5114

Диференційоване фізичне виховання школярів. Особливості фізичного виховання школярів, які мають відхилення у стані здоров’я

Реферат

Педагогика и дидактика

Диференційоване фізичне виховання школярів. Особливості фізичного виховання школярів, які мають відхилення у стані здоров’я. Поняття диференційований підхід...

Украинкский

2012-12-03

80.5 KB

93 чел.

Диференційоване фізичне виховання школярів. Особливості фізичного виховання школярів, які мають відхилення у стані здоров’я.

Поняття “диференційований підхід” (диференціація – від лат. “differenta” різниця – означає поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини) вживаються поруч.

Диференційоване фізичне виховання – це, така методика фізичного виховання, в якій мають враховуватися не тільки загально-вікові, а й індивідуальні особливості дітей в межах групи учнів, схожих за морфо-функціональними показниками.

Диференціація фізичного виховання передбачає пристосування навчального матеріалу програми до індивідуальних можливостей учнів за рахунок диференціації методів, засобів, інтенсивності фізичного навантаження стосовно груп, що складаються із приблизно однакового контингенту учнів

Індивідуальні відмінності учнів зумовлені наступними чинниками:

  1.  біологічними (вік, стать, генетично зумовлені особливості, та ін.);
    1.  соціальними (сім’я, оточення, школа);
    2.  психологічними (сприйняття, мислення, характер здібності і др.);
    3.  особливостями фізичного розвитку.

Все це зумовлює індивідуальний підхід до фізичного виховання того чи іншого учня, який передбачав би необхідність застосування таких методик дозування фізичних навантажень, які б відповідали фактичному стану фізичного розвитку організму учнів. Внаслідок невідповідності застосування засобів і методів фізичного виховання до фізичного стану учнів вправи можуть оцінюватись як важкі для одних і легкі для інших, і як наслідок, зменшується можливість оздоровчого впливу занять фізичною культурою. Але класно-урочній формі занять властиві труднощі в реалізації індивідуального підходу. Тому багато дослідників в галузі дидактики почали вести пошуки таких способів навчання, у яких в певній мірі зберігалися переваги фронтального та індивідуального методів і одночасно нейтралізувалися їхні недоліки. Саме таким вимогам відповідає організація навчально-виховної роботи на основі диференційованого підходу. Цей підхід у ФВ зменшує небезпеку фізичних перенавантажень, сприяє підвищенні оздоровчої ефективності занять фізичними вправами, сприяє міцному засвоєнню рухових навичок вдосконаленню рухових якостей.

Диференційоване фізичне виховання в школі здійснюється таким чином. На початку навчального року служба медичного забезпечення загальноосвітньої школи проводить поглиблений огляд учнів і виявляє дітей із відхиленням у стані здоров’я. комплексна оцінка кожної дитини проводиться з урахуванням 4 критеріїв: рівня функціонального стану основних систем; ступеня опірності і реактивності організму; рівня фізичного і нервово-психічного розвитку та ступеня його гармонійності; наявності або відсутності хронічної (в тому числі вродженої) патології.

У відповідності до зазначених критеріїв виділяють 5 груп здоров’я:

1-а. Здорові, без хронічних захворювань, з нормальним фізичним і нервово-психічним розвитком, не мають вроджених аномалій і функціональних відхилень, що вимагають корекції. Вони рідко хворіють.

2-а. Діти, у яких немає хронічних захворювань, але існують морфо-функціональнівідхилення; із зниженим опором організму до гострих і хронічних захворювань. Це діти, які перенесли інфекційні захворювання, підлітки із затримкою загального фізичного розвитку (без ендокринних патологій) і значним дефіцитом маси тіла, які часто хворіють (4 рази і більше в рік).

3-а. Діти з хронічними захворюваннями в стані компенсації, збереженими функціональними можливостями.

4-а. Діти з хронічними захворюваннями в стадії субкомпенсації із зниженими функціональними можливостями.

