоток ТЗВ

900 :18 000 х 100 =

= 5%

5. Собівартість реалізованих товарів

11 000

550

6. Залишок товарів на кінець місяця

7 000

350

Розподілена частка ТЗВ, яка приходиться на вартість товарів, що вибули, відображається на рахунках бухгалтерського обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття відповідних товарів.  

Порядок відображення в бухгалтерському обліку сум ТЗВ за методом розподілу ТЗВ за середнім відсотком представлений в табл. 2.4 (на підставі числового прикладу табл. 2.3):

Таблиця 2.4

Відображення у бухгалтерському обліку

транспортно-заготівельних витрат

Зміст господарської операції

Сума,

грн.

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1

2

3

4

1. Отримані товари, що надійшли від постачальника

15 000

281

631

Закінчення таблиці 2.4

1

2

3

4

2. Відображено податковий кредит з ПДВ

3 000

641

631

3. Відображені ТЗВ з доставки товарів

500

289

685

4. ПДВ по витратам з доставки товарів

100

641

685

5. Перераховано з поточного рахунку:

оплата постачальнику за товари

оплата послуг траспортної організації

18 000

600

631

685

311

311

6. Відвантажено товари покупцю

16 800

361

702

7. Нарахованні податкові зобов'язання з ПДВ

2 800

702

641

8. Списана на собівартість покупна вартість реалізованих товарів

11 000

902

281

9. Списані на собівартість реалізації ТЗВ, що приходяться на реалізовані товари

550

902

289

2.4. Облік реалізації товарів

Підприємства оптової торгівлі застосовують дві форми реалізації товарів:

зі складів (складський оборот);

транзитом (транзитний оборот).

У випадку складської реалізації товари відпускаються зі складів оптових підприємств на підставі рахунків-фактур, у яких вказується: найменування, сорт, кількість, ціна виробника або митна вартість товару; торгові і постачальницько-збутові знижки і надбавки; транспортні й інші витрати, що включені до ціні товару.

При відвантаженні товарів покупцям оформляються наступні документи: накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), товарно-транспортна накладна (форма      № 1-ТН), податкова накладна. Відпуск товарів покупцю здійснюється після пред'явлення доручення.

У випадку транзитної реалізації постачальники відвантажують покупцям товари, минаючи склади і бази оптового підприємства. Така форма реалізації товарів прискорює просування їх до споживачів і знижує витрати на збут (не виконуються проміжні операції з розвантаження, складування, збереження і реалізації товарів).

Реалізація товарів транзитом може здійснюватися двома способами:

1) за участю оптового підприємства в розрахунках;

2) без його участі в розрахунках.

При транзитній реалізації за участю оптового підприємства в розрахунках воно не тільки організує оборот, але і розраховується за товари як з постачальниками, так і з покупцями.

На підставі договорів, укладених з постачальниками і покупцями, оптове підприємство виписує постачальнику наряд на відвантаження товарів покупцю, де вказує перелік товарів, що підлягають відвантаженню. Копію наряду надають покупцю.

На відвантажені товари постачальник виписує розрахунково-платіжні документи, один комплект із який направляється покупцю, другий – оптовому підприємству, що повинне стягнути платежі за реалізовані товари з покупця і перерахувати їх постачальнику.

У випадку, коли транспортні витрати повинні оплачуються за рахунок покупця, а товар був доставлений транспортом постачальника, то в обох комплектах розрахункових документів відображається сума транспортних витрат, що підлягають відшкодуванню. Якщо ці витрати повинно відшкодовувати оптове підприємство, то їх сума вказується тільки  в його комплекті розрахункових документів.

Облік операцій з транзитної реалізації товарів ведеться аналогічно обліку реалізації товарів зі складів, з тією лише різницею, що придбання і відвантаження товарів покупцям відображується одночасно, без використання рахунка 28 "Товари".

Облік операцій з транзитного обороту за участю в розрахунках ведеться в спеціальній відомості, що є не тільки регістром обліку товарообігу, а й аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та покупцями за транзитними постачаннями.

При транзитному обороті без участі в розрахунках оптове підприємство виступає лише як посередник: воно укладає договори на постачання товарів з постачальником і покупцем і контролює їхнє виконання. У такому випадку розрахунки з постачальником веде безпосередньо одержувач товарів. Такий оборот забезпечує прямі зв'язки роздрібних торговельних підприємств із постачальниками товарів.

Підставою для відображення в обліку оптового підприємства вартості реалізованих товарів служать копії розрахунково-платіжних документів, що видані постачальником  покупцю за відвантажені на їх адресу товари.

На підставі копій отриманих розрахункових документів в окремій відомості (журналі) оптове підприємство веде облік операцій за транзитним оборотом без участі в розрахунках, підсумкові дані якої служать підставою для відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.

В результаті реалізації товарів у підприємства виникають доходи. Для визначення фінансового результату необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які здійснені для отримання цих доходів, що відповідає принципу нарахування і відповідності доходів і витрат.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності  визначені П(С)БО 15 “Дохіід” (далі – П(С)БО 15) та П(С)БО 16 “Витрати” (далі – П(С)БО 16).

Згідно з П(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації визнається у випадку наявності всіх наведених нижче умов:

якщо покупцю передані ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на товар;

підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами;

сума доходу (виручки) може бути вірогідно визначена;

існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути вірогідно визначені [234].

Усі ці умови виконуються в торгівлі в момент реалізації товарів покупцям.

Таким чином, в бухгалтерському обліку доходи відображаються в момент відвантаження товарів покупцям. При цьому за передоплатою, отриманою від покупців, доход не виникає.

Не визнається в бухгалтерському обліку доходом сума ПДВ, акцизного збору та інших податків й обов’язкових платежів, які підлягають вперерахуванню до бюджету і позабюджетні фонди, суми надходжень за договорами комісіі та ін.

Згідно з П(С)БО 16 витрати в бухгалтерському обліку визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів [235].

Витрати торговельного підприємства формуються з собівартості реалізованих товарів та витрат, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства, які не включаються в собівартість реалізованих товарів.

Собівартість реалізованих товарів визначається згідно з П(СО 9 . Так, згідно з цим стандартом, існують наступні методи визначення собівартості запасів при вибутті:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних витрат;

ціни продаж.

Для визначення собівартості реалізованих товарів підприємства оптової торгівлі можуть застосовувати будь-який з методів, передбачених П(СО 9 (за винятком методу нормативних витрат та методу ціни продаж).

Найчастіше використовується метод середньозваженої собівартості, сутність якого полягає в наступному. За кожним найменуванням товарів або їхній однорідній групі щомісячно визначається середньозважена собівартість шляхом розподілу сумарної вартості залишку товарів на початок звітного місяця і вартості отриманих за місяць товарів на сумарну кількість товарів на початок місяця і кількість отриманих за місяць товарів.

Собівартість реалізованих товарів розраховується як добуток кількості таких товарів на їх середньозважену собівартість.

Розглянемо приклад розрахунку собівартості реалізованих товарів за методом середньозваженої собівартості в табл. 2.5.

Собівартість реалізованих товарів обліковується на однойменному рахунку 902, за дебетом якого відображається собівартість реалізації, а за кредитом – списання її на рахунок 791 "Результат операційної діяльності".

Таблиця 2.5

Розрахунок собівартості реалізованих товарів

методом середньозваженої собівартості

Показники

Товар А

Товар Б

сума,

грн.

кільк.,

од.

сума,

грн.

кільк.,

од.

1. Залишок товару на початок місяця

10 000

600

9 000

1 500

2. Надійшло за місяць

30 000

1 400

41 000

8 500

3. Середньозважена собівартість одиниці товару

20,00*

1

5,00***

1

4. Собівартість реалізованих за місяць товарів 

36 000**

1 800

47 500****

9 500

5. Залишок товарів на кінець місяця

4 000

200

2 500

500

*20,00 грн. = (10 000 грн. + 30 000 грн.) : (600 од. + 1 400 од.);

**36 000 грн. = 1 800 од. х 20,00 грн.;

***5,00 грн. = (9 000 грн. + 41 000 грн.) : (1 500 од. + 8 500 од.);

****47 500 грн. = 9 500 од. х 5,00 грн.

Доходи від реалізації товарів враховуються на однойменному субрахунку 702. За кредитом його відображається виручка від реалізації товарів, за дебетом – непрямі податки, частина доходу, що підлягає сплаті за договорами комісії, спільної діяльності і т. п.

