48867

Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення. Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word

Дипломная

Информатика, кибернетика и программирование

Організацію міжбанківських розрахунків, здійснення емісійної та грошово-кредитної політики, нагляд за банківськими установами та координацію діяльності банківської системи в цілому в Україні здійснює Національний банк України.

Украинкский

2015-01-07

735 KB

5 чел.

 ТЕМА: Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення.

ТЕМА: Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word.


ЗМІСТ

І. Професія: Контролер ощадного банку

1.1. Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення

1.1.1. Відкриття рахунків юридичним особам

1.1.2. Операції з рахунками юридичних осіб

1.1.3.Платіжні документи

1.2. Практичне завдання

1.3. Охорона праці

ІІ. Професія: Оператор комп’ютерного набору

2.1. Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word

2.1.1. Створення написів у полі малюнка

2.1.2.Робота з кліпартами

2.1.3. Робота з зображеннями

2.2. Презентація:

2.3. Охорона праці

ІІІ. Використання інноваційних технологій

Висновок

Використана література


Вступ

Банк — кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює послуги за фінансовими операціями.

Банківська система більшості країн є дворівневою:

Комерційні банки: на першому її щаблі розташовано комерційні банки, що безпосередньо здійснюють обслуговування фізичних та юридичних осіб з метою одержання прибутку; Центральні банки: На другому щаблі розташовано центральний банк («банк банків»), що здійснює емісійну та грошово-кредитну політику в державі, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому. В Україні ці функції виконує Національний банк України. Банківські ресурси (пасиви) — сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні банку й використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій. Банківські операції — операції, які забезпечують функціонування й прибутковість банків. Розрізняють пасивні (наприклад, залучення депозитів) та активні (наприклад, надання кредитів). У комерційних банках, насамперед, мають на меті одержання прибутку, та супроводжуються необхідними записами на банківських рахунках та в бухгалтерських документах. Активні операції бáнків — банківські операції, за допомогою яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси (видача позик, купівля цінних паперів тощо). В Україні поширеними є кишенькові (кептивні) банки. Такий банк, як частина фінансо-промислової групи, є кліринговим центром для операцій групи, а також залучає кошти для групи на фінансовому ринку.

Організацію міжбанківських розрахунків, здійснення емісійної та грошово-кредитної політики, нагляд за банківськими установами та координацію діяльності банківської системи в цілому в Україні здійснює Національний банк України.

Комп'ютер — обчислювач, рахувати, обчислювач — багатозначний термін, найчастіше вживається для означення програмно керованого електронного пристрою обробки інформації. Разом з тим, це може бути будь-який механічний, немеханічний (електронний) пристрій (або навіть людина), призначені для проведення обчислень. Обчислення можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі. У вузькому значенні — електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень, а також приймання, оброблення, зберігання і видачі інформації заздалегідь визначеним алгоритмом. Наразі практично всі існуючі на сьогодні комп’ютери є електронно-обчислювальними машинами.

Комп’ютер як електронна обчислювальна машина є обчислювальною машиною, яка побудована з використанням в якості функціональних елементів електронних пристроїв, термін використовується щоб показати відмінність від історичного попередника механічної обчислювальної машини. На даний час словосполучення «електронна обчислювальна машина» майже витіснене з побутового вжитку.

Фізично комп'ютер може функціонувати за рахунок переміщення будь-яких механічних частин, руху електронів, фотонів, або за рахунок використання ефектів будь-яких інших фізичних явищ.

Архітектура комп'ютерів може змінюватися в залежності від типу розв'язуваних задач. Оптимізація архітектури комп'ютера проводиться з метою максимально реалістично математично моделювати досліджувані фізичні (або інші) явища.

Для більшості сучасних комп'ютерів проблему спочатку слід описати у зрозумілому їм вигляді - при цьому вся необхідна інформація, як правило, розміщується у пам’яті комп’ютера у двійковій формі, після чого дії з її обробки зводяться до застосування простої алгебри логіки. Оскільки практично вся математика може бути зведена до виконання булевих операцій, досить швидкий електронний комп'ютер може бути застосовний для вирішення більшості математичних задач, а також і більшості завдань з обробки інформації, які можуть бути зведені до математичних. Системний блок являє собою основний вузол, у якому зібрані найбільш важливі компоненти персонального комп’ютера.

 

 І. Професія: Контролер ощадного банку.

1.1. Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення.

1.1.1.Відриття рахунків юридичним особам.

Суб'єкти господарювання мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за усіма видами операцій можуть користуватись послугами одного або декількох комерційних банків. Види рахунків, які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового статусу і характеру діяльності цього підприємства. Це можуть бути поточні, бюджетні, депозитні (вкладні), позичкові та деякі інші рахунки.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунків за всіма видами їх діяльності. Види діяльності, якими може займатись підприємство перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.

Законодавством та інструкціями НБУ передбачено, що кожне підприємство має право відкрити по одному поточному рахунку в національній та іноземній валюті у двох установах банку. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті один з них виступає в якості основного, другий - додаткового. Відмінність цих рахунків полягає у тому, що коли на поточних рахунках не вистачає коштів для задоволення всіх претензій до підприємства, то заборгованість, що стягується у безспірному порядку, обліковується за основним поточним рахунком.

Для відкриття поточного рахунку підприємство надає установі банку такі документи:

1. Заяву на відкриття поточного рахунку встановленого зразка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підприємства.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.

3. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально.

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

5. Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису платіжних документів. У картку включається також зразок відбитку печатки, присвоєної підприємству.

6. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунку або відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунку разом з усіма необхідними документами. Між банком і підприємством укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунку, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунку, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунку тощо. За окремою угодою банк надає список тарифів комісійної винагороди за свої операції та послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунку, за вилучення готівки, вихідні перекази, закриття рахунку та інші).

Бухгалтерія на підставі розпорядження керівника банку реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунку (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити номер рахунку податковому органу, а у разі відкриття додаткового рахунку - також банк, в якому відкритий основний рахунок.

Документальне оформлення відкриття поточного рахунку господарським та довірчим товариствам, договірним об'єднанням, товарним біржам, сільськогосподарським та орендним підприємствам, товариствам споживчої кооперації, друкованим засобам масової інформації, політичним партіям, профспілковим, громадським та релігійним організаціям, а також відокремленим підрозділам підприємств мають деякі особливості.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність, то банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони носять платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунку приватна особа надає банку такі документи: заяву на відкриття рахунку; картку із зразком підпису; паспорт або документ, що його замінює; довідку про ідентифікаційний код платника податку. Паспорт і довідка дозволяють банку ідентифікувати фізичну особу.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України, нормативними актами НБУ та інструкцією № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті". Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. Поточні рахунки в установах банку можуть закриватися за таких умов:

- заяви власника рахунку;

- рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

- відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

-на підставах, передбачених угодою про розрахунково-касове обслуговування між установою банку та власником рахунку.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання. Ці рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів.

Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням чинного законодавства. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні рахунки підприємствам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням чинного законодавства. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні рахунки підприємствам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжної картки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних) та поточних рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам - іншим банкам - кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок.

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків здійснюється відповідно до положень ГК та ЦК України, ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492і.

Відповідно до зазначеної Інструкції поточні рахунки відкриваються банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки тилу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів; інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку вкладний (депозитний) рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то для відкриття поточного рахунку такому клієнту потрібно додатково подати заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки (картку із зразками підписів), засвідчену в установленому порядку.

Суб'єкт господарювання, який використовує найману працю і є платником страхових внесків, додатково має подати копії відповідних документів, що підтверджують його реєстрацію у Пенсійному фонді

України і Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, засвідчені органами, що їх видали, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. Інформацію про те, що суб'єкт господарювання не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку "Додаткова інформація".

Додатково до цих документів подається клопотання юридичної особи, якщо відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу цієї юридичної особи.

Інструкція встановлює також порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків. Так, якщо суб'єкт господарювання не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний (депозитний) рахунок, має:

пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документ, що підтверджує її повноваження.

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним Інструкцією.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію суб'єкта господарювання та осіб, уповноважених розпоряджатися вкладним (депозитним) рахунком. Між банком і суб'єктом господарювання укладається в письмовій формі договір банківського вкладу.

Якщо юридична особа не має рахунків у цьому банку, то банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок за умови подання нею таких документів:

копії свідоцтва про державну реєстрацію, засвідченої органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення), засвідченої органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

- копії довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально або органом, який видав довідку, чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

інші документи, передбачені Інструкцією.

Якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів із вкладного (депозитного) рахунку після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта, то під час відкриття вкладного (депозитного) рахунку юридична особа додатково має подати картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.

Відокремленому підрозділу, який не має рахунків у цьому банку, вкладний (депозитний) рахунок відкривається за умови подання ним таких документів:

- клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, в якому відкривається вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, в якому він відкритий;

- копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідченої нотаріально або органом, що створив відокремлений підрозділ;

- копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідченої органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, на облік в органі державної податкової служби, засвідченої органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копії довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої органом, який видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

1.1.2.Операції з рахунками юридичних осіб.

Ведення банками рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття ра-хунків.

Сам процес відкриття рахунків можна умовно поділити на такі етапи:

1. Вибір обслуговуючого банку і типу рахунка.

2. Подання та оформлення усіх необхідних документів.

3. Повідомлення податкової служби про відкриття рахунка.

На даний час ринок банківських послуг налічує велику кількість банківських установ та їх філій, які пропонують широкий спектр послуг для своїх клієнтів. При виборі банку, в якому планується відкрити рахунок, слід врахувати деякі фактори, а саме надійність та репутацію банку, наявність широкої філіальної мережі, близьке місцезнаходження, рівень обслуговування та вартість послуг тощо.

Після того, як прийнято рішення про вибір банку, необхідно оформити договірні відносини, подати заяву та комплект документів (додаток…). Як правило, у самому банку нададуть кваліфіковану допомогу щодо усіх послуг банку, у тому числі й щодо процесу відкриття рахунків. Сутність договору банківського рахунка полягає у тому, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦКУ).

При цьому банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами, та не має права визначати і контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (ч. 1, ч. 2 ст. 1066 ЦКУ). Операції за рахунком і відомості про клієнта є банківською таємницею, і відповідна інформація може бути надана тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність (наприклад, не підпадає під цю норму процес фінансового моніторингу, який здійснюється відповідно до норм Закону України. Тому першим етапом відкриття рахунка є ідентифікація клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені. Підставою для ідентифікації клієнта - фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи, є такі документи (п. 2.2 Інструкції № 492):

а) для громадян України, які:

- постійно проживають в Україні, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, - свідоцтво про народження;

- виїжджають на постійне місце проживання за кордон, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;

- постійно проживають за кордоном, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- б) для іноземних громадян, які:

- постійно проживають в Україні, - паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання;

- тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;

- в) для осіб без громадянства, які:

- постійно проживають в Україні, - посвідка на постійне проживання;

- тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;

г) для біженців - посвідчення біженця.

Паспортним документом іноземця та особи без громадянства є документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.

Якщо вищезгадані документи не дають змоги банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від клієнта інший документ, який містить таку інформацію.

Не подавати такий документ мають право особи, які відмовились від ідентифікаційного номера, та у яких в паспорті зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без даного номера. Уповноважений працівник банку в присутності фізичної особи, яка уповноважена здійснити відкриття рахунка, робить копію сторінки її паспорта з такою відміткою. Ця копія засвідчується підписами уповноваженого працівника банку та такої фізичної особи.

Уповноважений працівник банку у присутності цієї особи здійснює ідентифікацію копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі - резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Копії документів засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та такої фізичної особи, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунка.

У разі надання власником рахунка права розпорядження рахунком іншим особам уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів у встановленому порядку. Особи, які мають право першого та другого підписів, особисто подають до банку документи, передбачені Інструкцією № 492 для відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків юридичних осіб і відокремлених підрозділів. Ці особи мають пред'явити уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.

Уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.

У разі змін у складі осіб, які мають право розпоряджатися рахунком юридичної особи або відокремленого підрозділу, новопризначена особа (особи) має особисто подати картку із зразками підписів і відбитком печатки, пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження. Фізична особа - резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків. Уповноважений працівник банку ідентифікує цю особу (осіб) і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.

Банк має право витребувати від клієнта інші документи і відомості, потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану.

У разі неподання клієнтом необхідних документів або відомостей, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або умисного надання клієнтом неправдивих відомостей про себе, рахунок йому не відкривається.

У разі наявності під час здійснення ідентифікації клієнта мотивованої підозри щодо надання ним недостовірної інформації про себе або навмисного надання інформації з метою введення в оману інформація про відкриття рахунка такій особі надається банком до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (п. 2.6 Інструкції № 492).

Ідентифікація клієнта банку, що відкриває рахунок, не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (п. 2.7 Інструкції № 492).

