4899

Логістика. Навчально-методичний посібник

Книга

Логистика и транспорт

Метою вивчення дисципліни є формування системи знань з теорії, методології, методики та організаційних основ логістичного управління ресурсними потоками в національній економіці вивчення практики логістичного обслуговування споживачів різнома...

Украинкский

2012-11-28

1.15 MB

160 чел.

Вступ

Метою вивчення дисципліни є формування системи знань з теорії, методології, методики та організаційних основ логістичного управління ресурсними потоками в національній економіці; вивчення практики логістичного обслуговування споживачів різноманітних ресурсів в умовах ринкової трансформації та інтеграції в Європейське співтовариство; освоєння механізмів  державного втручання та підтримки впровадження логістичних систем, що сприяють формуванню у суб’єктів підприємництва конкурентних переваг; формування у майбутніх фахівців навиків практичного мислення та роботи в умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління, незалежно від форм власності.

Вивчення дисципліни “Логістика” покликане необхідністю реалізації основних напрямів структурної перебудови галузей матеріального виробництва в національній економіці та державного управління ними. В першу чергу це зв’язано з тим, що у зв’язку зі становленням в Україні ринкових відносин в останні роки зявився  і став активно розвиватись новий науково-практичний напрямок – виробнича логістика. Основним завданням логістики є інтеграція ресурсних потоків, оптимізація їх витрачання та вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень, то вона буде сприяти підвищенню ефективності функціонування як керуючих (державні, регіональні та місцеві органи управління), так і керованих систем (юридичних та фізичних суб’єктів підприємництва усіх форм власності).

Актуальність даної дисципліни і зростаючий інтерес до її вивчення обумовлені потенційними можливостями підвищення ефективності матеріало- і товаропровідних систем, що відкриваються при використанні логістичної концепції (принципів) обслуговування різних сфер національної економіки, поряд з тим застосування логістики посилюється необхідністю наукової обґрунтованості прийняття управлінських рішень, їх оптимізації і практичної ефективності, потребою вдалого високопрофесійного використання сучасних методів і моделей управління в народногосподарському комплексі України.

Головні завдання дисципліни полягають у вивчені:

- сутності, завдань, меж та принципів організації руху ресурсних потоків, їх інтеграції і оптимізації;

- теоретичних основ формування та реалізації логістичної стратегії ресурсного забезпечення виробництва матеріальних благ у національній економіці;

- методологічних основ та засобів впливу держави на логістичні процеси в економіці;

- засвоєнні та застосуванні концепції логістичного обслуговування споживачів;

- моделей просування товарів, готової продукції та послуг до споживачів;

- особливостей інституціональної організації функціональних логістик (транспортної, комерційної, складської, управління запасами і ін.);

- функцій та методів логістичного адміністрування (нормування, планування, прогнозування, обліку, контролю і аудиту)  руху ресурсних потоків.

В процесі вивчення даної дисципліни студенти мають знати:

  •  роль і місце логістики (логістичного менеджменту) у системі управління  господарською діяльністю, її концептуальні основи;
    •  організаційно-методологічні підходи до реалізації логістичних принципів обслуговування споживачів;
    •  понятійний апарат логістичного менеджменту та вміти його  використовувати в професійній діяльності;
    •  методи оцінювання та визначення ефективності логістичного    обслуговування на протязі всього логістичного ланцюга.

вміти:

  •   використовувати методи, способи і моделі логістичного  підходу для  аналізу роботи логістичних служб, аналізувати діюче середовище;
  •  професійно виконувати функції менеджера – логіста, виявляти  проблеми та обґрунтовувати постановку мети діяльності логістичної  служби;
  •   розв’язувати виниклі проблеми і вибирати найбільш ефективні варіанти  їхніх рішень ;
  •   визначати ефективність управлінських рішень ;
  •  оцінювати потребу у матеріальних, фінансових і інших ресурсах ;
  •  володіти критеріями ефективної реалізації економіко-аналітичних функцій по організації логістичного обслуговування споживачів ;
  •  сприяти впровадженню нових методів логістичного обслуговування у всіх функціональних ланках руху матеріальних потоків.

Викладання дисципліни „Логістика” здійснюється згідно положення щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).

При підготовці навчально-методичного комплексу використано матеріали пфдручникфі і навчальних посібників Крикавського Є. В., Окландера М. А., Пономарьової Ю. В. та ін.

1. Структура та загальна характеристика навчальної дисципліни

Згідно КМСОНП дисципліна „Виробнича логістика” включає один заліковий кредит, який складається із чотирьох залікових модулів.

Модуль 1 - аудиторна робота (проведення лекцій, практичних, консультацій та контрольних заходів);

Модуль 2 - індивідуальна робота (виконання індивідуального науково-дослідницького завдання та робота в лабораторіях у позанавчальний час);

Модуль 3 - самостійна робота (робота в інформаційних мережах, опрацювання методичної літератури та складання алгоритмів макроекономічних розрахунків);

Модуль 4 - письмовий іспит.

З метою систематизації знань студентів та здійснення об’єктивного оцінювання знань студентів в структурі дисципліни виділено два основні змістовні модулі, кожен з яких включає відповідний блок тем, які  забезпечують отримання  певного комплексу знань та засвоєння навиків практичної роботи згідно вимог варіативної компоненти освітньо-кваліфікаційної характеристики підготовки бакалавра відповідно до характеру його майбутньої діяльності.

Зокрема, до змістовних модулів з дисципліни „Логістика” входять наступні теми:

Змістовний модуль 1. Теоретичні та методологічні засади логістики.

Тема 1. Сутність та організаційні основи управління ресурсними потоками в нових умовах господарювання.

Тема 2. Концептуальні методологічні основи загальної логістики та її понятійний апарат.

Тема 3. Логістичні системи та їх функції. Методи системного аналізу та моделювання виробничих логістичним систем.

Тема 4. Особливості виробничої логістики як управлінського інструменту на ринку засобів виробництва та її понятійний апарат.

Тема 5. Аспекти функціонального менеджменту у виробничій логістиці.

Тема 6. Інформаційна логістика як важіль забезпечення руху фінансових та матеріальних ресурсів у виробництві.

Тема 7. Господарська угода, державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі логістичного управління рухом матеріалопотоків у виробництві.

Тема 8. Нормативна система логістичного управління матеріалопотоками у виробництві.

Змістовний модуль 2. Аспекти функціональних логістичних  підходів у ланцюгу руху ресурсних потоків у виробницті і поза ним.

Тема 9. Концепція логістичного обслуговування виробничих процесів. Системи управління рухом матеріалопотоків в процесі виробництва.

Тема 10. Посередництво і гуртова торгівля в системі логістичного обслуговування товароруху на шляху до споживачів.

Тема 11. Основи транспортної логістики та її виробничі функції.

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди:.

Тема 13. Логістика складського обслуговування матеріалопотоків у виробництві.

Тема 14. Управління виробничими запасами у логістичній системі.

Тема 15. Система та критерії логістичного сервісу у виробничих процесах.

Підсумкове оцінювання за кожним змістовним модулем здійснюється шляхом тестування. Критерії такого оцінювання подаються в розділі 8.

Попередні умови. Вивчення дисципліни „Логістика” передбачає наявність системних і ґрунтовних знань із базових теоретичних чи суміжних дисциплін (основ економічної теорії, макро і мікроекономіки, економічної кібернетики, інформаційних технологій, економетрії, фінансів, статистики, економіки підприємств і ін.), здійснення цілеспрямованої роботи над вивченням спеціальної науково-монографічної та нормативно-методичної літератури, активної роботи на лекціях та практичних заняттях, самостійної роботи та виконання індивідуальних завдань.

За системою ЕСТS (Європейської кредитно-трансфертної системи) дисципліна „Логістика” включає 2 кредити. Загальний опис дисципліни та тематичний план її вивчення подані в табл.. 1 і 2.

Таблиця 1

Опис дисципліни „Логістика”   

Виробнича логістика

Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфіка ційний рівень

Характеристика нав чальної дисципліни

Кількість кредитів ЕСТS – 3

Напрм підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”, 0502 „Менеджмент”

Нормативна дисципліна циклу природничо-наукової та зага льно-економічної підготовки

Кількість залікових модулів - 5

Освітньо-кваліфікаційний рівень - Бакалавр

Рік підготовки – 4            .            Семестр – 8

Лекцій – 24 (8)

Практичних занать – 24 (4)

Загальна кількість годин - 108

Самостіна робота – 6   (-)

Індивідуальна робота–54  (100)

Тижневих годин - 9, з них аудиторних - 4

Вид підсумкового контролю –

                   іспит

 

Таблиця 2

Тематичний план вивчення дисципліни „Логістика”

Розподіл навчальних годин за модулями по денній формі навчання.

Зміст тем

Кількість годин

Лекції

Практичні заняття

Самостій

на робота

Індивідуа льна робота

А

1

2

3

4

Змістовний модуль 1

Тема 1. Сутність та завдання  вироб ничої логістики в умовах перехідної економіки.

2

2

3

2

Тема 2. Концептуальні теоретико-методологічні основи загальної логіс тики та її понятійний апарат.

1

1

3

2

Тема 3. Виробничі логістичні системи та їх функції. Методи системного ана

лізу та моделювання виробничих логіс тичних систем.

2

2

6

3

Тема 4. Особливості виробничої логіс тики як управлінського інструменту на ринку засобів виробництва та її поняті йний апарат.

1

1

3

2

Тема 5. Аспекти функціонального ме неджменту у виробничій логістиці

1

1

4

2

Тема 6. Інформаційна логістика як ва жіль забезпечення руху фінансових та матеріальних ресурсів у виробництві.

1

1

3

2

Тема 7. Господарська угода, державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі логістичного управління ру хом матеріалопотоків у виробництві.

2

2

4

3

Тема 8. Нормативна система логісти чного управління матеріалопотоками у виробництві.

2

2

3

2

Змістовний модуль 2

Тема 9. Концепція логістичного обслу говування виробничих процесів. Сис теми управління рухом матеріало потоків в процесі виробництва.

2

2

4

3

Тема 10. Основи транспортної логісти ки та її виробничі функції

2

2

4

3

Тема 11. Посередництво і гуртова тор гівля в системі логістичного обслу говування товароруху на шляху до споживачів.

1

1

3

2

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди:

2

2

4

3

Тема 13. Логістика складського обслу говування матеріалопотоків у вироб ництві.

2

2

3

2

Тема 14. Управління виробничими запасами у логістичній системі.

2

2

4

3

Тема 15. Система та критерій логістич ного сервісу у виробничих процесах.

1

1

3

2

Всього

24

24

54

36

Розподіл навчальних годин за модулями по заочній формі навчання.

Зміст тем

Кількість годин

Лекції

Практичні заняття

Самостій

на робота

Індивідуа льна робота

А

1

2

3

4

Змістовний модуль 1

Тема 1. Сутність та завдання виробни чої логістики в умовах перехідної еко номіки

0,5

-

7

-

Тема 2. Концептуальні методологічні основи загальної логістики та її поняті йний апарат.

0,5

-

6

-

Тема 3. Виробничі логістичні системи та їх функції. Методи системного аналізу та моделювання виробничих логістичних систем.

0,5

-

7

-

Тема 4. Особливості виробничої логіс тики як управлінського інструменту на ринку засобів виробництва та її поняті йний апарат.

0,5

-

7

-

Тема 5. Аспекти функціонального ме неджменту у виробничій логістиці

0,5

-

7

-

Тема 6. Інформаційна логістика як ва жіль забезпечення руху фінансових та матеріальних ресурсів у виробництві.

0,5

-

6

-

Тема 7. Господарська угода, державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі логістичного управління ру хом матеріалопотоків у виробництві.

0,5

1

7

-

Тема 8. Нормативна система логісти чного управління матеріалопотоками у виробництві.

0,5

1

7

-

Змістовний модуль 2

Тема 9. Концепція логістичного обслу говування виробничих процесів. Сис теми управління рухом матеріало потоків в процесі виробництва.

0,5

-

7

-

Тема 10. Основи транспортної логісти ки та її виробничі функції

0,5

-

7

-

Тема 11. Посередництво і гуртова тор гівля в системі логістичного обслу говування товароруху на шляху до споживачів.

0,5

-

7

-

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди:

0,5

-

7

-

Тема 13. Логістика складського обслу говування матеріалопотоків у вироб ництві.

0,5

-

6

-

Тема 14. Управління виробничими запасами у логістичній системі.

1

1

7

-

Тема 15. Система та критерій логістич ного сервісу у виробничих процесах.

0,5

1

6

-

Всього

8

4

100

-

  1.  Програмне забезпечення вивчення дисципліни

Змістовний модуль 1.

Тема 1. Сутність та завдання виробничої логістики в

умовах перехідної економіки.

Потреби суспільства у виробничих ресурсах і виробництво матеріальних благ. Економічна суть, місце, склад і роль МТР у розширеному відтворенні. Сутність процесу управління МР у виробництві. Загальні та специфічні функції управління МР. Системність в управлінні МР. Суть комерційної діяльності у ринковому механізмі. Класифікація засобів виробництва. Організаційна структура управління виробничими матеріалопотоками в Україні. Організація ринкових постачально-збутових відносин в регіоні.

Тема 2. Концептуальні методологічні основи загальної логістики та її понятійний апарат.

Логістика як наука і напрям господарської діяльності, її зміст, теоретичне і практичне значення. Об’єкт вивчення і сфера застосування логістики, її зв’язок з менеджментом, маркетингом, макроекономікою. Еволюція логістики і її сучасне трактування. Фактори, рівні розвитку і функціональні області логістики. Основні поняття і терміни логістики. Основні принципи логістики.

Тема 3. Виробничі логістичні системи та їх функції. Методи системного аналізута моделювання виробничих логістичних систем.

Поняття і зміст логістичної системи. Умови утворення, функціонування і розвитку ЛС. Правило логістики (7 R). Методи системного аналізу. Взаємозв’язок логістики з фінансами і виробництвом. Основні логістичні функції. Види ЛС та їх характеристика.   Моделювання ЛС.

Тема 4. Особливості виробничої логістики як управлінського

інструменту на ринку засобів виробництва та її понятійний апарат.

Ринковий аспект логістики.. Поняття, економічний зміст та особливості ринку засобів виробництва – РЗВ (продукції виробничо-технічного призначення - ВТП). Методологія і формування логістичного обслуговування. Маркетингова логістика. Характеритика руху матеріалопотоку в логістичному ланцюгу. Основні канали розподілу ЗВ. Типи РЗВ. Фізичний розподіл товарів, замовлень на них та контроль за їх надходженням.

Тема 5. Аспекти функціонального менеджменту у виробничій логістиці

Зв’язок логістики з основними функціональними сферами бізнесу і іншими сферами н/г комплексу. Управління замовленнями. Управління закупівлями. Логістичне адміністрування. Підтримка логістичного менеджменту.

Тема 6. Інформаційна логістика як важіль забезпечення руху фінансових та

матеріальних ресурсів у виробництві.

Інформаційні потоки в логістиці. Інформаційні системи в логістиці: поняття, суть, структура. Види логістичних інформаційних систем та їх характеристика. Принципи побудови логістичних інформаційних систем. Закордонна практика інформаційного забезпечення управління матеріалопотоком у логістичному ланцюгу.

Тема 7. Господарська угода, державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі логістичного управління рухом матеріало

потоків у виробництві.

Організація господарських зв’язків по поставках продукції як логістичний процес. Господарська угода на поставку продукції ВТП та порядок її укладання. Державне замовлення та контракти в системі державного регулювання та їх МТЗ. Державні закупівлі як логістична система. Особливості формування державного контракту на поставку  с/г продукції для державних потреб. Нормативно-правова база державних закупівель.

Тема 8. Нормативна система логістичного управління матеріалопотоками

у виробництві.

Значення нормування витрат МР для ефективності логістичного обслуговування руху матеріалопотоків, формування ринкових відносин. Система прогресивних норм і нормативів витрат МР у виробництві матеріальних благ. Методи та різновидність нормування витрат МР. Понаднормативні запаси та їх характеристика. Нормування матеріальних запасів. Використання вторинних МР. Автоматизована система норм витрат МР.

Змістовний модуль 2.

Тема 9. Концепція логістичного обслуговування виробничих процесів.

Сис теми управління рухом матеріалопотоків в процесі виробництва.

Поняття і задачі виробничої логістики. Логістичне  обслуговування виробничих процесів. Системи управління матеріальними потоками внутрі виробництва: штовхаючі і тягнучі системи, їх переваги та недоліки. Вимоги, що предявляютья  до організації управління матеріалопотоками у виробництві. Можливості оптимізації матеріальних потоків. Ефективність застосування логістичного підходу до управління матеріалопотоком у виробництві. Ринок інвестиційних товарів і послуг та його становлення в сучасних умовах

Тема 10. Посередництво і гуртова торгівля в системі логістичного

обслуговування товароруху на шляху до споживачів.

Посередництво та його економічний зміст. Особливості розвитку гуртового посередництва в Україні. Гуртові посередники на рику інвестиційних товарів. Досвід розвитку інфраструктури гуртового ринку в розвинутих країнах. Товарна біржа  як суб’єкт логістичної системи управління товарорухом, її функції. Види товарних бірж в Україні.

Тема 11. Основи транспортної логістики та її виробничі функції.

Поняття транспортної логістики та її місце в логістичній системі. Сутність, предмет і задачі транспортної логістики. Сучасні проблеми транспортно-експедиційного забезпечення розподілу вантажів, товарів. Характеристика різних видів транспорту. Вибір оптимального перевізника. Вплив логістики на транспорт та новий підхід до транспорту як елемента логістичного ланцюга. Нові  логістичні системи збору і розподілу вантажів. Якість обслуговування споживачів послуг транспорту. Зарубіжний досвід організації транспортної логістики.

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди:

Комерційна логістика і модель матеріалопотоку. Поняття, завдання і функції закупівельної логістики.. типова схем матеріально-технічного постачання. Планування закупівель МТР. Вибір постачальника, критерії і правила вибору. Поняття, суть та значення розподільчої логістики. Економічний зміст,  модель та канали розподілу. Організація логістики розподілу. Логістичні ланцюги в розподільчій логістиці: поняття, властивості, класифікація.  Поняття, задачі та організація торгової логістики.

Тема 13. Логістика складського обслуговування матеріалопотоків

у виробництві.

Роль складування в логістичній системі. Основні функції складів. Коротка характеристика складських операцій. Задачі вибору і розробки раціональної системи складування. Логістичний процес на складі. Складська вантажна одиниця як елемент логістики. Основні проблеми функціонування складів.

Тема 14. Управління виробничими запасами у логістичній системі

Матеріальні запаси: визначення, економічний зміст. Управління запасами в сучасних умовах. Метод управління запасами “точно вчасно”. Категорія товаро-матеріальних запасів та їх типи. Види запасів. Промислові, збутові та товарні запаси продукції ВТП. Системи управління запасами на підприємствах. “Одиниця обліку запасів” як інструмент управління рухом матеріальних запасів. Резерви матеріальних запасів та їх призначення. Фонд стабілізації ринку. Нормування запасів і система контролю за їх станом. Понаднормативні запаси та залучення їх до господарського обігу. Оптимізація запасів як мобільної частини МТР.

Тема 15. Система та критерій логістичного сервісу у виробничих процесах.

Поняття послуги і логістичного сервісу. Об’єкти логістичного сервісу. Система логістичних послуг та рівні логістичного обслуговування. Порядок формування логістичного сервісу. Визначення рівня логістичного обслуговування. Критерії якості логістичного обслуговування. Логістичний сервіс і методика розрахунку логістичних затрат

  1.  Методичні рекомендації з проведення практичних

      занять з дисципліни „Логістика”.

Метою проведення практичних занять є закріплення теоретичних знань  та набуття умінь їхнього використання в практичних розрахунках та обґрунтуваннях при розробці програми та стратегії впровадження логістичної концепції управління ресурсними потоками у виробництво, транспортне і складське обслуговування, комерційну (посередницьку) діяльність, систему державних закупівель і ін.; вироблення навичок застосування основних логістичних підходів (прийомів) до управління рухом ресурсних потоків; вивчення і використання механізмів їх регулювання та моделювання.

Практичне засвоєння матеріалу дисципліни рекомендується здійснювати в такій послідовності:

визначаються мета і завдання теми практичних занять;

опрацьовується рекомендована основна та додаткова література;

вивчаються питання теми, що винесені на практичне заняття та діючі методики проведення розрахунків, обчислень, оцінок, обґрунтувань;

здійснюється підготовка вихідного табличного матеріалу, передбаченого домашнім (індивідуальним) завданням;

визначається спектр невирішених проблем за запропонованою темою.

Розв’язування завдань з дисципліни необхідно здійснювати з використанням комп’ютерної техніки і новітніх версій прикладних програм Microsoft Word, Microsoft Excel,  Microsoft Access, Lina Projekt Expert.

При підготовці до практичних занять та при виконанні завдань слід користуватися посібниками і підручниками: Крикавського Є. В. Логістика. Для економістів. Вид-во НУ „ЛП”, 2004; Пономарьова Ю. В. Логістика. – К.: ЦНЛ, 2003; Смиричинський В. В. Основи логістичного менеджменту. Тернопіль, Економічна думка, 2003; Практикуми: Анікін Б. А. Практикум з логістики. – М.: ИНФРА-М, 1999; Гаджинський А. М. Практикум з логістики. – М.: ИКЦ „Маркетинг”, 2001. Крикавський Є. В. Логістика: компендіум і практикум, К.: Кондор, 2007; Смиричинський В. В. НМК з дисципліни Логістика. – Тернопіль, Економічна думка, 2005.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1 (2 год.).

Тема 1. Сутність та завдання виробничої логістики в умовах перехідної економіки

Обговорення питань 1-2 теми

1. Потреби суспільства у виробничих ресурсах і виробництво

     матеріальних благ. Економічна суть, місце, склад і роль МТР.у

     розширеному відтворенні.       

2. Сутність процесу управління МР. Загальні та специфічні функції

      управління МР. Системність в управлінні МР.

3. Суть комерційної діяльності у ринковому механізмі. Класифікація

    засобів  виробництва.

4. Організаційна структура управління матеріалопотоками в Україні.

   Організація ринкових постачально-збутових відносин в регіоні.

Тема 2. Концептуальні методологічні основи загальної логістики

та її понятійний апарат

1. Логістика як наука і напрям господарської діяльності, її зміст,

       теоретичне  і практичне значення.

2. Об’єкт вивчення і сфера застосування логістики, її зв’язок з

   менеджментом, маркетингом, макроекономікою.

3. Еволюція логістики і її сучасне трактування.

4. Фактори, рівні розвитку і функціональні області логістики.

         5. Основні поняття і терміни логістики. Основні принципи логістики.

Програмований контроль за тестами по темам (№ 1-2)

Дискусійне обговорення проблем сучасного управління матеріальними ресурсами та необхідності впровадження логістичної концепції управління

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 (2 год.). 

Тема 3.  Виробничі логістичні системи та їх функції. Методи

  системного  аналізу та моделювання виробничих логістичних систем.

Обговорення питань теми

1. Поняття і зміст логістичної системи.

2. Умови утворення, функціонування і розвитку ЛС. Правило логістики

   (7 R). Методи системного аналізу.

3. Взаємозв’язок логістики з фінансами і виробництвом.

4. Основні логістичні функції.

5. Види ЛС та їх характеристика. Моделювання ЛС.

Програмований контроль за тестами по темі ( № 3)

Дискусійне обговорення проблем утворення та функціонування

  логістичним систем у різних сферах господарської

  діяльності.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3 (2 год.).

Тема 4. Особливості виробничої логістики як управлінського

інструменту на ринку засобів виробництва та її понятійний апарат.

Обговорення питань 4-5 теми

1. Ринковий аспект логістики..

2. Поняття, економічний зміст та особливості ринку засобів виробництва

     - РЗВ (продукції виробничо-технічного призначення - ВТП).

3. Методологія і формування логістичного обслуговування.

4. Маркетингова логістика. Характеритика руху матеріалопотоку в

   логістичному ланцюгу.

5. Основні канали розподілу ЗВ. Типи РЗВ. Фізичний розподіл товарів,

   замовлень на них та контроль за їх надходженням.

Тема 5. Аспекти функціонального менеджменту у виробничій логістиці.

  1.  Зв’язок логістики з основними функціональними сферами бізнесу і

     іншими сферами н/г комплексу.

2. Управління замовленнями.

3. Управління закупівлями.

4. Логістичне адміністрування.

5. Підтримка логістичного менеджменту.

Програмований контроль за тестами  тем (№  4-5)

Розв’язування задач

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4 (2 год.).

Тема 6. Інформаційна логістика як важіль забезпечення руху

фінансових та матеріальних ресурсів у виробництві.

Обговорення питань 6-7 теми

  1.  Інформаційні потоки в логістиці. Інформаційні системи в

логістиці - поняття, суть, структура.

2. Види логістичних інформаційних систем та їх характеристика.

3. Принципи побудови логістичних інформаційних систем.

4. Закордонна практика інформаційного забезпечення управління

    матеріалопотоком у логістичному ланцюгу.

Тема 7. Господарська угода, державне замовлення (закупівлі) та контракти

в системі логістичного управління рухом матеріалопотоків у виробництві.

1. Організація господарських зв’язків по поставках продукції як

    логістичним процес.

2. Господарська угода на поставку продукції ВТП та порядок її

       укладання.

3.Державне замовлення та контракти в системі державного

    регулювання та їх МТЗ.

4. Державні закупівлі як логістична система.

5. Особливості формування державного контракту на поставку  с/г

   продукції для державних потреб.

6. Нормативно-правова база державних закупівель.

Програмований контроль за тестами  тем (№ 6-7)

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5 (3 год.).

Тема 8. Нормативна система логістичного управління матеріалопотоками

у виробництві.

Обговорення питань 8-9 теми

1. Значення нормування витрат МР для ефективності логістичного

   обслуговування руху матеріалопотоків, формування ринкових

       відносин.

2. Система прогресивних норм і нормативів витрат МР у виробництві

   матеріальних благ.

3.  Методи та різновидність нормування витрат МР.

4. Понаднормативні запаси та їх характеристика.

5.  Нормування матеріальних запасів.

6. Використання вторинних МР.

7.  Автоматизована система норм витрат МР.

Тема 9. Концепція логістичного обслуговування виробничих процесів.

Системи управління рухом матеріалопотоків в процесі виробництва.

1. Поняття і задачі виробничої логістики. Логістичне  обслуговування

   виробничих процесів.

2. Системи управління матеріальними потоками внутрі виробництва

    штовхаючі і тягнучі системи, їх переваги та недоліки.

3. Вимоги, що пред’являютья  до організації управління

    матеріалопотоками у виробництві.

4. Можливості оптимізації матеріальних потоків. Ефективність

   застосування логістичного підходу до управління матеріалопотоком

    у  виробництві.

5. Ринок інвестиційних товарів і послуг та його становлення в сучасних

     умовах

Програмований контроль за тестами  тем (№  8-9)

Розбір ситуаційних завдань.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6 (2 год.).

Тема 10. Основи транспортної логістики та її виробничі функції.

Обговорення питань 10-11 теми

  1.  Сутність, предмет і задачі транспортної логістики та її місце в

     логістичному ланцюгу.

          2. Сучасні проблеми транспортно-експедиційного забезпечення

                розподілу вантажів, товарів.

          3. Характеристика різних видів транспорту. Вибір оптимального

                 перевізника.

  1.  Вплив логістики на транспорт та новий підхід до транспорту як

елемента  логістичного ланцюга.

          5. Нові  логістичні системи збору і розподілу вантажів. Якість

                обслуговування споживачів послуг транспорту.

          6. Зарубіжний досвід організації транспортної логістики.

Тема 11. Посередництво і гуртова торгівля в системі логістичного

обслуговування товароруху на шляху до споживачів.

Обговорення питань 11 теми

  1.  Посередництво та його економічний зміст. Особливості розвитку

     гуртового посередництва в Україні.

2. Гуртові посередники на рику інвестиційних товарів.

3. Досвід розвитку інфраструктури гуртового ринку в розвинутих країнах

4. Товарна біржа  як суб’єкт логістичної системи управління

    товарорухом, її  функції. Види товарних бірж в Україні.

Програмований контроль за тестами тем (№ 10=11)

Розв’язування задач.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7 (2 год.)

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди:

Обговорення питань 12-13 теми

1. Комерційна логістика і модель матеріалопотоку.

2. Поняття, завдання і функції закупівельної логістики.. типова схем

    матеріально-технічного постачання.

3. Планування закупівель МТР. Вибір постачальника, критерії і правила

    вибору.

4. Поняття, суть та значення розподільчої логістики. Економічний зміст

,  модель та канали розподілу. Організація логістики розподілу.

5. Логістичні ланцюги в розподільчій логістиці: поняття, властивості,

    класифікація.  

