48445

Тканини внутрішнього середовища

Лекция

Биология и генетика

Мезенхіма це найбільш примітивна сполучна тканина яка існує тільки на ранніх стадіях ембріонального розвитку. Сполучна тканина виконує ряд важливих функцій:1. Механічна опорна яка полягає у формуванні капсули та строми багатьох органів сполучна тканина входить до складу звязок сухожилків хрящів тощо; 3. Пухка волокниста сполучна тканина супроводжує кровоносні та лімфатичні судини утворює строму внутрішніх органів.

Украинкский

2013-12-15

4.83 MB

0 чел.

Тканини внутрішнього середовища

ПЛАН

  1.  ВЛАСНЕ СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ

2. СКЕЛЕТНІ ТКАНИНИ

3. КРОВ

Теми для самостійного вивчення

    Вікові особливості лейкоцитарної формули та гемограми

         Всі тканини внутрішнього середовища є похідними мезенхіми.

   Мезенхіма — це найбільш примітивна сполучна тканина, яка існує тільки на   ранніх стадіях ембріонального розвитку.

   Спільність будови полягає у наявності великої кількості міжклітинної речовини,    від фізико-хімічних властивостей якої залежать функціональні особливості різних видів тканин внутрішнього середовища.

Сполучна тканина виконує  ряд важливих функцій:
1. Трофічна (живлення клітин);
2. Механічна (опорна), яка полягає у формуванні капсули та строми багатьох органів, сполучна тканина входить до складу зв’язок, сухожилків, хрящів тощо;

3. Захисна (механічний захист, фагоцитоз, синтез імунних тіл);
4. Пластична, що виражається в активній участі в процесах регенерації, загоєнні ран;
5. Гомеостатична (підтримання сталості внутрішнього середовища організму).
 

   Основний (аморфний) компонент, в який занурені клітини та волокна сполучної тканини, - це гель певної в'язкості та хімічного складу, що складається з води, білків, ліпідів, полісахаридів і мінеральних речовин.

   Вміст і склад основного компоненту неоднаковий у різних видах сполучної тканини.  В його утворенні провідну роль відіграють фібробласти.

   Колагенові волокна не розгалужуються, можуть утворювати пучки і не анастомозують між собою. В основі цих волокон лежить білок колаген. Колагенові волокна визначають міцність сполучної тканини.

   Еластичні волокна завжди розташовані поодиноко, розгалужуються та анастомозують між собою. Вони побудовані з білка еластину. Ці структури надають тканині пружності.

   Ретикулярні волокна подібні до колагенових, але відрізняються меншою товщиною. Вони виконують опорну функцію (утворюють сітчасті структури, які добре розвинуті в кровотворних органах).

   Пухка волокниста сполучна тканина супроводжує  кровоносні та лімфатичні судини, утворює строму внутрішніх органів.

  У її складі багато різноманітних клітин, аморфного компоненту міжклітинної речовини та мало волокон.

   Щільна волокниста сполучна тканина характеризується високим вмістом волокон (переважно колагенових) та низькою кількістю клітин і вмістом аморфного компонента у складі міжклітинної речовини.

   Залежно від орієнтації волокон, розрізняють оформлену та неоформлену щільну волокнисту сполучну тканину. 

    Оформлена щільна волокниста сполучна тканина знаходиться у складі фіброзних мембран, зв’язок, сухожилків.

    

   Прикладом неоформленої щільної волокнистої сполучної тканини може слугувати сітчастий шар дерми шкіри. У його складі товсті пучки колагенових волокон ідуть у різних напрямках, що забезпечує резистентність шкіри при різноманітних напрямках дії механічних факторів.

    Між пучками волокон розміщені фібробласти та макрофаги, судинно-нервові пучки та основний компонент міжклітинної речовини.

Ретикулярна тканина утворює строму органів кровотворення (кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів) і складає мікрооточення для формених елементів крові, що дозрівають.
Вона побудована з ретикулярних клітин і волокон, які переплітаються між собою і утворюють сітку, в петлях якої розміщуються формені елементи крові.

   Біла жирова тканина розташована під шкірою, у сальнику, навколо деяких внутрішніх органів. Жир легко мобілізується при голодуванні, використовується для покриття енергетичних затрат організму та виконує амортизаційну функцію. Біла жирова тканина побудована з адипоцитів, які містять одну велику краплю жиру.

    Бура жирова тканина зустрічається у новонароджених. Її функція – участь у терморегуляції. Розташована між лопатками, на задній поверхні шиї, у пахвових ямках.

Пігментна тканина складається з меланоцитів. Вона представлена ділянками шкіри навколо сосків, у

райдужній оболонці ока та пігментних плямах.

  У зв’язку з високим вмістом меланіну, який поглинає ультрафіолетові промені, пігментні клітини відіграють захисну роль щодо пошкоджувальної дії сонячної радіації.

Слизова тканина є видозміненою сполучною тканиною, в якій практично немає волокнистих структур.
Слизова тканина драглистої консистенції, не містить кровоносних і лімфатичних судин, нервів.
У плода входить до складу пупкового канатика (“ Вартонові драглі ”).
У дорослих подібну будову має тканина, що утворює склисте тіло очного яблука.

   Хрящова тканина побудована з клітинних елементів (хондробластів та хондроцитів) та міжклітинної речовини, яка характеризується специфічним складом макромолекул і їх просторовою організацією.

