50397

Дослідження ефективності роботи комерційного банку з пластиковими картками на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Дипломная

Банковское дело и рынок ценных бумаг

З’ясувати суть та розглянути види пластикових карт; вивчити способи організації роботи банку з платіжними картками; систематизувати нормативно-правова базу регулювання роботи банків з платіжними інструментами; провести аналіз діяльності ПАТ КБ «Приватбанку» на ринку платіжних карток та окреслити можливі напрями її удосконалення...

Украинкский

2015-01-08

1.81 MB

82 чел.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження роботи з пластиковими картками в банку………………………………………………………………...6

1.1. Сутність та види пластикових карток………………………………………6

1.2. Організація роботи банку з платіжними картками……………………….16

1.3. Послідовність проведення аналізу діяльності банку з платіжними картками………………………………………………………………………….32

Розділ 2. Аналіз роботи банку з платіжними картками

на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»………………………………...……….44

2.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» з платіжними картками……………………………………………………………44

2.2. Карткові програми ПАТ КБ «Приватбанк»……………………………….56

2.3. Аналіз діяльності банку на ринку платіжних карток……………………..71

Розділ 3. Перспективи удосконалення роботи банку з

платіжними картками…………………………………………………………85

3.1. Мінімізація ризиків роботи банку з платіжними картками………………85

3.2. Зарубіжний досвід роботи банків з платіжними картками

та його застосування в Україні………………………………………………….92

3.3. Використання новітніх технологій банку в роботі

з платіжними картками………………………………………………………...102

Висновки……………………………………………………………………….111

Список використаної літератури..………………………………………….116

Додатки…………………………………………………………………………120


ВСТУП

В сучасних умовах трансформації економіки України дослідження стану розвитку вітчизняної банківської системи набуває особливого значення. Це зумовлюється складністю взаємозв’язків між банками та іншими економічними суб’єктами. Серед цих досліджень особливе місце займає ринок платіжних карток. Важливість для економіки цього напрямку банківської діяльності потребує теоретичного осмислення та розробки методологічних підходів до практичних узагальнень і пропозицій, а відносна обмеженість вітчизняних наукових досліджень розвитку ринку платіжних карток в Україні підтверджує його значущість та актуальність.

Функціонування національної грошової системи вимагає вдосконалення організації готівкового обігу як складової частини загальної платіжної системи країни, з приведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки. Необхідність раціоналізації платіжної системи в країні вимагає, з одного боку, повної лібералізації операцій з готівкою, а з іншого,– суттєвого їх скорочення на користь безготівкових форм розрахунків. Вирішити поставлені задачі можуть системи безготівкових платежів, якими є платіжні системи на основі карткових платіжних інструментів.

Глобальне впровадження системи розрахунків на основі пластикових карток є особливо необхідним в умовах постійного зростання частки тіньового сектора економіки, широко розповсюдженого небажання населення тримати заощадження на рахунках у банківських установах, ухилення суб’єктам господарювання від сплати податків. Але всупереч цій необхідності діє цілий комплекс проблем як економічного, так і неекономічного характеру, пов’язаних зі здійсненням операцій з платіжними картками, які потребують вирішення. Саме ці проблеми і виступають гальмуючим елементом у механізмі реалізації карткового бізнесу.

Операції з використанням карткових платіжних інструментів є для українських банків новим і ще не досить глибоко дослідженим видом діяльності і тому вимагають більш детального аналізу і вивчення для подальшого їх розвитку на національному рівні.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі дослідженням ролі пластикових карток та підвищення ефективності діяльності банків з цим платіжним інструментом у своїх працях займались відомі вчені-економісти, зокрема А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко, А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна, І. І. Біломістна, К.О. Катюха, В.І. Успаленко, Л.М. Кіндрацька та ін.

Метою дипломної роботи є дослідження ефективності роботи комерційного банку з пластиковими картками.

Для досягнення цієї мети у дипломній роботі визначено такі завдання дослідження:

  •  з’ясувати суть та розглянути види пластикових карт;
  •  вивчити способи організації роботи банку з платіжними картками;
  •  систематизувати нормативно-правова базу регулювання роботи банків з платіжними інструментами;
  •  дослідити платіжні програми ПАТ КБ «Приватбанку»
  •  провести аналіз діяльності ПАТ КБ «Приватбанку» на ринку платіжних карток та окреслити можливі напрями її удосконалення.

Об’єктом дослідження цієї дипломної роботи є вітчизняні комерційні банки і зокрема ПАТ КБ «Приватбанк», а її предметом – оцінка діяльності банків на ринку пластикових карток та визначення шляхів підвищення її ефективності.

Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 120 сторінках машинописного тексту.


РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження роботи з пластиковими картками в банку

1.1. Сутність та види пластикових карток

Дедалі частіше фізичні особи і суб’єкти господарювання здійснюють розрахунки за товари, послуги та виконані роботи за допомогою такого платіжного інструменту, як пластикові картки. Це зручний, сучасний та універсальний інструмент. Сьогодні існує багато різноманітних видів карток, схожих між собою зовні, однак різних за суттю, своїм функціональним призначенням та технологією використання. Так, дисконтні картки випускаються нефінансовими установами, їх власники користуються певними пільгами, зокрема знижками в торговельних мережах, на які поширюється їх дія. Ідентифікаційні картки використовуються як засіб самоідентифікації, що спрощує доступ працівників до приміщень установ, до різних об’єктів, до інформації тощо. Платіжні картки, які емітуються фінансовою установою, дають змогу оплатити товари, роботи і послуги, не маючи при собі готівкових коштів, одержати гроші в банкоматах і фінансових (у ряді випадків і в окремих нефінансових) установах та ін. Оскільки платіжні картки виготовляються з пластмаси, то їх ще називають пластиковими картками.

У нашій країні емісія платіжних карток проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем) [2]. Сама по собі банківська платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі для користування відповідно до умов договору з клієнтом. Разом із карткою держателю видається конверт із ПІН-кодом, тобто з персональним ідентифікаційним номером, який відомий лише держателю картки і потрібний для його ідентифікації під час здійснення операцій з її використанням. По закінченні терміну дії банківської платіжної картки (він зазначається на самій картці і в договорі з банком) її повертають до банку для продовження терміну або заміни картки [2].

Для використання пластикової картки потрібно, по-перше, виготовити її та вручити держателю, а по-друге, забезпечити можливість використання карток для видачі готівки, здійснення розрахунків та інших операцій. Перш ніж потрапити до рук держателя пластикова картка проходить тривалий шлях виготовлення. Виробництво заготовок здійснюється на спеціальному обладнанні великими тиражами, цим займаються спеціальні організації, які мають відповідну ліцензію. Персоніфікацію карток, тобто нанесення на них інформації, яка дає змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента картки та її держателя, здійснюють здебільшого банки самостійно. Водночас є підприємства, які поєднують виробництво пластикових карток з їх персоніфікацією.

Для доставки платіжних карток до їх держателів банки використовують різні способи. Це може бути видача карток через структурні підрозділи банків, видача зарплатних карток на підприємствах. Водночас банки-резиденти, які емітують платіжні картки, не мають права укладати договори про розповсюдження емітованих ними карток з іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, то банки – члени системи можуть укладати договори з іншими банками-резидентами, що не є членами цієї системи, про видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банківські автомати [2].

Отже банківська пластикова картка - це пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власнику картки надається змога здійснювати операції з оплати за товари і послуги та отримувати готівкові кошти; це інструмент безготівкових розрахунків та засіб отримання кредиту.

Банківські картки не є юридичним свідоцтвом боргу чи боргової вимоги, якими є вексель чи чек, це швидше матеріальний символ юридичних відносин, які виникають між сторонами, що уклали карткову угоду [12].

Відносини між клієнтом і емітентом пластикових карток будуються на договірних засадах. Укладення договору про надання та використання платіжної картки здійснюється згідно із законодавством України та правилами відповідної платіжної системи. Цей договір може включати умови, що визначають порядок надання та використання платіжної картки і порядок відкриття карт-рахунку, на якому обліковуються операції за платіжними картками. Для обліку коштів емітента за емітованими ним наперед оплаченими платіжними картками (електронними гаманцями) банк відкриває консолідований картковий рахунок. Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством про валютне регулювання [2].

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб здійснюється внесенням готівки через каси банків, депозитні банкомати, переказуванням коштів з інших власних рахунків, за рахунок наданого кредиту та процентів, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також з рахунків інших фізичних та юридичних осіб за їх дорученням. Поповнення (зарахування) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних рахунків, за рахунок отриманого кредиту та процентів, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також внесеної до каси банку-емітента готівки.

Розрахунки за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки здійснюються в межах залишку коштів на картрахунку та/або за рахунок наданого банком кредиту (якщо це передбачено договором між клієнтом і банком-емітентом) [12].

Емітенти платіжних карток зобов’язані згідно з порядком та строками, визначеними договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їхніми довіреними особами. Виписка може надаватися клієнту безпосередньо в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо. Якщо клієнт має заперечення щодо операцій за картрахунком, перелік яких визначений у виписці, то він має право протягом установленого законодавством терміну звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду. Розгляд заяви здійснюється емітентом відповідно до порядку та строків, визначених правилами платіжної системи, умовами договору між клієнтом і емітентом та згідно з законодавством України.

Перед укладанням договору емітент зобов’язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. У кожного банку-емітента свої тарифи на обслуговування платіжних карток. На розмір тарифів за обслуговування впливає багато чинників, зокрема вид картки, вид послуги, терміновість надання послуги, використання основної чи додаткової картки тощо [2].

Впровадження пластикових карток в Україні зумовлено рядом переваг такого виду розрахунків для всіх учасників ринку [12]:

  1.   Для власників карток:
  •   зручність використання (за своїми розмірами картка значно менша, ніж чекова книжка чи готівка;
  •   можливість розрахунків як в Україні так і за кордоном (платіжні картки використовуються в міжнародному масштабі завдяки мережі торгівельних підприємств, що приймають ці картки);
  •   можливість отримання кредиту (за кредитними картками);
  •   пільги при купівлі товарів;
  1.   Для підприємств (продавців):
  •   розширення об’єму продажу і залучення нових покупців;
  •   можливість надання кредиту без використання власних ресурсів;
  •   простота операцій і швидкість обслуговування клієнтів;
  •   відсутність великих сум готівки в касі і, як наслідок, зменшення витрат на інкасацію;
  •   зручність контролю за платіжними операціями;
  •   зниження ризику втрати коштів;
  1.   Для банків:
  •   збільшення залучених ресурсів;
  •   збільшення споживчих кредитів;
  •   залучення нових клієнтів;
  •   одержання додаткового доходу у формі комісійної винагороди і процентних надходжень;
  •   продаж додаткових банківських продуктів і послуг власникам карток;

Картка – інструмент розрахунків, тому її існування пов’язане з функціонуванням певної платіжної системи.

У Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначається, що «платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів» [6].

З розвитком карткових платіжних систем з’явилися різні види пластикових карток, які можна класифікувати за багатьма ознаками. Класифікація пластикових карток представлена на рис. 1.1.

  1.   Основи класифікації пластикових карток такі:
  •   двосторонні системи – виникли на підставі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використовувати їх для купівлі товарів і послуг у замкнених мережах, які контролюються емітентом карток;
  •  багатосторонні системи – дозволяють власникам карток купувати товари в кредит в установах торгівлі і сервісу, які визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем дозволяють також отримувати касові аванси, користуватись автоматами для зняття готівки з банківського рахунку тощо.

 

Рис. 1.1. Класифікація пластикових карток [12]

Такі системи очолюють національні асоціації банківських карток, а також компанії, які виготовляють картки туризму і розваг (наприклад, American Express).

За функціональними характеристиками: кредитні картки – пов’язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватися кредитом при покупці товарів і при отриманні касових позик; дебетні картки - призначені для отримання готівки в банківських автоматах чи для одержання товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Дебетові картки не дозволяють оплачувати покупку при відсутності грошей на рахунку, проте у деяких випадках вони не виключають користування їхнім власником кредитом. Ідеться про те, що власник картки здійснює операції в межах залишку коштів на його рахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) на картрахунку – за рахунок наданого банком кредиту [2]. У цьому випадку дебетова картка мало чим відрізняється від кредитної. Перевага дебетової картки перед кредитною полягає у відсутності обмежень на розмір одного платежу;

- картки типу «електронний гаманець» - призначені для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги;

  •  чекові гарантійні картки – ці картки видаються власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дозволяє власнику рахунку користуватися кредитом (овердрафтом). Банк гарантує продавцю одержання грошей за чеком у межах встановленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума. Сума чеку не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці, а якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на рахунку, з власника знімаються комісійні за використання кредитної лінії і відсотки за овердрафт.
  1.   За характером використання:
  •   індивідуальна картка – видається окремим клієнтам банку, може бути «стандартною» чи «золотою»; остання видається особам з високою кредитоспроможністю і передбачає велику кількість пільг для користувачів;
  •   корпоративна картка – видається організації, яка на основі цієї картки може видати індивідуальні картки вибраним особам, їм відкриваються персональні рахунки «прив’язані до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність по картковому рахунку перед банком несе організація, а не індивідуальні власники корпоративних карток.
  1.   За способом запису інформації на карту:
  •   графічний запис – найбільш рання і проста форма запису;
  •   ембосування – нанесення даних на картку у вигляді рельєфних знаків, це дозволило значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відтиск на ній сліпу, інформація ембосована на карті моментально переноситься на сліп через копіювальний папір;
  •   штрих-кодування – запис інформації на карту з допомогою штрих-коду;
  •   магнітні карти – мають на звороті магнітну смугу де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів: банківські реквізити власника картки (ім’я, код його банку і відділення, номер рахунку власника картки), розпізнавальний запис, що відповідає секретному персональному коду власника, дата закінчення терміну дії картки, максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів з рахунку. Сьогодні в Україні це найпоширеніший спосіб нанесення інформації;
  •   картки з мікросхемою (смарт-картки) – мають вбудований чіп, що складається з запам’ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп’ютером і здатний обробляти інформацію, записану у запам’ятовуючих пристроях. На основі записаних у мікросхемі відомостей трансакція і використання картки може здійснюватися в автономному режимі без використання зв’язку з центральним процесором банківської комп’ютерної системи в момент здійснена трансакції. Важливою перевагою смарт-картки є її висока надійність: мікросхема має декілька ступенів захисту і підробити інформацію, записану в ній, дуже важко або зовсім не можливо.
  1.   За належністю до установи емітента:
  •   банківські картки – емітентом є банк чи банківський консорціум;
  •   комерційні картки – емітуються нефінансовими установами: комерційними фірмами чи групами фірм;
  •   картки, випущені організаціями, чиєю діяльністю безпосередньо є емісія пластикових карток і створення інфраструктури по їх обслуговуванню.
  1.   За сферою застосування:
  •   універсальні картки – використовуються для оплати будь-яких товарів і послуг;
  •   приватні комерційні картки – використовують для оплати якоїсь певної послуги (наприклад, картки готельної мережі, супермаркетів).
  1.   За територіальною приналежністю:
  •   міжнародні картки – діють в більшості країн;
  •   національні – діють в межах певної країни;
  •   локальні – діють на частині території країни;
  •   картки, що діють лише в одній конкретній установі.
  1.   За терміном використання:
  •   обмежені певним часовим проміжком (іноді з правом пролонгації);
  •   необмежені (безстрокові).
  1.  Окрім цього за ступенем пільг для користувачів (категорій клієнтів) платіжні картки можна поділити на [2]:
    •  стандартні, призначені для пересічного клієнта, зокрема для одержання заробітної плати, оплати товарів. Переваги – низька вартість, обов’язковість авторизації. Деякі картки цієї групи не дають можливості розрахуватися за кордоном. До стандартних відносять, зокрема: Visa Electron, Visa Classic, MasterCard Standart, MasterCard Electronic, Cirrus Maestro;
    •   класичні (бізнес) картки, держателі яких користуються низкою додаткових послуг, зокрема брати участь у різноманітних програмах кредитування, одержувати дисконти і бонуси торговців. Перевагою карток цієї групи є поєднання невисокої ціни і доволі високих можливостей, до неї можна віднести, наприклад, Visa Business;
    •   голд (золоті) – елітні картки, що підтримують елітний статус власника та для яких характерним є надання низки пільг зі страхування та обслуговування. Недолік цієї групи карток – відносно дороге обслуговування. До карток цієї групи відносять, зокрема, Visa Gold, MasterCard Gold;
    •   платинум – це картки для тих, кому недостатньо переваг золотих карт як за рівнем сервісу, так і за статусом. За цими картками надаються суттєві скидки, передбачається відповідна програма страхування тощо [2];
    •   найелітніші – це картки, які призначені для держателів, що належать до вузького елітного кола осіб. Емісія таких карток обмежена. Крім престижності ці картки дають змогу отримати низку унікальних послуг: купувати товари в елітних мережах магазинів, отримувати дисконтні скидки в п’ятизіркових готелях, послуги страхування при поїздках за кордон на суму в один мільйон доларів. Якщо клієнт загубив таку картку, то він протягом 24 годин може розраховувати на одержання тимчасової картки або готівки. Однією із обов’язкових умов обслуговування власників найелітніших карток є надання послуг персональних менеджерів та менеджерів, що займаються повним супроводом клієнта і членів його сім’ї. До найелітніших карток належить Visa Infinite та MasterCard World Elite.


1.2. Організація роботи банку з платіжними картками

Згідно нормативно-правових актів Національного банку та чинного законодавства в Україні дозволяється використання спеціальних платіжних засобів, емітованих членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами). Українські банківські установи можуть укладати з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем Visa International та Europay International та небанківських платіжних систем American Express, Diners Club, JCB угоди про членство у цих системах. Умови такого партнерства повинні відповідати критеріям чинного законодавства України [12].

Банк має право здійснювати емісію спеціальних платіжних засобів та/або еквайринг на підставі внутрішньобанківських правил, розроблених відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку і правил платіжних систем. Внутрішньобанківські правила затверджуються органом управління банку, уповноваженим на це його статутом.

Внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити:

  •   порядок діяльності банку, пов’язаний з емісією спеціальних платіжних засобів та/або еквайрингом;
  •   порядок здійснення платіжних операцій, нарахування комісійної винагороди та процентів за користування емітентом коштами користувача;
  •   опис документообігу і технології оброблення інформації за операціями, що здійснюються з використанням спеціальних платіжних засобів;
  •   систему управління ризиками під час здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, уключаючи порядок оцінки кредитного, операційного ризику, оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму та порядок урегулювання неплатоспроможності й інших випадків невиконання банком своїх зобов’язань;
  •   порядок діяльності банку під час здійснення розрахунків за операціями, що проводяться з використанням спеціальних платіжних засобів;
  •   порядок забезпечення банком захисту інформації та вжиття інших заходів безпеки під час здійснення держателями операцій з використанням спеціального платіжного засобу, а також порядок дій банку в разі отримання повідомлення про втрату держателем спеціального платіжного засобу;
  •   інші процедури, які регулюють питання здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів [12].

Згідно Положення Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», від 30.04.2010 № 223 емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій, крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті спеціальні платіжні засоби, а суб’єктам господарювання – корпоративні спеціальні платіжні засоби [30].

Спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб.

Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов’язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов’язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку [12].

Емітент зобов’язаний забезпечити наявність у договорі таких умов:

  •   тип спеціального платіжного засобу;
  •   види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання;
  •   порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо);
  •   тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну;
  •   ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності);
  •   право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його рахунком та порядок їх отримання;
  •   порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом;
  •   порядок розгляду спорів;
  •   відповідальність емітента та клієнта тощо.

Платіжна організація платіжної системи зобов’язана з урахуванням вимог, установлених відповідними державними стандартами України та міжнародними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією із стандартизації, визначати вид платіжної картки, що емітується членом платіжної системи, тип носія її ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді [12].

Обов’язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити нанесений шляхом друку або тиснення ідентифікаційний номер емітента.

Спеціальний платіжний засіб має дозволяти ідентифікувати його держателя. Ідентифікація держателя може здійснюватися за реквізитами спеціального платіжного засобу, нанесеними на нього в графічному та електронному вигляді. Платіжна організація має право в правилах платіжної системи встановити додаткові реквізити спеціального платіжного засобу.

Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку.

Під час застосування дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності – за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Операції із застосуванням різних видів спеціальних платіжних засобів однієї або кількох платіжних систем, виданих користувачу, можуть відображатися за одним рахунком.

Операції із застосуванням одного спеціального платіжного засобу, виданого користувачу, можуть відображатися за кількома його рахунками згідно з режимами їх дії.

Банк отримує за здійснені користувачами операції з використанням спеціальних платіжних засобів комісійну винагороду, порядок нарахування, сплати та розмір якої встановлюються згідно із внутрішньобанківськими правилами.

Під час здійснення платіжних операцій із застосуванням спеціальних платіжних засобів можливе несанкціоноване їх переривання через незалежні від учасника платіжної системи причини, унаслідок чого за результатом виконання операції поділяються на завершені та незавершені [12].

Емітент у внутрішньобанківських правилах з урахуванням вимог правил платіжної системи зобов’язаний визначити перелік можливих нештатних ситуацій, що можуть виникати в разі незавершених операцій, процедури та порядок їх виконання, інформування держателя про такі операції, форми і зміст документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, які використовуються в кожному окремому випадку.

Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи [2].

Документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів повинні включати такі обов’язкові реквізити:

  •   ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
  •   ідентифікатор платіжного пристрою;
  •   дату та час здійснення операції;
  •   суму та валюту операції;
  •   суму комісійної винагороди;
  •   реквізити спеціального платіжного засобу, які допустимі правилами безпеки платіжної системи;
  •   вид операції;
  •   код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів.

Вид, який має емітована банком платіжна картка, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), нанесені на картку реквізити визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи. На картці неодмінно мають бути логотип (назва) та реквізити банку, які служать для ідентифікації платіжної системи та емітента. На платіжних картках внутрішніх платіжних систем неодмінно має бути нанесений шляхом друку або тиснення банківський ідентифікаційний номер – БІН [2].

Розрахункові операції з використанням платіжних карток значно розширили спектр банківських фінансових послуг та збільшили можливості отримання банківського прибутку. Переваги запровадження карткових платіжних систем для клієнтів та їх довірених осіб очевидні: це й уникнення необхідності носити з собою великі суми грошей, й певне спрощення розрахункових формальностей, й можливість більш суттєвого контролю за трансакцією.

Операції банків з платіжними картками можна класифікувати за різними ознаками. Залежно від суб’єктів-одержувачів послуг за платіжними картками розрізняють операції з ними для юридичних та фізичних осіб [2].

Залежно від обліку операцій з платіжними картками у балансі банку їх поділяють на:

  •   операції, що обліковуються на балансових рахунках. Ці операції, у свою чергу, можуть бути активними й пасивними;
  •   операції, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За ознакою резидентності розрізняють операції з платіжними картками емітентів-резидентів та емітентів-нерезидентів.

Залежно від виду валюти, у якій здійснюються операції, розрізняють операції із платіжними картками, які здійснюються в національній та іноземній валюті. У разі здійснення розрахунку з використанням платіжної картки у валюті, яка відрізняється від валюти картрахунку, уповноважений банк здійснює перерахунок суми за операцією у валюту картрахунку за курсом, порядок установлення якого визначений у договорі між клієнтом та уповноваженим банком-емітентом. У межах України переказування коштів за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, здійснюється в гривнях. В іноземній валюті воно може здійснюватися лише між власними рахунками фізичних осіб, які відкриті банком-емітентом.

