49005

Методика викладання хімії

Шпаргалка

Педагогика и дидактика

Діяльність вчителя, яка представляє собою передачу знань, умінь та навичок учням, організація їх самостійної роботи по набуттю знань и навичок, формування наукового світогляду та поведінки, керівництво й управління процесом підготовки учнів до життя в суспільстві

Украинкский

2014-03-30

118.32 KB

109 чел.

1МВХ як наука і як навчальна дисципліна

МВХ-це педагогічна наука що вивчає зміст шк курсу х хімії, процеси викладання , виховання та розвитку, а також закономірності її застосування учнями предмет – проц навч учнів основам хім науки в шк

Елементи процесу навч

До змісту хімії відносять:

а) вивчення основ хімічної науки, тобто її головних фактів і законів, а також провідних теорій, які об'єднують і систематизують науковий матеріал, дають йому наукове пояснення;

б) знайомство учнів з основними методами й технічними прийомами хімії, з головними використаннями її в житті;

в) набуття учнями практичних навичок, що відповідають змісту хімічної науки і необхідні для життя й роботи;

г) формування високоморальної особистості.

Програмою

Підручниками 

книгами для практичних лабораторних занять

Збірками задач і вправ 

Методичними матеріалами

Викладання

Діяльність вчителя, яка представляє собою передачу знань, умінь та навичок учням, організація їх самостійної роботи по набуттю знань и навичок, формування наукового світогляду та поведінки, керівництво й управління процесом підготовки учнів до життя в суспільстві

Навчання

Діяльність учнів, що містить засвоєння навчального предмету, який викладає вчитель або засвоюється іншими способами.

Процес навчання містить наступні етапи: сприйняття учнями навчального матеріалу; осмислення цього матеріалу; закріплення його в пам'яті; використання при рішенні навчальних і практичних задач.

Професійні вимоги до вчителя

Майбутній учитель повинен знати:

сучасні технології навчання; теоретичні основи методики викладання хімії; сучасний інструментарій вивчення особистості дитини; втілення перспективних моделей педагогічного досвіду і набуття власного в широкій і різноманітній практиці; можливості для оновлення, удосконалення своєї професійної підготовки в прийнятний для нього спосіб, у тому числі на базі дистанційного навчання із застосуванням нових інформаційних технологій. 

Методологічні підходи до вивчення МВХ

Загальний діалектичний метод, який проявляється в ідеях розвитку понять, у взаємозв’язку різних аспектів процесу навчання, у виявленні внутрішніх протиріч, на основі вирішення яких будується проблемне навчання.

Системно-структурний підхід допомагає вичленити структурні елементи системи, установити зв’язок між ними, визначити їхні функції, взаємну інтеграцію. При такому підході кожний об’єкт розглядається як єдність взаємозалежних елементів, що важливо для цілісного уявлення про шкільний курс хімії й про сам курс методики навчання хімії.

Розгляд усіх методичних категорій з позиції трьох функцій навчання  освітньої, виховної й розвивальної.

Дидактичний підхід визначає теоретичну основу методики навчання хімії.

Діяльнісний підхід розглядає навчальний процес як спільну діяльність учителя й учнів,

Функції навчання

освітня, виховна, розвивальна 

Задача МВХ як науки

Дослідження проц навч хімії в ш, розкриття його закономірностей і розробка теоретичних основ удосконалення, розкриття його відповідно до вимог суспільства.

як навч дисципліни дати майбутньщму вчителю знання які необхідні для роботи в СЗШ.

Цілі МВХ як науки

Виявлення закономірності процесу навчання хімії.: вивчення та оптимізація цілей навчання; зміст, методи, форми и засоби навчання; діяльність учителя (викладання); діяльність учнів (навчання).

Знаходження ефективних шляхів засвоєння учнями школи основних фактів, понять, законів і теорій, володіння специфічною для хімії термінології.

Проблеми, які вирішує МВХ 

Для чого вчити? Чому вчити?Як вчити?

Як вчаться учні? 

Структурні елементи організації навчального процесу

методи навчання хімії і контролю; 

засоби навчання і виховання учнів; 

організаційні форми навчання; 

наукова організація праці (НОП) вчителів хімії. 

Методи дослідження МВХ

специфічні 

загальнопедагогічні 

загальнoнаукові 

Специфічні методи дослідження МВХ

Відбір навчального матеріалу і методичне перетворення змісту науки хімії для реалізації шкільної хімічної освіти.

Визначення необхідності включення того чи іншого матеріалу в зміст навчального предмету, знаходження критеріїв відбору знань, умінь і навичок та шляхів їх формування в процесі навчання хімії.

Розробка найбільш ефективних методів, форм, прийомів навчання.

Розробка нових і модернізація існуючих шкільних демонстраційних і лабораторних дослідів з хімії, створення та вдосконалення статичних і динамічних наочних посібників, матеріалів для самостійної роботи учнів, а також вплив на організацію позакласних занять з хімії.

Загальнопедагогічні методи дослідження

а) педагогічне спостереження;

б) бесіда дослідника з учителями і учнями;

в) анкетування;

г) моделювання експериментальної системи навчання;

д) педагогічний експеримент

2Цілі навчання

Освітня – формування природничо-наукових знань і технологічних умінь;

Виховна – формування наукового світогляду;

Розвивальна – розвиток мислення учнів. 

Основні завдання шкільного курсу хімії

Формування в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей, а також розуміння того, що хімічна освіта є обов’язковим елементом культури, необхідним кожній людині.

Формування в учнів уміння і бажання вчитися, розвиток умінь практично і творчо застосовувати здобуті знання. 

Виховання в школярів любові до праці, інтересу до предмету, уміння користуватися комп’ютером для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування в них готовності свідомо вибирати і оволодівати майбутньою професією. 

Всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб. 

Знайомство зі зростаючим значенням хімії в навколишній дійсності, з головними напрямами хімізації народного господарства, сприяти хіміофобії. 

Виховання учня як людини моральної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу та самої себе. 

Забезпечення свідомого засвоєння учнями найважливіших хімічних законів, теорій, понять, знайомство з методами хімічної науки. 

Формування змісту шкільного курсу хімії

Зміст складається з чотирьох його видів:

системи наукових знань; системи умінь (спеціальних, інтелектуальних, загальнонавчальних); досвіду творчої діяльності, накопиченої людством у даній галузі науки;

досвіду відносин до навколишньої дійсності. 

Дидактичні вимоги до шкільного курсу хімії

Науковість ,Доступність ,Системність ,Систематичність

Історизм, Політехнізм ,Науковість

1.Контроль результатів навчання

Аналіз і оцінювання знань завершальний етап оволодіння певним змістовим блоком своєрідна сполучна ланка в системі навчальної діяльності психологічний аспект: кожна людина очікує, щоб її діяльність була оцінена 

 Функції оцінювання знань

Навчальна функція полягає у забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання, в якому беруть участь два суб'єкти — учитель і учні 

Діагностична функція передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів 

Важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх і тільки після цього рухатись далі 

Стимулювальна функція зумовлена психологічними особливостями людини, які проявляються у бажанні особистості отримати оцінку результатів своєї діяльності, зокрема навчальної 

Учитель своїми діями має допомогти учням усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулюватиме школярів до активної пізнавальної діяльності 

Виховна функція полягає у впливі аналізу й оцінки навчальної діяльності на формування в учнів низки соціально-психологічних якостей:

організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості, охайності, наполегливості тощо 

Головна вимога до контролю – систематичність

Рівні засвоєння знань

1 рівень

засвоєння означає отримання учнем знань-знайомств, за допомогою яких він може впізнавати те або інше явище в ряду йому подібних. Основна особливість - обов'язкова опора на конкретне явище, інформація про яке була представлена в процесі навчання 

2 рівень

засвоєння відповідають знання, за допомогою яких учень може відтворити навчальну інформацію по пам’яті, йому не потрібно пред’явлення даного явища, засвоєний матеріал відтворюється без опори чи підручника 

3 рівень

набуття учнем здатності розв’язувати типові задачі, використовуючи для цього засвоєні в процесі навчання способи розв’язування 

4 рівень

рівень трансформації або творчості, коли учень здатен творчо використовувати отримані знання в нових, нетипових ситуаціях, створюючи оригінальні способи і підходи до реалізації своїх навичок 

Основні вимоги до знань і умінь учнів

Обов’язковий мінімум змісту освіти (для основної школи) 

наводиться в програмі для кожного класу 

Контролює глибину, обсяг, повноту, конкретність знань учнів 

Діагностика - обов’язковий елемент методичного дослідження

фіксація помилок 

аналіз причин виник-нення помилок 

необхід-ність перегля-ду мето-дики вивчення матеріа-лу 

розкрит-тя невід-повіднос-ті нав-чального матеріа-лу віковим особли-востям учнів 

Види контролю

Попередній контроль має діагностичний характер. Напередодні вивчення певної теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на раніше вивченому матеріалі, учитель повинен з'ясувати рівень розуміння опорних знань, актуалізувати їх з тим, аби успішно рухатися вперед.

Поточний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем. 

Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам'яті. 

Тематичний контроль пов'язаний із перевіркою знань, умінь та навичок у межах розділу чи теми конкретної навчальної дисципліни 

Періодичний контроль має на меті встановити, яким обсягом знань володіють учні з тих чи інших проблем 

Підсумковий контроль спрямований на з'ясування рівня засвоєння учнями навчального матеріалу в кінці навчального року або по завершенні вивчення навчальної дисципліни. Його проводять у формі заліку, іспиту.

Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань з кількох суміжних дисциплін.

Рівні компетенції та критерії їх оцінювання

Початко-вий: 1-3 б. 

Середній: 4-6 б. 

Достат-ній: 7-9 б. 

Високий: 10-12 б. 

Методи усного контролю результатів навчання

Індивідуальний облік знань 

Фронтальна контролююча бесіда 

Залік 

Іспит 

Індивідуальний облік знань

найбільш повноцінний метод перевірки результатів засвоєння, може бути перевірено засвоєння необхідних елементів змісту 

крім відповіді оцінюється і рецензія відповіді 

найбільша помилка молодого вчителя - затягування опитування в часі 

молодий учитель частіше працює тільки з тим учнем, що відповідає, не стежачи за класом 

Фронтальна контролююча бесіда

короткочасна; питання вимагають короткої відповіді, за одну таку відповідь ставити оцінку не можна 

працювати повинен увесь клас 

поки учні готуються до відповіді біля дошки, можна поєднувати фронтальну бесіду з усним контролем знань

дозволяє в короткий час з’ясувати наявність знань великого числа учнів, установити ступінь засвоєння пройденого та готовність учнів до сприйняття нового матеріалу 

залік

проводиться наприкінці будь-якої великої та складної теми 

проводиться в позаурочний час; клас поділяється на кілька груп, що здають по черзі 

метод усного контролю, де учні можуть докладно висловлювати свої думки 

проводиться наприкінці будь-якої великої та складної теми 

проводиться в позаурочний час; клас поділяється на кілька груп, що здають по черзі 

метод усного контролю, де учні можуть докладно висловлювати свої думки 

Іспит

метод заключної перевірки знань; з одного боку це перевірка знань, з іншого − урочистий акт 

перед іспитом проводиться консультація 

підготовка до іспиту проводиться протягом останньої чверті 

екзаменаційні квитки єдині для всіх шкіл 

після здачі іспиту відразу оголошуються результати 

Методи письмового контролю результатів навчання

Перевірка письмових домашніх завдань 

Самостійна перевірочна робота 

Контрольна робота 

Перевірка письмових домашніх завдань

потрібно регулярно контролювати наявність виконаного завдання в зошитах 

носить дисциплінарний характер, коли учитель перевіряє наявність, а не правильність виконання

потрібно установити якість виконання й інформувати при цьому учнів 

збирати зошити з домашніми завданнями у всіх учнів і перевіряти їх 

збирати вибірково кілька зошитів, чергуючи групи 

регулярно організовувати перевірку домашнього завдання безпосередньо на уроці 

Самостійна перевірочна робота

перевірочні роботи на 1015 хв. проводяться на уроці 

можна використовувати тестовий контроль 

письмовий облік знань по картках для декількох учнів 

негативний бік полягає в тому, що учні на якийсь час відключені від загальної роботи класу 

групові перевірочні роботи 

Контрольна робота

Мета - одержати інформацію про рівень засвоєння учнем навчального матеріалу в рамках теми, що виноситься на контроль 

зміст контрольної роботи охоплює весь найбільш важливий матеріал контрольованої теми 

включаються питання, що вимагають різноманітних розумових операцій, тобто завдання всіх рівнів складності 

варіантів повинно бути якнайбільше, щоб виключити списування 

учнів попереджають заздалегідь 

включається в графік контрольних заходів школи, не частіше 2-х разів у семестр 

не можна проводити більше однієї контрольної роботи на навчальний день 

учнів необхідно проінструктувати про те, як виконувати роботу

робота перевіряється до наступного уроку 

аналіз контрольної роботи проводиться на наступному уроці 

робота над помилками, яку вчитель теж оцінює 

Експериментальна перевірка знань і умінь учнів

індивідуальна (робота учнів за демонстраційним столом, виконання практичної контрольної роботи з усіх варіантів) 

фронтальна (практичне заняття з експерименталь-ного розв’язання задач – перевіряються не тільки знання, але й уміння і навички роботи) 

Елементи, які контролюються

підготовка досліду, зборка приладу; 

правильне і послідовне виконання операцій; 

повнота спостережень; 

теоретичне обґрунтування; 

дотримання чистоти і порядку на робочому місці, його прибирання; 

дотримання правил техніки безпеки; 

якість складання звіту 

проведення комп’ютерного контролю

Тестування – процес використання стандартизованих завдань з метою оцінювання і поліпшення якості освітніх досягнень

Переваги тестування

діагностична цінність та економічність навчального часу, який витрачається на перевірку й оцінку знань та вмінь великої кількості учнів;

об’єктивність інформації про якість навчальних досягнень; 

технологічність освітнього процесу, пов’язана з можливістю автоматизації рутинних процесів підготовки завдань контролю; 

краще розуміння смислу завдань, що не містять зайвих слів і знаків 

Недоліки тестування

неможливо визначити достовірно: чи сформовані в учнів теоретичні знання; 

логічні та практичні хіміко-експериментальні вміння;

яким шляхом – логічного мислення або випадково, механічно або свідомо – учні знайшли правильні відповіді. 

