48405

СТАТЬ І СЕКСУАЛЬНІСТЬ: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІНИЙ ПОГЛЯД

Конспект

Психология и эзотерика

Статева соціалізація особистості оволодіння підростаючим поколінням нормами поведінки з представниками протилежної статі підготовка молоді до інтимних стосунків створення сімї та виховання дітей залишалась у тіні. Відсутність системи статевої просвіти серед дітей та юнацтва нестача висококваліфікованих педагогів з питань сексології психології статі брак наукової та науковопопулярної літератури з питань статі шлюбу та сімї негативно позначаються на засвоєнні учнями норм поведінки та самовизначенні особистості у складних питаннях...

Украинкский

2013-12-15

584 KB

8 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Н.О. Дерій

СТАТЬ І СЕКСУАЛЬНІСТЬ:

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІНИЙ

ПОГЛЯД

(КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ)

ЛЕКЦІЯ 1.

ІНТЕГРОВАНИЙ ХАРАКТЕР СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ

Гуманізація навчально-виховного процесу і завдання педагогів у статевому вихованні підростаючого покоління. Зміст і принципи просвітницької роботи зі статевого виховання. Періоди вікової статевої соціалізації. Основні напрямки статевого виховання.

ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІВ У СТАТЕВОМУ ВИХОВАННІ

ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ

Гуманізація навчально-виховного процесу в закладах середньої освіти сприяє формуванню у дітей та учнівської молоді морально-психологічних поглядів на статеву поведінку, шлюб та сім'ю, культуру міжстатевого спілкування, збагаченню досвіду виконання щодо особистісних ролей у сім'ї та суспільстві відповідно до статевої належності.

В.О. Сухомлинський писав, що важко навчити будь-якої професії, бо їх багато, але всі хлопчики й дівчатка стануть дружинами і чоловіками, батьками й матерями, і навчити їх цьому необхідно.

Тривалий час у нашому суспільстві формуванню і усвідомленню власного «Я« як представника певної статі приділялося мало уваги. Статева соціалізація особистості - оволодіння підростаючим поколінням нормами поведінки з представниками протилежної статі, підготовка молоді до інтимних стосунків, створення сім'ї та виховання дітей  - залишалась у тіні.

Вважалося, що спрацюють природні інстинкти. Проте час і стан статевого виховання дітей і молоді вимагають переглянути зміст, форми та методи цього виховного процесу, оскільки зростає кількість кризових сімей, знижується вік початку статевого життя, зростає кількість підлітків із венеричними захворюваннями, захворюванням на СНІД, збільшується кількість молодих матерів-одиначок, тривожить статистика сексуальних насильств, шокує низький рівень освіченості в галузі сексуальної культури.

Відсутність системи статевої просвіти серед дітей та юнацтва, нестача висококваліфікованих педагогів з питань сексології, психології статі, брак наукової та науково-популярної літератури з питань статі, шлюбу та сім'ї негативно позначаються на засвоєнні учнями норм поведінки та самовизначенні особистості у складних питаннях міжстатевого спілкування.

Деформація сексуальної орієнтації, низька культура міжстатевих взаємин дітей нерідко беруть початок у неблагополучному родинному середовищі. Діти здебільшого наслідують своїх батьків, а батьки не завжди грамотно можуть відповісти на питання, пов'язані із сексуальною сферою людини - її фізіологією, гігієною, етикою, психологією.

Реформування освіти дозволяє направити педагогічний процес на статеве виховання особи, який вимагає створення певної системи, спрямованої на формування статевої свідомості дитини, координацію діяльності різних дитячих закладів і соціальних інститутів.

Завданнями педагогів у статевому вихованні дітей мають стати:

  •  відновлення та збагачення зразків чоловічої та жіночої поведінки в суспільстві; орієнтація на врахування в кожної дитини хлопчика і дівчинки) характерних психологічних відмінностей у світогляді; формування навичок і вмінь, необхідних для виконання статевих ролей особистості в родинному та суспільному житті, розвитку емоційної сфери;
  •  засвоєння статевих моделей чоловічої і жіночої поведінки в навчально-виховному процесі, позанавчальних видах діяльності: творчості, іграх, спорті тощо;
  •  підвищення педагогічної культури батьківської сім'ї, оскільки дитина ідентифікує себе і свою поведінку з батьківською;
  •  визначення критичних періодів розвитку статевої свідомості і самосвідомості дитини; включення до змісту навчальних предметів гуманітарного циклу матеріалу, який допоможе дитині свідомо засвоїти статеву роль.

ЗМІСТ І ПРИНЦИПИ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ ЗІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ

Просвітницька робота зі статевого виховання включає засвоєння системи знань про репродуктивну функцію людини, природу людської сексуальності, культуру міжстатевих взаємин і нормативи маскулінної і фемінної поведінки, знання про шлюб та сім'ю.

Метою статевої просвіти має стати:

  •  розвиток статевої свідомості дитини;
  •  її обізнаність у питаннях етики та психології статевої поведінки;
  •  готовність людини до створення сім'ї та виконання родинних ролей подружніх, батьківських, сімейних.

Зміст статевої просвіти носить інтегрований характер, оскільки включає в себе етичні, психологічні, правові, фізіологічні, гігієнічні, педагогічні та інші аспекти статевої поведінки.

Зміст статевої освіти повинен ґрунтуватися на принципах:

  •  об'єктивності, правдивості, науковості у висвітленні всього спектра питань, пов'язаних з репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками;
  •  формування позитивного ставлення до проблем сексуальності, кохання, піклування про ближнього, почуттів дружби як невід'ємних складових культури сім'ї та особистого щастя;
  •  доступності інформації з урахуванням вікових, індивідуальних можливостей та соціальних умов розвитку особистості;
  •  припустимості включення елементів сексуальної стимуляції поведінки дорослих у статеву просвіту і виховну роботу (нехтування цим принципом засобами масової інформації призвели до появи збочень у сексуальній поведінці підлітків);
  •  збереження природності у поведінці дорослих в організації і реалізації сексуальної просвіти дітей (тема еротики має залишатися в змісті статевої поведінки психологічно нейтральною, але посідати рівноправне місце серед інтересів і проблем дітей);
  •  виключення зі змісту статевої освіти порнографічної літератури, яка несе в собі брутальний компонент, вульгаризує зміст інформації;
  •  залучення до просвітницької роботи медиків, психологів, юристів, педагогів з відповідною підготовкою;

• послідовності та системності статевої просвіти, що передбачає наступність у передачі знань, необхідних для засвоєння певного обсягу інформації.

ПЕРІОДИ ВІКОВОЇ СТАТЕВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

І період - дошкільне дитинство, до 6років.

Це вік первинної статевої соціалізації, набуття дитиною досвіду наслідування зразків поведінки, що відповідають її статевій належності.

Просвітницька і виховна робота в цей період спрямована на:

а)задоволення цікавості дітей щодо репродукції функцій дорослої людини

б)виконання ролей батька й матері;

в)вироблення стійкого імунітету проти «вуличної» просвіти;

г)формування уявлень про відмінності жіночої і чоловічої поведінки;

д)засвоєння норм дівчачої і хлопчачої поведінки;

е)виховання санітарно-гігієнічних навичок;

є)набуття досвіду міжстатевого спілкування з однолітками.

              II період - молодші підлітки, 7- 10 років.

Це період поглиблення психологічних відмінностей, статевої диференціації у поведінці хлопчиків і дівчаток (в іграх, навчанні та творчих видах діяльності).

Навчально-виховний процес у цьому періоді пов'язаний із:

  •  поглибленням розуміння дітьми етичних, естетичних критеріїв краси людського тіла, міжстатевих взаємин;
  •  накопиченням досвіду співпраці з однолітками та дорослими в школі й за її межами;
  •  розширенням уявлень про роль чоловіка й жінки в народженні дитини та виконанням батьківських ролей;
  •  розумінням значення дружби, кохання у створенні сім'ї;
  •  умінням відрізняти прояви нормативної статевої поведінки (жести, рухи, дотики, слова) від поведінки, пов'язаної з відхиленнями від норми;
  •  умінням знаходити вихід із ситуації, коли хлопчики і дівчатка стають об'єктом сексуальної агресії з боку однолітків або дорослих;
  •  розширенням знань про фізіологію організму людини, здоровий спосіб життя, рід і родину як основу життя суспільства.

