5121

Позаурочна та позакласна робота школярів з основ здоров’я

Реферат

Педагогика и дидактика

Позаурочна та позакласна робота школярів зоснов здоров’я Позаурочна робота з навчання здоров’я. Зміст та організація домашніх завдань на різних етапах вивчення ОЗ Форми та види позакласної роботи валеологічного спрямування: інд...

Украинкский

2012-12-03

136 KB

311 чел.

Позаурочна та позакласна робота школярів з основ здоров’я

1. Позаурочна робота з навчання здоров’я. Зміст та організація домашніх завдань на різних етапах вивчення ОЗ

2. Форми та види позакласної роботи валеологічного спрямування: індивідуальна, групова, масова.організація позакласної роботи учнів

1. Позаурочна робота з навчання здоров’я. Зміст та організація домашніх завдань на різних етапах вивчення ОЗ 

Урочна, позаурочна та позакласна робота школярів тісно взаємопов'язані. Лише в їх нерозривній єдності досягається увесь комплекс освітніх, розвиваючих і виховних цілей з природознавства у початковій школі.

Позаурочна робота. Позаурочна навчально-пізнавальна діяльність школярів здійснюється в позаурочний час. Вона визначається програмою з природознавства і є обов'язковою для кожного учня.

Позаурочна робота спрямовується на оволодіння фактичним матеріалом, який учні зможуть використати на наступних уроках, а також – на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після його вивчення. Така робота виконується у класі після уроків під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя і вдома самостійно. Прикладом такої роботи може бути проведення моніторингу індивідуального здоров’я, ведення щоденника здоров’я класу і т. ін. Основною формою позаурочної роботи є домашні навчально-пізнавальні завдання.

Домашня робота – це вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів, нерозривно пов'язаної зі змістом процесу навчання, який здійснюється на уроці і є його логічним продовженням. Разом з тим домашня робота – це підготовча ланка до ефективного сприйняття тем інших уроків і, в першу чергу, – наступного.

Домашня навчально-пізнавальна діяльність є проміжною ланкою між учінням та самоосвітою дітей і характеризується вищим рівнем самостійності учнів, оскільки вони працюють за завданням учителя, але без його безпосереднього керівництва. Ефективність домашньої роботи залежить не тільки від рівня оволодіння учнем знаннями й уміннями з предмета, а й розумовими уміннями раціональної навчально-пізнавальної діяльності. Від того, як дитина вміє організувати своє робоче місце, вчасно розпочати роботу у відведений час, як уміє працювати з підручником, зошитом з предмета, значною мірою залежить успіх виконання домашніх завдань.

Доцільність домашніх завдань незаперечна, оскільки оволодіння умінням самостійно працювати вимагає постійних тренувань. Виконання тільки класних самостійних завдань не забезпечує в достатній мірі необхідних для цього умов. Крім того, слід пам'ятати, що домашня робота розвиває пізнавальний інтерес, здібності й вольові якості учнів. Вона створює умови для вияву індивідуальних пізнавальних здібностей, сприяє оволодінню індивідуальним стилем роботи, який проявляється в способах і темпах виконання. Домашні завдання виховують такі риси особистості, як працелюбність, дисциплінованість, охайність, відповідальність за доручену справу перед учителем, батьками, товаришами і самим собою. Ці можливості реалізуються тоді, коли домашня робота перетворюється з обов'язкової необхідності, яка часто приносить мало радості дитині, в потребу, пов'язану з пізнавальним інтересом, емоційним задоволенням під час виконання й наступного оцінювання вчителем.

Незважаючи на загальне перевантаження учнів навчальною інформацією на уроках і значний обсяг домашніх завдань з різних предметів, не слід говорити про відмову від домашніх завдань з основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності, але слід озброїти учнів ефективними здоров’язберігаючими методиками організації їх виконання.

Методика домашньої роботи з предметів валеологічного спрямування будується на основі дидактичних принципів і насамперед систематичності залучення учнів до виконання домашніх завдань та їх оцінювання, доступності змісту і способів виконання, врахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку пізнавальних процесів та інтересів кожного учня.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через:

  1.  побудову домашніх завдань;
  2.  підготовку учнів до їх виконання;
  3.  перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

Отже, першою є проблема конструювання видів домашніх завдань у кожній конкретній ситуації. Насамперед треба виходити з того, що домашні завдання різняться за змістом. Зауважимо, що в жодному разі не можна задавати для самостійної роботи той зміст, який діти не зрозуміли добре на уроці, чи не встигли засвоїти разом з учителем. Адже домашня робота є логічним продовженням процесу навчання, який здійснюється в межах відповідної теми уроку. Її зміст, тобто елементи знань (конкретні факти, уявлення, поняття) про здоров’я і його складові, взаємозв’язок організму людини з факторами довкілля та вплив на нього способів життєдіяльності людини, що були метою цілеспрямованого оволодіння учнями, складають зміст домашніх завдань. Однак дидактичні цілі, що досягаються у процесі виконання домашньої роботи, будуть дещо іншими.

