49640

Організація роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві

Курсовая

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Соціальноекономічні перетворення які характеризують сучасний стан і тенденції розвитку національної і міжнародної економіки потребують приведення в дію всіх резервів ефективності використання трудового і виробничого потенціалу що є неможливим без успішного вирішення проблем в сфері нормування праці. Нині ситуація зі значенням нормування праці радикально змінюється. Питанням побудови системи нормування праці управління системою нормування праці на різних рівнях управління економікою країни присвячені роботи російських науковців Генкіна Б....

Украинкский

2014-01-15

363.5 KB

11 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 3

Організація роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………

3

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві……………………………………

5

Розділ 2. Дослідження організації роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві ПП «Поляна»……………………

16

2.1. Характеристика стану підприємства  ПП «Поляна»…………….

16

2.2. Аналіз організації роботи по перегляду та встановленню норм на підприємстві ПП «Поляна».…………………………………………….

26

Розділ 3. Пропозиції щодо покращення організації роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві……………………….

31

Висновок…………………………………………………………………..

41

Перелік використаної літератури………………………………………...

43

Додатки…………………………………………………………………….

47


Вступ

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, які характеризують сучасний стан і тенденції розвитку національної і міжнародної економіки, потребують приведення в дію всіх резервів ефективності використання трудового і виробничого потенціалу, що є неможливим без успішного вирішення проблем в сфері нормування праці.

Нині ситуація зі значенням нормування праці радикально змінюється. В умовах ринкової економіки немає потреби завищувати чисельність персоналу, не можна завищувати трудомісткість продукції, немає сенсу використовувати різноманітні доплати за невиконану роботу тому, що в разі здійснення такої політики підприємство просто збанкрутує, а розраховувати на підтримку держави не доводиться. Зараз значення нормування зростає у зв’язку з необхідністю виживання підприємства (організації) в умовах ринку, коли завищення обсягів робіт, витрат на робочу силу, і, зрештою, ціни продукції просто недопустиме.

Питанням побудови системи нормування праці, управління системою нормування праці на різних рівнях управління економікою країни присвячені роботи російських науковців Генкіна Б., Петроченко П., Гальцова А., Новоложилова С., Образцова Г., Пунського Я., Шапіро І., Слезингера Г. та ін. В розробку окремих теоретичних і практичних аспектів управління системою нормування праці зробили свій внесок вітчизняні науковці Колот А., Таран Н., Гулевський Є., Белопольський М., Чумаченко М., Амоша О., Прокопенко М., Дзюба С., Семенов Г., Меліхов А., Вітвицький В., Єськов О., Потемкін Л., Блажиєвська Г., Криворучко О. та ін. Разом з тим, сучасний етап переходу України на ринкові відносини потребує подальшого дослідження проблеми організації роботи по встановленню та перегляду норм праці на підприємстві. Зміст даної проблеми полягає в теоретичному узагальненні накопиченого вітчизняною та зарубіжною економічною наукою досвіду організації роботи з нормування праці, методичному вирішенні завдань вдосконалення системи нормування праці, які у відповідності до вимог принципово нової економічної політики, що формується, створюють передумови для раціонального використання трудових ресурсів та на цій основі дозволяють зменшити витрати виробництва та підвищити його ефективність.

Вказані обставини визначили вибір теми курсової роботи, її актуальність.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є вивчення організації роботи по встановленню та перегляду норм на підприємстві.

Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено наступні задачі:

проаналізовано теоретичні аспекти організації роботи по встановленню та перегляду норм праці;

досліджено та дано характеристику стану підприємства на прикладі ПП «Поляна»;

проаналізовано організацію роботи по встановленню та перегляду норм праці на підприємстві ПП «Поляна»;

розроблені та обґрунтовані пропозиції щодо покращення організації роботи по встановленню та перегляду норм на підприємстві ПП «Поляна».

Об’єктом дослідження є приватне підприємство «Поляна».

Предмет дослідження – організація роботи по встановленню та перегляду норм праці на підприємстві ПП «Поляна».

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою курсової роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі та нормативні акти України.

В процесі дослідження застосовувались загальні і спеціальні методи дослідження економічних процесів і явищ: індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння (теоретичне узагальнення і формування висновків), статистико-економічні.


Розд
іл 1. Теоретичні аспекти організації роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві

Нині діяльність будь-якої організації — від промислового підприємства, що впроваджує новітні технологічні процеси чи налагоджує випуск продукції, яка відповідає сучасним вимогам, — до банків і страхових компаній вимагає перш за все результативної, високопродуктивної роботи всього персоналу. Досягти цього без обґрунтування необхідних витрат праці просто неможливо.

Організація роботи щодо нормування праці є складовою частиною загальної проблеми організації діяльності всієї організації. За якістю діючих норм, їх впливом на зниження трудомісткості продукції можна сміливо оцінювати позитивні й негативні сторони господарської діяльності організації.

На мою думку вивчення цієї теми буде неповним без визначення сутності нормування праці, його об’єктивної необхідності й того значення, яке відіграє нормування в організації суспільного виробництва.

Раціональна організація праці перш за все вимагає чітко визначених витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничих ресурсів є нормування праці. Отже, мова йде про те, що існує об’єктивна необхідність визначення конкретної кількості живої праці для забезпечення високої ефективності виробництва.

У всіх напрямах виробничої діяльності існує необхідність визначення витрат ресурсів: нормативи використання сировини, палива, матеріалів, інструментів, обігових коштів. Але найважливішим питанням є встановлення міри праці, необхідної для виконання певного обсягу робіт. Це можна пояснити особливістю «людського фактора» на відміну від інших.

Жива праця, праця робітників, які використовують інші види ресурсів, має бути визначена особливо точно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці є  робочий час.

Однак треба мати на увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні затрати на виконання конкретної роботи. Якщо на виробництві відсутня належна організація праці, не застосовуються прогресивні технологічні процеси, передові технології, якщо самі робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягти суспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися на досягнення успіху в ринковій економіці марно.

демо-версия работы  www.edu.dn.ua

Визначення застарілих норм, чисельності робітників, що виконують або значно перевиконують норми, проводять в ході оперативного аналізу, котрий проводять кожного кварталу по великим сукупностям норм праці (професіям, групам робітників, ділянкам, підприємствам). [16, c. 61]. Аналізують наступні показники: середній процент виконання норми часу (виробітку) робітниками відрядниками; розподіл чисельності робітників-відрядників за степенем виконання норм; чисельність робітників-відрядників, що не виконують норми, значно перевиконуючих норми, працюючих по застарілим нормам; кількість застарілих норм. Аналізовані показники порівнюються з аналогічними показниками відповідного минулого періоду.

Цільовий аналіз проводять по мірі необхідності для встановлення причин невиконання, перевиконання або застарівання норм праці на визначених технологічних операціях шляхом вивчення і аналізу затрат робочого часу, перевірки і розрахунку норм методами технічного нормування або порівняння з діючими на аналогічних роботах. [19, c. 71].