Після цих записів сальдо за рахунком (чистий дохід) списується в кредит рахунку 791 "Результат операційної діяльності".

Рахунок 791 "Результат операційної діяльності" призначений для визначення фінансового результату – прибутку або збитку. З кредитом його відображається сума доходів від реалізації товарів, а по дебету – списання собівартості реалізованих товарів, витрат діяльності, витрат з податку на прибуток.

Синтетичний облік розрахунків з покупцями ведеться в журналі 3 по кредиту рахунка 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", а аналітичний облік у відомості 3.1 за кожним покупцем в розрізі кожного документа (рахунка) на оплату.

Відображення у з бухгалтерському обліку операцій з реалізації товарів в оптовій торгівлі надані в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Відображення у з бухгалтерському обліку операцій з реалізації товарів в оптовій торгівлі

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1

2

3

4

Реалізація товарів зі складу

Перша подія – переодплата товарів

1. На поточний рахунок у банку надійшла передоплата за товар від покупця

12 000

311

361

2. Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ

2 000

643

641

3. Відвантажено товар покупцю, відображено дохід

12 000

361

702

4. Відображено ПДВ, врахований по передоплаті у податковому зобов'язанні

2 000

702

643

5. Відображено собівартість реалізованих товарів

8 100

902

281

6. Списано на фінансові результати:

собівартість реалізованих товарів

дохід від реалізації

8 100

10 000

791

702

902

791

Перша подія –  відвантаження товару

1. Відвантажено товар покупцю, відображено дохід

9 000

361

702

2. Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ

1 500

702

641

3. На поточний рахунок у банку надійшла оплата за товар від покупця

9 000

311

361

Реалізація товарів транзитом за участю в розрахунках

1. На поточний рахунок отримана передплата від покупця за товар за продажною ціною

15 000

311

361

2. Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ

2 500

643

641

3. Перераховано з поточного рахунку у банку передплату постачальнику за товар за покупною вартістю

12 000

631

311

4. Відображено податковий кредит з ПДВ

2 000

641

644


Закінчення таблиці 2.6

1

2

3

4

5. Відвантажений постачальником товар на адресу покупця

15 000

361

702

6. Відображено ПДВ, врахований у податковому зобов'язанні

2 500

702

643

7. Відображено собівартість реалізованих товарів

10 000

902

631

8. Відображено ПДВ, врахований раніше в податковому кредиті

2 000

644

631

9. Списано на фінансові результати:

собівартість реалізованих товарів

дохід від реалізації

10 000

12 500

791

702

902

791

Реалізація товарів транзитом без  участі в розрахунках

1. Відповідно до рахунка-фактури відображена сума винагороди за організацію транзитного обороту від покупця

1 200

361

702

2. Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ

200

702

641

3. Надійшло на поточний рахунок винагорода від покупця

1 200

311

361

4. Списано доход на фінансові результати

1 000

702

791

5. Відповідно до рахунка-фактури відображена сума винагороди за організацію транзитного обороту від 

від постачальника

1 500

377

702

6. Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ

250

702

641

7. Надійшло на поточний рахунок винагорода від постачальника

1 500

311

377

8. Списано доход на фінансові результати

1 250

702

791

У податковому обліку валові доходи виникають за датою будь-якої з подій, що відбулася раніше: або даті зарахування грошових коштів від покупців, або даті відпуску товарів покупцям. У цей же момент виникають і податкові зобов’язання з ПДВ, яке нараховується на підставі податкової накладної.

За результатами господарської діяльності підприємствами оптової торгівлі поквартально складається форма статичтичної звітності “Звіт про діяльність підприємства оптової торгівлі” (форма № 1 – опт).

Звіт складається з двох розділів.

В першому розділі звіту наводиться загальний оборот підприємства оптової торгівлі.

Загальний оборот (без ПДВ та акцизного збору) – це загальна вартість відвантаженого товару в цінах фактичної реалізації. Не включається до обороту виручка підприємства від нетипових видів діяльності (продаж устаткування) та нетипових фінансових операцій (прибуток на акції, дивіденди). Повернуті покупцем товари, якщо вони мали місце, повинні бути вирахувані з обороту.

У складі загального обороту окремими рядками показуються:  оптовий товарооборот; роздрібний товарооборот; оборот посередницької діяльності (сума комісійних); оборот від інших видів діяльності (виробництва, транспорту, будівництва, надання різноманітних видів послуг).

У другому розділі звіту показується розподіл оптового товарообороту за товарами і товарними групами за наведеним у звіті переліком. Також у цьому розділі наводяться запаси призначених для продажу товарів за станом на кінець звітного періоду у кількісному та сумовому вираженні.

Звіт надається в органи державної статистики на 16-й день після закінчення звітного періоду.


Тема 3. Облік на підприємствах роздрібної торгівлі

3.1. Документальне оформлення руху товарів

Роздрібна торгівля – діяльність із продажу товарів кінцевим споживачам для їх власного використання незалежно від форми розрахунків.

Для здійснення роздрібної торгівлі продавцю необхідні приміщення, устаткування й інвентар, що забезпечує відповідні умови торгівлі і можливість вибору товарів покупцями.

Основною формою організації роздрібної торгівлі є торгівля через стаціонарну мережу магазинів різних типів.

В роздрібну торгоілю товари можуть надходити безпосередньо від постачальників, з розподільних складів, шляхом закупівлі в населення, із власних виробничих підприємств. 

Надходження товарів супроводжується відповідними документами: товарно-транспортними накладними (форма 1-ТН), накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11), закупівельними актами, податковими накладними.

Закупівельний акт оформляється в тому випадку, якщо надходять товари, придбані у фізичних осіб, не зареєстрованих суб'єктами підприємницької діяльності.

Для одержання товарів, що надійшли залізничним транспортом  від іногородніх  постачальників, або зі складів місцевих постачальників, особі, якій доручається їх одержання, видається доручення.  Доручення видається, як правило, матеріально відповідальним особам, завідувачам магазинами (секціями, відділами), комірникам, експедиторам, агентам. Це бланк суворої звітності, він підписується керівником і головним  бухгалтером або їх заступниками.

У роздрібних торговельних підприємствах застосовують дві форми матеріальної відповідальності індивідуальну і бригадну.

При індивидуальній матеріальній відповідальності матеріально відповідальними особами на підприємствах, де маються секції або відділи, є завідувачі секціями (відділами) і їх заступники, а в магазинах, не розділених на секції, – керівники підприємства і їх заступники. У дрібнороздрібних підприємствах з одним працівником, в кіосках, ларьках і т.д. також застосовується індивідуальна матеріальна відповідальність продавців.

Колективну (бригадну) матеріальну відповідальність дозволено вводити, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника й укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, тобто , якщо працівники спільно виконують окремі види робіт, зв'язані зі збереженням, обробкою, продажем, перевезенням цінностей.

Перелік робіт, при виконанні яких її застосовують, та  форма  типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність затверджені наказом Міністерства праці України "Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умовах його застосування та Типового договору про колективну (бригадної) матеріальної відповідальності від 12.05.96 р. № 43 [207].

При бригадній матеріальній відповідальності договір підписують усі члени бригади і представник адміністрації підприємства.

Матеріально відповідальні особи при безпосередньому отриманні товару в постачальника ретельно перевіряють його за кількістю, якістю й асортиментом, тому що після розписки в одержанні товару торговельне підприємство ніяких претензій постачальнику пред'явити не може.

Одержання товарів зі складів своєї організації оформляється накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщенн) матеріалів або товарно-транспортними накладними, виписаними складами. При прийманні товарів матеріально відповідальні особи зобов'язані перевірити правильність проставлених цін на товари, таксування, підрахунки і наявність усіх реквізитів.

Отриманий та належним чином оприбуткований товар передається у відділи (секції) магазинів та інші пункти продажу товарів.

У роздрібній мережі товари враховуються за вільними роздрібними (продажними) цінами. Документом для обліку розрахунків з бюджетом з ПДВ, нарахованого на вартість  товарів, що надійшли за покупними цінами, є податкова накладна. У ній відображаються товари за найменуваннями і цінами постачальника, їх кількість і сума, виділяється ставка і сума ПДВ, яка враховується в податковому кредиті.

