48626

Практикум з дисципліни Цивільний захист

Книга

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Засоби індивідуального захисту органів дихання. Основні визначення при прогнозуванні і оцінці хімічної обстановки. Оцінка хімічної обстановки з допомого приладів хімічної розвідки. Основні визначення радіаційної обстановки І норм радіаційної безпеки. Оцінка радіаційної обстановки за допомогою приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю

Украинкский

2016-08-04

1.22 MB

8 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедрабезпеки життєдіяльності

канд.техн. наук, доцент І.В.Перкун

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Навчальний посібник

Практикум з дисципліни «Цивільний захист»

для самостійної роботи студентів з курсу ЦЗ

для студентів всіх спеціальностей

денної і заочної форм навчання

Івано - Франківськ

2015

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедрабезпеки життєдіяльності

канд.техн. наук, доцент І.В.Перкун

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Навчальний посібник

Практикум з дисципліни «Цивільний захист»

для самостійної роботи студентів з курсу ЦЗ

для студентів всіх спеціальностей

денної і заочної форм навчання

Затверджено

кафедроюбезпеки життєдіяльності

Протокол № ___ від «__»_______ 2015 р.

Івано - Франківськ

2015

ББК 68.9я73

УДК 355.58+504(075.8)

Рецензент

доктор технічних наук, професор В.Г. Погребняк

Перкун І.В.

Цивільнийзахист: Навч. пос. Практ. з дисц. «Цивільний захист» для самост.   роботи студ. всіх спец. ден. та заоч. форм навчання / Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Каф. безпеки життєдіяльності. – Івано - Франківськ: [ІФНТУНГ], 2015. – 122 с.

Навчальний посібник для самостійної роботи студентів.  Практикум з дисципліни «Цивільний захист» містить  матеріал для підготовки до практичних робіт з вищевказаної дисципліни. В кожній роботі є теоретична частина та контрольні питання, які дозволяють студенту самостійно оцінити ступінь підготовки до заняття. Призначений для студентів технічних ВНЗ.

                                                                                        ББК 68.9я73+20.1я73

          © Перкун І.В., 2015

                                                                     © Івано-Франківський

                                                                        національний технічний

  університет нафти і газу, 2015

ЗМІСТ

Практична робота №1

«Засоби індивідуального захисту органів дихання»

Практична робота №2

«Основні визначення при прогнозуванні і оцінці хімічної обстановки»

Практична робота № 3

«Оцінка хімічної обстановки з допомого приладів хімічної розвідки»

Практична робота № 4

«Основні визначення радіаційної обстановки І норм радіаційної безпеки»

Практична робота №5

«Оцінка радіаційної обстановки за допомогою  приладів радіаційної

  розвідки і дозиметричного  контролю»

Практична робота №6

«Спеціальна обробка»

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від хімічно небезпечних речовин (ХНР), токсичних аерозолів і біологічних засобів використовуються засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД).

За принципом дії ЗІЗОД ділять на дві групи:

- - фільтруючого типу,- фільтруючі протигази і респіратори, при використанні яких, вдихуване людиною навколишнє повітря, що вдихається людиною очищується від шкідливих домішок за допомогою сорбентів або фільтрів;

- - ізолюючого типу -автономні дихальні апарати, що повністю ізолюють органи дихання людини від навколишньої атмосфери; повітря для дихання в них подається з джерела дихальної суміші (балони або регенераційний пристрій).

Для захисту цивільного населення в умовах надзвичайних ситуацій передбачається використання фільтруючих ЗІЗОД.

Принцип дії і класифікація фільтруючих ЗІЗОД

Фільтруючі протигази призначені для захисту людини від різноманітних речовин, присутніх в повітрі у вигляді парів та газів, а газопилозахисні - для одночасного захисту від аерозолів і газів. Тому основним конструктивним вузлом цих пристроїв є фільтруючий елемент здатний поглинати з навколишнього повітря в першому випадку парогазові речовини, а в другому - гази і аеродисперсні домішки.

Поглинання газів і парів здійснюється за рахунок фізико-хімічних процесів сорбції (фізичної адсорбції, хемосорбції, і каталізу), що відбуваються в фільтруючому елементі. При цьому поглинання речовини поверхневим шаром сорбенту називається фізичною адсорбцією, а хімічна взаємодія сорбенту з поглинаючою речовиною - хемосорбцією.

Як адсорбенти використовують природні або штучні тіла з розвиненою поверхнею, які добре поглинають (адсорбують) деякі речовини з повітря (активоване вугілля, силікогелі, алюмогелі, алюмосилікатні каталізатори ін.). Їх адсорбційні властивості залежать від хімічного складу і фізичного стану поверхні, характеру пористості і питомої поверхні. Найбільш широкого поширення в протигазовій техніці набули сорбенти у вигляді активованого вугілля різних марок.

У газопилових протигазах окрім сорбційних матеріалів до складу фільтруючого елементу входить протиаерозольний фільтр.

До ЗІЗОД фільтруючого типу відносяться фільтруючі протигази, респіратори і додаткові патрони. У респіраторах (за винятком промислових, типу РУ-60М) повітря, яке вдихаеться очищується від зважених речовин фільтрацією. У додаткових патронах - відбуваються три типи сорбції. У коробках фільтруючих протигазів  виникають усі чотири процеси: фільтрація, фізична адсорбція, хемосорбція і каталітична сорбція.

Фільтруючи протигази, за призначенням класифікуються таким чином: загальновійськові, спеціальні, цивільного захисту і промислові.

Основним засобом захисту дорослого населення від ХНР є цивільні протигази ГП-7 і його модифікації. Для захисту дітей передбачаються: протигази ПДФ-2Д (для дітей дошкільного віку) і ПДФ-2Ш (для дітей шкільного віку), а також камера захисна дитяча КЗД- 4 або КЗД- 6 (для дітей до 1,5 років).

Цивільний протигаз ГП- 7

Цивільний протигаз ГП-7 - одна з останніх і самих досконалих моделей. У реальних умовах він забезпечує високоефективний захист від пари отруйних речовин нервово-паралітичної дії (типу зарин, зоман та ін.)), загальноотруйної дії (типу хлорціан, синильна кислота та ін.), радіоактивних речовин (радіонуклідів йоду і його органічних сполук (типу йодистий метил та ін.), а також від крапель отруйних речовин шкірно-наривної дії (типу іприт та ін.) при температурі повітря від - 40° до +40°С (рис. 7.1).

Рис. 7.1 - Цивільний протигаз ГП-7

Складається з фільтро-поглинаючої ГП-7к, лицьової частини МГП, плівок, що не запотівають, манжет утеплювачів, захисного трикотажного чохла і сумки.

Його маса в комплекті без сумки - близько 900 г. Опір диханню на вдиху при швидкості постійного потоку повітря 30 л/хв. складає не більше 16 мм вод.ст., при 250 л/хв. - не більше 200 мм вод.ст.

Лицьову частину МГП виготовляють трьох розмірів. Складається з маски об'ємного типу з "незалежним" обтюратором, очкового вузла, переговорного пристрою (мембрани), вузлів клапана вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець - для закріплення плівок, що не запотівають.

"Незалежний" обтюратор є смугою тонкої гуми і служить для створення надійної герметизації лицьової частини на голові. У свою чергу герметизація досягається, по-перше за рахунок щільного прилягання обтюратора до обличчя, по-друге, через здатність обтюратора розтягуватися незалежно від корпусу маски. При цьому дія лицьової частини на голову є незначною.

Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і п'ять лямок : лобову, дві скроневі і дві щічні.

На фільтруюче-поглинальну коробку одягається трикотажний чохол, який оберігає її від бруду, снігу, вологи, ґрунтового пилу (грубодисперсних часток аерозолю).

Протигаз ГП-7, в порівнянні зі старими моделями (ГП-5, ГП-5М), має ряд істотних переваг, як за експлуатаційними, так і за фізіологічними показниками. Наприклад, зменшений опір фільтруюче-поглинальної коробки, що полегшує дихання. "Незалежний" обтюратор забезпечує надійнішу герметизацію і в той же час зменшує тиск лицьової частини на голову. Зниження опору диханню і тиску на голову дозволяє збільшити час перебування в протигазі. Завдяки цьому їм можуть користуватися люди старше 60 років, а також хворі люди з легеневими і серцево-судинними захворюваннями.

Наявність у протигаза переговорного пристрою (мембрани) забезпечує чітке розуміння мови, значно полегшує користування засобами зв'язку (телефоном, радіо).

Підбір лицьової частини необхідного типорозміру ГП-7 здійснюється на підставі результатів виміру м'якою сантиметровою стрічкою горизонтального і вертикального обхватів голови. Горизонтальний обхват визначається замірюванням голови по замкнутій лінії, що проходить спереду по надбрівних дугах, збоку на 2 - 3 см вище за край вушної раковини і ззаду через найбільш виступаючу точку голови (рис. 7.2). Вертикальний - виміром голови по замкнутій лінії, що проходить через верхівку, щоки і підборіддя. Заміри округляються з точністю до 5 мм (рис. 7.3). По сумі двох вимірювань встановлюють потрібний типорозмір (таблиця. 7.1) - розмір маски і положення (номер) упорів лямок наголовника, в якому вони зафіксовані. Першою цифрою вказується номер лобової лямки, другої - скроневих, третьої, - щічних.