Залежно від того, хто оплачує операції з платіжними картками, виокремлюють операції за рахунок: держателя, власника картрахунку та торговця.

З погляду типу платіжної системи розрізняють операції, що здійснюються з картками локальних та міжнародних платіжних систем [12].

Залежно від технологічної схеми проведення операцій із застосуванням платіжних карток виокремлюють операції:

  •   он-лайн (on-line), тобто операція з карткою, технологічна схема використання якої передбачає наявність під час виконання операції безперервного телекомунікаційного зв’язку в режимі реального часу між терміналом (банкоматом), на якому виконується операція, та еквайром, а через нього з емітентом, де здійснюється авторизація цієї операції;
  •   оф-лайн (off-line), тобто операція з використанням платіжної картки, технологічна схема виконання якої не потребує під час виконання операції безперервного зв’язку в режимі реального часу з емітентом та еквайром.

Виходячи з економічної суті операції виокремлюють фінансові та нефінансові операції з платіжними картками. До фінансових операцій з платіжними картками відносять:

  •   зарахування (поповнення) коштів на картрахунки клієнтів;
  •   безготівкова оплата за товари (послуги);
  •   виплата заробітної плати працівникам підприємств, організацій і установ;
  •   переказування коштів клієнтом зі своїх картрахунків на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб;
  •   одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців і через банкомата, у тому числі екстрене отримання готівки у разі втрати держателем платіжної картки.

До нефінансових операцій з платіжними картками відносять:

  •   установлення та оновлення (зміна) терміну дії платіжної картки;
  •   установлення та зміна лімітів платіжної картки;
  •   одержання клієнтом додаткових карток довіреним особам (держателям);
  •   зміна ПІН-коду для здійснення операцій;
  •   блокування операцій по картці внесенням її в СТОП-ЛИСТ;
  •   отримання виписки про залишок коштів на картрахунку, а також довідок, пов’язаних з операціями по картрахунку.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки готівкою через каси банків, переказуванням коштів з інших рахунків та за рахунок наданого клієнту кредиту, а також видача готівки через каси банку регулюються відповідними нормативно-правовими актами НБУ, що стосуються проведення касових операцій та безготівкових розрахунків в Україні [2].

Деякі банки пропонують своїм клієнтам, власникам платіжних карток, таку послугу, як поповнення картрахунку через депозитні банкомати, а також здійснення обміну валют за допомогою банкомату. Щоправда, подібні послуги в Україні широкого застосування в банківській практиці ще не набули.

Безготівкові розрахунки населення у сфері торгівлі та послуг є важливою операцією банків. їх здійснення забезпечується, зокрема, через використання платіжних карток.

Для того щоб можна було здійснити безготівкові розрахунки, клієнт (покупець) повинен мати платіжну картку, а торговець – укласти договір еквайрингу (тобто технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів) із банком – членом платіжної системи та придбати спеціальне обладнання – платіжний термінал або імпринтер. Платіжний термінал – це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказування з рахунку, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу. Імпринтер – це пристрій, призначений для перенесення рельєфних реквізитів платіжної картки на сліп, тобто паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки й містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки [2].

Перш ніж придбати товар держатель платіжної картки повинен упевнитися у тому, що торговець працює з відповідним видом картки. Для здійснення розрахунків торговець має переконатися у тому, що платіжна картка відповідає всім критеріям, а потім проводить авторизацію, тобто процедуру отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки. Одержавши дозвіл на проведення операції, торговець оформляє сліп або квитанцію платіжного термінала залежно від установленого на підприємстві обладнання. Потім він може вимагати підтвердження особи держателя платіжної картки. Останній або підписує сліп чи квитанцію платіжного термінала (перевіряється відповідність цього підпису зразку на платіжній картці), або вводить свій ПІН-код. Держателю торговець разом зі сліпом (квитанцією платіжного термінала) повинен видати чек касового апарата, що підтверджує факт оплати товару [12].

Операції з використанням платіжної картки торговець має здійснювати лише в присутності її держателя, якщо інше не узгоджено з держателем або передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій. Якщо держатель картки ввів ПІН-код у процесі здійснення операції, то торговець не має права вимагати від нього підписання квитанції платіжного термінала, сліпа або будь-яких інших первинних документів, що підтверджують проведення операції, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи.

Якщо покупець відмовився від придбання товару, то торговець має негайно скасувати авторизацію.

Придбані із застосуванням платіжної картки товари можуть бути повернені торговцю згідно з правилами, установленими законодавством. Отже, держателю має бути повернена відповідна сума коштів. Таке повернення здійснюється через зарахування коштів на картрахунок у порядку, визначеному правилами платіжної системи, або готівкою, якщо це не суперечить правилам платіжної системи [2].

Суттєвим фактором забезпечення розрахунків із застосуванням платіжних карток є дотримання правил документообігу. Чек банкомата може надаватися клієнту чи його довіреній особі за вимогою. Зазначені документи мають статус первинного платіжного документа клієнта (чи його довіреної особи), вони підтверджують виконання розрахункової операції й можуть бути використані для врегулювання спірних питань між клієнтом та емітентом платіжної картки.

Сліп – паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки.

Сліп має включати в себе такі обов’язкові реквізити:

  1.   ідентифікатор чи інші реквізити підприємства торгівлі (послуг);
  2.   дату здійснення платіжної операції;
  3.   вид операції (покупка, повернення);
  4.   суму операції в національній валюті України;
  5.   реквізити платіжної картки;
  6.   код авторизації, або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі (за винятком випадків, коли правила розрахунків платіжної системи не передбачають процедур авторизації);
  7.   підпис касира у разі оформлення сліпа;
  8.   підпис держателя платіжної картки (є обов’язковим у разі оформлення сліпа; у разі оформлення квитанції торговельного термінала необхідність підпису держателя визначається згідно правил конкретної платіжної системи).

Якщо йдеться про операцію отримання готівки у касах банківських установ та пунктах обміну іноземної валюти, то сліп (чи квитанція торговельного термінала) повинен містити наступні обов’язкові реквізити:

  1.   ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати;
  2.   дата здійснення операції;
  3.   сума та валюта операції;
  4.   реквізити платіжної картки;
  5.   код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;
  6.   підпис касира;
  7.   підпис держателя платіжної картки.

На чеку банкомата мають бути зазначені:

  1.   ідентифікатор (чи інші реквізити) банку;
  2.   номер банкомата;
  3.   дата здійснення операції;
  4.   сума та валюта операції;
  5.   реквізити платіжної картки;
  6.   код, що ідентифікує операцію в платіжній системі [12].

Сліпи в погоджений термін передаються банку-еквайру, який на їх підставі формує платіжні повідомлення та направляє останні до процесингового центру (розрахункового банку) для наступної обробки та остаточних розрахунків за проведені операції.

Якщо оплата платіжною карткою здійснюється через торговельний термінал (на підприємствах торгівлі чи послуг, у касах банків чи пунктах обміну іноземної валюти), клієнту видається квитанція торговельного термінала. Такий спосіб оформлення первинної звітності по операціях видається більш оперативним, бо термінал може передати дані про операцію та реквізити платника еквайру вже в процесі авторизації картки, або зберегти усю інформацію у пам’яті у формі журналу платіжних повідомлень для подальшого передання еквайру [12].

Емітенти зобов’язані не рідше одного разу на місяць (або за вимогою) надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх карткових рахунках.

Одним з додаткових стимулів, що дозволяє залучити нову клієнтуру, є встановлювана банками-членами платіжних систем система овердрафту, тобто можливості надання короткотермінового кредиту у випадку, коли під час виконання операції з платіжною карткою за дебетною схемою виявлено недостатність (або відсутність) коштів на картрахунку клієнта. Як правило, такий кредит надається держателю картки автоматично, без спеціального звернення в банк. Під час купівлі товарів (послуг) використовується кредитна лінія, ліміт якої має відновлюватися у мірі погашення боргу. Користування кредитом протягом певного терміну (визначається банком) не тягне за собою сплати відсотків, але клієнт за бажанням може трохи відстрочити повернення боргу поза межі пільгового періоду (у цьому випадку відсотки по кредиту вже мають сплачуватися). В кожному окремому випадку умови овердрафту вичерпно визначаються при відкритті карткового рахунку та вказуються в угоді про відкриття останнього [12].

Окрім цього банки можуть пропонувати власникам платіжних карток такі послуги, як «сплата комунальних платежів» та «персональний платіж». Послуга може надаватися через банкомат, у його основному меню вибирається пункт «Платежі», потім – категорія платежу. Інформація стосовно кожного платежу вводиться послідовно, тобто спочатку вводяться дані щодо одного платежу, після завершення операції вводиться інформація стосовно наступного платежу і т. д.

Однією з операцій, які здійснюються за допомогою платіжної картки, є оплата мобільного зв’язку та послуг інтернет-провайдерів. Більшість банків пропонують таку послугу через продаж електронних ваучерів різних номіналів провідних операторів.

За допомогою банківської платіжної картки може здійснюватися виплата заробітної плати працівникам підприємств, організацій та установ. Вирішивши видавати заробітну плату працівникам через банк, підприємство має обрати банк-емітент платіжних карток, а також заручитися згодою працівників. Як правило, згода працівників на одержання зарплати через банк оформляється заявою працівників або може бути складений список бажаючих отримувати зарплату за допомогою платіжних карток, а працівників ознайомлять з ним під особистий підпис [2].

Щоб реалізувати зарплатний картковий проект, підприємство підписує з банком договір і забезпечує підписання договорів між банком і працівниками. Обов’язково перед підписанням договору працівників повинні ознайомити з умовами одержання і використання платіжних карток. Для відкриття працівникам картрахунків у банку довірена особа підприємства подає до банку документи, передбачені чинним законодавством. Зокрема:

  •   паспорт або документ, що його заміняє, а також документ, який підтверджує повноваження довіреної особи;
  •   документи (або копії документів, завірені в установленому порядку), на підставі яких банк може ідентифікувати юридичну особу;
  •   заяву юридичної особи про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб;
  •   перелік фізичних осіб із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові та ідентифікаційного номера платника податків кожної фізичної особи, засвідчений підписом керівника і відбитком печатки юридичної особи [2].

На підставі зазначених вище документів банк здійснює ідентифікацію юридичної особи, потім укладається договір про відкриття рахунків на користь фізичних осіб.

Порядок переказування підприємством коштів до банку для виплати заробітної плати працівникам визначається угодою між банком і підприємством. Зокрема, за кілька днів до виплати зарплати до банку подається відповідно оформлена відомість (реєстр) розподілу зарплати в електронній та паперовій формі. До банку також подаються платіжні доручення на перерахування зарплати, на оплату комісійної винагороди банку, на перерахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів. Банк здійснює зарахування коштів, що надійшли для виплати заробітної плати, на відповідні картрахунки, з яких їх власники за допомогою платіжних карток одержують належну їм зарплату.

За допомогою банкоматів банки надають послугу переказування коштів з однієї платіжної картки на іншу. Ці картки мають бути картками одного банку-емітента, а обидва картрахунки відкриті в одній валюті. Для здійснення цієї операції треба знати номер картки одержувача коштів, вибрати в банкоматі відповідне меню та ввести відповідну інформацію [2].

Однією з найпоширеніших операцій з платіжною карткою є використання її для одержання готівки через банкомат. Застосовуються різні моделі банкоматів, проте всі вони працюють майже однаково. Робота з банкоматом держателя картки побудована в діалоговому режимі: банкомат ставить запитання, а держатель обирає один із запропонованих варіантів.

Якщо каси банків здійснюють операції з видачі готівки за платіжними картками, то держателю картки має бути виданий сліп або квитанція платіжного термінала.

Держатель платіжної картки готівку зі свого картрахунку може одержати не лише в касі банку, іншої фінансової установи або в банкоматі, а й у торговців. Ця операція можлива тоді, коли останні оснащені платіжним терміналом або імпринтером, у тому числі з’єднаним чи поєднаним з регістратором розрахункових операцій (РРО), і приймають до обслуговування платіжні картки для оплати вартості товарів чи послуг. Готівку торговець може видавати як зі своєї виручки, так і з коштів, отриманих у банку. При цьому він проводить авторизацію (якщо це передбачено правилами платіжної системи) і роздруковує квитанцію платіжного термінала (сліп) і чек РРО. Зауважимо, що НБУ, платіжні організації та банки – члени платіжних систем можуть установлювати обмеження з видачі готівки за платіжними картками [2].

Якщо держатель втратив (тобто загубив або у нього вкрали) платіжну картку, то йому треба негайно звернутися до банку з проханням заблокувати її. Тоді він може не хвилюватися, що хтось скористається коштами з його картрахунку. Утім послуга блокування, тобто внесення картки в СТОП-ЛИСТ, в окремих банків є платною. В цьому разі клієнт покриває банку також витрати, пов’язані з виготовленням нової платіжної картки. Якщо клієнту гроші потрібні будуть негайно, то через службу допомоги платіжної системи можна отримати послугу екстреного одержання готівки. Однак така допомога доступна лише власникам певних платіжних карток і здебільшого є платною.

По закінченні строку дії платіжної картки, який зазначений на самій картці та в договорі між клієнтом і банком, її необхідно здати до банку для заміни на іншу, оскільки після закінчення останнього дня місяця року, зазначеного на її лицьовому боці, вона стає недійсною [2].

На окремі операції з використанням платіжних карток банки можуть установлювати ліміти (обмеження). Так, з метою зниження ризику використання карток банки встановлюють ліміти на: разову видачу готівки через банкомат; здійснення дебетових операцій за один день або місяць по одній картці, у тому числі зняття готівки через банкомат; кількість обслуговувань через банкомат по одній картці за день; кількість обслуговувань через РOS-термінал при оплаті товарів і послуг на підприємствах торгівлі, сфери послуг та отримання готівки в касах банку по одній картці за день; кількість операцій, зняття готівки чи оплату товарів у країнах підвищеного ризику. За згодою банку встановлені ним обмеження на операції з платіжними картками можуть бути змінені за умови звернення клієнта до банку.

Власник платіжної картки може замовити в банку додаткові картки для довірених осіб, зокрема членів своєї сім’ї. Для цього власник картрахунку звертається до банку з відповідним проханням. У разі необхідності банк може встановити ліміти для операцій з використанням додаткових платіжних карток.

Держателі платіжних карток можуть оперативно отримувати інформацію про стан картрахунку. Це можна зробити кількома способами. Один із них полягає в тому, що про залишок коштів та про останні операції за картрахунком можна довідатися через банкомат, роздрукувавши чек про стан картрахунку або міні- виписку про останні операції за ним [2]


1.3. Послідовність проведення аналізу діяльності банку з платіжними картками

Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з’ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах. Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем, на які сьогодні припадає більше 90% всіх емітованих карток [1].

Відповідно до чинного законодавства міжнародна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказування грошей з однієї країни в іншу.

Найвідомішими у світі є VISA International, American Express, Diners Club International, Master Card International, Union Pay. На сьогодні найбільшою міжнародною платіжною організацією у світі є VISA International, на яку припадає 60,5 % ринку банківських карток. Другою за світовими показниками є Master Card International, вона володіє 26,9 % світового ринку [39].

З погляду категорії клієнта карткові рахунки відкриваються фізичним особам – індивідуальні картки, юридичним особам – корпоративні картки. Значна кількість карткових рахунків фізичних осіб відкривається через реалізацію зарплатних проектів, сутність яких базується на перерахуванні заробітної плати співробітників підприємств та організації на їх власні рахунки.

Для аналізу цієї групи ресурсів банку слід визначити:

  •  загальну кількість карткових рахунків;
  •  балансові рахунки в аналітичному розрізі №2605 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками», № 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;
  •  загальну кількість емітованих карток;
  •  обсяг коштів, залучених на карткові рахунки;
  •  темпи зростання та приросту коштів, залучених на карткові рахунки [1].

Для оцінки потужності карткових рахунків як додаткового джерела ресурсів банку слід проаналізувати, яку частку займають залучені на них кошти у загальному обсязі ресурсів. Це значення необхідно розглянути у такому розрізі:

  •  Категорії клієнтів: фізичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності.
  •  Дебетові та кредитові платіжні картки.

Якщо банк є учасником кількох платіжних систем, доцільно визначити структуру платіжних карток за видами міжнародних платіжних систем.

Динаміка змін у кількості карткових клієнтів, емісії платіжних карток, обсяги коштів за операціями, види операцій (операції у торговій мережі, отримання готівкового авансу) дадуть інформацію стосовно тенденцій розвитку у сфері карткового бізнесу.

Інформаційним забезпеченням аналізу розрахунків із використанням платіжних карток є:

  •  Дані аналітичного та синтетичного обліку.
  •  Офіційні форми звітності — №401 «Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку», №402 «Дані про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції видачі готівки із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку», №403 «Дані про кількість емітованих платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням».
  •  Звіти міжнародним платіжним системам [1].

Кількість емітованих карток у нашій країні не може бути абсолютним показником розвитку ринку, оскільки багато карток залишаються не задіяними або за ними проводиться незначна кількість операцій. Більше того, до одного карткового рахунка можуть бути прив’язані кілька карток.

Значущим показником може бути активність картки, яка демонструє кількість операцій, що здійснюються протягом одного дня за однією карткою. Цей показник розраховується як відношення загальної кількості операцій до кількості карток у той період часу, за який вони були проведені. Такий показник доцільно розрахувати за операціями конкретного банку, що дасть можливість порівняти активність картки банку з середніми показниками на ринку України [1].

Структурний аналіз операцій з платіжними картками передбачає з’ясування таких питань:

  •  питома вага залишків на карткових рахунках у загальному обсязі залучених ресурсів;
  •  питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб);
  •  питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі валют;
  •  структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем;
  •  структура емісії платіжних карток у розрізі кредитових та дебетових карток;
  •  структура операцій у розрізі кількості операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу;

структура операцій у розрізі обсягів операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу [13].

Питома вага залишків на карткових рахунках (N) у загальному обсязі залучених ресурсів розраховується за формулою:

,

де Sres — загальна сума залучених коштів;

Scard — сума залучених коштів на карткові рахунки [13].

Питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб) розраховується аналогічно за обраною категорією клієнтів. Цей показник свідчить про направленість карткових продуктів у розрізі юридичних та фізичних осіб. Доцільно також проаналізувати умови, на яких залучаються кошти на карткові рахунки та умови обслуговування рахунків.

На підставі даних структурного аналізу визначається стан структури емісії карток (задовільний, незадовільний тощо) та оцінюється вплив різноманітних факторів, що сформували структуру.

Як відомо, платіжна картка використовується для оплати товарів та послуг і отримання готівки. У цьому сенсі слід проаналізувати використання карток у торговельно-сервісній мережі  та для отримання готівки [23].

Порівняння показників активності та використання картки у торговельно-сервісній мережі дає інформацію стосовно ролі банку на картковому ринку України, активності карток, що ним емітовані, наскільки цей показник близький до середніх значень у банківський системі узагалі та в розрізі МПС.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання – банкомати, POS-термінали, імпринтери.

Важливо проаналізувати структуру еквайрингової мережі банку у розрізі технічного обладнання, розрахувати показники її розширення та ефективність використання. Ефективність використання визначається розрахунком:

  •  середньої кількості транзакцій на один вид обладнання за період;
  •  середнього обсягу коштів на один вид обладнання;
  •  середньої вартості однієї операції, що здійснюється за кожним видом обладнання;
  •  суми доходів за операціями у розрізі технічного обладнання [1].

Слід порівняти ці показники з аналогічними у минулому періоді та визначити показники приросту.

Усі зміни, що відбуваються в обсягах та структурі операцій із платіжними картками, необхідно проаналізувати з погляду факторів впливу.

Внутрішні фактори впливу:

  •  кредитна та тарифна політика банку;
  •  технологічна оснащеність;
  •  кваліфікація персоналу;
  •  рекламні заходи.

До зовнішніх факторів можна віднести:

  •  економічну ситуацію в країні;
  •  регіон країни, міста тощо;
  •  попит на послуги та пропозиції;
  •  адміністративні та законодавчі чинники [1].

На завершальному етапі аналізу карткових операцій визначається їх прибутковість. Для цього розраховується частка доходів від операцій з картками у загальному обсязі банку, визначається їх структура у розрізі процентних та комісійних доходів [1].

Прибуток від операцій із платіжними картками є важливим показником, оскільки саме він є показником якості роботи. Ефективність операцій із платіжними картками розраховується як співвідношення прибутку банку та його витрат за цими операціями.

.

До дохідних статей карткового бізнесу відносять:

  •  проценти за наданим кредитом;
  •  штрафи за перевищення кредиту;
  •  платня за зняття готівки у банку;
  •  платня за зняття готівки в банкоматі;
  •  річне обслуговування карток;
  •  платня за видачу картки;
  •  платня за прострочені платежі;
  •  комісія за видачу та обслуговування додаткових карток;
  •  комісія за конвертацію валюти;
  •  комісія за знаходження картки у стоп-листку;
  •  комісія за взаємообмін (interchange fee);
  •  комісія за перевипуск картки на наступний термін дії;
  •  комісія за перевипуск картки у разі пошкодження чи втрати [13].

Витрати банку на розвиток операцій розподіляються на витрати, що пов’язані з придбанням програмно-технічних засобів, витрат, пов’язаних із супроводженням карткових рахунків, та адміністративні витрати.

Показовим є розрахунок дохідності на одну картку, на одну операцію, на один банкомат тощо.

Прибутковість кредитних карткових продуктів розраховується співвідношенням загальної суми наданих кредитних лімітів до суми отриманих процентних доходів.

Позитивну характеристику розвитку карткового бізнесу надають такі взаємозв’язані показники:

  •  Широкий спектр емітованих карткових продуктів. У структурі емісії мають бути присутні різноманітні типи карток (дебетові, кредитові) та види (традиційні, золоті, платинові, сумісні, клубні, приватні та корпоративні картки), націлені на широку аудиторію клієнтів та різні сегменти ринку.
  •  Наявність розгалуженої інфраструктури обслуговування карток – банкоматів, торговельних POS-терміналів, обладнання для «ініціювання транзакцій» (під такими маються на увазі персональні комп’ютери, мобільні GSM-телефони та інше обладнання, за допомогою якого держателі карток можуть здійснювати транзакції у різних сегментах електронної комерції.
  •  Показники використання карток, зокрема кількість трансакцій, що здійснюється з використанням карток протягом місяця або року. Задовільним у даний час є значення 8 – 12 транзакцій протягом місяця. Крім цього, важливо, щоб у це число входили різні типи операцій.
  •  Наявність кількох каналів зв’язку з користувачами маркетингу, реклами та просування карткових продуктів на ринку, систем управління з клієнтом [13].

З часу виникнення перших банківських карток у США минуло понад півстоліття, але картковий бізнес у всьому світі вже показав свою ефективність. Випуск платіжних карток є найважливішою тенденцією розвитку технології безготівкових розрахунків у банківській діяльності. Переваги масштабності використання банківських карток як засобу розрахунків очевидні. Для клієнтів, це, насамперед, – зручність, надійність, практичність та економія часу, для банків – підвищення конкурентоспроможності та престижу, наявність гарантій платежу, оптимізація витрат, що пов’язані з оборотом готівки та обробленням паперово-грошової маси тощо. Водночас практика багатьох країн показує, що випуск карток пов’язаний з високим рівнем ризику збитків банку. Усі випадки виникнення втрат банку можна розподілити на три категорії:

Втрати у результаті шахрайських дій поза системою банку:

  •  овердрафт за рахунком клієнта, що виник у результаті шахрайських дій клієнта при масових операціях у торговельній мережі за карткою нижче авторизаційних лімітів торгових точок;
  •  списання коштів за рахунком клієнта за підробленими картками;
  •  списання коштів за рахунком клієнта за втраченими картками.