Якщо підприємство вперше відкриває рахунок у цьому банку, воно повинно подати такі документи:

- заяву про відкриття поточного рахунка (додаток 1 до Інструкції № 492), підписану керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою (додаток…);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2 до Інструкції № 492), засвідчену нотаріально (додаток …). До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України (у разі використання найманої праці), засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків (у разі використання найманої праці), засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Для відкриття поточного рахунка відокремленого підрозділу підприємства, яке не має рахунків у цьому банку, потрібно подати додатково (до переліку, що подає юридична особа) такі документи:

- клопотання юридичної особи до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунка із зазначенням номера поточного рахунка юридичної особи та назви банку, в якому він відкритий, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником страхових внесків. У разі одночасного відкриття в банку поточних рахунків через кілька відокремлених підрозділів однієї юридичної особи подаються одне клопотання юридичної особи з вищезазначеною інформацією і переліком відокремлених підрозділів, через які відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості, потрібній для формування справ з юридичного оформлення рахунків за кожним відокремленим підрозділом;

- копію належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчену нотаріально або юридичною особою, що створила відокремлений підрозділ;

- копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку (при цьому довідка головного підприємства не подається);

- копію документа, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходженням цього підрозділу, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2 до Інструкції № 492), засвідчену нотаріально або підписом керівника юридичної особи, до складу якої входить відокремлений підрозділ. До картки включаються зразки підписів уповноважених осіб підрозділу, яким відповідно до законодавства України і відповідними документами юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів.

Якщо відокремлений підрозділ розташований на території іншої територіальної громади ніж юридична особа, що його створила, має окремий баланс, здійснює розрахунки з оплати праці самостійно і є платником страхових внесків, то цей підрозділ додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копії документів, що підтверджують реєстрацію відокремленого підрозділу у відповідному органі Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Ці копії мають бути засвідчені органами, що їх видали, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

1.1.3.Платіжні документи.

Основними платіжними документами є:

1.об'ява на внесення готівки;

2.грошові та розрахункові чеки;

3.платіжні доручення;

4.платіжні вимоги-доручення;

5.акредитив;

6.інші документи (авізо, ордери, тощо).

Платіжне доручення — документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін;

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10- ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість постановленої йому за договором продукції;

нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка сума постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог- доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списує чек отримувача зазначену в чеку суму коштів.


1.3.Охорона праці.

Для створення ідеальних умов працівникам банку потрібно: 1.Касові приміщення в установах ВАТ «Ощадбанк» повинні бути ізольовані та обладнанні таким чином, щоб виключена будь-яка можливість спостереження та вивчення сторонніми особами розміщення грошових сховищ і роботи касового апарату, а у вікнах касових приміщень, розташованих на перших поверхах обладнані металевими гратами. 2.Двері касових приміщень на протязі робочого дня повинні бути замкненні на внутрішній замок. 3.Робоче місце кожного касира ізолюється від робочих місць інших касових працівників шляхом обладнання кабінетів та перегородок. 4.Касири забезпечуються зручними для роботи столами та стільцями. Столи касирів повинні мати замикаючий ящик для збереження цілісності на протязі робочого дня касири повинні бути забезпечені сейфами. 5.Площа підлоги на одного касира повинна сягати не менше 3.25 м2, висота приміщення від підлоги до стелі не менше 3 м. 6.Для виклику завідуючого касою біля робочих місць касирів операційних кас, обладнуються визивною сигналізацією. 7.В касових приміщеннях необхідно мати достатньо освітлення, при цьому столи касирів, як правило, слід розміщувати так, щоб світло падало на робоче місце з лівої иділяєм. 8.Освітлення робочих місць касирів обладнується таким чином, щоб світло від джерела освітлення не падало безпосередньо в очі касирові. 9.Загальне штучне освітлення лампи нагрівання повинно створювати освітлення робочих місць не менше 150 люкс і люмініцентричними лампами не менше 300 люкс. 10.В приміщеннях иді повинно бути дійсна, механічна або змішана вентиляція, переважно витяжна. 11.Опалювання і вентиляція повинні бути такими, щоб вони забезпечували температуру повітря приміщення холодний і прохолодний період руху +180с, а вентиляція не створювала в приміщенні иді потоку холодного повітря і протягу і забезпечувала кратність вентиляційного обміну на протязі 1 години в 5 раз. 12.Опалювально - вентиляційні пристрої повинні зберігатися в стані повної справності і придатності до їх експлуатації систематично підлягають огляду і профілактикиці, а у випадках пошкодження негайно відремонтувати. 13.Приміщення кас, а також робочі столи касирів повинні бути в чистоті. В зв’язку з цим установлюється порядок прибирання приміщень з урахуванням умов і часу роботи касирів. Губки і штампи, що знаходяться у користуванні, підлягають щоденному промиванню. 14.Обов’язковому заземленню підлягають металеві шафи силових зборок з доданими до них проводами. При неможливості заземлення або захисного відключення експлуатуючих машин, або, якщо це надає значні труднощі по технологічним причинам, замість заземлення допускаються обслуговування вказаних машин ізолюючих площу. 15.При обандеролюванні гроші повинні використовуватись тільки декстрин або конторський клей. Застосування інших склею вальних матеріалів забороняється. 16.Для збереження рук касира від шкірних захворювань потрібно при підрахуванні грошей, грошових білетів застосовують спеціальні речовини. 17.Для надання першої медичної допомоги касири забезпечуються аптечкою з необхідним набором медикаментів. 18.Касири забезпечуються кип’яченою теплою водою температура якої не менше 80 с і не вище 200 с. Для приймання їжі касиром повинно бути виділене окреме приміщення. 19.Приймання їжі в касовому приміщені забороняється. 20.Верхній одяг, особисті речі повинні зберігатись в спеціально відведеному місці (приміщенні) або в шафах поза приміщенням кас. 21.Касири для миття рук забезпечуються теплою і милом, а також рушником. 22.Не рідше 1 разу в рік для касирів проводиться медогляд, маючі ціль попередження професійних захворювань. 23.Запаси матеріалів для упаковки грошей (бандеролі, шпагат, накладки і клей) повинні зберігатися в приміщенні окремому від кас.

 

 ІІ. Професія: Оператор комп’ютерного набору.

2.1.Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word.

2.1.1.Створення написів у полі малюнка.

Мальовані об'єкти можуть містити текстові елементи, наприклад заголовки, буквені або цифрові позначення на схемах і кресленнях. У принципі, необхідні написи можна створити й основними засобами текстового процесора, але в цьому випадку дуже важко забезпечити точне положення малюнка щодо зв'язаного з ним тексту, особливо якщо текст не остаточний і може далі редагуватися і форматуватися. Для Web-сторінок цей метод взагалі неприйнятний, оскільки вони форматуються при кожному перегляді, причому непередбаченим чином.

