51854

МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ, КРІЗЬ СТОЛІТТЯ

Конспект урока

Педагогика и дидактика

22 Урок Черкащина – земля Тараса Шевченка 33 Урок Черкащина – духовності скарбниця. Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. Творчість Шевченка багатогранна як його талант. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів Кобзар драму Назар Стодоля і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей щоденник та автобіографію написані російською мовою записки історичноархеологічного характеру Археологічні нотатки 4 статті та понад 250 листів.

Украинкский

2014-02-12

479.5 KB

1 чел.

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ  ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ,

КРІЗЬ СТОЛІТТЯ

Методичні рекомендації до проведення

Першого уроку у 2013-2014 навчальному році

для учнів 5- 9 класів

Черкаси

ЧОІПОПП ЧОР

2013


ББК  74.200.58

Б 90

Рекомендовано до друку Вченою радою ЧОІПОПП.

Протокол № 2 від 30 травня 2013  року

Колектив авторів: Бугайчук Н.В., Гловацький С.В., Щербенко С.К., Нерубайська Л.А.,  Плахотна Т.Г., Кобиляцька Л.Ф., Арутюнян Н.В., Христюк Л. М., Пересунько А.І.

Рецензенти:

Назаренко Г.А. – кандидат педагогічних наук, проректор з наукової роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради;

Кудін В.С. – завідувач лабораторії виховної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради.

Б 90. Бугайчук Н.В. „МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ, СКРІЗЬ СТОЛІТТЯ”: Методичні рекомендації до проведення Першого уроку у 2013 – 2014 навчальному році у 5 – 9 класах. / С.В.Гловацький, С.К.Щербенко, Л.А.Нерубайська,  Т.Г.Плахотна, Л.Ф.Кобиляцька, Н.В.Арутюнян, Л. М.Христюк, А.І.Пересунько. – Черкаси: Видавництво обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, 2013. –52с.

У збірнику вміщено методичні рекомендації та розробки уроків на допомогу педагогічним працівникам навчальних закладів для проведення Першого уроку і подальшої роботи у напрямку формування духовно багатої і всебічно розвиненої особистості.

Розроблені рекомендації адресовані керівникам навчальних закладів, їх заступникам, класним керівникам, учителям-предметникам, усім, хто зацікавлений у духовному розвитку підростаючого покоління.

©ЧОІПОПП ЧОР, 2013.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………

4

Інформаційна довідка на допомогу вчителю: Т.Г.Шевченко – художник……………………………………………………………………..

6

Інформаційна довідка на допомогу вчителю: Шевченко і
пісня ………………………………………………………………………….

11

Інформаційна довідка на допомогу вчителю: Історія землі Черкаської…………………………………………………………………….

14

Урок «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, Тебе своїм сучасником звемо»………………………………………………………………………….

17

Урок «Український Прометей»……………………………………………….

22

Урок «Черкащина – земля Тараса Шевченка»………………………………

33

Урок «Черкащина – духовності скарбниця»………………………………...

40

Урок « Черкащина – мій рідний край» ………………………………….

45


Н.В.Бугайчук,

 методист лабораторії виховної роботи ЧОІПОПП

Вступ

Перше вересня - перший дзвінок, море квітів і білих бантів. Це самий довгоочікуваний день для тих, хто вперше переступить шкільний поріг. У цей день всі дороги ведуть до школи. По святковому одягненні учні, схвильовані батьки і вчителі. День знань - це увертюра до всього навчального року.

Традиційно в цей день у школах проходять урочисті лінійки, присвячені початку навчального року. У 2013-2014 навчальному році 1 вересня припадає на неділю, вихідний день, але урочистість моменту від цього зовсім не зменшується. Кожен навчальний заклад завчасно готує сценарій святкування Дня знань, який часто включає в себе і театралізовані вистави, і концерти, і тематичні екскурсії, різноманітні святкові розважальні та пізнавальні заходи, як:

- свято-спогад випускників 11 класу для першокласників «Мій найкращий день у школі»;

  •  родинне свято  «Нашому роду немає переводу»  з залученням батьків;
  •  свято посвяти першокласників у школярі  «Однокашники»;
  •  свято-екскурсія по навчальному закладу, парад-представлення навчальних кабінетів;
  •  свято  «Запитайка», першокласники ставлять запитання до учнів, батьків, вчителів, старшокласників про школу і шкільне життя;
  •  свято  «Відкритий мікрофон», що діти знають про школу і її мешканців.