Рис. 7.2 - Вимір вертикального обхвату голови і висоти особи

Рис. 7.3 - Вимір горизонтального обхвату голови

Таблиця 7.1 - Типорозміри цивільного протигаза ГП-7

Розмір лицьової частини

1

2

3

Положення упорів лямок

ГП-7   ГП-7В

4-8-8

3-7-8

3-7-8

3-6-7

3-6-7

3-5-6

3-4-5

ГП-7ВМ   ПМК

4-8-6

3-7-6

3-7-6

3-6-5

3-6-5

3-5-4

3-4-3

Сума горизонтального і вертикального обхватів голови, мм

До 1185

1190-1210

1215-1235

1240-1260

1265-1285

1290-1310

1310 і більше

Примітка: ПМК - протигаз малогабаритний коробковий

Положення лямок наголовника встановлюють при підгонці протигаза.

Протигаз ГП-7В(рис. 7.4)відрізняється від ГП- 7 тим, що в ньому лицьова частина МГП-В має пристрій для прийому води. Гумова трубочка проходить через маску. З одного боку людина бере її в рот, а з іншою нагвинчується фляга з водою. Таким чином, не знімаючи протигаза, можна угамувати спрагу.

Рис. 7.4 - Цивільний протигаз ГП-7В

Протигаз ГП-7ВМ(рис. 7.5)відрізняється від протигаза ГП-7В тим, що маска М-80 має очковий вузол у вигляді трапецієвидних зігнутих стекол, що забезпечують можливість роботи з оптичними приладами.

Рис. 7.5 - Цивільний протигаз ГП-7ВМ

Використання фільтруючих протигазів

Перед застосуванням протигаз необхідно перевірити на справність і герметичність. Оглядаючи лицьову частину, слід упевнитися в тому, що зріст шлем-маски відповідає потрібному. Потім визначити її цілісність, звернувши увагу на стекла очкового вузла. Після цього перевірити клапанну коробку, стан клапанів. Вони не мають бути покороблені, засмічені або порвані. На фільтруюче-поглинальній коробці не повинно бути вм'ятин, іржі, проколів, в горловині - ушкоджень. Звертається увага також на те, щоб в коробці не пересипалися зерна поглинача.

При виявленні в протигазі тих або інших ушкоджень їх усувають, при неможливості зробити це протигаз замінюють на справний. Перевірений протигаз у зібраному виді укладають в сумку: вниз фільтруюче-поглинальну коробку, згори - шолом-маску.

Користування протигазом.Його носять вкладеним в сумку. Плечова лямка перекинута через праве плече. Сама сумка - на лівому боці, клапаном від себе.

Протигаз може бути в положенні - "похідному", "напоготів", "бойовому" В "похідному" - коли немає загрози зараження ОР, ХНР, радіоактивним пилом, бактеріальними засобами. Сумка на лівому боці. При ходьбі вона може бути трохи зрушена назад, щоб не заважала руху руками. Верх сумки має бути на рівні талії, клапан застебнутий. У положення "напоготів" протигаз переводять при загрозі зараження, після інформації по радіо, телебаченню або по команді "Протигази готуй!" В цьому випадку сумку потрібно закріпити поясною тасьмою, злегка подавши її вперед, клапан відстебнути для того, щоб можна було швидко скористатися протигазом.

У "бойовому" положенні - лицьова частина одягнена. Роблять це по команді "Гази!", по інших розпорядженнях, а також самостійно при виявленні ознак того або іншого зараження.

Перед надяганням необхідно прибрати волосся з лоба і скронь. Їх попадання під обтюратор приведе до порушення герметичності. Тому жінкам слід гладко зачесати волосся назад, шпильки, гребінці, шпильки і прикраси зняти.

Для правильного надягання ГП-7 потрібно узяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці захоплювали їх зсередини. Потім фіксують підборіддя в нижньому поглибленні обтюратора і рухом рук вгору і назад натягують наголовник на голову і підтягують до упору щічні лямки.

Протигаз вважається надітим правильно, якщо стекла окулярів лицьової частини знаходяться проти очей, шолом-маска щільно прилягає до обличчя.

Необхідність робити сильний видих перед розплющуванням очей і відновленням дихання після надягання протигаза пояснюється тим, що потрібно видалити з-під, шлем-маски заражене повітря, якщо воно туди потрапило у момент надягання.

При надітому протигазі слід дихати глибоко і рівномірно. Не потрібно робити різких рухів. Якщо є потреба бігти, то починати це слід підтюпцем, поступово збільшуючи темп.

Протигаз знімається по команді "Протигаз зняти!" Для цього потрібно підвести однією рукою головний убір, іншій взятися за клапанну коробку, злегка відтягнути шолом-маску вниз і рухом вперед і вгору зняти її, надіти головний убір, вивернути шолом-маску, ретельно протерти і укласти в сумку.

Самостійно (без команди) протигаз можна зняти тільки у разі, коли стане достовірно відомо, що небезпека зараження минула.

Респіратори

Респіратори використовуються для захисту органів дихання від парів, газів і аерозолів ХНР порівняно невеликих концентрацій (10 - 15 ГДК).

Респіратори ШБ-1 "Пелюстка"  (Рис. 7.6) випускають трьох типів: "Пелюстка-200", "Пелюстка -40" і "Пелюстка -5". За конструкцією усі три типи респіраторів однакові і являють собою напівмаску з матеріалу ФПП, що одночасно служить і  фільтром. У неробочому стані респіратор має вигляд круга. Каркасність напівмаски в робочому стані забезпечується розпіркою і апретованою марлею (посиленою спеціальним просоченням). Щільне прилягання респіратора до обличчя досягається за допомогою гумового шнура, ушитого в периметр круга, алюмінієвої пластинки, що обтискає перенісся, а також електростатичного заряду матеріалу ФПП, що створює смугу обтюрації (щільного прилягання).

Рис. 7.6 - Респіратор ШБ-1 "Пелюстка"

Респіратор У-2к(Рис. 7.7) - є напівмаскою, виготовленою з двох шарів фільтруючого матеріалу - зовнішнього - з пінополіуретану і внутрішнього - з матеріалу ФПП-15. Зсередини напівмаска покрита тонкою повітронепроникною плівкою, до якої кріпляться два клапани вдиху. У центрі напівмаски розміщений клапан видиху.

Рис. 7.7 - Респіратор У-2к (Р-2)

Промисловий респіратор РУ-60 М(Рис. 7.8) складається з гумової напівмаски 1, двох пластмасових патронів 4 із змінними протиаерозольними фільтрами (для захисту від хімічних речовин використовуються протигазові патрони), клапана видиху 5, оголівья 6 і обтюратора 2. На дні корпусу кожного з патронів є патрубок з сідловиною для розміщення клапана вдиху. Фільтри виготовлені у вигляді концентричних складок з фільтруючого матеріалу РФМ. Зовнішня частина останньої складки фільтру герметично затискається між стінкою корпусу патрона і герметизуючим кільцеподібним виступом кришки патрона.

Рис. 7.8 - Промисловий респіратор РУ-60 М

Додаткові патрони

Протигази ГП-7, ПДФ-2Д і ПДФ-2Ш, укомплектовані фільтруюче-поглинальної коробкою ГП-7К, успішно знешкоджують значну кількість різноманітних шкідливих речовин. Проте ця коробка не забезпечує ефективного захисту від ряду ХНР. З метою розширення знезаражувальних властивостей протигазів введені додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3 (Рис. 7.9). Усередині патрона встановлений одношаровий спеціальний поглинач. У таблиці 7.2 приведені порівняльні характеристики захисних властивостей протигаза спорядженого додатковими патронами і без них.

Для захисту від окислу вуглецю використовують гопкалітовий додатковий патрон до протигазів. За конструкцією він нагадує ДПГ-1 або ДПГ-3 і споряджається осушувачем і власне гопкалітом.

Рис. 7.9 - Додатковий протигазовий патрон ДПГ-3

Таблиця 7.2 - Час захисної дії протигазів з додатковими патронами

Найменування ХНР

Концентрація, міліграм/л

Час захисної дії, мін

без ДПГ

з ДПГ-1

з ДПГ-3

Аміак

6,00

0

30

60

Діметиламін

5,00

0

60

80

Хлор

5,00

40

80

100

Сірководень

10,00

26

50

50

Соляна кислота

5,00

20

30

30

Тетраетилсвинець

2,00

50

500

500

Двоокис азоту

1,00

0

30

0

Етилмеркаптан

5,00

40

120

120

Окисел етилену

1,00

0

25

0

Метил хлористий

0,50

0

35

0

Окисел вуглецю

3,00

0

40

0

Нітробензол

5,00

40

70

70

Фенол

0,20

200

800

800

Фурфурол

1,50

300

400

400

Догляд, збереження і зберігання протигазів

Правильне зберігання і збереження протигаза забезпечують надійність його захисної дії. Тому протигаз треба оберігати від ударів, інших механічних дій, при яких можуть бути пом'яті металеві деталі, у тому числі фільтруюче-поглинальна коробка, пошкоджена маска, розбито скло. Особливо дбайливо слід поводитися з клапанами видиху і без потреби не виймати їх з клапанної коробки. Якщо клапани засмітилися або злиплися, потрібно обережно їх продути. При забрудненні маски необхідно промити її водою з милом, заздалегідь від'єднавши фільтруюче-поглинальну коробку, потім протерти сухою чистою ганчіркою і просушити. Особливу увагу при цьому потрібно звернуту на видалення вологи (води) з клапанної коробки. Ні в якому разі не можна допускати попадання у фільтруюче-поглинальну коробку води. Протигаз, що побував під дощем або намоклий з іншої причини, при першій нагоді треба вийняти з сумки, ретельно протерти і просушити на повітрі. У холодну пору року при внесенні протигаза в тепле приміщення його деталі слід протирати після їх запотівання (через 10-15 хв.). Укладати протигаз можна тільки в добре висушену сумку. Вогкість може привести до появи іржі на металевих деталях протигаза і зниження поглинальної здатності протигазової коробки. Зберігати протигаз потрібно в зібраному виді в сумці, в сухому приміщенні, на відстані не менше 3 м від опалювальних пристроїв і приладів. При тривалому зберіганні отвір в дні коробки закривається гумовою пробкою.

