51789

Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Аналіз плануконспекту й уроку художньої культури. Аналіз плануконспекту й уроку художньої культури 2. Загальна структура плануконспекту уроку художньої культури. Розробка плану конспекту уроку художня культура Література.

Русский

2014-02-12

83.5 KB

37 чел.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 3. Організація та методика проведення занять з художньої культури

Лекція № 10. Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури.

План.

1. Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури

2. Загальна структура плану-конспекту уроку художньої культури.

3. Розробка плану – конспекту уроку художня культура

Література.

1.                 Чабан Н.І. Методичні рекомендації з педагогічної практики для студентів факультету культури і мистецтв. — Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. – 56 с.

 

1. Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури.

В аналізі уроку слід відобразити як діяльність педагога, так і діяльність школярів у їх взаємозв'язку й взаємообумовленості. Крім цього слід розглянути, як вирішується триєдина мета: навчальна, розвиваюча й виховна.

Мета уроку визначає його тип, відбір навчальної інформації, методів викладання. Діяльність вчителя й учня визначає зміст уроку. Неабияку роль в оцінці якості навчальної інформації відіграє відповідність віковим особливостям школярів. Тому, визначивши якість навчальної інформації, необхідно виявити, як вчитель робить її доступною й зрозумілою учням даної вікової категорії, наскільки просто й послідовно викладається матеріал, чи спирається педагог на життєвий досвід і знання дітей, як використовує наочність, чи порівнює й аналізує факти і т.д.

Наступним етапом у ході аналізу якості відібраного змісту навчального матеріалу є визначення його виховних можливостей. Аналізуючи шляхи активізації сприйняття, слід охарактеризувати якість навчального матеріалу, ясність, чіткість, образність мови педагога, записів на дошці, визначити, чи відповідає використана наочність педагогічним вимогам, і яку функцію вона виконує. На етапі закріплення навчального матеріалу часто задають самостійні або практичні завдання, які потребують попереднього інструктажу. Важливою на уроці є система вимог, яку пред'являє педагог до відповідей учнів, їх знань, мовлення, дисципліни, оформлення робіт.

У діяльності педагога на уроці слід звернути увагу на виховну цінність використаних ним методів і прийомів роботи. Визначаючи результати уроку, слід відзначити, яке він мав значення для загального розвитку учнів, які недоліки мали місце в ході уроку – порушення дисципліни, конфліктні ситуації тощо.

2. Загальна структура плану-конспекту уроку художньої культури.

Після планування вчитель розробляє схему уроку і на її основі – план конспект. Для уроків художньої культури рекомендується така схема: організаційний момент, перевірка домашнього завдання і повторення пройденого матеріалу, мотивація уроку, повідомлення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, практична робота, перевірка самостійної роботи учнів, підведення підсумків уроку, домашнє завдання.

У ході розробки плану-конспекту уроку художньої культури враховують: відповідність теми уроку програмі та календарно-тематичному плану, відповідність запропонованих питань темі уроку, чи всі завдання організаційного моменту враховано у плані-конспекті.

На уроках художньої культури широко застосовується аналіз творів мистецтва, тому для учнів у плані конспекті необхідно передбачити аналіз за схемою.

3. Розробка плану – конспекту уроку художня культура

Структура уроку.

Зміст плану уроку.

Типові поняття.

Розробка комбінованого уроку (орієнтовна)

1. Організаційний момент (2 хв.) – привітання, готовність до уроку, хто відсутній.

2. Повторення пройденого матеріалу (10 хв.) :

перевірка домашнього завдання;

актуалізація опорних знань.

3. Мотивація уроку (3 хв.). Повідомлення нового матеріалу (20 хв.)

4. Закріплення знань (бесіда, тести, сам. роб. тощо).(5хв.)

5. Підведення підсумків уроку.

6. Домашнє завдання. 5 хв.

