48667

Eкспортно-імпортної політики України в умовах світової економічної кризи

Курсовая

Мировая экономика и международное право

Вона складається з ввозу імпорту і вивозу експорту товарів. До експорту відносять: товари вироблені вирощені чи добуті в країні; товари раніше ввезені зза кордону що були перероблені а також товари переробка яких здійснювалась під митним контролем. Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем. В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості...

Украинкский

2013-12-13

817 KB

9 чел.

Eкспортно-імпортної політики України в умовах світової економічної кризи


ВСТУП

За останні роки в економіці України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня зумовило зменшення інвестиційного попиту та обсягів будівництва, спад вітчизняного промислового виробництва, уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні.

У звязку з цим, дослідження питань експортно-імпортної політики України в умовах світової економічної кризи набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Обєктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність України.

Предмет дослідження – організаційно-економічні аспекти здійснення експортно-імпортних операцій України.

При написанні роботи застосовувалися загальнонаукові методи пізнання об’єктивної природи процесу експортно-імпортних операцій; метод структурно-логічного аналізу – при побудові логічної структури роботи; статистичні методи (порівняння, групування); горизонтальний (трендовий) аналіз - порівняння фінансових показників за декілька попередніх періодів.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкритті діючої практики зі здійснення експортно-імпортних операцій, а також пошуку напрямків удосконалення цієї діяльності на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі ставляться такі завдання:

- дослідити роль експортно-імпортних операцій у системі торгівлі України;

- обґрунтувати доцільність проведення експортно-імпортних операцій;

- проаналізувати сучасний стан експортно-імпортних операцій в Україні;

- провести аналіз діючої практики зі здійснення експортно-імпортних операцій в Україні.

Вказаному питанню приділяється значна увага Кабінету Міністрів України, що знайшло своє відображення у законах «Про Кабінет міністрів України», «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту економічної конкуренції.», «Про внесення змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», та інших законодавчих і нормативних документах.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Козака Ю.Г., Румянцева А.П., Одягайло Б.М., Пирець Н.М., Стеценко Ж.В..

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить українським підприємствам, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, спростити процес здійснення експортно-імпортних операцій за допомогою визначення типу поведінки на зовнішньому ринку. Це надасть можливість організувати експортно-імпортну діяльність в межах національної економіки, яка б відповідала сучасним міжнародним вимогам.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

  1.   Сутність міжнародної торгівлі та характеристика показників її обсягу та структури

Зовнішня торгівля є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Ми у своїй роботі зосередили увагу на двох основних показниках міжнародної торгівлі - показниках обсягів та структури.

Показники обсягів міжнародної торгівлі:

  1.  експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:
  •  товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;
  •  товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

  1.  імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту відносять:

  •  товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;
  •  товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ – вільний на борту (FOB – free on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIF – cost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.

В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.

  1.  зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу:

ЗТО = Е + І

  1.  фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);
  2.  генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;
  3.  спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї:

СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт

Показники структури:

  1.  товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;
  2.  географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;
  3.  інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;
  4.  видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.
    1.  
      Особливості експортно-імпортних операцій підприємств України

Важливою складовою міжнародних економічних відносин є міжнародні торговельні відносини між суб’єктами світового господарства в галузі обміну товарами та послугами.

Міжнародна торгівля є однією з найбільш динамічних форм міжнародних економічних відносин. Темпи її зростання на багато вищі, ніж темпи зростання промислового виробництва.

Експортний потенціал не тільки значною мірою визначає можливості держави в цілому та окремих суб’єктів господарювання закуповувати товари по імпорту, а й прямо чи опосередковано впливає на всі інші форми національної участі в міжнародній економічній діяльності. Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни, до якої ввозяться товари, низку додаткових переваг та можливостей.

Проблема полягає у формуванні від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу України.

За 2008р. в Україні експорт товарів склав 67002,5 млн. дол. США, імпорт – 85534,4 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом 2007р. експорт збільшився на 26,7%, імпорт – на 61,6%. Від’ємне сальдо становило – 18531,9 млн. дол. (за 2007р. – 11421,8  млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,78 (за 2007 рік – 0,81) [13].

Аналізуючи динаміку темпів росту експорту-імпорту товарів та послуг, що наведено на рисунку 1.1., можна зробити висновки про те, що ріст експорту та імпорту товарів з січня 2007 року до липня 2008 року був додатнім, але починаючи з серпня динаміка стала негативною і ми простежуємо спад аж до січня 2009 року, коли обсяги експортно-імпортних операцій були мінімальними. Проте в цей час сальдо торгівлі товарами набуло позитивного значення, але не за рахунок збільшення експорту, а за рахунок суттєвого зменшення імпорту. Це свідчить про недосконалу зовнішньоекономічну політику країни, та неефективність заходів, прийнятих урядом для подолання наслідків економічної кризи.

Рисунок 1.1. Експорт, імпорт та сальдо торгівлі товарами (помісячно), млн. дол. США

З 2006р. в Україні спостерігається формування від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу в розмірі 12,9 млрд. дол. США (у 2007р. – 11,4 млрд. дол. США, у 2006р. – 3,1 млрд. дол. США, у 2005 році воно було додатним і становило 671 млн. дол. США) [12].

Аналізуючи стан зовнішньої торгівлі України, можемо зробити висновок, що головними напрямами підвищення здійснення експортно-імпортної діяльності підприємств України мають бути:

-  створення потужного експортного сектору;

- залучення іноземних інвестицій на основі створення спільного підприємництва, інших форм спільного підприємництва з іноземним капіталом;

-  лібералізація і поліпшення товарної структури імпорту;

- гнучка  податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

- сприяння заходів щодо інтеграції економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації.