             III період – старіші  підлітки, 11-15 років,

Цей період відіграє вирішальну роль у сексуальній соціалізації особистості, бо проходить на фоні статевого дозрівання організму, інтенсивного формування самосвідомості особистості.

Навчально-виховний процес у цьому періоді спрямований на:

  •  розширення наукових знань про фізіологію та анатомію розвитку організму, дію статевих гормонів на сексуальні уподобання, потяги, переживання людини;
  •  зниження психологічного напруження хлопчиків і дівчаток, яке викликане перебудовою образу «Я», розвиток умінь управляти власним психічним потенціалом;
  •  просвіту в питаннях сексуального дозрівання організму, перших відчуттів сексуального збудження і розрядки;
  •  пропаганду сексолого-гігієнічних знань як необхідної умови правильного статевого виховання підлітків;
  •  ознайомлення з моральними засадами міжстатевих контактів, етичних, естетичних і психологічних витоків маскулінності і фемінності.

IV період - молодший юнацький вік, 15-18 років.

Це період завершення статевого дозрівання, утвердження сексуальних орієнтацій, життєвих цінностей, розширення міжособистісних контактів, професійного самовизначення, усвідомленого вибору певної лінії статевої поведінки.

Навчально-виховний процес у цьому періоді спрямований на:

  •  пропаганду сексуальної культури, яка полягає у відповідальному ставленні до статевого життя, шлюбу та створення сім'ї;
  •  організацію просвітницької роботи з етичних, психологічних, гігієнічних, фізіологічних аспектів статевого життя і сім'ї.

Основні напрями статевого виховання дітей передбачають:

  1.  науково-методичне забезпечення змісту навчально-виховного
    процесу;
  2.  підготовку педагогічних кадрів та підвищення їх кваліфікації;
  3.  запровадження організаційних заходів із сексуально-просвітницької роботи у відповідних соціальних інститутах (освітньо-культурних дитячих і юнацьких закладах, засобах масової інформації).

Майбутнім учителям, психологам, педагогам необхідно оволодіти технікою спілкування з вихованцями зі статевих проблем, вчитися поважати світоглядний, етичний суверенітет учнів під час диспутів, полеміки, проведення уроків-версій, уроків-сповідей, сюжетно-рольових ігор.

Термінологічно - понятійний диктант: науково-методичне забезпечення змісту навчально-виховного процесу; соціальні інститути, сексуально-просвітницькаї робота, статеве дозрівання, сексуальна орієнтація суб’єкта, сексуальної культури , лінія статевої поведінки, життєві цінності, маскулінність і фемінність суб’єкта, сексолого-гігієнічні знання, сексуального дозрівання організму, сексуальне збудження і розрядка, психічний потенціал суб’єкта, образу «Я» суб’єкта, самосвідомості особистості, сексуальній соціалізації особистості, сексуальна агресія, сексуальні уподобання, нормативна статевої поведінки ,  відхилення  від статевої  норми;  , статева диференціація , первинна статева соціалізація, репродуктивна  функція дорослої людини,  культура міжстатевих взаємин, педагогічна культура батьківської сім'ї, деформація сексуальної орієнтації, сексуальна сфера людини, статеве самовизначення особистості, статеві інтимні стосунки, статева  просвіта, статева культура, статева модель поведінки, статеві ролі.

ЛЕКЦІЯ 2.

ВИХОВАННЯ В ДІТЕЙ СТАТЕВОЇ СВІДОМОСТІ

Самосвідомість - найважливіший компонент у структурі особистості. Статева диференціація. Соціально-психологічні фактори, що впливають на статеву диференціацію дітей. Детермінанти формування адекватної статевої свідомості.

САМОСВІДОМІСТЬ - НАЙВАЖЛИВІШИЙ КОМПОНЕНТ У СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ. СТАТЕВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

Самосвідомість - це сприйняття людиною самої себе як члена певної соціальної групи суспільства, усвідомлення своїх взаємин з навколишнім світом і людьми, власних вчинків, думок, почуттів, розмаїття тілесних та духовних людських характеристик. Завдяки самосвідомості людина стає суб'єктом персональної активності.

Предметом або об'єктом самосвідомості є сама людини. Вона оцінює своє тіло і порівнює його з тілесними характеристиками оточуючих, усвідомлює саму себе, свій світогляд, ставлення до інших людей, до свого місця серед них тощо»

Самосвідомість виникає в людини рано, тому важливо з перших років дбати про подальший розвиток й індивідуальне становлення дитини.

Виховуючи дитину, батьки повинні пам'ятати, що виховують не просто людину взагалі, а дівчат і хлопців, які б високо цінили почуття дружби, кохання, мали глибоке усвідомлення своєї відповідальності за долю коханої людини, сім'ю, яку вони створять, за дітей, які народяться.

Однією з причин нещасть, що трапляються у молодих сім'ях, є байдужість окремих батьків до проблем статевого виховання дитини, до формування в неї адекватної статевої самосвідомості. Досить часто батьки, особливо молоді, не завжди обізнані зі складною проблемою статевого виховання дітей та їх підготовки до майбутнього шлюбу й сімейного життя.

Чоловік і жінка відрізняються за своїм психічним складом та світосприйняттям, що виявляється в емоційній сфері, потребах, бажаннях, інтересах. Більшості батьків не байдуже, хто в них народиться, особливо, коли в сім'ї чекають не першу, а другу або третю дитину. Свою статеву належність усвідомлює і сама дитина, коли починає розуміти, що вона хлопчик або дівчинка. Це стає для неї одним з найважливіших елементів її самосвідомості.

Проблема статі людини включає принциповий аспект. Це сприйняття Дівчата (жінки) за своєю природою і вихованням відрізняються від хлопців (чоловіків) здатністю тонше відчувати й виразніше за чоловіків, виявляють свої внутрішні переживання в зовнішній поведінці (сльозах, жестах тощо). їм більш властиві мрійність, ліричність, ніжність, скромність. Ці риси завжди приваблювали хлопців і чоловіків. Такими вони уявляють собі подруг, дружин, матерів. Дівчата в хлопцях (чоловіках) хотіли би бачити мужню, розсудливу, врівноважену, чесну і справедливу людину.

Названі риси представників чоловічої і жіночої статі є наслідком виховання - загального і специфічного (статевого). Без урахування статі у вихованні конкретної дитини не можна сформувати повноцінної гармонічної особистості.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ

НА СТАТЕВУ ДИФЕРЕНЦІАЦІЮ ДІТЕЙ. ДЕТЕРМІНАНТИ

ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ СТАТЕВОЇ СВІДОМОСТІ

Статева диференціація дітей пов'язана з їх анатомо-фізіологічними особливостями, зумовленими біологічною статтю дитини та соціально-психологічними факторами. До останніх відносяться :

  •  ім'я дитини;
  •  відмінності в одязі дівчаток і хлопчиків;
  •  оволодіння мовою (у 2 роки діти вже розуміють, до представника якої статі відноситься слово «він», «вона», про кого говорять «ходив», «ходила»);
  •  ігри дітей, особливо сюжетно-рольові. Діти середнього і старшого дошкільного віку без допомоги дорослих можуть поділити ролі в грі відповідно до статі);
  •  ставлення батьків до дитини як до представника чоловічої або жіночої статі. Відношення до дитини як до безстатевої істоти може стати головною причиною серйозних відхилень у формуванні самосвідомості сина або дочки. Сюди можна віднести фемінізацію хлопчиків та маскулінізацію дівчаток. У наступні роки життя, у молодшому шкільному або підлітковому віці, такі відхилення у поведінці можуть ускладнювати процес соціалізації особистості. Не можна будувати статеве виховання на протиставленні іншої статіТи не дівчисько», «Соромно плакати, ти не дівчинка», «Так ведуть себе тільки дівчата» та інше). Це породжує неповагу і нелюбов до осіб протилежної статі (образливі слова, прізвиська на адресу дівчат, небажання сидіти за однією партою з дівчатками);
  •  : товариські стосунки, дружба між дівчинкою і хлопчиком. При належному ставленні до них і правильному регулюванні з боку дорослих такі стосунки завжди справляють позитивний вплив на розвиток особистості підлітків. Бажання подобатись об'єкту своєї симпатії стає для підлітків стимулом до поліпшення своєї поведінки, навчання та самовдосконалення;
  •  щирі стосунки з батьками та іншими дорослими членами сім'ї. Якщо в сім'ї склалися довірливі стосунки між усіма її членами, якщо син або донька впевнені, що батько і мати ніколи не дозволять собі глузувати над ними, кривдити їх почуття, вони завжди звернуться до них за порадою, поділяться своїми потаємними думками та переживаннями.

