49971

Тактична підготовленість і тактична підготовка спортсменів

Лабораторная работа

Физкультура и спорт

Спортивна тактика тактична підготовленість і напрямок тактичної підготовки Рівень тактичної підготовленості спортсменів залежить від оволодіння ними засобами спортивної тактики технічними прийомами й способами їхнього виконання її видами наступальної оборонної що контратакує і формами індивідуальної групової командної. У структурі тактичної підготовленості варто виділити такі поняття як тактичні заняття уміння навички. Тактичні навички завжди виступають у вигляді...

Украинкский

2014-01-13

68 KB

38 чел.

Лабораторне заняття 1.

Тактична  підготовленість і тактична  підготовка спортсменів.

Спортивна тактика, тактична підготовленість і напрямок                    тактичної підготовки

Рівень тактичної підготовленості спортсменів залежить від оволодіння ними засобами спортивної тактики (технічними прийомами й способами   їхнього   виконання),   її   видами   (наступальної,  оборонної, що контратакує) і формами (індивідуальної, групової, командної).

У структурі тактичної підготовленості варто виділити такі поняття, як тактичні заняття, уміння, навички.

Тактичні заняття являють собою сукупність уявлень про засоби, види й форми спортивної тактики й особливості їхнього застосування до тренувального й змагальної діяльності.

Тактичні вміння – форма прояву свідомості спортсмена, що відбиває його дії на основі тактичних знань.

Можуть бути виділені вміння розгадувати задуми суперника, передбачати хід розвитку змагальної боротьби, видозмінювати власну тактику.

Тактичні навички – це заучені тактичні дії, комбінації індивідуальних і колективних дій. Тактичні навички завжди виступають у вигляді цілісної закінченої тактичної дії в конкретній змагальній або тренувальної ситуації.

Тактичне мислення – це мислення спортсмена в процесі спортивної діяльності й умовах дефіциту часу й психічної напруги й безпосередньо спрямоване на рішення конкретних тактичних завдань.

Структура тактичної підготовленості випливає з характеру стратегічних завдань, що визначають основні напрямки спортивної боротьби. Ці завдання можуть бути пов'язані з участю спортсмена в серії змагань із метою підготовки й успішної участі в головних змаганнях сезону й, мати перспективний характер. Вони можуть бути й локальними, пов'язані з участю в окремих змаганнях.

Основу тактичної підготовленості спортсменів і команд становлять:

  1.  Володіння     сучасними     засобами,     формами     й     видами
    сучасної тактики заданого виду спорту;
  2.  Відповідність тактики рівню розвитку конкретного виду спорту з
    оптимальною для нього структурою змагальної діяльності;
  3.  Відповідність    тактичного    плану   до  особливостей   конкретного
    змагання (стан  місця  змагань,  характер  суддівства,  поводження вболівальників);
  4.  Погоджування   тактики   з   рівнем   досконалості   інших   сторін
    підготовленості – технічної, психологічної, фізичної.

При розробці тактичного плану потрібно враховувати техніко-тактичні й функціональні можливості партнерів (у командних видах спорту), досвід тактичних дій найсильніших спортсменів, основних спортсменів, їх технічні й фізичні можливості, психологічну підготовленість, варіативність тактики в різних двобоях залежно від характеру техніко-тактичних дій суперників і партнерів, ходу спортивної боротьби (у спортивних іграх).

Специфіка виду спорту є вирішальним чинником, що визначає структуру тактичної підготовленості спортсмена. Наприклад, основною складовою частиною тактичної підготовленості в багатьох циклічних, швидкісно-силових, складнокоординаційних видах є вибір раціональної тактичної схеми і її використання незалежно від дій основних конкурентів.

Зовсім інша справа з тактичною підготовленістю в спортивних іграх. Складність тактичних дій тут визначається виникаючими ускладненнями  сприйняття ситуації, прийняття рішень й їхньої реалізації через велику розмаїтість і часту зміну змагальних ситуацій, дефіциту часу, обмеженості простору, недостатності інформації, маскування суперником своїх дійсних намірів.

