49823

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) та управління колективом

Курсовая

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Теоретичні засади НЛП в управлінні колективом організації. НЛП як інструмент управління колективом. Сфера застосування та цілі НЛП.

Украинкский

2015-01-18

176 KB

11 чел.

Національний технічний університет україни

«Київський політехнічний інститут»

Факультет соціології та права

Курсова робота

з дисципліни «Психологія управління»

на тему: «НЛП та управління колективом»

Роботу виконав:                                                                               Науковий керівник:

Студент IV курсу                                                                   Русакова С. М.

Групи АМ-74                                                                     Костроміна А. М.

Русинов Л.А.                    

Оцінка «_____________» ________________

           /підпис керівника/

Київ - 2010


Зміст…………………………………………………………………………2

Вступ ………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні засади НЛП в управлінні колективом організації..5

  1.  Теоретичні основи управління колективом……………………….5
  2.  Нейролінгвістичне програмування. Історичний огляд………….7
  3.  Теоретичні засади нейролінгвістичного програмування……..…11

Розділ 2. НЛП як інструмент управління колективом………….………16

  1.  Сфера застосування та цілі НЛП………………………...………..16
  2.  Принципи та методи НЛП…………………………...…………….18
  3.  Аспекти нейролінгвістичного програмування, що можуть бути застосовані в управлінській діяльності………………….………………26

Висновки………………………………………………….……………….33

Використана література……………………………..………………….34


Вступ

Актуальність теми. Темою даної курсової роботи є застосування в управлінській діяльності нейролінгвістичного програмування. Розроблене в середині минулого сторіччя, НЛП зараз є однією із найактуальніших методик психотерапії та психологічного впливу на особистість та маси. В Україні та за кордоном набули широкого розповсюдження різноманітні послуги, що стосуються нейролінгвістичного програмування, а саме тренінги, семінари, консультації тощо. Видається багато статей та книг на тему НЛП. Тематика НЛП тренінгів, статей та семінарів досить широка: починаючи від кар’єрного зростання та моделювання власного успіху, закінчуючи техніками зваблювання „pick-up” та заняттями на тему „Як привернути до себе прихильність оточуючих людей ”. Про застосування НЛП в управлінні далі йтиметься детальніше.

Ступінь наукової розробки. Починаючи із 70-х років минулого сторіччя НЛП широко розвивається, пишуться статті та книги на цю тему. Література з НЛП носить як практично-прикладний характер, так і аналітично описовий.

Об’єкт даної курсової роботи - нейролінгвістичне програмування.

Предметом даної курсової роботи є походження, принципи, методи, а також практичне застосування НЛП.

Метою даної курсової роботи є дослідити НЛП як явище у сучасній психології взагалі та психології управління зокрема.

Задачі даної роботи можна визначити так:

  •  дослідження історії виникнення та передісторії НЛП;
  •  визначення технік та методів, що застосовуються в НЛП;
  •  окреслити сфери застосування НЛП, тобто практичну сторону даного питання;
  •  охарактеризувати особливості використання НЛП в управлінському процесі.

Методи дослідження. В даній курсовій роботі застосовувався метод аналізу джерел, а саме літератури з нейролінгвістичного програмування та певною мірою літератури з менеджменту та управління колективом.


Розділ 1.
 Теоретичні засади НЛП в управлінні колективом організації

Теоретичні основи управління колективом

Стрижень будь-якої організації - працюючі в ній люди, котрими необхідно управляти. Система управління персоналом дуже різнобічна та багатогранна. Вона включає в себе всі аспекти взаємодії працівників з організацією.

Ефективна діяльність організації вимагає вироблення напрямку її розвитку. Саме тому працівники відділу управління персоналом повинні вміти сформулювати поставлені цілі організації і знайти способи їх досягнення та реалізації на кожному етапі її ієрархічної щаблі. Це вимагатиме від них знання принципів планування і прийняття рішень, вирішення конфліктів і т.д.

У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади): влада керівника над підлеглими тим більша, ніж вища залежність підлеглих від керівника, і навпаки. Ця залежність може набувати різних форм прояву – прямо чи опосередковано підлеглі залежать від управлінських рішень керівника (у питаннях ресурсного забезпечення, розподілу та отримання винагород, послуг, інформації тощо). В свою чергу, підлеглі активно впливають на керівника, адже це вони реалізують на практиці всі його рішення, вказівки, накази та розпорядження, і саме виконання дорученої роботи залежить від них.

Щоб керувати, необхідно мати для цього досить підстав, тобто володіти інструментами впливу, а щоби впливати – слід мати основу влади (аби змусити підлеглих підкорятись розпорядженням). Але для реалізації влади треба дещо мати під контролем. Це «дещо» повинно бути суттєвим для виконавця і на його основі створюється залежність від керівника. Залежність – це ситуація, при якій виконавець змушений діяти саме так, як того бажає керівник.

Інструментом впливу на діяльність підлеглих виступає можливість керівника вплинути на рівень задоволення їх активних потреб. Всі форми впливу та влади спонукають людей виконувати бажання іншої людини, задовольняючи тим самим активні потреби. Люди очікують та передбачають наслідки тієї чи іншої поведінки. Керівник чи особа, яка здійснює вплив, також передбачає ефект свого впливу на поведінку виконавця.

Правильно організувавши ділове спілкування, керівник здатний робити вплив на своїх підлеглих, привертати їх до роботи, залучати до круга своїх інтересів.

Практикуються різні форми психологічної дії на підлеглих. Так, широко використовується переконання, що менеджер не просто наказує, а надає підлеглому певну інформацію, обґрунтовуючи її, щоб добитися згоди підлеглих з виказаною точкою зору. Керівник звертається до розуму і здорового глузду людей. Метод переконання найбільш ефективний стосовно працівників, що мають високий інтелектуальний і освітній рівень. Переконання не допоможе керівнику у випадках, коли він спілкується з людьми, що мають інші життєві цінності, а також там, де інтелектуальний і професійний рівень підлеглих набагато нижче за рівень підготовки керівника. Метод переконання не діє і там, де необхідно терміново ухвалити яке-небудь рішення. Не можна вдаватися до методу переконання, якщо сам менеджер не володіє аудиторією. Не менше важливий момент — навіювання, націлене на те, щоб співбесідник прийняв повідомлення без яких-небудь доказів, на віру. Повідомлення характеру навіювання будуть прийняті, якщо у керівника є авторитет, він популярний, його поважають. Той, хто вдається до методу навіювання, повинен мати відповідні дані: виразний голос, вражаючу зовнішність, хорошу дикцію. Головне, що допомагає успішно застосовувати метод навіювання, — уміння керівника передавати відчуття сили, авторитету, упевненості в собі, високої організованості. Цим методом доцільно користуватися в стресових ситуаціях, при жорсткому ліміті часу. Він має успіх в спілкуванні з людьми емоційними, схильними до підкорення. Метод неефективний в спілкуванні з інтелектуальною елітою, з людьми, що мають виражені здібності до лідерства.

