48441

Прикметник як частина мови

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

Мета: навчальна' поглибити знання з теми прикметник як частини мови; навчити застосовувати їх у практичній діяльності навчити класифікувати прикметники виокремлювати їх з інших частин мови; розвивальна: розвивати мовне чуття студентів їхнє уміння сприймати й засвоювати новий матеріал вміння диференційовано підходити до аналізу мовних явищ; виховна: виховувати інтерес до мовного матеріалу. Студенти мають уміти: виділяти прикметники в окремі розряди вміти правильно використовувати ступеньовані форми. Якісні прикметники їх семантичні групи...

Украинкский

2013-12-10

38.59 KB

2 чел.

Розробка лекційного заняття студентки 5 курсу, магістратури Лач Тетяни

Тема: Прикметник як частина мови.

Вид лекції: тематична.

Мета: навчальна', поглибити знання з теми прикметник як частини мови; навчити застосовувати їх у практичній діяльності, навчити класифікувати прикметники, виокремлювати їх з інших частин мови;

розвивальна: розвивати мовне чуття студентів, їхнє уміння сприймати й засвоювати новий матеріал, вміння диференційовано підходити до аналізу мовних явищ;

виховна: виховувати інтерес до мовного матеріалу.

Студенти мають знати: основні питання з теми, зокрема оперувати поняттями розряди прикметників (якісні, відносні, присвійні), ступені порівняння прикметників.

Студенти мають уміти: виділяти прикметники в окремі розряди, вміти правильно використовувати ступеньовані форми.

Методи і прийоми:

-словесні', лекція.

Ллітература:

Основна:

  1. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія: ДонДУ, 1996. -437с.
  2. Карпенко Ю. Ступені порівняння прикметників в українській мові.// Українська мова і література в школі, 1960, №1.
  3. Курс сучасної української літературно мови / Жовтобрюх М.А., Кулик. Частина І - К.: Вшца шк., 1972.

4. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько та ін. - К.: Вища шк.., 2002. - 439 с.

Додаткова:

  1. Кобилянський Б. Залишки коротких прикметникових форм у сучасній мові// Українська мова і література в школі, 1970, №6.
  2. Морфологічна будова сучасної української мови / Жовтобрюх М.А.- К.: Наук, думка, 1975. -208с.
  3. Тронь К. Нестягнені форми прикметника в українські мові// Українська мова і література в школі, 1972, №7.

План

  1. Прикметник як частина мови.
  2. Розряди прикметників за значенням.
  3. Якісні прикметники, їх семантичні групи і граматичні особливості.
  4. Відносне вираження міри ознаки якісних прикметників.
  5. Безвідносне вираження міри ознаки.

І.Прикметник як частина мови.

Прикметником називається частина мови, що виражає статичну ознаку предмета і сполучається з іменником в роді, числі, відмінку. Відповідає на питання який? котрий?

Розглядаючи частиномовну природу прикметника, важливо звернути увагу на ті головні лінії, які пов’язують його з іменником.

Прикметник не функціонує без іменника. Він подібно до іменника становить іменну частину мови, але має своєю семантичною основою не предметність, а ознаку. Прикметникова ознака - це особливість, властивість предмета, є невід’ємною від предмета, є його природною сутністю. На цьому формується уявлення про статичність ознаки, відтворювані прикметником.

При цьому семантичні основи іменника і прикметника не взаємо виключають, а тільки взаємодоповнюють одна одну.

Поняття «ознаки» в граматиці широке. Різні типи ознак, крім прикметникових можуть виражатися іншими частинами мови. Наприклад, дієслово, яке виражає динамічну (темпоральну) ознаку; прислівник, коли предмет представлений не безпосередньо, а через іншу ознаку: день сьогодні холодний; дуже приємна звістка; іменником, якщо вона відокремлена від носія і сприймається безвідносно до нього. Тоді вона опредмечується і прирівнюється до предмета (ніжність, радість).

Особливістю прикметника є виявлення ознаки через зв’язок з предметом як його означення, атрибут.

Означувана прикметником ознака може вказувати на:

  1. якість або властивість предмета (урочисте відкриття, рідна земля);
  2. відношення одного предмета до іншого (дерев’яне ліжко, металеві грати);
  3. приналежність предмета тій чи іншій особі чи тварині (батькова хата);
  4. колір предмета (червоний, білий, синій);
  5. розмір предмета (великий, малий, грандіозний, мініатюрний);
  6. смак (солоний, гіркий, кислий, солодкий);
  7. відношення до простору і часу (наддніпрянський, заозерний, вчорашній) тощо.