2.Виховання учнів у процесі навчання хімії

вміле поєднання дидактичних, розвивальних і виховних завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

— формування і розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;

— підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання. 

формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави; 

— формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та професійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура; 

— формування і розвиток в учнів активної життєвої настанови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності; 

Конкретизується на основі визначених його завдань і найчастіше формулюється наступним чином: встановити ..., визначити..., розробити ..., розкрити ... тощо.

При визначенні виховної мети вчитель керується

загальними вимогами до виховання і розвитку школярів з урахуванням тих змін, які нині відбуваються в суспільстві;

використовує можливості змісту матеріалу й навчальної мети конкретного уроку, орієнтується на наступність і перспективність у вихованні особистостей, які в цьому віці є найбільш сприйнятливими до педагогічних впливів. 

Виховна мета конкретного уроку

Не записують до окремого уроку мету «виховати» чи «сформувати».

Педагогічно правильніші такі формулювання: «пробуджувати почуття...», «зміцнювати бажання...», «викликати бажання наслідувати...», «виховувати основи...», «закріплювати прагнення...», «заохочувати до праці...», «формувати позитивне ставлення до трудової діяльності».

Формування наукового світогляду - основа виховання учнів

трудове виховання 

морально-етичне виховання 

естетичне

виховання

екологічне виховання 

Етапи формування світогляду

Підготовчий. Засвоєння окремих первинних світоглядних понять: якість, кількість, протилежність тощо. 

Розкриття основних світоглядних ідей. З використанням періодичного закону та періодичної системи Д.І.Менделєєва відбувається розкриття внутрішньої суперечності атома, взаємозв’язку елементів у періодичній системі, переходу кількості в якість, заперечення заперечення й т.д.

Поглиблення розуміння світоглядних ідей і висновків. Пояснення матеріальної єдності світу на прикладі генетичного зв’язку між класами сполук; внутрішнього протиріччя, єдності протилежностей на прикладі окисно-відновних реакцій; поняття про одиничне, особливе і загальне на прикладі органічних сполук

Пояснення матеріальної єдності світу на прикладі генетичного зв’язку між класами сполук; внутрішнього протиріччя, єдності протилежностей на прикладі окисно-відновних реакцій; поняття про одиничне, особливе і загальне на прикладі органічних сполук

Розкриття змісту трьох законів діалектики на прикладі періодичного закону Д. І. Менделєєва.

Екологічне виховання

переконувати учнів у необхідності охорони навколишнього середовища

озброювати хоча б мінімумом знань у області охорони навколишнього середовища 

Ділові ігри

прес-конференція 

науковий симпозіум 

обговорення проекту 

Екологізація традиційного матеріалу

включення додаткової інформації про забруднення в умови задач 

розгляд можливих трансформа-цій речовин у природ-ному сере-довищі при вивченні їх-ніх влас-тивостей 

Трудове навчання

ознайомлення із сучасним хімічним виробництвом

ознайомлення з хімізацією сільського господарства 

отримання вмінь проводити хімічний експеримент, користуючись для цього посудом, матеріалами, реактивами 

проведення хімічних розрах.

Колективізм 

Співробітництво 

Взаємодопомога 

Формування моральної атмосфери уроку сприяють моральному вихованню учнів 

Формування любові й поваги до праці 

Морально-етичне виховання

Патріотизм 

Інтернаціоналізм 

Колективізм 

Гуманізм 

Приклади

особистості великих хіміків 

вивчення історії хімії, її відкриттів

внесок вітчизняних і закордонних учених у розвиток науки й виробництва 

показ сучасних інноваційних досягнень 

3.Окремі методи навчання. Словесно-наочні та словесно-наочно-практичні методи

Система словесно-наочних методів навчання:

Спрямовані на використання в навчальному процесі різних засобів наочності в поєднанні зі словом вчителя 

Слово вчителя грає важливу керівну й направляючу роль 

Дидактична єдність блоків системи словесно-наочних та словесно-наочно-практичних методів:

Демонстраційний експеримент і натуральні об'єкти допомагають вивчати властивості речовин, зовнішні ознаки хімічної реакції.

Моделі, креслення, графіки (до них слід віднести й складання формул і хімічних рівнянь як знакових моделей речовин і процесів) сприяють поясненню сутності процесів, складу та будові речовин, теоретичному обґрунтуванню явищ, які спостерігаються.

Демонстраційний експеримент - Демонстраційні досліди зазначені в програмі, але вчитель може замінити їх іншими, еквівалентними в методичному відношенні, якщо відсутні необхідні реактиви.

Демонстраційний експеримент:

Вчитель 

Лаборант

Один із учнів 

Демонстраційний експеримент, що проводиться вчителем чи лаборантом:

учні ще не мають навичок роботи з хімії, досліди проводяться з метою навчити їх спостерігати процеси, прийоми роботи, маніпуляції. Це робиться з метою зацікавлення предметом та формування практичних умінь; 

експеримент складний для самостійного виконання учнями; 

експеримент небезпечний для виконання учнями (гримучий газ). 

Вимоги до демонстраційного експерименту:

Наочність 

Простота 

Безпека 

Надійність 

Пояснення 

Техніка виконання 

Пояснення при проведенні демонстраційного експерименту:

у випадку, коли слово вчителя передує досліду, демонстрація носить ілюстративний характер;

якщо ж коментар вчителя використовується одночасно з показом досліду, то він має проблемний характер 

Методика проведення демонстраційного експерименту:

постановка мети експерименту (треба пояснити, для чого проводиться дослід і в чому повинні переконатися учні); 

опис приладу, який використовується та оптимальні умови проведення експерименту; 

організація спостереження учнів (навіщо спостерігати за ходом експерименту, що очікувати в результаті); 

висновок і теоретичне обґрунтування. 

Способи поєднання демонстраційного експерименту та слова вчителя:

Знання отримуються з самого досліду: пояснення вчителя супроводжує дослід, йде паралельно процесу, який спостерігають учні. Таке поєднання неможливе для ефектних дослідів, які є яскравими;

Слово вчителя доповнює спостереження, зроблені на основі досліду, пояснює те, що бачать учні (наприклад, дослід з відновлення міді з оксиду воднем);

Слово вчителя передує експерименту, який виконує ілюстративну функцію; 

Спочатку дається словесне пояснення явища, а потім демонстраційний експеримент. Однак це не означає, що при демонструванні вчитель передбачає хід експерименту та розказує, що буде отримано. 

Вирішення трьох функцій навчання при проведенні демонстраційного експерименту:

освітня функція виражається в тому, що учні одержують інформацію про перебіг хімічного процесу, властивості речовин, методи хімічних наук;

виховна функція  формує переконання в тому, що досвід  це інструмент пізнання, що мир пізнаваний;

розвивальна функція направлена на розвиток спостережливості, уміння аналізувати спостережувані явища, робити висновки, узагальнювати 

Словесно-наочно-практичні методи: Це практична діяльність учнів під керівництвом учителя з використанням елементів наочності. 

Інші засоби наочності:

класна дошка 

таблиці різного змісту 

моделі 

макети

магнітні аплікації 

екранні посібники

Види практичної діяльності учнів:

учнівський експеримент (лабораторні досліди й практичні заняття); 

розв’язання хімічних задач і вправ; 

робота з літературою (підручник, програмований посібник, довідник, додаткова література); 

виконання творчих завдань (проектування й конструювання приладів, моделей) 

письмові робити контролюючого характеру 

Прийоми, які застосовуються при використанні практичних методів:

постановка завдання

планування його виконання 

оперативне стимулювання, регулювання і контроль 

аналіз підсумків практичної роботи 

виявлення причин недоліків 

корегування навчання для повного досягнення мети 

Форми організації практичної роботи учнів:

Фронтальна (весь клас виконує однакові завдання) 

Групова (різні завдання виконуються групами учнів) 

Індивідуальна (кожний учень одержує конкретні завдання) 

Вирішення трьох функцій навчання при застосуванні словесно-наочно-практичних методів навчання:

Освітня функція виражається в засвоєнні методів хімічної науки: експериментальних вмінь, вмінь працювати з підручником, хімічною літературою, виконувати розрахунки, користуватися хімічною мовою, моделювати тощо.

Виховна функція проявляється в формуванні ряду ознак особистості: працелюбності, вміння долати труднощі, наполегливість, дружня допомога, впевненість в своїх силах. 

Розвивальна функція виражається в розвитку самостійності, інтелектуальних вмінь (самоконтролю, вміння виділяти головне тощо), спостережливості. 

Мета учнівського експерименту - придбання нових знань, вивчення нового матеріалу, закріплення та удосконалення знань і умінь 

Види учнівського експерименту:

лабораторні досліди 

практичні заняття 

демонстра-ційний і домашній експерименти 

Етапи учнівського експерименту:

розуміння мети досліду 

вивчення речовин 

збирання чи використання готового пристрою 

виконання досліду 

аналіз результатів та висновки 

пояснення отриманих результатів і складання хімічних рівнянь 

складання звіту 

Лабораторні досліди - короткочасний учнівський експеримент, що виконується під керівництвом або за завданням учителя в процесі придбання й закріплення нових знань.

Мета лабораторних дослідів: засвоєння нових знань, вивчення нового матеріалу

Методи проведення лабораторних дослідів:

ілюстративний : розповідь учителя про хід реакції, її ознаки, підкреслюючи найбільш важливі моменти);

дослідницький: визначається мета досліду, учні підготовляються до відповіді на поставлене питання шляхом створення проблемної ситуації; учні, спостерігаючи за ходом досліду, одержують нові знання й роблять висновки. 

Форми проведення лабораторних дослідів:

фронтальна 

групова 

індивідуальна 

Практичні роботи - проводяться наприкінці вивчення теми, коли виконання учнями хімічних дослідів є основним змістом уроку.

Мета практичних занять: закріплення й удосконалення, конкретизація знань, формування практичних умінь, удосконалення умінь та навичок учнів. 

Типи практичних занять:

заняття по інструкції

вирішення експериментальних завдань 

Етапи проведення практичних занять:

підготовчий: включає повторення теоретичного матеріалу та вивчення інструкції по проведенню практичної роботи вдома;

безпосередньо проведення практичного заняття 

Виконання практичної роботи включає:

актуалізація знань по теоретичному матеріалу, по ходу роботи, по техніці безпеки

вказівки вчителя про порядок виконання й формі звітності, проводиться додатковий інструктаж з техніки безпеки

виконання учнями практичної роботи і оформлення звіту (залежить від змісту роботи). Звіт складається на уроці й повинен відповідати меті й змісту роботи, способу її виконання, а також містити висновок 

Заняття по інструкції - Проводяться відповідно завдань, зазначених в підручнику чи зошиті для практичних робіт.

Експериментальні завдання:

не містять конкретних інструкцій, а тільки визначають умови дослідів 

розробляти план рішення й здійснення його учні повинні самостійно

Етапи проведення експериментальних завдань:

одне з завдань вирішується всім класом теоретично: для цього аналізуються умови задачі, формулюються питання, на які потрібно дати відповідь для одержання остаточного результату, пропонуються досліди, необхідні для відповіді на кожне питання 

один з учнів вирішує завдання теоретично біля дошки; інший учень біля дошки виконує експеримент; 

виконання аналогічних завдань на робочих місцях по варіантах 

Практикум:

ціла серія практичних робіт наприкінці великого розділу курсу хімії, що включає декілька тем 

не виключає поточних практичних занять і лабораторних дослідів, у ньому пропонується більш складні завдання

виділяється більше часу, організуються здвоєні уроки 

включаються експериментальні завдання, через які встановлюється зв’язок між темами. 

Практикум - носить повторювально-узагальнюючий характер і завдання в ньому вимагають більшої самостійності й включають учнівські дослідження 

Розв'язування хімічних задач і вправ:

Освітня функція: удосконалення якості навчання учнів, закріплення отриманих знань, формування умінь, перенос їх у нові ситуації, встановлення міжпредметних зв’язків.

Розвивальна функція: формування раціональних прийомів мислення, усування формалізму знань, розвиток самостійності.

Виховна функція: сприяння здійсненню принципу політехнізму, зв’язку навчання з життям, профорієнтації, виховують працьовитість, цілеспрямованість, формування світогляду, сприяння екологічного виховання.

Класифікація задач

якісні

розрахункові

Залежність методу розв'язання розрахункових задач і вправ та мети:

закріплення теоретичного матеріалу - метод розв’язання повинен бути відомий учням

новий тип задач по методу розв’язання - учні повинні вільно оперувати навчальним матеріалом 

4.Методика викладання хімії (МВХ) як наука і як навчальна дисципліна

Навчальний предмет – зміст навчання

До змісту хімії відносять:

а) вивчення основ хімічної науки, тобто її головних фактів і законів, а також провідних теорій, які об'єднують і систематизують науковий матеріал, дають йому наукове пояснення;

б) знайомство учнів з основними методами й технічними прийомами хімії, з головними використаннями її в житті;

в) набуття учнями практичних навичок, що відповідають змісту хімічної науки і необхідні для життя й роботи;

г) формування високоморальної особистості.

Програмою

Підручниками 

книгами для практичних лабораторних занять

Збірками задач і вправ 

Методичними матеріалами

Викладання

Діяльність вчителя, яка представляє собою передачу знань, умінь та навичок учням, організація їх самостійної роботи по набуттю знань и навичок, формування наукового світогляду та поведінки, керівництво й управління процесом підготовки учнів до життя в суспільстві

Навчання

Діяльність учнів, що містить засвоєння навчального предмету, який викладає вчитель або засвоюється іншими способами.

Процес навчання містить наступні етапи: сприйняття учнями навчального матеріалу; осмислення цього матеріалу; закріплення його в пам'яті; використання при рішенні навчальних і практичних задач.

Професійні вимоги до вчителя

Майбутній учитель повинен знати:

сучасні технології навчання;

теоретичні основи методики викладання хімії;

сучасний інструментарій вивчення особистості дитини;

втілення перспективних моделей педагогічного досвіду і набуття власного в широкій і різноманітній практиці;

можливості для оновлення, удосконалення своєї професійної підготовки в прийнятний для нього спосіб, у тому числі на базі дистанційного навчання із застосуванням нових інформаційних технологій. 

Методологічні підходи до вивчення МВХ

Загальний діалектичний метод, який проявляється в ідеях розвитку понять, у взаємозв’язку різних аспектів процесу навчання, у виявленні внутрішніх протиріч, на основі вирішення яких будується проблемне навчання.

