51093

Ринки цінних паперів та методи їх аналізу

Лекция

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку де здійснюється емісія та купівля-продаж фінансових активів за допомогою прав власності та інструментів обігу (фінансових інструментів), які мають ціну визначену ринком.

Украинкский

2014-09-21

1.09 MB

5 чел.

Тема 4. Ринки цінних паперів та методи їх аналізу

4.1. Поняття та структура ринку цінних паперів. Основні фондові інструменти

Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку де здійснюється емісія та купівля-продаж фінансових активів за допомогою прав власності та інструментів обігу (фінансових інструментів), які мають ціну визначену ринком.

Виділимо три основні функції ринку цінних паперів:

1.Мобілізаційна, яка полягає в мобілізації вільних грошових коштів вкладників, інвесторів для цілей організації і розширення масштабів діяльності господарюючих суб’єктів. Емісія цінних паперів є найважливішою функцією процесу залучення капіталу. Ця сфера діяльності учасників ринку, що займаються операціями з цінними паперами, називається гарантуванням розміщення цінних паперів (underwriting).

2.Розподільна (та перерозподільна), яка полягає в забезпечені руху вільних грошових коштів між економічними субєктами. Таким чином здійснюється перелив капіталу від однієї корпорації до іншої, між галузями, між інституційними секторами економіки, між країнами у пошуках кращого (ефективного) місця для інвестиції.

3.Інформаційна, яка повідомляє вкладників, інвесторів про ситуацію на ринку цінних паперів і дає їм орієнтири для розміщення своїх капіталів. Дана функція зазнала серйозні зміни на сучасному етапі, інформація грає вирішальну роль у виявленні цін на ефективному ринку.

Зауважимо що,ринок цінних паперів виконуватиме завдання постійної підтримки економічного зростання, що стоять перед ним, лише в тому випадку, якщо існує повна свобода пересування інвестицій. Така свобода називається ліквідністю, яка характеризується можливістю не лише входу на ринок, але, найголовніше, швидкого і зручного для інвестора виходу з нього.

Інструментами (об'єктами відносин) ринку є тільки ті цінні папери, які мають довгостроковий термін обертання і призначені для формування або трансформації фондів цільового призначення.

В якості цінних паперів визнаються лише ті, які відповідають наступним вимогам: здатність до обігу на ринку; доступність для суспільного обігу (масовість); стандартність і серійність; документальність; можливість регулювання і визнання державою; ліквідність; ризикованість; обов'язковість виконання; фінансова стійкість і значні розміри емітента; чітко виражена мінливість цін. Основні вимоги, що приймаються до уваги інвесторами це ліквідність та дохідність.

До цінних паперів відносяться акції, облігації, сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання та ін.

Якщо поділити цінні папери не за прибутковістю, а за приналежністю, то схема буде така:

1. Корпоративні:

А) акції

Б) депозити і ощадні сертифікати

В) чеки

Г) житлові сертифікати

Д) векселі

Е) облігації

  1.  Муніципальні
  2.  Державні
  3.  Змішані

А) опційні позики

Б) конверсійні боргові зобов'язання

В цілому, залежно від емітентів ринок поділяється на ринок державних цінних паперів і ринок корпоративних цінних паперів. Залежно від цілей випуску, цінні папери підрозділяються на комерційні і фондові. Комерційні цінні папери обслуговують процес товарообігу і певні майнові операції (чеки, складські і заставні свідоцтва, застави і ін.). Фондові цінні папери охоплюють папери, що обертаються на ринку цінних паперів.

Існують чотири основні сегменти ринку цінних паперів:

  1.  Грошові ринки – обслуговують потреби в сфері короткострокового фінансування.
  2.  Ринки облігацій – для середньо та довгострокового фінансування.
  3.  Ринки цінних паперів, що забезпечені активами – виділяються переважно через такі параметри як ризик та прибуток, а не строки фінансування.
  4.  Ринки акцій.

На грошових ринках проводяться операції з короткостроковими цінними паперами з фіксованим доходом. Лише деякі з таких цінних паперів випускаються на термін більш за один рік, у більшості ж термін виплати настає через шість місяців або раніше. До них відносяться:

  •  Казначейські векселя.
    •  Комерційний вексель.
    •  Переказні векселі (тратти) і банківські акцепти тісно пов'язані з послугами банку, що спрямовані на сприяння торгівлі.
    •  Депозитний сертифікат.

Прибуток за всіма цими цінними паперами має разовий характер і одержується за рахунок різниці котирувальної ринкової вартості, або при одержанні відсотків при їх погашенні. Їхня форма... не передбачає спеціальних атрибутів, що є підставою для одержання прибутку, наприклад, процентних купонів.

Ринки облігацій. Облігації належать до цінних паперів з фіксованим доходом. Фінансові потоки за облігаціями заздалегідь визначені за часом і за обсягом. Тобто при заданій процентній ставці в економіці ціна облігації у будь-який момент може бути однозначно визначена, оскільки в основу ціноутворення облігацій покладено принцип часової вартості грошей.

Основними характеристиками облігацій є: угода про випуск (indenture); номінальна вартість (Face value або par value); купонна ставка – величина річних процентних платежів на кожний долар номінальної вартості; дисконтні (безкупонні) облігації («Zero coupon bond»); накопичення та виплата процентів – нарахований процент. Цей ринок дуже важливіший в системі економічних відносин. В країнах з ринковою економікою ринки облігацій дозволяють компаніям залучити значніші кошти, ніж ринки капіталу, а частка акцій, придбана приватними особами, складає лише незначну частину інвестицій. Основними емітентами облігацій є уряди, місцеві органи влади і приватні компанії.

Уряди. Внутрішні урядові облігації вважаються безризиковими з точки зору ризику невиконання зобов'язань. Уряди постійно погашають старі облігації і випускають нові з різними термінами платежів. Уряд заздалегідь оголошує про заплановані емісії. Деякі типи облігацій, наприклад облігації з терміном платежу 10 років, випускаються регулярно, змінюється лише розмір емісії (і ціна, яка визначається на момент випуску облігацій). Ціни і розміщення окремих емісій визначають за допомогою проведення аукціону.

Муніципальні облігації. Ризики за ним оцінюються як середні порівняно з урядовими і високоприбутковими корпоративними облігаціями, хоча це твердження може бути не завжди справедливим.

Корпоративні облігації. Існує набагато більше видів корпоративних облігацій ніж урядових, але на відміну від останніх корпоративні облігації є ризиковими. Ціна первинного випуску має бути такою, аби дохід від корпоративних облігацій був вищий за дохід від урядових облігацій, випущених на той же термін. Різниця між доходами безризикових і ризикових облігацій називається кредитним спредом. Кредитні спреди залежать від передбачуваної кредитоспроможності емітента і загального стану економіки.

Прибутковість за облігаціями визначається двома головними критеріями: ринковою безризиковою ставкою, яка, по суті є вартістю грошей і премією за ризик, обумовленою кредитною якістю емітента. Таким чином, коливання вартості облігацій за своєю природою має дві основні причини: коливання ринкової процентної ставки і зміна кредитної якості емітента, що визначає ризик втрати грошей.

Ціни на різні облігаційні випуски по-різному реагують на коливання ринкової процентної ставки в економіці. Основним чинником, що визначає чутливість ціни облігацій до коливань процентної ставки, є дюрація. У загальному випадку, чим більше термін до погашення облігації, тим вище за неї дюрація – тобто, тим сильніше змінюється ціна у відповідь на коливання рівня процентної ставки. Дюрація портфеля є найважливішим чинником в період невизначеності динаміки процентних ставок.

Ринок облігацій має чітку часову структуру, всі облігації чітко поділяються на групи за термінами. При цьому на ринку облігації як правило спостерігається дисбаланс за показником «дохідність – строк обігу». Це називається позитивним нахилом кривої прибутковості – коли із збільшенням терміну до погашення прибутковість облігацій зростає.

В умовах плаваючої ринкової процентної ставки, ціни облігацій схильні до коливань. При цьому, величина розкиду цінових коливань – волатильність – визначається такими параметрами, як дюрація і принцип встановлення купонної ставки.

Дохідність облігацій зростає за умов економічних потрясінь. Наприклад, при купівлі облігації з номіналом у 1000 гривень з разовою купонною виплатою за ставкою 10% маємо таку дохідність:

При купівлі облігацій за ціною, що дорівнює номіналу, дохідність операцій буде дорівнювати 10% річних.

Проте уявимо ситуацію, що склалась восени 2008 року. В результаті гострого дефіциту грошових коштів в банківській системі різко зросли ставки за кредитами. Інвестор, який відчуває потребу в грошових коштах має зробити вибір, або отримати кредит під більш високу ставку, або продати раніше придбані облігації зі збитками. Тим самим на ринку цінних паперів починається розпродаж, за якої продавці знижують ціни. За таких умов можна придбати ту ж саму облігацію дешевше. Як це вплине на дохідність, якщо купуємо облігацію тепер ту ж саму облігацію за 900 гривень:

Тобто якщо на ринку збільшується дохідність, це означає зниження ціни. І навпаки.

Ринок цінних паперів, що забезпечені активами. Зазвичай інтерес представляють загальні риси цінних паперів, забезпечених активами.

Забезпечення виплат. Виплати власникам цінних паперів, забезпечених активами, ґрунтуються або гарантуються доходом, отриманим від використання об'єднаних активів.

Право власності. Право на виплати за грошовими потоками, що отримані від використання забезпечених активів, переходить до тримачів цінних паперів, але при цьому до них не переходить право власності на самі активи.

Транші. В більшості випадків цінні папери, забезпечені активами, випускаються декількома траншами, кожен з яких має свої ризики і рівні прибули. Це дозволяє залучити широкий круг інвесторів з різною мірою толерантності до ризиків.

Ризик невиконання зобов'язань. Цінні папери можуть випускатися з різною формою кредитного поручительства, метою якого є зниження ризику невиконання зобов'язань. Це поручительство або гарантія може надаватися як самим емітентом, так і третьою стороною.

Вторинний ринок. Цінні папери, що забезпечені активами, можуть продаватися і купуватися на вторинному ринку.

Ринки акцій. Спочатку надамо визначення звичайної акції (common stock) - це цінний папір, який надає право на співволодіння корпорацією, іншими словами це частка володіння компанією, а величина частки визначається кількістю акцій.

Інший різновид - привілейовані акції (privileged stock), їх особливість полягає в тому, що вони не мають права голосу, проте як компенсація, власники привілейованих акцій мають переважне право при розподілі дивідендів.

Акції істотно відрізняються від облігацій за рядом параметрів.

Термін. Акції розглядаються як безстрокові цінні папери, тоді як облігації випускаються на певний термін.

Передбачуваність. Власники акцій мають право на здобуття дивідендів згідно їх долі, але суму цих дивідендів передбачити неможливо. Щороку дивіденди можуть бути більше або менше, а можуть не виплачуватися взагалі.

Старшинство. У випадку якщо компанія зазнає збитків, саме акціонерам як кредиторам першого класу доведеться покрити ці збитки. Всі останні кредитори мають право переважної вимоги в разі ліквідації компанії.

Необхідний прибуток. В порівнянні з іншими кредиторами акціонери стикаються з вищими ризиками, пов'язаними із здобуттям прибутку. Тому недивно, що вони як компенсація за ці ризики вимагають здобуття вищого прибутку, ніж власники облігацій.

Визначення вартості. Акції оцінити набагато важче, ніж облігації через неможливість досить точно передбачити дохід і рівень доходів.

Розглянемо, які типи акцій існують і як вони визначаються. Прийнято ділити корпоративні акції на наступні категорії:

  1.  за належністю до тієї або іншої галузі промисловості або сфери послуг (наприклад, акції транспортних компаній, металургійні, нафтові, акції комп'ютерного сектора тощо);
  2.  за емітентом акції корпорацій і акції взаємних фондів;
  3.  за ступенем капіталізації, що дорівнює додатку поточної ринкової ціни акцій на загальну їх кількість в обігу, відповідно виділяють:
    •  компаній з високою капіталізацією (large capitalization) – компанії, загальна вартість акцій яких перевищує 10 млрд. дол. США,
    •  компаній з низькою капіталізацією (small) – компанії, загальна вартість акцій яких нижче за 2 млрд. дол. США,
    •  компаній з середньою капіталізацією (medium) компанії – компанії, чия ринкова капіталізація знаходиться в межах від 2 млрд дол. США до 10 млрд. дол. США.

Ця класифікація важлива особливо з точки зору портфельного інвестування, тому що дозволяє визначити які інвестиції в які компанії більш за все будуть доходними за поточної ринкової кон’юнктури. При сприятливій ринковій кон’юнктурі акції дрібних компаній за дохідністю, як правило, випереджають акції крупних компаній. Та навпаки, в періоди несприятливого ділового середовища, уповільнення економічного зростання невеликі компанії стикаються зі значними проблемами та їх акції відстають за дохідністю від акцій великих фірм. В цілому дрібні компанії більш ризикові порівняно з великими. Вірогідність банкротства у них вище, вони більше залежать від змін у відносинах з покупцями та важливими постачальниками.

  1.  за ступенем чутливості до економічних циклів - акції циклічні (cyclical) і зростаючі (growth).

Розглянемо окремі категорії акцій:

  •  "Блакитні фішки" (Blue Chip Stocks) - акції компаній, що демонструють упевнене зростання і стабільний темп розвитку впродовж декількох десятків років. Такі компанії мають солідну дивідендну історію, зазвичай займають провідні або ключові позиції в своїй галузі, мають досить ресурсів, аби підтримати себе під час економічного спаду і не запізнитися в період швидкого підйому.
  •  Акції зростання (Growth Stocks) - до цієї групи відносяться компанії, чиї продажі (sales), прибутки (earnings) і займаний сектор ринку (market share) розширюються швидше, ніж показники у відповідній галузі в цілому. Для таких компаній характерне реінвестування прибутку і, як наслідок, порівняно низький рівень дивідендів.
  •  Недооцінені акції (Value Stocks) - акції, для яких співвідношення прибутку, дивідендів до продажів і капіталізації та інші загальноприйняті співвідношення показують істотний потенціал зростання курсової вартості цих акцій. Акція вважається недооціненою при наявності таких ознак:
  •  розмір дивідендів вище середнього рівня;
  •  прибуток вище середнього рівня (по відношенню до вартості акцій);
  •  обсяг продаж вище середнього рівня (по відношенню до вартості акцій);
  •  розмір активів вище середнього рівня ( по відношенню до вартості акцій).

Характеристиками недооцінених акцій, що відрізняє їх від інших інструментів фондового ринку прийнято вважати:

  •  більш висока волантильність;
  •  менший рівень зниження курсу під час загально ринкових спадів;
  •  менше зростання котировок під час загально ринкових підйомів;
  •  значна частина сукупного доходу інвестора приходиться на дивіденди.

Історично виявлена наступна закономірність, акції зростання і недооцінені акції зростають на ринку по черзі, спочатку одні, потім інші. Недооцінені акції в умовах високого інфляційного тиску забезпечують більшу дохідність, ніж акції зростання. Недооцінені акції великих компаній зазвичай демонструють позитивну динаміку порівняно з акціями зростання вперіоди швидкого підвищення цін на сировинні товари.

  •  Акції компаній з малою капіталізацією (Small-Company Stocks) - до них відносяться компанії, що створені не так давно, які вже успішно здолали період формації і вступили у фазу упевненого зростання продажів і прибутків. Зазвичай акції таких компаній торгуються на позабіржовому ринку (over-the-counter OTC market) або на AMEX (American Stock Exchange). Багато акцій технологічного сектора потрапляють до даної категорії, оскільки мають високий потенціал зростання, разом з високим ризиком, пов'язаним з вкладеннями в них, тому ці акції дуже волатильні (досить різкі коливання цін).
  •  Прибуткові акції (акції доходу) (Income Stocks) – до даної категорії входять акції компаній, що виплачують високі, порівняно з середньоринковими, дивіденди. Покупцями таких акцій найчастіше є люди літнього віку, для яких важливе отримання високого доходу на вкладений капітал у відносно короткі терміни. Інвестор повинен знати про небезпеки заощаджень, в разі, якщо вони розміщені в акції подібних компаній, адже високий рівень дивідендів зовсім не означає надійність компанії або її бізнесу. Привабливе співвідношення ціни акції і дивіденду по ній може бути наслідком падіння ціни акції на побоюваннях про розмір майбутніх виплат. До цієї категорії потрапляють акції сервісних компаній, компаній, що оперують з нерухомістю, тощо.
  •  Циклічні акції (Cyclical Stocks) - акції компаній, чиї доходи і прибутки тісно пов'язані з поточною фазою економічного циклу розвитку суспільства. Коли загальні економічні умови сприятливі, положення цих компаній покращується, доходи зростають, і навпаки. Типовими прикладами таких акцій, є акції автомобільних заводів, авіаліній, туристичних компаній
  •  Захищені акції (Defensive Stocks) - компанії, доходи яких у незначній мірі залежать від стану економіці. Як правило, це компанії, що випускають життєво важливу продукцію, попит на яку досить стабільний, це продукти харчування, напої і ліки, тощо.
  •  Спекулятивні акції (Speculative Stocks) - акції компаній, що мають досить довгу історію існування, прибутки і дивіденди яких нижче середнього рівня. Інвестор не має достатніх підстав для упевненості в майбутньому доході від цих акцій. Перш ніж купити їх, необхідно ретельно проаналізувати динаміку цін акцій, якщо відсутні які-небудь фундаментальні передумови зростання, краще утриматися від їх купівлі.
  •  Акції спеціального випадку (Special Situation) - до цієї категорії відносяться акції компаній, які за тими або іншими причинами неможливо віднести до категорій, що перераховані вище.
  •  Сертифікат про депонування іноземних цінних паперів (American Depository Receipts (ADRs)). Багато акцій іноземних компаній продаються у вигляді ADR. Самі акції тримаються в депозитаріях американських банків за кордоном. Дивіденди, які виплачуються компанією в іноземній валюті, будуть переведені за курсом і виплачені в доларах.

Приведена класифікація дозволяє систематизувати різнорідні акції, зрозуміти деякі механізми ціноутворення. Наведена вище термінологія є загальноприйнятою серед фахівців.

Виділяють наступні сектори ринку акцій:

  1.  Первинний
    •  Додаткові емісії
    •  Первинні емісії (Initial Public Offerings – IPOs)
  2.  Вторинний (біржовий)
  3.  «Третій» ринок (позабіржовий»)
  4.  Четвертий ринок (позабіржовий»)

Наступна таблиця 4.1 представляє основні характеристики чотирьох найбільш важливих сегментів ринків цінних паперів.

Таблиця 4.1

Характеристики основних форм фінансових цінних паперів

Грошові ринки:

  •  короткострокові боргові інструменти (наприклад, казначейський вексель, комерційний вексель, банківський акцепт)
  •  рейтинг емітента
  •  випускаються за ціною нижче за номінальну вартість
  •  уряди, компанії і фінансові  інститути
  •  ліквідність управління грошовими потоками

Ринки облігацій:

  •  середньострокові і довгострокові боргові інструменти
  •  різні види облігацій
  •  уряди і компанії
  •  оцінка емісії
  •  облікова ставка - прибутковість по терміну плюс кредитний серед

Цінні папери, забезпечені активами:

  •  дають право на виплати, засновані на грошових потоках, отриманих від використання об'єднаних активів
  •  фінансові активи і майно
  •  випускаються траншами — ризики і дохід
  •  основні емітенти — фінансові інститути
  •  кредитне поручительство - оцінка окремих траншей
  •  складна техніка оцінки

Акції:

  •  дають право власності, безстрокові
  •  право на здобуття дивідендів (можуть бути більше, менше або взагалі не виплачуватися)
  •  всі останні кредитори мають переважну вимогу у випадку ліквідації компанії
  •  вищі ризики і найвищі вимоги до рівня доходів
  •  облікова ставка – це високоризикова ставка, премія за ризик капіталу особлива премія за акціями

Об'єктами аналізу є наступні параметри РЦП:

ділова активність: характеризується числом операцій з товаром в тому чи іншому секторі ринку, середнім об'ємом однієї операції,  співвідношенням номінальної і ринкової вартості, тенденціями їх динаміки, незадоволений попит і пропозиція;

ринкова кон’юнктура: вимірюється співвідношенням попиту і пропозиції, рівнем і тенденціями котирувань ЦП, амплітудою їх коливань.

Операції з цінними паперами проводять, як правило, фондові біржі (для паперів у валюті - валютні біржі) і інвестиційні інститути.

  1.  Фондова біржа та котирування цінних паперів

Фондова біржа - це організований ринок для торгівлі стандартними фінансовими інструментами, що створена професійними учасниками фондового ринку для взаємних оптових операцій.

Ознаки класичної фондової біржі:

1) централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

2) існує процедура відбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам;

3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

5) централізація реєстрації операцій і розрахунків за ними;

6) встановлення офіційних (біржових) котирувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Функції фондової біржі:

а) визначення цін;

б) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;

в) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Основними завданнями фондової біржі є:

  •  забезпечення перерозподілу вільних грошових ресурсів і залучення капіталів емітентами для розвитку виробництва;
  •  перерозподіл ризиків між видами діяльності;
  •  встановлення реальних цін на фінансові ресурси на основі вільного, конкурентного і ліквідного ринку.

Розглянемо основні світові фондові біржі (площадки).

NYSE. Нью-йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange, NYSE) — головна фондова біржа США, найбільша в світі. На біржі визначається всесвітньо відомий індекс Доу-джонса для акцій промислових компаній, а також індекс NYSE Composite.

NYSE Composite — один з популярних біржових індексів в світі. Він відображає зміни в курсі всіх акцій, що котируються на Нью-йоркській фондовій біржі, включає більше 1500 найбільших американських компаній, із загальною капіталізацією більше 20 трильйонів доларів. Тому NYSE Composite є показником стану економіки США.

NASDAQ. NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quotation — Автоматизовані котирування Національної асоціації ділерів за цінними паперами), — американський позабіржовий ринок, що спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній (виробництво електроніки, програмного забезпечення і т. п.). Одна з трьох основних фондових бірж США (разом з NYSE і AMEX), є підрозділом NASD, контролюється SEC. Власник біржі — американська компанія NASDAQ OMX Group. Окрім NASDAQ, їй належать ще 8 європейських бірж.

На даний час на NASDAQ торгують акціями більше 3 200 компаній.

Регулярна торгівельна сесія Nasdaq починається о 9:30 ранку і закінчується 16:00 вечора (час Східного побережжя США). Після закінчення регулярної сесії, можливе проведення торгів до 20:00.