Календарний план перегляду діючих норм праці розробляють на початку планового року на основі намічених до впровадження організаційно-технічних міроприємств, що забезпечують ріст продуктивності праці і результатів перевірки діючих норм праці. Перегляд застарілих норм здійснюють в строки, визначені керівниками підприємства в угоді з профкомом. Знову встановлені норми праці, як правило, не змінюються до наступного строку перегляду застарілих норм. Помилково встановлені норми переглядають по мірі їх виявлення. Строки перегляду норм праці узгоджують по строкам впровадження відповідних міроприємств і показниками плану по праці.

Нові норми виробітку, часу і обслуговування, нормативи чисельності, в тому числі встановлені в результаті перегляду, утверджуються керівництвом підприємства за згодою з профкомом. В порядку, встановленому керівником і профкомом об’єднання, норми можуть утверджуватися керівниками виробничих одиниць, що входять в склад об’єднання, за узгодженням з відповідними профкомами. [8, c. 45].

Для впровадження технічно-обгрунтованих норм по праці необхідно довести всі параметри робочого місця до проектних, передбачених при розрахунку даної норми по праці; навчити робітників раціональним методам праці; забезпечити точне дотримання запроектованих переглянутими нормами режимів роботи обладнання, виконання прийомів операції тими ж способами і в тій же послідовності, як це регламентується встановленими нормами. При впровадження ТОН слід проводити виробничий інструктаж для показу і ознайомлення з раціональними прийомами виконання роботи.

Норми і список заходів по їх впровадженню оголошують на зборах не пізніше, ніж за місяць до їх впровадження і вирішують на вихідному місці для вивчення. В випадку незгоди з якимось положенням робітники можуть внести свої зауваження. З протіканням місяця, якщо не надійшло ніяких зауважень, норми рахують введеними в дію.

Контроль за встановленням нових і переглядом діючих норм праці здійснюють шляхом перевірки наявності і правильності вказівок даних про норми праці технологічні процеси, відомості норм часу і розцінок, робочі наряди; стану виконання робіт графіка технологічної підготовки виробництва в частині розрахунку норм праці; аналізу звітних даних календарного плану. [13, c. 70].

Контроль роботи підприємств по встановленню нових і перегляду діючих норм праці на рівні ВПО і галузі проводять систематично на основі перевірки або при атестації робочих місць в частині нормування праці або одночасно з комплексною ревізією фінансово-господарською діяльністю підприємства.

На мою думку для більш повного розкриття теми курсової роботи варто розглянути методи встановлення норм праці та з'ясувати їх особливості.

На промислових підприємствах набули застосування два головних методи встановлення норм. Аналітичний метод, завдяки якому отримують технічно обґрунтовані норми, і сумарний метод, на основі якого встановлюють досвідно-статистичні норми. Кожний з цих методів має право на існування, хоча за поширенням сумарний метод повинен мати дуже вузьку сферу. [11, c. 67]. Його застосування можна пояснити відсутністю нормативних матеріалів або неможливістю проведення хронометражних спостережень на момент визначення норм. Слід зазначити, що сумарний метод має лише одну перевагу порівняно з аналітичним методом — високу оперативність, а саме: відносно невелику трудомісткість виконання розрахунків. Сутність сумарного методу полягає у визначенні тривалості операції в цілому (загалом) без розчленування її на складові частини. Треба уважно вивчити зміст трьох різновидів сумарного методу: досвідного, порівняльного, статистичного; знати, в яких випадках застосовують ці методи, чому не можна від них відмовитись зовсім.

Найпоширенішим є аналітичний метод, на базі якого розробляють технічно обґрунтовані норми. Сама назва методу розкриває його зміст. Норму затрат праці розраховують на основі детального вивчення виробничих можливостей робочого місця, аналізу технологічного процесу, кожної операції та її елементів. При цьому визначають склад і послідовність виконання окремих елементів трудового процесу: вивчають головні фактори, які впливають на тривалість окремих елементів технологічної операції, проектують раціональні режими роботи машин і механізмів.

Слід пам’ятати, що на методику встановлення норм великий вплив мають тип виробництва і характер участі робітника у виконанні робіт.

В умовах масового і великосерійного виробництва виробничі операції, як правило, поділяються на окремі переходи, а це вимагає застосування диференційованих норм, які відзначаються великою точністю. В умовах індивідуального та малосерійного виробництва вимоги до точності норм значно нижчі, тому поділ операцій недоцільний. Це дозволяє застосовувати методи укрупненого нормування.

При виконанні механізованих робіт норма часу визначається на одиницю продукції (операції) у вигляді норми штучно-калькуляційного часу, тобто суми норми штучного часу і норми підготовчо-завершального часу на одну деталь (операцію).

При виконанні автоматизованих робіт норма часу, як правило, включає час здійснення технологічного процесу і допоміжний час, який не перекривається основним технологічним часом. [9, c. 91].

При здійсненні апаратурних процесів головна увага приділяється визначенню часу зайнятості робітника виконанням допоміжних робіт щодо обслуговування апаратури. При цьому, не слід забувати, що окрім норм часу, при нормуванні апаратурних процесів здебільшого застосовують норми обслуговування.

Деякі особливості визначення норм мають місце при нормуванні багатоверстатних робіт. Розрахунок норм часу, виробітку й обслуговування здійснюється з урахуванням коригуючих коефіцієнтів (зайнятості, суміщення).

Слід мати на увазі, що головною умовою для визначення норм при виконанні різноманітних виробничих процесів є вміння практичного користування нормативними матеріалами і результатами фотохронометражних спостережень.

Варто підкреслити, що норма буде технічно обґрунтованою, якщо враховано оптимальні режими роботи технологічного устаткування, обрано раціональну технологію виконання робіт. Тому треба звернути особливу увагу на питання вибору оптимального режиму обробки матеріалів (режимів різання). [17, c. 81].

Оптимізація режимів різання потребує трудомістких розрахунків, при яких необхідно враховувати можливості верстата (число обертів, потужність, характеристики матеріалу, що обробляється, геометрію та стійкість інструменту). Тому треба уважно ознайомитись з умовами та вимогами, яким має відповідати вибір оптимального режиму різання.

Серед головних умов слід відзначити такі:

1. Кількість проходів повинна бути мінімальною, оскільки це має прямий вплив на тривалість машинного часу.

2. Припуск на обробку також має бути мінімальним з тим, щоб його можна було зняти з меншою кількістю проходів.

3. Потужність двигуна верстата має бути вище, ніж фактично можлива ефективна потужність різання, інакше процес різання не здійсниться. [15, c. 34].

Вимоги до оптимізації режиму різання такі:

1. Глибина різання має бути максимально технологічно допустимою, тобто, враховуючи можливості верстата, треба забезпечити мінімальну кількість проходів.

2. Подача різального інструменту також має бути максимально технологічно допустимою, тобто такою, що відповідає вимогам точності обробки поверхні й потужності верстата.

3. Швидкість різання обирається як максимально можлива залежно від кількості обертань і характеристики матеріалу заготовки.

4. Сили різання не повинні перевищувати зусиль, що допускаються верстатом, заготовкою, інструментом та системою кріплення. [7, c. 82].

Слід мати на увазі, що обчислення раціонального режиму різання здійснюється щодо кожного технологічного переходу, бо зміна значення будь-якого елемента режиму обробки може порушити оптимальність вибору.

