48408

Міжнародна економіка

Конспект

Мировая экономика и международное право

Тема Агенти відкритої економіки беруть участь в міжнародному обміні товарів і послуг переміщенні грошей капіталу і робочої сили між країнами. Мезорівень охоплює економічні зв’язки між регіонами галузями міжгалузевими комплексами окремих країн. Світовий ринок – це сфера стійких товарногрошових відносин між країнами які базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва. Світове господарство – це сукупність взаємодіючих національних економік всіх країн світу пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Украинкский

2013-12-09

30.64 KB

2 чел.

Лекції Міжнародна Економіка.

Лекція 1.

Тема

Агенти відкритої економіки беруть участь в міжнародному обміні товарів і послуг, переміщенні грошей, капіталу і робочої сили між країнами. Відкрита економіка це національна економіка інтегрована в міжнародну економіку.

Мезорівень охоплює  економічні зв’язки між регіонами, галузями, міжгалузевими комплексами окремих країн.

Мікрорівень представлений зовнішньоекономічною діяльністю фізичних і юридичних осіб. Важливим суб’єктом міжнародної економіки є транснаціональні компанії (ТНК) які охоплюють своєю діяльністю всі рівні економічного середовища міжнародної економіки.

Мінірівень це рівень конкретного споживача.

Наступна складова функція розвитку міжнародної економіки – політична сфера до неї належать:

  1.  Незалежні держави з притаманними їм формами правління та устрою.
  2.  Різноманітні міждержавні та наддержавні утворення, а також сучасні політичні процеси які втілюють у собі політичну замученість та міжнародну політику.

Соціальне середовище міжнародної економіки характеризується багатоманітністю взаємопов’язаних людських станів, прошарків і угрупувань, а також інститутів громадського суспільства за демографічною, расовою, релігійною, професійною та іншими ознаками.

Переваги тих чи інших чуттєвих особливостей у великих групах людей зумовлює виникнення певних уподобань цих людей що відповідно впливає на їхні потреби і відбивається на зовнішньоекономічних відносинах.

Духовне середовище в міжнародній економіці є складною системою форм суспільної свідомості, а саме наукової, естетичної, етичної, моральної, релігійною а також деяких культур, традицій, генотипів різних народів та інститутів що їх обслуговують.

Світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами які базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Світове господарство – це сукупність взаємодіючих національних економік всіх країн світу пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Інтернаціоналізація означає поступовий вихід виробництва за межі окремої країни і формування його міжнаціональних форм в рамках світового господарства.

Лекція 2.

Глобалізація економічного розвитку.

  1.  Особливості та тенденції розвитку економічної глобалізації та регіоналізації.
  2.  Класифікація країн за рівнем економічного розвитку.
  3.  Транс націоналізація світової економіки.
  4.  Зміст, форми прояву міжнародної економічної інтеграції.

Пункт 1.

Під економічною глобалізацією розуміють: процес посилення зв’язку національних економік країн світу що знаходить своє відображення в утворенні світового ринку товарів, послуг, фінансів, встановленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виходу бізнесу за національні кордони, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішнього політичного життя народів нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей.

Причини глобалізації:

  1.  Процес інтернаціоналізації який призводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності.
  2.  Науково-технічний прогрес. Тобто поява нових інформаційних технологій які змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий рівень транспортні і комунікаційні зв’язки.
  3.  Загострення проблем що є загальними для всього людства.

Основні ознаки процесу глобалізації:

  1.  Взаємозалежність національних економік та їх взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів за межами національних кордонів.
  2.  Фінансова глобалізація – це зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних країн світу.
  3.  Послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики.
  4.  Розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталі і трудових ресурсів.
  5.  Створення інститутів міждержавного міжнародного регулювання глобальних проблем.
  6.  Створення єдиних стандартів, принципів у функціонуванні світової економіки.

Позитивні наслідки глобалізації:

  1.  Поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг.
  2.  Розповсюдження інновацій.
  3.  Активний обміни товарами, послугами і інвестиціями.
  4.  Посилення уваги до важливих проблем людства.

Негативні наслідки глобалізації

  1.  Посилення нерівномірності розвитку країн світу.
  2.  Нав’язування сильними країнами своєї політики, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності.

