51789

Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Аналіз плануконспекту й уроку художньої культури. Аналіз плануконспекту й уроку художньої культури 2. Загальна структура плануконспекту уроку художньої культури. Розробка плану – конспекту уроку художня культура Література.

Русский

2014-02-12

83.5 KB

29 чел.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 3. Організація та методика проведення занять з художньої культури

Лекція № 10. Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури.

План.

1. Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури

2. Загальна структура плану-конспекту уроку художньої культури.

3. Розробка плану – конспекту уроку художня культура

Література.

1.                 Чабан Н.І. Методичні рекомендації з педагогічної практики для студентів факультету культури і мистецтв. — Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. – 56 с.

 

1. Аналіз плану-конспекту й уроку художньої культури.

В аналізі уроку слід відобразити як діяльність педагога, так і діяльність школярів у їх взаємозв'язку й взаємообумовленості. Крім цього слід розглянути, як вирішується триєдина мета: навчальна, розвиваюча й виховна.

Мета уроку визначає його тип, відбір навчальної інформації, методів викладання. Діяльність вчителя й учня визначає зміст уроку. Неабияку роль в оцінці якості навчальної інформації відіграє відповідність віковим особливостям школярів. Тому, визначивши якість навчальної інформації, необхідно виявити, як вчитель робить її доступною й зрозумілою учням даної вікової категорії, наскільки просто й послідовно викладається матеріал, чи спирається педагог на життєвий досвід і знання дітей, як використовує наочність, чи порівнює й аналізує факти і т.д.

Наступним етапом у ході аналізу якості відібраного змісту навчального матеріалу є визначення його виховних можливостей. Аналізуючи шляхи активізації сприйняття, слід охарактеризувати якість навчального матеріалу, ясність, чіткість, образність мови педагога, записів на дошці, визначити, чи відповідає використана наочність педагогічним вимогам, і яку функцію вона виконує. На етапі закріплення навчального матеріалу часто задають самостійні або практичні завдання, які потребують попереднього інструктажу. Важливою на уроці є система вимог, яку пред'являє педагог до відповідей учнів, їх знань, мовлення, дисципліни, оформлення робіт.

У діяльності педагога на уроці слід звернути увагу на виховну цінність використаних ним методів і прийомів роботи. Визначаючи результати уроку, слід відзначити, яке він мав значення для загального розвитку учнів, які недоліки мали місце в ході уроку – порушення дисципліни, конфліктні ситуації тощо.

2. Загальна структура плану-конспекту уроку художньої культури.

Після планування вчитель розробляє схему уроку і на її основі – план конспект. Для уроків художньої культури рекомендується така схема: організаційний момент, перевірка домашнього завдання і повторення пройденого матеріалу, мотивація уроку, повідомлення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, практична робота, перевірка самостійної роботи учнів, підведення підсумків уроку, домашнє завдання.

У ході розробки плану-конспекту уроку художньої культури враховують: відповідність теми уроку програмі та календарно-тематичному плану, відповідність запропонованих питань темі уроку, чи всі завдання організаційного моменту враховано у плані-конспекті.

На уроках художньої культури широко застосовується аналіз творів мистецтва, тому для учнів у плані конспекті необхідно передбачити аналіз за схемою.

3. Розробка плану – конспекту уроку художня культура

Структура уроку.

Зміст плану уроку.

Типові поняття.

Розробка комбінованого уроку (орієнтовна)

1. Організаційний момент (2 хв.) – привітання, готовність до уроку, хто відсутній.

2. Повторення пройденого матеріалу (10 хв.) :

перевірка домашнього завдання;

актуалізація опорних знань.

3. Мотивація уроку (3 хв.). Повідомлення нового матеріалу (20 хв.)

4. Закріплення знань (бесіда, тести, сам. роб. тощо).(5хв.)

5. Підведення підсумків уроку.

6. Домашнє завдання. 5 хв.

7. Оцінювання

Схема плану – конспекту

План-конспект уроку №

Клас

Дата

Тема:

Мета: навчальна:

розвивальна:

виховна:

Тип уроку:

Вид уроку (за необхідністю)

Наочність:

Ключові терміни:

Час уроку: 45 хвилин

Структура уроку (залежить від типу уроку)

Хід уроку

4.  Оформлення плану-конспекту уроку художньої культури

План-конспект

уроку художньої  культури

для 9 класу

Тема:  Український народний одяг – складова духовної культури

Мета:  

• познайомити учнів із декоративно – ужитковим мистецтвом

           на прикладі національного костюма;

• художніми особливостями

           народного одягу, його обереговим значенням, важливим  

           елементом матеріальної та художньої культури;

дати історичні відомості про розвиток національного костюма;

• розвивати інтерес до українського народного одягу як складової части духовної культури українців;

• виховувати любов до українського мистецтва.