6. Поняття, задачі та організація торгової логістики.

Тема 13. Логістика складського обслуговування матеріалопотоків

у виробництві.

1. Роль складування в логістичній системі. Основні функції складів.

         2.    Коротка характеристика складських операцій.

         3. Задачі вибору і розробки раціональної системи складування.

         4. Логістичний процес на складі. Складська вантажна одиниця як

              елемент   логістики.

         5.Основні проблеми функціонування складів.

Програмований контроль за тестами  тем (№ 12-13)

Розв’язування задач.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 8 (2 год.)

Тема 14. Управління виробничими запасами у логістичній системі

Обговорення питань теми

1. Матеріальні запаси: визначення, економічний зміст. Управління

   запасами в сучасних умовах.

2. Метод управління запасами “точно вчасно”.

3. Категорія товаро-матеріальних запасів та їх типи. Види запасів.

   Промислові, збутові та товарні запаси продукції ВТП.

4. Системи управління запасами на підприємствах. “Одиниця обліку

  запасів” як інструмент управління рухом матеріальних запасів.

  1.  Резерви матеріальних запасів та їх призначення. Фонд стабілізації

     ринку. Нормування запасів і система контролю за їх станом.

6. Понаднормативні запаси та залучення їх до господарського обігу.

   Оптимізація запасів як мобільної частини МТР.

Програмований контроль за тестами теми (№ 14)

Розв’язування задач.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9 (2 год.)

Тема 15. Система та критерій логістичного сервісу у виробничих процесах.

Обговорення питань теми

1. Поняття послуги і логістичного сервісу. Об’єкти логістичного

     сервісу

2. Система логістичних послуг та рівні логістичного обслуговування.

3. Порядок формування логістичного сервісу.

4. Визначення рівня логістичного обслуговування.

5. Критерії якості логістичного обслуговування.

6. Логістичний сервіс і методика розрахунку логістичних затрат

Програмований контроль за тестами до теми (№ 15)

Розв’язування завдань. 

  1.   Навчально-методичне забезпечення викладання тем дисципліни

Тема 1. Сутність та завдання виробничої логістики

        в умовах перехідної економіки

   

  1.  Потреби суспільства у виробничих ресурсах і виробництво матеріальних благ. Економічна суть, місце, склад і роль МТР у розширеному відтворені.
  2.  Сутність процесу управління МР у виробництві. Загальні та

    специфічні функції управління МР. Системність в управлінні МР.

  1.  Суть комерційної діяльності у ринковому механізмі. Класифікація

засобів  виробництва.

4. Організаційна структура управління матеріалопотоками в Україні.

   Організація ринкових постачально-збутових відносин в регіоні.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

Діяльність в області логістики  є надзвичайно, багатогранна. Вона включає управління транспортом, складським господарством, запасами, кадрами, організацією інформаційних систем, комерційну діяльність і багато іншого. Кожна із перерахованих функцій глибоко вивчена і описана у відповідній галузевій дисципліні. Принципова новизна логістичного підходу – органічний взаємозв’язок, інтеграція вище перерахованих областей в єдину матеріалопровідну систему. Мета логістичного підходу – наскрізне управління ресурсними потоками і, в першу чергу, системоутворюючим, матеріальним потоком.

Виробнича логістика є складовим елементом загальної логістики і вивчає особливості управління ресурсними потоками у виробничих процесах. Завдання виробничої логістики стосується управління в першу черу матеріальними потоками в середині підприємств, фірм, організацій, компаній, які створюють матеріальні цінності або надають такі матеріальні послуги, як зберігання, фасування, зважування, пакування, укладання, навантажування, транспортування, розвантажування, консультування, інформаційне та юридичне обслуговування і ін. Характерною рисою об’єктів вивчення у виробничій логістиці є їх територіальна компактність.

Розпочинаючи вивчення дисципліни, студент передусім повинен зрозуміти місце і роль логістичного управління ресурсними потоками в системі матеріального виробництва, яке можна представити сукупністю таких функцій як: мотивація, планування, організація, регулювання, координація, облік, аналіз, контроль, аудит потоків матеріальних і інших ресурсів. Логістика як наука про управління потоками, тісно пов’язана з іншими функціями управління особливо з плануванням і регулюванням економічних потоків.

Об’єктом вивчення дисципліни „Логістика”, як і загальної логістики в цілому є потоки – матеріальні, фінансові, інформаційні, сервісні, які забезпечують функціонування як суб’єктів підприємництва (юридичних і фізичних), так і державних установ і організацій на мікро- та макроекономічних рівнях.

Суб’єктами дисципліни „Логістика” є господарюючі суб’єкти – підприємницькі структури, структурні підрозділи державних організацій, які формують згадані ресурсні потоки, здійснюють їх інтеграцію і оптимізацію.

Предметом дисципліни “Логістика” є функціональний механізм обліку аналізу і оцінки логістичних затрат при русі потоків ресурсів на всьому протязі логістичного ланцюга, у всіх логістичних каналах.

Завданням дисципліни є дослідження механізму інтеграції окремих елементів і ланок логістичного ланцюга в єдиний економічний потік і виявлення синергічного ефекту від інтеграції.

Студентам слід знати, що одним із базових положень логістичного менеджменту є дві фундаментальні обставини макроекономіки. По-перше, матеріальні потреби людей необмежені і невтоленні По-друге, економічні ресурси суспільства, тобто засоби виробництва товарів і послуг якими можна задовольнити матеріальні потреби, обмежені або рідкісні.

Матеріальні потреби – це бажання людей використовувати різні товари і послуги, які приносять їм користь. Предмети споживання слугують для задоволення особистих потреб людей. Суб’єкти первинної ланки виробництва – підприємства, фірми, компанії, державні установи мають потреби в матеріальних ресурсах у виді виробничих будівель та споруд, устаткування, сировини і матеріалів або у фінансових ресурсах з метою придбання матеріальних і т. п., які дають змогу реалізувати їхні виробничі завдання. Державні установи також потребують офісних приміщень, меблів для приміщень, комп’ютерів, транспортних засобів тощо.   

У своїй сукупності потреби виробництва у матеріальних ресурсах, з одного боку,  є невтоленними або обмеженими. Якщо є потреба в якомусь конкретному товарі або послузі, то її можна задовольнити повністю. З іншого боку, основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством узагалі полягає у тому, що виробничі ресурси обмежені.

Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Ефективність використання ресурсів характеризує зв’язок між кількістю ресурсів, що витрачені у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, які отримані у результаті використання цих ресурсів.

Однією з головних цілей господарювання виробничої системи є підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення використання виробничих ресурсів системи, серед яких важлива роль належить матеріальним ресурсам. Ресурсне забезпечення функціонування господарської системи та ефективне використання ресурсів передбачає розробку системи ресурсних сценаріїв, які повинні передбачати розв’язання наступних завдань: визначення потреб підприємства у матеріальних ресурсах на певний період; розрахунок допустимих ресурсних обмежень формування прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів; визначення можливостей їх оптимального використання шляхом балансування обсягів і складу (структури), термінів і частоти поставки з динамікою їх використання; розробки заходів щодо  раціонального транспортування, зберігання і використання.

При розробці ресурсних сценаріїв потрібно максимально враховувати систему внутрішньовиробничих факторів, що забезпечують досягнення головної мети, пов’язаної з використанням матеріальних ресурсів - максимальне зниження матеріаломісткості виробництва та продукції.

При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що ефективне використання ресурсів передбачає досягнення: а) повної зайнятості ресурсів; б) повного обсягу виробництва. Повна зайнятість ресурсів означає, що у національній економіці не повинно бути підприємств, що простоюють; земель, що не обробляються; працівників, які вимушено залишаються без роботи – йдеться про придатні для використання ресурси. Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Повну зайнятість ресурсів і повний обсяг виробництва характеризує крива виробничих можливостей.

Матеріально-технічні ресурси (МТР) є складовою частиною національного багатства України. У склад МТР включаються наступні матеріальні блага: основні і оборотні виробничі фонди; невиробничі фонди суспільства, до яких відносяться житловий фонд і фонди культурно-побутового призначення; особисте (споживче) майно населення, товарні запаси виробничих підприємств і невиробничих організацій; державні резерви, в т.ч. страхові, золотий запас, на потреби оборони ; природні ресурси, що залучені у процес виробництва, - с/г угіддя, ліси, родовища корисних копалин, гідроенерго ресурси. Зміст і складові частини національного багатства і їх питома вага можуть змінюватись, особливо в період НТР.

З економічної точки зору суть матеріальних ресурсів (МР) полягає в тому, що вони є засобами виробництва, які включають засоби праці і предмети праці. Серед засобів праці важливу роль відіграють знаряддя праці. Їх ефективність і потужність в найбільшій мірі характеризують степінь оволодіння і підкорення сил природи виробництву матеріальних благ. Засоби праці і предмети праці відіграють різну роль у відтворювальному процесі. Трудова діяльність людини при допомозі засобів праці викликає раніше намічені зміни предметів праці.

Соціальний характер засобів і предметів праці обумовлений суспільно-економічною формацією. При ринковій (капіталістичній) засоби виробництва представляють собою капітал, створений працею безпосередніх виробників. В сучасних умовах НТП матеріалізується в засобах виробництва, а також розширює межі можливостей самої людини – учасника виробництва. Автоматизація, використання керуючих машин суттєво міняє роль людини у виробничому процесі.

Управління МР – це практична діяльність, а також область економічної науки, яка вирішує задачу раціонального режиму поповнення, збереження і витрат МР на різних господарських об’єктах. Такими об’єктами можуть бути промислові, будівельні і с/г виробництва, товарні бази, складські підприємства постачально-збутових організацій, гуртові бази, підприємства роздрібної торгівлі, різних видів транспорту і ін.

Основними функціями управління МТР є: а) науковий аналіз соціальних, економічних і науково-технічних процесів і тенденцій при формуванні руху матеріальних потоків, оцінки ситуацій, що склалися і виявлення вузлових проблем господарського розвитку; б) оцінка дій цих тенденцій і передбачення нових економічних умов і проблем, що можуть виникнути і таких, що вимагатимуть вирішення; в) виявлення можливих альтернатив розвитку, нагромадження наукового і практичного матеріалу для всебічно обґрунтованого вибору тої чи іншої можливості розвитку і прийняття оптимального рішення, що забезпечить активний вплив на подальше ефективне управління використання МТР.

Процес управління матеріальними ресурсами у виробничих обєднаннях (підприємствах) поділяється на декілька відособлених процесів, які часто мають суперечливий характер. Кожний функціональний підрозділ діє у відповідності з поставленими перед ним задачами і критеріями збільшення прибутку і мінімізації витрат. В цих умовах виникає необхідність комплексної оптимізації параметрів матеріальних ресурсів, коли забезпечується дійсний ріст ефективності постачально-збутових операцій. Досягнути цього можна тільки на основі застосування в діяльності підприємств, фірм, компаній і організацій концепції логістики. Її суть полягає в інтеграції виробництва, матеріально-технічного забезпечення, транспортування, інформатики і комунікації. Ця концепція трансформується у новий вид теорії управління виробництвом, включаючи доставку товарів.

Побудувати типову логістичну концепцію, універсальну в застосуванні, неможливо. Вона будується у відповідності з особливостями конкретної виробничої одиниці (підприємства, фірми, компанії). Проте підхід може бути загальним.

Розробляється логістична концепція на основі стратегічних цілей підприємства. способи їх досягнення визначаються після проведення аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні – це взаємовідносини між постачальниками і споживачами, темпи розвитку споживчого попиту, конкуренції на ринках постачання., збуту і ін. Внутрішні фактори розкривають вузькі місця виробництва, тому піддаються аналізу: організації постачання і його якості; величини витрат на постачання; пристосованість складів і транспортних засобів до вироблюваних виробів; оптимізування транспортних маршрутів; рівень автоматизації складських, транспортних процесів і можливість побудови автоматизованої транспортно-складської системи; готовність і експедиція продукції за вимогою, організаційна структура збуту продукції; методи розподілу готової продукції і ін.

Розглядаючи координацію діяльності підрозділів в процесі її управління матеріальними потоками, можна виділити два взаємодоповнюючих напрями її удосконалення. Перший пов’язаний з посиленням взаємодії між різними функціональними ланками за рахунок покращення планових, контрольних процедур, економічних механізмів. Другим напрямом виступає досягнення необхідного рівня координації через організаційне перетворення у структурі підприємства.

Досвід зарубіжних фірм показує, що існують різні підходи до формування структури органів управління матеріальними потоками. Разом з тим можна виділити три різновидності структур, що найбільш широко застосовуються на практиці. В першому випадку основна увага приділяється забезпеченню тісної взаємодії між постачальнми і виробничими підрозділами, тобто наголос робиться на підвищенні ефективності управління матеріальними потоками на етапах постачання і виробництва. Це забезпечується за рахунок створення нового спеціального підрозділу, керівник якого контролює рух матеріального потоку від моменту закупівлі матеріалів до моменту передачі готової продукції на склад збуту.  У другому випадку основна увага приділяється упорядкуванню руху матеріального потоку на етапі виробництва і збуту. Всі функції зосереджуються у спеціальній службі, керівник якої контролює і координує рух потоку і розв’язує конфліктні ситуації. В третьому випадку в рамках підсистеми управління матеріальними потоками об’єднуються всі види діяльності по управлінню матеріальними ресурсами і запасамив корпоративних структурах.

Саме останній підхід зорієнтований на підвищення ефективності використання товаро-матеріальних цінностей у всьому ланцюгу: постачання – виробництво – збут, він найбільш прийнятний для виробничих підприємств, що випускають складну матеріалоємну продукцію на заводах, які тісно пов’язані технологічно, і які мають розгалужені внутрівиробничі зв’язки, що характеризуються наявністю великої кількості постачальників і складною розподільчою мережею. Варіант інтегрованої структури, яка складається із трьох функціональних блоків представлений на рис.1.

В першому концентруються планові, координаційні та контрольні функції. У другому блоці вирішуються задачі з управління постачанням і поставками матеріалів до місця обробки. В третьому зосереджено управління потоком готової продукції на стадії збуту.

Отже комплексний системний підхід в управлінні МТР полягає у забезпеченні пропорційно збалансованого розвитку виробництва МТР і їх оптимально-раціонального використання. Системний підхід – це методологічний напрямок в науковій організації управління рухом МТР, основна задача якого полягає у розробці методів дослідження і конструювання складноорганізованих обє’ктів – систем різних типів і видів матеріальних ресурсів. Цей підхід направлений на досягнення внутрішнього взаємозв’язку  і єдності різних аспектів запланованої діяльності в управлінні потоками МТР – народногосподарської, галузевої, регіональної і зовнішньоекономічної.

   

 

Рис. 1. Модель інтегрованої системи управління матеріальними ресурсами

Комерційна діяльність є складовою частиною підприємництва (за кордоном – бізнесу) – суть якого полягає в доцільній діяльності, що спрямована на отримання доходу, прибутку. Підприємництвом є організація підприємства (фірми, компанії) з метою виробництва і поставки товарів і послуг на ринок, торгового підприємства для здійснення купівлі-продажу товарів і послуг, організації фінансової установи, біржі і т.д.

Таким чином, комерція у сфері товарного обігу – це сукупність процесів і операцій, що направлені на здійснення купівлі-продажу товарів і послуг з метою задоволення купівельного попиту і отримання прибутку.

Організаційна структура, яка формувала б і керувала б рухом матеріальних потоків в Україні, численними трансформаціями як центральних органів виконавчої влади, так і в регіонах, практично скасована. Частково ці функції виконує Державний комітет по матеріальним резервам та окремі Державні акціонерні компанії.  

Ринкова інфраструктура організації матеріальних потоків (господарських звязків) включає: біржі, ярмарки, аукціони, торгові дома, фірмова торгівля, спеціалізовані гуртовні, комерційні чи сервісні центри і ін.

Питання для самоконтролю

  1.  Що розуміють під поняттями “матеріальні потреби” і “ економічні  ресурси”?
  2.  В чому полягає фундаментальна суперечність людського суспільства?
  3.  В чому полягає управління МР і які його функції?
  4.  Охарактеризуйте модель інтегрованого управління матеріалопотоками.
  5.  Дайте визначення поняттю “комерційна діяльність”. В чому полягає його відмінність від поняття “підприємництво”.
  6.  Яка організаційна структура управління матеріальними ресурсами (потоками) в Україні. Її позитивні і негативні сторони.

Рекомендована література

1 Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. посібн. –К.:Либідь, 2001,с.9-13

2. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами: Навч.

                 посібник. К.: ІСДО, 1996, с.5-16

3. Осипова Л.В., Синява И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб.

               для вузов. – Банки и биржи. ЮНИТИ, 1997, с. 26-28, 36-42.

Тестові завдання

1. Найбільш точно характеризує логістику в економічній сфері таке визначення:

А. Підприємницька діяльність.

Б. Організація перевезень.

В. Управління матеріальними і супутніми їм потоками.

Г. Матеріально-технічне постачання.

  2. Логістика як економічна наука сформувалася на основі ідеї

              та  методів:

А. Математичної логіки.

Б. Військової логістики.

В. Кібернетики.

Г. Дослідження операцій.

3. Матеріальні потреби суспільства це:

А. Предмети споживання, що задовольняють особисті потреби  людей ;

Б. Товари і послуги, які пропонуються для продажу і споживання ;

В. Матеріально-технічні ресурси за допомогою яких створюються

        матеріальні блага ;

Г. Засоби праці і предмети праці, які дають змогу реалізувати  

       підприємствам їхні виробничі завдання.

 4. Фундаментальна суперечність людського суспільства – це:

А. Суперечність між матеріальними потребами суспільства  

       й  економічною політикою держави.

Б. Суперечність між матеріальними потребами людей й економічними

         ресурсами.

В. Суперечність між рівнем економічного розвитку країни

       й інтелектуальним рівнем праці.

Г. Суперечність між матеріальними потребами суспільства

     й  економічною системою.

5. З економічної точки зору матеріально-технічні ресурси це:

А. Знаряддя праці.

Б. Засоби праці.

В. Засоби виробництва.

Г. Предмети споживання.

    6.  Управління матеріальними ресурсами це:

А. Використання МР для задоволення потреб фізичних  і юридичних осіб.

Б. Прогнозування і планування виробництва і розподілу МР.

В. Торгівля природними МР.

Г. Недоцільне, марнотратне  використання МР..

7.Які з наведених функції здійснює організаційна структура

управління матеріальними потоками ?

А. Досліджує сегменти товарних ринків.

В. Здійснює формування і розвиток руху потоків МР, стратегії товарної

        політики у зв’язку з ринковою політикою в національній економіці.

Г. Здійснює надання адміністративних управлінських послуг.

Д. Здійснює пошуки джерел інвестицій для розвитку виробництва.

8. Основним об’єктом вивчення логістики?

А. Процеси, що здійснюються в торгівлі .

Б. Матеріальні і відповідні їх інформаційні і фінансові потоки.

В. Ринки і кон’юнктура конкретних товарів і послуг.

Г. Економічні відносини, що виникають у процесі доведення товарів

      від місць  виробництва до споживачів.

9. Що не відноситься до функцій логістики?

А. Визначення оптимального розміру партії товарів, що поставляється ;

Б.  Управління запасами ;

В. Реклама ;

Г. Вибір умов поставки ресурсів.

10. Яка ситуація, положення чи матеріальний потік відноситься до

         мікрологістики?

А.  Щорічно вантажообіг транспортного комплексу України складає до

     4-х млрд. т.

Б. Вантажооборот складу (т/рік) в 15 раз перевищує середній запас т.

В. 28 постачальників обслуговують 4-х споживачів так, що сумарні

      витрати мінімальні.

Г.  Вірогідність зриву поставок із Японії в США втроє нижче середньої

       ніж по іншим постачальникам.

11. Які ситуації, положення чи матеріальні потоки відносяться до

         макрологістики?

А. Мінеральна вода “Поляна квасова” і “Трускавецька” доставляється у

     США  спочатку залізничним, а потім морським транспортом.

Б. Через склад гуртової торгової бази проходить 10500 т вантажів у рік.

В. Внутріцехова транспортно-складська логістика розглядає цех

    як   систему.

Г. Дслідження ринку показали, що фірма може збільшити попит на

   свій товар на 17 %.

12. Який принцип не відповідає сучасній концепції логістики?

А. Побудова системи логістики на основі системного підходу.

Б. Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом.

В. Встановлення максимального рівня обслуговування клієнтів.

Г. Ведення обліку логістичних витрат уздовж всього логістичного

     ланцюга.

13. Принципова відмінність логістичного підходу від передуючих

         моделей управління матеріальними ресурсами полягає в:

А.  Системі підготовки управлінського персоналу.

Б. Повній відмові від створення і зберігання запасів.

В. Сприйняті матеріальних об’єктів як єдиного потоку.

Г. Повній автоматизації процесів управління.

Тема 2. Концептуальні методологічні основи логістики та її поятійний апарат

  1.  Логістика як наука і напрям господарської діяльності.
  2.  Об’єкт вивчення і сфера застосування логістики. Інтерфейс               логістики з макроекономікою, маркетингом та іншими дисциплінами.
  3.  Історія терміну та еволюційний розвиток поняття “логістика”, його

       сучасне розуміння.

  1.  Фактори, стадії і рівні розвитку та функціональні області логістики.
  2.  Основні поняття та принципи логістики.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

Вивчення матеріалу теми слід розпочати з визначення науки “Логістика”.  І хоч визначень є багато, найбільш  узагальненим є таке: Логістика – це наука про управління і оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і зв’язаних з ними інформаційних і фінансових потоків в певній мікро-, мезо- або макроекономічній системі для досягнення поставлених перед системою цілей [3, с. 38].   

Як практика господарської діяльності (з позицій бізнесу): “Логістика – це інтегральний інструмент менеджменту, який сприяє досягненню стратегічних, тактичних та оперативних цілей організації бізнесу (підприємництва) за рахунок ефективного з точки зору зниження загальних затрат і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості продукції робіт і послуг, управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також супутніми їм потоками інформації і фінансових засобів” [3, с. 38].

Сергеев В.І подає біля 25 визначень логістики, що наведені у термінологічних словниках, підручниках, монографіях  див. [3, с.7-9].

Найбільш просте визначення пропонує Анікін Б.А. “Логістика – це наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання руху матеріальних і інформаційних потоків в просторі і в часі від їх первинного джерела  до кінцевого споживача” ( з найменшими витратами ).

Отже, якщо розглянути в сукупності коло проблем, яких торкається логістика, то загальним для них будуть питання керування різноманітними потоками (людськими, матеріальними, енергетичними, фінансовими, інформаційними і ін.) (рис. 2.1)

           Рис. 2.1. Межі діяльності логістики підприємства.

Логістика, маючи на меті підвищення ефективності функціонування організацій і економіки в цілому, займається управлінням потоками матеріальних ресурсів. Предметом вивчення є не самі матеріальні ресурсиі, а їх рух в просторі і в часі. Під рухом при цьому розуміється безперервна зміна стану матеріальних ресурсів за кількістю, якістю, місцем знаходження. Саме рух як предмет дослідження дозволив логістиці зайняти місце самостійної науки.

На об’єкт логістики можна дивитися з різних точок зору: з позицій маркетолога, фінансиста, менеджера з планування і керування виробництвом, вченого. Основним об’єктом дослідження є матеріальний потік. Під матеріальним потоком ми будемо розуміти предмети праці: сировину, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, зборочці одиниці, паливо запчастини, що призначені для ремонту і обслуговування технологічного обладнання і інших основних фондів, відходи виробництва. Незавершене виробництво (НВ) – це продукція в межах даного підприємства (організації), готова продукція (ГП), яка повністю пройшла виробничий цикл на даному підприємстві, тара і упаковка.

Отже формою існування матеріального потоку може бути рух конкретних видів продукції (МР, НВ, ГП) в процесах закупівель, виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як такі, що знаходяться в стані руху МР, НВ і ГП до яких застосовуються логістичні активності (операції), що зв’язані з їх фізичним переміщенням в просторі: навантаження, розвантаження, затарювання, перевезення, сортування, фасування, маркування, консолідація, розукрупнення, складування, збереження і т.п. Якщо продукція не знаходиться в стані руху, то вона переходить в запас.

Кожному матеріальному потоку відповідає інформаційний потік. Теж саме можна сказати і про фінансові потоки (потоки грошових засобів), що супроводжують матеріальні. В останні роки логістичний менеджмент почав досліджувати потоки сервісних послуг, що супроводжують матеріальний потік. Є пропозиції окремих вчених включити в логістичні дослідження також потік трудових ресурсів (вплив міграції робочої сили і рівня зайнятості на ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів).

Принципова відмінність логістичного підходу до керування матеріальними потоками від традиційного: інтеграція окремих ланок ланцюга руху матеріалів в єдину систему, здатну адекватно реагувати на збурювання зовнішнього середовища. Інтеграція техніки, технології, економіки, методів планування і керування потоками.

Отже, новизна логістичного підходу в управлінні ресурсами полягає в зміні пріоритетів  господарської діяльності. Головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, фінансового, інформаційного і т. п.). управління потоковими процесами, їх перетворення і інтеграція є новою формою управління, що перевищує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації з кількісних критерів оцінки господарської діяльності на якісні.

Задачі оптимізації фізичного розподілу вирішувалися і раніше. Наприклад, оптимізація чистоти і розміру партій, які постачаються, оптимізація розміщення і функціонування складів,  оптимізація транспортних маршрутів, графіків і т. п. Однак традиційно ці задачі вирішувалися окремо одна від одної, що не могло забезпечити належного системного ефекту.

Для всебічного пізнання логістичного об’єкта він повинен бути вивчений у взаємозв’язках зі своїм оточенням, - не можна розглядати його локально, досліджувати ізольовано. Весь процес дослідження повинний здійснюватися в систематизованому вигляді, у визначеній послідовності, тільки тоді від дасть очікуваний ефект. Інакше кажучи, об’єкт логістичного дослідження варто розглядати як систему, що функціонує в середовищі і взаємодіє з іншими системами.

Інтерфейс (взаємодія) логістики з мікро- і макроекономікою проявляється у тому, що мікро- і макроекономіка досліджують ефективне використання факторів виробництва – праці, капіталу, землі, технологій (крива виробничих можливостей, макроекономічна виробнича функція, кейнсіанський хрест, крива Лафера, Філліпса, закон Оукена і ін.), тобто ресурсного потенціалу національної економіки, а логістика досліджує ефективність руху ресурсних потоків, таким чином у них практично один і той же об’єкт дослідження, хоча різна кінцева мета.

Інтерфейс логістики і маркетингу полягає у тому, що маркетингові дослідження показують, що треба робити, а логістичний менеджмент показує як, якими методами, способами  і механізмами можна реалізувати маркетингові дослідження, щоб досягнути оптимального кінцевого результату господарської діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що менеджмент, маркетинг і логістика є триєдина наука, яка є інструментарієм ефективного управління матеріальними і супроводжуючими їх іншими потоками.

Наука і відповідно термін “Логістика” з’явилися у древній Греції і визначались як мистецтво забезпечення армії і військових дій усім необхідним, в тому числі управління переміщеннями живої сили (війська).

Семантика поняття „логістика” неоднозначна. У Древній Греції так називали прикладну математику, у Римській імперії – діяльність із забезпечення військ провіантом і житлом, у Візантії – процес комплексного вирішення різноманітних проблем, повязаних із пересуванням і тиловим забезпеченням армії  [5, с. 5]. У цілому історично склалося два принципово різних науково-практичних напрямки розвитку логістики – у військовій справі й у математиці. Останній існує і до цього часу, де під логістикою розуміють математичну логіку. Цей термін був офіційно закріплений за математичною логікою в 1904 р. на Женевському філософському конгресі.

Проте логістика, що була застосована пізніше в економічній сфері, розвивалася як військова дисципліна і, на думку ряду західних учених, саме завдяки військовій справі виросла в науку. Творцем перших наукових праць з логістики прийнято вважати французького військового фахівця А. Джоміні (1779-1869 рр.), який визначив логістику як „як практичне керівництво пересування військами”, і вперше у 1812 р. застосував цю науку на практиці при планувані боєприпасів, продуктів харчування, квартирного забезпечення армії Наполеона. Він стверджував, що логістика включає не тільки перевезення, але й ширше коло питань: планування, управління і постачання, визначення місця дислокації військ, а також будівництва мостів, доріг і т. д.

У найбільш широких масштабах принципи і підходи логістики у військовій справі були реалізовані у роки Другої світової війни у сфері організації матеріально-технічного забезпечення американської армії і військ союзників, дислокованих у Європі. Лише завдяки узгодженим діям військово-промислового комплексу, транспортної системи і баз постачання вдалося організувати стійке забезпечення союзних військ продовольством, зброєю, боєприпасами, спорядженням і військовою технікою.