На нашу думку, серед пріоритетів у розвитку експортного сектору має стати агропромисловий комплекс, спрямований, у першу чергу, на країни СНД і партнерів із числа країн, що розвиваються. З цією метою необхідно розвивати виробництво в агропромисловому комплексі та забезпечити високу якість сільськогосподарської продукції, що відповідала б вимогам світових стандартів.


РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ УКРАЇНИ

2.1. Товарна структура і обсяг експорту та імпорту України

Зовнішня торгівля України стала суб'єктом міжнародних економічних відносин лише на початку 90-х рр. ХХ ст. Її виникнення не було пов'язане з порівняльними перевагами, а спричинялося мотивами пошуку ренти, вона базувалася на старій народногосподарській структурі радянського характеру. З виходом України на світові ринки очікувались певні якісні зміни наукоінтенсивної спрямованості як в економіці в цілому, так і в експортно-орієнтованих галузях. Та цього не сталось. Після майже десятирічного періоду формування зовнішнього сектору економіки України здається закономірним розширення пропозиції трудомістких галузей. Проаналізуємо стан зовнішньоекономічного сектору економіки України [8, с.88].

За даними додатку А проаналізуємо товарну структуру зовнішньої торгівлі України за 2008рік [13].

Найбільшу питому вагу у структурі експорту України за 2008 рік займають такі групи товарів, як недорогоцінні метали та вироби з них (41,2%), мінеральні продукти (10,5%), механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку (9,5%), продукти рослинного походження (8,3%) та транспортні засоби та шляхове обладнання (6,5%). Перераховані групи товарів займають 75% у структурі експорту України.

Щодо структури імпорту товарів, то тут найбільшу питому вагу мають такі групи товарів, як мінеральнi продукти (29,7%), механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку (15,6%), транспортні засоби та шляхове обладнання (14,1%), продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi (8,1%) та недорогоцінні метали та вироби з них (7,5%). Перераховані групи товарів займають у структурі імпорту України 75%.

Щодо структури експорту та імпорту у перших трьох кварталах 2009 року, то тут ми бачимо, що вона майже не змінилася. Тобто ніяких позитивних зрушень у формуванні структури експорту-імпорту не відбулося (додаток В) [13].

Визначивши основні структурні елементи експорту та імпорту, ми побачили, що вони майже однакові. До того ж, той факт, що лише 5 груп товарів як у структурі експорту так і імпорту займають 75%, а інші 15 груп лише 25%, дає нам підстави стверджувати, що структури експорту та імпорту досить сильно диференційовані.

Визначивши структуру експорту та імпорту товарів, необхідно проаналізувати обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за 2008 рік (додаток Б) [13].

Найбільший обсяг експорту в Україні за 2008 рік здійснили Донецька (21,6%), Днiпропетровська (19,7%), Луганська (9,5%) та Запорiзька (8,0%) області, а також місто Київ (12,9%). Найменший обсяг товарів у 2008 році експортували Чернівецька (0,3%) та Тернопільська (0,2%) області, а також місто Севастополь (0,2%). У порівнянні з 2007 роком обсяги експорту збільшились по всіх областях України, окрім Вінницької, Івано-Франківської та Львівської.

Найбільший обсяг імпорту в Україні за 2008 рік здійснили місто Київ (42,2%) а також Днiпропетровська (10,2%), Донецька (5,8%), та Одеська (5,6%) області. Найменший обсяг товарів імпортували Кіровоградська (0,3%) та Чернівецька (0,2%) області, а також місто Севастополь (0,1%). У порівнянні з 2007 роком обсяги імпорту збільшились по всіх областях України, окрім Івано-Франківської.

Щодо сальдо експорту та імпорту товарів, то найбільшим негативним відхиленням було відхилення Київської (-2520,9 млн.дол.США), Одеської (-2448,6 млн.дол.США) та Львівської (-1573,9 млн.дол.США) областей. Найбільшим позитивним відхиленням було відхилення Донецької (9519,9 млн.дол.США), Луганської (4580,3 млн.дол.США) та Дніпропетровської (4492,0 млн.дол.США) областей.

Проаналізувавши обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за три квартали 2009 року ми спостерігаємо незначні зміни, порівняно з 2008 роком. Найбільший обсяг експортно-імпортних операцій в Україні здійснюють одні і ті ж області протягом років. Тобто ми вбачаємо проблему у тому, що певні області постійно розвиваються, а останні залишаються недостатньо розвиненими економічно, особливо у сфері міжнародної торгівлі. (додаток Д).

Важливим напрямком підвищення зовнішньоекономічної діяльності є зміна товарної структури експорту товарів на користь високотехнологічних товарів. Сучасна ж структура експорту характеризується значною часткою експорту сировинних ресурсів та низькоякісних товарів.

Серед пріоритетів імпортної політики на перше місце необхідно твердо і однозначно поставити ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг для створення високотехнологічного виробництва та сфери послуг.

Перспективи зміцнення ринку зовнішньоекономічних послуг вбачаються в розвитку ринку сучасних конкурентоспроможних технологій; просуванні науково-технічних розробок і наукомісткої продукції на зовнішній ринок, що включає маркетинг, рекламну і виставкову діяльність, патентно-ліцензійну розробку; залучення іноземних інвестицій; розвиток сприятливих умов для реалізації туристичних послуг, які повинні бути наближеними до світових стандартів.