Треба зазначити, що вибір оптимального режиму обробки (різання) залежить не тільки від визначення співвідношень значень глибини, подачі, швидкості. Щоб норма часу на технологічну операцію була справді обґрунтованою, недостатньо тільки обрати оптимальний режим різання, бо він визначає тривалість машинного часу, а інші складові норми часу залежать від урахування таких чинників, як партія деталей, витрати електроенергії, зношування інструменту і верстата, застосування раціональних трудових прийомів і дій, раціональне використання робочого часу протягом зміни, форми організації праці. Тоді норма буде обґрунтованою не лише технічно, а й економічно, з точки зору мінімальної собівартості в поєднанні з оптимальною трудомісткістю.

У практичній роботі нормувальник-технолог не завжди має можливість розрахувати оптимальний режим обробки через відсутність нормативів режимів роботи устаткування, невідповідність можливостей верстата щодо обрання режимів різання або брак часу. Тому найбільш ефективним є проведення розрахунків за допомогою ПЕОМ.

Під час вивчення особливостей нормування багатоверстатних робіт варто додаткову увагу приділити визначенню норми обслуговування, тобто кількості верстатів, що обслуговуються одним робітником. Така норма за своєю структурою і змістом значно відрізняється від норми оперативного часу. Але особливо важливо знати умови організації багатоверстатної роботи (коефіцієнт зайнятості робітника на одному верстаті, тривалість циклу обслуговування, кількість циклів за зміну, коефіцієнт завантаження робітника та устаткування, розстановка обладнання і маршрут багатоверстатника).

При нормуванні слюсарних і складальних робіт головну увагу приділяють визначенню норми оперативного часу та корегуючих коефіцієнтів, які враховують змінні фактори (матеріал обробки, партію деталей, кількість і структуру переходів, зручність виконання роботи тощо).

На підприємствах склалося специфічне ставлення до нормування праці допоміжних працівників. З одного боку, низький рівень механізації допоміжних робіт. З другого боку, недостатнє використання можливостей удосконалення поділу і кооперування праці, коли багато основних робітників підсвідомо виконують допоміжні функції (непродуктивну роботу). Тому склалося так, що нормуванню праці допоміжних робітників приділяють значно менше уваги, ніж робітникам основного виробництва.

Варто вказати, що на підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові. [21, c. 108].

Таким чином, сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Відповідно вдосконалення нормування праці передбачає:

• максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;

• широке впровадження технічно обгрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;

• підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обгрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне — у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне — у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

• поліпшення якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;

• широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

• формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;

• створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

• комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;

• підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.


Розділ 2. Дослідження організації роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві ПП «Поляна»

2.1. Характеристика стану підприємства ПП «Поляна»

На сьогоднішній день  ПП «Поляна» є одним з кращих підприємств харчової галузі Житомирської області. На підприємстві діє багаторівневий контроль якості продукції на всіх етапах виробництва – від ввезення сировини до відвантаження готових виробів.

Приватне підприємство «Поляна» була створена у 1999 році. Упродовж кількох наступних років відпрацьовували дистрибутивні канали та взаємодію різних підрозділів у масштабах області.

Професіонали компанії під час вироблення стратегії діяльності й окреслення найважливіших завдань зробили ставку на виробництво по-домашньому якісних продуктів харчування, зокрема плодоовочевої консервації і соусів. Адже ні для кого не секрет, що основу відчуття домашнього затишку створюють прості речі: запахи кухні, пам'ятні з дитинства, смак улюблених страв. Такий підхід до життя відбився і у девізі Приватного підприємства «Поляна».

Були визначені цілі: розробити і впровадити у виробництво продукти, що не містять хімічних добавок і смакові якості яких відповідають найвищим вимогам домашньої кухні.

Нині розроблено і впроваджено у виробництво понад 10 унікальних позицій товарів плодоовочевої групи і більш як 5 позицій соусної групи. Якість і постійно зростаючий асортимент здобули заслужену повагу споживачів у всіх областях, куди поставляється продукція Приватного підприємства «Поляна».

ПП «Поляна» являється самостійною юридичною особою, основний напрям діяльності – виробництво харчових продуктів. За обсягом та чисельністю підприємство належить до суб’єктів малого бізнесу.

Дана юридична особа діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування, самоокупності.

На приватному підприємстві, працюють кращі технологи, які пройшли відповідну підготовку і навчання. Всі працівники, мають змогу набути нових професій і постійно удосконалюватися як спеціалісти.

Керівництво підприємства насправді дбає про своїх співробітників, з розумінням ставиться до всіх проблем, і намагається вирішити їх. Є багато пільг – працівники ПП «Поляна» мають змогу, придбати продукцію підприємства за собівартістю, отримувати, при потребі, і грошову допомогу. На підприємстві є своя власна їдальня, медичний кабінет, все відремонтовано за європейським  рівнем. Є також  можливість страхувати працівників, отримати кредит  для купівлі  важливих речей:  побутової техніки, машини і навіть житла.

В найближчий час, на ПП «Поляна» стане працювати ще легше, адже вже зараз додатково закуповується нове обладнання, нові машини, які допоможуть при менших навантаженнях  виготовляти більшу кількість продукції. А це означає, що і зарплати зростуть. Підприємство має добрі традиції та дружній колектив.

Відносини приватного підприємства з іншими організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. ПП «Поляна» несе в установленій законодавством та договорами формі і порядку відповідальність за невиконання своїх обов’язків перед державою, постачальниками, споживачами, підрядчиками та іншими контрагентами.

На підставі фінансово-економічного аналізу фіксується висновок про ефективність поточної діяльності підприємства.

Дослідимо основні показники діяльності ПП «Поляна» за останні 3 роки.  Основні показники виробничо-господарської діяльності ПП «Поляна» за 2005 – 2007 роки наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні показники виробничо-господарської діяльності ПП «Поляна» за 2005 – 2007 роки

Показники

2005

2006

2007

Відхилення

(до 2005)

абсолютне

відносне

Обсяг виробництва в діючих цінах, тис. грн.

69,68

76,51

98,01

28,33

40,66

Обсяг виробництва в порівняних цінах, тис. грн.

192,76

192,69

260,00

67,24

34,88

Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.

75,24

85,41

94,00

18,76

24,93

Вартість давальницької сировини, тис. грн.

65,62

96,95

130,78

65,16

99,3

Питома вага давальницької сировини в обсязі реалізованої продукції, %

71,7

82,0

77,8

6,1

Прибуток (збиток), тис. грн.

-16,96

-13,76

0,002

-16,96

Заборгованість дебіторська, тис. грн.

9,85

8,05

0,35

-6,35

-64,5

Заборгованість кредиторська, тис. грн.

19,94

24,36

25,00

5,06

25,4

Основні фонди, тис. грн.

37,26

42,72

48,72

11,46

30,8

Оборотні активи і кошти, тис. грн.

27,26

23,65

20,40

-6,86

-25,2

Рентабельність продукції, %

16

12

15

-

-1

Матеріалоємність продукції, коп./грн.

44

27

28

-16

-36,4

З наведених вище даних видно, що відбулося зростання обсягів виробництва (в діючих цінах):

у 2006 році –  на 9,8% у порівнянні з відповідним періодом минулого року;

у 2007 – році   на 28,1% (в порівнянні з 2006 роком).

Про обсяг виробництва (у порівнянних цінах) можна сказати, що у 2006 році він майже не змінився проти з 2005 року, а у 2007 році обсяги зросли на 34,9% у порівнянні з 2006 роком.