Для спортсменів, що спеціалізуються в ігрових видах спорту, при реалізації тактичних дій характерні два рівні оперативних завдань:

перший – сенсорно-перцептивний;

другий – прогностичний.

На першому рівні здійснюється вибір рішення з декількох альтернатив у результаті зненацька виниклої ситуації, на другому рівні відбувається ухвалення рішення як результат врахування закономірностей в діях суперника й рефлексивного поводження. Необхідно відзначити, що прийняття рішень у спортивних іграх має наступні специфічні особливості:

Діяльність в умовах найгострішого ліміту часу – яким би  правильним      не   було   будь-яке   рішення,   воно   має тактичну цінність тільки при оперативному здійсненні, у строгій відповідності до змагальної ситуації;

Невизначено-послідовний характер рішень  – слідом за  кожним   рішенням   ситуація   змінюється   й   вимагає  вже  нового  рішення, що нерідко кардинально відрізняється від попереднього;

Сприйняття  великої кількості елементів тактичної ситуації й прогнозування найбільш імовірного розвитку;

Так назване панорамне орієнтування по всьому полю зору,
при якому спортсмен   логічно зв'язує між собою елементи  ситуації, мало схожі за зовнішніми ознаками;

Вибір тактичного рішення з декількох варіантів, досить
близьких один одному; сприяти робити стрибок   через  проміжні й несуттєві варіанти;

Утримання   в   оперативній   пам'яті   й   уявне   ранжирування  елементів    тактичного    завдання,    переміни    плану    її    рішення  безпосередньо в ході рухової дії.

Тактична майстерність спортсмена найтіснішим чином пов'язана з рівнем його технічної, фізичної й психологічної підготовленості.

Здатність видозмінювати тактичну схему ведення змагальної боротьби залежно від особливостей і ходу змагань, складу ділянок є важливим показником тактичної підготовленості спортсменів. При цьому більша роль приділяється прийомам і діям, характерним для конкретного спортсмена, що визначає його індивідуальність. Як правило, саме такі дії є найбільш несподіваними для суперника й у силу цього найефективнішими.

Активність тактичних дій є важливим показником спортивної майстерності. Спортсмен високого класу повинен уміти нав'язувати суперникові свою волю, впливати на нього ефективністю своїх дій, витримкою, волею до перемоги, упевненістю в успіху. Особливе значення активність тактичних дій набуває в тих видах спорту, у яких має місце пряме зіткнення із суперником (спортивні ігри), виникнення несподіваних ситуацій, що вимагають адекватного техніко-тактичного рішення.

Активність в іграх – важливий показник тактичної підготовленості при веденні як наступальних, так й оборонних дій.

У командних видах спорту важливою стороною тактичної підготовленості є рівень взаємодії партнерів у групових і командних діях. Саме від ефективності взаємодії спортсменів, умілого сполучення відпрацьованих тактичних схем з нестандартними рішеннями, використання індивідуальних можливостей кожного спортсмена для досягнення кінцевого результату залежить, наприклад, ефективність комбінацій у спортивних іграх.

Ефективність тактичної діяльності в багатьох видах спорту визначається здатністю спортсмена до просторової та часової антиципації, тобто передбаченню змагальної ситуації до її розгортання. Саме цією здатністю багато в чому визначається точний вибір позиції воротарем у футболі або гандболі, перехоплення м'яча в баскетболі або шайби в хокеї.

В тактичній підготовці необхідно виділити наступні основні напрямки:

Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень спортивної тактики;

Оволодіння      основними      елементами,      прийомами,      варіантами  тактичних дій;

Удосконалення тактичного мислення;

Вивчення інформації, необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості;

Практичну реалізацію тактичної підготовленості.      

Тактична підготовка спортсменів у кожному із цих напрямків має свою специфіку. Однак у всіх випадках варто враховувати пряму залежність спортивної тактики, структури й рівня тактичної підготовленості, від рівня технічної підготовленості, розвитку найважливіших рухових якостей – швидкісно-силових, витривалості, гнучкості, координації функціональних можливостей найважливіших систем організму, рівня й особливостей психологічної підготовленості спортсменів.

Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень              спортивної тактики

Завданням даного напрямку тактичної підготовки спортсменів є вивчення загальних положень тактики спорту, тактики обраного виду спорту, правил суддівства й положення про змагання, особливостей тактики в родинних видах спорту, тактичного досвіду найсильніших спортсменів, способів розробки тактичної концепції.

Значення теоретико-методичних положень спортивної тактики допомагає точно оцінити змагальну ситуацію, адекватно підбирати засоби й методи змагальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей, кваліфікації, рівня підготовленості партнерів і супротивника.

Тактичні знання здобуваються протягом всього спортивного життя спортсмена. Варто пам'ятати, що просто накопичені знання з тактики, не підкріплені особистим руховим досвідом спортсмена, не можуть позитивно вплинути на спортивні результати.

Оволодіння тактичними діями. Засоби й методи оволодіння тактичними діями, весь процес тактичної підготовки значною мірою обумовлюється специфікою виду спорту.

Так, у циклічних видах спорту основне завдання тактичної підготовки пов'язане з підготовкою до реалізації розробленої схеми проходження змагальної дистанції.

Завдання тактичного вдосконалення в спортивних іграх значно складніше. Тут й освоєння підготовчих, наступальних й оборонних дій, і удосконалення навичок виконання тактичних дій у навмисних, експромтних ситуаціях, і освоєння сутності різноманітних тактичних ситуацій, характерних для складної змагальної діяльності.

Тактичну сутність дій освоюють одночасно з оволодінням технікою прийомів. Саме в процесі практичного оволодіння прийомами спортсмени усвідомлюють для себе, що кожна технічна дія повинна бути пов'язана з реалізацією тактичного варіанта.

Освоєння сутності можливих тактичних ситуацій передбачає вивчення типових ситуацій й особливостей поводження в кожній з них, а також підготовку до ведення змагальної боротьби з різними супротивниками.

Для оволодіння тактикою дій може використовуватись вся сукупність словесних, наочних і практичних засобів, методів підготовки.

Оволодінню знаннями по теорії тактики сприяє весь комплекс словесних і наочних методів.

Джерелами знань є спеціальна література, лекції, бесіди, пояснення, перегляд змагань, кінофільмів, відеозаписів, їхній розбір й аналіз.

У даному розділі тактичної підготовки широко представлені практичні засоби й методи.

В основі практичних методів тактичної підготовки лежить принцип моделювання діяльності спортсменів у змаганнях. Наприклад, у спортивних іграх розроблені спеціальні методи, які з різним ступенем подібності моделюють специфічну діяльність спортсмена. До них відносяться: тренування без супротивника; тренування з умовним супротивником; тренування з партнером; тренування із супротивником.

Метод тренування без супротивника застосовується для оволодіння основами техніки дії, навчання активному й свідомому аналізу. Специфічними  засобами тренування є основні положення й рухи, пересування, імітаційні вправи, різні їхні сполучення.  

Метод тренування з умовним супротивником припускає використання допоміжних снарядів і обладнання. Вправи з використанням перерахованих снарядів і обладнання дозволяє відпрацьовувати дистанційні, часові характеристики дій, розвивати зорово-рухові й кінестетичні відчуття. Метод можна використовувати для розвитку специфічних якостей в умовах моделювання змагальної діяльності.

Метод тренування з партнером є основним для оволодіння тактикою дій. Основні засоби тренування – парні, групові вправи, які відрізняються більшою розмаїтістю й носять переважно техніко-тактичну спрямованість. Тут відбувається розвиток й удосконалення важливих для спортсменів тактичних якостей – почуття моменту для початку своїх дій, швидкості й точності рухових  реакцій, диференціюванню дистанційних, часових, м'язово-рухових параметрів взаємодій.

Метод тренування із супротивником застосовується для детального відпрацьовування тактики дій, тактичного вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, удосконалення вольових якостей, дозволяє вдосконалювати тактику дій в умовах інформаційного й часового дефіциту для рішення тактичних завдань, просторово-часової невизначеності, що швидко змінюються ситуацій. Спортсмен, що виконує роль супротивника діє в межах чітко позначених завдань, поставлених тренером; фрагменти окремих змагальних завдань.

