50048

Пересування як вид стройових вправ

Лабораторная работа

Физкультура и спорт

Основи термiнологiï: випади махи ногами тулубом руками. Випади. Випад це рух або положення з виставленням i згинанням опорноï ноги. Випад лівою правою Положення коли опорна лiва права нога виставлена i зігнута вперед iнша нога стоїть позаду випрямлена в колiнi тулуб на однiй вертикалi з тазом Випад влiво вправо Положення коли опорна лiва права нога виставлена влiво впрао i зiгнута в колiнi тулуб вертикально Нахилений випад влiво вправо Положення коли виконується випад...

Украинкский

2014-01-14

44 KB

2 чел.

Лабораторне заняття 5

1. Стройові вправи. Повторення (зан. №4). Пересування як вид стройових вправ. Визначення. Види. Рух на місці. Зупинка руху. Перехід від руху на місці до пересування. Рух в обхід. Рух бігом. Команди та дії.

2. Загальнорозвивальні вправи.

Основи термiнологiï: випади, махи ногами, тулубом, руками.Визначення. Види.

3. Прикладні вправи. Повторення (зан. №4). Розходження удвох. Способи. Техніка виконання і методика навчання.

1. Стройові вправи.

Пересування

Пересування це вправи, пов’язані з рухом по залу різного характеру.

Пересування у строю – це пересування в колонах або шеренгах у зімкнутому та розімкнутому строю. При пересуваннях використовуються стройовий крок, похідний (звичайний) крок, гімнастичний крок.

Крок на місці. і зупинка виконуються за командою “На місці кроком – РУШ!” Учні починають крок з лівої ноги.

Зупинка руху. Для припинення  руху на місці подається команда “група – СТІЙ!” Команда “Стій!” подається під ліву ногу; після цього учні роблять ще крок правою ногою, чітко приставляють  ліву і займають положення стройовою стойки.

Перехід від руху на місці до пересування. Команди:

  1.  «ПРЯМО!» (подається під ліву ногу) – виконується крок правою ногою на місці і з лівої ноги починається рух уперед.
  2.  «Два (три, чотири і т.д.) кроки вперед (назад, вправо, вліво) – «МАРШ!».

Рух в обхід – пересування групи вздовж границь залу. Виконується за командою “Наліво (направо) в обхід кроком – РУШ!”, а коли  група в русі, то “Наліво (направо) в обхід – РУШ!”.

Рух бігом. Для виконання руху кроком або бігом подається команда “Кроком (або бігом) – РУШ!” За попередньою частиною  команди Тулуб треба подати трохи вперед, за виконавчою частиною команди всі учні починають крок з лівою ноги. Якщо подається команда “Стройовим кроком – РУШ!”, усе виконується так, як і звичайним кроком, але ногу треба піднімати на 10 – 15 см від підлоги, витягуючи носок і ставлячи її на вся ступню. Руками учні також роблять більш енергійні рухи, піднімаючи зігнуту руку спереду до рівня пояса, ззаду відводячи пряму руку до відказу. Перехід із стройового кроку на похідний виконується за командою “ВІЛЬНО!” Перехід з ходьби на біг  виконується за командою “бігом – РУШ!” Команда подається тоді, коли ліва нога стає на підлогу, після  чого учні роблять крок правою і з лівою починають біг. Перехід з бігу на ходьбу виконується за командою “Кроком – РУШ!”. Подається вона тоді, коли права нога  стає на підлогу. Після цього учні роблять ще два кроки бігом і з лівою ноги переходять на ходьбу.

2. Загальнорозвивальні вправи.

Випади. Визначення. Види.

Випад – це рух або положення з виставленням i згинанням опорноï ноги.

Т е р м i н

О п и с а н н я     п о л о ж е н н я

Випад лівою (правою)

Положення, коли опорна лiва (права) нога виставлена i зігнута вперед, iнша нога стоїть позаду випрямлена в колiнi, тулуб на однiй вертикалi з тазом

Випад влiво (вправо)

Положення, коли опорна лiва (права) нога виставлена влiво (впрао) i зiгнута в колiнi, тулуб вертикально

Нахилений випад влiво (вправо)

Положення, коли виконується випад влiво (вправо) з нахилом тулуба влiво (вправо), руки вгору; правi (лiва) нога, бiк тулуба i однойменна рука, знаходяться на однiй нахиленiй лiнiï

Випад влiво (вправо) з нахилом

Положення, коли виконується випад влiво (вправо) з нахилом тулуба вперед, руки вгорi схресно

Глибокий випад

Усi вищеназванi положення з максимальним згинанням колiнного суглоба i низьким положенням таза

Випад лiвою вправо або випад правою влiво

У першому випадку виконується схресний рух лiвою ногою вправо, тулуб повернуто налiво, руки в сторонни. Аналогiчно в iнший бiк у другому випадку

Махи ногами, тулубом, руками. Визначення. Види.

Мах – це вiльний рух вiдносно вiсi обертання.

Махи виконуються ногами, руками i тулубом. Основнi напрями махiв: вперед, в сторону, назад, вверх. Промiжнi напрями махiв виконуються пiд кутом 45° до основних, наприклад: мах правою вперед-назовнi, мах лiвою назад-назовнi i т.i. Бувають схреснi махи , наприклад: мах правою влiво. Маховi вправи окремими частинами тiла сприяють збiльшенню рухомостi в суглобах.

3. Прикладні вправи.

Р о з х о д ж е н н я   у д в о х

Способи розходження удвох:

  1.  перешагуванням;
  2.  поворотом.

Техніка виконання.