5-а. Діти з хронічними захворюваннями в стадії декомпенсації. Як правило, діти з такою патологією не відвідують школу, вони знаходяться у спеціальних лікувальних закладах.

На основі даних про стан здоров’я, рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярі для проведення занять фізичного виховання діляться на три групи: основна, підготовча і спеціальна.

До основної групи відносяться учні, які не мають відхилень у фізичному розвитку і стані здоров’я, а також школярі з незначним відхиленням в стані здоров’я функціонального характеру при умовах достатньої фізичної підготовленості.

До підготовчої групи зараховуються діти, які не мають відхилень в стані здоров’я або мають незначні відхилення в стані здоров’я та фізичному розвитку з недостатньою фізичною підготовленістю.

До спеціальної медичної групи (СМГ) відносяться учні із значними відхиленнями в стані здоров’я постійного або тимчасового характеру. Це діти, у яких діагностовано вроджена вада серця, ревматизм, бронхіальна астма із частими приступами, порушення опорно-рухового апарату (зокрема сколіоз ІІ-ІІІ ступені, порушення нервової та ендокринної систем, тощо.

Основна група виконує шкільну програму з предмету фізична культура у повному обсязі. Додатково їм рекомендуються заняття різними видами спорту. Підготовча група відвідує заняття з ФВ разом із основною, але частковими обмеженнями у бігу, стрибках, вправах на гімнастичних снарядах. Діти цієї групи повинні займатися додатково у секціях (гуртках) ЗФП, самостійно для підвищення рівня фізичної підготовки.

Всі школярі, незалежно від того, до якої медичної групи належать, відвідують обов’язкові уроки, але виконують загально-розвиваючі і коригувальні вправи з різним фізичним навантаженням та ті, які їм не протипоказані. Крім цього, для учнів СМГ організовуються додаткові заняття за спеціальною програмою, які проводить відповідно підготовлений вчитель.

На сьогоднішній день існує кілька підходів щодо організації уроків фізичної культури з учнями СМГ:

  1.  Звільнення учнів від занять фізичними вправами на уроках фізичної культури. Причиною такого рішення є довідка від лікаря, в якій рекомендується звільнити дитину від виконання фізичних вправ у зв’язку з хворобою.
  2.  Спільні заняття учнів спеціальної, підготовчої та основної медичної групи під керівництвом одного вчителя.
  3.  Спільні заняття учнів спеціальної та підготовчої медичної групи під керівництвом одного вчителя.
  4.  Заняття учнів спеціальної медичної групи, що проводяться окремою підгрупою, за розкладом уроків основної медичної групи.
  5.  Заняття учнів СМГ на уроках фізичної культури, що проводяться в позаурочний час.

Виходячи з інтересів дітей СМГ найбільш ефективними є останні два підходи. Четвертий підхід не вимагає корекцій у протіканні навчального процесу, однак вчителю необхідно давати диференційовані завдання учням з різними захворюваннями і менше звертати увагу на кожного учня зокрема. В свою чергу, п’ятий підхід передбачає кращі умови для співпраці вчителя з учнями, оскільки в групі можна зібрати учнів з однотипними захворюваннями, але проведення таких занять вимагає додаткового часу, порушуючи тим самим навчальний режим учнів.

До об’єктивних чинників, що перешкоджають ефективно організувати уроки фізичної культури з учнями СМГ, слід віднести недостатній рівень підготовленості фахівців до роботи з дітьми із різними видами захворювань, а також недостатнє матеріально-технічне забезпечення місць занять.

Залежно від характеру і тяжкості захворювання рекомендується поділити дітей СМГ на три групи: А, Б, В.