Департамент освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників пропонують провести Урок знань у 2013-2014 навчальному році, розглянувши тему «Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття».

Головна мета першого уроку:

розширити знання учнів про творчість та життєвий шлях Т.Г.Шевченка;

поглибити знання про багатовікову історію і культуру рідного краю;

виховувати почуття гордості і поваги до історії та героїчного минулого нашого народу;

формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства, мистецтва, мови, самого себе.

Зміст уроку має бути спрямований на розвиток громадянських якостей особистості, таких як: патріотизм, гідність, відповідальність, національна гордість. Вчителю (відповідно до вікових особливостей учнів) слід спиратися на знання, які учні отримали при вивченні даного питання на уроках української літератури, історії, географії, музики, образотворчого мистецтва, художньої культури тощо. З метою розкриття змісту теми першого уроку вчитель може використовувати матеріали краєзнавчих музеїв, періодичної преси, події і факти з реального життя країни, школи а також сюжети художніх і документальних фільмів.

Підвищити ефективність проведення Першого уроку можна відповідним оформленням класної кімнати, а саме: атрибутами національної символіки, портретами визначних історичних постатей, картою Черкаської області, свого району, міста, стендами з історичними подіями, плакатами які розкривають яскраві події сьогодення, виставкоми літератури та малюнків і т.п.

Форми проведення уроку можуть бути різними: літературна вікторина, історична або географічна подорож, диспут, круглий стіл, тощо. Доцільно буде використати матеріали, розміщені на сайті ЧОІПОПП в розділі «Колекція цифрових ресурсів». Важливо, щоб перший урок пройшов урочисто, з яскравими та цікавими моментами, запам’ятався учням надовго, сприяв згуртуванню колективу.

На уроці можна започаткувати проведення творчих конкурсів, збір інформації про історичні події, відомі особистості свого регіону, розробку учнівських проектів, а підбиття підсумків провести до 7 січня – 60-річчя з дня заснування Черкаської області, чи до 9 березня - 200-річчя від дня народження Кобзаря. Сподіваємось, що Перший урок дасть позитивний імпульс у подальшій проектній та навчальній діяльності учнівських колективів.

Пропонуємо довідкову інформацію для вчителя та готові розроблені заходи, які можна використати при підготовці до Першого уроку.


С.К. Щербенко,

 методист лабораторії виховної роботи ЧОІПОПП

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ:

Т.Г.ШЕВЧЕНКО – ХУДОЖНИК

Обдарований від природи Тарас  рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все було обмальовано: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях.

Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. В його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості. Те, що він пережив і передумав і для чого знайшов небувало синкретичне вираження, - вищою мірою виявляє сутність людини взагалі і водночас позначене печаттю могутньої й неповторної індивідуальності, засвідчуючи невичерпне розмаїття людського духу, земна самобутня краса природи та індивідуальність кожної людини, що сьогодні ми маємо можливість споглядати в його портретному живописі.

Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.

Був Шевченко  першокласним акварелістом – відомо 210 його акварелей, передусім пейзажів, які за рівнем мистецької досконалості стоять у ряду світових здобутків малярства; блискучим портретистом–психологом, про що свідчать 150 портретів, серед яких – 43 автопортрети; офортистом – відомі 6 офортів серії „Живописна Україна” та 21 офорт, виконаний в останні роки ландшафтів України, етюдів з натури, виконаних в Аральській та Каратауській експедиціях, які вражають віртуозністю виконання, поєднанням документальної вірогідності і високою одухотвореністю.

Незважаючи на заборону писати й малювати, створив 350 творів, присвячених природі Казахстану та життя народу. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов'язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є його численні ескізи, етюди, начерки та навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.

