50265

ТЕЛЕБАЧЕННЯ, РАДІОМОВЛЕННЯ І КІНЕМАТОГРАФІЯ В УКРАЇНІ

Лекция

Журналистика, издательское дело, полиграфия и СМИ

Структура національного телебачення і радіомовлення України. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Ліцензування мовлення. Права і обов’язки телерадіоорганізацій, їх працівників, телеглядачів і радіослухачів. Організаційні засади кінематографії, створення і розповсюдження фільмів

Украинкский

2014-11-16

35.78 KB

14 чел.

ТЕМА 5. ТЕЛЕБАЧЕННЯ, РАДІОМОВЛЕННЯ І КІНЕМАТОГРАФІЯ В УКРАЇНІ

План

  1.  Структура національного телебачення і радіомовлення України
  2.  Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
  3.  Ліцензування мовлення
  4.  Права і обов’язки телерадіоорганізацій, їх працівників, телеглядачів і радіослухачів
  5.  Організаційні засади кінематографії, створення і розповсюдження фільмів

(Закон України від 21.12.1993 «Про телебачення і радіомовлення», ЗУ від 23.09.1997 «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» ЗУ від 17.04.2014 «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», ЗУ від 13.01.1998 «Про кінематографію», Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затв. Постановою Кабміну від 17.08.1998 № 1315).

Питання 1. Структура національного телебачення і радіомовлення України

Ключові поняття

Телебачення – виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження.

Радіомовлення — виробництво і розповсюдження аудіопрограм за допомогою електромагнітних хвиль, що поширюються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю приймачів.

Телерадіоорганізація – зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Структуру національного телебачення і радіомовлення України становлять: державні та комунальні телерадіоорганізації, система Суспільного телебачення і радіомовлення України, приватні, незалежно від способу розповсюдження програм, громадські та інші телерадіоорганізації, засновані відповідно до вимог законодавства України.

1. Державні телерадіоорганізації – телерадіоорганізації, які є державними підприємствами і засновані органами державної влади. Фінансування державних телерадіоорганізацій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Забороняється заснування телерадіоорганізацій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, якщо рішення про їх створення або положення про них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації.

Основні завдання державних телерадіоорганізацій:

  1.  оперативне інформування про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю населення, оприлюднення офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  2.  створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва;
  3.  сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету у світі.

2. Комунальні телерадіоорганізації – створені органами місцевого самоврядування за участі територіальної громади у встановленому законом порядку телерадіоорганізації, не менше половини акцій або часток статутного капіталу яких перебувають у комунальній власності.

3. Суспільне телебачення і радіомовлення України – організаційно-правова форма некомерційного телебачення і радіомовлення, створеного з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, сприяння формуванню громадянського суспільства.

Для забезпечення поступового та послідовного становлення Суспільного телебачення і радіомовлення України створено Національну суспільну телерадіокомпанію України, яка є юридичною особою публічного права.

4. Приватні телерадіоорганізації – телерадіоорганізації, що створюються фізичними та/або юридичними особами у порядку, визначеному цим Законом України «Про телебачення і радіомовлення» , Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

5. Громадські телерадіоорганізації - телерадіоорганізації, які відповідно до закону є неприбутковими організаціями, створеними з метою задоволення інформаційних потреб територіальних громад.

Питання 2. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

2.1. Поняття, повноваження та склад Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

1. Наглядові – здійснює нагляд за дотриманням:

  1.  телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення.
  2.  ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій, а також визначеного порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів;
  3.  стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;
  4.  телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії, законодавства у сфері захисту суспільної моралі; вимог законодавства України щодо частки вітчизняного продукту у їх програмах (передачах) та щодо вживання мов при здійсненні телерадіомовлення; вимог законодавства щодо складу їх засновників (власників), а також частки іноземних інвестицій у їх статутному капіталі;
  5.  застосуває в межах своїх повноважень санкції;
  6.  здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм.