Контрольні питання

1. Як розділяються ЗІЗОД за принципом дії?

2. На якому принципі заснована дія фільтруючих ЗІЗОД?

3. Якого виду сорбційні процеси відбуваються в елементах фільтруючих протигазів?

4. Назвіть класифікацію фільтруючих протигазів?

5. Опишіть конструкцію протигаза ГП-7.

6. Які випускаються модифікації протигаза ГП-7 і в чому їх відмінність один від одного?

7. У чому полягає переваги протигаза ГП-7 в порівнянні з попередніми моделями?

8. Яким чином підбирається розмір протигаза ГП-7?

9. Назвіть основні правила користування протигазом.

10. З якою метою застосовуються респіратори?

11. Опишіть конструкцію респіратора ШБ-1.

12. Назвіть особливості конструкції респіратора У-2к (Р-2).

13. Промисловий респіратор РУ-60 М і його конструктивні елементи.

14. Розкажіть про призначення і особливості додаткових патронів до фільтруючих протигазів.

15. Яким чином необхідно забезпечувати правильний догляд і зберігання фільтруючих протигазів?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИ ПРОГНОЗУВАННІ І ОЦІНЦІ ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Класифікація хімічно небезпечних речовин ХНР

При класифікації хімічно небезпечних речовин визначаються наступні категорії.

1.По мірі дії на організм людини. Для цієї категорії чотири класи небезпеки ХНР кількісно співвідносяться з наступними показниками: гранично допустимій концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, середньою смертельною дозою при введенні в шлунок, середній смертельній дозі при нанесенні на шкіру, середній смертельній концентрації в повітрі, коефіцієнтом можливого інгаляційного отруєння КМІО, зоною гострого отруєння, зоною хронічного отруєння. По усіх цих параметрах встановлюються граничні нормативи.

2.По переважному синдрому, що складається при гострій інтоксикації. Ця категорія описує характер дії (область поразки організму) на людину різних ХНР розділених по переважаючій дії: речовини з переважно задушливою дією; речовини переважно загальноотруйної дії; речовини, що мають задушливу і загальноотруйну дію; нейротропні отрути; речовини, що мають задушливу і нейротропну дію; метаболічні отрути і речовини, що порушують обмін речовин.

3.По тяжкості дії на підставі декількох найважливіших чинників. Тут враховуються: здатність до розсіювання, стійкість, промислове значення, спосіб попадання в організм, міру токсичності, співвідношення числа потерпілих до загиблих.

4.По здатності до горіння усі ХНР діляться на групи:

- - негорючі.Речовини цієї групи не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21 %;

- - негорючі пожежонебезпечні речовини, які не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21%, але розкладаються з виділенням горючої пари;

- - важкогорючі  речовини,здатні займатися тільки при дії джерела вогню;

- - горючі речовини,здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.

Зберігання і транспортування ХНР

На великих підприємствах можуть одночасно зберігатися хімічно небезпечні речовини, що обчислюються тисячами тонн. На багатьох виробництвах ХНР є початковою сировиною, проміжним і кінцевим продуктом або побічною продукцією.

Усі запаси цих речовин знаходяться в резервуарах базисних і витратних складів, містяться в технологічній апаратурі, транспортних засобах (у трубопроводах, залізничних цистернах, контейнерах).

Зберігання небезпечних продуктів регламентується санітарними нормами, будівельними правилами і спеціальними відомчими документами, виходячи з їх агрегатного стану. Способи і умови зберігання ХНР приведені в таблиці 8.1.

Наземні резервуари можуть розташовуватися групами і стояти окремо. Для кожної групи резервуарів або окремих сховищ по периметру обладнаються  замкнутим обвалуванням або захисною стіною. Під складськими резервуарами підприємств хімічної і інших галузей промисловості обладнаються піддони для збору розлитої рідини. Глибина піддону розраховується так, щоб в нім могли розміститися запаси ХНР, що містяться в найбільшому резервуарі (групі резервуарів), на 0,2 м нижче від верхнього рівня піддону або обваловки.

Таблиця 8.1 - Способи і умови зберігання ХНР на хімічно небезпечних об'єктах

Агрегатнй стан ХНР

Умови зберігання

Способи зберігання

Характеристика резервуарів для зберігання ХНР

вид (форма)

типові об'єми, м3

нормативний коефіцієнт заповнення

1

2

3

4

5

6

Зріджені гази

При температурі навколишнього середовища під тиском власної пари

6-18 кгс/см2

Наземний, рідше занапащений

Циліндричні, горизонтальні (для аміаку, хлору, окислу етилену, фосгену та ін.)

10, 25, 40, 50, 100, 125, 160, 200

0,8-0,85

Наземний

Кульові (для аміаку, окислу етилену, хлору)

600, 2000

0,83

Ізотермічне під тиском, близьким до атмосферного

Наземний

Вертикальні, циліндричні

10000, 20000, 30000

0,835

Стислі гази

При температурі навколишнього середовища і тиску 0,7-30 кгс/см2

Наземний

Сферичні газгольдери (для аміаку, сірководню)

300, 400, 600, 800, 900, 1200, 2000

-

Рідини

При атмосферному тиску і температурі навколишнього повітря

Наземний

Вертикальні, циліндричні (для ацетоннітрилу та ін.)

50, 100, 200, 300, 400, 700, 1000, 2000, 3000, 5000

0,9

Наземний, рідше заглиблений

Горизонтальні, циліндричні (для ціаністого і фтористого водню, метиламіну, хлорпікрину та ін.)

5, 10, 25, 50, 75, 100

0,9

Основним видом перевезення ХНР є залізничний транспорт. Вантажопідйомність залізничних цистерн : для хлору - 47,55 і 57 т; аміаку - 30 і 45 т; соляної кислоти - 52 і 59 т; фтору - 20 і 25 т.

Автомобільним транспортом ХНР перевозяться в цистернах вантажопідйомністю 2 -6 т. Окрім цистерн використовуються різні контейнери місткістю від 0,1 до 0,8 м3.

По території великих хімічно небезпечних об'єктів ХНР перевозять залізничними цистернами або транспортують по трубопроводах.

Ушкодження або руйнування спеціальних сховищ, цистерн, технологічних комунікацій може привести до викиду ХНР в довкілля і створення осередку хімічного ураження. Хмара зараженого повітря, що утворилася при цьому, формує зону зараження, перебування людей в якій може представляти загрозу для їх життя і здоров'я.

Особливості розвитку аварій на ХНО

Теоретично будь-яка хімічна речовина може знаходитися в 3-х фазових станах: рідина, газ (пара) і твердий стан. При аварії умови утворення первинної і вторинної хмари в загальному вигляді можна представити таким чином.

При розгерметизації (руйнуванні) ємності увесь процес випару рідини в даному випадку можна умовно розділити на 3 періоди.

Перший період -бурхливий, майже миттєвий випар рідини за рахунок різниці пружності тиску насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в атмосфері. В результаті температура рідкої фази знижується до температури кипіння. Тривалість першого періоду складає до 3-5 хвилин.

Другий період -нестійкий випар за рахунок тепла піддону і тепла довкілля. Тривалість другого періоду може досягати до 5-10 хв.

Третій період -стаціонарний випар ХНР за рахунок підведення тепла від довкілля. Тривалість третього періоду залежить від фізико-хімічних властивостей речовини, його кількості, метеоумов і може доходити до декількох діб.

Частина рідини, що перейшла в парову фазу в перший і другий періоди випару, утворює первинну хмару пари ХНР, а в третій період - вторинну хмару. Найбільш небезпечним періодом аварії в даному випадку є перший період. Аерозоль, що утворюється в цей період, у вигляді важких хмар вмить піднімається вгору, а потім під дією власної сили тяжіння опускається наґрунт. При цьому важко передбачувати рух хмари.

Контрольні питання

1. Яким чином розділяються ХНР по мірі дії на організм людини?

2. Дайте класифікацію ХНР за переважним синдромом, що складається при гострій інтоксикації?

3. Які особливості груп ХНР при їх класифікації за здатністю до горіння?

4. Які категорії ХНР виділяються при їх загальній класифікації?