2.2. Аналіз платіжного балансу України

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу. Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту [13].

З 2008 року розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін. Так, протягом 2008 – першої половини 2009 років продовжились і навіть посилились тенденції минулих років:

(1) надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світових товарних ринках,

(2) розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу,

(3) значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяли не тільки фінансувати зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви.

Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну зумовило уповільнення притоків капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні (рис. 2. 1.) [13].

Рис. 2.1. Реальний ефективний обмінний курс гривні та товарний баланс

Наприкінці 2008 року обвальне падіння світового попиту, зниження цін на світових товарних ринках, спад вітчизняного промислового виробництва призвели до різкого падіння вартісних обсягів експортних поставок.

У І кварталі 2009 року експорт товарів, становив лише 8.5 млрд. дол. США, що на 39.2% нижче ніж у відповідному кварталі 2008 року та на 37.7% нижче ніж у попередньому кварталі. Через світову економічну кризу та зниження світового попиту значно зменшились фізичні обсяги експорту. Навіть девальвація гривні та відповідне підвищення цінової конкурентоспроможності вітчизняних товарів не компенсувало негативних наслідків стагнації світових товарних ринків.

У ІІ кварталі 2009 року експорт товарів становив 9.2 млрд. дол. США, що вдвічі (на 51.5%) менше ніж у відповідному кварталі 2008 року. Не зважаючи на зростання обсягів експорту порівняно з попереднім кварталом на 8.6%, експорт товарів, скоригований на сезонний фактор, продовжував скорочуватись – на 5.2%. Однак слід зазначити, що це падіння суттєво уповільнилось – у І кварталі сезонно згладжене скорочення експорту за квартал становило 37.9%. Динаміка експорту товарів наведена на рисунку 2.2. [13].

Рис. 2. 2. Експорт товарів, зміна до відповідного періоду попереднього року, %

Наслідки фінансової кризи (стрімке падіння курсу гривні, недоступність кредитних ресурсів, зокрема для фізичних осіб, зменшення інвестиційного попиту та обсягів будівництва) призвели до різкого скорочення місячних обсягів імпорту у листопаді-грудні 2008 року до середньомісячного рівня 2007 року.

У I кварталі 2008 року в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 9.6 млрд. дол. США, що на 48.3% менше ніж у відповідному кварталі 2008 року та на 44.5% менше ніж у IV кварталі 2008 року, що перш за все було зумовлено зменшенням фізичних обсягів імпорту внаслідок істотного скорочення внутрішнього попиту та подорожчання імпортованих товарів. У ІI кварталі 2009 року в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 10.1 млрд. дол. США, що на 56.2% менше, ніж у відповідному кварталі 2008 року. Порівняно з попереднім кварталом обсяги імпорту збільшились на 7.9%, однак за виключенням сезонної компоненти імпорт товарів продовжував скорочуватись (на 3.2%). Динаміка імпорту товарів наведена на рисунку 2. 3. [13].

Рис. 2. 3. Імпорт товарів, зміна до відповідного періоду попереднього року, %

В цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12.9 млрд. дол. США або 7.1% від ВВП (порівняно з 5.3 млрд. дол. США та 3.7% від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) та від’ємного сальдо доходів (до 1.5 млрд. дол. США).

За два квартали 2009 року динаміка статей платіжного балансу, що відображають фінансові потоки більш фундаментального характеру, була позитивною. Це призвело до майже повного збалансування поточного рахунку та зниження дефіциту фінансового рахунку і від’ємне зведене сальдо платіжного балансу скоротилось та становило 2.1 млрд. дол. США.

У II кварталі 2009 року відбулось майже повне збалансування рахунку поточних операцій – дефіцит становив лише 54 млн. дол. США (порівняно з 696 млн. дол. США у І кварталі). Основним фактором покращення стану поточного рахунку стало формування значного додатного сальдо за поточними трансфертами (1.1 млрд. дол. США). З іншого боку, дефіцит товарного балансу залишався досить низьким – 946 млн. дол. США (порівняно з 4.5 млрд. дол. США у ІІ кварталі 2008 року) внаслідок продовження дії ефектів девальвації гривні та суттєвого скорочення внутрішнього попиту.

Для покриття дефіциту зведеного платіжного балансу та протидії подальшій девальвації обмінного курсу гривні, Національний банк України активно використовував свої резервні активи. Рахунок поточних операцій зображено на рисунку 2.4. [13].

Рис. 2. 4. Рахунок поточних операцій


РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТУ В УКРАЇНІ

3.1. Стратегічні альтернативи міжнародного розвитку українських підприємств

При організації стратегічного процесу обов'язково слід пам'ятати про те, що його головними завданнями є оцінка ефективності існуючої бізнес-моделі компанії, виявлення альтернативних моделей, відбір і реалізація кращої з них. Як показує практика, традиційні алгоритми стратегічного планування не завжди дозволяють ефективно вирішувати ці завдання українським підприємствам, що вступили на шлях інтернаціоналізації. Йдучи по звичній схемі «місія-цілі-стратегія-структура», компанія часто ризикує потрапити в пастку дискретності свого стратегічного мислення, коли місія або стратегічне бачення можуть «зависнути» у вакуумі поза зв'язком з безперервно змінними реаліями ділового середовища, а нежиттєздатність існуючої бізнес-моделі тривалий час залишатиметься непоміченою.