Керівник може виступати і як зразок для наслідування. Підлеглі майже завжди переймають його стиль роботи, уміння триматися, вести розмову, відношення до роботи і навіть зразка поведінки. Це накладає на менеджера високу відповідальність. Звідси важливий постійний контроль за своєю поведінкою і зовнішнім виглядом, постійна робота над собою, подолання власних недоліків, розвиток і закріплення позитивних якостей. [3, с.55]

У роботі менеджера слід застосовувати не тільки психологічні прийоми, але і психотерапевтичні, зокрема метод нейролінгвістичного програмування.

Нейролінгвістичне програмування. Історичний огляд

НЛП – нейролінгвістичне програмування – це метод психотерапії, створений на стику неврології та лінгвістики, заснований на факті потужного впливу мовних форм і структур на свідомість та підсвідомість людини. З самого початку будучи створеним як медична наука про здорове мислення, нейролінгвістичне програмування майже відразу зробило крок з медицини в бізнес, управління, рекламу і багато інших областей життя.

"Нейро" - це частина складних слів, що вказує на ставлення до нервової системи. У даному випадку вона означає основну ідею НЛП: наша поведінка бере початок в нервових процесах, пов'язаних із зором, слухом, дотиком і особливостями розумових процесів.

"Лінгвістичне" - складова назви підкреслює роль мови комунікації та впливу на адресата.

"Програмування" вказує на цілеспрямованість впливів і наявність певної програми для досягнення мети.

НЛП створювалося з метою надання допомоги пацієнтам у вирішенні їх психологічних проблем. Цей напрямок психотерапії - досить молодий: перші роботи з'явилися лише в 1975-1977 роках.

Першооснови НЛП були розроблені приблизно в 1973 році Річардом Бендлером і Френком Пьюселіком, що були у той час студентами, і Джоном Гріндером, професором лінгвістики, в співпраці з відомим ученим Грегорі Бейтсоном. Термін "нейролінгвістичне програмування" відсилає до комплексу моделей і принципів, призначених для дослідження того, як розум і нейрологія ("нейро"), мовні патерни ("лінгвістичне") організації сприйняття і пізнавальних здібностей людини в систематичних патернах ("програмування") взаємодіють при конструюванні суб'єктивної реальності і людської поведінки.

Батьківщина НЛП - місто Санта-Круз в Каліфорнії. Саме там знаходилося відділення Каліфорнійського університету, в якому один із засновників НЛП, Джон Гріндер, працював професором на кафедрі лінгвістики, а Річард Бендлер - другий засновник НЛП, навчався математиці і програмуванню. Бендлер був захоплений роботою Фріца Перлза, одного із стовпів гештальт-терапії. Він редагував його книги, дивився відеозаписи, і, вельми успішно копіюючи методи його роботи, проводив сесії з клієнтами і навіть семінари. На один з таких семінарів в 1972 році був запрошений Джон Гріндер, захоплений лінгвістикою психолог, колишній асистент Джорджа Міллера, батька когнітивної психології. Мета його приходу була проста: зрозуміти, як Бендлер робить те, що він робить і спробувати відтворити це. Гріндер спробував пояснити роботу Бендлера на мові трансформаційної граматики і загальної семантики. А допоміг йому в цьому Грегорі Бейтсон - всесвітньо відомий антрополог, кібернетик і лінгвіст, що проживав по сусідству. Разом вони створили дисципліну, основним напрямом якої стало моделювання - вивчення і відтворення поведінки "геніїв", людей, володіючих унікальними здібностями.

Організатором гештальт-семінарів був Френк Пьюселік, який згодом став одним з кращих тренерів з НЛП, що зараз живе в Одесі і регулярно проводить тренінги в Москві. У 1975 році вийшла основоположна книга з НЛП, "Структура магії". У ній були описані лінгвістичні патерни Перлза, а також інших відомих психотерапевтів того часу: Мілтона Еріксона і Вірджинії Сатир. Окрім лінгвістики - мистецтва задавання питань і зміни ставлення до ситуацій, була описана низка моделей, дозволяючих терапевтам "читати" своїх клієнтів, немов відкриту книгу і допомагати їм у вирішенні складних ситуацій. Так з'явилося класичне НЛП, основний фокус уваги якого - ефективна комунікація і допомога іншим.

В 1980-му році між засновниками НЛП відбувся "розкол", в результаті якого кожний з них став рухатися в своєму напрямі. Бендлера зацікавили субмодальності - тонкі відмінності в структурі нашого сприйняття. Як яскравість згадуваної "картинки" залежить від інтенсивності переживань? Як, управляючи цими речами, ми можемо змінювати наше сприйняття і ставлення до ситуацій? Такими питаннями задався Бендлер, і його подальші дослідження стосувались цієї теми. Зараз Річард веде тренінги по Design Human Engineering (DHE), що приблизно можна перевести як "інженерне моделювання людини". Це спосіб "вбудовувати" собі всередину різні "прилади": годинник, компаси, регулятори пульсу - і таким чином управляти собою. Крім того, Бендлер веде семінари по Neuro-Hypnotic Repatterning - "нейрогіпнотичному перепатернуванні", модель, яка є рафінованими патернами гіпнозу Мілтона Еріксона.

Джон Гріндер пішов іншим, хоча в чомусь дуже схожим шляхом. У середині 80-х він, за його словами, „переглянув світ НЛП і знайшов, що багато людей, що досягли успіху у впливі на інших, явно не здатні допомогти самі собі”. Тоді він створив підхід, відомий як „Новий Код НЛП”, призначений для самозастосування. Основна ідея Нового коду - робота із станами і довіра до несвідомого, використання його ресурсів для прийняття рішень.

В кінці 1980-років з НЛП виділилися ще декілька груп з своїми, оригінальними підходами. Серед них можна назвати Тоні Роббінса, батька лайф-коучинга, Тодда Джеймса, що розвиває підхід під назвою "терапія на лінії часу" і, звичайно ж, Роберта Ділтса. Неабияк розбавивши НЛП теорією систем і іншими аналітичними методами, Ділтс створив школу, відому як "Системне НЛП".

Успіхом також увінчалася спроба моделювати і точно описати структуру істотних мовних здібностей Перлза і Сатир в області успішної комунікації між терапевтом і клієнтом. Терапевтична підготовка Бендлера і мовні знання Гріндера настільки успішно доповнювали один одного, що результатом співпраці стала одна з найбільш видатних робіт про людської комунікації.

Будучи новою технологією ефективної комунікації, НЛП створювалося не на порожньому місці і увібрало в себе багато чого корисне з того, що було напрацьовано попередніми дослідженнями. Отже, розглянувши історичні аспекти, слід звернути увагу на базові теоретичні засади, на яких побудована теорія НЛП.

Теоретичні засади нейролінгвістичного програмування

Основні принципи НЛП ґрунтуються на тому, що у людини є безліч природних, корисних і необхідних фільтрів. Мова - це фільтр. Це карта людських думок і переживань, відокремлена від реального світу. Наші переконання теж діють як фільтри, змушуючи нас діяти певним чином і звертати увагу на одні речі на шкоду іншим. НЛП пропонує деякий спосіб думати про самих себе і про навколишній світ, воно само є фільтром. Щоб застосовувати НЛП, людина не зобов'язана змінювати свої переконання або цінності, просто потрібно бути цікавим і готовим до експерименту.