Таким чином військову логістику інтепретували як сукупність засобів і способів, необхідних для доставки людей, техніки і боєприпасів до місця бойових дій, а також планування і організація заходів щодо підготовки і здійснення з цим процесів.

Як і інші методи прикладної математики (дослідження операцій, математична оптимізація,сітьові моделі і т. д.) логістика після закінчення війни поступово стала переходити з військової області до сфери господарської практики. Уперше на цю можливість використання положень військової логістики в економіці вказав у 1951 р. співробітник „RAND Corporation”, фахівець у сфері системного аналізу О. Моргенстерн, зазначаючи, що „...існує абсолютна подібність між управлінням забезпеченням військ і управліням матеріальних ресурсів у промисловості”

Хоча логістика довгий час вважалася військовим терміном, його застосування в цивільній сфері розпочалося уже в 60-ті роки минулого століття й означало „оптимальну координацію переміщення і створення запасу сировини, діяльність з переробки, пакування кінцевої продукції, її складування і доставки клієнтам. У такий спосіб логістика одержала інший напрямок розвитку – економічний.

Отже, логістика і давня наука і молода, оскільки в економіці (у цивільній області) як наука і інструмент бізнесу стала формуватися в середині минулого століття, перш за все у США. Еволюція логістики тісно пов’язана з історією і еволюцією ринкових відносин в капіталістичних країнах, де цей термін став застосовуватися у світі лише з кінця 1970-х років. Його сучасне розуміння наведено у визначеннях.

Основними факторами розвитку логістики є: 1. Вплив на розвиток логістики здійснив перехід від ринку продавця до ринку покупця; 2. Формування концепції логістики було прискорено розробкою теорії систем і теорії компромісів; 3. Важливу роль у створенні об’єктивних можливостей для розвитку логістики відіграв технічний прогрес у засобах зв’язку  і інформатики.

Слід зазначити, що вивчення і застосування логістики грунтується на розумінні основної ідеї логістичного підходу, вищезгадана новизна якого полягає насамперед у зміні пріоритетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значимості діяльності з управління матеріальним потоком. Система поглядівна вдосконалення господарської діяльності шляхом раціоналізації управління матеріальними потоками є концепцією логістики. Основні положення даної концепції можна сформулювати так:

1. Системна побудови логістики підприємства на основі метології загальної кібернетичної теорії систем з фіксуванням основних моментів системного підходу: мети створення систем логістики; обгрунтованого вибору її елементів і структури, спрямованих на досягнення поставленої мети; функціонування цієї системи, її взаємодії з зовнішнім середовищем; аналізу результатів діяльності та порівняння його з поставленою метою.

2. Головне в процедурі організації матеріального потоку – це врахування потреб ринку.

3. Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом, тобто вважається, що важливіше спланувати і передбачити розподіл і збут товарів, ніж їх виготовити.

4. Необхідність встановлення оптимального рівня обслуговування клієнтів.

5. Аналіз логістичного ланцюга необхідно вести з кінця процесу, тобто від пункту прибуття або призначення матеріального потоку та у напрямку, зворотному матеріальному потоку.

6. Під час вдосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логістичного ланцюга варто розглядати не ізольовано цю ланку, а весь логістичним ланцюг і проаналізувати, як зміни в одній ланці логістичного ланцюга вплинуть на весь матеріальний потік і загальні результати логістичного процесу.

7. Виконання розрахунків і використання в техніко-економічних обґрунтуваннях рішень з організації вантажопотоку вартості кожної елементарної логістичної операції як у матеріальній підсистемі матеріального потоку, так і в підсистемі йогоінформаційного забезпечення.

8. Вибір варіантів логістичної системи на підставі порівняння їх техніко-економічних показників.

9.  Відповідність всіх рішень з планування й організації матеріальних потоків загальній стратегії підприємства.

10. Наявність і використання найбільш повної інформації про товари, матеріальні потоки, виробників і споживачів товарів, логістичних посередників, закони, нормативні акти і т. п.

11. Під час організації та здійснення матеріальних потоків необхідно створювати і підтримувати ділові, партнерські відносини з іншими підприємствами – учасниками логістичного ланцюга – на основі врахування взаємних інтересів і компромісів.

12. Ведення обліку логістичних витрат протягом всього логістичного ланцюга.  

Аналіз функціонування ведучих компаній розвинутих країн дозволив виявити в їх рамках 4-ри послідовні стадії розвитку логістичних систем (ЛС) за станом на кінець 80-х – початок 90-х років минулого століття (див. схему рівнів розвитку у [2, с. 25]).

Практичний досвід роботи фірм у різних країнах показав, що сходження від нижчої стадії розвитку систем логістики до більш високих відбувається як поступово, так і – при виникненні сприятливих умов – стрибкоподібно.

В останні роки в країнах з ринковою економікою розвиток логістики характеризується передачею функцій контролю над розподілом ГП від виробничих фірм до спеціалізованих, тобто зовнішнім агентам. Така послуга отримала назву „аутсорсинга” і в юридичній практиці відома давно. Це ніщо інше, як передача певних функцій статутної діяльності, стороннім компаніям. Англ.. “autsourcing” дослівно означає  „використання зовнішніх джерел” і часто переводиться як „кооперація”, „субпідряд”  і навіть „делегування функцій управління, повноважень і відповідальності в рамках поставлених задач”.

В рамках сьогоднішнього дня під аутсорсінгом розуміється передача неосновних функцій підприємства і всіх зв’язаних з ним активів в управління професійному підряднику або аутсорсеру. „Перепоручайте іншим те, що вони зроблять краще, простіше, дешевше, - любив повторювати ще в 1970 – х  відомий гуру маркетингу Ф. Котлер. Смисл переходу на аутсорсинг полягає в тому, що послуги підрядника обходяться підприємству дешевше, ніж самостійне управління непрофільною діяльністю, а якість послуг при цьому підвищуються.

Логістичний аутсорсінг передбачає передачу невластивих (не основних, допоміжних) для виробничо-збутової системи функцій третій стороні (сторонній компанії).

Сьогодні виділяють біля 10 функціональних видів логістики – виробничу, інформаційну, транспортну, складську, комерційну (в т.ч. закупівельну (або постачальну), збутову (або розподільчу), торгову), управління запасами МР, сервісну і ін.

Окрім МР і матеріального потоку, визначення яких наведено у попередній темі, логістика оперує такими найбільш часто вживаними поняттями: логістична система (ЛС) – це складна організаційно завершена (структурована) економічна система, яка складається із взаємозв’язаних у єдиному процесі управління матеріальними і супутніми їм потоками елементів-ланок, сукупність яких, межі і задачі функціонування об’єднані внутрішніми цілями організації бізнесу і (або) зовнішніми цілями.

Будь-яка ЛС складається із сукупності елементів-ланок, між якими встановлені певні функціональні зв’язки і відносини. Назвемо ланкою логістичної системи (ЛЛС)  деякий економічно і (або) функціонально відособлений об’єкт, який не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі аналізу або синтезу ЛС, який виконує свою локальну цільову функцію, що зв’язана певними логістичними активностями.

Поряд з ЛС вживається поняття логістичного ланцюга. Назвемо логістичним ланцюгом множину ЛЛС, яка лінійно упорядкована по матеріальному  (інформаційному, фінансовому) потоку з метою аналізу або синтезу певного набору логістичних активностей і (або) витрат. логістичною мережею називається повна множина ЛЛС, які зв’язані між собою по матеріальним і супутнім їм інформаційним і фінансовим потокам в рамках досліджуваної ЛС.

Логістичним каналом в інтегрованій мікро-ЛС можна вважати упорядковану множину ЛЛС, яка включає в себе, всі логістичні ланцюги або їх ділянки, що проводять матеріальні потоки від постачальників МР, які необхідні для виготовлення конкретного виду продукції, до її кінцевих споживачів.

Елементарною логістичною активністю (логістичною операцією) назвемо будь-яку дію, яка не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі дослідження або менеджменту, яка зв’язана з виникненням, перетворенням або поглинанням матеріального і супутніх йому інформаційного і (або) логістичних посередників.

Визначення інших термінів понятійного апарату логістики будуть наведені у наступних лекційних темах при досліджені функціональних логістик, методів, способів і механізмів розвитку логістичного менеджменту.

Питання для самоконтролю:

  1.  Наведіть декілька відомих Вам визначень логістики, порівняйте їх і визначте  загальні елементи, що притаманні цим визначенням.
  2.  Що є об’єктом вивчення логістики?
  3.  Які задачі ставить і вирішує логістика як наука?
  4.  В чому проявляється взаємодія (інтерфейс) менеджменту, маркетингу і логістики?
  5.  Охарактеризуйте еволюцію розвитку логістики.

6. В чому полягає принципова відмінність логістичного підходу до

         управління  матеріальними потоками в економіці від традиційного?

     7. Дайте визначення таким поняттям логістики – логістична система,

          логістичний  ланцюг, ланка логістичної системи.

8. Що мається на увазі під фізичним розподілом МР?

Рекомендована література

  1.  Гаджинський А.М. Логістика: Учебн. Для ВССУЗ. –М.: ИВЦ

                         “Маркетинг”, 1998, с. 58-63.

  1.  Логістика: Учебн. Пособие. /Под ред. Аникина Б.А. –М.: ИНФРА- М, 1977, с.9-31.
  2.  Сергеев В.И. Логістика в би знесе: Учебн. –М.: ИНФРА – М, 2001, с.6-23, 81-86.
  3.  Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Учбов. посібник. Тема 2

                  2. Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

5. Окландер М. А. Контури економічної логістики. – К.:Наукова думка, 2000. – 174 с.

Тестові завдання

1. Що таке логістика?

А. Мистецтво перевезень.

Б. Мистецтво управління матеріальними потоками.

В. Підприємницька діяльність.

Г. Дослідження кон’юнктури товарних ринків.

      2. З якими системами взаємодіє логістика?

А. Система соціального забезпечення.

Б. Підготовка висококваліфікованих спеціалістів для економіки.

В. Ціноутворення, маркетинг, мікро- і макроекономіка.    

Г. Система біологічного захисту людини.

  3. В якій формі існує матеріальний потік?

А. Добування сировини для будівельних матеріалів у кар’єрах.

Б. Споживання готової продукції населенням.

В. Вантажний потік, потік готової продукції, незавершене виробництво.

Г. Вирощування сільськогосподарської сировини для переробних підприємств харчової промисловості.

  4. Який із факторів здійснює найбільш сильний вплив на розвиток логістики?

А. Компютерізація управління процесами у сферах виробництва і обігу.

Б. Удосконалення виробництва окремих видів товарів.

В. Удосконалення податкової системи .

Г. Фактори приблизно в рівній мірі.

Тема 3. Логістичні системи та їх функції. Методи системного

аналізу та моделювання виробничих логістичних систем

  1.  Поняття і зміст логістичної системи.
  2.  Функціонування і розвиток логістичної системи.
  3.  Методи системного аналізу.
  4.  Логістичний мікс (правило “семи Rs”).
  5.  Визначення поняття “логістична функція”. Основні логістичні функції
  6.  Види логістичних систем та їх характеристика.
  7.  Моделювання логістичних систем.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

В попередніх темах наголошувалось, що одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід.

Системний підхід – це методологія наукового пізнання, в основі якої лежить розгляд об’єктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний об’єкт як комплекс взаємоповязаних підсистем, об’єднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв’язки. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли складається з окремих розрізнених підсистем

При засвоєнні матеріалу даної теми студентам слід звернути на те, що сприйняття  логістичної концепції як системи є визначальним у теорії логістичного менеджменту, а системний підхід є підвалиною формування будь-якої логістичної підсистеми – виробничої, транспортної, державних закупівель, комерційної, управління запасами і ін.

Поняття логістичної системи є частковим по відношенню до загального поняття системи. В енциклопедичному словнику наведено наступне визначення поняття “система”: “Система (від грец. – ціле складене із частин; з’єднання, сполучення) – множина елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках  один з одним, які утворюють певну цілісність, єдність”.

Поняття ЛС є одним із базових понять логістики. Існують різноманітні системи, що забезпечують функціонування економічного механізму.  В цій множині необхідно вирізняти саме ЛС з метою їх синтезу, аналізу і удосконалення.

В попередній темі ми дали визначення ЛС, запропоноване В.І.Сергеевим [3]. Разом з тим слід навести загально прийняте визначення ЛС, яке доводить, що ЛС – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції. Вона , як правило, складається із декількох підсистем і має розвинуті зв’язки з зовнішнім середовищем.

Розкриваючи зміст ЛС слід зазначити, що більшості ЛС притаманні основні риси складних (великих) систем, які дозволяють застосовувати до їх аналізу і синтезу системний підхід, а саме: а) складність ; б) ієрархічність ; в) емерджентність (цілісність) ; г) структурованість.

Будь-яка ЛС складається із сукупності елементів-ланок (див. ЛЛС – тема 2), між якими встановлені певні функціональні зв’язки  і відносини. ЛЛС можуть бути трьох основних типів: генеруючі, перетворюючі, і поглинаючі матеріальні і супутні їм інформаційні і фінансові потоки. Є і змішані. В якості ЛЛС можуть виступати підприємства-постачальники МР, виробничі підприємства і їх підрозділи, збутові, торгівельні, посередницькі організації різного рівня, транспортні і експедиційні підприємства, біржі, банки і інші, підприємства інформаційно-комп’ютерного сервісу і т. д

ЛС діляться на дві великі групи: мікро- і макрологістичні. На мікрорівні ЛС вирішує локальні питання в рамках окремих ланок і елементів логістики і  може бути представлена у вигляді наступних основних підсистем: закупівля; планування і управління виробництвом; збут (див.рис. 3.1)

.

                         Рис. 3.1. Мікрологістична система.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, що обєднані на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов’язані виробництва, об’єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат.

Закупівля – підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістична систему.

Планування та управління виробництвом – ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.

Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

Іноді в економічній літературі можна зустріти думку, що мікрологістичні системи є окремими ланками макрологістичних систем [1]. Проте це не завжди так. Виробничо-господарські структури, які входять в макрологістичну систему і є юридично незалаежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньовиробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно. З іншого боку, підприємства, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в логістичну систему, тим більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища.

Макрологістична  система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб’єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні.

Макрологістичні системи можуть бути класифіковані по декільком ознакам: по адміністративно-територіальному поділу – районні, міські, обласні, регіональні, республіканські; по об’єктно-функціональній ознаці:  галузеві, відомчі, торгові, військові, інституціональні. Є і глобальні макрологістичні системи.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створюваній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків,  що вирішує задачі оптимізації маршрутів,, розв’язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створені макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшені загальної економічної ситуації в регіоні, країни або між державами.. таким чином, макрологістична система є високоінтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Структуровано ЛС складається із логістичних ланцюгів, мереж, каналів у яких виконуються логістичні активності (операції, приймаються рішення). Ланцюги складаються із ланок логістичної системи (ЛЛС).

Логістика застосовує різні методи системного аналізу. Метод – це шлях пізнання, що опирається на деяку сукупність раніше отриманих загальних знань (принципів). Системний аналіз може здійснюватися лише при наявності арсеналу специфічних методів системного дослідження логістичних об’єктів (систем) [детально 3, с. 291- 300].

Методи типу “мозкової атаки”. Основна мета методів цього типу – пошук нових ідей, їх широке обговорення і конструктивна критика. Гіпотеза полягає в припущені, що серед великої кількості ідей є, по меншій мірі, декілька хороших. Метод сценаріїв є засобом первинного впорядкування проблеми в області обслуговування споживача, отримання і збору інформації про взаємозв’язки вирішуваної проблеми з іншими, про можливі і вірогідні напрями майбутнього розвитку. Сценарій представляє собою переважно якісний опис можливих варіантів розвитку досліджуваного логістичного об’єкту при різних поєднаннях певних (попередньо виділених) умов.

Методи експертних оцінок. Основою цих методів є різні форми експертного опитування з наступним оцінюванням і вибором найбільш кращого варіанту. Методи типу “Дельфі”. Початково метод “Дельфі” був запропонований як одна із процедур при проведені мозкової атаки і повинен був допомогти знизити степінь впливу психологічних факторів, підвищуючи об’єктивність оцінки експертів. Його основа – зворотний зв’язок, ознайомлення експертів з результатами попереднього етапу і врахування цих результатів при оцінці значимості експертами.

Методи типу “дерева цілей”. В аналізі логістичних систем основною формою моделі, що підлягає удосконаленню і насиченню даними з допомогою експертних оцінок, є дерево цілей. Дерево цілей представляє собою зв’язувальний граф, вершини якого інтерпретуються як цілі логістичної системи, а ребра і дуги – як зв’язки між ними. Це основний інструмент ув’язки цілей верхнього рівня організаційної структури з конкретними засобами їх досягнення на нижньому операційному рівні.

Морфологічні методи ( а) системного покриття поля, б) заперечення і конструювання, в) морфологічного ящика). Основна ідея полягає в систематичному знаходженні всіх можливих варіантів вирішення проблеми шляхом комбінування виділених елементів або їх ознак. Матричні  форми представлення і аналізу даних не є специфічними але використовуються широко. Матриця – це наочна форма представлення даних, яка розкриває внутрішні зв’язки між елементами, допомагаючи вияснити і проаналізувати частини структури що не спостерігається.

Програмно-цільовий метод – розробка і виконання перспективних задач, що направлені на досягнення певної мети незалежно від відомчих рамок. Метод аналізу систем застосовується для оцінки альтернативних курсів дій при розподілі ресурсів у відповідності з цілями системи. Аналіз систем включає процес визначення цілей і оцінку альтернативних планів. Поряд з наведеними також застосовуються : метод дослідження операцій та метод входів і виходів.

Потенціал логістики дозволяє реалізувати цільові установки як фірми, підприємства, так і галузі (відомства) в рамках їх місії, яка є стратегічним фактором в умовах посилення конкуренції. В цьому плані логістичну місію за кордоном часто трактують як правило “семи  R-s” або логістичний мікс (по аналогії з маркетинговим міксом  “4- Р-s”): ensuring the availability of the right product, in the right quantity and the right condition, of the right place, of the right time, for the right customer, at the right cost, що можна перевести як “забезпечення наявності потрібного продукту в необхідній кількості і заданої якості в потрібному місці у встановлений час для  конкретного споживача з найкращими (оптимальними) затратами”.

В правилі “семи R-s” відображені суттєві риси логістичної місії організації бізнесу, ключовими із яких є якість, час і затрати.

Матеріальні потоки утворюються в результаті діяльності різних підприємств і організацій, які виробляють і споживають ту або іншу продукцію, які надають або користуються тими чи іншими послугами. При цьому ключову роль в управлінні матеріальними потоками відіграють наступні підприємства і організації: транспортні підприємства загального користування, експедиційні фірми ; підприємства гуртової торгівлі ; комерційно-посередницькі організації ; підприємства-виробники,  склади ГП яких виконують різні логістичні операції.

Кожний із перерахованих учасників логістичного процесу спеціалізується на здійсненні якої-небудь групи логістичних функцій. При цьому під терміном “функція” в подальшому будемо розуміти сукупність дій, однорідних з точки зору мети цих дій, і які помітно відрізняються від іншої сукупності дій, що мають також певну мету. Логістична функція – це укрупнена група логістичних операцій, що направлені на реалізацію цілей ЛС.

До основних логістичних функцій відносяться:

1. Формування господарських зв’язків по поставкам товарів, їх розвиток, корегування і раціоналізація.

2. Визначення обсягів і напрямів матеріальних потоків.

3. Прогнозування оцінки потреби  в перевезеннях.

4. Визначення послідовності руху товарів через місця складування, визначення оптимального коефіцієнта ланковості при організації товароруху.

5.Розвиток, розміщення і організація складського господарства.

6. Управління запасами у сфері обігу.

7. Здійснення перевезень і всіх необхідних при цьому супутніх операцій.

8. Виконання операцій, що передують перевезенням і завершують їх (маркування, підготовка до навантаження, вантажо-розвантажувальні роботи і ін.).

9. Управління складськими операціями (здача і приймання вантажів по кількості і якості, збереження, підсортування, підготовка необхідного асортименту для споживача, організація доставки дрібними партіями і т.д.)

Всі перераховані функції взаємоув’язані  і направлені на управління матеріалопотоками, тобто весь комплекс логістичних функцій в сукупності, також підпорядкований єдиній меті.

Критерієм ефективності реалізації логістичних функцій є степінь досягнення кінцевої мети логістичної діяльності, що виражені логістичним міксом (правило “семи R-s”).

Як зазначалось вище ЛС ділять на мікрологістичні і макрологістичні.

Макрологістична система (МаЛС) – це крупна система управління матеріалопотоками, яка охоплює підприємства і організації всіх сфер діяльності, що розташовані в різних регіонах, країнах, а також в різних країнах. МаЛС представляє собою певну інфраструктуру економіки регіону, країни або групи країн.

При формуванні МаЛС, яка охоплює декілька країн, необхідно подолати труднощі, що зв’язані з правовими, економічними особливостями міжнародних економічних відносин і ряд інших бар’єрів. Формування МаЛС в міждержавних програмах вимагає створення єдиного економічного простору (напр., спільні економічні зони), єдиного ринку без внутрішніх кордонів, митних перепон, капіталів, інформації, трудових ресурсів.

На рівні МаЛС виділяють три види ЛС: 1.ЛС з прямими зв’язками. 2. ешелоновані ЛС. 3. Гнучкі ЛС.

Мікрологістичні системи (МіЛС)  є підсистемами, структурними складовими МаЛС. До них відносяться внутрішні (внутрі виробничі), зовнішні і інтегровані МіЛС. МіЛС представляють собою клас внутрівиробничих систем, в склад яких входять технологічно зв’язані  виробництва, що з’єднані єдиною інфраструктурою.

В рамках МаЛС зв’язки між окремими МіЛС встановлюються на базі товарно-грошових відносин (фінансових потоків), а внутрі МіЛС відносини безтоварні.

Поряд з наведеними розрізняють і функціональні види логістичних підсистем: виробничі, транспортні, складські, комерційні, сервісні, управління запасами, інформаційні і ін.

Для уточнення і структурування уявлення про складний логістичний об’єкт, в якому попередньо виділяються  елементи, підсистеми, системи і надсистеми, при вирішені задач вимагається подальша формалізація (структуризація), яка дозволяє застосувати ті чи інші наукові знання. Для цього необхідно скласти формалізовану модель логістичної системи. При цьому логістичний об’єкт вивчається з різних точок зору на основі застосування до нього різних формалізованих моделей.

Моделлю називається спеціально синтезований для зручності досліджень об’єкт, який має необхідну степінь подібності вихідному об’єкту, що адекватна цілям дослідження, які сформульовані суб’єктом або особою, що прийняли рішення відносно дослідження системи. Відносно подібності логістичного об’єкту і його моделі говорять, що вони ізоморфні, якщо існує взаємно однозначна відповідність між елементами і зв’язками об’єкту і моделі, і гомоморфні, якщо відповідність однозначна лише в одному аспекті. Для моделей зазвичай характерно відношення гомоморфізму.

Для конструктивного вивчення логістичної системи складається її модель, тобто спрощений, по можливості формалізований (для проведення кількісних досліджень) аналог. Модель повинна відображати ті властивості, які представляють найбільший інтерес для спеціаліста по логістиці.

Проблема відповідності між моделлю і реальною системою достатньо складна. Не дивлячись на те, що математичні моделі володіють такими важливими достоїнствами, як чіткість, можливість суворої дедукції, можливість пробірки, не слід відмовлятися від використання вербальних моделей. Вербальна модель краще, ніж відсутність моделі взагалі або математична модель, яка може фальсифікувати реальність. Краще мати спочатку вербальну модель зі всіма її недоліками, але яка охоплює деякий не помічений раніше аспект досліджуваної реальної системи і яка дозволяє наступну розробку відповідного алгоритму, ніж починати зі скороспілих математичних моделей.

З огляду на викладене, вибираючи концепцію (модель) логістики, варто чітко визначити цілі організації логістики, зокрема:

• інтегрований огляд загального ланцюга логістики;

• висока маневреність наявних ресурсів;

• формування всебічно обізнаних спеціалістів;

• створення диференційної оплати праці та забезпечення заохочень;

• скорочення виробничих циклів через системну оптимізацію процесів;

• попереджувальні заходи проти неякісного виробництва;

• зменшення часу простоїв, упровадження, налагодження, підготовки

     виробництва;;

• паралельність матеріальних та інформаційних потоків;

• зменшення комплексності процесів;

• зменшення числа проміжних управлінських ланок;

• оптимізація технології та техніки складування, транспортування,

    пакування;

• управління загальними логістичним витратами для їх мінімізації;

• впровадження інтегрованого логістико-маркетингу та логістико-

      менеджменту;

• впровадження системи логістичного сервісу.

Досягнення кінцевих цілей логістики, таких як мінімізація загальних витрат, прискорення матеріального потоку, мінімізація загального рівня запасів, оптимізація рівня обслуговування споживача, істотно залежить від повноти реалізації принципів сучасної концепції логістики:

• необхідною є інтеграція між операційними, стратегічними і нормативними рішеннями у сфері логістики та в цілій системі управління підприємством;

• всі аспекти логістичним процесів повинні бути зв’язані безпосередньо з іншими функціональними сферами підприємства;

• усі функції і дії логістики повинні бути організовані в організаційних одиницях, локалізовані у відповідних щаблях ієрархії у структурі організації;

• логістика повинна бути базовим критерієм і орієнтацією інтегрованого управління підприємством;

• підприємства повинні турбуватися про тісне партнерство з іншими учасниками ланцюга поставок;

• концепція логістики мусить ґрунтуватися на реаліях ринку і пристосовуватися до змін в оточенні;

• реалізація оптимального рівня обслуговування обумовлює досягнення відповідної рентабельності і конкурентних переваг на ринку;

• підприємства повинні впроваджувати комплексні і „прозорі” показники як підстави для прийняття рішень та оцінки ефективності в системі логістики;

• пристосована до вимог логістики кадрова політика повинна становити істотний чинник досягнення певних логістичним ефектів.

Питання для самоконтролю

  1.  Дайте визначення поняттю “система” і “логістична система”.
  2.  Що таке логістична функція? Наведіть основні види логістичних функцій.
  3.  Назвіть основні ланки ЛС.
  4.  Перерахуйте елементи ЛС.
  5.  Перерахуйте основних учасників ЛС.
  6.  Назвіть основні методи системного аналізу, що застосовуються в логістиці.
  7.  Що розуміють під макрологістикою?
  8.  Що розуміють під мікрологістикою?
  9.  В чому полягає правило “семи  R-s” (логістичного міксу)?
  10.   Охарактеризуйте цілі логістичної концепції управління підприємством.
  11.   Назвіть основні види функціональних логістичних підсистем.

Рекомендована література

  1.  Гаджинський А.М. Логистика: Учебн. Для ВССУЗ . – М.: ИВЦ

                “Маркетинг”, 1998, с. 74-84.

  1.  Логистика: Учеб. пособие  /Под ред. Аникина Б.А. –М.: ИНФРА – М,

                 1997, с. 9-29.

  1.  Миротин Л. Б., Ташбаев Ы.Э. Системный анализ в логистике:

              Учебник. – М.: Изд-во «Экзамен». – 2002. – 480 с.

  1.  Сергеев В.И. Логістика в бизнесе: Учебник. –М.: ИНФРА – М, 2001, с.

                    50-71.

  1.  Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Учбов.

                    посібник Тема 3. Тернопіль, “Економічна думка” 2003.

Тестові завдання

1. Які функціональні області входять в логістичну структуру?

А. Запаси, транспортування продукції, складування.

Б. Добуток корисних копалин.

В. Кадри, обслуговуюче виробництво

Г. Переробка вторинної сировини.

2. В чому виражаються концепція або принципи логістичної системи?

А. Управління матеріальними ресурсами і їх розподілом.

Б. Управління рухом робочою силою.

В. Організація підприємництва.

Г. Реструктуризація нерентабельних виробничих об’єктів.

3. Яка із перерахованих систем, що забезпечує рух матеріального  потоку, є мікрологістичною?

А. Сукупність станцій залізниці, що з’єднують два міста.

Б. Зв’язані договорами постачальник, покупець і транспортна організація.

В. Взаємозв’язані учасники ланцюга, що забезпечують  просування на український ринок імпортного товару.

Г. Крупний морський порт.

4. Яка із перерахованих систем, що забезпечує рух матеріального  потоку є макрологістичною?

А. Крупна залізнична станція.

Б. Зв’язані договорами постачальник, покупець і транспортна організація.

В. Взаємозв’язані учасники ланцюга, що забезпечують рух  матеріального потоку в межах металургійного комбінату.

Г. Крупний аеропорт.

5. Які із наведених нижче визначень є визначенням поняття “логістична функція”.

А. Напрям господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками у сферах виробництва і обігу.

Б. Множина елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним,  які утворюють певне цілісність, єдність.