Дидактичні цілі і зміст домашньої роботи не можуть бути суб'єктивним вподобанням чи бажанням учителя. Вони повинні бути об'єктивно зумовленими і сприяти оптимальній результативності процесу опанування знаннями і уміннями з теми уроку. Щоб практично визначити дидактичні цілі та зміст домашніх завдань, учитель порівнює власне педагогічні цілі уроку і очікувані оптимальні результати оволодіння школярами змістом теми, яких  можна досягти, застосовуючи розроблену методику уроку. Таким чином, для кожної логічно завершеної частини змісту і теми в цілому визначається, чи будуть на уроці розв'язані і на якому рівні всі дидактичні задачі, який елемент процесу засвоєння діти можуть удосконалити чи здійснити самостійно, виконуючи домашні завдання. Виходячи з цього, дидактичними цілями домашньої роботи можуть бути:

розширення і поглиблення засвоєних знань;

конкретизація засвоєних знань;

застосування засвоєних знань: у знайомій ситуації, у новій ситуації;

систематизація засвоєних знань;

застосування засвоєних способів діяльності: за зразком, у подібній і новій ситуації.

Перелічені дидактичні цілі конкретизуються обсягом змісту теми уроку. Вони можуть стосуватися як окремих елементів знань певної логічно завершеної частини (наприклад, розширити зміст певного поняття або застосувати в новій ситуації), так і всієї теми, засвоєної учнями на уроці (наприклад, закріпити чи систематизувати засвоєні знання, уміння).

Способи виконання домашніх завдань визначаються конкретним предметним змістом, який у дисциплінах валеологічного спрямування засвоюється двома основними шляхами. Перший – це безпосереднє пізнання показників, що характеризують рівень індивідуального здоров’я людини, за допомогою спостережень, дослідів, практичних робіт, тестування тощо. Другий – опосередковане сприйняття готової інформації з підручників, додаткової літератури, образотворчих засобів наочності – картин, малюнків, а також кінофільмів і телепередач. Відповідно ці способи є методами виконання домашніх завдань. У зв'язку з цим учням пропонуються завдання:

  •  стежити за показниками функціонального стану власного організму в різних умовах, щоб розширити і поглибити сформовані поняття (уявлення) або їх конкретизувати. (“Простежте за змінами частоти пульсу в різні години дня, при різних фізичних і емоційних станах”);
  •  виконати дослід за певним зразком, щоб закріпити знання про  закономірності діяльності організму ("Вдома виконайте дослід з визначенням зміни частоти пульсу при дозованому навантаженні – десять присідань, і визначте час, за який відбувається поновлення вихідних показників роботи серця”); щоб розширити сформоване поняття й уміння виконувати дослід у нових умовах за аналогією (“Визначте, які ще фактори, крім фізичного навантаження, впливають на частоту пульсу”);
  •  виконати практичну роботу, щоб закріпити засвоєні знання й уміння, виконувати дію за зразком (“Визначте антропометричні показники всіх членів своєї родини і запишіть їх у таблицю”); щоб застосувати засвоєні знання та уміння у новій ситуації (“Проведіть оцінку за критеріями раціонального харчування якості обіду в їдальні школи);
  •  працювати з підручником з метою повторно усвідомити й осмислити зміст теми уроку (“Прочитайте текст, знайдіть відповідь на запитання після тексту, дайте відповідь на них своїми словами”); систематизувати засвоєні знання і уміння (“Прочитайте текст. Складіть план розповіді і розкажіть його своїми словами”. “Прочитайте текст параграфу. Порівняйте його зміст у формі таблиці зі змістом попереднього параграфу”);
  •  працювати з додатковою літературою, щоб розширити, поглибити і конкретизувати засвоєні знання. (“Підберіть вірші, прислів'я, загадки про відношення до здоров’я”. “Прочитайте статтю про дискримінацію людей, хворих на ВІЛ/СНІД у книзі “Люди і СНІД”);
  •  працювати з засобами наочності як джерелами знань – картинками, малюнками, насамперед малюнками у підручнику. Ця робота особливо ефективна для учнів молодших класів. Робота здійснюється з метою конкретизації засвоєних знань і підсилення їх емоційного  забарвлення. (“Розгляньте рисунок “Вітаміни у продуктах харчування”. Розфарбуйте рисунок і запишіть у зошит, які з зображених овочів і фруктів містять багато вітаміну А).

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні.

Фронтальні домашні завдання однакові для учнів усього класу.