Втрати у результаті шахрайських дій у системі банку:

  •  несанкціоноване установлення авторизаційного ліміту, що дає змогу збільшити розмір доступної суми за картковим рахунком;
  •  випуск паралельних карток на одного клієнта;
  •  несанкціонований випуск нових карток (наприклад, з нульовим балансом).

Втрати у результаті технологічних збоїв та помилок:

  •  недотримання вимог платіжної системи стосовно оформлення платежів;
  •  недотримання вимог платіжної системи стосовно передання інформації [1];

Оцінка ризику при використанні банками платіжних карток. Для покриття збитків від шахрайських операцій із платіжними картками банки-емітенти зазвичай формують страхові фонди за рахунок власних коштів або коштів клієнтів. Як ми уже згадували, покриття ризику за кредитними картками здійснюється у вигляді різних форм застави, гарантій тощо. За дебетними картками найчастіше використовується процедура незнижувального залишку за картковим рахунком. Суму для формування страхового депозиту, як правило, визначають експерти виходячи із власного бачення ризику та рівня конкуренції на ринку.

Розглянемо деякі методи, за допомогою яких можливо оцінити ризик банківських установ при впровадженні карткових проектів та відповідно визначити оптимальний розмір страхового фонду [1].

Оцінка втрат. Під час аналізу ризиків часто використовують не ціни активів або їх зміни, а втрати від використання цих активів за певний період. Під коефіцієнтом втрат, будемо вважати відношення:

де W1 — очікуваний базовий дохід від емісії платіжних карток (відповідно, тарифів за випуск та обслуговування карток);

W0 — фактичний дохід від емісії платіжних карток (відповідно тарифів за випуск та обслуговування карток за мінусом кредитних втрат) на кінець періоду [1].

Безумовно, банки повинні мати за мету зменшення показника r через зниження фактичних кредитних втрат та втрат, пов’язаних з операційними витратами або із збільшенням тарифів.

Оскільки W1 і W0 на початковому етапі не відомі, то r є випадковою величиною, характеристики якої можна визначити статистичними методами виходячи із досвіду роботи на ринку.

Перевагами цього методу є простота розрахунків та наочність у оцінці ризику для дійсного проекту. Недоліком є неможливість диверсифікації цього ризику за типами карток і необхідність використання великого статистичного матеріалу за проектом за минулий період. Цей метод не можна використовувати для впровадження нового проекту, для якого невідомий стан на кінець періоду.

Стандартне відхилення як вимір ризику. Випадкові величини мають такі характеристики: математичні очікування, дисперсії тощо. Математичне очікування дохідності найчастіше інтерпретується як вимір потенційної віддачі від упровадження проекту, дисперсія – як вимір ризику.

При цьому, дисперсію легко вирахувати, але вона не ділиться на позитивну і негативну – у бік збільшення дохідності та у бік її зменшення.

За графічного зображення ризиків упровадження карткових проектів можна використати графіки у системі координат «дохідність-ризик».

Оцінка VaR. Останнім часом велику популярність має методика оцінки ризику Value-at-Risk, яка дає змогу розрахувати найгіршу дохідність від упровадження проекту при заданих рівнях значимості [1].

Якщо F(x) – функція розподілу дохідності карткового проекту, то f(x) = p.

Дохідність буде менша від «найгіршого» значення з імовірністю р і більша – з імовірністю 1 – р. Необхідно відокремити відхилення у дохідності в «кращий» та «гірший» бік й оцінити їх з імовірної точки зору. Значення Rp називають оцінкою Var.

Найчастіше за р беруть 0,05, що відповідає 95 % рівня значимості оцінки Var.

Оскільки факторів, що впливають на прибутковість упровадження карткового проекту, можна виділити багато і ці фактори мало взаємозалежні, то випадкову величину доходу можна характеризувати за допомогою нормального розподілу з параметрами m і s.

.

Тоді, квантиль рівня 0,05 (або «найгірша» дохідність зі значенням 95 %) визначається так:

Отже, якщо дохідність має нормальну функцію розподілу, то оцінка Var лінійно визначається через класичну характеристику ризику – дисперсію [1].

Залежність оцінки ризику від терміну дії проекту. Як впливає на ризикованість проекту термін його дії? Відомо, що чим більший термін мають вкладені інвестиції, тим більший ризик їх втрат. Що стосується банківських платіжних карток, то це не зовсім так. Продовження терміну дії картки її перевипуском не несе ніяких додаткових ризиків. У клієнта вже склалася кредитна історія [1].

Розглянемо аналітику.

Нехай Т – термін дії картки (або карткового проекту). Будемо вважати, що дохід, отриманий у період часу Т дії проекту, більш незалежна випадкова величина з математичним очікуванням m і стандартним відхиленням s.

Якщо термін дії проекту Т, то характеристика дохідності і ризику визначається параметрами m і s. У разі збільшення терміну дії проекту на число kT очікуване значення дохідності зросте лінійно до кm, а стандартне відхилення зросте нелінійно й буде визначатися величиною . Тому й відношення потенційного доходу до ризику буде зростати.

Порівняємо тепер оцінки VaR для різних часових горизонтів. Оцінка VaR для проекту з часовим горизонтом, що дорівнює Т, відповідає m – 1,65s, а оцінка VaR, відповідна горизонту kT, відповідає . Таким чином, оцінка VaR найгіршого доходу зростатиме.

Залежність оцінки ризику від відношення керівного складу банку до ризику (концепція теорії корисності). Корисність – термін, який використовують економісти, щоб надати характеристику рівневі задоволеності індивіда від користування визначеними благами.

Опишемо корисність за допомогою функції корисності, що має такі властивості:

  •  незалежно від кількості благ, якими володіє індивід, він бажає мати їх ще більше;
  •  при отриманні кожного наступного блага корисність від його використання зменшується (закон зменшення граничної корисності);
  •  у міру накопичення певних благ воно приносить менше користі, ніж інші блага (закон взаємозаміни) [13].

Для оцінки ризику при впровадженні карткових проектів можна скористатися кривими байдужості у системі координат «дохідність — ризик», при цьому аргументом функції буде стандартне відхилення дохідності.

У разі меншої схильності керівництва банку до ризику може використовуватись функція корисності виду:

або

.

За умов середньої схильності керівництва до ризику використовується функція корисності виду:

. [13]

Варіаційно-коваріаційний метод (VCV). Для більш точної оцінки ризику під час впровадження платіжних карток необхідно розрізняти ризики для різних типів карток. Так, наприклад, використовуючи термінологію платіжної системи Visa, ризики за картками типу ELECTRON суттєво відрізняються від ризиків за картками GOLD або PLATINUM [1].

Будемо вважати, що дохідність проекту (r1, …, rn) має багатомірне нормальне розподілення і нам відомі середнє значення mi, дисперсія Si і кореляція Pij дохідності окремих типів карт. Ці дані можна отримати відомими статистичними методами виходячи з історичної бази карткових продуктів банку.

Середня дохідність проекту в цілому тоді визначається так:

,

а дисперсія дорівнює:

.

Використовуючи цей метод, можна безпосередньо оцінити вплив дохідності і ризиків окремих типів карт на картковий проект у цілому. Недоліком методу є великий обсяг розрахунків і необхідність мати історичну базу даних у розрізі всіх елементів проекту[1].


РОЗДІЛ 2. Аналіз роботи банку з платіжними картками на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» з платіжними картками

Банківська діяльність та правовідносини банку з його клієнтами вичерпно і абсолютно врегульована чинним законодавством: абсолютно кожна дія, кожна операція фінансової установи, котра підпадає під визначення «банк», регламентована спеціальним законодавством в сфері банківської діяльності, яким є, зокрема Постанови Правління Національного банку України, вимоги котрих абсолютно і чітко кореспондуються між собою та іншими нормативно-правовими актами законодавства (Цивільним, Господарським кодексами та низкою спеціальних законів).

Використання платіжних карток, види та суть платіжних карток, правила проведення операцій з використанням цих спеціальних платіжних засобів регулюються Законом України “Про платіжні системи і переказ грошових коштів”, ухваленим у 2001 році та окремим спеціальним нормативно-правовим актом НБУ, яким на сьогоднішній день є «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджене Постановою Правління НБУ № 223 від 30.04.2010р. та зареєстроване Міністерством юстиції України 6 липня 2010р. за №474/17769. Правила використання та правила проведення банківських операцій з використанням платіжних карток регулюються Постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 N 137 ( z0543-05 ) «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за N 543/10823.

Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором [6].

Наявність самої лише картки без існування рахунку не дає можливості для здійснення операцій за рахунком, тобто для її прямого використання, - здійснювати операції нема по чому, відсутній суб’єкт операцій.

Разом з тим, ініціювати платіж з рахунку (в будь-який спосіб: шляхом подання платіжного доручення у випадку безготівкового перерахування, заяви на видачу готівки у випадку зняття готівки з рахунку, шляхом використання платіжної картки для зняття готівки через банкомат) може лише власник такого рахунку:

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах», затвердженою Постановою правління НБУ № 492 від 12 листопада 2003р., видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами [28].

Сам же рахунок відкривається на підставі заяви клієнта про відкриття поточного рахунку, а його властивості (номер, вид рахунку), умови його використання, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом у відповідності до ст.1066 ЦК України, і котрі не повинні суперечити вимогам «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003р. [28].

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України [28].

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис. Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку". Тексти заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів (за потреби) можуть бути зазначені в договорі банківського рахунку між банком і клієнтом – фізичною особою за довільною формою, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних додатках до цієї Інструкції [28].

Відкриття та ведення анонімних (номерних) рахунків, - прямо заборонено в «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах». Це пов’язано з функцією контролю за обов’язковою ідентифікацією клієнтів, покладеною на банки законом, з метою податкового контролю, контролю за виконанням судових рішень, з підстав заходів по боротьбі з тероризмом та відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом, тощо.

Поточним рахунком зі спеціальним режимом використання є картковий рахунок, - поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені «Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвердженим Постановою Правління НБУ №137 від 19.04.2005р. [30].

Загальний порядок використання платіжних карток, їх види та інші особливості операцій з платіжними картками стають зрозумілими з аналізу цього Положення:

1. Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

2. Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом.

3. Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, та їх довіреним особам емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям – корпоративні платіжні картки.

4. Укладення договору про надання та використання платіжної картки здійснюється згідно із законодавством України та правилами платіжної системи. Цей договір може включати умови, що визначають порядок відкриття картрахунку і порядок надання та використання платіжної картки. Допускається укладення окремого договору про відкриття картрахунку.

5. Перед укладенням договору емітент зобов'язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. Ця інформація має бути викладена в доступній формі та розміщуватись у доступному для клієнтів місці, а також надаватися в письмовій або електронній формі клієнтам та їх довіреним особам на їх вимогу.

6. У договорі про надання та використання платіжної картки мають бути визначені предмет договору, права, обов'язки клієнта та емітента, їх відповідальність, порядок розгляду спорів та інші визначені сторонами умови.

7. Емітент для обліку коштів за операціями з використанням платіжних карток відкриває клієнтам картрахунки на балансових рахунках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України.

Емітент має право здійснювати облік операцій за платіжними картками з кредитною схемою фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, за рахунками банку для обліку кредитів. Для обліку операцій фізичних осіб за наперед оплаченими платіжними картками (електронними гаманцями) емітент відкриває консолідований рахунок.

Емітент має право вести аналітичний облік операцій за картрахунками в окремій підсистемі за умови забезпечення тотожності даних аналітичних рахунків підсистеми відповідним рахункам синтетичного обліку.

8. Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова схема передбачає здійснення клієнтом операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, або за рахунок коштів клієнта за наперед оплаченою платіжною карткою, які обліковуються на консолідованому рахунку банку. Під час застосування дебетово-кредитної схеми клієнт здійснює операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) на картрахунку – з а рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).

9. Кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування.

Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом.

Кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком-емітентом.

Клієнт на власний розсуд або відповідно до умов договору (якщо кредит має цільовий характер) частково або в повному обсязі використовує впродовж строку його дії кредит і має зобов'язання повернути кредит та проценти за його користування на умовах, передбачених договором. Після виконання зобов'язань сторін або в разі розірвання (закінчення терміну дії) договору банк на вимогу клієнта зобов'язаний видати йому довідку про повернення платіжної картки, кредиту та процентів за ним. У разі несвоєчасного повернення боргу за кредитом, наданим клієнту для проведення операцій за платіжними картками, та сплати процентів (комісій) банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором або актом цивільного законодавства.

Надання кредитів для проведення операцій за платіжними картками здійснюється з урахуванням обмежень, установлених нормативно-правовими актами Національного банку з питань кредитування.

10. Операції із застосуванням різних видів платіжних карток однієї або кількох платіжних систем, виданих самому клієнту та/або його довіреним особам, можуть відображатися за одним картрахунком. Операції із застосуванням однієї платіжної картки, виданої клієнту або довіреним особам клієнта, можуть відображатися за кількома його рахунками згідно з режимами їх дії.

11. Банки здійснюють зарахування коштів на картрахунки з урахуванням встановлених режимів рахунків та умов договору з клієнтом.

Водночас, в «Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземній валютах», затвердженій Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003р. за №1172/8493 – вказано:

1. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

2. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

3. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.

4. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України [42].

У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

Відповідно до «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 8 липня 2003р. за № 559/7880:

1. Банки самостійно розробляють технології здійснення банківських операцій та визначають методи внутрішнього контролю за їх проведенням відповідно до законодавства України.

2. Організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України.

3. Операційні процедури (правила) щодо кожної операції мають базуватися на таких принципах, як наявність дозволу, запису, контролю і обов'язково включати такі складові: опис операції; розподіл повноважень між виконавцями операції; установлення відповідальності осіб, які її здійснюють документування інформації за операцією; заходи (механізми) внутрішнього контролю за проведенням операції та інші складові, визначені банком і передбачені у внутрішньому положенні.

4. Вимоги цього Положення поширюються на операційну діяльність банків як юридичних осіб, так і їх філій, відділень.

5. Документообертання та строк виконання документів за внутрішньобанківськими операціями визначаються згідно із внутрішнім розпорядком з урахуванням вимог законодавства України.

6. Загальні правила, форми і стандарти щодо безготівкових розрахунків у національній валюті України визначаються нормативно-правовими актами Національного банку, що регламентують використання платіжних інструментів та захист інформації [31].

Тобто, встановлений вказаним Положенням дозвіл банкам на здійснення своєї операційної діяльності на підставі власноруч розроблених внутрішніх положень містить чітку вказівку на неприпустимість встановлення нормативів, відмінних від встановлених нормативно-правовими актами НБУ, що є спеціальним законодавством в галузі банківської справи. Ця вимога стосується як банків-юридичних осіб, так і їх філій та відділень.

Крім того, неприпустимість будь-яких відхилень банку у своїй операційній діяльності та методології бухгалтерського обліку від вимог, встановлених нормативно-правовими актами НБУ, встановлено в «Положенні про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженому Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.02.1999р. за №56/3349:

Внутрішні положення банку не є нормативно-правовим актом законодавства і у випадку відмінності змісту цих положень від вимог закону, - є нікчемними [29].

Об’єктом цього дипломного дослідження є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який є суб'єктом господарювання приватної форми власності і який створено згідно iз Законами України «Про акцiонернi товариства», «Про банки i банківську дiяльнiсть», «Про цiннi папери та фондовий ринок» та нормативними актами Національного банку України [41].

Закрите акцiонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» створено вiдповiдно до Установчого договору вiд 06 липня 2000 р. та на пiдставi рішення Установчих зборів акцiонерiв вiд 06 липня 2000 р. шляхом зміни органiзацiйно-правової форми комерційного банку «Приватбанк», створеного у 1992 році у формі товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, свідоцтво про реєстрацію вiд 19 березня 1992 року, реєстраційний № 92 в Державному реєстрі банків, у Закрите акцiонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». ЗАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків комерційного банку «Приватбанк», створеного у формі товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю. За рішенням загальних зборів акцiонерiв вiд 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акцiонерне товариство. У зв'язку iз зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на Публічне акцiонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». У вiдповiдностi до рішення загальних зборів акцiонерiв вiд 08.08.2011 року, Банк набуває статусу банку з іноземним капталом [41].

Облікова політика – це сукупність принципів, методів i процедур, що використовує ПАТ КБ «Приватбанк» для складання та подання фінансової звiтностi. Облікова політика представляє собою сукупність методів ведення бухгалтерського обліку, первинного спостереження, вартісного виміру, поточного угрупування i підсумкового узагальнення фактів господарської та фінансової дiяльностi банку з метою подальшого прийняття управлінських рішень по підвищенню ефективності роботи банку. Облікова політика ПАТ КБ «Приватбанк» розроблена вiдповiдно до приведеного переліку нормативно-правових актів Національного банку України, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, стандартів МСБО та МСФЗ, що регулюють економічний та інший взаємозв’язок між фінансовими установами та суб’єктами інших форм господарювання:

1) Цивільний кодекс України № 435-IV вiд 16.01.2003 р. iз змінами i доповненнями;

2) Господарський кодекс України № 436-IV вiд 16.01.2003 р. iз змінами i доповненнями;

3) Закон України «Про банки i банківську дiяльнiсть» № 2121-III вiд 07.12.2000 р. iз змінами i доповненнями;

4) Закон України «Про Національний банк України» № 679-XIV вiд 20.05.1999 р. iз змінами i доповненнями;

5) Закон України «Про платiжнi системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III 05.04.2001 р. iз змінами i доповненнями;

6) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звiтнiсть в Україні» № 996- XIV вiд 16.07.1999 р. iз змінами i доповненнями;

7) Податковий кодекс України № 2755-VI вiд 02.12.2010 р. iз змінами i доповненнями;

8) Постанова Правління Національного банку України № 23 вiд 25.01.2012 р. «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями»;

9) «Iнструкцiя про порядок регулювання дiяльностi банків в Україні», затверджена Постановою Правління Національного банку України № 368 вiд 28.08.2001 р., iз змінами i доповненнями;

10) «Положення про органiзацiю бухгалтерського обліку та звiтностi в банках України», затверджене Постановою Правління Національного банку України № 566 вiд 30.12.1998 р., iз змінами i доповненнями;

11) «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання i арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів», затверджене Постановою Правління Національного банку України №216 вiд 28.07.2008 р., iз змінами i доповненнями;

12) «Iнструкцiя з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування i використання резервів під кредитні ризики в банках України», затверджена Постановою Правління Національного банку України № 481 вiд 27.12.2007 р., iз змінами i доповненнями;

13) «Iнструкцiя з бухгалтерського обліку основних засобів i нематеріальних активів банків України», затверджена Постановою Правління Національного банку України № 480 вiд 20.12.2005р., iз змінами i доповненнями;

14) «Положення про органiзацiю операційної дiяльностi в банках України», затверджене Постановою Правління Національного банку України № 254 вiд 18.06.2003 р., iз змінами i доповненнями;

15) Постанова Правління Національного банку України №358 вiд 03.10.2005 р. «Про затвердження Iнструкцiя з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України»;

16) «Правила бухгалтерського обліку доходів i витрат банків України», затверджень Постановою Правління Національного банку України №255 вiд 18.06.2003 р. та ін. [40];


2.2. Карткові програми ПАТ КБ «Приватбанк»

Сьогодні ПАТ КБ «Приватбанк» є лідером банківського сектору економіки України. Своїм клієнтам він пропонує таких 6 карткових програм:

  1.  Картка «Універсальна»;
    1.  Картка юніора;
    2.  Картка для виплат;
    3.  Інтернет-картка;
    4.  Картка «Універсальна Голд»;
    5.  Елітні карти класу «Платинум» і вище [40].

1) Картка «Універсальна» – найбільш поширена та популярна платіжна пластикова картка «ПриватБанку», яка дає можливість його клієнтам користуватися як власними грошима на рахунку, так і кредитними коштами банку. Окрім цього на неї можуть перераховувати гроші сторонні особи – родичі, знайомі, партнери та інші.

Карткою «Універсальна» можна розраховуватися в торгових точках, здійснювати оплату в Інтернеті й терміналах самообслуговування, а також знімати готівку в будь-якій точці світу. Під час оплати за кордоном комісія за конвертацію коштів із валюти картки у валюту країни стягується відповідно до офіційного обмінного курсу банку на день купівлі. За зняття готівки з власного рахунку в Україні комісія становить 1%, а за кордоном – 2% від отриманої суми.

ПАТ КБ «Приватбанк» надає можливість своїм клієнтам активувати депозитну властивість цієї картки та отримувати 10 відсотків річних на залишок особистих грошей номінованих в національній валюті.

Щоправда для цього залишок особистих коштів повинен бути не меншим 100 грн/100 доларів США/100 євро/500 руб./20 ларі.

Виплачуються проценти в останній день кожного місяця на рахунок «Бонус Плюс». Якщо кінець місяця припадає на вихідний день, то проценти виплачуються наступного робочого дня.

Активувати депозитну властивість картки можна будь-яким із наступних способів:

  •  Через Інтернет за допомогою сайту Приват24 (меню «Мої рахунки»/«Керування карткою/рахунком»/«Нарахування % на залишок за карткою»);
  •  через термінал самообслуговування (меню «Мої налаштування»/«Підключити депозитну властивість»);
  •  через банкомат (меню «Банківські послуги»/«Активувати депозитну властивість») .

Подивитися, чи активовано депозитну властивість на картці, можна на сайті Приват24 (меню «Мої рахунки»/«Керування карткою/рахунком»/«Нарахування на залишок за карткою») [40].

Карта «Універсальна» має змішану дебетно-кредитну функцію, завдяки чому клієнти мають змогу користуватись не тільки власними коштами, а й кредитними в рамках визначеного кредитного ліміту. Кредитний ліміт – це максимальна сума коштів, яку банк може надати конкретному позичальнику у кредит. Його розмір встановлюється кожному клієнту індивідуально в залежності від рівня його доходів, наявності у нього закордонного паспорта, або документів, які підтверджують наявність майна, а також виписок по карті іншого банку. Проте цей ліміт не може перевищувати 25 000 грн.

У картки «Універсальна» «Приватбанку» є пільговий період користування, під час якого клієнт може користуватися кредитними коштами безкоштовно. Тобто, якщо клієнт погасить позику до встановленої банком дати, йому не доведеться платити жодних процентів за користування нею.

Для картки «Універсальна» пільговий період користування кредитом може сягати 55 днів, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» не нараховує відсотки на позичені кошти до 25 числа місяця, наступного за тим, у якому вони були зняті з рахунку.

Кінцева вартість користування кредитними коштами за картковою програмою «Універсальна» складається 2 частин (див. Додаток А):

  •  одноразової комісії за їх зняття або переказ, яка встановлена на рівні 4% від суми заборгованості плюс 5 – 25 грн, якщо гроші зняті в банкоматі;
  •   та щомісячної процентної ставки, яка встановлена на рівні 2,5% від суми заборгованості.

Погашення кредиту за карткою «Універсальна» після закінчення пільгового періоду відбувається щомісяця шляхом сплати 5% від суми заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості.

Оформлення карти Універсальна – безкоштовне [40].

2) Карткова програма під назвою «картка ЮНІОРА» розроблена ПАТ КБ «Притбанком» для дітей в рамках проекту «Юніорбанк», який покликаний навчити фінансовою грамотності школярів віком від 6 до 17 років. Мета цього проекту – навчити дітей користуватися банківськими послугами, а також розумно розпоряджатися кишеньковими грошима і, як вважають у банку, картка ЮНІОРА – це перший крок на цьому шляху.