7. Оцінювання

Схема плану – конспекту

План-конспект уроку №

Клас

Дата

Тема:

Мета: навчальна:

розвивальна:

виховна:

Тип уроку:

Вид уроку (за необхідністю)

Наочність:

Ключові терміни:

Час уроку: 45 хвилин

Структура уроку (залежить від типу уроку)

Хід уроку

4.  Оформлення плану-конспекту уроку художньої культури

План-конспект

уроку художньої  культури

для 9 класу

Тема:  Український народний одяг – складова духовної культури

Мета:  

• познайомити учнів із декоративно – ужитковим мистецтвом

           на прикладі національного костюма;

• художніми особливостями

           народного одягу, його обереговим значенням, важливим  

           елементом матеріальної та художньої культури;

дати історичні відомості про розвиток національного костюма;

• розвивати інтерес до українського народного одягу як складової части духовної культури українців;

• виховувати любов до українського мистецтва.

Обладнання:

• плакати « Український народний одяг»,

• слайдові матеріали;

• відео ряд: репродукції картин видатних українських художників.

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення

                     вивченого.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Оголошення теми та завдань уроку.

ІІ.  Мотиваційний аспект

      Учитель . Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Ця індивідуальність знайшла своє відображення і в традиційному народному одязі, який формувався протягом багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є його декоративна мальовничість, яка віддзеркалює високий рівень культури, володіння різними технологіями виробництва матеріалів та оздоблення.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

        Україна – колиска талантів, народного мистецтва М. В. Гоголь писав російською мовою, але героями його творів були українські хлопці та дівчата – складові етносу України, і велике значення він надавав саме опису українського костюма. Інсценізація учнями уривку твору М.В. Гоголя «Ніч перед Різдвом». Діалог Оксани і Вакули. Завдання: назвати інсценізований твір та героїв.

       Учитель. Давайте подивимось та назвемо, у що вдягнуті Оксана і Вакула.                ( Відповіді учнів.)              

       Учитель. Основні елементи українського одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі.  Статусу національного символу український одяг набув у XVII – XIX ст. З того часу  традиційний одяг українців став складатися з кількох комплексів – натільного, поясного, нагрудного і верхнього вбрання. Обов’язковою приналежністю  комплексів були пояси, головні убори, взуття та прикраси, що сукупно створювали образ етнічного вбрання. До нашого заняття кожна пошукова група готувала опис окремих елементів народного одягу і презентуватиме  свою роботу. Перша група познайомить нас, з яких же елементів складався жіночий одяг українців.

       IV. Творча лабораторія

( Перша пошукова група демонструє слайди за допомогою комп’ютера, супроводжуючи показ розповідями.)       

Учень 1. Узор вручну, широка планка,

               Легенький запах ковили,

               Моя сорочка вишиванка,

    Вся ніби сплетена з трави.

               Дніпра потоки, степ, простори,

               По лівій й правій стороні.

               Червоно – чорні всі узори

      мережив ряд на полотні.          

Учень 1. Жіноча сорочка – належить до найдавнішого одягу наших предків. Білий колір – це найхарактерніша їх особливість. Жіноча сорочка довша за чоловічу, шиється із двох частин(верхня до пояса – з тоншого полотна, нижня з грубішого, коли вона зношувалася, її відпорювали і пришивали нову). У молодих жінок зазвичай сорочки були краще та щедріше розшиті. У літніх жінок сорочка була такою самою як, у молодиць, але вишивка була скромнішою, стриманішою.

Учень 2. Як шотландський кельт, грузинська черкеска чи індійське сарі, українська сорочка – вишиванка є знаковим національним одягом. Існує багато різновидів української сорочки : волинські, слобожанські, полтавські тощо. Але все ж є у них щось спільне, що усіх їх єднає. Перш за все справжня сорочка шиється із саморобного полотна льняного чи конопляного. Полотно для буденних сорочок було грубішим, сірим, а для святкових – тонше, вибілене. Святкова сорочка обов’язково мала вишивку (тому вона і називається вишиванка).

Учень з.  Сорочка була провідником магічної сили, прихованої у людині, тому що безпосередньо облягала її тіло, оберігала від холоду і від злого ока. Вишивка також виконувала оберегові функцію, вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та поділ сорочки, щоб людина була захищена з усіх боків. Сорочка, вишита матір’ю оберігала  від зла, служила згадкою про рідний дім, нагадувала про тепло материнських рук і любов матері, яку вона вкладала у кожен візерунок, вишиваючи довгими вечорами.     ( Учні прослуховують пісню «Мамина сорочка.)