Системно-структурний підхід допомагає вичленити структурні елементи системи, установити зв’язок між ними, визначити їхні функції, взаємну інтеграцію. При такому підході кожний об’єкт розглядається як єдність взаємозалежних елементів, що важливо для цілісного уявлення про шкільний курс хімії й про сам курс методики навчання хімії.

Розгляд усіх методичних категорій з позиції трьох функцій навчання  освітньої, виховної й розвивальної.

Дидактичний підхід визначає теоретичну основу методики навчання хімії.

Діяльнісний підхід розглядає навчальний процес як спільну діяльність учителя й учнів, а це, у свою чергу, означає, що, по-перше, навчити учня можна тільки в діяльності, і, по-друге, учити потрібно не тільки основам науки, але й діяльності та методам її пізнання. 

Функції навчання

освітня 

виховна

розвивальна 

Задача МВХ як науки

Дослідження процесу навчання хімії в школі, розкриття його закономірностей і розробка теоретичних основ удосконалення його відповідно вимог суспільства.

Цілі МВХ як науки

Виявлення закономірності процесу навчання хімії.: вивчення та оптимізація цілей навчання; зміст, методи, форми и засоби навчання; діяльність учителя (викладання); діяльність учнів (навчання).

Знаходження ефективних шляхів засвоєння учнями школи основних фактів, понять, законів і теорій, володіння специфічною для хімії термінології.

Проблеми, які вирішує МВХ 

Для чого вчити 

Чому вчити 

Як вчити 

Як вчаться учні 

Структурні елементи організації навчального процесу

методи навчання хімії і контролю; 

засоби навчання і виховання учнів; 

організаційні форми навчання; 

наукова організація праці (НОП) вчителів хімії. 

Методи дослідження МВХ

специфічні

загальнопедагогічні

загальнoнаукові

Специфічні методи дослідження МВХ

Відбір навчального матеріалу і методичне перетворення змісту науки хімії для реалізації шкільної хімічної освіти.

Визначення необхідності включення того чи іншого матеріалу в зміст навчального предмету, знаходження критеріїв відбору знань, умінь і навичок та шляхів їх формування в процесі навчання хімії.

Розробка найбільш ефективних методів, форм, прийомів навчання.

Розробка нових і модернізація існуючих шкільних демонстраційних і лабораторних дослідів з хімії, створення та вдосконалення статичних і динамічних наочних посібників, матеріалів для самостійної роботи учнів, а також вплив на організацію позакласних занять з хімії.

Загальнопедагогічні методи дослідження

а) педагогічне спостереження;

б) бесіда дослідника з учителями і учнями;

в) анкетування;

г) моделювання експериментальної системи навчання;

д) педагогічний експеримент

5.Методи навчання та їх класифікація. Загальні методи

Метод навчання - взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток, або, в більш вузькому значенні, спосіб керівництва пізнавальною діяльністю учнів.

Прийом навчання - сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу. 

При виборі методів навчання враховують:

закономірності й принципи навчання; 

цілі й завдання навчання; 

зміст і методи даної науки взагалі й даного предмета, а також конкретної теми; 

навчальні можливості школярів (вікові, рівень підготовленості, особливості учнівського колективу); 

специфіка зовнішніх умов (географічних, виробничого оточення); 

можливості самих вчителів. 

Класифікація методів навчання

загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яких навчальних предметів)

спеціальні (застосовуються для викладання окремих предметів, але не можуть бути використані при викладанні інших предметів) 

методи готових знань (учні пасивно сприймають подану викладачем інформацію, запам'ятовують, а в разі необхідності відтворюють її) 

дослідницький метод (передбачає активну самостійну роботу учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків) 

Класифікація методів навчання

Залежно від походження інформації виділяють: 

словесні,

наочні

практичні методи;

Залежно від мети: 

методи здобуття нових знань,

метод формування умінь і навичок,

метод застосування знань на практиці,

методи творчої діяльності,

методи закріплення знань, умінь і навичок,

методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок 

Класифікація методів навчання

За особливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів:

пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний): викладач організує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її;

репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком;

проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошуку (учням подається своєрідний еталон творчого мислення); 

частково-пошуковий.(евристичний): викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєднання репродуктивної та творчої діяльності учнів);

дослідницький: викладач ставить перед учнями проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо 

Залежно від особливостей викладання та учіння, в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з відповідними методами учіння (діяльність учнів):

інформаційно-повідомляючий метод викладання і виконавчий метод учіння: передбачають викладання навчального матеріалу без докладного пояснення, узагальнення й систематизації, а учні — заучують його без достатнього аналізу та осмислення;

інструктивно-практичний метод викладання і продуктивно-практичний метод учіння: викладач інструктує учнів словесними, наочними або практичними способами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомогою вправ відшліфовують різні уміння і навички;

пояснювальний метод викладання і репродуктивний метод учіння: викладач не тільки повідомляє певні факти, але й пояснює їх, домагаючись осмислення, засвоєння учнями (учні засвоюють матеріал на рівні розуміння і запам'ятовування);

пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння: викладач частину навчального матеріалу подає в готовому вигляді, іншу частину — через проблемні завдання; учні засвоюють навчальний матеріал як за допомогою репродуктивного, так і творчого, дослідницького методу; 

спонукальний метод навчання і пошуковий метод учіння: викладач ставить перед учнями проблемні питання і завдання, організовуючи їх самостійну діяльність; учні самостійно здобувають і засвоюють нові знання в основному без допомоги викладача. 

Класифікація методів навчання за способом передачі інформації:

візуальні - Інформація представлена у вигляді зображення. До цієї групи відносяться демонстрації натуральних об’єктів і образотворчих посібників, а також методи, що припускають роботу з усіма видами друкованої або письмової інформації.

аудіальні - Інформація представлена у звуках. До цієї групи відносяться всі види оповідань, бесід, пояснень, лекцій. У чистому вигляді ці методи забезпечують передачу і фіксацію інформації з аудіального каналу. 

кінестетичні - Передача і сприйняття інформації здійснюється за допомогою м’язових зусиль та інших відчуттів тіла. Для загальноосвітньої школи та ВНЗ в чистому вигляді ці методи не описані. Певна кількість кінестетичних прийомів використовується при навчанні людей грамоті, а також − у підготовці спортсменів. 

полімодальні - Інформація рухається по декількох каналах сприйняття. Поділяють на:

1) аудіо-візуальні – демонстрації діа-, кіно-і відеофільмів, деяких дослідів і експериментів;   2) візуально-кінестетичні – методи, що включають виконання графічних і письмових робіт без усного пояснення/викладу (розпізнавання та визначення природних об’єктів, візуальні спостереження з наступною реєстрацією явища); сюди ж слід віднести методи, що припускають роботу з комп’ютером без звукового супроводження;

3) аудіально-кінестетичні – включають прослуховування з наступним описом; 

4) аудіо-візуально-кінестетичні – проведення дослідів і експериментів, демонстрація навчальних відео-та кінофільмів, робота з комп’ютерними навчальними програмами.

Класифікація методів навчання за Р.Г.Івановою:

характер пізнавальної діяльності 

джерело знань 

форми роботи вчителя і учнів 

Загальні методи розрізняються ступенем пізнавальної активності й самостійності учнів:

пояснювально-ілюстративний 

частково-пошуковий

(евристичний)

дослідницький

Окремі методи використовують слова як джерела знань самостійно або в поєднанні з хімічним експериментом та засобами наочності:

словесні 

словесно-наочні 

словесно-наочно-практичні 

Конкретні методи:

Бесіда 

Розповідь 

Самостійна робота 

Лабораторні досліди 

Практична робота 

Пояснювально-ілюстративний метод: вчитель повідомляє учням готові знання, використовуючи різні окремі й конкретні методи. 

Частково-пошуковий або евристичний метод:

здійснюється при активній участі учнів.

В його основі лежить проблемне навчання, яке дозволяє збільшити ступінь самостійності учнів. Учні разом із учителем вирішують поставлену проблему.

Дослідницький метод:

учень сам формує проблему, висуває, обґрунтовує гіпотезу й розробляє експеримент для перевірки.

Для цього він користується довідковою й науковою літературою.

При використанні цього методу потрібен максимум самостійності учнів (вирішення експериментальних завдань). 

6.Окремі методи навчання. Словесні методи

Окремі методи навчання:

словесні 

словесно-наочні 

словесно-наочно-практичні 

Словесні методи:

монологічні методи 

діалогічні методи

самостійна робота з текстом 

Монологічні методи:

опис 

пояснення

розповідь

лекція 

Опис - це знайомство учнів з фактами, які добуті в процесі експерименту та спостереження. При застосуванні опису корисно використовувати наочність 

Приклади матеріалу, який може викладатися з використанням опису:

засоби захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу відходів промислових підприємств 

кругообіг того чи іншого елементу в природі 

хід хімічного процесу 

характеристика пристрою

Пояснення - застосовується для вивчення сутності явищ, для ознайомлення з теоретичними узагальненнями. При застосуванні цього методу розкриваються зв’язки між поняттями й окремими фактами. Головне при цьому – чіткість.

Умови досягнення чіткості викладання:

дотримання строгої логічної послідовності;

установлення зв’язків із уже відомими учням знаннями;

доступність термінів, приведенням доступних конкретних прикладів; 

правильне використання записів на дошці й у зошитах учнів;

розподіл пояснення на логічні закінчені частини поетапним узагальненням після кожної частини;

забезпечення закріплення матеріалу 

Приклади матеріалу, який може викладатися з використанням пояснення:

Закон збереження маси речовин з погляду атомно-молекулярного вчення 

Причини періодичного повтору властивостей елементів 

Процеси зворотності чи незворотності реакцій

Розповідь - Передбачає усний розповідний виклад навчального матеріалу, який не переривається запитаннями до учнів. Це основний метод на уроках хімії.

Методичні прийоми, що використовують при розповіді:

викладення інформації 

активізація уваги 

прийоми прискорення запам’ятовуван-ня (мнемонічні, асоціативні) 

логічні прийоми порівняння 

виділення головного 

резюмування 

форми діалогу 

Прийоми прискорення запам'ятовування:

Мнемонічні прийоми (від грец. mnemonikon — мистецтво запам'ятовування) побудовані на утворенні асоціативних зв'язків між елементами ряду, що запам'ятовується, та опорного ряду. Як опорний ряд можна використовувати добре знайомі об'єкти (розташування кімнат у квартирі, будинків на вулиці) і зорові образи; слова, які упорядковані у певну фразу.

Метод асоціативного запам'ятовування — матеріал, що запам'ятовується, можна асоціювати з подіями, які добре зберігаються у пам'яті. Чим більша кількість різноманітних асоціацій використовується, тим міцніше вони закріплюються у пам'яті. Ірраціональні, нелогічні асоціації також сприяють кращому запам'ятовуванню. Розрізняють три види асоціацій: за суміжністю, за схожістю, за контрастом. 

Елементи розповіді:

певна зав’язка, яка встановлює зв’язок з попереднім матеріалом, або спочатку містить інтригу, яка створює ситуацію для визначення цільової установки на слухання розповіді

кульмінація, тобто найбільш напружений момент при викладенні матеріалу вчителем

розв’язка, яка є заключним етапом розвитку дій 

Вимоги до розповіді:

Розповідь не повинна бути довгою за часом. Залежно від складності та об’єму матеріалу розповідь може тривати від п’яти до п’ятнадцяти хвилин. 

У ході розповіді слід підкреслювати нові терміни, виписувати їх на дошці, визначення говорити повільно, повторюючи їх двічі. 

Рівняння реакцій необхідно записувати на дошці. Схему або плакат треба вивішувати раніше. 

Мова повинна бути чіткою, без помилок та зайвих повторень 

Розповідь вчителя не повинна базуватися на повторенні тексту підручника, а повинна мати невеликі власні коментарі. 

Лекція – найтриваліший вид монологічного викладання - передбачає усне викладання навчального матеріалу, який відрізняється великою ємністю, ніж розповідь, більшою складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень. Це розгорнуте теоретичне пояснення, науковий аналіз та узагальнення хімічних фактів.

Лекція включає:

опис

пояснення 

розповідь 

інші види короткочасного монологічного викладання з використанням засобів наочності 

Прийоми, що використовуються на лекції:

усне викладення інформації

підтримання уваги протягом тривалого часу 

активізаціїя мислення слухачів 

прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення 

Основні вимоги до лекції:

Мета лекції визначається на початку уроку. 

План лекції записується на дошці або проектується на екран. 

Упродовж лекції ставляться риторичні або проблемні питання. 

Учні складають опорний конспект лекції, який містить основні питання, по ходу її викладання. 

Наприкінці лекції робиться висновок, що розкриває основні ідеї та план лекції. 

Прийоми, які використовують на лекції:

усне викладання інформації

підтримка уваги протягом довгого часу

активізація мислення слухачів 

прийоми забезпечення логічного запам'ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації й узагальнення тощо 

Приклади тем, при викладанні яких може використовуватись лекція:

Метали і сплави в сучасній техніці 

Місце хімії серед наук про природу. Роль хімічних знань у пізнанні природи 

Значення періодичного закону. Життя і наукова діяльність Д.І.Менделєєва

Багатоманітність органічних сполук, їх класифікація

Діалогічні методи:

Бесіда 

Семінар

За дидактичною метою Бесіда може бути:

контролююча (фронтальне опитування) 

узагальнююча 

евристична 

Бесіда - Використовується ретельно продумана система питань, поступово підводячи учнів до засвоєння системи фактів, нового поняття чи закономірності. Завершується підсумковим обґрунтуванням.

Прийоми, що використовуються при проведенні бесіди:

порушення питань (основних, додаткових, навідних і ін.) 

обговорення відповідей і думок учнів 

корегування відповідей 

прийоми форму-лювання висновків з бесіди 

Бесіда включає:

Експеримент 

Інші засоби наочності, в тому числі екранні посібники 

Практична робота 

Лабораторні досліди 

Семінар – метод для узагальнення знань учнів - проводиться в основному з метою узагальнення знань. Учні до нього готуються по заздалегідь розробленому плану. Проводяться семінари при вивченні досить великого розділу або теми, у формі обговорення учнями тієї або іншої проблеми. 