Розходження удвох перешагуванням. Під час зустрічі партнерів один приймає положення лежачи на животі, упору на стегнах, сіду на п’ятах із нахилом, упору присівши уздовж, упору присівши поперек, а інший переступає через нього. Далі кожний продовжує рух у своїм напрямку.

Розходження удвох поворотом. При зустрічі поперек підвищеної опори партнери виставляють праві ноги вперед так, щоб їх п’яти торкались одна іншої. Взявшись за плечі партнера і підтримуючи один одного виконують поворот наліво на нозі, що стоїть попереду.

Під час виконання цієї вправи необхідно напружити м’язи тулуба та сідниць і намагатися утримати рівновагу.

Методика навчання. Спочатку необхідно розучити розходження удвох способом перешагування як більш легкий, а потім поворотом.

Розходження удвох поворотом необхідно засвоїти на підлозі, а потім на гімнастичній лаві, низькій і середній колоді.

При виконанні даної вправи на підвищеній опорі особливу увагу слід приділяти страховці та самостраховці, котрі забезпечать безпеку на занятті.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40826. Псевдослучайные последовательности и процедуры их машинной генерации 239.5 KB
  Способы генерации случайных чисел Примеры статистического использования Пример 4. Структурная схема системы SD Система SD функционирует следующим образом: получается пара независимых случайных чисел интервала 0 1 определяется координата точки xi xi1 показанной на рис. Схема моделирующего алгоритма системы SP В данном моделирующем алгоритме после ввода исходных данных и реализации операторов цикла происходит обращение к генератору случайных чисел т. Отметим что во всех рассмотренных примерах не требуется запоминания всего множества...
40827. Генерация базовой последовательности. Требования к генератору случайных чисел 259 KB
  Требования к генератору случайных чисел. Проверка и улучшение качества последовательностей псевдослучайных чисел. При дискретном моделировании базовым процессом является последовательность чисел {xi} = x0 x1 xN представляющих собой реализации независимых равномерно распределенных на интервале 0 1 случайных величин {i} = 0 1 N или в статистических терминах повторную выборку из равномерно распределенной на 0 1 генеральной совокупности значений величины . Поэтому на ЭВМ вместо непрерывной совокупности равномерных...
40828. Моделирование случайных воздействий на систему 216 KB
  Моделирование случайных воздействий на систему Моделирование случайных событий. Моделирование дискретных случайных величин. Моделирование непрерывных случайных величин. Моделирование случайных векторов 4.
40829. ПЛАНИРОВАНИЕ МАШИННЫХ ЭКСПЕРИМЕНТОВ С МОДЕЛЯМИ СИСТЕМ 223.5 KB
  Частные задачи планирования машинных экспериментов уменьшение затрат машинного времени на моделирование увеличение точности и достоверности результатов моделирования проверка адекватности модели и т. План эксперимента определяет объем и порядок проведения вычислений на ЭВМ приемы накопления и статистической обработки результатов моделирования системы S. Таким образом при машинном моделировании рационально планировать и проектировать не только саму модель Мм системы S но и процесс ее использования т. При планировании эксперимента...
40830. РЕШЕНИЕ СИСТЕМ ЛИНЕЙНЫХ АЛГЕБРАИЧЕСКИХ УРАВНЕНИЙ 1 MB
  Основные понятия и определения Выделяют четыре основные задачи линейной алгебры: решение СЛАУ вычисление определителя матрицы нахождение обратной матрицы определение собственных значений и собственных векторов матрицы. Задача отыскания решения СЛАУ с n неизвестными одна из наиболее часто встречающихся в практике вычислительных задач так как большинство методов решения сложных задач основано на сведении...
40831. АППРОКСИМАЦИЯ ФУНКЦИЙ 939 KB
  Как упростить вычисление известной функции fx или же ее характеристик если fx слишком сложная Ответы на эти вопросы даются теорией аппроксимации функций основная задача которой состоит в нахождении функции y=x близкой т. Обоснование способов нахождения удачного вида функциональной зависимости и подбора параметров составляет задачу теории аппроксимации функций. В зависимости от способа подбора параметров получают различные методы аппроксимации; наибольшее распространение среди них получили интерполяция и среднеквадратичное...
40832. ВЫЧИСЛЕНИЕ ПРОИЗВОДНЫХ И ИНТЕГРАЛОВ 654 KB
  При аппроксимации операторов численного дифференцирования и интегрирования наибольшее распространение ввиду своей простоты нашли интерполяционные формулы Ньютона. Формулы численного дифференцирования Формулы для расчета производной в точке x получаются следующим образом. Такие формулы называют простейшими формулами численного дифференцирования.3 получается три важные формулы второго порядка точности: 4.
40833. МЕТОДЫ РЕШЕНИЯ НЕЛИНЕЙНЫХ УРАВНЕНИЙ 748 KB
  Точное решение удается получить в исключительных случаях и обычно для нахождения корней уравнения применяются численные методы. Первая задача решается графическим методом: на заданном отрезке [ b] вычисляется таблица значений функции с некоторым шагом h строится ее график и определяются интервалы длиной h на которых находятся корни.1 в случаях и в значение корня совпадает с точкой экстремума функции и для нахождения таких корней можно использовать методы поиска минимума функции описанные в...
40834. МЕТОДЫ НАХОЖДЕНИЯ МИНИМУМА ФУНКЦИИ ОДНОЙ ПЕРЕМЕННОЙ 869.5 KB
  Постановка задачи Задача нахождения минимума функции одной переменной minfx нередко возникает в практических приложениях. Кроме того многие методы решения задачи минимизации функции многих переменных сводятся к многократному поиску одномерного минимума. Задача ставится следующим образом: требуется найти такое значение xm из отрезка [ b] при котором достигается минимум функции ym=fxm т.