Ім'ям Тараса Шевченка названі населені пункти, вулиці, навчальні заклади та інші організації України.

В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Одним з найкращих уважається пам'ятник у Харкові, великі пам'ятники кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Канаді (Вінніпег, Торонто), Польщі (Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага). Білорусі (Могильов), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції (Париж, Монтаржі) Австралії (Канберра). Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом є Літературно-меморіальний будинок-музей.

У Торонто, Канада  існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України. На його честь названо астероїд 2427  Кобзар.

Переважну частину своїх творів Шевченко написав і намалював не в Україні, але він зумів і на чужині виразити, відтворити духовний стан свого народу на драматичному етапі його історичного розвитку. Загалом же, всупереч царській забороні малювати (але з негласного дозволу безпосереднього начальства) на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен.

Особливе місце в художній спадщині Шевченка років заслання належить жанровим композиціям, змальовок з життя казахів у дорожніх альбомах художника (ескізи і начерки до закінчених сепій і акварелей). Окрему групу становлять композиції на історичні, міфологічні, літературні та біблійні теми.

У «незамкненій тюрмі» за Уралом ним було створено шедеври пейзажного живопису, які у чомусь випередили свій час: «Місячна ніч на Косаралі», «Шхуни біля форту Косарал», «Пожежа в степу», «Каратау з долини Апазир» тощо. «Враження засліплюючого світла та блиску майстер створює завдяки найтоншому відчуттю тональних кольорових співвідношень. Іван Айвазовський, а слідом за ним Архип Куїнджі будуть вражати й інтригувати глядачів своїми місячними ночами, не знаючи про те, що Тарас Шевченко раніше вирішив аналогічне завдання, йдучи своїм шляхом», – відзначає відомий український мистецтвознавець Платон Білецький. До цього можна додати, що в порівнянні з ними Шевченкова легкість і сила світла, досягнуті мінімумом технічних засобів, залишаються неперевершеними.

Як художник, Шевченко на засланні працює переважно аквареллю, доводячи до віртуозності техніку володіння нею, при збереженні свіжості безпосереднього враження, яке кладеться в основу композиції. Художник використовує широкі тональні заливки, прописуючи поверху нюанси освітлення, стану атмосфери дрібним ритмічним мазком, що надає його аркушам мерехтливості, внутрішнього світіння.

В останні роки життя за значні успіхи у гравюрі Шевченку було присвоєно звання академіка Петербурзької академії наук.

Т.Г. Шевченко. Батьківська хата в с. Кирилівці. Олівець. (ІХ 1843)

Шевченки  були  бідні кріпаки (Кріпак - це людина, закріплена за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ.) У Тараса було важке дитинство, а завдячуючи його великому талантові малювати він був викуплений з кріпаччини.

Порівняйте хату Тараса з сучасними хатами.

Хто автор цієї картини?

Що зображено на картині?

Що бачимо на передньому плані?

Яка хатинка ?

Які вікна, двері, дах?

Що ви можете сказати про майновий стан сім’ї, яка жила в цьому будиночку?

Митці всіх віків прагнули оспівати природу, яка давала їм силу і натхнення. Шевченко ніби був створений для того, щоб виразити словом і фарбами усю красу навколишнього. Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину, Київщину.

“... я хочу рисовать нашу Україну ... Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію ... В год буде виходити 10-ть картин” (Лист Т.Шевченка до О.Бодянського від 6-7 травня 1844 р.).

У цей період Шевченко подорожував Київщиною та Полтавщиною.

Т.Г.Шевченко. Дерева. Етюд. Олівець. [V—IX 1843]. Інститут літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Київ АН УРСР, інв. № 106

(альбом 1839 – 1843 рр.).

Верба – символ України.

Вербову гілочку, як символ рідної України, Тарас Шевченко, посадив у жовтні 1850 року на гарнізоннім городі. Її він знайшов у Гур’єві-містечку. Вона несподівано для самого Шевченка прийнялася, ставши дивом у цій пустелі.