Групові задаються групі учнів. Їх особливість полягає в тому, що кожен учень виконує свою логічну частину завдання. Ці частини пропонуються вчителем, або вибираються самими школярами відповідно до інтересів, рівня розвитку і взаємостосунків між учнями класу. Перевірка та оцінювання роботи групи здійснюється з урахуванням результатів, здобутих кожним учнем. На їх основі робиться загальний висновок. Цей вид завдань сприяє вихованню відповідальності перед товаришами, усвідомленню вагомості своєї роботи, від якої залежить кінцевий результат і оцінка товаришів. Наведемо конкретний приклад такого завдання: групі учнів пропонується підготувати театралізований виступ на уроці щодо ролі різних мікроелементів в організмі. При цьому інша група може виконати завдання щодо оцінки ефективності забезпечення населення йодованою сіллю через продуктові магазини.

Індивідуальні домашні завдання призначаються для окремих учнів. Вони відповідають індивідуальним особливостям кожного і пропонуються на індивідуальних картках. Такі завдання можуть мати різне призначення. В одних випадках вони служать для подолання відставання школярів з деяких тем. В інших – для розширення і поглиблення знань і умінь тих учнів, які виявляють пізнавальний інтерес до вивчення предметів валеологічного спрямування. Наприклад, можна доручити підготувати реферат на тему “Шляхи підвищення імунітету людини”. Для оптимізації роботи учня і зменшення нераціональних витрат часу, бажано забезпечити його необхідною літературою або чіткими бібліографічними посиланнями на літературу, що є в шкільній бібліотеці. Не слід давати завдання, виконання яких потребує використання важкодоступних літературних джерел.

За тривалістю виконання домашні завдання бувають довготривалі і короткочасні. Обидва види повинні відповідати фізичним та інтелектуальним можливостям учнів. Різниця між ними полягає в тому, що для виконання короткочасних завдань потрібна незначна кількість часу для роботи з підручником, проведення короткочасного досліду і т. ін., а довготривалі завдання виконуються протягом певного періоду – кількох днів, тижня.

Довготривале домашнє завдання передбачає систематичну, поетапну діяльність, що привчає дітей планувати роботу, розподіляти свій час. Прикладом таких завдань є постійне заповнення щоденника здоров’я, контроль за впливом регулярних фізичних вправ на певні якості організму (витривалість, сила, гнучкість тощо), здійснення постійного контролю за калорійністю харчового раціону в сім’ї.  

Домашні завдання різняться за характером пізнавальної діяльності, вони можуть бути репродуктивні (репродуктивне відтворення знань і застосування їх у знайомій ситуації, виконання дії за зразком) і творчі (застосування засвоєних знань та вмінь у новій ситуації).

Важливе значення має обсяг домашніх завдань. Орієнтиром у цьому для вчителя повинен бути час, який витрачає учень на його виконання. Загальний бюджет часу на виконання завдань з усіх предметів не повинен перевищувати 1,5-2 години у молодших класах і 3-3,5 години у середніх та старших класах.

Обсяг домашньої роботи є показником ефективності роботи вчителя на уроках. Невисока ефективність методики проведення уроків "компенсується" збільшенням обсягу домашніх завдань. Такий підхід неприпустимий для будь-якого предмета, оскільки призводить до перенавантаження дітей і погіршення їх здоров’я. Зрозуміло, що виконання завдань з предметів, ціллю яких є поліпшення здоров’я учнів, повинні базуватися на нетрадиційних формах: виконання рухових дій з наступним визначенням показників функціонального стану організму; приготування страв, що містять велику кількість вітамінів і малу кількість калорій; виготовлення настоїв з трав, що забезпечують підтримку імунітету тощо.

Розглядаючи методичну систему домашніх завдань з предметів валеологічного спрямування, слід наголосити, що вона є обов'язковою для організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності школярів. Але ця функція системи домашніх завдань повністю реалізується за умови посильності і об'єктивної необхідності кожного завдання у процесі навчання, а також готовності учнів до їх виконання. Підготовка починається з осмислення цілей домашньої роботи і формування мотивації через створення пізнавального інтересу до її результатів. Це досягається за рахунок:

  •  відбору змісту для побудови домашніх завдань, який викликає інтерес у учнів;
  •  забезпечення ситуації успіху кожного учня у процесі виконання домашніх завдань шляхом підготовки учнів та індивідуалізації завдань;
  •  спонукання до позитивних емоцій через спроможність самостійно виконати задану роботу;
  •  об'єктивного оцінювання під час перевірки.

