49539

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРІНБАНК»

Дипломная

Деньги и денежные системы

Розкрити сутність валютних операцій комерційних банків; вивчити механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків; провести аналіз нормативної бази з питань регулювання валютних відносин; оцінити фінансово-економічну характеристику банку; проаналізувати види та особливості валютних операцій...

Украинкский

2015-01-06

112.98 KB

13 чел.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………...………………………...3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ……………...………………………………………...…6

1.1.Сутність валютних операцій комерційних банків..……………………………6

1.2. Механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків…………......18

1.3. Особливості правового регулювання валютних відносин у комерційних банках………………………………………………………………………………..28

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРІНБАНК»…………………...……….…39

2.1. Фінансово-економічна характеристика ПАТ «Укрінбанк»…………………39

2.2. Аналіз видів та особливостей валютних операцій банку………………….. 46

2.3. Умови та етапи здійснення валютних операцій в ПАТ «Укрінбанк»……...56

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ……………………………………..….…86

3.1. Удосконалення порядку організації валютних операцій…….………….......86

3.2. Організація валютного контролю в комерційних банках………...………....89

РОЗДІЛ 4. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ…………….....99

4.1. Організація охорони праці……………………...……………………………..99

4.2. Стан охорони праці на підприємстві……………………..………….……….99

Висновки……………………………...…………………………………..……..99

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ.………………………….…..………….99

ДОДАТКИ


ВСТУП

Актуальність теми. Новітні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, особливо виразно знаходять своє відображення у фінансовому секторі економіки. Різноманітні сегменти фінансових ринків дедалі більше інтегруються внаслідок використання інноваційних підходів до прийняття рішень із питань фінансового управління. У світі посилився рух міжнародних капіталів, багато країн усувають національні фінансові та торговельні обмеження, надаючи можливість фінансовим структурам, ринкам та інструментам впливати на їхню економіку. Найдинамічнішим та консолідуючим сектором міжнародних економічних відносин стали валютні ринки, які на сьогоднішній день за обсягами оборотів, кількістю операцій та колом учасників не мають аналогів у світі.

Дослідження діяльності комерційних банків на валютних ринках привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, що пояснюється розширенням спектру, оновленням і модернізацією валютних операцій. Теоретичним, методологічним та методичним проблемам вивчення місця та ролі банків на валютному ринку, а також ефективності банківських операцій з іноземною валютою присвячені праці провідних учених в галузі економічної теорії, банківської справи, міжнародних економічних та валютно-кредитних відносин. Хоча наукові напрацювання в теорії валютних ринків, банківських валютних операцій є досить значними, проте питання ефективної організації банківської діяльності на валютному ринку з урахуванням сучасної стадії розвитку валютно-фінансової сфери залишаються недостатньо розробленими як в теоретичному, так і в методико-практичному аспектах.

Так, виокремлення механізму функціонування валютного ринку та організації діяльності комерційних банків у сфері валютних операцій як напрямку дослідження обумовлено необхідністю розширення меж наукового пізнання та визначається потребами сучасної банківської практики. Актуальність наведених аспектів, недостатній рівень вивчення та аналізу економічною наукою теоретичних та практичних проблем функціонування банків на валютному ринку підкреслюють своєчасність даного дослідження.

Метою дослідження є теоретико-методологічні обгрунтування валютних операцій, які проводяться комерційними банками, а також визначення заходів щодо удосконалення порядку організації валютних операцій.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні завдання: 

  1.  розкрити сутність валютних операцій комерційних банків;
  2.  вивчити механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків;
  3.  провести аналіз нормативної бази з питань регулювання валютних відносин;
  4.  оцінити фінансово-економічну характеристику банку;
  5.  проаналізувати види та особливості валютних операцій;
  6.  розглянути умови та етапи здійснення валютних операцій;
  7.  визначити удосконалення порядку організації валютних операцій;
  8.  вивчити організацію валютного контролю в комерційних банках.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів здійснення валютних операцій в ПАТ «Укрінбанк»

Обєктом дослідження є процес здійснення валютних операцій комерційними банками.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання завдань дипломної роботи використовуються методи економічного аналізу для оцінки економічної ефективності валютних операцій, статистичні методи для оцінки сучасних тенденцій організації та контролю валютних операцій, а також графічний, табличний та інші.

Практичне значення отриманих результатів. Реалізація пропозицій сприятиме підвищенню ефективності здійснення валютних операцій комерційними банками.

Основні положення і висновки випускної роботи можуть бути застосовані при викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем здійснення валютних операцій комерційними банками України.

Структура та обсяг випускної роботи. Випускна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг випускної роботи становить ___ сторінок друкованого тексту. Робота містить __ рисунків, __ таблиці, __ додатки. Список використаних джерел налічує __ найменуваннь.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

  1.  Сутність валютних операцій комерційних банків

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів. Валютні ринки з інституціональної точки зору — це сукупність комерційних і центральних банків, бірж, брокерських фірм, корпорацій (особливо транснаціональних), міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій. Валютні ринки безпосередньо — це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн. 

Функції валютних ринків - забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних курсів; страхування валютних і кредитних ризиків; отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют; регулювання економіки. Основними особливостями сучасних валютних ринків є: 

  1.  посилення інтернаціоналізації валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв’язків;
  2.  широке використання електронних засобів зв’язку і здійснення операцій і розрахунків їх каналами;
  3.  техніка валютних операцій уніфікована та ґрунтується на записах на кореспондентських рахунках банків;
  4.  широкий розвиток операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків;
  5.  спекулятивні та арбітражні операції набагато перевершують комерційні валютні операції;
  6.  нестабільність курсів валют;
  7.  високий ступінь довіри;
  8.  децентралізований характер здійснення валютних операцій.

На валютному ринку склалась така система взаємовідносин (рис. 1. 1).

                             

                           Внутрішній валютний ринок

Посередницький валютний ринок

Центральний банк

Комерційний банк

Комерційний банк

Клієнт

Фінансові установи

Клієнт

Брокерські фірми

Підприємець

Інвестор

Спекулянт

Хеджер

Гравець

Зарубіжний центральний банк

Іноземні фінансово-кредитні установи

Зарубіжний комерційний банк

Внутрішній валютний ринок

Зовнішній валютний ринок

Рис.1.1. Взаємовідносини учасників валютного ринку

Джерело: адаптовано [         ].

Учасниками валютних ринків є:

  1.  Центральні банки виходять на валютний ринок з двох причин: з метою залучення іноземної валюти від імені свого уряду та з метою створення впливу на валютний курс. В Україні таким банком є Національний банк України.
  2.  Комерційні банки. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. В Україні це — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території країни, що має ліцензію Національного банку України на виконання валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.
  3.  Фінансові установи — установи, які виступають на ринку через посередництво банків. Уповноваженими кредитно-фінансовими установами називаються ті, що отримали ліцензію НБУ на проведення валютних операцій (наприклад, Українська фінансова група, Кредитно-фінансова спілка та ін.).
  4.   Резиденти і нерезиденти. Резиденти — це: фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні; юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, філії, представництва тощо, відділення інших відокремлених підрозділів підприємств з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні недоторканність і привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Нерезиденти — це: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України відповідно до відкритої візи строком до 1 року; юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають дипломатичні недоторканність і привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Дилерський апарат валютного управління банку представлений на рис. 1.2.

Валютний комітет

Економіст-аналітик

Менеджер

Головний дилер

Дилер 2

Дилер 1

Дилер N

Рис.1.2. Дилерський підрозділ валютного управління банку

Джерело: адаптовано [       ].