Вибуття проданих за готівку товарів відображається безпосередньо в товарному звіті матеріально-відповідальної особи на основі Z-звітів реєстраторів розрахункових операцій (РРО), книг обліку розрахункових операцій..

Первинні документи додаються до товарного звіту матеріально відповідальних осіб.

3.2. Аналітичний та синтетичний обік товарів

Основним документом, що дозволяє проконтролювати збереженість і рух товару в роздрібній торгівлі, є товарний звіт.

Товарні звіти складаються матеріально відповідальними особами щодня або один раз у 3, 5, 7, 10 днів (у залежності від обсягів господарських операцій торговельного підприємства). Терміни представлення звітів встановлюються наказом по підприємству.

У торговельних підприємствах, які мають дві або більш секцій (відділів), очолюваних різними матеріально відповідальними особами, товарні звіти складаються по кожній секції (відділу).

Товари відображаються в товарних звітах в облікових цінах, якими на підприємствах роздрібної торгівлі є продажні (роздрібні) ціни.

Перед складанням товарного звіту всі прибуткові і видаткові документи ретельно перевіряються і сортуються по видах операцій (оприбуткуванню та вибуттю).

Прибуткова частина товарного звіту заповнюється матеріально-відповідальною особою на підставі відповідних первинних документів: накладних, товарно-транспортних накладних; прибуткових накладних, актів дооцінок і т.п.  

Видаткова частина товарного звіту заповнюється на підставі документів, що містять інформацію про реалізацію товарів покупцям – Z-звітів РРО, книг обліку розрахункових операцій і т.п.

У товарному звіті повинні бути враховані всі операції, пов'язані з рухом товарів, тому, крім перерахованих документів, у нього також включаються акти уцінок (дооцінок), акти нестач, акти повернення товарів та інші документи, що відображають рух товарів і зміну їх облікової вартості.

Після сортування документів по видах операцій є всі необхідні дані для заповнення товарного звіту.

В товарному звіті вказується назва і номер торговельного підприємства (відділу, секції), прізвище, ім'я, по батькові матеріально відповідальної особи, звітний період (за який складається звіт).

Потім записуються залишки товарів і тари на початок дня. Вони повинні відповідати залишкам, зазначеним у попередньому товарному звіті (або даним інвентаризаційного опису, якщо складається перший звіт після інвентаризації).

Потім заповнюються дані про надходження і вибуття товарів і тари за день. При цьому в розділах оприбуткування і вибуття звіту в хронологічному порядку відображаються первинні документи (із вказівкою у відповідних графах їх дати і номера), на підставі яких здійснюється надходження і відпуск товарів і тари.

Заповнюючи товарний звіт, потрібно мати на увазі, що тара, яка є  первинною упаковкою товару і відпускається покупцю разом з товаром (пляшки, банки і т.п.), враховується на субрахунках рахунка 28 "Товари" (у складі вартості товару) і відображається в звіті у графі "Тара як складова вартості товару".

Вартість іншої тари, що враховується на субрахунку 284 "Тара під товаром" (зокрема, зворотна: тара під товарами, порожнья тар і т.п., за винятком інвентарної тари, що враховується на однойменному субрахунку 115 "Інвентарна тара"), відобтражається в товарному звіті відокремлено від товару в окремій графі "Тара".

Далі підраховуються підсумки з оприбуткування і вибуття та виводяться залишки товарів і тари на кінець дня.

Залишок на кінець дня визначається шляхом додатка до залишку на початок підсумкової суми по приходу і вирахування підсумкової суми з вибуття.

Заповнення лицьової сторони товарного звіту матеріально відповідальною особою закінчується записом про кількість прикладених до нього первинних документів і підписом матеріально відповідальної особи. На зворотному боці ведеться облік тари в натуральному і грошовому вираженні.

Приклад заповнення товарного звіту наведений у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Товарний звіт № 140

Документ

Документ

Вартість

Особливі відмітки

дата

номер

товару

тари

Залишок на 18.06.__ р.

-

-

255,00

10,00

Отримано:

Накладна

18.06.

132

35,00

-

Накладна

20.06.

47

600,00

12,00

 Всього оприбутковано

635,00

12,00

Разом із залишком

890,00

22,00

Витрачено :

Z-отчет РРО за 18.06.__ р.

18.06.

193

245,00

-

Z-отчет РРО за 19.06.__ р.

19.06.

194

148,00

-

Z-отчет РРО за 20.06.__ р.

20.06.

195

397,00

-

Всього витрачено

790,00

-

Залишок на 20.06.__ р.

100,00

22,00

Додано: пять документов

Матеріально відповідальна особа      Петренко____         

  Петренко Л. Р.

Звіт з документами прийняв і попередньо повірив:

Бухгалтер                                                Конарєва____         

 Конарєва К. К.

Залишок товарів у сумі 100 грн. 00 коп. і тари в сумі 22 грн. 00 коп. підтверджую

Матеріально відповідальна особа      Петренко_____          

 Петренко Л. Р.

Товарні звіти складаються в двох екземплярах, перший з них разом із прикладеними до нього первинними документами передається в бухгалтерію, а другий з розпискою бухгалтера про перевірку залишається в матеріально відповідальної особи.

При прийманні звіту в матеріально відповідальної особи бухгалтер перевіряє:

правильність оформлення прикладених первинних документів;

відповідність дат прибуткових і видаткових документів періоду, за який складений звіт;

відповідність залишків товару і тари на початок звітного періоду залишкам, відображеним у попередньому товарному звіті на кінець звітного періоду або фактичним залишкам інвентаризаційного опису, якщо на звітну дату проводилася інвентаризація;  

відповідність даних залишків товарів і тари на початок звітного періоду записам у регістрах бухгалтерського обліку;  

відповідність прикладених документів зазначеній в звіті кількості і наявність підпису матеріально відповідальної особи;

правильність арифметичних підрахунків у звіті і прикладених документах;

відповідність суми виручки, зазначеної у видатковій частині звіту, сумі, відображеній в прибутковій частині касового звіту.

При виявленні помилок вносяться виправлення в обидва екземпляри товарного звіту, а потім бухгалтер в обох екземплярах робить відмітку про перевірку і прийняття товарного звіту й документів.

Товарні звіти з прикладеними до них документами є підставою для відображення операцій з надходження і вибуття товарів у бухгалтерському обліку.

Аналітичний облік наявності і руху товарів ведеться окремо за кожною матеріально відповідальною особою, а в тих підприємствах, де введена бригадна матеріальна відповідальність,  за бригадами.

Відповідно до  Плану рахунків синтетичний облік наявності і руху товарів на підприємствах роздрібної торгівлі ведеться на субрахунку 282 "Товари в торгівлі" синтетичного рахунка 28 "Товари" [224]. 

Товари в роздрібних підприємствах надходять за первісною (покупною) вартістю. В момент оприбуткування на товари нараховується торгова націнка, і далі товари обліковуються в грошовому вираженні за продажними (роздрібними) цінами на субрахунку 282 "Товари в торгівлі".

Дебетове сальдо за субрахунком 282 "Товари в торгівлі" показує наявність товарів у роздрібних підприємствах за продажними (роздрібними) цінами, по дебету рахунку відображається надходження товарів, а по кредиту – їх вибуття.

Торгова націнка враховується в обліку на субрахунку 285 “Торгова націнка”, який є регулюючим до субрахунку 282 “Товари в торгівлі”.

Наприкінці місяця у підприємства роздрібної торгівлі враховується дебетове сальдо на суб рахунку 282, яке показує залишок товарів за продажною вартістю, та кредитове сальдо на субрахунку 285, яке відображає суму торгової націнки, що приходиться на залишок товарів, який враховується на субрахунку 282.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” в активі балансу за статтею “Товари” вартість товарів відображається без суми торгової націнки [227].

За цією статтею відображається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28 “Товари”, яке в роздрібній торгівлі представляє різницю між продажною вартістю товарів на кінець звітного періоду (дебет субрахунку 282) та сумою торгової націнки, яка приходиться на залишок товарів (кредит субрахунку 285). Таким чином, в балансі товари відображаються за їх первісною (покупною) вартістю.

Синтетичний облік розрахунків з постачальниками ведеться в журналі 3 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками ведеться у відомості 3.3 по кожному постачальнику в розрізі кожного документа (рахунка) на оплату.