Визначення стратегічних альтернатив є найважливішим елементом стратегічного інноваційного процесу, рекомендованого для українських підприємств у відповідь на виклики сучасних умов міжнародної конкуренції. Такі стратегічні альтернативи можуть бути збудовані навколо різних типів корпоративних стратегій, а також стратегій на рівні стратегічних господарських підрозділів підприємства, включаючи портфель конкурентних стратегій, запропонований М. Портером, і розроблений пізніше М. Трейсі та Ф. Вієрсемою набір ціннісних дисциплін. Важливо при цьому, щоб зміст таких стратегій дозволяв дати чіткі відповіді на чотири групи питань бізнес-моделювання (табл. 3. 1.), запропонованих А. Сливотськи та Д. Моррісоном [3, с.34].


Таблиця 3. 1.

Параметри проектування моделі бізнесу компанії за Сливотськи-Моррісоном

Параметр

Ключові проблеми

Ключові питання

1. Вибір споживачів

Яких споживачів ми бажаємо обслуговувати?

Яким споживачам ми дійсно зможемо надати важливу для них цінність?

Які споживачі дозволять нам отримувати прибуток?

Яких споживачів ми не бажаємо обслуговувати?

2. Отримання винагороди

Яким чином ми можемо отримувати прибуток?

Як ми зможемо отримати винагороду у вигляді прибутку або частини цінності, яку ми створюємо для споживачів?

Якою є наша модель прибутку?

3. Диференціація продукції/

стратегічний контроль

Яким чином ми зможемо захистити потік наших прибутків?

Чому обрані нами споживачі купують у нас? Що робить нашу ціннісну пропозицію унікальною у порівнянні з нашими конкурентами? Які точки стратегічного контролю можуть дозволити нашій компанії успішно протидіяти конкурентам?

4. Вибір масштабів діяльності

Які види діяльності ми повинні здійснювати самостійно?

Які види діяльності чи функції ми бажаємо здійснювати всередині нашої компанії? Які види діяльності чи функції ми бажаємо передати підряднику чи партнеру по бізнесу?

Крім того, стосовно міжнародної діяльності підприємства кожна стратегічна альтернатива припускатиме використання того або іншого виду глобалізаційних опцій (табл. 3. 2), ідентифікованих П. Гхемаватом [3, с.34].

Таблиця 3. 2.

Основні глобалізаційні опції у міжнародному розвитку компаній

Адаптація

Агрегування

Арбітраж

Конкурентна перевага.

Які цілі глобалізації компанії?

Досягнення локальної відповідності за раху-нок національного фо-куса при одночасному використанні елементів економії на масштабах.

Досягнення економії на масштабах та охопленні шляхом забезпечення міжнародної стандартизації.

Досягнення абсолютної економії за рахунок міжнародної спеціалізації.

Конфігурація.

Де варто проводити закордонні операції?

В основному в зарубіж-них країнах, схожих на країну базування ком-панії для обмеження впливу культурних, ад-міністративних, геогра-фічних та інших відмінностей.

В основному в зарубіж-них країнах, схожих на країну базування компанії для обмеження впливу культурних, адміністративних, географічних та інших відмінностей.

У більш різноманітному наборі країн для використання елементів відмінностей між ними.

Координація.

Як забезпечу-ються звязки між закордонними операціями?

За країнами, з фокусом на забезпечення локальної присутності.

За бізнесом, регіонам чи покупцями з акцентом на горизонтальні відносини для міжкраїнної економії на масштабах.

За функціями з акцентом на горизонтальні відносини навіть через організаційні кордони.

Продовження таблиці 3.2.

Корпоративна стратегія.

Які стратегічні важелі можна використовува-ти?

Вибір охоплення.

Децентралізація.

Модуляризація.

Гнучкість.

Партнерство.

Рекомбінування

Інновації.

Групування по регіонах.

Глобальні підрозділи.

Платформи.

Культура (ефект країни походження). Аміністра-тивні відмінності (подат-ки, регулювання і.т. ін.).

Географія (відстань, різ-ниця у кліматі). Економ-міка (різниця у цінах, ресурсах, знаннях).

Відмітною особливістю інтернационалізаційних процесів в більшості українських підприємств на поточному етапі як і раніше є опортуністичний підхід до вибору компонентів формули 3А. Так, більше 80% українських підприємств різних галузей промисловості, що прагнуть активізувати свою міжнародну діяльність, одночасно використовують можливості арбітражу, адаптації і агрегації. Проте не викликає сумнівів, що істотні відмінності організаційних умов реалізації цих глобалізаційних опцій у міру поглиблення інтернаціоналізації українських підприємств вимагатимуть уточнення відповідних пріоритетів.

Більш того, навіть при активній орієнтації на внутрішній ринок або на самому початку своєї міжнародної діяльності підприємству корисно визначити тип своєї міжнародної конкурентної поведінки. Поступова інтеграція України в глобальну економіку, відкриваючи двері для виходу міжнародних корпорацій на більшість сегментів внутрішньою ринку, примушує практично всі українські підприємства замислитися про способи протидії лідерам світового бізнесу.

Недавнє дослідження успішних стратегій такої протидії у виконанні компаній з розвиваючих країн, проведене фахівцями Гарвардської школи бізнесу Т. Ханной та К. Палепу, показало, що вистояти в боротьбі з «глобальними агресорами» місцевим компаніям частіше всього допомагають три чинники. По-перше, керівники міжнародних корпорацій не завжди готові до особливостей ринків, що розвиваються. По-друге, успішні компанії з країн, що розвиваються, в змозі привертати капітал і талановитих співробітників навіть з розвинених країн. І, по-третє, крупні гравці неохоче підстроюють свою стратегію під кожен ринок, що розвивається, на якому вони діють. Тим часом товар, що відповідає місцевим смакам, запорука успіху в конкурентній боротьбі [3, с. 35].