Дилери — це спеціалісти з купівлі-продажу валюти. Робота між ними розподіляється за валютами і видами операцій (з торговельно-промисловою клієнтурою, міжбанківські, готівкові, строкові і т. ін.). У невеликих банках дилер одночасно виступає як експерт та оператор.  Головні дилери мають право здійснювати арбітражні операції та створювати спекулятивні позиції у валютах. 

Економісти-аналітики прогнозують рух валютних курсів і процентних ставок на підставі вивчення тенденцій розвитку економіки, політики, міжнародних розрахунків, розробляють економетричні моделі оцінки валютних ризиків і найефективніші способи їх страхування, які використовуються для рекомендацій у відносинах з клієнтурою.

Менеджери виконують загальне керівництво на основі валютної політики, затвердженої валютним комітетом — робочим органом банку.

Валютні операції — це операції:

  1.  пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;
  2.  пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
  3.  пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

Класифікація валютних операцій представлена на рис.1.3.

Кореспондентські відносини з іноземцями

Ведення валютних рахунків

Неторгові операції

Залучення та розміщення валютних коштів

Міжнародні розрахунки

Валютні операції

Конверсійні операції

Інші операції

Рис.1.3. Класифікація валютних операцій

Джерело: адаптовано [       ].

Конверсійні операції - це угоди з негайною поставкою типу «today», «tomorrow», «spot»; строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні; угоди типу «swap»; валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

Кореспондентські відносини з іноземними банками являють собою встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками,
самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками, досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках; робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків, встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Неторгові операції у валютних розрахунках - це купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті; інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті; випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів; купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків; оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів; організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції із залучення та розміщення валютних коштів в свою чергу поділяються на:

  1.  кредитні;
  2.  депозитні;
  3.  з цінними паперами;
  4.  лізингові;
  5.  форфейтингові;
  6.  факторингові.

Існує два види ліцензій на проведення валютних операцій: індивідуальна та генеральна ліцензії. Індивідуальні ліцензії - видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України. Відмова у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді. Залежно від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення валютних операцій.

Отже, в учасників міжнародних економічних відносин постійно виникають потреби або купити, або продати іноземну валюту. Вони здійснюють ці операції через свій банк. Сукупність таких операцій є валютним ринком.  

  1.  Механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків

Міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають у зв’язку з економічними, політичними, науково-технічними і культурними відносинами між державами, організаціями і громадянами різних країн. Інтернаціоналізація виробничих сил спонукає до підвищення швидкості руху факторів.

Важливе значення для діяльності банків мають валютні розрахунки, які займають значну частку у доходах банку. Особлива увага приділяється механізму здійснення валютних розрахунків від якого залежать прибутки чи втрати банку. Механізм здійснення у сфері валютних розрахунків на валютному ринку проводяться на умовах спот, форвард, своп, опціонних угодах, валютного арбітражу.

Однією з найпоширеніших операцій валютного ринку є угода спот, яка реалізується на короткотерміновій основі, й відповідно на час її укладання визначається валютний курс. Спот (англ. spot – миттєво оплачуваний) - це угода, за якої розрахунки між продавцем і покупцем валюти здійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після її укладання. Такі операції виконуються банками з метою забезпечення потреб клієнтів в іноземній валюті щодо здійснення поточних платежів, а також для забезпечення необхідних “робочих” залишків на кореспондентських рахунках в іноземній валюті шляхом зменшення надлишків в одній валюті та покриття потреб в іншій. Метою угоди спот може бути також спекулятивна операція.

Другий вид валютно-розрахункових операцій – форвард – здійснюється на терміновій основі за наперед узгодженим курсом. Форвард (англ. forward – вперед) – валютні угоди, термін виконання яких перевищує два робочих дні (здебільшого 1-6 місяців). При укладанні угоди фіксуються її термін, курс валют та сума. Рух валюти між контрагентами відбувається після настання терміну угоди. Форвардні угоди використовуються банками для запобігання можливих збитків від коливання, змін цін, валютних курсів. Ці операції здійснюються у формі купівлі або продажу валюти на термін забезпечення наступних надходжень чи платежів.

Складнішим різновидом форвардної угоди є угоди своп, що укладаються між банками і дають їм змогу запобігати ризику зміни курсу валюти. Своп (англ.swap - обмінювати) - торговельно-фінансова операція , за якої угода про купівлю(продаж) іноземної валюти супроводжується укладанням контругоди про зворотній продаж (купівлю) тієї самої валюти через певний термін на тих самих умовах. Операція своп поєднує купівлю або продаж іноземної валюти на умовах угоди спот з одночасним її продажем або курсом форвард відповідно. Вона використовується з метою здійснення комерційних угод, придбання банком необхідної валюти без валютного ризику для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів, забезпечення кредитування клієнта у валюті, яку він сам визначає.

На відміну від термінових операцій типу форвард та своп, виконання яких пов'язане із конкретною датою, часто використовують вид угоди, предметом якої є право, а не зобов'язання купити або продати вказану в угоді суму валюти у визначений термін за фіксованою ціною. Такі угоди називають опціонними. Валютний опціон (лат. орtіоп - вільний вибір) - це: 1) контракт на право купити або продати протягом певного терміну за договірною ціною лот валюти; 2) опціон, що передбачає право вибору альтернативних умов контракту. Опціон надає суб'єктам валютного ринку право купівлі-продажу в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Збереження за клієнтом права вибору підвищує ефективність опціонної угоди.

Операції купівлі іноземної валюти на одному іноземному ринку з одночасним її продажем на інших ринках дістали назву "валютний арбітраж". Валютний арбітраж (франц. arbitrage) - операції банків з використанням різниці в курсах валют на ринках різних країн (просторовий арбітраж) та зміни курсів протягом певного періоду (часовий арбітраж). Враховуючи те, що в умовах сучасних засобів зв'язку різниця в курсах валют на ринках різних країн згладжується, просторовий арбітраж майже не використовується. Метою арбітражної операції є отримання прибутку шляхом купівлі валюти найдешевшим способом і продажу її - найдорожчим. Здійснення будь-яких операцій на валютних ринках можливе завдяки конвертованості валюти. Конвертованість валюти (лат. converto - повертаю, перетворюю) - можливість обміну національної валюти на іноземну і використання іноземної валюти в комерційних і фінансових угодах без будь-яких обмежень.

Сучасними засобами платежу у зовнішній торгівлі є чеки, пластикові картки, векселі, банківські перекази тощо.

Чек – грошовий документ встановленої форми, який містить безумовне розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми чекоутримувачеві готівкою чи перерахування грошей на його рахунок в банку. Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовують при остаточному розрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями. Узагальнену схему механізму розрахунків чеками (рис. 1.4) наведено нижче.

4. Цінності, роботи, послуги

Імпортер

Експортер

5. Чек

2.Заява на отримання чекової книжки

3.Чекова книжка

1. Платіжне доручення для депонування коштів

9. Повідомлення

про перерахування грошей

на рахунок

6. Реєстр

чеків для оплати

7. Вимога на оплату

Банк

експортера

Банк

імпортера

8. Перерахування коштів

Рис. 1.4. Механізм розрахунків чеками

Джерело: адаптовано [        ].

Найсучаснішими засобами платежу вважається пластикова картка. Платежі пластиковими картками – платежі за дебетом. Після того, як платник підпише документ або повідомить про свою згоду на оплату електронним каналом, одержувач платежу чи його банк отримають від банку платника призначену суму дебатуванням його рахунка.