Батько та мати розумними і тактовними порадами допомагають дочці або сину зрозуміти, що такі прекрасні почуття, як дружба, кохання повинні поєднуватись з глибокою відповідальністю за кохану людину.

Виховуючи в дітей з перших років життя почуття поваги до людей, гуманності, самодисципліни та інші риси, батьки тим самим готують їх до відповідної поведінки в майбутньому шлюбі та самостійному сімейному житті.

На своїх дітей як на майбутніх жінок і чоловіків батьки впливають прикладом власного подружнього життя.

Формуванню адекватної статевої свідомості сприяє:

  •  Почуття взаємної любові та поваги між матір'ю і батьком, виявлення цих почуттів у щоденних взаєминах, а також гуманне ставлення батьків до інших людей. Гарні діти виростають у тих сім'ях, де мати й батько по-справжньому люблять один одного, поважають інших людей. У такої дитини мир і спокій у душі, щиросердна віра в добро, віра в людську красу. 
  •  Систематична участь у виконанні домашньої роботи. Завдяки цьому діти набувають і вдосконалюють загальні і специфічні знання, навички, які знадобляться їм, коли вони створять власну сім'ю.
  •  Ціннісні орієнтації, що впливатимуть на вибір друга чи коханої людини (фізичні, антропоморфічні дані - сильний, високий, кремезний, стрункий, здоровий; моральні, духовні якості -добрий, чесний, щедрий тощо).

Термінологічно - понятійний диктант проблеми статевого виховання дитини, статева самосвідомість,  статева диференціація, ціннісні орієнтації, антропоморфічні статеві дані, адекватна статева свідомість, соціально-психологічні чинники статевих відмінностей, сучасної моделі справжнього чоловіка, справжньої жінки, поняття мужності й жіночості, .

ЛЕКЦІЯ 3.

ПРОБЛЕМИ СЕКСУАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

Сексуальність людини (біологічний і психологічний аспекти). Дослідження сексуальної поведінки у дітей різновікових груп. Статева соціалізація

СЕКСУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ (БІОЛОПЧНИЙ І ПСИХОЛОГІЧНИЙ.АСПЕКТИ). ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКСУАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ РІЗНОВІКОВИХ ГРУП

Як біологічне явище сексуальність людини - це поєднання протилежних статевих ознак організмів, здатних до злиття чоловічих і жіночих гамет (чоловічих і жіночих статевих клітин) як генетичного матеріалу продовження роду.

Біологічні сексуальні характеристики - це, насамперед, ті, що дані людині від народження, а також вторинні ознаки статі, які розвиваються в процесі підліткового періоду

Здатність людини до запліднення, виношування та народження плоду визначає біологічну або репродуктивну зрілість чоловіка або жінки.

Психологічна характеристика сексуальності людини - це широкий спектр її поведінки - відчуттів, дій, інтересів, переживань, які пов'язані із сексуальним збудженням і розрядкою напруження, що супроводжують статеве дозрівання організму, реалізацію сексуальної та репродуктивної функції у міжстатевих стосунках упродовж усього життя.

На початку 90-х рр. в Україні було проведено дослідження сексуальної поведінки дітей. Метою досліджень стало визначення рівня сексологічних знань хлопчиків і дівчаток різного шкільного віку (молодша школа, підлітки, старшокласники); виявлення їхнього ставлення до сексуальної функції людини, власного тіла та ступеня поширення серед школярів чоловічих і жіночих статево-рольових стереотипів.

Як методи дослідження використовувались: інтерв'ю, спостереження, групові дискусії, експертні оцінки, анкетні опитування.

Дослідники ставили за мету визначити рівень поінформованості дітей різного шкільного віку в питаннях сексуальності та репродукції; ставлення дітей до сексуальної сфери і до себе як представника певної статі; міру сексуальної привабливості певних людей та гендерної поведінки; джерела впливу на статеву свідомість і сексуальну поінформованість підростаючого покоління.

Наведемо питання, що були використані під час бесіди, яку проводили з дітьми 6-8 років:

  •  Що означає слово «секс»?
  •  Які його інші назви?
  •  Чим відрізняються в будові тіла хлопчики і дівчатка?
  •  Як називаються статеві органи чоловіка та жінки? Яка їх правильна назва (пеніс, піхва, вагіна)?
  •  Як народжуються діти?
  •  Хто розповідав тобі про зародження нового життя?
  •  Що тобі про це розповідала мама?
  •  Що ти чув від тата?
  •  Що ще і від кого дізнався?
  •  Як ти уявляєш собі красиву дівчинку, хлопчика, щасливу жінку,
    щасливого чоловіка?
  •  Опишіть щасливі і нещасливі стосунки чоловіка і жінки.
  •  Перерахуйте якості, втілення та навички, необхідні для успішного виконання ролі чоловіка і жінки.
  •  На кого ви б хотіли бути схожі у майбутньому?

По закінченні дослідження дітей 6-8 років отримали такі результати:

  •  дошкільнята і молодші школярі в майбутніх статевих ролях бачать себе сім'янинами - подружжям, батьками;
  •  жіноча роль (на думку хлопчиків і дівчаток) реалізується в опікунській, вчительській, обслуговуючій діяльності;
  •  чоловіча роль орієнтована на технічну, конструктивну працю, охорону, службу в міліції, пожежній охороні;
  •  80% дітей 6-8 років не знають слів, якими називають статеві органи (використовують тільки вульгаризми і почувають себе
    ніяково
    );
  •  25% 8-річних дітей мали правильні уявлення про статевий акт, вагітність та засоби її запобігання;
  •  20% 8-річних дітей знали, як народжуються діти, і про це їм розповіли батьки;
  •  15,5% 8-річних дітей змогли дати пояснення мотивації злягання та планування вагітності і пов'язати їх з почуттям любові, продовженням свого кохання в дітях;
  •  уявлення 8-річних дітей про тіло й зміни у ньому в майбутньому надзвичайно поверхневі;
  •  половина опитаних дітей вважає власні статеві частини тіла такими, яких треба соромитись розглядати і остерігатися торкатися. Діти відчувають сором, коли дивляться на оголене своє тіло або тіло дорослого;
  •  ідеально красивим чоловіком за зовнішніми даними вважають образ супермена з американських бойовиків, а дівчатка - ляльку Барбі;
  •  прикладом для наслідування є мама, вчителька, родичі;
  •  привабливі жіночі й чоловічі якості молодші школярі пов'язують із зовнішньою привабливістю та модним одягом, а не з моральними якостями.

Підлітки 12 -13 років

Дослідження сексуальної поведінки дітей даної вікової категорії повинні були дати відповідь на питання, як пояснюють діти психологічні та фізіологічні зміни, які відбуваються в пубертатному періоді.

Результати досліджень:

  •  70% хлопчиків мало розуміють процес психосексуального змужніння;
  •  25% підлітків обговорювали питання взаємин статей та перебудови організму з батьками та вчителями;
  •  хлопці досить непевно пояснювали функцію кондома в запобіганні вагітності, не могли описати будову статевих органів, не змогли промовити слова «груди», «вагіна», «пеніс» «матка»«клітор», «піхва», а заміняли їх словами «воно», «це», «ці»;
  •  60% дівчат на питання «Чи рада, що розвиваєшся як жінка, «Що відчуваєш до себе в період менструаціївідповідали, що фізіологічні зміни і викликані ними відчуття збільшення грудей, оволосіння статевих органів, округлення стегон особливих позитивних емоцій не викликають, а навпаки з'явилось відчуття відрази до себе, відчуття чогось негарного, бридкого;

причини виникнення ерекції, полюцій, вплив мастурбації на репродуктивне здоров'я, прояви венеричних захворювань - ці та інші питання підлітків часто залишаються без відповіді (25% інформації вони отримують від матерів, 10% - від .тата, решта - на вулиці при спілкуванні з однолітками).

