50264

БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Лекция

Литература и библиотековедение

Бібліотечна справа – галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки

Украинкский

2014-11-16

34.07 KB

2 чел.

ТЕМА 4. БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

План

1. Загальні засади бібліотечної справи

2. Бібліотечна система України

3. Обов’язки та права читачів і бібліотек

4. Національний архівний фонд України

5. Система архівних установ

6. Зберігання та користування архівними документами

(Нормативно-правові акти на семінарське заняття:

1) Закон України від 27.01.1995 «Про бібліотеки і бібліотечну справу»;

2)Закон України від 24.12.1993 № 3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи»;

3) Правила роботи архівних установ України, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2013).

Питання 1. Загальні засади бібліотечної справи

Бібліотечна справа – галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки, підготовку та підвищення кваліфікації фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотечної діяльності.

Бібліотека – інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Бібліотечні ресурси – упорядковані бібліотечні фонди документів на різних носіях інформації, бази даних, мережні інформаційні ресурси, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання та передачі інформації.

Бібліотечний фонд – упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці.

Документ – матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері або іншому носієві.

Основою державної політики в галузі бібліотечної справи є реалізація прав громадян на бібліотечне обслуговування, забезпечення загальної доступності до інформації та культурних цінностей, що збираються, зберігаються та надаються в тимчасове користування бібліотеками.

Держава:

1) здійснює фінансування бібліотек та провадить пільгову податкову, кредитну та цінову політику;

2) фінансує створення інформаційних мереж і телекомунікаційних систем для інформаційного обміну, входження у світові глобальні комп'ютерні мережі, об'єднання та забезпечення доступності розподілених бібліотечних ресурсів;

Інформаційні мережі – це мережі, призначені для обробки, зберігання і передачі даних.

Телекомунікаційна система – сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб;

3) стимулює взаємовикористання бібліотечних ресурсів через систему міжбібліотечного абонемента, зведених каталогів, депозитаріїв, обмінних бібліотечних фондів, інтеграцію бібліотек України у світовий інформаційний простір.

Міжбібліотечний абонемент – форма бібліотечного обслуговування, заснована на взаємному використанні бібліотечних фондів і довідково-пошукового апарату бібліотек.

4) координує діяльність бібліотек усіх форм власності, регулює діяльність бібліотек, що є в державній і комунальній власності;

5) забезпечує розвиток бібліотечного обслуговування соціально незахищених верств населення;

6) розробляє програми розвитку бібліотечної справи та забезпечує їх цільове фінансування;

7) створює умови для міжнародного співробітництва бібліотек.

Бібліотеки України є складовою частиною інформаційної системи держави.

З метою забезпечення раціонального використання бібліотечних ресурсів бібліотеки взаємодіють з підприємствами, установами та організаціями, які мають бази даних та діяльність яких пов'язана із створенням, збиранням, обробкою, накопиченням та збереженням інформації.

Питання 2. Бібліотечна система України

Питання 2.1. Поняття бібліотечної системи України. Види бібліотек

Бібліотечна система України – розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів.

Бібліотечна система України функціонує на основі скооперованого комплектування фондів та обробки документів, довідково-пошукового апарату, взаємовикористання бібліотечних ресурсів, а також організації науково-дослідної, науково-бібліографічної та науково-методичної роботи.

Види бібліотек

І. За значенням:

1. Всеукраїнські загальнодержавного значення:

а) Національна бібліотека України – провідний культурний, освітній, науково-інформаційний державний заклад, що здійснює функції науково-дослідного, методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, бере участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи та її реалізації.

б) державні бібліотеки – бібліотеки загальнодержавного значення, що здійснюють бібліотечне, бібліографічне, інформаційне обслуговування користувачів і виконують функцію всеукраїнського науково-дослідного, методичного та організаційного центру бібліотек відповідної галузі або категорій користувачів;

2. Обласні;

3. Міські;

4. Районні;

5. Селищні;

6. Сільські.

ІІ. За змістом бібліотечних фондів бібліотеки:

1. Універсальні;

2. Галузеві;

3. Міжгалузеві.

ІІІ. За призначенням:

а) публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами;

б) спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій).

Публічні, спеціальні та спеціалізовані бібліотеки можуть об'єднуватися у централізовані бібліотечні системи (ЦБС).