Засобом платежу, що широко використовується як у міжнародній, так і вітчизняній практиці, є вексель. Вексель – цінний папір, що містить безумовне абстрактне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством. Форма грошового зобов’язання при міжнародних розрахунках наведена на рис. 1.5.

1.Укладання угоди

Покупець

Продавець

2. Передання товару з платежем у кредит

3. Виставлення векселя з позначенням терміну платежу

7. Повідом-лення про надходження

8.Повідомлення про платіж за векселем

4. Після завершення терміну платежу передання векселя на інкасо

5. Передання векселя для оплати

Банк

покупця

Банк

продавця

6. Переведення грошей                             на рахунок продавця

Рис. 1.5. Розрахунок покупця з продавцем за поставлені в кредит товари за допомогою векселя

Джерело: адаптовано[       ]

Ще одним засобом платежу, який використовують у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Банківський переказ – розрахункова банківська операція, яка полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому.

Основою банківського переказу є заява клієнта банку, який бажає переказати свої кошти. На підставі цієї заяви банк складає платіжне доручення іноземному банку.

Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками та підрядниками у разі передоплати ними за узгодженням із кредиторами. Банки приймають платіжні доручення тільки за наявності грошей на рахунках платників. При розрахунку платіжними дорученнями скорочується час і документообіг операції (рис.1.6).

1.Укладання угоди

2. Цінності, роботи, послуги

Постачальник – одержувач коштів

Покупець - платник

6. Витяг з розрахункового рахунка про списання суми

3. Платіжне доручення

5. Витяг з розрахункового рахунка про зарахування

Банк покупця

Банк постачальника

4. Платіж

Рис. 1.6. Розрахунок платіжними дорученнями

Джерело: адаптовано [       ]

Отже, великі банки пропонують ряд операцій клієнтам-учасникам зовнішньоекономічної діяльності і самі стають важливою сполучною ланкою в міжнародній торгівлі. А так само основні цілі зовнішньоекономічної діяльності банків:

• надати максимум послуг клієнтам-експортерам/імпортерам;

• знизити ризики міжнародних угод;

• забезпечити банку валютний дохід.

Ці цілі реалізуються шляхом застосування різних методів та інструментів, які узгоджуються експортером і імпортером під час укладення торгового контракту.

  1.  Особливості правового регулювання валютних відносин

З боку держави, для регулювання валютних відносин, як і для всього фінансового права в цілому, характерне застосування централізованих, імперативних розпоряджень, у рамках яких законодавцем допускається можливість власної активної поведінки учасників суспільних зв'язків.

Валютні правовідносини – це врегульовані нормами права комплексні суспільні зв’язки, що виникають в процесі організованої державою фінансової діяльності з приводу утворення і використання централізованих і децентралізованих фондів специфічних грошових засобів – валютних фондів.

Основними завданнями валютного регулювання є: організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості валюти національної грошової одиниці; регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів; організація внутрішнього валютного ринку та інше.

На сьогодні в Україні остаточно склалася система нормативних актів, регулюючих валютні відносини. Під такою системою треба розуміти узяту в єдності і взаємозв'язку сукупність юридичних норм, за допомогою яких держава та уповноважені нею органи здійснюють упорядкування суспільних відносин, що виникають у процесі збору, акумуляції, розподілу і використання валютних фондів.

Система валютного законодавства України є явищем складним як з конструкційної, так і з динамічної точок зору. Конструкційно вона містить у своєму складі норми, які мають різну юридичну силу і прийняті відповідно різними державними й іншими уповноваженими органами. До складу цієї системи входять закони України, постанови Верховної Ради України, декрети КМУ, укази Президента України, різні інструктивні вказівки НБУ, інші нормативно-правові акти. На території України валютні відносини регулюються не тільки актами національного законодавства України, але і міжнародними угодами, які були підписані Україною, або до яких вона приєдналася.

Одним з основних документів у цій сфері, який регулює операції з валютними цінностями, визначає статус валюти України як єдиного законного засобу розрахунків на всій території України, містить визначення понять, якими оперує валютне законодавство, встановлює загальні принципи валютного регулювання: обов’язкове ліцензування при здійсненні валютних операцій, а також обов’язкове декларування валютних коштів, функції державних органів та установ кредитно-фінансового характеру при регулюванні та здійсненні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року.

Валютну політику держави здійснює значна кількість державних органів загальної та спеціальної компетенції. У Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначені повноваження НБУ і Кабінету міністрів України у сфері валютного регулювання. У відповідності до Декрету відбувається формування Державного валютного фонду і місцевих валютних фондів. Інші суб’єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.

У валютному регулюванні досить широкими повноваженнями наділений Національний банк України. Він відповідальний за здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України, контролю дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і визначення при необхідності лімітів заборгованості в іноземній валюті банками-нерезидентами. У певних межах, встановлених валютним законодавством, НБУ наділений нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операцій на валютному ринку України; його акти є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб і вступають в силу у встановлений строк. НБУ контролює своєчасність надання звітів та документації про здійснення валютних операцій за встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про власні операції уповноважених банків.

Так, постанова НБУ «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій», яка набула чинності 7 лютого 2014 року повідомляє, що з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, виходячи із пріоритетності підтримки цінової стабільності в державі, сприяння стабільності банківської системи України, забезпечення розрахунків, у тому числі в зовнішньоекономічній діяльності та пов’язаних з нею операцій, керуючись Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає:

  1.  Визначити, що з метою сприяння виконанню зобов’язань банків у повному обсязі Національний банк України розширює в разі потреби обсяги підтримання ліквідності банків.
  2.  Тимчасово встановити нульову ставку резервування коштів за договорами про залучення банками коштів в іноземній валюті від нерезидентів на строк, що дорівнює або менше ніж 183 календарних дні.
  3.  Зобов’язати банки з метою своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій і соціальних виплат:

    1) забезпечувати посилений контроль за: належним здійсненням касових операцій у національній валюті; безперебійним функціонуванням банкоматів та їх завантаженням готівкою; безперебійною видачею готівки за платіжними картками як власних клієнтів, так і клієнтів інших банків;

    2) невідкладно інформувати Національний банк України про пікові навантаження на банкомати та каси банків та/або їх відокремлених підрозділів для прийняття відповідних додаткових заходів.

  1.  Запровадити такі заходи щодо діяльності банків:

     1) зобов’язати банки виконувати доручення клієнтів – юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, яке міститься в документі на переказ у будь-якій валюті (крім платежів до бюджету, соціальних фондів), у тому числі на отримання готівки (крім виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, соціальних виплат, відряджень), у межах залишку коштів на поточних рахунках клієнтів на початок операційного дня (без урахування сум, що надійдуть на поточний рахунок клієнта протягом операційного дня);

     2) тимчасово заборонити купівлю іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України для: дострокового погашення резидентами кредитів, позик (фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, у тому числі в разі укладання додаткових угод до кредитних договорів; покриття частини страхових резервів страховиками; здійснення резидентами інвестицій за кордон;

     3) тимчасово дозволити банкам купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб – резидентів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями в сумі, що не перевищує в еквіваленті 50 000,00 (п’ятдесят тисяч) грн. на місяць на одну фізичну особу;

     4) зобов’язати уповноважені банки для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців попередньо зараховувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку». Із цього рахунку кошти можуть бути перераховані для купівлі іноземної валюти не раніше шостого операційного дня після дня зарахування гривень на цей рахунок. Уповноважені банки формують реєстр з купівлі іноземної валюти, який подається електронною поштою Національному банку України, а його копія територіальним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням банку – юридичної особи наступного операційного дня після отримання заявки на купівлю іноземної валюти.

Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, затверджує визначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовнішнього державного боргу. Національний банк України забезпечує формування і розпоряджається Державним валютним фондом, та, спільно з Кабінетом Міністрів України, складає платіжний баланс України, забезпечує виконання бюджетної і податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами. Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків тощо. Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу i використання іноземних валют як платіжного засобу.

Законодавство дозволяє проведення поточних валютних операцій i операцій з рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземного капіталу в Україну.

Купівля та продаж валюти на внутрішньому валютному ринку України здійснюється резидентами тільки через уповноважені банки. Резиденти доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.

Таким чином, особливістю правового регулювання валютних операцій в Україні є існування певної сукупності валютно-правових норм, згідно яких встановлюються основи отримання дозволів ведення валютних операцій і заборони здійснення певних дій. Вони мають такі характерні риси: державно-владний характер, імперативність i категоричність приписів, що  прямо випливають з валютної політики держави.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРІНБАНК»

2.1. Фінансово-економічна характеристика ПАТ «Укрінбанк»

Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» створене і діє відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про акціонерні товариства», інших актів законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та статуту.

ПАТ «Укрінбанк» є правонаступником Українського республіканського акціонерного інноваційного банку, зареєстрованого у Державному банку СРСР 24 січня 1989 року і перереєстрованого Національним банком України 2 жовтня 1991 року.

Місцезнаходження банку – 04053, Україна, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-А.

Банк за типом є публічним, за організаційно-правовою формою – акціонерним товариством.

Майно банку складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі банку.

У банку відповідно до вимог законодавства України формується статутний капітал. Статутний капітал Укрінбанку становить 305 000 000, 00 (триста п’ять мільйонів) грн. Статутний капітал поділений на 30 мільярдів 500 мільйонів штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,01 грн. (1 коп.) кожна. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – і іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Основною метою діяльності ПАТ «Укрінбанк» є одержання прибутку шляхом надання повного спектру внутрішніх та міжнародних банківських та інших фінансових послуг (крім послуг в сфері страхування), включаючи, без обмеження, банківські та інші фінансові послуги, які пов’язані із здійсненням комерційної, інвестиційної, депозитарної та будь-якої іншої діяльності, яка може бути дозволеною для банків згідно із чинним законодавством України.

Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз балансу банку є одним із найважливіших напрямів економічної роботи.

Метою аналізу балансу банку є, з одного боку, раціональності фактичної структури активів і пасивів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого – визначення шляхів оптимізації структури банківських ресурсів та напрямків їх ефективного розміщення.

Проведемо горизонтальний аналіз балансу ПАТ «Укрінбанк» за 2011-2013 роки (таблиця 2.1, додаток А).

Аналізуючи активи балансу бачимо, що загальна величина активів ПАТ «Укрінбанк» у 2013 р. у порівнянні з 2011 р. значно збільшилася. У порівнянні з кінцем грудня 2011 р. активи й валюта балансу збільшилися на 50,4%, що в абсолютному вираженні склало 2010975 тис.грн.

Значно зросли кошти в інших банках: 253,3%, або на 640937 тис.грн. Це можна пояснити розширенням кореспондентських відносин з іншими банками. З іншого боку, таке розміщення коштів є неефективним, оскільки не приносить прибутку.

Що ж стосується дебіторської заборгованості, то слід відмітити, що вона зменшується на 190 тис.грн. (на 90,1%), що свідчить про те, що велика частка тимчасово вилучених з обороту коштів повертається назад в оборот банку, що є позитивним явищем. Великий темп зростання мають цінні папери в портфелі банку на продаж, їх збільшення становить 228694 тис.грн. або 286,6%, що є позитивним для банку. Також спостерігається досить значний спад інших активів (105421 тис.грн. або 94,5%), що свідчить про зменшення неділових активів, що є позитивною тенденцією.

Виходячи з вищесказаного, динаміку зміни активу балансу взагалом можна назвати позитивною, у першу чергу за рахунок збільшення валюти балансу за розглянутий період за рахунок прибуткових активів.

Аналізуючи ресурси ПАТ «Укрінбанк», ми бачимо, що в пасивах збільшення валюти балансу відбулося за рахунок збільшення розміру зобов’язань, величина яких складала на кінець 2011 р. 3413295 тис.грн. За два роки вони зросли на 2036284 тис.грн. (темп приросту склав 59,7%), і на кінець 2013 року їх величина склала 5449579 тис.грн. Найбільшою мірою ця зміна відбулася за рахунок коштів клієнтів (зросли на 103,4% або на 2213693 тис.грн.) та інших залучених коштів.

Власний капітал спав на 4,4%, що в абсолютному вираженні складає 25309 тис.грн. Також спостерігався спад резервного та інших фондів банку, який зменшився на 258406 тис.грн, або на 89,5%. Негативним є зростання непокритого збитку: в 2011 р. він складав 13285 тис.грн, а в 2013 р. зріс більш ніж в 3,5 рази. Темп приросту загальних активів на 2013 р. склав 50,4%, темп приросту зобов’язань – 59,7%, а темп приросту власного капіталу – всього 4,4%. Як бачимо, темпи приросту активів та зобов’язань банку значно більші, ніж темп приросту власного капіталу, що відповідно є характерною ознакою банківської системи в цілому.

Під фінансовою стійкістю в широкому сенсі розуміють сукупність фінансових відносин банку, що забезпечують його стабільне функціонування та розвиток у довгостроковій перспективі. У більш вузькому розумінні фінансова стійкість може розглядатися як наявність збалансованої структури банківських ресурсів, достатнього розміру капіталу та необхідних резервів для покриття ризиків. Коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості ПАТ «Укрінбанк» наведений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості ПАТ «Укрінбанк»

Показник

2011 р.

2012 р.

2013 р.

Коефіцієнт надійності

0,2

0,1

0,1

Коефіцієнт фінансового важеля

6

8

10

Коефіцієнт залежності від засновників

1,1

2,6

1,5

Коефіцієнт мінімального статутного фонду

0,15

0,14

0,11

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу

7

9

11

Коефіцієнт достатності капіталу

0,2

0,1

0,09

Коефіцієнт захищеності власного капіталу

0,3

0,3

0,4

Провівши коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості ПАТ «Укрінбанк» бачимо, що половина розрахованих коефіцієнтів знаходиться в межах оптимальних значень, а решта не досягає їх.

ПАТ «Укрінбанк» в 2013 р. досяг оптимального значення коефіцієнта надійності, це свідчить про те, що банк має оптимальний рівень залежності від залучених коштів і стійкий щодо кон’юнктурних змін на ринку.

Коефіцієнт фінансового важеля є оберненим показником до коефіцієнта надійності і розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку. У банку коефіцієнт фінансового важеля в 2011р. дещо нижчий за нормативний, але він зростає в динаміці, і в 2013р. досягає нормативного значення.

Коефіцієнт залежності від засновників вказує на частку статутного капіталу в балансовому капіталі банку. В нашому випадку цей коефіцієнт у досліджуваному періоді перевищує норму, що вказує на те, що банкв своїй діяльності є залежним від засновників.

Коефіцієнт мінімального статутного фонду тісно пов'язаний з попереднім показником і свідчить про потенційні можливості банку щодо обсягів ліцензійної діяльності з формування активів і пасивів. ПАТ «Укрінбанк» має значення цього показника дещо вищого від нормативів.