Обладнання:

• плакати « Український народний одяг»,

• слайдові матеріали;

• відео ряд: репродукції картин видатних українських художників.

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення

                     вивченого.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Оголошення теми та завдань уроку.

ІІ.  Мотиваційний аспект

      Учитель . Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Ця індивідуальність знайшла своє відображення і в традиційному народному одязі, який формувався протягом багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є його декоративна мальовничість, яка віддзеркалює високий рівень культури, володіння різними технологіями виробництва матеріалів та оздоблення.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

        Україна – колиска талантів, народного мистецтва М. В. Гоголь писав російською мовою, але героями його творів були українські хлопці та дівчата – складові етносу України, і велике значення він надавав саме опису українського костюма. Інсценізація учнями уривку твору М.В. Гоголя «Ніч перед Різдвом». Діалог Оксани і Вакули. Завдання: назвати інсценізований твір та героїв.

       Учитель. Давайте подивимось та назвемо, у що вдягнуті Оксана і Вакула.                ( Відповіді учнів.)              

       Учитель. Основні елементи українського одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі.  Статусу національного символу український одяг набув у XVII – XIX ст. З того часу  традиційний одяг українців став складатися з кількох комплексів – натільного, поясного, нагрудного і верхнього вбрання. Обов’язковою приналежністю  комплексів були пояси, головні убори, взуття та прикраси, що сукупно створювали образ етнічного вбрання. До нашого заняття кожна пошукова група готувала опис окремих елементів народного одягу і презентуватиме  свою роботу. Перша група познайомить нас, з яких же елементів складався жіночий одяг українців.

       IV. Творча лабораторія

( Перша пошукова група демонструє слайди за допомогою комп’ютера, супроводжуючи показ розповідями.)       

Учень 1. Узор вручну, широка планка,

               Легенький запах ковили,

               Моя сорочка вишиванка,

    Вся ніби сплетена з трави.

               Дніпра потоки, степ, простори,

               По лівій й правій стороні.

               Червоно – чорні всі узори

      мережив ряд на полотні.          

Учень 1. Жіноча сорочка – належить до найдавнішого одягу наших предків. Білий колір – це найхарактерніша їх особливість. Жіноча сорочка довша за чоловічу, шиється із двох частин(верхня до пояса – з тоншого полотна, нижня з грубішого, коли вона зношувалася, її відпорювали і пришивали нову). У молодих жінок зазвичай сорочки були краще та щедріше розшиті. У літніх жінок сорочка була такою самою як, у молодиць, але вишивка була скромнішою, стриманішою.

Учень 2. Як шотландський кельт, грузинська черкеска чи індійське сарі, українська сорочка – вишиванка є знаковим національним одягом. Існує багато різновидів української сорочки : волинські, слобожанські, полтавські тощо. Але все ж є у них щось спільне, що усіх їх єднає. Перш за все справжня сорочка шиється із саморобного полотна льняного чи конопляного. Полотно для буденних сорочок було грубішим, сірим, а для святкових – тонше, вибілене. Святкова сорочка обов’язково мала вишивку (тому вона і називається вишиванка).

Учень з.  Сорочка була провідником магічної сили, прихованої у людині, тому що безпосередньо облягала її тіло, оберігала від холоду і від злого ока. Вишивка також виконувала оберегові функцію, вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та поділ сорочки, щоб людина була захищена з усіх боків. Сорочка, вишита матір’ю оберігала  від зла, служила згадкою про рідний дім, нагадувала про тепло материнських рук і любов матері, яку вона вкладала у кожен візерунок, вишиваючи довгими вечорами.     ( Учні прослуховують пісню «Мамина сорочка.)

Учень 4. Поверх сорочки жінки колись одягали в будень до роботи запаску, а в свято плахту і попередницю (фартух). Запаска складалася із двох вузьких пілок вовняної тканини, яка прикрашалася тканим орнаментом, або вишивкою. Передню частину часто заміняв фартух із парчі, шовку. Ще одним цікавим  різновидом жіночого одягу є плахта. Плахта – святковий стегновий одяг із вовни. Плахта зовсім проста – це два полотнища, зшити до половини разом. Плахту перегинали через пояс таким чином, щоб зшита частина обгортала стан, а незшиті «крила», звисали з боків.  Плахти, запаски та інше вбрання зазвичай підперезувалося крайкою – тканим, або плетеним поясом.

Учень 5. Ще українські жінки поверх сорочки одягали різного роду безрукавки:  керсетки (безрукавки з фабричної тканини),яка декорувалася вишивкою або аплікацією. Кептар – хутряна безрукавка, яку носили і жінки, і чоловіки Карпат та Прикарпаття. Кептар завжди був дуже рясно прикрашений: вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

        Стоїть смерічка на горі

        В снігу, неначе в кептарі.