Для створення текстових елементів, приєднаних до автофігур або малюнків, служить спеціальний засіб Надпись (Вставка > Надпись). Створивши автофігуру, поруч створюють елемент Надпись. У полі напису вводять необхідний текст, після чого напис можна редагувати. Її розмір підганяють під розмір тексту, що міститься в ній, перетаскуванням маркерів. Інші властивості напису задають у діалоговому вікні Формат надписи, що для виділеного напису відкривають командою Формат > Надпись. Елементи керування, представлені на вкладках цього вікна, дозволяють настроїти:

• фоновий колір (якщо задати параметр Нет заливки, напис буде лежати на прозорому тлі);

• колір, тип і товщину ліній, що обрамляють (якщо при виборі кольору задати параметр Нет линий, те інші параметри не мають змісту);

• розміри внутрішніх полів між текстом і зовнішньою рамкою поля Надпись (призначаються на вкладці Надпись).

Створивши об'єкт Надпись, його можна згрупувати з малюнком, і тоді вони будуть представляти цільну композицію. Для автофігур є особливий засіб створення текстового оформлення — текст може розміщатися в полі Автофигуры. Це виконують командою Добавить текст у контекстному меню Автофигуры. Якщо текст занадто великий, можна змінити розмір автофігури шляхом перетаскування її маркерів, або змінити формат тексту, зменшивши розмір шрифту засобами панелі Форматування. Цей прийом використовують при створенні блок-схем і функціональних схем пристроїв.

Більш складні малюнки створюються шляхом комбінування найпростіших малюнків, тобто є композиціями. У випадку, коли готується композиційний малюнок, варто брати до уваги не тільки взаємодія об'єктів з навколишнім текстом, але і їхня взаємодія між собою.

1. Кілька найпростіших об'єктів групують в один композиційний об'єкт командою Групировка > Групировать контекстного меню. Для групування всі об'єкти повинні бути попередньо виділені, наприклад натисненням лівої кнопки миші при натиснутій клавіші SHIFT. Зворотна операція Групировка > Разгрупировать дозволяє “розібрати” композиційний об'єкт на складові.

2. Якщо об'єкти, що складають композицію, перекривають один одного, важливо мати засіб керування їх взаємним положенням по осі Z (по нормалі до площини малюнка). За замовчуванням передбачається, що кожен об'єкт має власний “шар” у малюнку. Об'єкти, створені раніш, лежать нижче, а об'єкти, створені пізніше, розташовуються на більш високих шарах. Відповідно, при накладенні більш пізні об'єкти перекривають більш ранні. Цей порядок можна змінити, змінюючи положення виділеного об'єкта щодо інших об'єктів і щодо основного тексту. Засобу для цього представлені в пункті Порядок контекстного меню об'єкта.

3. Якщо об'єкти, що складають композицію, не перекривають один одного, важливо мати засіб їхнього відносного вирівнювання між собою. Вирівнювання об'єктів виконують до групування. У цьому випадку операція групування виконує роль закріпляючої операції. Після неї об'єкти вже не можуть зрушитись один відносно одного, і положенням усієї групи на сторінці можна керувати як єдиним об'єктом. Для вирівнювання декількох об'єктів між собою їх варто виділити, а потім дати команду Действия > Выровнять/распределить (за допомогою кнопки Действия панелі інструментів Рисование).

Варто звернути увагу на особливість дії команд вирівнювання. Так, наприклад, якщо два об'єкти вирівнюються по нижньому полю, виходить, вони вирівнюються по нижньому полю нижнього об'єкта. Вирівнювання по правому полю — це вирівнювання по правому полю самого правого об'єкта з числа виділених і так далі. Якщо необхідно виконати вирівнювання відносно поля сторінки, варто попередньо встановити прапорець Действия > Выровнять/распределить > Относительно страницы.

Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж із двох об'єктів. Між об'єктами автоматично встановлюються рівні інтервали. При вирівнюванні по вертикалі об'єкти можна рівномірно розподілити по горизонталі і, відповідно, навпаки.

2.1.2.Робота з кліпартами.

Створення достатньо складних композицій може бути дуже трудомістким. У таких випадках використовують готові бібліотеки (колекції) малюнків (кліпартів), у тому числі і тематичних. Такі бібліотеки поширюються на окремих компакт-дисках, їх можна знайти в Інтернеті, але базова, найпростіша колекція, може бути встановлена разом з текстовим процесором — вона входить у комплект постачання пакета Microsoft Office.

Для вставки кліпартів використовують команду Вставка > Рисунок> Картинки. Відповідна кнопка є і на панелі інструментів Рисование. Вікно, що при цьому відкривається називається Вставка Картинки. Ця назва досить умовна, оскільки кліпарт — поняття розширене. До кліпартів відносять не тільки графічні об'єкти, але і звукові кліпи і відеокліпи — їх теж можна вставити в документ засобами даного діалогового вікна.

Графічні кліпарти зосереджені на вкладці Рисунки. Вони класифіковані по категоріях. Розшукавши потрібний кліпарт, досить виділити його і вставити в документ натисненням на кнопці Вставить клип.

При роботі з кліпартами варто мати на увазі, що підібрати саме той кліпарт, який щонайкраще відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Тому кліпарти варто розглядати не як готові засоби оформлення, а як заготовки для їхнього створення. Кліпарти — це композиційні об'єкти. Їх можна “розбирати” на складові, редагувати їхні елементи окремо, створювати композиції з об'єктів, взятих з різних кліпартів. Усе це виконується шляхом редагування кліпартів, вставлених у Документ.

Звичайний порядок редагування кліпартів — наступний:

• кліпарт виділяють натисненням лівої кнопки миші;

• відкривають його контекстне меню клацанням правої кнопки;

• у контекстному меню вибирають команду Сменить рисунок — він відкривається в окремому вікні редагування;

• у цьому вікні працюють з окремими об'єктами, що складають малюнок.

При роботі з об'єктами кліпарта використовують команди розгрупування і зміни порядку. Якщо зі складної композиції треба виділити один складовий об'єкт, то найпростіший прийом складається не в тому, щоб виділити всі елементи, що у нього входять, а в тому, щоб видалити ті, котрі в нього не входять. Після кожного з видалень можна подавати команду, що скасовує, CTRL+Z, перевіряючи, що змінилося в складі малюнка. Якщо зміни бажані, їх відновлюють командою CTRL+Y, а якщо немає — переходять до вибору і видалення інших елементів.

Спеціальні засоби оформлення. Засоби оформлення представлені кнопками на панелі інструментів Рисование. Вони дозволяють:

• керувати кольором заливання, кольором контуру і кольором тексту;

• керувати товщиною суцільних ліній і параметрами штриха для штрихових ліній;

• перетворювати лінії в стрілки і керувати формою їхніх кінців;

• створювати тіньові ефекти;

• створювати тривимірні ефекти.