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу в 2011-2013 роках є нижчим від норми і складає 7, 9 і 11 відповідно, тобто зростає у динаміці, що сигналізує про підвищення активності банку і масштабності нарощення ним економічного потенціалу. Коефіцієнт достатності капіталу є оберненим до мультиплікатора капіталу. Цей коефіцієнт в 2011 р. перевищує норму, а в 2012-2013 роках має нормативне значення (0,1 і 0,09), що свідчить про можливість банку покривати фінансові ризики та в певній мірі нарощувати активи та отримувати прибуток.

На практиці кожний банк сам вирішує питання стосовно складу і розміру основних засобів, керуючись виробничою необхідністю і пам’ятаючи про те, що такі капіталовкладення не приносять прямих доходів, адже це неробочі активи. Крім цього, сума нематеріальних активів зменшує вартість регулятивного капіталу банку. У даному випадку коефіцієнт захищеності власного капіталу в цілому позитивно характеризує наш банк.

Ліквідність комерційного банку – це можливість і здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами, кредиторами, інвесторами, акціонерами та іншими контрагентами в аналізованих періодах.

Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням обов’язкових економічних нормативів НБУ. За відсутності необхідної інформації для визначення всіх нормативних показників, оцінку ліквідності банку на предмет його здатності перетворювати активи в готівкові кошти для погашення своїх зобов’язань (негайно або в найближчий період) проводимо за наступними показниками (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз ліквідності ПАТ «Укрінбанк»

Показники

2011р.

2012р.

2013р.

Коефіцієнт покриття загальний

0,18

0,08

0,04

Коефіцієнт миттєвої ліквідності

0,17

0,1

0,05

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,17

0,1

0,05

Частка оборотних коштів у загальній сумі активів

0,14

0,07

0,04

Коефіцієнт миттєвої ліквідності значно нижчий норми, це свідчить про низький рівень ліквідності, а отже і платоспроможності банку. Коефіцієнт загальної ліквідності зобовязань банку також значно нижчий оптимального значення, що вказує на мінімальну можливість банку в погашенні зобов’язань наявним майном.

Отже, в цілому аналіз фінансової звітності ПАТ «Укрінбанк» дозволив зробити висновок про непоганий фінансовий стан, так як більшість отриманих показників знаходяться в межах оптимальних значень, а решта – хоча і відхиляється від оптимальних, але мають тенденцію до покращення. Структуру балансу можна назвати раціональною, хоча і мають місце деякі диспропорції.

2.2. Аналіз видів та особливостей валютних операцій банку

Основною метою діяльності ПАТ «Укрінбанк» є одержання прибутку шляхом надання повного спектру внутрішніх та міжнародних банківських та інших фінансових послуг, включаючи, без обмеження, банківські та інші фінансові послуги, які пов’язані із здійсненням комерційної, інвестиційної, депозитарної та будь-якої іншої діяльності, яка може бути дозволеною для банків згідно із чинним законодавством України.

ПАТ «Укрінбанк» здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті.

За наявності Генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, банк має право здійснювати в іноземній валюті наступні операції:

  1.  неторговельні операції з валютними цінностями;
  2.  операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банку;ї
  3.  операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банком агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
  4.  ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
  5.  ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті;
  6.  ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
  7.  відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
  8.  відкриття кореспондентських рахунків банків (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
  9.  залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
  10.  залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
  11.  торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком операцій з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків і агентів;
  12.  торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;
  13.  залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України та на міжнародних ринках;
  14.  торгівля банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародних ринках тощо.

ПАТ «Укрінбанк» здійснює валютні операції за правилами та в порядку, визначеними законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку і розробленими відповідно до них внутрішніми положеннями банку, а також у межах переліку видів операцій, зазначених у Генеральній ліцензії.

В таблиці 2.4. розглянемо аналіз активів і пасивів ПАТ «Укрінбанк».

Таблиця 2.4

Аналіз активів і пасивів ПАТ «Укрінбанк»

Показник

2011 р.

2013 р.

Відхилення

+,-

%

Активи

Коррахунки в інших банках

5636744

6385891

749147

13,3

в т.ч. в іноземній валюті

5592686

6195316

602630

10,8

Депозити та кредити в інших банках

67908841

72132056

4223215

6,2

в т.ч. в іноземній валюті

63107216

68508468

5401252

8,6

Всього:

73545585

78517947

4972362

6,8

Пасиви

Коррахунки інших банків

1361

1983

622

45,7

в т.ч. в іноземній валюті

1361

1983

622

45,7

Депозити та кредити інших банків

70748316

73236008

2487692

3,5

в т.ч. в іноземній валюті

62702321

68539113

5836792

9,3

Всього:

70749677

73237991

2488314

3,5

аналіз

аналіз

2.3. Умови та етапи здійснення валютних операцій в ПАТ «Укрінбанк»

Комерційні банки здійснюють різноманітні операції з іноземною валютою, а саме: купівлю та продаж валютних коштів, ведення банківських рахунків в іноземній валюті, надання позик та отримання кредитів у валюті, депозитні операції з валютою, дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, проведення операцій з валютними деривативами і т. ін. Валютні операції проводяться як на замовлення та за рахунок клієнтів, так і для задоволення власних потреб банку.

Всі активні і пасивні операції, що здійснюються ПАТ «Укрінбанком» в іноземній валюті, відображаються в бухгалтерському обліку за номіналом (якщо інше не передбачене законодавством). В звіті Баланс всі валютні залишки за статтями активів та зобов’язань наведені в еквіваленті національної валюти за курсом Національного банку України, встановленим на останній робочий день звітного року.

Доходи і витрати, які виникають в результаті діяльності банку, відображаються в національній валюті за офіційними курсами, встановленими Національним банком України на дату визнання – нарахування або отримання/сплати, в залежності від методу.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін обмінних курсів іноземних валют», немонетарні статті, зарахування яких до балансу пов’язане з операціями в інвалюті, відображаються у фінансовій звітності в гривнях за офіційним курсом на дату здійснення операції.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Курсові різниці, що виникають при перерахунку із однієї валюти в іншу, визнаються у складі прибутку або збитку за період.

На кожну наступну після визнання дату балансу:

  1.  Усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату балансу.
  2.  Немонетарні статті в іноземній валюті, які обліковуються за собівартістю, відображаються в обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (здійснення операції).
  3.  Немонетарні статті в іноземній валюті, які обліковуються за справедливою вартістю, відображаються за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення справедливої вартості.

Переоцінка всіх валютних балансових рахунків здійснюється при зміні офіційного курсу. Курсові різниці при переоцінці балансових рахунків відображаються у звіті про фінансові результати.

Курсові різниці, які виникли у зв’язку із здійсненням операцій в іноземній валюті, визнавались як дохід або витрати у звітному періоді і відображаються на рахунку 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Дебіторська заборгованість за авансами на відрядження, з придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, які обліковуються за офіційним валютним курсом на дату розрахунку, не підлягають переоцінці у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, як і інші немонетарні статті.

Статті доходів та витрат майбутніх періодів, що виникли в іноземній валюті та пов’язані з виконанням робіт, послуг є немонетарними статтями. Вони обліковуються за офіційним валютним курсом на дату розрахунку і не переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей є монетарними статтями балансу, тобто підлягають сплаті та одержанню у визначеній сумі іноземної валюти, тому підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу.