Юнаки та дівчата 15-17 років 

Висновки досліджень даної вікової групи:

  •  змінились ціннісні орієнтації: батьки вже рідко залишаються взірцем виконання сімейних ролей;
  •  професія «проститутки» вважається нормальною, навіть престижною - на рівні перекладача, стюардеси;
  •  статеве життя починається в 17,5 років (раніше в 20,5 років);
  •  у 20 років дівчина вже має досвід близькості не менш як з трьома сексуальними партнерами;
  •  половина 20-річних дівчат робила аборти;
  •  інтимні стосунки пов'язані із вживанням алкоголю, курінням і розцінюються як «розвага», «дозвілля», а не прояв глибоких почуттів;
  •  75% опитаних дівчат юнацького віку не могли пояснити використання календарного методу запобігання вагітності;
  •  15% звертались за консультацією до лікаря-гінеколога;
  •  8% вживали гормональні протизаплідні засоби;
  •  більше 50% взагалі не розуміються в питаннях запобігання вагітності, застосування контрацепції;
  •  65% дівчат, що мали порушення менструального циклу, «не відчули тривоги», «не переживали» щодо ускладнень у дітородній функції;
  •  85% дівчат не знають про негативний вплив венеричних захворювань, абортів на плідність жінки;
  •  низькою залишається культура міжстатевого спілкування молоді (нецензурні слова);
  •  коли підліткам запропонували в стовпчик записати пестливі звертання один до одного в інтимному спілкуванні, а потім виконати аналогічне завдання, але на основі висловів, якими виявляються негативні емоції, останній словничок закоханих перевищував за обсягом перший.

Аналіз сексуальної поведінки молоді свідчить, що тією або іншою мірою вона наслідує модель статево-рольової поведінки дорослих.

  •  Термінологічно - понятійний диктант: тендерна  поведінка; статево- рольова поведінка,  психосексуальне змужніння; статево-рольові стереотипи, культура міжстатевого спілкування, сексуальну поінформованість підростаючого покоління, біологічні сексуальні характеристики, психологічні сексуальні характеристики, репродуктивна зрілість чоловіка і жінки, чоловічі і жіночі  гамети,.

  •  

ЛЕКЦІЯ 4-5

ВІДХИЛЕННЯ У СТАТЕВІЙ ПОВЕДІНЦІ ПІДЛІТКІВ: ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРИЧИНИ 

Відхилення від норми в поведінці суб'єкта. Нормативна статева поведінка. Вікові періоди формування сексуальності людини. Порушення психосексуального розвитку суб'єкта. Відхилення в сексуальній поведінці дітей підліткового віку. їх характеристики і способи усунення. Типи відхилень у статевій поведінці підлітків.

ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМИ В ПОВЕДІНЦІ СУБ'ЄКТА

Відхилення в поведінці визначається в психології як система вчинків, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам. В їх основі лежать устремління, мотиви, потреби, звички, що формують особистість і виступають регуляторами аморальної або протиправної активності. Найперші прояви відхилень у поведінці можна спостерігати в дитячому та підлітковому віці.

Чим вони викликані? Найчастіше:

  •  низьким інтелектуальним рівнем суб'єкта;
  •  негативним впливом сім'ї та найближчого оточення (батьками, вчителями);
  •  авторитаризмом дорослих, безконтрольністю з їхнього боку, безвідповідальністю, відсутністю єдиних вимог (з боку підлітків спостерігається протидія будь-яким спробам корекції їхньої поведінки);
  •  певним внутрішнім психологічним станом: психологічним напруженням, протиріччям бажань і почуттів, егоїстичною життєвою позицією, нестійкістю інтересів, бажань тощо.

Відхилення в поведінці спостерігається в зовнішніх проявах та внутрішньому змісті, який важко піддається діагностиці, оскільки прихований від очей стороннього.

НОРМАТИВНА СТАТЕВА ПОВЕДІНКА. ВІКОВІ ПЕРІОДИ ФОРМУВАННЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Під нормативною статевою поведінкою розуміють систему вчинків, спрямованих на утвердження статевої ідентичності, адекватну соціалізацію себе як представника певної статі, а також на задоволення природної сексуальної потреби, що не суперечить прийнятим у даному суспільстві етичним і правовим нормам.

Нормативною є так звана «партнерська форма», що враховує шість основних критеріїв: відмінність статі; зрілість людини; взаємна згода; прагнення до досягнення взаємної насолоди; відсутність шкоди для свого здоров'я; відсутність шкоди для здоров'я інших.

До сексуальної нормативної поведінки відносять здатність людини виконувати три функції:

  •  біологічну (відтворення нащадків);
  •  психологічну (отримання насолоди і статевого задоволення);
  •  соціальну (реалізація потреби в міжстатевих контактах).

Нормативними є прояви сексуальності:

  •  у запитанні дитини 5-6 років «звідки беруться діти
  •  у 6-8 років - зростання інтересу до статі, генітальні ігри (розглядання зовнішніх статевих органів);
  •  у 14-15 років - поява перших полюцій у хлопчиків;
  •  у 12-17 років - поява менструації у дівчат;
  •  у 19-20 років - початок статевого життя, зрілої сексуальності.

Сексологи визначають шість вікових періодів, протягом яких формуються статева самосвідомість, статева роль, психосексуальні орієнтації особистості.

Статева свідомість - усвідомлення себе як носія певної статі й вироблення відповідної до неї сексуальної поведінки із системою морально-естетичних норм, установок. 

Статева роль - модель поведінки, яку засвоює індивід та відповідає цій моделі, щоб його визнавали представником певної статі.

Психосексуальна орієнтація - це характерна для індивіда спрямованість статевого потягу, яка визначає вибір сексуального партнера й особливості власної сексуальної ролі.

  •  I  період - 1-1 років: формується статева самосвідомість, з'являється впевненість у її необоротності.
  •  II  період - 1-13 років: формується стереотип статево-рольової поведінки.
  •  ІІІ  період - 13-18 років: бурхливий сексуальний розвиток організму - відбувається статеве дозрівання та формування платонічного, еротичного й початкової фази сексуального лібідо (потягу).
  •  IV  період - 18-26 років: перехідний період - становлення сексуальності (характеризується початком статевого життя, практикуванням сексуальних ексцесів, які чергуються з вимушеними стримуваннями), завершується формування сексуального лібідо.
  •  V  період - 26-55 років: період зрілої сексуальності.
  •  VI  період - 55-75років: інволюційний період (згортання сексуальності людини).

ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТА

Розрізняють декілька варіантів затримки психосексуального розвитку дитини.

Перший варіант пов'язаний із відставанням на біологічній основі

Другий варіант пов'язаний із психогенними затримками, які можуть бути обумовлені психопатіями й ненормальним розвитком характеру (астенія, психастенія, істерія). Сором'язливі, боязкі, образливі підлітки не можуть вільно спілкуватися з протилежною статтю, що в поєднанні з емоційною рухливістю підлітка сприяють формуванню та закріпленню замісних та сурогатних форм статевої активності.

Третій варіант - соціогенні затримки психосексуального розвитку викликані неправильним статевим вихованням (жорстокий контроль за дітьми, ставлення дорослих до статевих питань як до чогось низь кого і брудного, негативне ставлення до фізіологічних проявів сексуальності, репресивні засоби виховного впливу). Наслідком такого виховання є поведінка юнаків, які на еротичній стадії психосексуального розвитку надають перевагу пестощам (петингу) перед спробою здійснити статевий акт.

Передчасний сексуальний розвиток - раннє становлення сексуаль ності, яке випереджає середні вікові норми і статеве дозрівання. 

При психогенному варіанті статевий потяг може досягти рівня сексуальних фантазій. Незріле лібідо зумовлює своєрідну сексуальну активність онанізм та ігри з імітацією статевого акту, що не викликають сексуального задоволення. Незважаючи на те, що рано з'являються сексуальні інтереси, статевий потяг не досягає зрілості, і його розвиток обмежується еротичним рівнем. 

Соціогенні варіанти передчасного психосексуального розвитку зумовлені формуванням сексуальності внаслідок розбещення дітей ровесниками або дорослими. Так, ранній онанізм-залишається непоміченим через потайливість таких дітей. Психотерапія в подібних випадках передбачає делікатний та ефективний контроль, за конкретними формами міжособистісних контактів з однолітками.

Окрім відхилень у темпах і строках психосексуального розвитку, можливі й інші. Наприклад, коли дитина впевнена у своїй належності до протилежної статі без біологічних на те підстав. На етапі формування статевої свідомості вона називає себе іменем особи протилежної статі, утверджується в протилежній ролі. Це може свідчити про порушення диференціації структур мозку, а також про неправильне виховання в сім'ї (коли батьки хотіли дівчинку, а народився хлопчик, і виховували його, як дівчинку). У дорослому житті такі діти добиваються визнання їх як представників іншої статі (дівчата, які ототожнюють себе з чоловіками, тягнуться до жінок).