Схема, за якою ведеться торгівля на біржі NASDAQ, відрізняється від традиційної біржової. Декілька маркет-мейкерів тут змагаються за виконання ордера клієнта. На даний момент на біржі їх близько шестисот. Основна функція маркет-мейкера в NASDAQ (так само, як і в NYSE) — безперервне виставляння котирувань і підтримка ліквідності по певній групі акцій під час торгівлі. Тобто, маркет-мейкер зобов'язаний виконати ордер клієнта, що поступив, за рахунок власних резервів в разі відсутності на ринку відповідного протилежного ордера. Деякі маркет-мейкери підтримують декілька сотень акцій, інші — декілька тисяч. У результаті, в середньому, по одному виду акцій ліквідність підтримують чотирнадцять маркет-мейкерів, а по інших — до п'ятдесяти. Котирування системи NASDAQ за певною акцією — результат зіставлення котирувань, маркет-мейкерами, що надаються, і альтернативними торгівельними системами.

Час роботи співпадає з NYSE.

NYMEX. Нью-йоркська товарна біржа (New York Merchantile Exchange, NYMEX) (NYSE: NMX), заснована в 1872 році, займає 1-е місце в світі по торгах нафтовими ф'ючерсами. На ній торгуються контракти на нафту, газ, платину, паладій, золото, срібло, мідь і алюміній. За даними Futures Industry Association, в 2006 році було проведено 216 млн. операцій. У 2006 році виручка NYMEX склала $497,3 млн, чистий прибуток — $154,8 млн. Капіталізація — $11,4 млрд. 

Час роботи співпадає з іншими біржами.

LSE. Лондонська Фондова Біржа (London Stock Exchange) — одна з найбільших і старих бірж Європи. Офіційно заснована в 1801, проте фактично її історія почалася в 1570, коли королівський фінансовий агент і радник Томас Грешем побудував «Royal Exchange» на власні гроші.

Лондонська біржа є акціонерним товариством, чиї акції на ній же і торгуються. На біржі здійснюються торги акціями (частіше у вигляді депозитарних розписок).

Час роботи: Час роботи: 07:30 – 15:30 – літо (понеділок – п'ятниця) GMT; 08:30 – 16:30 – зима (понеділок – п'ятниця) GMT 

TSE. Токійська Фондова Біржа (Tokyo Stock Exchange) була заснована в 1878 році, є неприбутковою членською організацією, що є юридичною особою і яка володіє широкими правами в області самоврядування.

На Токійську біржу припадає понад 80 % біржового обороту країни. Основними продавцями і покупцями є інституційні власники цінних паперів. У Японії індивідуальні власники мають лише 20 % акцій, що звертаються на біржі, а 80 % належить фінансовим установам, страховим компаніям і корпораціям. Власники акцій розраховують не на дивіденди (на початку 1990 р. вони були в 70 разів менше ринкової вартості акцій), а на підвищення курсу акцій і отримання доходу в результаті продажу акцій за вищим курсом (середньорічний дохід на продану акцію випуску 1980—1994 рр. склав 34,7 %). Основний метод торгівлі — відкритий подвійний аукціон, торгівля з голосу в біржовому натовпі «зараба». До 80 % всіх акцій, що оберетаються в країні, продається і купується на Токійській фондовій біржі. З 1,3-1,5 млн. наявних в Японії акціонерних фірм тут зареєстровані 1517, але на них припадає більше 25 % всіх товарів і послуг, що виробляється в країні.

У 2005 році Токійська Фондова Біржа зайняла почесне друге місце в світовій класифікації найбільших фондових ринків світу. До її складу увійшли 2,5 тис. компаній, що приносять щорік більше 3000 млрд. дол. доходу. 

Час роботи: Час роботи: 23:00 – 06:00 – літо (понеділок – п'ятниця) GMT; 00:00 – 07:00 – зима (понеділок – п'ятниця) GMT.

VSE. Віденська фондова біржа (Vienna Stock Exchange, Wiener Borse AG, WBAG) — одна із старих бірж світу, єдиний торгівельний майданчик в Австрії. Здійснює торги акціями, облігаціями і дериватами. Заснована в 1771 році імператрицею Марією Терезієй для торгівлі держоблігаціями. Є приватною компанією.

  •  Об'єм торгів: $48 468 млрд.
  •  Лістинг: 110 компаній.
  •  Капіталізація: $157 358 млрд.
  •  Прибуток: 8,12 млн євро.

Час роботи: Час роботи: 07:00 – 15:30 – літо (понеділок – п'ятниця) GMT; 08:00 – 16:30 – зима (понеділок – п'ятниця) GMT 

FBW. Франкфуртська фондова біржа (Frankfurter Wertpapierborse FWB) — найбільша німецька і одна з найбільших світових бірж. Оператором майданчика є Deutsche Boerse Group AG. Початком існування біржі вважається прийняття торговцями в 1585 році єдиних змінних курсів валют у Франкфурті-на-Майне, який на той час вже став крупним європейським торгівельним центром. Лідируючу позицію в Германії займає з 1949 року. Під контроль «Deutsche Boerse Group», створеною на її основі, була передана в 1993 році. Основний індекс: DAX (Deutscher Aktienindex) — відображає ціни на акції 30 найбільших німецьких компаній, є барометром стану німецької економіки. 

Час роботи: 07:00 – 15:30 – літо (понеділок – п'ятниця) GMT; 08:00 – 16:30 – зима (понеділок – п'ятниця) GMT 

У Україні є 10 фондових бірж (згідно за даними Агентства по розвитку інфраструктури фондового ринку України), які розташовані в Києві, Дніпропетровську і Луганську (у інших містах є лише філії бірж). Не всі біржі ліцензовані.

Фондові біржі України:

  1.  Фондова Біржа ПФТС
  2.  Київська Міжнародна Фондова Біржа (КМФБ)
  3.  Українська Фондова Біржа (УФБ)
  4.  Українська Міжбанківська Валютна Біржа (УМВБ)
  5.  Фондова Біржа «ІННЕКС»
  6.  Придніпровська Фондова Біржа (ПФБ)
  7.  Українська Міжнародна Фондова Біржа (УМФБ)
  8.  Торгівельно-інформаційна Система «Перспектива»
  9.  Східно-європейська Фондова Біржа (СЄФБ)
  10.  Українська Біржа (УБ)

Головними гравцями на вітчизняному фондовому ринку є Фондова Біржа ПФТС та Українська Біржа (УБ). Сьогодні на УБ більш ліквідним є ринок акцій, де торгуються "блакитні фішки", на ПФТС продовжує розвиватися ринок облігацій. На розміщення державних облігацій є сталий попит з боку банків та НБУ. Корпоративні облігації, окрім банків, користуються попитом серед недержавних пенсійних фондів. У свою чергу, на Українській біржі майже не представлені облігації. Проте у 2010 році УБ додала до біржового списку 30 випусків найбільш ліквідних цінних облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) Міністерства фінансів та один випуск ПДВ-облігацій. УБ більш ліквідна, незважаючи на те, що емітентів на ПФТС більше.

Фондовий ринок в Україні поступово розвивається, про що свідчать позитивні тенденції збільшення обсягів біржових контрактів на організаторах торгівлі (рис.1.). Темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази [1].

Рис. 1. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2007-2013 роках (млрд. грн.)

За даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) станом на листопад 2013 року в Україні зареєстровано 10 організаторів торгів на фондовому ринку [1]. У світі не так багато країн яким притаманна така кількість фондових бірж. Проте кількість аж ніяк не впливає на якість послуг, навпаки, призводить до децентралізації попиту та пропозиції на цінні папери, провокує процес маніпулювання цінами на ринку, призводить до встановлення різних правил укладення та виконання біржових договорів [2].

В Україні мережа фондових бірж як система не існує, біржова структура характеризується високою фрагментарністю. Згідно даних НКЦПФР за підсумками січня-листопада 2013 року найбільшою фондовою біржею України за загальним обсягом торгів є ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» з оборотом 289,2 млрд. грн. (частка на вітчизняному біржовому ринку склала 67,7%), на другому місці ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» – 102,4 млрд. грн. (24,0%), третє місце посідає ПАТ «Українська біржа» – 10,3 млрд. грн. (2,4%) (табл. 1) [1].

Тобто на три біржі припадає 93,6% загального обсягу торгів. Частка інших фондових бірж в загальному обсязі торгів за той же час склала лише 5,9% або 25,3 млрд. грн.. Серед цих бірж відмітимо Київську міжнародну фондову біржу та Придніпровську фондову біржу, які поступово наздоганяють Українську біржу за обсягами торгів (відповідно 10,6 млрд. грн. та 10,0 млрд. грн.).

Таблиця 1

Діяльність фондових бірж в Україні та їх частка у загальному торговому обороті, 2007-2013 роки, млрд. грн.

 Фондова біржа

2007*

2008*

2009*

2010

2011

2012

2013**

ПФТС

30,8

34,0

14,0

61,0

88,9

89,5

102,4

частка, %

87,5%

90,0%

38,8%

46,5%

37,7%

33,9%

24,0%

Перспектива

0,4

1,4

11,4

36,6

79,1

146,0

289,2

частка, %

1,2%

3,6%

31,7%

27,9%

33,5%

55,3%

67,7%

Українська біржа

-

-

3,3

27,5

63,9

24,1

10,3

частка, %

-

-

9,1%

21,0%

27,1%

9,1%

2,4%

Інші

1,7

2,4

6,6

6,1

4,0

4,6

25,3

частка, %

4,9%

6,3%

18,2%

4,7%

1,7%

1,8%

5,9%

Усього

35,1

37,8

36,0

131,3

235,8

264,3

427,2

* Без урахування «Південноукраїнської торгівельно-інформаційної системи» (ПТІС)

** Показники за січень-листопад 2013 року  

Зважаючи на історичні статистичні дані НКЦПФР, відмітимо, що з 10 діючих фондових бірж в Україні потреба у 5 площадках незначна. Наявність такої кількості торгових площадок ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та сприяє розповсюдженню маніпулювання вартістю цінних паперів, що котируються [3]. Вважаємо за доцільне в подальшому консолідацію фондового ринку України.

Завданням біржової аналітики є по-перше, дати кількісну характеристику якісним змінам, що відбуваються на ринку та характеризують сформовану ситуацію; по-друге, визначити значущість, напрямки і тенденції розвитку кон'юнктури, тобто скласти прогноз. Значення цих показників для характеристики стану і перспектив розвитку кон'юнктури дуже не рівнозначне.

Предметом біржової аналітики є кількісні характеристики масових біржових процесів обороту цінних паперів і перерозподілу на цій основі фінансових ресурсів і ризиків у господарстві, а також показники біржової інфраструктури і функціонування бірж як господарських об'єктів.

Головним завданням біржі на сучасному етапі розвитку, є виведення найбільш репрезентативної ціни активу, яким торгують, найбільш адекватно тієї, що відображає ситуацію на ринку.

На ринку цінних паперів застосовується багато видів цін на фінансові інструменти.

На ринку розрізняють такі види ціни:

  •  номінальна - зазначена на бланку цінного папера. Визначається в проспекті емісії при випуску в обіг цінних паперів. Номінал інформує про те, яка частина вартості статутного капіталу припадала на одну акцію в момент формування акціонерного товариства або вирішення питання про обсяг статутного капіталу у разі його зміни;
  •  емісійна – ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні (може не збігатися з номінальною ціною);
  •  балансова  визначається на підставі фінансової звітності підприємства як вартість майна акціонерного товариства, утвореного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій;
  •  облікова  за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства в даний момент;
  •  курсова (ринкова) – відображає співвідношення попиту і пропозиції;
  •  біржова  визначається на біржі в процесі торгів;
  •  дисконтована, або поточна,  визначається з урахуванням дисконтних множників і норм інвестування.

Основною є ринкова або курсова ціна визначення якої досягається шляхом котирування або, виражаючись математичною мовою, приведення всієї сукупності наявної кількості статистичних показників – цінових значень, до однієї єдиної, але в теж час, найбільш характерної величині, яка, власне і називається котируванням. Дана процедура носить назву усереднювання, або обчислення деякої середньої величини.

Термін «котирування» французького походження — «соter». Англійська мова користується словом «quotation», що має таке саме значення.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Котирування цінних паперів відбувається:

а) методом реєстрації;

б) методом встановлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі. За результатами аналізу виявляються найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон'юнктури. Предметом реєстрації є граничні ціни — за верхнім і нижнім рівнем щоденного біржового курсу цінних паперів. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця цінних паперів даного виду і найнижчим курсом продавця. Фіксується також ціна в перші хвилини біржового дня і ціна, що складається наприкінці дня. У світі накопичено вже величезний досвід публікацій біржових курсів у котирувальних бюлетенях, де вказуються не тільки максимальні й мінімальні рівні цін, а й середній рівень ціни на даний день.

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець. Але ще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котрі пропонує покупець. На підставі порівнювання цих відомостей складається певний баланс, який розглянемо на прикладі.

Зміна ринкової ціни на цінні папери зумовлює міру зацікавленості продавця й покупця у здійсненні купівлі-продажу. За зростання ціни зацікавленість продавця збільшується, а покупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли зацікавленість і продавця і покупця дорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець — купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П < Ц < І.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування цінних паперів:

а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні — на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів);

б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.

Відповідно до порядку котирувань виділяють ринок заявок та ринок котирувань. Як правило кожна біржа самостійно визначає порядок роботи, може буди єдиний підхід до визначення котирування, а може відрізнятися за типом цінного паперу, яким торгує біржа.

Таблиця 4.

Переваги ринків заявок та котирувань

Переваги ринку котирувань

Переваги ринку заявок

  •  оптимальний для неліквідних паперів;
  •  оптимальний для ліквідних паперів;
  •  відсутність попереднього депонування;
  •  швидкість укладення угод;
  •  крупні операції;
  •  підключення до:
    •  систем управління заявками (Order Management System) ;
      •  автоматичних торгівельних систем (Algorithmic Trading) ;
      •  систем прямого доступу (Direct Market Access).
  •  можливість торгуватися:
    •  за ціною;
      •  за обсягом;
      •  за умовами розрахунків.
  •  

Так ВАТ «Українська біржа» працює за типом ринку котирувань, визначаючи при цьому певні його переваги від ринку заявок, за яким працює ПФТС (табл. 4. ). 

Таблиця 4.

Порівняльна характеристика методів та ринків котирування

Ринок заявок

Ринок котирувань

Тип

Анонімні заявки

Неанонімні котирування (можливість переговорів)

Кількість

Кількість заявок обмежена наявністю активу

Кількість котирувань не обмежена (тверді та індикативні котирування)

Відмова

Скасування угод неможливе - розрахунки проводяться миттєво.

Скасування угод можливе, як правило, на основі звернення.

Строк виконання

T+0

T+N, де N від 0 до 10

Умови

100% попереднє  депонування

Наявність активів на момент виконання

 Взаємні обмеження відсутні

Взаємні ліміти:

За типами інструментів

Кінцевий ліміт зменшується при кожній операції на суму операції

Якщо не визначен безмежний ліміт загальний та/або за акціями, то враховується менший з лімітів

Повнота виконання

Часткове виконання заявки

Котирування типу «Айсберг» (визначена прилюдно кількість плюс резервна кількість)

Період існування

DAY - усувається щодня після закінчення торгів 

DAY - усувається щодня після закінчення торгів 

Ордера

IOC - не виставляється в чергу заявок

GTC – не віддаляється доки не буде відкликане або повністю виконана

Від об'єктивності оцінки вартості активів інституціональних інвесторів залежить надійність інвестицій та довіра мільйонів індивідуальних інвесторів. Ціни, що формуються на ринку цінних паперів, є важливими орієнтирами для широкого кола суб'єктів, оскільки коло інвесторів як користувачів біржової інформації практично не обмежене.

Біржовий курс для різних потреб можна розраховувати по-різному і, відповідно, він набуватиме різних значень. Тим не менш, кожний вид біржового курсу розраховується за єдиним алгоритмом.

Біржовий курс цінного папера розраховується за такою формулою:

 

-  - ціна цінних паперів, за умови, що термін виконання біржового контракту не перевищує трьох днів з моменту його укладання;

- - кількість цінних паперів для відповідної ціни цінних паперів;

1, …, n – порядковий номер

У випадку відсутності за результатами торговельного дня по цінному паперу угод для підрахунку біржового курсу, біржовий курс за вказаним цінним папером не визначається, а останнє розраховане значення біржового курсу не переноситься на поточний та наступні торговельні дні.

Достовірність біржового курсу передбачає як достатній рівень ліквідності цінних паперів, так і запобігання можливим маніпулюванням при його визначенні. Це досягається шляхом застосування різноманітних комбінацій факторів, які враховуються при проведенні розрахунку: наявності значної кількості заявок від значної кількості учасників торгів, значної кількості договорів, укладених на біржі на підставі таких заявок, вузького спреду між пропозиціями на купівлю та продаж, анонімного укладання біржових договорів, безумовності розрахунків.

В Україні все інакше. Це стосується як термінології, вживаної у законодавстві та правилах організації торгівлі на різних українських біржах, так і засобів формування максимально об'єктивної ціни на фінансові інструменти.

Аналіз функціонування національного біржового ринку показує, що одними з найбільш проблемними питаннями є недостатня ліквідність та невизначеність справедливої ціни фінансових інструментів.

Ці дві проблеми пов'язані між собою, тому вирішувати їх доцільно одночасно, висуваючи вимоги до визначення біржового курсу на підставі показників ліквідності та обсягів обігу цінних паперів.

В Україні на даний час питання, як котирувати цінні папери та визначати їх біржовий курс, вітчизняні фондові біржі вирішують самостійно у своїх правилах. Відсутність стандартизації призводить до різних результатів визначення біржової ціни. Закони містять різні визначення термінів, що використовуються для визначення вартості цінних паперів: "ринкова вартість", "біржовий курс", "курс цінного паперу", "котирувальна ціна", "курсова ціна", "котирування", "справедлива ціна".

Біржові курси на різних фондових біржах за українськими паперами суттєво відрізняються. За даними УАІБ, 1 червня 2009 року, невдовзі після запровадження біржового курсу, за 13 акціями, які мали одночасний обіг на двох-трьох біржах, діапазон коливань становив 20-14876%. Через півроку ситуація не стала кращою: 31 грудня 2009 року за 20 акціями, серед яких Алчевський меткомбінат, Єнакіївський метзавод, Маріупольський ММК імені Ілліча, діапазон коливань курсів становив 27-440525%. В Україні відсутні чіткі критерії визначення біржового курсу.

Згідно з правилами бухгалтерського обліку справедлива вартість цінних паперів визначається як поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за відсутності такої оцінки - як експертна оцінка.

Згідно з Законом про оподаткування прибутку справедливою вартістю підприємств пропонується вважати ціни, встановлені на організованому ринку, або біржові ціни - котирування. Отже, існують певні розбіжності у виборі підходів щодо визначення ціни.

ДКЦПФР та Держфінпослуг прискіпливо підходять до об'єктивності оцінки вартості активів саме НПФ тому що:

по-перше, досвід розвитку провідних економік свідчить, що ці інституціональні інвестори мають найбільший потенціал зростання. У світі саме пенсійні фонди є основними гравцями на фондовому ринку;

по-друге, найменші негаразди в системі пенсійного забезпечення здатні суттєво збільшити соціальне напруження у країні.

Згідно з положенням про порядок визначення чистої вартості активів НПФ, акції й облігації українських емітентів оцінюються за ціною останнього зареєстрованого договору або за останньою оцінною вартістю. Тобто має місце чітка методологія визначення справедливої вартості.

Найбільш виважену позицію щодо процедури визначення справедливої вартості цінних паперів займає НБУ, який з 1999 року формалізує цю процедуру, виходячи з реалій вітчизняного фондового ринку. Він послідовно змінив уже не одну редакцію методики оцінки цінних паперів у портфелях банків. Наразі для розрахунку резерву за лістинговими цінними паперами, що обліковуються у портфелі банку на продаж, банк має використовувати котирувальну ціну покупця - bid - за даними оприлюднених котирувань на час закриття останнього біржового дня звітного місяця або, у разі відсутності таких котирувань, - біржовий курс, визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п'яти робочих днів звітного місяця.

Слід звернути увагу і на поступову зміну структури цінних паперів, що утримуються в активах банків: в інвестиційному портфелі банків переважають папери, що рефінансуються НБУ, та лістингові папери, ліквідність яких та відповідність ціни справедливому рівню попиту та пропозиції повинні бути максимальними.

У західній фінансовій пресі регулярно публікуються котирування звичайних акцій. Торгують акціями на біржі (первинний та вторинний та позабіржова торгівля. Більша частина світової торгівлі акціями зосереджена на двох позабіржових площадках:

  •  NYSE (New Stock Exchange – Нью-Йоркська фондова біржа, заснована 17 травня 1792 р.) на початку 2004 року у лістингу NYSE знаходилось понад 2,7 тисяч компаній, середній обсяг щоденних торгів становив біля 1,7 млрд акцій, а їх сумарна ринкова капіталізація перевищувала 17 трлн. дол. США;
  •  NASDAQ (National Association of  Securities Dealers Automated Quotations – Автоматизовані котировки Національної асоціації дилерів по цінним паперам, заснована у 1971 р.). На початку 2004 р. у лістингу цієї площадки знаходилось порядку 3300 компаній, тобто більше ніж на NYSE. В той же час середньодобовий обсяг торгів (в акціях) близький до подібних значень NYSE.

На другому рівні виступають азіатські та європейські біржі, а також американська АМЕХ.

Котирування будуються за однією схемою, тому як приклад приведемо декілька котирувань з «The Wall Street Journal EUROPE» що дають уявлення про щоденний оборот на основних фондових біржах, які представлені в таблицях 4.2 і 4.3. У таблиці 4.2 приведені дані про види акцій, що найактивніше обертаються, та торгуються на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE).

Таблиця 4.2

Загальноприйняте позначення котирувань акцій на NYSE

52 week

Stock

Div

 -A-A-A-

Yld

%

P/E

VoJs

100s

минула торгівельна сесія

Net

Chg.