Перший можливий тип міжнародної конкурентної поведінки українських підприємств - захисний - актуальний для тих з них, які працюють в галузях з низьким рівнем глобалізаційного тиску і поки не мають висококонвертованих в міжнародному масштабі активів (рис. 3. 1.). Прикладом української компанії, що вибрала цей тип конкурентної поведінки, є ЗАТ «Ельфа». Випускаючи широкий портфель косметичних засобів під торговою маркою «Зелена аптека», дане підприємство фокусується на використанні локальних активів в ринкових сегментах, де позиції багатонаціональних конкурентів недостатньо сильні, а переваги споживачів не охоплені широким впливом сталих міжнародних стандартів. При цьому підприємство утримується від спокуси дістати доступ до всіх можливих покупців або імітувати дії також активно присутніх на українському ринку міжнародних компаній з глобальними брендами.

Наступний варіант міжнародної конкурентної поведінки - маневрування - є ефективною опцією у випадку, якщо попит на активи українських підприємств в основному обмежений національним ринком. В рамках цієї опції підприємство повинне прагнути сфокусуватися на локально орієнтованій ланці в ланцюжку цінності (наприклад, дистрибуції, обслуговуванні або постачанні продуктів, доповнюючих або адаптуючих пропозицію багатонаціональних компаній до специфіки місцевих переваг). Характерним способом взаємодії з міжнародними корпораціями в рамках цього варіанту є також створення спільних підприємств і продаж бізнесу. Останнє все більш активно демонструють підприємства харчової промисловості (більшість найбільших пивоварних заводів України, компанії «Сандора», «Світоч»), банківського сектора (наприклад, «Аваль», «Укрсиббанк») і багато інших, схильних до глобалізаційного тиску галузей.

Третя опція - суперництво - припускає розширення потенціалу, переваг і ресурсної бази підприємства за кордоном. Тут підприємство здійснює спробу глобального суперництва з багатонаціональними корпораціями, як правило, концентруючись на окремих ринкових нішах. Ухвалення такого рішення - важкий, відповідальний і багато в чому ризикований вибір, що вимагає безпомилкової ідентифікації активів, інвестиції в розвиток і зростання глобальної конвертованості яких можуть забезпечити належну віддачу. Надихаючі приклади південнокорейської компанії "Samsyng", тайванської "Аcеr", української «Nemiroff» і ряду інших демонструють, що вітчизняні підприємства не зобов'язані у всіх випадках ігнорувати стратегії виведення продажів на глобальний рівень. Своїм шляхом до цього, випробувавши спочатку жорсткий тиск з боку найбільших транснаціональних компаній на внутрішньому ринку, йде і український пивобезалкогольний комбінат «Оболонь». Починаючи з 2005 р., це вітчизняне підприємство розглядає можливість придбання пивзаводу в Германії, що входить до числа семи місцевих виробників пива середньої величини. За задумом керівництва комбінату «Оболонь», покупка заводу в Германії покладе початок реалізації плану перетворення відомого українського підприємства в транснаціональну корпорацію.

І, нарешті, четвертий можливий тип міжнародної конкурентної поведінки - розширення - прагнуть активно використовувати багато промислових підприємств України. Селективна політика міжнародної експансії, що максимально використовує потенціал конвертованих конкурентних активів, може забезпечити серйозні додаткові продажі і економію, що виникає в зв'язку з цим, на масштабах. Останнє, у свою чергу, стає все більш важливим і для ефективної конкуренції підприємств на внутрішньому ринку. Зазвичай найбільшу віддачу використання цієї опції приносить при виході на ринки, схожі по культурних, адміністративних, географічних і культурних чинниках, що описуються моделлю GАGЕ [3, с.38].

Глобалізаційний тиск у галузі

Високий

Стратегія маневрування

Стратегія суперництва

Низький

Захисна стратегія

Стратегія розширення

Низький

Високий

Потенціал міжнародної конвертованості конкурентних активів

Навіть тим українським підприємствам, які поки активно орієнтовані на внутрішній ринок або знаходяться на самому початку своєї міжнародної діяльності, корисно визначити тип своєї міжнародної конкурентної поведінки. Можливі варіанти, як показано в нашому дослідженні, включають захисну стратегію, стратегії розширення, маневрування і суперництва. Вибір цих варіантів доцільно здійснювати з урахуванням глобалізаційного тиску в галузі, а також потенціалу міжнародної конвертованості конкурентних активів підприємства.

3.2. Формування експортного потенціалу в Україні

Розвиток економіки України в умовах інтегрування національних економік потребує активного її включення у міжнародний поділ праці, світогосподарські зв'язки. Формування стратегії зовнішньої торгівлі і, зокрема експорту, є надзвичайно важливим фактором розвитку національної економіки. Проте досягти успіху в експортній діяльності можуть лише ті країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Саме тому постає необхідність здійснення ґрунтовних теоретичних досліджень та обґрунтування практичних рішень і механізмів, які б дозволили державі прискорити повноцінне її прилучення до світового господарства і тим самим користатися всіма перевагами міжнародного економічного співробітництва [11, с.22].