Група “А” формується з осіб із серцево-судинними і легеневими патологіями, ревматичними вадами серця, тонзилокардіальним синдромом, хронічною пневмонією, туберкульозом легенів в стадії ущільнення, залишковими явищами після перенесеного ексудативного плевриту, гіпертонічною хворобою першої стадії, а також з тиреотоксикозами першої стадії. Сюди ж можна включити і осіб з бронхіальною астмою, але тільки не раніше, ніж через рік після останнього приступу, а також якщо у хворих немає змін в легенях і явищ недостатності в спокої і при фізичному навантаженні. Якщо ж ці явища спостерігаються, то такого студента (учня) краще направити для занять фізичними вправами в групу ЛФК.

У підгрупу “Б” зараховуються особи з хронічним частими тонзилітом, виразковою хворобою, хронічним гастритом, колітом, холециститом, з порушенням жирового і водно-сольового обміну, з порушенням функцій сечостатевої системи.

У підгрупу “В” об’єднуються особи з вираженими порушеннями опорно-рухового апарату, залишковими явищами паралічу, парезів, після перенесення травм верхніх і нижніх кінцівок, із залишковими явищами кісткового туберкульозу, деформацією грудної клітки. Для цієї групи необхідна спеціальна гімнастика, коригуючі і загальнорозвиваючі вправи. Заняття зі студентами (учнями) проводяться індивідуально, а також в групах. При наявності умов у вузі слід створити окремі навчальні групи для осіб з міопією в межах від 5 до 7 діоптрій, підібрати для них методику викладання і протягом двох-трьох років прослідкувати за впливом фізичних вправ на зір студентів. Коли ж студенти (учні) з міопією займаються в групі “В”, вони додатково обмежуються в бігових і стрибкових вправах, а також вправах, пов'язаних з опором, натужуванням, і на витривалість.

За даними педагогічного тестування та функціонального стану група ділиться на підгрупи А (“сильну”) і В (“слабку”). У підгрупу “А” направляються школярі, що не мають суттєвих відхилень у стані здоров’я, задовільно оволодівають руховими діями та учні, що тимчасово направляються у СМГ для повного відновлення їхнього здоров’я після травм та захворювання. У підгрупу “В” направляються учні з патологічними змінами в організмі, загостреними хронічними захворюваннями, з аномалією розвитку опорно-рухового апарату.

Заняття плануються в розкладі і проводяться до або після уроків 2 рази на тиждень по 45 хв або три рази по 30 хв.

Основні завдання ФВ учнів, що відносяться до СМГ:

  •  Зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку, загартування школярів.
    •  Розширення функціональних можливостей основних фізіологічних систем організму.
      •  Посилення захисних функцій організму школярів до різних захворювань.
      •  Формування та закріплення рухових умінь та навичок.
      •  Виховання в дітей морально-вольових якостей і стійкого інтересу до регулярних самостійних занять фізичними вправами.
      •  Роз’яснення учням ЗСЖ, принципів гігієни праці і відпочинку, раціонального харчування.

Заняття з учнями СМГ діляться на 2 періоди: підготовчий і основний. Підготовчий період триває перші 2 місяці навчального року. Його завдання:

  1.  Поступово підготувати серцево-судинну та дихальну системи і в цілому організм до виконання фізичних навантажень.
  2.  Виховувати в учнів потребу до систематичних занять фізичними вправами.
  3.  Навчити учнів швидко знаходити і підраховувати пульс.
  4.  Навчити елементарним правилам самоконтролю (аналіз самопочуття, характеру сну, апетиту, поява втоми на уроках ФК).

Протягом підготовчого періоду вивчаються індивідуальні особливості кожного учня, здатність організму переносити фізичні навантаження. В перші 6-8 тижнів занять з учнями разом із загально розвиваючими вправами використовуються спеціальні (для кожного конкретного захворювання). Особлива увага приділяється правильному поєднанню дихання із виконанням вправ. 50% всіх вправ проводяться в положенні сидячи і лежачи в повільному темпі. Кожна вправа виконується 3-4 рази, потім 6-8.

Тривалість основного періоду залежить від того, як пристосовується організм учнів до фізичних навантажень, від стану здоров’я. В цьому періоді діти можуть бути переведені у підготовчу і навіть основну групу.