НЛП не претендує на роль об'єктивної істини. Це модель, і вважається, що моделі повинні бути корисними. У НЛП існує кілька основних ідей, які є дуже корисними. НЛП пропонує почати вести себе так, як якщо б ці ідеї були вірними, і побачити ті зміни, які виникнуть в результаті цих припущень. Змінюючи свої фільтри, ви зможете змінити свій світ.

Деякі основні фільтри НЛП називаються поведінковими рамками. Вони являють собою спосіб розуміння того, як людина діє. Перша рамка - орієнтація на результат, а не на проблеми. Це означає, що людина шукає те, до чого прагне, знаходить необхідні рішення і використовує їх для просування до своєї мети. Орієнтацію на проблеми зазвичай називають "рамкою звинувачення". Полягає вона в ретельному аналізі причин того, що щось йде не так, як потрібно. Це означає запитання на кшталт: "Чому в мене виникла ця проблема? Як це мене обмежує? Чия це помилка?" Такого роду питання рідко призводять до чогось корисного. Постановка таких питань змусить людину відчувати себе ще гірше, і ніяк не просуне до вирішення проблеми.

Техніки нейролінгвістичного програмування - це особливим чином організовані послідовності дій, які відповідають наступним чотирьом умовам: вони працюють, даючи ті результати, для котрих вони назначені; опис слідує техніці "крок-за-кроком", так що техніка може бути освоєна і відтворена кожним, навіть не маючим спеціальної освіти; у всіх вправах закладений критерій витонченості, тобто використовується мінімальна кількість кроків для досягнення pезyльтату; техніки не залежать від конкретного змісту, тому є універсальними. Докладніше це питання буде розглянуте в наступному розділі роботи.

Кожна техніка НЛП передбачена для вирішення тієї чи іншої проблеми. Глобальне завдання НЛП – привести людину до вирішення проблеми.

Згідно НЛП, основний процес змін включає:

  •  з'ясування того, що являє собою стан людини в даний час (симптоми);
  •  внесення відповідних ресурсів, для того щоб привести людину до бажаного стану.

Методика НЛП характеризується за формулою: Симптоми + Ресурси = Бажаний результат

Навички і техніки НЛП систематизовані таким чином, щоб допомогти розпізнати і визначити актуальний стан і бажаний стан різних типів і рівнів, а потім знайти і застосувати відповідні ресурси, для того щоб отримати ефективну, зручну і комфортну зміну, що дозволяє досягти бажаного стану.

З плином часу НЛП розробило багато дуже потужних інструментів і навиків для побудови комунікації і змін в різних видах діяльності, що включають консультування, психотерапію, освіту, здоров'я, творчість, юриспруденцію, менеджмент, продажу, лідерство і виховання дітей.

Призначенням будь-якої техніки НЛП є збагачення або посилення однієї з трьох відмітних особливостей ефективної поведінки - такої поведінки, яка має:

  •  Докладне представлення результату;
  •  Сенсорно очевидний зворотній зв'язок;
  •  Гнучкість внутрішньої реакції і зовнішньої поведінки.

Багато докладно розроблених технік і процедур, які складають поведінкову технологію НЛП, представлені в зростаючому ряді книг, що відображають розвиток НЛП. Також існує безліч технік, які поки не описані в книгах або які знаходяться в процесі розробки та вдосконалення.

Перелік деяких основних технік і методик НЛП:

  1.  Розпізнавання і підстроювання під найчастіше використовувані слова і предикати репрезентативних систем іншої людини з метою створення рапорту і забезпечення взаєморозуміння;
  2.  Підстроювання за допомогою "віддзеркалювання" і збіги по позі, жестам, виразу обличчя, положенню голови, темпу і висоті голосу, для того, щоб підтримувати рапорт із співбесідником;
  3.  Переклад висловів з однієї репрезентативної системи в іншу для поліпшення розуміння між окремими людьми або групами людей, якщо під час спілкування між ними виникають проблеми;
  4.  Спостереження і утилізація сенсорних ключів доступу, а також мікрорухів для поліпшення взаєморозуміння і підстроювання під типові розумові стратегії іншої людини з метою систематизації і розуміння його досвіду і повідомлень, отриманих від інших людей;
  5.  Допомога в розвитку нових можливостей і здібностей сприйняття у інших людей з використанням сенсорних слів і систематичного використання ключів доступу;
  6.  Допомога в поліпшенні сенсорної компетентності, для того, щоб більш точно і швидко сприймати і визначати вплив поведінки одних людей на інших;
  7.  Виявлення і сортування різних видів комунікації у інших людей з метою скорочення неправильного розуміння і непорозуміння;
  8.  Установка якорів і тригерів на позитивні досліди і ресурси, спостережуваних в контексті, і повторний запуск або колапс цих якорів в тих ситуаціях, коли у людини або групи немає необхідного доступу до них. У результаті така поведінка або реакція також можуть служити ресурсом в інших контекстах;
  9.  Виявлення і розбиття неуспішної петлі калібрування (якорів) з метою додавання гнучкості і варіантів вибору в реакції і комунікації;
  10.  Руйнування неконкретних словесних карт і створення вербальних описів вищої якості і, що більш важливо, поведінкових демонстрацій, прикладів, для того, щоб створити модель досвіду і результатів даної людини, яку можна легко використовувати і спостерігати сенсорно.

НЛП іноді визначають як емпіричну епістемологію. Останнє означає, що воно спирається на особистій досвід та спостереження. НЛП еклектично фокусується на питанні "що працює". З цього питання Дракмен відзначає: "Система ця була розроблена задля відповіді на питання, чому певні психотерапевти так ефективно взаємодіють зі своїми клієнтами. Замість того, щоб досліджувати дане питання з погляду психотерапевтичної теорії і практики, Бендлер і Гріндер звернулися до аналізу того, що робили ці психотерапевти на спостережувальному рівні, категоризували це і застосовували категорії у вигляді загальних моделей міжособового впливу. НЛП намагається навчити людей спостерігати, робити припущення і реагувати на людей так само, як ті три украй ефективних психотерапевта.

Багато прихильників НЛП вважають, що воно ближче до технології, ніж до науки, і часто відносять його до подібності інженерії, оскільки НЛП намагається відповісти на питання "що працює?", а не на питання "що істинне?". Вони б сказали, що прагнуть створювати практичні моделі і зручні підходи.

Перші розробники заявляли про свою незацікавленість в теорії, і в НЛП рекомендується концентруватися на тому, "що працює". Проте деякі практики створюють і розвивають власні теорії, що стоять за НЛП, ґрунтуючись на синтезі нейролінгвістичного програмування з іншими особовими, нью-ейджівськими, психологічними та/або нейрологічними концепціями. Деякі тренери навчають цим теоріям в рамках НЛП.

На тренінгах НЛП навчають спостерігати тонкі вербальні і невербальні сигнали, і мається на увазі, що не може бути жодної визначеності в роботі якого-небудь методу, а поведінкова гнучкість розглядається як ключ до успіху.

Розглянувши основні історичні аспекти формування та базові техніки нейролінгвістичного програмування, доцільним буде висвітлити більш глибоко основні аспекти НЛП та їх значення для управління колективом.