У випадку придбання товарів за готівку підзвітною особою синтетичний облік розрахунків з підзвітними особами здійснюється на субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, а аналітичний облік ведеться у відомості 3.2 за кожною підзвітною особою в розрізі кожного авансового звіту окремо.

Бухгалтерський облік надходження товарів на умовних числових прикладах представлений у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 

Відображення у бухгалтерському обліку операцій

з придбання товарів у роздрібній торгівлі

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1

2

3

4

Одержання товарів від  постачальників з наступною оплатою

за безготівковими розрахунками

1. Оприбутковані товари, що придбані в постачальника, за ціною придбання без ПДВ

20 000

282

631

2. Відображена в складі податкового кредиту сума ПДВ по придбаному товару

4 000

641

631


Закічення таблиці 3.2

1

2

3

4

3. Відображені на окремому субрахунку транспортні витрати, що включені в рахунок постачальника

2 500

289

631

4. Відображена в складі податкового кредиту сума ПДВ у транспортних витратах

500

641

631

5. Нараховано торгову націнку на товар

8 200

282

285

6. Здійснено оплату постачальнику

27 000

631

311

Одержання товарів від постачальників з попередньою оплатою  за безготівковими розрахунками

1. Перерахована постачальнику з поточного рахунка попередня оплата за товар

7 800

371

311

2. Відображена сума податкового кредиту з ПДВ

1 300

641

644

3. Оприбутковано товари, придбані в постачальника за ціною придбання

6 000

282

631

4. Відображено податковий кредит з ПДВ

1 200

644

631

5. Відображені на окремому субрахунку транспортні витрати, що включені в рахунок постачальника

500

289

631

6. Відображена в складі податкового кредиту сума ПДВ по транспортних витратах

100

644

631

7. Нараховано торгову націнку на товар

2 900

282

285

8. Зараховано раніше перерахований аванс

7 800

631

371

Придбання товарів за готівку

1. Видані з каси кошти  підзвітній особі на придбання товарів

720

372

301

2. Оприбутковано товари, придбані підзвітною особою, за ціною придбання

600

282

372

3. Відображено суму податкового кредиту з ПДВ при наявності податкової накладної

120

641

372

4. Нараховано торгову націнку на товар

300

282

285

При здійсненні попередньої оплати можливе застосування субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами".

У теж час Інструкцією із застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерству фінансів України від 30.11.99 р. № 291 (далі – Інструкція із застосування плану рахунків) допускається наявність дебетового сальдо по рахунках поточних зобов'язань, у тому числі за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" [127].

 Тому більш звичним є відображення розрахунків з постачальниками на умовах передоплати без використання субрахунка 371.

Як і в оптовій торгівлі, на підприємствах роздрібної торгівлі у податковому обліку при придбанні товарів виникають валові витрати у сумі первісної (покупної) вартості придбаних товарів без ПДВ по поршій з подій, що відбулася раніше: або даті перерахунку грошових коштів в оплату вартості товарів постачальнику, або дата оприбуткування товарів, отриманих від постачальника. У цей же момент виникає податковий кредит з ПДВ, який відображається на підставі податкової накладної.

3.3. Торгова націнка. Розрахунок торгової націнки та транспортно-заготівельних витрат

Для оцінки вибуття товарів при продажу в роздрібній торгівлі може використовуватися будь-який метод з  передбачених П(СО 9, крім методу нормативних витрат:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних витрат;

ціни продаж.

Але найчастіше для визначення собівартості реалізованих товарів підприємства роздрібної торгівлі використовують метод цін продаж.

Згідно з П(СО 9 цей метод можуть застосовувати підприємства, які мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки [230].

Роздрібні підприємства ведуть облік товарів в продажних (роздрібних) цінах, тобто в тих цінах, за якими товари будуть реалізовані кінцевим споживачам – покупцям. При цьому в обліку  крім первісної вартості товарів, відображається і сума торгової націнки, яка нараховується в момент оприбуткування товарів.

Торгова націнка представляє собою різницю між продажною (роздрібною) та покупною (первісною) вартістю товарів.

З економічної точки зору торгова націнка призначена для  покриття витрат роздрібного підприємства та забезпечення прибутку від його діяльності.

Торгова націнка покриває суму ПДВ, яку підприємство повинно нарахувати при продажу товарів. 

Згідно з методом ціни продаж торгова націнка, що відноситься до реалізованих товарів і залишку нереалізованих товарів, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари.

Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки.

Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих за місяць товарів.

Порядок визначення собівартості реалізованих товарів за методом ціни продаж представлений в табл. 3.3.

У первісну вартість придбаних товарів включаються транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), тобто витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів, страхування ризиків транспортування й інших витрат, зв'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану придатного до продажу.

Включення сум ТЗВ до первісної вартості придбаних товарів в роздрібній торгівлі може здійснюватися за методами згідно з П(С)БО 9 (метод прямого розподілу ТЗВ та метод розподілу ТЗВ за середнім відсотком), сутність яких розглянута раніше в обліку на підприємствах оптової торгівлі.

Для роздрібних підприємств характерним є метод розподілу ТЗВ за середнім відсотком.   

Таблиця 3.3

Оцінка  товарів при списанні за методом ціни продажу

Показники

Методика розрахунку

Середній відсоток торгової націнки

                              ТН поч + ТН отр

     Сер % ТН =                                         х 100% ,                        

                           ПВТ поч  +  ПВТ отр

де: Сер %ТН – середній відсоток торгівельної націнки

     ТН поч     залишок торгіової націнки на початок  

місяця

     ТН отр    –  торгова націнка у продажній вартості

отриманих за місяць  товарів

     ПВТ поч. продажна вартість товарів на  початок

місяця

     ПВТ отр  продажна вартість отриманих  за

місяць товарів

Торгова націнка на реалізовані товари

ТН реал  =  ПВТ реал  х  Сер %ТН

де: ТН реал  –  торгівельна націнка на реалізовані

товари

     ПВТ реал – продажна вартість товарів

реалізованих за місяць

Собівартість реалізованих товарів

СРТ =  ПВТ реал – ТН реал

де: СРТ – собівартість реалізованих товарів

Розрахунок розподілу торгових націнок і ТЗВ в роздрібній торгівлі здійснюється одночасно.  

Приклад такого розрахунку наведений у  табл. 3.4. 

При оприбуткуванні товарів на підприємстві на субрахунок 282 “Товари в торгівлі” відображається собівартість їх придбання без обліку ТЗВ.

Сума ТЗВ відображається на окремому однойменному субрахунку 289. Далі вартість товарів доводиться до продажної шляхом нарахування торгових націнок.

Торгові націнки, що приходяться на реалізовані товари в сумі       13 137 грн. будуть списані з кредиту субрахунку 282 "Товари в торгівлі" у дебет субрахунку 285 "Торгова націнка" методом червоного сторно або зворотнім записом записом Д-т субрах. 282 К-т субрах. 285.

Таблиця 3.4

Розрахунок розподілу торгових націнок і ТЗВ за травень

Показники

 Товари в торгівлі

(рах. 282), грн.

ТЗВ 

(рах. 289),

грн.

Торгова націнка

(рах. 285), грн.

Продажна вартість товарів

(гр. 2 +

+ гр. 3)

1

2

3

4

5

Сальдо на 01.05.20__ р.

16 680

1 480

5 700

18 160

Надійшло за місяць

38 000

3 040

 

11 400

41 040

Разом із залишком

54 680

4 520

17 100

59 200

Середній відсоток

-

= 7,64%

= 28,89%

-

Вибуло за місяць (реалізовано та інше вибуття)

42 000

45 473 × 7,64 : 100 =  = 3 473

45 473 × 28,89 : 100 =

= 13 137

45 473

Сальдо на 31.05.20__ р.

12 680

1 047

3 963

13 727

Собівартість реалізованих товарів, що враховуються на субрахунку 282, визначається як різниця між продажною вартістю товарів               (42 000 грн.) і сумою торгових націнок, що приходяться на реалізовані товари (13 137 грн.), і складає 28 863 грн.

На підставі проведеного розрахунку собівартість реалізованих за місяць товарів списується з кредиту субрахунку 282 у дебет субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” .

ТЗВ, що приходяться на реалізовані товари (3 473 грн.), з кредиту субрахунку 289 "Транспортно-заготівельні витрати” списуються у дебет субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів".

Таким чином, ТЗВ збільшують собівартості реалізації товарів.