5. Назвіть види транспортування ХНР?

6. Розкажіть про особливості зберігання ХНР на хімічно небезпечних об'єктах?

7. Визначите типи сховищ ХНР на промислових підприємствах.

8. Які особливості розвитку аварій на ХНО?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ З ДОПОМОГОЮ

ПРИЛАДІВ ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ

Значна кількість вживаних в промисловості і народногосподарському комплексі ХНР по своєму хімічному складу, а, отже, і вражаючим властивостям відповідають бойовим отруйним речовинам ОР (наприклад, хлор, синільна кислота, фосген, дифосген, фосфорорганічні з'єднання (ФОЗ) та ін.). Тому методи визначення цих речовин на місцевості однакові як в мирний час, так і в особливий період (при застосуванні хімічної зброї).

Загальні відомості про хімічну зброю

Хімічна зброя -один з видів зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До бойових токсичних речовин відносяться отруйні речовини, токсини, фітотоксиканти.

Отруйні речовини -токсичні хімічні сполуки, які завдяки своїм фізико-хімічним властивостям і високій біологічній активності здатні вражати живу силу супротивника або знижувати її боєздатність.

Токсини -хімічні речовини надзвичайної біологічної активності тваринного, рослинного або мікробного походження, здатні вражати організм людини.

Фітотоксиканти -хімічні сполуки, що викликають загибель рослинності.

Класифікація бойових токсичних хімічних речовин

Фізіологічна класифікація ґрунтується на переважній токсичній дії ОР на організм людини. По цій класифікації ОР розділяються на шість груп:нервовопаралітичні  (V -гази, зарин, зоман);шкірно-резорбтивні (іприт, люїзит, азотистий  іприт);загальнотоксичні (синильна кислота, хлорциан, оксид вуглецю);задушливі (фосген, дифосген, фториди хлору, фториди сірки);дратівні (CS, CR, хлорпікрин, хлорацетофенон, адамсит);психохімічні (BZ, LSD).

По бойовому застосуванню ОР розділяють на смертельні речовини і речовини, що тимчасово виводять з ладу. До груписмертельних входять: ОР нервовопаралітичної, шкірно-резорбтивної, загальнотоксичної, задушливої дії, ботулиничный токсин (речовина XR).Тимчасово виводять з ладу (від декількох годин до декількох діб) речовини психохімічної, дратівної дії і стафілококовий токсин PG.

Класифікація за швидкістю настання вражаючої дії. Дошвидкодіючих відносяться ОР нервовопаралітичної, дратівної дії і деякі психохімічні речовини (виводять людину з ладу за декілька хвилин). Доповільнодіючих ОР (мають період прихованої дії, що триває декілька годин) в основному відносять шкірно-резорбтивні, загальнотоксичні, задушливі і деякі психохімічні з'єднання.

Класифікація за тривалістю збереження вражаючої дії. За цією ознакою ОР розділяються настійкі інестійкі. Стійкі ОР зберігаються на місцевості влітку - декілька днів, взимку - декілька тижнів. Тривалість дії на місцевості нестійких ОР залежить від метеорологічних умов і рельєфу місцевості.

Отруйні речовини в атмосфері можуть знаходитися в пароподібному (газоподібному) стані, аерозольному, - у вигляді тонкодисперсних часток розміром до 10 мкм (туман, дим) і грубодисперсних часток діаметром понад 10 мкм (мряка і тому подібне) і в краплинно-рідинному стані.

Основними шляхами проникнення ОР в організм людини є:інгаляційний (через органи дихання),шкірно-резорбтивний (через шкірний покрив),пероральний (через шлунково-кишковий тракт) імісцевий (через уражені поверхні - рани і опіки).

Прилади хімічної розвідки

Виявлення і визначення міри зараження ХНР і ОР виробляється за допомогою приладів хімічної розвідки або шляхом узяття проб і наступного аналізу їх в хімічних лабораторіях. Основними є військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) і напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР. Також використовують хімічні лабораторії (ПХЛ- 54, ПХЛ-ЛБ).

Для виявлення ХНР використовуються різного виду і типу промислові прилади, наприклад: стаціонарні - "Сирена" або переносні типу "Комета", "ТХ-2000".

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР (рис. 9.1) призначений для визначення в повітрі, на місцевості, техніці зарину, зоману, іприту. фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану, люїзиту, адамситу, хлорацетофенону а також пари VX і BZ в повітрі.

Принцип роботи приладу ВПХР полягає в наступному: при прокачуванні ручним поршневим насосом зараженого повітря через індикаторні трубки в них відбувається зміна забарвлення наповнювача під дією отруйних речовин. По зміні забарвлення наповнювача і її інтенсивності або часу переходу забарвлення судять про наявність отруйної речовини і його зразкової концентрації.

Пристрій ВПХР.Прилад складається з корпусу з кришкою і розміщених в них: ручного насоса, насадки до насоса, паперових касет з індикаторними трубками, захисних ковпачків, протидимних фільтрів електроліхтаря, грілки і патронів до неї. Крім того, в комплект приладу входить лопатка для узяття проб, "Інструкції-пам'ятки по роботі з приладом","Інструкції по виявленню фосфорорганічних речовин" і плечового ременя з тасьмою. Маса приладу - 2,3 кг, чутливість до фосфорорганічних ОР - до 5х10- 6 міліграм/л, до фосгену, синильної кислоти і хлорциану - до 5х10- 3 міліграми/л, іприту - до 2х10- 3 міліграми/л; діапазон робочих температур від - 40 до +400С.

Рис. 9.1 - Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР

1. кришка; 2. ручний насос; 3 касети з індикаторними трубками; 4. протидимні фільтри; 5. насадка до насоса; 6. захисні ковпачки; 7. електричний ліхтарик; 8. пробійник грілки; 9. грілка; 10. лопатка; 11. патрон до грілки; 12. ремінь з тасьмою.

Ручний насос (поршневий) служить для прокачування зараженого повітря через індикаторну трубку, яку встановлюють для цього в гніздо голівки насоса. При 50-60 рухах насосом в 1 хвилину через індикаторну трубку проходить близько 2 л повітря. На голівці насоса розміщені ніж для надрізу і два поглиблення для обламування кінців індикаторних трубок; у ручці насоса – ампуловскривачі.

Насадка до насоса є пристосуванням, що дозволяє збільшувати кількість пари ОР, що проходить через індикаторну трубку, при визначенні ОР на ґрунті і різних предметах, в сипких матеріалах, а також виявляти ОР на ґрунті і різних предметах, в сипких матеріалах, виявляти ОР диму і брати проби диму.

Індикаторні трубки, розташовані в касетах, призначені для визначення ОР являють собою запаяні скляні трубки, усередині яких поміщені наповнювач і ампули з реактивами. Індикаторні трубки маркіровані кольоровими кільцями і укладені в паперові касети по 10 шт. На лицьовій стороні касети приведений кольоровий еталон забарвлення і вказаний порядок роботи з трубками. Для визначення ОР типу Си-Эс і Би-зет призначені трубки ИТ- 46. У комплект ВПХР вони не входять і поставляються окремо.

Захисні ковпачки служать для оберігання внутрішньої поверхні воронки насадки від зараження краплями ОР і для поміщення проб ґрунту і сипких матеріалів при визначенні в них ОР.

Протидимні фільтри застосовують для визначення ОР в диму, малих кількостей ОР в ґрунті і сипких матеріалах, а також при узятті проб диму. Вони складаються з одного шару фільтруючого матеріалу (картону) і декількох шарів капронової тканини.

Грілка служить для підігрівання індикаторних трубок при зниженій температурі навколишнього повітря від - 40 до +10°С. Вона складається з пластмасового корпусу з двома проушинами, в які вставляється штир для проколу патрона, що забезпечує нагрівання. Усередині корпусу грілки є чотири металеві трубки: три - малого діаметру для індикаторних трубок і одна - великого діаметру для патрона.

Визначення ОВ в повітрі.В першу чергу визначають пари ОР нервово-паралітичної дії, для чого необхідно узяти дві індикаторні трубки з червоним кільцем і червоною точкою. За допомогою ножа на голівці насоса надрізати, а потім відламати кінці індикаторних трубок. Користуючись ампуловскривачем розбити верхні ампули обох трубок і, узявши трубки за верхні кінці, енергійно струсити їх 2-3 рази. Одну з трубок (дослідну) немаркованим кінцем вставити в насос і прокачати через неї повітря (5-6 хитань), через другу (контрольну) повітря не прокачується, і вона встановлюється в штатив корпусу приладу.

Потім ампуловскривачем розбити нижні ампули обох трубок, і після струшування їх спостерігати за переходом забарвлення контрольної трубки від червоної до жовтої. До моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки вказує на небезпечну концентрацію ОР (зарину, зоману або Ви-ікс). Якщо в досвідній трубці жовтий колір наповнювача з'явиться одночасно з контрольною, то це вказує на відсутність ОР або малу його концентрацію. В цьому випадку визначення ОР в повітрі повторюють, але замість 5-6 хитань роблять 50-60 хитань насосом, і нижні ампули розбивають після 2-3-хвилинної витримки. Позитивні свідчення в цьому випадку свідчать про практично безпечні концентрації ОР.