Багато прикметників показують такі ознаки предмета, які можуть бути виражені непрямими відмінками іменників з прийменниками. Наприклад, дерев'яний стіл виражає те саме, що і стіл із дерева (матеріал); книжкова шафа - шафа для книжок (призначення предмета).

Майже кожний прикметник - багатозначне слово. Ця багатозначність полягає у тому, що той самий прикметник у мові може виражати різні ознаки. Наприклад, прикметник твердий у словосполученні твердий грунт означає

З


матеріальну якість ґрунту; твердий характер - внутрішні якості людини; тверді знання - ступінь засвоєння певних відомостей.

Властивість прикметників означати різні ознаки предмета широко використовується в літературній мові як засіб образного вираження думки. Наприклад, Маланка була солодка. Вона мала таку усмішку, мов розмовляє з панами у дворі. (Коцюбинський М.). Андрій застав Маланку покірливу і ласкаву, як завжди по службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як у будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами. (Коцюбинський М.).

У першому реченні прикметник солодка (Маланка) означає запобіжну ввічливість, а в другому реченні солодка (усмішка) на тлі висловлюваної думки означає ніби уїдливість. Це різні значення, і вони далеко стоять від прямого значення прикметника солодкий, що вживається на означення смакових якостей предмета (порівн. солодкий чай).

З наведених прикладів видно, що значення кожного прикметника розкривається лише у зв’язках його з іменником, а іноді навіть у цілому реченні.

Прикметники збагачують і уточнюють нашу мову. Виступаючи у мові в ролі епітетів, вони роблять її образною, надають їй яскравого емоційного забарвлення. Без прикметників мова була б безбарвна, бідніша.

Уживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними, тобто мають форми роду (в однині), відмінка і числа тих іменників, з якими узгоджуються, наприклад: високий будинок, висока башта, високе дерево; високий будинок, високого будинку, високому будинку і т. д. Форми роду і числа прикметника не виражають ніяких внутрішніх ознак предметів, а лише служать засобами граматичного узгодження прикметника з іменником. А отже, мають суто синтаксичне призначення. Таким чином, флексії прикметника дуже узагальнені, суто граматичні, і саме вони виражають граматичне значення роду, числа, відмінка. Для передачі різної міри якості використовується префікс, суфікс. Гарний -прегарний; зелений - зеленавий.

Синтаксична функція прикметника мотивується його позицією в реченні. Первинною синтаксичною функцією прикметника є функція означення у пресубстантивній позиції; іменна частина складеного присудка. Зрідка прикметник може виконувати предикативну функцію у подвійному присудку. Наприклад, Сумний і невеселий сидів Забрьоха.

Прикметники можуть переходити в іменник (субстантивуватись). У таких випадках їх лексичне значення звужується, конкретизується. Називаючи не ознаку, а предмет, вони вже виконують іншу функцію в реченні: виступають підметом, додатком, можуть мати при собі означення. Наприклад: На ноги скочивши, хвилястим бистрим цепом передні рушили. Смілого куля боїться, смілого штик не бере. «Міномети стояли на вогневій» (Олесь Г ончар).

  1. Розряди прикметників за значенням.

Залежно від того, що саме означають прикметники - якість предмета, його відношення до інших предметів чи приналежність його комусь, - всі прикметники поділяються на два основні розряди: якісні і відносні.

Якісні прикметники - це прикметники, що вказують на змінну ознаку, яка сприймається безпосередньо і яка при порівнянні з ознакою іншого предмета може виявлятися в більшій чи меншій мірі, наприклад: добрий - добріший; важкий - важчий - найважчий.

Відносні прикметники - це прикметники, які виражають ознаки через відношення одного предмета (або поняття) до другого і не містять у собі якісної характеристики предмета, наприклад: шкіряні рукавиці (із шкіри), сибірські ліси (ліси із Сибіру).

Прикметники якісні і відносні, крім групи присвійних, відповідають на питання який? яка? яке?

Серед відносних прикметників виділяється група присвійних.

Присвійними називаються прикметники, які означають приналежність предмета в її різноманітних відтінках, наприклад: сестрина книга, батькова школа, білчин хвіст, зозулине гніздо. Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє?