Питання 2.2. Забезпечення взаємодії бібліотек

Забезпечення взаємодії бібліотек різних видів покладається на центральні бібліотеки відповідних територій.

Центральні бібліотеки – головні бібліотеки регіонів, які зобов'язані формувати, зберігати та надавати в користування найбільш повне зібрання документів у межах своєї території, організовувати взаємовикористання бібліотечних ресурсів і надавати методичну допомогу бібліотекам різних видів відповідних територій. На центральні бібліотеки покладається забезпечення взаємодії бібліотек різних видів.

Ними виступають:

1) на загальнодержавному рівні – національні та державні бібліотеки;

2) на обласному рівні – обласні універсальні наукові бібліотеки;

3) на міському рівні – міські публічні бібліотеки або центральні бібліотеки міської централізованої бібліотечної системи;

4) на районному рівні – районні бібліотеки або центральні бібліотеки районної централізованої бібліотечної системи.

Централізована бібліотечна система – об'єднання бібліотек в єдине структурно-цілісне утворення, куди входить центральна бібліотека.

ЦБС об'єднує бібліотеки за адміністративно-територіальним принципом у єдине структурно-цілісне утворення для найбільш ефективного використання бібліотечних ресурсів району або міста.

До складу ЦБС входить:

1) центральна районна (міська) бібліотека.

Центральна бібліотека ЦБС є головною бібліотекою району (міста). Вона має відповідні відділи, формує, зберігає і організує єдиний фонд документів, визначає його структуру та здійснює розподіл між бібліотеками-філіями та відділами центральної бібліотеки, організовує його циркуляцію і використання.

Центральна бібліотека ЦБС забезпечує:

а) централізоване комплектування і обробку бібліотечного фонду ЦБС;

б) оперативність надходження нових документів у всі підрозділи системи;

в) вивчення потреб користувачів централізованої бібліотечної системи, ступеня їхнього задоволення фондами.

2) районна (міська) бібліотека для дітей;

3) бібліотеки, що розташовані в межах адміністративного району (міста) на правах філій.

ЦБС підпорядкована відділу культури місцевої держадміністрації.

Взаємодія між бібліотеками забезпечується за допомогою:

1) обмінних фондів – фондів бібліотек, які використовуються для обміну, перерозподілу, безкоштовної передачі та реалізації документів.

Структурні підрозділи обмінних фондів виконують такі функції:

а) інформують бібліотеки про документи, що є в обмінних фондах;

б) здійснюють обмін документами з іншими бібліотеками;

в) перерозподіляють документи між бібліотеками;

г) доукомплектовують діючі фонди бібліотек;

д) взаємодіють у рамках державних і регіональних програм розповсюдження документів серед бібліотек;

е) надають допомогу у формуванні фондів української книги українцям, що проживають за межами держави;

ж) реалізовують документи, не замовлені бібліотеками.

2) системи депозитарного зберігання бібліотечних фондів.

Завдання системи депозитарного зберігання бібліотечних фондів України:

а) ліквідація зайвого дублювання книг, документів та інших носіїв інформації у фондах бібліотек-фондоутримувачів шляхом зосередження їх у бібліотеках-депозитаріях для раціонального використання державних асигнувань;

б) забезпечення формування максимально повних депозитарних фондів вітчизняних та зарубіжних книг, документів та інших носіїв інформації з різних галузей знання;

в) гарантоване зберігання книг, документів та інших носіїв інформації, які знаходяться у депозитарних фондах;

г) удосконалення бібліотечного та інформаційно-бібліографічного обслуговування користувачів, задоволення інформаційних потреб науки, виробництва, освіти, культури;

д) регулювання взаємодії між бібліотеками-депозитаріями різних систем і відомств.

Бібліотека-депозитарій – бібліотека, яка забезпечує постійне зберігання бібліотечного фонду, сформованого з документів, що рідко використовуються і мають наукову та/або художню цінність.

Бібліотеки-депозитарії організовують у бібліотеках-фондоутримувачах різних систем і відомств відбір і передачу маловикористовуваних книг, документів та інших носіїв інформації на депозитарне зберігання.