High

Low

Hi

Lo

Close

  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  

26.94

9.75

AAR

.34

2.4

18

555

14.10

13.60

13.90

-0.15

32.50

21.75

ABM Indus

.66f

2.1

17

457

32.25

31.50

31.98

+0.31

26.50

19.38

ADR

1.28e

5.3

E

586

24.20

23.95

23.97

+0.08

25.05

19.56

ABNAmpfA

1.88

7.5

E

1638

25.02

24.45

24.97

+0.08

24.85

18.88

ABNAmpfB

1.78

7.3

E

2002

24.50

24.33

24.40

+0.12

28.50

20.25

ACE CapT r

2.29e

8.5

E

280

27.35

26.80

26.80

+0.17

43.94

14.06

ACE Ltd

.52

1.4

14

31116

38.00

36.50

36.85

-0.90

Джерело: The Wall Street Journal Europe, February 21, 2001

У перших двох колонках зліва приведені найвища (Hi) і найнижча (Lo) ціни акцій за останні 52 тижні. Третя і четверта колонки зліва - це відповідно назва корпорації, чиї акції торгуються і загальноприйняте їх позначення (символ акції). П'ята колонка зліва показує річну суму дивідендів в доларах США на одну акцію на базі останнього оголошення радою директорів даної корпорації. Шоста колонка - дивідендна прибутковість (dividend yield), яка обчислюється як частне від ділення суми дивідендів на ціну закриття (close — ціна, за якою проведена остання операція торгівельної сесії); сьома колонка — відношення «ціна/прибуток», яке обчислюється як частне від ділення ціни закриття на прибуток на одну акцію за останніх 12 місяців; восьма колонка - денний об'єм продажів в сотнях штук; останні колонки характеризують минулу торгівельну сесію: Hi - максимальна ціна акції, Lo - її мінімальна ціна, Close - її ціна закриття, Net Chg - різниця між цінами закриття акції поточного і попереднього днів.

У таблиці 4.3 приведені дані по випусках порівняно менших акцій, що мають активний обіг, котируються в системі NASDAQ і відносяться до національних ринкових випусків (National Market Issues). В першій колонці зліва — назва компанії, далі Vol — денний обсяг продажів, ціни Hi, Lo, Close і остання Chg - різниця між ціною закриття поточного і попереднього днів.

Зауважимо, що ціна Close - це або ціна bid, якщо остання операція була продажем інвестором дилерові, або ціна ask — якщо остання денна операція була покупкою інвестором акцій у дилера.

Таблиця 4.3

Позначення акцій, що мають менш активний обіг на NASDAQ

Vol -A-A-A-

Hi

Lo

Last

Chg.

ABC NACO

458

6.44

5.50

5.63

-0.78

А В Wtly

184

6.56

6.31

6.50

-0.44

ACLN Ltd

405

29.25

28.00

29.00

*J.OO

ACT Mfg

4621

22.75

20.50

20.75

-0.69

ADC Tel

177520

12.38

11.00

11.00

-1.06

ADTRAN Inc

2265

27.25

23.13

23.63

-1.13

Джерело: The Wall Street Journal Europe, February 21, 2001

Крім того в сучасних умовах виділяють третичний ринок (угоди через брокерів, що не є членом біржі, відповідно їх діяльність не регламентована) та четвертий ринок (ЕСN) (електронні комунікаційні системи, де інституціональні інвестори можуть між собою напряму заключають угоди, без брокерів та дилерів, тим самим мінімізуючи угоди).

Акції продають часто без покриття (шорт сел) (SHORT SELL) на фондовому ринку.

Початковими вимогами до фірм для реєстрації їх акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) є:

1) прибуток за вирахуванням податків має складати як мінімум $2500000;

2) мінімальна вартість матеріальних активів має складати $18000000.

Можна стверджувати, що на NYSE котируються найбільші підприємства США і які займають провідне місце в економіці країни.

Практика формування лістингу Американської фондової біржі свідчить, що на ній зареєстровані акції менш крупних компаній, і котируються цінні папери, які не ввійшли до лістингу NYSE.

Облігації (bonds) — це боргові цінні папери, що підтверджують внесення її власником грошових коштів і зобов'язання емітента відшкодувати власникові вартість цього боргового інструменту в певний термін та зафіксованого в ній відсотка від номінальної вартості облігації або отримати інші майнові права.

На сьогоднішній день основними емітентами облігацій є уряд, міністерства та національні агентства, регіональні органи управління, муніципалітети і корпорації (фінансові та нефінансові). Всі вони емітують і продають облігації з метою отримання додаткового капіталу. Облігації, як правило, забезпечуються фіксованою процентною ставкою - купоном, володіють фіксованою ціною погашення (номіналом) і гарантують повернення коштів через певний проміжок часу — до погашення або викупу облігації. Деякі з них є безпроцентними (з нульовим купоном) або з невеликим відсотком, зацікавлюючи інвестора істотною знижкою (дисконтом) до номіналу. Облігації, що розмінні на ринку можуть торгуватися на вторинному ринку, чим і забезпечується висока ліквідність вже куплених облігацій. Ринок капіталів є стержнем всього фінансового ринку. Розглянемо інструменти ринку капіталів.

Є два основні вторинні ринки капіталів: ринок державних облігацій (Т — bonds, T—notes і подібні до них) і казначейських векселів (bills) та ринок корпоративних облігацій (corporate bonds). В сучасних умовах виділяють нові види облігацій, а саме індексні облігації та облігації з плаваючим купоном («Floaters») і зворотнім плаваючим купоном («Reverse Floaters»).

Державні облігації емітуються урядом, регіональною владою (штатами) та місцевими органами самоврядування. Наприклад, облігації Казначейства США випускаються на термін від одного року і більш. Окрім цього, існує досить великий клас облігацій установ, що фінансуються з федерального бюджету. Це — Федеральна система банків житлового кредиту (що відає позиками ощадних установ), Федеральна національна іпотечна асоціація (займається купівлею — продажем застав під нерухомість), Федеральна корпорація житлового іпотечного кредиту (займається лише звичайними іпотеками), Федеральний земельний банк і Світовий банк. В одних випадках різні урядові відомства виробляють пряме фінансування облігацій перерахованих вище установ. У інших — певні випуски облігацій отримують пряму або непряму гарантію уряду США, тим самим ним притаманна висока міра надійності. Об'єм ринку Т—bonds і T—notes в даний час складає близько $3,2 трлн., а обсяги торгів досягають $144 млрд. в день.

Серед державних цінних паперів різних країн можна виділити папери, що представлені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Види державних цінних паперів в різних країнах

Країна

Короткострокові

(на строк до року)

Середньострокові

(від 1 до 10 років)

Довгострокові

(понад 10 років)

США

Казначейські векселя

( Т-Вills)

Казначейська ноти

(Treasury Notes)

Казначейська облігації (Government Bonds)

Японія

Казначейські векселя

Дисконтні облігації

Облігації з плаваючою процентною ставкою

Німеччина

Казначейські зобов’язання з фінансування

Казначейська зобов’язання з фінансування

Облігації федеральних позик

Великобри-танія

Казначейські векселя

Облігації

Облігації

4.3. Методи дослідження та основні показники ринку

Основними джерелами інформації ринку цінних паперів є:

  •  проспекти емісії, щоквартальні звіти емітентів з цінних паперів, фінансова звітність;
  •  статистичні спостереження і звітність фондових бірж;
  •  статистичні спостереження і звітність організованих систем позабіржової торгівлі;
  •  звітність фінансових органів і центрального банку,
  •  публікації комісії з цінних паперів;
  •  публікації асоціації професіональних учасників ринку цінних паперів та інституційних інвесторів (Word Federation of Exchanges, International Securities Market Association);
  •  публікації рейтингових агентств (Standart & Poor's);
  •  публікації міжнародних організацій фінансових інститутів (WorldBank, International Monetary Fund);
  •  бази даних (Web-сайти), які поміщаються в Інтернеті великими інвестиційними інститутами. До таких міжнародних джерел можна віднести: www.world-exchanges.org,, www.worldhank.org., www.bis.org., www.msci.com., www.spglobal com.

Більшість основних економічних показників дослідження кон'юнктури ринку цінних паперів, як і в цілому фінансового ринку, можна звести в групи, що характеризують певні особливості стану і прояву ринкової кон'юнктури.

1. Усталеність, циклічність і динаміка розвитку ринку.

а) середні показники та варіація кон'юнктури;

б) темпи зростання;

в) вектори, параметри і функції тренду.

2. Ринкова пропозиція та ринковий попит:

а) обсяг, структура і динаміка за окремими фінансовими інструментами та в цілому за ринком;

б) сегментація і диференціація цін, угод, інвесторів і фінансових посередників);

в) еластичність.

3. Пропорційність ринку:

а) співвідношення попиту і пропозиції (обсяги і ціни цінних паперів як товарів); 

б) структура ринку;

в) співвідношення з іншими ринками;

г) масштаб ринку, рівень цін, угод, емітентів, інвесторів і фінансових посередників;

4. Ділова активність і комерційний ризик:

а) обсяг, кількість, частота і динаміка угод;

б) індекси ділової активності, макроекономічні показники, галузеві індикатори;

в) ділова та фінансова оцінка емітента;

в) ліквідність (місткість) ринку (функціональні можливості та бажання інвесторів);

г) рівень комерційного ризику (інвестиційний ризик, ризик прийняття рішень, кон'юнктурних коливань, непередбачений ризик).

Методи дослідження РЦП підрозділяються на технічні, фундаментальні і аналіз внутрішньої інформації емітента. Окремі вищезазначені завдання вирішуються за допомогою тих чи інших методів.

4.3.1. Фундаментальний аналіз ринку цінних паперів

Традиційний підхід до фундаментального аналізу з метою прийняття інвестиційного рішення щодо стратегічного і портфельного інвестування у разі формування великих портфелів цінних паперів із залученням іноземних цінних паперів, тобто підхід «згори - вниз», починається з дослідження на системному (макроекономічному) рівні з метою з'ясування характеру та особливостей інвестиційного клімату країни, фінансові активи емітентів якої зацікавили інвестора; потім аналіз стосується конкретніших, специфічних секторів (галузей, підгалузей, виробництва, далі - галузей) - так званого індустріального (галузевого) аналізу і завершується оцінюванням фінансового й економічного стану фірми-емітента й прогнозуванням (моделюванням) ринкової ціни фінансових інструментів (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Послідовні етапи комплексного аналізу в процесі прийняття інвестиційних рішень

На системному рівні вивчаються макроекономічні, соціальні, правові і політичні чинники, що визначають зовнішні умови розвитку РЦП.

Інвестиційний рейтинг країни узагальнює оцінку її інвестиційного клімату який визначається як сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов (передумов), що забезпечують і сприяють (або перешкоджають) інвестиційній діяльності вітчизняних і закордонних інвесторів. Також інвестиційний клімат характеризується сукупністю інвестиційних ризиків (тобто непередбачуваних фінансових втрат капіталу і доходів). Найважливішими світовими авторитетними системами оцінювання інвестиційного клімату країн є такі рейтингові агенції, як Institutional Investor, Euromoney та Business Environment Risk Indeх (BERI).

Рейтинг Institutional Investor – це, насамперед, рейтинг (оцінка) кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів 100 провідних міжнародних банків. Оцінювання проводиться кожних півроку за комплексним показником, що враховує різні аспекти і параметри платоспроможності та інвестиційної привабливості 135 країн.

Рейтинг Euromoney базується на дослідженні трьох груп індикаторів: ринкових – 40 %, кредитних – 20 %, політико-економічних, які включають політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного розвитку – 40 %.

При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI (Business Environment Risk Index) оцінюються політична стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, девальвація, платіжний баланс, бюрократичні питання, темпи економічного зростання, можливість реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування (табл.. 4.5).

Таблиця 4.5

Структура формування рейтингу в системі BERI

Індекси

Питома вага, %

Політична стабільність: можливість урядових переворотів та їх вплив на ділову активність

12

Ставлення до зарубіжних інвестицій та прибутку: розміри витрат на соціальні потреби, які повинні робити приватні підприємства

6

Націоналізація: від можливості безплатної експропріації до надання переваг місцевим підприємствам

6

Бюрократичні питання: рівень державного регулювання, здійснення митних формальностей, валютних переказів та інше

4

Темпи економічного росту: річні фактичні темпи росту валового суспільного продукту в межах до 3,3-6 % і більше 10 %

10

Платіжний баланс: баланс рахунків та загальний баланс, а також чинники, що впливають на доходи зарубіжних інвесторів

6

Девальвація: вплив девальвації, а також дія методів, що пом’якшують її вплив на діяльність підприємства

6

Можливість конвертування валюти: можливість підприємств обмінювати національну валюту на зарубіжну, а також місце національної валюти на ринку валют

10

Можливість дотримання всіх пунктів угод, а також виникнення труднощів, що спричинюється відмінностями мови та звичаїв

6

Витрати на заробітну плату та продуктивність праці: рівень заробітної плати, продуктивність праці, порядок оформлення на роботу

8

Можливість використання експертів та послуг: допомога, на яку підприємство може сподіватися у сфері юридичних консультацій, бухгалтерії, консультацій з маркетингу, у сфері технології

2

Організація зв’язку та транспорт: організація і можливість використання транспортних шляхів та системи зв’язку між функціонуючими підприємствами та філіями, в тому числі всередині країни

4

Місцеве управління і партнерство: можливості місцевих партнерів, що можуть надавати власний капітал і діяти спільно при вирішенні різних питань

4

Короткострокові кредити: надання короткострокових кредитів зарубіжним представникам та можливість їх використання

8

Довгостроковий кредит чи власний капітал: умови внесення партнерами своєї частки до статутного капіталу та умови надання довгострокових кредитів в національній валюті

8

Для більшості країн актуальною і практично значущою для інвестора є оцінка інвестиційної привабливості регіонів. Напрацьовано різні методичні підходи і відповідний інструментарій. Як правило, вони розраховуються з урахуванням політичної складової, економічних параметрів та аналізу законодавства. Найважливішими показниками політичної складової є:

  •  внутрішні заворушення;
    •  зовнішні конфлікти;
      •  можливість націоналізації власності або накладення економічних санкцій з політичних мотивів;
        •  можливість втрати міжнародної довіри.

Економічні параметри включають ключові макроекономічні показники, специфічні індикатори, які характеризують фінансовий стан країни, серед них виділяють рейтинги інвестиційної привабливості регіону (табл. 4.6).

Таблиця 4.6

Показники рейтингу інвестиційної привабливості регіону

Показник

Коментар

Коефіцієнт обслуговування боргу: відношення платежів з обслуговуванню зовнішнього боргу до прибутку від експорту товарів та послуг

Кілька років тому країни з коефіцієнтом 0,2 вважалися високоризикованими, але у зв’язку з появою великої групи країн з коефіцієнтом вищим за 1 цей стандарт підвищився

Відношення зовнішнього боргу до ВНП

Сигналом підвищення ризикованості є значення цього показника на рівні 0,5

Відношення всього зовнішнього боргу до повного експорту товарів та послуг

Сигналом підвищення ризикованості є значення цього показника 1,5

Коефіцієнт відношення резервів країни до фінансових вимог

Боргові зобов’язання з термінами погашення у поточному році плюс поточний бюджетний дефіцит

Коефіцієнт дефіциту ліквідності

Відношення фінансових вимог до експорту товарів та послуг

Знання макроекономічних чинників особливо важливе для інвестора, що орієнтується на тривалі тренди.

Другий рівень повного фундаментального аналізу об'єктів інвестування полягає у вивченні галузей, підгалузей і сфер вкладення капіталу з точки зору їх інвестиційної привабливості у відповідності до цілей інвестора. Його теоретичною основою є концепція ефективності.

Індустріальний (галузевий) аналіз має за мету виявлення внутрішніх галузевих тенденцій й прогноз певних відхилень від змін загальної ринкової кон'юнктури. Саме ця частина аналізу надає інформативну базу для класифікації галузей стосовно рівня ділової активності й за стадіями життєвого циклу.

Галузевий аналіз починається з розгляду того чи іншого виду економічної діяльності як агрегованої системи, вивчення якої дає змогу в загальному вигляді визначити майбутні доходи та необхідні інвестиції. Відбір галузей для портфельного інвестування здійснюють з огляду на мету інвестора щодо отримання доходу за цінними паперами та/або примноження капіталу.

За такого підходу всі галузі класифікують за типами: галузі, що тільки формуються; нові галузі (високі ризики та можливі майбутні високі доходи), ті, що зростають (постійне і випереджувальне порівняно з іншими галузями зростання темпів обсягів продажу і прибутку); стабільні галузі (обсяги продажу й прибутку відносно стабільні); циклічні галузі (з особливою чутливістю до фаз ділового циклу); спекулятивні галузі (про їхню активність відсутня достовірна інформація); галузі, що відмирають (із застарілою технологією й неконкурентною продукцією).

Оцінювання циклічності розвитку галузі ґрунтується на зіставленні її динаміки із загальноекономічними тенденціями. Вирізняють, зокрема, галузі, що зростають, але їхня активність затьмарюється загальноекономічним спадом; захищені галузі, незалежні від загальноекономічного стану (виробництво продуктів харчування); циклічні галузі, які за показниками обсягів виробництва і цін розвиваються синхронно до загальноекономічних циклів (будівництво житла, будматеріали, автобудування, товари тривалого користування, будівництво засобів ворибництва); контрциклічні, які найінтенсивніше розвиваються саме під час відносно нетривалих і неглибоких спадів (видобуток мінеральної сировини, особливо нафти, золота); чутливі до зміни доходів галузі (до змін ставок відсотка); а також галузі зі сталим характером (сільське господарство, харчова промисловість, фармацевтична промисловість, комунальне господарство).

Галузевий аналіз передбачає специфічні дослідження, щоб з'ясувати, ступінь чутливості галузі до економічного циклу. Основними факторами чутливості до економічного циклу є: 

  1.  ступінь чутливості обсягу продаж;
  2.  операційний важіль (процентна зміна прибутку від продажу на 1% зміни обсягу продаж тощо);
  3.  фінансовий важіль (ступінь залучення інвестицій).

Відповідно, за рівнем даних факторів можна визначити на якій стадії розвитку перебуває галузь. Виокремлюють п'ять стадій розвитку галузі (рис. 4.5). Перша стадія символізує початковий розвиток. Нова галузь привертає і поглинає значні інвестиції, зазвичай ще немає прибутку, дивіденди відсутні.

На другій стадії зростання попиту на продукцію і збільшення кількості виробників, триває різке зростання припливу інвестицій у галузь. Прибуток реінвестується, дивіденди виплачують переважно у вигляді додаткових акцій.

Третя стадія - поступове зростання. Це період між високими темпами зростання продукції за рахунок збільшення кількості підприємств і поступовим уповільненням їх зростання (стабілізація). Ще трапляються випадки введення нових підприємств, але головним напрямом інвестування стає розширення діючих підприємств. Прибуток зростає. Дивіденди виплачують у вигляді додаткових акцій, частішають випадки сплати готівкою.

Четверта стадія - це період найвищого рівня попиту на продукцію, схвалення її якості, технічного переозброєння виробничої бази. Прибуток постійний або зростає постійними темпами, не випереджаючи ринок. Дивіденди постійні або зростають. Високими є виплати дивідендів готівкою. Для товарів постійного вжитку (сільськогосподарська продукція, переробка сільськогосподарської сировини, сировинні галузі) ця стадія - завершальна.

П'ята стадія - гальмування зростання й падіння. Спостерігається різке зменшення, а потім і припинення попиту на продукцію галузі через появу нової конкурентоспроможної взаємозамінної продукції. Дивіденди падають. Частішають випадки банкрутства підприємств.

Рис. 4.5. Етапи життєвого циклу за моделлю дисконтування дивідендів

Найпривабливішими для стратегічних і портфельних інвесторів вважаються стадій зростання ділового циклу - друга, третя й четверта.

Утім на четвертій стадії вибір для фінансового інвестування успішно працюючої упродовж тривалого часу галузі може виявитися помилковим. Не завжди вважають за доцільне інвестування в галузі, які в минулому гарантовано забезпечували високу дохідність. Інвестиції доцільно насамперед спрямовувати у перспективні галузі.

Оцінка інвестиційної привабливості відбувається шляхом визначення та аналізу економічного прибутку.

Економічний прибуток (ЕП) – це максимальна сума прибутку, яку компанія може щорічно та необмежено тривалий час виплачувати без різкого зниження її виробничих потужностей. ЕП йде на внутрішні реінвестиції та зовнішні виплати. Оцінка темпів зростання дивідендів відбувається з урахуванням моделі ROE:

g = ROE  b

gтемп зростання дивідендів

ROEрентабельність власного капіталу;

bкоефіцієнт капіталізації прибутку (коефіцієнт нерозподіленого прибутку, питома вага реінвестованого прибутку);

(1 – b) –коефіцієнт виплати дивідендів.

Оцінка інвестиційних можливостей:

Ціна = ціна без зростання дивідендів + PVGO

PVGOприведена вартість можливостей зростання; Е1 – прибуток на акцію для першого періоду; Do – дивіденди; k – дохідність з урахування ризику, що розраховується за моделлю Шарпа.

Результативність фінансових інвестицій пов'язана також зі стадіями життєвого циклу компанії-емітента. Дослідженнями темпів приросту економічних показників визначено п'ять таких стадій (рис 4.5).

Перша стадія: зародження: великі витрати власних коштів, залучених чи отриманих у борг, присутні ризики, прибуток відсутній. Друга стадія: початок експлуатації: значні потреби у банківських позиках або венчурному капіталі, дивіденди не сплачуються, прибуток реінвестується, ризики конкуренції. Третя стадія: швидке зростання: власні ціни на продукцію, конкуренція посилюється, рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва, високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг і в інвестиціях, сплата невеликих дивідендів. Четверта стадія: стабільне функціонування: відшкодування боргів, високий рівень конкуренції, отримання середніх за галуззю прибутків, надійна репутація, можливості отримання позик і реалізації акцій, диверсифікований інвестиційний портфель, сплачуються солідні дивіденди, немає потреби у великих інвестиціях. П'ята стадія: занепад або друге народження: продукція не користується попитом,дуже висока конкуренція, банки не зацікавлені у співпраці, акції компанії не користуються попитом, зменшення дивідендів. Якщо на попередній стадії не було вироблено стратегії відродження й не здійснено солідних інвестицій, на компанію очікують занепад і банкрутство.

Третя стадія вважається найпривабливішою для стратегічних і портфельних інвесторів. На четвертій стадії інвестиції доцільні, якщо емітент має сприятливі маркетингові перспективи.

 

Рис. 4.5. Життєвий цикл галузі

Після того, як визначені галузі, що представляють інтерес для розміщення коштів, з безлічі підприємств, що діють в цих галузях необхідно вибрати ті,чиї цінні папери якнайповніше дозволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі. Цей етап фундаментального аналізу вважається найбільш складним і трудомістким. Результати аналізу носять конфіденційний характер.

Глибина і міра деталізації вивчення підприємства залежить, в загальному випадку, від ряду чинників:

величини коштів, що інвестуються, і очікуваних результатів від їх віддачі;

повнота і міра достовірності інформації про об'єкти інвестування;

часу, допустимого для аналізу об'єкту інвестування і прийняття рішення.