Згідно з даними таблиці 2.2, ця карта випускається безплатно і нею можна без комісії розраховуватись за товари і послуги в торгово-сервісній мережі та Інтернеті. Зняття готівки коштуватиме 1% від суми трансакції, якщо знімати власні кошти в Україні, 2% від суми трансакції, якщо знімати власні кошти за кордоном, та 5 – 15 грн від суми трансакції, якщо знімати кредитні кошти.

ПАТ КБ «Приватбанк» по карті юніора з дозволу батьків допускає відкриття кредитної лінії до 300 грн, з пільговим періодом до 55 днів, базовою процентною ставкою в розмірі 2,5% від суми заборгованості в місяць, та обов’язковим щомісячним платежем не меншим за 7% від суми заборгованості [40].

Таблиця 2.2

Тарифи на обслуговування «картки ЮНІОРА»

Характеристика

Умови

Вартість оформлення

0 грн

Оплата товарів і послуг у торгових точках та Інтернеті

0 грн

Комісія за оплату карткою в «Приват24» та касах банку

- власні кошти: 1%

- кредитні кошти: 3%

Вигода: нарахування процентів на залишок за карткою понад 100 грн, % (за умови наявності на картці такої суми протягом календарного місяця)

10% річних

Можливість з дозволу батьків установити кредитний ліміт на картку

максимум 300 грн

Пільговий період користування кредитом

55 днів – безкоштовно

Базова % ставка на місяць після закінчення пільгового періоду

2,5%

Обов’язковий щомісячний платіж

7% від заборгованості

Строк внесення щомісячних платежів

до 25 числа місяця, наступного за звітним

Комісія за зняття власних грошових коштів

- у банкоматах та пунктах видачі готівки Приватбанку та інших банків України - 1%

- у банкоматах та пунктах видачі готівки за кордоном - 2%

Комісія за зняття кредитних коштів у банкоматах і касах Приватбанку, а також інших українських і закордонних банків

до 100 грн: 5 грн

100–200: 10 грн

200–300: 15 грн

Джерело: [40]

3) Картка для виплат розроблена ПАТ КБ «Приватбанком» для отримання будь-яких грошових зарахувань: зарплати, пенсії, авансів, виплат на відрядження, стипендії, усіх видів соціальних допомог, а також грошових переказів від родичів та ділових партнерів.

Ключовою перевагою даної карткової програми є те, що з її допомогою можна знімати готівку в будь-якому банку і банкоматі на території України без комісій.

З Карткою для виплат клієнти можуть здійснювати наступні банківські операції:

  •  знімати готівку з картки як в Україні, так і за кордоном;
  •  без комісії оплачувати покупки та послуги;
  •  оплачувати комунальні послуги в касах банку, через термінали самообслуговування, Приват24 чи мобільний додаток «ФотоКаса»;
  •  здійснювати купівлі через Інтернет;
  •  замовляти квитки, бронювати готелі тощо;
  •  переказувати гроші на інші картки;
  •  оплачувати покупки за кордоном, при цьому конвертація у валюту картки здійснюється за готівковим комерційним курсом, що діє у відділеннях «Приватбанку» на день купівлі, і вже не змінюється до списання з рахунку [40].

Карту для виплат можна оформити чотирьох різновидів: миттєву, миттєву з фото, золоту та золоту з фото. Різниця між ними полягає у вартості відкриття та щомісячного обслуговування. Так, перша з них – абсолютно безплатна, а за відкриття другої потрібно заплатити 50 грн. Оформлення та обслуговування карти для виплат золотого класу не тарифікується, проте щоб отримати всі переваги цього статусного банківського продукту необхідно щомісяця сплачувати по 20 грн, а за відкриття такої карти з фото потрібно заплатити банку 100 грн (див. Додаток Б).

Із Золотою карткою для виплат клієнт стаєте учасником GOLD-клубу «Приватбанку» та, окрім усіх можливостей звичайної Картки для виплат, отримує особливі пільги та переваги, серед яких:

  •  Персональне обслуговування – за клієнтом закріплюється фінансовий консультант, який у зручний час допоможе у вирішенні фінансових питань, послуговуючись мобільним телефоном, електронною поштою або Skype.
  •  Можливість звернутися на виділену для GOLD-клубу цілодобову лінію клієнтської підтримки.
  •  Спеціальні знижки від 3 до 20% у більше ніж 3 300 елітних підприємствах України, що входять до Дисконтного клубу «Приватбанк VIP».
  •  Преміальні пропозиції від MasterCard: співробітники цілодобової служби підтримки допоможуть у вирішенні всіх питань, пов’язаних із загубленими або викраденими картками, терміновим одержанням готівки, адресами банкоматів, що приймають картки MasterCard, Maestro, Cirrus тощо. До того ж клієнти отримують знижки та бонуси, оплачуючи карткою MasterCard.
  •  Можливість скористатися в будь-якій точці світу послугою «Екстрена видача готівки або нової картки».
  •  Можливість зберігати цінності у сейфових скриньках «Приватбанку» [40].

4) «Інтернет-картка» – віртуальна банківська картка для здійснення покупок і платежів в мережі Інтернет. За допомогою Інтернет-карти зручно і просто оплачувати товари в онлайн-магазинах, PayPal, Google Play, App Store, бронювати готельні номери, авіаквитки і здійснювати інші покупки.

Для замовлення Інтернет-карти клієнтам потрібно всього лише вказати власний номер телефону для входу в систему інтернет-банкінгу Приват24 і ввести код з SMS.

Для підключення до вище згаданої системи необхідно мати будь-яку карту «Приватбанку».

«Інтернет картка» – міжнародна віртуальна банківська картка середнього рівня платіжної системи Visa International. Картка використовується для здійснення оплати за товари та послуги в Інтернет-магазинах.

Інтернет-картка замінює звичайну пластикову картку міжнародної платіжної системи VISA під час здійснення оплати в мережі Інтернет.

Для платежів у мережі Інтернет може використовуватися практично будь-яка банківська картка. Проте для безпеки розрахунків «Приватбанк» пропонує своїм клієнтам користуватися спеціальною Інтернет-карткою. З нею їм не потрібно вводити дані своєї основної картки та остерігатися, що про них можуть дізнатися сторонні особи.

У разі оплати цією карткою в інтернет-магазині або на платному сервері необхідно зазначати унікальний код CVV2, який з метою безпеки ні в якому разі не можна передавати стороннім [40].

Таблиця 2.4

Тарифи на обслуговування інтернет-карти

Назва тарифу

Тариф

Вартість оформлення

Безкоштовно

Плата за користування карткою

Безкоштовно

Комісія за 1 транзакцію

Безкоштовно

Комісія за конвертацію валюти в разі здійснення операцій за кордоном

0%

Оплата карткою на рахунки, що відкрито в Приватбанку

у касі та зоні самообслуговування: 0,5%
за допомогою телефону: 0,5% + 2 грн

Оплата карткою на рахунки, що відкрито не в Приватбанку

у касі: 1% (щонайменше 3 грн)

за допомогою телефону: 1%

у зоні самообслуговування: 3 грн + 1%

Переказ на картку «Універсальна», у т. ч. Gold, Інтернет-картка, поточний рахунок фіз. особи

0%

за допомогою телефону: 0% + 2 грн

Переказ на Картку для виплат, у т. ч. Золоту картку для виплат

0,5%

за допомогою телефону: 0,5% + 2 грн

Переказ на картку будь-якого банку світу

10 грн + 1%

Оплата карткою в торгових точках та Інтернет-магазинах

Безкоштовно

SMS-банкінг

Безкоштовно

SMS-інформування про рухи за карткою в разі підключення послуги через Приват24 або SMS-команду

Безкоштовно

Самостійне отримання виписки в Приват24

Безкоштовно

Комісія за програмою «Оплата частинами. Без переплат»

0%

Джерело: [40]

Основні характеристики інтернат-картки наступні (Таблиця 2.4):

  •  Платіжна система – Visa International.
  •  Тип карток – Visa Classic Internet.
  •  Валюта картки – UAH, USD, EUR.
  •  Строк дії картки – 10 років.
  •  Картка миттєвого випуску.
  •  Картка автоматично підключена до SMS-сервісу
  •  Вартість випуску та обслуговування – безкоштовно [40].

5) Картка «Універсальна Gold» – міжнародна платіжна картка «Приватбанку». З нею клієнти можуть користуватися як власними грошима на карті, так і кредитними коштами, а також на неї можуть перераховувати гроші родичі, знайомі або партнери.

Гроші на карті «Універсальна Gold» (як особисті, так і кредитні) доступні клієнтам в будь-якій точці світу в будь-який час доби.

Переваги для власників картки Gold

  •  можливість звернутися на виділену для GOLD-клубу цілодобову лінію клієнтської підтримки за номером 0 800 504 707 або відправити лист на e-mail: gold-club@privatbank.ua;
  •  спеціальні знижки до 30% у більш ніж 3000 елітних підприємствах України що входять в Дисконтний клуб «Приватбанк VIP»;
  •  преміальні пропозиції від MasterCard: співробітники цілодобової служби підтримки допоможуть з усіх питань, пов'язаним з загубленими або вкраденими картами, терміновим отриманням готівки, адресами банкоматів, які приймають картки MasterCard, Maestro, Cirrus і т. д. До того ж клієнти отримують знижки та бонуси при оплаті цими картками;
  •  можливість замовити додаткову іменну картку з фото MasterCard World для себе та своїх довірених осіб;
  •  можливість скористатися в будь-якій точці світу послугою «Екстрена видача готівки або нової карти»
  •  можливість зберігати цінності в сейфових комірках «Приватбанку» [40].

У картки «Універсальна» Gold «Приватбанку» як і у звичайної картки «Універсальна» є пільговий період користування, який може сягати 55 днів, під час якого клієнти можуть користуватися кредитними коштами безкоштовно.

Відмінність «Золотої» картки від звичайної полягає в наступному (див Додаток В):

  •  Пріоритетне обслуговування – операції за карткою здійснюються без черги у персонального менеджера.
  •  Знижена ставка за користування кредитним лімітом (усього 2,3%).
  •  Збільшений максимальний розмір кредитного ліміту (до 40 000 грн).
  •  Знижки для учасників GOLD-клубу та привілеї по всьому світі від MasterCard.
  •  Можливість замовити додаткову іменну картку з фото MasterCard World для себе та своїх довірених осіб.
  •  Вибір валюти картки під час оформлення: долари США, євро, рублі РФ або гривня [40].

6) Картки рівня VIP – найбільш престижні, дорожчі і функціональні платіжні інструменти. «Приватбанк» пропонує декілька різновидів цих карток.

а) VISA Platinum і MC Platinum – елітні платіжні картки міжнародних платіжних систем VISA International і MasterCard , емітовані «Приватбанком». Вони є символом високого соціального статусу її власника, який визнають у всьому світі. Вибираючи карти VISA Platinum і MC Platinum клієнти не просто отримуєте платіжні інструменти, разом з ними вони купують комплект додаткових карт, послуг і сервісів від «Приватбанку» та його партнерів, а саме (див. Додаток Д):

• додаткову міжнародну платіжну картку MasterCard Gold або MasterCard World на ім'я власника картки Platinum або на ім'я довіреної особи (члена сім'ї) власника картки Platinum;

• карти для виплат зарплати найманому персоналу . Кількість карток не обмежена;

• Інтернет-карту для оплати в Інтернеті;

• карту-стікер PayPass для безконтактної оплати покупок;

• карту Priority Pass - доступ в VIP- зали аеропортів по всьому світу;

• допомога служби «Консьєрж -сервіс» при покупці авіаквитків , оплаті готелів , замовленні та доставці букетів квітів по Україні;

• паливну карту "Авіас";

• знижки власникам карток Platinum у розгалуженій мережі елітних компаній Дисконтного клубу «Приватбанк VIP»;

• участь у преміальних програмах платіжних систем VISA і MasterCard.

• персональний банкір, який відповість на дзвінок 24 години на добу 7 днів на тиждень , надасть виписки, тощо ( щомісячну , річну з розбивкою за видами витрат або за будь-який необхідний Вам період);

• пільговий період при користуванні кредитним лімітом;

• в екстрених випадках – можливість тимчасового збільшення доступного залишку на карті;

• система MobileBanking і InternetBanking «Приват 24 ».;

• підтримка співробітників напрямку «Безпека» «Приватбанку» – сервіс «Security»;

• постійний моніторинг рахунку картки для зниження ризику шахрайства;

• На відпочинку і в подорожах можна безкоштовно оформити додаткову картка Platinum в іноземній валюті (доларах США або євро) та отримати автоматичну програму страхування власника картки та одного члена його сім'ї – держателя додаткової картки Gold – при виїзді за кордон

• розгалужена мережа підприємств , що надають знижки власникам елітних платіжних карт , на території України і по всьому світу [40].

б) Visa Infinite – найпрестижніша карта в світі. Вона займає саме високе положення в ієрархічній структурі карток платіжної системи Visa International. Таких карт у світі всього кілька десятків тисяч. Серед їх власників чимало коронованих осіб , видатних політичних і громадських діячів.

Держателі карти Infinite отримуються доступ до спеціальних програм в дорогих мережах готелів по всьому світу , таких як Hilton , Mandarin Oriental , Kempinski , Marriott і багатьох інших; ексклюзивне обслуговування у провідних бюро прокату автомобілів; знижки в найдорожчих і престижних бутіках і ресторанах України та світу. Вибираючи карту Visa Infinite, клієнти отримують необмежений доступ до персонального обслуговування в «Приватбанку» відповідно до своїх індивідуальних потреб, а також ексклюзивний комплекс додаткових сервісів від «Приватбанку».

Портфель власника карти Visa Infinite включає:

• самостійна міжнародна платіжна карта Visa Platinum mini або інша карта класу Platinum в доларах США або євро;

• додаткова міжнародна платіжна карта Visa Platinum mini , Visa Lady Platinum або інша карта класу Platinum на ім'я довіреної особи або члена сім'ї;

• міжнародна карта MasterCard World на ім'я довіреної особи або члена сім'ї;

• сервіс Security;

• підключення до систем віддаленого управління банківськими рахунками «Приват24 » і «SMS-банкінг»;

• міжнародна сервісна карта Priority Pass;

• віртуальна Інтернет-картка для online-платежів;

• карта-стікер PayPass для безконтактної оплати покупок;

• карти для виплат зарплати найманому персоналу в потрібній кількості;

• паливна карта «Авіас».

• Персональний банкір відповість на дзвінок 24 години на добу 7 днів на тиждень і надасть Вам виписки тощо (щомісячну, річну з розбивкою за видами витрат або за будь-який необхідний Вам період);

• Пільговий період при користуванні кредитним лімітом;

• в екстрених випадках – можливість збільшення доступного залишку на картці на суму до 20 000 USD;

• системи MobileBanking і Internet Banking «Приват24»

• підтримка співробітників Напрямку «Безпека» «Приватбанку» – сервіс " Security" ( послуга надання на території України;

• постійний моніторинг рахунку Вашої картки для зниження ризику шахрайства;

• на відпочинку і в подорожах служба цілодобової підтримки "Консьєрж-сервіс" Приватбанку в режимі on-line та автоматична програма страхування власника картки та одного члена сім'ї – держателя додаткової картки Platinum;

• розгалужена мережа елітних компаній надасть знижки власникам елітних платіжних карт на території України і по всьому світу в рамках програми дисконтний клуб «Приватбанк VIP» і преміальних пропозицій для власників елітних карт від Visa Interrnational;

• ексклюзивні привілеї від міжнародної платіжної системи VISA

Тільки власник карти VISA Infinite має можливість:

•  крім послуг персонального банкіра користувача перевагами цілодобової служби "Консьєрж-сервіс";

• відвідати щорічний прийом Президента «Приватбанку»;

• при необхідності скористатися прямим номером телефону Голови Правління Приватбанку;

• скористатися офісами Приватбанку і його банків-партнерів в Москві, Ризі, Тбілісі та на Кіпрі (Нікосія, Лімасол) для проведення особистих зустрічей і переговорів [40].

в) MasterCard World Elite (стара назва World Signia) – найпрестижніша картка міжнародної платіжної системи MasterCard. У ПриватБанку вона доповнена трьома унікальними перевагами:

- Бонусна програма MasterCard Rewards;

- Розширена підтримка від міжнародної служби World Elite Assistance Centre;

- Вбудована безконтактна технологія PayPass.

Платіжна система MasterCard розробила унікальну бонусну програму для власників карт MasterCard World Elite. Будь-які види розрахунків, включаючи оплату товарів і послуг у всіх торгових мережах світу, і навіть оплату в Інтернеті, винагороджуються незабутніми пригодами, яскравими емоціями та подарунками , які в звичайних магазинах не знайти. Для участі в бонусної програмі необхідно зареєструватися на сайті bonusvip.privatbank.ua. Після цього, при кожній оплаті картою World Elite рахунок клієнта буде поповнюватися балами. Накопичені бали можна буде в два кліка обміняти на вподобаний подарунок з каталогу програми. У каталозі клієнт завжди зможе підібрати те, про що давно мріяв: уроки верхової їзди, бажаний гаджет, політ на реактивному літаку і навіть серфінг для двох на екзотичних островах.

Кожен раз при оплаті покупки карткою World Elite клієнту нараховуються бонусні бали у співвідношенні 1:10. Наприклад , за покупку на суму 1000 гривень Він отримаєте 100 бонусних балів. Також банком передбачений спеціальний привітальний бонус: за першу оплачену покупку картою World Elite клієнту буде нараховано 100 бонусних балів.

Розширена підтримка від міжнародної служби World Elite Assistance Centre надає можливість пізнього виїзду з готелів , оренда кращих у своєму класі автомобілів від елітних партнерів MasterCard, отримати в розпорядження VIP номери в готелях. Окрім цього фахівці World Elite Assistance Centre або співробітники Консьєрж-сервісу «Приватбанку» нададуть будь-яку інформацію і допомогу в сфері подорожей і дозвілля на зручній мові.

Карта World Elite призначена для роботи з безконтактною технологією PayPass. Це значно заощаджує час при здійсненні покупок в точках , що підтримують безконтактну оплату. Більше не потрібно буде передавати картку в руки касирові, а достатньо лише піднести її до терміналу, і оплата буде здійснена.

Вибираючи карту MasterCard World Elite, клієнти отримують необмежений доступ до персонального банківського обслуговування в «Приватбанку» відповідно до свого способу життя, а також ексклюзивний комплекс додаткових сервісів від «Приватбанку» та його партнерів.

У портфель власника карти World Elite входить:

• самостійна міжнародна платіжна карта Visa Platinum mini або інша карта класу Platinum в доларах США або євро;

• додаткова міжнародна платіжна карта Visa Platinum mini, Visa Lady Platinum або інша карта класу Platinum на ім'я довіреної особи або члена сім'ї;

• міжнародна карта MasterCard World на ім'я довіреної особи або члена сім'ї;

• сервіс Security;

• підключення до систем віддаленого управління банківськими рахунками «Приват24 » і «SMS -банкінг»;

• міжнародна сервісна карта Priority Pass;

• віртуальна Інтернет-картка для online-платежів;

• карта-стікер PayPass для безконтактної оплати покупок;

• карти для виплат зарплати найманому персоналу в потрібній кількості;

• паливна карта «Авіас ».

• Персональний банкір відповість на дзвінок 24 години на добу 7 днів на тиждень і надасть Вам виписки тощо (щомісячну, річну з розбивкою за видами витрат або за будь-який необхідний Вам період);

• служба цілодобової підтримки «Консьєрж -сервіс»;

• пільговий період при користуванні кредитним лімітом;

• в екстрених випадках – можливість збільшення доступного залишку на картці;

• системи MobileBanking і Internet Banking «Приват24»;

• підтримка співробітників Напрямку «Безпека» «ПриватБанку» – сервіс «Security» ( послуга надання на території України;

• постійний моніторинг рахунку Вашої картки для зниження ризику шахрайства;

• на відпочинку і в подорожах служба цілодобової підтримки «Консьєрж-сервіс» «ПриватБанку» в режимі on-line та автоматична програма страхування власника картки та одного члена сім'ї – держателя додаткової картки Platinum;

• розгалужена мережа елітних компаній надасть знижки власникам елітних платіжних карт на території України і по всьому світу в рамках програми Дисконтний клуб «Приватбанк VIP» і Global Premium Collection .


2.3. Аналіз діяльності банку на ринку платіжних карток

Останніми роками український картковий ринок розвивається високими темпами. Його розширення відбувається як за рахунок збільшення кількості держателів карток, так і за рахунок збільшення кількості банків-емітентів та точок обслуговування. Зокрема, спостерігалося стійке зростання обсягів безготівкових платежів із використанням карток і знятих із карткових рахунків готівкових коштів, збільшувалася кількість активних (діючих) карток і термінального обладнання. Дедалі більше банків стають учасниками карткових програм та нарощують обсяги діючих карток.

Сьогодні в Україні працює 143 банки, які є учасниками внутрішньодержавних платіжних систем, а також міжнародних систем.

Внутрішньодержавні платіжні системи:

– Національна система масових електронних платежів (НСМЕП); – Укркарт;

– локальні одноемітентні платіжні системи (СБОН, ПІБ, МТ-Карт, Металкарт та інші);

Міжнародні платіжні системи:

– MasterCard;

– VISA;

– небанківські платіжні системи (American Express, Diners Club, JCB);  

– інші платіжні системи («Золота корона», UnionCard, СТБ тощо) [7].

Слід зазначити, що з появою на українському ринку міжнародних платіжних систем і запровадженням внутрішньодержавних – НСМЕП та Укркарт – банки практично припинили створення локальних одноемітентних систем. Протягом двох останніх років Національний банк зареєстрував лише впроваджену ОЛбанком внутрішньобанківську платіжну систему ОЛкарт. Внутрішньодержавні локальні одноемітентні платіжні системи нині є швидше системами доступу до рахунку оскільки вони використовуються в основному у своїх же відомчих їдальнях та магазинах. Окрім цього через технічні та організаційні труднощі (бракує загальних правил, принципів організації тощо) їх проблематично об’єднувати, а часто вони не можуть працювати навіть на міжфілійному рівні. Тому згодом їх, вірогідно, повністю замінять НСМЕП, Укркарт або міжнародні платіжні системи. Банки, що вирішили мігрувати до останніх, одразу матимуть змогу займатися еквайрингом міжнародних карток [7].

Розвиток ринку платіжних карток в Україні протягом останніх років ми розглянули за такими напрямами: емісія, інфраструктура приймання карток, їх використання. Аналіз базувався в основному на відповідній звітності банків, що надається Національному банку. Для виявлення основних тенденцій розвитку ринку платіжних карток в Україні нами були розглянуті ряд показників, що характеризують активність роботи українських банків за останні 10 років (табл.2.7).

Таблиця 2.7

Загальні дані про кількість клієнтів, платіжних карток та платіжних пристроїв

Дані станом на:

Банки-члени карткових платіжних систем (шт.)

Держателі платіжних карток      (тис. осіб)

Платіжні картки          (в обігу)*  (тис. шт.)

Платіжні картки (активні)   (тис. шт.)**

Банкомати (шт.)

Термінали (шт.)