Спостерігається істотне зростання залежності більшості країн світу від зовнішньої торгівлі. У середині 90-х років частка зовнішньої торгівлі у ВВП Сполучених Штатів складала 24% (у 1950 р. - 9%), Франції - 43% (відповідно 23%), у Німеччині -- 46% (27%), Великій Британії – 57% (30%). В Україні спостерігається аналогічна тенденція: частка експорту у ВВП зросла з 24% в 1992 р. до 51% в 2005 р. [14, с.23].

Інтеграція у світову економіку сама по собі не забезпечить результатів. Вона лише відкриє можливості для їх досягнення. Зовнішньоекономічна інтеграція України стає каталізатором реструктуризації вітчизняної економіки задля забезпечення вищої конкурентоспроможності продукції - і для роботи на зовнішніх ринках, і для успішної конкуренції з імпортом.

Інтеграція України в Світове економічне співтовариство відбувається в умовах таких тенденцій:

- виробництво товарів стає більш інтелектуальнішим та автоматизованішим, внаслідок чого вивільняються ресурси для розвитку сектору послуг;

- змінюється система цінностей, що впливає на ціну ресурсів, продуктів і послуг. Виробництво товарів стає невід'ємною складовою інших, важливіших для світу політик - екологічних, соціальних, енергоощадних;

- головні функції щодо регулювання процесів глобальної інтеграції переходять до міжнародних організацій.

Перевагою України у процесі інтеграції є можливість неповторення спроб і помилок інших країн. Успіх у конкурентній боротьбі на світовому ринку можна досягти за рахунок структурної перебудови економіки держави. Використання вигод від участі у міжнародному поділі праці дозволяє кожній країні постійно підвищувати свою економічну ефективність і результативність, даючи їй можливість зосереджуватись на тих товарах та послугах, у виробництві яких вона має переваги у конкурентоспроможності у порівнянні з іншими країнами. Збільшення частки країни у світовому експорті спричиняє покращення її економічного стану, якщо зростання експорту продукції галузей з високою продуктивністю супроводжується підвищенням питомої ваги цієї продукції в загальному обсязі виробництва даної країни [4, с. 75]. Але, насамперед, дуже важливим є не сама частка країни у світовому експорті, а те, що саме країна експортує. Перехід на експорт більш складних наукомістких товарів підтримує зростання продуктивності у країні, навіть якщо обсяг її експорту зростає повільно.

Україна володіє значним експортним потенціалом, який зосереджений у видобувних і обробних галузях промисловості, а також в агропромисловому і енергетичному комплексах країни, однак використовується він, на жаль, недостатньо і вкрай неефективно. Про великі потенційні можливості України в сфері експортної діяльності наочно свідчить той факт, що у 2008 р. вона здійснювала зовнішньоторговельні операції з партнерами із 204 країн світу і обсяги зовнішньої торгівлі товарами складали 42 млрд. дол. США.

Головна вада українського експорту – неефективна його структура. На сьогодні головними структурними елементами експорту України є сировина та продукція низького рівня переробки. В сучасних умовах розвитку світового господарства подібна спеціалізація експорту є неоптимальною з трьох причин:

- сировина, на відміну від технологій чи знань, вичерпується і не відновлюється;

- низький рівень переробки означає низькі прибутки;

- у конкурентному світі сировину завжди можна замінити аналогічною сировиною з іншої країни, що робить попит на неї високо еластичним і зумовлює значні коливання ціни [6, с.43].

Основними елементами в структурі українського експорту є продукція металургійної та хімічної промисловості, сукупна частка яких в експорті займає 60%, світовий попит на яку у майбутньому зростатиме дедалі повільнішими темпами. Варто відзначити, що подібна експортна спеціалізація України склалася ще за радянських часів та головним чином визначається наявністю відповідних природних ресурсів (вугілля, залізна і марганцева руда тощо). До того ж виробництво та експорт цих товарів є значно простішим, ніж виробництво і реалізація на зовнішньому ринку продукції високотехнологічних галузей економіки.

На території України зосереджено понад 30% світових запасів чорноземів, які у поєднанні зі сприятливими кліматичними умовами формують аграрний потенціал держави. У 2007 році питома вага продукції АПК та галузей переробки в експорті становила 12,3%. На жаль, частка продукції переробки незначна – 30%, тобто головним експортним товаром АПК є продукція сільського господарства.

Необхідність структурної перебудови економіки і, як наслідок, структури експорту зумовлена конкурентоспроможністю українських товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. До сильних сторін українських товарів слід віднести:

- низька вартість ресурсів, насамперед робочої сили;

- близькість великих ринків збуту (ЄС, Росія), як наслідок низькі транспортні витрати.

До слабких сторін української продукції на світових ринках варто віднести:

- низьку якість, невідповідність сучасним потребам споживачів;

- малу частку готової продукції, орієнтація на товари з низькою доданою вартістю;

- високу енергомісткість виробництва, що ставить вартість продукції у пряму залежність від ціни імпортованих енергоносіїв, в першу чергу це стосується продукції хімічної та металургійної галузей;

- технологічна відсталість і високий рівень зношеності обладнання;

- відсутність у малого та середнього бізнесу досвіду продажу на зовнішніх ринках в умовах підвищеної конкуренції [6, с. 43].

Конкурентоспроможність вітчизняних товарів визначає географічну структуру українського експорту. Географічна диверсифікація експорту товарів з України відображена у таблиці 3.3. [11, с.23].

Таблиця 3.3.