Бібліотеки-фондоутримувачі повинні регулярно виявляти у своїх фондах маловикористовувані книги, документи та інші носії інформації, складати та відправляти інформацію на відібрані видання до бібліотек-депозитаріїв.

Питання 3. Обов’язки та права читачів і бібліотек

Ст. 19–23 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 № 32/95-ВР.

Питання 4. Національний архівний фонд України

Національний архівний фонд – сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.

Архівний документ – документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна.

Внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців.

Таким чином, документ Національного архівного фонду – архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою та який підлягає державному обліку і зберіганню.

Експертиза цінності документів – всебічне вивчення документів з метою внесення їх до Національного архівного фонду або вилучення з нього, проведення грошової оцінки документів зазначеного Фонду, віднесення їх до унікальних і встановлення строків зберігання документів, що не підлягають внесенню до Фонду. Експертиза цінності документів проводиться експертними та експертно-перевірними комісіями за участю власника документів або уповноваженої ним особи.

Джерела формування Національного архівного фонду – юридичні або фізичні особи, що є утворювачами чи власниками документів Фонду.

Принципи проведення експертизи цінності документів:

1) об'єктивність – проведення оцінки документів на основі неупередженого підходу;

2) історизм – урахування особливості часу і місця створення документів, загальноісторичного контексту;

3) всебічність і комплексність – вивчення відповідних документів з урахуванням їх місця в комплексі інших документів.

Критерії цінності документів:

1) походження – функціонально-цільове призначення юридичної особи (фондоутворювача), значення фізичної особи (фондоутворювача) в житті суспільства, час і місце створення документа;

2) зміст – значущість інформації, що міститься в документі (унікальність і типовість), її повторення в інших документах, вид документа, оригінальність;

3) зовнішні ознаки – форма фіксації та передачі змісту, засвідчення і особливості оформлення документа, стан його збереженості.

Питання 5. Система архівних установ

Систему архівних установ України складає сукупність архівів та архівних підрозділів, що забезпечують формування національного архівного фонду, його зберігання та використування відомостей, що містяться в архівних документах.

Система архівних установ України:

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи та діловодства – Державна архівна служба України.

2. Науково-дослідні установи;

3. Центральні державні архіви України;

4. Галузеві державні архіви;

5. Державний архів в Автономній Республіці Крим;

6. Місцеві державні архівні установи;

7. Інші місцеві архівні установи;

8. Архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв, бібліотек;

9. Архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держ. і комунальних установ і організацій.

10. Архівні підрозділи громадських об’єднань, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організаційні, заснованих на приватній власності.

11. Підприємства та організації у сфері архівної справи та діловодства.

Питання 6. Зберігання та користування архівними документами

Документи Національного архівного фонду можуть перебувати в будь-якій формі власності. Власник володіє, користується і розпоряджається документами Національного архівного фонду. Власник документів Національного архівного фонду та інші особи, які користуються зазначеними документами, не мають права їх знищувати, пошкоджувати або змінювати зміст цих документів. Документи Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, не можуть бути об'єктом приватизації, купівлі-продажу, застави або інших угод, пов'язаних з передачею права власності, і надаються лише в тимчасове користування.

Документи Національного архівного фонду незалежно від місця їх зберігання, форми власності на них, виду носія інформації та доступу підлягають обов’язковому державному обліку.

Оптимальні умови для зберігання архівних документів створюють шляхом:

  1.  будівництва, реконструкції і ремонту будівель та приміщень архіву;
  2.  обладнання будівель і сховищ технічними засобами для створення і підтримання температурно-вологісного, світлового, санітарно-гігієнічного, протипожежного і охоронного режимів зберігання архівних документів;
  3.  застосування спеціальних засобів зберігання і переміщення архівних документів (стелажі, шафи, сейфи, коробки, папки, візки тощо).

Для збереження документної інформації на випадок пошкодження чи втрати оригіналів документів, створюється страховий фонд документів, який є недоторканим і зберігається територіально відокремлено від оригіналів.

Обов’язковому страхуванню власниками підлягають:

  1.  документи НАФ, віднесені до унікальних;
  2.  документи, що передаються на депоноване зберігання до архіву (депоноване зберігання – зберігання документів в архіві за угодою між архівом і власником документів, із збереженням за власником права власності на документи) .
  3.  документи, надані в тимчасове користування за межами архіву для реставрації, експонування чи іншого користування;
  4.  в інших випадках, передбачених законом.