Приклади матеріалу, який може вивчатися з використанням семінарів:

Основні фізичні та хімічні властивості неметалів 

Загальна характеристика металічних елементів за їх положенням в періодичній системі та будовою атомів 

Хімічні властивості карбонових кислот 

Самостійна робота з текстом:

Умови: 

учні не повинні запам’ятовувати текст 

учні повинні відокремлювати головне 

вміти порівнювати та групувати матеріал підручника за схожими поняттями 

встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати відомості

Види самостійної роботи з підручником за ступенем пізнавальної активності учнів:

робота по первинному ознайомленню з матеріалом, що вивчається 

робота з навчальними текстами тренувального характеру 

творча робота учнів з використанням підручника 

Первинне ознайомлення з матеріалом:

займає на уроці мало часу

розраховане на досить нескладний матеріал 

направлене на формування в учнів таких прийомів роботи з книгою, як вміння знаходити головне в тексті, групувати матеріал, використовувати хімічну символіку, формули, рівняння, графіки тощо.

Робота з навчальними текстами тренувального характеру формує:

прийоми порівняння 

узагальнення 

конкретизації 

встановлення причинно-наслідкових зв’язків та ін. 

Творча робота з підручником:

активізує розумову діяльність учнів 

розвиває уміння працювати з науково-популярною, довідковою та іншою літературою

7.Наукова організація праці вчителя(НОП вчителя)

НОП вчителя - система заходів, спрямована на систематичне і безперервне вдосконалення умов праці педагога та учнів, тобто на забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання школярів на основі раціонального використання часу, зусиль, засобів як педагога, так і учнів

Закони НОП:

Максимальна економія та ефективне використання часу 

Створення й ефективне використання сприятливих умов праці та відпочинку 

Турбота про здоровє та всебічний розвиток всіх учасників трудового процесу

ГРУПИ ПРИНЦИПІВ НОП ВЧИТЕЛЯ:

принципи організації дій 2) принципи організації вимірювання 3) принципи загального призначення 

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЙ:

вміння правильно і обґрунтовано формулювати мету і завдання своєї діяльності 

вибір форм, методів і прийомів праці 

вибір і раціональне використання техніки 

планування 

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИМІРЮВАНЬ:

нормування 

облік 

контроль 

оптимальність 

ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ:

перспективність 

стимулювання 

комплексність

науковість 

ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ НОП ВЧИТЕЛЯ:

планування й організація особистої діяльності вчителя хімії

самоосвіта, робота з освоєння передового досвіду й удосконаленню навчання хімії 

наукова організація праці учнів при вивченні хімії 

науково-методична робота вчителя хімії 

ПЛАНУВАННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ОСОБИСТОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ:

підготовка до уроку 

планування тем на півріччя й окремих тем курсу 

визначення основних понять 

структура теми, її побудова відповідно до програми, типи уроків по темі, засоби навчання 

ПІДГОТОВКА ДО КОНКРЕТНОГО УРОКУ:

відбір матеріалу з використанням картотеки 

складання план-конспекту уроку 

підготовка засобів навчання й хімічного експерименту 

ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ДО УРОКІВ:

попередня наукова підготовка з головних тем програмного матеріалу, з питань педагогіки і психології 

складання тематичного плану, спеціальна розробка окремої теми чи підтеми за 2 – 3 тижні чи за місяць до вивчення теми 

складання плану даного уроку 

КАРТОТЕКИ ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ І ЇХНІЙ ЗМІСТ:

для практичних занять і лабораторних дослідів з повним переліком обладнання й вказівкою його кількості на кожний стіл і загальну кількість на клас 

таблиці 

статті журналів із вказівкою точної назви статті, оформлені за всіма правилами, з короткими анотаціями 

папка з питань профорієнтації 

папка позакласної роботи 

папка контрольних робіт 

папка письмових самостійних робіт 

папка для індивідуального обліку знань

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ УЧНІВ: формування в учнів навчальних умінь і навичок, а також організації їхньої розумової діяльності.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕЛЕМЕНТІВ НОП УЧНІВ І ВЧИТЕЛЯ: виражається у використанні на уроці таких методів навчання, які підвищують ефективність, уникаючи перевантаження вчителя й учнів

ПРИНЦИП КОМБІНОВАНОЇ СИСТЕМИ:

поетапний розгляд матеріалу на різних рівнях пізнання:

колективне сприйняття 

осмислення й засвоєння матеріалу й методики його пізнання

осмислення й застосування знань

узагальнення й систематизація 

ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ УЧНІВ:

свідоме застосування знань 

уміння успішно встановлювати внутрішньо предметні зв’язки 

узагальнення 

аргументування виступу в дискусіях, у захист своїх переконань 

виконання творчих завдань 

РОБОТА З ОСВОЄННЯ ПЕРЕДОВОГО ДОСВІДУ:

Враховуються:

хімічний зміст навчання

вікові особливості учнів

коло підприємств, що оточують школу 

особистість самого вчителя 

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА ВЧИТЕЛЯ : Головний зміст – науково-методична робота із засвоєння методів педагогічного дослідження для використання їх на практиці

МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Робота над літературними джерелами 

Цілеспрямоване спостереження 

Бесіда як метод дослідження 

Анкетування 

Моделювання 

Педагогічний експеримент 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ:

повнота знань,

наприклад, підрахунки загальної кількості умовних одиниць 

1 – повна відповідь; 0,5 – неповна відповідь; 0 – відповідь відсутня; – неправильна відповідь. 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ:

уміння застосовувати знання в нових ситуаціях, глибоко вникати в сутність явищ,

наприклад, складання трьохрівневих завдань

8.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ХІМІЇ

Форми навчання

уроки

навчальні екскурсії

консультації

додаткові завдання

домашня робота учнів

заліки екзамени 

факультативні та позаурочні заняття 

Урок - систематично застосовувана основна форма організації вчителем навчання, для рішення дидактичних завдань: навчання, виховання й розвитку учнів, що забезпечує реалізацію в єдиному процесі змісту, засобів, форм і методів навчання

Найважливіші характеристики уроку

Кожен урок включається в розклад та регламентований часом і об'ємом програмного навчального матеріалу

Урок – постійна форма організації, що забезпечує систематичне засвоєння всіма учнями програмних знань, умінь та інших компонентів змісту навчання

Відвідування уроків для всіх учнів є обов'язковим

Основні вимоги до уроку

Чітка спрямованість на досягнення конкретних цілей навчання, виховання й розвиток учнів 

Науковість змісту (теоретично й методологічно правильне розкриття основних теоретичних законів, понять тощо) 

Вимога виховного навчання  забезпечення формування діалектико-матеріалістичного й екологічного світогляду 

Навчання з урахуванням міжпредметних зв’язків 

Використання всіх можливостей змісту й методів навчання для розвитку інтересу учнів до навчання, логічного мислення та розвитку творчих здібностей (проблемне навчання) 

Поєднання різних методів навчання, що відповідають цілям уроку й змісту навчального матеріалу, забезпечують доступність навчання, доцільне застосування всіх видів хімічного експерименту й комплексів засобів навчання 

Класифікація уроків

За етепами навчального процесу: вступні, первинного ознайомлен-ня з матеріалом, формування нових понять, тренувальні, перевірочні тощо

За ознакою основного способу проведення уроків:

лекції, бесіди, самостійна робота тощо

За основною дидактичною метою: вивчення нового матеріалу, закріплення та узагальнення знань і вмінь, контрольно-залікові тощо

Дидактичні цілі

передача й придбання нових знань і умінь 

закріплення й удосконалення знань і умінь 

узагальнення й застосування знань, умінь і навичок 

перевірка знань і умінь 

Класифікація уроків за дидактичною метою

урок засвоєння нових знань і умінь 

урок удосконалення й застосування теоретичних знань і умінь 

урок узагальнення й систематизація знань і умінь 

контрольно-заліковий урок 

змішаний або комбінований тип уроку 

Структура уроку

актуалізації колишніх знань 

форму-вання нових знань 

застосу-вання нових знань і умінь 

Урок засвоєння нових знань і вмінь (дидактична мета – передача, отримання і засвоєння нових знань і вмінь)

Підготовка учнів до сприйняття нових знань

постановка пізнавального завдання 

ознайомлення з планом викладення матеріалу теми 

проведення короткої бесіди, що пов’язує раніше вивчений матеріал з темою уроку 

приклади уроків

Вступні уроки або уроки нової теми:«Предмет хімії», «Електроліти й неелектролі-ти», «Метали», «Неметали», «Метан» 

Вивчення складного теоретичного матеріалу: «Моль  міра кількості речовини», «Будова атома», «Хімічний зв’язок і будова речовини»

Уроки закріплення, удосконалення та використання теоретичних знань і вмінь (дидактична мета – закріплення й удосконалення знань і вмінь)

Приклади уроків

Закріплення дуже важливих тем: «Окисно-відновні реакції», «Реакції іонного обміну», «Хімічні рівняння», «Розчини», «Будова атома» тощо

Контрольно-залікові уроки (дидактична мета – перевірка повноти, міцності, глибини знань і вмінь

Форми контрольно-залікових уроків

письмова контрольна робота 

усне опиту-вання 

рішення експериментальних задач 

тема-тичний залік 

Комбіновані (змішані) уроки

вивчення нового матеріалу 

закріплення й удоскона-лення, перевірка знань і вмінь

приблизно в рівних частках за часом і об’ємом 

Тип уроку

Засвоєння нових знань і вмінь

Закріплення, удосконалення та використання теоретичних знань і вмінь 

Узагальнення та систематизація знань 

Використання знань, умінь та навичок 

Перевірка 

Комбіновані (змішані) уроки

Підготовка вчителя до уроку

Програма загальноосвітньої школи 

Тематичний план 

Поурочне планування 

План-конспект уроку 

Помилки вчителів-початковців

не розкривають головну мету уроку 

не враховують зв’язок даного уроку з попереднім і наступним 

не використовують міжпредметні та внутріпредметні зв’язки 

ставлять задачу лише перед вчителем 

Аналіз уроку

потрібно знати зміст предмета, структуру, побудову та цілі уроку, науковість змісту 

відмічати позитивні моменти й невдачі уроків у планах-конспектах, а саме: ліворуч на сторінці  хід уроку, праворуч  зауваження «+» або «-». Елементи уроку, де виділяються виховні й розвивальні функції позначають знаком «В», «Р» 

розглядати урок у двох аспектах: з боку діяльності вчителя й учнів та наскільки це відповідає цілям уроку 

розкриття причин невдач і досягнень на уроці й пропозиції по їх усуненню 

неприпустимо перетворювати обговорення й аналіз уроку в судилище над учителем 

9

позакласна робота - вид різноманітної добровільної навчальної діяльності, що здійснюється на підґрунті як програмного, так і позапрограмного матеріалу під керівництвом викладача з метою розширення та задоволення пізнавальних інтересів учнів, створення стійкої позитивної мотивації до творчої активності. дає змогу викладачеві враховувати індивідуальні особливості учнів, їхні схильності, освітні потреби, мотиви, рівень домагань, пізнавальні та професійні інтереси

основні функції позакласної роботи

освітня – одержання позапрограмних знань 

виховна – збагачення і розширення культурного простору освітнього середовища, формування в учнів чітких моральних орієнтирів, екологічної та валеологічної культури поведінки 

креативна – розвиток творчого потенціалу особистості 

компенсаційна – доповнення базового компонента новим змістом, напрямами та сферами діяльності 

рекреаційна – організація змістовного дозвілля як сфери відновлення психофізичних можливостей 

інтеграційна – збагачення змісту знань основами інших навчальних предметів 

соціалізації – засвоєння соціального досвіду на основі взаємодії з іншими суб’єктами навчання 

самореалізації – самовизначення в соціально-культурних формах життєдіяльності 

Принципи організації позакласної роботи

науковість – зміст позакласного заходу має відповідати сучасному стану розвитку науки; 

природовідповідність – урахування індивідуальних особливостей під час вибору форм та методів позакласної роботи; 

добровільність – вільний вибір напряму, форми та виду діяльності, освітньої програми, колективу, педагога, наукового керівника; 

практична цінність – дієвість теоретичних знань, можливість формування на їхній основі вмінь та навичок, необхідних для розв’язування особистісно-значущих проблем.

Основні задачі позакласної роботи з хімії

розвиток інтересу до предмета;поглиблення й удосконалення хімічних знань і експериментальних умінь;розвиток творчої активності, ініціативи і самодіяльності

підготовка учнів до практичної діяльності та їх орієнтація на хімічні професії;організація розумного дозвілля учнів 

основні напрями позакласної роботи

поглиблення теоретичних знань по окремих питаннях і розділах хімії;конструювання і виготовлення приладів, навчальних посібників, участь в улаштуванні хімічного кабінету;вивчення лабораторної техніки й основ аналітичної хімії;заняття препаративною хімією, проведення хімічних синтезів;

вивчення агрохімії;науково-дослідна робота;пропаганда хімічних знань; вивчення місцевих хімічних виробництв, краєзнавча робота, організація шкільного хімічного музею;

вивчення історії хімії;

проведення масових заходів щодо хімії (вечорів, конференцій, олімпіад, тижнів хімії та ін.);

екскурсійно-туристична робота;

науково-атеїстична і природоохоронна робота;

хімічна філателія тощо

Хімічні Вечори - сприяють зміцненню знань учнів з предмета, стимулюють розвиток творчих схильностей і дарувань юних хіміків

При підготовці вечора: розроб-ляють сценарії; підбира-ють і готують експеримент; готують малюнки і плакати

Тематика вечорів

вечори за окремими темами або розділами шкільного курсу хімії з метою узагальнення і поглиблення знань учнів;

ювілейні вечори ;вечори з науковою тематикою;цікава хімія та ін. 

Етапи підготовки вечорів:планування ;визначення тематики,

визначення часу;основні форми організації;вибір активу;розподіл функцій;узгодження дій окремих груп;розробка сценарію;репетиція груп;тематичне оформлення приміщення,

підготовка технічних засобів;проведення вечора;підведення підсумків 

Хімічні турніри

перевіряють кмітливість;перевіряють знання теоретичних питань хімії й експериментальних умінь;перевіряють знання й уміння по визначеній темі або розділу курсу хімії;усувають наявні недоліки знань

конференції

доповіді і повідомлення учнів, які супроводжуються демонстра-ційним експериментом,співдоповіді,відгуки опонентів

дні, тижні, декади, місячники хімії - своєрідне свято науки, на якому підводять підсумки всієї позакласної роботи з хімії

етапи підготовки проведення тижня хімії

Перший етап – підготовчий: за місяць до проведення обирають актив чи комітет по організації «Тижня хімії», складають програму з завданнями кожному класу, розробляють сценарій кожного заходу, тематику і сценарій заключного вечора.