Динаміка обсягу виробництва представлена рис. 2.1.

Ряд 1. – Обсяг виробництва в діючих цінах;

Ряд 2. – Обсяг виробництва в порівняних цінах.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів виробництва

Зріс також і обсяг реалізації продукції: у 2006 році - на 10,17 тис. грн. у порівнянні з 2005 роком, і у 2007 році - на 8,59 тис. грн. проти 2006 року. Темп приросту обсягу реалізованої продукції за 2 роки становить 24,9%.

Слід зазначити, що у 2007 році на 4,2% зменшилась питома вага давальницької сировини в обсязі реалізованої продукції у порівнянні з відповідним періодом минулого року, тоді як у 2006 році, навпаки, збільшилась на 10,3% проти 2005 року (рис. 2.2). Відносне відхилення 2007 до 2005 року) становить 6,1%.

Дебіторська заборгованість підприємства має тенденцію до зменшення. Так, у 2005 році вона становила 9,85 тис. грн., у 2006 році – 8,05 тис. грн., у 2007 році – 3,50 тис. грн.;

Кредиторська заборгованість, навпаки, збільшується: якщо у 2005 році вона становила 19,94 тис. грн.,  у 2005 році – 24,36 тис. грн., то у 2007 році - вже  25,00 тис. грн.

Рис. 2.2. Питома вага давальницької сировини у 2005 – 2007 роках, %.

Зростає фондовіддача на підприємстві. Так, на 1 грн. основних фондів у 2006 році вироблялось продукції на 1,87 грн.,  у 2007 році – вже 2,0 грн. У 2005 році фондовіддача становила 1,8 грн.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність підприємства у 2006р. впала до 12%, проти 16% – у 2005р., проте уже в 2007р. стала – 15%, що свідчить про те, що одна гривня витрат на виробництво продукції приносить у 2007р. 15 копійок прибутку. (див. рис. 2.3)

Рис. 2.3. Показник рентабельності продукції ПП «Поляна»

Потужність підприємства дозволяє приймати додаткові замовлення. Але є ще потреба у високопродуктивному сучасному обладнанні, яке постійно придбавається відповідно до наявних фінансових можливостей.

Узагальнюючи вищенаведені дані, можна сказати, що ПП «Поляна»  має потужний потенціал і

демо-версия работы  www.edu.dn.ua

Розраховані показники (коефіцієнти) занесені до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Зведена таблиця фінансових показників підприємства ПП «Поляна»

№ п/п

Показник

Позитивне нормативне значення

2005

2006

2007

1.

Коефіцієнт оновлення основних засобів

збільшення

0,006

0,105

0,061

2.

Коефіцієнт вибуття

повинен бути менше ніж коефіцієнт оновлення основних засобів

0,003

0,026

0,024

3.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)

збільшення

0,816

0,903

0,868

4.

Коефіцієнт зносу основних засобів

зменшення

0,513

0,548

0,524

(на поч. пер.)

0,478

(на кін. пер.)


Таблиця 2.4.

Аналіз наявності та руху основних засобів у 2005-2007 роки

Роки

Залишок на початок року

Надійшло (введено) за рік

Вибуло за рік

Залишок на кінець року

Відхилення за рік

абсолютне

%

2005

82389

490

274

82605

216

0,26

2006

82461

9463

2167

89757

7296

8,85

2007

89757

5638

2153

93242

3485

3,88

Як видно з табл. 2.4., на базовому підприємстві показник забезпеченості основними засобами зростає протягом періоду, що аналізується. Максимальне ж зростання цього показника відбулося у 2006 році. Також було встановлено, що в динаміці змін позитивною тенденцією є випереджаюче зростання виробничих фондів у порівнянні з невиробничими, тобто активна частина основних засобів достатньо висока і темпи її росту вищі за темпи росту пасивної частини та випереджують темпи загального росту вартості основних коштів. Це свідчить про правильну економічну політику, що проводиться на підприємстві для підвищення ефективності виробництва та використання основних коштів.

Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити наступні висновки:

  1.  на підприємстві має місце зростання суми необоротних активів: у 2006 році – на 10,6% у порівнянні з відповідним періодом минулого року;  у 2007 році – на 14% (в порівнянні з 2006 роком);
  2.  аналіз наявності та руху основних засобів показав, що показник забезпеченості основними засобами підприємства зростає протягом 2005–2007 років.

З метою оперативного впливу на фінансову діяльність підприємства використовують різні методи фінансового аналізу. Розрахуємо показник рентабельності сукупного капіталу (Return on Investment) у 2007 році для базового підприємства за системою показників. Вихідні дані в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Вихідні дані для розрахунку показника рентабельності сукупного капіталу (ROI)  по підприємству ПП «Поляна» у 2007 році

Показник

2007

Із зменшенням суми необоротних активів

Виручка-нетто, тис. грн.

100,30

100,30

Змінні витрати реалізованої продукції, тис. грн.:

  •  виробничі матеріали;
  •  зарплата персоналу;
  •  інші змінні непрямі витрати

82,05

34,00

34,05

14,00

82,05

34,00

34,05

14,00

Постійні витрати, тис. грн.:

  •  непрямі виробничі витрати;
  •  непрямі адміністративні витрати;

-    непрямі витрати сфери збуту

3,20

1,10

1,50

0,60

3,20

1,10

1,50

0,60

Оборотні активи, тис. грн.:

  •  грошові кошти;
  •  дебіторська заборгованість;
  •  запаси матеріальних ресурсів.

25,59

0,80

3,50

21,28

25,59

0,80

3,50

21,28

Необоротні активи, тис. грн.:

  •  земельні ділянки та будівлі;
  •  машини та обладнання

48,79

28,79

20,00

34,40

14,39

20,00

Інвестований капітал, тис. грн.

74,39

59,99

Сума покриття, тис. грн.

18,25

18,25

Прибуток (збиток), тис. грн.

15,05

15,05

Прибуток у % від виручки

0,15

0,15

Оберненість капіталу, %

0,01

0,01

Прибуток у % від інвестованого капіталу

20,25

25,05

Як видно з таблиці 2.5., зменшення суми необоротних активів (а саме суми по статті „Земельні ділянки та будівлі”) дає змогу збільшити прибуток у відсотках від інвестованого капіталу з 20,25% до 25,05%, тобто на 4,8%.

2.2. Аналіз організації роботи по перегляду та встановленню норм на підприємстві

На приватному підприємстві «Поляна» роботу по перегляду та встановленню норм виконує відділи організації праці та заробітної плати

Основний зміст роботи з нормування праці на ПП «Поляна» зводиться до:

 підготовки технологічної документації;

 оцінки стану робочих місць за технологічними ознаками;

 оцінки кількісного та професійно-кваліфікаційного складу персоналу;

 розробки і використання норм праці (часу, виробітку, чисельності, обслуговування, підлеглості);

 створення необхідних умов для застосування норм у виробничій діяльності;

 організації систематичного вивчення затрат робочого часу та рівня завантаження працівників;

 організації впровадження нових, прогресивних норм часу (виробітку) з метою реалізації процесу систематичного зменшення трудомісткості продукції.