3.4. Облік реалізації товарів

Реалізація товарів вроздріб може здійснюватися як за готівкові кошти, так і з використанням банківських платіжних карт (БПК), як з використанням реєстраторів розрахункових операцій (РРО), так і без них, що обумовлює відмінність у документальному оформленні і відображенні в обліку господарських операцій.

Документальне оформлення продажу товарів у роздрібній торгівлі представлене в табл. 3.5 [84].

Таблиця 3.5

Документальне оформлення продажу товарів

у роздрібній торгівлі

Господарська

операція

Фіскальний  касовий чек на товари

(послуги)

Розра-хункова квітан-

ція

Карт- чек

Прибут-ковий

касо-

вый

ордер

Акт

Про зняття готівки

Супро-

воджу-вальна відо-

мість

Довідка 
касира

про денну виручку

1. Продаж за готівку з використанням РРО

+

2. Продаж за готівку без використання РРО

+

3. Продаж за БПК

+

4. Здача виручки з операційної каси   в центральну касу підприємства

+

+

5. Здача виручки з операційної каси безпосередньо інкасатору

+

6. Реалізація через автомати

+

+

Згідно з ЦКУ право власності у покупця товару виникає з моменту передачі товару [1].

Оскільки в роздрібній торгівлі покупці розраховуються з продавцем готівкою зразу в момент отримання товару від продавця, то і передача ризиків та вигод від володіння товаром (що відповідає умовам       П(С)БО 15) співпадає з передачею юридичного права власності в момент відпуску товарів покупцю. Це відбувається при реалізації товарів за готівку, за грошовими документами, за попереднім замовленням, дрібним оптом.

В роздрібній торгівлі обсяг реалізації визначається сумою виручки за продані покупцям товари, тобто  при надходженні готівки у центральну касу. Якщо в магазині такої  каси немає, то момент реалізації виникає при здачі виручки в банк або відділення зв'язку.

У цей же момент в бухгалтерському обліку показується дохід, який відображається за дебетом рахунку 301 “Каса в національній валюті” та за кредитом субрахунку 702 “Дохід від реалізації товарів”, тобто без використанн рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.

По дебету рахунку 702, відображаються сума нарахованого ПДВ, частина доходу, що підлягає сплаті за договорами комісії і т. ін., сума списання доходу у порядку закриття рахунку у кредит субрахунку 791 "Результат операційної діяльності".

Собівартість реалізованих товарів враховується на однойменному рахунку 902, за дебетом якого відображається собівартість реалізації, а за кредитом – списання її на рахунок 791 "Результат операційної діяльності".

При реалізації товарів відображається їх продажна вартість і податкове зобов’язання з ПДВ, а покупна (первісна) вартість списується наприкінці  звітного періоду, після списання реалізованої торгової націнки.

Для списання товарів передбачені записи:

Д-т рах. 285 К-т рах. 282 – на суму списання торгової націнки, що приходиться на реалізовані товари або способом червоного сторно зворотною кореспонденцією рахунків;

Д-т рах. 902 К-т рах. 282 – на різницю між продажною вартістю товарів і сумою реалізованих торгових націнок, що складає собівартість проданих товарів;

Д-т рах. 902 К-т рах. 289 на  на суму списання транспортно-заготівельних витрат, які відносяться на реалізовані товари.

Собівартість реалізованих товарів визначається тільки по закінченні звітного місяця після розрахунку торгових націнок та сум ТЗВ, які відносяться на реалізовані товари.

Бухгалтерські записи з реалізації товарів у роздрібній торгівлі наведені в табл. 3.6. на підставі даних табл. 3.5.

Таблиця 3.6

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з реалізації

товарів у роздрібній торгівлі

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1. Відображена в складі доходу виручка від реалізації товарів за продажними цінами

42 000

301

702

2. Відображено податкові зобов'язання з ПДВ

7 000

702

641

3. Списано торгову націнку на реалізовані товари методом червоного сторно (або зворотним записом)

13 137

282

285

4. Списано собівартість реалізованих товарів

28 863

902

282

5. Списані наприкінці  місяця ТЗВ, які відносяться до реалізованих товарів

3 473

902

289

6. Списано доход (виручку) від реалізації на фінансовий результат

35 000

702

791

7. Списано собівартість реалізованих товарів на фінансовий результат

32 336

791

902

У момент отримання виручки у центральну касу підприємства виникають валові доходи та податкове зобов’язання з ПДВ.

Згідно зі ст.1. Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. №265/95-ВР (далі – Закон про РРО) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи, що здійснюють операції по розрахунках у готівці та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО) [13].

Вони зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надані послуги) через зареєстровані, опломбовані і переведені у фіскальний режим роботи РРО, видаючи при цьому розрахунковий документ (касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію і т.п.). Щоденно РРО друкують фіскальні звітні чеки, які зберігаються у книгах обліку розрахункових операцій.

Необхідно застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Розрахункові операції проводяться через РРО із застосуванням режиму програмування найменування, цін товарів або послуг та обліку їх кількості.

На період виходу зі строю РРО та здійснення його ремонту або у випадку тимчасового відключення електроенергії (але не більше 72 годин або 7 робочих днів) проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій (книги ОРО) та розрахункової книжки або з використанням резервного РРО.

Порядок застосування РРО встановлений ДПАУ. Нею наказом від 01.12.2000 р. № 614 затверджений Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (далі – Порядок застосування РРО) [247].

Реєстрація РРО здійснюється в податковій інспекції за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкту підприємницької діяльності, а якщо він обслуговується в інспекції по роботі з крупними платниками податків, то за місцем їх податкового обліку.

Реєстрація РРО здійснюється на підставі його заяви з прикладеними до неї документами: копії свідоцтва про державну реєстрацію, документу на підтвердження отримання РРО у власність, паспорту на РРО, дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці або договору оренди. Якщо реєструється РРО, який був зареєстрований раніше іншим суб’єктом підприємництва, то додається довідка про скасування реєстрації.

На кожний РРО виписується довідка про резервування фіскального номеру РРО у двох екземплярах (один – видається суб’єкту підприємництва, другий – залишається в податковій інспекції). Після цього РРО необхідно перевести у фіскальний режим роботи, тобто режим роботи, який забезпечує виконання ним фіскальних функцій. Фіскальний номер заноситься у фіскальну пам'ять, РРО пломбується у сервісному центрі, документи про пломбування надаються до податкової інспекції до закінчення терміну дії довідки про резервування фіскального номеру, інакше така довідка буде вважатися недійсною. Після вищевказаного податкова адміністрація робить запис у книзі обліку розрахункових операцій та видає у двох екземплярах реєстраційне посвідчення (один – для суб’єкту підприємництва, другий – залишається в податковій інспекції). Номер посвідчення співпадає з фіскальним номером РРО.    

Реєстрація продажу товарів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією.

Розрахунковий документ видається покупцю не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг виведені у режимі реєстрації. РРО друкують Х-звіти (денні звіти без обнуління інформації в оперативній пам'яті) і Z-звіти (денні звіти з обнулінням інформації в оперативній пам'яті і занесенням її у фіскальну пам'ять РРО), а також періодичні звіти (звіти фіскальної памяті за будь-який період часу з початку експлуатації РРО).

Ст. 9 Закону про РРО встановлені випадки, коли не застосовуються РРО. Також постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. №1336 затверджений Перелік окремих форм і умов проведення діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій [39].

Без застосування РРО може здійснюватися:

роздрібна торгівля продовольчими товарами, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, а також відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва, у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку;

роздрібна торгівля пересувної торгової мережі;

роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за виключенням розташованих на їх території магазинів, кіосків, наметів, павільйонів, приміщень контейнерного типу);

роздрібна торгівля у селах підприємствами споживчої кооперації та сільськогосподарськими товаровиробниками; 

роздрібна торгівля лікарськими та фармацевтичними товарами на території села;

роздрібна торгівля на території закритих військових гарнізонів та містечок, а також військових частин, розташованих у селах;

продаж газет, журналів, листівок та іншої друкованої продукції у відділеннях зв’язку, питома вага яких більше 50% загального товарообігу;

продаж білетів для проїзду в транспорті та інші.

Законом про РРО також визначено, що у тих випадках, коли не застосовується РРО, розрахунки виконуються з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки. Наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614 затверджений Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок (далі – Порядок ведення книг ОРО) [246].