Для кожної з зазначених кнопок відкривається палітра, що дозволяє настроїти результат дії ефекту. Якщо до об'єкта застосований тіньовий чи тривимірний ефект, то редагувати результат цього ефекту безпосередньо в полі документу не можна, оскільки на відміну від контурів плоских об'єктів контури тривимірних ефектів не є об'єктами і не мають керуючих маркерів. Тому для об'єктів, що мають тіньове чи тривимірне оформлення, використовують інші прийоми редагування:

• виділяють об'єкт у полі документа;

• використовують кнопку Тень або Объем на панелі інструментів Рисование;

• у палітрі, що відкрилася, вибирають елемент керування Настройка тени або Настройка объема;

• при цьому відкривається однойменна панель інструментів, за допомогою яких і редагують спеціальні об'єкти.

2.1.3.Робота з зображеннями.

Під зображеннями розуміються растрові графічні об'єкти, виконані сторонніми програмними засобами або отримані з зовнішнього джерела. Вони вставляються в документ методом зв'язування або вставляння. Загальна команда для вставки таких об'єктів — Вставка > Рисунок> Из файла. По цій команді відкривається стандартне діалогове вікно Добавить рисунок, у якому і виробляється вибір файлу, що містить зображення.

Вибір методу вставки. У текстовому процесорі Microsoft Word 2000 обраний малюнок можна вставити в документ трьома способами: вставка, зв'язування і вставка із зв'язуванням.

1. У першому випадку об'єкт вставиться в документ і може передаватися разом з ним.

2. В другому випадку він залишиться на місцеві свого збереження, а в документ увійде тільки покажчик на першоджерело.

3. У третьому випадку об'єкт ввійде в документ, але його зв'язок з першоджерелом збережеться. Це корисно, якщо передбачається можливість редагування першоджерела і треба забезпечити синхронне редагування і вставленого об'єкту.

Вибір методу вставки виконують у діалоговому вікні Добавить рисунок. У його правому нижньому куті є список, що розкривається, у якому варто вибрати один метод із трьох можливих.

Зміна методу вставки. Якщо в якості методу вставки було обрано вставку, то нічого змінити вже не можна. Користувач документа, у який вставлено зображення, природним чином позбавлений доступу до оригіналу. Якщо ж при вставці був використаний один із двох методів, що припускають зв'язок з оригіналом, то метод змінити можна.

При виділенні об'єкта, що має зв'язок з оригіналом, у меню Исправления активізується пункт Связи, що відкриває діалогове вікно Связи.

Елементи керування цього діалогового вікна дозволяють:

• обновити зв'язок (якщо оригінал змінився);

• розірвати зв'язок (і перейти до збереження об'єкта в документі);

• змінити джерело (встановити зв'язок з іншим об'єктом або з тим же об'єктом, але який зберігається в іншім місці);

• перейти до методу одночасного впровадження і зв'язування шляхом установки прапорця Сохранить в документе.

Взаємодія зображення з текстом. Основна частина інструментів для настроювання властивостей зображень у текстовому документі зосереджена на панелі інструментів Настройка изображения (Вид > Панель инструментов > Настройка изображения).

По способі взаємодії з текстом виділяють два основних типи зображень: вставлені в рядок (inline) і вільні (floating). Зображення першого типу можна умовно розглядати як окремі символи: при русі тексту в процесі редагування, зображення переміщається разом з ним і залишається в тім місці тексту, куди його помістили. Положення вільного зображення на сторінці не зв'язано з позицією введення. Зображення взаємодіє з текстом за допомогою обтікання.

Для керування методом взаємодії зображення з текстом служить вкладка Положения в діалоговому вікні Формат рисунка, що відкривають командою Формат > Рисунок або кнопкою Формат рисунка на панелі інструментів Настройка изображения. Елемент керування В тексте забезпечує впровадження зображення в текстовий рядок. Інші елементи служать для вибору одного з методів обтікання. Якщо зображення вставлене в документ як вільне, додаткові засоби настроювання обтікання можна одержати з меню, що відкривається кнопкою Обтекание текстом на панелі інструментів Настройка изображения. Зокрема, тут є присутнім пункт Изменить контур обтекания, що дозволяє створювати цікаві варіанти обтікання зображення по криволінійному контурі.

Прийоми редагування зображення. У текстовому процесорі Microsoft Word 2000 є два засоби редагування вбудованого растрового зображення. Перший засіб — внутрішній а другий — зовнішній, що підключається при установці процесора. Внутрішній засіб представлений елементами керування панелі інструментів Настройка изображения (Вид > Панель инструментов > Настройка изображения). Зовнішнім засобом редагування зображень є редактор Microsoft Photo Editor 3.0. Він повинен бути підключений при установці Microsoft Word 2000 точно так само, як редактор формул Microsoft Equation 3.0 і редактор діаграм і графіків Microsoft Chart 2000.

Внутрішній засіб редагування зображень має відносно малі можливості, і, якщо говорити строго, його не цілком коректно вважати засобом редагування зображень. При його використанні оригінал зображення не змінюється, а змінюється тільки спосіб його відображення в документі. Фактично тут редагується не зображення, а фільтр, керуючий тим, як воно виглядає в документі. На панелі інструментів Настройка изображения засобу настроювання зображення представлені наступними кнопками:

• Збільшити контрастність;

• Зменшити контрастність;

• Збільшити яскравість;

• Зменшити яскравість;

• Обрізка;

• Встановити прозорий колір.

Функція установки прозорого кольору має особливе значення для створення Web-сторінок. Вона дозволяє призначити один (будь-який) із кольорів зображення в якості «прозорого». При розміщенні такого графічного об'єкта поверх інших об'єктів (це виконується настроюванням методу обтікання) всі об'єкти, що знаходяться нижче, видні через ті ділянки верхнього зображення, що мають колір, призначений прозорим. Зрозуміло, зображення, які використовують для такого представлення, треба готувати особливо. Вони повинні мати великі ділянки, пофарбовані однорідним фоновим кольором. Для цього зображення або попередньо обробляють у графічному редакторі, або відразу знімають цифровою фотокамерою на однорідному фоні (як правило синього кольору).

Зовнішній засіб редагування зображень (редактор Microsoft Photo Editor 3.0) розрахований на зміну файлу оригіналу і тому допустимо тільки до зображень, впроваджених у документ, але не зв'язаним. Більше того, вставку зображення в документ у цьому випадку треба виконувати не як звичайно (Вставка > Рисунок> Из файла), а іншим способом — Вставка > Объект > Microsoft Photo Editor 3.0 Photo. При цьому відкривається вікно створення нового зображення New (Створити), у якому варто включити перемикач Open an Existing Picture (Відкрити існуюче зображення).

Заздалегідь підготовлене зображення відкривається з файлу і може редагуватися засобами редактора Microsoft Photo Editor 3.0. По закінченні редагування вікно редактора закривають, і зображення автоматично вбудовується в текстовий документ. Якщо надалі буде потрібно продовжити його редагування, то при подвійному клацанні на об'єкті зображення відкриється безпосередньо в редакторі Microsoft Photo Editor 3.0.