Сад зберігся до цього часу, незважаючи на суворість клімату. “Тарасова верба” вистояла 150 років! Гілочки з неї розрослися вербами в багатьох містах України. На превеликий жаль, стара верба нещодавно загинула. Але українці привезли з Канева і Львова гілочки тих самих шевченківських верб та посадили їх у казахську землю. Парк імені Шевченка у 1925 році постановою Уряду Радянського Казахстану оголошено недоторканим.

Казахи і досі шанують пам'ять про українського Кобзаря. Вони поливають вербовий гай із Тарасової криниці, а гілочки із його верби насаджують скрізь, де пролягли поетові дороги. 

С.В. Гловацький,

методист лабораторії виховної роботи ЧОІПОПП

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ:

ШЕВЧЕНКО І ПІСНЯ

Творчість Тараса Григоровича Шевченка в історії загальнолюдської духовної діяльності – виключне явище.

  «Він був сином селянина, а став властеліном у царстві духу. Він був кріпаком – і став генієм  у царстві людської культури. Він був самоучкою – і вказав нові світлі та вільні шляхи  професорам і книжним ученням…»

                                                                                                         (І. Франко).

Як відомо, його  талант на диво – різносторонній: він і прозаїк, і драматург, і художник, і скульптор. Йому належить і цілий ряд оригінальних повістей, які з честю витримали випробування часом. В образотворчому мистецтві теж відомі його твори – він був відомим портретистом, пейзажистом… Шевченко постійно з великою зацікавленістю вивчав історію різних народів, етнографію,  проявляв професійне розуміння археології.

Але найбільше відомий Т.Г. Шевченко, як поет, де найбільш повно розкрився його геніальний талант.

Відкрити двері у творчу лабораторію Шевченка – це великою мірою показати його зв’язки  з народною музикою. Проникнення  у коло фольклорних інтересів поета дає змогу встановити, що саме він використав з скарбниці народної поетики, які мотиви, образи, теми, сюжети живили його творчу фантазію. Та не менш важливим є  питання, чим Шевченко збагатив фольклор, чим народна пісенність  зобов’язана  Кобзареві ?

З’ясувати коло музично-фольклорних інтересів Т. Шевченка, пов’язаних, з народною піснею, це означає доповнити портрет поета цілим рядком штрихів.

Уявити низку пісень, що знав поет, це означає розкрити, якоюсь мірою, музичний побут того часу, показати духовні інтереси його слухачів. Перефразовуючи відомий вислів Т. Шевченка  «История моей жизни составляет часть истории моей родины…», можна сказати, що Шевченкові пісні – це частина поетичного і музичного генія великого українського народу.

Пісні, які чув поет в убогій хатині, на вечорницях, на вигоні за селом чи у шинку, в казахських безводних степах чи в катівнях каземату, завжди залишали глибокий слід у душі поета, проникали до самого серця, щоб вилитись потім у гнівних рядках: «Кругом неправда і неволя…», або тужливих строфах: «… одна я, одна, як билинонька в полі…».

У пісні Шевченко знаходив і втіху, в ній була мудрість народна та правда велика – те, до чого з дитинства прагнув, чим живилась його творчість.

Життя Тараса починалось з народною піснею. У ранньому дитинстві він слухав сумні пісні матері, після її смерті – сестри Катерини. Дослідники його творчості відмічали, що ще у дитячі роки, почувши нову пісню, без найменших зусиль запам’ятовував її текст та мелодію. Від батька-чумака він чув багато чумацьких пісень. З дитинства захоплювався думами та історичними піснями у виконанні народних співців-кобзарів. Пісня-дума збуджувала уяву, ставала матеріалом майбутніх творів, а саме поеми «Гайдамаки», у яких зазвучали мотиви відчайдушних гайдамацьких пісень, почутих у дитинстві:

    «Ой літа орел, літа сизий

     Попід небесами.

     …………………

     Шануйтеся ж,  вражі пани,

     Скажені собаки,

     Йде Залізняк Чорним шляхом

     За ним гайдамаки.

У далеких казахських степах поет не раз втішався, звертаючись до пісні рідного краю. У його щоденнику є запис про земляка, який співав українські пісні: «Я забуваю, що я в казармах слухаю цю пісню… Вона переносила мене на береги Дніпра, на волю, на мою милу Україну».