Розділ 2. НЛП як інструмент управління колективом

Сфера застосування та цілі НЛП

Первинною сферою застосування нейролінгвістичного програмування була сфера мовних і комунікативних явищ в психотерапевтичному процесі. НЛП вчить, що наш досвід формується із відчуттів, сенсорних репрезентацій і нейрологічних і фізіологічних особливостей людини. У НЛП немає обмеження щодо того, що може бути передано в рамках або за допомогою сенсорних систем, допускається можливість синестезії, іншими словами, переживання однієї форми відчуттів усередині іншої сенсорної системи. Таким чином, в НЛП вважається, що допустимо і логічно досліджувати сам суб'єктивний досвід людини. Наслідком даного факту стала широка варіація явищ, в яких застосовується НЛП. Серед них:

  •  повсякденні комунікативні ситуації, наприклад, ведення переговорів і система комунікації "батько-дитина";
  •  психологічні явища, наприклад, фобії і вікова регресія;
  •  медичні явища, наприклад, контроль над больовими відчуттями або вплив на стан здоров'я/хвороби;
  •  прояви позасвідомих феноменів, наприклад, постгіпнотична сугестія, комунікація на рівні несвідомих процесів, занурення в транс і утилізація зовнішніх сигналів, зміна перцептивного ряду;
  •  робота з відомими духовними переживаннями і станами, наприклад, медитація і прояснення;
  •  дослідження суб'єктивних парапсихологічних явищ, наприклад, екстрасенсорне сприйняття;
  •  зміна сталих стереотипів поведінкових реакцій, наприклад, різка зміна стилю життя, критеріїв і цінностей або знаходження сексуальних партнерів;
  •  ситуації ведення бізнесу, наприклад, продажі і тренінги для персоналу;
  •  розділення цілісних поведінкових стратегій на компоненти для їх аналітичного дослідження;
  •  моделювання відомих та/або ефективних особистостей, тобто суб'єктивна самоідентифікація з тим, яким міг би бути досвід життя в якості таких людей, і проведення деталізованих впливів сугестій на глибинні способи мислення з підґрунтям на доступних спостереженню свідченнях, що дозволяє "копіювати" в різному ступені подробиці манери поведінки і зовнішній стиль життя модельованих осіб;
  •  розвиток і систематизація ефективніших і різноманітніших підходів при роботі з ситуаціями спілкування, переконаннями і суб'єктивною реальністю людини.

НЛП використовується для отримання і застосування ефективних способів зміни своєї поведінки, психоемоційного стану і світосприймання в цілому. За задумом його творців, воно призначене для того, щоб надати практиці нейролінгвістичного програмування комплекс переконань і прийомів роботи із собою й іншими людьми для оптимального і ефективного виконання задач найрізноманітнішого масштабу й індивідуальної значущості - від успішного здійснення повсякденних поведінкових актів до визначення своїх цілей у вельми довгостроковій перспективі. У нейролінгвістичному програмуванні інтерес представляє те, як окрема людина мислить і переживає навколишній світ. При цьому в НЛП прагнуть надати як інструмент набір пресуппозицій, або основних переконань, в які, на думку творців НЛП, корисно повірити. При цьому, враховуючи спрямованість на суб'єктивний досвід, акцент робиться на тому, які переконання для людини саме "суб'єктивно корисні", а не які і якою мірою відповідають "істині".

Принципи та методи НЛП

Пресуппозиції НЛП є одночасно і основні принципи нейролінгвістичного програмування. Пресуппозиції (наприклад, "всесвіт дружній і повний ресурсів"), або набір позитивно сформульованих у вигляді афоризмів переконань (не обов'язково доказових), в НЛП використовуються як базовий інструмент для групової і індивідуальної роботи з технікою. Пресуппозиції сформульовані відповідно до принципів, що лежать поза НЛП. За словами Джейн Ревелл, британського тренера НЛП, пресуппозиції не "є філософією, або непорушним світоглядом, або набором правил і регуляцій. Швидше, це припущення, на підставі яких індивіди вчиняють подальші дії".[4, с.9].

1 )«Карта не є територією». Епістемологічний принцип в НЛП запозичується з робіт Альфреда Коржібскі (1933) і Грегорі Бейтсона (1972, 1979) і полягає в ідеї, що не існує такого явища, як "об'єктивний досвід". Суб'єктивна природа наших переживань ніколи повністю не охоплює об'єктивний світ. З погляду НЛП, незалежно від того, чи є абсолютно "об'єктивна реальність" чи ні, люди насправді не володіють доступом до абсолютного пізнання реальності, і все, чим вони володіють, це набір переконань щодо реальності, створюваний ними самими протягом життя.

Пресуппозиція "карта не є територією" (англ. the map is not the territory) вважається однією з найважливіших при роботі з людьми, щоб фокусувати їх увагу на тому, що переконання щодо реальності і сприйняття світу ("карта") не є самою реальністю, або всією сукупністю того, що можливо сприймати ("територія").

Іншими словами, в НЛП працюють не з реальністю, або "територією", а з суб'єктивними сприйняттями і переконаннями щодо реальності, або "картами".

2) «Життя і свідомість як системні процеси». Процеси, що відбуваються в людському організмі і при взаємодії людини з навколишнім середовищем, є процесами в рамках комплексних систем. Організм, соціум і планета формують екологію комплексних систем і підсистем, що взаємодіють і роблять взаємний вплив один на одного.

Подібні системи, як правило, приводять до більш комплексної поведінки, ніж просто лінійні процеси, і розгляд явищ з різних точок зору може привести до різних і однаково вірних описів і розумінь того, що вважати важливим в системі. Наприклад, фахівці з різних областей, виходячи з власного досвіду і знань, можуть сприймати одну і ту ж проблему по-своєму і, відповідно, пропонувати різні рішення для неї. Тому до втручання в ситуацію вважається корисним зібрати інформацію, виходячи з безлічі точок зору для отримання якнайповнішої картини всієї комплексності. Оскільки організм розглядається як комплексна система, даний принцип застосовується і до нього.

3) «В основі будь-якої поведінки лежить позитивний намір». Дана пресуппозиція запозичена з системи переконань Вірджинії Сатир і означає, що б людина не робила, вона насправді прагне виконати деякий позитивний намір (який вона може не усвідомлювати). Передбачається, що поточна поведінка, демонстрована людиною, є кращим вибором з доступних їй в даний момент. На думку прихильників НЛП, знаходження нових альтернатив з цієї точки зору може виявитися корисним, щоб допомогти людині змінити небажану поведінку.

Аналогічно, психіатр Р.Д. Лейнг стверджував, що симптоми того, що звичайно називається психічною хворобою, є лише адаптивними реакціями на незадовільні у принципі вимоги суспільного і сімейного життя, що накладаються на деяких чутливих людей.

Рапорт - це термін, що позначає відносну якість зв'язку між двома взаємодіючими в системі комунікації індивідами. Хороший рапорт характеризується відчуттям легкості спілкування, довіри один до одного і безперешкодного перебігу спілкування. Наприклад, на вдалий результат психотерапії величезний вплив має якість взаємовідносин, сталих між терапевтом і клієнтом.