Завдання основного періоду:

  1.  Підвищення загальної тренованості, функціональних можливостей організму до фізичних навантажень в школі і домашніх умовах.
  2.  Засвоєння основних умінь та навичок із програми ФВ для учнів СМГ.

В цьому періоді включаються майже всі загально-розвиваючі вправи, види легкої атлетики, елементи спортивної і художньої гімнастики, рухливі ігри і елементи спортивних ігор.

Схема побудови уроку в СМГ відрізняється від звичайних уроків ФК. Характерна особливість занять СМГ – наявність чотирьох складових частин заняття: вступної, підготовчої, основної і заключної.

Вступна частина (3-5 хв), спрямована на підготовку необхідних умов для подальшого проведення занять. Шикування групи, рапорт, пояснення задач заняття – усе це організує учнів, зосереджує їхню увагу. Учнями виконуються перешикування і дихальні вправи. Також рекомендується провести вимірювання ЧСС, ЧД. Діти, в яких ЧСС вища 90 уд/хв., стають на лівий фланг (до слабо підготованих). Підрахунок пульсу, частоти дихання самими учнями при умові правильного і чіткого виконання, також в значній мірі, налаштовує учнів на роботу на уроці. Вчителем в учнів молодших класів виховується потреба з’являтися на урок в належній спортивній формі, вмінні знаходитися в строю, виконувати команди, відповідати на привітання вчителя.

Шикувати учнів СМГ рекомендують не за зростом, а за функціональними відхиленнями. Одні фахівці пропонують такий підхід: на правому фланзі шикуються діти із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем, за ними – діти із захворюваннями внутрішніх органів і зниженим зором, далі – учні з відставанням у фізичному розвитку. Іншими фахівцями рекомендується шикувати дітей з слабою функціональною підготовленістю – на лівому, сильних – на правому фланзі. Це дозволяє відносно точно диференціювати фізичне навантаження, наприклад учні на правому фланзі продовжують присідання, на лівому – відпочивають, таким чином сильні діти виконують на 2-4 повторення більше.

Підготовча частина 10-15 хв. починається з вправ на розслаблення, дихальних та загально-розвиваючих, які виконуються спочатку у повільному, а потім у середньому темпі. Початкове дозування вправ 4-5 разів, у подальшому – 6-8 разів. Використання вправ на розтягування полегшує перенесення наступних фізичних навантажень, покращує пристосувальні реакції серцево-судинної системи до умов м’язової діяльності. Застосовуються загально-розвиваючі вправи для великих м’язових груп кінцівок і тулуба, виконання яких потребує глибокого рівномірного дихання. Як правило, виконуються одна дихальна і дві загально-розвиваючі вправи. Через два місяці занять це співвідношення становить 1 : 3, через чотири місяці – 1 : 4. великі м’язові групи залучаються до роботи почергово, за принципом „розсіювання ” навантаження, яке повинно зростати без різких підйомів. Дихальні вправи застосовуються після найбільш стомливих загально-розвиваючих. Підготовча частина передбачає тонізуючий вплив фізичних вправ на організм, формування правильної постави, створення сприятливого емоційного фону.

В основній частині (15-18 хв.) засвоюються нові фізичні вправи і розвиваються рухові якості з метою вирішення основних завдань фізичного виховання на конкретному етапі занять для певного віку і статі учнів. Пік навантаження повинен припадати на другу половину основної частини заняття. В кожному занятті використовується повторення попереднього навчального матеріалу з метою його закріплення. Важливо уникати надмірного стомлення, не використовувати одноманітні рухи, використовувати принцип „розсіювання ” навантаження.

Заключна частина (5-8 хв.) містить релаксаційні та дихальні вправи. Можна також включати вправи у повільному темпі з незначними зусиллями для м’язових груп, які не брали участі в рухах, котрі використовувались у попередніх частинах заняття. Заключна частина спрямована на зниження фізіологічного навантаження, нормалізацію функцій систем організму, створення хорошого настрою на наступні уроки.