Другий етап – проведення: вивішують програму із заходами на кожний день., оформлюють школу, ведуть радіопередачі, біля хімічного кабінету вивішують стінгазету від кожного класу. 

Хімічний гурток (секція)

відноситься до групових форм позакласної роботи; 

організовується для групи учнів, що цікавляться хімією 

Задачі хімічних гуртків

поповнити свої знання з хімії,підвищити рівень теоретичної й експериментальної підготовки,навчитися розв’язувати ускладнені задачі,вести пропаганду хімічних знань серед учнів

Методи роботи в хімічному гуртку

читання хімічної науково-популярної літератури, підготовка рефератів , проведення хімічних експериментів ,творча робота з конструювання і моделювання,створення стендів і випуск стінних газет та ін.

Хімічний гурток включає декілька секцій; секція (одна паралель) обирає голову та секретаря ,учитель, голови та секретарі утворюють Раду) (організаційні питання). Учитель вибирає зміст, методи та види роботи гуртка. Робота гуртка чітко планується, вибирається день та час занять, їх тривалість. Створюється програма занять, вибирається тематика, обов`язки та завдання кожного з членів гуртка.

Шкільні олімпіади

Відкриті змагання учнів у можливості володіти хімічною наукою та використовувати її в житті та на підприємстві.

Мета – пізнання глибини та широти знань учнями з хімії, елементів хімічної технології, їх експериментальних навичок. 

Організація та проведення олімпіад

Індивідуальні форми позакласної роботи

може бути організована для обдарованих учнів, що мають схильність до вивчення хімії 

повинна бути експеримен-тально-дослідницькою і розвивати їхні професійні інтереси, пов’язані з хімією 

профорієнтаційна робота

Цілі та задачі  підвести учнів до осмисленого вибору професії та навчального закладу.

Зміст – у профосвіті, профвихованні та профконсультаціях 

Профосвіта – це інформація про хімічні професії. Для зацікавлення цими професіями потрібна пропаганда. 

Профвиховання – це формування на основі особистості учнів їхніх схильностей та здібностей до тих чи інших професій.

Профконсультації – це індивідуальна робота, бесіда з учнями, які ще не визначилися у виборі професії. 

Форми профорієнтаційної роботи:уроки високої інформативності (теоретичні факти, основи хімічного виробництва та ін.) ,

факультативи ,екскурсії на підприємства ,виробнича практика 

зустрічі зі спеціалістами .

Методи профорієнтаційної роботи:

мовні – проведення лекцій, бесід хімічні експерименти (в лабораторіях, в цехах). 

Умови для здійснення профорієнтаційної роботи:

вивчення державних документів про перспективи розвитку галузей промисловості, а саме хімізації народного господарства; 

інформація про потреби на підприємствах; ознайомлення учнів з основами хімічного виробництва; реалізація принципів політехнізму при вивченні хімії; ознайомлення з використанням хімії на місцевих підприємствах; індивідуальне навчання з учнями, виявлення здібностей та інтересів; контакти з місцевими підприємствами, навчальними закладами, владою.

10.

Проблемна ситуація (ПС)- психологічний стан, що виникає в результаті мисленої взаємодії суб'єкта (учня) з об'єктом (навчальним матеріалом), який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається.

Компоненти проблемної ситуації

об'єкт (матеріал, що вивчається) 

суб'єкт (учень) 

мислена взаємодія (процес мислення, спрямований на об'єкт)

особливості цієї взаємодії (зважаючи на виявлені суперечності), аналіз яких переростає в пізнавальну потребу учня розкрити суть об'єкта, що вивчається 

Умови подання навчального матеріалу

сприяння появі особливого виду мисленої взаємодії

залучення учня до проблемної ситуації

виклик в учня пізнавальної потреби

Одним із психологічних структурних елементів проблемної ситуації є інформаційно-пізнавальна суперечність, без якої проблемна ситуація неможлива.

За видом інформаційно-пізнавальної суперечності виділяють типи проблемних ситуацій 

Типи проблемних ситуацій

усвідомлення учнями недостатності попередніх знань для пояснення нового факту; 

зіткнення учнів з необхідністю використання раніше засвоєних знань у нових практичних умовах; 

суперечність між теоретично-можливим шляхом вирішення завдання та практичною нездійсненністю обраного способу; 

суперечність між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю в учнів знань для його теоретичного обґрунтування 

В залежності від властивостей невідомого, що треба розкрити виділяють: основні ПС (невідоме є основним відношенням або закономірністю у темі, що вивчається); допоміжні ПС (невідоме є вужчим відношенням чи закономірністю).

За способом подачі інформації ПС бувають текстовими (виникають під час осмислення учнями інформації, що міститься у тексті або графічному матеріалі (у схемах, кресленнях); безтекстовими (створюються усно, через матеріалізовану ситуацію — демонстрацію за допомогою пристрою чи природного явища). 

За часом вирішення ПС бувають короткочасними (використовують для оперативної активізації діяльності учнів);тривалими (розв'язується не на одному занятті, а через два-три). 

Проблемно-розвивальне навчання - система регулятивних принципів діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибір і вирішення способів та прийомів створення проблемних ситуацій і вирішування навчальних проблем

Полягає в пошуковій діяльності учнів, яка починається з постановки питань (створення проблемної ситуації),

продовжуючись у розв'язанні проблемних завдань,

у проблемному викладі знань учителем, 

у різноманітній самостійній роботі учнів.

Передбачає належний рівень підготовленості, зацікавленості учня до пошуку невідомого результату 

Принципи Системи методів проблемно-розвивального навчання

цілеспрямованості (відображають передбачувані, плановані результати свідомо організованої діяльності),

бінарності (складається з діяльності викладача й учнів)

проблемності (визначають рівень складності матеріалу і труднощі в його засвоєнні) 

Класифікація методів проблемно-розвивального навчання

показовий (показове викладання) 

діалогічний (діалогічне викладання) 

евристичний (евристична бесіда) 

дослідницький (дослідницькі завдання) 

програмований (програмовані завдання) 

Показовий метод викладання - Це спосіб взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими фактами, законами, правилами і положеннями з метою пояснення учням суті нових понять і формування уявлення про логіку вирішення наукової проблеми

Педагог формує низький (виконавчо-інструктивний) рівень проблемності, властивий діяльності за інструкцією (як діяти в конкретній ситуації), розкриває логіку вирішення навчальної проблеми. 

Цей метод використовують за невідповідності між раніше засвоєними учнями знаннями і необхідними їм для вирішення навчальної проблеми 

Діалогічний метод - Проявляється у взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх використання з метою спонукання учнів до участі в постановці, вирішенні проблем, засвоєнні нових понять та способів дії. 

Сутність діалогічного методу навчання полягає у створенні другого типу проблемної ситуації (рідше — першого типу) — суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх використання.

Метод є “перехідним” від методів викладання навчального матеріалу до методів організації самостійної пізнавальної діяльності учнів 

Формують середній (виконавчо-дослідницький) рівень проблемності, характерний для діяльності з використанням дослідницьких і виконавчих процедур, необхідних для практичних робіт. 

Використовують метод за незначної невідповідності між раніше засвоєними учнями знаннями, вміннями і необхідними для вирішення навчальної проблеми 

Евристичний метод - Полягає у взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між теоретично можливим способом вирішення проблеми і неможливістю застосувати його практично, з метою організації самостійної роботи учнів щодо засвоєння частини програми за допомогою проблемно-пізнавальних завдань

Важливо при цьому пояснити матеріал, який учні не можуть засвоїти самостійно, формуючи високий (дослідницько-логічний) рівень проблемності, властивий діяльності в новій ситуації, коли алгоритм дії невідомий.

У такій діяльності мають переважати логічні процедури аналізу, порівняння, узагальнення. 

Сутність евристичного методу навчання полягає у створенні третього типу проблемних ситуацій (рідше — другого) — суперечності між теоретично можливим способом вирішення проблеми і практичною його нездійсненністю.

Його використовують у випадку значного обсягу в учнів опорних знань та вмінь, необхідних для вирішення навчальної проблеми. 

дослідницький метод - Реалізується через взаємодію викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між теоретично можливим способом вирішення проблеми і неможливістю застосувати його практично з метою самостійного засвоєння учнями нових понять, способів інтелектуальних і практичних дій. 

Формується високий (дослідницько-евристичний) рівень проблемності, властивий для діяльності в новій ситуації, алгоритм якої невідомий (у діяльності переважають евристичні процедури, пов'язані з висуненням гіпотез, пошуком та використанням аналогії у розміркуваннях). 

Використовують цей метод за значної відповідності між раніше засвоєними знаннями та вміннями і тими, які необхідні учням для вирішення навчальної проблеми. 

Програмований метод - Пов’язаний зі взаємодією викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між практично досягнутим результатом і нестачею в учнів знань для його теоретичного обґрунтування шляхом поетапного поділу навчального матеріалу на питання, задачі й завдання та організації самостійного вивчення нового (або повторення раніше вивченого) матеріалу частинами. 

Сутність цього методу полягає у створенні четвертого типу проблемних ситуацій (рідше — третього) — суперечності між практично досягнутим результатом і нестачею в учнів знань для його теоретичного обґрунтування.

Використовують його за значної відповідності між раніше засвоєними знаннями та вміннями учнів і тими, які необхідні їм для вирішення проблеми. 

Рівні засвоєння навчального матеріалу

Запам'ятовування навчального матеріалу. На цьому рівні учень пізнає об'єкт за його істотними ознаками;

Рівень розуміння навчального матеріалу. Полягає в усвідомленні функціональної залежності між вивченими явищами, вмінні описати об'єкт;

Практичне застосування навчального матеріалу. Його характеризує вміння учнів практично використовувати засвоєне при вирішенні завдань;

Рівень творчого перенесення знань. Учень вільно оперує вивченим матеріалом, уміє свідомо та швидко трансформувати його у нових умовах.

Засвоєнню учнями навчального матеріалу

на першому рівні сприяють методи показового та діалогічного викладання (уроки засвоєння нових знань);

на другому — методи діалогічного викладання та евристичної бесіди (уроки засвоєння вмінь та навичок);

на третьому рівні – використання методів евристичної бесіди та дослідницьких завдань (уроки застосування знань, умінь і навичок);

на четвертому — методів дослідницьких та програмованих завдань (уроки узагальнення та систематизації або контролю і корекції знань).

Навчальний матеріал — призначена для вивчення і засвоєння інформація. зміст його містить основну інформацію, призначену перетворитися на знання, та допоміжну, яка допомагає в засвоєнні основної інформації 

репродуктивні методи (показовий та програмований). Застосовують, якщо:

зміст навчального матеріалу характеризується допоміжним значенням понять, які вивчаються;

недостатнім коефіцієнтом відношення опорних і нових знань; 

низьким ступенем узагальнення нових та опорних знань;

великою кількістю фактичного матеріалу,

Ці методи забезпечують незначний рівень пізнавальної самостійності учнів

Продуктивні методи ( діалогічний, евристичний, дослідницький) Застосовують, якщо

зміст навчального матеріалу характеризується важливістю елемента, що вивчається;

високим коефіцієнтом відношення опорних і нових знань; 

високим ступенем узагальнення нових та опорних знань;

малою кількістю фактичного матеріалу.

Зростає рівень пізнавальної самостійності учнів

При виборі методів викладання та навчального рівня проблемності викладач орієнтується на пізнавальні можливості учнів, наявність засобів навчання, рівень власної педагогічної майстерності

Для обрання методів проблемно-розвивального навчання враховують

попередню теоретичну та практичну підготовку; 

підготовленість до проблемно-пошукової діяльності (самостійність мислення, вміння визначити головне в матеріалі, вміння вести індивідуальний пошук); 

підготовку до самостійної роботи (вміння планувати навчальну роботу, здійснювати її в належному темпі, здатність до самоконтролю) 

Залежність вибору методу від підготовленості учнів

За значних прогалин в опорних знаннях та вміннях, непідготовленості учнів до проблемно-пошукової діяльності та до самостійної роботи використовують показовий метод, орієнтований на низький рівень трудності проблемного завдання, який потребує осмислення навчального матеріалу, мисленого співвідношення вивченого раніше матеріалу з новим, доведення гіпотези та перевірки правильності вирішення проблеми. 

За незначних прогалин в опорних знаннях та вміннях, певної підготовленості до проблемно-пошукової діяльності й самостійної роботи вдаються до діалогічного методу, орієнтованого на середній рівень трудності проблемного завдання. Він потребує осмислення навчального матеріалу, виконання практичної роботи (спільно з викладачем), доведення гіпотези та самостійної перевірки правильності вирішення проблеми. 

Достатній обсяг знань і вмінь, підготовленість учнів до проблемно-пошукової діяльності й самостійної роботи дає змогу використати евристичний метод, орієнтований на високий рівень трудності проблемного завдання. Він потребує осмислення навчального матеріалу, активності при аналізі проблемної ситуації, висуненні припущень, самостійного доведення гіпотези та перевірки правильності вирішення проблеми. 

Якщо учні мають високі опорні знання та вміння, підготовлені до проблемно-пошукової діяльності і самостійної роботи, застосовують дослідницький метод, орієнтований на дуже високий рівень трудності проблемного завдання, що потребує від них пошуку невідомого алгоритму, активної участі в аналізі проблемної ситуації, самостійного висунення припущень, доведення гіпотези та перевірки правильності вирішення проблеми. 

Засоби розвивального навчання

система змісту курсу хімії 

активний характер навчального процесу 

Система змісту хімії

Усі розділи предмета хімії пов’язані між собою послідовно поняттями, що розвиваються, та поєднують їх у єдине ціле – у систему

Наслідком системності змісту є системність знань учнів, а коли знання стають переконаннями, то й мислення їх набуває властивості системності 

Узагальнення  це вищий рівень розумової діяльності. Усі інші розумові прийоми підготовляють до нього учнів

Узагальнення здійснюється тоді, коли діє пошук зв’язків (генетичних, причинно-наслідкових, взаємного впливу) між досліджуваними об’єктами 

Активний характер навчального процесу забезпечується:

проблемним навчанням ,широким використан-ням засобів наочності ,систематич-ним контролем знань ,різноманітними видами самостійної роботи ,системою хімічних завдань 

диференціальним підходом до учнів, при якому учні навчаються за завданнями, складеними з урахуванням їхньої індивідуальності 

Рівнева диференціація учнів - Це диференціація за рівнем навченості й навчаємості, яка здійснюється на етапі закріплення й удосконалення або контролю результатів навчання, тобто в процесі самостійної роботи.