Відповідно, більшість сучасних психотерапевтичних шкіл надає особливу увагу встановленню взаємостосунків "терапевт - клієнт". НЛП фокусується на тому, що саме складає рапорт, які саме чинники дозволяють його встановлювати та підтримувати і як можна розрізнити якісний і неякісний рапорт в спілкуванні.

4) «Немає поразок, є тільки зворотний зв'язок». У нейролінгвістичному програмуванні комунікація не розглядається на основі понять "успіху" і "невдачі". Швидше, вона розглядається з погляду ефективності або неефективності. Невдалі результати, що слідують за певними діями, є не мотивом розчаровуватися і зневірятися, а цінною інформацією у вигляді зворотного зв'язку, який визначає ефективність того, що ви робите. Пресуппозиція запозичується з принципу важливості петель зворотного зв'язку в теорії інформації (Уїльям Рос Ешбі).

5) «Наявність вибору завжди краща, ніж його відсутність». Значна частина базових навиків НЛП полягає в навчанні розпізнавати ситуацію "застою" і тому, як можна побачити нові варіанти відповідно до афоризму, що вибір починається там, де є три варіанти дій. Аналогічно на це зважає, що безліч описів (моделей процесів) краще, ніж один. Згідно теорії систем, елементом системи, здатним краще всього адаптуватися, впливати на решту елементів і виконувати свої задачі, часто виявляється не найсильніша частина, а та, що демонструє найбільшу гнучкість в спектрі реакцій, що проявляються.

6) «Значення комунікації полягає в одержуваній реакції». Згідно принципам НЛП, в комунікації значення повідомлення, що посилається, полягає не в намірі, що стоїть за повідомленням, а в тому, яку реакцію воно викликає у реципієнта повідомлення. Вважається, що якщо керуватися цим принципом, то можна стати ефективнішим у спілкуванні, оскільки це дозволяє прослідкувати за тим, наскільки, якщо судити по демонстрованій реакції, доходить повідомлення до клієнта, що мається на увазі.

Існують також і інші принципи.

7) «Люди мають в своєму розпорядженні всі ресурси, необхідні для успіху». Стверджується, що суб'єкту корисно вірити у те, що в нього є все необхідне для проведення зміни, оскільки, якщо це дійсно так, це допоможе йому досягти бажаних результатів.

8) «Структура важливіша, ніж зміст». Якщо у двох проблем схожа психологічна структура, до них, ймовірно, можна використовувати аналогічний підхід. Часто саме структура проблеми (як відбувається її фіксація, які види переконань її підкріплюють, як клієнт думає про неї) важлива понад усе, а не деталі ситуації, в неї вплетеної. Дане розділення форми і змісту також використовується і в сучасній західній психіатрії (у числі піонерів даного підходу Карл Ясперс і Курт Шнайдер).

9) «Якщо завжди робити те, що ти завжди робив, ти завжди одержуватимеш те, що завжди одержував», або в іншому формулюванні: "Якщо ти робиш щось, що не працює, спробуй зробити щось інше" (Р. Бендлер). НЛП розглядає задачі як багаті теми для дослідження, і принцип постійного пошуку нових підходів властивий всій його методології.

10) Принцип утилізації, або «використовуй все, що працює». Принцип, запозичений у Мілтона Еріксона, відомого за уміння позитивно використовувати сформований клієнтом суб'єктивний образ своїх дефектів або обмежень. НЛП працює за принципом, якщо щось допомагає, то це можна використовувати.

11) «Не існує клієнтів, що чинять опір, є лише недостатньо кваліфіковані терапевти». Опір теж має комунікативний сенс. Він надає інформацію про внутрішній світ клієнта, і його часто слід брати до уваги і досліджувати як цінну інформацію про психіку клієнта. У даному підході НЛП-психотерапія відрізняється від деяких інших психотерапевтичних напрямів, в яких опір розглядається як чинник, з яким належить боротися, з переконанням, що "пацієнт просто не готовий до змін". У НЛП же опір вважається несвідомим повідомленням, що говорить про те, що вибрано невірний напрям роботи, в якому не слід рухатись.

12) «Важливість результату (ефективності), а не механічної процедури (ефектності)»: якщо щось можна зробити за десять хвилин, не слід витрачати на це годину. НЛП виступає на користь короткострокової терапії, тобто в ньому вважається, що у багатьох випадках все, що необхідне, щоб допомогти клієнту, це змінити те, як він інтерпретує ситуацію. Під задачею психотерапії розуміється ефективне дослідження того, як людина суб'єктивно розуміє, представляє і переживає свою проблему і як можливо допомогти їм досягти своїх цілей, змінивши його розуміння про все це.

13) «Тіло і розум - елементи єдиної системи». У НЛП враховується те, що організм людини впливає на психіку, а психіка впливає на тіло. Те, як людина ходить, рухається, дихає, її м'язові затиски впливають на його психоемоційний стан.

НЛП засноване на сенсорному спостереженні. Спочатку як дані для визначення патернів (патерн – систематично повторюваний стійкий елемент або послідовність елементів поведінки) і структур, що спостерігаються в даній собі та інших людях, НЛП враховує лише те, що можна особисто сприйняти за допомогою сенсорики (зовнішньої або внутрішньої). Сприйняття вважається єдиною основою для отримання актуальної інформації про світ. Такі ж явища, як "читання думок", або абстрактне припущення, засноване на минулому, а не поточному досвіді (наприклад, індивідуальні або культурні стереотипи про те, що повинне бути), і рівняння на "апріорне знання" (тобто уявлення про те, яким світ повинен бути) в НЛП не застосовується. Проте, логічні міркування і постановка гіпотез можуть використовуватися як інструмент для визначення можливих патернів і напрямів дослідження, проте вони завжди потребують перевірки через сенсорне спостереження.

14) «Усвідомлення значення не завжди необхідне». На відміну від традиційних психотерапевтичних шкіл, ефективна зміна або навчання на несвідомому рівні більш важливі, ніж свідоме розуміння. Згідно НЛП, зміна не завжди вимагає інтерпретації або аналізу, важлива лише зміна карти переконань про світ і про себе, при якій раніше недоступне стає можливим.

15) «Жоден патерн не слід розглядати як універсальний». У НЛП мається на увазі, що структура особистого досвіду глибоко індивідуальна. Тобто ця структура унікальним чином розвивається протягом власного життя людини під впливом різних внутрішніх і зовнішніх чинників. Тому жоден з методів НЛП не слідує поширювати на всіх людей.

Слід також звернути увагу на методи технології НЛП. До них належать:

  •  метамодель,
  •  мілтон-модель,
  •  рефремінг,
  •  метод „змаху”,
  •  метод перевірки та ін..

Метамодель - модель мови, яка визначає ті лінгвістичні патерни, які роблять неясним зміст комунікації, завдяки процесам спотворення, упущення і узагальнення, і визначає конкретні питання, що мають за мету прояснити і ставити під сумнів неточності мови, щоб відновити їх зв'язок із сенсорним досвідом та з глибинною структурою.

Метамодель вперше була описана в книзі "Структура Магії" Річарда Бендлера і Джона Гріндера. Метамодель була розроблена на основі трансформаційної лінгвістики Ноама Хомського.

Мілтон-модель протилежна метамоделі і описує свідоме застосування метамодельних порушень і мовних пресуппозицій для формування трансу.