Таким чином виконання даних функцій відображає зміст оперативної роботи з нормування праці, яка досягає ефективності за наявності нормативно-дослідної роботи. Сутність нормативно-дослідної роботи полягає в реалізації питань, пов’язаних з покращенням стану нормування на перспективу. При цьому виділяють роботи, пов’язані з:

 розробкою раціональних режимів роботи технологічного устаткування;

 роботою зі створення місцевих нормативних матеріалів;

 розробкою прогресивних трудових прийомів та методів;

 обґрунтуванням найефективніших форм стимулювання роботи за прогресивними нормами.

Розглянемо визначення виконання і встановлення норм виробітку та норм часу на ПП «Поляна».

Таблиця 2.6.

Визначення проценту виконання і встановлення норми виробітку і норми часу

Номер

елементу

Елемент операції

Тривалість елементу операції,сек.,при виконанні

1-м робітником

2-м робітником

1

Відбір та очищення помідор та перцю

8,4

6,3

2

Подрібнення часнику

6,8

6,6

3

Подріблення помідор та перцю

21,8

20,6

4

Змішування інградієнтів

1

1

5

Перевірка якості, розфасовка по банкам та упаковка продукції

1,6

1,5

 

Затрати часу на виконання роботи наведені в таблиці 2.7. (див. Додаток 1.).

Робітник 2 за місяць обробив 12500 одиниць продукції.

Протягом місяця (20 робочих днів) мали місце 5 годин через помилку машини,та не вихід на роботу через хворобу-3 дні.

Р=342

Прм=8

1зБ=12

Простій через відсутність матеріалу=13

Розн=7

Рм=2

ЗШ=3

Он=3

Простій з вини робітника=2

Обід =30

Ф=10

Регламентована перерва=12

Прм=3                          447 хв.

Баланс робочого часу наведений в таблиці 2.8. (див. додаток 2).

Вф=12500 од.

Тов=20дн.

Т хвороб=3дн.

Тв.прост.=5год.

Тотр=Тяв-Тхвор.-Тго-Туп+Тл

Визначення норму виробітку:

НВ=Тсм-(Тнзо-Тотч)      =  28800-(250-25)   =725од/зш    

          …  Тон 36

Визначення норму часу:

Нч=Тзм/НВзм=28800/725=39,7с.

Тнзо+Тотч=Нч-Точ

Тнзо+Тотч=39,7-36=3,7с.

Визначення проценту виконання:

  ПП=(Точ-Точ) : Топ * 100%.

  ПП= (402-342) : 342 * 100 % = 17,5%.

Квн= (Вф*Нвр) : 342 * 100% = 101,4 %.

Косв=сума(Вф*Нвр) : Тор * 100%.

Тор=Тотр-Тв*прост= 489600-5*3600= 471600с.

Косв=12500*39,7 : 471600 * 100% = 105,2%.

Таким чином, норма виробітку становить 725од/шт., норма часу становить 3,7 сек., процент виконання роботи становить 105,2%.

Норми праці, нормативні матеріали, характеризуючи затрати робочого часу, самі потребують істотних змін з плином календарного часу. Адже при обґрунтуванні норм береться до уваги ціла низка чинників: стан техніки і рівень технології; організація праці; номенклатура продукції; якість робочої сили тощо. Усі вони з часом корегуються в той чи інший бік, а отже, потребують відповідних змін і норм праці, трудових нормативів.

Необхідність перегляду норм обумовлена наступними факторами:

  •  змінами організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов виробництва;
  •  ростом кваліфікації робочих;
  •  наявністю помилок в нормах, що були розроблені свого часу.

Співвідношення цих факторів залежить від стадії освоєння виробництва, його масштабів, рівня механізації і автоматизації технологічних і трудових процесів.

До показників, що характеризують стан нормування праці на підприємстві відносяться:

  •  середній коефіцієнт (процент) виконання норм працівниками та їх розподіл за цим показником;
  •  частка працівників, праця яких нормується;
  •  загальна кількість застосовуваних норм;
  •  питома вага технічно (науково) обґрунтованих норм в застосовуваних нормах;
  •  частка норм, розрахованих за міжгалузевими та галузевими нормативами;
  •  частота перегляду норм;
  •  економія від зниження трудомісткості продукції як результату удосконалення нормування праці.

Практичне здійснення цих змін реалізується за допомогою таких важливих напрямів роботи з нормування, як перегляд і впровадження прогресивних норм праці.

Перегляд норм доволі складний процес як для організації в цілому, так і для окремих працівників. З боку спеціалістів вимагається пошук «вузьких місць», тобто застарілих, помилкових, «не напружених» норм, які гальмують зростання продуктивності праці. З боку робітників має місце недовіра до нових норм, занепокоєність можливим зниженням заробітної плати. Варто відмітити, що успішний перегляд норм праці на ПП «Поляна» полягає у тому, що він не супроводжується зменшенням середньої заробітної плати. На ПП «Поляна» досягається це за рахунок реального зростання продуктивності праці, реального зниження її трудомісткості. Для цього на робочих місцях створюються всі організаційно-технічні умови, передбачені під час розробки нових норм праці. Успішна робота щодо перегляду і впровадження норм досягається за участю майстра, бригадира, технолога, нормувальника і конкретного робітника. За допомогою виробничого інструктажу робітник краще засвоює запроектований технологічний процес, оволодіває необхідними трудовими навичками.

Взагалі вся робота з перегляду і впровадження нових норм супроводжується організацією дієвого матеріального стимулювання як робітників, так і спеціалістів.


Розділ 3. Пропозиції щодо покращення організації роботи по перегляду і встановленню норм на підприємстві

Нормування праці в наш час має цілий ряд проблем, розглянемо основні із них, оскільки це дасть змогу виявити резерви для покращення організації роботи по перегляду та встановленню норм на ПП «Поляна».

На багатьох підприємствах ліквідовано або значно скорочено служби, котрі мали б виконувати функції нормування трудових процесів, зруйновано нормативно-інформаційну і методичну базу щодо регулювання затрат робочого часу, порядку встановлення та перегляду норм трудових затрат.

Як свідчать нормувальники багатьох підприємств, нині їхні функціональні обов’язки поставлено «з ніг на голову». І це не перебільшення. Адже нині завдання нормувальників полягають не в установленні обґрунтованих норм трудових затрат на підставі нормативних матеріалів чи хронометражних досліджень трудового процесу, а у визначенні «нормативних» затрат робочого часу виходячи із заробітної плати, за яку робітники ще погоджуються працювати.

Байдуже ставлення багатьох українських товаровиробників до нормування трудових затрат пояснюється такими причинами:

Перехід до системи господарювання, що заснована на ринкових відносинах, супроводжувався значним спадом обсягів виробництва. Адекватного зниження масштабів зайнятості роботодавці (а тоді найбільшим роботодавцем ще залишалася держава) не могли допустити з огляду на можливі непередбачувані соціальні наслідки та сподіваючись на швидке відновлення виробництва (чого також не сталося). У результаті утворився великий надлишок робочої сили, у тому числі зайнятої на виробництві. За таких умов зовсім не потрібне було ретельне обґрунтування норм трудових затрат. [9, c. 71].

Водночас і сам чинний нині механізм господарювання не створює достатніх стимулів до встановлення оптимальних трудових (а також і інших) затрат: досягти економічного успіху можна й методами, що не пов’язані з внутрішньовиробничою ефективністю. Значний податковий тягар також не сприяє збільшенню прибутковості виробництва.