        І ми до неї в гості йдемо –

        Вона росте, і ми ростемо.

Кептарі увійшли до жіночого одягу в середині ХІХ ст.

Учень 6. Верхній одяг у жінок складав – кожух – зимовий одяг із овечого хутра. Жінки носили і короткі кожухи, їх називали – кожушанками. Перевагу надавали – білим кожухам. Ще один поширений вид одягу – був – свита – плащеподібний  одяг із саморобного сукна чорного або сірого кольору. Носили його в негоду. Свити й кожухи оздоблювалися вишивкою та аплікацією. Жіноче взуття, типове як для Слобожанщини так і для Полтавщини – кольорові чоботи – чорнобривці, пізніше – високі шнуровані черевики. Бідніші носили постоли – м’яке селянське взуття, що робилося з одного шматка товстої, м’якої шкіри. Постоли стягувалися навкруг стопи за допомогою мотузки або шкіряного шнура.   

      Учень 7. Червонясте, променясте,

                      Розквітає, як вогні.

                      Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько і мені…

         Обов’язковим  додатком до жіночого одягу було гарне намисто, яке прикрашало шию. Найбільш цінним вважались намиста із гранату, перлин, та коралів. Носили його і в будень і в свято. Та зовсім без намиста бути не можна, бо існує повір’я, що намисто оберігає дівчину від застуди. Серед традиційних прикрас використовували і монети. Їх скріплювали між собою і носили разом із намистом. Називали їх дукатами. Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру. Їх називали – ґердани. Ґердани – шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент.

Учень 8. А волошок, маку скільки!

               Материнка, сокирки,

               І дзвіночки, й васильки –

               Все нам добре на вінки.

Адже сам вінок – є найкращою оздобою голови української дівчини. Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі»,бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, здоров’я береже. Всього в українському віночку – 12 квіточок. І кожна лікар, оберіг. У віночок вплітали різнокольорові стрічки.  Кожний колір мав свій символ. (Дівчата по черзі чіпляють стрічки до віночка, який висить на дошці.) Коричневий колір – символ землі – годувальниці. Жовтий – символ сонця, хліба. Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров’я. Червоний – символ щирості, душевності. Зелений – символ рослинного світу, молодості. І насамкінець – найкращою оздобою голови жінки були парчеві очіпки, та хустки. Хустки прикрашали переважно геометричним орнаментом, а пізніше увійшов у моду і рослинний. Особливо ж були поширені різноманітні барвисті хустки.          

Учитель. Дякую! Дуже цікаво було послухати про жіночий одяг. А щоб ви добре запам’ятали назви його основних деталей, за допомогою комп’ютера одягнемо ляльку в національний  костюм. ( Діти називають деталі одягу, які по черзі з’являються на ляльці: сорочка, плахта, попередниця (фартух),вінок.) Ну ось, наша(придумане ім’я ляльки – дівчинки)може йти на свято. Гарно ми її вбрали? Гарно. Тепер дізнаємося, як чоловіки вдягалися у давнину.  (Розповідає друга пошукова група.)

Учень 1. Мама вишила мені

               Квітами сорочку.

               Квіти гарні, весняні:

  •  На, вдягай, синочку.

               В нитці – сонце золоте,

               Пелюстки багряні.

               Ласка мамина цвіте

             В тому вишиванні.

               Вишиваночку візьму,

               Швидко одягнуся.

               Підійду і обійму

Я свою матусю.

Головним елементом, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка. На заході вона доходила майже до колін і носилася поверх штанів. Виріз горловини зав’язували на шнурок чи стрічку. На сході сорочка була коротша, забиралася у шаровари. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.

Учень 2. Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це – гачі – вузькі сукняні штани. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня – кріпилася на талії за допомогою шворки. Гачі носили чоловіки Західної України. А чоловіки Східної та Центральної України носили шаровари – дуже широкі штани, що їх переважно заправляли у халяви. Вважається, що їх привезли до України козаки зі східних походів.

Учень 3. Поверх сорочки чоловіки Карпат та Прикарпаття носили кептар – хутряну безрукавку, яка завжди була оздоблена вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками. А запорізькі козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів.

Учень 4. Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.

Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної   тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою. Чоловіки Карпат носили шкіряні пояси – череси. Черес – був зшитий уздовж із двох складених разом ременів таким чином, що мав усередині порожнину для грошей. До ременів кріпилися: кресало, протичка для люльки, підвішували до великого ременя складний ніж, металевий топірець. Пояс у давнину також служив оберегом, своєрідним талісманом. Вважалось непорядним вийти на люди без пояса.

Учень 5. На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра. В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з’явилося прислів’я « Без шапки, мов злодій ходить». Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви. Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку. Чоловіки Західної України носили капелюх – головний убір з товстої, м’якої тканини, прикрашений кольоровою стрічкою, пером півня, тощо.