Різними можуть бути і методи аналізу підприємств, конкретний вміст яких визначається, перш за все, специфікою виробничо-комерційної діяльності підприємства, що вивчається. Проте можна сформувати принциповий підхід до вивчення підприємств незалежно від сфер їх ділової активності. Суть його полягає в послідовній деталізації аналізу, що проводиться, шляхом попереднього аналізу безлічі підприємств в обраних галузях, що представляють інтерес для інвесторів, послідовного звуження цієї безлічі на основі детальнішого вивчення фінансового положення і перспектив розвитку підприємства, що проводиться на основі звітності, і, на завершальному етапі, вивченні окремих аспектів діяльності підприємства, за можливістю, на місці. 

Отже, конкретний рівень вивчення РЦП передбачає оцінку інвестиційних якостей окремих акціонерних товариств і певних видів ЦП.

Фундаментальний підхід до аналізу фірм-емітентів буває кількісним та якісним. Кількісний аналіз спрямований на вивчення даних фінансової звітності, яка публікується, іншої інформації стосовно показників діяльності; якісний - на вивчення так званих нематеріальних чинників.

Для інвестора важливим є з'ясування рівня доходу на акції фірми-емітента й дивідендів. Конче важливою є поточна ринкова ціна на акції, який  рівень цін порівняно з найвищим і найнижчим рівнями цін минулого циклу, як ринковий курс акцій співвідноситься з його розрахунковим рівнем, виходячи з активів компанії, наявних у неї резервів, які її сучасні й майбутні маркетингові умови, наскільки великою є довіра до її керівництва, як здійснюється менеджмент, завданням якого є прогнозування ціни на продукцію. Слід розглянути такі основні елементи оцінювання: обсяг резервів, фінансові операції, структуру ринку цього цінного папера і дохідність цінного папера, яка, власне, й слугує підґрунтям для прогнозування (моделювання) його ціни.

Під час прогнозування ціни потрібно зважати на масштаби ринку того чи іншого цінного папера. Невеликий ринок, на якому здійснюють операції з обмеженою кількістю цінних паперів, швидко реагує на будь-які події чи фактори. Ціна на такому ринку хоча й мінлива, але доволі керована, незначна кількість операцій, як правило, здатна спричинити передбачене підвищення або зниження курсу. Навпаки, на курсах фінансових інструментів широкого ринку не позначаться навіть операції у великих масштабах, які відбуваються щоденно. Зрештою, головне питання аналізу - як оцінити вартість цінного папера, його здатність приносити передбачений грошовий потік від інвестованих коштів. За допомогою фундаментального аналізу здійснюють прогнозування доходу, який визначається майбутньою вартістю акції і тому в подальшому може впливати на ринкову ціну.

Фундаментальні аналітики мають аналізувати розмір сукупного доходу на цінні папери впродовж тривалого часового періоду, зосереджуючись на рівні дивідендів і можливостях зростання ринкової ціни акції (капіталу). Зазвичай прогнози будуються на довготривалу перспективу, намагаючись визначити вартість акцій. Аналізуючи чинники, що впливають на результати роботи фірм-емітентів, аналітики мають глибоко вивчити різноманітні причини руху ринку цінних паперів загалом, зокрема й вплив поза ринкових чинників. Дані прогнозу є підґрунтям для рекомендацій стосовно купівлі та продажу фінансових інструментів.

Центральна частина фундаментального аналізу — вивчення виробничої і фінансової ситуації на підприємстві-емітенті. Аналіз звітності і розрахунок фінансових коефіцієнтів дозволяють визначити фінансовий стан підприємства. До інструментарію фундаментального аналізу належить метод фінансових коефіцієнтів, який широко застосовують під час оцінювання становища емітента на ринку цінних паперів. За допомогою фінансових коефіцієнтів можна провести аналіз тенденцій розвитку підприємства та порівняльний аналіз з аналогічними підприємствами. Утім, одним з недоліків методу фінансових коефіцієнтів є те, що він враховує лише кількісні дані. Тому використання фінансових коефіцієнтів без якісного аспекту фундаментального аналізу не завжди вможливлює правильні висновки. Виділяють наступні групи показників.

А) Показники платоспроможності та ліквідності дають уявлення про здатність підприємства здійснювати поточні розрахунки і оплачувати короткострокові зобов’язання. Б) Показники фінансової стійкості свідчать про рівень залучення позикового капіталу і здатності підприємства обслуговувати цей борг. В) Показники ділової активності показують наскільки ефективно використовуються кошти підприємства. Г) Показники рентабельності дозволяють проаналізувати прибутковість підприємства.1

Моніторинг ринку цінних паперів стає необхідною умовою стабільності економіки, фактором дієвості фінансової та грошово-кредитної політики. Систему показників ринку цінних паперів можна представити в вигляді трьох блоків (рис. 4.2). У першому блоці об’єктом дослідження є цінні папери, або фінансові інструменти, а саме показники їх курсів та якості, аналізується інвестиційна та посередницька діяльність учасників ринку. Також потрібно приділяти увагу показникам оцінки акцій та облігацій, розрахунок їх дохідності, аналіз ризику та дохідності вкладень в портфельні інвестицій. В цілому система показників дозволяє проводити комплексний аналіз та приймати ефективні інвестиційні рішення. Другий блок включає показники фондових бірж як ринків, аналіз стану та оцінку кон’юнктури та динаміки розвитку фондових бірж. Третій блок зосереджує увагу на вивчені

Рис. 4.2. Система показників оцінки ринку цінних паперів


фондових індексів, як ключових індикаторів, що дозволяють: проводити порівняльний аналіз стану ринків цінних паперів із станом економіки; створюють базу для системи прогнозування курсової динаміки фінансових інструментів та моніторингу кризового стану ринку.

Розглянемо систему показників послідовно за кожним блоком.

4.3.2. Показники цінних паперів

БЛОК 1. Комплексне вивчення цінних паперів передбачає як характеристику безпосередньо цінних паперів (їх курсів, обсягів, торгів, інвестиційних якостей), так і діяльності учасників ринку цінних паперів (емітентів, інвесторів тощо), причому окремо за видами ринку (біржовий та позабіржовий, первинний та вторинний) та видами самих фінансових активів (цінних паперів – акцій, облігацій, тощо).

Для вирішення цих цілей розроблена система показників, що включає такі напрями: дослідження курсів цінних паперів; показники обсягів та структури операцій з цінними паперами; показники діяльності учасників ринку; показники якості цінних паперів.

4.3.2.1. Показники курсів цінних паперів. Цінові показники використовуються для аналізу та прогнозування цінової динаміки ринку, при оцінці його ліквідності, ризику (коливання цін) тощо. У зв'язку з тим, що в основі фондової біржі лежить аукціон, цінові показники носять характер аукціонних цін (тобто цін, сформованих у результаті публічного змагання продавців і покупців). Тотожним поняттям ціни цінного паперу є поняття курсу цінного паперу.

Цінові показники включають наступні види цін:

  •  Номінальна ціна, яка вказується у цінному папері (для паперових) або оголошена (для без паперових у вигляді записів). Певною мірою є умовною. Визначається шляхом розподілу величини статутного капіталу на кількість випущених акцій:

Рн = CK/N,

де, Рн - номінальна ціна акції; СК- величина статутного капіталу; N - кількість випущених акцій.

Проте слід зазначити, що ціна на акцію не пов’язана з номіналом. Ціни акцій визначаються потоком дивідендів. Однак, на практиці законодавством багатьох країн заборонена, за деяким виключенням, продаж акцій нижче номіналу при їх первинному розміщенні.

  •  Ціна первинного ринку (емісійна ціна) це ціна розміщення на первинному ринку. Первинний ринок - це ринок перших і повторних емісій цінних паперів. Ціна первинного ринку може існувати у вигляді ціни відсікання (використовується на ринку державних цінних паперів), ціни андерайтера (ціна за якою цінні папери розміщує андерайтер), ціна групи купівлі (ціна, за якою розміщують цінні папери брокери, що працюють на умовах договору) тощо;
  •  Ціна відсікання ціна продажу цінного паперу, що визначається у ході голландського аукціону, коли емітент встановлює саму низьку ціну, за якою можуть розміщуватися боргові цінні папери (використовується на ринку державних короткострокових облігацій). Задовольняється максимальне прийнятна для емітента кількість заявок. Заявки, за ціною, що нижче за ціну відсікання не задовольняються;
  •  Ціна погашення вид цін, що існує для облігацій, за якою вона викуповується в інвестора;
  •  Ціна вторинного ринку (ринкова ціна) - це ціна цінного паперу, яка визначається ринком. На ринку цінних паперів акції реалізуються за ринковою ціною, що залежить від співвідношення попиту та пропозиції. Ринкова ціна існує у формі аукціонної ціни (цини, що визначається біржовим аукціоном), дилерської ціни (ціна, що формується за угодами, які укладаються дилерами , які виставляють двосторонні котирування на купівлю та продаж), тендерна ціна (ціна, що формується біржовими торгами на основі тендера). На організованих ринках здійснюється спостереження за цінами відкриття, закриття, які мають особливе інформаційне значення для ринку, максимальними та мінімальними, а також різними видами середніх цін;
  •  Ціна виконання - це ціна, за якою виконана угода з цінного паперу;
  •  Ціна відкриття - характеризує ціну виконання першої угоди при відкритті торгової сесії на біржі;
  •  Ціна закриття - це ціна виконання останньої угоди при закритті торгової сесії на біржі;

Крім того на ринку спостерігають за цінами попиту та пропозиції, які відбивають наміри, очікування учасників ринку на проведення у майбутньому за сприятливих умов операцій купівлі-продажу. Заявки виставлені, але угоди не проведені.

  •  Ціна попиту - максимальна ціна, що вказується в заявках потенційних покупців на купівлю цінного паперу, який зареєстрований для включення в біржовий аукціон (ціни заявлена, але угода за нею не проведена);
  •  Ціна пропозиції це мінімальна ціна, що вказується в пропозиції про продаж, виставлена продавцями та зареєстрована для включення.

Об'єктом вивчення курсів цінних паперів є також спред.

Спред - це різниця між ціною попиту і пропозиції. Зазвичай, чим вищий спред, тим нижча ліквідність ринку і тим більша різниці між попитом і пропозицією.

Для характеристики динаміки та коливань цін на цінні папери використовуються також наступні показники:

Середнє квадратичне відхилення цін. Це розрахунковий показник, який використовується для аналізу ризикованості вкладень у цінні папери;

Зміна ціни - це різниця між ціною закриття торгової сесії поточного дня і ціною закриття торгової сесії попереднього дня;

Середньозважена ціна - це ціна, за якою проводять угоди на даний цінний папір протягом торгової сесії. Розраховується за середньою арифметичною зваженою. В якості ваг виступає кількість проданих цінних паперів.

Максимальна (мінімальна ціна) - це найбільш висока( низька) ціна, яка зареєстрована на даний цінний папір протягом торгової сесії.

4.3.2.2. Показники обсягу та структури операцій з цінними паперами (показники біржової активності). Ключовими показниками в цілому та за окремими видами цінних паперів є:

  •  вартісний обсяг та структура цінних паперів, що знаходяться в обігу;
  •  вартісний обсяг та структура нових емісій, кількість емісій (річний показник);
  •  капіталізація ринку акцій (ринкова вартість акцій помножена на кількість акцій, що знаходяться в обігу). Цей показник визначає, якою є ринкова вартість усіх випущених акцій (сукупна), акцій певних груп емітентів або акцій окремих емітентів. На основі показників капіталізації можна отримати характеристики про:
  •  розміри багатства, пов'язаного з володінням акціями;
  •  ринкову вартість певних підприємств;
  •  силу впливу ринку акцій на фінансовий ринок та економіку в цілому;
  •  оцінку інвесторами поточного стану економіки, її окремих елементів та їх очікувань щодо майбутнього.

Треба зазначити, що діючі методики розрахунків показників капіталізації ринків акцій не забезпечують високого рівня достовірності. Найвищий ступінь достовірності може досягатися при оцінці ринкової вартості акцій окремих підприємств (проте й на рівні підприємства ступінь достовірності буде коливатися, передусім, залежно від рівня ліквідності тих або інших акцій, тому що тільки ліквідність дає реальні ринкові ціни); найнижчий — при оцінці рівня капіталізації національного ринку акцій, не кажучи вже про світовий.

  •  торговий оборот з цінними паперами, кількість угод та проданих цінних паперів, їх обертаємість. Показники можуть розраховуватись за торгову сесію, тиждень, місяць, квартал, рік;
  •  обсяг ринку боргових цінних паперів, що непогашені (алгоритм тотожній капіталізації);
  •  показники, що характеризують ризик, ліквідність та дохідність цінних паперів. Використовуються для аналізу та оцінки інвестиційних характеристик цінних паперів як фінансових продуктів.

Дозволяють визначити динамічні характеристики біржової активності, порівняти їх з ринками інших країн, співставити з динамікою розвитку економіки країни (ВВП, грошова маса, доходи бюджету тощо), з тим щоб визначити, наприклад, накопичення державного бору у формі цінних паперів.

4.3.2.3. Показники діяльності учасників ринку цінних паперів. Основних учасників ринку цінних паперів можна поділити на три групи, в залежності від характеру діяльності: емітенти, інвестори, професійні учасники ринку.

Для фундаментальних аналітиків першочерговим при оцінюванні курсової динаміки фінансових інструментів є оцінювання доходів емітента, його стану на ринку насамперед на підставі показників обсягів продажу, активів і пасивів, дохідності та іншої інформації, яка характеризує ефективність діяльності емітента. Базою аналізу є баланси, звіти про прибутки та збитки, інші інформативні матеріали, які публікує компанія. Вивчають також досвід управління компанією, склад керівних органів. Ці трудомісткі дослідження дають підстави для висновку: завищено чи занижено фактичну вартість (ринкову ціну) цінного папера порівняно зі справжньою вартістю активів, майбутніми прибутками корпорації тощо.

Саме виявлення недооцінених ринком цінних паперів є метою фундаментального аналізу під час прийняття інвестиційного рішення щодо певного фінансового активу: купити, продати або й далі продовжувати тримати в портфелі певний фінансовий інструмент. Найбільш характерні показники емітентів (мікроекономічний рівень) наведені в таблиці (4.7).

Таблиця 4.7

Показники емітентів

Ознака

Показник

Ринкова оцінка вартості фірми

Капіталізація компанії, сумарна вартість акцій емітента, які знаходяться в обороті

Залучений

капітал у вигляді цінних паперів

Обсяг і структура залучених грошових коштів за видами цінних паперів та інвесторами;

Структура власності(кількість акціонерів,

Питома вага крупних акціонерів, частка капіталу, що знаходиться у вільному обігу тощо);

Вартість залученого капіталу (рівень процентних та дивідендних виплат).

Розміщення цінних паперів

Кількість успішно розміщених емісій

Обсяг і структура емісії (за видами цінних паперів)

Емісійна ціна та ціна розміщення.

Фінансово-господарське положення емітента

Операційні результати

Динаміка реалізації, прибутку і собівартості продукції, грошові потоку та їх структура. Чисті активи.

Прибутковість

Частка прибутку у реалізований продукції, капіталовіддача (прибуток по відношенню до капіталу), прибутковість активів (прибуток по відношенню до активів), покриття прибутком оплачених процентів, рентних платежів та дивідендів за привілейованими акціями

Ефективність використання активів

Оборотність активів в цілому, оборотність дебіторської заборгованості, матеріальних запасів та запасів готової продукції

Рівень левериджу, залежність компанії від позичкових джерел

Структура довгострокових джерел фінансування, структура капіталу, леверидж, величина «фінансової подушки», склад коротко- та довгострокової заборгованості, в тому числі постійна, розміри щорічного погашення заборгованості (коротко- та довгострокової)

Ліквідність та  грошові потоки

Генерування грошових потоків, їх структура та покриття ними заборгованості (коротко- та довгострокової), поточна ліквідність, довгострокова ліквідність, структура вкладень сформованих за рахунок довгострокової заборгованості.

Матеріальне забезпечення

Покриття різних видів заборгованості матеріальними активами, що сформовані за рахунок заборгованості та акціонерного капіталу

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану фірми є оцінка ринкової вартості акцій. Основними показниками є співвідношення ціна на прибуток:

     та

Показник відношення ринкової вартості до балансової:

При оцінювані ринкової вартості акцій потрібно враховувати на взаємозв’язок між показниками ROE  та ROA.

ROE = (1- СП)* [ ROA + (ROA – процентна ставка) * (борг/ВК)],

де ROE – рентабельність власного капіталу; ROA – рентабельність активів; СП - ставка податку на прибуток; процентна ставка - середній відсоток за борговими зобов’язаннями; ВК – власний капітал.

Якщо ROA > процентна ставка – то збільшення боргу призводить до зростання ROE,

ROA < процентна ставка – збільшення боргу призводить до зменшення ROE.

Тим самим збільшення фінансового важеля збільшує ризик акціонерів, через підвищення чутливості компанії до коливань ділового циклу.

Більш детально дослідити фактори чутливості дозволяє декомпозиційний аналіз ROE:

            (1)                             (2)                (3)           (4)          (5)

податкове             процентне      рентаб.       обіг   важіль навантаження           навантаження

Дослідження структури джерел фінансування пов'язане з поняттям левериджу. В економічній термінології леверидж - це «ефект важеля» під час визначення співвідношення власного, залученого і позикового, основного і обігового капіталу. Відповідно до вищенаведеного декомпозиційного аналізу показник ROЕ може буди представлений як

ROЕ  = Податкове навантаження  ROA  Інтегральний леверидж;

ROA = рентабельність продаж  обіговість активів;

Інтегральний леверидж = процентне навантаження  важіль.

З середини 1980-х років у західних країнах набула поширення практика придбання контрольного пакета акцій корпорацій (leveraged buy-out - LBO), отриманих за рахунок коштів від емісії додаткових акцій або за допомогою банківських кредитів, забезпеченням яких виступали активи. LBO-фірми функціонують за умов високого рівня боргів, та низької частки їхнього власного капіталу. Високі показники рівня запозичених коштів, невелика кількість вільних грошових коштів через великі виплати відсотків кредиторам знижують ціну акцій LBO-фірм з огляду на високий рівень ризику, притаманний їхній діяльності.

Стосовно доцільності використання запозичених коштів у зарубіжній практиці існує багато протилежних поглядів. Поширеною на Заході є думка, що частка власного капіталу має бути доволі великою. Вважається, що межа цього показника - не нижче за 0,6 (або 60 %). В акції фірм із високою часткою власних коштів західні інвестори охочіше вкладають кошти, оскільки такі фірми з великою ймовірністю здатні погасити борги за рахунок власних коштів. Компаніям Японії, навпаки, притаманна вища частка позикового капіталу (до 80 %), і це вважається доцільним. Така різниця в поглядах пояснюється тим, що інвестиційні потоки в різних країнах мають різну природу - у США інвестиції надходять переважно від населення, через розгалужену систему фінансових посередників представлених на ринку, в Японії - від комерційних банків, які акумулюють значні обсяги капіталів приватних інвесторів, в першу чергу населення, яке схильне до заощаджень та віддає перевагу гарантованим заощадженням, перед ризиковими та більш доходними ринковими вкладенням у фінансові інструменти.

Особливу увагу в практиці оцінювання емітентів фундаментальні аналітики мають приділяти таким показникам, що характеризують інвестиції:

  •  обсяг та структура активів (за видами цінних паперів, галузями, країнами, цінним паперам з фіксованим доходом та плаваючою ставкою тощо);
  •  чиста вартість активів (ринкова оцінка вартості за мінусом зобов’язань);
  •  вартість одного паю (наприклад, в інвестиційних пайових фондах постійно відбувається переоцінка вартості паю в залежності від зміни чистої вартості активів, сформованих за рахунок внесення паїв);
  •  інвестиційна якість активів (частка цінних паперів, за якими наступив кредитний ризик, частка спекулятивних цінних паперів з низьким рейтингом тощо).

Професійну діяльність на ринку цінних паперів характеризують показники, наведені в наступній таблиці 4.8.

Таблиця 4.8

Алгоритм аналізу професійної діяльності посередників на ринку цінних паперів

Вид професійної діяльності

Показник

Депозитарна діяльність

Кількість та структура рахунків депо;
кількість цінних паперів, для яких ведуться рахунки депо

Реєстраторська діяльність

Кількість акціонерних товариств, цінних паперів та акціонерів, для яких ведеться реєстр;

кількість операцій з реєстрації прав власності

Клірингова діяльність

Кількість і структура клірингових рахунків, кількість операцій з клірингу, обороти з клірингу

Трейдерська діяльність

Кількість та структура проведених угод, їх обсяги

Ліквідність ринку

Настрої учасників ринку

4.3.2.4. Показники якості цінних паперів розглядають їх з позиції інвестиційної привабливості як об'єкту для вкладень та з'ясовує їх рівень ризику, величину їх ліквідності, ступінь переоціненності, або, навпаки, недооціненності на ринку, що дає можливість прогнозувати динаміку курсової вартості і відповідно визначати тактику інвестування. Визначення якості цінних паперів базується на вивчені наступних характеристиках:

  •  рейтингу цінних паперів;
  •  розрахунку ключових показників якості цінних паперів, прийнятих у міжнародній практиці
  •  оцінці ліквідності цінних паперів.

Розглянемо послідовно кожну з характеристик якості цінних паперів.

Інвестор може не вдаватися до фундаментального аналізу, а покластися на рейтингову оцінку фінансових інструментів спеціальними агенціями. Майже всі фондові інструменти, що обертаються на ринку, мають рейтинг. Рейтинг корисний як для інвестора, так і для емітента. Рейтинг інструментів необхідний для оцінювання кредитного ризику інвестора, бо забезпечує неупереджене порівняння інвестиційних якостей цінних паперів. Хоча він не дає конкретної рекомендації щодо купівлі або продажу цінних паперів, утім забезпечує інвестора інформацією, яку можна використати як критерій під час операцій із цінними паперами. Визначення рейтингу відкритої емісії тих чи інших цінних паперів уже багато років є характерною рисою розвинених фондових ринків. Щоб орієнтуватися, інвестору потрібні такі критерії - незалежні оцінки дохідності й надійності фінансових інструментів.

Незалежні рейтингові агентства оцінюють проект та кредитоспроможність і приписують емісії чи емітенту деякий рейтинг, який визначає статус емітента (цінного паперу) та його відмінність від інших. Емітентові рейтингова оцінка допомагає підвищити ліквідність цінного папера. На розвиненому ринку, де переважна більшість активів має рейтингову оцінку, важко продати актив за відсутності рейтингу. На організованому ринку цінних паперів лише активи з високим рейтингом можуть забезпечити реальний доступ до коштів, розмір яких залежить від категорії, яку надає рейтингова агенція.