Сума іноземної валюти, яка видана понад затверджений авансовий звіт і повертається до каси, відображається за поточним офіційним валютним курсом.

Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані і дочірні іноземні підприємства обліковуються у національній валюті за вартістю їх придбання і не підлягають переоцінці у зв’язку зі зміною курсу у Національному банку України.

Довгострокові вкладення в іноземні підприємства, в яких банк не має істотної участі, обліковуються за вартістю їх придбання і не підлягають переоцінці у зв’язку зі зміною курсу Національно банку України.

Довгострокові вкладення в іноземні підприємства, в яких банк не має істотної участі, обліковуються за вартістю їх придбання та підлягають переоцінці до справедливої (ринкової) вартості за офіційним валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

Цінні папери в іноземній валюті, придбані з метою продажу, переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей балансу.

Балансові проводки за обмінними операціями здійснюються з використанням технічних рахунків (3800 та 3801). Залишки за цими рахунками не включаються до підрахунку загальної суми активів, зобов’язань та валюти балансу. На кінець кожного дня сума активних та пасивних залишків по технічних рахунках повинна дорівнювати нулю.

Проводки за кореспондентськими рахунками проводяться на дату валютування.

З метою запобігання ризику збитків, внаслідок зміни курсу іноземної валюти, в системі ПАТ «Укрінбанк» під можливі збитки по активних операціях в іноземній валюті формується резерв. Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується така заборгованість.

Методологія та механізм управління валютним ризиком постійно актуалізується. Процес управління валютним ризиком у банку передбачає щоденний контроль за відповідністю максимально можливих розмірів валютних позицій банку виходячи з прийнятної величини капіталу під ризиком до встановлених лімітів відкритих валютних позицій, розрахунок та прогнозування курсів валют і величини валютного ризику при нормальних умовах та стрес-сценарії.  

РОЗДІЛ 3 

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

 

3.1. Удосконалення порядку організації валютних операцій

У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи для їх відображення у фінансовій звітності. В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод, який полягає у розподілі статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою.

Реформа бухгалтерського обліку в банківських установах України охопила всі сфери банківської діяльності, у тому числі й операції на валютних ринках. Чинний план бухгалтерського обліку комерційних банків дає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті й реально оцінити валютні активи та пасиви банку.

Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківських операцій. На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

До обмінних операцій з іноземною валютою належать операції, коли одна валюта обмінюється на іншу. До таких операцій належать купівля-продаж іноземної валюти та конвертація, які можуть здійснюватись як у готівковій, так і безготівковій формі.  Кінцевим результатом відображення таких операцій у бухгалтерському обліку є проведення їх за дебетом рахунка в одній валюті та за кредитом - в іншій. Як готівкові, так і безготівкові обмінні операції обліковуються за монетарними статтями балансу банку.

Готівкові обмінні операції мають ту особливість, що з відображенням їх у бухгалтерському обліку виникає тільки одна часова категорія - дата операції, яка одночасно є датою валютування і датою розрахунку. Тож бухгалтерські записи здійснюються тільки за балансовими рахунками. Вказані операції відображаються в обліку за такими курсами:

• за офіційним валютним курсом відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом і в гривневому еквіваленті;

• за ринковим курсом гривні відображаються у разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. Якщо здійснюється купівля однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, вартість придбаної валюти визначається на рівні вартості проданої валюти за офіційним курсом.

Безготівкові операції з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку дозволяється здійснювати лише суб’єктам цього ринку, до яких належать:

  1.  Національний банк України;
  2.  уповноважені банки;
  3.  уповноважені фінансові установи.

Безготівкові обмінні операції класифікуються за термінами їх виконання. Зазвичай міжбанківські угоди з приводу купівлі-продажу іноземної валюти укладаються на умовах спот або форвард.

Обмінна операція в іноземній валюті, здійснена на умовах спот, - це операція з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за ринковим курсом, що склався на дату розрахунку, розрахунок за якою здійснюється у період не більший, ніж два робочі дні після дати укладення угоди.

Обмінна операція в іноземній валюті, здійснена на умовах форвард, - це операція з купівлі-продажу однієї валюти за іншу, курс за якою визначено в контракті, з терміном виконання понад два банківські дні.

У підсумку безготівкові обмінні операції (так само, як і готівкові) відображаються в обліку за дебетом рахунку в одній валюті та за кредитом в іншій. Їх облік здійснюється за датою операції незалежно від дати валютування.

Порядок здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти викладено в Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України.

Готівкові операції з іноземною валютою банки здійснюють через власні операційні каси та обмінні пункти.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні установлюються банком щоденно згідно з наказом по банку за підписом його керівника або уповноваженої ним особи.

Усі операції відображаються касою банку, пунктом обміну валюти у реєстрі проданої іноземної валюти.

Комерційні банки України, крім обмінних, здійснюють низку інших операцій в іноземній валюті. Розглянемо порядок обліку операцій, які впливають на валютну позицію банку (крім обмінних операцій та операцій пов'язаних із нарахуванням, отриманням і сплатою іноземної валюти у вигляді доходів і витрат). До них належать:

• операції за внесками в іноземній валюті до статутного капіталу;

• операції з придбання та реалізації за іноземну валюту немонетарних активів (основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей), отримання (виконання) робіт і послуг;

• довгострокові вкладення банку в іноземній валюті в асоційовані, дочірні підприємства, у портфель банку на інвестиції та на продаж.

Операції з придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг на дату сплати авансу відображаються в обліку за офіційним валютним курсом НБУ.

Загалом дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо і кредиторська заборгованість із продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Немонетарні статті, зарахування яких до балансу банку пов'язане з операціями в іноземній валюті, у фінансовій звітності відображаються в гривневому еквіваленті за валютним курсом на дату здійснення операції та не підлягають переоцінюванню.

Слід зауважити, що кредиторська заборгованість із придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та дебіторська заборгованість із продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей є монетарними статтями балансу. Вони підлягають сплаті та одержанню у визначеній в іноземній валюті сумі, а тому переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

3.2. Організація валютного контролю в комерційних банках

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Його слід розглядати як комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Валютний контроль поширюється на всі валютні операції, які виступають його об’єктом. Серед основних напрямів валютного контролю слід виділити такі:

  1.  перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";
  2.  перевірка додержання порядку реєстрації Національним банком України договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;
  3.  перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України;
  4.  виконання резидентами вимог щодо порядку і термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;
  5.  виконання зобов’язань щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;
  6.  перевірка додержання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України;
  7.  своєчасність і повнота подання встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Суб’єкти, що здійснюють валютний контроль, поділяються на дві групи. До першої групи належать органи валютного контролю. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", головним органом валютного контролю є Національний банк України, який:

  1.  здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;
  2.  забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством України.

Органом валютного контролю є також Державна податкова адміністрація України. Відповідно до Закону "Про державну податкову службу в Україні" функцією Державної податкової адміністрації України є виконання безпосередньо, а також організація роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язаної зі здійсненням контролю за додержанням законодавства про валютні операції.

Державна митна служба України як орган валютного контролю здійснює також контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України, а Держкомзв’язок України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

У випадку встановлення фактів недотримання суб'єктами ЗЕД вимог валютного законодавства, зокрема порушення порядку та строків розрахунків валютними цінностями, порядку та строків декларування суб'єктами ЗЕД наявності валютних цінностей, що знаходяться за межами України, органи ДПС повинні вжити до порушників валютного законодавства відповідних заходів.