Кожний з цих розрядів прикметників поділяється на окремі семантичні групи, і кожний з них має свої граматичні особливості, зв’язані із значенням прикметників. Але межі якісних і відносних, а також власне відносних і присвійних прикметників умовні: в сучасній українській літературній мові, як і в інших мовах, відбуваються живі процеси переходу прикметників з одного розряду в інший. Це спричиняється до того, що в межах названих розрядів виявляються так звані проміжні розряди: відносно-якісні.

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ. ПРИСВІЙНО-ЯКІСНІ.

  1. Якісні прикметники, їх семантичні групи і граматичні особливості.

До якісних прикметників належать такі, що означають безпосередні, прямі ознаки предмета. Це може бути:

  1. фізичні якості: здоровий, кривий;
  2. розумові, психічні якості людини чи тварини: легковажний, щедрий, розумний;
  3. значення загальної оцінки: злий, добрий;
  4. просторові ознаки (обсяг, розмір, відстань тощо): широкий, вузький; малий, великий; далекий, близький; довгий, короткий;
  5. вікові ознаки: молодий, старий;
  6. такі, що сприймаються органами чуттів безпосередньо:

а) зором: жовтий, синій, сонцеликий;

б) слухом: голосний, дзвінкий;

в) нюхом: запашний;

г) зовнішніми органами (ознака ваги, температурні ознаки тощо):

легкий, важкий, холодний.


Якісні прикметники мають властиві лише їм граматичні ознаки:

  1. від більшості з них можна утворюються ступені порівняння: гарний -кращий;
  2. повна і коротка форми: ясний - ясен;
  3. повна стягнена і повна нестягнена форми: велика - великая;
  4. від більшості якісних прикметників можна утворити форми безвідносного вираження форми ознаки;
  5. від більшості якісних прикметників можна утворити прислівники на
  6. о, - е: сумний - сумно, безпосередній - безпосередньо;
  7. можна утворити абстрактні іменники: щасливий - щастя;
  8. лише якісні прикметники здатні керувати залежним іменником або займенником: приємний для всіх;
  9. лише якісні прикметники мають непохідну основу: зелений, чорний, синій;
  10. лише якісні прикметники вступають у синонімічні, антонімічні відношення: гарний - красивий, бідний - багатий;
  11. якісні прикметники мають специфічні суфікси: -лив-, -лист-, - овит-, -уват-, -аст-, -уч-, -ав- : зеленавий, летючий, соковитий, сварливий.
  12. Відносне вираження міри ознаки якісних прикметників.

Міра вияву ознаки шляхом прямого або прихованого зіставлення може виражатися категорією відносної міри якості прикметників. Зміст цієї категорії розкривається в українській мові у формах ступенів порівняння. Ступені порівняння - це такі граматичні форми прикметників, які дають кількісну характеристику якості предмета шляхом зіставлення її з такою ж якістю в іншому предметі або в цьому ж предметі в іншому часовому проміжку (у часовій перспективі). Для вираження відношення міри ознаки вживається дві форми:

  1. вищого ступеня;
  2. найвищого ступеня.

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що якість в одному х порівнюваних предметі виражається більшою або меншою мірою або, що міра цієї ознаки змінилась у одного і того ж предмета порівняно з минулим чи зміниться у майбутньому.

Наприклад: Наука дужча від смерті (ознака в одному з порівнюваних предметів); Вона стала наче старше (у часовій перспективі).

Вищий ступінь порівняння має просту і складену форми.

Проста форма вищого ступеня утворюється синтетично - шляхом приєднання до кореня суфіксів -ш-, -іш- : дешевий - дешевший, веселий - веселіший.

Від деяких прикметників можна утворити вищий ступінь порівняння і за допомогою суфікса -ш-, і за допомогою суфікса -іш-: тихий - тихший, тихіший, здоровий - здоровший, здоровіший.

Паралельне творення вищого ступеня порівняння від одного й того самого прикметника за допомогою суфікса -ш- і -іш- часто пов’язане з різним значенням, наприклад: гіркий - гірший (досвід) і гіркіший (перець); форми з суфіксом -іш- виражають значення конкретніші і вужчі, ніж форми з суфіксом -ш-.

Деякі прикметники вищого ступеня мають суплетивні форми (утворюються від інших основ): гарний - кращий; великий - більший; малий - менший; поганий - гірший.

За допомогою суфікса -ш- утворюються невеликі групи прикметників. Продуктивний - -іш-. Нові прикметники, що з’являться зараз, не утворюються за допомогою суфікса -ш-.