Географічна диверсифікація експорту товарів з України

Держави

Питома вага експорту, %

Російська федерація

25,8

Туреччина

7,4

Італія

5,5

Німеччина

3,4

Польща

3,4

Білорусь

3,2

Казахстан

2,9

Угорщина

2,5

Інші держави

45,9

Нерівномірність темпів зростання українського експорту в різні регіони світу призвели до зміни географічної структури української торгівлі. Частка країн СНД у 2008 році збільшилась на 6,5% до 36%. При цьому зростання відбулося виключно за рахунок збільшення експортування вітчизняної продукції у Російську Федерацію, на 4,6% до 25,8%. На думку експертів, зміна географічної структури українського експорту вказує на подальше зменшення участі держави на більшості світових ринках і збільшення її залежності від Росії. Будь-яка концентрація експорту свідчить про слабкість української економіки, українська продукція в Росії користується попитом, оскільки вона не дорога і вимоги до якості продукції у споживачів низькі.

У зв’язку з цим, цілком закономірно, що подальший розвиток експорту, особливо продукції обробних галузей промисловості з високим ступенем обробки, повинен стати важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного господарства країни. В Україні формування основ політики державної підтримки і стимулювання експорту знаходиться на початковому етапі. Існуюча система державної підтримки експорту не має обґрунтованої стратегії. Це обумовлено тим, що більшість елементів законодавчо не оформлені і, відповідно, не можуть стати обґрунтованими орієнтирами для виробників експортної продукції на майбутнє. Більшість заходів державної системи розвитку експорту має адміністративний характер. Найбільш поширеними є застосування квотування і заборона експорту, нульова ставка ПДВ на експортну продукцію, ліцензування експортної продукції, регулювання валютної виручки від реалізації вітчизняних товарів на зовнішніх ринках. Через недостатній розвиток страхової та банківської систем, відсутність спеціальних інститутів підтримки експорту на державному рівні в Україні практично не діють фінансові інструменти (кредитування і страхування експорту, державні, гарантії, податкове регулювання), які виступають найбільш ефективними засобами формування експортного потенціалу, як свідчить досвід інших країн [9, с. 175].

Формування ефективного механізму розвитку і реалізації експортного потенціалу країни потребує рішення ряду превентивних задач, а саме:

- забезпечення функціонування механізмів кредитування і страхування експорту за участю держави, а також надання державних гарантійних зобов'язань щодо експортних кредитів;

- погодження заходів, що приймаються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, з цілями і задачами Національної програми, а при потребі проведення експертизи проектів законів та інших нормативних актів, виходячи з їх впливу на розвиток вітчизняного експортного потенціалу;

- широке залучення українських ділових кіл до проведення спільних заходів щодо стимулювання експорту;

- створення системи зовнішньоторговельної інформації і інформаційно-консультативних служб, що включали б їх регіональні і закордонні представництва;

- організація оперативної роботи державних органів щодо активного просування української експортної продукції на зовнішні ринки та захист інтересів вітчизняних експортерів за рубежем.

У сучасних умовах рішення проблеми розвитку й особливо ефективної реалізації можливостей експортного потенціалу України залежить не тільки від економічної ситуації в країні, але і тісно пов'язане зі змінами, що відбуваються в світогосподарському середовищі.

У цьому зв'язку при розробці експортної політики країни необхідно враховувати об'єктивні зміни в геоекономічній і геополітичній ситуації у світі, інтереси окремих країн-партнерів по зовнішньоекономічних зв'язках, міжнародні правові норми і правила торгівлі, конкурентні переваги своєї країни і її провідних підприємств, які активно беруть участь (або здатні брати участь) у світовому торгово-економічному співробітництві. Таким чином, успіх у реалізації експортного потенціалу може бути досягнутий лише при орієнтації галузевих комплексів і підприємств на випуск тих видів конкурентоспроможної продукції, особливо високих технологій і послуг, що зможуть знайти свої "ніші" на зовнішніх ринках. Останнє, по суті, обумовлює необхідність корінного відновлення основних фондів у стислі терміни, стимулювання розвитку наукоємних технологій, превалюючого випуску товарів із високим ступенем обробки.


ВИСНОВКИ

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Із настанням світової економічної кризи всі галузі економіки України досить сильно постраждали. У галузі зовнішньоекономічної діяльності це проявилося у вигляді різкого падіння вартісних обсягів експортних поставок та скорочення місячних обсягів імпорту, а також збільшення від’ємного сальдо платіжного балансу.

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників. Ми у своїй роботі зосередили увагу на двох основних показниках міжнародної торгівлі - показниках обсягів та структури.

Дослідивши особливості експортно-імпортних операцій підприємств України, ми зробили висновок, що головними напрямами підвищення здійснення таких операцій мають бути:

- створення потужного експортного сектору;

- залучення іноземних інвестицій на основі створення спільних підприємств, інших форм спільного підприємництва з іноземним капіталом;

- лібералізація і поліпшення товарної структури імпорту;

- гнучка  податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

- сприяння заходів щодо інтеграції економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації.

Проаналізувавши структуру і обсяг експорту та імпорту України, ми побачили перспективи зміцнення ринку зовнішньоекономічних послуг в розвитку ринку сучасних конкурентоспроможних технологій; просуванні науково-технічних розробок і наукомісткої продукції на зовнішній ринок, що включає маркетинг, рекламну і виставкову діяльність, патентно-ліцензійну розробку; залучення іноземних інвестицій; розвиток сприятливих умов для реалізації туристичних послуг, які повинні бути наближеними до світових стандартів.

В цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12.9 млрд. дол. США або 7.1% від ВВП насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) та від’ємного сальдо доходів (до 1.5 млрд. дол. США).