В документах Microsoft Word можна використовувати два типи графічних об’єктів: рисунки і зображення.

Рисунки – об’єкти векторної природи (лінії, прямі і криві, геометричні фігури, стандартні і нестандартні). Рисунки завжди впроваджені в документ – їх можна редагувати безпосередньо по місцю.

Зображення – растрові об’єкти. Вони вставляються в документ як зовнішні об’єкти з файлу, підготовленого іншими засобами (графічним редактором, за допомогою сканера, цифрової камери, графічного планшета) методом зв'язування або впровадження. Їх редагування засобами текстового процесора є доволі обмеженим.

Для роботи з векторними рисунками, служить Панель інструментів „Малювання” („Вид”  „Панелі інструментів”  „Малювання”) (рис.5. 10).

Рис. 5.10. Панель інструментів „Малювання”

Основним засобом цієї панелі є список, „Автофігури”. В його категоріях, представлені заготовки для створення найпростіших об’єктів. Для створення певного об’єкту, необхідно на панелі інструментів „Малювання” вибрати команду „Автофігури”, а потім виділити потрібну лінію або фігуру, покажчик миші при цьому перетвориться на “+”. Далі, клацнувши лівою кнопкою миші на вікні документа та встановивши курсор у потрібне місце, необхідно перетягувати покажчик миші, поки лінія або фігура не досягнуть потрібного розміру, а потім відпустити кнопку миші.

Меню Дії” (рис. 5.10, 5.11) забезпечує команди для групування і розгрупування складових частин графічного об'єкта, а також його розміщення відносно тексту (поза текстом, на тексті тощо), вирівнювання, обертання, зміну автофігури і т. ін;

Рис. 5.11. Меню „Дії”

„Вибір об'єктів” (рис. 5.10) - стрілка для активізації графічних об'єктів;

„Вільне обертання” (рис. 5.10) - для виконання цієї функції об'єкт спочатку виділяють, активізують кнопку „Вільне обертання” (при цьому маркери кінцевих меж об'єкта виділяються іншим кольором), підводять покажчик миші до маркера, натискують на ліву клавішу миші й, не відпускаючи її, повертають об'єкт у потрібному напрямку;

„Автофігури” (рис. 5.10) - для створення ліній; основних фігур (кола, прямокутника, ромба, трикутника, квадрата тощо; фігурних стрілок та ін.);

„Лінія” (рис. 5.10)- для створення прямих ліній;

„Стрілка” (рис. 5.10)- для створення стрілок. Якщо після створення стрілку активізувати, то можна змінити її вигляд, товщину, колір тощо. Для цього відповідні параметри встановлюють після активізації кнопки „Вид стрілки” (наприклад, стрілка);

„Прямокутник” (рис. 5.10) - для створення прямокутників;

„Овал” (рис. 5.10)- для створення овалів;

„Напис” (рис. 5.10)- для створення написів. Після активізації такого напису можна змінити встановлені параметри за допомогою команд „Формат” „Напис” (наприклад, створити або вилучити рамку, надати кольору рамці та заливанню, визначити розташування напису відносно тексту тощо);

„Колір заливки” (рис. 5.10) - для визначення кольору заливки поза об'єктом;

„Колір ліній” (рис. 5.10) - для визначення кольору ліній;

„Колір шрифту” (рис. 5.10) - для визначення кольору шрифту;

„Тип ліній”, „Тип штриха”, „Вид стрілки” (рис. 5.10) - для встановлення інших параметрів виділеного об'єкта;

„Тінь” (рис. 5.10)- для створення і визначення виду тіні об'єкта;

„Об'єм” (рис. 5.10) - для надання виділеному об'єкту об'ємного вигляду.

Приклади створених графічних фігур показано на рис. 5.12.

Рис. 5.12. Приклади створених графічних фігур

Для управління графічними зображеннями в ТП Word є спеціальна панель „Настройка зображення” (рис. 5.13).

Рис. 5.13. Панель „Настройка зображення”

Інструмент „Зображення” дозволяє встановити графічний формат для виділеного рисунка. За допомогою команди „Порядок” з меню Дії” панелі інструментів „Малювання” можна змінити розташування малюнків відносно один одного. Ця команда дозволяє перемістити рисунок на один шар вгору або вниз, а також помістити рисунок в самий верхній, або в самий нижній шар.

Варіанти взаємного розташування тексту і графічного об’єкта можна вибрати або через команду меню „Формат” „Рисунок” „Обтікання”, або безпосередньо в панелі „Настройка зображення”, де є команда „Обтікання текстом”.

В панелі „Настройка зображення” також є спеціальна команда, котра дозволяє змінити контур, по якому текст обтікає рисунок. Після її активізації навколо рисунка з’являється контур з вузловими точками, які можна перетягувати мишею на інше місце, тим самим, змінюючи контур.

Основні команди, пов'язані з форматуванням рисунка, знаходяться в діалоговому вікні „Формат рисунка”, яке викликається через меню „Формат” „Рисунок”, або за допомогою кнопки „Формат рисунка” на панелі інструментів. Це дозволяє задати місце прив'язки рисунка, його поворот на певний кут, заливку визначеним візерунком, обтікання текстом тощо.

2.3.Охорона праці.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. До самостійної роботи на персональних комп'ютерах (прийом та введення інформації коректування,читання з екрану) допускаються особи віком більше 18 років, які пройшли навчання з безпечних методів виконання робіт та інструктаж на робочому місці.

2. Комп’ютери повинні мати передбачений заводом - виготовлювачем захист від ураження електрострумом.

3. Розташування комп"ютера:

a) комп’ютер встановлюють на відстані не менше 1м від стін, між собою на відстані не менше як 1,5м;

b) виключають можливість прямого засвічування екрану джерелом природного освітлення;

c) поверхня екрану повинна знаходитись на відстані 400-700мм,від очей користувача;

d) висота робочої поверхні столу повинна становити 680-800мм,ширина-не менше 500мм;

e) стілець повинен мати висоту 280-320 мм, ширину - не менше як 380 мм;

f) повинна бути стійка підставка для ніг шириною не менше 300 мм.

4. Особам, які працюють на комп'ютерах забороняється:

- торкатися обірваних та оголених електричних проводів;

- користуватися пошкодженими розетками та вилками;

- працювати при знятому кожусі на моніторі чи системному блоці;

- працювати на комп'ютерах, монітори яких розташовані один проти другого в межах кімнати (приміщення).

5. При роботі з текстом,інформацією рекомендується працювати на світлому (білому) фоні з чорними знаками.6. При роботі комп’ютером можуть виникнути небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- електромагнітні поля (радіочастоти);

- електростатичне поле;

- недостатнє освітлення;

- психоемоційна напруга при тривалій роботі з екраном відеомонітору.