Помилки при використанні рівневого підходу:

привчає слабкого учня до полегшених завдань, тому що, сповільнюється розумовий розвиток ,ставитиме високу оцінку за правильно виконане, але полегшене, завдання, бо це спотворює самооцінку учня ,дії вчителя можуть здатися несправедливи-ми 

Мотивація навчання:

внутрішня мотивація ,пізнаваль-ний інтерес

позитивне ставлення до предмету 

Групи мотивів:

пізнавальні (інтерес до нових знань) ,соціальні (існування у колективі) ,комуніка-тивні (спілкування у колективі) 

мотиви відпові-дальності та тиску; мотиви перспективи (майбутня професійна діяльність) 

11.

використання спеціальної методичної обробки хімічного змісту 

використанняособливої організації навчального процесу

вміння глибоко проникнути в психологію кожного учня 

Психолого-педагогічні основи розвивального навчання побудова навчання на високому, але посильному рівні складності; слід дотримуватися певної міри, інакше

замість свідомого засвоєння буде спостерігатися механічне запам’ятовування;

різке підвищення питомої ваги теоретичних знань; 

вивчення матеріалу швидким, але доступним для учнів темпом; 

усвідомлення учнями процесу навчання; не тільки свідоме засвоєння знань, але й свідоме використання розумових прийомів, які дозволять отримати кращі результати при навчанні. 

Розвиток у дитини

прагнення до життєтворчості 

інтерес до самопізнання і самовизначення 

Психологічні умови розвивального навчання

Формування й розвиток знань хімічного матеріалу та розумових дій 

Формування й розвиток інтелектуальних умінь 

Формування й розвиток уміння користуватися раціональними прийомами навчальної роботи (уміння вчитися) 

Розвиток проявляється

у системності мислення, при якому формується розуміння його впорядкованості на послідовно ускладнених рівнях (А. Ф. Єсаулов); 

в умінні проводити широке перенесення знань на вирішення нових пізнавальних завдань (Є. М. Кабанова-Меллер); 

в умінні виділяти головне, узагальнювати (Ю. К. Бабанський, В. А. Крутецький, Н. А. Менчинська); у більше економічному мисленні, згорнутості розумових операцій, самостійності, лаконічності

За допомогою відомої теорії будується гіпотеза й потім перевіряється практикою (чи проявляють карбонові кислоти загальні властивості кислот?).

Знаходження раціонального шляху вирішення, якщо задані умови й сформульована кінцева мета (в трьох пробірках визначити речовини найкоротшим шляхом, використовуючи найменше число проб).

Знаходження самостійного рішення при заданих умовах. Це вже творче завдання, для розв’язування якого недостатньо уроку. Потрібно дати учням завдання додому, щоб вони могли використати додаткову літературу, довідники (підібрати умови для визначення реакції, знаючи властивості речовин, що до неї вступили, висловити припущення з метою оптимізації виробничого процесу, який вивчається).

Позивні аспекти

розвивальний характер 

викладення стає більш доказовим, а тому переконли-вішим 

учні мислять творчо, діалектично, привчаються до пошуку

навчання є більш емоційним, що сприяє зростанню зацікавленості навчанням

здійснює виховну дію, тобто формує переконання і світогляд 

забезпечує міцність знань: знання добуті шляхом самостійного пошуку і завжди пам’ятаються довше, ніж отримані в готовому вигляді 

Недоліки проблемного навчання

слабке керування процесом мислення 

його здійснення вимагає значно більше часу на підготовку як учителя, так і учнів 

Принципи формування мотивації:

Апелювання до життєвого дос-віду учнів ;Створення проблемної ситуації, або розв’язання парадоксів ;Створення ситуації успіху 

Доброзичливий настрій уроку ;Включення учнів в колективні форми діяльності ;Залучення учнів до оцінювання 

Фактори, що впливають на формування внутрішньої мотивації

створення умов для прояву учнями активності, самостійності, ініціативи ,достатня різноманітність та посильна складність завдань ,задоволення від процесу діяльності ,усвідомлення особистісної та суспільної значимості її результатів

Умови для позитивної мотивації

намагатися не нав’язувати навчальної мети зверху, визначати її разом з учнями ,використовувати момент зацікавлення, проблемні питання ,активізувати самостійне мислення ,використовувати ТЗН, комп’ютер ,підбирати завдання з елементами новизни та непередбачуваності 

Проблемне навчання - проаналізувати зміст завдання з метою визначення проблем, а потім побудувати їх один за одним у порядку підпорядкування 

Ознаки навчальної проблеми

наявність проблемної ситуації ,готовність суб’єкта до пошуку рішення ,можливість неоднозначного шляху вирішення 

Способи створення проблемної ситуації

Демонстрація або повідомлення деяких фактів, які учням невідомі й вимагають для пояснення додаткової інформації. Наприклад, учитель демонструє електропровідність кристалічного натрій хлориду, води та розчину натрій хлориду. Далі ставиться запитання: чому кристалічна сіль та вода не проводять електричний струм, а розчин солі  проводить. 

Використання розбіжностей між наявними знаннями та фактами, що вивчаються, коли на підставі отриманих знань учні висловлюють неправильні твердження (чи може вийти прозорий розчин у результаті реакції CO2+Ca(OH)2?) 

Пояснення фактів на підставі відомої теорії (чому при електролізі розчину калій йодиду на катоді виділяється H2, а на аноді  I2?). 

12.

ГРУПИ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

підручники хімії ,устаткування шкільного кабінету ,посібники для вчителів

ПІДРУЧНИК ХІМІЇ ЯК НАВЧАЛЬНА СИСТЕМА - один з основних засобів навчання, у якому визначений характер і обсяг знань, необхідних для обов’язкового засвоєння, а також послідовність передачі знань, умінь і навичок .

СИСТЕМА ЗМІСТУ ПІДРУЧНИКА

ПРЕДМЕТНИЙ ЗМІСТ ПІДРУЧНИКА:основи хімічної науки: найважливіші поняття, теорії, закони, факти, методи

ПІДРУЧНИК МІСТИТЬ:розповіді ,пояснення ,малюнки ,зображення ,креслення приладів, таблиці та графіки.

Велике значення для учнів має оформлення підручника, яке повинно здійснювати емоційний вплив

ВИМОГИ ДО СУЧАСНИХ ПІДРУЧНИКІВ:

відповідність адресату - типу навчального закладу, профілю класу, ступеню навчання;відповідність віковим можливостям учнів; сприяння розумінню наукового методу хімії і мови хімічної науки; розкриття екологічних проблем; можливість для самостійного вивчення учнями окремих питань; використання сучасних способів викладу матеріалу; умови для контролю і самоконтролю; щільність уведення понять.

НОВІ РІЗНОВИДИ ПІДРУЧНИКІВ

забезпечують диференційований підхід до учнів, дворівневі і трирівневі містять відео-фрагменти (СD- або DVD-формату) модульні підручники, що забезпечують дидактичними матеріалами всі етапи засвоєння модуля;інтерактивні підручники: комп’ютерні засоби навчання, програмовані посібники, робочі зошити на друкованій основі тощо ;електронні навчальні посібники з хімії

ВИДИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ПІДРУЧНИКОМ

робота з первинного ознайомлення з досліджуваним матеріалом;

робота з навчальними текстами тренувального характеру;

творча робота учнів з використанням матеріалів підручника.

ПЕРВИННЕ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕКСТОМ

факти, явища, що учень може пояснити на основі вже відомих йому теоретичних знань (хімічні властивості кислот, основ і т.д.);

одержання речовин на підставі відомих учню закономірностей перебігу хімічних реакцій;

застосування речовин на базі вже відомих властивостей;

установлення генетичних зв’язків між речовинами різної будови.

ФОРМУВАННЯ УМІНЬ РОБОТИ ІЗ КНИГОЮ

знаходити головне в тексті;

групувати матеріал;

поділяти матеріал на змістовно закінчені частини;

складати план і конспект викладення матеріалу;

відтворювати тексти своїми словами.

ФОРМУВАННЯ УМІНЬ ПРИ ВИКОНАННІ ТРЕНУВАЛЬНИХ ВПРАВ

прийоми порівняння

узагальнення

конкретизація

установлення причинно-наслідкових зв’язків тощо.

ТВОРЧА РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ

активізація розумової діяльності учнів,

розвиток умінь працювати з науково-популярною та іншою літературою

ВИДИ МОЖЛИВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

обґрунтування теорій і законів;

прогнозування властивостей речовин на основі їхньої будови;

складання таблиць, схем узагальнюю-чого характеру;

написання доповіді, реферату;

виконання експерименту дослідницько-го характеру;

використання схем, таблиць, довідкової літератури для систематизації знань

12.

ШКІЛЬНИЙ ХІМІЧНИЙ КАБІНЕТ

спеціальне приміщення з раціонально розміщеним комплексом навчального устаткування, меблями і пристосуваннями, що забезпечують ефективне викладання предмета

складається з 2-х кімнат: класу-лабораторії й лаборантської кімнати

НАЙВАЖЛИВІШІ ВИМОГИ ДО КАБІНЕТУ ХІМІЇ

науково-методичні:

кабінет хімії повинен задовольняти вимогам хімічного змісту, дидактики, психології, теорії виховання;

ергономічні, гігієнічні та з техніки безпеки:

кабінет повинен задовольняти вимогам наукової організації праці і забезпечувати охорону здоров’я вчителя й учнів;

технічні, технологічні, економічні:

елементи устаткування повинні бути прості у виготовленні, розроблені з урахуванням можливостей сучасного виробництва, надійні в експлуатації і довговічні;

специфічні:

обумовлені особливостями тих чи інших засобів навчання.

ПРИМІЩЕННЯ ШКІЛЬНОГО КАБІНЕТУ

робоче місце вчителя

робоче місце учнів

оформлення кабінету

витяжну шафу

лаборантська кімната

система навчального устаткування

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ КАБІНЕТІВ ХІМІЇ

організація індивідуалізованого та диференційованого навчання;

реалізація практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

забезпечення в старшій школі профільного та поглибленого навчання;

організація роботи гуртків та факультативів;

проведення засідань шкільних методичних об’єднань;

індивідуальна підготовка вчителя до занять та підвищення його науково-методичного рівня.

БАЗОВИЙ ПЕРЕЛІК ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ НАВЧАЛЬНОГО І ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КАБІНЕТІВ ХІМІЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Об’єкти натуральні. Колекції.

Моделі кристалічних ґраток алмазу, графіту, заліза тощо, заводських апаратів хімічних виробництв і металургії (сульфатної кислоти, синтезу аміаку та ін.), атомів зі стрижнями для складання моделей молекул, моделей-аплікацій та ін.

Прилади та пристосування, необхідні для проведення та підготування демонстраційного та лабораторного експерименту (апарат для дистиляції води, терези, ареометри, холодильники, термометри, насоси, нагрівачі, шафа сушильна, печі, центрифуга, прилади для добування газів тощо).

Приладдя – 30 видів необхідного хіміку приладдя (штативи, екрани, тримачі для пробірок, різні пробки та трубки, захисні окуляри, рукавички, йоржики, етикетки тощо).

Інструменти – необхідні металеві інструменти (шпателі, ножиці, ножі, ложки тощо).

Посуд лабораторний та його кількісну комплектацію.

Матеріали – папір фільтрувальний, вата, серветки та рушники, спирти для спиртівок, скіпки, аптечка.

Друковані таблиці, що необхідні для викладання та інструктажу з питань безпечної роботи у хімічному кабінеті (складається із 37 назв).

Картки для індивідуальної роботи – практичні роботи з неорганічної та органічної хімії у 15 наборах.

Екранно-звукові – відео-, (CD-) фільми та транспаранти.

Набори хімічних реактивів за номерами у Державному реєстрі (вказуються маси реактивів, які вони містять).

Обладнання загального призначення – технічні засоби навчання (відеомагнітофон, діапроектор, графопроектор, комп’ютер з вимірювальним блоком та комплектом датчиків, мультимедійний проектор, інтерактивна дошка, принтер, сканер, CD/RW, копір, комп’ютери для учнів, телевізор, пристрій для затемнення вікон, екран).

Обладнання спеціального призначення 

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ З ХІМІЇ друковані електронні

13.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ-комплексний, інтеграційний процес, який об’єднує людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу та розв’язування проблем, які стосуються всіх аспектів засвоєння знань.

Технологія навчання:

Проект навчально-виховного процесу

Структура навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

ДЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ ХАРАКТЕРНА:

специфічна обробка змісту

жорстка організація навчального процесу

ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ:

формування й розвиток особистості дитини

розвиток мислення

розвиток мови

розвиток самостійності

спонукають до активної пізнавальної діяльності, до спілкування в процесі навчання.

ОЗНАКИ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ:

розвивальні

забезпечують тверде керування навчальним процесом

мають прогнозований відтворений результат

ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ:

За організаційними формами

За домінуючим методом навчання

За адресною спрямованістю

За характером спілкування між учителем і учнем

ЗА ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ФОРМАМИ

колективне ,групове ,індивідуальне

ЗА ДОМІНУЮЧИМ МЕТОДОМ НАВЧАННЯ

програмоване ,модульне ,ігрове ,випереджаюче ,проблемне

ЗА АДРЕСНОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ

для обдарованих дітей ,для дітей, що мають слабкі знання ,для класів корекції

ЗА ХАРАКТЕРОМ СПІЛКУВАННЯ МІЖ УЧИТЕЛЕМ І УЧНЕМ

технології співробітництва ,особисто-орієнтоване навчання

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ ХІМІЇ - особливий вид методики навчання хімії, що передбачає ретельно продуману модель навчального процесу, спеціальну методику обробки змісту, систему методів і засобів навчання з метою розвитку мислення, досить точний часовий режим, діагностику досягання проміжного й кінцевого результату

ТЕХНОЛОГІЯ ГРУПОВОГО НАВЧАННЯ

Обов’язкова умова - поєднання в групи учнів, які працюють в одному темпі.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОМЕНТИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ГРУПОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

підбор складу групи: учні в групі повинні легко спілкувалися один з одним, взаємодія їх орієнтована на взаємодопомогу;

забезпечення груп чіткими конкретними завданнями, ціль яких  керування роботою групи;

при розробці завдань учитель передбачає характер діяльності кожного партнера в групі;

планується час групової роботи;

розробляється порядок роботи  дається план або алгоритм дій;

розробляється система контролю й обліку роботи

ОЗНАКА ГРУПОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ - органічне поєднання її з індивідуальною роботою кожного учня, а також з колективною роботою класу в цілому.

ТЕХНОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Система, в основі якої лежать, так звані, опорні конспекти (схеми, сигнали). Сигнали можуть бути виражені в строго хімічних символах і термінах, можуть бути в парадоксально нехімічних зображеннях .

ОПОРНИЙ СИГНАЛ-образний план матеріалу, що викладається, система взаємозв’язаних ключових слів, умовних знаків, малюнків та інших зорових опор для думки

ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ ОПОРНИХ СИГНАЛІВ (ОС)

для вивчення нового матеріалу

для закріплення й удосконалювання знань

для контролю в усній, письмовій або комп’ютерній формах

ОПОРНИЙ СИГНАЛ МОЖЕ ВКЛЮЧАТИ

матеріал цілої теми ;матеріал окремих розділів теми у вигляді блоків інформації, які розташовані в певній послідовності

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ В ПРОЦЕСАХ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

Пізнавальна діяльність включає:

безпосереднє сприйняття матеріалу, який вивчається,

осмислення та запам’ятовування його,

використання знань на практиці.

УМОВИ СКЛАДАННЯ ОПОРНИХ СИГНАЛІВ

певна кількість (5-7) його елементів,

гармонійне поєднання упорядкування та хаотичності,

визначеності та невизначеності

ОСНОВНІ ЕТАПИ СКЛАДАННЯ ОПОРНИХ СИГНАЛ

Аналіз навчальної програми з даної теми та відбір основного її змісту, який структурований на розділи (виділення блоків).

Встановлення опорних понять в кожному блоці, відображення їх в стислій, образній формі у вигляді загальноприйнятих або спеціально придуманих простих та змістовних знаків (символів, малюнків), з якими може асоціюватися дане поняття. Головним при цьому є скороченість, наочність, мінімум текстової інформації.

Компоновка закодованих понять у блоки, вибір геометричної форми для кожного блока. Окремі блоки повинні бути обведені чітким контуром та відрізнятися один від одного не тільки формою, але й розмірами.

Розміщення блоків інформації на плакаті (слайді) в логічній послідовності відповідно їх змісту. Між блоками повинно залишатися досить місця для того, щоб кожен з блоків сприймався окремо.

Рішення кольорової гами ОС. Необхідно, щоб блоки відрізнялись один від одного за кольором. Якщо ОС виконаний в чорно-білому варіанті, то можна зробити тонованим фон кожного блока.

ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ - Називають технологіями активного навчання.

ІГРИ - ВИД ДІЯЛЬНОСТІ, ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ УЧНІВ І МЕТОД НАВЧАННЯ

гурткові заняття ;ігри-завдання ;хімічні вікторини ;розв’язуван-ня хімічних кросвордів ;проведення змагань у КВК і ін.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ УРОКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ:

самостійне застосування учнями навчальних знань і вмінь в умовах, наближених до життєвих ситуацій (у грі, що імітує роботу трудового колективу або його членів);

формування вмінь самостійно складати план рольової діяльності, проявляти активність у досягненні поставленого завдання, залучати до гри інших учнів, цінувати їхню допомогу;

будувати свої відносини з товаришами на довірі, взаєморозумінні, підтримці;

опановувати культурою спілкування.

ЦІЛІ ІГРОВИХ МОДЕЛЕЙ

забезпечення контролю виведення емоцій

надання дитині можливості самовизначення

сприяння і допомога в розвитку творчої уяви

надання можливості вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті

надання можливості висловлювати свої думки

МОЖЛИВОСТІ УЧНІВ ТА ВЧИТЕЛЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Учні: максимальна свобода інтелектуальної діяльності, свобода в обранні ролі у грі;

висунення припущення про ймовірний розвиток подій, створення проблемної ситуації, пошук шляхів її розв’язування

Вчитель: виступає в ролі інструктора, судді-рефері, тренера, головуючого, ведучого.

РОЛЬОВІ АБО ДІЛОВІ ІГРИ

Рольова гра – це підготовка до виробничої або суспільної діяльності, у ній надається можливість обіграти конкретну ситуацію в особах, краще зрозуміти психологію й вимоги оточуючих тебе людей

Рольова гра дозволяє поставити себе на місце керівника або іншого члена трудового колективу, перевірити свої можливості

ВИДИ ІГОР

наукові засідання ,розробка процесу технології для промислового й сільськогосподарсько-го виробництва

складання інструкцій до виконання окремих операцій

екскурсія в музей ,журналістське розслідування тощо

МОДИФІКАЦІЇ ДІЛОВИХ ІГОР

імітаційні ігри

операційні ігри

виконання ролей

метод інсценівки

психодрама

соціограма

ІМІТАЦІЙНІ ІГРИ

На заняттях імітується діяльність будь-якої організації, підприємства або його підрозділів, наприклад, відділу, цеху, ділянки.

Імітуватися можуть події, конкретна діяльність людей (ділова нарада, обговорення плану, проведення бесіди, а також обстановка, умови, у яких відбувається подія або здійснюється діяльність (кабінет начальника цеху, зал засідань тощо)

ОПЕРАЦІЙНІ ІГРИ

Вони допомагають відпрацьовувати виконання конкретних специфічних операцій.

В операційних іграх моделюється відповідний робочий процес.

Ігри цього типу проводяться в умовах, що імітують реальні.

ВИКОНАННЯ РОЛЕЙ

У цих іграх відпрацьовується тактика поводження, дій, виконання функцій і обов’язків конкретної особи.

Для проведення ігор з використанням ролі розробляється модель-п’єса ситуації, між учнями розподіляються ролі з обов’язковим змістом.

МЕТОД ІНСЦЕНІВки

Це своєрідний «діловий театр», коли розігрується конкретна ситуація, поводження людини в цій обстановці.

Учень повинен мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, зуміти вжитися в образ певної особи, зрозуміти його роботу, оцінити обстановку й знайти правильну лінію поводження.

Основне завдання методу інсценівки – навчити майбутнього фахівця орієнтуватися в різних обставинах.

Для методу інсценівки складається сценарій, де оцінюється конкретна ситуація.

14.

імітаційні ігри ,операційні ігри ,виконання ролей ,метод інсценівки ,психодрама ,соціограма

ІМІТАЦІЙНІ ІГРИ

На заняттях імітується діяльність будь-якої організації, підприємства або його підрозділів, наприклад, відділу, цеху, ділянки.

Імітуватися можуть події, конкретна діяльність людей (ділова нарада, обговорення плану, проведення бесіди; обстановка, умови, у яких відбувається подія або здійснюється діяльність (кабінет начальника цеху, зал засідань тощо)

ОПЕРАЦІЙНІ ІГРИ

Допомагають відпрацьовувати виконання конкретних специфічних операцій.

Моделюється відповідний робочий процес.

Ігри проводяться в умовах, що імітують реальні.

ВИКОНАННЯ РОЛЕЙ

Відпрацьовується тактика поводження, дій, виконання функцій і обов’язків конкретної особи.

Для проведення розробляється модель-п’єса ситуації, між учнями розподіляються ролі з обов’язковим змістом.

МЕТОД ІНСЦЕНІВКИ

Своєрідний «діловий театр», розігрується конкретна ситуація, поводження людини в цій обстановці.

Учень повинен мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, зуміти вжитися в образ певної особи, зрозуміти його роботу, оцінити обстановку й знайти правильну лінію поводження.

Основне завдання – навчити майбутнього фахівця орієнтуватися в різних обставинах.

Складається сценарій, де оцінюється конкретна ситуація.

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ ІГОР

Підготовка до уроку, групове виконання завдань у позаурочний час під контролем учителя й наступна організація групової роботи учнів на уроці.

Підготовча частина уроку, мотивація роботи вчителем: роз’яснення значення теми й завдань уроку, порядку його проведення.

Основна частина уроку: групи учнів звітують про виконання творчих завдань.

Дискусійне обговорення виконаних групами завдань. Захист виконаних групами робіт.

Підведення підсумків роботи, оцінка вчителем знань учнів, пояснення до домашнього завдання

ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ - жорстке керування навчальною діяльністю учнів з одночасною відносною адаптацією навчального процесу до особистісних особливостей учнів, їхньої самостійності.Вид самостійної роботи учнів, керованої вчителем за допомогою програмованих посібників .

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПРОГРАМОВАНОГО НАВЧАННЯ

ретельний відбір навчального матеріалу, який повинні засвоїти й запам’ятати учні; строга логічна послідовність подачі навчального матеріалу; розподіл матеріалу на невеликі закінчені порції; керування навчальною діяльністю учнів методом поетапного контролю й здійснення зворотного зв’язку;

самостійність і активність учнів у процесі роботи із програмованим матеріалом; індивідуальні темпи навчання.

Переваги:жорстке керування процесом навчання, що підвищує міцність знань, індивідуальний темп, самостійно добуті знання;

наявність навчальної програми дозволяє учню, який був відсутнім на уроці, швидко наздогнати всіх

Недоліки:жорстке керування процесом навчання перешкоджає проблемному підходу, завдає шкоди розвивальній функції навчання, порушує спілкування із учителем;

учні не вчаться говорити;

велике дроблення матеріалу може привести до дискретності знань, заважає колективній роботі

ВИДИ ПРОГРАМОВАНИХ ЗАВДАНЬ

для демонстрацій-ного супроводу уроків

для розв’язання задач різних типів

контролюючі завдання та тести для перевірки рівня засвоєння знань ;імітаційний лабораторний практикум

ЛЕКЦІЙНО-СЕМІНАРСЬКА СИСТЕМА

ПЕРЕВАГИ

достатня кількість часу для пояснення й обговорення нового матеріалу; більша послідовність і логічність викладання;

подача матеріалу великими закінченими порціями

НЕДОЛІКИ :обмежені можливості лекції для впровадження різноманітних форм вивчення нового матеріалу учнями

обмежені можливості семінарських занять для застосування ефективних методів поглиблення, перевірки й корекції занять учнів

ТИПИ УРОКІВ

уроки-лекції ,семінарські заняття ,уроки-конференції ,уроки з ролевими іграми ,уроки-практикуми

СПЕЦИФІКА УРОКІВ-ЛЕКЦІЙ

перед учнями розкривається зміст великої порції навчального матеріалу ,виклад іде в строгій логічній послідовності

виклад нового матеріалу зв’язаний один з одним сюжетно

УМІННЯ, ЩО ФОРМУЮТЬСЯ НА УРОКАХ-ЛЕКЦІЯХ

слухати лектора ,виділяти головне у вивченому матеріалі

розкривати зміст теми в певній логічній послідовності

коротко записувати головні елементи змісту у вигляді тез, конспекту, схем, таблиць, малюнків з написами

ЗАВДАННЯ УРОКІВ-ЛЕКЦІЙ

формування блока знань, та їх узагальнення й систематизація;

виховання вміння слухати лекцію, виділяти головне у вивченому, складати план, конспект, тези лекції за допомогою вчителя;

виховання емоційно-вольової саморегуляції, довільної уваги, необхідної для сприйняття монологічної мови

МАТЕРІАЛ УРОКІВ-ЛЕКЦІЙ

закони, теорії, закономірності ,виробничі питання ,значення хімії в розвитку промисловості й сільського господарства

роль наукової діяльності вчених-хіміків

огляд, систематизація або узагальнення знань, отриманих на різних уроках, у різних класах

Оптимальне число уроків-лекцій, які можуть або повинні проводитися в старших класах ‒ 1-2 у кожній темі

СТРУКТУРА УРОКУ-ЛЕКЦІЇ

організаційна частина уроку або підготовка до лекції: повідомляється тема лекції, розкривається її значення, пропонується план лекції, задається домашнє завдання;

лекційний виклад нового навчального матеріалу, огляд або узагальнення:проводиться відповідно до плану;

пояснення й запам’ятовування основної частини лекції: повтор найбільш складної частини вивченого матеріалу, складання тез або конспекту за наявним планом, відповідь на питання учнів;

заключна частина уроку підведення підсумків роботи: проводиться пояснення домашнього завдання, оформлення запису в зошитах

ВИМОГИ ДО УРОКІВ-ЛЕКЦІЙ

план лекції, який включає 4-5 питань, деякі пункти можна розділити на підпункти ;число нових термінів не повинно бути великим – не більше 5-9 на уроці ;фрази вчителя не повинні бути довгими й складними ;враховувати темп читання для розуміння й міркування, розгляду деталей, малюнків тощо

ПОБУДОВА ТЕКСТУ ЛЕКЦІЇ

історичний огляд ,предметні знання ,прикладний аспект

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛЕКЦІЇ

загальне відношення класу до лекції ;увага учнів, їхній інтерес;

якість засвоєння інформації, перевірена на наступних уроках

характер питань, що задають учні під час і після лекції

висловлення учнів із приводу змісту уроку

ЗАВДАННЯ УРОКІВ-СЕМІНАРІВ

оволодіння учнями теоретичними знаннями; удосконалення навчальних умінь і навчання школярів груповій і колективній роботі;розвиток пізнавальної діяльності: перехід дій учнів від репродуктивних до дій за аналогією, а від них  до продуктивної самостійної роботи і виконання творчих завдань

ЗАВДАННЯ УРОКІВ-СЕМІНАРІВ

навчання діалогічної мові; уміння здійснювати самопідготовку за завданням учителя, користуючись навчальною літературою ;

логічне викладання навчального матеріалу за наміченим планом

уміння слухати думку товаришів, ураховувати справедливі зауваження ;надання допомоги один однму в навчальній роботі

участь в обговоренні питань.