Ключовим моментом у роботі податкових органів, в тому числі є зменшення обсягів простроченої дебіторської заборгованості від здійснених суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних операцій і повернення в Україну валютних цінностей та майна.

Уповноважені банки також здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. До компетенції уповноважених банків відносять запобігання ними проведенню резидентами і нерезидентами незаконних валютних операцій та/або інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами валютного законодавства та додержання ними актів органів валютного контролю.

Другу групу суб’єктів, що здійснюють контроль за порядком проведення валютних операцій, становлять агенти валютного контролю. На відміну від органів валютного контролю агенти не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення валютного контролю. Компетенція агентів валютного контролю обмежується реалізацією контрольних повноважень за додержанням валютного законодавства резидентами та нерезидентами.

На відміну від органів валютного контролю, агенти не мають владних повноважень щодо визначення порядку здійснення валютних операцій і валютного контролю, а також щодо застосування санкцій за порушення валютного законодавства, вони зобов'язані лише контролювати законність валютних операцій, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки, а у випадку встановлення порушень у діях останніх - інформувати відповідні державні органи про виявлені правопорушення валютного законодавства.

Чинне законодавство України передбачає різні види юридичної відповідальності службових осіб та громадян, винних у порушенні правил про валютні операції: кримінальну, адміністративну, господарсько-правову і матеріальну відповідальність.

Найбільш суворим видом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність, що характеризується жорстокими заходами державного впливу, які застосовує суд за скоєні валютні злочини (підроблення іноземної валюти, контрабанда, приховування валютної виручки).

Правопорушення у сфері валютних відносин передбачає також адміністративну відповідальність. У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено, що незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави — тягнуть за собою попередження або накладення штрафу з конфіскацією валютних цінностей.

Важливу роль у правильному використанні валютних цінностей відіграє інститут матеріальної відповідальності працівників. Збитки, заподіяні підприємству, установі, організації працівниками, які виконують валютні операції і є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їх втратах, якщо вони допущені внаслідок халатності в роботі, порушень спеціальних правил, інструкцій, а також заборгованість працівників підприємству, установі, організації в разі неповернення в установлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження, господарські потреби, або в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, стягуються з працівників у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення завданих збитків або на день погашення працівниками заборгованості.

Серед порушень валютного законодавства найбільш поширеними є здійснення операцій з валютними цінностями без ліцензій НБУ. За здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями, без одержання генеральної ліцензії НБУ передбачається накладення штрафу з виключенням банку з Державного реєстру банків або без такого виключення.

У разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків уповноваженими працівниками НБУ складається протокол, який вручається керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов’язки) банку, чи їх відокремленого структурного підрозділу, де безпосередньо здійснювалась відповідна перевірка. За кожним випадком порушення, що виявлено під час однієї перевірки, складається окремий протокол, до якого обов’язково додаються інші документи, які свідчать про факти порушень. Якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних порушень валютного законодавства, то допускається складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться. Після складання протоколу уповноважені працівники НБУ зобов’язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення. У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до НБУ, документів, які підтверджують факт порушення, уповноважені працівники НБУ зобов’язані здійснити додаткову перевірку отриманої інформації на місці.

У разі несплати комерційним банком штрафу в зазначений строк постанова про притягнення їх до відповідальності підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби за місцем знаходження порушника в порядку, визначеному чинним законодавством України.

В окремих випадках, з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків, постановою Правління НБУ для уповноважених банків може бути встановлений інший строк сплати штрафів (а не 5 днів), проте він не може перевищувати двох років. Зменшення розмірів сум штрафних санкцій є неприпустимим. Постанова про притягнення до відповідальності може бути оскаржена в судовому порядку.

Відповідачем у такому разі виступає Національний банк України. Оскарження постанови не припиняє її виконання. Щодо дій відповідальних службових осіб НБУ про порушення ними валютного законодавства, то вони можуть бути оскаржені в Правління НБУ або в судовому порядку.

РОЗДІЛ 4. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

  1.  Організація охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних i лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я i працездатності людини в пpoцeci праці. Питання охорони праці регулюються системою взаємопов'язаних нормативних актів, яка складається із  законів України та спеціальних законодавчих актів.

Конституція України визначає, що основними правами громадян є права на належні, безпечні i здорові умови пращ, а також права на забезпечення у разі втрати працездатності.

Основні положення щодо реалізації вказаних прав громадян визначає Закон України «Про охорону праці», який проголошує основні принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію i повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження i права органів держнагляду i громадського контролю, регулює відносини між власником i працівником з питань безпеки та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Законодавство України про охорону праці складається з цього Закону, кодексу законів про працю України та інших законодавчих та нормативних актів (положень, правил, норм тощо).

Одним із  документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про працю України , який визначає вимоги до трудової діяльності громадян в Україні i регулює трудові відносини вcix працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці i поліпшенню її якості.

В окремому розділі Кодексу законів про працю конкретизовані нормативні положення Закону України «Про охорону праці». В ньому зазначається те, що на вcix підприємствах, установах, організаціях повинні створюватися здорові й безпечні умови праці, що покладається на керівника підприємства, який зобов'язаний впроваджувати сучасні засоби охорони праці, які запобігали б виробничому травматизму та профзахворюванням.

В Кодексі особлива увага приділяється охороні праці жінок та молоді. Не дозволяється залучати до роботи у нічний час, позаурочних робіт i робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження вагітних жінок i матерів, що годують грудьми, та жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їx згоди.

Забороняється залучати ociб, молодших вісімнадцяти років до нічних i надурочних робіт i poбіт у вихідні дні, на важкі роботи i роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці.

До нормативно-правових документів, які регулюють питання охорони праці також відносяться: Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закон України «Про охорону здоров'я», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Закон України «Про використання ядерної енергії i радіаційну безпеку», Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Розглянемо деякі з законів. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням i похованням» . Цей Закон відповідно до основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, в зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, визначає відповідні права i обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби України i здійснення державного санітарно-епідеміологічного контролю.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює відносини в галузі охорони, використання та відновлення природних pecypciв, забезпечення екологічної безпеки, запобіганню i ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля. Закон наголошує на необхідності підвищення екологічної культури населення, а також на підготовку кваліфікованих спеціалістів через обов'язкову освіту i виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчально-виховних закладах.

Згідно з цим Законом громадяни України мають не лише права, але й обов'язки щодо збереження природи, раціонального використання її багатств, дотримання законодавства «Про охорону навколишнього природного середовища».

Закон України «Про охорону атмосферного повітря», спрямований на збереження природного стану атмосферного повітря, його відновлення i поліпшення для забезпечення екологічної безпеки людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені органи, розробляють i затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації.

В ПАТ «Укрінбанк» використовуються такі нормативні акти з охорони праці:

  1.  Положення про охорону праці на підприємстві;
  2.  Положення про навчання, інструктаж i перевірку знань працівників з питань охорони праці;
  3.  Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їx відповідності нормативним актам про охорону праці;
  4.  Положення про організацію попереднього i періодичного медичних оглядів працівників;
  5.   Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями i видами робіт.

Так як законодавством України передбачена обов'язковість укладання колективного договору на підприємствах, незалежно від форм власності, які використовують найману працю, то основним документом в ПАТ «Укрінбанк», який регулює взаємовідносини між підприємством та його працівником з питань охорони праці є колективний договір.

Отже, слід наголосити, що нормативно-правова база, яка стосується питань охорони праці i навколишнього середовища спрямована на збереження здоров'я i працездатності людини в процесі праці та збереження навколишнього середовища.