В Сукупність різних видів діяльності з метою отримання необхідної  кількості вантажу  в потрібному місці, в потрібний час, з мінімальними затратами.

Г. Система заходів по комплексному вивчення ринку.  

6. В чому полягають функції логістики?

А. Управління технологічним процесом виробництва продукції.

Б. Вибір тари ; б) визначення оптимального розміру партії товарів, що поставляються ; в) управління запасами ;  г) вибір постачальників –  продавців  матеріальних ресурсів ; д) вибір умов поставки ресурсів.

В. Формування сприятливої суспільної думки щодо виробництва  товарів і послуг.

Г. Виробництво і надання рекламних послуг.

7. Не відповідають поняттю “матеріальний потік”:

А. Завантаження готової продукції у транспортний засіб .

Б. Складування напівфабрикатів .

В. Транспортування сировини на склад підприємства.

Г. Переміщення коштів з розрахункового рахунка покупця на розрахунковий  рахунок продавця.

8. Матеріальний потік може вимірюватися у таких одиницях:

                       А. грн.;   Б. т/м2 ;   В. т/рік;    Г. грн. /т .     

9. Матеріальні потоки можуть протікати:

А. Усередині одного підприємства.

Б. Усередині корпоративної групи підприємств .

В. Між різними підприємствами .

Г. Всі відповіді правильні.

10. Разові постачання матеріальних ресурсів складають:

А. Неперервні матеріальні потоки .

Б.  Дискретні матеріальні потоки .

В. Б-потоки.

Г. Декадні, квартальні потоки.    

 

Тема 4. Логістика як управлінський інструмент ринкової  економіки та її методологічний апарат.

  1.  Ринковий аспект логістики.
  2.  Поняття, економічний зміст та особливості ринку засобів виробництва як матеріально-технічної бази ринкової економіки.
  3.  Маркетингова логістика як ринковий інструмент та її особливості.
  4.  Методологія формування логістичного обслуговування.
  5.  Фізичний розподіл товарів, замовлень на них та контроль за їх надходженням.
  6.  Основні канали розподілу засобів виробництва. Типи ринків засобів виробництва.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

Засвоєння матеріалу цієї теми студентами буде сприяти розумінню того “хто є хто” на ринках тих чи інших товарів, сировинних ресурсів, послуг, і як застосування логістичного підходу створює конкуренті переваги на зазначених ринках.

У період становлення і розвитку ринкових відносин в економіці держави підприємство є головним типом, що як суб’єкт та об’єкт  господарювання діє за принципами самоокупності, самофінансування, прибутковості господарювання, самостійно планує обсяги виробництва та реалізації, відповідає за наслідки своєї діяльності, розроблює та впроваджує стратегіє, зокрема логістичної концепції господарювання, згідно з чинними економічними законами ринкової економіки.

Виробнича логістика в більш звичайному розумінні – це організація виготовлення виробів для ринку та надання послуг, тобто організація виробництва, що протилежне плановому. Адже у ринковій економіці виготовлювач продукції сам задає такі параметри виробництву, щоб у виграші виявився не тільки споживач, що придбав його продукцію, але і він сам. Споживач повинен одержати необхідну йому продукцію (послугу) відповідної якості і номенклатури (асортименту) до визначеного терміну, інакше він звернеться до конкурента. Взагалі завдання виготовлювача продукції зводиться до наступного: без участі планових органів установити, що необхідно покупцеві, організувати необхідне виробництво і створити таку гнучку систему, що дозволяла б споживачеві одержувати вчасно те, що він хоче і що для нього необхідне.

Слід зауважити, що вищезгадане повинно базуватись на економіко-математичних методах, інакше воно може бути зведено до декоративного вибору правильних гасел (як це спостерігається в деяких науково-популярних виданнях).   

Розгляд логістики в якості фактора підвищення конкурентоздатності передбачає, що наслідки прийнятих рішень в даній сфері повинні піддаватися виміру в плані їх впливу на функціональні затрати і на доходи від продажу товарів. В зв’язку з цим актуальною стає задача знаходження способу контроля витрат і показників найбільш коректно відображаючих зв’язок логістики з основними економічними і фінансовими показниками підприємств, фірм.

В зарубіжній економічній літературі відзначається, що у фірм, які взяли на озброєння логістичну концепцію і, які побудували свою стратегію на її основі, спостерігається значне покращення показника, що відзеркалює відношення прибутку, одержаного від продажу товарів і послуг, до інвестиційного капіталу (ПІК – прибуток на інвестиційний капітал) .

Вплив логістики на витрати, що повязані з продажем товарів, очевидний. В рамках логістичного підходу до даних витрат відносяться  витрати по виконанню замовлень, що включають затрати на їх обробку, перевезення і складування вантажів, управління запасами, пакування і підтримуючу діяльність (забезпечення запасними частинами, післяпродажний сервіс). Не менш очевидним є вплив логістики на покращення стану фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їх долі на ньому і багато в чому залежить від ефективної пропозиції фірм конкурентоздатного рівня обслуговування споживачів.

Вплив логістики на інвестиційний капітал здійснюється через основні категорії (елементи) активів і пасивів баланса фірм. Такі елементи балансу, як  “готівка і рахунки дебіторів”, що відносяться до оборотного капітала, є вирішальним з точки зору ліквідності фірм. Суттевий вплив на оборотний капітал

логістика здійснює через скорочення запасів сировини, напівфабрикатів, комплектуючих і готових виробів. Дуже часто 50 % і більше оборотного капіталу фірм-продуцентів приходиться на запаси. Тому логістичний фактор, що впливає на інвестиційний капітал, в значній мірі залежить від політики підприємств у відношенні до рівнів запасів, степені контроля і управління рівнем запасів, а також від системи планування потреб розподілу.

Оскільки матеріальну основу логістичної системи фірм в більшості випадків складають власні, а не орендовані технічні засоби і постійні споруди, постільки логістика може здійснювати суттевий вплив на загальну величину основного капіталу фірм і на його співвідношення з прибутком.

Таким чином, можна зробити висновок, що логістика впливає майже на кожний аспект рахунку прибутків і збитків фірм.Тому відповідні зміни в логістичній стратегії впливають на фінансові результати діяльності фірм і вносить свою лепту в забезпечення їх довгострокової життездатності. Фірми, які взяли на озброєння логістичну стратегію, постійно аналізують її. Старанному аналізу піддаються також прибуток і інвестиційний капітал, щоб переконатися в максимальній ефективності використання ресурсів. Підставляючи значення змінних  у формулу, де множниками є коефіціент доходності і оборотність капіталу, можна з достатньою степінню умовності кількісно визначити вплив логістики на співвідношення прибутку, одержаного від продажу товарів, і інвестованого капіталу, оскільки доходи від логістичних послуг і витрати на логістичні операції входять суттевою частиною в сумарні доходи і витрати  фірм:

ПІК =

Дослідження виконанні в сфері логістики для широкого діапазону ринків – від продовльчих товарів до капіталоємкої продукції показали, що фірми-продуценти і посередники мають достатньо широкі можливості для створення переважних умов споживачам. Проте ці можливості можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо функціонування логістики в повному обсязі орієнтовано на ринок. Отже в таких умовах конкурентна перевага може виникати із здатності фірми через посередництво своєї логістичної діяльності добиватися: відмінностей у сегментації ринку, змін в економічному оточенні і ринкових вимогах, а також змін власних і чужих тактичних маневрів.                                                         

Вище викладене дозволяє стверджувати, що мета логістики 90-х років виходить за рамки скорочення витрат і збільшення прибутків. Тому на даному етапі концепція конкурентоздатності фірми полягає в одержанні конкурентної переваги за рахунок пропозиції додаткових послуг і підвищення їх якості. В подальшому, по мірі застосування даної концепції більшістю фірм, зниження витрат знову може стати першочерговою справою, але вже на іншій основі. Отже, підвищення конкурентоздатності фірм за рахунок логістики – процес безперервний і динамічний.

Ефективна ринкова стратегія функціонування окремо взятої фірми базується на зв’язках між фірмою, споживачем і конкурентом. Як правило, з підвищенням обсягу виробництва товарів їх собівартість знижується. Проте в умовах перенасиченості ринку товарами досягнення прибутковості у діяльності фірм шляхом орієнтації на збільшення лише обсягів продаж не реально. Щоб продати товар необхідно виділити його із подібних йому, надати йому додаткові властивості, що в найбільшій мірі відповідають потребам споживача. Цьому сприяє стратегія сегментації ринку. Таким же потужним засобом надання додаткових споживчих властивостей є обслуговування в процесі доставки, після продажу і т.п. Ринок стає все більш чутливим до якості обслуговування, яке все більше впливає на досягнення конкурентних переваг (див .рис. 4. 1).

Найбільш захищеною і безпечною для фірм, підприємств від атак конкурентів є позиція в правому верхньому квадранті. Логістика тут

             ЛІДЕР  

      в  обслуговуванні

                    ЛІДЕР

 у виробництві і обслуговувані

         АУТСАЙДЕР

     на ринку товарів

                   ЛІДЕР

             у виробництві

     Переваги у

    обслуговуванні                                                       

    

                                                              Переваги у виробництві

                  Рис. 4. 1. Логістика і конкурентні переваги у ринковій економіці.

розглядається як інструмент, що дозволяє зайняти і утримувати цю позицію. Діяльність по підвищенню ефективності, яка направлена на досягнення конкурентних переваг при допомозі логістики, може бути поділена на два види – основні функції (виробництво, маркетинг) і допоміжні ( інфраструктура, управління персоналом, технічний розвиток і т.п.) (рис.4.2).

                                                  Допоміжні функції                       

                      Інфраструктура фірми

                     Управління персоналом

                      Технічний розвиток

                       І н ш і                                                                                     Прибуток   

        Довироб-     Виробни-      Післяви-                                                                                                  

        нича ло-           цтво              робнича            Збут         Сервіс

         гістика                                   логістика     

                                          

                                           Основні функції                      

              Рис.4. 2.  Ринкові функції логістики.

Допоміжні функції є інтегруючими, що проходять через всі основні функції. Переваги в конкуренції зростають по мірі організації окремих функцій в єдиний процес, зорієнтований на підвищення ефективності всієї діяльності фірми. Логістика може сприяти досягненню конкурентних переваг як у виробництві - через раціональне використання наявних потужностей, скорочення запасу обігових коштів, кооперацію, інтеграцію, удосконалення календарного планування і т.д., так і в обслуговуванні – дякуючи удосконаленню торгового обслуговування, прогресивній стратегії каналів розподілу, більш повному задоволеню потреб споживачів і т. п.

Сучасний ринок ставить перед логістикою як зв’язувальним ланцюгом між потребами ринку, виробництвом, мережею розподілу і доставки задачі прискорення руху матеріальних потоків і зокрема засобів виробництва, по логістичному ланцюгу. Тривалий процес транспортування приводе до того, що продукція стає морально застарілою ледь попавши на ринок (напр. комп’ютери). Необхідно прискорити рух товарів, зробити всю ЛС більш гнучкою, що швидко адаптується до умов ринку. Є три основні шляхи вирішення цієї проблеми:

- скорочення довжини логістичного ланцюга шляхом більш тісних контактів з постачальниками і споживачами і виключення із процесів руху товарів операцій складування ;

- контроль за матеріальним потоком на всьому шляху його просування на основі створення інформаційних систем управління логістикою;

- надання всіх видів діяльності, які зв’язують ринок послуг з ринком попиту, як взаємозв’язаної ЛС.

Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг або товарний ринок. Об’єктами товарного ринку є товари і послуги, а суб’єктами – виробники і споживачі, продавці і покупці. Товар – це продукт праці, який призначений для продажу і задовольняє певну потребу підприємства або населення. Послуга – це товар, який не має матеріальної форми.

Складовою товарного ринку є ринок засобів виробництва (РЗВ), який складається із засобів праці та предметів праці. Предмети праці – це природна речовина (сировина, матеріали), на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування її для особистого або виробничого споживання. Засоби праці – це сукупність усіх речових елементів, які людина використовує для впливу на предмети праці. Із всіх засобів праці найбільше значення для розвитку виробництва, і відповідно для розвитку суспільства, мають знаряддя праці (обладнання, устаткування, прилади, різні агрегати і апаратура і т.п.). саме знаряддя праці є мірилом розвитку виробничих можливостей людини, розвитку суспільних виробничих сил і відповідно виробничих відносин, при яких здійснюється праця.

РЗВ відповідно до наукових уявлень про його суть передбачає таку суспільну організацію обміну, при якій реалізація продукції здійснюється на основі прямих взаємовідносин виробників із споживачами і торговими посередниками при вільному виборі партнера, що базуються на логістичному підході в умовах конкурентної змагальності продавців у задоволенні замовлень споживачів.

В попередніх темах вже розглядалась взаємодія окремих елементів маркетингу і логістики в процесі організації дистрибутивних мереж збуту вироблених продуктів і, зокрема засобів виробництва. Тут слід наголосити, що вчені і практики останнім часом почали вести мову про маркетингову логістику, принципи її формування, вироблення і реалізацію спільної стратегії для досягнення поставленої мети з допомогою цього економічного механізму.

Концепції логістики і маркетингу базуються на спільності, перш за все, операцій планування. Як відомо, маркетинг – це планування зорієнтоване на попит, на потреби споживача товару чи послуги, а логістика – планування матеріального попиту по наявності, доступності і часу реалізації товару. Логістику у фірмах часто сприймають як другу частину маркетингу. Інтереси між ними настільки сильні і тісно переплетені, що інколи важко буває їх розділити.

Ми вже зазначали, що маркетинг визначає “що треба робити”, а логістика озброює інструментарієм і механізмами реалізації маркетингових досліджень. Припустимо служба маркетингу обґрунтувала необхідність випуску нових видів продукції. Тоді завданням служби логістики буде забезпечити виробництво сировиною, управління запасами, транспортування і ін. все це робиться у розрізі нового виду продукції. Таким чином, логістику можна розглядати як інструмент реалізації стратегії маркетингу.

Використовуючи початковий зміст, що вкладений у поняття “фізичний розподіл” закордонними дослідниками, можна дати йому наступне визначення: “фізичний розподіл – це комплексна логістична активність (операція), яка є складовою частиною процесу дистрибуції, і яка включає в себе всі логістичні операції, що зв’язані з фізичним переміщенням і збереженням ГП в товаропровідних структурах виробників і (або) логістичних посередників”. Фізичний розподіл часто ототожнюється з дистрибуцією, яка займається просуванням ГП від виробників до кінцевих споживачів, організацією продаж, перед і після продажним сервісом. Фізичний розподіл підлягає аналізу, контролю і аудиту з метою встановлення найбільш ефективних каналів розподілу.

Категорія «розподілу» серед закордонних логістів  одержала широке розповсюдження в кінці 50-х  і в 60-х роках і сприймалась як синонім маркетинга, що нерідко призводило до термінологічної путанини. На теренах СНД границі розподілу вперше окреслила російський вчений М.Є. Залманова, яка запропонувала під розподілом розуміти: …1) пакування продукції; 2) експедицію; 3) управління збутом; 4) збереження на складі готової продукції постачальникаж; 5) складське господарство для готової продукції; 6) транспортування продукції до складу споживача; 7) транспортне господарство для перевезення готової продукції” [32-35]. Такий підхід цілком узгоджується і з уявою про розподіл як змістовну сторону збутової діяльності. Тому до функцій розподілу відносяться:

  1.  визначення купівельного попиту і організація його задоволення;

2) нагромадження, сортування і розміщення запасів готової продукції;

3) встановлення господарських звязків по поставкам товарів і наданню послуг споживачам;

4) вибір раціональних форм товароруху і організація торгівлі.

Виходячи з цього цілком допустимо вести мову про комерційний, канальний і фізичний розподіл.

Комерційний розподіл охоплює переважно функції планування, аналізу, контроля і регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому розумінні цього слова. Канальний розподіл краще всього розкриває Ф.Котлер, формуючи категорію “ канал розподілу : Канал розподілу – це сукупність фірм або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача” [7, с.399] .

Що стосується фізичного розподілу, то логістика під ним традиційно розуміє функції збереження , транспортування, комплектації, фасування, складування, переробки і т.п. Еквівалентом фізичному розподілу в логістиці може бути товарорух в маркетингу, який схильний до узагальнень, класифікацій і формувань, і який Ф.Котлер визначає так: “ Товарорух – діяльність по плануванню, перетворенню в життя і контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місць їх виникнення до місць використання з метою задоволення потреб споживачів і з вигодою для себе” [7, c.418].

Одна з головних функцій логістики – обробка і фізичний розподіл замовлень. Доля цієї функції у витратах МТЗ значно менша, ніж доля транспорту і запасів. Значимість цієї функції визначається тим фактом, що саме вона забезпечує ефективне просування продукції по каналам розподілу. Обробка замовлень є синтетичною управлінською функцією, що притаманна як процесу управління фізичним розподілом, так і процесу управління забезпеченням матеріалами. Типове просування продукції по каналам фізичного розподілу представлено на рис.4.3.

         Повернення

     Прямі відвантаження                       1                                                                  2                                                                                                  

                                                                                                  1                                                                                                              

                                                                                                                                                  

                                                                                                                                                 2

                                                                                                                    

                                                                                                                 Повернення   

                                                              

                                                                             Прямі

                                                                                        відвантаження

                                                  Повернення

                 1. Великі не підсортовані обсяги вантажівє

                 2. Підсортовані вантажі.                           

                                             Рис. 4. 3.  Фізичний розподіл продукції.

Як видно із схеми, товаровиробники зустрічаються в основному з двома типами споживачів: кінцевими споживачами продукції і посередниками, які поставляють продукцію кінцевим споживачам. Кінцеві споживачі, як правило, намагаються одержувати продукцію високої степені готовності невеликими партіями. Посередники ж частіше за все закуповують великі партії. На практиці підприємства використовують і перший, і другий спосіб реалізації продукції. При цьому можна виділити три основних види відвантаження продукції споживачу:

1) прямі відвантаження із заводських запасів; 2) прямі відвантаження з виробничої лінії; 3) відвантаження через складську систему. Вибір тактики ідвантаження залежить від обсягу реалізованої продукції. Якщо партії достатньо великі, то відвантажують з запасів або з лінії. Якщо відвантаження конкретному споживачу менше оптимальних для прямих поставок, то застосовється система постачання через склади. Це дозволяє знизити витрати по розподілу і покращити обслуговування.

Проте рух продукції в каналах розподілу не завжди закінчується в момент її отримання споживачем. Частина продукції по різним причинам може бути повернена назад згідно умов угоди поставок, пошкодження продукції внаслідок поганого транспортування, неправильного маркірування, непідходящий метод розподілу (порушення температурного режиму і ін.) або в результаті зміни потреби. В будь-якому випадку функцією фізичного розподілу є приймання і розміщення поверненої продукції, відправка її на доробку ( на заході відкликання неякісної, дефектної продукції у користувачів).

Масштаби процесу повернення і його ефективність залежать від продукції і каналів розподілу. Налагодити повернення промислових товарів по прямим і коротким каналам розподілу легше, ніж продукцію, що розподіляється через складні канали розподілу.

Основні канали розподілу в ЛС діляться на: 1. Незалежних гуртових посередників. 2. Збутові організації промислових фірм і підприємств. 3. Агенти, товарні брокери, ділери, комісіонери і інші посередники. 4. Товарні біржі, торгові дома, ярмарки, аукціони, фірмова торгівля і ін.

Потреби виробництва оформляються замовленнями. Агенти по закупівлі сировини, напівфабрикатів, комплектуючих вибирають постачальників, які задовольняють фірму по багатьом параметрам ( ціни, доставка, якість). Відповідним чином оформлене замовлення відсилається на фірму-постачальник. Це замовлення має основну необхідну інформацію, таку як обсяг поставок, спосіб доставки, необхідна дата поставки і т.д. Постачальник одержавши замовлення, обробляє його і готує товар до відвантаження споживачу. Весь процес обробки замовлення можна уявити схематично (див.табл.4. 1).

                                                                                                                     Таблиця  4. 1

                     Загальна схема обробки замовлення    

Одержання замовлення

Обробка замовлення і складання

Додаткова діяльність по придбанню відсут ніх на складі товарів

Доставка

Консолідація                   

Передача замовлення складам

Обробка транспортних  накладних                           

Оплата боргу, врегулювання претензій   

Складання замовлення на складах

Придбання товарів, що відсутні на складах

Відванта-ження зі складу

Оплата доставки обумовлюється в угоді поставки. Якщо вартість доставки включена в ціну продукції, то доставка виконується постачальником. Після одержання продукція проходить контроль якості і розміщується на складах ( якщо постачання йде в запас) або надходить безпосередньо у виробництво.

В рамках управління матеріалопотоками особливе місце належить процесу закупівель. Основними функціями в цьому процесі є : забезпечення адекватного і повного задоволення потреб виробництва ;  вибір постачальника;  збір інформації про кон’юнктуру; розміщення замовлення; реалізація замовлення; перевірка рахунків-фактури; складання облікових документів і карток; підтримання відносин з постачальниками.

Вибір постачальника в першу чергу залежить від ціни і якості продукції, далі – від тривалості відносин з постачальником, його географічним розташуванням. Вигідне розміщення замовлення безпосередньо впливає на ефективність всього процесу логістики. Замовлення специфікує кількість і можливі методи доставки. Це документ, який показує рух товару по каналам розподілу. Контроль за виконанням замовлення дозволяє мати інформацію про обсяги продукції, що поставляється і складується у всій системі логістики в будь-який час. 

Для того, щоб вдосконалити основи для прийняття рішень в області обробки замовлення, необхідно розробити процедуру для одержання сучасної інформації відносно поточного стану справ в логістичній системі. Така процедура може мати назву контроль ефективності розподілу. Це не контроль в розумінні обліку, який застосовується для перевірки рахунків підприємства. Це – систематичний і регулярний аналіз ефективності розподілу з точки зору затрат використання ресурсів і результатів обслуговування. Він повинен виконуватися регулярно і систематично з тим, щоб можна було мати показники тенденцій і забезпечувати гарантію, що із наявних даних добувається максимум інформації.

Задача такого контролю може розглядатися як перетворення даних в інформацію, і для виконання цієї задачі необхідно створити відповідну базу і розробити процедури для добування потрібної інформації.

Основними ринками засобів виробництва виступають: 1. Ринок масової продукції базових галузей промисловості. 2. Ринки масової продукції галузей переробної промисловості. 3. Ринок продукції, що реалізується за індивідуальним замовленням споживачів – це, як правило, ринки унікального обладнання – літаки, кораблі, крупні гідро і електротурбіни, потужні трансформатори і ін.

Питання для самоконтролю

1. Які фактори логістичної концепції господарювання підвищують  

   конкурентноздатність суб’єктів підприємництва?

2. Охарактеризуйте показник ПІК – прибуток на інвестований капітал  

      при визначенні конкурентноздатності окремих видів ГП.

3. Дайте визначення ринку засобів виробництва.

4. Перерахуйте задачі, які вирішуються службою логістики спільно зі

          службою маркетингу.

5. Що спільного і які відмінності між дистрибуцією і фізичним розподілом ГП?

6. Що таке логістичний канал? Які функції він виконує? Назвіть основні види ринків засобів виробництва.

Рекомендована література

1. Гаджинский А.М. Логистика: Учебн. Для ВССУЗ. М.: ИВЦ

    “Маркетинг”, 1998, с. 63 – 66.

2. Логиситка: Учеб. пособие  /Под ред. Аникина Б.А. –М.: ИНФРА-М, 1977,

            с. 46 – 52.

3. Неруш Ю.М. Комерческая логистика: Учебн для вузов. М.: Банки и

                   биржи,  ЮНИТИ, 1977, с. 19-22, 41-47.

4. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2001, с. 81-

       86, 191-216, 463-477.

5. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами. К.: ІСДО,

     1996, с. 33-48

6. Транспортная  логистика: Учебн пособие. /Под ред. Миротина Л.Б. и др.

       М.:      МГАДИ (ТУ), 1996, с. 33-41, 48-55.

7. Джонсон Д. и др. Современная логистика. Пер с англ.. М.: Изд. Дом

      “Вильямс”,  2002, глава 2.

                                                  Тестові завдання

1. Що таке фізичний розподіл?

А. Доставка продукції від продавця до споживача.

Б. Розподіл різних видів продукції

В. Надання послуги по збереженню продукції.

Г. Надання транспортної послуги по перевезенню готової продукції.

2. Що не відноситься до основних каналів розподілу продукції.

А. Гуртові посередники, збутові організації промислових підприємств.

Б. Гуртовий склад торгівельної організації.

В. Агенти, брокери, комісіонери і ін. посередники.

Г. Товарні біржі, ярмарки, аукціони і ін. структури.

        3. На рис. 1. наведена структурна схема каналів розподілу товарів народного споживання № 1. Цифрами позначені вантажопотоки.

У загальному випадку величини вантажопотоків знаходяться у певному відношенні один до одного. Яка із пропонованих відповідей вірно відображає кількісне співвідношення потоків 1 і 2.?

      Варіанти відповідей:

                                                                                                           

      

                                       1                                2

                                                                                            

Рис. 1. Структурна схема № 1 каналів розподілу товарів народного споживання.

А. Потік 1 більше потоку 2 ;

Б. Потік 2 більше потоку 1 ;

В. В загальному випадку потік 1 і 2 приблизно рівні ;

Г. В загальному випадку потоки 1 і 2 відсутні.

        4. На рис. 2. наведена структурна схема каналів розподілу товарів народного споживання № 2. Цифрами позначені вантажопотоки.

Пропоновані  співвідношення

У загальному випадку величини вантажопотоків знаходяться у певному відношенні один до одного. Яка із пропонованих відповідей вірно відображає кількісне співвідношення потоків 1, 2,. 3 і 4?

        А. Потік 1 більше потоку 2, а потік 3 більше потоку 4.

Б. Потік 1 більше потоку 2, а потік 4 більше потоку 3.

В. Потік 2 більше потоку 1, а потік 3 більше потоку 4.

Г. Потік 2 більше потоку 1, а потік 4 більше потоку 3.

               1                                                                                                   2

               3                                                                                                  4

 Рис. 2. Структурна схема № 2 каналів розподілу товарів народного споживання.

5. Разові постачання матеріальних ресурсів складають:

А. Неперервні матеріальні потоки ;

Б. Дискретні матеріальні потоки ;

В. Постійні матеріальні потоки ;

Г. Бліц-потоки.

6. Логістичні операції – це:

А. Сукупність дій, спрямованих на перетворення тільки матеріального  потоку .

Б. Сукупність дій, спрямованих на перетворення інформаційного тільки потоку .

В. Сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального і (або) інформаційного потоку .

Г. Укрупнена група логістичних функцій.

7. За умови збереження на підприємстві запасів

на одному рівні:

А. Вхідний матеріальний потік буде більшим за вихідний .

Б. Вхідний матеріальний потік буде меншим за вихідний .

В. Вхідний матеріальний потік буде дорівнювати вихідному .

Г. Вхідний матеріальний потік переривається.

8. До логістичних операцій належать:

А. Прогнозування матеріального потоку .

Б. Контроль матеріального потоку .

В. Оперативне управління матеріальним потоком .

Г. Всі відповіді правильні.  

Тема 5. Функціональний логістичний менеджмент

1. Місце логістичного менеджменту в підприємстві, фірмі.

2.Зв’язок логістики з основними функціональними сферами бізнесу і

   іншими сферами народногосподарського комплексу.

3. Управління замовленнями.

4. Управління закупівлями

5. Логістичне адміністрування.

6. Підтримка логістичного менеджменту.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

При засвоєнні матеріалу цієї теми студентам необхідно усвідомити поняття логістичного менеджменту і визначити його місце в загальній структурі менеджменту підприємства, фірми..

З позицій теорії управління  в ринковій економіці поняття „менеджмент” трактується  в подвійному розумінні: по-перше, як сукупність засобів і форм управління виробництвом і збутом для досягнення стратегічних, тактичних і операційних цілей і  задач фірми; по-друге, як інструмент управління взаємовідносинами внутрі персоналу фірми з зовнішніми партнерами по бізнесу і з споживачами продукції (послуг).

В першому розумінні логістичний менеджмент у фірмі представляє собою синергію основних управлінських функцій ( організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку і аналізу) з елементарними і комплексними логістичним активностями (операціями) для досягнення цілей  мікро-ЛС, що формується.

У другому розумінні логістичним менеджмент – це управлінський персонал, який за свою роллю в управлінській ієрархії фірми і організаційних рівнях логістичної системи (ЛС) можна поділити на:

Top management – вищий управлінський персонал, наприклад, інтегральний менеджер, начальник відділу логістики, члени виконавчої дирекції фірми, які виконують функції логістичним менеджерів і т. д.

Middle management (Supervisors)” – середній управлінський персонал – керівники структурних підрозділів ЛС, окремих ланок ЛС (ЛЛС) і т. п.