При утворенні ступенів порівняння за допомогою -ш- в основі відбуваються певні морфонологічні зміни:

  1. у прикметниках з суфіксами -к-, -ок-, -ек- при ступенюванні суфікс втрачаються: далекий - дальший, низький - нижчий, глибокий - глибший;
  2. при ступенюванні прикметників відбуваються зміни приголосних звуків
  3. г, ж, з —»жч.

Якщо основа закінчується на С, то відбувається зміна на -шч-/іц : високий - вищий.

Прикметники вищий і нижчий вживаються в сучасній українській мові одночасно і як форми вищого ступеня, і як форми, що втратили значення вищого ступеня і закріпилися в стійких фразеологічних сполученнях: вищий орган, вища міра покарання, нижчий ґатунок.

Прикметники старший і молодший майже повністю втратили значення вищого ступеня і теж закріпилися в нерозкладних фразеологічних сполученнях: старший викладач, старший інспектор, молодший лейтенант, діти старшого і молодшого віку.

Якщо форми вищого ступеня вживаються із іменником, що є навою об’єкта порівняння, то це конструкції:

вищий ступінь + імен, з прийм. (за. від)

Наприклад: дорожчий за життя; старший від брата.

Складена форма вищого ступеня утворюється аналітично - сполучення слова більш / менш із звичайним прикметником, наприклад: більш відповідальний. За допомогою слова менш утворюється складена форма вищого ступеня на означення порівняння спадаючого вияву ознаки, наприклад: менш здатний.

Словом трохи послаблюється значення вищого ступеня: трохи сильніший, трохи дорожчий.

Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що даному предмету (або предметам в ряді однорідних) властива в найбільшій мірі якість, позначувана прикметником.

Найвищий ступінь має три форми: дві синтетичні - просту та складну і аналітичну - складену.

Проста форма утворюється додаванням до прикметника простої форми вищого ступеня префікса най-. Сильніший - найсильніший.

Складна форма утворюється додаванням до прикметника простої форми найвищого ступеня часток що / як. Найкращий - щонайкращий, якнайкращий.

Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника слів найбільш / найменш. Високий - найбільш / найменш високий.

Форма найвищого ступеня може теж втрачати значення порівняння і набувати значення граничної ознаки безвідносно до інших предметів. Таке значення називається елятивним. Усього найкращого. З найкращими побажаннями.

  1. Безвідносне вираження міри ознаки.

Значення найвищого ступеня можуть передаватися формами вищого, якщо такі форми вживаються для вираження зіставлення інтенсивності ознаки не з одним предметом, а із сукупністю. Такі прикметникові форми мають після себе керований займенник весь з прийменником від або за. Веселіший за всіх. Кращий від усіх.

Синтетичні та аналітичні форми вищого та найвищого ступенів мають різну сферу застосування. Аналітичні - вважаються книжними і використовуються у науковому, офіційно-діловому, частково публіцистичному стилях. Тому їх мають частіше прикметники, що утворені на базі іншомовної лексики або з виразним відтінком книжності. Більш / найбільш демократичний.

Ю.Карпенко вважає, що форми ступенів порівняння із словом менш не можуть вважатися вищим, а із словом найменш - найвищим ступенем порівняння, оскільки мають прямо протилежне значення. Вони ніби утворюють нижчий і найнижчий ступені порівняння і не знаходять підтримки серед інших форм. Однак, усталена на сьогодні думка: форми із цими словами належать відповідно до вищого і найвищого ступенів.

Мотивується це таким чином: співвідносна міра якості виявляє себе у двох напрямках:

  1. висхідному - посилена інтенсивність ознаки;
  2. нисхідному - спадання.

У наслідок цього утворений градаційний ряд із вказівкою на розгортання інтенсивності ознаки. Такий градаційний ряд і утворюють аналітичні форми і словами менш / найменш і більш / найбільш. Це повний градаційний ряд.

Не від усіх якісних прикметників можна утворити ступені порівняння. Не утворюють ступенів порівняння такі групи якісних прикметників:

  1. назви абсолютних ознак - живий, босий, німий;
  2. назви мастей тварин - гнідий, вороний;
  3. назви кольорів, утворені за кольором предметів: лимонний, апельсиновий;
  4. складені прикметники, що означають якість з додатковим відтінком
  5. кисло-солодкий;
  6. якщо друга частина - видний, подібний - віночкоподібний, змієвидний;
  7. інтенсивність ознаки без зіставлення з іншими предметами, а також прикметник із значенням суб’єктивної оцінки - зеленуватий, загребущий, величезний;
  8. прикметники з суфіксами -анн-, -енн- - старанний, страшенний.