Наступна причина пов’язана з тим, що рівень середньої заробітної плати та її частка в собівартості є надто низькими, що не спонукує підприємців до поліпшення нормування праці.

Не сприяють максимальному використанню резервів виробництва на основі поліпшення якості нормування та розширення його сфери і такі чинники, як нестабільність економічного середовища, необхідність проведення реструктуризації виробництва, повсюдна недооцінка ролі нормування праці як важливої складової організації праці та виробництва, важливого чинника регламентації праці і вдосконалення соціально-трудових відносин. Останнє є наслідком недостатньої фахової підготовки чималої кількості керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. Не останню роль тут відіграє «погана традиція» сприйняття нормування праці крізь призму функцій, які воно виконувало за умов централізованої планової економіки, що вже розглядалося нами вище. [17, c. 89].

Коли з проголошенням переходу до ринкової економіки підприємства отримали право самостійно визначати розміри тарифних ставок, посадових окладів і в цілому розміри оплати праці, то логіка мислення багатьох лінійних і функціональних керівників підприємств стала такою: якщо нормування праці дотепер було переважно засобом штучного «виведення» рівня заробітної плати конкретним працівникам, а за нових умов потреби в цьому вже немає, то не потрібна й постійна, копітка робота з розширення сфери нормування і підвищення якості чинних норм трудових затрат. Якщо до цього додати ще й вплив таких негативних явищ в економіці, як монополізм і фактичний брак конкуренції, значні масштаби прихованого безробіття, то стають зрозумілими причини занепаду нормування праці.

Проте цілком очевидно, що для випуску конкурентоспроможної продукції з високою якістю і доступною для широкого кола споживачів ціною, необхідне постійне зниження витрат на її виробництво за рахунок передовсім раціонального використання ресурсів праці, яке забезпечуватиме одночасне зниження потреби і в інших видах виробничих ресурсів у розрахунку на одиницю продукції. Світовий і вітчизняний досвід переконують у тому, що без нормативного регулювання робочого часу за тривалістю, рівнем напруженості (інтенсивності) неможливе конкурентне, ефективне виробництво.

Недоліки в нормуванні праці призводять до того, що відносини між роботодавцями і найманими працівниками втрачають будь-яку об’єктивну основу, не дають змоги останнім переконливо довести, що їхня заробітна плата є справді заробленою ними, а не «подачкою», яку роботодавець будь-коли може зменшити з власного бажання. [18, c. 91].

Безумовно, нестабільне економічне середовище, спад виробництва, погіршання ринкової кон’юнктури, об’єктивна необхідність проведення реструктуризації виробництва не сприяють максимальному використанню його резервів, у тому числі і через підвищення якості нормування та розширення його сфери. Але навіть за таких умов чинні норми трудових затрат мають повноцінно виконувати функцію міри праці, бути невід’ємною складовою організації заробітної плати, основою налагодження організації виробництва. Що ж до підприємств, які вже знайшли свою «нішу» на ринку, стабілізували виробництво, то для них заходи з розширення сфери нормування і підвищення якості чинних норм трудових затрат мають стати однією з головних ланок стратегії розвитку, підвищення конкурентоспроможності продукції, формування ефективної системи використання трудового потенціалу.

Подальше нехтування нормуванням праці, оцінювання його як другорядного механізму господарювання матиме вкрай негативні наслідки, адже у фахівців сформуються сталі занижені вимоги до якості трудових норм, а робітники звикнуть до занижених норм виробітку як до нормального стану виробництва.

Недооцінка нормування праці та інших ресурсів швидко призведе до банкрутства багатьох підприємств і значного збільшення безробіття. Не варто чекати остаточної катастрофи, а слід негайно відновлювати процеси нормування праці, включаючи норми трудових затрат у механізм господарювання з тим, щоб забезпечити належну організацію виробництва, об’єктивний облік витрат і результатів, оптимальне співвідношення між мірою праці та її оплатою, високу продуктивність праці.

Заходи, що мають бути спрямовані на вдосконалення нормування праці, умовно можна розподілити на дві групи.

Перша — це заходи, пов’язані з посиленням державного впливу на використання ресурсів праці, з коригуванням курсу економічних реформ, внесенням змін до цінової, податкової, фінансово-кредитної політики з метою створення механізму заінтересованості суб’єктів господарювання в ресурсозбереженні, реструктуризації елементів ціни, зниженні її витратної складової.

Друга група заходів безпосередньо пов’язана з удосконаленням нормативного, організаційного, кадрового, фінансового, інформаційного забезпечення розширення сфери нормування праці й підвищення якості нормування.

Нині постала нагальна потреба посилення державного впливу на налагоджування та забезпечення ефективного функціонування системи встановлення та перегляду норм трудових затрат. Досить поширений погляд, що нормування праці — це справа самих тільки підприємств, і втручання держави у функціонування цього елементу механізму господарювання має бути мінімальним або й зовсім непотрібним, на наше переконання, є помилковим.

Нормування праці відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу використання переданої, сказати б, в «оренду» на певний термін та на певних умовах робочої сили. [13, c. 108]. На відміну від інших виробничих ресурсів, які після їх придбання стають власністю підприємця і можуть бути використані ним на власний розсуд, ресурс «робоча сила» після акту його купівлі не змінює свого носія, а його використання має здійснюватися з обов’язковим урахуванням заведених у суспільстві соціально-трудових і етичних норм. За цих обставин процес формування норм праці передбачає врахування суспільних критеріїв, опрацювання яких, безперечно, має відбуватися за активної участі держави.

До відомих класичних причин, що зумовлюють участь держави у формуванні загальних засад, принципів нормування праці, додамо й ті, що пов’язані з умовами перехідної економіки.

Справжні ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат та максимізації продуктивності.

Проте реальність перехідної економіки України є такою, що з причин, які пояснювалися вище, підприємці далеко не завжди заінтересовані в застосуванні обґрунтованих норм трудових затрат.

Натомість наймані працівники з різних міркувань — економічних (забезпечення відповідності між мірою праці і мірою її оплати), соціальних (забезпечення суспільно визнаного рівня інтенсивності) — заінтересовані в якісному, науково обґрунтованому нормуванні праці. Однак їхній правовий статус, рівень організованості та дієвості їхніх представницьких органів є такими, що не дають змоги вимагати від роботодавців користування тільки науково обґрунтованими нормами. За таких обставин держава мусить узяти на себе реальне спрямування розвитку всієї системи організації нормування праці в цивілізоване русло.

З-поміж заходів першої групи чільне місце належить також удосконаленню системи оподаткування. Дефіциту пропозицій науковців і практиків щодо перегляду системи оподаткування нині не спостерігається. Проте більшість із них стосується зменшення ставок оподаткування й кількості податків. Це й насправді є дуже важливим.  

Для досягнення головних цілей реформування системи оподаткування (стимулювання розширення виробництва через зниження податкового тягаря, матеріальне забезпечення відтворювальних процесів) необхідно разом зі зниженням ставок податків і нарахувань урухомити важелі, що забезпечать позитивні зрушення у структурі ціни, обмежать можливість заміщення податків і нарахувань надмірним ресурсоспоживанням.