Учень 4. Поверх сорочки жінки колись одягали в будень до роботи запаску, а в свято плахту і попередницю (фартух). Запаска складалася із двох вузьких пілок вовняної тканини, яка прикрашалася тканим орнаментом, або вишивкою. Передню частину часто заміняв фартух із парчі, шовку. Ще одним цікавим  різновидом жіночого одягу є плахта. Плахта – святковий стегновий одяг із вовни. Плахта зовсім проста – це два полотнища, зшити до половини разом. Плахту перегинали через пояс таким чином, щоб зшита частина обгортала стан, а незшиті «крила», звисали з боків.  Плахти, запаски та інше вбрання зазвичай підперезувалося крайкою – тканим, або плетеним поясом.

Учень 5. Ще українські жінки поверх сорочки одягали різного роду безрукавки:  керсетки (безрукавки з фабричної тканини),яка декорувалася вишивкою або аплікацією. Кептар – хутряна безрукавка, яку носили і жінки, і чоловіки Карпат та Прикарпаття. Кептар завжди був дуже рясно прикрашений: вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

        Стоїть смерічка на горі

        В снігу, неначе в кептарі.

        І ми до неї в гості йдемо –

        Вона росте, і ми ростемо.

Кептарі увійшли до жіночого одягу в середині ХІХ ст.

Учень 6. Верхній одяг у жінок складав – кожух – зимовий одяг із овечого хутра. Жінки носили і короткі кожухи, їх називали – кожушанками. Перевагу надавали – білим кожухам. Ще один поширений вид одягу – був – свита – плащеподібний  одяг із саморобного сукна чорного або сірого кольору. Носили його в негоду. Свити й кожухи оздоблювалися вишивкою та аплікацією. Жіноче взуття, типове як для Слобожанщини так і для Полтавщини – кольорові чоботи – чорнобривці, пізніше – високі шнуровані черевики. Бідніші носили постоли – м’яке селянське взуття, що робилося з одного шматка товстої, м’якої шкіри. Постоли стягувалися навкруг стопи за допомогою мотузки або шкіряного шнура.   

      Учень 7. Червонясте, променясте,

                      Розквітає, як вогні.

                      Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько і мені…

         Обов’язковим  додатком до жіночого одягу було гарне намисто, яке прикрашало шию. Найбільш цінним вважались намиста із гранату, перлин, та коралів. Носили його і в будень і в свято. Та зовсім без намиста бути не можна, бо існує повір’я, що намисто оберігає дівчину від застуди. Серед традиційних прикрас використовували і монети. Їх скріплювали між собою і носили разом із намистом. Називали їх дукатами. Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру. Їх називали – ґердани. Ґердани – шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент.

Учень 8. А волошок, маку скільки!

               Материнка, сокирки,

               І дзвіночки, й васильки –

               Все нам добре на вінки.

Адже сам вінок – є найкращою оздобою голови української дівчини. Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі»,бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, здоров’я береже. Всього в українському віночку – 12 квіточок. І кожна лікар, оберіг. У віночок вплітали різнокольорові стрічки.  Кожний колір мав свій символ. (Дівчата по черзі чіпляють стрічки до віночка, який висить на дошці.) Коричневий колір – символ землі – годувальниці. Жовтий – символ сонця, хліба. Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров’я. Червоний – символ щирості, душевності. Зелений – символ рослинного світу, молодості. І насамкінець – найкращою оздобою голови жінки були парчеві очіпки, та хустки. Хустки прикрашали переважно геометричним орнаментом, а пізніше увійшов у моду і рослинний. Особливо ж були поширені різноманітні барвисті хустки.          

Учитель. Дякую! Дуже цікаво було послухати про жіночий одяг. А щоб ви добре запам’ятали назви його основних деталей, за допомогою комп’ютера одягнемо ляльку в національний  костюм. ( Діти називають деталі одягу, які по черзі з’являються на ляльці: сорочка, плахта, попередниця (фартух),вінок.) Ну ось, наша(придумане ім’я ляльки – дівчинки)може йти на свято. Гарно ми її вбрали? Гарно. Тепер дізнаємося, як чоловіки вдягалися у давнину.  (Розповідає друга пошукова група.)

Учень 1. Мама вишила мені

               Квітами сорочку.