Підприємства торгівлі та сфери послуг (одиниць)

загальна

торговельні

банківські

01.01.2004

87

10 525

н.д***

11 529

5 027

26 433

16 837

9 596

н.д***

01.01.2005

93

15 735

н.д***

17 080

8 104

33 411

21 594

11 817

н.д***

01.01.2006

101

21 831

н.д***

24 780

11 325

42 361

28 366

13 995

н.д***

01.01.2007

111

29 414

н.д***

32 474

14 718

62 045

43 536

18 509

н.д***

01.01.2008

127

35 723

н.д***

41 162

20 931

94 317

67 233

27 084

н.д***

01.01.2009

139

37 232

45 346

38 576

27 965

116 748

85 260

31 488

н.д***

01.01.2010

146

39 395

44 469

29 104

28 938

103 063

74 510

28 553

н.д***

01.01.2011

141

39 942

46 375

29 405

30 163

108 140

80 544

27 596

57 753

01.01.2012

142

35 179

57 893

34 850

32 997

123 540

94 741

28 799

79 340

01.01.2013

142

44 339

69 826

33 106

36 152

162 724

133 964

28 760

117 789

01.01.2014

143

49 719

69 726

35 622

40 350

221 222

192 331

28 891

122 303

Джерело: [21]

Як свідчить офіційна статистика, на 1 січня 2014 року платіжні картки емітували 143 українські банки, тоді як десять років тому таких було зареєстровано лише 87. Таким чином за проаналізований відтинок часу цей ринок розширився на 56 фін. установ або на 64,4%. Дані таблиці 2.7 також свідчать, що станом на 1 січня 2014 року практично все доросле населення країни було держателями платіжних карток (49,8 млн осіб), тоді як на початку 2004 року ними володіли лише 10,5 млн осіб, що практично в п’ять разів менше. Статистика платіжних карток в обігу ведеться лише з 2009 року і до 2014 року їх число зросло на 53,5%, з 45,4 до 69,7 млн шт. Активні картки, тобто ті, за якими протягом останніх трьох місяців була здійснена хоча б одна трансакція, моніторяться Нацбанком набагато довше і за період з 2004 року по 2014 рік їхня кількість зросла в тричі, з 11,5 до 35,6 млн шт. Крім того, за визначений строк зросла й кількість банкоматів, із 5,0 до 40,3 тисяч штук, а також терміналів, з 26,4 до 221,2 тис. штук.

Водночас з кількісними відбувались якісні зміни в системі електронних платежів. Уже понад 85 % установлених в країні платіжних терміналів переобладнало для обслуговування чіпових карток. Це не лише поліпшує їхню безпеку і надійність, а й дає змогу швидко впровадити на картках, поряд із платіжними, неплатіжні додатки – ідентифікаційні, медичні, страхові, транспортні, соціальні тощо. Це, в свою чергу, допоможе у вирішенні питання реформування системи надання й обліку соціальних виплат, пільг та гарантій.

Щоправда, як видно з таблиці 2.8, темпи зростання самих чіпових карток сьогодні невисокі. Так, за період з 1.01.2007 по 1.01.2014 р.р. їх кількість зросла всього на 3,5%, з 2,0 до 2,2 млн шт. (тут разом враховані суто чипові та комбіновані картки), в той час як за цей ж період кількість суто магнітних карток зросла на 10%, з 30,3 до 33,3 млн шт. Очевидно банки випускають ці картки, у більшій мірі, через дешевизну їх виготовлення та обслуговування порівнюючи зі смарт-картами, хоча останні є більш захищені, швидкозношувальність менша ніж у карток з магнітною смугою.  

Таблиця 2.8.

Види платіжних карток, які емітовані українськими банками

Дані станом на:

Усього

За видами носіїв інформації

За платіжною схемою

За типами фінансових операцій

з них з функцією електронних грошей

з магнітною смугою

з магнітною смугою та чипом

з чипом

у мережі Інтернет

з дебето-вою функцією

з кредит-ною функцією

з функцією видачі готівки

з функцією платежів та видачі готівки

з функцією платежів без видачі готівки

 

01.01.2007

32 474

30 266

802

1 300

106

26 396

6 078

1 104

30 816

554

н.д.**

01.01.2008

41 162

38 676

771

1 518

197

31 117

10 045

1 236

39 281

645

н.д.**

01.01.2009

38 576

36 123

729

1 558

166

29 544

9 032

1 041

37 217

318

н.д.**

01.01.2010

29 104

27 092

588

1 348

76

23 916

5 188

827

28 243

34

38

01.01.2011

29 405

27 438

602

1 236

129

23 786

5 619

832

28 559

14

25

01.01.2012

34 850

32 022

653

1 188

987

26 670

8 180

777

34 064

9

12

01.01.2013

33 106

31 238

1 014

741

113

25 029

8 077

313

32 683

110

3

01.01.2014

35 622

33 277

1 536

623

185

26 828

8 793

178

35 263

181

5

Джерело: [21]

Безготівкові розрахунки з використанням банківських платіжних карток із чіпами завойовують широке визнання в багатьох країнах світу. Їх стрімкий розвиток, проникнення у різні суспільні сфери засвідчують доцільність, безпечність та високу ефективність новітніх технологій. Поєднання в одній банківській платіжній картці розрахункових можливостей із багатьма необхідними неплатіжними додатками постійно доводить свої переваги і створює чимало зручностей для споживачів. Нині у світі саме банківські платіжні картки із чіпами мають найбільший рівень захисту інформації від шахрайських операцій. Це свідчить про те, що безпека карткових операцій та запровадження міжнародними платіжними системами правило перенесення відповідальності, згідно з яким із двох учасників трансакцій (емітента й еквайра) відповідальність за наслідки шахрайства несе той, хто не перейшов на чіпи, враховуючи, що більшість операцій із використанням карток в Україні є операціями з отримання готівки та функцією платежів у власній інфраструктурі банку-емітента, – не є критичним щодо переходу на чіп для емітентів [3].

Значно важливіша річ – збільшення функціональності платіжних карток та створення еквайрами сертифікованої платіжними системами інфраструктури для приймання карток із чипом. Банківські установи особливо зацікавлені у збереженні інформації, яку містять чи передають через Інтернет сучасні банківські платіжні картки з метою захисту конфіденційної інформації своїх клієнтів. Тому банки приділяють велику увагу безпеці інформації, що стає доступною під час використання електронних носіїв. З другого боку, високий рівень захищеності банківських платіжних карток використовується зокрема для обмеження доступу до особистої інформації держателя картки під час використання Інтернет-можливостей [3].

Найбільш популярною платіжною схемою банківських карток серед українців завжди була і досі залишається дебетна функція, хоча необхідно відзначити, що частка карток з кредитною функцією останніми роками збільшується. Так, станом на 1.01.2007 р. співвідношення між ними на ринку становило 81,3% : 18,7% на користь перших (26,3 проти 6,1 млн шт.), тоді як 1.01.2014 р. розрив між ними скоротився до 75,3% : 24,7% (26,8 проти 8,8 млн шт.) [21].

За типами фінансових операцій вітчизняні банки надають перевагу універсальним карткам, за якими можна і готівку знімати, і в торгівельно-сервісній мережі за розраховуватись. Обсяг таких карток станом на 01.01.2014 року становив 35,3 млн шт. і у порівнянні з 2007 роком він збільшився на 4,5 млн шт. або на 14,4%. Картки обмежені лише функцією зняття готівки або функцією платежів втрачають популярність і за останні 7 років кількість перших зменшилась з 1,1 до 0,2 млн шт., а других – з 0,6 до 0,2 млн шт. [21].

Проте у цій загалом благополучній сфері існує чимало гострих проблем. Світова криза, яка завдала великої шкоди економічно-фінансовій системі України, негативно вплинула і на розвиток безготівкових розрахунків та карткового бізнесу в нашій країні. Порівняно з тим, що кількість банків – членів карткових платіжних систем із початку 2009 року до 1 січня 2010 року збільшилася зі 139 до 146 юридичних осіб, кількість платіжних карток за цей період суттєво зменшилась. При цьому кількість держателів платіжних карток збільшилась майже на два мільйони, а банкоматів – майже на 1 тис. шт. Слід зазначити й зменшення на 15 тис. шт. платіжних терміналів, що пов’язано з припиненням діяльності деяких торговців. Ці показники свідчать про те, що банки в умовах світової фінансової кризи почали показувати реальну картину розвитку карткового бізнесу. З наведених даних помітно, що ринок платіжних карток в Україні розвивається дуже швидко і має стабільний зростаючий характер. Розглянемо який обсяг грошового потоку і кількість операцій проходять по безготівковій оплаті на основі таблиці 2.9

Залежно від використання банківських платіжних карток операції за їх допомогою можна поділити на готівкові та безготівкові. Тобто, якщо не знімаючи з картки грошових коштів, здійснюються розрахунки (або інші операції), то такі операції є безготівковими.

Таблиця 2.9

Кількість операцій з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками

№ з/п

Дані за:

Кількість операцій (млн. шт.)

Кількість операцій (приріст, %)

Безготівкові платежі

Отримання готівки

Усього

Безготівкові платежі

Отримання готівки

Усього

1

2004 рік

12

226

238

-

-

-

2

2005 рік

18

306

324

50,0

35,4

36,1

3

2006 рік

31

428

459

72,2

39,9

41,7

4

2007 рік

45

487

532

45,2

13,8

15,9

5

2008 рік

67

567

634

48,9

16,4

19,2

6

2009 рік

77

513

590

14,9

-9,5

-6,9

7

2010 рік

121

571

692

57,1

11,3

17,3

8

2011 рік

214

661

875

76,9

15,8

26,4

9

2012 рік

348

725

1 073

62,6

9,7

22,6

10

2013 рік

584

755

1 339

67,8

4,1

24,8

Складено за даними [21].

За підсумками 2013 кількість операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, емітованих українськими банками становила 1339 млн. од. З них: отримання готівки – 755 млн. од., а безготівкових платежів – 584 млн. од. І хоч обсяги першого виду операцій домінують в Україні протягом усіх останніх 10 років, дані таблиці 2.9 демонструють стійку тенденції до зниження темпів їхнього приросту (з 35,4% за підсумками 2005 року до 4,1% за підсумками 2013 року). У той же час темпи проросту другого виду операцій упродовж проаналізованого періоду залишались стабільно високими і при збереженні цієї тенденції уже найближчими роками саме вони стануть переважаючими.

Але якщо кількісно безготівкові операції з платіжними картками сьогодні в Україні зрівнюються з операціями з отримання готівки, то якісно вони далеко позаду.

Таблиця 2.10

Сума операцій з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками

№ з/п

Дані за:

Сума операцій (млн. грн.)

Сума операцій (приріст, %)

Безготівкові платежі

Отримання готівки

Усього

Безготівкові платежі

Отримання готівки

Усього

1

2004 рік

3 418

60 341

63 759

-

-

-

2

2005 рік

3 196

96 542

99 738

-6,5

60,0

56,4

3

2006 рік

5 049

147 597

152 646

58,0

52,9

53,0

4

2007 рік

8 118

217 003

225 121

60,8

47,0

47,5

5

2008 рік

16 980

355 438

372 418

109,2

63,8

65,4

6

2009 рік

18 375

334 791

353 166

8,2

-5,8

-5,2

7

2010 рік

29 463

421 189

450 652

60,3

25,8

27,6

8

2011 рік

46 346

529 633

575 979

57,3

25,7

27,8

9

2012 рік

91 561

649 859

741 480

97,6

22,7

28,7

10

2013 рік

159 138

756 889

916 027

73,8

16,5

23,5

Складено за даними [21].

Так, за підсумками 2013 року населення зняло в банкоматах 756 889 млн грн і тільки 159 138 млн грн ними було безпосередньо використано для розрахунків в торгівельно-сервісній мережі. Позитивом можна вважати лише те, що як свідчить друга частина таблиці 2.10, темпи приросту безготівкових операцій останні 8 років випереджають темпи приросту операцій зі зняття готівки: за підсумками 2013 р. обсяг перших зріс на 73,8%, тоді як других – зріс тільки на 16,5%.

Отже з цього випливає, що все ж таки сьогодні українське суспільство надає перевагу зняттю готівки з платіжних карток, тобто переходу від безготівкового обороту до готівкового. Фактично на основі наведених даних можна констатувати, що основна функція платіжних карток – переведення готівкового обороту до безготівкового – не виконується. Одне з проведених серед експертів фінансового ринку опитувань свідчить, що до основних причин низької культури користування цим фінансовим інструментом призводять діючі суспільні уподобання, які надають перевагу готівці (42%), далі зі значним відривом – мала кількість магазинів, що приймають картки, якими володіють респонденти [38]. В свою чергу розвиток ринку платіжних стримують і самі банки, які не зацікавленні в повному переході населення до платіжних карток. Це можна пояснити тим, що з одного боку, комісія за зняття готівки у власній мережі банкоматів дорівнює нулю, а з іншого – жодна з фінансових компаній не може своєю інфраструктурою цілком задовольнити потреби власників своїх карт.

На основі таблиці 2.11 нами було виявлено, що найбільша кількість платіжних карток емітована в м. Києві, Дніпропетровській та Донецькій області – 11,6, 7,7 та 6,4 млн. штук відповідно. Найменша кількість у м. Севастополі та Чернівецькій області – всього 652  і 813 тис. штук відповідно. Дніпропетровська та Донецька області, м. Київ також є лідируючими по кількості банкоматів, платіжних терміналів та кількості платіжних карток в обігу.

Таблиця 2.11.

Дані в регіональному розрізі щодо кількості платіжних карток та інфраструктури їх обслуговування за станом на 01.01.2014

Назва області

Кількість ( штук, одиниць)

платіжних карток (в обігу)

платіжних карток (активні)

банкоматів

платіжних терміналів

підприємств торгівлі та сфери послуг

загальна

торговельних

банківських

Автономна Республіка Крим

2 339 319

1 258 162

1 832

10 453

9 156

1 297

6 225

Вінницька

1 940 158

966 965

1 179

4 394

3 662

732

2 436

Волинська

1 179 300

613 734

785

3 853

3 375

478

2 170

Дніпропетровська

7 669 801

3 607 451

3 713

21 296

18 931

2 365

11 532

Донецька

6 427 308

3 428 109

4 039

19 243

16 872

2 371

10 424

Житомирська

1 601 002

832 868

943

4 109

3 520

589

2 208

Закарпатська

1 067 229

556 985

757

3 206

2 606

600

1 819

Запорізька

2 844 631

1 445 460

1 653

9 134

7 844

1 290

5 160

Івано-Франківська

1 591 366

825 816

885

4 326

3 692

634

2 724

Київська

1 793 767

974 307

706

4 971

4 164

807

2 909

Кіровоградська

1 274 654

666 337

813

3 763

3 199

564

2 335

Луганська

2 984 331

1 623 502

1 760

8 117

6 938

1 179

4 157

Львівська

3 024 465

1 642 365

1 902

9 544

8 260

1 284

4 957

Миколаївська

1 539 897

855 819

1 124

5 058

4 245

813

2 949

Одеська

3 147 820

1 704 809

2 095

12 703

10 649

2 054

7 570

Полтавська

2 183 739

1 171 012

1 461

7 404

6 187

1 217

4 030

Рівненська

1 176 742

613 787

816

3 228

2 763

465

1 804

Сумська

1 670 425

872 292

999

4 210

3 562

648

2 707

Тернопільська

1 218 005

586 921

776

2 636

2 150

486

1 515

Харківська

3 789 566

2 032 455

2 293

13 821

12 033

1 788

6 458

Херсонська

1 427 435

751 962

904

4 711

3 993

718

2 594

Хмельницька

1 766 249

929 490

984

4 309

3 682

627

2 572

Черкаська

1 745 988

932 297

985

4 587

3 881

706

2 540

Чернівецька

813 950

432 468

594

2 732

2 275

457

1 408

Чернігівська

1 312 154

652 858

766

3 907

3 188

719

2 126

Київ

11 544 956

5 258 466

5 034

41 590

37 890

3 700

22 333

Севастополь

651 884

385 039

552

3 917

3 614

303

2 641

Усього

69 726 141

35 621 736

40 350

221 222

192 331

28 891

122 303

Джерело: [21]

З аналізованих даних можна виявити, що ринок платіжних карток якісно розвивається у центральній та східній Україні, складна ситуація складається на західній Україні. Утім, показник щільності банкоматних мереж без прив'язки до загальної кількості емітованих карток дає лише загальне уявлення про рівень розвитку інфраструктури видачі готівки в країні. Тому розглянемо розподіл випущених платіжних засобів за окремими банками та виявимо місце ПАТ КБ «Приватбанку» на цьому ринку.

Станом на 1 січня 2014 року учасниками платіжної системи були 143 українських банки . За аналізований рік вони дещо зменшили кількість карток в обігу, з 69,8 до 69,7 млн штук. З таблиці 2.12 видно, що безперечним лідером за цим показником сьогодні є Приватбанк, який на вказану дату обслуговував понад 30 млн од. карток. Другим у цьому сегменті ринку зі значним відставанням від лідера є державний «Ощадбанк». В його активі 11,4 млн карток в обороті. Третій – «Райфайзен банк Аваль» з іще скромнішими 4 млн карток. Частка інших банків на ринку практично непомітна. В 2013 році найближчі конкуренти «Приватбанка» всі до одного нарощували свою присутність на цьому ринку і найпомітніших результатів досягли «Сбербанк Росії», «УкрСибБанк» та «Дельта банк», які наростили свої портфелі платіжних карток в обігу на 127,5, 58,7 та 7,3 відсотка відповідно. В цілому, в десятці найбільших банків-емітентів свої карткові активи наростили всі установи окрім лідера, у якого вони зменшились на 13,5%, з 35,8 до 31,0 млн шт.

Таблиця 2.12

Динаміка обсягу ринку платіжних карток в обігу у 2013 р.

№ п.п.

Назва банку

01.01.2014 (штук)

01.01.2013 (штук)

Приріст (%)

1

Приватбанк

30 984 188

35 836 092

-13,5

2

Ощадбанк

11 375 320

10 181 427

11,7

3

Райффайзен Банк Аваль

4 075 101

4 043 138

0,8

4

Дельта Банк

2 149 522

1 458 875

47,3

5

УкрСиббанк

1 861 297

1 172 592

58,7

6

Укрсоцбанк

1 527 707

1 440 069

6,1

7

ПУМБ

1 390 450

1 242 043

11,9

8

Сбербанк Росії

1 177 669

517 556

127,5

9

Руский стандарт

1 131 126

899 923

25,7

10

Надра

870 852

846 286

2,9

11

Решта банків

13 182 909

12 187 837

8,2

12

Всі банки

69 726 141

69 825 838

-0,1

Складено за даними [21].

Таким чином, як видно з рис. 2.1, станом на 1 січня 2014 року «Приватбанку» належить 44,4% ринку банківських карток в обігу, «Ощадбанку» – 16,3%, «Райффайзен Банку Аваль» – 5,8%, «Дельта Банку» – 3,1%, «Укрсиббанку» – 2,7%. Ще 27,7% цього ринку розділили між собою решта 138 фін. установ.

Рис 2.1. Частка банків на ринку платіжних карток в обороті (станом на 1.01.2014 р.)

За таким більш якісним показником як кількість активних платіжних карток лідерство «Приватбанка» ще значущіше. Дані рис. 2.2 свідчать, що йому належить більше половини цього ринку, в той час як найближчим його конкурентам – «Райффайзен банку Аваль», «Ощадбанку», «Укрсибанку» та «Укрсоцбанку» – лише 8,4%, 6,6%, 3,2% та 2,5% відповідно.

Більше того, як свідчать дані таблиці 2.13, в 2013 році саме у Приватбанка темпи приросту портфеля активних карточок були найвищими і його обсяг у нього зріс на 2 млн шт., з 16,3 до 18,3 млн штук.

Окрім лідера значну активність у цьому сегменті ринку фінансових послуг ще проявляли «Сбербанк Росії», «Дельта банк» та «Райффайзен банк» Аваль, які за рік збільшили свою присутність на 307,8, 258,0 та 145,3 тис. штук.

Рис. 2.2. Частка банків на ринку активних платіжних карток (станом на 1.01.2014 р.)

Лідируючі позиції «Приватбанку» на ринку платіжних карточок багато в чому можна пояснити добре розвинутою ним інфраструктурою їх обслуговування.

Таблиця 2.13

Динаміка обсягу ринку активних платіжних карток у 2013 р.

№ п.п.

Назва банку

01.01.2014 (штук)

01.01.2013 (штук)

Приріст (шт.)

1

Приватбанк

18 330 265

16 246 128

2 084 137

2

Райффайзен Банк Аваль

2 996 005

2 850 719

145 286

3

Ощадбанк

2 349 656

2 928 547

-578 891

4

УкрСиббанк

1 151 126

1 075 315

75 811

5

Укрсоцбанк

877 818

812 240

65 578

6

Дельта Банк

738 034

480 031

258 003

7

ПУМБ

691 942

598 285

93 657

8

Укргазбанк

543 194

587 366

-44 1720

9

Укрексімбанк

516 695

508 708

7 987

10

Сбербанк Росії

498 197

190 430

307 767

11

Решта банків

6 928 804

6 828 547

100 257

12

Всі банки

35 621 736

33 106 316

2 515 420,0

Складено за даними [21].

Рис. 2.3. Частка банків на ринку банкоматів (станом на 1.01.2014 р.)

Як ми дослідили раніше, найпопулярнішою операцією з банківською платіжною карткою в Україні є зняття готівки і на рис. 2.3 видно, що досліджуваному нами банку належить майже кожен другий банкомат в Україні. Далеко позаду лідера знаходяться «Райффайзен банк Аваль», якому належить 8,6% цих пристроїв, «Ощадбанк», у якого їх 4,8%, «Укрсоцбанк» та «Укрсиббанки», які володіють часткою в 3,8 та 3,4% відповідно.

Таблиця 2.14

Динаміка обсягу ринку банкоматів у 2013 р.р.

№ п.п.

Назва банку

01.01.2014 (штук)

01.01.2013 (штук)

Приріст (%)

1

Приватбанк

18 985

14 879

4106

2

Райффайзен Банк Аваль

3 464

3 423

41

3

Ощадбанк

1 928

1 937

-9

4

Укрсоцбанк

1 525

1 183

342

5

УкрСиббанк

1 380

1 734

-354

6

Надра

1 091

1 111

-20

7

ПУМБ

910

881

29

8

Укрексімбанк

805

774

31

9

Дельта Банк

740

375

365

10

Брокбізнесбанк

657

692

-35

11

Решта банків

8 865

9 163

-298

12

Всі банки

40 350

36 152

4198

Складено за даними [21].

Цікаво, що згідно з даними таблиці 2.14, в 2013 році загальна банкоматна мережа в Україні зросла на 4 198 одиниці, з яких 4106 одиниці належали саме «Приватбанку». При цьому 4 банки з десятки найбільших гравців цього ринку скоротили кількість цих пристроїв.

Таким чином, ринок платіжних карток в Україні можна сміливо назвати монопольним, оскільки кожна друга активна картка належить одному банку. Більш того, тенденція така, що монопольна позиція Приватбанку з року в рік тільки збільшується, оскільки інші учасники ринку платіжних систем ведуть себе досить пасивно.

І все ж, в недалекому майбутньому кардинальні зміни просто неминучі. Сьогодні кількість активних карток майже зрівнялася з кількістю дорослого населення. Банки вже не зможуть розширювати свою присутність на картковому ринку тільки за рахунок залучення нових клієнтів. Їм все активніше доведеться вести боротьбу між собою за існуючих клієнтів.

Результатом такої боротьби стане розширення асортименту, зниження тарифів та поліпшення якості обслуговування, а це – хороша новина для простих українців. Правда чи вдасться якомусь банку порушити гегемонію «Приватбанку» на ринку платіжних карток поки залишається під великим питанням.


РОЗДІЛ 3. Перспективи удосконалення роботи банку з платіжними картками

3.1. Мінімізація ризиків роботи банку з платіжними картками

Використання електронних каналів для надання банківських послуг є причиною унікальних ризиків внаслідок: підвищеної швидкості роботи систем; доступу до банківських даних; розширеної географії діяльності; груп користувачів; інтегрованих конфіденційних баз даних і віддалених периферійних систем.