7. Особи, які працюють на комп’ютері повинні дотримуватися наступного режиму праці:

- при введенні даних, читанні інформації з екрану безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4-х годин при 8-годинному робочому дні;

- через кожну годину роботи необхідно робити перерву на 5-10 хвилин, а через 2 години -15 хвилин;

- перерви використовувати для зорового та фізичного розвантажування:

a) стоячи або сидячи робити похитування головою ліворуч-праворуч (темп швидкий);

b) стоячи або сидячи робити нахили голови уперед-назад (темп помірний);

c) масаж лоба, злегка його погладжуючи, а також погладжуючи ділянки над бровами у напрямку до скронь;

d) стоячи або сидячи здійснюємо самомасаж шиї та потилиці,погладжуючи потилицю та шию у напрямку до торса;

- невиконання вимог діючої інструкції є порушенням трудової дисципліни, що може тягнути за собою відповідальність згідно діючих правил та положень.

ІІ. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

1. Перед початком роботи перевірити:

- розміщення складових частин комп’ютера (монітор, принтер та інших блоків);

- монітор слід розташовувати таким чином, щоб кут зору на екран монітора становив 10-15 градусів, а відстань до екрана 400-800 мм.

- цілісність, з'єднувальних кабелів.

- підключення складових частин комп’ютера згідно схеми з’єднання.o наявність передбачених захисних екранів.

- наявність і стан захисних кожухів.

Підготовку комп"ютера до роботи проводити у відключеному стані.

  •  забезпечити освітлення робочого місця таким чином, щоб не утворювались відблиски від клавіатури та екрану відеомонітора в напрямку очей працюючого;
  •   при неможливості забезпечення - застосовувати спеціальні захисні сітки, фільтри.

ІІІ. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

1. Підключення комп’ютера проводити послідовно, згідно з інструкцією по експлуатації.

2. Не підключати та не відключати з’єднувачі електроживлення при включеному комп’ютері.

3. Під час перерв у роботі виключити монітор комп’ютера.

4. Не залишати працюючий комп’ютер без нагляду.

5. Працювати з екранними захисними сітками та захисними екранами, які встановлюються на моніторах(якщо такі передбачені).

IV. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПО ЗАКІНЧЕННІ РОБОТИ

1. Виключити комп’ютер в послідовності згідно з інструкцією по експлуатації.

2. Доповідати особі,яка відповідає за технічний стан комп’ютера, про всі зауваження і несправності в роботі комп’ютера,

якщо вони мали місце.

3. Привести в порядок робоче місце, прибрати зайві предмети та сміття.

4. Покласти носії інформації до місць збереження.

 

ІІІ. Використання інноваційних технологій.

10 березня був анонсований планшет Ramos X10 Mini Pad. Такі апарати мають припасти до душі тим покупцям , для яких діагональ екрана в 7 дюймів здається замалою , а 10 дюймів - занадто великий . Ramos X10 Mini Pad є представником подібного класу пристроїв. Даний планшет оснащений 7.9 -дюймовим IPS дисплеєм з роздільною здатністю 1024х768 пікселів , побудований на 4 -ядерному чіпсеті Actions ATM7029 , має 1 ГБ оперативної і 16 ГБ вбудованої пам'яті. У нашій редакції вже побував апарат, побудований на даній апаратній платформі - Ainol Novo10 Hero 2 . Але як пам'ятаємо , у нього були явні проблеми з продуктивністю . Виправила чи китайська компанія Actions Semiconductor "сирість " своєї платформи Actions ATM7029 ? Як йдуть справи з продуктивністю в Ramos X10 Mini Pad ? Прийшов час з'ясувати . На жаль , до нас на огляд Ramos X10 Mini Pad потрапив лише із зарядним пристроєм і без будь-якої коробки. Тому детально розглянути комплектацію не вдалося. Однак вивчивши китайські інтернет-магазини , ми дізналися , що в комплект поставки, крім самого планшета , входить зарядний пристрій , USB дата- кабель і коротка інструкція користувача. Як бачимо , асортимент досить мізерний .

ASUS презентував свою нову модель ультрабуука C300. Ми вже відзначали чутки про апаратну платформу і дизайн цієї моделі, але тепер надійшла інформація про їх наявність в роздрібних інтернет-магазинах. Схоже , ASUS вирішили підійти до питання з повною серйозністю , тому підсумкові моделі не стануть повними аналогами Windows- пристроїв з іншого ОС , а будуть походити на гучний Samsung Chromebook зовні і ергономічно. Модель буде оснащена процесором Intel Celeron N2830 на базі платформи Bay Trail з тактовою частотою 2,16 Ггц. Кількість оперативної пам'яті складе 2 гігабайти , а накопичувач обмежиться звичними для хромбуков 16 гігабайт eMMC . Дисплей буде володіти діагоналлю 11,6 дюймів з роздільною здатністю 1366x768 пікселів , з бездротових інтерфейсів в наявності будуть як мінімум Wi -Fi 802.11n і Bluetooth 4.0. Роздрібна ціна C300 почнеться з 3000грн. Аналітики прогнозують стійке зростання процентної частки хромбуков аж до 2019 року.

Висновок:

Зробивши дослідження теми «Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення.» можна зробити висновок що види рахунків, які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового статусу і характеру діяльності цього підприємства. Це можуть бути поточні, бюджетні, депозитні (вкладні), позичкові та деякі інші рахунки. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунків за всіма видами їх діяльності. Види діяльності, якими може займатись підприємство перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.

У разі змін у складі осіб, які мають право розпоряджатися рахунком юридичної особи або відокремленого підрозділу, новопризначена особа (особи) має особисто подати картку із зразками підписів і відбитком печатки, пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження. Фізична особа - резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків. Уповноважений працівник банку ідентифікує цю особу (осіб) і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.

Банк має право витребувати від клієнта інші документи і відомості, потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. Депозитні рахунки підприємствам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється. Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України, нормативними актами НБУ та інструкцією № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті".

Варто звернути увагу на особливість дії команд вирівнювання. Так, наприклад, якщо два об'єкти вирівнюються по нижньому полю, виходить, вони вирівнюються по нижньому полю нижнього об'єкта. Вирівнювання по правому полю — це вирівнювання по правому полю самого правого об'єкта з числа виділених і так далі. Якщо необхідно виконати вирівнювання відносно поля сторінки, варто попередньо встановити прапорець Действия > Выровнять/распределить > Относительно страницы.

Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж із двох об'єктів. Між об'єктами автоматично встановлюються рівні інтервали. При вирівнюванні по вертикалі об'єкти можна рівномірно розподілити по горизонталі і, відповідно, навпаки.