Важливе значення мають рейтинги для фінансових посередників, адже вони сприяють продажу цінних паперів, гарантують розміщення фінансових інструментів. Оскільки рейтингові оцінки враховують прогнози цін фінансових інструментів, спираючись на них і виходячи з потреб інвестора, фінансовий посередник пропонує придбати такі цінні папери, які вважає прийнятними для інвестора.

У західних країнах склалася практика оцінки "якості" фінансових інструментів, яка визначається привласненням їм певного рейтингу. В основу рейтингу покладена шкала якісних оцінок типу "вища якість", "гарна якість", "вища за середній рівень якість" і т.п. Кожен рівень якості має літерне позначення (AAA, ВВ, С і т.д.)

Рейтинг говорить про ступінь можливої прибутковості активів. Його дають аналітичні компанії. Найбільш відомими з них в світовій практиці є дві приватні компанії: "Standard & Poor Corporation" і "Moody's Investors Service Inc.". В основу рейтингу покладено шкалу якісних оцінок типу «вища якість», «гарна якість», «вище середнього рівня якості» тощо. Кожен рівень якості позначається буквено-цифровими символами, наприклад ААА, ВВ, С тощо. Чим далі за алфавітом, тим нижче рейтинг цінного паперу, тобто вище кредитний ризик порівняно з цінними паперами, що знаходяться вище за шкалою літер. Кожна аналітична компанія використовує свою комбінацію для позначення рівня рейтингу. Наприклад, компанія "Standard & Poor" користується наступними позначеннями (табл. 4.9).

Таблиця 4.9

Рейтинги Standard & Poor’s

Шкала

Якісна характеристика

ААА

Найсильніші

АА

Дуже сильні

А

Сильні

ВВВ

Адекватні

ВВ

Переважно спекулятивні, що широко змінюються

В

Переважно спекулятивні, що широко змінюються

ССС

Переважно спекулятивні, що широко змінюються

СС

Переважно спекулятивні, що широко змінюються

С

Почався процес банкрутства, але платежі за зобов’язаннями продовжуються

D

Зобов’язання не виконуються

У категорії від АА до В можуть додаватися знаки «+» чи «–» для додаткової градації.

Компанія "Moody’s Investors Service Inc." користується наступними позначеннями (табл. 4.10).

Таблиця 4.10

Рейтинги Moody’s Investors Service Inc.

Шкала

Якісна характеристика

Ааа

Найкраща якість

Аа

Висока якість

А

Вище середнього ступеня

Ваа

Середній ступінь

Ва

Спекулятивні елементи

В

Недостатні характеристики для бажаних інвестицій

Саа

Погане становище

Са

Спекулятивність високого ступеня

С

Нижчий клас

У категоріях від Аа до В можуть додаватися цифри 1, 2 чи 3 для додаткової градації.

Питанням якості і надійності облігацій корпорацій приділяється досить велике значення в зв’язку з тим, що від цього залежить динаміка їх продажу на ринку, а це, в свою чергу, дозволяє створити прийнятні умови для покупців облігацій, тобто диференціювати умови для фінансування корпорацій через облігації.

Більш впорядковану та концентровану оцінку якості облігацій дає орган ділових кіл США «Уолл-Стрит Джорнэл». Він поділяє всі корпоративні облігації на наступні групи за трьома індексами:

Шкала

Якісна характеристика

ААА-АА/Ааа

Облігації вищої якості

А-ВВВ/Ваа

Облігації середньої якості

ВВ-Ва-С

Високодохідні, але ризикові облігації

Необхідно зауважити, що більш високій якості облігацій відповідає більш низький процент виплат за нею. У той же час, існує гарантія виплати проценту залежно від рейтингу облігації. У ряді країн, якщо цінні папери корпорацій не проходять необхідної рейтингової оцінки, тобто їх якість не визначена, то придбання таких активів дозволяється тільки певним законодавчо визначеним видам інвесторів. Відповідно, велике коло юридичних та фізичних осіб в придбанні таких облігацій участі не беруть.

Привласнення того або іншого рейтингу цінному паперу впливає на відношення до неї інвесторів, і, відповідно, відображається на її ціні і прибутковості. У свою чергу рейтингові агентства поділяють всі цінні папери на два класи:

  1.  Інвестиційні цінні папери (наприклад, за шкалою довгострокових облігацій агентства Moody's це папери з рейтингом від Ааа до Ваа3);
  2.  Спекулятивні цінні папери (цінні папери з рейтингом від Ва до С).

Рівень рейтингу, який отримує емітент, залежить від його фінансового стану, кредитної історії, ступеня захищеності емісії. Кожне рейтингове агентство публікує статистику рейтингових оцінок за наступними ознаками: за видами цінних паперів; за видами економічної діяльності; за регіонами; за найбільшими емітентами; за реалізацією кредитного ризику.

За українським законодавством рейтингування - це діяльність з надання професійних послуг на ринку цінних паперів, спрямована на визначення кредитоспроможності об'єкта рейтингування, яка може бути проведена рейтинговим агентством.

Рейтингова оцінка розраховується для емітента та для цінних паперів емітента. Рейтингова оцінка емітента - характеризує рівень спроможності емітента цінних паперів своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов'язаннями відносно боргових зобов'язань інших позичальників. Рейтингова оцінка цінних паперів емітента – характеризує рівень спроможності позичальника (емітента) своєчасно та у повному обсязі обслуговувати зобов'язання за цінними паперами";

Українська національна рейтингова шкала (НРШ) поділена на визначені групи рівнів та рівні, кожен з яких характеризує здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за своїми борговими зобов'язаннями, а також його платоспроможність. Використовується для оцінки кредитного ризику позичальника - органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання та окремих боргових інструментів - облігацій, іпотечних цінних паперів, позик;

Визначення рейтингової оцінки потребують такі емітенти:

  1.  підприємства, у статутних фондах яких є державна частка;
  2.  підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;
  3.  підприємства, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Визначення рейтингової оцінки потребують усі види емісійних цінних паперів, які не розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі або іншому організованому ринку, крім:

  1.  державних цінних паперів;
  2.  акцій;
  3.  цінних паперів недиверсифікованих інститутів спільного інвестування;
  4.  цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою.

Згідно зі світовим досвідом національна рейтингова шкала поділяється на два рівні - інвестиційний та спекулятивний (табл. 2 Додаток).

Наступна характеристика оцінки якості включає розрахунок ключових стандартних за міжнародною практикою показників якості цінних паперів, що пов’язують оцінку бізнесу емітента та ринкову вартість його цінних паперів. В міжнародній практиці застосовуються наступні показники оцінки якості цінних паперів:

  •  Коефіцієнт ціна/прибуток Р/Е (Price/Earnings Ratio) – це відношення ринкової ціни акції до прибутку. Показник Р/Е є функцією двох факторів: очікуємої ставки дохідності (капіталізації) та очікуємого росту дивідендів. За висновками Петера Лінча коефіцієнт Р/Е будь-якої акції, курс якої визначається співвідношенням попиту та пропозиції, приблизно дорівнює темпам зростання ROE (рентабельності власного капіталу). Це правило емпірично підтверджується, особливо для ринку в цілому. Недоліком даного показника є те, що він розраховується на основі балансового прибутку, не відбиваючи економічний прибуток. В той час як в процесі економічного циклу прибуток, що відображається у звітах може відхилятися від дійсної величини економічного прибутку. Проте даний показник знайшов широке застосування на ринку, як один з основних оціночних показників якості цінних паперів. Занадто високий рівень показника свідчить про переоцінку акції, занадто низьке значення – її поточну недооцінку.
    •  Коефіцієнт прибуток на акцію EPS (Earning Per Share) - це відношення прибутку після виплати податків, процентів та дивідендів для привілейованих акцій до кількості звичайних акцій компанії. Являє собою прибуток, що припадає на одну акцію;
      •  Коефіцієнт ціна/виручка від реалізації P/S (Price/Sales Ratio) - це відношення ринкової ціни акції до виручки від реалізації, що припадає на одну акцію. Занадто високе значення показника свідчить про переоцінку акції, занадто низьке – її поточну недооцінку.
      •  Дохідність за дивідендами (Dividend Yield) -це відношення річного дивіденду, що припадає на одну акцію до середньої ринкової ціни акції.
      •  Коефіцієнт ринкова ціна/балансова вартість акції М/В (Market Price/Book Ratio) - це відношення ринкового курсу акції до балансової її ціни акції. Характеризує оцінку підприємства ринком з погляду його перспектив.

В оцінці якості цінних паперів використовуються також наступні показники ліквідності цінних паперів:

  •  кількість заявок на купівлю і продаж; кількість угод, проведених з даним цінним папером протягом визначеного часу; частка угод, здійсненних з цінним папером у загальній кількості угод на ринку; частка цінних паперів, за якими укладені угоди протягом визначеного часу, у сумарній кількості цінних паперів даного виду, випущених емітентом в оборот;
    •  співвідношення кількості заявок на купівлю і заявок на продаж цінних паперів певного виду (відкритий інтерес);
      •  спред, тобто показник, що характеризує різницю між ціною продажу і ціною купівлі;
        •  волантильність ціни, як різниця між максимальною та мінімальною ціною;
        •  оборотність цінних паперів як активів. Визначається в кількості оборотів і розраховується як відношення обсягу торгів з конкретним цінним папером у вартісному виразі за певний період до середньоїринкової вартості цінних паперів, що знаходяться в обороті, протягом зазначеного періоду.

Оцінка цінних паперів та розрахунок їх дохідності буде розглянуто окремо.

4.3.3. Показники фондових бірж

БЛОК 2. Наступний блок показників ринку цінних паперів це показники фондових бірж.

Фондова біржа є організованим ринком для торгівлі стандартними фінансовими інструментами (цінними паперами і терміновими контрактами). Цей ринок створюється професійними учасниками ринку цінних паперів для взаємних оптових операцій.

Предметом біржової аналітики є кількісні характеристики масових біржових процесів обороту цінних паперів і перерозподілу на цій основі фінансових ресурсів і ризиків, а також показники біржової інфраструктури.

До завдань вивчення фондової біржі можна віднести:

  •  забезпечення збору найбільш повної й адекватної інформації про фондовий біржовий ринок;
  •  створення інформаційної бази для прийняття інвестиційних рішень, регулювання і розвитку фондового біржового ринку;
  •  вдосконалення методології спостереження за біржовими процесами;
  •  забезпечення інформаційно-методологічного контролю за базовими фінансовими індикаторами, що формуються на біржі і характеризують стан ділової активності, тенденцій розвитку макроекономіки тощо;
  •  розробка методології аналізу і прогнозування біржових показників.

Основними об'єктами вивчення фондового ринку є біржові угоди, а предметом відповідно характеристики цих операцій. Основна маса показників формується безпосередньо в процесі біржових торгів.

До показників фондових бірж відносяться:

  •  показники цін біржових угод,
  •  показники обсягів біржових торгів,
  •  показники якості фондового ринку.

4.3.3.1. Показники цін біржових угод. Цінові показники використовуються для аналізу і прогнозу цінової динаміки ринку, при оцінці його ліквідності, ризику і т. п. У зв'язку з тим, що в основі фондової біржі лежить аукціон, цінові показники носять характер аукціонних цін (тобто цін, сформованих у результаті публічного змагання продавців і покупців).

Цінові показники містять у собі дві групи цін: - ціни первинного ринку (первинний ринок - ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів) та ціни вторинного ринку (вторинний ринок - ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери).

Як ціновий показник на первинному ринку виступає:

  •  ціна відсікання;
  •  ціна погашення.

Ціновими показниками вторинного ринку є:

  •  ціни виконання, відкриття, закриття
  •  ціни попиту та пропозиції.

З метою аналізу денної активності за кожним цінним папером зазвичай визначаються наступні показники за день:

Котирування:

  •  краще котирування при купівлі;
  •  краще котирування при продажу.

Угоди:

  •  

  •  ціна відкриття;
    •  максимальна ціна угоди: ;
    •  мінімальна ціна угоди: ;
    •  ціна закриття;
    •  ціна останньої угоди;
    •  
    •  останнє офіційне котирування;
    •  обсяг останньої угоди;
    •  кількість проведених угод;
    •  середньозважена ціна;
    •  ринкова ціна.

Таблиця 4.12

Основне питання полягає в тому, яку з цих цін та за який період прийняти інвесторам у якості біржової ціни для оцінки якісних параметрів емітента та обліку цінних паперів, щодо яких вона визначається.

Згідно з правилами ПФТС розрахунок Останньої Офіційної Котировки (ООК) може відбуватися за методикою:

1. Середньозважена ціна за всіма угодами, які були укладені протягом  торговельної сесії. Ціни адресних угод, а також угод, укладених під час аукціонних торгів, не включаються до розрахунку ООК.

2. Краща ціна на купівлі (bestbid) на момент закриття торгової сесії, якщо угоди протягом торгової сесії не укладались.

3. Остання офіційна котировка, яка була до цього, якщо в цей день не укладалось угод, та не було котирувань на момент закриття торгової сесії

4. Нульове значення може бути тільки у випадку, коли цінний папір введено до біржового списку, але угод чи кращої ціни на купівлю (bestbid) ще немає.

5. ООК за облігаціями відображається без урахування НКД

При визначенні ціни останньої угоди на відміну від останнього офіційного котирування не враховуються адресні угоди.

4.3.3.2. Показники обсягів біржових торгів. Дана група показників характеризує обсяги угод, проведених на первинному і вторинному біржових ринках. Зазначені показники використовуються для аналізу динаміки розвитку біржових ринків та оцінки їхньої ліквідності.

Первинний ринок характеризується наступними показниками:

Обсяг випуску (емісія) - показник, що характеризує емісію цінних паперів (розраховується як добуток ринкової вартості на кількість

Обсяг розміщення - показник, що характеризує загальний обсяг цінних паперів, придбаний інвесторами (первинне розміщення цінного папера). Розраховується за номіналом. Цей показник визначається як загальна номінальна вартість конкретного виду цінного паперу, випущених за певний період часу. Іншими словами, він показує, з певними нюансами (при розміщенні папери можуть продаватися й за ціною, вищою за номінальну вартість), яку кількість коштів витратили інвестори, купуючи цінні папери при первинному їх розміщенні. Він є тією сумою заощаджень, яка трансформувалася в реальні інвестиції за допомогою ринку цінних паперів, або коштами, що були спрямовані на створення або розвиток підприємств. У звичайних умовах цей показник характеризує:

  •  ступінь інтересу інвесторів до інвестування на первинному ринку;
  •  роль ринку цінних паперів у системі фінансового ринку та економіці в цілому;
  •  інтерес підприємців, інвесторів до тієї або іншої галузі економіки.

Розмір виручки від продажу - показник, що характеризує загальний обсяг цінних паперів, придбаних інвесторами (первинне розміщення цінного паперу). Розраховується за фактичними цінами придбання.

Залучення коштів розраховується як різниця між обсягами залучених коштів і погашених зобов'язань з випуску боргових зобов'язань.

Вторинний ринок характеризується наступними показниками:

Число укладених біржових угод натуральний показник, що характеризує кількість зареєстрованих біржових угод з купівлі-продажу цінних паперів (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу і т. д.).

Оборот із продажу цінних паперів - показник, що розраховується як сума вартісних обсягів зареєстрованих біржових угод цінних паперів з купівлі-продажу (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу тощо).

Фондові біржі використовують різні методи розрахунків для складання статистики обороту, тобто показники обороту різних фондових бірж можуть бути непорівнянні. Існуюча класифікація поділяє біржі на дві групи: ті, що використовують стандарт TSV (Trading System View) і ті, хто використовує стандарт REV (Regulated Environment View). Біржі TSV включають в оборот тільки ті угоди, які пройшли через торгівельну систему біржі. Біржі, що працюють за стандартом REV включають в оборот всі операції, які відбулися на біржі та на позабіржових організованих ринках.

Аналітиків також мають цікавити такі показники, як:

  •  середня сума біржової угоди (для визначення характеру (масштабу) біржового ринку – він є крупно - або дрібнооптовий);
  •  структура біржових угод (частка особливо великих угод, для проведення яких розробляють спеціальні біржові процедури).

Кількість проданих цінних паперів - це натуральний показник, що характеризує кількість цінних паперів, проданих у результаті зареєстрованих біржових угод (протягом однієї торговельної сесії, місяця, кварталу і т. д.).

Дані показники розраховуються за видами цінних паперів, за емітентами, а також у зведеному, агрегованому виді.

Показники якості фондового ринку. Показники якості фондового ринку включають показники 1) місткості, 2) ліквідності, 3) концентрації та 4) оціненості ринку.

1) Місткість ринку характеризує насиченість ринку фінансовими інструментами та учасниками ринку.

Місткість фондового біржового ринку характеризується наступними показниками:

  •  кількість емітентів, що пройшли лістинг.
    •  капіталізація ринку (добуток кількості акцій, що знаходяться в обороті на їхню ринкову вартість в даний момент часу). Цей показник характеризує масштаби ринку, дає можливість порівнювати ринки між собою за вартістю капіталів, що обертаються на ринку.

Крім показника капіталізації ринку, розраховується показник капіталізації компанії. Цей показник розраховується як добуток кількості акцій компанії, що обертаються на ринку, на їхню ринкову вартість. Показник дозволяє оцінити ринкову вартість компанії в даний момент часу.

  •  ринковою вартістю боргових (непогашених) цінних паперів що обертаються на ринку в даний момент часу (державних, муніципальних, корпоративних).

На основі показників місткості ринку проводиться аналіз структури біржових ринків з погляду того, чи носять вони облігаційний характер або ж переважає торгівля акціями.

В більшості країн частка емітентів, що відносяться до державного сектору (облігації) коливається від 25% до 80% обсягу ринку, в залежності від її моделі. На українському ринку суттєво переважають акції, що свідчить про незначну роль держави як емітента.

2) Ліквідність ринку - це можливість успішної і розширеної торгівлі, що характеризує здатність поглинати значні обсяги цінних паперів у короткий час при невеликих коливаннях курсів і при низьких витратах на реалізацію.

До показників ліквідності відносяться:

  •  оборотність цінних паперів (розраховується як вартісний обсяг укладених угод за період, поділений на капіталізацію ринку). Відповідно, чим вищий показник оборотності, тим вища ліквідність ринку;
  •  обсяги обороту і розмір спреда.

3) Якість фондового ринку можна також оцінити за допомогою коефіцієнта концентрації ринку (частки найбільших емітентів у біржовому обороті).

Так, в таблиці 4.13 наведені частки найбільших світових емітентів у капіталізації фондового ринку

Таблиця 4.13

Ринкова концентрація найбільших бірж: світу

Назва бірж

2002

2003

Капіталізація

ринку, %

Вартість

реалізації,%

Кількість

компаній

Капітал і зац

ія ринку, %

Вартість

реалізації, %

Кількість

компаній

Америка

Amex

72,00%

9,50%

26

54,30%

9,60%

25

Ліма

66,20%

88,80%

10

72,80%

58,10%

10

Nasdag

67,40%

77,50%

164

69,10%

74,90%

150

NYSE

61,30%

49,20%

95

58,60%

41,50%

92_

TSX- група

67,80%

72,90%

63

64,00%

66,20%

65

Європа, Азія, Ближній Схід

Копенгаген

45,10%

55,60%

10

68,40%

73,90%

10

Німеччина

72,00%

89,00%

38

72,00%

85,30%

36

Хельсінкі

77,20%

91,30%

7

73,80%

90,30%

7

Лондон

85,10%

88,00%

121

82,50%

86,30%

116

Іспанія

74,50%

96,50%

149

73,90%

96,90%

163

Азія, Тихий океан

Австралія

80,10%

86,50%

68

77,40%

84,20%

70

Іонконг

83,00%

73,90%

48

80,40%

70,30%

51

Мумбаї

91,10%

98,40%

282

91,60%

94,60%

282

Джерело: Вибірка даних з Word Federation of Exchanges, опублікованих на сайті: www.world-exchanges.org.

4) Важливе значення має показник оціненості ринку. З цією метою звичайно використовується показник Р/Е (Price/Earnings) - відношення ринкової ціни акції до прибутку емітента, що припадає на одну акцію. Ознакою недооціненості ринку, цінової ями, вважається низький рівень коефіцієнта Р/Е .

4.4. Фондові індекси та їх оцінювання

Для інтегральної оцінки кон’юнктури ринку цінних паперів використовують фондові індекси, які надають об’єктивну оцінку тенденціям ринку цінних паперів та є індикатором, що відображає зміну вартості деякого портфеля цінних паперів. Спочатку фондові індекси застосовували як невід’ємна складова технічного аналізу. Але з процесом удосконалення та урізноманітнення індексів їх стали для будь-якого фінансового методу аналізу кон’юнктури фондового ринку.

Фондовий індекс це відносний показник, який характеризує зміну поточної вартості цінних паперів, які обертаються на фондовому ринку за певний проміжок часу.

Фондові індекси виступають індикаторами стану та динаміки ринку цінних паперів та мають широкий спектр функціонального призначення, а саме:

  •  виявляють тенденції кон’юнктури та цінової динаміки фондового ринку в цілому та окремих його сегментів (ринку акцій та ринку облігацій), є інструментом для прогнозування напряму руху ринку;
  •  відображають стан і динаміку національної економіки, де прогнозним та поточним індикатором є стан ринку цінних паперів;
  •  відображають інвестиційну привабливість конкретної галузі для крупних інвесторів, які проводять значні стратегічні інвестиції;
  •  в якості параметру ринку в математичних моделях, які використовуються в управлінні інвестиціями є інструментом оцінки ефективності управління портфелем цінних паперів;
  •  є інструментом спекулятивної біржової гри та хеджування фінансових ризиків;
  •  використовуються при побудові похідних фінансових інструментів, таких як ф'ючерс на індекс, опціон на індекс та ін.;
  •  використовуються при побудові показників волантильності та інших показників фондового ринку, де базою порівняння виступають фондові індекси.

Фондові індекси - це показники, які описують стан даного сегменту ринку, тобто рівні цін акцій та інших активів, які обертаються на цих біржах, об'єми угод, тощо.

У загальній формі значення фондових індексів зведене до наступних функцій, а саме:

  1.  діагностична – пов’язана з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь,;
  2.  синтетична (індикативна) – передбачає, що наявність об'єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів.
  3.  аналітична – пов’язана з накопиченням та систематизацією інформації про об’єкти торгівлі та її учасників. Фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану економіки.
  4.  спекулятивна – проявляється в їх використанні як базового активу при укладанні ф'ючерсних контрактів та купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними паперами, укладаючи термінові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду.