  1.  Стан охорони праці на підприємстві

На ПАТ «Укрінбанк» існує служба охорони праці (СОП), як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація її допускається тільки у разі ліквідації підприємства. СОП підпорядковується безпосередньо керівникові ПАТ «Укрінбанк».

Служба охорони праці ПАТ «Укрінбанк» підпорядковується безпосередньо директору підприємства, та виконує такі основні функції:

– проводить оперативно-методичну роботу по управлінню охороною праці на підприємстві;

– проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

  забезпечує працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

– бере участь у розслідуванні нещасних випадків і аварій, роботі комісії з питань охорони праці підприємства, розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, роботі комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;

– контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування та інше.

Результати оцінки загального стану охорони праці на ПАТ «Укрінбанк» подані в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Аналіз стану охорони праці в ПАТ «Укрінбанк»

№ з/п

Назви коефіцієнтів і їх складових

Роки

2011

2012

2013

1

Середньооблікова кількість працюючих (П)

2

Кількість нещасних випадків за звітний період (п)

0

2

0

3

Загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період (Д)

11

9

0

4

Кількість випадків захворювань (З)

3

4

3

5

Сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період (ДЗ)

54

34

21

6

Коефіцієнт частоти травматизму (КЧ)

7,23

5,09

0

7

Коефіцієнт важкості травматизму (КВ)

30,33

26,50

0

8

Коефіцієнт загального травматизму (КЗАГ)

219,28

134,86

0

9

Коефіцієнт частоти випадків захворювань (КЗ)

53

50,90

43,50

10

Коефіцієнт важкості захворювань (КВЗ)

4,14

2,65

0

Усе це свідчить про високий рівень стану охорони праці на підприємстві. Позитивним показником стану охорони праці на підприємстві є те, що на протязі 2011-2013 рр. на підприємстві не сталося жодного нещасного випадку. Про це свідчать коефіцієнти частоти травматизму, важкості травматизму та загального травматизму, які дорівнюють нулю. В той же час коефіцієнти частоти випадків захворювань та важкості захворювань мають певну вагу для підприємства. Тому служба охорони праці повинна ще більше прикладати зусиль для того, щоб на підприємстві захворюваність робітників (особливо взимку) була найнижчою.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється власником.  

Основними витратами ПАТ «Укрінбанк» на поліпшення умов та охорону праці є: витрати на засоби індивідуального захисту; витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим втрат внаслідок травм i професійних захворювань; витрати на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам; витрати на попередження та профілактику травматизму i професійних захворювань; витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків; витрати на штрафи та інші відшкодування.

Розглядаючи витрати на охорону праці, слід зазначити, що їx можна поділити на :

  1.  доцільні, спрямовані на збереження здоров'я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та відновлення працездатності;
  2.  частково доцільні, які включають витрати на пільги i компенсації за несприятливі умови праці;
  3.  недоцільні витрати, що обумовлюють підвищення собівартості продукції,зниження її обсягу тощо.

В ПАТ «Укрінбанк» кошти, призначені на охорону праці,  використовуються виключно на виконання  заходів, що забезпечують доведення умов i безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Підсумовуючи проаналізований матеріал, можна прийти до висновку, що в ПАТ «Укрінбанк» стан охорони праці досить високий. Служба охорони праці виконує вci функції згідно вимог чинного законодавства, що запобігає виникненню травматизму на виробництві.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20915. Исследование двигателей постоянного тока 578.5 KB
  Оборудование измерительные приборы и инструменты: лабораторная установка источники постоянного тока вольтметр амперметр тахометр магазин сопротивлений. В настоящее время в качестве исполнительных двигателей наиболее часто используются: двухфазные асинхронные двигатели с повышенным сопротивлением ротора; двигатели постоянного тока с независимым возбуждением или постоянными магнитами; 3 синхронные – шаговые двигатели. В настоящей работе исследуется двигатель постоянного тока ДПТ.
20916. Исследование тахогенераторов постоянного и переменного тока 980.5 KB
  Оборудование измерительные приборы и инструменты: лабораторная установка источники постоянного и переменного тока вольтметры тахометр магазины сопротивлений и конденсаторов. По роду тока тахогенераторы делятся на ТГ постоянного тока и ТГ переменного тока. Допустимая амплитудная погрешность может составлять единицы процентов; минимум фазовой погрешности – минимум изменения фазы выходного напряжения при изменении скорости вращения для ТГ переменного тока; симметричность выходной характеристики – неизменность ее крутизны при изменении...
20917. Исследование электрических гиромоторов 327 KB
  Совокупность ротора электропривода роторных опор называемых главными опорами гироскопа и элементов крепящих двигатель на раме гироскопа представляет собой гиромотор гиродвигатель. Кинетический момент равен произведению момента инерции ротора J на угловую скорость его вращения 2: H=J2 . Для получения максимально возможного момента инерции ротора в заданных габаритах гиромоторы выполняются по обращенной схеме. В отличие от обычного двигателя статор гиромотора размещается внутри охватывающего его ротора.
20918. Классификаторы, коды и технология их применения 117 KB
  Контрольное число контрольная цифра разновидность контрольной суммы добавляется обычно в конец длинных номеров с целью первичной проверки их правильности. Контрольное число чаще всего это либо последняя цифра суммы всех чисел номера либо результат другой математической операции над цифрами. Вычисляется контрольное число A как остаток от деления контрольной суммы на 11 3. Если контрольное число A больше 9 то результирующее контрольное число A вычисляется как остаток от деления A на 10 4.
20919. Организационно-экономическая сущность задачи 2.16 MB
  Для этого рассмотрим: внешние и внутренние связи подразделения для которого создается АИС; информационная взаимосвязь входной и выходной информации; способы отправки и доставки информации. Информационная взаимосвязь подразделений данного экономического объекта позволяет определить состав взаимосвязанных подразделений объекта и место подразделения для функционирования которого необходимо решение данной задачи. Пример отражения информационной взаимосвязи подразделений супермаркета и выделение конкретного подразделения в частности отдела...
20920. ДОСЛІДЖЕННЯ СХЕМ ПОРІВНЯННЯ НАПРУГ 452 KB
  На панелі Джерела натиснути відповідні кнопки вибору сигналу постійного струму і включити стенд. На панелі U вх натиснути кнопку Джер. 1 панелі Джерела встановити напруга на вході 1 компаратора рівне U вх = 3 В. На панелі натиснути кнопку Джер.
20921. ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ МУЛЬТИВІБРАТОРА 64.5 KB
  2 із зображенням мультивібратора рис. Визначити за допомогою осцилографа амплітуду частоту і шпаруватість сигналу на виході мультивібратора. Часові діаграми роботи мультивібратора показані на рис.
20922. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕГРАТОРА 184 KB
  Експериментальне визначення перехідних характеристик інтегратора рис. Натисніть кнопку 20 сек панелі і кнопку С1 Інтегратор відлічуючи по секундоміру стенду час за допомогою U вих виконайте вимірювання зміни в часі вихідної напруги інтегратора. побудуйте перехідні характеристики інтегратора.
20923. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ 105.5 KB
  Мета роботи: ознайомитися з принципом і режимом роботи логічних елементів. При виконанні роботи визначаються передавальні характеристики логічного елементу при різних опорах навантаження а також складаються таблиці станів для логічних елементів €œІ€ €œНІ€ €АБО€ €АБОНІ€ €ІНІ€. Визначення передавальних характеристик логічних елементів рис. Складання таблиць істинності логічних елементів.