           Грають бджоли і джмелі

           В квітах на осонні,

           Ходить в жовтому брилі

           По горах сонях.

У літню спеку носили солом’яні брилі. Їх плели переважно пастухи під  час випасу худоби в полі.

Учень 6. Верхній одяг був такий, як і у жінок. Свити і кожухи – шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією. Поли й поділ обшивалися хутром, на комір бралося кращої якості.

Учень 7. Чоловіче взуття було таким. Бідніше селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові, або хромові з високими м’якими халявами.

     Серед лісу, серед гаю

     У неділешній обід

     Заснув мужик у чоботях,

     Прокинувся без чобіт.

Про чоботи існує також прислів’я: « У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть».   

Учитель.  Дякую вам, діти! Добру пошукову роботу зробила друга група.

Настав час зібрати на свято нашого ( ім’я ляльки – хлопця.) ( На моніторі з’являється зображення хлопця, якого одягають. Діти називають деталі одягу: сорочка, шаровари, пояс, шапка). Ось і ( ім’я ляльки – хлопця) в нас вбраний. ( На моніторі з’являються зображення дівчини та хлопця разом.)

Діти, погляньте, які ж вони гарні у нас.

Люди дивляться, милуючись,

Яка ж це гарна пара.

В аналізі уроку слід відобразити як діяльність педагога, так і діяльність школярів у їх взаємозв'язку й взаємообумовленості. Крім цього слід розглянути, як вирішується триєдина мета: навчальна, розвиваюча й виховна.

Мета уроку визначає його тип, відбір навчальної інформації, методів викладання. Діяльність вчителя й учня визначає зміст уроку. Неабияку роль в оцінці якості навчальної інформації відіграє відповідність віковим особливостям школярів. Тому, визначивши якість навчальної інформації, необхідно виявити, як вчитель робить її доступною й зрозумілою учням даної вікової категорії, наскільки просто й послідовно викладається матеріал, чи спирається педагог на життєвий досвід і знання дітей, як використовує наочність, чи порівнює й аналізує факти і т.д.

Наступним етапом у ході аналізу якості відібраного змісту навчального матеріалу є визначення його виховних можливостей. Аналізуючи шляхи активізації сприйняття, слід охарактеризувати якість навчального матеріалу, ясність, чіткість, образність мови педагога, записів на дошці, визначити, чи відповідає використана наочність педагогічним вимогам, і яку функцію вона виконує. На етапі закріплення навчального матеріалу часто задають самостійні або практичні завдання, які потребують попереднього інструктажу. Важливою на уроці є система вимог, яку пред'являє педагог до відповідей учнів, їх знань, мовлення, дисципліни, оформлення робіт.

У діяльності педагога на уроці слід звернути увагу на виховну цінність використаних ним методів і прийомів роботи. Визначаючи результати уроку, слід відзначити, яке він мав значення для загального розвитку учнів, які недоліки мали місце в ході уроку – порушення дисципліни, конфліктні ситуації тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63391. Частотное объединение и разделение каналов 308.01 KB
  Формирование группового тракта системы с ЧРК При частотном разделении каналов для передачи данных различных источников сообщений используются определенные поддиапазоны частот.
63392. Экономика как система общественных отношений. Типы экономических систем, способы классификации, сущность, значение в развитии общественного хозяйства 63 KB
  Правоотношения собственности. Теория прав собственности. Экономико-правовые и организационно-экономические отношения собственности. Отношения собственности в системе экономических отношений.
63394. Учение и биосфере и биосферно-ноосферная концепция В.И. Вернадского. Формирование концепции биосферы. Концепция живого вещества. Концепция антропогенного воздействия как мощного геологического и геохимического фактора 205.5 KB
  Первоначально под всеми этими терминами подразумевалась только совокупность живых организмов, обитающих на нашей планете, хотя иногда и указывалась их связь с географическими, геологическими и космическими процессами, но при этом скорее обращалось внимание на зависимость живой природы от сил и веществ неорганической природы.
63395. Оптическое мультиплексирование с разделением по длине волны 525.15 KB
  Различия между ними не сводятся к тому, что в OFDM-системах используются оптические, а не электрические сигналы. При обычном частотном мультиплексировании применяется механизм амплитудной модуляции с одной боковой...
63398. Управление процессами разработки нефтяных залежей на упругом режиме 1.53 MB
  Анализ результатов экспериментальных исследований по определению изменения эквивалентных осредненных пористости и проницаемости что особенно характерно для карбонатных пород показывает...
63399. СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ БД: ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ 683 KB
  Общие сведения о СУБД Место БД при различной архитектуре вычислительной системы Модели данных Язык описания данных Язык манипулирования данными для реляционной модели SQL Общие сведения о СУБД Первыми СУБД в России начали пользоваться в конце семидесятых годов.