УМІННЯ, ЩО ФОРМУЮТЬСЯ НА УРОКАХ-СЕМІНАРАХ

розвиток розумової діяльністі ,критичність ,самостійність ,бажання міркувати ,доведення правильністі висловленої точки зору

СТРУКТУРА УРОКУ-СЕМІНАРУ

Організаційна частина: ознайомлення з темою семінару й планом;

Самопідготовка до семінарського заняття: дозволяється користуватися підручниками, зошитом, додатковою літературою, можлива індивідуальна й диференційована допомога відстаючим з боку вчителя або учнів-консультантів;

Основна (навчальна й контролююча) частина: колективно обговорюються відповіді на поставлені питання, проходить короткочасна письмова робота, або виконуються спеціально підібрані вчителем завдання;

Заключна частина: проходить підведення вчителем підсумків роботи на уроці, оцінка знань учнів, уточнення домашнього завдання, розбір відповідей на питання

ВИМОГИ ДО УРОКІВ-СЕМІНАРІВ

точне визначення мети уроків-семінарів;

пропонування учням для підготовки до обговорення не більше 4-5 питань і завдань ;строгий розподіл часу на уроці ;попереднє вивчення й ретельний відбір рекомендованої навчальної й додаткової літератури.

ТИПИ УРОКІВ-СЕМІНАРІВ

Семінар засвоєння нових знань: вивчення нової теми в ході самостійної роботи на уроці або вдома;

Комбіноване семінарське заняття: оволодіння матеріалом та поглиблення знань, які були отримані в ході попередньої лекції Семінар повторювально-узагальнюючого типу: повторення, поглиблення та узагальнення матеріалу

Міжпредметний, комплексний семінар: закріплення, поглиблення та узагальнення матеріалу з двох або більшої кількості предметів,

Вищий рівень семінару: вивчення нового матеріалу та його узагальнення.

УРОК-КОНФЕРЕНЦІЯ-найбільш висока і складна форма організації роботи учнів, найбільш складне поєднання фронтальної та індивідуальної роботи

ЗАВДАННЯ УРОКІВ-КОНФЕРЕНЦІЙ

поглиблення й розширення знань учнів у процесі самостійної роботи з додатковою літературою

розвиток інтересу до роботи з науковою літературою

формування умінь виступати перед товаришами, знаходити з ними контакт, виховувати впевненість у собі

КОНСУЛЬТАЦІЇ ПЕРЕД УРОКАМИ-КОНФЕРЕНЦІЯМИ

складається план виступу, визначаються джерела, ілюстрації

уточнюються й розбираються найбільш істотні питання підготовленого повідомлення

СТРУКТУРА УРОКУ-КОНФЕРЕНЦІЇ

Вступне слово вчителя або учня: повідомлення теми заняття, розкриття його значення, знайомство з планом проведення уроку й виступ учасників конференції;

Заключна частина: підводяться підсумки роботи всього класу,

Уроки-конференції проводити треба не частіше 1 разу в чверть у кожному класі

ОСОБЛИВІСТЬ УРОКУ-КОНФЕРЕНЦІЇ – ДИСКУСІЯ

починається з висування конкретного дискусійного питання;

усі висловлювання мають стосуватися теми;

викладач повинен виправляти помилки і неточності;

усі твердження повинні супроводжуватися аргументацією;

може вирішуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

КОМБІНОВАНА СИСТЕМА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Н. П. ГУЗИКА

уроки вивчення нового матеріалу (багаторазове пояснення хімічних понять);

комбіновані семінарські заняття (індивідуальна робота над матеріалом);

уроки узагальнення й систематизації (тематичні заліки);

уроки міжпредметного узагальнення й систематизації знань (захист тематичних завдань);

практичні заняття.

15.

Модульне навчання-пакет навчальних програм для індивідуального навчання, що забезпечує навчальні досягнення учнів з певним рівнем попередньої підготовки

Модуль- функціональний вузол навчально-виховного процесу, завершений блок дидактично адаптованої інформації

Основний принцип модульного навчання - учні більш самостійно або зовсім самостійно можуть працювати із запропонованою їм індивідуальною навчальною програмою:

цільовий план дій

банк інформації

методичне керівництво для досягнення поставлених цілей

Принципи модульного навчання

цільового призначення інформаційного матеріалу

поєднання комплексних, інтегрованих і часткових дидактичних цілей

повноти навчального матеріалу у модулі

відносної самостійності елементів модуля

реалізації зворотного зв’язку

оптимальної передачі інформаційного матеріалу

Основна ідея модульно-рейтингової системи - окремі частини навчального матеріалу визначають як автономні і включають в програму навчального курсу

Основна умова модульного навчання – контроль

Форми контролю знань:

за способом організації:

індивідуальна, групова, фронтальна;

за способом подачі інформації:

усний, письмовий, експериментальний

Правила формування матеріалу

навчальний матеріал конструювати так, щоб повністю забезпечити досягнення кожним учнем поставлених перед ним дидактичних цілей;

навчальний матеріал представляти завершеним блоком;

відповідно до навчального матеріалу інтегрувати різні види і форми навчання.

Структура модуля

пізнавальне завдання (мета досліджуваного модуля);

хімічний зміст, відібраний відповідно до мети;

методичні вказівки про діяльність, яку треба здійснити, щоб досягти успіху;

інформація про наявні засоби навчання;

узагальнюючий елемент(«акумулятор знань»), в якому містяться висновки, ключові слова, компактно виражені основні ідеї;

посилений контроль у будь-якій формі, (найчастіше в тестовій).

Різновиди модульно-рейтингової системи

модуль-зміст або З-модуль (американська версія); будується шляхом зміни структури традиційної

традиційної

Шляхи розробки З-модулів:

- зміна традиційної навчальної програми шляхом укрупнення дидактичних одиниць, перестановки за часом і місцем окремих розділів, спрощення інформаційного матеріалу (предметні модулі);

-інтеграція окремих розділів навчальної програми на основі функціонування явищ із використанням міжпредметних зв’язків або інтегровані предмети (міжпредметні або операційні модулі).

модуль-форма або Ф-модуль (німецька версія);

навчаль-ний модуль або Н-модуль (об'єднана версія)

Модульна програма

суть матеріалу;

пояснення до матеріалу

Типи модулів

Установочно-мотиваційний модуль

Змістовно-пошуковий модуль 

Контрольно-змістовий модуль 

Адаптивно-перетворюючий модуль 

Системно-узагальнюючий модуль 

Контрольно-рефлексивний модуль 

Види занять

модульна лекція ;диференційно-групова робота

уроки самостійної роботи ;модульні семінари I і II рівнів ;

ділові ігри ;модульний контроль

16.

Цілі навчання

Освітня – формування природничо-наукових знань і технологічних умінь;

Виховна – формування наукового світогляду;

Розвивальна – розвиток мислення учнів. 

Основні завдання шкільного курсу хімії

Формування в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей, а також розуміння того, що хімічна освіта є обов’язковим елементом культури, необхідним кожній людині.

Формування в учнів уміння і бажання вчитися, розвиток умінь практично і творчо застосовувати здобуті знання. 

Виховання в школярів любові до праці, інтересу до предмету, уміння користуватися комп’ютером для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування в них готовності свідомо вибирати і оволодівати майбутньою професією. 

Всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб. 

Знайомство зі зростаючим значенням хімії в навколишній дійсності, з головними напрямами хімізації народного господарства, сприяти хіміофобії. 

Виховання учня як людини моральної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу та самої себе. 

Забезпечення свідомого засвоєння учнями найважливіших хімічних законів, теорій, понять, знайомство з методами хімічної науки. 

Формування змісту шкільного курсу хімії

Зміст складається з чотирьох його видів:

системи наукових знань; системи умінь (спеціальних, інтелектуальних, загальнонавчальних); досвіду творчої діяльності, накопиченої людством у даній галузі науки;

досвіду відносин до навколишньої дійсності. 

Дидактичні вимоги до шкільного курсу хімії

Науковість ,Доступність ,Системність ,Систематичність

Історизм, Політехнізм ,Науковість

Встановлює відбір в навчальну програму для вивчення тільки тих теорій, законів, фактів, явищ і питань, які науково доведені і не викликають сумнівів.

Вимагає відображення в навчальному змісті реальних процесів і речовин, виявлення реальних зв’язків між ними, а також діалектико-матеріалістичного пояснення їхньої сутності.

Разом з готовими висновками, учнів знайомлять і з методами дослідження.

Доступність Визначає рівень і об'єм наукової інформації та перелік методів досліджень даної науки так, щоб учні в силу вікових особливостей й об'єму знань, що отримані раніше, могли б засвоїть весь матеріал підручника

Системність Припускає відображення у свідомості учнів системи наукових знань із усіма фактами, зв’язками, теоріями. 

Логічні підходи  індуктивний і дедуктивний

Індуктивний застосовується на перших стадіях навчання, коли ще відсутня фактична база, необхідна для теоретичного узагальнення,

а дедуктивний  коли теоретична база достатня й може здійснюватися прогнозування.

Історизм Вимагає приведення в підручнику прикладів розвитку науки та її методології, внеску вчених в ті інші відкриття, роль цих відкриттів тощо.

Політехнізм Вимагає включення в підручники прикладів прикладного значення хімії, що в значному ступені забезпечує зацікавленість учнів до хімії, тобто мотивацію вивчення хімії

Критерії оптимізації об’єму й складності навчального матеріалу

Критерій відповідності віковим особливостям учнів, який тісно пов’язаний із принципом доступності.

Критерій відповідності часу, відведеному на вивчення хімії.

Критерій відповідності наявним у масовій школі умовам: у програму не слід включати досліди з використанням дорогих приладів і реактивів.

Критерій відповідності міжнародним стандартам: шкільні навчальні програми повинні відповідати кращим світовим зразкам. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76815. Слепая кишка: строение, отношение к брюшине. Топография червеобразного отростка, кровоснабжение, иннервация 184.72 KB
  В ней присутствуют все отличительные признаки толстой кишки: продольные ленты и гаустры сальниковые привески и другие признаки толстой кишки. В просвет кишки с медиальной стороны открывается илеоцекальное отверстие в виде горизонтальной щели ограниченной верхней и нижней полулунными складками слизистой которые по углам сходятся и образуют уздечку. Всё вместе взятое складки уздечка мышца составляют илеоцекальный клапан Баугиниеву заслонку vlv ileoceclis регулирующий порционное продвижение пищевой массы из тонкой кишки в толстую....
76816. Прямая кишка 183.75 KB
  На положение и фиксацию кишки значительное влияние оказывает крестцовокопчиковое искривление нижняя часть которого служит своеобразной опорой. Начало кишки находится на уровне третьего крестцового позвонка и левого подвздошнокрестцового сустава. На положение и размеры кишки особенно влияют сигмовидная кишка и матка мышцы и клетчатка тазового дна и промежности. С прямой кишки брюшина переходит на органы малого таза расположенные перед кишкой образуя у мужчин ректовезикальное углубление – excvtio rectovesiclis а у женщин ...
76817. Печень, ее развитие, строение, топография, кровоснабжение и иннервация, региональные лимфатические узлы 186.78 KB
  Печень – hepr развивается из первичного эпителия энтодермы эмбриональной первичной кишки. Из переднего возникает печень из заднего желчный пузырь. Развивающаяся печень врастает между листками вентральной брыжейки сохраняя связь с кишкой благодаря растущему холедоху.
76818. Желчный пузырь. Выводные протоки желчного пузыря и печени. Кровоснабжение и иннервация желчного пузыр 184.91 KB
  Выводные протоки желчного пузыря и печени. Желчный пузырь – vesic felle biliris seu cholecystis прирастает к висцеральной поверхности правой доли печени в одноименной ямке что лежит в передней половине правой сагиттальной борозды. Дно fundus vesic felle есть слепо расширенный конец выступающий из под нижнего края печени на уровне сращения VIIIIХ реберных хрящей справа. Тело – corpus vesic felle сужается по направлению к воротам печени и плавно сливается с шейкой над которой нередко нависает в виде своеобразного кармана прилежащая...
76819. Поджелудочная железа, развитие, топография, строение, выводные протоки, внутрисекреторная часть, кровоснабжение, иннервация, региональные лимфатические узлы 185.67 KB
  Внутрисекреторная эндокринная часть железы создаёт инсулин глюкагон соматостатин липокаин и другие гормоны для обменных процессов и роста во всем организме. Развитие железы осуществляется из переднего и заднего выростов эпителия первичной кишки в месте образования дуоденум. Аномалия развития добавочные дольки железы. Масса органа 80 г длина 1418 см ширина 9 см толщина 23 см внутрисекреторная часть составляет 12 от массы железы.
76820. Верхний этаж брюшной полости 180.02 KB
  Брюшина верхнего этажа с диафрагмы переходит на выпуклую диафрагмальную поверхность печени образуя серповидную венечную и треугольные связки которые отграничивают внебрюшинное поле печени прирастающее к диафрагме. В последней в направлении справа налево располагается холедох воротная вена собственная артерия печени. Желудок брюшина покрывает интраперитонеально переходя на него с печени по малому сальнику. Париетальная брюшина в верхнем этаже образует три сумки: печеночную для правой и квадратной долей печени преджелудочную для...
76821. Топография брюшины в среднем и нижнем этажах брюшной полости. Большой сальник. «Карманы» в стенках брюшной полости 185.59 KB
  Париетальная брюшина передней стенки живота образует между пупком и лобком складки и ямки. Ямки надпузырные правая и левая fosse suprvesicles dextr et sinistr между срединной и медиальными пупочными складками. Паховые ямки медиальные правая и левая fosse inguinlis dextr et sinistr между медиальными и латеральными пупочными складками латеральные паховые ямки: правая и левая кнаружи от латеральной складки они соответствуют внутреннему паховому кольцу. Через надпузырные ямки могут возникать скользящие грыжи когда стенкой...
76822. Нос и его полость 182.92 KB
  Корень носа отделяется от лба переносьем в виде пологой поперечной борозды. Различия носа определяются: формой спинки: выпуклая прямая вогнутая; длиной и положением корня носа: глубокое высокое среднее; направлением ноздрей: кверху книзу горизонтально; очертанием верхушки: тупая острая средняя. Скелет носа образован фиброзной тканью хрящами и костями. Фиброзная перепонка находится в передней части перегородки носа покрыта кожей.
76823. Гортань (ларингс) 183.27 KB
  Скелет гортани образуют хрящи и их соединения между собой. Связки и суставы гортани Орган связывает с подъязычной костью щитовидноподъязычная мембрана состоящая из непарной срединной связки и парных боковых – правой и левой. В желудочковой части гортани находятся преддверные и голосовые связки. Эластический конус это фиброзноэластическая мембрана гортани расположенная непосредственно под слизистой оболочкой в нижней части органа т.