   Згадується також і про власний спів Т. Шевченка.

                                                                                28 липня 1857 р.

              «… я побрів тихенько у город, порушив глибоку тишу чарівної ночі  

               піснею: «Та нема в світі гірш нікому…».

Тонко і глибоко, проникаючись змістом пісні, розуміючи українську пісенну природу, він інтерпретував народні пісні схвильовано і неповторно.

Тому захоплення слухачів його виконанням було зрозумілим.

Заслуговує на увагу оцінка, дана видатним фольклористом і відомим ученим М. Максимовичем, не зважаючи на те, що ця думка є суто суб’єктивною: «… заслуховувались ми співом Шевченка – цієї художньої                    натури, яка так  щиро відображалась у живопису, віршуванні, а  сильніш  всього і краще – у співі українських пісень…».

Багато митців цінили його спів. Говорили своє свідчення про те, що поет не тільки співав, а і сам складав мелодії, які стали народними: «Думи мої…», «Тяжко, важко в світі жити».

   Д. Ревуцький говорив: «Він співає у панському домі, співає, ідучи у фортецю, співає, сидячи у фортеці, співає, граючись з дітьми коменданта                    Новопетрівського форту, приймає участь у Новопетрівському хорі, співає по ночах у засланні – навіть у своїх снах…».

Т.Г. Шевченко напрочуд гарно співав українські народні пісні і його спів, справді, справляв на слухачів глибоке враження. За словами А. Куліша, він був на ту пору найліпшим на всю Україну співаком українських народних пісень. Співав баритоном з високими теноровими нотами, голос звучав чуло, м’яко і сумовито.

Першим, хто музично освоїв творчість Т. Шевченка, був народ. Як свідчить дослідник історії української музики Микола Грінченко: «…народ почав читати «Кобзаря» по-своєму і став співати його, уклавши мелодії майже на 200 його віршів». В одночас над текстами Шевченка працювало немало й композиторів. На слова поезії «Думи мої, думи…» писали музику композитори О. Рубець і Загреба, але найкращою вийшла мелодія народна.

У 1875 році композитор і поет П. Ніщинський написав музику до «Вечорниць» для драми Т. Шевченка «Назар Стодоля».

   Першу оперу на слова поета створив М. Аркас (опера «Катерина»). До «Заповіту» складали мелодії М. Лисенко, П. Демуцький, К. Стеценко,

Р. Глієр, Б. Лятошинський. Але найбільшу популярність здобула музика, створена у 70-х роках  ХІХ ст.  учителем І. Гладким. У 1934 році на тему «Заповіт» написав кантату С. Людкевич.

«Заповітом» розпочав свою роботу над циклом «Музика до «Кобзаря»»

М. Лисенко. Це було у 1868 році, коли композитора попросили написати мелодію до цього твору для виконання на заході, присвяченому  роковині  з дня смерті поета. Музику до «Кобзаря» створював М. Лисенко аж до 1908 року. Понад 80 пісень, дуетів, тріо, поем та кантат – всього на тексти Т. Шевченка написав композитор -  близько 100 творів.

Клав на музику слова поета М. Мусоргський, який був особисто знайомий з Т. Шевченком. Він написав романси «Дніпро» і «Гопак» за поемою «Гайдамаки».

Звертались до творчості поета російські композитори  С. Рахманінов,
П. Чайковський, а найбільш -  українські композитори, крім раніш названих, це – П. Сокальський, П. Вербицький, І. Горобкевич, Н. Вахнянин, Д. Січинський, Л. Ревуцький, М. Вериківський, І. Жуковський, К. Данькевич та інші.

До творчості Т.Г. Шевченка звертаються і сучасні композитори,  поети, з під пера яких народжуються ціла низка прекрасних творів.

Особливо приємно відмітити творчість композиторів-аматорів, учителів музичного мистецтва, які у своїй повсякденній роботі з учнями загальноосвітніх навчально-виховних закладів Черкащини створюють, ознайомлюють, вивчають засобами музичного мистецтва пісенно-поетичну творчість поета, художника, правдолюба, генія українського народу  
Т.Г. Шевченка.