Рефремінг (від англ. „reframing” - „переформування”; „frame” - „форма”, „рамка”) - це техніка НЛП, де небажаній поведінці або рисі надається позитивна характеристика. Знайдені альтернативи, що задовольняють позитивний намір, який продовжується внутрішнім діалогом, аналізом оточення та виробленням стратегії нової поведінки. Рефремінг може також використовуватися в НЛП, щоб описати зміну контексту або представити певну проблему. Один з найефективніших методів для досягнення майже будь-якої бажаної зміни в НЛП - це "шість кроків рефремінгу".

У психотерапії після того, як ідентифікуються негативні/ірраціональні переконання та думки клієнта, терапевт часто працює над тим, що на підставі очевидності змінити у свідомості пацієнта такі думки та переконання на більші ясні, адекватні або просто подати їх у більш позитивному світлі. Це може допомогти клієнтам виробити в собі більш раціональні думки та стратегії вирішення проблем.

Автор бестселерів, блискучий промовець, а також фахівець з НЛП може сказати, що сигнал має зміст лише у тій формі або в тому контексті, в якому ми сприймаємо це.

„Якщо ми сприймаємо щось як дане, то наш мозок отримує відповідні дані для опрацювання. Далі мозок виробляє установки, які дозволяють сприймати нам щось як реальність. Якщо ми змінимо ,так би мовити, форму зв’язку між побаченим, тобто подивимося з іншого боку, то ми можемо змінити спосіб, яким побачене вплине на наше життя. Ми можемо змінити наше уявлення чи відчуття про що-небудь і разом з тим змінити наші установки та переконання. Ось це і є суть рефремінгу.”

Метод „змаху”

Метод „змаху” дає мозку направлення в його роботі і може бути використаний для будь-чого: для зміни настрою, позбавлення згубних звичок, такого синдрому, як нав’язливого стану і т. ін. В основі методу лежить вроджений потяг людини від „неприємного” до „приємного”, від „незадоволення” до „задоволення”. Цим потягом забезпечується рівність, гомеостаз.

Техніка:

Визначіть проблему, з якою ви потім будете працювати. Це може бути симптом, шкідлива звичка, девіантна поведінка і т.д.

Поглибтесь в себе та визначіть пускову картину (звук, почуття), які передували небажаній поведінці чи симптому. Постарайтесь не включати себе в цю картину (дисоціація).

Тепер створіть другий образ, другу картину – так, якби ви вже звільнились від шкідливої звички чи небажаного симптому. Відрегулюйте цю „картину” по розміру, кольору, контрастності.

„З0 мах”. Спочатку уявіть собі першу „пускову” картину, велику та яскраву. Потім у нижній правий кут розташуйте поки що маленький другий образ, другу картину. Друга маленька картина знаходиться всередині першої великої картини. Тепер „махніть” картини, тобто миттєво замініть велику картину маленькою та зробіть останню великою, яскравою, контрастною. Почистіть екран (або відкрийте очі) і „махніть” картини знову. І так 5 разів.

Метод  перевірки. Уявіть перший небажаний образ. Якщо „змах" був ефективний, то це буде важко зробити, а якщо і вдасться, то образ буде тьмяним, розмитим, віддаленим і, головне, неприємним.

Як видно з вищезазначеного, НЛП володіє досить змістовною та розгалуженою системою принципів, методів та технік. Деякі з них можуть застосовуватися в усіх сферах людського спілкування, інші придатні для застосування лише в певній галузі діяльності. В рамках дослідження нас більше цікавлять аспекти НЛП, пов’язані з процесом управління колективом.

Аспекти нейролінгвістичного програмування, що можуть бути застосовані в управлінській діяльності

Жоден процес управлінської діяльності не обходиться без комунікацій між людьми, отже глибоке розуміння комунікаційного процесу, а також вміння схиляти співробітника або їх групу до власної думки, нормалізуючи тим самим процес роботи організації, є вкрай важливим в роботі менеджера.

Мета комунікації – добитися точного розуміння суті повідомлення, що передається. Значення комунікації полягає в досягненні відповідної реакції. Вважатимемо ефективною ту комунікацію, при який: точно передається значення повідомлення; встановлюється зворотний зв'язок з одержувачем інформації. НЛП є одним із способів навчання ефективному спілкуванню. В НЛП існує цілий набір технік, що дозволяє управлінцю удосконалювати свою майстерність комунікації. Всі вони були засновані на базових передумовах НЛП і на результатах спостереження за людьми, що досягли видатних успіхів в певній області. Застосовуючи техніки НЛП, можна добитися не тільки головної мети комунікації – адекватного сприйняття повідомлення, що передається, але і зробити сам процес спілкування комфортним для обох співбесідників. Прийнято вважати, що в основі спілкування лежить довір'я співбесідників один до одного. Рівнем довір'я визначається якість комунікації. В НЛП довір'я підрозділяється на свідоме і несвідоме (підсвідоме). Свідоме довір'я пов'язано з тим, наскільки добре співбесідники знають один одного. Але більшою мірою на якість комунікації впливає несвідоме довір'я. За даними, приведеними А. Любимовим, співвідношення впливу свідомого і несвідомого довір'я на результат спілкування складає 1/6:5/6 [6, с.17].

С. Горін в своїй книзі «НЛП: техніки розсипом» описує стан підсвідомого довір'я і пояснює, як його можна досягти: «вся кора [головного мозку] пильнує, а одна її ділянка особливо збуджена – в термінах класичного гіпнозу можна назвати таку ділянку вогнищем рапорта. Існує ряд прийомів, які дозволяють швидко створити це вогнище рапорта або вогнище збудження. В еріксоніанському гіпнозі та НЛП такі прийоми об'єднуються назвою «підстроювання» і «приєднання». Для того, щоб створити вогнище рапорта, щоб створити згоду розуму, ми погоджуємося спочатку своїм тілом з тілом (в значенні – з поведінкою) нашого партнера по спілкуванню».

Процес спілкування професійного комунікатора, згідно логіці НЛП, можна розділити на три частини.

Перша частина – це виявлення найдрібніших зовнішніх ознак внутрішнього стану людини (в НЛП це називається «калібрування»). Наприклад, задаючи питання, відповіді на які вже відомі комунікатору, він може помітити зовнішні зміни (напруга окремих м'язів особи, зміна пози, почастішання дихання і т.д.), які показують істинну відповідь, і потім використовувати ці спостереження в подальшому спілкуванні. Для цього комунікатор повинен, перш за все, розвивати в собі спостережливість. Х. Алдер пише: «в кращому разі ми можемо по одній усмішці співбесідника визначити його настрій. Але існує також незліченна безліч не таких очевидних невербальних проявів настрою і образу думок людини, з якою ви спілкуєтеся» [5, с.41].