Учень повинен глибоко усвідомити не тільки те, що задано додому, для чого треба виконати домашню роботу, але і як її виконувати. З метою усвідомлення учнями способу виконання кожного завдання вчитель використовує різні прийоми. Серед них:

детальне пояснення;

складання або актуалізація плану;

наведення аналогій;

подання алгоритмів різного рівня узагальнення

Слід пам’ятати, що є певні правила щодо організації домашніх завдань в початковій школі. спираючись на Збірник наказів “Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи”. ─ К., 2001. ─ 72 с. наведемо їх далі:

  1.  В 1-му класі домашні завдання не задаються.
  2.  Не рекомендується також давати завдання додому на канікули, на вихідні та святкові дні. Діти в ці дні відпочивають разом з батьками і можуть здійснювати туристичні прогулянки, відвідувати музеї та ін. Корисно один день в тиждень робити відпочинок від напруженої навчальної роботи.
  3.  У 2-4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 14 обсягу, виконаного на уроці і бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі ― 45 хв., у 3 класі ― 1години 10 хв., у 4 класі ― 1 год. 30 хв. Для більш важчих завдань потрібно передбачити резерв часу. Наприклад, якщо в класі учні виконують завдання за 10 хв., то на самостійне виконання подібного завдання слід виділяти близько 15 хвилин. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаженням їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров’я.
  4.  З основ здоров’я та фізичної культури, основ безпеки життєдіяльності, трудового навчання, художньої праці, мистецтва (музики, образотворчого мистецтва) домашні завдання, як правило, не задаються.
  5.  Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані ― конспекті уроку.
  6.  Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам’яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер. Доцільно надавати право учням вибирати серед різних запропонованих варіантів (рівнів) завдання як для індивідуального виконання, так і для роботи в парах чи невеликих групах.
  7.  Домашню роботу молодшим школярам потрібно давати систематично. Інакше вони привикають до непослідовності вчителя, засмучуються, якщо, наприклад, сьогодні отримують домашнє завдання, і радіють, якщо завдань не задають. Така ситуація не сприяє вихованню позитивних мотивів учіння. Якщо вчитель вважає за необхідне не перевантажувати в даний день домашньою навчальною роботою, краще дати легке завдання, яке пов’язане з ігровою ситуацією, спостереженням, ніж зовсім не давати домашньої роботи.

8. Логіка домашнього завдання повинна бути простіша і доступніша, ніж система пояснення в класі. Потрібно вибирати таку вправу, задачу, приклад, текст, в яких добре виділяється основне положення, що вивчається.

9. В початкових класах особливо важливо, щоб домашні завдання викликали інтерес, включали елементи гри. Н.К. Крупська писала: “Чем младше возраст, тем интереснее должно быть само задание” [Логачевська С.П. Дійти до кожного учня.─ К: Рідна школа, 1989. ─ 234 с.].

Одним з активних засобів зацікавленості дітей виступає зв’язок домашньої навчальної роботи з життєвим досвідом дитини: спостереження за явищами, подіями навколишнього середовища; складання речень, текстів, математичних задач і прикладів на основі спостережень за реальними подіями, близьких дітям.

10. Молодшим школярам необхідні пояснення і поради про техніку виконання домашнього завдання: яке правило слід повторити і як користуватися ним в процесі виконання вправ; яким повинен бути запис речень, задач, прикладів; як потрібно самому провіряти виконане завдання. Дуже корисно в класі виконати приклад, задачу, які будуть подібні тим, що включені в домашню робоу. Вчитель звертає увагу на систему суджень, яка приводить до правильних результатів і відповідей. Вчителю потрібно провіряти, чи всі діти записали те, що їм було задано додому. Домашнє завдання чітко записують на дошці в постійному місці. Вчитель, як правило, звертається до класу із запитанням: “Кому що не зрозуміло із домашнього завдання?” Бажано, щоб відповіли насамперед ті учні, які працюють удома самостійно, без батьківського нагляду. Водночас застережемо вчителів, котрі надто детально пояснюють своїм вихованцям домашнє завдання: треба знати міру, щоб кожна робота була зрозумілою, але містила для учня трудність, вимагала розмірковування.

11. Місце подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку. Не можна робити цього “під дзвінок” або ще гірше під час перерви. Однак численні спостереження показують, що цей неприпустимий недолік дуже прижився у початкових клсах через непродуманість структури уроку, нерозуміння важливості домашніх завдань, зневажливе ставлення вчителя до дитячого відпочинку на перерві. За такої постановки справи в учителя немає змоги перевірити, чи всі діти знають і зрозуміли, що і як виконувати вдома. Якщо діти відвідують групу продовженого дня, то на уроці не варто гаяти час на детальний інструктаж щодо виконаня домашньої роботи. Але в розмові з вихователем групи класовод зобов’язаний порекомендувати мету домашнього завдання, привернути увагу учнів, які потребують особливого підходу, вказати, кому дано індивідуальні завдання тощо.