Підвищити ресурсоощадний потенціал економіки, на мій погляд, неможливо без диференціації ставок оподаткування залежно від того, за рахунок чого цей прибуток отримано. Досвід свідчить, що застосування єдиної ставки оподаткування не заохочує товаровиробників до ефективного господарювання: зменшення ресурсоспоживання, збільшення обсягів виробництва, оптимізації структури ціни. За умов, коли монополізм залишається характерною ознакою ринку, товаровиробники, користуючись своїм монопольним становищем, віддають перевагу менш трудомістким засобам забезпечення прибутку — через завищення витрат, підвищення цін і вимушеного (з огляду на низьку платоспроможність споживачів) зменшення обсягів виробництва.

Для уникнення небезпечного розвитку цих тенденцій ставки оподаткування прибутку, отриманого за рахунок невиправданого збільшення собівартості й завищення цін, мають бути вищі від основної ставки на 10—15 %. Водночас рівень основної ставки на прибуток, отриманий за рахунок збільшення фізичних обсягів виробництва товарів (послуг), має бути нижчим на 20—25 %. [19, c. 88].

Запропонований порядок позитивно впливатиме на пошук і більш повне використання резервів виробництва, у тому числі пов’язаних з удосконаленням нормування праці.

До спрямованих на поліпшення нормування праці першочергових заходів, що включені до другої групи, слід віднести:

удосконалення нормативно-правової бази, котре регулює соціально-трудові відносини;

створення системи розроблення й відновлення міжгалузевих, галузевих нормативів трудових затрат, складовими якої є підсистеми фінансового, організаційного, кадрового забезпечення;

удосконалення організації нормування праці на рівні підприємств;

розроблення автоматизованих систем нормування праці;

відновлення методичної бази розроблення нормативів із праці;

реалізація заходів з підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці;

формування нового уявлення про роль нормування праці за сучасних умов, зміна психології керівників, для яких нормування праці традиційно було і залишається лише засобом підрахунку «можливого» рівня заробітної плати;

підвищення ролі соціального партнерства в удосконаленні нормування праці. [9, c. 107].

демо-версия работы  www.edu.dn.ua

Важливу роль в удосконаленні нормування праці має відігравати соціальне партнерство на виробничому рівні. У колективних договорах підприємств, які закріплюють домовленості сторін соціального партнерства, мають відображатися:

взаємні зобов’язання адміністрації і трудового колективу з удосконалення нормування праці, створення сприятливих умов для дотримання робітниками і службовцями чинних норм трудових затрат;

форми і методи роботи з підвищення якості норм трудових затрат — запровадження нової системи організації праці, календарних планів заміни (перегляду) чинних норм або заводської системи управління трудомісткістю продукції і т.д.;

порядок розробки, установлення і застосування науково обґрунтованих норм, які забезпечують найраціональніше використання технічної бази виробництва, робочого часу, збереження здоров’я виконавців, рівнонапруженість виконання трудових функцій;

характер участі робітників і службовців в управлінні нормуванням праці;

порядок перегляду і заміни норм трудових затрат, який би не припускав зниження норм часу (обслуговування, чисельності тощо) без відповідної зміни організаційно-технічних умов виробництва;

нормативна база нормування на підприємстві.

Складовою заходів, спрямованих на повсюдне поліпшення рівня нормування праці має стати перегляд моральних і етичних уявлень про норми праці, їхню роль і місце в механізмі господарювання. Незадовільний стан нормування праці суспільство має розглядати як ненормальне явище і засуджувати так само, як воно засуджує неуцтво, свавілля, беззаконня тощо. Водночас усіма засобами слід пропагувати надбання тих підприємств і їхніх менеджерів, де соціально-трудові відносини регламентуються досконалими нормами трудових затрат, де панує справедливий розподіл результатів виробництва і має місце взірцева організація праці.

Таким чином, подальший розвиток нормування праці можливий за наступними напрямками:

  •  індивідуалізація норм - дозволяє більш повно використовувати людський потенціал підприємства, потребує ретельних досліджень колективу;
  •  нормування інтенсивності праці та ступеню використання робочого часу - разом з витратами часу на виконання одиниці продукції (чи всього обсягу) всякий процес праці характерний також витратами фізичної і нервової енергії працівників. Ці витрати ще не стали об'єктом нормування;
  •  комп'ютеризація розрахунків норм і нормативів - дозволяє суттєво скоротити трудомісткість розрахунків та підвищити їх обґрунтованість, деталізувати та поглиблювати нормувальний процес;
  •  організаційно-економічні передумови якості норм - зміна норм може відбуватися і при незмінній технічній базі за умови зросту навичок працівників. Необхідна система нормативних періодів перегляду норм.

Якість норм суттєво залежить і від організації оплати праці. З метою забезпечення стабільності коефіцієнта виконання норм необхідно своєчасно переглядати тарифні ставки та використовувати систему надбавок за зниження трудомісткості продукції і ріст ефективності виробництва.

Ефективність роботи по організації і нормуванню праці на підприємстві багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання. Для оцінки рівня організації і нормування праці на підприємстві слід планувати і аналізувати наступні показники:

  •  Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;
  •  Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;
  •  Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього об’єму затрат праці) за рахунок покращення нормування, підвищення якості норм;
  •  Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;
  •  Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;
  •  Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.

На ПП «Поляна» постійно ведеться робота по забезпеченню росту продуктивності праці як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника всієї системи трудових показників. Велике значення надається вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову нормативну, фактичну трудомісткість. Співставлення фактичної і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової ціни.

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості продукції дають можливість виявити, врахувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, виявити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремим видам продукції, технологічним станом її виробництва. Показник трудомісткості продукції прямо пов’язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і виробіток залежать від одних і тих же факторів – підвищення технічного рівня виробництва, росту фондоозброєності і енергоозброєності праці, її раціоналізації, скорочення простоїв і інших витрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:

  •  максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;
  •  широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;
  •  підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне – у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне – у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначення правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;
  •  поліпшення якості нормування на основі науково – технічних рекомендацій;
  •  широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудоміскість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;
  •  формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;
  •  створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;
  •  комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;
  •  підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

На завершення варто ще раз зазначити, що без докорінного вдосконалення нормування праці марно чекати позитивних змін у економічній діяльності підприємств і організацій. Необхідно усвідомити, що брак належного нормування праці унеможливлює створення ефективного механізму мотивації трудової діяльності.


Висновок

Таким чином, нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.

Сьогодні підприємствами використовується система норм праці, що відображує різні сторони трудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Сутність нормування праці полягає у встановленні необхідних витрат живої праці на виконання конкретної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці. Норми важкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівників і використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, компенсацій за несприятливі умови праці і т. ін.

З класифікацією норм праці тісно пов’язана класифікація нормативних матеріалів з праці, які служать для встановлення норм і виражають залежності між необхідними витратами праці і факторами, що впливають на витрати. На загал розрізняють два види нормативних матеріалів: нормативи, єдині (типові) норми. Вибір найкращого варіанту норм праці здійснюється на основі критерію оптимальності з врахуванням системи обмежень. За критерій оптимальності приймають показник, який за результатами конкретного вирішення може приймати найбільше (найменше) значення.

Система обмежень - це область допустимих значень норм праці, в межах якої має бути відповідність особливостям і обсягам продукції, що випускається і продається підприємством, параметрам застосовуваних предметів і засобів праці, психофізіологічним особливостям працюючого індивіда, та соціальним особливостям трудового процесу.