Наступний етап – запозичення елементів поведінки іншої людини з метою підвищення несвідомого довір'я (в НЛП використовують термін «підстроювання»). Підстроюватися можна до багатьох елементів поведінки співбесідника. Перший варіант – підстроювання до пози людини. Розрізняють підстроювання пряме, коли комунікатор в точності копіює позу і жести співбесідника (вона ефективна, якщо співбесідник сидить збоку), і дзеркальну, коли рухи співбесідника як би «відображаються» (застосовується, коли співбесідник знаходиться навпроти). При підстроюванні дуже важлива внутрішня узгодженість, гармонійність комунікатора. Не повинно бути суперечностей між частинами його особи. Фахівці НЛП називають цей стан конгруентність. Наприклад, коли людина, підстроюючись під доброзичливу позу співбесідника, говорить при цьому агресивно, це не сприяє встановленню підсвідомого довір'я. Підстроювання до пози дуже ефективне, але слід застосовувати її обережно: «при підстроюванні старайтеся, щоб поза була для вас достатньо природна і не викликала напруги. Деякі намагаються скопіювати все один в один, забуваючи, що люди просто фізично відрізняються один від одного. І що буде природно для одного, буде вельми дивно виглядати у іншого. Тому прагніть сісти у вельми схожу, але при цьому відповідну вам позу» [6, с.28]. Існує також можливість підстроювання до дихання (наприклад, говорити на видиху співбесідника), до інтонації (темп, гучність, швидкість мови), до внутрішніх ритмів співбесідника (якщо співбесідник похитує ногою, говорити в такт похитуванням) і ін.

Існує також ряд нейролінгвістичних прийомів комунікації для застосування їх до спілкування з групою осіб, в тому числі і трудового колективу. З. Горін виділяє такі прийоми приєднання до групи, як: приєднання до емоцій (напр., якщо у групи веселий настрій, оратор демонструє, що у нього теж), приєднання по ритму (напр., вести виступ в ритмі, заданому музикою, яку група прослуховувала перед зустріччю), приєднання на рівні розділення цінностей («мене, як і вас, турбує»), приєднання на рівні розділення реальності (оратор повідомляє групу, що він бачить, чує, відчуває те ж, що і група), приєднання за шаблоном «54321» (прийом, узятий з еріксоніанського гіпнозу).

Ефективність підстроювання визначається можливістю ведення – третього етапу комунікації. Ведення – це можливість направляти дії людини, змінюючи свої. Коли ви добре були підстроєні, то ви достатньою мірою стали своїми, до вас високий ступінь довір'я з боку іншої людини (або інших), ви знаходитеся в рапорті. Якщо при цьому ви мінятимете свою поведінку, ваш партнер піде за вами. [6, с.20]. На думку автора, не потрібно сприймати ведення як маніпуляцію свідомістю співбесідника. За допомогою ведення комунікатор допомагає співбесіднику найкращим чином виказати свої думки, прийняти комфортну, ненапружену позу і т.п., а не примушує зробити що-небудь. Основна мета вживання даної техніки – досягнення взаєморозуміння співбесідників. Спостерігаючи за людьми, засновники НЛП Дж. Гріндер і Р. Бендлер помітили, що різні люди сприймають навколишній світ по-різному і відповідно до цього вибудовують свою поведінку. Узагальнивши ці дані, вчені побудували модель людського сприйняття, засновану на понятті репрезентативних систем. Згідно цієї моделі, вся інформація, яку людина одержує із зовнішнього середовища, поступає до нього по трьох каналах: візуальному (В) – те, що людина бачить, аудіальному (А) – те, що людина чує, і кінестетичному (К) – все, що людина відчуває. До кінестетичного каналу відносяться тактильні відчуття (відчуття шкірою), олфакторні (запах), густаторні (смак), проприоцептивні (відчуття тіла) і вестибулярні (відчуття рівноваги). Також до кінестетичного каналу відносять власне відчуття, т. з. емоції. Це пояснюється тим, що емоції самі по собі не існують, вони мають які-небудь зовнішні прояви, як правило пропріоцептивні (наприклад, страх може виражатися як тяжкість в ногах і прискорене дихання, хвилювання – як відчуття колення в животі і т. д.) Так, поступивши через зовнішні органи чуття, інформація обробляється відповідною репрезентативною системою.

Репрезентативна система (РС) – це сенсорна система людини, що здійснює обробку і зберігання інформації, що поступає по різних каналах сприйняття. Класики НЛП говорять про три репрезентативні системи (А, В, Д) [7, с.17]. В більш пізніх роботах зустрічається число п'ять (смакова і нюхова виділяються як окремі системи) [4, с.47]. Останнім часом прийнято виділяти чотири репрезентативні системи (до трьох класичних додається дигітальна (Д) система, яка оброблює значення слів і понять і відповідає за контроль мови) [6, с.151]. Інформація з навколишнього світу не тільки сприймається людиною, але і кодується в мозку у вигляді сенсорного досвіду. Розділення внутрішнього досвіду на три категорії (А, В, Д) називається розділенням на модальності. Помічено, що у кожної людини перевагу має одна модальність. Відповідно до цієї переваги модальності вона і будує свою поведінку. Для кожного типу (їх називають аудіали, візуали, кінестетики і дігітали) характерні: вживання специфічного набору слів, певні жести, міміка, поза і ін. Автор підкреслює, що розділення людей на типи абсолютно умовно.

Професійний комунікатор повинен, по-перше, дуже швидко і чітко визначати переважну репрезентативну систему співбесідника, і, по-друге, бути достатньо гнучким, щоб підстроїтися під цю систему (у випадку, якщо він не відноситься до того ж типу). В техніці НЛП рекомендують при спілкуванні реагувати не на поведінку людини, а визначати його намір і знаходити найбільш відповідні способи реакції на нього. Щоб визначити намір, рекомендують стежити за невербальними сигналами співбесідника (вербально він і сам не завжди може виразити свій намір). Такими невербальними сигналами можуть бути: зміни пози, положення окремих частин тіла, жестикуляція, міміка, частота і ритм дихання, моргання, рухи або розширення/звуження зіниць, зміни тонусу м'язів, виділення поту або сліз, «мурашки» на шкірі і ін. Ці сигнали також «калібруються», тобто встановлюється взаємозв'язок між сигналом і подальшою дією, після чого застосовуються в комунікації. Наприклад, образа – це поведінка. Наміром тут може бути отримання уваги, самоутвердження, підтвердження важливості. Комунікатору необхідно розуміти це і поводитися відповідним чином. Свій же намір майстри НЛП радять виражати найбільш зрозумілим для співбесідника способом. Якщо вдасться досягти того рівня, коли обидва співбесідники реагуватимуть на намір партнера, ефективність комунікації істотно підвищиться.

Другий важливий момент в організації спілкування – це рівні і дистанції спілкування. Знання глибинної структури мови може допомогти управлінцю правильно будувати свою мову, найбільш чітко передаючи значення повідомлення, а також бачити спотворення значення в повідомленні співбесідника і вірно реагувати на них. «Якщо ми навчимося виділяти з мови співбесідника подібні мовні схеми і шаблони і усвідомлювати обмеження, які накладаються ними, ми зможемо найбільш осмислено реагувати на почуття» [5, с.75].

В роботі менеджерів дуже важливий принцип, відповідний прояву гнучкості: «якщо те, що ви робите, не спрацьовує, спробуйте зробити що-небудь інше». В спілкуванні важливо бути гнучким в словах, мисленні, сприйнятті і поведінці. Сенсорна гострота дозволяє бути гнучким в сприйнятті. У гнучкої поведінки є переваги: нова поведінка викликає і нову у відповідь реакцію, і, можливо, ви доб'єтеся бажаного результату, використовуючи різні нові способи поведінки.