Н.В.Бугайчук,

 методист лабораторії виховної роботи ЧОІПОПП

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ:

ІСТОРІЯ ЗЕМЛІ ЧЕРКАСЬКОЇ

Черкащина багата на історичні постаті. На цій землі розквітнув державний розум і військовий талант гетьмана України Богдана Хмельницького. Тут народився і знайшов спочинок великий український поет Тарас Шевченко. Піснями і легендами вплелись у віти вікових холодноярських лісів думи про Коліївщину, про рух гайдамаків під проводом Максима Залізняка та Івана Ґонти, пам'ять про героїв національно-визвольної боротьби Івана Богуна та Максима Кривоноса.

Однією з історичних особливостей краю є й те, що саме на Черкащині, під Корсунем, відбулись дві вікопам'ятні битви за українську землю - у 1648 році між військами Б. Хмельницького і польською шляхтою, та в1944 року з фашистськими загарбниками, яку сучасники назвали "Сталінградом на Дніпрі".

Півторамільйонна Черкащина розміщена в центрі України і займає територію 20,9 тис. кв. км., що становить 3,5% загальної території України. Вона може служити її візитною карткою, тому що уособлює в собі щось від кожного регіону. Черкаська область утворена 7 січня 1954 р. із районів Київської, Вінницької, Кіровоградської та Полтавської областей. Одна з наймолодших областей України.

По області протікає 1037 річок, найбільші з них: Дніпро - головна водна артерія України, Гірський Тікич, Тясмин, Рось. На Черкащині понад 2,3 тисячі озер, ставків і водоймищ. Протяжність Кременчуцького водосховища - 130 км.

Навіть назва області пов’язана з історією всього українського народу. Були часи, коли українців називали черкасами.

Походження топоніму «Черкаси» та його істинна етимологія лишається нерозв'язаною і дотепер загадкою. Назва міста напряму пов'язана з етнонімом черкаси — так називали всіх українців сусідні народи, зокрема росіяни, татари, про що вперше повідомив 1245 року італійський посол Плано де Карпіні.

Однак більшість дослідників сходяться на тому і шукають коріння назви «черкаси» в тюркських мовах. На сьогодні існують такі основні версії:

найпростіша й активно підтримувана істориками (зокрема Василем Татищевим та Олександром Рігельманом) версія, про те, що назва напряму походить від одного з етнонімів адигських народів (але вона має, крім інших, не менш важливих недоліків (відсутність згадок у джерелах, відсутність географічної та часової прив’язки, тощо) один величезний «мінус» — «черкеси» є так само екзонімом для адигських народів, а власне «черкеси» — одна з гілок кабардинців, що відособились достатньо пізно;

доволі оригінальна версія тлумачення етноніму черкаси, яку можливо підлаштувати під теорії заснування міста Черкаси в домонгольський період — від осетинського зооетноніма черкасоги — «орли», що потім дало початок таким окремим етнонімам, як «черкаси» та «касоги»;

також від тюркізмів виходить Олександр Знойко, стверджуючи, що назва «черкаси» походить від чири киши абочири кисі (в залежності від діалекту), що означає «люди сили» або «люди армії». Це тлумачення повністю доводить ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців-семітів у домонгольський період.

На Черкащині проживають особи 130 етносів. Переважають українці і росіяни. Також в області проживають білоруси, татари, євреї, молдавани, вірмени, болгари, поляки та представники інших національностей.

До послуг туристів на Черкащині - 39 державних музеїв та 7 історико-культурних заповідників (Шевченківський національний заповідник в Каневі; заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" на Звенигородщині; Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник; національний заповідник "Чигирин"; Кам'янський історико-культурний заповідник; історико- культурний заповідник "Трахтемирів"; заповідник Трипільської культури в Тальному), які знайомлять їх з видатними пам'ятками історії, культури та природи краю.