Усі фондові індекси, які використовуються в світовій практиці, можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

  1.  за ареалом репрезентативної вибірки та поширення інформації (національні та міжнародні);
  2.  за ступенем узагальнення інформації (інтегральні та локальні);
  3.  за складом сукупності об'єктів та поставлених завдань (інтернаціональні, національні, секторні та субсекторні);
  4.  за видами економічної діяльності (промислові, транспортні, комунальні, банківські, зведені);
  5.  за статусом країни (індекси розвинутих країн та країн, що розвиваються);
  6.  за інформаційно-статистично базою та сферою охоплення (біржові та позабіржові індекси);
  7.  за методом побудови (середні величини та індекси);
  8.  за методикою розрахунку (базові та цепні) та характеру використання.
  9.  за сегментом ринку (індекси акцій та індекси облігацій).

Таблиця 4.2

Класифікація фондових індексів*

За статусом країни

Фондові індекси розвинутих країн

Фондові індекси країн, що розвиваються (так званих emerging markets)

За складом сукупності аналізованих суб’єктів та поставлених завдань

Глобальні фондові індекси

Національні фондові індекси

Галузеві фондові індекси

Фондові індекси окремого підприємства

За статистичною базою

Біржові індекси

Індекси позабіржового фондового ринку

За номенклатурою цінних паперів у списку індексу

Фондові індекси акцій

Фондові індекси облігацій

За методом розрахунку

Базисні фондові індекси

Цепні фондові індекси

За методом усереднення

Фондові індекси на базі середньоарифметичної

Фондові індекси на базі середньозваженої

Фондові індекси  на базі середньогеометричної

За видом зважування

Індекси з ціновим зважуванням

Фондові індекси з ринковим зважуванням

Фондові індекси з рівним зважуванням

За базовим значенням

Фондові індекси з базовим значенням 10 пунктів

Фондові індекси з базовим значенням 50 пунктів

Фондові індекси з базовим значенням 100 пунктів

Фондові індекси з базовим значенням 1000 пунктів

За валютою ведення

Фондові індекси розраховані в національній валюті

Фондові індекси розраховані в іноземній валюті

Фондові індекси розраховані в національній і іноземній валютах

За ступенем узагальнення інформації виділяють індекси:

інтегральні, які характеризують в цілому стан ринку, який досліджується, одним синтетичним показником

часткові (локальні), які доповнюють інтегральний показник характеристикою окремих елементів або параметрів цього ринку

Також розрізняють індекси за складом сукупності об'єктів, що вивчаються, на інтернаціональні (глобальні), національні, секторні та субсекторні.

Глобалізація міжнародної фінансової системи та збільшення питомої ваги іноземних цінних паперів у портфелях великих інвесторів зумовили потребу в складанні індексів, які б відбивали стан фондового ринку за межами національних кордонів, загальну динаміку ринку. 

Інтернаціональні інтегральні індекси характеризують стан ринку за межами національних кордонів. Наприклад, індекси MCSI (Morgan Stanley Capital International) - лідера в галузі міжнародних аналітичних досліджень, охоплюють як весь світовий ринок акцій ("The World Index"), так і його окремі складові географічні сектора - Північну Америку ("North America"), Європу ("EuropeH"), Далекий Схід ("Far East") та ін.

Також для оцінки стану міжнародного фондового ринку використовують індекс “Trib”, розроблений спеціалістами газети “International Herald Tribune”. Базу індексу складають акції десяти корпорацій, які займають перші місця  за підсумками торгів на 25 найбільших фондових біржах світу. Значна питома вага в структурі вибірки індексу припадає на Нью-Йоркську, Лондонську та Токійську біржі .

Газета “Файненшл Таймз” спільно з корпорацією “Голдман енд Закс”, “Вуд Маккензи енд Ко” та Лондонським інститутом актуаріїв розраховують світовий індекс “Файненшл Таймз”, який охоплює 2200 емітентів акцій 24 країн світу.

Фондові індекси, які є індикаторами стану економіки (загальних характеристик макроекономічної ситуації і інвестиційного клімату) в межах конкретної країни, відносяться до категорії національних фондових індексів. Такі показники не відслідковують незначні коливання кон’юнктури ринку, а дають загальну картину тенденцій національного фондового ринку. Характерною рисою індексів даного виду є те, що вони базуються на широкій виборці, яка дає можливість виділити  галузеві складники індикатора, а чинники впливу на значення індексу виявляються за допомогою фундаментального аналізу ринку. До таких індексів відносяться наступні: Standard and Poor`s 500, Nikkei-225, Dow Jones, FT- Actuaries All Share Index, Composite DAX, SBF-250, Інтегральний індекс фондового ринку України та інші. 

Велике значення для оптимізації інвестиційної стратегії учасниками фондового ринку в рамках його поточних тенденцій мають галузеві (секторальні) індекси, які відображають зміну курсу акцій підприємств певної галузі. Так, компанія Доу-Джонс регулярно розраховує  ряд таких індикаторів і відзначає як змінюється середній курс акцій певної галузі, а саме: промисловий DJIA (до розрахункової бази включено курси акцій 30 промислових корпорацій), транспортний (акції 20 залізничних, авіа- та автотранспортних корпорацій) і комунальний  (показує динаміку цін акцій 15 компаній, що займаються газо- та електропостачанням).

Фондові індекси, які відбивають динаміку вартості акцій окремого підприємства певної галузі, водночас демонструють загальну динаміку розвитку цього підприємства. Як правило, такі індикатори широко застосовуються портфельними інвесторами, які мають наміри вкладати грошові ресурси диверсифіковано.

Фондові індекси прийнято поділяти на індекси акцій та індекси облігацій. Найбільш популярними є індекси акцій, про які вже йшла мова. Проте слід враховувати і існування індексів облігацій.

Фондові індекси облігації, що розраховуються для аналізу національних ринків, підтримуються, як правило, такими найбільшими інвестиційними банками, як JP Morgan. Goldman Sachs, Salomon Brothers, Morgan Stanley або найбільшими аналітичними агентствами такими як Dow Jones Corp, або біржами (Deutche Borse AG, наприклад).

Серед національних індексів облігації розвинутих ринків відносно широке розповсюдження отримали такі індекси. Dow Jones Bond Index формувався на базі незваженої арифметичної середньої ціни за 20 корпоративними облігаціями, представленими на фондовому ринку США.

Одним із найвідоміших індексів облігацій у Великобританії є індекс FT-Actuaries British Government Securities Index. Як випливає з назви, це індекс облігацій, які емітуються урядом. Його широка популярність визначається перш за все тим, що він є якісним індикатором одного з найрозвинутіших ринків боргових інструментів.

Динаміку облігаційного ринку в Німеччині відбивають індекси REX і REXР. REX – ціновий індекс, розрахунок якого здійснюється за 30 так званими синтетичними (особливим чином сконструйованими) облігаціями, які покликані відображати німецький ринок боргових цінних паперів в цілому. Вони сформовані на базі розрізнення строків погашення (від 1 до 10 років) і трьох типів купонів: з низькою, середньою і високою купонною доходністю.

У Японії одним із найвідоміших індикаторів є сімейство індексів Daiwa Convertible Bond Index (DCBI), що відбиває динаміку ринку конвертованих облігацій, які відповідають лістингу Токійської фондової бірж

Наступною класифікаційною ознакою є статус країни. Світова економічна практика вирізняє два види ринкових відносин: розвинена ринкова економіка і економіка, що розвивається. Залежно від такого критерію виділяють фондовий ринок розвинутих країн та фондовий ринок країн, що розвиваються.

До розвинутих фондових ринків відносять ринок США, Японії, Великобританії, Німеччини, Франції, Італії, які забезпечують 81,4 % загального обсягу ринку акцій та інші. Такі країни характеризуються привабливим інвестиційним кліматом та високою ліквідністю фінансових активів, а фондовий ринок є головною структуроутворювальною ланкою фінансової системи, що зумовлює актуальність і широке застосування фондових індексів.

Країни, які відносяться до категорії тих, що розвиваються, характеризуються значно меншим, аніж розвинуті, але постійним зростанням валового внутрішнього продукту на душу населення, демонструють відносну політичну і економічну стабільність, мають конвертовану валюту (чи інші можливості для репатріації прибутку), створюють можливості для вкладання іноземного капіталу у свою економіку. Наприкінці XX ст. створення ефективної системи фондових бірж і високоактивних позабіржових фондових ринків сприяли зростанню інвестування ресурсів в цінні папери таких країн.

Наведені фондові ринки дістали назву таких, що розвиваються (emerging markets) і характеризуються як такі, що не є високо розвинутими, а є низькоефективними і мають високий рівень фінансового ризику.

Morgan Stanley Capital International визначає ринки 21 країни, як ті, що розвиваються: Малайзія, Пакистан, Філіппіни, Шрі-Ланка, Таїланд, Аргентина, Бразилія, Мексика, Перу, Венесуела, Греція, Ізраїль, Йорданія, Португалія і Терція, а також Росія, Україна та інші. Кожна з цих країн розраховує і застосовує свої, з урахуванням своїх інвестиційних потреб, фондові індекси. Але на сьогодні процеси глобалізації спричинили різкий перетік фінансового капіталу з розвинутих ринків до тих, що розвиваються, що сприяло розробці таких індикаторів, які б давали загальну оцінку emerging markets.

На сьогодні існує п’ять загальновизнаних фондових індексів, які характеризують ринки, що розвиваються: Міжнародна фінансова корпорація (International Finance Corporation - IFC) розраховує і публікує  два індекси – IFC Global (IFCG) і IFC Investible (IFCI). Міжнародний інвестиційний банк Morgan Stanley Capital International також публікує два індекси MSCI Global та MSCI Free. Дані індикатори розраховуються і використовуються для того, щоб відбивати кон’юнктуру фондових ринків країн, що розвиваються та відслідковувати їх тенденції. Даний підхід підвищує прозорість функціонування ринку цінних паперів таких країн,  що сприяє залученню іноземних стратегічних інвесторів і розв’язує проблему зовнішнього фінансування економіки країн.

Рейтингове агентство “Standard & Poor's’’ поділяє фондові ринки країн, що розвиваються, на основні (core) і граничні (frontier). До категорії основних ринків відносять фондові ринки Польщі, Угорщині й Чехії, а також Росії. Під граничними розуміють ринки маленькі й неліквідні, які не є придатними для ефективного інвестування. До цієї групи, крім України, відносять, приміром, Бангладеш і Еквадор та інші.

Для оцінки ділової активності граничних фондових ринків International Finance Corporation розробила систему індексів IFC Frontier, до якої з 1998 р. включено Україну. Розрахунки індексу ґрунтувалися на результатах торгівлі в ПФТС 17 підприємств-емітентів: НПЗ “Галичина”, “Центренерго”, “Дніпроенерго”, Дніпрообленерго”, “Донбасенерго”, “Харцизський трубний завод”, “Київенерго”, “Київобленерго”, “Маріупольський металургійний завод”, “Нікопольський завод феросплавів”, “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, “Росава”, концерн “Стирол”, “Сумське НВО ім. Фрунзе”, “Укрнафта”, “Західенерго”, “Запорізький автозавод”.

Таблиця 5.

Фондові індекси та їх розрахункова база

Назва індексу

Країна

Кількість акцій

Види акцій та база розрахунку

Значення на 2.07.1996

Dow Jones Industrial Average (DJIA)

США

30

Акції ведучих промислових корпорацій

5720,38

Композитний індекс Нью-Йоркської фондової біржі (New York Stock Exchange Composite Index)

США

2128

(1994г.)

Всі акції Нью-Йоркської фондової біржі

База: 1965 р. = 50

361,01

Standard & Poor's 500 Index (S&P 500)

США

400

20

40

40

Акції промислових компаній

Акції транспортних компаній

Акції фінансових компаній

Акції комунальних компаній

База: 1941-1943 рр. = 10

673,61

Композитний індекс Насдак (NASDAQ Composite Index)

США

4013

База: 1971 р. = 100

1191,5

Financial Times Actuaries All Share Index (FTA)

Великобри-танія

660

Облікові акції

 

Композитний індекс Торонтської фондової біржі (TSE 300)

Канада

300

База: 1977р. = 1000

5061,46

Індекс Токійської фондової біржі (ТОРІХ)

Японія

1235

База: 1968 р.= 100

1699,43

Загальний індекс (SBF – 250)

Франція

250

База: 1990р. = 1000

1232,86

Загальний індекс німецьких акцій (DAX)

ФРН

30

База: 1987р. = 1000

2572,25

Індекс «Ханг-Сенг»

Гонконг

33

-

11084,43

Індекс міланської фондової біржі (МІВ)

Італія

320

База: 1975 р. = 1000

9138,0

За методикою розрахунку фондові індекси поділяються на базисні – якщо порівняння цін  відбувається  від  певного початкового моменту часу, а базове значення індексу – це його величина в період, що приймається за початок розрахунку. Якщо в індексі порівнюється поточний момент з попереднім, то такий індекс називають цепним. На практиці найчастіше використовують базисні фондові індекси.

Виділяють методичних прийоми для побудови усереднених індексів зміни курсів акцій. Ці прийоми зводяться до розрахунків за відповідний період:

темпів зміни середньоарифметичної ціни акції обмеженої кількості відібраних корпорацій (індекс Dow Jones);

темпів росту (зниження) середньозваженої (по клькості акцій, що обертаються) ціни всієї кількості акцій корпорацій (індекси "S & Р - 500" та "Уилшир-5000");

середньоарифметичне значення темпів приросту (зниження) цін акцій;

середньогеометричне значення темпів зміни цін акцій (індекс "Балью Лайн").

Для того, щоб відобразити вплив об’єктивних показників при формуванні індикаторів, використовуються агрегатні індекси, що розраховуються на базі класичних формул Ласпереса, Пааше і Фішера методом зваженої капіталізації. Такий спосіб передбачає зважування ціни акцій за обсягом обертання на ринку. Часто в якості ваги використовують ринкову капіталізацію компанії. Загальним принципом даного підходу формування індикатора є те, що значення індексу на певну дату приймається за базовий рівень (10, 50, 100, 1000 і т.д.), а подальша динаміка індексів оцінюється по відношенню до базового рівня.

Фішер запропонував так звану ідеальну формулу розрахунку фондового індексу з використанням середньоарифметичної із індексів розрахованих на базі формул Ласпереса і Пааше.

Для того, щоб відобразити в індексі вплив показників обсягу та у випадках значного коливання ознак у статистичній сукупності використовують індекс, розрахований за методом середньої геометричної (див. формулу (4.6)).

                                 (4.6),

де Pit – ціни і-ї акції на поточний момент часу, t;

Pi0 – ціни і-ї акції в базисний момент часу, t;

І0 – значення індексу в базисний момент часу;

n – кількість акцій, що входять в розрахунок індексу;

Іt – значення індексу в поточний момент часу t.

У такий спосіб розраховуються два відомі фондові індекси: Vаlue Line Average, Financial Times – Share Index. На відміну від середньоарифметичного методу розрахунку, індикатори на базі середньо геометричної передбачають рівну вагу незалежно від ринкової капіталізації кожної компанії. Такий підхід має певні переваги: відсутня проблема зміни капіталу і заміщення складових без необхідності зміни бази.

Щоб бути якісним інструментом фінансового аналізу для об’єктивного відображення тенденцій ринку, фондові індекси, як свідчить міжнародна практика, повинні мати відповідні  характеристики.

Репрезентативність. Для того щоб індекс відповідав критерію репрезентативності, його вибірка повинна складатися з акцій, які тісно корелюють з цінними паперами, що не ввійшли до списку індикатора, і точно збігаються з їх динамікою. Зазвичай індекс розраховується не за всіма акціями, які обертаються на ринку, а за відносно невеликою вибіркою, що зменшує адекватність інформації, яку надає індикатор. Кількість акцій у списку прийнято вказувати наприкінці найменування індексу – S&P 500, FT-SE 100, Nikkei 225, DAX 30 і т.д. Щоб зміни індикаторів точно відображали зміни кон’юнктури ринку, розподіл емітентів по капіталізації й галузевій приналежності всередині вибірки має відповідати розподілу на ринку в цілому. Вимога репрезентативності часто порушується, як правило, для розрахунку індексу відбираються найбільші компанії провідних галузей економіки країни, а зміни в секторі середніх і малих компаній не враховуються.

Ліквідність. Для розрахунку фондового індексу звичайно використається остання ціна угоди. Якщо за деякими акціями угод тривалий час немає, то індекс не дає адекватної оцінки кон'юнктури фондового ринку. До того ж, якщо таких акцій багато, то індекс стає надто інерційним і не задовольняє інформаційні потреби інвесторів. Спроби розв’язати ці проблеми шляхом заміщення ціни угоди середньою ціною між кращими пропозиціями на купівлю й продаж не завжди успішні – низька ліквідність супроводжується високими спредами, ціни рідких угод проходять поблизу цін попиту, а ціни пропозиції можуть у кілька разів перевищувати ціни попиту. Тому зростання ліквідності й ціни угод по акціям такого роду супроводжується зниженням її внеску в індекс, що суперечить здоровому глузду. Вимога ліквідності звичайно суперечить вимозі репрезентативності, тому індекси, вибірку яких складають всі акції, котрі обертаються на ринку, не стали поширеним явищем. Наприклад, інтегральний індекс фондового ринку України сильно страждає від низької ліквідності – протягом року щоденні угоди проходять не більш ніж за десятьма емітентами.

Спадковість і мінливість. Чим довшу історію має індекс, тим вища його цінність: можна простежити, як фондовий ринок у минулому реагував на ті або інші події за різних макроекономічних умов, що дає підстави для прогнозування подальшого руху ринку. Між тим структура фондового ринку постійно змінюється: банкрутства, злиття, поглинання, виникнення нових компаній, які стрімко збільшують капіталізацію (яскравий приклад – компанія “Microsoft”). Відповідні зміни необхідно вносити в розрахунок індексів – одні акції виключаються з вибірки, інші включаються. Якщо подібні зміни вносяться занадто рідко, то індекс починає “відставати від ринку”, а якщо занадто часто – “губить історію”: зберігши колишню назву, фактично починає відображати зміни іншого сектора ринку. Формальних критеріїв зміни вибірки й обліку поглинань не існує, на практиці ці питання вирішує організація, що розраховує індекс із залученням експертів.

Кореляція фондових індексів. Індекси, побудовані для аналізу кон’юнктури фондового ринку окремої країни, завжди сильно корельовані: незалежно від розміру та складових вибірки або способів усереднення, позитивна тенденція ринку сприятиме зростанню практично будь-якого індексу і навпаки. Однак швидкість зміни різних індексів може істотно відрізнятися, а за короткі періоди, як правило, виникають дивергенції і т.п., що набуло активного застосування у прогнозуванні тенденцій фондового ринку за допомогою індикаторів.

В США регулярно публікуються данні за 20 індексами, в Європі - по 25, в Японії - по 3. Власні індекси мають Буенос-Айреська та Сінгапурська фондові біржі. Найбільшого поширення в фінансовому світі набули індекси, розроблені в США.

Найбільш загальна і визнана методика побудови «моделі» індексу така:

1. Вибирається ринок. Як таке зазвичай використовуються або окремо взяті торгівельні майданчики-системи, або сукупність цінних паперів, що звертаються (випущених) в якому-небудь регіоні (країні).

2. Відбувається відбір цінних паперів для включення в лістинг індексу. Мета, яку ставить перед собою компанія, — власник індексу, — відібрати найбільш значимі для цього ринку цінні папери, що якнайповніше відображають його різноманіття (репрезентативність). При цьому зазвичай ведеться облік і інших параметрів, найважливішою з яких є ліквідність відібраних цінних паперів. Індекси біржових майданчиків або торгівельних систем зазвичай включають всі цінні папери, що обертаються на цьому майданчику.

3. Вибираються інформаційні партнери, що поставляють необхідні для розрахунку індексу параметри. Зазвичай як такі використовуються дані вибраних торгівельних майданчиків або дані інформаційних агентств по реальних операціях.

4.Відбувається «зважування» цінних паперів для визначення впливу тій або іншій на індекс. Зазвичай як методика «зважування» застосовується принцип пропорційності ринкової капіталізації, тобто цінний папір тим більше означає для ринку, чим вище її сумарна ринкова капіталізація, і навпаки.

5. Безпосередній розрахунок індексу ведеться в основному по двох методиках:

Перша — «методика прямого розрахунку». По цій методиці індекс в кожен момент часу (на кожен період) дорівнює результату функції від котирувань на цей момент часу (за цей період). Майже завжди після обчислення індексу його множать/поділяють «на коефіцієнт приведення, який служить для створення числа, що запам'ятовується, на початковий момент часу (рідше).

Друга — «методика індексного розрахунку». По цій методиці в кожен момент часу (на кожен період) обчислюється сукупна вартість віртуального портфеля як функція від котирувань акцій на цей момент часу. Набутого значення ділиться на аналогічним чином отриману вартість віртуального портфеля на момент початку розрахунку індексу і умножається на початкове значення (або ділиться на попереднє значення портфеля і умножається на попереднє значення індексу).

У своєму використанні індекси мають деякі обмеження.

1. Індекси показують тільки кількісні зміни, тобто оцінюють сумарну вартість складових їхніх частин. Однак вони не відображають якісних аспектів, тобто не показують причин, що стоять за змінами цін. Наприклад, індекс показує, що ціни в цілому упали, але не пояснює, чому це відбулося.

2. Індекси не розкривають глибину тенденцій, що відбуваються у зміні ціни товару.

3. Індекси мають потребу в періодичних коректуваннях компонентів.

4. Індексами можна маніпулювати. Звідси, необхідно бути постійно напоготові, щоб не потрапити на біржові маніпуляції з індексами.

В даний час у країнах з ринковою економікою функціонують понад 200 фондові біржі. Практично кожна з них має власну систему біржових індексів.

Найбільш відомими є такі індекси:

Індекс Доу-джонс (DJI)

Індекс Гонконзької фондової біржі Хенг Сенг (Hang Seng)

Індекс Токійської фондової біржі Никкей (Nikkei)

Індекс Лондонської фондової біржі Футси 100.

Індекс Франкфуртської фондової біржі Ксетра Дакс (Xetra DAX)

Індекс Паризької фондової біржі Сас 40 (CAC 40)

Індекс Ес энд Пі 500 (S&P 500)

Індекс Ес энд Пі 500 (S&P 500) на Глобексе (Globex)

Індекс Насдак (Nasdaq) Нью-йоркської фондової біржі

Індекс Доу-джонса (Dow Jones) Нью-йоркською фондовою біржі

Індекси Американської фондової біржі (AMEX)    

Індекс Нью-йоркської фондової біржі (NYSE Index)

Американська фондова біржа публікує два основні індекси, які обчислюються на абсолютно різній основі.