Таким чином, застосовуючи техніку НЛП в управлінні колективом організації, можна управляти підлеглими, а також продуктивно приймати участь в процесі ділового спілкування. Здібність підстроювати свою власну мову під предикати інших є дуже важливою при встановленні довірчих відносин, що має сенс при тривалій спільній роботі. Результат зміни мови менеджера з метою підстроїтися під людину, з якою він спілкується, має дві сторони: перше, людина починає себе вільніше відчувати в спілкуванні з ним, починає більш довіряти керівнику. Друге, менеджер створює навколишнє середовище, яке сприяє більш ефективним результатам спілкування та роботи.


Висновки

НЛП є незамінним помічником в управлінні та бізнесі. Це підвищення ефективності внутрішніх і зовнішніх комунікацій компанії і підтримка управлінських рішень.

Можна говорити про два варіанти використовування НЛП в компанії: особисте й інституційне. Під особистим застосуванням мається на увазі застосування НЛП окремим топ-менеджером або групою менеджерів. В цьому випадку НЛП використовується індивідуально або стає частиною організаційної культури. Такий варіант використовування дає достатньо швидкий і добре відчутний ефект. Найважливішим елементом в цьому випадку є навчання і "емоційне зараження".

Відповідно, запровадження НЛП як профільної технології вимагає серйозної роботи з системою цінностей і мотивації. У тих випадках, коли система цінностей в компанії відповідає технології, її необхідно впровадити.

Таким чином, для менеджера дуже важливо мати вплив на людей, з якими він має спілкуватися в процесі роботи. Як керівник, менеджер практикує різноманітні засоби психологічної дії на тих людей, які оточують його в процесі ділового спілкування. Ефективність керівника – це здатність його знайти спільну мову зі всіма своїми підлеглими. Менеджер має також спілкуватися з партнерами та клієнтами. Всі ці зв’язки мають давати найбільш гарний ефект у практиці ділового спілкування. Для поліпшення його менеджер все частіше користується технікою НЛП, оскільки вона з’єднує в собі візуальні, кінестетичні, аудіальні та лінгвістичні види дій на людину.


Список використаної літератури:

  1.  Хміль Ф.І. Менеджмент. К.: В.ш., 1995. – 354с.
  2.  Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент. Теорія та практика. Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 486с.
  3.  Уткин Э.А. Этика бизнеса. М.: Зерцало, 2000. – 256с.
  4.  Мак-Дермотт Ян, О’Коннор Джозеф. НЛП и здоровье. Использование НЛП для улучшения здоровья и благополучия: Пер. с английского Бродского А.Б. /Предисл. Э. Мелсона. – Челябинск: «Библиотека А. Миллера», 1998.
  5.  Алдер Х. НЛП: современные психотехнологии: перевод с английского А.Говорунова – СПб: Издательство «Питер», 2000.
  6.  Любимов А.Ю. Мастерство коммуникации. – М.: Издательство «КСП+», 1999.
  7.  Бэндлер Р., Гриндер Д. Из лягушек – в принцы. Нейролингвистическое программирование: перевод с английского Миникес Л.Р. /Предисл. Стива Андреаса. – Екатеринбург, 1998.
  8.  Горин С.А. Техники россыпью. – М.,: Издательство «КСП+», 2001.
  9.  Бендлер Р. і Гріндер  Д. Вступний курс НЛП тренінгу.
  10.  Джозеф О `Коннор, Джон Сеймор Введення в нейролінгвістичне програмування.
  11.  Байрон А Люїс, Р Френк Пусселік NLP Магія нейролінгвістичного програмування без таємниць.
  12.  Дорошенко Л.С Управління трудовими ресурсами К.: МАУП, 1997 р.
  13.  Генкін Б.М Економіка і соціологія праці: Підручник для вузів М.: Норма, 1999 р.
  14.  Дмитренко Г.А Стратегічний менеджмент К.: МАУП, 1998 р.
  15.  Девід Молден Менеджмент і могутність НЛП
  16.  Кріє Дж Управління підприємством М.: Прогрес, 1973 р.
  17.  Мурашко М.І. Управління персоналом організації К.: Компас, 1997 р.
  18.  Соціальний менеджмент Під ред. С.Д. Ильенковой М.: Юніті, 1998 р.
  19.  Травін В.В., Дятлов В.А Основи кадрового менеджменту М.: Справа, 1995 р.
  20.  Управління персоналом організації: Підручник Під ред. А.Я Кибанова М.: Инфра-М, 1997 р.
  21.  Управління персоналом: Енциклопедичний словник Под ред. А.Я Кибанова М.: Инфра-М, 1998 р.
  22.  Хаpскій К. пpактическое пpименения Еpіксоновского гіпнозу в бізнесі, пpоведення пеpеговоpов, pеклама, спілкування.
  23.  Щокін Г. Як будувати організацію: Науково-практичний посібник К., 1993 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17248. Основы технологии OLAP 132.5 KB
  Лекция №12 Основы технологии OLAP Что такое хранилище данных Что такое OLAP Многомерные кубы Некоторые термины и понятия Заключение OLAP OnLine Analytical Processing технологии многомерного анализа данных. Что такое хранилище данных Устно. Информационные с...
17249. Облік доходів підприємства 31.5 KB
  Облік доходів підприємства. Дохід є надходженням економічних вигод які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції товарів робіт послуг гонорарів відсотків дивідендів тощо. В обліку дохід відображається в момент надх
17250. Облік фінансових результатів та використання прибутку 35.5 KB
  Облік фінансових результатів та використання прибутку. Фінансові результати за видами діяльності внаслідок яких вони виникають поділяються на : прибутки збитки від звичайної діяльності операційна основна та інша діяльність інша звичайна інвестиційна та фінансо...
17251. Облік власного капіталу 35 KB
  Облік власного капіталу. Власний капітал підприємства – це частина в активах підприємства яка залишається після вирахування усіх його зобов'язань. Власний капітал складається із статутного пайового додаткового резервного нерозподілених прибутків непокритих збитк...
17252. Облік резервного капіталу 26.5 KB
  Облік резервного капіталу. Резервний капітал – це сума резервів створених відповідно до чинного законодавства і засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Він створюється з метою усунення можливих в майбутньому тимчасових фінансових ...
17253. Облік цільового фінансування і цільових надходжень 24.5 KB
  Облік цільового фінансування і цільових надходжень. До цільового фінансування і цільових надходжень належать кошти отримані у вигляді субсидій та асигнувань з бюджету та позабюджетних фондів цільових внесків фізичних та юридичних осіб гуманітарної допомоги тощо. К
17254. Поняття та принципи побудови звітності 54 KB
  Поняття та принципи побудови звітності Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників що характеризують діяльність підприємства здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності...
17255. Класифікація звітності та її користувачі 63.5 KB
  Класифікація звітності та її користувачі З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування терміном подання ступенем узагальнення обсягом періодичністю подання охопленням видів діяль
17256. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності 36 KB
  Порядок складання подання й оприлюднення фінансової звітності Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі: балансу звіту про ...