Найбільший обсяг засобів і методів тактичної підготовки в макроциклі припадає на кінець підготовчого й змагального періоду. Рівень технічної майстерності, фізичної й психологічної підготовленості, що сформувався до цього етапу, дозволяє перейти до відпрацьовування тактики в її найбільшому наближенні до умов майбутньої змагальної діяльності.

Вибір того або іншого тактичного варіанта, його відпрацьовування й використання в змагальній діяльності обумовлений рівнем технічної майстерності спортсмена, розвитком його рухових якостей, можливостями функціональних систем, морально-вольовою й психологічною підготовленістю.

При вдосконалюванні тактичної майстерності важливо застосовувати раціональну методику. Відповідно до рекомендацій у формуванні тактичної майстерності виділяють три етапи: орієнтовний, виконавчий і контрольний.

Орієнтовний етап передбачає ознайомлення спортсмена із завданням; виконавчий – багаторазове виконання вправ; пошук оптимальних техніко-тактичних рішень; відпрацьовування шляхів їхньої реалізації в складних умовах тренувальної й змагальної діяльності; контрольний – виявлення ефективності тактичних рішень; фіксування помилок і шляхів їх усунення.

Удосконалення тактичного мислення

У процесі підготовки до змагань всі можливі ситуації  боротьби передбачити практично нереально. Тому однією з основних завдань тактичної підготовки є вдосконалення тактичного мислення спортсмена. При цьому треба розвивати наступні здібності:

Швидко   сприймати,    адекватно   усвідомлювати   й    аналізувати змагальні ситуації;

Швидко   й  точно   оцінювати   ситуацію   й   приймати  рішення  відповідно до обстановки, що виникла;

Передбачати дії супротивника (партнера по команді);

Рефлексивно відображати свої дії відповідно до мети  змагань і завдання конкретної ситуації.

При розвитку тактичного мислення необхідно застосовувати засоби й методи, спрямовані на вдосконалення наочно-образного, діючого й ситуативного мислення.

Наочно-образний характер мислення проявляється в тому, що в процесі змагальної і тренувальної діяльності вирішення рухових завдань відбувається на основі наочно-почуттєвих образів і пов'язане зі сприйняттям дій суперників і партнерів і всієї ситуації спортивного двобою. Більшу роль тут грають пам'ять і творча уява.

Діючий характер мислення виражається в тому, що воно тісно взаємопов’язане з руховими діями. Спортсмен мислить у процесі активної діяльності, негайно реалізуючи ухвалені рішення в діях.

Ситуативний характер мислення проявляється в тому, що воно здійснюється на тлі швидкоплинності, необоротності й мінливості ситуації змагальної боротьби.

Основними специфічними методами розвитку тактичного мислення є: метод тренування із супротивником, метод тренування з умовним супротивником. Важливим є також розбір й аналіз тактичної діяльності в умовах тренувань і змагань.

Вивчення інформації необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості.

Завданнями даного напрямку тактичної підготовки спортсменів є збір й обробка інформації про ймовірних супротивників і партнерів по команді про середовище й умови проведення майбутніх змагань.

Для збору інформації про ймовірних суперників використовують бесіди, перегляд тренувальних занять і змагань, їхній аналіз.

Збір інформації про середовище й умови майбутніх змагань необхідний для створення в тренуваннях умов адекватних умов майбутніх змагань, щоб спортсмени поступово могли адаптуватися до специфічних умов.

Необхідно  враховувати строки, місце й час проведення змагань.