Черкащину по праву називають Шевченковим краєм. Ця земля є найбільшим осередком пам'яток великого поета. Серед них хата у Моринцях, де народився Т.Г. Шевченко; хата дяка у Шевченковому, де в 1824-1827 рр. навчався грамоті майбутній поет; будинок у Будищах Звенигородського району, в якому 1829 року юний Тарас був слугою-козачком у поміщика П.В. Енгельгардта; в Каневі пам'ятник на могилі Т.Г. Шевченка на Тарасовій (Чернечій) горі.

Черкаський край є батьківщиною багатьох відомих людей, серед яких - поет і байкар П.П.Гулак-Артемовський, оперний співак, композитор, актор і драматург С.С.Гулак-Артемовський, гетьман П.Д.Дорошенко, письменник Іван Ле, вчений-природознавець, історик, фольклорист, письменник, перший ректор Київського університету М.О.Максимович, письменник І.С.Нечуй-Левицький, спортсмен і професійний борець І.Піддубний, письменник, театральний і культурно-громадський діяч М.П.Старицький, композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч К.Г.Стеценко, хореограф
В. Авраменко, генерал армії І.Д. Черняховський , В.А.Симоненко, - український поет і журналіст, один із найбільш яскравих представників покоління «шістдесятників», М.М.Філіппов
 - фізик, дослідник «променів смерті», В.М.Чорновіл - український політичний діяч, Д.Я.Черкаський- мультиплікатор, режисер і сценарист, І.М.Піддубний - український спортсмен-борець. Шестикратний чемпіон світу з боротьби (Париж, Мілан, Франкфурт, Нью-Йорк), та ін.

В області зберігся дуб-патріарх - один із найстаріших в Україні. За різними оцінками, йому від 1000 до 1200 років. Росте на південному схилі Кириківський яру на території урочища Холодний Яр на околиці с. Буда. Його обхват - 8,9 м, висота - 24 м. Стовбур шість разів вражали блискавки. Під його кроною відпочивали Б. Хмельницький, С. Наливайко, Т. Шевченко, однак названий він ім'ям М. Залізняка - ватажка гайдамацького повстання, які відбувалося на території Холодного Яру.

Додаток 1

Історія землі Черкаської

дата

подія

130-100 тисяч років до нашої ери

Територія нинішньої Черкаської області була заселена в епоху середнього палеоліту.

понад 40 тис. років до нашої ери

Виготовлені людиною знаряддя праці виявлено неподалік села Велика Бурімка Чорнобаївського району.

20 - 15 тис. років до нашої ери.

Поселення мисливців на мамонта в селі Межиріччя Канівського району.

6 тис. років до нашої ери.

Трипільська культура (сучасні Тальнівський, Уманський, Маньківський райони )

Х – ХІІІ століття

Часи Київської Русі. міста-фортеці Воїнь, Родень, Канів, Корсунь одночасно були значними центрами ремесла, торгівлі та культури.

15-16 століття

Черкащина (перш за все Черкаси і Канів) стає центром формування українського козацтва.

16-17 століття

Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького та утворення Української козацької держави, військово-політичним центром якої став Чигирин

18 століття

Епіцентр гайдамацького руху, кульмінацією якого стало повстання Коліївщина, що вибухнуло в 1768 р. Уродженцями краю були Максим Залізняк, Іван Гонта, Йосип Шелест та інші ватажки цього повстання.

19 століття

Розвиток переробної промисловості, в першу чергу цукроварні. 1876 р. через Корсунь і Смілу прокладається залізниця Київ – Одеса.

1941-1945 р.р.

Холодний яр – центр партизанського руху.

Січень-лютий 1944 року

Корсунь-Шевченківська битва.

7 січня 1954 р.

Створена Черкаська область.

Використані джерела:

http://diaspora.ukrinform.ua/center_cherkas.shtml

http://cherkassy.ukrgold.net/page/3992/

uk.wikipedia.


Л.А.Нерубайська,

учитель української мови та літератури Тальнівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 – гімназія» Тальнівської районної ради,

заслужений учитель України

ТЕМА. МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ, КРІЗЬ СТОЛІТТЯ,

ТЕБЕ СВОЇМ СУЧАСНИКОМ ЗВЕМО.