Незалежно від отриманих свідчень при змісті ОР нервовопаралитичної дії визначають наявність в повітрі нестійких ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Для цього необхідно розкрити трубку, розбити в ній ампулу, користуючись ампуловскривачем з трьома зеленими рисами, вставити немаркованим кінцем в гніздо насоса і зробити 10-15 хитань. Після цього вийняти трубку з насоса, порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на лицьовій стороні касети.

Потім визначають наявність в повітрі пари іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього необхідно розкрити трубку, вставити в насос, прокачати повітря (60 хитань) насосом, вийняти трубку з насоса і після закінчення 1 хвилини порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для обстеження повітря при знижених температурах трубки з одним червоним кільцем і точкою і з одним жовтим кільцем необхідно підігріти за допомогою грілки до їх розкриття. Відтавання трубок з червоним кільцем і точкою відбувається при температурі довкілля 0°С і нижче протягом 0,5-3 хв. Після відтавання трубки розкрити, розбити верхні ампули, енергійно струснути, вставити в насос і прокачати повітря через дослідну трубку. Контрольна трубка знаходиться в штативі. Далі слід підігріти обидві трубки в грілці протягом 1 хвилини, розбити нижні ампули дослідною і контрольною трубок, одночасно струсити і спостерігати за зміною забарвлення наповнювача.

Трубки з одним жовтим кільцем при температурі довкілля +15°С і нижче підігріваються протягом 1-2 хвилин після прокачування через них зараженого повітря.

У разі сумнівних свідчень трубок з трьома зеленими кільцями при визначенні в основному наявності синильної кислоти в повітрі при знижених температурах необхідно повторити виміри з використанням грілки, для чого трубку після прокачування повітря помістити в грілку.

При визначенні ОР в диму необхідно: помістити трубку в гніздо насоса; дістати з приладу насадку і закріпити в ній протидимний фільтр; навернути насадку на різьблення голівки насоса; зробити відповідну кількість хитань насосом; зняти насадку; вийняти з голівки насоса індикаторну трубку і провести визначення ОР.

Визначення ОР на місцевості, техніці і різних предметах починається також з визначення ОР нервовопаралітичної дії. Для цього, на відміну від розглянутих методів підготовки приладу, у воронку насадки вставляють захисний ковпачок. Після чого прикладають насадку до ґрунту або до поверхні обстежуваного предмета так, щоб воронка покрила ділянку з найрізкіше вираженими ознаками зараження, і, прокачавши через трубку повітря, роблять 60 хитань насосом. Знімають насадку, викидають ковпачок, виймають з гнізда індикаторну трубку і визначають наявність ОР.

Для виявлення ОР в ґрунті і сипких матеріалах готують і вставляють в насос відповідну індикаторну трубку, намотують насадку, вставляють ковпачок, потім лопаткою беруть пробу верхнього шару ґрунту (снігу) або сипкого матеріалу і насипають її у воронку ковпачка по самі вінця. Воронку накривають протидимним фільтром і закріплюють притискним кільцем. Після цього через індикаторну трубку прокачують повітря (до 120 хитань насоса), викидають захисний ковпачок разом з пробою і протидимним фільтром. Відгвинтивши насадку, виймають індикаторну трубку і визначають присутність ОР.

Переносні газоаналізатори

Мультигазові переносні газосигналізатори "Комета"призначені для одночасного селективного контролю декількох (максимум 4-х) токсичних, горючих газів і кисню. Газосигналізатори "Комета" випускаються в двох виконаннях: з примусовим пробовідбором (тобто зі вбудованим електронасосом) і з дифузійним пробовідбором.

Газоаналізатор токсичних газів ТХ 2000(рис. 9.2) призначений для визначення наявності ряду токсичних з'єднань на виробництві. Він характерний зручністю в зверненні, малими габаритами. Детектор ТХ 2000 здатний визначати наступні гази: CO, H2S, NO, NO2, NH3, Cl2, O2. Маса газоаналізатора складає - 95 г. Термін роботи батарей - 1000 годин.

Окрім перерахованих розроблений і випускається досить великий ряд портативних газоаналізаторів, які представляють значний інтерес у світлі попередження і ліквідації техногенних аварій.

Рис. 9.2 - Детектор токсичних газів ТХ 2000

Контрольні питання

1. Що з себе представляє хімічна зброя і ії загальна класифікація?

2. Розкажіть про особливості ОР, токсинів і фітотоксикантів.

3. Дайте загальну класифікацію бойових отруйних речовин.

4. Особливості фізіологічної класифікації ОР.

5. Як розділяються ОР в класі "по бойовому застосуванню"?

6. Розкажіть про особливості класу ОР "за швидкістю настання вражаючої дії"

7. Опишіть підкласи в категорії ОР "за тривалістю збереження вражаючої дії".

8. У якому виді можуть знаходиться ОР в атмосфері і шляху їх проникнення в організм людини.

9. Якими приладами проводиться хімічна розвідка?

10. Опишіть пристрій ВПХР.

11. Розкажіть про метод визначення ОР в повітрі за допомогою ВПХР.

12. Яким чином відбувається визначення ОР в сипких матеріалах за допомогою ВПХР?

13. Для яких цілей служать переносні газоаналізатори?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4

ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ ОБСТАНОВКИ І

НОРМ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Іонізуючі випромінювання

Іонізуючимназивають будь-яке випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Іонізуюче випромінювання викликає в організмі ланцюжок оборотних і незворотних змін. Пусковим механізмом дії є процеси іонізації і збудження атомів і молекул в тканинах. Дисоціація складних молекул в результаті розриву хімічних зв'язків - пряма дія радіації. Істотну роль у формуванні біологічних ефектів грають радіаційно-хімічні зміни, обумовлені продуктами радіолізу води. Порушуються обмінні процеси, сповільнюється і припиняється зростання тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві організму. Це призводить до зміни діяльності окремих функцій і систем організму.

Іонізуюча радіація при дії на організм людини може викликати два види ефектів : детерміновані порогові ефекти (променева хвороба, променевий опік, променева катаракта, променеве безпліддя, аномалії в розвитку плоду та ін.) і стохастичні (імовірнісні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини, лейкоз, спадкові хвороби).

Міра дії радіації залежить від того, є опромінення зовнішнім або внутрішнім. Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, заковтуванні радіоізотопів і проникненні їх в організм через шкіру. Деякі речовини поглинаються і накопичуються в конкретних органах, що призводить до високих локальних доз радіації. Кальцій, радій, стронцій і інші накопичуються в кістках, ізотопи йоду викликають ушкодження щитовидної залози, рідкоземельні елементи - переважно пухлини печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію, рубідію, викликаючи пригноблення кровотворення, атрофію сім’яників, пухлини м'яких тканин.

Класифікація іонізуючих випромінювань

Іонізуюче випромінювання розділяється на:

-- гамма-випромінювання- електромагнітне (фотонне) випромінювання, що випромінюється при ядерних перетвореннях або при анігіляції часток;

-- характеристичне випромінювання -фотонне випромінювання з дискретним спектром, що випромінюється при зміні енергетичного стану ядра;

-- гальмівне випромінювання -фотонне випромінювання з безперервним спектром, що випромінюється при зміні кінетичної енергії заряджених часток.Гальмівне випромінювання виникає в середовищі, що оточує джерело бета-випромінювання, в рентгенівських трубках, прискорювачах електронів і тому подібне;

-- рентгенівське -сукупність гальмівного і характеристичного випромінювань;

-- корпускулярне випромінювання -іонізуюче випромінювання, що складається з часток з масою спокою, відмінною від нуля (альфа - і бета-часток, протонів, нейтронів та ін.).

Ультрафіолетове випромінювання і видиме світло не відносяться до іонізуючих випромінювань.

Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання

Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінюванняздійснюються Нормами радіаційної безпеки і Гігієнічними нормами.

Відповідно до нормативної документації усе населення розділяється на три категорії:

- - категорія А- персонал (професійні працівники) - особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

- - категорія Б- обмежена частина населення - особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розміщення робочих місць можуть піддаватися дії радіоактивних речовин і інших джерел випромінювання, що використовуються в установах і (чи) видаляються в зовнішнє середовище з відходами;

- - категорія В- решта населення області, країни.

Радіаційна безпека встановлюють поняття"критичний орган"- орган, тканину, частину тіла або усе тіло, опромінення якого в цих умовах заподіює найбільший збиток здоров'ю цієї особи або його потомства. Критичні органи розділяють на групи, що розрізняються по радіочутливості. Визначені наступні групи критичних органів :

- - І група- усе тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

- - ІІ група- м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, бруньки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока і інші органи за винятком тих, які відносяться до І і ІІІ груп;

- - ІІІ група- шкірний покрив, кісткова тканина, кисті, передпліччя, кісточки і стопи.

Дози і рівні радіації

Мірою вражаючої дії радіації є доза опромінення. Для обліку особливостей джерел радіації і їх дії на різні об'єкти використовують деякі різновиди дози опромінення.

Експозиційна дозахарактеризує здатність гамма- і рентгенівського випромінювання іонізувати довкілля. Експозиційна доза визначається тільки для повітря. У практичному застосуванні використовуються позасистемні одиниці виміру експозиційної дози : Р (рентген), мР (мілірентген), мкР (мікрорентген).