В нормуванні праці застосовують аналітичні та сумарні методи.

Аналітичні методи передбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів.

Сумарні методи - встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основі досвіду нормувальника або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт. Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.

Необхідність перегляду норм обумовлена наступними факторами: змінами організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов виробництва; ростом кваліфікації робочих; наявністю помилок в нормах, що були розроблені свого часу.

До показників, що характеризують стан нормування праці на підприємстві відносяться: середній коефіцієнт (процент) виконання норм працівниками та їх розподіл за цим показником; частка працівників, праця яких нормується; загальна кількість застосовуваних норм; питома вага технічно (науково) обґрунтованих норм в застосовуваних нормах; частка норм, розрахованих за міжгалузевими та галузевими нормативами; частота перегляду норм; економія від зниження трудомісткості продукції як результату удосконалення нормування праці.

Подальший розвиток нормування праці можливий за наступними напрямками: індивідуалізація норм; нормування інтенсивності праці та ступеню використання робочого часу; комп'ютеризація розрахунків норм і нормативів; організаційно-економічні передумови якості норм.


Перелік використаної літератури

  1.  Закон України «Про колективні договори і угоди» / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999.
  2.  Закон України «Про оплату праці» / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999.
  3.  Кодекс законів України про працю // Кодекси України: В 4 т. — К.: Право, 1997.
  4.  Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.95 № 197. Заходи щодо поліпшення нормування праці в народному господарстві.
  5.  Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А. М., Колот А. М., Чернов В. І. Нормування праці. — К., 2005. – 320 с.
  6.  Абрамов В. М., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 2003. – 281 с. 
  7.  Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 2001. – 302 с.
  8.  Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2003.- 212 c.
  9.  Бичін В.Б. Малінін С.В. Нормування праці: Підручник./ Під ред. Ю.Г. Одьогова. - М.: Видавництво «Екзамен», 2003. - 320 с.
  10.  Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання-Прес, 2000. – 403 с.
  11.  Євтух О. Теорія економічного нормування: сучасний погляд // Вісник Національного банку України (укр.).- 2004.- № 3.- C.30-33.
  12.  Завіновська Г Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2000. – 342 с.
  13.  Завіновська Г Т. Економіка праці: Навч.-метод, посібник — К.: КНЕУ, 2001. – 158 с.
  14.  Завіновська Г. Т. Економіка праці Навч посібник—К.-КНЕУ, 2003 —300с.
  15.  Калина А. В.Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. —К.: МАУП, 2004. — 272 с.
  16.  Колот А. М Оплата праці на підприємстві: організація та удоско¬налення. — К: Праця, 2003. – 321 с.
  17.  Мамченко В., Чорнобривець Л. Нормування праці // Збірник систематизованого законодавства.- 2005.- № 5.- C.146-155.
  18.  Нормування праці / За ред. В.М. Данюка і В.М. Абрамо¬ва.-К., 1995.
  19.  Организация и нормирование труда: Учебное пособие: Навчальне видання: .- М.: Финстатинформ, 2004.- 301 c.
  20.  Рофе И.А., Ерохина Р.И., Пшеничный В.П., Стрейко В.Т. Экономика труда. – М.: Изд–во «МИК», 2001.–302с.
  21.  Рофе А.И Организация и нормирование труда: Уч.пособ для вузов. – М.: изд. «МИК», – 2001. – 368 с.
  22.  Сборник систематизированного законодательства “Труд и зарплата”// ”Бухгалтерия”.– 2001.– №35(450).–27 августа.
  23.  Чернов В.І., Оленич Є.І. Нормування праці: Навчально-методичний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2000.- 148 c.


ДОДАТКИ


Додаток 1

Таблиця2.7.

Затрати часу на виконання роботи

Назва затрати часу

Поточний час

Години

хвилини

Початок роботи

9-00

00

Підготовка робочого місця

9-08

8

Робота

9-20

12

Виправлення браку

9-22

2

Простій через відсутність матеріалу

9-25

3

Робота

9-40

15

Невелика перерва

9-45

5

Робота

10-10

25

Регулювання устаткування

10-12

2

Робота

10-23

11

Заміна ножів

10-24

1

Робота

10-42

18

Сортування часнику

10-43

1

Робота

10-47

4

Простій з вини робітника

10-49

2

Робота

10-55

6

Підбір овочів

10-56

1

Робота

11-03

7

Невелика перерва

11-05

2

Сортування часнику

11-06

1

Робота

12-00

54

Фіззарядка

12-10

10

Робота

12-47

37

Підбір овочів

12-48

1

Робота

13-00

12

Обідня перерва

13-30

30

Робота

13-40

10

Виправляння браку

13-45

5

Робота

14-37

52

Прибирання робочого місця

14-40

3

Робота

15-00

20

Простій через відсутність матеріалу

15-10

10

Регламентована перерва

15-22

12

Робота

15-45

23

Підбір овочів

15-46

1

Робота

16-10

24

Виправлення браку

16-15

5

Робота

16-27

12

Прибирання робочого місця

17-30

3


Додаток 2

Таблиця2.8.

Баланс робочого часу

Найменування затрат часу

Такт

ОТМ

+/-

 Т

Хв.

Рац.

хв.

баланс

%

хвилини

%

1

Норма часу

Топ

Тнзо

Тотч

342

19

22

76,5

4,2

4,9

Додерж.

Норм реж.від поч.

+60

+1

+3

402

20

25

89,9

4,5

5,6

Сума

38,3

85,6

447

100

22

2

Не норм. Час

Тпр

Тпотп

Тпвр

12

13

39

2,8

2,9

8,7

Підвищ

Хв.

Зам.

-12

-13

-39

Сума

64

14,4

-64

447

100

Всього

447

100%


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60103. Сценарій 9 травня «День памяті та надії» 55 KB
  ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне память про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.
60104. Позакласний захід «Що потрібно знати про грип» 60.5 KB
  Тож Що потрібно знати про грип будуть розповідати діти. Сьогодні ми поговоримо про одну з найпоширеніших інфекційних хвороб грип. На грип хворіють і діти і дорослі.
60105. Відкритий виховний захід: «Психологічне здоровя дитини» 49.5 KB
  Мета: розширювати і узагальнювати поняття про поведінку між людьми; про вихованість і чемність людську доброту і милосердя та вплив цих чинників на здоровя людини; прищеплювати бажання свідомо дотримуватися усталених норм поведінки...
60107. Сценарій маленького ювілею «50 днів у школі» 69 KB
  Він нас зібрав усіх сюди У вересневу рань Щоб вчитися змогли всі ми І набиратись знань. Сьогодні всі ми урочисто Переступили цей поріг Яскраве сонечко надворі Кидає промінці у клас Такого свята ще ніколи...
60108. Усний журнал «Здоров’я» 70 KB
  Мета: формувати розуміння необхідності здорового способу життя відповідальність за власне здоров’я і здоров’я рідних; усвідомлення наслідків вживання алкоголю нікотину наркотиків...
60109. Позакласний захід: Княгиня Ольга 38 KB
  Вдова Ігоря - Ольга На сцену виходить Ольга сідає на свій трон: Той хто не помстився за смерть родичів буде зганьблений на віки вічні і тому наказую кинути древлянських послів у глибоку яму та закопати живцем.