Архів забезпечує доступ до документів користувачам з часу їх надходження на зберігання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, а також умов власника, встановлених під час передавання документів до архіву.

Архів не може обмежувати або визначати умови використання відомостей, що містяться в архівних документах, доступ до яких не обмежено, отриманих користувачем у результаті їх самостійного пошуку, і не несе відповідальності за використання відомостей, що містяться в архівних документах, отриманих користувачем на законних підставах.

Основними формами використання відомостей, що містяться в архівних документах, є:

  1.  інформаційне забезпечення користувачів за їх запитами та в порядку ініціативного інформування;
  2.  надання документів (або їх копій) для користування в читальному залі архіву;
  3.  експонування документів (або їх копій) на виставках;
  4.  видавання документів у тимчасове користування за межами архіву;
  5.  публікація архівних документів та оприлюднення відомостей, що в них містяться, у засобах масової інформації, у тому числі електронних;
  6.  проведення інформаційних заходів (демонстрація документів і/або оприлюднення відомостей, що в них містяться, під час зустрічей з громадськістю, екскурсій в архіви, презентацій, днів відкритих дверей, лекцій, доповідей, конференцій тощо).

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78946. Общие проблемы структуры научного знания 26 KB
  С точки зрения взаимодействия объекта и субъекта научного познания последнее включает в себя четыре необходимых компонента в их единстве: а Субъект науки ключевой ее элемент: отдельный исследователь научное сообщество научный коллектив и т. в Система методов и приемов характерных для данной науки или научной дисциплины и обусловленных своеобразием их предметов. Выявление структуры науки в этом ее аспекте ставит проблему классификации наук. По предмету и методам познания выделяют науки о природе естествознание об обществе ...
78948. Роль государства в управлении научно-техническим потенциалом 43 KB
  Четко проступает ряд новых сформировавшихся за последние десятилетия тенденций во взаимоотношениях науки и государства внутри самой сферы науки между отдельными ее составляющими и наконец между наукой и обществом в целом. Государство выступает сегодня по отношению к науке по крайней мере в шести ипостасях: как законодатель устанавливающий фундаментальные правовые основы функционирования общества и в том числе его научнотехнической сферы; как один из основных источников финансирования научных исследований и разработок; как массовый...
78950. Этические проблемы науки 20 века 42.5 KB
  Этические проблемы науки 20 века. Этика науки Этика науки изучает нравственные основы научной деятельности.Этические проблемы науки начала ХХ1в. Этические проблемы науки рождались в связи с развитием физики биологии в частности генетики психологии.
78951. Правовое регулирование научной деятельности 38 KB
  Правовое регулирование научной деятельности Одним из фундаментальных вопросов современного общества является вопрос об отношении к интеллектуальному труду правовому механизму использования результатов такого труда и регулирования возникающих при этом правоотношений. Правовые аспекты интеллектуальной деятельности лежат в плоскости решения проблем распределения прав на ее результаты с необходимостью охраны и защиты интеллектуальных достижений. Продуктом умственной деятельности оказывается знание. №982 Об использовании результатов...
78952. Философия техники (фт), ее генезис, предмет и задачи 47 KB
  Философия техники фт ее генезис предмет и задачи. Проблема возникновения техники с разделением труда была поставлена Гегелем. Он показал важную роль техники в возникновении капитализма показал разрушительное воздействие машинного производства на человека.Ленк назвал Маркса первым философом техники.
78953. Становление, развитие и специфика технических наук 56.5 KB
  Становление развитие и специфика технических наук. Техника большую часть своей истории была мало связана с наукой; люди могли делать и делали устройства не понимая почему они так работают. Инженеры провозглашая ориентацию на науку в своей непосредственной практической деятельности руководствовались ею незначительно. После многих веков такой автономии наука и техника соединились в XVII веке в начале научной революции.
78954. Сущность и природа техники 47.5 KB
  Сущность и природа техники. Существует 5 основных подходов сущности техники. отношением: Техника и бытие Техника и человек Техника и природа Техника и социокультурный мир Техника и Бог Даются следующие трактовки техники: Онтологическая Хайдеггер. Это характерно для создания техники ремесленным трудом не преминим к современной технике.