Потенційні випадки порушень у системі, збої в учасників системи або спроби несанкціонованого доступу до системи можна визначити таким чином:

  •   Стихійні лиха. Ризики, спричинені стихійними лихами, ростуть з географічним розмахом мережі. Наприклад, серверне обладнання для окремої банківської електронної системи може бути віддаленим та вимагати доступу через публічні телекомунікаційні мережі. Ушкодження у будь-якій точці з’єднання може відбитися на виконанні певної операції чи при наданні послуги.
  •   Спроби несанкціонованого доступу до системи. Внутрішні чи зовнішні спроби доступу можуть здійснюватися для пошкодження системи, надання певної банківської електронної послуги, доступу до внутрішньобанківських баз даних, маніпулювання банківськими програмними засобами або фінансовими потоками. Окрім фінансових інтересів, мотиви можуть поширюватись також на бажання обійти захист системи для комерційного шпіонажу. Багато зловмисників можуть приховати атакуючі дії, ускладнюючи визначення методів їх здійснення.
  •   Збої в учасників. Збої в одного або більше учасників платіжної системи можуть завдати відчутного фінансового удару по інших учасниках. Наприклад, контракти на членство у системі можуть вимагати участь всіх учасників у погашенні фінансових витрат при збої у одного учасника. В найгіршому випадку, сильний окремий збій може відбитися на інших учасниках і системі в цілому та призвести навіть до її відключення. Довіра і конфіденційність у відносинах між банками-учасниками платіжної системи також важливі, оскільки реакція клієнтів банків на мінімальні збої може спричинити небезпеку всій системі [12].

Одночасне врахування усіх факторів підвищує ступінь захисту від ризику, але також є причиною більших сумарних витрат коштів та інтелектуальних зусиль. Тому в кожній дії банків визначають окремо використовувані важелі управління.

Основними способами вирішення проблеми зниження впливу наслідків традиційного ризику у банківській діяльності є:

  1.   ухилення від ризику, тобто від ризикованої операції;
  2.   попередження ризику – вжиття всіх заходів, що упереджують негативні наслідки ризику;
  3.   прийняття (усвідомлення) ризику. Одним із способів зниження величини ризику є страхування;
  4.   розподілення ризику – залучення кола інвесторів чи партнерів до інвестування проекту та покриття поточних витрат;
  5.   зовнішнє страхування ризику – полягає у комплексному страхуванні ризику, майна від нещасних випадків;
  6.   лімітування кредитів, інвестицій – обмежує масштаб участі в проекті і, відповідно, ступінь ризику;
  7.   диверсифікація – розподіл коштів, що інвестуються (кредитуються), між різними суб’єктами вкладення;
  8.   створення резервів для ліквідації наслідків ризику. Для банківських ризиків цьому відповідає підвищення рівня ліквідності банку;
  9.   отримання додаткової інформації – важливий засіб зниження ризиків банківської діяльності [12].

Традиційні програми управління ризиками потребують адаптування до нових аспектів електронного середовища, що можуть включати швидкість трансакції, враховувати географічну досяжність, анонімність користувача. Такі аспекти ініціюють нові задачі для управлінських систем, що створені для нагляду за активністю у процесі діяльності банку. Наприклад, сумнівні активності, що здійснені електронно, можуть бути не визначеними традиційними процесами спостереження та аудиту. Це може обмежити чи нашкодити якості інформації, на якій базуються ефективні управлінські рішення.

Управління ризиками є постійний процес визначення, виміру, нагляду і усунення потенційних наслідків ризикових ситуацій. З огляду на електронні системи доставки та платіжні системи, цей процес повинен включати всі важливі операційні, правові і репутаційні області впливу ризиків. В залежності від рівня активності, увага може бути приділена:

  •   загальному спостереженню, що включає: планування і аналіз, порядки і процедури, відповідальності і посади, регуляційна узгодженість і легальні границі, людські ресурси, аудит;
  •   трансакційна обробка: визначення користувача, інтеграція інформації, безвідмовна трансакція, конфіденційність даних;
  •   системна адміністрація: вимоги до ресурсів, системна безпека, системна надійність і визначення передбачуваності, системна ємність, порядки зміни кодів, контроль за оновленням системи [12].

Результати процесу управління ризиками в загальному повинні інтегруватись в:

  •   стратегічне планування і аналіз придатності;
  •   управлінський нагляд і внутрішній контроль;
  •   операційні порядки і процедури;
  •   системне адміністрування, аудит і тестування;
  •   фізичну, трансакційну і системну безпеку;
  •   роботи розробника, внутрішня команда підтримки, або команда розробника;
  •   реакція на випадкові події, плани готовності;
  •   відновлення після стихійних лих, відновлення ведення діяльності і плани на непередбачувані випадки;
  •   постійний перегляд технологічних розробок і удосконалень можливостей [12].

Головна мета управління ризиками спрямована на зменшення негативних наслідків проблемної ситуації. Це може бути достатньо складним завданням у банківській електронній діяльності, яка дозволяє збільшити швидкість надання послуг та доступ до них для більшої кількості користувачів. Наприклад, на банківських веб-сайтах не потребується ідентифікація користувачів і жодні додаткові заходи безпеки також не потрібні, оскільки вони мають загальний доступ. Природа такої системи дозволяє анонімний доступ користувачів, що можуть мати зловмисницькі наміри щодо таких систем. Далі, оскільки окремі банківські електронні системи можуть бути щільно інтегровані і взаємопов’язані, окрема проблема може спричинити збої у діяльності в інших напрямках, наприклад, управлінні виробничим процесом, маркетингу і обслуговуванні клієнтів, а також у операційній банківській діяльності.

Потенційними ризиками, що виникають в процесі електронної банківської діяльності і засоби їх зменшення, які доцільно враховувати при побудові внутрішньобанківської програми управління ризиками є: неавторизований доступ до інформації, втрата цілісності системи, неповна завершеність трансакції і неможливість відправки трансакції (табл. 3.1).

Загальними вимогами до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками є:

з боку користувача:

  •  використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень;
  •  надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним;
  •  контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем;

Таблиця 3.1

Потенційні ризики та засоби їх зменшення

Потенційний ризик

Засоби зменшення ризику

Неавторизований доступ до інформації

Контроль доступу

Системна безпека ушкоджена в результаті доступу до системи зловмисника, при перехопленні даних в момент їх передачі або при підключенні до кабелю напряму.

Запровадження фізичного та системного контролю доступу, що включає захист на сайті, системні паролі, файерволи, кодування і механізми визначення зловмисника.

Втрата цілісності системи

Ідентифікація

Точність і достовірність даних, пошкоджених в результаті підробки неавторизованою особою, невірні дані внутрішніх спостережень, відсутні електронні підписи клієнтів, помилки системи, викривлення даних.

Використання ідентифікаційного контролю для запобігання цілісності даних. Такий контроль включає підтвердження про отримання даних, комп’ютерні автоматичні реєстраційні дані, цифрові підписи, контрольне редагування, розподіл обов’язків.

Неповна завершеність трансакції і неможливість відправки трансакції

Підтвердження трансакції

Втрата трансакції під час передачі, дублювання трансакцій через повторне проведення або неможливість проведення трансакції.

Вимагає контролю підтвердження (сумування, послідовне нумерування, перевірка «один до одного» з контрольним файлом), відповідність протоколам, антивірусне програмне забезпечення, резервування даних, планування непередбачуваних ситуацій.

Джерело: [12]

  •  негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором.

З боку емітента:

  •   не розкривати іншим особам, крім держателя, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу;
  •   під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу ідентифікувати держателя і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором, та негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього спеціального платіжного засобу;
  •   у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодувати платнику суму такої операції та, за необхідності, відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції;
  •   у внутрішньобанківських правилах визначити порядок отримання, фіксування та зберігання записів про повідомлення та/або заяви користувачів щодо втрати спеціальних платіжних засобів.

Правила платіжної системи мають передбачати право платіжної організації ухвалювати рішення про призупинення здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, емітованих певним емітентом.

Порядок призупинення здійснення операцій з використанням спеціального платіжного засобу, а також його вилучення і повідомлення про це користувача встановлюється правилами платіжної системи і обумовлюється в договорі платіжної організації з емітентом.

Емітент зобов’язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об’єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.

Внутрішньобанківські правила, розроблені членом платіжної системи з урахуванням вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку та правил платіжних систем, зобов’язані передбачати вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем, та відповідальність за їх порушення.

Залишок коштів на рахунку в разі втрати спеціального платіжного засобу або закінчення терміну його дії, а також розірвання чи припинення дії договору за дорученням власника рахунку перераховується на інші рахунки або видається готівкою з дотриманням термінів, установлених правилами платіжної системи та договором.


3.2. Зарубіжний досвід роботи банків з платіжними картками та його застосування в Україні

Сьогодні у всьому світі розвиток економіки характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко використовуються в обігу і стають одним з основних інструментів фінансової інфраструктури нашої країни. Це логічно веде до збільшення злочинних посягань на такий об’єкт права власності як електронні кошти, виникнення нових засобів та способів вчинення злочинів [10]. Оскільки ринок платіжних карток в Україні зародився лише на початку 1990-х років, доцільно здійснити аналіз аналогічного ринку США та країн Європи, їх більш ніж 50-тирічного досвіду у сфері виготовлення та контролю за обігом цих платіжних інструментів, розробки заходів безпеки та боротьби з шахрайством. Такий аналіз дозволить здійснити оцінку рівня захисту українських платіжних систем з метою подальшої розробки загальної концепції запобігання злочинам у сфері виготовлення та обігу платіжних карток в Україні та прогнозування результатів її втілення.

Етапи розвитку ринку платіжних карт у світі. У 1920-40-х роках телеграфні компанії, автозаправочні станції та авіакомпанії США почали випуск перших у світі платіжних карт. Вони виготовлялися паперовими або металевими і приймалися до оплати лише за певний вид послуг в одному, рідше в кількох американських штатах [10].

У 1950-х роках платіжні карти почали видавати банки США. Банківські картки надавали клієнтам короткостроковий (30, 60 або 90 днів) безвідсотковий кредит, тому були досить популярними серед громадян. У 1958 році American Express першою ввела пластикові картки, що значно знизило вартість виробництва платіжних карток. У 1960-х роках кредитні картки почали використовувати та видавати в країнах Європи: Великій Британії, Швеції, Франції та Німеччині. Оплата в цей період проводилась шляхом перенесення (переписування з паперової або пластикової карти, або відбитку металевої картки) ідентифікаційних даних клієнта на чек у торгових точках (магазинах, заправках, авіакасах, ресторанах тощо) та наступного направлення таких чеків з платіжними вимогами до банку. Банками на той час не було розроблено системи обмеження суми кредиту, що дозволяло держателям окремих видів карт отримувати майже не обмежені суми кредиту (наприклад, картки Diner Club видавалися лише заможним людям). Це використовували шахраї, які брали в кредит великі суми коштів та потім зникали з ними.

Першими способами боротьби з шахрайством у сфері обігу кредитних карток було розсилання поштою у торгові точки так званого «HOT LIST» – списку втрачених, вкрадених карток або карток, за якими не було погашено кредиту. Картки зі списку не повинні були прийматися до оплати. Не зважаючи на певний проміжок часу, що спливав між роздрукуванням і доставкою списку в торгові точки, така міри призвела до зниження збитків, оскільки шахраї використовували вкрадені карти лише протягом короткого періоду [37].

У 1960-70-ті роки почалася ера міжбанківських платежів. Американські банки почали створювати національні системи платіжних карт, деякі з яких потім отримали міжнародне значення (Master Chardge та Bank Americard) [10]. У 1967 році в Лондоні було відкрито перший у світі банкомат, який мав назву Barclayscash (від Barclays Bank) і працював на перфорованих пластинах. Банкомати закупили банки Франції, Швеції та Швейцарії. Але шахраї розкрили зашифровані алгоритми запису номеру рахунку та PIN-коду на перфорованих картах та почали масове виготовлення підроблених пластин. У зв’язку з цим банки Європи були змушені замінити банкомати першого покоління на нові, які працювали за технологіями американської банківської асоціації та були більш надійними [37].

У 1968 році компанія IBM розробила технологію запису інформації на магнітну стрічку, яка розміщувалася на кредитній картці методом гарячої штамповки (Hot stamping). Даний винахід дозволив прискорити та автоматизувати здійснення операцій з картками [10]. Citibank намагався завадити введенню магнітної стрічки в широкий обіг, оскільки він розробив інше технічне рішення, дорожче та складніше. З цією метою було оголошено конкурс серед студентів Каліфорнії на найбільш легкий спосіб підробки інформації на магнітній стрічці. Студентами було доведено, що скопіювати дані з однієї магнітної стрічки на іншу можна в домашніх умовах (наприклад, за допомогою праски) [37]. Незважаючи на це, технологія почала широко впроваджуватися в життя . Вже у 1969 р. американською компанією Air Travel були випущені перші платіжні картки з магнітною стрічкою.

У цьому ж році у Нью-Йорку почав працювати перший банкомат, який приймав картки з магнітною стрічкою. У 1971 р. американська компанія Universal Air Travel Plan вперше у світі ввела платіжні термінали для оплати квитків за допомогою магнітної картки та онлайн-авторизацію платежів для перевірки платоспроможності клієнта у відділеннях авіакомпанії та туристичних агентств. У 1972 році у США була впроваджена розрахункова система «Міжбанківська мережа електронних переказів». У 1973 р. почав працювати електронний центр авторизації та розрахунків (загальний комп’ютерний центр для здійснення розрахунків по транзакціях), у розробці якого використовувався досвід Пентагону з проектування та експлуатації безпечних комп’ютерних мереж [10].

Структуру злочинності у сфері обігу платіжних карток у період 1960-70-х років може відобразити список ризиків кредитних карт, опублікований американським спеціалізованим журналом «The Nilson Report» у 1973 році. До найбільших ризиків було віднесено: викрадені картки; загублені картки; карти, викрадені з поштових скриньок; транзакції, вчинені обманним шляхом продавцями; незаконне використання карти в результаті змови клієнта та продавця; шахрайство при замовленні товарів та послуг поштою або телефоном; крадіжка карти при її виготовленні або персоналізації; підробка карти шляхом зміни даних справжньої картки; підробка карти або магнітної стрічки [37].

З вказаними ризиками держави та банки боролися по-різному. 1. Боротьба з викраденням та втратою карток. У 1960-70-х роках американськими банками широко практикувалася розсилка платіжних карток поштою всім мешканцям певної територіальної одиниці без їх на те згоди. До 1970 року банками США було розіслано близько 100 млн. таких карток. Це породило хвилю шахрайства. Картки викрадалися, шахраї збирали та використовували картки, які були викинуті власниками. Так поліція затримала працівників пошти, які мішками крали картки, що розсилалися банками, а потім продавали їх по 50 дол. США за штуку.

Перевагою отримання злочинцями таких карт було те, що на них ще не стояло підпису власника, тому шахрай міг зробити «зразок підпису» клієнта та без ризику розписуватися під час купівлі товарів. З метою регулювання процесу обігу платіжних карток та боротьби з шахрайством у травні 1970 року президент США Р. Ніксон видав закон, що забороняв банкам висилати клієнтам картки, які ті не замовляли. У 1974 році президент США Д. Форд підписав закон, згідно з яким кримінальна відповідальність застосовувалася при шахрайстві з платіжними картками на суму 1000 доларів США, а не 5000 доларів США, як раніше. Одночасно було збільшено міру покарання за шахрайство з п’яти до десяти років позбавлення волі. Зі свого боку банки, з метою запобігання незаконному використанню карток, які розсилалися клієнтам поштою, ввели так звані «postmailer» та «dual-dating».

Postmailer – це звичайний лист, яким банк повідомляв клієнта про відправлення йому картки. Якщо клієнт її не отримував, він повинен був повідомити про це банк з метою її заблокування, оскільки така картка імовірно була викрадена. Dual-dating означає, що на картці було вказано дві дати: не лише закінчення, а й початок її дії. Банк міг направити клієнту карту завчасно, до початку її дії, разом з повідомленням про її відправлення. Якщо карта була викрадена, шахрай не міг її використати до початку строку дії, тому в банку з’явилася можливість заблокувати її раніше. Завдяки вказаним заходам збитки від незаконного використання карток, направлених поштою, на той період часу знизилися майже на 75%.

Також, одним зі способів попередження незаконного використання викрадених та загублених кредитних карток було розсилання банками в торгові точки списку заблокованих карт («Warning Bulletin»). Емітенти кредитних карток постійно шукали нові методи ідентифікації клієнтів, які б запобігали підробці та незаконному використанню карт. Одним із методів стало розміщення фото клієнта на картці. У 1972 році у використання було введено продукт фірми Polaroid під назвою PolaPress. Відповідно до цієї технології фото клієнта робилося на спеціальній плівці, яка після експозиції накладалася на задню сторону платіжної картки. Завдяки оригінальному хімічному складу фотографія міцно прилипала до пластикової картки і її не можна було відірвати без пошкоджень. Але такий метод не набув широкого розповсюдження, оскільки більшість клієнтів особисто не приходили в банк, який пропонував їм свою картку [37].

Іншим джерелом збитків для емітентів кредитних карток у США були продавці, які свідомо приймали підроблені або викрадені картки, навіть самі співпрацювали з шахраями. Іноді злочинців також виявляли серед співробітників банків і комп’ютерних центрів авторизації та розрахунків. З метою виявлення транзакцій, вчинених обманним шляхом продавцями, а також незаконного використання карти в результаті змови клієнта та продавця, банки почали вводити процедуру відстежування працівниками служби безпеки «підозрілих» операцій з платіжними картками (наприклад, в один день придбано три телевізори тощо).

Боротьба з підробкою карток. У 1971 році поліцією США було виявлено перші підроблені картки. Група шахраїв використовувала нові банківські картки, які ще не були в обігу. Шахрайство розкрили завдяки тому, що злочинці використовували шрифт букв та цифр, відмінний від банківського. З метою запобігання шахрайству та обмеження доступу до невикористаних оригінальних карт банки та типографії почали виготовлення карт з використанням заходів безпеки, аналогічних, як для виготовлення банкнот. Але все таки випадки пограбувань банківських та типографічних складів траплялися. Внаслідок збільшення заходів безпеки при виготовленні нових карт шахраї почали використовувати для підробок викрадені або загублені карти. На них вибивався новий номер (дійсної або невкраденої картки). За допомогою праски видалялися оригінальні дані та вибивалися нові; іноді старі дані зрізалися бритвою, а потім наносили нові, що потребували чималого часу та вміння. За результатами досліджень збитки від шахрайства з кредитними картами у 1973 році склали 288 мільйонів доларів США, що становило 1,15% доходів. У результаті ряду запобіжних заходів сума збитків у 1980 році зменшилася до 250 мільйонів доларів США або 0,29% доходів. У 1980-90 роки картки почали широко використовуватися в Центральній та Східній Європі, а також у країнах Азії. Кредитні картки стали найдоступнішою формою кредиту. Почався випуск електронних дебітових карток.

З 1980 року внаслідок використання нового алгоритму шифровування PIN-коду (Data Encryption Standard – DES), розробленого компанією IBM, почалася ера банкоматів (попередні алгоритми розрахунку PIN-коду не забезпечували захист від шахрайства). У середині 1980-х років у Сполучених Штатах виникло більше 100 мереж банкоматів, які обслуговували відразу декілька банків (до цього часу банкоматом певного банку міг користуватися лише клієнт, який мав рахунок у цьому банку). З 1980-го по 1990-й рік кількість банкоматів у США збільшилася від 25 до 90 тис. штук [37]. У 1983 році – MasterCard ввів новий елемент захисту від підробки кредитних карт – голограму. Починаючи з 1984 року, банки Франції, а потім і США почали випробування так званих інтелектуальних платіжних карт – смарткарт, в які монтувалися чипові карти пам’яті, розроблені у 1974 році французом Ролана Морено. З середини 1990 років почалося масове виробництво чіпових платіжних карт [10]. Однак швидке зростання ринку призвело до поширення шахрайства та зростання збитків від нього. Найбільших збитків емітентам завдавало незаконне використання загублених або викрадених платіжних карток. У 1990-х роках близько 60% всіх збитків були спричинені саме цим видом ризику. Захист карти від незаконного використання третьою особою частково забезпечувався необхідністю введення персонального ідентифікаційного коду при знятті готівки в банкоматах, а також необхідністю пред’явлення посвідчення особи, а в деяких країнах і введення PIN-коду при здійсненні оплати товарів та послуг.

Також банками проводилася активна роз’яснювальна робота серед клієнтів щодо важливості своєчасного повідомлення про втрату або крадіжку карти. Відповідальність за шкоду, нанесену незаконним використанням викраденої або загубленої картки до повідомлення про її втрату, ніс власник карти відповідно до умов договору з банком. У 1990-х роках збитки від підроблених карт склали приблизно 6 % світових збитків від платіжних карток. Але цей показник суттєво відрізнявся залежно від країни: у Великій Британії збитки від підроблення карток склали 25% усіх збитків, у Чехії – лише 3%. Підробкою карт займалися в основному міжнародні організовані злочинні угрупування. Емітенти карт постійно удосконалювали захисні елементи: голограма, мікротекст, особливий документний друк та спеціальні стрічки для зразків печаток, чуттєві до хімічних речовин та використання ластику [10]. Завдяки введенню чіпових карт із мікропроцесором, придатним до програмування, банкам вдалося значно зменшити виробництво підроблених карт. У 1990-х роках недоставлені поштою картки спричиняли в середньому 7% збитків банків – членів VISA та MasterCard. Основним засобом захисту на той час була розсилка платіжних карток окремо від PIN-кодів.

Для ХХІ століття характерне широке використання банкоматів та розвиток продажу товарів, послуг через Інтернет, що зумовило появу нових видів шахрайства з використанням платіжних карток [10]. Шахраями були винайдені нові способи викрадення коштів за допомогою банкоматів. Наприклад, один зі спосіб шахрайства, поширений у США, – «ліванська петля». Обман полягає в тому, що в механізм зчитування банкомата вставляється спеціальний пристрій, який затримує карту та заважає її поверненню клієнту. Клієнт вводить PIN-код, який підглядає злочинець (стоячи поряд або здалеку за допомогою біноклю), та знімає кошти. Оскільки після цього банкомат не повертає картку, клієнт, звичайно, йде до відділення банку, щоб вимагати повернення картки. У цей час злочинець видаляє свій пристрій, виймає карту, яку відразу використовує для зняття коштів або оплати товарів. З метою запобігання аналогічним видам шахрайства банки частіше перевіряють банкомати, встановлюють камери та роз’яснюють клієнтам необхідність прикривати рукою або сумкою клавіатуру при введенні PIN-коду. З 2002 року банки почали вводити нову послугу, направлену на оперативний захист платіжної картки: блокування її шляхом відправлення sms [37].

На сьогодні близько 25% шахрайства з платіжними картками здійснюється через дистанційні платежі (замовлення товарів та послуг за допомогою телефону або Інтернет). Злочинець повідомляє продавцю номер чужої картки та термін її дії. Продавець проводить транзакцію та надсилає товар або надає послугу. З метою попередження аналогічних злочинів у деяких країнах використовується система перевірки адреси одержувача послуги (Address Verification System). Товари та послуги можуть надаватися лише за адресою власника картки. При замовленні товару по телефону/Інтернет перевіряється не лише номер та термін дії карти, але й збіг імені та адреси одержувача з даними власника картки. Близько 1% збитків завдається обманними заявками на видачу карти. Випадки незаконного використання викрадених або загублених документів, які використовуються для подання заявки на отримання кредиту або видачу кредитної карти відбуваються у всіх країнах. За інформацією Центру боротьби з викраденням персональних даних, у 2001 році в США були загублені або вкрадені особисті документи приблизно 700 тис. громадян [37]. Для запобігання незаконному використанню персональної інформації шахраями банки використовують міжбанківські бази даних для перевірки інформації, вказаної в заяві та платоспроможності заявника. Також проводиться роз’яснювальна робота серед населення про ризики втрати особистих документів та повідомлення персональної інформації незнайомим особам.