Глобальні проблеми це – комплекс зв’язків і відносин між державами і соціальними системами, суспільством і природою в загально планетарному масштабі які торкаються життєвих інтересів всіх народів світу і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікація глобальних проблем:

  1.  Політичні проблеми (недопущення світової ядерної війні, стабілізація миру).
  2.  Екологічні (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, боротьба з хворобами).
  3.  Соціально-економічні (стабільність розвитку світового господарства, проблеми розвитку людини (злочинність, бідність), стихійні лиха).
  4.  Наукові (довгострокове прогнозування економічного розвитку та криз, освоєння космічного простору).

Регіоналізація це – формування інтеграційних об’єднань країн з приблизно однаковим рівнем розвитку, господарське зближення держав на регіональній основі що набуває форм економічної інтеграції.

Пункт 2.

Класифікація розвитку країн була створена світовим банком

До критеріїв поділу країн відносять: макроекономічні показники, рівень життя населення, структура економіки, структура експорту, продуктивність праці, стабільність політичної системи та ін..

Етапність розвитку національних економік «Рослоу». Він виділяє 5 стадій:

  1.  Традиційне суспільство – це низька продуктивність праці, обмежений розвиток науки і технологій ієрархічність інституційних структур та панування консерватизму(Країни Африки).
  2.  Суспільство що перебуває у фазі переходу до змін – це нові політичні ідеї, новітня ідеологія, розвиток науки і технологій однак продовжує існувати не мобільність суспільства, неефективні методи керівництва (найменш розвинуть країни Латинської Америки,).
  3.  Країни що перебувають у стадії змін – це високий коефіцієнт прогресу, технологій, інвестицій,високий рівень заощаджень населення, поява нових прогресивних секторів економіки (більшість країн Східної Європи).
  4.  Країни що активно просуваються до зрілості – це тривалий процес результатом якого є економічний прогрес на основі передових технологій, утворюються нові галузі економіки, підвищується рівень життя на який орієнтується виробництво, активна участь в системі світо-господарських зв’язків (Мексика, Бразилія, Польща).
  5.  Епоха масового споживання – це ефективне виробництво товарів тривалого користування, зміна характеру вартості, постійний розвиток науки і техніки, формування національно орієнтованої держави (Країни ЄС, США, Японія).

Пункт 3.

Транс націоналізація – це процес посилення світової інтеграції у результаті  глобальних операцій ТНК. Це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створення транснаціонального капіталу.

Транс націоналізацію можна охарактеризувати якісно і кількісно:

Якісна характеристика транс націоналізації проявляється у формуванні внутрішньо корпоративних міжнародних ринків які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

Кількісно – у зростанні кількості ТНК і розширення масштабів їх діяльності.

Характерними рисами транснаціоналізації є:

  1.  стрімке зростання масштабів діяльності ТНК.
  2.  Розширення географії діяльності ТНК.
  3.  Підвищення ступеня між народності операцій ТНК.
  4.  Збільшення трансграничного злиття і поглинання.
  5.  Розширення транснаціоналізації середніх і малих фірм.

Пункт 4.

Міжнародна економічна інтеграція передбачає зближення і взаємопристосування переплетення всіх структур національних господарств. Як процес інтеграція проявляється в стиранні відмінності між економічними суб’єктами тобто представниками різних країн.

Форми інтеграції:

  1.  Зона преференційної торгівлі. Це зона з пільговим торгівельним режимом коли дві або більше країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами.
  2.  Зона вільної торгівлі. У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий режим для країн учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами.
  3.  Митний союз. Це угода двох або більше держав про усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу.
  4.  Спільний ринок. В межах спільного ринку забезпечується вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, розробляється єдина торгівельна політика щодо третіх країн. Завданнями у створенні спільного ринку є розробити спільну політику розвитку окремих галузей і секторів економіки, створити умови для вільного переміщення капіталу, робочої сили, інформації і послуг ще одним завданням є сформувати спільні фонди сприяння соціального та регіонального розвитку. Результатом спільного ринку повинно бути створення єдиного економічного, правового та інформаційного простору.
  5.  Економічний союз. В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої і зовнішньої економічної політики. В країнах діє спільна грошова одиниця. Ознаками економічного союзу є: ліквідація будь яких торгівельних обмежень і проведення єдиної зовнішньо торгівельної політики, вільне переміщення товарів, послуг, товарів і громадян, жорстка координація економічної, фінансової та соціальної політики.
  6.  Політичний союз. Містить в собі політичну інтеграцію країн це політика держав, єдність політичних ідей і цінностей.

Лекція 3. Світові ринки та міжнародна економічна діяльність на них.