Lower management” – нижча ланка логістичного персоналу фірми.

При побудові сучасних мікрологістичних систем велике значення має визначення місця логістичного менеджменту в загальній структурі управління підприємством (фірмою) і визначення областей взаємодії з іншими сферами менеджменту. Сучасна система менеджменту підприємства представляє собою композицію організаційної структури управління з функціонально-орієнтованими сферами діяльності (фінанси, нвестиції, виробництво, маркетинг і збут, інновації, персонал і т. п.), що об’єднані стратегічними, тактичними і іншими цілями.

З точки зору логістики реалізація функцій стратегічного (тактичного, оперативного)  і функціонального менеджменту повинно сприяти просуванню логістичної місії фірми, узгодженої з маркетинговою і виробничою стратегіями. Враховуючи вище висловлене, система менеджменту фірми може бути представлена у виді схеми (рис. 5.1.).

 

Ме

не

дж

ме

нт

Інвестиційний

Функціональний

Ме

не

дж

ме

нт

Інноваційний

• Закупівлі

• Виробництво

• Збут

Виробничий

Фінансовий

Персоналу

Інформаційний

               Рис. 5. 1. Логістичний менеджмент в системі менеджменту підприємства.

Студентам слід звернути увагу на те, що особливістю логістичного менеджменту є те, що він як по стратегічним, так і по тактичним (оперативним) цілям і задачам зв’язаний зі всіма функціональними областями менеджменту (інвестиційного, інноваційного,  виробничого, фінансового, інформаційного, по персоналу) в процесах управління замовленнями і закупівлями матеріальних ресурсів, виробництвом і розподілом готової продукції. Часто буває дуже важко розділити сфери дії логістичного і інших видів менеджменту (особливо виробничого, інвестиційного, фінансового, інформаційного), тому за звичай виділяють основну координаційну і інтегруючу функції логістичного менеджменту на вищих рівнях ієрархії управління у фірмі, органах регіональної і місцевої влади, галузі.

Розглядаючи логістичний менеджмент у виробництві в розрізі його взаємодії з операційним менеджментом, необхідно підкреслити інтегруючий потенціал логістики, що направлений на підтримку системної усталеності фірми на ринку за рахунок якісного відслідкування динаміки попиту виробництвом необхідних обсягів продукції і сервісу. Це підтверджується основними мікрологістичними концепціями і системами (JIT, RA в яких в тих чи іншій степені присутньою є інтеграція між виробництвом і постачанням, виробництвом і збутом або тотальна інтеграція всіх базисних логістичних активностей. .

Потужним поштовхом для розвитку логістичного менеджменту стала поява синергетики як науки про процеси нелінійної самоорганізації в природі і суспільстві. Питання самоорганізації тимчасових, просторових, просторово-тимчасових структур вивчаються в рамках міждисциплінарної дисципліни, що отримала назву синергетика1. Закон синергії полягає в тому,  що  сума властивостей організаційного цілого перевищує «арифметичну» суму властивостей, що є у кожного із тих елементів, які ввійшли в склад цілого елементу зокрема.

Отже, властивості цілого не зводяться до суми властивостей його частин. Термін synergy в перекладі з грецького означає співробітництво, співдружність. Одержаний сумарний ефект носить назву синергічного ефекту. Синергетика, основні положення якої були сформульовані Г. Хагеном, представляє собою евристичний метод дослідження відкритих систем що само організуються, які підлягають кооперативному ефекту, що супроводжується утворенням просторових, тимчасових або функціональних структур.

Синергічний зв’язок – зв’язок в логістичній системі, яка при сумісному функціонуванні незалежних елементів системи забезпечує збільшення загального ефекту до величини більшої, ніж сума ефектів цих же елементів, діючих незалежно, тобто посилює зв’язок елементів системи.

Синергія: - ефект взаємного посилення зв’язків однієї системи з іншою на рівні матеріального потоку.- спільний (корпоративний) ефект взаємодії елементів у системі.

На думку авторів учбового посібника “Основи логістики”, “...логістичний менеджмент на фірмі представляє собою синергію основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку і аналізу) з елементарними і комплексними логістичними функціями для досягнення цілей логістичної системи [4]. Універсальність подібного визначення логістичного менеджменту дозволяє з успіхом розповсюдити його на всі види підприємницької діяльності і виконання функціональних обов’язків державних установ.

В попередніх темах ми уже відзначали взаємозв’язок  логістики з виробництвом, фінансами, маркетингом тому можна вести мову про те, що функціональний рівень системи логістики характеризує групи процесів, що є різнохарактерними по змісту, принципам і методам управління матеріальними потоками. Цей комплекс підсистем включає підсистеми: організація  матеріальних потоків у виробництві, управління закупівлями, організація правового і інформаційного забезпечення логістичних рішень, організація збуту продукції.

Кожна з цих підсистем вирішує свої завдання.

Приклад

Задачі, що реалізуються в підсистемах, які забезпечують функціонування і взаємодію елементів логістичного ланцюга.

Підсистема організації роботи складів вирішує завдання визначення числа і виду складів, виконуваних ними функцій, контролю і обліку матеріалів. Підсистема організації роботи транспорту покликана вирішувати завдання визначення типу і кількості транспортних засобів, встановлення транспортних маршрутів і схеми руху, оптимізації вантажних потоків. Підсистема організації функціонування підрозділів логістики покликана вирішувати завдання встановлення сфери діяльності цих підрозділів, виконуваних ними функцій, кадрового забезпечення процесу логістики.

Якщо в сфері матеріального виробництва встановити чіткі межі компетенції логістичного менеджменту за формальними ознаками доволі складно, то у сфері комерційного посередництва це зробити значно простіше, так як практично все комерційне посередництво по суті має логістичний характер (прямо або побічно воно зв’язано з матеріальними, фінансовими, інформаційними і іншими економічними потоками в процесі розподілу і товарного обміну).

Інтерфейс логістичного і операційного менеджменту проявляється в проблемі обліку сезонного попиту при виробництві ГП. Повне передбачення (прогноз) такого попиту не завжди можливий, і тому для страхування ризику втрати продаж виробники прагнуть максимізувати обсяг випуску ГП, що приводить до зростання затрат на збереження і підтримку запасів ГП як у виробника, так і в дистрибутивні мережі. Завданням логістичного менеджменту у цьому випадку є оптимізація загальних витрат у виробництві і дистрибуції для створення сезонних запасів ГП. Взаємодія між логістикою і операційним менеджментом прослідковується і у питанні про упакування, яку більшість фірм трактує як логістичну активність не тільки в збуті, але і у виробництві.

Взаємодія логістики з інвестиційним і інноваційним менеджментом визначає сферу взаємних інтересів в технічній і технологічній політиці фірми. Інвестиції в передові виробничі технології, які приводять до змін тривалості виробничого циклу і атрибутів ГП, ставлять перед логістичним менеджментом нові проблеми, що зв’язані з забезпеченням виробництва додатковими МР, варіацію внутрівиробничих логістичних активностей, забезпеченням додаткового логістичного сервісу у збуті і т.д. В той же час інвестиції в складське і вантажопереробне обладнання, транспортні засоби і комунікації, вичислювальну і оргтехніку розширюють можливості логістичного менеджменту для прийняття ефективних рішень.

Взаємодія логістики і фінансового менеджменту проявляється перш за все в обсязі і оборотності оборотного капіталу фірми. Так як значну долю оборотного капіталу складають грошові засоби, що вкладені в запаси МР, ГП, то ефективність логістичних рішень по управлінню запасами (наприклад, зниження їх обсягів у виробництві і дистрибуції) прямо зв’язана  з прискоренням оборотності і вивільненням фінансових засобів для інвестування у виробництво або сервіс.

Близькою до фінансового менеджменту є проблема взаємодії логістики з діючою у фірмах системою бухгалтерського обліку і звітності. Та ж проблема спостерігається з управлінням якістю і сервісу в еволюції логістики.

Оскільки сфера державних закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення нормального функціонування і підтримки  бюджетних організацій і установ (збройні сили, безпека, міліція, державний апарат, бюджетована частина охорони здоров’я, освіти, культури, соціального забезпечення  і ін.) розглядається як логістична система, то логістичний менеджмент є тим інструментом, який дозволяє найбільш ефективно розподіляти і використовувати кошти державного і місцевих бюджетів.

Логістичний менеджмент у виробничих фірмах починається з приймання і обробки замовлення споживачів (покупців) ГП [4, с. 135-48]. Укрупнено, не стосуючись маркетингової стратегії фірми, можна сказати, що задачею логістичного менеджменту є якісне задоволення попиту від приймання замовлення до доставки ГП кінцевому споживачу у відповідності з правилами логістичного міксу (див  тему 3). Загальна процедура управління замовленнями включає в себе декілька етапів, утворюючи так званий логістичний цикл замовлення: приймання і попередня обробка інформації про замовлення ; передача ; конфігурування ; визначення джерел виконання замовлення ; планування ; моніторинг виконання і доставки замовлення споживачу.

В основі визначення партії постачання в закупівельній логістиці використовують показник оптимального (економічного) розміру замовлення. Цей показник виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальником за замовленням споживача і, який забезпечує для останнього мінімальне значення суми двох логістичним складових: транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів. Визначаючи розмір замовлення, необхідно спів ставити витрати та утримання запасів і витрати на подання замовлень. Оскільки середній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення, укрупнення партій замовлення спричинить збільшення середнього обсягу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а отже, зменшуються витрати на їх подання. Оптимальний розмір замовлення повинен бути таким, щоб сумарні річні витрати на подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за даного обсягу споживання.

Економічний розмір замовлення (economic otder quantityEOQ) визначається за формулою, отриманою Ф. У. Харрісом. Проте у теорії управління запасами вона більш відома як формула Уілсона [1,3,7]:

                            EOQ =   

де EOQ – економічний розмір замовлення, од.; С- витрати виконання замовлення, грн.; С- закупівельна ціна одиниці товару, грн.;  Sрічний обсяг продаж, од.;  U – частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

Основною метою логістичного менеджменту закупівель [4, с. 175-190] є надійне і якісне забезпечення виробничих підрозділів як підприємств матеріального виробництва, так і організацій і установ інших сфер господарського комплексу матеріальними ресурсами (МР), шо необхідні для виконання виробничих і інших функціональних завдань. Проте досягнення цієї мети може бути виконано з різними затратами ресурсів, тому перед логістичним менеджментом виникає проблема оптимізації, як в ланцюгу “постачання – виробництво” (наприклад, мінімізація витрат на закупівлі МР при обмеженій вірогідності збою в поставках або максимізації надійності і якості поставок МР при обмеженях на витрати), так і в повному логістичному ланцюгу (наприклад, задача мінімізації загальних логістичним витрат, в тому числі і на закупівлі при обмежені на вірогідність задоволення попиту).

Закордонні спеціалісти по логістиці часто розглядають управління закупівлями як “дистрибуцію навпаки”, маючи на увазі, що у обох сферах реалізуються одні і ті ж логістичні активності: процедури замовлень, транспортування, вантажопереробка, управління запасами, складування і ін. Разом з тим, не дивлячись на зовнішню подібність, є принципові відмінності, що зв’язані перш за все з відмінностями у цільових установках управління цими ключовими логістичними операціями при реалізації глобальної мети бізнесу, яка відповідає місії фірми на ринку.

Широкого розповсюдження в процесі управління закупівлями (постачанням) набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній логістиці так званої „адачі МОВ” (в англомовній літературі – Make-or-Buy Problem) – зробити або купити” [1,5,7]. Вирішення цього завлання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів, напівфабрикатів і т. д. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

У широкому плані „завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення  приймаються як з використанням власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устаткування), так і з використанням власних предметів праці, тобто виготовлених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення – найманий транспорт,лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило основним критерієм оптимальності під час розв’язання „завдання МОБ” є максимізація прибутку. Тому для прийняття обгрутованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю. При розробці рекомендацій щодо можливості закупівлі компонента необхідно приймати до уваги тільки релевантні витрати та доходи, тобто ті витрати та доходи, величина яких безпосередньо залежить від рішення, що приймається.

Незважаючи на важливість врахування витрат при ввирішенні „завдання МОВ” практичні розрахунки при вирішення даного типу завдань ускладнюються тим, що потрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі часу можуть істотно коливатися. Через неповний або невірний облік факторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить до відповідних наслідків.

Розробка логістичної стратегії займає центральне місце в логістичному адмініструванні [4, с. 452-483] діяльності фірм поряд з корпоративною маркетинговою і виробничими стратегіями і встановленням місії, тобто це той вихідний фундамент, який відповідає на два основних питання: що фірма представляє собою в даний час і куди вона прагне?

Один із етапів розробки логістичної стратегії є розробка логістичного стратегічного плану з визначенням агрегованих показників як в цілому для логістичної системи, так і для  окремих рівнів менеджменту. На цьому етапі затверджується організаційна структура ЛС, визначається базова логістична інформаційна система, система оцінки виконання стратегічних задач і моніторингу. Особлива увага тут приділяється зменшенню затрат, мінімізації інвестицій ЛС, покращенню логістичного сервісу.  

Персонал логістичного менеджменту фірм має постійну потребу в аналізі результатів прийнятих управлінських рішень і системних характеристик. При цьому аналіз проводиться, як правило, по базисним і ключовим логістичним операціям і в  цілому для визначення рівня досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей логістичного менеджменту.  Під аналізом результатів управлінських рішень в логістиці в широкому розумінні за звичай приймається розкладання (декомпозиція) об’єкту чи процесу що вивчається на частини з метою економічного, фінансового, технічного і т.п. дослідження цих частин. З позицій логістики перш за все  представляє інтерес економічний і фінансовий аналіз-аудит, що приймаються логістичними менеджерами фірм, і  які в кінцевому підсумку відображаються на рівні загальних затрат, прибутку, рентабельності і інших результуючих показниках.

В основу логістичного аналізу покладені такі принципи, як науковість, системний підхід, динамічність, виділення пріоритетних напрямів, комплексність повнота і достовірність інформаційної бази і ін. Методи і прийоми що при цьому застосовуються , характерні для загального техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності.

Найбільш застосовуваним у логістиці є АВС - аналіз і XYZ-аналіз.

АВС - аналіз є одним із методів раціоналізації, який може використовуватися у всіх функціональних сферах підприємств і фірм. Він дозволяє: а) виділити найбільш суттєві напрями діяльності; б) спрямувати ділову активність у сферу підвищеної економічної значимості і одночасно знизити затрати в інших сферах за рахунок усунення надлишкових функцій і видів робіт; в) підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень дякуючи їх цільовій орієнтації.

Нераціонально приділяти позиціям, що відіграють незначну роль у виробництві, таку ж увагу що і сировині чи матеріалам першорядної важливості. Це положення, що одержало широке визнання, відоме як принцип Парето. Суть його полягає в тому, що на декілька виробів із всієї сукупності тих, що виробляються, продаються, купуються або зберігаються, приходиться значна частина витрачених або придбаних ресурсів (принцип 20/80). Стосовно до політики матеріальних запасів останні означають, що на обмежене число поставок приходиться основна маса використовуваних тих чи інших матеріалів.

XYZаналіз матеріалів передбачає оцінку їх значимості в залежності від частоти споживання. Якщо розглядати споживання окремих видів матеріалів  на протязі тривалого періоду, то можна встановити, що в їх числі є матеріали , які мають постійний і стабільний попит ; матеріали, витрати яких піддаються певним, наприклад сезонним коливанням, і, на кінець, матеріали, витрати яких мають випадковий характер. Тому в границях кожного із класів А, Б і С матеріали можуть бути розподілені ще і по степені прогнозованості їх витрат. Для такої класифікації використовуються символи   X,Y,Z. В якості показника, що характеризує можливі коливання в споживанні матеріалів, може використовуватись коефіцієнт варіації

                       =  . 100 %,      =

де  - стандартне відхилення, яке визначає степінь фактичних витрат матеріалів на протязі аналізованого періоду відносно середньої величини  ;

- середня величина витрат матеріалів  ;    - фактичні витрати матеріалів у t-му періоді  ;  Т – число періодів спостереження.

Процедури контролю в ЛС дуже подібні до контролю параметрів в технічних системах і процесах. Сам процес контролю полягає в постійному або періодичному порівнянні заданих характеристик і параметрів з поточними значеннями цих параметрів. Складність такого порівняння для ЛС полягає в тому, що  багато показників і характеристик мають якісний характер, а критерії порівняння є векторними. Розрізняють системи контролю розімкнуті, замкнуті і системи з модифікованим зворотним зв’язком.

Моніторинг в ЛС здійснюється або вручну персоналом менеджменту, консультантами, аудиторами або на основі комп’ютерних програм.

Важливу роль в логістичному адмініструванні відіграють процедури аудиту, під яким розуміють періодичні пробірки стану окремих елементів ЛС (транспортування, складування, зберігання і т.д.) і статусу логістичних операцій. Складовим логістичного адміністрування є і звіт про рівні логістичних затрат. Цей звіт показує співвідношення річних затрат в інтегрованих логістичних активностях: закупівлях і фізичному розподілі, а також рівень логістичного сервісу в заданому періоді часу по зрівнянню з попереднім і відносно конкурентів.

Специфічною рисою інфраструктури товарних ринків в багатьох країнах є органічне поєднання децентралізованих початків і державного управління. закордонний досвід показує, що ринкові відносини тісно взаємозв’язані з державним регулюванням виробництва і товарообігу, які здійснюються економічними і правовими методами в інтересах розвитку національної економіки і світогосподарських зв’язків. Об’єктивна  необхідність у державній підтримці покликана , у крайньому разі, двома обставинами. По-перше, тим, що переслідує власні інтереси, логістичні посередники покликані забезпечувати потреби обслуговуваних ними підприємств і організацій, надійність і ефективність наданих послуг. По-друге, органи державного управління покликані координувати інтереси логістичних посередників і обслуговуваних ними підприємств, сприяти забезпеченню взаємовигідних відносин між ними [2, с. 128-138].

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає наука синергетика?

2. Дайте визначення закону синергії, синергетичного зв’язку.

3. Поясність інтерфейс (взаємозв’язок) логістичного менеджменту з

   іншими функціональними видами менеджменту.

4. Охарактеризуйте логістичний менеджмент замовлень споживачів.

5. Охарактеризуйте логістичний менеджмент закупівель.

6. Що розуміють під логістичним адмініструванням, його складові?

7. Наведіть основні напрями державної підтримки логістичного

   менеджменту.

Рекомендована література

1. Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для ВССУЗ. – М.: ИКЦ

   «Маркетинг», 2002, - 408 с. (с. 60-72, 135-140).

2. Крикавський Є. В. Логістика. Для економістів: Підручник. – Львів:

    Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2004. – 448 с.     

3. Миротин Л. Б. и др..Логистическое администрирование: Учеб. пособ.

   – М.: Изд-во „Экзамен», 2003. – 480 с.

4. Основы логистики: Учебн. пособие / Под ред. Л.Б. Миротина, В.И.

    Сергеева. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 200 с.

5. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001.  

     – 608 с. (с. 76-90, 135-148, 175-190, 360-470).

          6.Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч.

   посібник.      – Тернопіль, «Економічна думка», 2003, - 240 с.

7. Чудаков А.Д. Логистика: Учебник. – М.: Изд-во РДЛ, 2003. – 480 с.

    (с. 174-211,328-360).

Тестові завдання

1. Синергетика в логістиці це:

А. Властивості матеріального потоку в цілому, які зводяться до суми  властивостей його елементів.

Б.  Ефект взаємного посилення зв’язків однієї системи з іншою на рівні матеріального потоку.

В. Ефект від координації дій організаційних структур управління матеріалопотоком.

Г. Спільний (корпоративний) ефект взаємодії елементів в логістичній системі товароруху.

2.  Що із наведених  понять і категорій не відноситься до методів логістичного менеджменту?

А. Сценаріїв і експертних оцінок.

Б. Конкретність і надійність.

В. Мозкової атаки і тотальних затрат.   

Г. Дослідження операцій і аналізу систем.

3. Що із наведених  понять і категорій не відноситься до принципів логістичного менеджменту?

А. Оптимальність, комплексність  і науковість.

Б. Конкретність і надійність.

В. Програмно-цільовий і Дельфі.

Г.Системність і варіантність.

4. З перерахованих визначень поняттю “логістична функція”

найбільш точно  відповідає:

А. Напрямок господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками в сферах виробництва і обігу ;

Б. Множина елементів, які перебувають у відносинах і зв’язках один з одним і утворюють певну цілісність, єдність ;

В.Сукупність різних видів діяльності для отримання необхідної кількості вантажу в потрібному місці, в потрібний час, мінімальними витратами ;

Г. Укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи.  

5. Що таке конкретність логістики?

А. Науковими розрахунками визначено, кількість складів, які доцільно побудувати в регіоні .

Б. Зміна маршрутів руху  скоротила знос транспортних засобів на 18 % .

В. По рекомендації служби логістики цех організував після продажне обслуговування .

Г. Контроль руху вантажів в дорозі суттєво скоротив втрати товарів.

6. У чому проявляється системність логістики?

А. Бухгалтерія фірми підтвердила високу економічну ефективність  служби  логістики .

Б. Ціноутворення доручено службам маркетингу і логістики .

В. Фірма послідовно усуває всі вузькі місця в логістичному ланцюгу .

Г. Зміна упакування скоротила втрати товарів на 7 %.

7. В чому полягає науковість логістики?

А. Транспортна фірма змінює свої тарифи в суворій залежності від зміни цін на пальне .

Б. Диспетчерська складає графік завантаження автотранспорту на неділю вперед .

В. Використання водного транспорту зменшило транспортні витрати  фірми на 3 грн. /т. .

Г. Завскладом з дипломом кандидата економічних наук одержує підвищену зарплату.

8. АВС-аналіз – це залежність між:

А. Кількісною та якісною структурою .

Б. Кількісною та вартісною структурою .

В. Вартісною та якісною структурою .

Г. Гарантованими і буферними запасами.

9. ХУZ-аналіз – це ділення матеріалів на групами за ознаками:

А. Ціни .

Б. Здатності до складування .

В. Точності прогнозу споживання .

Г. Тривалості зберігання.

Тема 6. Інформаційне забезпечення логістичного управління.

  1.  Інформаційні потоки в логістиці.
  2.  Принципи організації логістичної інформації.
  3.  Інформаційні системи в логістиці.
  4.  Види логістичних інформаційних систем.
  5.  Принципи побудови логістичних інформаційних систем.
  6.  Закордонна практика інформаційного забезпечення управління матеріальними потоками.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

В основі процесу управління матеріальними потоками лежить обробка інформації (економічної), тобто сукупності функціонуючих в економічних об’єктах різних  відомостей, які можна фіксувати, передавати, перетворювати і використовувати для здійснення таких функцій управління, як планування, облік, економічний аналіз, регулювання і ін. Реалізація більшості логістичних концепцій і систем  була б неможливою без використання швидкодіючих комп’ютерів, локальних обчислювальних мереж, телекомунікаційних систем та інформаційно-програмного забезпечення. Значення інформаційного забезпечення логістичного процесу настільки важливе, що багато фахівців виділяють особливу інформаційну логістику, яка має самостійне значення в бізнесі та управлінні інформаційними потоками і ресурсами.

Інформаційна логістика організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною для виробничих підприємств ланкою, яка повязує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщення і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки зорі їх виникнення в точці споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.

Інформація виступає рушієм діяльності логістичної системи і тримає її відкритою – здатною пристосовуватися до нових умов Ця інформація циркулює в логістичних системах. В зв’язку з цим одним із ключових понять логістики є поняття інформаційного потоку. В загальному вигляді інформаційний потік є переміщенням у деякому середовищі даних, виражених у структурованому вигляді.

Інформаційний потікце сукупність циркулюючих в логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, що необхідні для управління і контролю за логістичними операціями (активностями) [2, с. 162]. Інформаційний потік може існувати у виді паперових і електронних документів. Іншими словами – це потік повідомлень в мовній, документ ній (паперовій, електронній) і іншій формі, що генерується вихідним матеріальним потоком в ЛС, що розглядається, між ЛЛС або ЛС і зовнішнім середовищем, і який призначений для реалізації управлінських функцій. Ознаки класифікації інформаційних потоків наведені у схемі [4, с.361].

У логістиці виділяють такі види інформаційних потоків [2, 4]:

1. Залежно від виду систем, які повязуються потоком: горизонтальний,

    вертикальний.

2. Залежно від місця проходження: зовнішній,внутрішній.

3. Залежно від напрямку по відношенню до логістичної системи:

     вхідний, вихідний.

4. За видом носіїв інформації: на паперових носіях, на магнітних носіях,

     електронні, інші.

         5.Залежно від призначення: директивні (управляючі), нормативно-

            довідкові, обліково-аналітичні, допоміжні.

Вимірюється інформаційний потік кількістю обробленої і переданої інформації за одиницю часу. У відповідності з кібернетичною теорією інформації за одиницю кількості інформації прийнята так звана двоїна одиниця – БІТ. При використанні ЕОМ інформація вимірюється байтами. БАЙТ – це частина машинного слова, яка складається, як правило, із 8 біт і використовується як одне ціле при обробці інформації в ЕВМ.

Інформаційний потік характеризується такими параметрами:

• джерело виникнення; • напрям руху потоку; • періодичність;

• вид існування; • швидкість передачі та прийому; • інтенсивність потоку.

Управління інформаційним потоком можна здійснювати таким чином:

• змінюючи напрям потоку; • обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому; • обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляху.

Мета інформаційного забезпечення в логістиці полягає в тому, щоб отримати можливість управління, контролю і комплексного планування переміщення матеріального потоку. Для того щоб інформація ефективно підтримувала логістичні процеси побудова логістичної інформаційної системи повинна спиратися на шість основних принципів.

1) Повнота і придатність інформації для користувача (7R-s).

2)Точність. Точність і достовірність вихідних даних має велике значення

   для прогнозування попиту, планування потреб у матеріальних

   ресурсах і т.п.

3) Своєчасність. Своечасність інформації важлива практично для всіх

    комплексних логістичним функцій.

4) Орієнтованість. Інформація в ЛІС повинна бути орієнтована на

    виявлення додаткових можливостей поліпшення якості продукції,

    сервісу, зниження логістичних витрат.  

5) Гнучкість. Інформація, яка циркулює в ЛІС, повинна бути

   пристосованою до конкретних користувачів і мати найбільш зручний

    для них вигляд.

6) Придатний формат даних. Формат даних і повідомлень,

    застосовуваний у комп’ютерних і комунікаційних мережах

    логістичної інформаційної системи, повинен максимально ефективно

   використовувати продуктивність технічних засобів (обсяг памяті,

   швидкодію, пропускну здатність і т. д.).

Інформаційні потоки в сукупності (інтегровано) складають інформаційну систему, яка в той же час є значним елементом будь-якої ЛС і є її підсистемою. Ця підсистема забезпечує проходження і обробку інформації в ЛС і при більш детальному розгляді сама розгортається у складну інформаційну систему, що складається із різних підсистем.

Так як і будь-яка інша система логістична інформаційна система (ЛІС) повинна складатися із упорядкованих взаємозв’язаних елементів і володіти деякою сукупністю інтегрованих якостей. Декомпозицію ЛІС на складові елементи можна здійснити по-різному. Найбільш часто ЛІС ділять на дві підсистеми: функціональну і забезпечуючу, див. [2, с.165].

Визначення ЛІС можна сформулювати наступним чином: інформаційна система – це певним чином організована сукупність взаємозв’язаних засобів вичислювальної техніки, персоналу, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих чи інших функціональних задач (в логістиці – задач по управлінню матеріальними потоками).   

ЛІС можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками на рівні окремого підприємства, фірми, компанії, а можуть сприяти організації логістичних процесів на території регіонів, країн і навіть групи країн.

На рівні окремого підприємства ЛІС, в свою чергу поділяють на три групи: - планові ; - диспозитивні (або диспетчерські) ; - виконавчі (або оперативні).

ЛІС, що входять в різні групи, розрізняються як своїми функціональними, так і забезпечуючи ми підсистемами. Функціональні підсистеми відрізняються складом вирішуваних задач. Забезпечуючі  підсистеми можуть відрізнятися всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним і математичним забезпеченням.

В логістиці також використовуються інформаційні системи із зворотнім зв’язком. Такі системи існують там, де оточуюче середовище сприяє прийняттю рішення, яке здійснює вплив на це середовище, а значить і на подальші рішення.

Об’єктом управління ЛІС  є потоки інформації, що зв’язані з постачанням, запасами і розподілом ГП як внутрі, так і поза організацією, фірмою. Інформаційні потоки не є елементарними і неподільними об’єктами, а представляють собою достатньо складну систему з множиною взаємозв’язків як внутрі організації, так і поза її межами. Суб’єктом управління в ЛІС є конкретні структурні підрозділи, особи, що приймають рішення.