Графічні кліпарти зосереджені на вкладці Рисунки. Вони класифіковані по категоріях. Розшукавши потрібний кліпарт, досить виділити його і вставити в документ натисненням на кнопці Вставить клип.

При роботі з кліпартами варто мати на увазі, що підібрати саме той кліпарт, який щонайкраще відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Тому кліпарти варто розглядати не як готові засоби оформлення, а як заготовки для їхнього створення. Кліпарти — це композиційні об'єкти. Їх можна “розбирати” на складові, редагувати їхні елементи окремо, створювати композиції з об'єктів, взятих з різних кліпартів. Усе це виконується шляхом редагування кліпартів, вставлених у Документ.Зміна методу вставки. Якщо в якості методу вставки було обрано вставку, то нічого змінити вже не можна. Користувач документа, у який вставлено зображення, природним чином позбавлений доступу до оригіналу. Зовнішній засіб редагування зображень розрахований на зміну файлу оригіналу і тому допустимо тільки до зображень, впроваджених у документ, але не зв'язаним.

 Використана література:

Автор

Назва підручника, навчального посібника та іншої навчальної літератури

Видавництво,

рік видавництва

Васюренко O.B.

Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл

Житомир: ПП "Рута", 2001. - 384 с.

. В. І. Колесникова.

Банківська справа.

Одеса, 2006р. - 476 с.

Реверчук С.К.

Банківські рахунки

К.: Атіка, 2004. – 208 с. 

О. Б. Жихор.

Фінанси : Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни

Вінниця, 2008. — 168с.

Дибкова Л.М.

Інформатика і комп’ютерна техніка.

Навчальний посібник

Київ: Академвидавництво.2005

 

Павлів П.М.

Інформатика: Текстові й графічні редактори.

Полтава, 2006 р.

Петренко С.Ю..

Microsoft Word 2007

Суми 2003 р.

Шевчук С.В.

Ділове мовлення. Підручник

Київ: «Літера ЛТД»,2005

Хмелевський В.О.

Робота на персональному комп’ютері: навч. посібник для учнів ВПУ

К: Гала,2005

Ткачук М.В

Графічні об’єкти в MS Word 2007

Луцьк:.2008

Список періодичних видань фахового спрямування

1. Журнал «Професійно-технічна освіта».

2. Журнал Банківська справа

3. Журнал «Інформатика та інформаційні технології».

4. Журнал «Комп’ютер».

5. Журнал «Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладках».

 

 

Ресурси Internet Пошукові системи

 

 http:// www.google.com

 http://yandex.ru 

http:// aport.ru

 http:/ rambler.ru


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21982. Великие географические открытия 75 KB
  захватил царя страны инков Атахуальпу вмешавшись на его стороне в войну между ним и его братом брат погиб потом за Атахуальпу потребовал выкуп и получил золота на 1 1 3 млн. – на 3 млн. – 19 млн. – 23 млн.
21983. Великое переселение народов (II-(375 г.) – VII вв. Варварские королевства 86.5 KB
  Земли населенные ими составляли значительную часть Римской империи. часть свевов переселилась на Пиренейский полуостров. переправилась и часть племени свевов. Испанский автор Идаций писал что в конечном итоге после опустошений и вандалыхасдинги и свевы заняли Галисию причем свевы получили западную часть этой территории аланы – Лузитанию и Картахену а вандалы силинги – Бетику прочие территории Пиренейского полуострова осталась у испаноримлян.
21984. Венгрия, Валашские, Молдавские княжества в IX-XV вв. 71 KB
  замковые люди – зависимые крестьяне. Особую категорию крестьян XIIXIII вв. магнатам принадлежало 33 населения жупов 34 крестьянских хозяйств; средним и мелким феодалам – 39 поселений; церковным феодалам – 121 ; королю – 15 . Происходит унификация категорий зависимых крестьян – исчезают либертины сервы замковые люди и удворники все они теперь частновладельческие крестьяне.
21985. Византийская культура 39.5 KB
  Но для культуры Византии характерно единство – языковое конфессиональное. В Византии были популярны и исторические сочинения. Отличительной чертой системы образования в ранней Византии было сохранение в значительных масштабах античных традиций. В ранней Византии происходило накопление эмпирических знаний по географии навигационному делу ботанике зоологии картографии.
21986. Византия в IV-XI вв. 123.5 KB
  Географическое положение Византии делало империю как бы связующим звеном между Востоком и Западом. В состав Византии в этот период входила вся восточная половина Римской империи. Территория Византии по данным источников в это время превышала 750 тыс. Латинское население западных областей Византии было немногочисленно.
21987. Византия в XII-XV вв. 78 KB
  административный и судебный иммунитет в большинстве владений у родственников императоров был полный налоговый иммунитет имели они и свой штат оставался в Византии ограниченным не только в XII в. Пожалование земли и крестьян в пронию до известной степени заменило стратиотское землевладение крестьянского типа которое полностью не исчезло а сохранялось до конца существования Византии. В Византии имел гораздо меньшее развитие чем на Западе процесс субинфеодации. Феодальные институты Византии – прония арифмос харистикий экскуссия –...
21988. Германия в XI-XV вв. 151.5 KB
  Полностью романской была Лотарингия присоединенная к Германии уже в конце IX в. Новые императоры вернулись от вселенской политики к германским проблема в Италию ходили походами только для коронации в Германии опирались на епископов и на слой министериалов и боролись с герцогами. Но после клюнийской реформы духовенство в Германии усилилось а в XI в. Генрих IV стал править самостоятельно в качестве короля Германии ему прежде всего пришлось столкнуться с фактом возросшей независимости светских и духовных князей.
21989. Германия в XVI-первой половине XVII вв. 182.5 KB
  Международная экономическая роль Германии выражалась в том что она занимала первое место в мире по добыче серебра 80 шло из Германии в Европу. Альбрехт не был в состоянии уплатить Фуггерам и добился от папы Льва X разрешения провести продажу индульгенций в Саксонии и других местах Германии за что обещал уплатить курии 10. На востоке Германии большое значение приобретают ярмарки в Лейпциге с конца XV в. Процесс созревания некоторых предпосылок генезиса капитализма был приостановлен в Западной Германии и Австрии феодальной реакцией...
21990. Гуманизм Италии XIV-XV вв. 147 KB
  Гуманисты были творцами новой системы знания в центре которого стояла проблема человека его земного предназначения термин humanista полагает П. Мишле выдвинул принципиально отличное от средневекового решения проблемы отношения человека к миру. Бурдаха где он писал что новое понимание искусства литературы науки новая концепция человека не вступали в противоречие в христианской религией ибо были предопределены ее пышным цветением в XIII в. Наиболее значительной для Тоффанина была идея божественности человека.