2. Регуляторні:

  1.  ліцензування телерадіомовлення;
  2.  ліцензування провайдерів програмної послуги;
  3.  участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;
  4.  розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;
  5.  забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності;
  6.  ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

3. Повноваження Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення:

  1.  аналіз стану телерадіомовлення в Україні;
  2.  узагальнення практики застосування законодавства у сфері телерадіомовлення, участь у розробці пропозицій щодо його вдосконалення;
  3.  сприяння включенню телерадіоорганізацій України до світового інформаційного простору;
  4.  здійснення співробітництва з міжнародними організаціями тощо.

Національна рада приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Склад Національної ради – вісім осіб: 4 призначаються ВР, 4 – Президентом.

Членом Національної ради може бути призначений громадянин України з числа кваліфікованих фахівців у галузі журналістики, юриспруденції, телерадіомовлення, управління, представників науки, культури, мистецтва, які мають вищу освіту, стаж роботи у сфері телерадіомовлення, зокрема наукової або педагогічної, не менше п'яти років, володіють державною мовою, проживають в Україні протягом останніх десяти років та на момент призначення не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Голова Національної ради обирається Національною радою з числа членів Національної ради таємним голосуванням за поданням не менше трьох членів Національної ради.

Голова Національної ради:

  1.  організовує діяльність Національної ради;
  2.  скликає засідання Національної ради та головує на них;
  3.  оприлюднює щорічний звіт про діяльність Національної ради та надсилає його Верховній Раді України та Президентові України;
  4.  представляє Національну раду в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з фізичними та юридичними особами в Україні та за кордоном;
  5.  підписує разом з відповідальним секретарем Національної ради рішення ради, ліцензії тощо.

Перший заступник, заступник голови та відповідальний секретар Національної ради обираються Національною радою з числа членів Національної ради шляхом таємного голосування за поданням за поданням не менше трьох членів Національної ради.

Перший заступник голови Національної ради виконує обов'язки голови Національної ради у разі відсутності голови Національної ради або неможливості здійснювати ним свої повноваження.

Заступник голови Національної ради виконує обов'язки зазначених вище осіб, а також секретаря у разі їх відсутності або неможливості здійснення ними своїх повноважень.

Відповідальний секретар:

  1.  здійснює підготовку проекту порядку денного засідання Національної ради, візує його;
  2.  здійснює керівництво підготовкою питань до розгляду;
  3.  підписує разом з головою Національної ради ліцензії, які видаються Національною радою.

Для забезпечення виконання повноважень Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються представники Національної ради.

Представник Національної ради зобов'язаний здійснювати:

  1.  нагляд за дотриманням та виконанням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензії; визначеного порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів, інформування Центральної виборчої комісії, відповідних територіальних виборчих комісій, Національної ради про виявлені порушення;
  2.  моніторинг телерадіопрограм;
  3.  надсилати до Національної ради подання про факти порушень законодавства у галузі телерадіомовлення.

Для правового, наукового, інформаційного, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Національної ради створюється апарат Національної ради, який очолює керівник, що не є

2.2. Організація діяльності національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради визначається її Регламентом.

Засідання Національної ради скликаються головою Національної ради за власною ініціативою або на вимогу не менше трьох членів Національної ради.

Засідання Національної ради є відкритими.

Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести членів Національної ради.

Виключно на засіданнях приймаються рішення. Рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради. Рішення Національної ради протягом трьох днів після його прийняття підписується головою та відповідальним секретарем Національної ради або особами, які виконують їх посадові обов'язки.

Питання 3. Ліцензування мовлення

Ліцензування мовлення – видача, продовження, переоформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування мовлення.

Ліцензія на мовлення – документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж.

Видача ліцензій здійснюється виключно Національною радою на такі види мовлення:

  1.  ефірне;
  2.  багатоканальне;

(на конкурсних засадах)

  1.  кабельне;
  2.  проводове;
  3.  супутникове.

(без конкурсів, за заявковим принципом).

Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, мереж мовлення, вільного часу на каналах (мережах) мовлення, а також у інших випадках, визначених ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення».

