50166

Тактика захисту: індивідуальна, групова та командна

Лабораторная работа

Физкультура и спорт

Гра в захисті передбачає організацію позиції і дій гравців з метою запобігти чи утруднити атакуючим можливість наблизитися до воріт і завдати точного удару. Гра в обороні різноманітна багатопланова і спрямована на захист воріт на активну боротьбу за оволодіння мячем і організацію успішної атаки. Чим ближче суперник до воріт тим щільніше його треба закривати. При протидії комбінації “схрещування†ті хто обороняється повинні особливо уважно контролювати дії гравця у якого опинився мяч щоб перепинити йому шлях до воріт.

Украинкский

2014-01-17

29 KB

1 чел.

Лабораторне заняття 12.

Тактика   захисту: індивідуальна, групова та командна .

Тактика захисту. Гра в захисті передбачає організацію позиції і дій гравців з метою запобігти чи утруднити атакуючим можливість наблизитися до воріт і завдати точного удару. Усі дії команди, що обороняється, є відповідями на дії атакуючих і зумовлюються особливостями тактики суперника. Гра в обороні різноманітна, багатопланова і спрямована на захист воріт, на активну боротьбу за оволодіння м’ячем і організацію успішної атаки.

Індивідуальна тактика. Ефективність захисту багато в чому залежить від індивідуального уміння кожного гравця діяти проти суперника – і коли він володіє м’ячем, і без нього. Граючи проти суперника, котрий не володіє м’ячем, футболісти в захисті здійснюють закривання і перехоплення.

Закривання – переміщення з метою перешкодити супернику одержати м’яч. Той, хто обороняється, розташовується між суперником і своїми воротами. Позиція залежить від співвідношення сил суперників, швидкості бігу, персонального завдання. Чим ближче суперник до воріт, тим щільніше його треба закривати.

Перехоплення – дія гравця з метою оволодіння м’ячем, спрямованим опікуваному супернику. Успіх перехоплення залежить від правильної оцінки обстановки, вмілого вибору позиції, своєчасного виходу до м’яча, швидкості тощо. У єдиноборстві з гравцем, котрий володіє м’ячем, ті, що обороняються, повинні відібрати його чи перешкодити передачі, веденню, удару по воротах. Для відбирання м’яча, коли цього вимагає ігрова ситуація, слід зблизитися з тим, хто володіє м’ячем, переслідувати його і зберігати атакуючу позицію. Щоб протидіяти передачі, удару, веденню, гравець розташовується в безпосередній близькості від того, хто володіє м’ячем, і перекриває зону найбільш гострої передачі, небезпечного удару по воротах чи прагне відтіснити суперника до бокової лінії.

Групова тактика. Основою реалізації групової тактики в захисті є організована взаємодія двох чи більше гравців для надання допомоги партнерам чи руйнування комбінацій суперника.

Щоб допомогти партнеру, котрий програв єдиноборство, використовують страховку.

Протидія комбінації “гра в стінку” зумовлюється місцем виконання. Іноді доцільно відмовитися від щільної опіки і грати в зоні. У більшості випадків треба розташуватися так, щоб мати можливість перехопити першу передачу, утруднити другу чи змусити відмовитися від комбінації.

При протидії комбінації “схрещування” ті, хто обороняється, повинні особливо уважно контролювати дії гравця, у якого опинився м’яч, щоб перепинити йому шлях до воріт.

Протидіючи комбінації “пропускання м’яча”, захисники готові перехопити “пропущений” м’яч або швидко переключитися на єдиноборство з гравцем, якому цей м’яч адресований.

Ефективним методом оборони є створення штучного положення “поза грою”. Захисник, який знаходиться ближче за інших до своїх воріт, уважно стежить за розташуванням супротивника й керує діями партнерів. Найбільш доцільно створювати положення “поза грою” в зоні між центральною лінією і штрафним майданчиком.

Побудову “стінки” виконує команда, у ворота якої призначений вільний чи штрафний удар. Головна мета тих, хто обороняється, – убезпечити від прямого удару ближній кут воріт. Зазвичай у “стінку” стають 4–5 гравців (як правило, два захисники, два півзахисники і нападник). Чим далі від воріт призначається удар, тим менше футболістів безпосередньо протидіє йому.