Одним із відхилень психосексуального розвитку може бути гіперрольова поведінка з надмірним акцентом на деяких особливостях статевої ролі. Цьому сприяють психологічні особливості, насамперед, неврастенія, психастенія у жінок, істеричність та психопатія у чоловіків. Гіперрольова поведінка може проявлятись як гіпермаскулінна, так і гіперфемінна. Гіпермаскулінність (підкреслено чоловічий тип) виявляється у підвищенні агресивності і прагненні до неофіційного лідерства. Характерними є елементи статевого деспотизму, які проявляються в грубому оволодінні партнеркою, іноді може доходити до паталогічних форм – насилля й сексуального садизму.

Сексуальні розлади посилюються соматичними хворобами, такими як хвороби серцево-судинної системи, виразка шлунку, коліт, бронхіальна астма, артрит, цукровий діабет, хронічна пневмонія, онкологічні хвороби й посттравматичні стани. Підвищенню ймовірності появи сексуальних розладів сприяє вживання ліків, алкоголю, наркотиків, паління. У 55% алкоголіків і 85% наркоманів спостерігаються сексуальні відхилення. Сексуальні проблеми можуть служити поштовхом до пошуку сексуального допінгу, який дає гострі сексуальні переживання (груповий секс, гомосексуальний контакт тощо).

Статистикою зафіксовано, що серед наркоманів частіше зустрічаються насильники, поширений гомосексуалізм.

На сексуальну злочинність впливає агресія. За 3. Фрейдом, агресія є наслідком сексуальної «фрустрації» (негативний психічний стан, викликаний неможливістю сексуального задоволення). На виникнення агресії впливають як соціальні фактори (провокація з боку інших людей, соціальна фрустрація, негативний вплив засобів масової інформації та культури), так і фактори ситуаційного характеру (алкоголізація, наркоманізація тощо). 

Польський психіатр-клініцист 3. Старович виділяє такі сексуальні порушення:

розлад сексуальних потреб - до цієї групи входять порушення лібідо (потягу), гіполібідомія (понижений сексуальний потяг), гіперлібідомія (завищений сексуальний потяг);

сексуальні комплекси - це пригнічені або пригнічувані потреби, бажання, спогади, що впливають на чуттєву сферу та сексуальну поведінку. Наприклад, онаністичний комплекс (онанофобія) - впевненість, що мастурбація призведе до сексуальної патології; комплекс удаваної імпотенції; комплекс сексуальної неповноцінності тощо;

  •  нетипові сексуальні розлади за Старовичем: патологічний ауто-еротизм (досягнення оргазму лише самозбудженням), оралізм, аналізм, гомосексуалізм, бісексуалізм, інцест, сексуальне насилля, проституція;
  •  сексуальні девіації (відхилення): фетишизм (збуджують речі об'єкта, якому вони належать, а не сама людина), садизм, мазохізм.

Підліткові девіації не потребують лікування, але вимагають уваги дорослих до тривог дітей, доброзичливого ставлення до підліткової сексуальності.

ВІДХИЛЕННЯ В СЕКСУАЛЬНІЙ ПОВЕДІНЦІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ПЕРІОДУ. ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА СПОСОБИ УСУНЕННЯ

До сексуальної поведінки дітей можна віднести: мастурбацію або інші способи подразнення геніталій; прогладжування, чесання, дряпання тіла; усі види смоктальних дій; кусання нігтів; кусання і облизування губів; надмірна ніжність, брутальність, пов'язані зі статтю фантазії; написи та малюнки статевого змісту на стінах; підглядання за оголеністю; прагнення завдати фізичного або душевного болю; взагалі всі форми зацікавленості та допитливості, які так або інакше звернені на стать.

Широке коло сексуальних проявів у підлітковому віці зумовлене біологічними та соціокультурними факторами. Підвищений рівень андрогенів забезпечує енергетику пубертатної сексуальності, а фактори середовища (виховання, моделі поведінки, культура тощо) впливають на спрямованість і стиль сексуальної активності, яка може значно випереджати сексуальну зрілість.

Фаза так званої юнацької гіперсексуальності (особливо у хлопчиків 12-15 років) характеризується підвищеною статевою збудливістю й зростанням еротичних інтересів і фантазій.

Переживання сексуального потягу нерідко стає значно сильнішим, ніж сам потяг. Обмежені можливості реалізації сексуального потягу й необмежені можливості еротичних уявлень і фантазій складають напружену ситуацію. Підліток вбачає вихід у негативних формах сексуальної поведінки.

Сексуальність підлітка ще ізольована від інших складових любові. Потяг тіла, розуму й душі, переживання, які породжені ними, підліток ще не може поєднати. Особливо це стосується хлопчиків, яких більше хвилюють тілесні стосунки з дівчиною, а не любовні переживання (мрія, романтичність).

Істинне «статеве кохання» - це злиття фізичної чуттєвості й насолоди з коханням. У підлітків ці потреби розрізнені, оскільки цьому заважають загальмованість емоційних реакцій, невротизм і крайній егоцентризм, які роблять людину нездатною до психологічної інтимності, підривають шанси на успішне кохання.

Відхиленням у статевій поведінці підлітка також можуть бути аскетизм й інтелектуалізм, що створюють у дорослих ілюзію статевої вихованості, порядності підлітка й відволікають від термінової психологічної допомоги.

Аскетизм - це підкреслено зневажливе, навіть вороже ставлення до всілякої чуттєвості, яка здається підлітку чимось брудним і низьким. Аскет прагне звільнитися від чуттєвості.

Інтелектуалізм - це цурання сексуальності, бачення в ній чогось «нецікавого», яке не відповідає «високим» запитам підлітка.

Як аскетам, так й інтелектуалістам бракує інформації про природність статевого потягу, про можливі форми його виявлення, засоби задоволення. Таких підлітків слід делікатно освічувати з цих питань, залучати до цікавої спільної діяльності з однолітками своєї й протилежної статі, виховувати вміння аналізувати власні відчуття і бажання, виважено ставитися до вибору форм і способів задоволення сексуальної потреби.

Хлопці й дівчата прагнуть знати і перевіряти власні сексуальні можливості. Вони діляться між собою враженнями щодо побаченого або почутого на еротичну тематику, про перший у житті поцілунок, дотик до руки, красномовний погляд тощо.

Дівчата своїм вбранням підкреслюють свою фізичну привабливість, хлопці практикують залицяння за прикладом поведінки старших за віком приятелів або відомих кінозірок. Нормально, коли підлітки більш-менш розкуті у виявленні своєї природної сексуальності, аби це не шкодило здоров'ю й не принижувало почуття власної гідності.

Уваги дорослих потребують підлітки, які мовчазно присутні під час сексуального експериментування, не беручи в ньому участі, але й не покидаючи компанії. При цьому сексуальне напруження не долається, а невдовзі може призвести до будь-якого сексуального ускладнення.

На думку І. Кона «здорова людська сексуальність органічно пов'язана з грою, святом, сміхом; і придушення будь-якого з цих начал, як правило, супроводжується придушенням інших».

Сексуальна поведінка підлітків переважно має характер самостійного сексуального експериментування, а далі - гетеросексуального, з формуванням остаточної сексуальної спрямованості.

До більш поширених форм втамування сексуального напруження в період пубертату відносять підліткову мастурбацію, гомосексуальний зв'язок, петинг, статеву близькість.

Мастурбація (онанізм, іпсація) - сексуальне задоволення, яке досягається шляхом еротичного фантазування (так званий психічний онанізм) або маніпуляції власними геніталіями, а також шляхом подразнення інших ерогенних зон.

Існує декілька типів мастурбації:

  •  дитячий онанізм, який не пов'язаний із сім'явиверженням й оргазмом;
  •  онанізм періоду юнацької гіперсексуальності;
  •  онанізм як тимчасова зміна нормального статевого життя в до рослих;
  •  вимушений, нав'язливий онанізм, який витісняє інші форми статевого життя.

Підліткова та юнацька мастурбація є засобом розрядки статевого напруження, викликаного фізіологічними причинами, психічними факторами (приклад однолітків, перевірка своїх статевих можливостей, отримання фізичної насолоди). Дослідження свідчать, що 70-90% чоловіків і 60% жінок надають перевагу юнацькій і підлітковій мастурбації.

Помірна мастурбація не шкодить здоров'ю і не загрожує в майбутньому сексуальними розладами. За нормального статевого життя мастурбація або зникає зовсім, або різко скорочується.