Книга обліку розрахункових операцій (книга ОРО) – це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у випадках незастосування РРО. Вона реєструється в податковій інспекції на кожний РРО (при його застосуванні) або на кожну господарську одиницю (якщо при розрахунках готівкою відповідно до  законодавства не застосовують РРО). Для реєстрації першої книги подається заява з такими ж документами,  що і для реєстрації РРО.

Для реєстрації наступних книг необхідні заява і довідка про реєстрацію книги ОРО.

При реєстрації першої книги ОРО на РРО на ній проставляють фіскальний номер, що складається з фіскального номера РРО та букви "р". Номер наступних книг складається з фіскального номера першої книги ОРО та проставленого через дріб порядкового номера наступної книги ОРО.

Книга ОРО – це проміжний обліковий регістр між розрахунковими документами і звітністю про використання РРО. Вона містить щоденні звіти, що складаються на підставі розрахункових документів (касових чеків, розрахункових квитанцій).

Розрахункові квитанції (РК) використовуються у випадках, коли не застосовується РРО. Вони брошуруються в розрахункові книжки, реєструються в установленому порядку в податковій інспекції. У корінці квитанції і відривної частини вказується повна сума розрахунку, сума ПДВ (якщо суб'єкт господарювання є платником ПДВ).

На кожному місці проведення розрахунків використовується окрема розрахункова книжка з книгою ОРО, на яку вона зареєстрована. Усі розрахункові квитанції пронумеровуються і використовуються послідовно.

Застосування РРО та книги ОРО представлено на рис.   

                               готівка

                                                 

 касовий

                               чек або    

                                   квитанція

                                                             

                                                            Фіскальний

                звітний чек

                                                                    (Z-звіт, X-звіт)

Рис. 3.1. Схема застосування РРО та книги ОРО

Перед початком використання книги ОРО та розрахункових книжок вказується на титульній сторінці дата початку використання, а після закінчення використання – дата закінчення. У книзі щодня виконуються записи про рух готівки і суми розрахунків, при цьому суми, отримані від покупців, і суми, видані покупцям, записуються окремо.

У книзі ОРО підклеюються фіскальні звітні чеки на відповідних сторінках. Зіпсовані аркуші книги ОРО й аркуші, на яких допущено більш 5-ти помилок, перекреслюються по діагоналі по обидва боки, потім проставляється запис "анульовано", дата анулювання і  підпис, що завіряє.

Наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614 затверджений Порядок надання звітності, пов'язаної з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) [245].

У склад звітності входять:

Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №3ВР-1; при наданні звітності за останній місяць календарного року – також періодичні звіти за календарний рік, надруковані на кожному РРО; при використанні розрахункових книжок – також надається Довідка про використання розрахункових книжок.

Звітність представляється у податкову інспекцію щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.

В останній час розповсюджується в роздрібній торгівлі реалізація товарів із застосуванням торгових автоматів.

Торговий автомат (вендор) – це  пристрій, що реалізує товари (надає послуги) без людини-продавця.

Згідно із Законом про РРО автомат із продажу  товарів – це регістратор розрахункових операцій, що в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або  з застосуванням платіжних карток, жетонів і т.п. товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їхньої кількості та вартості [13].

Торгові автомати можна поділити на дві групи:

1) автомати з продажу  товарів: вендори, що пропонують гарячі та холодні напої, штучні товари (чіпси, морозиво, газети, картки  предоплачуваного сервісу операторів, сотового зв'язку, телефонні картки, інтернет-картки і т.п. ), дозовані товари (цукерки, жувальні гумки і т.п.);

2) автомати з надання послуг: музичні і фотоавтомати, автомати для чищення взуття, автоматичні пральні і сушильні машини, ігрові автомати і т.ін. До відносяться автомати з продажу  жетонів, контрольні пункти проходу пасажирів у метро, автоматичні камери схову, телефонні автомати.

Торгові автомати можуть бути механічні й електронні.

Механічні торгові автомати повинні мати:

фіскальну пам'ять у вигляді механічних та електронних лічильників, які накопичують та відображають дані з кількості відпущених товарів кожного найменування й суми отриманої готівки (кількість монет кожного номіналу);

пристрій приймання готівки.

Електронні торгові автомати повинні бути оснащені:

фіскальним блоком, який включає фіскальну пам'ять, оперативну пам'ять (накопичує поточні дані про об’єми розрахункових операцій, на основі яких формуються звіти автомата), годинник-календар, процесор (виконує функції з реєстрації обороту та формує команду видачі товару, керує пристроєм відображення фіскальної інформації, виконує формування добових звітів автомата, занесення фіскальної інформації у фіскальну пам'ять) запам'ятовуючий пристрій (містить програмну пам'ять);

пристроєм приймання готівки й видачі здачі;

зчитувачем платіжних карток;

пристроєм відображення фіскальної інформації.

Фіскальний блок вендора пломбують, що робить неможливим несанкціонований доступ до даних.

Товарні автомати при відсутності товару повинні блокувати приймання платіжних засобів або повертати їх.

Автомати повинні працювати у таких режимах: продаж товарів, тестовий режим та режим звіту.

У режимі продажу товарів торговий автомат приймає платіжні засоби, видає товари та здачу та реєструє кількість реалізованих товарі кожного найменування та отриманих платіжних засобів.

У тестовому режимі перевіряється працездатність усіх складових частин та автомату в цілому.

У режимі звіту здійснюється формування та виведення на пристрій відображення фіскальної інформації добових та періодичних звітів (за будь-який період його експлуатації). Більшість автоматів не має друкуючого пристрою, тому вони, як правило не видають покупцям чеків, не друкують контрольної стрічки та не друкують щоденно фіскальні звітні чеки.

Більшість торгових автоматів підлягає обов’язковій сертифікації.

Торгові автомати реєструються у податковій адміністрації за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкту підприємницької діяльності.

На кожний торговий автомат заводиться книга ОРО, та щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, здається у податкову інспекцію Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою № 3ВР-1.

Торгові автомати відносяться до складу основних засобів та враховуються на субрахунку 104 “Машини та обладнання”.

В залежності від функціонального призначення автомата в ньому зберігається сировина та матеріали для виробництва готової продукції або надання послуг наприклад, інгредієнти для виготовлення напоїв) або вже готові до використання товари. У податковому обліку згідно п. 5.9 Закону про прибуток необхідно вести облік приросту (убутку) їх балансової вартості [18].

Валовий дохід та податкове зобов’язання з ПДВ виникає на дату вилучення з торгового апарата грошової виручки. Якщо через торговий автомат розраховуються жетонами, картками або іншими замінниками гривни, датою збільшення валового доходу і податкового зобов'язання з ПДВ стане день продажу таких платіжних засобів (пп. 11.3.2 Закону про прибуток і пп. 7.3.2 Закону про ПДВ) [28].

Якщо торгові автомати оснащені платіжними терміналами, то розрахунок здійснюється з використанням банківських платіжних карток, і тоді валовий дохід і податкове зобов'язання з ПДВ виникнуть на дату оформлення чека платіжного термінала (пп. 11.3.3 Закону про прибуток і пп. 7.3.3 Закону про ПДВ) [18, 28].

Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з реалізації товарів з застосуванням торгових автоматів такий самий, як і при реалізації у роздрібній торгівлі через касу.

Згідно з п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637 (далі – Положення про касові операції), необхідно вчасно та в повному розмірі оприбутковувати готівку, здавати понадлімітний залишок готівки у банк [239].

У випадку виявлення не оприбуткованої готівки до підприємства торгівлі може бути застосована штрафна санкція у 5-кратному розмірі від не оприбуткованої суми готівки.

Підприємство має право затверджувати ліміт каси, в межах якого готівка може зберігатися у касі необмежений час. Суму, яка перевищує ліміт каси, необхідно не пізніше наступного банківського робочого дня здати у банк або використати на господарські потреби.

За збереження понадлімітної готівки накладається штрафна санкція у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Виручка передається на поточний рахунок в банку двома способами: самостійно або за допомогою інкасації.

Інкасація – це  збір і доставка коштів з каси підприємства в банк. Як правило, вона здійснюється підрозділом перевезення валютних цінностей і інкасації коштів обслуговуючого банку. У випадку, якщо такої служби в обслуговуючого банку немає, її можуть здійснювати:

служба інкасації Національного банку України;

держслужба охорони МВС України;

підрозділ інкасації іншого банку.