З позицій системного підходу в процесах мікрологістики виділяють три рівні побудови : перший рівень – робоче місце, на якому здійснюється логістична операція з матеріальним потоком. Другий рівень – дільниця, цех, склад, де відбуваються процеси транспортування вантажів, розташовуються робочі місця. Третій рівень – система транспортування і переміщення в цілому, що охоплює ланцюг подій, за початок якої можна прийняти момент відвантаження сировини постачальником.

Аналогічну рівневі систему можна побудувати і в макрологістичних процесах – підприємство – регіон  (галузь) – країна.

З допомогою інформаційної логістики і удосконалення на її базі методів планування і управління в компаніях ведучих промислових країн Заходу  відбувається в даний час процес, суттю якого є заміна фізичних запасів надійною інформацією про наявність матеріальних ресурсів.

На сучасному етапі розвитку інформаційної логістики в розвинутих країнах ставиться задача: на базі повсюдного впровадження ЕВМ створити інтегровані АСУ і АСПРи і тим самим забезпечують гнучке реагування виробництва на потреби ринку. Мінімізувати витрати і отримати додаткові переваги в конкурентній боротьбі за покупця.

Складність, велика розмірність і наявність великої кількості документів, що використовуються при управлінні матеріальними потоками в ЛС, викликали появу за кордоном концепції “Electronic Data Interchange” -   EDI (“електронного обміну даними”). В найбільш загальному трактуванні EDI представляє собою комп’ютерний інформаційний обмін між користувачами з застосуванням стандартного формату даних і який обслуговує сучасні телекомунікаційні технології. Відносно недавнє застосування EDI буквально революціонізувало процедуру управління замовленнями і державними закупівлями в закордонних фірмах.

В останні роки закордоном набула широкого розвитку електронна торгівля. Найбільше це стосується сфери державних закупівель. на базі шести стандартів ЄС країни-учасниці  розробили узгоджене законодавство, яке передбачає розвиток електронної комерції, створення електронного уряду з правом електронного підпису [див. 1, № 17 с.18-19 та № 18 с.10-13].

В 2000 р. ВР України був прийнятий Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, проте цей закон не передбачав використання в Україні електронної торгівлі і лише внесені зміни і нова редакція 2003 р. цього закону передбачають використання досвіду країн Західної Європи в організації електронних торгів державних закупівель, що буде сприяти інтеграції України в ЄС.

Питання для самоконтролю

  1.  Сформулюйте визначення понять “інформація”, “інформаційна

          система”.

  1.  Дайте визначення поняття “інформаційний потік”. Наведіть  

       приклади інформаційного потоку..

  1.  Охарактеризуйте підсистеми. Що входять в склад інформаційних

         систем.  

4.  Назвіть і охарактеризуйте види інформаційних систем.

5.  Назвіть об’єкти і суб’єкти логістичних інформаційних систем.

  1.  Покажіть, як організація інформаційних потоків впливає на

       ефективність управління матеріальними потоками.

  1.  Що є цінного в закордонній практиці інформаційного забезпечення  

        управління матеріальними потоками?  

Рекомендована література

  1.  Вісник державних закупівель. – 2003, № 17 і № 18.
  2.  Гаджинский А.М. Логистика: Учебн для ВССУЗ. –М. : ИВЦ

                  “Маркетинг”, 1998, с.162-180.

  1.  Логистика: Учебн. Пособие /Под ред. Аникина Б.А. –М.: ИНФРА-М,

                   1997, с. 60-85.

  1.  Сергеев В.И. Логисика в бизнесе: Учебн. –М.: ИНФРА-М,, 2001,

                  с. 360- 409.

  1.  Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: навч.

                     посібник, тема 4, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. Яку інформацію повинна забезпечити логістична

інформаційна система (ЛІС)?

А. Інформація повинна відображати всі достоїнства і недоліки руху      матеріалопотоку, а також відображати затрати по просуванню продукції від  постачальника до споживача.

Б. ЛІС повинна забезпечити дані про переваги  конкурента.

В. ЛІС повинна забезпечувати відомості про сприятливі сегменти ринку.

Г. ЛІС повинна забезпечувати достовірність відомостей про потреби споживачів.

2. Який головний принцип створення логістичної інформаційної  системи?

А. Носії інформації повинні мати високий рівень захисту.

Б. Інформація повинна сприяти оптимізації створення матеріальних потоків.

В. Дані повинні збиратися на  самому низькому рівні агрегування і бути якісно порівняні.

Г. Наявна інформація повинна бути науково обґрунтована.

3. Особливість інформаційного потоку, який відповідає

матеріальному:

А. Збігається з ним у тимчасовому і просторовому аспектах .

Б. Збігається з ним у тимчасовому аспекті .

В. Може не збігатися з ним у тимчасовому і просторовому аспектах .

Г. Збігається з ним у просторовому аспекті.

  1.  В таблиці наведена інформація про запізнення в поставках товарів. Яке значення має темп росту ненадійності поставок?

     Кількість поставок,  од./міс.

    Всього запізнень, днів

         Січень

   Лютий

       Січень

        Лютий

             40

      20

             100

            60

Варіанти відповідей: а) 100 % ; б) 120 % ; в) 140 % ; г) 150 % .

5. В таблиці наведена інформація про кількість товару неналежної якості, що виявлений у поставлених партіях. Яке значення  має темп росту поставок товарів неналежної якості  у лютому по зрівнянню з січнем?

 Обсяг поставки,  од./міс.

Кіль–ть товару неналежної якості. од./міс.

 Січень

     Лютий

        Січень

       Лютий

    2000

       3000

            10     

           12

Варіанти відповідей: а) зріс ; б) стабілізувався ; в) знизився ; г) теж саме.

Тема 7. Господарська угода, контракти та державне замовлення  в системі логістичного управління рухом матеріалопотоків

  1.  Організація господарських зв’язків  по поставкам продукції як  логістичний процес.
  2.  Суть та неохідність державних закупівель. Види процедур тендерних торгва
  3.  Державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі  державного регулювання та їх логістичне обслуговування.

4. Господарська угода на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

5. Особливості формування контракту на поставку с/г продукції для державних

   потреб.

6. Нормативні і законодавчі акти, що регламентують забезпечення  державних

    потреб у матеріальних ресурсах.

Стислий виклад теми та методичні вказівки для її вивчення

Намагання впровадити в економіку України за останні 15 років новий господарський механізм – ринкові відносини – зумовило необхідність суттєвої зміни організації господарських зв’язків. Зокрема, формування РЗВ, розвиток товарно-грошових відносин вимагають орієнтації на врахування інтересів споживачів (покупців) при формуванні господарських зв’язків і в першу чергу відмови від пріоритетного централізованого розподілу матеріальних ресурсів і переходу до переважно гуртової торгівлі засобами виробництва на основі логістичного підходу і розвитку ринкової інфраструктури, де менеджмент, маркетинг і логістика виступають як триєдина функція управління рухом матеріального потоку.

Порядок встановлення господарських зв’язків суттєво розрізняється в залежності від того, розподіляється продукція централізовано (на основі державного замовлення чи державних закупівель), чи реалізовується в порядку гуртової торгівлі, тобто на основі логістичних каналів розподілу і логістичного сервісу.

Для майбутніх виробничих менеджерів-логістів важливість даної теми визначається тим, що отриманий фах передбачає їх участь у процедурах тендерних торгів з державних закупівель. Ця обставина обумовлює вимогу до набуття знань про формування сучасного ринку державних закупівель як логістичної системи.

Однією з форм ринкової діяльності держави є державні закупівлі як могутній інструмент макроекономічного регулювання, засіб попередження кризових явищ в економіці і забезпечення економічного зростання. За умов ринкової економіки в Україні виникає необхідність пошуку шляхів удосконалення управління державними закупівлями, що дозволяє державному замовнику здійснювати ділове співробітництво з учасниками бізнесу для ефективного використання державних коштів при реалізації державних програм у рамках здійснення бюджетної політики держави. Оскільки бюджет є джерелом фінансування закупівель, від розвитку або обмеження конкуренції (участі у конкурсних торгах), як двигуна ринкової економіки, залежить результативність виконання бюджету. Конкурентна боротьба постачальників (виробників) за державні контракти повинна сприяти зниженню закупівельних цін і підвищенню якості продукції, стимулювати розвиток національного виробництва, що можливо при удосконалені процесу управління державними закупівлями.

В основі формування системи державних закупівель лежить логістична концепція формування і управління ресурсними потоками – фінансовими, матеріальними, інформаційними.

Метою здійснення державних закупівель є ефективне забезпечення потреб розпорядників державних коштів в якісних товарах, роботах і послугах, необхідних для повноцінної реалізації розвитку та економічного зростання держави. (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Взаємозв’язок інтересів держави і постачальників (виробників) у сфері державних закупівель.

Згідно з Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” державні закупівлі – це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому Законом при цьому здійснення закупівлі одним замовником в інтересах іншого забороняється, крім випадків здійснення закупівель на засадах міжвідомчої кооперації.

Одним з важливих питань розвитку державних закупівель є забезпечення ефективного (економного) використання державних коштів при здійсненні закупівлі продукції. На думку Ткаченко Н. Б., характеристику цього процесу можна здійснити за допомогою термінів економічність, ефективність, результативність [3, c.73-74].

Економічність державних закупівель – це мінімізація вартості продукції при її закупівлі у результаті проведення конкурсних способів закупівель з урахуванням нецінових критеріїв оцінки предметів закупівлі. Економність державних закупівель може бути оцінена тільки за умов постійного моніторингу ринкових цін предмету закупівлі, що покладається на відповідальність замовників та при здійсненні перевірок державними органами, що здійснюють контроль за процесом державних закупівель.

Результативність державних закупівель – відношення між очікуваними та реальними результатами планів та програм використання державних коштів на закупівлю продукції.

Ефективність державних закупівель – відношення результату (вартості  державних договорів про закупівлю, укладених за конкурентними способами закупівлі) до витрат та збитків розпорядників державних коштів, які виникли внаслідок здійснення державних закупівель. Для  оцінки ефективності державних закупівель використовується формула:

                               Еф =

де Вт – вартість укладених договорів (контрактів) за результатами

    проведених конкурсних способів закупівель.;

В – витрати замовником на здійснення державних закупівель;

З – збитки замовників у результаті здійснення державних закупівель;

П – сума преференцій.

Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів, торгів з обмеженою участю, двоступеневих торгів, запиту цінових пропозицій, закупівлі у одного постачальника (учасника), торгів із зменшенням ціни (редукціон). Основними (конкурентними) процедурами здійснення державних закупівель є торги із зменшенням ціни та відкриті торги. Застосування торгів з обмеженою участю чи закупівлі в одного учасника для закупівлі товарів, робіт і послуг вартість яких перевищує 500 тис. грн., потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому порядку.

Відкриті торги використовуються для закупівель, що характеризуються чітко визначеними однозначними специфікаціями і простою оцінкою, за умови, коли додаткова інформація щодо підготовки пропозиції учаснику торгів не потрібна. Досвід країн ЄС свідчить, що застосування такої процедури закупівлі у більшості випадків веде до встановлення ціни контракту нижче ніж середній рівень цін ринку. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право надавати всі зацікавлені учасники, запрошені замовником шляхом публікації оголошення.

Процедура торгів із зменшенням ціни (редукціон) застосовується у разі, коли предметом закупівлі є товари чи послуги, для яких існує постійно діючий ринок і які виробляються чи виконуються не за окремо розробленими специфікаціями, за умови, що очікувана вартість закупівлі таких товарів перевищує 100 тис. грн.

Процедури двоступеневих торгів застосовуються у таких випадках: замовник не може скласти конкретний перелік товарів чи робіт або визначити вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю необхідно провести попередні переговори з учасниками, предметом закупівлі є здійснення наукових досліджень, експериментів або розроблень, надання консультаційних та інших спеціальних послуг.

Процедура двоступеневих торгів здійснюється у два етапи: на першому етапі всім учасникам пропонується подавати попередні тендерні пропозиції, без зазначення ціни. Тендерна документація при цьому повинна лише передбачати пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, умови поставки, підтвердження професійної та технічної компетенції учасників та їх відповідності кваліфікаційним вимогам. На другому етапі замовник пропонує учасникам, попередні тендерні пропозиції яких не було відхилено на першому етапі із зазначенням ціни.

Закупівлю шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) застосовується щодо товарів і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, та за умови, що вартість їх закупівлі не перевищує 100 тис. грн. Для отримання цінових пропозицій замовник надсилає запит щодо цінових пропозицій не менше ніж трьом учасникам або розміщує його в інформаційних системах у мережі Інтернет.

Процедура закупівлі у одного учасника застосовується замовником у разі:

- закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов’язаної із захистом прав інтелектуальної власності;

         - відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги які можуть бути поставлені (виконані) тільки певним учасником, і при цьому немає альтернативи;

- потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасником учасником, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли заміна учасника може призвести до закупівлі товарів або послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявними товарами або послугами;

-  необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через не передбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з учасником цих робіт, якщо такі роботи технічно або економічно пов’язані з головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50 % вартості головного договору;

- закупівля товарів, робіт чи послуг, які у зв’язку з їх спеціальним призначенням становлять державну таємницю;

- укладання договору про закупівлю з переможцем архітектурного або іншого спеціального конкурсу;

- виникнення нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв’язку з особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг передбачити, у тому числі закупівлі, пов’язані з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- підтвердження замовником факту повторної відміни відкритих торгів, внаслідок надходження пропозиції від одного і того учасника, або ненадходження жодної пропозиції.

Процедура торгів з обмеженою участю застосовується у разі, якщо товари, роботи чи послуги через їх складний або спеціалізований характер можуть бути запропоновані обмеженою кількістю учасників; закупівля у зв’язку з її спеціальним призначенням становить державну таємницю. Під час проведення торгів з обмеженою участю замовник запрошує до участі  у процедурі закупівлі учасників, кількість яких могла б забезпечити вибір найбільш вигідної пропозиції та конкуренцію але не менше двох.

Тендери (торги) на продукцію будівельного комплексу – це форма розміщення замовлення на будівництво (зведення будівельних об’єктів), яка передбачає визначення підрядника шляхом конкурсного відбору кращої тендерної пропозиції (оферти) за критеріями, що встановлюються замовником.

Постановами КМ України від 01.09.1998 р. „Про проведення торгів (тендерів) у будівництві” та „Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва встановлено, що підрядні контракти на будівництво нових об’єктів та споруд, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, капітальний ремонт об’єктів і споруд, реставрацію пам’яток архітектури та містобудування, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетних позичок, державних позабюджетних фондів, коштів підприємств та організацій, понад 50 % статутного фонду яких належить державі, а також іноземних кредитів, що залучаються під гарантію КМ України укладаються тільки за результатом торгів (тендерів).

Рішення про проведення тендерів приймаються замовником за наявності достатніх інвестицій для здійснення будівництва або документальне підтвердження фінансових гарантій щодо своєчасного одержання необхідних для виконання замовлення коштів. Замовлення на будівництво може розміщуватись шляхом проведення тендерів на виконання проекту в цілому, а за значного обсягу робіт – на спорудження комплексів, виконання черг, етапів будівництва, визначених проектною документацією. Не дозволяється поділ замовлення на частини з метою штучного зменшення вартості замовлення і уникнення проведення тендерів.

Згідно чинного законодавства існує три способи проведення тендерів на розміщення виконання підрядних робіт за кошти державного та місцевих бюджетів чи прирівняних до них. У разі очікуваної (розрахункової) вартості будівництва, що дорівнює або перевищує 200 тис. грн., тендери можуть бути відкритими, коли всі заінтересовані підрядники мають право подавати тендерні пропозиції, відкритими з попередньою кваліфікацією, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки претенденти, які за результатами попередньої кваліфікації допущені до участі у тендерах; закритими, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті підрядники, які отримали від замовника запрошення до тендерів. Детальніше див. [7, с. 235-245].

Сучасна логістична система державного замовлення (закупівель) і державних контрактів в Україні формується з певними труднощами. З ліквідацією планової системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) була зруйнована правова база регулювання товаропотоків, знищена раціональна схема організації вантажопотоків, втрачено управління інформаційними потоками, тобто фактично були зруйновані відлагоджені господарські зв’язки між республіками і регіонами колишнього Союзу. Причому це відбулось раніше, практично миттєво, ніж була створена відповідна ринкова торговельна інфраструктура і особливо це позначилось на ринку засобів виробництва (РЗВ).

Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв’язках і визначенні змісту договірних зобов’язань. Це стосується насамперед договорів, угод, контрактів, спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Отже основою господарського зв’язку  можна визнати юридично оформлений договір, угоду. Усі інші зв’язки є діями агентів тіньової (незаконної) господарської діяльності.

Студентам слід мати чітке уявлення про економічну суть і трактування терміну “Договір, Угода”.  У Цивільному кодексі України господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов’язання визнається як ділова угода між суб’єктами господарювання про розподіл між ними кореспондентських прав та обов’язків, необхідних для досягнення цілей і про ті умови, яких повинні дотримуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих ними зобов’язань [4. с. 24].

У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн відоме поняття “торговельна угода” [4, с. 24]. У Цивільному кодексі України закріплюється категорія підприємницького договору. Його зміст становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням [4, с. 25]. Взагалі у господарській практиці застосовується досить значна різноманітність договорів і угод. Так, у розвитку економічних зв’язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє зовнішньоекономічний договір (контракт).

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст.1 Закону Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності [4, с. 279].

Основою забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах (державне замовлення) на сучасному етапі згідно чинного законодавства є тендерні торги, через посередництво яких розпорядники державних (бюджетних) коштів різних рівнів на основі конкурсу визначають переможців тендерних торгів по поставкам продукції, виконанню робіт , наданню послуг за державні кошти і укладають з ними договори (контракти) у відповідності з Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Окремою сферою господарської діяльності тут виступає контрактація сільськогосподарської продукції і сировини. Формування державних ресурсів с/г продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у с/г товаровиробників. Забезпечення потреб у продукції с/г для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвого фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники с/г продукції нині самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через аграрні біржі, торгові та контрактні доми, заготівельні та посередницькі організації.

Контракти мають багато переваг. Агенти з закупівель мають змогу краще контролювати транспортні засоби. Вартість перевезення можна вважати стабільно та незалежною від коливань ринкової ціни. На додаток, контракти гарантують агенту з закупівель певний рівень сервісного обслуговування та надають йому конкурентні переваги.

Контракти вигідні обом сторонам, але важливо щоб вони включали усі основні елементи перевезення і збереження закуплених ресурсів. Не існує стандартів у написанні контрактів, його форма змінюється в залежності від умов, засобу перевезення, агента з доставки, виду агента з закупівель, товарів, що перевозяться, рівня конкуренції та ін.

За договорами контрактації с/г товаровиробник зобов’язується виробити с/г продукцію та передати її у власність контрактантові (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачу, а контрактант зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за обумовленими цінами.

Більш детально умови контрактації викладені у Цивільному кодексі України. Вперше умови контрактації в Україні після 1991 р. регламентувались Декретом КМ України “Про державний контракт і державне замовлення на 1993 р.”, окрім того вони регламентувались Положенням про механізм формування і економічного стимулювання державного замовлення (контракту) на поставку до державних ресурсів с/г продукції та сировини у 1993 р.

Державне замовлення спочатку регламентувалось Тимчасовим положенням про порядок формування та розміщення обсягів поставок продукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів і державного замовлення на 1993 р.  Див. список літератури [5]. Далі був Указ Президента України “Про державний контракт і державне замовлення на 1994 р.”, а з 1996 р. державне замовлення регламентувалось Законом України “Про поставки продукції для державних потреб”. Оскільки  цей закон не мав ефективного ринкового механізму його реалізації на початку 2000 р. ВР України був прийнятий новий Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Нова редакція цього закону у зв’язку з прийнятими змінами зроблена у 2003 р. Механізмом реалізації цього закону встановлено, застосовувані у ЄС тендерні торги, що сприятиме інтеграції України у європейське співтовариство.

Питання для самоконтролю

  1.  Дайте характеристику особливостей формування господарських     зв’язків в сучасних умовах.
  2.  Суть та необхідність державних закупівель.
  3.  Які види процедур державних закупівель застосовуються?

        4. Що таке господарська угода, договір і що означає їх пролонгація?

        5. Який загальний порядок укладання господарської договору?

  1.  Що представляє собою державний контракт? Де він  застосовується?
  2.  Що являє собою державне замовлення? державні закупівлі? Які  принципи їх формування?
  3.  Суть системи контрактації та механізму формування державного  замовлення на поставку с/г продукції для державних потреб.
  4.  Назвіть основні нормативні та законодавчі акти, що регламентують поставку матеріальних ресурсів для державних потреб.

Рекомендована література

  1.  Закон України “Про поставку продукції для державних потреб”.

                     Відомості ВР України. – 1996, № 3.

  1.  Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні

                  кошти”. Офіційний вісник України, 2003, № 7.

     3.Ткаченко Н. Б. Управління державними закупівлями: Монографія. – К.:

     Вид-во „Книга”, 2007. – 296 с.

         4.Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч.  посібник.

                 – К.: Юрінком Інтер, 1999, - 560 с.

5.Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами:

                 Навч. посібник, тема 6. – К.: ІСДО, 1996 .

         6. Смиричинський В. В. Логістичний менеджмент державних закупівель:

               Монографія. – Тернопіль, „Карт-Бланш”, 2004. – 390 с.

         7. Смиричинський В. В. і ін. Логістичний менеджмент у будівництві:

                Монографія. – Тернопіль, „Збруч”. 2006.

Тестові завдання

1. Кому із постачальників слід віддати перевагу при продовженні  договірних відносин?

Критерій

    Оцінка постачальників по даному критерію  Постачальники

А

.  Б

В

. Г

Ціна

8

4

9

2

Якість

5

8

2

4

Надійність

3

4

5

10

Варіанти відповідей: а) постачальнику А ;  б) постачальнику Б ;

                                    в) постачальнику В ;  г) постачальнику Г .

2. Із нижченаведеного переліку виділіть результати дотримання   договірної дисципліни.

А. Уповільнення товарообігу.

Б. Затримка просування товарних потоків по логістичним  ланцюгам.

В. Прискорення обігу обігових коштів.

Г. Скорочення сукупних матеріальних (виробничих) і товарних  запасів.

3. Із нижченаведеного переліку виділіть наслідки незапланованих

товарних потоків.

А. Ритмічна робота підприємства.

Б. Перетворення динамічних потоків в статичні на тривалий час.

В. Покращення матеріально-технічного забезпечення і збуту.

Г. Невиправдані затрати.

4. Пропозиція укласти договір на поставку матеріальних

ресурсів має назву:

А. Опціон                    Б. Іпотека .

В. Оферта .                  Г. Акцепт.

5. Специфіка організації товароруху головним чином зв’язана з:

А. Особливостями товару і обсягами операцій .

Б. Кадровим потенціалом фірм і підприємств .

В. Досвідом роботи, що склався на фірмі, підприємстві .

Г. Наявністю зв’язків з прямими споживачами і посередниками.

Тема 8. Нормативна система логістичного управління потоками  матеріальних ресурсів

  1.  Значення нормування витрат МР для ефективності логістичного обслуговування їх руху.
  2.  Система прогресивних норм і нормативів витрат МР.
  3.  Методи та різновиди розрахунку норм витрат МР.
  4.  Поняття про автоматизовану систему норм витрат МР.
  5.  Використання вторинних матеріальних ресурсів.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

За роки трансформації української економіки нормативний метод управління рухом матеріальних ресурсів практично не досліджується, не дивлячись на впровадження у виробництво нових технологій норми витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг для цих технологій практично не розробляються, а використовуються старі, що розроблені і затверджені ще у колишньому союзі. Разом з тим студентам слід знати, що  методи ведення господарської діяльності, які склалися у сфері матеріального виробництва України в умовах ринкових відносин вимагають наукового, раціонального нормування витрат МР. Цього вимагає і логістична концепція управління потоками МТР, яка впроваджується в переважній частині базових галузей народногосподарського комплексу України.

Нормативний підхід до логістичного менеджменту – це підхід, який полягає у встановлені нормативів управління з усіх підсистем системи менеджменту. Нормативи повинні встановлюватися за важливішими елементами: а) цільової підсистеми (показники якості і ресурсоємності товару, параметри ринку, показники організаційно-технічного рівня виробництва, соціального розвитку колективу,охорони навколишнього середовища); б) керованої підсистеми нормативи якості планів, організованості системи менеджменту, якості обліку і контролю, стимулювання якісної праці); в) забезпечуючої підсистеми (нормативи забезпеченості працівників і підрозділів всім необхідним для нормальної роботи, виконання поставлених пред ними цілей і завдань, нормативи ефективності використання різних видів ресурсів в цілому по фірмі). Ці нормативи повинні відповідати вимогам комплексності, ефективності, обґрунтованості, перспективності (у часі і за масштабом застосуваання).

Норми витрат є важливішою умовою раціонального використання МТР, знаряддям ефективного впливу на економію сировини, матеріалів, палива і енергії. Основним принципом наукового нормування витрат матеріальних ресурсів є прогресивність норм, які виступають найважливішою умовою безперервного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво продукції, виконання робіт. Норми повинні безперервно удосконалюватися і змінюватися  з урахуванням досягнень НТП, організаційно-технічних, і соціально-економічних факторів. Логістична підходи до впровадження і використання прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів забезпечує скорочення витрат сировини і матеріалів на одиницю випущеної продукції, виконаної роботи, а також зниження їх собівартості.

Нормування – це процес встановлення планової, технологічно-обгрунтованої міри виробничого споживання МР. Воно передбачає глибокі знання економічної суті, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його МТЗ. Нормування використання МР на одиницю виробленої продукції включає до себе розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції, корегування діючих норм, затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.

Норми і нормативи, що постійно перебувають у динаміці, потрібні для визначення народногосподарської пропорційності при розподілі суспільної праці й засобів виробництва в умовах зміни структури потреб, тобто вони є тим механізмом, який сприяє реалізації логістичної концепції управління рухом МР (правило 7- R). Норми і нормативи виступають тут, з одного боку, як регулятор в оцінці кількості засобів виробництва для здійснення оптимальної народногосподарської пропорційності, а з іншого – у вигляді вихідної бази вирішення завдань найбільш повного задоволення суспільних потреб при найменших витратах живої і уречевленої праці.

Джерела розробки єдиної системи норм і нормативі в Україні належать до економічної реформи 1965 року, що здійснювалась у колишньому Союзі. Основна мета її створення полягала в посилені наукової обґрунтованості, пропорційності та збалансованості планів, більш глибокому виявленні і використанні резервів виробництва, підвищенні його ефективності. У складі норм і нормативів статистичною наукою передбачено формування таких основних груп показників.

1. Нормативи ефективності суспільного виробництва. На рівні підприємств і в галузі ефективність визначається як відношення чистої продукції до її повної собівартості. З цією метою на практиці часто використовується показник рентабельності виробництва. Застосовують і показники, що характеризують окремих видів ресурсів /фондовіддача, матеріалоємність виробництва, продуктивність праці/.

2. Норми і нормативи затрат праці  й заробітної плати /норми часу, норми виробітку, нормативи чисельності, тарифні ставки, посадові оклади, розцінки на технологічні операції тощо/.

3. Норми і нормативи витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів і запасів на одиницю продукцію /послуги/ в основному і допоміжному виробництві.

4. Норми і нормативи використання виробничих потужностей та норми тривалості освоєння виробничих потужностей.

5. Нормативи питомих капітальних вкладень на одиницю введених потужностей, реконструкцію діючих або на приріст виробництва продукції, послуг.

6. Норми і нормативи використання обладнання і потреби в обладнані й кабельних виробах.

7. Фінансові норми і нормативи включають до себе сукупність показників, які забезпечують поєднання загальнодержавних інтересів з госпрозрахунковими інтересами підприємств всіх форм власності й зацікавленістю працівників  (формування фонду споживання, фонду нагромадження і ін.).

8. Норми грошових витрат на виробництво /відрахування у цільові фонди, оплата послуг і обслуговування тощо/.

9. Соціально-економічні норми і нормативи. В їх складі історично визначені, розумні норми особистого споживання, норми забезпечення житлом, нормативи обслуговування населення в установах охорони здоровя, культури, освіти, на громадському транспорті, в громадському харчуванні тощо.

10. Норми і нормативи охорони навколишнього середовища, які визначають рівень несприятливого впливу виробничої та невиробничої діяльності людини на навколишнє середовище й доцільного використання природних ресурсів. Встановлюються гранично допустимі рівні шкідливих викидів, загазованості, запиленості, шуму, а також реалізації природоохоронних заходів.

Традиційне визначення норм витрат – це максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива і енергії на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва. 