               Квіти гарні, весняні:

  •  На, вдягай, синочку.

               В нитці – сонце золоте,

               Пелюстки багряні.

               Ласка мамина цвіте

             В тому вишиванні.

               Вишиваночку візьму,

               Швидко одягнуся.

               Підійду і обійму

Я свою матусю.

Головним елементом, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка. На заході вона доходила майже до колін і носилася поверх штанів. Виріз горловини зав’язували на шнурок чи стрічку. На сході сорочка була коротша, забиралася у шаровари. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.

Учень 2. Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це – гачі – вузькі сукняні штани. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня – кріпилася на талії за допомогою шворки. Гачі носили чоловіки Західної України. А чоловіки Східної та Центральної України носили шаровари – дуже широкі штани, що їх переважно заправляли у халяви. Вважається, що їх привезли до України козаки зі східних походів.

Учень 3. Поверх сорочки чоловіки Карпат та Прикарпаття носили кептар – хутряну безрукавку, яка завжди була оздоблена вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками. А запорізькі козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів.

Учень 4. Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.

Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної   тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою. Чоловіки Карпат носили шкіряні пояси – череси. Черес – був зшитий уздовж із двох складених разом ременів таким чином, що мав усередині порожнину для грошей. До ременів кріпилися: кресало, протичка для люльки, підвішували до великого ременя складний ніж, металевий топірець. Пояс у давнину також служив оберегом, своєрідним талісманом. Вважалось непорядним вийти на люди без пояса.

Учень 5. На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра. В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з’явилося прислів’я « Без шапки, мов злодій ходить». Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви. Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку. Чоловіки Західної України носили капелюх – головний убір з товстої, м’якої тканини, прикрашений кольоровою стрічкою, пером півня, тощо.

           Грають бджоли і джмелі

           В квітах на осонні,

           Ходить в жовтому брилі

           По горах сонях.

У літню спеку носили солом’яні брилі. Їх плели переважно пастухи під  час випасу худоби в полі.

Учень 6. Верхній одяг був такий, як і у жінок. Свити і кожухи – шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією. Поли й поділ обшивалися хутром, на комір бралося кращої якості.

Учень 7. Чоловіче взуття було таким. Бідніше селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові, або хромові з високими м’якими халявами.

     Серед лісу, серед гаю

     У неділешній обід

     Заснув мужик у чоботях,

     Прокинувся без чобіт.

Про чоботи існує також прислів’я: « У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть».   

Учитель.  Дякую вам, діти! Добру пошукову роботу зробила друга група.

Настав час зібрати на свято нашого ( ім’я ляльки – хлопця.) ( На моніторі з’являється зображення хлопця, якого одягають. Діти називають деталі одягу: сорочка, шаровари, пояс, шапка). Ось і ( ім’я ляльки – хлопця) в нас вбраний. ( На моніторі з’являються зображення дівчини та хлопця разом.)

Діти, погляньте, які ж вони гарні у нас.

Люди дивляться, милуючись,

Яка ж це гарна пара.

В аналізі уроку слід відобразити як діяльність педагога, так і діяльність школярів у їх взаємозв'язку й взаємообумовленості. Крім цього слід розглянути, як вирішується триєдина мета: навчальна, розвиваюча й виховна.

Мета уроку визначає його тип, відбір навчальної інформації, методів викладання. Діяльність вчителя й учня визначає зміст уроку. Неабияку роль в оцінці якості навчальної інформації відіграє відповідність віковим особливостям школярів. Тому, визначивши якість навчальної інформації, необхідно виявити, як вчитель робить її доступною й зрозумілою учням даної вікової категорії, наскільки просто й послідовно викладається матеріал, чи спирається педагог на життєвий досвід і знання дітей, як використовує наочність, чи порівнює й аналізує факти і т.д.

Наступним етапом у ході аналізу якості відібраного змісту навчального матеріалу є визначення його виховних можливостей. Аналізуючи шляхи активізації сприйняття, слід охарактеризувати якість навчального матеріалу, ясність, чіткість, образність мови педагога, записів на дошці, визначити, чи відповідає використана наочність педагогічним вимогам, і яку функцію вона виконує. На етапі закріплення навчального матеріалу часто задають самостійні або практичні завдання, які потребують попереднього інструктажу. Важливою на уроці є система вимог, яку пред'являє педагог до відповідей учнів, їх знань, мовлення, дисципліни, оформлення робіт.