При розгляді заяв Національна рада надає перевагу телерадіоорганізації, яка:

а) здатна найкраще забезпечити виконання конкурсних умов;

б) надає перевагу соціально важливим програмам (інформаційним, соціально-політичним, дитячим тощо), задовольняє інформаційні потреби національних меншин та забезпечує свободу слова;

в) має перевагу у фінансово-економічних та професійно-технічних можливостях телерадіомовлення.

Ліцензія на мовлення видається не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії за умови сплати ліцензійного збору і є єдиною законною підставою на право мовлення.

Ліцензія на мовлення видається на строк, визначений Національною радою відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не менш як:

  1.  для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в багатоканальних телемережах – на 7 років;
  2.  для супутникового, проводового, кабельного мовлення – на 10 років.

Обов'язковими додатками до ліцензії на мовлення є програмна концепція мовлення, якої ліцензіат зобов’язаний дотримуватися.

Основу програмної концепції мовлення телерадіоорганізації мають становити такі передачі:

  1.  інформаційно-аналітичні та публіцистичні;
  2.  культурно-мистецькі;
  3.  науково-просвітницькі;
  4.  розважальні.

Ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними програмами:

  1.  програми європейського виробництва повинні становити не менше 80 відсотків, у тому числі не менше 50 відсотків - програми українського виробництва;
  2.  у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення.

Ліцензіат не має права розповсюджувати програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів.

Текстовий супровід не може містити брутальних слів, висловів тощо. Умови цього пункту не поширюються на кодовані системи багатоканального мовлення.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на мовлення, підлягають державній реєстрації як суб'єкти інформаційної діяльності.

Питання 4. Права і обов’язки телерадіоорганізацій, їх працівників, телеглядачів і радіослухачів

Ст. ст. 56–67 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення».

Питання 5. Організаційні засади кінематографії, створення і розповсюдження фільмів

Кінематографія – галузь культури, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі.

Основними принципами кінематографії є
(ст. 5 ЗУ «Про кінематографію»):

  1.  утвердження творами кінематографії ідей гуманізму, загальнолюдських, національно-культурних та духовних цінностей;
  2.  сприяння розвиткові національної свідомості, патріотичних почуттів, естетичного та екологічного виховання громадян;
  3.  гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних інтересів суб'єктів кінематографії;
  4.  розвиток кіноіндустрії та традицій національної кінематографії;
  5.  збереження національної та світової кінематографічної спадщини;
  6.  рівність прав і можливостей суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності у виробництві, розповсюдженні та демонструванні (публічному показі) фільмів;
  7.  заохочення благодійної діяльності;
  8.  сприяння аматорській творчості в кінематографії;
  9.  сприяння співробітництву суб'єктів кінематографії з іноземними та міжнародними кінематографічними асоціаціями, фондами тощо.

Фільм створюється колективом, який складається з авторів, виконавців фільму та виробників.

Автор фільму – фізична особа, власна праця якої визначає творчий задум та/або способи його реалізації у фільмі.

Виконавець фільму – фізична особа, яка власною працею брала участь у реалізації творчих задумів авторів фільму в процесі його створення.

Виробник фільму – суб'єкт кінематографії, який взяв на себе відповідальність за виробництво фільму.

Виробництво фільму – діяльність, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб'єктів кінематографії, спрямовану на втілення твору кінематографії технічними засобами.

Розповсюдження (прокат) фільму – виготовлення фільмокопій (тиражування), продаж та передача їх в прокат юридичним та фізичним особам.

Розповсюджувач (дистриб'ютор, прокатник) фільму – суб'єкт кінематографії, який має право на розповсюдження фільму.

Розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні здійснюються за умови отримання прокатного посвідчення.

Прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, будь-яким кінотеатрам, кіноустановкам, відеоустановкам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню, незалежно від форми власності.