Домашнє завдання інколи можна давати й на початку, і в середині уроку, якщо це виправдано ходом заняття, змістом матеріалу. Наприклад, учні складали за картиною усні оповідання. Заслухавши їх, учитель говорить: “А вдома кожний з вас запише у зошит своє оповідання. Це буде вашим домашнім завданням”. Або, скажімо, діти розв’язували задачу одним способом, а вдома мають розв’язати по-іншому чи скласти обернену задачу, продовжити розв’язування прикладів тощо. Такі домашні завдання можна давати відразу після виконання тієї роботи, з якою вони пов’язані. Головне тут ― забезпечити розуміння кожним учнем вимог і змісту наступної роботи.

Отже, домашні завдання в початкових класах багатофункціональні. Їх зміст і способи виконання мають формувати в дітей уміння самостійно працювати, закріплювати предметні уміння, навички, розвивати пізнавальні інтереси.

2. Форми та види позакласної роботи валеологічного спрямування: індивідуальна, групова, масова.організація позакласної роботи учнів

Позакласна робота. Позакласна діяльність базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов'язкова для всіх учнів класу. Вона спрямована на формування навичок здорового способу життя, саногенного мислення та попередження негативних звичок і тенденцій поведінки. Така робота поглиблює і розширює знання, підвищує інтерес, збагачує молоду людину практичними уміннями і навичками здорового способу життя. Позакласні заняття допомагають викладачу краще пізнавати індивідуальні особливості учнів, виявити серед них обдарованих, які проявляють інтерес до валеології і всіляко спрямовувати розвиток цього інтересу. На думку С.У. Гончаренка позакласна робота організовується і проводиться в позаурочний час органами дитячого самоврядування за активної допомоги і при тактовному керівництві з боку педагогічного колективу, класних керівників, вихователів, організаторів позакласної і позашкільної роботи.

Можна визначити наступні вимоги до позакласної роботи валеологічного спрямування:

  •  позакласні заняття, поглиблюючи знання учнів, не повинні відволікати їх увагу від основного змісту навчальної програми;
  •  необхідно встановити тісний зв’язок навчально-виховної роботи на уроці і позакласних заняттях. У той же час позакласна робота не повинна бути простим продовженням навчального заняття. Тематика планів позакласних занять може відставати або випереджати їх;
  •  матеріал, який пропонується учням для вивчення, повинен бути доступним, відповідати їхньому віку, рівню розвитку;
  •  зміст позакласних занять і форми їх організації повинні бути цікавими. Будь-яка справа принесе повне задоволення в тому випадку, коли вона спирається на потреби самого учня, знаходить відгук в його почуттях, позитивних емоціях. У позакласній роботі є пізнавально-захоплюючий елемент, необхідний для здорового відпочинку, гарного настрою, гармонійної життєдіяльності;
  •  велику увагу слід приділяти самостійній роботі з метою самовдосконалення особистості учня;
  •  повинен здійснюватись глибокий зв’язок індивідуальної, групової і колективної роботи;
  •  необхідне сполучення добровільності роботи з обов’язковим її виконанням;
  •  прагнення до самостійності, притаманне підліткам і старшим школярам, повинно стати основою самоврядування школярів у позакласній роботі. При організації будь-якого позакласного заходу необхідно сформувати актив, який стане тимчасовим керівним органом з організації даного заходу. Обов’язковою умовою ефективної роботи активу є залучення до підготовки заходу максимальної кількості учнів.

Позакласні заняття не пов’язані з обов’язковою програмою. Їх організовують і проводять з урахуванням запитів учнів. Тому виключно важливо до початку навчального року спланувати всю позакласну роботу, розрахувати необхідний для неї час в календарних строках. Такий план слід складати у відповідності до бажань, нахилів школярів, з урахуванням загальношкільного річного плану.

При плануванні позакласної роботи корисно дотримуватися такого принципу: краще менше, але високої якості.

Позакласні заняття впливають на навчальні. Відомості, одержані на позакласних заняттях, дозволяють учням доповнювати в класі відповіді товаришів, наводити цікаві приклади тощо.

Надійний шлях підвищення якості навчання предметів валеологічного спрямування – встановлення тісного зв’язку між класними і позакласними заняттями.

За способом організації діяльності школярів у дидактико-методичній літературі розрізняють індивідуальну, групову та масову позакласну роботу. Дві останні реалізуються в таких формах: робота тематичного гуртка, конференції, свята, виставки, клуби, навчальні заняття, ділові ігри, усні журнали, вечори тощо.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, які виявляють особливий інтерес до валеологічної проблематики. Пізнавальний інтерес зароджується в них на уроках і в позаурочній роботі. Спочатку він нестійкий, ситуативний і проявляється у збиранні марок, листівок, кольорових фотографій відповідної тематики; читанні додаткової науково-популярної літератури; перегляді тематичних телепередач, наприклад “Планета здоров’я”. Однак все це школярі роблять безсистемно, нецілеспрямовано. Завдання вчителя – вчасно помітити, виявити і перетворити це захоплення в стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмета і цим допомогти учневі визначитися з вибором майбутньої професії. Відповідно до цього індивідуальна позакласна робота повинна бути цілеспрямованою, планомірною і відповідати віковим інтересам учня.