Справжню тривогу в педагогів і вихователів, батьків викликають ті підлітки, у яких спостерігаються розлади сну, ознаки тривоги, порушення емоційного контакту з людьми, коли онанізм досягає сили нав'язливого потягу. Наслідком цього може бути соціальна дезадаптація особистості, замкненість, уникнення спілкування.

При підлітковій мастурбації не слід залякувати дітей вигаданими необоротними наслідками. Треба порадити відповідну медичну літературу, консультацію в лікаря, допомогти поліпшити комунікацію підлітка, знайти своє місце в колі однолітків, захопитися цікавою справою тощо. Усе це повинно проводитись у коректній формі, щоб не посилити переживань, адже підлітка хвилює не стільки сам факт мастурбації, скільки душевний конфлікт, викликаний спробами її подолати.

Гомосексуалізм (серед жінок - лесбійське кохання) як нетипова сексуальна поведінка проявляється в досягненні сексуального задоволення шляхом сексуальних контактів з особами однієї статі.

Серед численних гіпотез і теорій походження гомосексуалізму поширені такі:

  1.  Через обумовленість середовища: надмірна опіка хлопчиків з боку матері, негативно сприйняті батьки, негативний досвід контактів з братами й позитивний із сестрами.
  2.  Ситуативна обумовленість (гомосексуальні розбещення, гомо сексуальні стосунки з однолітками, випадкові гомосексуальні контакти).
  3.  Замінна обумовленість (гомосексуальні контакти в ізольованих одностатевих колоніях).
  4.  Фантазійна обумовленість (під впливом порнографії та фантазій сексуального змісту).
  5.  Особистісна обумовленість (нарцисовий розвиток особистості, ускладнення у власній статевій ідентичності, ускладнення у встановленні контактів з протилежною статтю, сексуальна втеча при неуспішних сексуальних спробах).
  6.  Біологічна обумовленість (генетична, конституційна, ендокринна, ембріональна).

Сурогатним засобом отримання сексуального задоволення є петинг. Це взаємні пестощі в будь-якій формі, що замінюють статевий акт. Петинг є більш зрілою формою задоволення сексуального потягу, ніж мастурбація, бо тут має місце не лише розрядка сексуального збудження, а й сексуальна поведінка, оволодіння етикетом сексуального спілкування. У ньому здійснюються перші та необхідні кроки до поєднання платонічного й чуттєвого компонентів кохання, формується діапазон допустимості пестощів. Петинг може бути гетеросексуальним і гомосексуальним.

Фрейд приписує гетеро- і гомосексуальність людині з бісексуальною схильністю (статевим потягом до осіб обох статей).

За умов неправильного виховання (переконування, що статевий акт брутальний) гетеросексуальний петинг може стати єдиним засобом вгамування статевої потреби, причиною страху осуду інших людей, зниження самоповаги. При порушеннях ідентичності, відсутності навичок спілкування з однолітками протилежної статі гомосексуальний петинг може стати хворобливим явищем.

Раннє статеве життя (12-14 років)

Причинами початку раннього статевого життя можуть бути:

Раннє сексуальне експериментування з однолітками (коли підлітку ще не відомі наслідки статевого життя);

•сексуальні зносини під тиском, умовлянням іншого партнера; компенсація емоційних проблем і конфліктів, викликана браком ласки, тепла, комфорту в сім'ї.

Дані дослідження показують, що в підлітків, які ведуть безладне статеве життя з 12-14 років, негативні стосунки з батьками, незадовільні взаємини з учителями. Вживання алкоголю або наркотиків виступає засобом утвердитися як «свій» або «своя» в групі. Статеве життя для дівчат виступає як засіб збереження емоційного контакту, не залишитися в ізоляції, для хлопців - самоствердження в групі, в уявленні дівчини.

ТИПИ ВІДХИЛЕНЬ У СТАТЕВІЙ ПОВЕДІНЦІ ПІДЛІТКІВ

Відхилення у статевій поведінці підлітків викликані певними зрушеннями у статевій свідомості, формуванні ідентичності, навичок статево-рольової поведінки, статевій соціалізації.

їх можна розділити на три типи:

  1.  Відхилення як сексуальні експериментування і виявлення нормальної сексуальності в період статевого дозрівання здорових
    підлітків.
  2.  Відхилення як наслідок незадовільної соціальної адаптації, неправильного статевого виховання.
  3.  Відхилення, зумовлені психічною патологією.

Відхилення першого типу можна вважати «умовними», тимчасовими, оскільки вони не суперечать психофізичній природі підлітка (одноразовий експеримент за нормальних умов не веде до негативних наслідків у психічному і фізичному здоров'ї та розвитку підлітка).

Відхилення другого типу можна вважати психологічними, оскільки вони спричинені педагогічною запущеністю підлітка.

Третій тип - це паталогічні відхилення у статевій поведінці, в основі яких лежать соматичні збочення.

Відхилення першого та другого типу мають соціальні, педагогічні, психологічні, психосексуальні причини, відхилення третього типу -переважно біологічні.

До соціальних причин можна віднести невідповідність уявлень та вимог до статевої поведінки в суспільстві, сім'ї, групі тощо.

Застарілі моральні догми, пережитки минулого, соціальні й етнічні уявлення, відсутність інформації про стать, заборони та осудження статевого життя неповнолітніх і водночас тих сурогатних форм, що його замінюють, призводять до безвиході. Це породжує неврози, різноманітні відхилення у статевій свідомості та поведінці підлітків.

Педагогічні причини зумовлені недоліками в організації та проведенні статевого виховання. Тривалий час воно було взагалі «безстатеве», система статевого виховання взагалі відсутня (замовчування інформації, напівправда про стать та сексуальність людини, застарілі установки).

До психологічних причин належать: низький інтелект, низька самооцінка, психічна закомплексованість, неприйняття будь-яких вимог, настанов, корекції з боку вчителів, батьків, однолітків.

Причини психосексуального характеру:

  •  порушення статевої ідентифікації;
  •  відсутність навичок спілкування з протилежною статтю;
  •  недоліки у формуванні статево-рольової поведінки;
  •  неприйняття тих засобів вгамування сексуальної напруги, що прийняті в даному суспільстві, психосексуальна травма (зґвалтування);
  •  паталогічна ініціація (груповий секс, гомосексуальний зв'язок);
  •  підвищена або загальмована сексуальна потреба;
  •  неадекватний приклад батька або матері;
  •  домінування в сім'ї матері, авторитаризм та деспотизм батька;
  •  деструктивні переживання проявів статевого дозрівання, що породжують замкненість, відчуженість від людей, конфлікти з однолітками і дорослими.

До біологічних причин можна віднести:

  •  стан екології в місці проживання, забрудненість, радіаційне зараження, опромінювання;
  •  негативні фактори внутрішньоутробного розвитку (паління, наркотики, алкоголь, нераціональна дієта);
  •  перенесені захворювання, травми, хірургічні втручання;
  •  загальний стан здоров'я (порушення функцій внутрішніх органів, неврівноваженість нервової системи тощо).

Будь-яке з відхилень (онанізм, гомосексуальний контакт, гомосексуальний петинг, випадок раннього інтимного зв'язку) під впливом негативних соціально-педагогічних факторів може перетворитися з факту підліткового експериментування на справжнє порушення в статевій свідомості та поведінці. Так, залякування підлітків хворобливим станом і дискримінацією внаслідок мастурбації чи гомосексуального петингу, замість надання достовірної інформації про їх виникнення й індивідуальні особливості перебігу, не тільки не відволікає і попереджає подібні сексуальні прояви, а, навпаки, збуджує інтерес до цих явищ, фіксує увагу, викликає бажання «перевірити» ефект їх дії на власному досвіді, утвердитися в цій «ролі» або ж замкнутися. Дитина лишається на самоті зі своїми переживаннями, починає сумніватися у власній повноцінності, цуратися людей, втрачає повагу до себе як до особистості. Тому подолання відхилень у статевій поведінці вимагає докорінної корекції ставлення дівчаток і хлопчиків до себе, до інших людей, до життя, власного майбутнього, переорієнтації на високі моральні цінності. Необхідне введення підлітка в соціально орієнтоване середовище однолітків, де б він мав можливість адекватного щодо статі й віку самовираження, самореалізації і розвиватись як гармонійна особистість.