Основний ринковий індекс (AMEX Major Market Index) є простим середнім показником руху цін 20 провідних промислових корпорацій, своєрідний субститута промислового індексу Доу-джонса. Розраховується і публікується Американською фондовою біржею, в склад входять акції корпорацій, зареєстрованих на Нью-йоркській фондовій біржі. Операції з ф'ючерсами по цьому індексу здійснюються на торгівельній біржі Чикаго.

Індекс ринкової вартості (AMEX Market Value Index) є показником, зваженим за ринковою вартістю всіх випущених акцій тих корпорацій, які включені в нього як компоненти. Він включає як компоненти більше 800 випусків акцій, що представляють цінні папери корпорацій всіх крупних галузевих груп, зареєстрованих на Американській фондовій біржі, включаючи, окрім звичайних акцій, американські депозитні свідоцтва і підписні сертифікати. Опціони по цьому індексу котируються на Американській фондовій біржі.

Існує 4 індекси Доу-джонса: 1) Промисловий індекс -  (The Dow Jones Industrial Average - DJIA) - середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових корпорацій. Його склад міняється залежно від позицій найбільших промислових корпорацій в економіці США і на ринку. В принципі на його складові доводиться від 15 до 20% ринкової вартості акцій, що котируються на Нью-йоркській фондовій біржі. З недавнього часу на нього з'явилися ф'ючерсні контракти в Чикаго.

2) Транспортний індекс (The Dow Jones Transportation Average - DJTA) - середній показник, що характеризує рух цін на акції 20 транспортних корпорацій (авіакомпаній, залізничних і автодорожніх компаній).

3) Комунальний індекс (The Dow Jones Utility Average - DJUA) - середній показник руху курсів акцій 15 компаній, що займаються газо- та електропостачанням.

4) Складений індекс (The Dow Jones Composite Average - DJCA) - показник, що складається на базі промислового, транспортного і комунального індексів Доу-джонса.

Індекс "Стендард энд пауэрз" (S&P) Цей індекс публікується незалежною компанією "Стендард энд пауэрз". Він складається в двох варіантах - по акціях 500 корпорацій і по акціях 100 корпорацій.

S&P - 500 є зваженим за ринковою вартістю індексом акцій 500 корпорацій. У нього включені в основному акції компаній, зареєстрованих на Нью-йоркській фондовій біржі, також акції деяких корпорацій, які котируються на Американській фондовій біржі і в позабіржовому звороті. Індекс представляє близько 80% ринкової вартості всіх випусків, що котируються на Нью-йоркській фондовій біржі. Цей індекс складніший в порівнянні з індексом Доу-джонса, але точнішим. Ф'ючерси і опціони по ньому продаються на товарній біржі Чикаго.

S&P - 100. Індекс обчислюється на тій же основі, що і індекс по акціях 500 корпорацій, але складається з акцій корпорацій, по яких існує зареєстровані опціони на біржі Чикаго опціонів. В основному це промислові корпорації.

Індекс Нью-йоркської фондової біржі (NYSE Index) Даний індекс є зваженим за ринковою вартістю показником руху курсів акцій всіх корпорацій, що зареєстрували свої папери на Нью-йоркській фондовій біржі. Тобто, по суті, це показник є середньою ціною на акцію по всіх компаніях на Нью-йоркській фондовій біржі, зважений за ринковою вартістю акцій кожної корпорації. На відміну від індексу Доу-джонса, який виражається в пунктах, індекс NYSE виражається в доларах. Операції з опціонами по цьому індексу здійснюються на Нью-йоркській фондовій біржі. Операції з ф'ючерсними контрактами здійснюються на Нью-йоркській біржі ф'ючерсів, яка є підрозділом Нью-йоркської фондової біржі

У США регулярно публікуються дані по 20 індексам, у Європі – по 25, у Японії – по 3. Мають свої індекси біржі в Латинській Америці, Азії. Найбільше поширення у світі одержали індекси, розроблені в США. Це пов’язано з тим, що денний оборот тільки Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE) складає половину світового обороту цінних паперів.

Біржові індекси змінюються під впливом великої кількості факторів:

   стійкості економічної і політичний;

   інфляційних процесів;

•   величини позичкового відсотка;

•   розмірів виплачуваних відсотків за вкладами і дивідендами по акціях;

•   ступеня ризику вкладень;

•   розвитку мережі фінансово-кредитних установ, їхньої надійності;

•   можливостей вкладення коштів тощо.

4.5. Оцінка цінних паперів

Моделі формування інвестиційного портфеля, такі як модель Г.Марковіца і У.Шарпа (Capital Asset Price Model) добре працюють в періоди стабільного зростання національної економіки.

Для ефективної роботи на нестабільних фондових ринках була запропонована нова модель формування інвестиційного портфеля, яка отримала назву модель «Квазі- Шарпа». Ця модель заснована на взаємозв'язку прибутковості кожного цінного паперу зі всієї безлічі N цінних паперів з прибутковістю одиничного портфеля їх цих паперів. У загальних рисах модель «Квазі- Шарпа» схожа на модель запропоновану У.Шарпом, але є деякі відмінності. Розглянемо основні допущення моделі «Квазі- Шарпа»:

Прибутковість цінного паперу розраховується як математичне очікування доходностей. Це допущення є і в моделі Шарпа.

Одиничний портфель є портфелем, що складається з усіх даних цінних паперів, узятих в однаковій пропорції. У моделі Шарпа за еталонний портфель (бенчмарк) береться так званий ринковий портфель, динаміку якого часто описує фондовий індекс. Для для українського ринку індекс ПФТС або УБ, для американського фондового ринку це S&P500.

Прибутковість цінного паперу прямо пропорціонально прибутковості одиничного портфеля. Те ж припущення в моделі Шарпа для ринкового портфеля.

Ризик цінного паперу розраховується як чутливість зміни прибутковості цінного паперу від зміни прибутковості одиничного портфеля. Аналогічно для моделі Шарпа.

У відмінності від моделі Шарпа за безризикову ставку береться середня прибутковість одиничного портфеля, а не державні зобов'язання.

Модель «Квазі - Шарпа» поєднує прибутковість цінного паперу з прибутковістю одиничного портфеля і ризиком цього цінного паперу за допомогою функції лінійної регресії. Формула прибутковості цінного паперу наступна:

Ri- прибутковість цінного паперу;

Rsp- дохідність одиничного портфеля;

βi- коефіцієнт чутливості до зміни дохідності цінного паперу, коефіцієнт регресії в рівнянні дохідності;

–середня дохідність цінного паперу;

 середня дохідність одиничного портфеля.

Необхідно сказати декілька слів про вимір ризику в даній моделі. Ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта бета (β), який характеризується мірою чутливості до зміни прибутковості одиничного портфеля. Чим вище коефіцієнт бета, тим сильніше змінюється прибутковість цінного паперу від вагання прибутковості одиничного портфеля.

У моделі «Квазі-Шарпа» ризик цінного паперу є сукупністю коефіцієнта бета і залишкової ризику (σri). Залишковим ризиком називають міру розкиду значень прибутковості цінного паперу відносно лінії регресії. Дохідність у моделі «Квазі - Шарпа» розраховується как:


Ри
зик, в свою черегу, розраховується за наступною формулою:

Задача формування оптимального портфеля по моделі «Квазі-Шарпа», де ми максимізували прибутковість інвестиційного портфеля і встановлюємо допустимий рівень ризику, виглядатиме таким чином.

Зворотне завдання формування оптимального портфеля, ге ми мінімізуємо загальний ризик інвестиційного портфеля з фіксованим рівнем прибутковості, має наступний вид:

Вибір акції та включення її в інвестиційний портфель є однією з головних завдань портфельного керуючого . Запорука успішного управління це підбір акцій з необхідними інвестиційними характеристиками. Існує безліч різних моделей і методів вибору акцій, зокрема на основі САРМ моделі , середньої прибутковості, фінансової звітності компанії, на вивченні макроекономічних факторів, на основі технічного аналізу, регресійних моделях і нейронних мережах.

Як правило, будь-яка акція оцінюється з позиції майбутньої прибутковості і ризику, цей підхід став вже класичним.

Для прогнозування майбутньої прибутковості інвестори використовують різні прогностичні моделі . За мірою виміру ризику часто приймають стандартне відхилення. Але, на жаль, ціни ринкових активів не описуються простими моделями, і на даний момент не існує моделі, повністю описує фондовий ринок. Використання нормального розподілу для опису доходностей акцій не може описати такі ефекти ринку як « важкі хвости» і високі ексцеси. Необхідно ввести більш адекватні параметри відбору акцій .

Мандельбротом було відмічено, що графік ціни акцій має дробову розмірність , таку як мають фрактальні ряди . Звідси була висунута гіпотеза про те , що цінові ряди теж є фрактальними і мають властивості фрактальних рядів. Аналіз цінових рядів за допомогою фрактальної геометрії дозволяє по- іншому поглянути на фондовий ринок.

Для визначення рівня стохастичности цінових рядів використовують так званий показник Херста. Показник Херста (Hurst) дає трейдеру два важливі характеристики часового ряду . По - перше , «пам'ять ринку» для оцінки інертності руху. Пам'ять ринку представляється собою глибину ретроспективних даних роблять вплив на формування поточної ціни. Слід зауважити, що для аналізу пам'яті ринку, за класикою статистики, використовують автокорреляционную функцію. По-друге, показник Херста є стійким, містить мінімальну припущення про досліджуваної системі , а головне може ідентифікувати вид тимчасового ряду.

Показник Херста приймає такі значення:

0 < Н < 0.5 - антіперсістентний часовий ряд , тобто ряд для якого більш ймовірна зміна попереднього направлення . Антіперсістентний ряд так само називають « рожевим шумом ». Ці процеси найбільш характерні для ефектів турбулентності.

Н = 0.5 - часовий ряд стохастич . Такий процес називають « білим шумом ».

0.5 < Н < 1 - персистентний часовий ряд (ці процеси ще називають «чорним шумом ») , тобто ряд, якому притаманна трендовість (спрямованість). Такі ряди як раз і спостерігаються на фінансових ринках.

Практичне використання показника Херста

Показник Херста дає інвестору цінну інформацію про характер поведінки фінансового активу. Використання показника Херста для відбору акцій дозволить відкинути неефективні акції. Крім стандартних критеріїв відбору акцій на основі середньої прибутковості і стандартного відхилення будемо оцінити акції за допомогою фрактального показника Херста. Таким чином, ми з'єднаємо разом класичні параметри оцінки активів і показник Херста.

Формула показника Херста наступна:

де:

σ - стандартне відхилення доходностей акцій ;

Т - часовий період ;

τ - базовий часовий період ;

Н- показник Херста.

Показник Херста дозволяє визначити таку важливу властивість для цінного паперу як трендовість. Цей показник універсальний і може бути використанний для будь-яких часових рядів навіть з невідомими розподілами (наприклад, розподіл доходностей в цінових рядах). Все це робить його незамінним інструментом аналізу акцій, особливо для російського фондового ринку, для якого характерна сильна нелінійність, високі ексцеси і «важкі». Нездатність описати всі можливі ситуації на ринку за допомогою нормального розподілу вимагають від фінансового керуючого використання нових, більш ефективних і універсальних способів управління цінними паперами на фондовому ринку.

Критерій Келлі - це відома формула для визначення оптимального розміру операції , яка дозволяє максимізувати отримувану прибутковіст .

Цей критерій був розроблений Дж. Л. Келлі в 1956 році і формула розрахунку наступна (1):

 

Де : Р - ймовірність оцінки події контрагентом ;

V - ймовірність оцінки події інвестором , трейдером ;

С - критерій Келлі , оптимальний розмір позиції.

Приклад розрахунку оптимального розміру операції за критерієм Келлі.

Припустимо, за оцінкою контрагента ймовірність падіння індексу RTSI становить 48 %. За проведеним аналізом інвестора, ймовірність зростання індексу складе 53 %. Розрахуємо оптимальний розмір позиції для угоди за формулою ( 1 ) .

Оптимальний розмір позиції для наступної операції буде дорівнює 5.7% від усього депозиту.

Основний недолік критерію Келлі полягає в тому , що при помилку і завищенні розміру позиції, інвестор втратить більше грошей, а при недооцінки розміру позиції інвестор не доотримає частину прибутку. Перед інвестором ставиться складне завдання: спрогнозувати більш точно можливий результат , іншими словами, інвестор повинен мати статистичне , інвестиційне, інформаційне чи інше перевагу перед іншими учасниками ринку.

Статистична перевага включає в себе створення математичних моделей і прогнозів, що більш точно описують поведінки ринку, емітента чи інших учасників ринку. Тільки тоді інвестор зможе максимізувати свою прибутковість.

Інформаційна перевага включає в себе інформацію, не доступну всім учасникам ринку, так звану інсайдерську інформацію.

Стратегічне перевага - це наявність такої торговельної стратегії, яка дає інвестору додаткові переваги перед іншими учасниками ринку. Одна з найпоширеніших стратегій, що дають стратегічну перевагу , це стратегія арбітражу.

Існує дві великі групи підходів до визначення справедливої вартості:

I. Підходи, засновані на оцінці дисконтованих грошових потоків (DCF);

II. Методи порівняльної оцінки (мультиплікатори).

I. Підходи, засновані на оцінці дисконтованих грошових потоків (DCF)

Оцінка дисконтованих грошових потоків – ймовірно, найбільш теоретично обгрунтований підхід з тих, що існують в даний час. Суть його в тому, що цінність активу є поточною цінністю майбутніх грошових потоків (для визначення поточної цінності майбутніх грошей застосовується операція дисконтування), які як очікується, згенерує вказаний актив за весь період роботи. Під грошовими потоками тут розуміються вступи, які залишаються у розпорядженні фірми, – тобто за мінусом витрат і потрібних для підтримки діяльності капітальних вкладень.

Дисконтування необхідне для того, щоб врахувати тимчасову вартість грошей – факт, що сто рублів сьогодні в принципі стоять дорожче, ніж сто рублів через рік. Адже у інвестора існує можливість вкласти засоби в практично безризиковий актив (наприклад, казначейські облігації США) і весь цей рік отримувати фіксовану прибутковість, внаслідок чого сто рублів сьогодні стають дорівнюють ста рублям + безризиковий % через рік. Окрім того ставу дисконтування в більшості моделей DCF враховує вартість ризику (він збільшує ставку) – оцінку того, що реальні грошові потоки відрізнятимуться від очікуваних.

Розрахунок цінності по моделях дисконтованих грошових потоків ведеться по формулі:

 

  , де

n – строк життя актива;

q – ставка дисконтуваня, 1/(1+q)i иноді називають «дисконтний множитель»;

CF- грошовий потік у період i;

Якщо який-небудь актив (наприклад, компанія «А») приноситиме щорік 100 гривень протягом 10 років, при цьому ставка дисконтування дорівнює 10%, то вартість даної компанії складе 614.45 грн.:

рік:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Всього

CF:

100

100

100

100

100

100

100

100

100

100

Дисконтний множитель

0.909

0.826

0.751

0.683

0.621

0.565

0.513

0.467

0.424

0.386

Приведенний потік:

90.9

82.6

75.1

68.3

62.1

56.4

51.3

46.7

42.4

38.6

614.5

Оскільки для оцінки можуть застосовуватися різні види грошових потоків, що генеруються, – наприклад, дивіденди, або повний грошовий потік фірми, крім того, підходи до прогнозування вступів, методи визначення ставки дисконтування також розрізняються, існує безліч моделей DCF.

II. Методи порівняльної оцінки (мультиплікатори).

Хоча з теоретичної точки зору підхід до визначення справедливої вартості як поточній цінності майбутніх грошових потоків представляється розумним, в реальному житті більшість з нас визначає ціну активу простішим способом – порівнянням з аналогами. Тобто, ми не розраховуємо ціну квартири як суму можливих орендних платежів + кінцева вартість, наприклад, через 50-100 років (термін амортизації будівель), а порівнюємо її з аналогічними об'єктами, представленими на ринку. При цьому простим прикладом показника, по якому ми вибираємо пере- або недооцінені квартири може бути вартість квадратного метра. При аналізі цінних паперів подібні показники (по яких здійснюється порівняння) називають мультиплікаторами.

Найбільш популярні наступні мультиплікатори:

P/E (price per share/earnings per share) – ринкова ціна акції по відношенню до прибутку на акцію. Якщо ми розглядаємо річні значення прибули (як завжди і робимося), цей показник говоритиме про те, скільки річних «прибутків» стоїть зараз акція. Природно, акція, в якої коефіцієнт P/E дорівнює 5 буде недооціненою в порівнянні з акцією з P/E = 10 (у першому випадку акція коштує всього 5 річних прибутків, а в другому – 10).

P/S (price per share/sales per share) – ринкова ціна акції по відношенню до виручки на акцію. Показує скільки «виручок» коштує одна акція.

P/BV (price per share/book value) – ринкова ціна акції по відношенню до вартості чистих балансових активів. Показує наскільки відрізняється оцінка ринку і вартість цих найчистіших активів. Тобто якщо показник P/BV = 0.5, то компанія торгується за половину вартості своїх активів, що повинне викликати особливий інтерес у аналітика (взагалі-то вважається, що звертати особливу увагу варто вже на акції, торгуемые за 0.75 і нижче від вартості активів).

Крім того, існує цілий ряд галузевих мультиплікаторів, наприклад ціна 1 МВт встановленої потужності (в енергетичних компаній).

  1.  Ринок альтернативних інвестицій AIM (Alternative Investment Market)

Традиційні способи вкладення коштів - це банківські вклади (депозити), різні пайові інвестиційні фонди (ПІФи), можливо, купівля іноземної валюти. При наявності навичок, часу і бажання, можна самостійно інвестувати і спекулювати на фінансових ринках, у тому числі, на фондовому ринку акцій, ринку облігацій (боргових інструментів), товарному і сировинному ринку, валютному ринку Forex. Але навіть найвигідніші банківські депозити , хоча і практично безризикові, навряд чи перевищують рівень інфляції, а значне вкладення коштів на фінансових ринках зупиняє спогад про фінансову кризу 2008 року, коли відбулося схлопування фінансових бульбашок, і невпевненість у відношенні того, що подібні інвестиції взагалі зможуть принести хоч якийсь прибуток .

Тому інвестори все частіше замислюються над питанням, куди можна було б ефективніше (наприклад, за співвідношенням ризик/доходність) вкласти свої кошти або просто диверсифікувати свої вкладення (депозити, облігації, акції, валюта, дорогоцінні метали і т.д.) новими альтернативними інвестиційними інструментами. Таким чином, в даний час неухильно зростає інтерес до альтернативних інвестицій.

По суті, альтернативні інвестиції - це інвестування в нетрадиційні інструменти , яке має на увазі вкладення в різні нефінансові активи, а також участь у венчурних фондах, у фондах прямих інвестицій, метою яких є входження в акціонерний капітал (венчурні фонди) або участь в управлінні (фонди прямих інвестицій), як правило, нових динамічно розвиваються високотехнологічних компаній перспективних секторів економіки (наприклад, альтернативні джерела енергії, біотехнології, нанотехнології, перспективна робототехніка, комп'ютерні та телекомунікаційні технології та інші наукоємні виробництва). У міру розвитку сфери альтернативних інвестицій були спеціально створені ринки альтернативних інвестицій (Alternative Investment Market), таких як AIM на біржі Лондона LSE, AltX на біржі Йоханнесбурга JSE, на яких розміщували і проводили IPO такі компанії. Ці ринки надали можливість входження в акціонерний капітал інституціональним і невеликим приватним інвесторам за допомогою покупки акцій таких компаній.

Хоча деякі джерела відносять до альтернативних інвестиційним інструментам вкладення в хедж -фонди, фонди фондів, товарні ринки, вважаємо, що це не зовсім вірно, так як всі ці інструменти пов'язані з роботою на звичних фінансових ринках (за винятком ринків альтернативних інвестицій, таких як AIM, AltX) і являють собою в більшості своїй синтетичні (структуровані ) продукти різного ступеня складності (комбінації боргових активів, акцій, ф'ючерсів, опціонів).

Можна виділити наступні напрямки (сектори) альтернативних інвестицій:

- Інвестиції в будівництво і нерухомість (у Росії можуть здійснюватися, наприклад, за допомогою фондів нерухомості і закритих ПІФів нерухомості, в США - наприклад, за допомогою довірчого управління фондом інвестицій в нерухомість , Real Estateт Investment Trust , REIT )

- Інвестиції в динамічно розвиваються високотехнологічні компанії перспективних наукомістких виробництв (альтернативні джерела енергії, біотехнології тощо )

- Інвестиції в арт- ринок і мистецтво

- Інвестиції в антикваріат, в тому числі ретро -автомобілі

- Інвестиції у вино і колекції вина

- Інвестиції в дорогоцінні камені

- Інвестиції в монети (нумізматика), в марки (бізнес- філателія), в значки і нагороди ( фалеристика )

Передумови пошуку альтернативних інвестицій і зростання попиту на них (особливо з боку приватних інвесторів) :

  •  невпевненість інвесторів у колишньої прибутковості і стабільності традиційних форм інвестування в акції та боргові інструменти внаслідок фінансової кризи 2008 року;
  •  бажання інвесторів зберегти свої кошти за допомогою вкладень у «вічні цінності» ;
  •  бажання добитися якісно нового ступеня диверсифікації інвестованого капіталу .

Особливості альтернативних інвестицій:

Кошти вкладаються не у віртуальні активи (такі як акції, облігації, знеособлені металеві рахунки), а реальні (нерухомість, твори мистецтва, вино, предмети антикваріату, монети, марки);

Вартість активів, в які відбуваються вкладення, мало залежить від коливань фінансових ринків і циклічності глобальної економіки;

Дуже низька кореляція з фондовим ринком акцій і облігацій, відносно низька волатильність в оцінці вартості таких активів (відповідно, стійкість цін , дуже мала величина просадки );

Досить висока прибутковість, найчастіше демонстрована інструментами альтернативних інвестицій;

Складність прогнозування розвитку відповідного ринку, на якому виробляються альтернативні інвестиції, також тут можна відзначити деяку схильність цих ринків тенденціям моди ;

Замість ризиків, притаманних традиційному інвестуванню, з'являються інші ризики: ризики низької ліквідності (можливо, що з часом вони матимуть менше значення), в деяких секторах - ризики придбання неякісних активів і фальсифікації (особливо при інвестуванні в предмети мистецтва, антикваріат, монети, марки);

На відміну від банківських вкладів та операцій на фондовому ринку, здійснення альтернативних інвестицій часто вимагає значного обсягу інвестованого капіталу (особливо актуально для приватних інвесторів), зазвичай, це суми, що починаються від десятків тисяч доларів. В міру розвитку сфери альтернативних інвестицій цей поріг для входу нових інвесторів буде знижуватися;

Відносна «непрозорість » деяких привабливих для інвестування ринків і складність отримання необхідної інформації про них.