Одним з найважливіших видів індивідуальної роботи, особливо в молодших класах, є позакласне читання. На початковому етапі необхідно навчити кожного учня самостійно працювати з книжками, підбираючи їх індивідуально з урахуванням інтересу дитини і рівня оволодіння технікою читання. Слід рекомендувати учням не тільки прочитати, а й скласти коротке оповідання, намалювати малюнок або відшукати ілюстрації до прочитаного. Пізніше завдання змінюють, зокрема пропонують самостійно підібрати книжки, в яких розглядаються різні аспекти проблеми здоров’я.

Ефективність індивідуальної позакласної роботи залежить від рівня усвідомлення учнем мети завдання, його вагомості, від оволодіння способами її виконання, оформлення результатів, а також від оцінювання товаришами і вчителем. Виявлення і розвиток індивідуальних інтересів дозволяє об'єднувати і залучати дітей за спільністю до групової та масової позакласної роботи.

Найпоширенішою формою групової позакласної діяльності є гурток.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення знань, закріплення певних умінь, пов’язаних зі збереженням і зміцненням власного здоров’я, набуттям навичок здорового способу життя.

Гурток, зазвичай, об'єднує 15-20 учнів. Бажано, щоб вони були одного віку, оскільки це дозволяє ефективно керувати їх діяльністю. План роботи гуртка розробляється з урахуванням особливостей, інтересів і ступеня підготовленості учнів. Важливим етапом створення гуртка є обговорення плану його роботи. Завдання полягає у тому, щоб школярі були активними його учасниками, організаторами життя гуртка, відчували свою відповідальність за нього, а керівник вміло й тактовно спрямовував його діяльність.

Керівнику гуртка важливо знати, які медичні установи і в якій мірі можуть бути використані для проведення занять на їх базі. Успішна робота гуртка певною мірою залежить від участі в ньому батьків. Ініціатива в налагодженні зв’язків з батьками належить керівнику. Основною формою таких контактів можуть бути батьківські збори. На перших зборах, які проводяться на початку першої чверті, керівник знайомить батьків з тематикою занять, розповідає про завдання гуртка.

Основним фінансово-звітним документом роботи гуртка є журнал, який веде керівник. Він вказує склад учнів, їх вік, місце проживання, фіксує відвідування протягом навчального року. В журналі вказуються теми занять і час їх проведення.

Керівник гуртка веде щоденник, де відображена поточна робота з переліком учнів, які виконували певні доручення, а також відмічаються практичні навички, набуті учнями.

Тематика теоретичних і практичних занять має бути цікавою і актуальною і може не співпадати. Теоретичні заняття повинні бути присвячені таким питанням як організація харчування, боротьба з шкідливими звичками, профілактика захворювань, методика загартування.

Практичні заняття здебільшого присвячені фізичній культурі, дихальній гімнастиці та ін.

Приблизний план роботи гуртка включає такі розділи:

  1.  Тема занять.
  2.  Форма занять.
  3.  Дата проведення занять.
  4.  Зміст і методи фронтальної роботи на занятті.
  5.  Зміст і методи індивідуальної роботи.

Зміст кожного заняття відповідає темі плану. Учитель ретельно готується до його проведення, добирає цікаву інформацію, засоби наочності, зокрема діафільми та кінофільми. Вибір методів і прийомів здійснюється аналогічно до їх вибору під час підготовки до уроку. Вибрані методи повинні передбачати активну участь дітей у роботі гуртка. Тому на його засіданнях організовується актуалізація засвоєних знань та вмінь, відбувається здобуття нових знань з різних джерел. Учні звітують про результати виконання завдань у формі записів у таблицях, тематично підібраних ілюстрацій, самостійно виконаних малюнків чи тематичних розповідей за прочитаними книжками, переглянутими телепередачами. Активність дітей зумовлюється використанням ігор, загадок, вікторин, головоломок, але з чітко визначеною дидактичною метою.

У гуртковій роботі з основ здоров’я значна увага приділяється формуванню санітарно-гігієнічних знань і навичок надання долікарської допомоги. З членів гуртка доцільно сформувати санітарні дружини, завданням яких має бути перевірка і забезпечення виконання санітарно-гігієнічних умов у школі. З членів гуртка, в першу чергу, формуються агітаційні бригади, вони беруть активну участь в організації та проведенні всіх масових позакласних заходів оздоровчої тематики.