Термінологічно - понятійний диктант: Відхилення в поведінці, онанізм, гомосексуальний контакт, гомосексуальний петинг, гетеросекуальний петинг,  ранній інтимний зв'язок, сексуальна  напруга, сексуальні експериментування, незадовільна соціальна адаптація, гетеро- і гомосексуальність людини,  людина  з бісексуальною схильністю, аскетизм, інтелектуалізм, мастурбація, іпсація, соціальна дезадаптація особистості, період пубертату, авторитаризм дорослих, самовираження, самореалізація, гармонійна особистість,. нормативною статевою поведінкою, « партнерська норма», нормативна сексуальна поведінка, психосексуальна орієнтація, статева роль, сексуальна, нарцисовий розвиток особистості, сексолого-гігієнічні знання, психосексуальна травма, природність статевого потягу, форми  виявлення статевого потягу, засоби сексуального задоволення. 

ЛЕКЦІЯ 6

ПСИХОСЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ ЗА ФРЕЙДОМ

Розвиток сексуальності в дитячі роки. Стадії психосексуального розвитку дитини, їх особливості.

РОЗВИТОК СЕКСУАЛЬНОСТІ В ДИТЯЧІ РОКИ

Австрійський психіатр 3. Фрейд простежив шляхи розвитку сексуальності в дитячі роки та стадії психосексуального розвитку. За Фрейдом, сексуальна активність - це прагнення до втіхи та задоволення від функціонування як статевих органів, так і тіла в цілому.

Лібідо фокусується з різних частин тіла, що продукують сексуальне задоволення в ерогенних зонах. Кожна із встановлених Фрейдом стадій ерогенних зон є допуском бажань дитини. Від того, яким чином вони задовольнятимуться, залежатиме нормальний розвиток особистості.

«Сексуальне життя дитини полягає у вияві цілої низки часткових інстинктів, що незалежно один від одного шукають задоволення частково на власному тілі, частково на зовнішніх об'єктах» (3. Фрейд «Основний інстинкт»).

Якщо на шляху будь-яким проявам статевого потягу виникають перепони, дитина залишається або повертається до ранніх стадій розвитку, набуваючи невротичних ознак.

Покарання дитини за потребу у втісі може викликати фіксацію на тій стадії, на якій певні ерогенні зони відіграють вирішальну роль у задоволенні лібідо.

Фіксація - це неадекватні або надмірні реакції на певні стимули, що дезорганізовують поведінку людини.

Якщо в процесі проходження стадії психосексуального розвитку дитину карали, у майбутньому в її свідомості секс буде завжди пов'язаний із негативними емоціями.

Розуміння особливостей проходження дитиною кожної стадії психосексуального розвитку дозволяє відшукати психологічні витоки ригідності, садизму, мазохізму, гомосексуальності суб'єкта.

СТАДІЇ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

У дитячому віці, коли індивід проходить п'ять стадій психосексуального розвитку, закладається, за Фрейдом, майбутня статева поведінка людини.

I стадія. Оральна (від народження до року)

При народженні більш розвинута для задоволення оральна ділянка. Ссання і жування - головні джерела сексуального задоволення малюка від народження до одного року. Спочатку ссанням малюк втамовує голод, а далі ссальні дії приваблюють ритмічними дотиками до будь-якого предмета (усе тягнуть до рота, активно кусають, гризуть, облизують). Саме ці «активні дії» є свідченням того, що ссання передусім є сексуальним проявом, викликаним не потребою в їжі. Якщо ця сексуальна активність не зустрічатиме опору з боку дорослих і немовля не стикатиметься з перешкодами, то розвиватиметься і зміцнюватиметься почуття безпеки й благополуччя. Саме на оральній стадії формується аутоеротична установка - «мене люблять». «Отримуване задоволення пов'язується з ділянкою рота та губ, і ці ділянки ми називаємо ерогенними зонами, а втіху, якої зазнає дитина під час ссання без годівлі, - сексуальною» (3. Фрейд «Основний інстинкт»).

Сповивання, купання, пещення тіла дитини формують психологічну установку на цінність власного тілесного «Я», що зберігається впродовж всього життя.

II стадія. Анальна (від 1 до 2 років)

З ротової порожнини ерогенна зона переходить до анального та сечовидільного каналів.

Дитина відчуває втіху від випорожнення прямої кишки й сечового міхура, а невдовзі навчається виконувати ці процеси так, щоб завдяки відповідному подразненню ерогенних зон слизових оболонок діставати більшу насолоду. Дитина не відчуває огиди до своїх фекалій, приймає їх за частину свого тіла.

При покаранні дитини за втрату контролю над випорожненнями формується кастраційна установка, що призводить до фіксації на анальній стадії розвитку. У подальшому вона виявляється в таких якостях особистості, як педантичність, скупість (намагання утримати все для себе), акуратність та в таких психічних та поведінкових розладах, як енкопрез - нетримання калу та енурез - нетримання сечі.

ІІІ  стадія. Фалічна стадія (від 2 до 5 років)

Дитина починає цікавитися як будовою власних статевих органів, так і статевими органами інших людей, набуває першого досвіду мастурбації та сексуальних ігор, проявляє сексуальну допитливість.

Чому ця стадія так названа? На думку Фрейда, статевий потяг має чоловічу природу в обох статей, тому що найголовніша жіноча ерогенна зона - клітор - нагадує чоловічий орган - пеніс. Тож термін «фалічна стадія» використовується стосовно початкової генітальної активності як хлопчиків, так і дівчаток,

Якщо спроби малюка відкрити для себе сексуальність сприймаються дорослими схвально, дитина не переживатиме почуття тривоги і провини. Інакше в дорослі роки може проявитися фригідність або слабка ерекція, готовність стати об'єктом зґвалтування або пасивна гомосексуальна поведінка. «Як тобі не соромно», «Дивись мені» - подібні зауваження блокують нормальне проходження фалічної стадії розвитку.

ІV стадія. Латентна (від 6-7 до 11-12 років)

Сексуальні імпульси залишаються придушеними або знаходяться у загальному стані, і тому психосексуальний розвиток дитини залишається латентним (скритим).

На 6-7 році життя стає помітним застій у сексуальному розвитку дитини, і такий застій, якщо розвиток досягає високого культурного рівня, цілком можна назвати латентним періодом. Латентний період не означає певного припинення сексуальної активності й ослаблення сексуальних інтересів.

Дитина переходить до пізнання світу соціальних ролей та засвоєння нормативів міжособистісних взаємин. Сексуальна активність знижується за рахунок засвоєння моральних норм поведінки, етики та естетики.

Латентність - ідеальний період для освіти дітей, оскільки розвиток «Я» та «Над-Я» придушують сексуальні бажання, тримають їх під своїм контролем. Проте мастурбаційна активність, сексуальні ігри, що притаманні більшості дітей, мають місце також і на латентній стадії розвитку. Оскільки насолода від сексуальної активності доповнюється втіхою від інших видів діяльності, вона сублімується в процес навчання та пізнавання довкілля.

Латентний період важливий тим, що дитина набуває досвіду кооперації з однолітками в змаганнях, у спільній праці. Якщо дитина не зможе бути реалізованою у взаєминах з однолітками, її особистісне «Я» буде налаштовуватись на підпорядкування іншим.

V стадія. Геніальна (від 13 до 19 років)

Триває від наставання менархе (вік початку менструації у дівчаток) та еякулярхе (вік початку еякуляції у хлопчиків) до зупинки росту тіла (від 13 до 19 років).

На генітальній стадії аутоеротизм (онанізм) у дитини зникає, по-ступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей, особливо на протилежну стать. Представники протилежної статі як об'єкти сексуального задоволення підсилюють генітальні імпульси та потяги, сприяють розвиткові чуттєвості, потреб та інтересів дорослої людини, тобто вторинної сексуальності.

Саме вона допомагає позбутися Едіпового комплексу й розвиває здатність людини любити іншу людину заради неї самої.

У процесі пубертату діти мають справитися зі змінами фізичного «Я», а також з тим, що сексуальні імпульси стають більш сконцентрованими на геніталіях, що збільшують чуттєвість і відповідні сексуальні реакції. У хлопчиків зростає частота ерекції та еякуляції, у дівчаток стає відчутним розвиток грудей та вагінної чуттєвості. Біологічні зміни в процесі статевого дозрівання мають значний вплив на розвиток психіки підлітка.

Гормональна «буря», яка визначає темпи статевого дозрівання, часто спричиняє невмотивовані перепади настрою, емоційну неврівноваженість з приводу того, який «Я». Звикання до нового фізичного «Я» сповнене більш драматичними переживаннями, пов'язаними з відповідністю до стандартів. Особливо переважають зріст, повнота на фоні розвитку вторинних статевих ознак.