Норма витрат – це не облікований показник витрат ресурсів, а орієнтир на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва, досягнення НТП в частині раціонального використання сировини, матеріалів, палива та енергії. Тому норми витрат, що відбивають суспільно-необхідні витрати ресурсів, називаються прогресивними.

Прогресивні норми повинні безперервно удосконалюватися і змінюватися з урахуванням досягнень НТП, організаційно-технічних і соціально-економічних факторів. Впровадження прогресивних норм витрат МР забезпечує скорочення витрат сировини і матеріалів на одиницю випущеної продукції (робіт, послуг), а також зниження їх собівартості, що і передбачає логістичний підхід до управління рухом МР.

Норми витрат сировини і матеріалів у виробництві розрізняють за такими основними ознаками: за ступенем деталізації об’єкта нормування; за ступенем укрупнення номенклатури сировини і матеріалів; за періодом дії норм витрат.

Однією з найважливіших вимог до розробки прогресивних норм витрат є їх наукова обґрунтованість, тобто розрахунок норм здійснюється згідно з науковими методами нормування, що базуються на сукупності об’єктивних знань про властивості, характеристики, особливості МР, про технологічні і виробничі процеси, основи економіки МТЗ, підґрунтям яких є фундаментальні закони фізики, хімії та математичні способи розрахунків.

Нині, наприклад, в промисловості і будівництві використовується велика кількість різноманітних методів нормування, але в своїй основі всі вони базуються  в основному на одному з трьох типових методів розрахунку норм витрат: розрахунково-аналітичному ; дослідному і звітно-статистичному [3].

В інфляційні періоди суб’єкти підприємництва страхуючись від неритмічної поставки МТР намагаються створити їх понаднормативні запаси. Це приводить до заморожування значних частини обігових коштів, при тривалому зберіганні – до псування, розкрадання окремих видів МР, що знижує ефект логістичного підходу до управління рухом МР.

Окрім понаднормативних та зайвих МР у виробництві утворюються відходи, які відносять до вторинних МР. У сучасних умовах комплексне використання вторинної сировини, супутніх продуктів дає можливість не тільки одержати економічну вигоду, а й вирішити екологічні проблеми. Використання вторинної сировини для виробництва продукції, виконання робіт або одержання енергії передбачає застосування логістичних операцій до її збирання, заготівлі, сортування й обробки і ін.

Різноманіть норм витрат МР у матеріальному виробництві, використання різних методів їх розрахунку, складність і трудомісткість заповнення і ведення документації, значний документообіг в системі логістичного нормування витрат у виробництві й у МТЗ утруднюють складання, укрупнення, оновлення і корегування норм витрат матеріалів та розв’язання планово-розрахункових задач вручну незалежно від розмірів підприємства. Ручна організація праці нині не забезпечує повною мірою оперативності й точності розрахунків.

Тому в організації й функціонуванні розвинутого нормативного господарства, а також у вирішенні завдань логістичного обслуговування виготовлення продукції і доставки її кінцевому споживачу, виконання робіт і надання послуг повинні застосовуватися економіко-математичні методи і ЕОМ, організаційна і периферійна техніка, сучасні способи обробки і передачі даних.

Сьогодні на окремих крупних підприємствах використовується автоматизована система нормативів (АСН), яка представляє собою сукупність норм і нормативів виробничо-господарської діяльності, що можуть бути задіяні на різних рівнях управління рухом МР у народногосподарському комплексі країни.

АСН заснована на автоматизованому збиранні, нагромадження й оновленні норм і нормативів і повинна забезпечувати уніфікацію і зіставленість різних видів логістичної інформації ; оперативне збирання даних і формування укрупнених норм і нормативів ; обмін нормативною інформацією з галузевими і відомчими системами норм і нормативів.

АСН має в своєму складі такі підсистеми:

- норми визначення потреби і використання обладнання ;

- норми затрат праці і зарплати ;

- норми капітального будівництва ;

- норми виробничих потужностей і основних фондів ;

- фінансові нормативи, в т.ч. нормативи капітальних вкладень ;

- норми витрат сировини і матеріалів, палива, теплової та електричної   енергії.

Метою розробки, впровадження та функціонування АСН витрат МР є автоматизація процесів формування, збирання, нагромадження, передачі, обробки, збереження і оновлення інформації за різними групами цих норм, що суттєво змінює організацію і технологію системи нормування витрат МР і дозволяє ефективно використовувати логістичну концепцію управління рухом МР.  

                               Питання для самоконтролю

1. Призначення системи норм і нормативів і її місце і роль в логістичній системі управління рухом МР.

2. Дайте визначення норми витрат МР.

3.  Які норми витрат МР називають прогресивними?

4. Що є об’єктом нормування?

5. Назвіть види нормативів МР.

6. Назвіть основні методи розрахунку норм витрат МР.

7. Що таке вторинні МР і відходи виробництва?

8. Яка мета розробки і застосування АСН?

Рекомендована література:

  1.  Типовий порядок визначення норм запасів товаро-матеріальних

                 цінностей. // Діло, 1993, № 63.

  1.  Покараєв Г.М. Ресурсосбережение: проблемы и решения. – М.:

                Экономика, 1990.

  1.  Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами:

                   Навч. посібник, тема 7. – К.: ІСДО, 1996.

                                                           Тестові завдання

1. Який показник є основою для аналізу системи логістики?

А. Граничні витрати .

Б. Загальні витрати .

В. Постійні витрати .

Г. Змінні витрати.

2. Що із названого відноситься до логістичних операцій?

А. Модернізація техніки.

Б. Рух кваліфікованих кадрів.

В. Переміщення інформації про потоки.

Г. Облік матеріалів.

3. Що із наведеного відноситься до об’єктів логістичних рішень?

А. Вибір системи менеджменту .

Б. Вибір постачальника .

В. Вибір потужності .

Г. Вибір рівня оподаткування.

Тема 9.  Логістичне управління виробничими процесами

  1.  Поняття і задачі виробничої логістики.
  2.  Вимоги, що пред’являються до організації управління матеріало-потоками у виробництві.
  3.  Концепції логістичної системи у виробництві.
  4.  Штовхаючі системи управління матеріалопотоками.
  5.  Тягнучі системи управління матеріалопотоками.
  6.  Ефективність застосування логістичного підходу до управління  матеріалопотоками у виробництві.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

При вивченні матеріалу цієї теми студентам слід звернути увагу на місце  і роль виробничої логістики у загальній логістичній системі. Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок (операцій). Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і носить назву виробничої логістики., складовими якої є логістичні операції (процеси), що відбуваються у сфері матеріального виробництва.

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків в середині підприємства, фірми, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

Завдання логістики виробничих процесів стосується управління матеріальними потоками в середині підприємств і фірм, що створюють матеріальні блага або виконують такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, розважування, сортування, укладання і ін.

Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою, мають назву внутрівиробничих логістичних систем. До них можна віднести, як виробниче підприємство, транспортну організацію,  так і гуртове підприємство, яке має складські споруди, вузлову вантажну станцію чи вузловий морський порт і ін. Внутрівиробничі ЛС можна розглядати як мікро-, так і на макрорівні.

Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні основні положення: відмова від надлишкових запасів; відмова від завищеного часу виконання основних і транспортних операцій; відмова від виготовлення серії деталей, на які нема замовлення покупців; усунення простоїв обладнання ; обов’язкова ліквідація браку; усунення нераціональних внутрізаводських перевезень; перетворення постачальників із протилежної сторони в доброзичливих партнерів.

Раціональна організація і управління матеріальними потоками сьогодні передбачають обов’язкове виконання таких основних логістичних принципів як: односпрямованість, гнучкість, синхронізація, оптимізація, інтеграція потоків і процесів.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог:

1. Забезпечення ритмічної узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції.

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості  планових робіт.

4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.

5. Забезпечення безперервності планового керівництва.

6. Забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом типу і характеру конкретного виробництва.

Серед концепцій логістичної системи управління виробництвом найбільш поширеними є такі:

1. Логістична концепція JUST-IN-TIME /JIT/ (точно в строк). Ця концепція є найбільш поширеною. Її поява відноситься до кінця 50-х років минулого століття. Одна з перших спроб упровадження концепції «Точно в строк» - система КАНБАН, що виникла вперше на заводі Тойота в 1972 р. Для успішної безперебійної роботи передбачаєтьсч обовязкова наявність:

- раціональної організації і збалансованості виробництва;

- тотального контролю якості на всіх стадіях від отримання сировини

  до реалізації готової продукції;

- перевірених партнерів;

- підвищеної професійної відповідальності персоналу.

Початковою постановкою в системі було те, що якщо виробничий розклад заданий, то можна так організувати процес, що всі матеріали і напвфабрикати поступатимуть в потрібній кількості,в потрібне місце і точно до призначеного терміну для виробництва або збірки готової продукції. Для цього потрібна оперативна передача даних між підрозділами і координація постачальників деталей. На заводі «Тойота Моторс» цього було досягнуто завдяки передачі інформації в системі через спеціальні картки в пластиковому конверті, які несуть інформацію про кількісті продукції, що витрачаються і вироблювані. Ці картки циркулюють у середині підприємства, а також між постачальниками, прикріпляючись до певної деталі або напівфабрикату.

Ідея даної системи полягає в тому, що вона працює не жорсткому виробничому графіку, а по замовленнях ринку. При цьому кожна подальша виробнича ланка замовляє все необхідне для виробництва ринкового замовлення у попередньої ланки. Це так звана тягнуча система виробництва.

Фізично робота системи побудована таким чином. На підприємстві існує два види карток – відбору і замовлення. Вони мають різний колір. Якщо потрібно замовити товар у попередньої лінії – потрібна картка замовлення, якщо взяти замовлений товар – картка відбору.

Застосування даної концепції дозволяє:

- значно поліпшити якість продукції, що випускається;

- знизити собівартість виробництва;

- практично скоротити страхові запаси;

-  прискорити оборотність оборотного капіталу фірми.

2. Логістична концепція Requirements/Resource Planning /MRP/ (планування матеріалів/ресурсів).  На даній концепції засновані такі логістична системи у виробництві і постачання, як MRP-1/MRP-11Materials requirements planning/Manufacturing resource planning (Планування потреб в матеріалах/Виробниче планування потреб ресурсів), і в дистрибуції – DRP-1/DRP-11Distribution requirements planning/Distribution resource planning (Планування розподілу продукції/Планування розподілу ресурсів).

Основними цілями MRP систем є:

1. Задоволення потреб в матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва.

2. Підтримка низьких рівнів запасів матеріальних ресурсів, готової продукції.

3. Планування виробничих операцій, розкладів доставок, закупівельних операцій за логістичним правилом 7R-s.

3. Концепція ОРТOptimized Production Technology (оптимізовані виробничі технології). Виникла після системи KANBAN, але реалізується не за допомогою карток, а на  EOM. Розроблена ізраїльськими та американськими фахівцями, через що відома ще як „ізраїльський KANBAN”. Перші впровадження на практиці – 80-і роки. Розроблена також для тягнучих систем виробництва. Основна відмінність від системи KANBAN полягає у тому, що OPT дозволяє не реагувати на появу „вузьких” місць в ланцюгу „постачання – виробництво – збут”, і не допускати критичних випадків, пов’язаних з цим ланцюгом.

Під час формування оптимального графіка виробництва використовується критерій забезпеченості замовлень сировиною і матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму обігових коштів у запасах і гнучкості виробництва.

Ефект системи ОРТ:  - збільшення виходу готової продукції;

- зниження виробничих і транспортних витрат;

- зменшення обсягів незавершеного виробництва;

- скорочення виробничого циклу;

- зниження потреби в складських і виробничих площах;

- підвищення ритмічності відвантаження виготовленої продукції замовнику.

4. Макроекономічна концепція Lean Production (струнке, гнучке виробництво). Суть даної концепції виражається в творчому поєднанні наступних основних компонентів:

а) високої якості; б) маленьких розірів виробничих партій; в) низьких рівнів запасів; г) висококваліфікованого персоналу; д) гнучкого устаткування.

Ця концеція одержала свою назву „струнке (худе) виробництво” у зв’язку з тим, що вимагає набагато менше ресурсів, ніж масове виробництво – менше запасів, менше часу на виробництво одиниці продукції, менше втрат від браку завдяки зведенню до мінімуму виробничих партій і виробничого часу. Масове виробництво, яке існувало за часів СРСР перероджується в „струнке” виробництво через трансформацію ринку виробника на ринок споживача. Велике значення для реалізації концепції стрункого виробництва має загальний контроль якості на всіх рівнях виробничого циклу.

5. Концепція TQMTotal Qualiti Management (тотальне управління якістю). Ядро концепції – постійне вдосконалення, облік помилок, чітка орієнтація на клієнтів. Постійна підтримка зворотного зв’язку із споживачами, відстеження незадоволень рівнем сервісу та якістю товарів, реальне усунення недоробок та недосконалостей продукції і послуг.

6. Концепція SRL Service Response Logistics (логістика сервісного відгуку). Процес координації логістичних операцій, необхідних для надання послуг найефективнішим щодо витрат і задоволення запитів споживачів способом. Дана концеція є основним стратегічним елементом багатьох фірм, що надають послуги.

7. Концепція Rules Based Reoder (замовлення за правилами). Дана концепція використовує одну із старих методик (ROPreorder point) контролю і управління запасами,заснованому на точці замовлення (перезамовлення) і статистичних параметрах витрат продукції. Ця концепція застосовується для визначення і оптимізації рівнів страхових запасів з метою елімінування (зменшення впливу) коливань попиту. Ефективність даного методу в сильній степені залежить від точності прогнозування попиту, а оскільки дані пргнози не відрізняються особливою точністю, цей метод не набув широкого застосування, але з упровадженням нових інформаційних технологій починає завойовувати популярність.

8. Концепція QRQuick Response (швидке реагування). Дана концепція є логістичної координацією між ритейлерами і оптовиками, з метою поліпшення просування готової продукції в дистрибутивних мережах у відповідь на зміну попиту. Реалізація концепції здійснюється шляхом моніторингу продажів в роздрібній торгівлі і передачі інформації про їх обсяги за специфікованою номенклатурою і асортиментом оптовим посередникам, і від них – виробникам готової продукції.

Застосування концепції QR дозволяє зменшити запаси готової продукції до необхідного рівня, але не нижче величини, що дозволяє швидко задовільнити споживчий попит, і в той же час значно підвищити оборотність запасів.

9. Концепція CRContinuous Replenishment (тривале поповнення запасів). Дана концепція є модифікованою  QR концепції і призначена для усунення необхідності в замовленнях на поповнення запасів готової продукції. Метою CR є встановлення ефективного плану, направленого на поповнення запасів готової продукції у мережі посередників. Розраховується необхідна сумарна потреба за кількістю та асортиментом товару. Потім укладаються угоди між постачальниками, оптовиками і ритейлерами на поповнення їх запасів готової продукції шляхом підписання зобов’язання по закупівлях. Для ефективної роботи CR систем необхідне виконання двох пунктів:

1. Повинне бути забезпечене надходження достовірної інформації від ритейлерів, а також надійна доставка готової продукції.

2. Розміри вантажних поставок повинні максимально відповідати вантажомісткості транспортних засобів.

10. Концепція ARAutomatic Replenishment (автоматичне поповнення запасів). Ще більш поліпшена концепція після QR i CR. Стратегія даної концепції забезпечує постачальників готової продукції (виробників) необхідним набором правил для ухвалення рішень з товарних атрибутів і категорій. Категорія є комбінацією розмірів, кольорів і супутніх товарів, зазвичай представлених разом в певній торговій точціі роздрібної мережі. Так, наприклад, категоріями можуть бути „цитрусові фрукти”, „мінеральна вода”, „миючі засоби” тощо.

Шляхом застосування даної концепції постачальник може задовольнити потреби ритейлерів в товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстеження одиничних продажів і рівнів запасів для товарів швидкої реалізації. Ця стратегія дозволяє також зменшити витрати ритейлерів, що пов’язані з розділенням запасів і забезпеченням надійності їх поповнення.

Управління матеріальними потоками в рамках внутрівиробничих логістичних систем може здійснюватись різними способами, із яких виділяють два основних, що з економічної точки зору найбільш розповсюджені в США, Японії і Європі, це “штовхаючі”- МРП  з декількома модифікаціями, 1 “тягнучі” –“Канбан”.

Перший варіант має назву “штовхаюча система – МРП (MRP) і представляє собою систему організації виробництва, в якій предмети праці, що надходять на виробничу дільницю, безпосередньо цією дільницею у попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” одержувачу по команді, що надходить в передаючу ланку із центральної системи управління виробництвом. На практиці реалізовані різні варіанти штовхаючи систем МРП (МРП-1, МРП –2 і ін.) рис.1.

                                                       ●●●

Рис. 9. 1. Принципова схема штовхаючої системи управління матеріальним                      потоком у межах внутрівиробничої логістичної системи.

Штовхаючі системи є зразком т. зв. „зовнішнього управління”, за яким планування виробництва здійснюється відділом планування фірми і доводиться у вигляді планових завдань до кожного окремоого відділу, в т. ч. до підрозділів виробництва і закупівель. спроможність таких систем до саморегулювання є мінімальною. Якщо в ході реалізації плану виникають непередбачені ситуації, то штовхаюча система реагує на них дуже погано.

Штовхаючі системи і моделі управління потоками є характерними для традиційних методів організації виробництва. Вони характеризуються високим рівнем автоматизації управління, який дозволяє: забезпечувати поточне регулювання і контроль виробничих запасів; в реальному масштабі часу узгоджувати і оперативно корегувати плани і дії різних служб підприємств, фірм. В сучасних варіантах систем МРП вирішуються різноманітні завдання прогнозування; широко застосовуються імітаційне моделювання та інші методи дослідження операцій.

Штовхаючі системи мають природні межі своїх можливостей, оскільки, чим більше факторів по кожній із чисельних дільниць підприємства повинна врахувати керуюча система, тим досконалішим і дорожчим повинно бути її програмне, інформаційне і технічне забезпечення.

Другий варіант організації логістичних процесів називається “тягнуча або витягуюча система” і представляє собою „Внутрішнє” управління матеріальним потоком. „Витягуюча система” представляє собою систему організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються на послідуючу технологічну операцію з попередньої в міру необхідності, тобто принцип функціонування цієї системи полягає в тому, що дільниці наступних етапів виробництва “витягують” необхідну їм продукцію з дільниць попередніх етапів (рис.2).

У цих системах центральний підрозділ управління по суті не втручається

 

Рис. 9. 2. Витягуюча система управління матеріальними потоками в рамках внутрішньовиробничої логістичної системи.

в обмін матеріальними потоками між різними дільницями, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма кожної окремої виробничої ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна ж система управління становить планове завдання лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга (стратегічне планування з мінімальним рівнем деталізації), а оперативне планування передається виконавчим відділам у межах сфер їх компетенції. Завдяки цьому досягається необхідна гнучкість управління.

В таких системах матеріальний потік „витягується” кожною наступною ланкою, причому персонал окремого підрозділу спроможний оцінити набагато більше специфічних факторів, які визначають розмір оптимального замовлення, ніж це могла б зробити центральна система управління.

На практиці „витягуючі логістичні  системи” реалізуються у вигляді таких систем, як „Канбан-система” і система ОРТ.

Таким чином принципова відмінність 2-х систем в тому, що “штовхаюча” система МРП “виштовхує”  продукцію наступним дільницям незалежно від того, чи потрібна вона там. “Тягнуча” ж система забезпечує поставку суворо в строк всіх виробів і комплектуючих у відповідності з необхідністю для даного обсягу і характеру виробленої продукції. (більш детальніше див. тема 5).

Логістичний підхід до управління матеріалопотоками дозволяє максимально оптимізувати виконання комплексу логістичних операцій. По даним фірм Бош-Сіменс, Міцубісі, “Дженерал моторс” один відсоток скорочення витрат на виконання логістичних функцій має той же ефект, що і збільшення на 10 % обсягу збуту.

Відомо, що 95-98 % часу, на протязі якого матеріали, сировина знаходяться на виробничому підприємстві, приходиться на виконання вантажо-розвантажувальних і транспортно-складських робіт. При застосуванні логістичного підходу до організації виробництва час виконання ціх робіт можна скоротити від 15 до 30 %.

Сьогодні розроблено цілий комплекс заходів, які є складовими сукупного ефекту від застосування логістичного підходу до організації виробництва.  Зазначимо деякі елементи, з яких складається сукупний ефект від застосування логістичного підходу до управління матеріальним потоком на підприємстві:

1. Виробництво орієнтується на ринок. Стає можливим ефективний перехід на малосерйне і індивідуальне виробництво.

2. Налагоджуються партнерські відносини з постачальниками.

3. Скорочуються простої устаткування. Це забезпечується тим, що на робочих місцях постійно є необхідні для роботи матеріали.

4. Оптимізуються запаси – одна з центральних проблем логістики. аналіз досвіду ряду фірм Західної Європи показує, що застосування логістики дозволяє зменшити виробничі запаси на 50 %.

5. Скорочується чисельність допоміжних робітників. Чим менший рівень системності, тим більш невизначений трудовий процес і тим вища потреба в допоміжному персоналі для виконання пікових обсягів робіт.

6. Поліпшується якість продукції, що випускається.

7. Знижуються втрати матеріалів. Будь-яка логістична операція – це потенційні втрати. Оптимізація логістичним операцій – це скорочення втрат.

8. Поліпшується використання виробничих і складських площ Невизначеність потокових процесів примушує резервувати великі додаткові площі. Зокрема, при проектуванні торгових гуртових баз невизначеність потокових процесів вимушує на 30 % збільшувати площі складських приміщень.

9. Знижується травматизм. Логістичним підхід органічно вписує в себе систему безпеки праці.

Питання для самоконтролю

  1.  Дайте визначення виробничої логістики. Які завдання повинна  вирішувати виробнича логістика?
  2.  Поясність принципові схеми тягнучої і штовхаючої систем управління матеріалопотоками в рамках внутрівиробничих ЛС.
  3.  Перелічіть основні вимоги до організації управління матеріало-потоками у виробництві.
  4.  В чому полягає суть оперативного управління і логістичної координації матеріалопотоків у виробництві.
  5.  Наведіть складові ефекту логістичного підходу у виробництві і  охарактеризуйте його.

Рекомендована література

  1.  Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для ВССУЗ. –М.: ИВЦ

            „Маркетинг”, 1998, с.114-123.

  1.  Логистика: Учебн. пособие /Под ред. Б.А.Аникина. –М.: ИНФРА-М

           1997, с.138-183.

  1.  Сергеев В.И. Логистика в би знесе: Учебник. М.: ИНФРА-М. 2001,

              с. 91-135,  149-175.

  1.  Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч.  

            посібник, Тема 5, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. Які із наведених висловлювань є вірними ?

Варіанти відповідей:

А. Організація обслуговування робочих місць виробничого персоналу на заводі,  що випускає вантажні автомобілі, є задачею транспортної логістики .

Б. Розподіл замовлень між постачальниками МР є задачею  закупівельної    логістики .

В. Визначення місця розташування складу на обслуговуваній території   є задачею виробничої логістики .

Г. Спільне планування транспортного процесу на залізничному і автомобільному транспорті у випадку змішаних перевезень є задачею розподільчої логістики.

2. Яка із перерахованих функцій є прямою функцією менеджера по  логістиці?

Варіанти відповідей:

А. Вибір транспорту.

Б. Ринкові дослідження.

В. Розробка рекомендацій по зняттю з виробництва застарілої продукції.

Г. Розробка рекомендацій по виробництву нових товарів.

3. У виробничій логістиці система “JIT (ДЖІТ) – точно в строк:

А. Зменшує запаси .

Б. Зменшує амортизацію.

В. Знижує матеріаломісткість.

Г. Зменшує брак ГП.

4. На якому принципі базується  виробнича система „точно в строк”?

А. На принципі „кожне замовлення виготовити в строк”..

Б. На принципі „нічого не виготовляти поки немає необхідності”.

В. На принципі „вчасно розпочати та вчасно закінчити”.

Г. На принципі „

5. Що з названого є об’єктом логістичних рішень?

А. Вибір цінової політики.

Б. Вибір технології виробництва.

В. Вибір асортиментної політики.

Г. Вибір системи оподаткування.

6. Яка із перерахованих одиниць виміру може слугувати для виміру  матеріального потоку?

Варіанти відповідей:

а) гривна ; б) м2  ; в) т/м2 ; г) т ; д) штуки ; е) т/рік ; ж) гривна/т.

Тема 10. Комерційне посередництво і гуртова торгівля в системі логістичного обслуговування руху матеріалопотоків

  1.  Посередництво як логістична комерційна функція та його  економічний зміст
  2.  Гуртові посередники на ринку інвестиційних товарів.
  3.  Товарна біржа як суб’єкт посередництва логістичної системи  управління матеріалопотоками.
  4.  Ефективність посередницької діяльності в товарному обігу засобів  виробництва.
  5.  Особливості розвитку логістичного гуртового посередництва в Україні.
  6.  Програмований контроль.
  7.  Розв’язування ситуаційних завдань.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

В умовах перехідної ринкової економіки важко переоцінити роль логістичного посередника в комерційній діяльності. Разом з тим небезпечно і невірно зводити комерцію переважно до посередницької діяльності. Ці види діяльності, безперечно, є близькими по змісту, проте в кожній з них є своя специфіка.

В комерційно-посередницьку діяльність входять такі її основні елементи, як матеріально-технічне забезпечення клієнтів за рахунок організації своєчасної закупівлі сировини і матеріалів; продажа готової продукції підприємствам через організацію прогресивних форм торгівлі; надання комплексу послуг, що зв’язані з обігом товарів, їх закупівлею, продажем і збутом з одночасним здійсненням робіт з виконання передпродажного, продажного і після продажного сервісу.

Ключова роль в розвитку ефективної комерційно-посередницької діяльності належить державному регулюванню ринка, направленому на підвищення якості і конкурентноздатності вітчизняних товарів, а також розвитку підприємницької ініціативи і заінтересованості в розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

Логістичний посередник – це юридична чи фізична особа, що знаходиться між іншими контрагентами комерційного процесу, яка виконує функції їх зведення один з одним для обміну товарами, послугами і інформацією. В ролі контрагентів виступають, як правило, виробники товарів гуртові і роздрібні споживачі.

Посередницька діяльність не завжди здійснюється на комерційній основі, так як логістичний посередник часто і не є комерсантом. Проте основний клас посередників – це крупногуртові підприємці, агенти, брокери, коммівояжери, роздрібні торговці, дилери, дистриб’ютори і інші, які на комерційній основі займаються стикуванням інтересів на всіх етапах обороту товарів – від їх виготовлення до кінцевого індивідуального споживання. Разом з тим не кожний комерсант є посередником. Багаточисельні підприємства виготовляють продукцію і реалізують її напряму від свого імені кінцевому покупцю і не займають середнього положення в акті товарообміну. Тому комерційна діяльність – більш  широке поняття, що включає в себе не тільки процес торгівлі як такої, але й комерційне придбання і комерційну реалізацію товарів і послуг.       

Посередництво є одним із видів економічної господарської діяльності, тому вимагає використання певних ресурсів: природних, трудових, фінансових і інших. Для здійснення посередницької діяльності необхідні певні умови  і фактори. Це перш за все основні засоби: земля, будинки, споруди, транспорт, зв’язок; стартовий грошовий капітал; науково-інформаційні ресурси; фактор часу;

Одним з основних видів посередницької діяльності є гуртова торгівля. Показником результативності гуртово-посередницької діяльності є її доходність. Саме обсяг виконаного товарообігу є наочним індикатором збалансованості попиту і пропозиції. Тому визначення ринкової кон’юнктури, вміння достатньо точно прогнозувати обсяги продаж, рівень попиту є необхідною умовю в досягненні комерційного успіху. Вміння посередників враховувати ринкові зміни, правильно і у відповідності з встановленими нормативами вести облік сукупних витрат обігу дозволяє їм не тільки виживати, але й підтримувати сталу конкурентноздатність  в умовах кон’юнктури на товари і послуги, яка швидко змінюється.

Посередницька логістика вирішує питання:

1) планування і організації закупівель товарів у товаровиробників  (продавців);

2) планування і організація доставки закуплених товарів на базах та складах комерційних посередників;

3) організація,  приймання розміщення, зберігання товарів на базах та складах комерційних посередників;

4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;

5) планування і організація продажу товарів покупцям;

6) організації передпродажного і після продажного обслуговування.

Із викладеного видно, що посередництво є складовою частиною виробничого, торгового, фінансового підприємництва, тобто може мати різні форми: виробничі, торгові, фінансово-кредитні. Специфіка проявляється в тому, що посередник безпосередньо не виробляє продукцію, не торгує прямо, не дає гроші в кредит, але активно сприяє здійсненню цих операцій.