Отже, якісні прикметники можуть мати як відносне, так і безвідносне вираження міри ознаки.

1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30442. Основные тенденции развития конституционного права 14.29 KB
  Социализация это тенденция означающая что конституционноправовые нормы все шире регулируют основы устройства не только государства как это делали первые конституции но и общества в целом включая его экономическую политическую1 социальную и культурную системы. Данная тенденция проявляется в пополнении перечня конституционных прав свобод и обязанностей правами и обязанностями социальноэкономическими и культурными в регулировании отношений между трудом и капиталом в установлении социального предназначения собственности и т....
30443. Права, свободы и обязанности человека и гражданина, соотношение между ними 14.85 KB
  Права свободы и обязанности человека и гражданина соотношение между ними Подчеркивая две составные части в формуле права человека и права гражданина конституционноправовая теория исходит из того что первые проистекают из естественного права а вторые из позитивного хотя и те и другие носят неотъемлемый характер. Права человека являются исходными они присущи всем людям от рождения независимо от того являются они гражданами государства в котором живут или нет а права гражданина включают в себя те права которые закрепляются...
30444. Равенство прав, свобод и обязанностей, запрет дискриминации в зарубежных странах 16.24 KB
  Равенству граждан противостоит дискриминация являющаяся формой насилия над человеком. Дискриминация выступает как отрицание равенства граждан и основных принципов демократического правового государства. В прошлом в ряде стран дискриминация возводилась на уровень государственной политики. Расовая дискриминация.
30445. Гарантии и ограничения прав и свобод в зарубежных странах 16.55 KB
  Гарантии и ограничения прав и свобод в зарубежных странах. Юридические гарантии существующие в странах с демократическим режимом опираются прежде всего на авторитет конституций в которых закреплены основные права и свободы. В этом плане для всех граждан очень важно чтобы как можно больше прав и свобод было в тексте именно конституций. Однако конституции далеко не всегда закрепляют права и свободы в полном объеме.
30446. Личные (гражданские) права, свободы, обязанности в зарубежных странах 17.2 KB
  Защита человека от произвола государства состоит в признании таких прав и свобод как достоинство личности право на жизнь неприкосновенность личности свобода частной жизни гарантии на справедливый суд процессуальные гарантии и некоторых других. Этим понятием охватывается качество человека равнозначное праву на уважение и обязанности уважать других. Достоинство личности это прежде всего запрет подвергать человека пыткам насилию другому жестокому или унижающему человеческое достоинство обращению или наказанию а также без...
30447. Политические права, свободы, обязанности в зарубежных странах 16.25 KB
  Политические права свободы обязанности в зарубежных странах. Эти права и свободы провозглашены во Всеобщей декларации прав человека закреплены в Международном пакте о гражданских и политических правах. Политические права и свободы могут быть реализованы человеком как индивидуально так и через объединение с другими людьми. Реально проявляют себя только крупные политические партии профсоюзы объединения предпринимателей религиозные общества творческие союзы спортивные клубы и т т Суть свободы демонстраций и собраний состоит в...
30448. Экономические, социальные и культурные права, свободы и обязанности в зарубежных странах 15.82 KB
  Экономические социальные и культурные права свободы и обязанности в зарубежных странах. Экономические права призваны гарантировать человеку возможность удовлетворить свои жизненные потребности получить от государства защиту своей экономической свободы и социальных льгот. Международный пакт об экономических социальных и культурных правах связывает эти права с идеалом свободной человеческой личности свободной от страха и нужды. Экономические права.
30449. Общественный строй как конституционно-правовой институт в зарубежных странах 14.12 KB
  Такими подсистемами являются: экономические отношения социальные отношения в узком смысле слова духовнокультурные отношения политические отношения. Не всегда можно провести четкую грань между этими отношениями. Его рассматривают как общество в котором существуют развитые экономические культурные правовые политические отношения между составляющими его индивидами которые не опосредованы государством.
30450. Государство как конституционно-правовой институт в зарубежных странах 13.3 KB
  Государство как конституционноправовой институт в зарубежных странах Государство является центральным институтом политической системы и основным институтом политической власти. Государство это осознанная необходимость общего управления для соблюдения жизненно важных условий существования людей. Государство это феномен человеческой мысли и человеческого труда. Государство основной институт политической системы общества организующий направляющий и контролирующий совместную деятельность и отношения людей общественных групп...