Еквівалентнадоза - поглинена доза в органі або тканиніD, помножена на відповідний коефіцієнт якості для цього випромінюванняQ.

,                                                                  (1)

Одиницею виміру еквівалентної дози є Дж/кг, що має спеціальне найменування зиверт (Зв).

Коефіцієнт якості Q- безрозмірний коефіцієнт, що визначає залежність несприятливих біологічних наслідків опромінення людини в малих дозах від повної ЛПЕ випромінювання.

ЛПЕ (чи LΔ) - лінійна передача енергії заряджених часток в середовищі, тобто середня енергія  , що втрачається часткою в середовищі при зіткненнях з передачею енергії менше Δ, на малому відрізку шляху :

LΔ=(dE/dl)Δ(2)

Середній коефіцієнт якостіQ при декількох компонентах випромінювання з різною якістю визначається з вираження

,                         (3)

деD - поглинена доза, тобто середня енергіяdE, передана випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, ділена на масу речовиниdm  в цьому об'ємі, :

    або                                            (4)

У таблиці 11.1 приведені значення коефіцієнта якості для різних видів випромінювання.

Таблиця 11.1 - Значення коефіцієнта якостіQ

п/п

Вид випромінювання

Значення Q

1

Рентгенівське і гамма-випромінювання

1

2

Електрони і позитрони, бета-випромінювання

1

3

Протони з енергією менше 10 МеВ

10

4

Нейтрони з енергією менше 0,02 МеВ

3

5

Нейтрони з енергією 0,1-10 МеВ

10

6

Альфа-випромінювання з енергією менше 10 МеВ

20

7

Важкі ядра віддачі

20

Розрізняють наступні дози і рівні опромінення :

-- поглинена доза D- середня енергіяdE, передана випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, ділена на масу речовиниdm в цьому об'єміD=dE/dm. Одиниця поглиненої дози грей (Гр), дорівнює 1 джоулю на килограм (Дж/кг);

-- гранично допустима доза (ГДД)- найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке при рівномірній дії в течії 50 років не викличе в стані здоров'я персоналу (категорія А) несприятливих змін, що виявляються сучасними методами;ГДД є основною дозовою межею для осіб категорії А;

-- межа дози (МД)- гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення (категорії Б); межа дози встановлюється меншеГДД для запобігання необгрунтованому опроміненню цього контингенту людей і є основною дозовою межею для осіб категорії В;

-- допустимі рівні- нормативні значення надходження радіоактивних речовин в організм, зміст радіоактивних речовин в організмі, їх концентрація у воді і повітрі, потужності дози, щільність потоку і тому подібне, розраховані зі значень основних дозових межГДД іМД;

-- граниче допустиме річне надходження (ГДН) для осіб категорії А- таке надходження радіоактивних речовин в організм впродовж року, яке за 50 років створює в критичному органі еквівалентну дозу, рівну 1ГДД;

- - межа річного надходження (МРН) для осіб категоріїБ - таке надходження радіоактивних речовин в організм впродовж року, яке за 70 років створює в критичному органі еквівалентну дозу, рівну 1МД;

- - допустимий вміст (ДВ)- такий середньорічний зміст радіоактивних речовин в організмі (критичному органі), при якому еквівалентна доза рівнаГДД, - для категорії А абоМД - для категорії Б;

-- контрольні рівні- річне надходження радіонукліда в організм, зміст радіонукліда в організмі, потужність дози, щільність потоку, концентрація радіонукліда в повітрі (а для категорії Б і у воді), забруднення поверхні, що встановлюються в цілях обмеження опромінення персоналу і населення.

Нині для визначення величини радіоактивного випромінювання і радіоактивного забруднення використовуються як системні, так і несистемні одиниці виміру. Зв'язок між ними приведений в таблиці 11.2.

Таблиця 11.2 - Одиниці виміру радіоактивного випромінювання і забруднення

Дозиметричні величини

Одиниці виміру

Співвідношення між одиницями

система СІ

Несистемні

1

2

3

4

Активність

Беккерель (Бк)

Кюрі (Ки)

1 Бк = 1 розпад/з

Міра забруднення

Бк/м2

Ки/м2

1 Ки/м2 = 3,7*1010 Бк/м2

Експозиційна доза

Кл./кг

Рентген (Р)

1 Кл/кг = 3876 Р

Поглинена доза

Грей (Гр)

рад

1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад

Еквівалентна доза

Зиверт (Зв)

бер

1 Зв = 100 бер = 1 Гр * Q

Контрольні питання

1. Дайте поняття іонізуючим випромінюванням і їх дії на організм людини.

2. Охарактеризуйте види іонізуючого випромінювання.

3. Яким чином розподіляють населення відносно радіаційної безпеки?

4. Що таке "критичні органи" і які групи, в організмі людини, вони утворюють?

5. Дайте визначення експозиційній дозі випромінювання.

6. Визначите еквівалентну дозу і коефіцієнт якості.

7. Яка ефективність дії різних видів випромінювання на організм людини?

8. Назвіть відомі вам дози і рівні опромінення.

9. Що таке поглинена і гранично допустима дози?

10. Дайте визначення межі дози і допустимим рівням.

11. Для яких категорій населення і в чому різниця між ГДН і МРН?

12. Охарактеризуйте поняття "допустимий вміст" і "контрольні рівні".

13. Які дозиметричні величини ви знаєте?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5

ОЦІНКА РАДИЦИОННОЙ ОБСТАНОВКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИЛАДІВ РАДІАЦІЙНОЇ РОЗВІДКИ І ДОЗИМЕТРИЧНОГО КОНТРОЛЮ

Найбільш точним видом оцінки радіаційної обстановки є визначення масштабів зараження місцевості і атмосфери за допомогою приладів радіаційної розвідки.

Принцип дії дозиметричних приладів

У більшості приладів радіаційної розвідки реалізований іонізаційний метод визначення потужності радіаційного випромінювання (рис. 12.1).

Рис. 12.1 - Блок-схема пристрою дозиметричних приладів

1 - сприймаючий пристрій (датчик); 2 - підсилювач; 3 - вимірювальний прилад; 4 - блок живлення; 5 - джерело живлення.

Сприймаючий пристрій- детектор випромінювань (датчик), призначений для перетворення енергії радіоактивних випромінювань на електричну.Газорозрядний лічильник представлений металевим циліндром з тонкою коаксіально розташованою металевою ниткою (зовнішній і внутрішній електроди), до яких подається досить висока напруга. Простір між електродами заповнений сумішшю інертних газів (аргон і неон) під пониженим тиском. Газорозрядний лічильник використовується якдетектор іонізуючих випромінювань в приладах, призначених для виявлення радіоактивного зараження місцевості і об'єктів.Вимірювальний пристрій служить для визначення сигналів, сприймаючого пристрою. Ублоці живлення відбувається перетворення низької напруги у високе, необхідне для роботи газорозрядних лічильників.

Класифікація дозиметричних приладів за призначенням

1. Індикатори - призначені для виявлення випромінювання і орієнтовної оцінки потужності дози- та-випромінювань.

2. Ретгенметри (вимірники потужності дози) - служать для виміру рівня радіації, потужності експозиційної дози -випромінювання, а також виявлення -випромінювання на місцевості.

3. Радіометри (вимірники радіоактивності) - застосовуються для виявлення і визначення міри радіоактивного зараження поверхонь, устаткування та ін.-,- частками. Радіометрами можна також вимірювати і невеликі рівні експозиційної дози-випромінювання.

4. Дозиметри - для контролю індивідуальних доз опромінення людей на радіоактивно зараженій місцевості.

Прилади радіаційної розвідки місцевості

Вимірник потужності дози (рентгенметр) ДП-5В (рис. 12.2) призначений для виміру рівнів гамма-радіації на місцевості і радіоактивного зараження поверхні різноманітних предметів по гамма-випромінюванню, а також виявлення наявності бета-випромінювання. Прилад має звукову індикацію іонізуючого випромінювання на усіх піддіапазонах, окрім першого. Діапазон виміру ДП-5В від 0,05 мР/годину до 200 Р/годину.

У комплект приладу входять: прилад, розміщений у футлярі (вимірювальний пульт, блок детектування (з джерелом контролю), які з'єднуються за допомогою гнучкого кабелю завдовжки 1,2 м); подовжувальна штанга завдовжки 45-75 см; головні телефони; дільник напруги (з кабелем завдовжки 10 м) для підключення приладу до зовнішнього джерела постійного струму напругою 12 або 24 В; два розсувні ремені; комплект ЗІП; комплект експлуатаційної документації (технічний опис, інструкція по експлуатації і формуляр); пакувальний ящик.

Рис. 12.2 - Вимірник потужності дози ДП5В :

1 - вимірювальний пульт; 2 - сполучний кабель; 3 - кнопка скидання свідчень; 4 - перемикач піддіапазонів; 5 - мікроамперметр; 6 - кришка футляра приладу: 7 - таблиця допустимих значень забруднення об'єктів; 8 - блок детектування; 9 - контрольне джерело; 10 - поворотний екран; 11 - тумблер підсвічування шкали мікроамперметра; 12 - подовжувальна штанга; 13 - головні телефони; 14 - футляр.