    Хрящова тканина не містить судин, її живлення відбувається шляхом дифузного розповсюдження поживних речовин з охрястя,

   яке оточує хрящ.

   Гіаліновий хрящ біло-голубого кольору, виглядає прозорим. Побудований з поодиноких хондроцитів біля охрястя та ізогенних груп у товщі хряща, що оточені хондромукоїдом та колагеновими волокнами.

  Гіаліновий хрящ з віком здатний до звапнення (накопичення солей кальцію), втрачається його пружність, збільшується ламкість.

   Еластичний хрящ має жовтий колір і здатний розтягуватися.

   Еластичному хрящу властива еластичність, тому що еластичні волокна формують капсулу навколо хондроцитів і вплітаються в охрястя.

   Еластичний хрящ ніколи не звапнюється.

   Хондроцити волокнистого хряща розміщені у вигляді клітинних стовпчиків, а колагенові волокна лежать паралельно товстими пучками.

Кісткова тканина характеризується високим ступенем мінералізації міжклітинної речовини, яка містить до 70% неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію – гідроксіапатитів і фосфатів.
На відміну від хрящової тканини, в кістковій тканині присутні кровоносні судини.

Функції кісткової тканини:
1. Формує скелет організму, який відіграє роль опори та переміщення тіла в просторі;
2. Завдяки значній міцності кісток скелета забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошкоджень;
3. КТ є депо мінеральних речовин в організмі.

Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити, остеокласти) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна, осеомукоїд).

  Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі людини і тварин та виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності.

Відсоткове співвідношення формених елементів крові до плазми крові називається ГЕМАТОКРИТОМ.

                     Еритроцити 

Функції еритроцитів:

ФОРМИ ЕРИТРОЦИТІВ:

-  двоввігнутий диск (дискоцити) ≈ 80%;

  1. сферична форма (сфероцити);
  2. з плоскою поверхнею (планоцити);
  3. з шипами (ехіноцити).

   Еритроцити нетипових форм мають назву пойкілоцити.

   Наявність таких еритроцитів до 20% має назву фізіологічний пойкілоцитоз.

   Коли їхня кількість перевищує      даний показник –     патологічний пойкілоцитоз.

   Діаметр еритроцита у людини 7,1 - 7,9 мкм, товщина клітини на краях 2-2,5 мкм, у центрі - до 1мкм.

   В умовах норми 75% усіх еритроцитів мають вищеназвані розміри. Це так звані нормоцити.

   Частина клітин має діаметр понад 8 мкм. Це макроцити, їх кількість - 12,5%.

   Решта еритроцитів може мати діаметр 6 мкм і менший. Це мікроцити. Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25%, це явище має назву патологічного анізоцитозу.

У крові можна зустріти молоді форми еритроцитів – ретикулоцити. У нормі їх число становить 0,2-1% від загального числа еритроцитів.

Збільшення кількості ретикулоцитів є діагностичною ознакою посиленого кровотворення.

Лейкоцити (білі кров'яні тільця)

Функції моноцитів:

   

Лімфоцити зустрічаються не лише у крові, їх особливо багато у лімфі.

   Залежно від походження та виду імунних реакцій розрізняють                 Т-лімфоцити (80% від загальної кількості лімфоцитів) та В-лімфоцити (20%).

   Серед популяції Т-лімфоцитів розрізняють наступні субпопуляції:

   Тромбоцити (кров'яні пластинки) – постклітинні структури, які утворилися внаслідок фрагментації цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку – мегакаріоцитів.

  

 

До формених елементів лімфи належать лімфоцити (98%), моноцити та незначна кількість інших видів лейкоцитів. Еритроцити зустрічаються зрідка.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29922. Отличие аудита от других форм эк.контроля 34 KB
  По мнению абсолютного большинства специалистов первое место принадлежит ревизии. Цель ревизии определение законности полноты и своевременности взаимных платежей и расчетов проверяемого объекта и федерального бюджета бюджетов государственных внебюджетных фондов а также эффективности и целевого использования государственных средств. Объекты ревизии все государственные органы в том числе их аппараты и учреждения в Российской Федерации государственные внебюджетные фонды а также органы местного самоуправления...
29923. Оформление результатов аудиторской проверки 35.5 KB
  Аудиторское заключение официальный документ дающий оценку достоверности бухгалтерского учета и отчетности аудируемого предприятия подтвержденный подписью имеющего лицензию руководителя проверяющей группы аудиторской фирмы и печатью этой фирмы. Возможны четыре вида аудиторских заключений: заключение без замечаний безоговорочное заключение; заключение с замечаниями заключение с оговорками; отрицательное заключение; заключение не дается совсем либо дается отказное заключение. Заключение с замечаниями делается при выявлении...
29924. Оценка финансового состояния, платеже- и кредитоспособности организации 31.5 KB
  Оценка платежеспособности осуществляется на основе характеристики ликвидности текущих активов т. Понятия платежеспособности и ликвидности очень близки но второе более емкое. От степени ликвидности баланса зависит платежеспособность. Анализ ликвидности баланса заключается в сравнении средств по активу сгруппированных по степени убывающей ликвидности с обязательствами по пассиву которые сгруппированы по степени срочности их погашения.