  1.  Суть і характерні риси світового ринку.
  2.  Поняття міжнародних економічних відносин (МЕВ) їх особливості та середовище розвитку.
  3.   Міжнародна економічна діяльність (МЕД).
  4.  Міжнародний поділ праці (МПП).

Пункт 1.

Світовий ринок – це сукупність національних ринків поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі МПП, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва  та збуту товарів і послуг.

Основні етапи розвитку світового ринку:

  1.  15-17ст. зародження світового капіталістичного ринку. Це великі географічні відкриття, поява колоній, революція цін, мануфактурний період.
  2.  18-20ст. формування світового капіталістичного ринку. Зародження і розвиток загальносвітового поділу праці, промисловий переворот, буржуазні революції, перехід від мануфактурної до фабричної системи.
  3.  Кінець 19 – перша половина 20ст. формування системи загальносвітового поділу праці і світового господарства. Електро-технічна революція, двигуни внутрішнього згорання, економічний розподіл світу, перехід до монополістичного капіталізму.
  4.  50 роки 20ст. – даний час. Функціонування системи МПП, посилення взаємозалежності економік всіх країн світу. НТР, прогрес інтернаціоналізації і інтеграції, глобалізація.

Основні риси світового ринку:

  1.  є категорією товарного виробництва який в пошуках збуту своєї продукції виходить за національні рамки.
  2.  Проявляється в міждержавному переміщенні товарів які знаходяться під впливом внутрішнього і зовнішнього попиту і пропозиції.
  3.  Оптимізує використання акторів виробництва підказуючи виробнику в яких галузях і регіонах вони можуть найбільш ефективно використані.
  4.  Виконує функцію яка дозволяє вилучати з міжнародного обміну товари, їх виробників які невзмозі забезпечити міжнародний стандарт якості  при конкурентних цінах.
  5.  На ньому існує особлива система цін (світові ціни).

В основному структуру світового ринку розглядають в трьох аспектах:

  1.  Регіональному. з цією структурою розрізняють:
  2.  Ринки окремих країн.
  3.  Їх угрупування
  4.  Товарно-галузевому.
  5.  Готові вироби.
  6.  Сировина і напівфабрикати.
  7.  послуги  Згідно з цією структурою розрізняють:
  8.  Соціально-економічному.

Основною рисою світового ринку є міждержавне пересування товарів, послуг, факторів виробництва, фінансових ресурсів. Світовий ринок являє собою сукупність відносин що виникають через взаємодію внутрішнього і зовнішнього попиту і пропозиції.

Світове господарство це сукупність національних економік окремих країн і регіональних економічних об’єднань що взаємодіють між собою на основі МПП.

Різниця між світовим господарством і ринком полягає в тому що світове господарство являє собою високу стадію розвитку ринкової економіки для якої є характерною не стільки міжнародний рух товарів скільки міждержавне переміщення факторів виробництва. Світове господарство це ринкова система в якій в залежності від об’єкта купівлі-продажу виділяють три великі групи світових ринків: товарний, грошовий і ринок праці.

До особливостей світового господарства відносять:

  1.  Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків між країнами. Тобто зняття бар’єрів при переміщенні капіталів, робочої сили, товарів між державами.
  2.  Тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя.
  3.  Розвиток процесу транс націоналізації виробництва.
  4.  В системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн великої вісімки. Управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді СОТ, МВФ, Світовий банк.
  5.  Подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя.

Пункт 2.

МЕВ – це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів що вийшли за національні кордони.

Основними формами МЕВ є:

  1.  Міжнародна торгівля – це обмін товарами і послугам між державно оформленими національними господарствами.
  2.  Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталу між країнами в пошуках сфери найбільш вигідного їх вкладання.
  3.  Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення між країнами працездатного населення переважно з економічних причин.

Суб’єкти МЕВ – це їх учасники які здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів. Основними суб’єктами МЕВ є фізичні і юридичні особи. Юридичними особами які беруть участь у МЕВ є підприємства, держава та її установи, міжнародні організації. Діяльність підприємств в міжнародній сфері виявляється купівлі іноземних факторів виробництва продажу на міжнародних ринках виробленої продукції, операції на міжнародних фінансових ринках. Специфічними суб’єктами є ТНК та міжнародні спільні підприємства.

Під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ – політико-правові, економічні, соціально-економічні та інфраструктурні чинники. Дія факторів може мати прямий або побічний впив на суб’єкти. Фактори прямого впливу з одного боку впливають на суб’єктів а з іншого зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, закони та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу не мають безпосереднього значення але відбиваються на діях суб’єкту (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори).