Видачу прокатних посвідчень здійснює Державне агентство з питань кіно.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40721. Программно-целевой метод управления 28 KB
  Программноцелевой метод управления. Программноцелевой метод научнопрограммный и временной способ увязки планируемых целей с ресурсами. Программноцелевой метод в управлении ориентирован на достижение конечного результата в логике поэтапного действия: формирование дерева целей разработка адекватной исполняющей программы реализация управляющей программы. Ключевой идеей программноцелевого метода выступает матрица цель средство иерархическая структура строго сформулированных целей программных элементов каждый из которых служит...
40722. Инновационная стратегия фирмы 33.5 KB
  Инновационная стратегия фирмы. Обычно к таким стратегиям относят: 1. Стратегия непрерывного совершенствования кайзен продукции. Инновационная стратегия целенаправленная деятельность по определению приоритетов перспективного развития организации и их достижению в результате которой обеспечивается новое качество производства и управления.
40723. Прогрессивные формы организации инновационной деятельности :бизнес-инкубаторы, технопарки, технополисы 31 KB
  Инновационная деятельность это процесс направленный на реализацию результатов законченных научных исследований и разработку иных научно технических достижений интеллектуального продукта. Отличительные черты: комплексность по научнопроизводственному циклу научные учреждения вузы промышленные предприятия компактность расположения ограниченность площади расположение в экологически чистых районах. Технополис научнотехнический комплекс соединяющий научнотехническую деятельность с наукоемким производством с хорошо развитой...
40724. Экономическая безопасность государства и механизм ее реализации 43 KB
  Проблемы обеспечения экономической безопасности страны стабильного экономического развития государства и общества стоят перед многими странами мира. Современное социальноэкономическое положение России обусловливает чрезвычайную актуальность целенаправленной деятельности государства в сфере обеспечения экономической безопасности страны российского общества и каждого гражданина в отдельности. Например США разрабатывают доктрину концепцию и стратегию своей национальной безопасности где особое место уделено вопросам экономической...
40725. Предпринимательство как вид экономической деятельности. Виды предпринимательства 35 KB
  Виды предпринимательства. Рыночная экономика экономика свободного предпринимательства. В зависимости от содержания и направленности предпринимательской деятельности объекта приложения капитала и получения конкретных результатов связи предпринимательской деятельности с основными стадиями воспроизводственного процесса различают следующие виды предпринимательства: 1. Коммерческое торговое предпринимательство Принцип организации торгового предпринимательства несколько отличается от производственного так как предприниматель выступает...
40726. Инфраструктурное обеспечение предпринимательской деятельности 25 KB
  Cистема общих условий воспроизводства предпринимательского типа представляющая собой совокупность техникотехнологических организационноэкономических и социальных взаимосвязей тех элементов инфраструктуры которые обеспечивают обслуживание процесса предпринимательства на уровне макро мезо и микроэкономики. являются научность и системность в формировании и развитии предпринимательства и его инфраструктуры а также постепенность и многообразие моделей инфраструктурного обеспечения предпринимательства. Прежде всего нужна трансформация...
40727. Виды и формы предпринимательской деятельности 39 KB
  Рыночная экономика экономика свободного предпринимательства. В зависимости от содержания и направленности предпринимательской деятельности объекта приложения капитала и получения конкретных результатов связи предпринимательской деятельности с основными стадиями воспроизводственного процесса различают следующие виды предпринимательства: 1. Коммерческое торговое предпринимательство Принцип организации торгового предпринимательства несколько отличается от производственного так как предприниматель выступает непосредственно в роли...
40728. Государственное регулирование предпринимательской деятельности 28.5 KB
  Целью государственного регулирования предпринимательской деятельности является создание определенных условий обеспечивающих нормальное функционирование экономики в целом и стабильное участие предпринимателей страны в международном разделении труда и получение от этого оптимальных выгод. В обобщенном виде в задачи государственного регулирования входят: разработка принятие и контроль за законодательством обеспечивающим правовую основу и защиту интересов предпринимателей; повышение эффективности государственного регулирования и снижение...
40729. Малое предпринимательство, его фин-экон и организационные особенности 41.5 KB
  В современных условиях роль малого бизнеса в рыночной экономике растет. Функции малого бизнеса: Экономические функции малого бизнеса: Придает рыночной системе необходимую гибкость активизация структурных сдвигов процессов разгосударствления и приватизации. Социальные функции малого бизнеса: Обеспечивает рост занятости. Но все перечисленные достоинства малого бизнеса проявляются отнюдь не автоматически.