У діяльності педагога на уроці слід звернути увагу на виховну цінність використаних ним методів і прийомів роботи. Визначаючи результати уроку, слід відзначити, яке він мав значення для загального розвитку учнів, які недоліки мали місце в ході уроку – порушення дисципліни, конфліктні ситуації тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37145. Радикальное направление освободительной борьбы. Революционные демократы и революционные народники 41.5 KB
  Они резко выступали против теории официальной народности против взглядов славянофилов доказывали общность исторического развития Западной Европы и России высказывались за развитие экономических и культурных связей с Западом призывали использовать в России новейшие достижения науки техники культуры. В это время он пришел к мысли что русская деревенская община и артель содержат зачатки социализма который найдет свое осуществление в России скорее чем в какойлибо другой стране. Герцен был первым кто в общественном движении России...
37146. Развитие экономики и культуры России во второй половине XIX века 50.5 KB
  Огромные выкупные платежи тяжким бременем лежали на миллионах крестьян. К тому же взамен помещичьей власти в деревне укреплялся гнет общины которая могла наложить штраф на трудолюбивых крестьян за работу а в праздничные дни приговорить крестьян к ссылке в Сибирь за колдовство и т. Многие крестьяне испытывали большие тяготы изза того что не могли свободно распоряжаться своим наделом а также вести свое хозяйство так как считали нужным. Во многих общинах проводились переделы земли что исключало заинтересованность крестьян в повышении...
37147. Социал-демократия: большевизм и меньшевизм в революционном движении России 39.5 KB
  Идейное размежевание с меньшевиками сопровождалось не прекращавшимися попытками восстановить единство РСДРП но предложение Ленина разрешить партийный кризис созывом съезда не нашло поддержки у меньшевиков а также у большевиков членов ЦК партии считавших что съезд лишь закрепит раскол. Отказавшись от предложенного Лениным переименования партии в коммунистическую делегаты конференции решили добавить к традиционному ее названию Российская социалдемократическая рабочая партия слово большевиков и поручили ЦК партии подготовить проект...
37148. Причины, характер, особенности, этапы и итоги революции 1905-1907 гг 40 KB
  Оно стало началом революции 1905 1907 гг. Причины революции многообразны но все они так или иначе связаны с процессами модернизации политической экономической социальной областей жизни страны. Либералы к началу революции создать политические партии не смогли.
37149. Государственная Дума – первый опыт парламентаризма 34.5 KB
  Вследствие неодновременности выборов работа Государственной думы проходила при неполном составе её пополнение шло в ходе работы. Комиссии Государственной думы работали над законопроектами о неприкосновенности личности свободе совести собраний об отмене смертной казни. В центре внимания II Думы как и ее предшественницы находился аграрный вопрос. Третьеиюньский государственный переворот новое Положение о выборах в Думу в нарушение Основных законов было утверждено царем без санкции Думы и Государственного совета означал поражение...
37151. Столыпинская политика модернизации России. Отношение к ней российского общества. Судьба столыпинских реформ 32 KB
  разрешил выдачу ссуды под залог любой приобретаемой крестьянами надельной земли. По желанию крестьянина выделавшегося из общины отдельные полосы его земли могли быть сведены в один участков отруб. Продажа земли через него также помогала крестьянам увеличить своё землевладение. Третьим важным пунктом реформы было переселение крестьян на свободные земли в Сибирь Среднюю Азию и Казахстан.
37152. Дворцовые перевороты. Расширение привилегий дворян 67.67 KB
  Перевороты После смерти императора Петра I в России начался период когда верховная власть достаточно быстро переходила из рук в руки причем занимавшие престол не всегда имели на то законные права. Началось это сразу после кончины Петра I в 1725 г. Новая аристократия сформировавшаяся в период правления императорареформатора опасаясь потерять свое благополучие и могущество способствовала восхождению на престол Екатерины I вдовы Петра. Наибольшую выгоду от этого извлек первый фаворит Петра I светлейший князь А.