Практика законодавчого регулювання діяльності міжбанківських комісій (Interchenge Fees), регулювання платіжних операцій в Інтернеті, захисту персональних даних користувачів у розвинутих країнах засвідчила свою ефективність. Гучні справи щодо антиконкурентних дій деяких компаній, порушень у діяльності платіжних систем, зокрема нав’язування додаткових послуг чи певного оператора, а також щодо завищення тарифів, затримки платежів, спільних емісій (кобрендингу) платіжних карток мали широкий резонанс у фінансових колах. Лише у США позивачам у судовому порядку було виплачено понад 15 млрд. доларів компенсацій. У різних країнах світу в судовому провадженні перебувають позови щодо різних порушень на мільярди доларів. Усі ці проблеми стали результатом автономного функціонування ринку, законодавці різних країн звернули увагу на проблеми, коли вони вже почали чинити негативний вплив на стан макроекономіки [25].

Нині основна глобальна тенденція регулювання – це впровадження ефективного оверсайта за платіжними системами. Вже понад сто центральних банків у всьому світі його запровадили. Наприклад, у США платіжна система може розпочати діяльність, лише отримавши відповідну ліцензію Федерального резервного банку, який затверджує правила її роботи, контролює основні інформаційні бази, а у випадку порушень може застосувати заходи впливу. В системі Федерального резерву США створена спеціальна рада з нагляду за платіжними системами, яка аналізує поточний стан, зміни на внутрішньому і зовнішньому ринках, прогнозує виникнення можливих загроз, надає рекомендації щодо нормативних рівнів капіталу, ліквідності, управління ризиками тощо. Цей орган отримав повноваження визначати системно значущі платіжні та розрахункові системи, надавати аналітичні дані для Федеральної резервної системи. Всім учасникам ринку створено умови для вільного вибору платіжної системи, механізмів здійснення платежів.

У країнах Євросоюзу щорічний обсяг безготівкових платежів становить понад 70 млрд. євро – це більше однієї третини світового показника. В ЄС є три основних установи, котрі здійснюють регулювання платіжних систем – Європарламент, Європейська система центральних банків країн – членів ЄС, Європейська платіжна рада. Ключові документи європейського центробанку регулюють оверсайт роздрібних і карткових платіжних систем. Роботу Єдиної європейської платіжної системи (ЄПС – Single Euro Payments Area, SEPA) регулюють “Директива про платіжні послуги 2007 р.”, “Основи карткового бізнесу SEPA”, “Вимоги до стандартизації карткового бізнесу SEPA”. Ідея функціонування єдиного європейського платіжного простору була реалізована завдяки обов’язковим універсальним вимогам для всіх банків і платіжних систем, що функціонують на теренах ЄС. [25]

У Євросоюзі всі платіжні системи зобов’язанні проаналізувати, систематизувати й уніфікувати правила обслуговування клієнтів, при цьому заборонено обмежувати їх право вибору певного інструменту або дискредитувати провайдерів платіжних сервісів щодо їх взаємодії з учасниками платіжних систем. Тарифи на послуги платіжних систем мають бути уніфіковані й діяти в усіх країнах ЄС, вони диференційовані за певними видами послуг, крос-субсидування тарифів заборонено. При цьому кожний оператор для обґрунтування тарифів має надати методику їх об’єктивного розрахунку. В платіжних організаціях і системах управлінські й технологічні функції розділені, а функції технологічного провайдера може виконувати будь-яка система, що відповідає вимогам і стандартам.


3.3. Використання новітніх технологій банку в роботі з платіжними картками

Роздрібний банківський бізнес є одним із напрямів у індустрії фінансових послуг, джерелом залучення недорогої ліквідності й високої прибутковості за умови гнучкого управління з поправкою на ризик. Інновації роздрібного банківського бізнесу здебільшого визначаються сучасними тенденціями, які характерні для ринку фінансових продуктів і послуг. Висновки Європейської асоціації фінансового менеджменту і маркетингу (EFMA) засвідчують, що незважаючи на фінансову кризу, кількість банків, які вважають інновації важливим фактором зростання й ефективності, збільшується. Цього дотримувалися у 2009 р. 78% , а у 2011 р. – вже 93%. При цьому 37% банків мають чітку інноваційну стратегію, а 73% прагнуть керуватись інноваційними підходами на внутрішньому ринку. Роздрібний ринок безперервно динамічно розвивається, еволюційно змінюючи взаємовідносини банків і клієнтів, що відповідно впливає на спектр продуктових пропозицій, концепцію комунікації та канали просування продуктів і послуг. Закінчився період залучення значної кількості клієнтів для формування клієнтських баз, коли їх кількість переважала якість [22].

Натомість триває залучення широких цільових груп клієнтів – активно розвиваються комунікації за сегментами, відбуваються злиття та поглинання тощо. Розпочинається період утримування важливих клієнтів за допомогою автоматизованих програм взаємодії, програми лояльності, кобрендінгу та в інший спосіб. У перспективі слід очікувати формування лояльної клієнтської бази та “виховання” банками власного клієнта через безпосередній контакт із ним, а також шляхом урахування стилю життя клієнта, його вподобань, підтримки та розвитку бренда взаємодії з банком тощо. Таким чином клієнто-орієнтований вектор визначає новий напрям – від масового ринку продуктів до персонального ринку відносин шляхом партнерства й орієнтації на потреби конкретного клієнта, від пропозиції продукту до персонального фінансового пакета. При цьому успіх банку визначатимуть: якісний продукт, мотивовані співробітники, необхідні партнери, клієнти, які довіряють установі та персональні інформаційно-комунікаційні технології. Відповідно змінюються й тенденції роздрібного бізнесу: – у каналах продажів – триває їх постійний розвиток, наближення до споживача, адаптація фронт-офісу до очікувань споживача, вдосконалення його функціонування як бізнес-процесу обробки кредитних або депозитних заявок клієнта, підвищення попиту на самообслуговування та використання мобільних технологій, поширення банківських карток як засобу доступу до всіх банківських продуктів; – у комунікаціях просування продуктів і послуг – удосконалюється реклама управління репутацією, розвивається побудова довгострокових відносин, персоналізація і взаємовигідне співробітництво, кобрендингові програми крос-продажу банківських продуктів тощо; – в інформаційних технологіях як основі бізнесу – поглиблюється інтеграція продуктів, розширюється дистрибуція, тривають розвиток каналів комунікації зі споживачем, інтеграція продуктів і сервісів у форматі 365 × 7 × 24, для клієнта формується пакетна пропозиція індивідуального продукту, вдосконалюється автоматизація.

Отже, прагнення банку досягти максимального ефекту стабільної прибутковості нерозривно пов’язане з клієнтом: – банківські продукти і послуги спрямовані на задоволення прагнень та очікувань клієнтів; – бренд впливає на довіру, міру визначеності, ступінь ризику та спокою клієнта; – рівень сервісу – на формування та закріплення прихильності клієнта на певний час; – витрати – на цінову політику та її прийнятність для клієнта. Все це визначає основні інноваційні напрями роздрібного бізнесу.

Для розробки і втілення продуктових інновацій найважливішими факторами (з урахуванням регіональної приналежності європейських банків у порядку значущості) є такі: – для Західної Європи – персоналізація, ціна, пакетування, технологія; – для Центральної та Східної Європи – персоналізація, пакетування, ціна, технологія; – для Росії та країн СНД – технологія, пакетування, персоналізація та ціна [22].

Серед банківських продуктів найвагомішими нині є пластикові платіжні картки. Оскільки практично всі банки пропонують своїм клієнтам послуги з карток міжнародних і національних платіжних систем, то їх уже важко розглядати як інноваційні проекти. Але банківська картка стала значною радикальною інновацією, що є визначальною для формування світового ринку банківського бізнесу, який із розвитком клієнтоорієнтованої стратегії й інфокомунікаційних технологій перебуває в новій інноваційній хвилі. Необхідність упровадження сучасних підходів з метою підвищення прибутковості карткових операцій та зміцнення лояльності клієнтів засвідчила й фінансова криза 2008–2009 рр.

Уповільнення економічного розвитку в країнах світу так чи інакше позначилося на картковому бізнесі, але, як свідчать аналітики, криза вплинула на картковий бізнес не так глибоко, щоб кардинально змінилися його цілі та завдання. Джордж Грір, голова департаменту кредитних карток Мастер Кард Європа (MasterCard Europe), наголошував, що за результатами 2009 р. спостерігалося кілька позитивних тенденцій: процес поширення на ринках платіжних карток Мастер Кард серед споживачів банківських послуг триває (збільшення використання випереджає зростання ВВП в Європі), також зростає кількість трансакцій із використанням карток у Європі (для Мастер Кард у середньому +7.9%) на тлі загального економічного спаду [4].

За даними компанії Віза Європа (VISA Europe), обсяги трансакцій за дебетовими карткам у 2009 р. зросли на 10%, Інтернет-операцій за картками Віза (VISA) – на 37%, витрати за картками в торговельних мережах – на 3.7% порівняно з 2008 р. Рецесія призвела до того, що європейські споживачі стали дедалі частіше використовувати дебетові картки для розрахунків, а не збільшувати свої борги за кредитними картками, констатують експерти компанії Віза Європа.

У кризовий період загрозливою була ситуація щодо заборгованості американців за кредитними картками, стрімко зменшувалися виплати і зростала вартість кредитних рахунків. Так, нині у США активовано понад 600 мільйонів кредитних карток, 46% усіх американців систематично мають негативне сальдо балансу за кредитною карткою, і в цілому борг за ними становить 798 млрд. доларів США. Внаслідок зменшення споживчого кредитування, застосування регулюючих заходів щодо процентних ставок, введення поправки Дербіна (максимальний розмір комісії інтерчейндж – 21 цент за дебетову трансакцію), галузь роздрібного банкінгу втратила 50 млрд. доларів США прибутку (за даними консалтингової компанії Новантас Ел.Ел.Сі., Novantas LLC).

Основними інструментами для підвищення продуктивності роздрібного банкінгу, на думку експертів, є [22]: – реорганізація внутрішніх корпоративних структур і запровадження нових стратегій ціноутворення, тобто зміна пріоритетів для підвищення прибутку, а саме при встановленні відсоткових ставок і запровадженні зборів із власної структури витрат; – спостереження за реакцією конкурентів на впровадження клієнтоорієнтованих продуктів, зміни цінової еластичності й відповідне реагування; – поглиблення відносин із постійними клієнтами, насамперед шляхом консолідації споживчих кредитів (кредитні картки, автокредити тощо), збільшення лімітів кредитних ліній з одночасним зменшенням кінцевої вартості кредиту, розширення програм лояльності для іпотечних кредитів, накопичення пенсійних заощаджень; – скорочення витрат – продуктивність праці в галузі зменшується на 5% щороку, найвитратнішою складовою роздрібного банкінгу є філії (наприклад, під впливом економічної ситуації і нормативних змін 27% філій у США є неприбутковими), тому завдання реструктуризації є важливими нині і в майбутньому. Значущою складовою цього процесу має бути усвідомлення реальних переваг відповідно до типу обслуговування за різними каналами банківської роздрібної мережі та он-лайн мереж.

Останнім часом іноземні банки надають особливу увагу дебетовим карткам, які раніше розглядалися як допоміжний інструмент формування кредитної історії фізичних осіб. Дослідження компанії Новантас Ел. Ел. Сі. свідчать, що дебетові картки для багатьох зарубіжних банків є другим за обсягом джерелом комісійних надходжень. Прогнозується, що темпи використання дебетових карток як зручного й ефективного засобу платежу до 2015 р. сягнуть 22% від усіх платіжних засобів порівняно з 12.5% у 2005 р. Значний потенціал і перспектива зростання дохідності ринку дебетових карток, а також вплив регулюючих органів зумовили більш зважений підхід банкірів і експертів до розробки продуктів цієї групи, а також мотиваційних програм для стимулювання та активації їх використання. Рівень конкуренції в цьому сегменті залежатиме від глибини впровадження інноваційних технологій платежів у межах цільових груп клієнтів. Тому надзвичайно важливим для банківського менеджменту є знання та використання профілів, потреб, поведінки, джерел доходів клієнтів для забезпечення схвалення прийняття споживачами інноваційних банківських продуктів. Дебетові картки стають корисним доповненням до звичних платіжних інструментів. Їх використанню сприяють масовий перехід до електронної торгівлі завдяки збільшенню кількості інтернет-користувачів, зменшення телекомунікаційних витрат, низька вартість технології радіочастотної ідентифікації, розширення мережі POS-терміналів.

Проте для реалізації позитивного сценарію розвитку цього сегмента на теренах європейського роздрібного ринку необхідно врахувати економічні зміни і трансформації сучасних бізнес моделей. Банки-новатори усвідомлюють значний потенціал у реалізації дебетових інновацій. Насамперед це додаткові винагороди, нові канали поширення продуктів, перспективні засоби для забезпечення доступу до послуги та встановлення індивідуальних критеріїв виконання платежів (клієнт, тип товару, місце, час тощо). Комбінація цих можливостей у нових платіжних продуктах сприятиме розширенню сервісу, створенню зручностей, гарантуванню безпеки та залученню нових клієнтів. Дебетові інновації сприятимуть зростанню надійності, безпечності переказів коштів між клієнтами, розвитку гнучкого управління, безготівкових розрахунків за сучасними технологіями, захисту ідентифікаційних даних тощо.

У країнах СНД розвиток карткового бізнесу розпочинався з дебетових карток (зарплатних проектів), тоді як у США – із перших кредиток банків. Обсяги дебетових карток у пострадянських країнах значно перевищували кредитні, тому ситуація під час кризи не була критичною. Водночас простежувалися інші тенденції, пов’язані з падінням ділової активності, зокрема: – зменшувалися обсяги грошового обігу за картковими рахунками внаслідок зменшення обсягів операцій або ліквідації підприємств; – збільшувалися частки простроченої заборгованості за кредитними картками і картками з кредитним лімітом (наприклад, це стосувалося  непогашених кредитних лімітів співробітників збанкрутілих будівельних компаній); – зростала вартість кредитних рахунків, що обмежувало спроможність щодо відкриття населенням кредитних карток; – зарплатні проекти поступово “переходили” у тіньовий сегмент ринку.

З метою підвищення активності тримачів платіжних карток банки почали змінювати стратегію: емітували картки з прив’язкою до депозиту або відкривали поточний рахунок під депозитний процент. Тобто пропозицію щодо використання депозитної пластикової картки (фактично це водночас дебетова картка й ощадний депозит) можемо вважати реакцією банків на мораторій щодо дострокового повернення вкладів. Для того, щоб пластикові картки застосовувалися ширше, необхідна розвинута мережа їх прийому, постійне вдосконалення і впровадження передових карткових продуктів для розширення меж їх використання. До таких упроваджень можемо віднести: – здійснення безготівкових розрахунків через банкомати (оплата послуг стільникового зв’язку, кабельного телебачення, комунальних послуг тощо); – безакцептне списання грошей із картрахунків за послуги, що потребують щомісячної оплати; – переказ грошей із рахунку на рахунок; – можливість контролювати витрати за карткою; – віддалене використання засобів управління рахунками тощо. [33].

Сьогодні однією з найновіших інновацій на ринку платіжних інструментів не тільки в Україні, а й у світі є безконтактні картки.

Безконтактний платіжний інструмент складається з радіочіпу, на якому записана вся персональна банківська інформація клієнта, і міні-антени, яка передає дані з чіпа на спеціально облаштовані платіжні термінали або банкомати [32]. Такий чіп з антеною може бути розміщений як на вже звичній пластиковій картці, так і на більш екзотичному стікері, який можна приліпити до телефону, гаманця, брелоку і т.д.

Більш того , завдяки розробці новітніх NFC-чіпів для мобільних пристроїв, за наявності відповідного програмного забезпечення, безконтактним платіжним інструментом може стати смартфон клієнта без будь-якої додаткової «прикраси» на корпусі. Розраховуватися безконтактними платіжними засобами максимально просто: потрібно лише піднести картку (телефон , гаманець) до платіжного терміналу і в лічені секунди необхідна сума буде списана з рахунку клієнта. При цьому адепти нової технології стверджують, що розраховуватися безконтактними засобами безпечніше, оскільки немає необхідності передавати свою картку в руки іншим людям і, відповідно, шахраї не зможуть зняти з неї такі дані, як ім'я власника, номер і дату її випуску [32].

У цей ж час, дані про банківський рахунок на безконтактних платіжних засобах збережені і закодовані за тим же високим стандартом безпеки, що й добре зарекомендовані контактні чіпові картки. Тому, за словами багатьох експертів, перехоплення інформації, так званий скімінг, практично виключається.

Але, поки, це лише твердження прихильників нової технології, а реальний стан справ можна буде перевірити тільки на практиці при активному зростанні користувачів безконтактних платіжних засобів. І якраз з цим сьогодні в Україні є великі проблеми. Все тому, що найбільші міжнародні платіжні системи зовсім недавно вийшли на український ринок зі своїми безконтактними рішеннями. Так, система безконтактних платежів PayPass від Mastercard, завдяки спільним зусиллям з «Приватбанком» запрацювала в країні в листопаді 2011 року. І, як не дивно, досі до випуску цих новітніх платіжних засобів даної системи приєднались лише 8 установ.

З системою безконтактних платежів PayWave від Visa ситуація ще гірша: тільки навесні 2012 року «Ощадбанк» і банк «Південний» почали будувати відповідну термінальну мережу, а станом на 1 квітня 2014 року лише 3 українських банка випускає подібні картки [32].

Сьогодні основна проблема розвитку даної технології в Україні полягає в тому, що через малу кількість випущених безконтактних платіжних засобів банки і торгові мережі не зацікавлені в розвитку дорогої інфраструктури для їх обслуговування. І, навпаки, через обмежену кількість точок, що приймають до оплати новітні картки, попит на них досить обмежений.

Але незважаючи на млявий старт, перспективи даної технології в Україні величезні. Про це свідчить досвід першопрохідців – США, Канади, Японії та деяких інших країн.

Так, завдяки застосуванню безконтактних платежів у великих торгових мережах та закладах харчування час обслуговування одного клієнта знизився майже на 50% і, відповідно, значно скоротилися черги на касах. Все тому, що за статистикою середня транзакція за безконтактними платежами становить 20 дол. США, при цьому близько 75% транзакцій проводяться на суму менше 25 дол., а 25 % - на суму менше 10 дол. Водночас політика безпеки, що проводиться більшістю платіжних систем, дозволяє здійснювати розрахунки до 25 доларів (або еквівалента в іншій валюті) без необхідності вводити PIN-код і залишати особистий підпис [32].

Повертаючись до України , потрібно відзначити , що впровадження безконтактних технологій, окрім зниження проведення часу біля каси, може послужити хорошим поштовхом для збільшення обсягу безготівкових розрахунків, які сьогодні знаходяться на дуже низькому рівні. І в цьому вже зацікавлені не тільки банки, а й держава. На наш погляд, як тільки один - два великих гравці карткового ринку реально оцінять можливості та перспективи розвитку безконтактної технології і почнуть вкладати в неї гроші, то сьогоднішньої замкнуте коло «немає карток, тому немає інфраструктури, і навпаки» легко розірветься.


ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку ринку банківських послуг в Україні важливим напрямком є використання банківських платіжних карток. В їх основі лежить використання електронних каналів передачі банківської інформації, пристроїв її прийому, відправлення, обробки і збереження. Використання цих технологій сприяє банкам в розширенні спектру надаваних ними послуг, підвищенні їх якості, забезпечує зростання рівня доступності, надійності і зручності для клієнтів, а відповідно – є одним з стратегічних факторів зміцнення конкурентної позиції на ринку банківських послуг країни.

Сьогодні існує багато різноманітних видів карток, схожих між собою зовні, однак різних за суттю, своїм функціональним призначенням та технологією використання.

Інструментом безготівкових розрахунків та засобом отримання кредиту є банківська пластикова картка, яка являє собою пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власнику картки надається змога здійснювати операції з оплати за товари і послуги та отримувати готівкові кошти.

Банківські картки не є юридичним свідоцтвом боргу чи боргової вимоги, якими є вексель чи чек, це швидше матеріальний символ юридичних відносин, які виникають між сторонами, що уклали карткову угоду.

У нашій країні емісія платіжних карток проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем). Сама по собі банківська платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі для користування відповідно до умов договору з клієнтом.

Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Вид, який має емітована банком платіжна картка, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), нанесені на картку реквізити визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи. На картці неодмінно мають бути логотип (назва) та реквізити банку, які служать для ідентифікації платіжної системи та емітента. На платіжних картках внутрішніх платіжних систем неодмінно має бути нанесений шляхом друку або тиснення банківський ідентифікаційний номер – БІН.

Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем, на які сьогодні припадає більше 90% всіх емітованих карток.

Найвідомішими у світі є VISA International, American Express, Diners Club International, Master Card International, Union Pay. На сьогодні найбільшою міжнародною платіжною організацією у світі є VISA International, на яку припадає 60,5 % ринку банківських карток. Другою за світовими показниками є Master Card International, вона володіє 26,9 % світового ринку.

Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з’ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах.

Як відомо, платіжна картка використовується для оплати товарів та послуг і отримання готівки. У цьому сенсі слід проаналізувати використання карток у торговельно-сервісній мережі  та для отримання готівки.

Порівняння показників активності та використання картки у торговельно-сервісній мережі дає інформацію стосовно ролі банку на картковому ринку України, активності карток, що ним емітовані, наскільки цей показник близький до середніх значень у банківський системі узагалі та в розрізі МПС.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання – банкомати, POS-термінали, імпринтери.

Об’єктом цього дипломного дослідження є Публічне акцiонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», який є суб'єктом господарювання приватної форми власності і який створено згідно iз Законами України «Про акцiонернi товариства», «Про банки i банківську дiяльнiсть», «Про цiннi папери та фондовий ринок» та нормативними актами Національного банку України. Свою діяльність на ринку пластикових карток він здійснює на основі Законом України “Про платіжні системи і переказ грошових коштів”, ухваленим у 2001 році та окремого спеціального нормативно-правового акту НБУ, яким на сьогоднішній день є «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням». Правила використання та правила проведення банківських операцій з використанням платіжних карток регулюються Постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням.

Сьогодні ПАТ КБ «Приватбанк» є лідером банківського сектору економіки України. Своїм клієнтам він пропонує таких 6 карткових програм:

  1.  Картка «Універсальна»;
    1.  Картка юніора;
    2.  Картка для виплат;
    3.  Інтернет-картка;
    4.  Картка «Універсальна Голд»;
    5.  Елітні карти класу «Платинум » і вище.

Станом на 1 січня 2014 року учасниками платіжної системи були 143 українських банки. За аналізований рік вони дещо зменшили кількість карток в обігу, з 69,8 до 69,7 млн штук. Безперечним лідером за цим показником сьогодні є «Приватбанк», який на вказану дату обслуговував понад 30 млн од. карток, що становить 44,4% ринку. За таким більш якісним показником як кількість активних платіжних карток лідерство «Приватбанка» ще значущіше – йому належить більше половини цього ринку, в той час як найближчим його конкурентам – «Райффайзен банку Аваль», «Ощадбанку», «Укрсибанку» та «Укрсоцбанку» – лише 8,4%, 6,6%, 3,2% та 2,5% відповідно.