Не менш важливим видом роботи гуртківців є виготовлення засобів наочності: гербаріїв лікарських рослин, роздаткових карток, тематичних альбомів, які використовують у процесі навчання предметів валеологічного спрямування.

Позакласною масовою роботою оздоровчої тематики можуть охоплюватися окремі чи паралельні класи. До найпоширеніших форм позакласної масової роботи належать: тематичні читацькі конференції, усні журнали, тематичний перегляд науково-популярних і художніх фільмів, свята, конкурси, "клуб веселих та кмітливих", валеологічні вечори, позакласні природознавчі екскурсії, проведення визначених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) міжнародних культурно-просвітницьких заходів – днів пам’яті людей, що загинули від СНІДу, всесвітнього дня боротьби з курінням, дня донора і т. ін.

Читацька конференція. Проведення конференцій потребує певної організаційної роботи:

  1.  З метою підвищення інтересу слухачів, необхідно всі доповіді супроводжувати демонстрацією фільмів, діапозитивів та ілюструвати таблицями, схемами, графіками.
  2.  Необхідно застосувати різноманітні методи роботи учасників конференції: перетворювати конференцію у форму наукового симпозіуму, нараду спеціалістів, чередувати доповіді з виступами заздалегідь підготовлених опонентів, продумувати можливість широкого залучення слухачів до активної участі.
  3.  Доповіді й виступи ведучого повинні бути образними та емоційними.

Запорука успіху конференції полягає у правильному виборі теми (з урахуванням її актуальності для учнів та їх бажань), у чіткому розподілі обов’язків і поєднанні добровільності у виборі роботи з обов’язковістю її виконання, наявністю постійного контролю і обліку роботи.

Методика підготовки конференції може бути різноманітною в залежності від теми і цілей.

Підготовку конференції починають з проведення організаційних зборів майбутніх її учасників, де затверджують тему, розподіляють конкретні обов’язки.

Над кожною доповіддю рекомендується працювати групою з п’яти осіб: один готує текст доповіді; другий підбирає літературу для виставки; цікаві приклади та ілюстрації з журналів; третій – готує експериментальний матеріал; четвертий – оформляє ілюстрації та малюнки; п’ятий – підбирає і демонструє на конференції кінофільми та ін.

Через один-два тижні після зборів члени кожної п’ятірки разом обговорюють підготовлений матеріал і складають під керівництвом учителя програму конференції і план її підготовки та проведення.

На зборах активу учасників конференції слід обговорити питання щодо запрошення фахівців. Якщо неможливо запросити вченого, слід послати йому лист з переліком питань. Буде цікаво, якщо вчений надішле магнітофонний запис своїх відповідей. Прослуховування запису  урізноманітнить роботу конференції, активізує увагу учасників.

Зал, де відбувається конференція, слід оформити плакатами, малюнками, портретами вчених. Конференція повинна мати свій орган друку – стінну газету.

За темою конференції бажано підготувати виставку науково-популярної літератури, з якою можна ознайомитися перед початком роботи, або в перерві між двома відділеннями.

Важливим у роботі конференції є наявність зворотного зв’язку її учасників з доповідачами. Один з шляхів вирішення такої задачі – проведення тематичної вікторини, яка зазвичай проводиться на завершення вечора, а її переможці нагороджуються.

Щоб не затягнути конференцію, необхідно заздалегідь спланувати всі її етапи в часі та регламент роботи. По закінченню конференції організаційний комітет готує резолюцію, в якій визначаються шляхи втілення ідей конференції в життя.

Валеологічні свята. Головна мета валеологічного свята – стимулювати учнів до глибокого і всебічного вивчення предмета, залучення їх до здорового способу життя. Викладачеві необхідно продумати як зміст, так і форму проведення свята. Вона повинна бути жвавою, привабливою і пізнавальною. Завдання організаторів – не тільки розважати учнів, але і активізувати їх до творчого пізнання і активної діяльності.

При підготовці свята вчителю необхідно врахувати наступне:

  •  продумати дійових осіб у контексті обраного сценарію. Дуже важливо, щоб діти були різними за віком і вносили притаманне їм різне бачення світу, мови, пісні, танка;
  •  побудувати сценарій у формі цікавої розповіді, казки, легенди;
  •  забезпечити музичний супровід адекватний змісту дії на сцені;
  •  максимально залучити до свята учнів, які володіють музичними інструментами;
  •  свято повинне бути різноманітним за жанром, динамічним;
  •  необхідно приділити особливу увагу костюмам і декораціям;
  •  не забувати про елементи гумору в змісті святкової вистави, що створює атмосферу доброзичливості на щирості;
  •  наповнювати святкове дійство елементами народних традицій, використовувати прислів’я, приказки, загадки;
  •  потрібно організувати фото- або відіозйомку свята, що сприяє встановленню контакту з батьками, їх  зацікавленому ставленню до школи, підвищує повагу до вчителя;
  •  свято повинне сприяти патріотичному вихованню (наприклад, фіналом свята може бути виконання учнями патріотичної пісні).