Інкасація готівки здійснюється на підставі ІнструкціЇ про організацію перевезень валютних цінностей та інкасацію коштів в установах банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 03.12.03 р.            № 520 [129].

Для здійснення інкасації укладається договір, у якому обмовляються умови збору виручки, обов'язки і відповідальність сторін, терміни надання послуг. Банк видає підприємству пломби для опломбування сумок з готівковою виручкою.

Тарифи за надання послуг по інкасації складають 0,2 – 1,5% від суми інкасації. Витрати з оплати послуг з інкасації відносяться до адміністративних витрат підприємства.

Підрозділ інкасації несе повну матеріальну відповідальність за збереження коштів при транспортуванні.

Щомісячно банком на кожне підприємство складається явочна картка з номером згідно з журналом обліку клієнтів по інкасації.

Банк забезпечує підприємство інкасаторськими сумками (на них вказуються назва банку та номер сумки). Сумки з виручкою інкасатори міняють на порожні в момент інкасації.

Підприємство подає в банк два зразка пломби з чітким відбитком пломбіру. Якщо виручка передається в банк самостійно, то необхідно три таких зразка. На відбитку пломби повинні бути чітко видні номер реєстрації та скорочена назва підприємства.

Начальник відділу інкасації і завідуючий касою банку перевіряють зразки пломб та завіряють їх, залишаючи свою пломбу на шпагаті, нижче зразку пломби підприємства.

Один екземпляр завіреної пломби повертають підприємству (для пред’явлення інкасатору при видачі сумки з грошима), а інший – залишають у касі банку для контролю під час прийому сумок з готівкою від інкасатора.

До кожної сумки з виручкою касир підприємства оформлює супроводжувальну відомість у 3-х екземплярах. Перший з них кладуть в інкасаторську сумку, другий видають інкасатору, третій зберігають на підприємстві.

При приїзді на підприємство інкасатор пред’являє службове посвідчення з фотографією, доручення на інкасацію та явочну картку.

Приймаючи сумку з готівкою, інкасатор перевіряє цілісність сумки, швів її та шпагату, на якому відбито пломбу; правильність пломбування; відповідність номеру сумки в явочній картці та записам в накладній до сумки з готівкою і в копії супроводжувальної відомості (2-й та 3-й примірники); відповідність цифр в документах та наявність підпису касиру в явочній картці.

Інкасатор ставить підпис в 3-тьому примірнику супроводжувальної відомості. А якщо підприємство оприбутковує отриману виручку спочатку в касу за прибутковим касовим ордером, а потім передає її інкасатору, то на суму інкасованої касової виручки складається ще видатковий касовий ордер.

Згідно з Положенням про касові операції, структурні підрозділи підприємств можуть здавати виручку в касу головного підприємства, самостійно у банк або за допомогою підрозділу інкасації. Спосіб здачі виручки обирає головне підприємство.

Якщо у структурному підрозділі ведеться касова книга, в якій оприбутковується виручка, то при передачі готівки необхідно скласти видатковий касовий ордер. Якщо касової книги немає,  то оформлюється прибутковий касовий ордер головного підприємства, обява на внесок готівки у банк або копії супроводжувальної відомості, в залежності від обраного способу інкасування виручки.

Може виникнути невідповідність готівки в інкасаторській сумці даним супроводжувальної відомості.

Якщо грошей в інкасаторській сумці менше, ніж заявлено в супроводжувальній відомості, необхідно встановити причини розбіжності (помилка при підрахуванні, помилка в зазначенні виручки або нестача (тоді встановлюють винну особу, яка зобов’язана відшкодувати нанесений підприємству збиток).

Може виникнути ситуація, коли грошей в інкасаторській сумці більше, ніж заявлено в супроводжувальній відомості, це може виникнути в результаті помилки (при підрахуванні або невірно вказаної виручки) або з причини надлишку. В разі виявлення надлишку його сума включається до іншого операційного доходу підприємства, а в податковому обліку входить до складу валового доходу як безкоштовно отриманий.

Кореспонденцію рахунків з обліку операцій, пов’язаних з інкасацією готівки, відображено в табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Відображення у бухгалтерському обліку операцій

з інкасації грошових коштів

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1

2

3

4

1. Реалізовані товари покупцям

3 000

301

702

2. Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ

500

702

641

3. Інкасована виручка у банк

3 000

333

301

4. Виручка поступила на рахунок у банку

3 000

311

333

Виявлена нестача

1. Реалізовані товари покупцям

3 600

301

702

2. Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ

600

702

641

3. Інкасована виручка у банк

3 600

333

301

4. Виручка поступила на рахунок у банку

3 550

311

333

5. Відображено нестачу

50

947

333

6. Виявлено винну особу

50

072

-

7. Відображено заборгованість винної особи

50

375

716

8. Відшкодовано нестачу винною особою

50

301

375

9. Списання з позабалансового обліку

50

-

072

Виявлений надлишок

1. Реалізовані товари покупцям

1 800

301

702


Закінчення таблиці 3.7

1

2

3

4

2. Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ

300

702

641

3. Інкасована виручка у банк

1800

333

301

4. Виручка поступила на рахунок у банку

1 830

311

333

5. Списана сума надлишку на доходи

30

333

719

Виявлена арифметична помилка

1. Виявлено нестачу виручки, зменшується сума інкасованої виручки методом сторно

50

333

702

2. Надлишок виручки, відбито невраховану частину виручки, яка поступила на рахунок

30

333

301

У разі виявлення неплатіжних купюр або монет їх відсилають на до

слідження, суму неплатіжних купюр списують на інші витрати операційної діяльності, доход при цьому не коригують.

Все частіше в роздрібній торгівлі розрахункові операції здійснюються з використанням банківських платіжних карток (БПК).

Для здійснення таких операцій підприємство-продавець повинно укласти договір еквайринга (обслуговування) з банком і придбати платіжний  термінал або імпринтер.

Згідно до Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" від 05.04.01 р. №2346-ІІІ платіжний термінал – це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у т.ч. видачі готівки, одержання довідкової інформації і печатки документа по операції з застосуванням спеціального платіжного засобу [24].

Імпринтер – це механічний пристрій, призначений для перенесення рельєфних реквізитів БПК на паперовий документ, що підтверджує здійснення операції з використання БПК – сліп, який містить набір даннях про цю операцію та реквізити картки.

Інформацію про типи БПК, які торговельне підприємство приймає для здійснення розрахунків, необхідно розмістити на прилюдному місці. Якщо БПК відповідає усім критеріям, касир проводить авторизацію, тобто процедуру отримання дозвілу на проведення операції з застосуванням БПК. Отримавши дозвіл на проведення операції, касир оформлює сліп або квитанцію платіжного термінала в залежності від встановленого на підприємстві обладнання. Касир може вимагати підтвердження особи держателя картки. Держатель підписує сліп, квитанцію платіжного терміналу (перевіряється відповідність підпису зразку на БПК), або вводить свій ПІН-код.

Якщо покупець відмовився від придбання товару, то касир повинен скасувати авторизацію, а потім анулювати сліп, перекресливши його по діагоналі і поставивши надпис "Недійсний" (якщо розрахунки оформляються через імпринтер). Таким же чином поступають і з зіпсованими сліпами.

Розрахунок через платіжний термінал працівники торгового підприємства можуть скасувати самі за допомогою функціональних клавіш, при цьому заповнюється форма "Заявка на скасування помилкової трансакції", в якій указується номер БПК, термін її дії, назва підприємства, номер торгової точки, код авторизації, дата і сума трансакції (переказу грошей, що виконується електронними засобами системи термінових переказів). Заявка підписується керівником підприємства і завіряється печаткою.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону про РРО розрахункові операції у безготівковій формі з застосуванням БПК при продажу товарів повинні проводитися через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку і переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздруковуванням при цьому розрахункових документів, підтверджуючих виконання операцій, або, у встановлених чинним законодавством випадках, із застосуванням розрахункових книжок, зареєстрованих в податковій інспекції. Наявність платіжного термінала або імпринтера не звільняє підприємство від необхідності застосування РРО або розрахункових книжок при застосуванні БПК в розрахунках за товари.