Більше того в 2013 році саме у «Приватбанка» темпи приросту портфеля активних карточок були найвищими і його обсяг у нього зріс на 2 млн шт., з 16,3 до 18,3 млн штук.

Лідируючі позиції «Приватбанку» на ринку платіжних карточок багато в чому можна пояснити добре розвинутою ним інфраструктурою їх обслуговування. Досліджуваному нами банку належить майже кожен другий банкомат в Україні, при цьому цікаво, що у 2013 році загальна банкоматна мережа в Україні зросла на 4 198 одиниці, з яких 4106 одиниці належали саме «Приватбанку».

Таким чином, ринок платіжних карток в Україні можна сміливо назвати монопольним, оскільки кожна друга активна картка належить одному банку. Більш того, тенденція така, що монопольна позиція «Приватбанку» з року в рік тільки збільшується, оскільки інші учасники ринку платіжних систем ведуть себе досить пасивно.

І все ж, в недалекому майбутньому кардинальні зміни просто неминучі. Сьогодні кількість активних карток майже зрівнялася з кількістю дорослого населення. Банки вже не зможуть розширювати свою присутність на картковому ринку тільки за рахунок залучення нових клієнтів. Натомість триває залучення широких цільових груп клієнтів – активно розвиваються комунікації за сегментами, відбуваються злиття та поглинання тощо. Розпочинається період утримування важливих клієнтів за допомогою автоматизованих програм взаємодії, програми лояльності, кобрендінгу та в інший спосіб. У перспективі слід очікувати формування лояльної клієнтської бази та “виховання” банками власного клієнта через безпосередній контакт із ним, а також шляхом урахування стилю життя клієнта, його вподобань, підтримки та розвитку бренда взаємодії з банком тощо.

Для того, щоб пластикові картки застосовувалися ширше, необхідна розвинута мережа їх прийому, постійне вдосконалення і впровадження передових карткових продуктів для розширення меж їх використання. До таких упроваджень можемо віднести: – здійснення безготівкових розрахунків через банкомати (оплата послуг стільникового зв’язку, кабельного телебачення, комунальних послуг тощо); – безакцептне списання грошей із картрахунків за послуги, що потребують щомісячної оплати; – переказ грошей із рахунку на рахунок; – можливість контролювати витрати за карткою; – віддалене використання засобів управління рахунками тощо.

Сьогодні однією з найновіших інновацій на ринку платіжних інструментів не тільки в Україні, а й у світі є безконтактні картки. Найбільші міжнародні платіжні системи зовсім недавно вийшли на український ринок зі своїми безконтактними рішеннями. Так, система безконтактних платежів PayPass від Mastercard, завдяки спільним зусиллям з «Приватбанком» запрацювала в країні в листопаді 2011 року і поки до випуску цих новітніх платіжних засобів даної системи приєднались 8 установ. Система безконтактних платежів PayWave від Visa з’явилась в Україні навесні 2012 року, коли Ощадбанк і банк Південний почали будувати відповідну термінальну мережу, а станом на 1 квітня 2014 року лише 3 українських банка випускає подібні картки.

Сьогодні основна проблема розвитку даної технології в Україні полягає в тому, що через малу кількість випущених безконтактних платіжних засобів банки і торгові мережі не зацікавлені в розвитку дорогої інфраструктури для їх обслуговування. І, навпаки, через обмежену кількість точок, що приймають до оплати новітні картки, попит на них досить обмежений.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – 599 с.
  2.  Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. Ред. А.М. Морозова. – К.: КНЕУ, 2008. 608 с.
  3.  Біломістна І. І. Сучасні тенденції розвитку ринку банківських платіжних карток в Україні // «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 9 (33). – Ч. 4. – 2012. С. 26-36
  4.  Жизнь по карточкам продолжается. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.companion.ua/articles/content?id=86174.
  5.  Закон України «Про банки і банківську діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
  6.  Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2346-14
  7.  Катюха К.О., Успаленко В.І. Аналіз стану та розвиток ринку платіжних карток // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики, 2012, № 2(18). С – 34 - 42
  8.  Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках: Підручник. – К.: КНЕУ, 2008. – 816 с.
  9.  Кірєєва К. Тенденції розвитку банківських операцій з платіжними картками в Україні // Фінанси, облік і аудит. – 2010. – № 16. – С. 75–82.
  10.  Ковалевська Є.С. Виготовлення та обіг платіжних карток у світі: етапи розвитку ринку та проблеми боротьби зі злочинністю // Юридична наука № 2/2011. С. 192 – 199.
  11.  Колодізєв О. М. Гроші і кредит: [підруч.] / О. М. Колодізєв, В. Ф. Колесніченко. – К.: Знання, 2010. – 615 с.
  12.  Копилюк О.І., Музичко О.М. Банківські операції. 2-ге вид. випр. і доповн. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 536 с.
  13.  Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. 486 с.
  14.  Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків / В. Кравець // Банківська справа. – 2009.– № 6.– С. 3 – 8.
  15.  Курдельчук І. А. Ризики у сфері банківського карткового бізнесу / І. А. Курдельчук // Економічний простір. – 2009. – № 23/1. – С. 292–298.
  16.  Левицька Т. В. Особливості використання сучасних інформаційних технологій і платіжних пластикових карток у банківській системі / Т. В. Левицька, О. М. Камець, В. В. Живко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 10. – С.24–29.
  17.  Машика Ю.В. Електронна комерція – платіжні системи мережі Інтернет / Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.8. – С. 344–348.
  18.  Мельниченко О. Аналіз стану використання сучасних платіжних засобів у контексті виведення готівкових коштів із позабанківського обігу в Україні // Вісник НБУ. – 2013. – №1. С. 26 – 31.
  19.  Омельченко О.І. Сиволоб А. О. Методичне забезпечення оцінки та діагностики діяльності банку на ринку платіжних інструментів // Бізнесінформ. – №3 – 2012. С. 206 – 209.
  20.  Орлюк О.П. Фінансова енциклопедія [Текст] / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 472 с.
  21.  Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/control/uk/index
  22.  Пантєлєєва Н. Полівекторність інновацій роздрібного банківського бізнесу: реалії сьогодення // Вісник НБУ №5, 2013. С. 15 – 21
  23.  Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 347 с.
  24.  Пиріг С. О. Платіжні системи / С. О. Пиріг. – К.: Генеза, 2008.– 153 с.
  25.  Підвисоцький Р., Матвійчук Ю. Майбутнє платіжного ринку – безконтактні платіжні інструменти і широке використання електронних грошей // Вісник НБУ №7, 2013. С. 3 – 10.
  26.  Постанова Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1336-10
  27.  Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1035-06
  28.  Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03
  29.  Постанова Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0056-99
  30.  Постанова Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0474-10
  31.  Постанова Національного банку України «Про організацію операційної діяльності в банках України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0559-03
  32.  Проблемы и перспективы бесконтактных платежей в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mybank.ua/articles/articleDetail.do?objectId=11255
  33.  Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=43801.
  34.  Харченко В., Капралов Р. Статистичний аналіз ринку банківських платіжних карток в Україні у контексті країн із розвинутими картковими ринками / В. Харченко, Р. Капралов // Вісник НБУ. – № 5. – 2010. С. 44–52.
  35.  Чернишова О. Б. Проблеми впровадження в Україні масових безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток // Економіка. Управління. Інновації. – Випуск № 2 (10). – 2013. С. 211-219
  36.  Шпильовий В.А., Фімяр С.В. Переваги та недоліки платіжних карток // Вісник соціально-економічних досліджень. – Випуск 1 (48). – 2013. С. 327 -332
  37.  Юржик П. Платёжные карты. Энциклопедия 1870-2006 / Юржик П.: пер. с чешск. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 304 с.
  38.  Gfk.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gfk.ua/cgi/fts_search_all.pl. – 30.03.2012 г.
  39.  Nilsonreport.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nilsonreport.com/publication_chart_and_graphs_archive.php
  40.  Privatbank.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://privatbank.ua/
  41.  Smida.gov.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/12701/106/templ 
  42.  Zovzakona.org [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zovzakona.org/showthread.php?t=2727&page=4


Д О Д А Т К И


Додаток А

Таблиця 2.1

Тарифи на обслуговування картки «Універсальна»

Пільговий період

до 55 днів

Ваша вигода: нарахування відсотків на власні кошти понад 100 грн (діє після активації)

10% річних

Максимальний розмір лінії

25 000 грн

Вартість оформлення

0 грн

Вартість перевипуску картки за ініціативою клієнта (у т. ч. перевипуск картки, вилученої банкоматом або терміналом самообслуговування)

0 грн

Базова % ставка на місяць

2,5 %

Обов'язковий щомісячний платіж

5 %

від заборгованості за кредитом, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості

Щомісячна плата за користування карткою

-

Комісія за зняття кредитних коштів у банкоматах і касах будь-якого українського або закордонного банку

1–100 грн – 5 грн

100,01–200 грн – 10 грн

200,01–300 грн – 15 грн

300,01–400 грн – 20 грн

400,01–500 грн – 25 грн

більше 500 грн – 4% від суми операції

Комісія за зняття власних грошових коштів

- В банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку та інших банків України - 1%

- В банкоматах і пунктах видачі готівки за кордоном - 2%

Комісія за конвертацію валюти у разі здійснення операцій за кордоном

Відсутня

Комісія за безготівковий платіж

Оплата товарів та послуг у торгових точках та Інтернеті
0 грн

Комісія за програмами «Оплата частинами. Без переплат» та «Розстрочка»
4% за рахунок кредитних коштів або безкоштовно за рахунок власних коштів

Переказ на карту будь-якого банку світу
10 грн + 4% за рахунок кредитних коштів або 1% за рахунок власних коштів

Перевід на карту «Універсальна», поточний рахунок фізособи
4% за рахунок кредитних коштів або безкоштовно за рахунок власних коштів + 2 грн, якщо переказ по телефону.


Додаток А (продовження)

Переказ на Картку для виплат
4% за рахунок кредитних коштів або 0,5% за рахунок власних коштів + 2 грн, якщо переказ по телефону.

На рахунок юридичної особи в Приватбанку (платіж по Україні)
власні кошти:
0,5% (max 200 грн)
кредитні кошти:
4%
за телефоном: 2 грн + 4% за рахунок кредитних коштів або 0,5% за рахунок власних коштів

На рахунок юридичної особи в іншому українському банку (платіж по Україні)
власні кошти
1% (max 200 грн)
кредитні кошти:
4%
за телефоном: 2грн. + 4% за рахунок кредитних коштів або 1% за рахунок власних коштів

Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів. Пеня списується у день списання процентів

Пеня = 5% ÷ 30 (нараховується на кожний день прострочення кредиту на суму загальної заборгованості) + 50 грн (за кожне виникнення прострочи) у разі виникнення прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн. Пеня = 5% ÷ 30 + 100 грн (за кожне виникнення прострочи) у разі виникнення прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн другий місяць поспіль та більше.

Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань

500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій

Комісія за моніторинг неактивного рахунку «Бонус Плюс» карти (якщо протягом 500 днів поспіль операції за рахунком «Бонус Плюс» не здійснюються).

У розмірі залишку коштів на рахунку «Бонус Плюс», але не більше 10 грн на місяць

Надання довідок та чеків

0 грн

Довідка про заборгованість (обов'язково надається до державних органів у разі виїзду за кордон):

Безкоштовно

Виписка по карті у відділенні банку за будь-який період:

1 грн

Баланс на чек у банкоматах Приватбанку (окрім чека операції зняття готівки):

Комісія за зняття коштів з картки для оплати мобільного телефону

0%

за рахунок власних коштів

1%

за рахунок кредитних коштів


Додаток Б

Таблиця 2.3

Тарифи за Картками для виплат в національній валюті

Миттєва

Миттєва з Фото

Голд

Голд з фото

Вартість оформлення

Безкоштовно

50 грн

Безкоштовно

100 грн

Вартість обслуговування картки (на місяць)

Безкоштовно

Безкоштовно

20 грн

20 грн

Вартість відкриття додаткової картки

Безкоштовно

50 грн

Безкоштовно

100 грн

Комісія за зняття готівки у національній валюті в будь-якому банкоматі України, а також пунктах видачі готівки та банкоматах Приватбанку в Росії, Грузії, Латвії, Італії та Португалії

0%

Комісія за зняття готівки в банкоматах і пунктах видачі готівки в Приватбанк, а також банках партнерах в іноземній валюті (Росія, Грузія, Латвія, Італія, Португалія)

0%

Комісія за зняття готівки у банкоматах і пунктах видачі готівки за кордоном

2%

Комісія за поповнення картки в Приват24 безготівковим платежем зі своїх карток, через термінал самообслуговування, касу банку, безготівковим платежем від третіх осіб

0,5% від суми

Оплата карткою на рахунки, відкриті в Приватбанку

в касі: 0,5%
за телефоном: 0,5% + 2 грн
в зоні самообслуговування: 0,5 грн

Оплата карткою на рахунки, відкриті не в Приватбанку

в касі: 0,5% + 1% (мін 3 грн) за послугу
за телефоном: 0,5% + 1% (мін 5 грн) за послугу
в зоні самообслуговування: 3 грн

Переказ на картку «Універсальна», в т.ч. Gold, поточний рахунок фізособи

Безкоштовно + 2 грн, якщо переказ по телефону

Переказ на Картку для виплат, у т.р. Золоту картку для виплат

Безкоштовно. 2 грн, якщо переказ за телефоном

Переказ на карту будь-якого банку світу

10 грн + 1%

Оплата карткою в торгових точках та інтернет-магазинах

Безкоштовно

SMS-банкінг

Безкоштовно

SMS-інформування про цільове зарахування та інші рухи за карткою в разі підключення послуги через банкомат або Приват24

Безкоштовно


Додаток Б (продовження)

Самостійне отримання виписки в Приват24

Безкоштовно

Вартість надання виписки за карткою у відділенні банку за будь-який період

Безкоштовно

Комісія за отримання балансу на чек в банкоматах Приватбанку (окрім чека операції зняття готівки)

1 грн

Нарахування відсотків на залишок по картці понад 100 грн на день

Проводиться, якщо це обумовлено в договорі між банком і організацією, що здійснює виплати на Вашу картку (за умови активації депозитної функції в Приват24, розділ «Мої рахунки», або в банкоматі Приватбанку)


Додаток В

Таблиця 2.5

Тарифи на обслуговування картки «Універсальна Gold»

Валюта картки

гривні/долари США/євро/рублі РФ

Вартість оформлення

безкоштовно

Щомісячна плата за користування карткою

Щомісячний членський внесок за участь у GOLD-клубі

20 грн

Кредитний ліміт

для карток у гривні

Тип кредитної лінії

поновлювана

Пільговий період (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних)

55 днів за кожною витратою

Оформлення додаткової картки, а також перевипуск картки собі або своїм близьким (з ініціативи клієнта та за строком дії перевипуск не здійснюється)

- миттєва – безкоштовно;
- з іменем і фото (MasterCard World) – 100 грн

Ваша вигода: Нарахування процентів на середньомісячний залишок за карткою. Проценти нараховуються на залишок коштів понад 100 грн/100 доларів США/100 євро/500 руб. за кожен день. Проценти зараховуються на рахунок «Бонус Плюс» в останній день кожного місяці з автоматичною конвертацією в національну валюту.

10% для карток у гривні
5% для карток в іноземній валюті
Обов’язкова активація депозитної функції в Приват24 (
www.privat24.ua), розділ «Мої рахунки», або банкоматі.

Базова процентна ставка на місяць (тільки для карток у гривні)

2,5% (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році)

Розмір щомісячних платежів, що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді (тільки для карток у гривні)

мінімум 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн

Строк внесення щомісячних платежів

до 25 числа місяця, наступного за звітним

Комісія за зняття власних коштів

- в мережі будь-якого банку «всередині країни» ЗАВЖДИ ТІЛЬКИ 1%
-за кордоном ЗАВЖДИ ТІЛЬКИ 2%

Комісія за обслуговування фінансового інструмента (зняття кредитних коштів) у банкоматах, касах і банківських модулях Приватбанку, а також інших українських і закордонних банків

1–100 грн – 5 грн
100,01–200 грн – 10 грн
200,01–300 грн – 15 грн
300,01–400 грн – 20 грн
400,01–500 грн – 25 грн
понад 500 грн – 4% від суми операції

Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів. Пеня списується у день списання процентів

Пеня = 4,6% ÷ 30 (нараховується на кожний день прострочення кредиту на суму загальної заборгованості) + 50 грн (за кожне виникнення прострочи) у разі виникнення прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн.
Пеня = 4,6% ÷ 30 + 100 грн (за кожне виникнення прострочи) у разі виникнення прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн другий місяць поспіль та більше.


Додаток В (продовження)

Штраф у разі порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів

500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій

Надання довідок і чеків

10 грн
Вартість надання виписки по карті у відділенні банку за будь-який період
на чек - 10 грн
на екран - безкоштовно

Вартість надання виписки по карті у банкоматі або терміналі самообслуговування банку за будь-який період
0,95 грн
Баланс на чек в банкоматах Приватбанку (крім чека операції зняття готівки)

Комісія за поповнення картки готівкою через термінал самообслуговування або в касі Приватбанку, а також за безготівкове зарахування коштів на картковий рахунок (нецільове поповнення)

0%

Комісія за програмами «Оплата частинами. Без переплат» і «Розстрочка»

4% в рахунок кредитних коштів або безкоштовно в рахунок власних коштів

Порядок внесення щомісячної комісії за обслуговування

до 25 числа місяця, наступного за звітним

SMS-інформування про всі рухи за рахунком (зарахування та списання коштів)

безкоштовно, автоматичне підключення

Комісія за зняття коштів з картки для оплати мобільного телефону

За рахунок власних коштів: 0%
За рахунок кредитних коштів: 1%

Переказ на картку будь-якого банку світу

10 грн + 4% в рахунок кредитних коштів або 1% в рахунок власних коштів

Переказ на карту «Універсальна», поточний рахунок фізособи

4% за рахунок кредитних коштів або безкоштовно за рахунок власних коштів + 2 грн, якщо переказ по телефону

Переказ на Карту для виплат

0,5% за зарахування на карту + 4% за рахунок кредитних коштів або 0,5% за рахунок власних коштів + 2 грн, якщо переказ по телефону

На рахунок юридичної особи в Приватбанку (платіж по Україні)

власні кошти: 0.5% (max 200 грн)
кредитні кошти: 4%

за телефоном: 2 грн + 4% за рахунок кредитних коштів або 0,5% за рахунок власних коштів

Комісія за переказ на рахунок юр. особи в іншому українському банку (КДВ, карта Універсальна * власні кошти)

1% (макс. 200грн)

за телефоном: 4% за рахунок кредитних коштів або 1% за рахунок власних коштів


Додаток Д

Таблиця 2.6

Тарифи на обслуговування елітних карток «платинового» класу

Назва тарифу

World Elite

Platinum

Відкриття карточного рахунку, без ПДВ

3850 гривень

770 гривень

Обслуговування основного карткового рахунку протягом одного року, без ПДВ (1-й рік)

безкоштовно

770 гривень

Обслуговування основного карткового рахунку протягом одного року, без ПДВ (2-й рік і подальший перевипуск по терміну)

безкоштовно

770 гривень

Щомісячне обслуговування основного карткового рахунку, без ПДВ (1-й рік)

305 гривень

160 гривень

Щомісячне обслуговування основного карткового рахунку, без ПДВ (2-й рік і подальший перевипуск по терміну)

305 гривень

160 гривень

Перевипуск карти (в т.ч. додаткової) з ініціативи клієнта або у випадку втрати (крадіжки) карти, без ПДВ

безкоштовно

безкоштовно

Оформлення додаткової картки за ініціативою клієнта на своє ім'я або на ім'я родича (довіреної особи) в рамках пакета послуг, без ПДВ

MC World Elite

безкоштовно

-

MC Platinum / VISA Platinum/Lady Platinum

безкоштовно

VISA Platinum mini

MC World/Visa Gold

 Оформлення додаткової картки за ініціативою клієнта на своє ім'я або на ім'я родича (довіреної особи) понад покладених стандартним пакетом, без ПДВ

 MC World Elite

випуск: безкоштовно

обслуговування: 305 гривень на місяць

 -

MC Platinum / VISA Platinum/ VISA Platinum mini

безкоштовно

безкоштовно

MC World/Visa Gold

Відкриття карткового рахунку у зв'язку з підвищенням класу карти, без ПДВ

-

безкоштовно

Термінове відкриття карткового рахунку (протягом доби), без ПДВ

безкоштовно

безкоштовно

Обслуговування додаткової картки понад встановлених стандартним пакетом протягом одного року, без ПДВ

MC World Elite

безкоштовно

-

MC Platinum / VISA Platinum

безкоштовно

VISA Platinum mini

MC World/Visa Gold

Обслуговування додаткової картки, відкритої на ім'я власника основного рахунку або на ім'я родича (довіреної особи), понад встановлених стандартними пакетами (MC Platinum / VISA Platinum), щомісяця, без ПДВ

MC World Elite

305 гривень

-

MC Platinum / VISA Platinum

195 гривень

195 гривень

VISA Platinum mini

195 гривень

195 гривень


Додаток Д (продовження)

MC World/Visa Gold

77 гривень

77 гривень

Оформлення обов'язкового платного договору страхування для виїжджаючих за кордон СК «Чартіс Україна» в стандартному пакеті, в UAH без ПДВ

 - поліс за програмою страхування Infinite

91,94USD*K

91,94USD*K

- поліс за програмою страхування Platinum

33,50USD*K

33,50USD*K

- поліс за програмою страхування Gold

19,82USD*K

19,82USD*K

ККурс долара США по відношенню до гривні, встановлений Національним Банком України на дату відкриття договору страхування

Оформлення платного договору страхування для виїжджаючих за кордон СК «Чартіс Україна» для понад покладених в стандартному пакеті карт, в UAH без ПДВ

 - поліс за програмою страхування Infinite

91,94USD*K

91,94USD*K

- поліс за програмою страхування Platinum

33,50USD*K

33,50USD*K

- поліс за програмою страхування Gold

19,82USD*K

19,82USD*K

ККурс долара США по відношенню до гривні, встановлений Національним Банком України на дату відкриття договору страхування

Комісії за зняття коштів з картки, без ПДВ

Комісія за зняття власних грошових коштів

- в банкоматах, касах і банківських модулях Приватбанку (Україна) 0,01–9 999,99 гривен / 0,01–4 999,99 дол. США або євро: 1%

10 000–49 999,99 гривен / 5 000,00–9 999,99 дол. США або євро: 0,9%

50 000,00–99 999,99 гривен / 10000,00–14999,99 дол. США або євро: 0,8%

100 000–199 999,99 гривен / 15000,00–29999,99 дол. США або євро: 0,7%

200 000–499 999,99 гривен / 30000,00– 69999,99 дол. США або євро: 0,6%

500 000–999 999,99 гривен / 70000,00–99999,99 дол. США або євро: 0,5%

1 000 000–1 999 999,99 гривен / 100000,00–299 999,99 дол. США або євро: 0,4%

більше 2 000 000 гривень / більше 300000 дол. США або євро: 0,3%

- в банкоматах и касах Приватбанку (Росія, Грузія, Латвія): 1%

- в других банкоматах и банках України: 1% + 5 гривен

- в других закордонних банкоматах и банках: 1% + 30 гривен


Додаток Д (продовження)

Комісія за