При підготовці до змагань і під час участі в них спортсмени постійно шукають й удосконалюють способи протидії конкретним суперникам, рівною мірою знайомим по майбутніх змаганнях. Вироблення майбутніх моделей майбутніх двобоїв відбувається з урахуванням зіставлення власної майстерності й особливостей суперників, цілей і  можливих результатів майбутніх змагань


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26518. Основные проблемы и особенности войны северо-американских колоний Англии за независимость и образование США 45.5 KB
  Северовосточные колонии новая Англия – территории с ранним развитием ремесел мануфактуры судостроение и судоходство рыболовство. Это колонии которые пошли по буржуазному пути. Среднеатлантические колонии. Южные колонии плантации основанные на труде рабов.
26519. Дискуссии в отечественной и зарубежной историографии о периодизации ВФ буржуазной революции, ее характере, движущих силах и итогах 44 KB
  Ленин развил мысли Маркса и Энгельса; показал решающую роль крестьянства и плебейского элемента городов в победе революции высоко оценил роль якобинцев и диктатуры. революции роль перешла к историкам радикального направления. атлантической революции.
26520. Проблемы якобинской диктатуры в историографии 34 KB
  Якобинцы: Террор декрет о подозрительных каждый кто своими делами помыслами мешает революции подлежит суду в лице революционного трибунала Якобинцам нужно накормить город установить республику Закон о реквизициях обещали в будущем заплатить оставляли только семейный запас. принудительный займ у богачей в 1млрд франков Вся нация мобилизовалась до полной победы революции Попытка ввести новую религию. Революции восходящей линии см. 20 века стали задаваться вопросом о классовой природе революции чьи интересы она...
26521. Внутренняя и внешняя политика Фр. в период консульства и 1-й империи Наполеона. Наполеоновская эпоха в исторической науке 38.5 KB
  давно мечтал о власти; Манфред: чтобы не проиграть. Для закрепления своей власти Н. оставалась республикой но власть в руках 1го консула главнокомандующий армией назначал членов всех органов законодательной власти выбирал их из кандидатов которые избирались гражданами на 5 лет он назначал перфекты заменивших местное самоуправление назначал министров которые ему непосредственно подчинялись. начались 100 дней – период кратковременного возвращения Бонапарта к власти.
26522. Революции 1848-1849 гг. в Европе. Общие черты и особенности 74.5 KB
  Австрийская монархия: препятствием для развития был национальный гнет т. было насильственно объединены разные национальности т. задачей революции являлось создание независимых национальных государств. Германия: нац объединение освобождение крестьян уничтожение феодализма.
26523. Объединение Германии и Италии. Общие черты и особенности 30 KB
  Малогерманский вариант во главе с Пруссией и без Австрии; 2. Бисмарк предложил Австрии и Пруссии воевать с Данией и в результате войны Шлезенгер отошел Пруссии а Гольдштейн Австрии. Здесь Бисмарк резко заявил что доводить до конца не надо а от Австрии потребовать только отказ от объединения Германии вокруг Австрии. Перед ними стояла цель – надо найти союзника для того чтобы избавиться от гнета Австрии.
26524. Движущие силы, характер, периодизация и итоги Второй Американской революции 43.5 KB
  поделили в пользу Юга территорию к западу от р. активизировалось движение против рабства – аболиционисты – они организовывали тайные маршруты для беглецов с Юга. в отличие от юга здесь индустрия работала на полную мощность на благо фронту. Осенью взяли промышл центр Юга Атланту.
26525. Франко-германская война 1870-1871 гг. и парижская Коммуна 1871 г. и их место в историческом процессе 40 KB
  – Прусская война была осознана в Германии как война за национальное существование и независимость поэтому против Фр. провозглашена республика создано Вп Нац обороны в которое вошли представители политические силы оппозиционные империи. прошли выборы в Нац Собрание которое должно было утвердить прелиминарный мирный договор формальное согласие м д воюющими государствами относительно прекращения военных действий соглашение установления условий прекращения огня в общей форме очерчивается предполагаемая территория договариваются о судьбе...
26526. Общие черты и особенности эк. и П. развития стран Западной Европы и США в конце 19- начале 20 века 61.5 KB
  Внедрение капиталистического производства вызвало ряд изменений: 1. По темпам ежегодного приращивания производства 1 место США 2 место Германия. Еще 1й закономерностью развития стран было образование монополий – добровольных объединений независимых предпринимателей обладающие исключительным правом производства или торговли. переход от независимого производства к концентрации производства: спрос = предложение = прибыль = обострение конкуренции = нерегулируемое производство = кризис перепроизводства = концентрация производства.