Особливостями середовища МЕВ є:

  1.  Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища.
  2.  Відносна невизначеність середовища що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів з подальшим вирішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них.
  3.  Динамічне протиріччя. З одного боку середовищу притаманна стабільність яка обумовлена економічною, політико-правовою, соціально-культурною стабільністю країни, а з іншого динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

Пункт 3.

Діяльність підприємств на міжнародному рівні здійснюється в таких формах:

  1.  Експорт та імпорт товарів і послуг. Передбачає мінімальні зобов’язання і найменший ризик для виробничих ресурсів фірми, вимагає порівняно невеликих видатків.
  2.  Контрактні коопераційні угоди – це ліцензування, франчайзійнг.
  3.  Господарська діяльність закордоном – це науково-дослідницькі роботи, банківські операції, страхування, відрядне виробництво, оренда. В міжнародній практиці розрізняють три види оренди залежно від її тривалості:
  4.  короткострокова оренда  (рентинг) (від декількох годин до року).
  5.  середньострокова оренда (хайринг) (від одного до трьох років).
  6.  Довгострокова оренда (більше трьох років).
  7.  Портфельне і пряме інвестування за кордон. Інвестиційна діяльність за кордоном може бути пов’язана зі створенням підприємством власної виробничої філії, вкладанням коштів в акції зарубіжної фірми, інвестуванням у нерухомість, державні цінні папери.

Пункт 4.

МПП – це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні які взаємодіють і взаємодоповнюють МПП складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарів, послугами та результатами інших видів діяльності. МПП є основою міждержавних економічних відносин і об’єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності. Формуючись на основі технічного та технологічного поділу праці під дією не тільки економічних а і політичних сил МПП відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці її функціональної розгалуженості та дієздатності.

Основними формами МПП є:

  1.  Міжнародна спеціалізація. Це форма МПП за якої зосередження однорідного виробництва в світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами. Існує дві форми міжнародної спеціалізації – міжгалузеву та внутрішньогалузеву.
  2.  Міжнародна кооперація. Це форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю двох або більше країн вона об’єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технічному процесі який передбачає укладання відповідних контрактів та угод що регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва.

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66685. Времена года как тема искусства и музыки 87.63 KB
  Четыре времени года венецианского композитора Антонио Вивальди первые четыре из двенадцати скрипичных концертов его восьмого опуса одни из самых знаменитых его произведений и одни из известнейших музыкальных произведений в стиле барокко.
66686. Виды сетевых атак 206 KB
  Типичными угрозами в среде Интернета являются: Сбой в работе одной из компонент сети. Сбой изза ошибок при проектировании или ошибок оборудования или программ может привести к отказу в обслуживании или компрометации безопасности изза неправильного функционирования одной из компонент сети.
66688. Компьютерный вирус 64 KB
  Однако большинство специалистов сходятся на мысли что компьютерные вирусы как таковые впервые появились в 1986 году хотя исторически возникновение вирусов тесно связано с идеей создания самовоспроизводящихся программ. Одним из пионеров среди компьютерных вирусов считается вирус...
66689. Виховання у кельтів 66 KB
  Кельти войовничі племена у першій половині І тисячоліття до н. Ці племена говорили мовами кельтської групи споруджували круглі похоронні кургани використовували в бою важкі мечі. Інша хвиля завойовників досягла Британських островів де окремі племена кельтів відомі як бритти...
66690. Виховання у скіфів 271 KB
  Вождь Скіфів повноправний глава клану що вирішує найважливіші питання. сприяючи розвитку клану. Вождь це просто глава клану. Стежить за порядком у клані при необхідності може відрахувати скіфа з кланучи покарати чи нагородити.
66691. Техническое регулирование в сфере услуг 39 KB
  Фактически он был принят в целях гармонизации с международными требованиями в преддверии вступления в ВТО однако с точки зрения государственного регулирования качества и безопасности услуг он принес больше вопросов чем решений.
66692. Особенности управления качеством образовательных услуг 51 KB
  Государственное регулирование в области качества образования основано на механизме лицензирования аттестации и государственной аккредитации образовательных учреждений. В ее ходе устанавливается соответствие содержания уровня и качества подготовки выпускников требованиям государственных образовательных стандартов.
66693. Лицензирование программного обеспечения 46.26 KB
  Защита авторских прав распространяется на все виды программного обеспечения в том числе и на операционные системы и программные комплексы независимо от того на каком языке они написаны и в какой форме выражены включая исходный текст и объектный код ГК РФ часть 4 гл.