Блок детектування має поворотний екран, який може фіксуватися на корпусі блоку в положеннях "Б", "Г" і "К". У положенні "Б" відкривається вікно в корпусі блоку детектування, в положенні "Г" - вікно закрите екраном, в положенні "К" - проти вікна встановлюється вмонтоване в корпус контрольне джерело. На корпусі є два виступи, якими блок детектування ставлять на обстежувану поверхню під час контролю радіоактивного забруднення і виявлення бета-випромінювання. Живлення приладу здійснюється від трьох елементів живлення А-336.

Підготовка приладу до роботи і перевірка працездатності

1. Підключити джерела живлення, дотримуючись полярності. Не закриваючи кришку відсіку живлення, ручку перемикача піддіапазонів поставити в положення "Δ". Відхилення стрільці вимірювального приладу, в межах зафарбованого сектора шкали свідчить про працездатність джерел живлення.

2. Перевірити працездатність приладу від контрольного джерела: надіти головні телефони і підключити їх до вимірювального пульта; поворотний екран блоку детектування встановити в положення "К"; ручку перемикача піддіапазонів послідовно встановлювати в положення "х1000", "х100", "х10", "х1", "х0,1" і стежити за клацанням в телефоні і за відхиленням стрілки вимірювального приладу. Під час нормальної роботи приладу клацання в телефоні прослуховується на усіх піддіапазонах, окрім першого. Стрілка вимірювального приладу на піддіапазоні "х10" повинна відхилитися на ділення, вказане у формулярі на прилад, а в положеннях "х1" і "х0,1" - за межі шкали.

3. Натиснути кнопку "Х", при цьому стрілка приладу повинна встановитися на нульову відмітку шкали.

4. Екран блоку детектування поставити в положення "Г".

5. Ручку перемикача встановити в положення "Δ".

Прилад готовий до роботи.

Для виміру:

а) рівня радіації на місцевості екран зонду встановлюється в положення "Г". Зонд упорами вниз тримається на висоті 0,7 - 1 м від землі. Виміри проводяться послідовно від максимального піддіапазону і далі, поки стрілка мікроамперметра не відхилиться і не зупиниться в межах шкали. Показання приладу множаться на відповідний коефіцієнт піддіапазону.

б) гамма-зараження об'єктів. Екран зонду встановлюється в піддіапазоні "Г", підключаються головні телефони. Зонд розташовується на відстані 1 - 1,5 см від поверхні об'єкту. Якщо виміри міри радіоактивного забруднення різних поверхонь об'єктів здійснюються на радіаційно забрудненої місцевості, то необхідно спочатку визначити гамма-фон, а потім його відняти із вже знайденого раніше значення.

в) бета-зараження поверхні об'єкту. Екран зонду приладу встановлюється в положення "Б". Виміри проводяться на відстані   1 - 1,5 см від поверхні об'єкту. При цьому вимірюється потужність дози сумарного  гамма-, бета-випромінювання. Збільшення показань приладу в одному і тому ж піддіапазоні, порівняно зі свідченнями по гамма-випромінюванню, свідчить про наявність бета-випромінювання.

Прилади для контролю опромінення

Комплект ДП22-В(рис. 12.3) призначений для виміру індивідуальних доз гамма-опромінення.

У комплект приладу входять: зарядний пристрій ЗД5 і 50 вимірників дози ДКП50-А, технічний опис і інструкція по експлуатації, формуляр. Комплект розміщується в пакувальному ящику.

Рис. 12.3 - Комплект вимірників дози ДП22В

1 - зарядний пристрій ЗД5; 2 - вимірник дози ДКП50А; 3 - ручка потенціометра; 4 - кришка відсіку живлення; 5 - гніздо "ЗАРЯД"; 6 - ковпачок

Вимірника дози ДКП50А (рис. 12.4) забезпечує реєстрацію індивідуальних доз гамма-опромінення в діапазоні від 2 до 50 Р. Відлік вимірювальних доз проводиться за шкалою, яка розміщена в середині дозиметра.

Рис. 12.4 - Вимірник дози ДКП50А

1 - окуляр; 2 - шкала; 3 - корпус дозиметра; 4 - рухлива платинована нитка; 5 - внутрішній електрод; 6 - конденсатор; 7 - захисна оправа; 8 - стекло; 9 - іонізаційна камера; 10 - об'єктив; 11 - утримувач; 12 - верхня пробка

Підготовка комплекту до роботи включає:  підключення джерел живлення і зарядку вимірників дози. При підключенні джерел живлення необхідно:

1. Ручку регулятора напруги повернути вліво до упору.

2. Встановити у відсік живлення зарядного пристрою два елементи 1,6ПМЦВ8 (145У) і підключити їх виводи до відповідних клем згідно маркіровки.

3. Закрити відсік живлення кришкою і загвинтити її.

Заряд вимірників дози здійснюється за допомогою зарядного пристрою ЗД5, для чого :

1. З гнізда "ЗАРЯД" зняти заглушку, з вимірника дози - захисну оправу.

2. Вимірника дози вставити в гніздо "ЗАРЯД" і натиснути до упору, при цьому включається підсвічування шкали дозиметра.

3. Під час спостереження в окуляр, обертанням ручки регулятора напруги необхідно встановити зображення нитки проти нульової відмітки шкали.

4. Вимірника дози вийняти із зарядного гнізда і перевірити на міру відхилення нитки від нульової відмітки при її вертикальному положенні.

5. На вимірника дози накрутити захисну оправу, а на зарядне гніздо - заглушку.

Вимір доз випромінювання виробляється по положенню нитки на шкалі дозиметра. При цьому необхідно пам'ятати, що саморозряд вимірників дози в нормальних умовах не перевищує двох ділень шкали в добу.

Комплект індивідуальних дозиметрів ИД1(рис. 12.5) призначений для виміру поглиненої дози гамма-нейтронного випромінювання, отриманого особовим складом при діях в зонах радіаційного зараження.

У комплект приладу входять: 10 вимірників дози іонізаційного типу ИД- 1, зарядний пристрій ЗД6, технічний опис і інструкція по експлуатації, формуляр. Комплект розміщується в ящику, що робить висновок.

Вимірник дози ИД1 забезпечує реєстрацію дози гамма-нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 рад.

Рис. 12.5 - Комплект вимірників дози ИД1

1 - вимірник дози ИД1; 2 - гніздо для зарядного пристрою; 3 - футляр; 4 - окуляр; 5 - утримувач; 6 - захисна оправа; 7 - зарядний пристрій ЗД6; 8 - зарядно-контактне гніздо; 9 - ручка зарядно-контактного вузла; 10 - поворотне дзеркало.

Підготовка комплекту до роботи має на увазі зарядку вимірників дози, яка здійснюється таким чином, :

1. Витягнути зарядний пристрій з футляра.

2. Ручку зарядного пристрою повернути у напрямі стрілки "Сброс" до упору.

3. Вставити дозиметр в зарядне гніздо і, спостерігаючи в окуляр, добитися максимального освітлення шкали, направляючи при цьому дзеркало на зовнішнє джерело світла.

4. Натиснути на вимірника дози до упору і, спостерігаючи в окуляр, обертати ручку зарядного пристрою, поки зображення нитки на шкалі дозиметра не стане на нульову відмітку.

5. Витягнути дозиметр із зарядного пристрою і перевірити положення нитки. Її зображення повинне співпадати з нульовою відміткою шкали.

Визначення доз гамма-нейтронного випромінювання здійснюється відповідно положення нитки на шкалі вимірника дози. Саморозряд вимірників дози в нормальних умовах не перевищує однієї відмітки шкали за добу.

Індивідуальний вимірник дози ИД11(рис. 12.6) призначений для індивідуального радіаційного контролю опромінення особового складу, який підпав під вплив іонізуючих випромінювань, з метою первинної медичної радіодіагностики.

Рис. 12.6 - Вимірник дози ИД- 11

1 - утримувач; 2 - пластина алюмофосфатного скла, активованого сріблом, - детектор іонізуючого випромінювання; 3 - корпус; 4 - шнур

Спільно з вимірювальним пристроєм ГО32 вимірник дози ИД11 забезпечує вимір поглиненої дози гамма-нейтронного випромінювання в діапазоні від 10 до 1500 рад.

Контрольні питання

1. Опишіть принцип дії дозиметричних приладів.

2. Яким чином дозиметричні прилади класифікуються за призначенням?

3. З чого складається прилад ДП-5В?

4. Розкажіть про підготовку приладу ДП-5В до роботи.

5. Визначите порядок роботи з приладом ДП-5В.

6. Прилад ДП-22В, його призначення, комплектація і робота з ним.

7. Призначення індивідуальних дозиметрів ИД-1 і їх підготовка до роботи.

8. Розкажіть про вимірники дози ИД-11.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6

СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА

Спеціальна обробка- спеціальна частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення яка проводиться з метою відновлення техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань по проведенню рятувальних робіт.

Спеціальна обробка включає:

--санітарну обробку- видалення з особового складу радіоактивних речовин (РР), знешкодження ОР і бактерійних засобів (БЗ);

--дезактивацію- зменшення РР на забруднених поверхнях до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини;

--дегазацію- знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) ОР;

--дезінфекцію- знищення заразливих мікробів і руйнування токсинів на заражених об'єктах;

--дезінсекцію- знищення комарів і кліщів;

--дератизацію- знищення гризунів.