Підрахунок пульсу здійснюється протягом 10 с чотири рази на кожному занятті: перед початком заняття, всередині – після виконання вправи з найбільшим навантаженням, після заняття у перші 10-15 с та через 5 хв після його закінчення.

До спеціального розвитку окремих рухових якостей можна приступати тільки досягнувши достатнього рівня фізичного розвитку і функціональної підготовленості.

Дозування фізичного навантаження в оздоровчих цілях здійснюється підбором фізичних вправ і рухливих ігор, тривалістю вправ, кількістю повторень, вибором вихідних положень, застосуванням обтяження. Прийомів полегшення і допомоги, зміною темпу і ритму рухів.

У заняттях з ослабленими дітьми використовуються фізичні вправи, котрі викликають допустимі, відповідні функціональним спроможностям організму реакції життєзабезпечуючих систем. Ступінь навантаження у СМГ ретельно регламентується і контролюється. У початковому періоді занять застосовують вправи малої інтенсивності, котрі збільшують ЧСС на 25-30 % її вихідного рівня. Згодом використовують дозовані навантаження середньої інтенсивності, що підвищують ЧСС на 40-45 %, а також вправи великої інтенсивності, які підвищують ЧСС на 70-80 %. Субмаксимальні та максимальні фізичні навантаження у заняттях з учнями СМГ не застосовують.

Дозується загальне (сума енергетичних витрат організму при виконанні м’язової роботи в усіх вправах та іграх протягом заняття) і локальне (навантаження на певну м’язову групу) навантаження.

У фізичному вихованні ослаблених дітей використовується тренуюче дозування – поступове підвищення фізичних навантажень від заняття до заняття таким чином, щоб викликати наприкінці заняття легке стомлення.

Збільшення навантаження здійснюється поперемінно за рахунок обсягу або інтенсивності. При цьому підвищення загального обсягу навантаження на 20 % за енерговитратами еквівалентне збільшенню його інтенсивності на 2,5 % (Матвєєв, 1991). Відповідно до принципу диференціально-інтегральних оптимумів обсяг та інтенсивність навантаження необхідно зберігати до тих пір, поки не відбудеться стабілізація ЧСС на рівні запланованих енергетичних зон. Потім збільшується інтенсивність, і потрібний певний час для пристосування організму до нових умов рухової діяльності.

Залежно від загального стану організму навантаження з помірною фізіологічною реакцією повинні тривати від 15-20 хв до 30-40 хв.

З покращанням функціонального стану змінюються реакції організму. Функціональні спроможності організму, досягнувши певного рівня, перестають удосконалюватися. Для того щоб фізична вправа викликала і в подальшому помірну фізіологічну реакцію, необхідно поступово збільшувати фізичне навантаження.

Для школярів, віднесених до групи А (діти, які мають відхилення у стані здоров’я зворотного характеру), фізичні навантаження поступово збільшуються як за інтенсивністю, так і за обсягом відповідно до адаптаційних спроможностей організму.

Для дітей групи А руховий режим у діапазоні ЧСС 120-130 уд/хв застосовується протягом 1,0 – 1,5 міс з поступовим доведенням навантажень до ЧСС 140-150 уд/хв в основній частині заняття. Добрий оздоровчий тренувальний ефект для серцево-судинної і дихальної систем в умовах аеробного енергозабезпечення справляють навантаження при ЧСС 13-150 уд/хв. Діапазон ЧСС понад 150 уд/хв є оздоровчо-тренувальним для цієї групи школярів, оскільки для них характерною є гіпоксія та слабке пристосування до м’язової роботи. Інтенсивність навантажень при ЧСС у діапазоні 150-170 уд/хв – перехідний рубіж від аеробного до анаеробного енергозабезпечення – використовується тільки у вигляді короткочасних вправ.