Альтернативні інвестиції можуть розглядатися як інструменти диверсифікації портфеля інвестора, так і як самостійний вельми перспективний вид вкладень коштів. Сфера альтернативних інвестицій активно розвивається, йде пошук нових методів та механізмів, нових секторів для інвестування. З часом організація альтернативних інвестицій стане більш регламентованою законодавчо і більш структурованою.

Ринок AIM є міжнародним ринком для, переважно, середніх і активно зростаючих компаній. Ринок AIM є підрозділом (“малим майданчиком”) Лондонської фондової біржі LSE. Тут можна знайти компанії різного напряму діяльності, від відносно нових компаній, що знаходяться на ранньому етапі розвитку і засновані на венчурному капіталі, що прагнуть отримати додаткове фінансування і заробити репутацію стабільної компанії для свого подальшого розширення, до вже сталих, зрілих компаній, що прагнуть вийти на ширший ринок основного майданчика Лондонської фондової біржі LSE.

Ринок альтернативних інвестицій надає можливість здійснювати ризикові капіталовкладення в нові підприємства, в основному інноваційні технології, що швидко розвиваються і використовуючі, за допомогою входження в акціонерний капітал або покупки їх боргових зобов'язань, облігацій (біржа AIM надає таку можливість).

Для визначення динаміки ринку AIM розраховуються 3 індекси:

- FTSE AIM UK 50 (входять 50 найбільших британських компаній з основним лістингом на Alternative Investment Market, зважених за ринковою капіталізацією)

- FTSE AIM 100 (входять 100 найбільших компаній з основним лістингом на AIM, може включати компанії з індексу FTSE AIM UK 50)

- FTSE AIM All-Share (включає всі компанії, що котируються на Alternative Investment Market і задовольняють вимогам ліквідності і фри-флота).

Всі індекси передивляються щокварталу.

Переваги і недоліки лістингу на ринку AIM з точки зору керівництва компанії

Переваги:

Легко буде відбуватися процес злиття і поглинання (M&A)

Можливість для збільшення фінансування (наприклад, випуск допэмиссии акцій, використання пакету акцій як застава і так далі)

Легше буде процес регулювання з боку біржі (а, отже, і дешевше, в порівнянні з витратами компаній на основній біржі)

Більший рівень «ринковості» і прозорості компанії (з активною взаємодією стейкхолдеров і утримувачами акцій)

Формування і поліпшення сприятливого корпоративного іміджу (збільшення суспільної довіри до діяльності компанії, підвищення інформованості громадськості)

Збільшення зацікавленості співробітників компанії в її успішному розвитку (через схеми мотивації, що передбачають націленість працівників на збільшення ринкової капіталізації і вартості акцій)

Недоліки:

Небезпека втрати контролю (великі пакети акцій можуть виявитися в руках крупних інституційних інвесторів)

Первинні і поточні витрати, а також необхідність витрачати час (як на сам вивід на біржу, так і в процесі котирування акцій на біржі)

Втрата конфіденційності (при виході компанії на біржу вона виявляється в центрі уваги і під контролем інвесторів)

Вимоги до звітності (прилюдні компанії повинні повідомляти результати своєї діяльності по міжнародних стандартах фінансової звітності)

Чекання акціонерів (незалежні акціонери можуть критикувати діяльність компанії, особливо, якщо фактичні рівні вартості акцій не збігатися з очікуваними прогнозними)

Загальноприйнята світова практика передбачає повну підпорядкованість альтернативних ринків правилам фондової біржі. Емітенти такого ринку мають державну підтримку у вигляді спрощеної процедури емісії акцій, а інвестори мають право на зниження ставок оподаткування операцій з цінними паперами, що торгуються на альтернативному ринку.

Одним з напрямів ринку альтернативних інвестицій є створення біржового ринку мало- та середньокапіталізованих емітентів як основи для ІРО. Згідно досвіду зарубіжних країн у розвитку біржового ринку невеликих за капіталізацією емітентів такі механізми IPO дістали назву ««альтернативних ринків». Однак в економічний літературі чіткого визначення такого поняття знайдено не було.

Отже, будемо розглядати поняття «альтернативний ринок» як біржовий ринок для залучення фінансування невеликими за капіталізацією та зростаючими компаніями шляхом спрощеної процедури випуску цінних паперів та їх публічного розміщення на фондовій біржі.

Розглянемо функціонування альтернативних ринків у Росії, Великобританії, Польщі та інших країнах.

У 2009 році на ММВБ спільно з «РОСНАНО»2 було створено спеціальний сектор торгів для підприємств малого та середнього бізнесу, який дістав назву Ринок інновацій та інвестицій (або РІІ) (рис. 3.2). Основним завданням такого альтернативного ринку було сприяння залученню інвестицій в компанії малої та середньої капіталізації інноваційного сектора російської економіки.

* Прогнозні показники на кінець 2013 року

Рис. 4.2. Обсяг торгів на Ринку інновацій та інвестицій на «Московській біржі», 2009-2013 роки

Основною відмінністю російського альтернативного ринку від світових аналогів є наявність критерію доступу до IPO на РІІ лише компаній, істотна частка виручки яких формується за рахунок здійснення господарської діяльності в галузях, пов'язаних із застосуванням інноваційних та високих технологій. Так, станом на липень 2013 року на РІІ торгувалися цінні папери 36-ти емітентів, які представляють галузі енергетики, авіаційних та космічних систем, Інтернет технологій, медичних технологій, венчурних фондів тощо. Загальна кількість фінансових інструментів становила 41, серед яких: 26 акцій, 9 інвестиційних фондів, 5 облігацій та 1 американська депозитарна розписка.

Українські емітенти не представлені на російському альтернативному ринку, але присутні на європейському біржовому ринку: на Варшавській фондовій біржі на ринку NewConnect та на Лондонській фондовій біржі на ринку AIM.

Так, на альтернативному ринку Варшавської фондової біржі торгуються акції Agroliga Group PLC, а на Альтернативному інвестиційному ринку Лондонської фондової біржі котируються 4 українські емітенти: Ukrproduct, XXI Century, Dragon-Ukrainian Properties & Development та Regal Petroleum.

Альтернативні ринки мають просту процедуру допуску й гнучку систему регулювання, що не передбачає високих вимог до емітента і його цінних паперів. При цьому емітент здобуває можливість заявити про себе великому колу потенційних інвесторів й одержати фінансування, необхідне для подальшого розвитку.

Приміром, на Лондонській фондовій біржі є різні ринки і вони регулюються по-різному. Основний ринок регулюється спеціальним державним органом Адміністрацією Великої Британії з лістингу (англ. – United Kingdom Listing Authorities або UKLA) і поділяється на два сегменти – стандартний та преміальний. Преміальний регулюється більш жорстко, до його учасників пред’являються підвищені вимоги щодо розкриття інформації. Крім основного сегмента біржових торгів є ще Альтернативний інвестиційний ринок (англ. – Alternative Investment Market або AIM), де розміщують свої акції дрібні та зростаючі компанії. Його повністю регулює Лондонська фондова біржа.

З метою розробки системи заходів та принципів функціонування біржового ринку мало- та середнокапіталзованих компаній в Україні потребують детального дослідження моделі альтернативних ринків на фондових біржах розвинутих країн. Серед досліджуваних альтернативних ринків виділимо наступні (табл. 3.5):

- Ринок інновацій та інвестицій (Росія);

- AIM, який був створений у 1995 році, нині є найбільшим альтернативним ринком у Європі та налічує понад 1 тис. емітентів у біржовому списку з ринковою капіталізацією 94,7 млрд. дол. та торговим оборотом більше 44 млрд. дол.;

- NewConnect – альтернативний ринок Варшавської фондової біржі (Польща), в біржовий список якого входять 448 емітентів загальною ринковою капіталізацією 3,0 млн. дол. ;

- First North, створена у 2006 як пул фондових бірж Данії, Ісландії, Фінляндії та інших скандинавських країн, зараз налічує 131 емітент, в тому числі стартапи, які мають загальну ринкову капіталізацію 4,4 млрд. дол.;

- Open Market, створений у Німеччині у 2005 році для розміщення акцій та депозитарних розписок емітентів, ринкова капіталізація яких перевищує 750 тис. євро; нині до біржового списку входить 185 компаній;

- Growth Enterprise Market, створений у Гонконгу у 1998 році, нині до біржового списку входить 194 емітент з капіталізацією 12,8 млрд. дол..

Як бачимо з табл. 3.4, на досліджуваних альтернативних ринках застосовуються подібні правила допуску цінних паперів до біржових торгів, але є й певні відмінності. До стандартних умов можна віднести: наявність органів акредитації, орієнтація на лістинг акцій та облігацій, наявність вимог до мінімальної оціночної капіталізації емітента та інші. Щодо останньої, то англійська AIM офіційно не розголошує мінімальних вимог до капіталізації компанії, яка планує вивести свої акції на біржовий ринок. Однак, враховуючи вартість проведення IPO на AIM, яка, за різними оцінками, починається з 25 тис. фунтів, рентабельність такої процедури для малокапіталізованого підприємства є абсолютно недосяжною.

На деяких біржах діють вимоги щодо мінімальних: free float акцій при їх первинному розміщенні, ціні 1 акції та операційної діяльності упродовж декількох останніх років.

Важливою складовою функціонування ринку капіталу для мало- та середньокапіталізованих компаній є наявність, так званих, лістингових агентів (партнерів). Це акредитовані фондовою біржею посередники, які  розробляють інвестиційний меморандум, надають обґрунтування оцінки капіталізації емітента та стежать за дотриманням компанією вимог щодо розкриття інформації.

Як правило, лістингові агенти виступають органом акредитації цінних паперів емітента для розміщення на фондовій біржі та, в подальшому, маркет-мейкерами.

З огляду на вищезазначене, вперше пропонуємо створити на українській фондовій біржі ринок залучення капіталу або РЗК. Першочерговим завданням нового альтернативного ринку має стати залучення інвестицій у компанії з малою та середньою капіталізацією через публічне розміщення їх акцій або облігацій на фондовій біржі.

Функціонування ринку залучення капіталу має базуватися на наступних принципах (див. табл. 3.5; рис. 4.3):

- до торгів допускаються акції, корпоративні облігації та сертифікати пайових інвестиційних фондів закритого типу;

- в основі регулювання альтернативного ринку лежать правила фондової біржі;

- мінімальний free float встановлюється на рівні 15% при оціночній капіталізації емітента не менше 8 млн. грн.;

- мінімальний період операційної діяльності повинен становити не менше 2 років;

- обов’язкова акредитація емітентів у лістингових партнерів.

Рис. 4.3. Схема функціонування ринку залучення капіталу

Враховуючи відсутність достатньої кількості ліквідних цінних паперів на фондовому ринку Україні, вважаємо правильним допускати на РЗК різні види цінних паперів, а саме: акції, корпоративні облігації та сертифікати закритих недиверсикованих корпоративних інвестиційних фондів (в т.ч. корпоративних венчурних фондів).

Така диверсифікація доступних фінансових інструментів на РЗК сприятиме залученню широкого спектру інвесторів та емітентів. Витрати емітента на проходження процедури міні-IPO та підтримки належного рівня ліквідності своїх цінних паперів на початковому етапі не повинні перевищувати 10% від вартості залучених коштів, а при великому обсязі позикових коштів конкурентними ставками є 5-7%.

Загальноприйнята світова практика передбачає повну підпорядкованість альтернативних ринків правилам фондової біржі. Емітенти такого ринку мають державну підтримку у вигляді спрощеної процедури емісії акцій, а інвестори мають право на зниження ставок оподаткування операцій з цінними паперами, що торгуються на альтернативному ринку.

Наступним важливим критерієм обігу цінних паперів на альтернативному ринку є встановлення мінімального рівня free float.

Вважаємо рівень мінімального free float при розміщенні акцій на РЗК має становити не менше 15%, що, за умов мінімальної оціночної капіталізації емітента у 8 млн. грн., складатиме не менше за 1,2 млн. грн. або 150 тис. дол. Для порівняння, на ринку NewConnect допускаються акції з мінімальний free float на рівні 15%, що становить не менше 24 тис. дол., на ринку Open Market – 10% або не менше 750 тис. евро. Ссередній free float акцій із індексного кошика «Української біржі» становить 9% або 240 млн. грн., тобто ринок залучення капіталу привабливий лише для мало- та середньокапіталізованих компаній.

Також існує необхідність встановлення максимального ліміту на free float з метою утримати контроль над підприємством у руках мажоритарних акціонерів, щоб останні були зацікавлені у подальшому розвитку емітента. Такий механізм не зазначається у правилах альтернативного ринку, але є умовою проходження акредитації у лістингових партнерів.

За світовою практикою мінімальний період операційної діяльності емітента, який має право розпочати процедуру IPO, становить не менше ніж 2 роки. Таким чином, фондова біржа та лістингові партнери допускають до торгів активно діючи компанії, які мають працюючий бізнес-план на довгострокову перспективу. Враховуючи той факт, що деякі інноваційні компанії у момент виходу на біржу не завжди є прибутковими (наприклад, Facebook3 у травні 2012 року), вимоги до позитивного фінансового результату діяльності емітента не є обов’язковими.

Останньою важливою умовою створення Ринку залучення капіталу є розробка процедури акредитації у лістингових партнерів. До числа лістингових партнерів можуть входити: члени біржі (торгівці цінними паперами, банки), аудиторські та юридичні фірми, рейтингові агентства – які мають бути рекомендовані Біржовим комітетом та мати досвід роботи з виводу емітентів на фондові біржі.

Основними функціями лістингових партнерів є: підготовка інвестиційного звіту діяльності емітента; підготовка звіту, в якому визначено оцінку капіталізації акцій емітента; підготовка пакету документів, необхідного для включення цінних паперів емітента у біржовий список; допомога у проведені road show та розкритті інформації про емітента; допомога у процесі розміщення та обігу акцій компанії на фондовій біржі та інше.

Наприклад, на ринку РІІ (Росія) органом акредитації розроблені спеціальні програми маркетингової підтримки емітентів, що виходять на ринок, яка включає допомогу в організації road show, зустрічей з інвесторами, PR- та IR-заходів).

Серед основних переваг ринку залучення капіталу як моделі альтернативного ринку виділимо:

  1.  Низька вартість залучених коштів у порівнянні з банківським кредитуванням. Витрати компанії-емітента на організацію емісії акцій та на послуги андерайтера та фондової біржі можуть складати від 5% до 10% залежно від обсягу залученого капіталу;
  2.  Доступність позикових коштів, яка проявляється у спрощеній процедурі виходу емітентів на біржовий ринок. Для розміщення на РЗК компанії необхідно пройти процедуру акредитації у лістингових партнерів, провести рекламну компанію (road show) серед потенційних інвесторів та у ЗМІ, підписати необхідні документи з фондовою біржею та маркет-мейкерами.. Бізнес деяких компанії, як, наприклад, більшості інноваційних стартапів, взагалі будується на нематеріальних активах і вони не мають суттєвого об’єкту застави.
  3.  Наявність спеціально розробленої регулятивної бази для максимально простої процедури емісії цінних паперів для невеликих емітентів. Аналогічні проекти в інших країнах, таких як Англія, Росія чи Польща, мають серйозну державну підтримку, яка передбачає модернізацію нормативно-правової бази, наприклад, у частині впровадження додаткових податкових пільг для емітентів альтернативного ринку. З іншої сторони, спрощення вимог до емітентів має передбачати створення ефективної системи захисту прав інвесторів.
  4.  Зростання капіталізації компанії. Ринок залучення капіталу дозволяє  підвищити корпоративну прозорість та увагу з боку преси, використовувати цінні папери, що торгуються на біржі, у якості застави, отримати ринкову оцінку бізнесу при проведенні угод злиття та поглинання та інше.
  5.  Перспектива вийти на основний ринок за умов сталого зростання ринкової капіталізації емітента та ліквідності цінних паперів.

4.7. Проблеми та перспективи виходу банків України на міжнародний фондовий ринок

При підготовці до виходу на міжнародні ринки капіталів з метою залучення ресурсів для фінансування, компаніям-емітентам необхідно виконати цілий ряд вимог, які ставляться зі сторони фондових бірж та інвесторів. Нажаль, сучасний вітчизняний фондовий ринок не користується значною популярністю у наших компаній та банків, так як вони віддають перевагу розміщенню цінних паперів на зарубіжних фондових площадках. Більшість таких розміщень припадає на фондові ринки США і Великобританії. Найбільш популярними є :

  •  NYSE: є найбільшою у світі і самим відомим фондовим ринком.
  •  Лондонська фондова біржа (LSE), яка пропонує три варіанти лістингу:
    1.  первинне розміщення акцій на основному ринку (main market);
    2.  спеціальний лістинг депозитарних розписок (ADR);
    3.  первинне розміщення акцій на Альтернативному інвестиційному ринку (АІМ)
      •  В континентальній Європі можна здійснювати лістинг на регіональній біржі або через комплексну площадку, що пропонує Euronext (це об’єднання Paris Bourse, the Amsterdam Stock Exchange, Brussels Stock Exchange). [20 с.19]

Якщо, провести аналіз міжнародних фондових ринків (Табл..3.1.), то можна побачити, що для вітчизняних компаній та банків більш кращою є Лондонська фондова площадка, так як на відміну від Нью-Йоркської біржі тут кращі умови, так як  менш жорсткі вимоги (аудит, розкриття інформації, наявність незалежних директорів, кримінальна відповідальність керівництва за достовірну фінансову звітність і т.п.), дешевше процес лістингу, нижчі щорічні внески і менші витрати по підготовці до ІРО.[33 с.10] Крім того, в залежності від розміру і масштабу діяльності, а також обсягів розміщення компанія може вибрати або Main market або AIM.

Табл.3

Порівняльний аналіз міжнародних фінансових ринків

LSE (Лондон)

Континентальна Європа

NYSE (Нью-Йорк)

Переваги

Великий та ліквідний ринок;

Місцезнаходження більшості європейських інвесторів;

Зручна часова зона;

Варіанти лістингу;

Гнучкі нормативні вимоги;

Доступ до широкого кола європейських інвесторів;

Можливість лістингу в одній країні і торгівля через інтегровану площадку EURONEXT;

Найбільш різноманітний та великий фондовий ринок;

Сильна база інвесторів;

Висока ліквідність;

Престиж;

Єдина система торгів;

Єдині вимоги реєстрації ставлять всі американські компанії в однакові умови і мінімізують дисконт оцінки ;

Виключно для крупних компаній ;

Недоліки

Різні методи торгів можуть бути недостатньо зрозумілими;

Податок на фондові операції;

Ринки менш ліквідні;

Менш націлені на міжнародну спільноту, тяготіть до однієї країни;

Жорсткі вимоги до лістингу;

Найвищий стандарт фінансової звітності–US GAAP;

Єдиний механізм лістингу -ADR

Якщо, окремо, порівняти вимоги міжнародних фондових бірж (таблиця 3.2.), то видно, що найлегше всього потрапити у лістинг на Альтернативну площадку Лондонської фондової біржі, і, водночас, найскладніше потрапити на основну площадку LSE . На Російську площадку РТС, потрапити також не складно, однак якщо враховувати престиж, то компанії та банки обертатимуть, звісно, АІМ ніж РТС.

Таблиця 3

Вимоги світових торгових площадок до емітента

Критерії

LSE/Main market

LSE/Alternative (АІМ)

NYSE

РТС

Капіталізація компанії

1 млрд. євро

Відсутній

$500млн./ $млн. за 3 роки

Відсутній

Кількість акцій у вільному оберті

25%

Відсутній

2,5 млн. акцій

Відсутній

Мінімальний термін існування компанії

3 роки

Відсутній

3 роки

Відсутній

Особливі вимоги

1. Згода на продаж акцій першочергових акціонерів

2.Попередня перевірка документів відомством по лістингу (UKLA)

Обов’язкове залучення номінованого консультанта (номада)

1.Відповідність національним інтересам США

2.Розкриття інформації про галузь, де працює емітент

3.Попередня реєстрація випуску акцій В Комісії США по цінним паперам і фондовій біржі

1.Державна реєстрація рішення про випуск цінних паперів і проекту емісії цінних паперів

2.Державна реєстрація звіту про випуск цінних паперів

3.Щоквартальні фінансові звіти

1 Методика ррозрахунків даних показників детально розглядається при вивчені інших дисциплін та в літературі по кредитному менеджменту, управлінні ризиками тощо.

2 Провідна державна російська організація у сфері комерціалізації нанотехнологічних розробок, розвитку інноваційної інфраструктури економіки Росії [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnano.com/about  

3 The Facebook IPO [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cnbc.com/id/46191242

PAGE  90


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

56498. Требования к конспекту урока математики студента-практиканта в специальном (коррекционном) образовательном учреждении VIII вида 32 KB
  Требования к конспекту урока математики студентапрактиканта в специальном коррекционном образовательном учреждении VIII вида В конспекте указываются: школа класс математика как учебный предмет и дата проведения урока. Рассматривается раздел программы и тема урока в соответствии с разделом программы. Студент должен четко мысленно воспроизводить место урока по данному разделу. Раскрываются цели урока: образовательная воспитательная и коррекционноразвивающая.
56499. Требования к написанию урока по информатике 360 KB
  Образовательные - изучение типов таблиц, определение назначения таблиц различного типа, формирование умений по построению таблиц. Развивающие - формирование приемов мыслительной деятельности и гибкости мышления при ответах на вопросы учителя, развитие умения слушать в процессе объяснения нового материала.
56500. Требования к плану- конспекту урока ручного труда 38.5 KB
  В колонке «Содержание урока» должна быть отражена методика проведения каждого этапа урока, вопросы, обращенные к учащимся и предполагаемые ответы, поэтапный план выполнения изделия...
56502. ВОЗДЕЙСТВИЕ ВЫБРОСОВ ТЭЦ-5 Г.ОМСКА НА АТМОСФЕРУ 527.96 KB
  Повсеместное загрязнение окружающей среды разнообразными веществами, подчас совершенно чуждыми для нормального существования организма людей, представляет серьезную опасность для нашего здоровья и благополучия будущих поколений...
56504. Організація навчальних тренінгів у системі внутрішньошкільної методичної роботи 49 KB
  МЕТА: знайомити учасників тренінгу із активними формами роботи з педагогічними працівниками використовуючи інтерактивні методи навчання. ОБЛАДНАННЯ: ватмани маркери плакат із правилами роботи в групах липкі...
56505. Тренінг як форма групової роботи з учнями 45.5 KB
  Пропоную тренінг який можна провести у 4 класі на уроці основ здоров’я як узагальнення знань або на годині спілкування. Тренінг Здоров’я людини найцінніший скарб Прийняття правил. Що це за скарб Здоров’я.