Залежно від обстановки, часу, засобів санітарна обробка підрозділяється на часткову і повну.

Часткова санітарна обробкапроводиться особовим складом формувань, робітниками і службовцями об'єктів, населення в усіх випадках, коли встановлений факт радіологічного, хімічного або біологічного забруднення.

При зараженні РР обробка включає механічне видалення РР з відкритих частин тіла, із слизових оболонок очей, носа, ротової порожнини, одяг і одягнених ЗІЗ. Вона проводиться після зараження безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу із зони зараження.

При проведенні часткової санітарної обробки в зоні радіоактивного зараження ЗІЗ не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або потрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження, взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються наступної послідовності:

--знімають засоби захисту шкірних покривів і отрушують їх або протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);

--не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхню частину одягу знімають і витрушують;

--обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску            протигаза;

--знімають протигаз і старанно миють водою особу;

--полощуть рот і горло;

--при зараженні рідкокрапельними ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуальних протихімічних пакетів (ИПП- 8, ИПП- 9, ИПП- 10), причому краплі необхідно видалити протягом 5 хвилин після попадання;

--при зараженні БЗ часткову обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням і отрушиванием, віддаляються БЗ, що осіли на одяг, взуття, спорядження і ЗІЗ.

Індивідуальні протихімічні пакети ИПП8, ИПП9(рис. 13.1) призначених для дегазації відкритих ділянок шкіри людини (обличчя, шия, руки) і окремих частин одягу, прилеглих до тіла (комір, обшлаг рукавів), а також лицьової частини протигаза при зараженні аерозолями або краплями ОР.

Обидва пакети споряджено однаковою полідегазуючою рецептурою, якій можна обробити до 500 см2 поверхні. Рецептура викликає легке роздратування шкіри, отруйна при попаданні на внутрішні органи людини і безпечна при попаданні в очі. Використовується при температурі від - 40 до +40ºС. Пакет повинен знаходиться в сумці для протигаза. При температурі навколишнього повітря нижче мінус 20ºС пакет необхідно зберігати в теплому місці (за бортом куртки).

Рис. 13.1 - Індивідуальні протихімічні пакети

ИПП8: 1 - флакон з рецептурою; 2 - ватно-марлеві серветки;

ИПП9: 1 - кришка; 2 - металевий балон; 3 - пробійник; 4 - губка; 5 - серветки

За відсутності ИПП для часткової обробки можна використовувати фляги і мило, а також - 3% розчин перекису водню, і 3% розчин їдкого натру (за відсутності їдкого натру, його можна замінити силікатним клеєм тієї ж кількості).

У будь-якому випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це може збільшити тяжкість поразки.

Повна санітарна обробкавключає обмивання тіла людини теплою водою з милом і обов'язковим зняттям білизни і одягу.

Мета обробки - повне знешкодження РР, ОР, БЗ одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці і евакуйоване населення після виходу з осередку ураження. Обробку вимагається проводити не пізніше 5 годин після забруднення.

ДезактиваціяТехніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки і одягу видаляють речовини з усієї поверхні методом обтирання і обмітання.

Повна дезактивація здійснюється наступними способами:

- - змивання РР дезактивуючим розчином водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

- - змивання РР струменем води під тиском;

- - видалення РР газокраплинним потоком;

- - видалення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, змоченими в дезактивуючиму розчині, водою і розчинником;

- - змітання радіоактивного пилу віниками, щітками і так далі;

- - видалення радіоактивного пилу методом пиловідсмоктування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації полягає у відриві радіоактивних часток від поверхні і видаленні їх з оброблених об'єктів.

Дезактивація споруд проводиться змиванням водою. Миття починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно омиваються  вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинків.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, обмітання мітлами і щітками, а також протирання. Починати треба із стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлоги миються теплою водою з милом або 2-3 % содовим розчином.

Дезактивація ділянок територій, що мають тверде покриття, може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливних машин або змітанням РР підмітально-прибиральними машинами.

Дезактивація води проводиться декількома способами : фільтрацією, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоювання колодязів, шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до колодязя в радіусі 15-20 метрів, дезактивувалася шляхом зняття грунту завтовшки 5-10 см з подальшим засипанням його незабрудненим піском.

Дегазаціяможе проводитися хімічним, фізико-хімічним, фізичним і механічним способами.

Хімічний спосіббазується на взаємодії хімічних речовин з ОР, внаслідок чого виникають нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазуючими розчинами або їх обробкою водними кашками (хлорного вапну). За відсутності штатних дегазуючих речовин можна використовувати промислові відходи, що містять речовини лужної і окислювально-хлорної дії.

Фізико-хімічний спосібзаснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні за допомогою миючих речовин або розчинників. При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і віддаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути - бензин, гас, дизпаливо, дихлоретан, спирт.

Фізичний спосібзаснований на випарюванні ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

Механічнийспосіб зріз і видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а сніги до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття з соломи, очерету і так далі.

Дезінфекціяможе проводитися хімічним, фізичним, механічним і комбінованим способами.

Хімічний спосіб- знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами - основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосібдезінфекції - кип’ятіння білизни, посуду і інших речей. Використовується в основному при кишкових інфекціях.

Механічний спосібздійснюється такими ж методами що і дегазація і передбачає видалення зараженого ґрунту або використання масел.

Контрольні питання

1. Дайте поняття спеціальній обробці.

2. Що включає спеціальна обробка?

3. Розкажіть про часткову обробку.

4. Призначення і комплектація ИПП- 8 і ИПП- 9.

5. Яка мета і особливості повної санітарної обробки?

6. Охарактеризуйте дезактивацію і способи її проведення.

7. Особливості проведення дегазації різними методами.

8. Дезінфекція і її проведення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс  лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.

2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла; Львів: Новий світ, 2000. – 320 с.

3.Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения –     Киев, «Урожай», 1990, 144 с

4.Гринин А.С., Новиков В.Н.Экологическая безопасность. Защита территорий и населения при чрезвычайных ситуациях. Учебное пособие. – М.:ФАИР-ПРЕСС,2000 – 336 с.

5. Экология и безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие для вузов /Под редакцией Л.А.Муравья. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с

  1. Толстих А.С., Перкеун І.В., Васильєв О.О. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах: навчальний посібник. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. – 117 с.
  2. Перкун І.В., Толстих А.С., Погребняк А.В.Цівільний захист в надзвичайних ситуаціях: навчальний посібник / За редакцією проф. Погребняка В.Г. - Донецьк: -ДонНУЕТ, 2013. – 80 с.
  3. Погребняк А.В., Перкун І.В. Методика виконання розділу «Цивільний захист» в дипломних роботах для студентів технічних напрямів підготовки: методвказівки. - Донецьк: - ДонНУЕТ, 2013. – 31 с.
  4. Перкун І.В., Погребняк А.В. Методика виконання розділу «Цивільний захист» в дипломних роботах для студентів економічних напрямів підготовки: методвказівки. - Донецьк: - ДонНУЕТ, 2014. . – 29 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10995. Культура и цивилизация, содержание и закономерности развития культуры 127.5 KB
  Культура и цивилизация Понятиями культура и цивилизация обозначены чрезвычайно важные точки роста на нескончаемой нити человеческого познания. Феномены культуры и цивилизации стремительно преображают окружающую среду оцениваются как факторы творческого жизнеустр
10996. Глобальные проблемы современности, Стимулы и потенциалы общественного развития 56 KB
  Глобальные проблемы современности. Современная глобальная ситуация. Политические экологические демографические экономические проблемы. Стимулы и потенциалы общественного развития. Глобальные проблемы современности являются самой актуальной тем
10997. Философия и мировоззрение. Типы мировоззрений 28 KB
  Философия и мировоззрение. Мировоззрение– это сложное синтетическое интегральное образование общественного и индивидуального сознания. В нем присутствуют различные компоненты: знания убеждения верования настроения стремления ценности нормы идеалы и т.д. Мирово
10998. Основные особенности философского типа мышления 91.5 KB
  Основные особенности философского типа мышления: КОНЦЕПТУАЛЬНАЯ ОБОСНОВАННОСТЬ то есть последовательное проведение в решении мировоззренческих вопросов исходных однажды выбранных принципов их нельзя менять по ходу дела. В эти принципы конечно могут вноситься уточ...
10999. Функции философии 36 KB
  Функции философии Философия Пифагор автор слова фило любовь софи мудрость. С точки зрения Аристотеля мудрость означает знание общего в различных вещах знание первопричин действительности всеобщих свойств всеобщих законов всеобщих форм и структур действите
11000. Основные особенности досократовской философии 30.5 KB
  Основные особенности досократовской философии. Космоцентризм и основные понятия античной философииКосмос Природа Логос Эйдос Душа Спецификой греческой философии особенно в начальный период ее развития является стремление понять сущность природы космоса ми...
11003. Система и метод философии Гегеля. Диалектический метод Гегеля 25.46 KB
  Система и метод философии Гегеля. Выдающееся значение философии Гегеля заключалось в том что в ней в систематической форме было изложено диалектическое миропонимание и соответствующий ему диалектический метод исследования. Гегель разрабатывал д...