Комплекс проблем, пов'язаний із зовнішністю підлітка, психологи назвали «синдромом Квазімодо» або «гидкого каченяти», а медики -пубертатною дисморфобією (страх відхилень у будові тіла). У цей період звужується коло друзів, збільшується емоційна довірливість до одностатевих та міжстатевих контактів, збагачуючи почуття прихильності, симпатії та любові.

Генітальна стадія має послужити збагаченню рольової поведінки дитини. Звуження соціального простору рольової поведінки призводить до «порушення статевої ідентичності».

Термінологічно - понятійний диктант: соціальний простір субєкта,  менархе, еякулярхе, статева ідентичність, пубертатна  дисморфобія , емоційна довірливість, синдромом Квазімодо, фізичне «Я» суб’єкта, невмотивовані перепади настрою, емоційна  неврівноваженість суб’єкта, вагінна чуттєвість, ерекції та еяколяція, об'єкти сексуального задоволення, аутоеротизм (онанізм)  дитини, Едипів  комплекс, «Я» та «Над-Я», латентна форма сексуальної активності, мастурбаційна активність, сексуальні ігри, фригідність , сексуальні імпульси , психосексуальний розвиток дитини, ригідність, садизм, мазохізм, гомосексуальність суб'єкта, ерогенна зона, фіксація , кастраційна установка, енкопрез, сексуальна допитливість, аутоеротична установка, сексуальна активність.

Термінологічно - понятійний диктант до лекції1: науково-методичне забезпечення змісту навчально-виховного процесу; соціальні інститути, сексуально-просвітницькаї робота, статеве дозрівання, сексуальна орієнтація суб’єкта, сексуальної культури , лінія статевої поведінки, життєві цінності, маскулінність і фемінність суб’єкта, сексолого-гігієнічні знання, сексуального дозрівання організму, сексуальне збудження і розрядка, психічний потенціал суб’єкта, образу «Я» суб’єкта, самосвідомості особистості, сексуальній соціалізації особистості, сексуальна агресія, сексуальні уподобання, нормативна статевої поведінки ,  відхилення  від статевої  норми;  , статева диференціація , первинна статева соціалізація, репродуктивна  функція дорослої людини,  культура міжстатевих взаємин, педагогічна культура батьківської сім'ї, деформація сексуальної орієнтації, сексуальна сфера людини, статеве самовизначення особистості, статеві інтимні стосунки, статева  просвіта, статева культура, статева модель поведінки, статеві ролі.

Термінологічно - понятійний диктант до лекції2: проблеми статевого виховання дитини, статева самосвідомість,  статева диференціація, ціннісні орієнтації, антропоморфічні статеві дані, адекватна статева свідомість, соціально-психологічні чинники статевих відмінностей, сучасної моделі справжнього чоловіка, справжньої жінки, поняття мужності й жіночості, .

  •  Термінологічно - понятійний диктант до лекції3: гендерна  поведінка; статево- рольова поведінка,  психосексуальне змужніння; статево-рольові стереотипи, культура міжстатевого спілкування, сексуальну поінформованість підростаючого покоління, біологічні сексуальні характеристики, психологічні сексуальні характеристики, репродуктивна зрілість чоловіка і жінки, чоловічі і жіночі  гамети,.

Термінологічно - понятійний диктант до лекції4 - 5: Відхилення в поведінці, онанізм, гомосексуальний контакт, гомосексуальний петинг, гетеросекуальний петинг,  ранній інтимний зв'язок, сексуальна  напруга, сексуальні експериментування, незадовільна соціальна адаптація, гетеро- і гомосексуальність людини,  людина  з бісексуальною схильністю, аскетизм, інтелектуалізм, мастурбація, іпсація, соціальна дезадаптація особистості, період пубертату, авторитаризм дорослих, самовираження, самореалізація, гармонійна особистість,. нормативною статевою поведінкою, « партнерська норма», нормативна сексуальна поведінка, психосексуальна орієнтація, статева роль, сексуальна, нарцисовий розвиток особистості, сексолого-гігієнічні знання, психосексуальна травма, природність статевого потягу, форми  виявлення статевого потягу, засоби сексуального задоволення. 

Термінологічно - понятійний диктант до лекції6: соціальний простір субєкта,  менархе, еякулярхе, статева ідентичність, пубертатна  дисморфобія , емоційна довірливість, синдромом Квазімодо, фізичне «Я» суб’єкта, невмотивовані перепади настрою, емоційна  неврівноваженість суб’єкта, вагінна чуттєвість, ерекції та еяколяція, об'єкти сексуального задоволення, аутоеротизм (онанізм)  дитини, Едипів  комплекс, «Я» та «Над-Я», латентна форма сексуальної активності, мастурбаційна активність, сексуальні ігри, фригідність , сексуальні імпульси , психосексуальний розвиток дитини, ригідність, садизм, мазохізм, гомосексуальність суб'єкта, ерогенна зона, фіксація , кастраційна установка, енкопрез, сексуальна допитливість, аутоеротична установка, сексуальна активність, сексуальне життя дитини, фіксація, фрустрація.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65260. ОЧИЩЕННЯ ВОДНИХ СЕРЕДОВИЩ МАГНІТНИМ АКСІАЛЬНО-СИМЕТРИЧНИМ ПОЛЕМ 1.17 MB
  В практиці водоочищення відсутні дослідження впливу постійного аксіальносиметричного поперечного магнітного поля на заряджені домішки. Тому актуальними є встановлення закономірностей руху домішок водного розчину з урахуванням їх йонізації...
65261. УДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ДИТЯЧОГО СПЕЦІАЛЬНОГО ВЗУТТЯ ДЛЯ СПОРТИВНИХ ТАНЦІВ 2.74 MB
  Однак взуттєвих підприємств спеціалізованих на виготовленні спортивного взуття поки що в Україні недостатньо. Ситуація ускладнюється ще й фактором використання нераціонального дитячого...
65262. Фізико-хімічні процеси при виготовленні великогабаритних фотоелектричних перетворювачів в умовах серійного виробництва 504.5 KB
  Найбільшої ефективності використання сонячної енергії досягнуто при прямому її перетворенні безпосередньо в електричну за допомогою напівпровідникових фотоелектричних перетворювачів ФЕП.
65263. ЕКСПРЕСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗАСОБІВ ВТОРИННОЇ НОМІНАЦІЇ В МОВІ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ 151 KB
  Проблема вторинної номінації є однією з найважливіших та найскладніших проблем сучасної лінгвістики а функціональні засоби вторинної номінації об’єктом уваги вчених різних філологічних шкіл і напрямків...
65264. ОПТИМІЗАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПІЗНЬОСТИГЛИХ СОРТІВ КАПУСТИ БІЛОГОЛОВОЇ В УМОВАХ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ 515.98 KB
  На сучасному етапі розвитку овочівництва у зв’язку з постійним дорожчанням ресурсів і посиленням вимог до якості товарної продукції капусти білоголової широкого розвитку набуває науково обґрунтоване застосування мінеральних добрив...
65265. ПОКРАЩЕННЯ ДИСПЕРСНОСТІ РОЗПИЛЕННЯ ПЕСТИЦИДІВ 248 KB
  Актуальною є вимога енергозбереження: високодисперсне розпилення за умови низького тиску та осаджування краплин з мінімальними втратами через випаровування знесення і зісковзування з об’єктів обприскування.
65266. Комплексна оцінка економічної безпеки підприємства (на прикладі підприємств гірничодобувної промисловості) 566 KB
  Теоретичні аспекти економічної безпеки підприємства та методики її оцінки розглянуто в наукових працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених зокрема Л. Разом з тим питання класифікації загроз і формування...
65267. Оптимізація основних елементів технології вирощування сучасних сортів пшениці м’якої озимої в умовах східної частини Лісостепу України 342 KB
  Основна задача рослинництва це стійке підвищення урожайності і якості зерна в конкретних агроекологічних умовах окремої зони сівозміни чи поля. Збільшення нестабільності погодних умов постійні зміни кон’юнктури ринку зерна поява нових засобів виробництва нових сортів пшениці...
65268. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАЛІЗНИЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ 524.5 KB
  Поставлені задачі в умовах обмежених ресурсів крім реформування управління перевізним процесом вимагають розробки раціональних рішень щодо удосконалення технологій та конструкції вирішальних вантажних станцій де зароджуються та погашаються...