Якщо на підприємстві торгівлі застосовується платіжний термінал, з’єднаний з РРО, касовий чек повинен містити реквізити квитанції платіжного терміналу, тобто:

реквізити БПК;

надпис “код авт.” та код авторизації або інший код, який ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли можна складати документи з БПК без авторизації;

підпис касира та підпис держателя БПК.

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з продажу товарів в роздрібній торгівлі із застосуванням БПК представлений в табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з продажу товарів з застосуванням БПК

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1. Реалізовано товар та оформлено сліп (квитанція платіжного терміналу) і чек РРО

1 500

331

702

2. Відображені податкові зобов'язання з ПДВ

250

702

641

3. Передано реєстр сліпів або платіжне повідомлення банкв еквайєру

1 500

333

331

4. Отримано оплату з банку покупця

1 500

311

333

5. Відображено собівартість товару

1 100

902

282

6. Сплачено банку комісійна винагорода в розмірі 3% від суми оплати за товар

45

93

311

7. Списана на фінансові результати комісійна винагорода

45

791

93

8. Списано дохід від реалізації товару на фінансовий результат

1 250

702

791

9. Списана на фінансовий результат собівартість реалізованого товару

1 100

791

902

У податковому обліку згідно пп. 3. 3 Закону про прибуток валовий дохід виникає на дату оформлення відповідного рахунку (товарного  чека) [18]. Таким рахунком у даному випадку виступає сліп або квитанція платіжного терміналу. Сума комісійної винагороди входить до складу валових витрат продавця.

Податкові зобов’язання з ПДВ виникають за першою з подій: або на дату оформлення податкової декларації, яка свідчить про факт продажу товару, або на дату виписки відповідного рахунку (товарного чека, сліпа, квитанції платіжного терміналу).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" від 20.03.06 р. № 377 з    1 липня 2007 р. багатьом підприємствам необхідно установити платіжні термінали (імпринтери). Це стосується підприємств, річний оборот розрахункових операцій із продажу  товарів (наданих послуг) яких перевищує 5 млн. грн., а також площа торгового залу в яких не менш  400 кв. метрів. До того ж вони повинні знаходитися на території обласних  центрів або у містах Києві, Сімферополі, Севастополі [48].

Установлення таких терміналів дозволяє заощаджувати на інкасації готівки, тому що при прийманні до оплати банківських платіжних карток гроші автоматично переходять з рахунка клієнта на рахунок торгового підприємства. До того ж гарантується безпека здійснення розрахункових операцій, тому що відсутня можливість пограбування кас і помилки касира при підрахунках готівки.

Усі підприємства, що здійснюють роздрібну торгівлю, незалежно від форм власності та господарювання подають помісячно форму статистичної звітності “Звіт про товарооборот” (форма № 1 – торг).

Звіт складається в цілому по підприємству з розшифровкою показників по структурних підрозділах, що знаходяться на інших адміністративних територіях.

Роздрібний товарооборот визначається у цінах фактичної реалізації за моментом відпуску товарів покупцеві, незалежно від часу сплати грошей.

В обсяг товарообороту включається виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торгову мережу.

Вартість скляного посуду, що має заставну цінц, проданого з товаром у роздрібний товарооборот не включається.

Також у звіті відображаються обсяги роздрібного товарообороту ресторанного господарства.

Якщо роздрібні підприємства здійснюють оптову торгівлю, то у звіті заносяться дані з оптового товарообороту, включаючи в нього оборот від посередницької діяльності.

У звіті також показується оборот від інших видів діяльності, тобто від неторгової діяльності, а також продаж пільговим категоріям населення легкових автомобілів, товарів з технічних складів палива та інше.

Звіт складають помісячно наростаючим підсумком з початку року та подають другого числа після закінчення звітного періоду до органів державної статистики.

PAGE  74


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29864. Финансовый рынок его структура и место в системе экономических отношений 13.9 KB
  финансовый рынок его структура и место в системе экономических отношений Финансовый рынок рынок ссудных капиталов–это механизм перераспределения капитала между кредиторами и заёмщиками при помощи посредников на основе спроса и предложения на капитал. Финансовый рынок категория историческая. Финансовый рынок – это категория экономическая которая выражает экономические отношения по поводу реализации стоимости и с потребительской стоимости заключённой в финансовых активах. Как и любой другой финансовый рынок предназначен для установления...
29865. Порядок формирования и финансирования венчурных,инновационных и инвестиционных фондов 46 KB
  Фактически венчурное финансирование может быть охарактеризовано как источник долгосрочных инвестиций предоставляемых обычно на 5 7 лет предприятиям находящимся на ранних этапах своего становления а также действующим предприятиям для их расширения и модернизации. Отличие венчурного финансирования от других видов финансирования Источники финансирования Банки Стратегические партнеры Венчурное финансирование Инвестиции в акционерный капитал Кредиты Долгосрочныеинвестиции Рисковый бизнес Участие инвестора в управлении...
29866. Финансовый механизм предприятия 15.5 KB
  Рассмотрим более подробно один из методов финансового механизма финансовый анализ совершенствование которого позволит снизить расходную часть бюджета предприятия и повысить доходную. Финансовое состояние предприятия характеризуется совокупностью показателей отражающих процесс формирования и использования его финансовых средств. В рыночной экономике финансовое состояние предприятия по сути дела отражает конечные результаты его деятельности.
29867. Рынок ценных бумаг РФ: структура и основныек тенденции развития 28.63 KB
  Совокупность экономических отношений между его участниками по поводу выпуска и обращения ценных бумаг. Ценные бумаги в основе которых лежат деньги как капитал и которые опосредуют отношения связанные с движением денежного капитала образуют фондовый рынок как часть рынка ценных бумаг. Ценные бумаги опосредующие товарные отношения формируют рынок товарных ценных бумаг являющийся второй составной частью рынка ценных бумаг.
29868. Бюджетная система РФ 19.67 KB
  10 бюджетная система Российской Федерации состоит из трех уровней: Федерального бюджета и бюджетов государственных внебюджетных фондов; Бюджетов субъектов Российской Федерации региональных бюджетов и бюджетов территориальных государственных внебюджетных фондов; Местных бюджетов. Бюджетная система Российской Федерации включает: федеральный бюджет 21 республиканский бюджет республик в составе РФ 55 краевых и областных бюджетов и бюджеты Москвы и СанктПетербурга один областной бюджет автономной области 10 окружных бюджетов автономных...
29869. Бюджетный процесс и концепция его реформации 16.35 KB
  6 Бюджетного Кодекса РФ бюджетный процесс – регламентируемая законодательством Российской Федерации деятельность органов государственной власти органов местного самоуправления и иных участников бюджетного процесса по составлению и рассмотрению проектов бюджетов утверждению и исполнению бюджетов контролю за их исполнением осуществлению бюджетного учета составлению внешней проверке рассмотрению и утверждению бюджетной отчетности. Все стадии жестко регламентированы процессуальными нормами бюджетного права призванными обеспечить четкое...
29870. Инвестиции – вложения средств в промышленность, сельское хозяйство и другие отрасли экономики внутри страны и за границей в целях получения прибыли 15.64 KB
  Прямые инвестиции осуществляются с целью непосредственного управления объектом инвестиций через контрольный пакет акций или в иной форме контрольного участия.Портфельные инвестиции осуществляются в форме покупки ценных бумаг принадлежащих различным эмитентам и не обеспечивающих контрольное участие и прямое управление объектом инвестиций. Цель подобных инвестиций в отличие от прямых – получение прибылей от роста курсовой стоимости портфеля от созданных ими стабильных денежных потоков дивидендов процентов при диверсификации...
29871. РИСК-МЕНЕДЖМЕНТ 16.75 KB
  на свой страх и риск. В связи с этим появляются различные методы управления риском и повышается роль страхования как основного метода снижения степени риска. Риск это финансовая категория. Снижение величины риска осуществляется через финансовые методы: диверсификацию лимитирование самострахование страхование и др.
29872. Структура капитала 16.72 KB
  Структура капитала соотношение собственных и заемных финансовых средств используемых в хозяйственной деятельности. Она влияет на коэффициент рентабельности активов и собственного капитала определяет систему коэффициентов финансовой устойчивости и платежеспособности и формирует соотношение доходности и риска.Структура капитала представляет собой соотношение собственных и заемных средств долгосрочного характера. Управление структурой капитала заключается в создании смешанной структуры капитала представляющей такое оптимальное сочетание...