Підприємницьке посередництво схематично показано на рис. 10.1. Закордонні розробники і практики логістичного менеджменту сходяться на тому, що логістичні посередники перш за все стають ефективним інструментом економії фінансових і матеріальних ресурсів в процесі товароруху. Окрім того,

                              Інформаційно комерційні, маркетингові, послуги

                                                                  Ду                           Дф

                                    Дт                                                                  Дт, Кп

                                   Т, Кп                                                                    Т

                     Консалтингові, інжинірингові, логістична послуги

                    Рис. 10.1. Підприємницьке посередництво

Т – рух товарної маси через посередника;

Дт – гроші, уплочені і отримані посередником за товар;

         Ду – доходи посередника від надання послуг;

Кп – відсотки отримані посередником заукладені угоди;

∆Д – прибуток посередника від сукупної посередницької діяльності;

Дф – оплата посередником фактичних затрат на утримання і розвиток

            посередницького бізнесу.

спеціалізація торгових посередників на логістичних послугах сприяє розвитку комплексного характеру їх діяльності, значному підвищенню їх загальної ролі у сфері товарообігу. Нарешті, логістичні посередники забезпечують всебічне врахування транспортного фактору виробниками і споживачами товарів, краще використання ними транспортних засобів і послуг як у міжгалузевих, так і у власних інтересах.

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність логістичних (комерційних) посередників у системах розподілу та товарного руху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об’єктивної необхідності комерційного посередництва відзначимо, що, на жаль, у загальній теорії логістики комерційному посередництву, або як його називають “торговельній логістиці” (див. тему 7 у [4]), не приділяється достатньої уваги.

Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам створюють умови для того, щоб матеріальні блага, що вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, розташованими на значній території, були доступними у такій кількості та якості, у такому місці і в такий час, що зручні для споживачів. Комерсанти (посередники) беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого.

В умовах ринкового господарювання ринок інвестиційних товарів (РІТ) і послуг є найбільш чуттєвою структурою до загальної кон’юнктури  ринку, коливанням пропозиції і попиту на ресурси, порушенням зв’язку  між їх виробниками і споживачами. Через цей ринок оперативніше ніж в інших секторах економіки проявляється регулююча роль ринкового механізму, незбалансованість пропорцій відтворення, необхідність зміни інвестиційних потоків.

Тому економічна доцільність посередництва на РІТ обумовлюється виникненням і розвитком таких цілісних господарських систем, в яких між процесом виробництва інвестиційних товарів і їх виробничим, а також особистим споживанням виникає деякий ряд об’єктивно необхідних проміжних матеріальних процесів: затоварювання, маркування, комплектації, навантаження, транспортування, перевалки, складування, підготовки до виробничого споживання, вивантаження і ін.

Щоб цей рух матеріального потоку здійснювався синхронно, без його заторів і співпадав по місцю, часу і структурі поставленої виробником продукції з потребою в ній, необхідна не тільки організація робіт по здійсненню цих операцій, але й управління ними з метою забезпечення безперервності суспільного виробництва і відтворення. Це управління може здійснюватися як у вигляді безпосередньої реалізації оптимальних програм і рішень в рамках економічно відокремленої самостійної господарської системи (суб’єкти гуртової торгівлі і обслуговування – бази, склади, торгові дома, комерційні і сервісні центри) за якою закріплена частина цих операцій, так і з допомогою ринкового механізму взаємодії декількох господарських систем [2, с.100-107].

Безпосередньо з виробництвом пов’язана не торгівля взагалі, а гуртова торгівля, яка здебільшого здійснюється безпосередньо товаровиробниками, незалежними гуртовими посередниками, а також через біржі, аукціони, ярмарки. У світі досить поширеною є біржова торгівля. Біржова торгівля виникла внаслідок удосконалення взаємовідносин виробництва і торгівлі, оскільки торгівля є саме тим логістичним ланцюгом, який сполучає виробництво із сферою задоволення потреб споживачів.

З огляду на економіку біржа – це організований у певному місці, регулярно діючий за встановленими правилами гуртовий ринок, на якому здійснюється гуртова торгівля біржовими товарами за зразками та стандартами або контрактами (ф’ючерсними, форвардними) на їх поставку в майбутньому, за цінами, які офіційно встановлено на основі результатів торгів. Торгівля здійснюється через обмін усними інструкціями між представниками брокерських фірм в торговій залі – трейдерами. Наявність цивілізованих бірж дає змогу підприємствам, особливо с/г, самостійно добирати канали реалізації, форми розрахунків і будувати економічні взаємовідносини не за натуральним принципом “товар-товар” (бартерний обмін”, а за принципом, що загальноприйнятий у всьому світі, - “гроші-товар-гроші” [4, с. 142-150, 168-183].

Економічна ефективність виробничої діяльності характеризується співвідношенням одержаного результату (ефекту) і затрат праці на його досягнення. Чим більший одержаний результат і менші пов’язані з ним затрати праці, тим вища ефективність виробничої діяльності. Такий підхід може бути використаний і для оцінки ефективності одного з видів господарської діяльності, який найбільш швидко і широко розвивається – гуртового посередництва.

В сучасних умовах товарно-грошових відносин важливішим напрямом ефективного розвитку логістичної комерційно-посередницької діяльності є ринковий підхід до оцінки посередницького бізнесу. Основним інструментом оцінки ефективного розвитку посередницької фірмиє порівняльний аналіз посередницьких компаній-аналогів, їх фінансової стабільності,комерційної результативності з використанням показників ринкової інформації на основі співставлення прибуткового і затратного механізмів.

Створюючи власну фірму, плануючи її діяльність, вивчаючи роботу інших фірм, порівнюючи стан бізнесу з справами конкурентів, приходиться застосовувати аналіз важливіших показників або критеріїв, від яких залежить стабільне положення фірми на ринку.

Основними показниками, що характеризують стан посередницького ринку і його ефективність є загальне число організацій, які здійснюють посередницьку діяльність; чисельність працюючих в них; обсяг реалізації, в том числі за формами реалізації; стан товарних запасів; матеріально-технічну базу гуртових організацій; рівень витрат обігу; рентабельність діяльності.

Розрахунок економічного ефекту і ефективності посередницької діяльності перш за все вимагає вирішення принципового питання: що вважати результатом? Для відповіді на нього необхідно врахувати, що зміст посередницької діяльності у сфері товарного обігу визначається обслуговуванням виробників і споживачів товарів. Отже, ефективність цієї діяльності проявляється не стільки у сфері обігу, скільки в галузях, організаціях, на підприємствах, де виробляються чи споживаються ці товари.. Відповідно до цього на рівні посередницьких підприємств (організацій) економічний ефект від їх діяльності в товарному обігу засобами виробництва (Еп) може бути розрахований як різниця між доходами посередника (платою, стягуваною ним за обслуговування контрагентів) – П і здійсненими при цьому затратами (Зп):  Еп = П – Зп.

Ефективність комерційно-посередницької діяльності фірми можна також оцінити за узагальнюючим показником торгово-посередницької діяльності, що включає відношення суми обсягів реалізації і вартості послуг до сукупних затрат на їх реалізацію, а саме за формулою:

                                   Етп =

де Етп – ефективність комерційно-посередницької діяльності;

Т – виконаний обсяг реалізації, грн.

Тус – загальний обсяг наданих послуг, грн.

∑З – сукупні витрати обігу, в тому числі поточні і одночасні, грн.

Розрив господарських зв’язків на початку 90-х років (ліквідація Держпостачу СРСР) з колишніми республіками Союзу призвели до різкого зменшення кількості посередників. Сьогодні рівень розвитку торгової інфраструктури в різних регіонах різний. На гуртовий ринок виробничих ресурсів України нині приходять і нові посередницько-комерційні структури. Взаємовідносини гуртових фірм з постачальниками (виробниками) визначаються запитами конкретних споживачів. Перетворення організаційних форм торгової інфраструктури зв’язані з розвитком і спеціалізацією товаропровідної мережі. Спеціалізація здійснюється як по видам товарів, формам торгівлі, так і по контингентам споживачів (об’єктам обслуговування).

В сучасних умовах одним з позитивних напрямів у розвитку посередницьких організацій є встановлення кооперованих зв’язків між ними і обслуговуваними підприємствами з приводу використання торгових і промислових складів.

Гуртово-посередницькі фірми в своїй роботі взаємодіють з муніципальними органами. Тут важливе значення для компетентного управління матеріалопотоками має (зокрема на регіональному рівні) утворення гуртових ринків продовольчих і інвестиційних товарів [5, тема 6].

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “посередництво” у сфері господарської діяльності.

  1.  Назвіть фактори, що обумовлюють необхідність гуртових посередників.

3. Перерахуйте функції гуртових посередників.

4. Наведіть методику розрахунку економічного ефекту в товарному обігу засобів виробництва на рівні посередницьких підприємств.

  1.  Які особливості розвитку гуртового посередництва в регіонах

    України?

  1.  Охарактеризуйте особливості розвитку посередницьких структур у розвинутих країнах.

Рекомендована література

  1. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. – М.: Центр

                 економики и маркетинга, 1998, с. 68-128.

2. Пурлик В.М. Рынок инвестиционных товаров и логистика. Монография.

                – М.  МУБиУ, 1997, гл.4,с. 100-125.

   3. Роботько С.Ф. Основи логістики: Навч. посіб. –Вінниця, ВДАУ, 2002,

                    с. 68-73.

       4. Сергеев В.И. Логістика в би знесе: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001,

                    с. 191-222.

       5. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами: Навч.

           посіб., тема 10.  –К.: ІСДО, 1996.

       6. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч. посіб.,

                       тема 6,  Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. До основних видів посередників відносяться:

А. Оператори внутрішнього ринку.

Б. Дистриб’ютори, агенти, комісіонери, брокери.

В. Оператори зовнішнього ринку.

Г. Менеджери з поставок матеріальних ресурсів.

                      2. Брокер – це посередник, який:

А. Купує товар у власність і перепродує його від свого імені.

Б. Торгує зі складу.

В. Тільки зводить власника товару і потенційного покупця.

Г. Представляє взірці товарів на біржі.

3. Найбільш часто використовуваними формами розрахунків з посередниками є:

А. Фіксована сума винагороди.

Б. Різниця між ціною власника  товару і ціною продажу покупцю.

В. Певний відсоток від суми продаж: “костплас” – вартість організації  продаж плюс певний відсоток від суми продаж.

Г. Різниця між гуртовою і роздрібною ціною.

4. Найбільш важливим стимулом для посередників є:

А. Тільки розмір оплати.

Б. Крім розміру оплати, престиж компанії-виробника і моральне задоволення.

В. Географічна близькість до компанії-виробника.  

Г. Можливість отримати максимум прибутку.

5. Оптимальна партія закупівлі визначається:

А. Мінімальним часом поставки.       Б. Вартістю закупівлі.

В. Мінімальною вартістю закупівлі та утримання запасів.

Г. Виробничими витратами.

6. Якою повинна бути закупівельна партія?

А. Мінімальною.                      Б. Максимальною.

В. Оптимальною.                     Г.  Раціональною.

7. Специфіка організації товароруху головним чином зв’язана з:

А. Особливостями товару і обсягами операцій ;

        Б. Кадровим потенціалом фірм і підприємств ;

В. Досвідом роботи, що склався на фірмі, підприємстві ;

        Г. Наявністю зв’язків з прямими споживачами і посередниками.

8. Логістичний ланцюг, який складається з постачальника і споживача характерний для логістичної системи:

А. Із прямими зв’язками.     Б. Із зворотними зв’язками.

В. Ешелонованої.                  Г. Гнучкої.

Тема 11. Основи транспортної логістики

  1.  Поняття транспортної логістики і її місце в логістичних процесах.
  2.  Особливості транспортно-експедиційного забезпечення  логістичного розподілу товарів. Системи доставки товарів. Вибір оптимального перевізника.
  3.  Нові логістичні системи збору і управління розподілом вантажів.
  4.  Якість обслуговування споживачів послуг транспорту. Маршрутизація перевезень.
  5.  Закордонний досвід організації транспортної логістики.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Розглядаючи в попередніх темах виробничі функції логістики ми виділили  декілька функціональних напрямів її застосування. У відповідності з цими функціональними напрямами виділяють і види логістики, одним з яких є транспортна логістика. Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей і вантажів. У структурі суспільного виробництва транспорт відносять до сфери виробництва матеріальних послуг.

Знайомлячись з матеріалами цієї теми студентам слід звернути увагу на те, що ключова роль транспортування у логістиці пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але й тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку.

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність (логістичнау операцію), пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюгу, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т. п. [3, с. 270-271].

Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:

- по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);

- по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію – транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибутки.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту – транспорт загального користування (охоплює залізничний, водний, автомобільний, повітряний і трубопровідний) і транспорт незагального користування (внутрівиробничий, відомчий і т.п.). Значна частина логістичних операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача здійснюється з допомогою різних транспортних засобів. Затрати на виконання цих операцій складають до 50 %  від суми загальних затрат на логістику.

Тому метою транспортної логістики є зниження транспортних витрат і обумовленого транспортом збитку для оточуючого середовища при доставці вантажів точно в строк і при максимальному задоволені всіх вимог одержувачів вантажів. Основними задачами транспортної логістики є скорочення запасів МР в обігу, часу доставки товарів. Цьому сприяє узгодження роботи транспорту із споживачами транспортних послуг.

Окрім того, транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є [1]:

• вибір виду транспортного засобу;

• вибір типу транспортного засобу;

• оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

• визначення раціональних маршрутів доставки;

• забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

• координація транспортного і виробничого процесу.

У відповідності із класифікацією логістичних систем (ЛС) можна виділити зовнішнє (в логістичних каналах постачання-збуту) і внутрішнє (внутрівиробниче, технологічне) транспортування. В рамках даної темі ми не будемо торкатися внутрішнього транспортування, рекомендуючи студентам звернутися до праць [3, 5].

В процесі здійснення закупівель і доставки МР, а також дистрибуції готової продукції (ГП) споживачам фірма-виробник може застосовувати різні варіанти транспортування та види транспорту, а також різних логістичних партнерів (посередників) в організації доставки продукції до конкретного пункту логістичного ланцюга. Перш за все логістичний менеджмент фірми повинен вирішити питаннячи створювати свій парк транспортних засобів або викоритати найманий (загального користування або приватний). При виборі альтернативи зазвичай виходять із певної системи критеріїв, до яких відносяться:

- затрати на створення і експлуатацію власного парку транспортних засобів (оренду, лізинг рухомого складу);

- затрати на оплату послуг транспортних, транспортно-експедиційних фірм і інших логістичних посередників в транспортуванні;

- швидкість (час) транспортування;

- якість транспортування (надійність доставки, збереженість вантажу і т.п.).

Вибираючи відповідний вид транспорту, логістичний менеджер повинен враховувати показники потужності і доступності в розумінні провізних можливостей, техніко-експлуатаційних показників і просторової доступності транспорту.

Накінець, важливою умовою вибору є забезпечення збереженості вантажу в дорозі, вимог стандартів якоості вантажу, міжнародних екологічних вимог. З точки зору пріоритету окремих критеріїв (показників) процедура ранжування при виборі окремих видів транспорту може бути представлена у формі табл. 11.1.

Таблиця 11.1.

Ранжування критеіїв при виборі виду транспорту.

Критерій (показник)

Вид транспорту

Залізничний

Водний

Автомобільний

Повітряний

Затрати, що зв’язані з транспортуванням

2-3

1-2

4

5

Час доставки

3

4

2

1

Надійність

2

4

1

3

Потужність

1

4

2

3

Доступність

2

4

1

3

Безпека

3

4

1

2

Центральне місце серед багатьох логістичних процедур прийняття рішень з транспортування займає процедура вибору перевізника (або декількох перевізників). Часто ця процедура довіряється логістичним менеджерам транспортно-експедиційній фірмі, з якою у вантажовласників є давні встановлені ділові відносини.. При цьому експедитору задаються певні характеристики вантажу, критерії і обумовлені обмеження. В тих випадках, коли логістичним менеджер самостійно вирішує проблему вибору перевізника, він повинен опиратися на певну схему вибору, алгоритм якої схожий на процедуру вибору постачальника. Приклад визначення рейтингу перевізника див. [3, с.281].

Оскільки транспортні операції є безпосереднім вираженням зв’язків між окремими етапами товароруху, ефективність цього процесу великою мірою залежить від способу реалізації переміщення вантажів. Завдання вибору транспорту вирішується у взаємозвяку з іншими завданями логістики, такими як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та ін. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, служить інформація про характерні риси різних видів транспорту – залізичного, морського, річкового, автомобільного, повітряного, трубопровідного.

Кожний вид транспорту має конкретні особливості з точки зхору логістичного менеджменту, переваги і недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі.

Виділяють шість основних чинників, які впливають на вибір виду транспорту: а) час доставки; б) частота відправлень вантажу; в) надійність дотримання графіку доставки; г) здатність перевозити різні вантажі; д) здатність доставити вантаж у будь-яку точку території; е) вартість перевезення..

Основою вирішення задач транспортної логістики є розробка стратегії і логістичної концепції побудови транспортного обслуговування споживачів, яка базується на раціональних маршрутах перевезень і складання графіків (розкладу) доставки продукції споживачам, тобто маршрутизації перевезень.

Однією з причин низької конкурентноздатності товарів вироблених в Україні є великі затрати на транспортно-експедиційне забезпечення (ТЕЗ) розподілу товарів, величина яких в 2-3 рази перевищує рівень розвинутих країн. Застосування сучасного логістичного підходу до організації надання транспортних послуг споживачам сприяє усуненню вад колишньої командної системи управління і підвищенню якості доставки вантажів.

Доставка товарів – процес виконання, окрім перевезення цілого ряду робіт, операцій і послуг, комплекс яких забезпечує ефективний розподіл товарів. Транспортно-експедиційне забезпечення розподілу товарів – це діяльність експедиторів по плануванню, організації і виконанню доставки товарів від місця їх виробництва до місць споживання і наданню додаткових послуг по підготовці партій відправлень до перевезень: оформлення необхідних супроводжуючих документів, укладання  угоди перевезення з транспортними підприємствами, розрахунки за перевезення вантажу, організація вантажо-розвантажувальних робіт, збереження, надання інформаційних і фінансових послуг і т.п.

Транспортне забезпечення визначається як діяльність експедиторів, що пов’язана з процесом переміщення вантажів в просторі і в часі з наданням супроводжуючих вантажо-розвантажувальних послуг і послуг збереження. Експедиційне забезпечення є складовою частиною логістичного руху від виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких процес перевезення не може бути розпочато в пункті відправлення, продовжено і завершено в пункті призначення. При експедиційному забезпеченні виконуються експедиційні, комерційно-правові і інформаційно-консультативні послуги.

Система доставки товарів (технологічний аспект). По кількості видів транспорту, що бере участь у доставці товарів, транспортні системи діляться на: одновидову (юнімодальну) і багатовидову (малтімодальну або інтермодальну). В свою чергу вони діляться на термінальні системи.

Юнімодальна (одновидова) система, не дивлячись на зовнішню простоту і широке розповсюдження, з участю автомобільного транспорту, що забезпечує доставку вантажів “ від дверей до дверей” ускладнюється за рахунок експлуатації автомобілів і автопотягів різної вантажопідйомності на етапах підбирання вантажів, формування укрупнених відправлень, особливо в умовах термінальної системи.

Інтермодальна система доставки вантажів є більш складною ніж юнімодальна. Це система доставки вантажів декількома видами транспорту по єдиному супроводжуючому документу з передачею вантажів в пунктах перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу.

Термінальна система. При створенні мережі малтимодальних перевезень найбільше значення має створення терміналів нових типів з новими функціями. У відповідності з типами ринків відмінність в малтимодальних перевезеннях проявляється в ланках водних і наземних транспортних систем. В залежності від типів перевезень визначається тип терміналу, його організаційна структура, функції і місце в транспортній мережі.

Логістична концепція обслуговування руху МР в основному розглядає питання планування виробництва, управління запасами, в той  час як вибір постачальника (в т.ч. перевізника) залишається поза увагою. Практика свідчить, що менеджери часто недостатньо добре володіють інформацією про перевізників, про рівень тарифів на перевезення, про вартість і види послуг.

Вибір і оцінювання перевізника (експедитора) виробничою чи торговою фірмою полягає в пошуку і відборі потенційних перевізників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, ГП і ін., оцінювання перевізника з точки зору забезпечення доставки товарів з необхідним рівнем якості (в необхідний строк, по прийнятній ціні), що здійснюється як на стадії пошуку, так і в процесі роботи. Параметри відбору можуть бути різні в різних галузях економіки, проте незалежно від специфіки галузі важливішими є надійність і прийнятна ціна обслуговування.

Методи відбору також різні. Мiротін Б.П. наводить п’ять, зокрема: метод матриць, метод вартісної оцінки, метод абстрактного перевізника, метод, що враховує технологічні параметри, метод елімінування по параметрам [суть методів див. 5, с. 101-104].

Транспортні організації повинні бути достатньо гнучкими, щоб забезпечувати процес перевезення, який піддається корегуванню, гарантувати доставку вантажів в розкидані пункти, надійно обслуговувати клієнтуру. Одночасно транспорт повинен володіти здатністю перевозити невеликі партії вантажів через короткі інтервали часу у відповідності із запитами споживачів.

Основними організаційними структурами, що відповідають вищевказаним вимогам, стали регіональні транспортні організації (РТО) по збору і розподілу вантажів, які забезпечують перевезення на невеликі відстані до торгової зони. На пунктах збору РТО вантажі зберігаються 1-2 дні, а потім комплектуються і поставляються замовнику на наступну чи другу добу. Як правило, операції РТО по збору і розподілу вантажів скорочують тривалість доставки малих партій вантажу від постачальника до замовника на 25-30 % і більше в залежності від конфігурації обслуговуваної мережі. Нові послуги транспортних організацій дають клієнтурі можливість здійснювати контроль і проявити гнучкість для швидкої перебудови каналів розподілу.

До більш досконалих способів збору і розподілу вантажів відносяться змішані контейнерні залізничні перевезення, що здійснюються на великі відстані по системі “точно вчасно” [детальніше у 4].

Вирішення проблеми ефективності розподілу товарів і підвищення рівня якості обслуговування споживачів послуг транспорту в ринкових умовах тісно пов’язано з проблемою якості послуг взагалі. Дослідження і аналіз проблеми якості транспортно-експедиційного обслуговування споживачів послуг транспорту показав, що в основі існуючих концепцій обслуговування лежить міркування, яке стверджує, що високий рівень якості обслуговування досягається при умові забезпечення комплексного обслуговування, тобто чим більше послуг буде надано споживачам, тим вище буде рівень якості.

Уявляється достатньо складною проблема оцінки якості послуг. відповідно стандарту   ISO 8402-86  якість послуг визначається як “сукупність властивостей і характеристик послуги, які надають їй здатність задовольнити обумовлені або передбачені потреби”. Отже в умовах ринку якість визначається як той рівень споживчих властивостей і надійності послуги, який потрібен ринку (споживачам) і який виробники здатні забезпечити по прийнятній ціні.

Підвищує якість обслуговування споживачів транспортних послуг раціональна маршрутизація. Маршрутизація перевезень – це найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків, вантажів з підприємств гуртової торгівлі, який здійснює суттєвий вплив на прискорення обороту автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Створення маршрутів дозволить точно визначити обсяг перевезень вантажів з постачально-збутових підприємств, кількість автомобілів, що здійснюють ці перевезення, сприяє скороченню простоїв авто під навантаженням і розвантаженням, ефективному використанню рухомого складу і вивільненню із сфер обігу значних МР споживачів. Разом з тим маршрутизація перевезень дозволяє підвищити продуктивність авто при одночасному зниженні кількості рухомого складу, що надходить на підприємство гуртової торгівлі при тому ж обсязі перевезень.

Якщо маршрути створені, визначені і дотримуються строки поставок, то виробничі запаси споживачів можуть скоротитися у 1,5 - 2 рази. Отже, розробка обґрунтованих маршрутів і проектів планів перевезень буде сприяти своєчасному і безперебійному виконанню поставок продукції споживачам і ефективній взаємодії постачально-збутових і автотранспортних організацій.

Розвиток логістики здійснив суттєвий вплив на транспортну політику західних фірм. Надмірно жорстка транспортна політика органів державного регулювання перетворила діяльність цієї галузі в кінці 70-х років в свого роду вузьке місце в економіці. В підсумку конкурентна боротьба була в’ялою, а діючі компанії користувались монопольним положенням. Політика дерегулювання діяльності транспорту зняла всі обмеження і взяла курс на переорієнтацію його з кількісних показників на якісні.

Застосування системи “Точно вчасно” сприяло розширенню сфери діяльності автотранспорту. Особливо це помітно в США з їх відносно довгими плечами перевезень по зрівнянню з західноєвропейськими країнами і Японією. В США автомобілі стали все більше експлуатуватися не тільки на коротких і середніх відстанях, але і на відстанях до 1600 км – для доставки як комплектуючих виробів, так і готової продукції. В силу чого питома вага автотранспорту в освоєнні перевезень дещо виросла. В найбільшій степені це відноситься до автотранспортних фірм, що працюють по контрактам. В останніх обумовлюються стимули і штрафні санкції відносно якості перевезень , і це сприяє підвищенню стандартів на надання послуг.

Підвищилась питома вага автотранспорту і в західноєвропейських країнах, і не тільки на внутрішніх, але і в міжнародних сполученнях. Передбачається, що і в подальшому техніко-експлуатаційні особливості автотранспорту забезпечать йому надійне положення в умовах підвищеного попиту на перевезення вантажів частими, але дрібнопартіонними  відправленнями, які, в свою чергу, прискорять розвиток  автоматичної обробки вантажів, контейнеризації і пакетизації, а також інформатики в області вантажних робіт і робіт по перевезенню. Проте це приведе до збільшення вартості транспортування: підвищиться і значення якісних факторів, наприклад, таких, як надійність і своєчасність доставки.

Дерегулювання в основному стосувалось автотранспорту як найбільш пристосованого до перевезень вантажів дрібними партіями, що сприяє скороченню запасів МР і підвищенню швидкості обороту. Що ж стосується залізничного транспорту, то він опинився в багатьох випадках не в стані адекватно зміненій системі МТЗ задовольнити попит на перевезення. В силу певних причин залізничний транспорт став менш сприятливим по зрівнянню з автомобільним для використання його по системі “Точно вчасно”. Так, в кінці 80-х років 49 % промислових фірм США, що працюють по даній логістичній системі, знизили степінь використання послуг залізниць ; стільки ж фірм зберегли рівень їх послуг, і лише 28 % фірм підвищили його.

Використання внутрішнього водного транспорту в логістичному ланцюгу в значній степені обмежується сезонністю його роботи в ряді країн. В ряді випадків він використовується як альтернативний.

Впровадження логістичної концепції в практику світогосподарських зв’язків дозволить в певній степені збільшити обсяг перевезень вантажів як морським, повітряним, так і іншими видами транспорту.

Питання для самоконтролю

  1.  Який вплив здійснила логістика на розвиток транспорту?
  2.  В чому полягає новий підхід до транспорту як складової частини

     логістичного ланцюга?

  1.  Які зміни відбулися в освоєнні перевезень різними видами транспорту

       в умовах функціонування логістики?

  1.  Перерахуйте завдання, що вирішуються транспортною логістикою.
  2.  Перерахуйте нові види послуг автотранспортних і залізничних

     організацій по збору і розподілу вантажів.

  1.  Які фактори впливають на вибір виду транспорту (оптимального

     перевізника)?

  1.  Приведіть і охарактеризуйте основні системи доставки товарів.
  2.  Що таке маршрутизація перевезень.
  3.  Розкрийте суть транспортно-експедиційного обслуговування.
  4.   Наведіть фактори, що визначають якість обслуговування споживачів

      послуг транспорту.

11. Як оцінюється якість наданих послуг транспорту.

Рекомендована література  

1. Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для ВССУЗ. –М.: ИВЦ

                 “Маркетинг”,  1998, с. 153 – 162.

     2. Логистика: Учень.пособте / Под ред Аникина Б.А.- М.: ИНФРА – М,

                  1997, с. 278 – 295.

3. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА – М, 2001,

                  с. 270-309.

4. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч. посіб.,

            тема 7, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

5. Транспортная логистика: Учеб. пособие. / Под ред Миротина Б.П. и др.

            – М.: МГАДИ (ТУ), 1996, с. 56-69, 96-104.

  1.  Масенко К.Е., Зайончик Л.Г. і ін. Інвестиційний потенціал в логістиці (на прикл. автотранспорту): Навч. посіб. – К.: Наук. світ, 2002, с. 9-17, 64-92.

Тестові завдання

1. Які елементи включає в себе матеріально-технічна база

транспорту?

А. Конвеєрна лінія машинобудівного заводу.

Б. Транспортні засоби, колійове і шляхове господарство.

В. Технічні пристрої і споруди складського господарства.

Г. Транспортер заводу будівельних матеріалів.

2. Які ситуації і положення відносяться до транспортної  логістики?