Розгляд та аналіз викладених вище питань зумовив необхідність пошуку шляхів вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств. Ми проаналізували існуючі пропозиції щодо цього питання та прийшли до висновку про те, що навіть тим українським підприємствам, які поки активно орієнтовані на внутрішній ринок або знаходяться на самому початку своєї міжнародної діяльності, корисно визначити тип своєї міжнародної конкурентної поведінки. Можливі варіанти, як показано в нашому дослідженні, включають захисну стратегію, стратегії розширення, маневрування і суперництва.

Зараз, коли економіка України знаходиться у кризовому стані успіх при реалізації експортного потенціалу може бути досягнутий лише при орієнтації галузевих комплексів і підприємств на випуск тих видів конкурентоспроможної продукції, особливо високих технологій і послуг, що зможуть знайти свої "ніші" на зовнішніх ринках. Останнє, по суті, обумовлює необхідність докорінного відновлення основних фондів у стислі терміни, стимулювання розвитку наукоємних технологій, превалюючого випуску товарів із високим ступенем обробки.

Отже актуалізація зовнішньоекономічної діяльності – це ще один з етапів формування міцної та привабливої вітчизняної економіки. І, враховуючи результати проведених в роботі досліджень, можна дійти висновку, що існують підстави вважати, що українська економіка має шанси прийти до загальноекономічної цілі: відповідність всім вимогам сучасної світової ринкової економіки.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Конституція України із змінами і доповненнями, внесеними Законом від 8 грудня 2004р.
  2.  Господарський Кодекс України (від 16. 01. 2003р. №436-1У. –К, 2003.
  3.  Белошапка В.А. Стратегічні альтернативи міжнародного розвитку українських підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №12(90). – С. 33-39.
  4.  Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. За ред. д.е.н., проф. І.І. Дахна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 360 с.
  5.  Козак Ю.Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник /Ю.Г. Козак, Д.Г. Лук‘яненко, Ю.В. Макогон. –К.: Центр навчальної літератури. 2004, Гл. 3, с.32 -52; Гл. 4,с.52 -64; Гл.5, с.64 -103.
  6.  Майбутнє економіки України/ За ред. Є. Ахтирко. – К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2007. – 54 с.
  7.  Міжнародна економіка : Підручник /А.П. Румянцев. - 3-тє вид.випр. і доп.: Доп. МОН України. - Київ : Знання, 2006. – 67-79 с.
  8.  Одягайло Б.М.. Міжнародна економіка: Навч. пос. /Б.М. Одягайло.– К.: Знання, 2005, Розд. 3, с. 67 -99; Розд. 4, с. 99 -139.
  9.  Пирець Н.М. Можливості використання світового досвіду стимулювання експорту в українській практиці / Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. - №195/1. – С. 173-182.
  10.  Пирець Н.М. Фактори розвитку експортного потенціалу України / Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект. – Донецьк:ДонНУ. – 2004. – С. 166-170.
  11.  Стеценко Ж.В. Формування експортного потенціалу в Україні // Економіка & держава. – 2008. - №7. – С. 22-24.
  12.  http://www.bank.gov.ua
  13.  http://www.ukrstat.doc.ua.
  14.  http://www.oon.com.uaUkraine business & ekonomy.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59593. Правда, обпалена війною… (Аналіз кіноповісті Україна в огні) 37.5 KB
  Перевірка домашнього завдання і актуалізація опорних знань Україну в огнів називають Довженковою Голгофою. Що говорить сам Довженко у Щоденнику про це 31 січня 1944 р. Після дитячих версій можна запропонувати і версію Михайла Шевченка...
59594. Сценарій уроку: Правління в римській республіці 38.5 KB
  Учням ставляться запитання: Яка була роль консула та народного трибуна в державі Яким шляхом прагнув зробити кар’єру Гаймолодший Як йому вдалося стати консулом Чому Гаймолодший уплутався в корупцію У чому це виявилось З’ясувати з учнями як вони розуміють корупцію.
59595. Природа і людина в оповіданні Григора Тютюнника 41 KB
  Діти ви любите перебувати на лоні природи А чи вмієте милуватися нею Так само щиро любив свою землю свій край свою природу і Григір Тютюнник автор оповідання Лісова сторожка яке ми розглядатимемо на уроці. Будемо аналізувати персонажів твору...
59596. Проект: Квіти в творчості Тараса Григоровича Шевченка 36.5 KB
  Учити проведенню теоретичного дослідження; розвивати творчу уяву вміння робити підборку квітів складати їх в єдину композицію; сприяти вихованню у молоді любові до рідної землі історії культури мистецтва; вироблення навиків колективної праці; стимулювання інтересу учнів до творчості Т. Шевченка...
59598. Урок-гра подорож. Птахи нашого краю 54.5 KB
  Обладнання: малюнки із зображенням птахів інші ілюстрації картки Вулиця птахів виставка дитячих книжок про птахів ребуси кросворди. Отже ви здогадались що мова піде в нас про птахів нашого краю. Зараз ми з вами відправимось у дивну подорож вулицею Птахів у місто Природоград.
59599. Розв’язування вправ на всі дії з десятковими дробами 36.5 KB
  Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів з теми; закріпити навички учнів виконувати всі дії над десятковими дробами; розвивати логічне мислення, увагу, інтерес до предмета; формувати навички самоконтролю; виховувати активність.
59601. Рольова гра як форма інноваційних технологій 91 KB
  Семінарські практичні заняття й лабораторні роботи що проводяться за традиційною схемою мають не дослідний а ілюстративний характер який не може дати учневі повної й комплексної уяви про той чи інший матеріал.