Для дітей групи Б (діти з органічними незворотними змінами в органах і системах) спеціальних медичних груп протягом усіх оздоровчо-тренувальних занять рекомендується діапазон ЧСС 120-130 уд/хв. У цих умовах життєво необхідні навички і вміння формують без поставлених до ослабленого організму неадекватних вимог.

На перших 15-20 заняттях не можна допускати прояву ознак стомлення (підвищеного потовиділення, зміни кольору шкірного покриву). За першими ознаками стомлення навантаження припиняють, переводячи дітей на ходьбу. Є грубою помилкою, коли за перших проявів стомленості або через побоювання перевантаження педагог одразу садить учнів, намагаючись забезпечити їм пасивний відпочинок. У подібній ситуації краще запропонувати їм виконати інші, полегшені фізичні вправи.

Критерієм правильності дозування навантаження в заняттях є характер зміни ЧСС за один урок або за серію уроків. Після заняття ЧСС повинна відновитися до вихідного рівня протягом 15-20 хв.

Ефективність занять залежить також від урахування вимог особистої громадської гігієни. Одна з умов ефективності занять оздоровчо-тренувальної спрямованості – використання системи домашніх завдань.

Лікарсько-педагогічне спостереження на уроках СМГ повинне проводитися 2 рази на місяць. Під час занять фіксується структура уроку, дотримування вступної, основної і заключної частин уроку, регулювання фізичного навантаження, ступінь використання дихальних і коригуючих вправ.

Під час занять необхідно стежити за реакцією серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Якщо немає індивідуальних медичних вказівок з цього приводу, викладач фізичного виховання орієнтується на нормальні показники ЧСС для даного віку. У спокої ЧСС у віці 7 років становить 85-90 уд/хв, у 10 років – 80-85, у 12 років – 75-80, у 14 17 років – 70-80 уд/хв. Максимальне підвищення ЧСС у відповідь на фізичне навантаження для здорової дитини не повинно перевищувати показник, який становить 220 – вік (років) . Відомі рекомендації стосовно дозування фізичного навантаження у СМГ, за якими ЧСС учнів 5-7-х класів повинна відповідати 130-140уд/хв, учнів старших класів – 140-150уд/хв. Головний показник адекватності фізичного навантаження – відновлення ЧСС, яка характерна в нормі для індивідуума протягом 3-5 хв після навантаження.

Адекватність регуляторних реакцій серцево-судинної системи може порушуватися у підлітковому віці. Можлива поява юнацької гіпертензії або гіпотензії. У цьому віці іноді відмічаються порушення периферичного кровообігу(синюшність пальців, мармуровість шкіри). Можуть спостерігатися порушення кровообігу при переході з положення лежачи у положення стоячи та при фізичних навантаженнях. Заняття фізичною культурою, підвищуючи резервні можливості організму, сприяють усуненню цих тимчасових функціональних порушень. У віці 15-17 років підсилюється дихальна аритмія. Високий тон блукаючих нервів у підлітків може супроводжуватися порідшанням серцевого ритму та уповільненням передсердно-шлуночкового проведення. У підлітків зниженим тонусом блукаючих нервів спостерігається тахікардія.

З метою підвищення оздоровчого і виховного впливу ФК на учнів СМГ, з ними в режимі дня необхідно проводити наступні заходи:

ввідна гімнастика;

організовані рухливі перерви і вправи невисокої інтенсивності на годинах здоров’я;

ФП після 2-3 уроку;

ФП після виконання домашнього завдання;

самостійне виконання індивідуальних комплексів фізичних вправ за рекомендацією вчителя ФК.