Така велика робота, яку виконує вчитель разом з учнями при підготовці шкільного свята обертається потім більш глибоким і доброзичливим спілкуванням з дітьми та їх батьками, що допомагає в організації навчально-виховного процесу.

Валеологічні вечори. Великий інтерес викликають тематичні вечори з валеології, які проводяться за сценарієм, складеним самими учнями, і які охоплюють широке коло питань, пов’язаних зі здоровим способом життя.

Умілий розподіл обов’язків між школярами забезпечує можливість кожному учню розширити свій  науковий світогляд і разом з тим правильно організовує працю.

Найбільш відповідальний етап – складання сценарію вечора. Сценарій потрібно складати так, щоб глядачі не тільки сміялись, але і побачили валеологічний зміст віршів, пісень, жартів і зробили для себе належні висновки.

КВК (клуб веселих і кмітливих) є цікавою формою позакласної роботи з учнями всіх вікових груп, яка зумовлює розвиток у них логічного мислення, пам'яті, винахідливості, дозволяє перевірити рівень предметних знань, умінь і навичок.

Сценарій КВК складається відповідно до вибраної теми. У ньому поєднуються фронтальні, групові та індивідуальні завдання, які призначені для окремих гравців, усієї команди та вболівальників. Завдання повинні бути і теоретичними, і практичними, але обов'язково цікавими, конкретними, доступними та вимагати винахідливості і кмітливості. Сценарій включає ігри, загадки, цікаві повідомлення.

Формувати команду найкраще всім класом, щоб в обговоренні учасників брали участь усі учні. Це має велике значення для формування взаємо- і самооцінювання. Критерії, за якими відбувається відбір учасників команди, повідомляє вчитель. Для оцінювання виконання завдань КВК розробляються якісні та кількісні критерії. На їх основі членами журі оцінюються результати змагання. Важливим елементом КВК є нагородження переможців.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83693. Холодоснабжение Кафе общего типа на 50 мест, с самообслуживанием, работающей на полуфабрикатах 545 KB
  Подбор и расчет камеры наиболее экономичной для предприятия общественного питания. Реализация данной цели предполагает решение следующих задач: подобрать современную сборную щитовую камеру; определить теплопритоки через ограждения от термообработки продуктов и эксплуатации камеры...
83695. По‏нятие и о‏со‏бенно‏сти Федерально‏го‏ ко‏нституцио‏нно‏го‏ зако‏на в Ро‏ссийско‏й Федерации 154.02 KB
  Для то‏го‏ что‏бы дать характеристику любо‏й о‏трасли прaва нео‏бхо‏димо‏ о‏пределить о‏со‏бенно‏сти со‏ставляющих ее но‏рм. Рассматривая по‏нятие ко‏нституцио‏нно‏-право‏вых но‏рм, нужно‏ прежде всего‏ о‏тметить, что‏ им сво‏йственны и о‏бщие признаки, присущие всем право‏вым но‏рмам, безо‏тно‏сительно‏ к их о‏траслево‏й...
83696. СОВРЕМЕННЫЕ МАТЕРИАЛЫ И ТЕХНОЛОГИИ ДЛЯ СОЗДАНИЯ БАТИКА 8.74 MB
  Путь подготовки ткани для росписи был многоступенчатым: вымачивание, отбеливание, затем кипячение. Сам процесс, состоящий из следующих одна за другой операций: покрытие горячим воском — крашение — сушка, повторяющихся для каждого цвета, отличался сложностью и длительностью, требовал мастерства итерпения.
83697. Деньги и цена. Денежное обращение и его законы 238.5 KB
  Деньги это неотъемлемая и существенная часть финансовой системы каждой страны. Называются ли они долларами, рублями, гривнами, фунтами или франками, деньги служат средством оплаты, средством сохранения стоимости и единицей счёта во всех экономических системах.
83698. Проектирование одноэтажного жилого коттеджа «Дивный край» 708.98 KB
  Верхняя плоскость фундамента на которой располагаются надземные части здания называется поверхностью фундамента или обрезом а нижняя его плоскость соприкасающаяся с основанием – подошвой фундамента. Особенности ленточного фундамента Если рассматривать основные особенности ленточного фундамента то в первую...
83699. Полевой контроль состояния сейсморазведочных работ 2.86 MB
  В административном отношении площадь исследований находится на территории Муслюмовского района Республики Татарстан. Объем полевых сейсморазведочных работ по ПВ составит 50,0 кв. км. В качестве регистрирующей аппаратуры будет использоваться телеметрическая система сбора сейсмической...