Необхідно пам’ятати, що оздоровчий вплив фізичних вправ буде більш ефективним, якщо вони використовуються в поєднанні із природними чинниками (сонце, повітря, вода). Систематичні заняття ФК в заздалегідь провітрених залах, на відкритому повітрі, в полегшеному одязі, з дотриманням температурних норм, з широким використанням ігор і прогулянок, занять на лижах – є найважливішим чинником загартування учнів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74119. Порядок и основные элементы обработки информации в АСКУЭ Энергия+ 18.09 KB
  Основными источниками данных являются. Устройства сбора данных УСД могут иметь как счётноимпульсные вход так и аналоговые входы разного вида а также сигналы телесигнализации ТС. Переменные ПВ используются для ввода данных оператором с клавиатуры. Это позволяет учесть в расчётах различные редко изменяемые параметры не имеющие автоматического источника данных.
74120. Порядок хранения и получения информации из базы данных АСКУЭ Энергия+ 17.8 KB
  Для хранения информации в КТС Энергия используется SQLсервер. Хранимая в SQL инф подразделяется на две части: проектные данные содержащие описания состава и названий УСД электр счётчиков ед измерений и др параметры кот пользователь вводит при подготовке проектных Д в программе Редактор проекта . Эти Д формируются программой Ядро и при помощи программы Запись в базу помещаются в SQL. Для хранения и обработки указанной инф исп неск независ баз в SQL: проектная база eng6 используемая программой Редактор проекта для хранения всей...
74121. Структура и состав базового программного обеспечения АСКУЭ Энергия+ 21.72 KB
  Клиентская часть обеспечивает отображение пользователю Д, хранимых в серв части. Содержит разные приложения – потребители инф: разл документы, генераторы отчётов и т.п. С одной серв частью могут работать одна или более кл частей. При доступе к Д только через WEB-сервер на кл компе не требуется установка к-л программ – достаточно наличия WEB-браузера.
74122. SCADA – система TRACE MODE 45.95 KB
  SCD – система TRCE MODE. В 2005 г TRCE MODE – интегрированная SCD система для разработки АСУ ТП АСКУЭ и систем управления производством получила сертификат соответствия ГОСТ Р выданный ГОССТАНДАРТОМ России. По результатам испытаний в сертификационной лаборатории установлено соответствие интегрированной SCD TRCE MODE требованиям нормативных документов российских и международных стандартов. Это стало важным этапом в процессе повышения качества SCD системы TRCE MODE до уровня лучших мировых аналогов.
74123. Структура системы TRACE MODE 20.57 KB
  Монитор реального времени МРВ. Под управлением МРВ выполняются такие задачи как: запрос данных о состоянии технологического процесса с контроллеров нижнего уровня по любому из встроенных протоколов или через драйвер; передача на нижний уровень команд управления по любому из встроенных протоколов или через драйвер; обмен данными с платами УСО; сохранение данных в архивах; обмен по сети с удаленными МРВ; передача данных по сети на следующий уровень АСУ; обмен с базами данных через ODBC; представление оператору графической информации о...
74124. Автоматизированные информационные системы – общие понятия, структура 17.43 KB
  Автоматизированные информационные системы можно разделить на: Системы информационного обеспечения имеющие самостоятельное целевое назначение и область применения; Автоматизированные системы управления АСУ. Системы информационного обеспечения как правило содержат информационную базу используемую различными потребителями для удовлетворения информационных потребностей при принятии решений. Автоматизированные системы управления – человекомашинные системы обеспечивающие автоматический сбор и обработку информации с помощью различных...
74125. Программное обеспечение АСУ ТП. SCADA – системы 18.64 KB
  Программное обеспечение АСУ ТП принято делить на две категории: общее программное обеспечение включающее операционные системы SCDсистемы пакеты программ для программирования контроллеров компиляторы редакторы и т. К этой категории относятся программы для контроллеров реализующие определённые функциональные задачи обработки информации и управления; программы сгенерированные в среде SCDсистемы для визуализации. SCDсистемы супервизорное диспетчерское управление и получение данных – это программные продукты которые...
74126. Структура SCADA – систем 18.32 KB
  Специфика каждой конкретной системы управления определяется используемой на каждом уровне программно аппаратной платформой. Датчики поставляют информацию контроллерам которые могут выполнять следующие функции:с бор и обработка информации о параметрах технологического процесса; управление электроприводами и другими исполнительными механизмами; решение задач автоматического логического управления и др...