В.Симоненко

            Мета уроку: показати значимість постаті Кобзаря для всього людства,

розкрити велич його таланту, визначити роль Шевченка в літературі  та культурі українського народу, виховувати почуття національної гідності, патріотизму, гордості за великого поета-земляка, прищеплювати любов до Шевченкового слова.

           Обладнання: портрет Шевченка в рушнику, вислови про Т.Г.Шевченка, його вислови, відеофільм «Віртуальний музей «Шевченкова світлиця» в Тальнівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-гімназія» Тальнівської районної ради Черкаської області.

            Перебіг уроку.

1.Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», на фоні музики учениця читає вступний уривок із поеми «Причинна» .

Учитель.  

Цими словами з балади «Причинна» починається  перша  сторінка «Кобзаря» Т.Шевченка. З них починається і сам Шевченко як поет. Ці рядки стали улюбленою народною піснею, символом нашої України в усьому світі. Але по-особливому сприйматиме їх світ у березні 2014 року, коли відзначатиме 200-річчя від дня народження геніального поета, видатного художника Тараса Григоровича Шевченка. Тож наш урок пам’яті  ми й присвячуємо Тарасу Шевченку, Великому Кобзарю, національному пророку, захиснику всіх  знедолених, нашому поводирю крутими дорогами становлення української державності.

        Слова любові, пошани, вдячності  наповнюють серця людей усього світу, бо Шевченко – не тільки наш поет, він належить усім народам. Його знають і цінують на всій планеті. По ньому пізнають нас, українців.  Особливою гордістю проймаються наші серця, адже  для нас Шевченко не просто геніальний поет, він – наш земляк, а ми – його нащадки.

        Він наша совість, наш порадник, наша найбільша правда. Ми вчимося в нього мудрості, любові до рідного краю і  народу, його мови, навчаємося бути чесними й справедливими, гуманними й порядними, працювати на благо України.

        Т.Г.Шевченко був, є і завжди буде для всіх нас взірцем, а його «Кобзар» - це і буквар, і пісенник, і підручник з історії України, і енциклопедія, і посібник з етики й народознавства.

       Учень читає вірш А.Камінчука «Кобзар».

                   У вікні – любисток, на підлозі м’ята,

 В золотій оправі книга серед книг.

 Наче щедре сонце поселилось в хаті,

 Як велике щастя стало на поріг.

 Мудра, світла книга, то «Кобзар» Тараса,

 На столі, як свято, білий коровай.

 І пішло повір’я з дідівського часу,

 Як «Кобзар» у хаті – буде щастя, знай.

 …Ти пройди по селах рідної Вкраїни:

 В кожній хаті – книга, на стіні – портрет.

 В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

 Бо в святій пошані у  людей поет.

 

 То співець – предтеча, наш Кобзар Шевченко,

 Знають його люди і широкий світ.

 Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

 Він живе в народі, як і «Заповіт».

Учитель.  

Тарас Шевченко був людиною багатогранних уподобань. Він знав російську й польську мови, вільно читав твори, написані  цими мовами,  відвідував театр, оперу, вивчав французьку мову, дуже багато читав,  прекрасно малював. (Про становлення Шевченка як поета, художника, просвітителя, пророка ви дізнаєтесь з екскурсійної розповіді, переглянувши фрагмент відеофільму «Музей «Шевченкова світлиця» в Тальнівському НВК»).

Перегляд фрагменту відеофільму

Учитель.  

Про життєвий шлях поета ви вже знаєте багато, бо знайомилися із його біографією впродовж усього шкільного курсу.

     Але ми не перестаємо дивуватися, вражатися, якою тяжкою була доля в поета. Прожив 47 років. З них 24  був кріпаком, 9 – вільним,  10  карався на засланнях, а решту три з половиною провів під поліцейським наглядом. Працював тяжко, страждав важко, щастя зазнав мало.

Виступи учнів.

1 учениця.  

Дитинство Тараса - кріпака було сумним: раннє сирітство (у 12 років залишився повним сиротою), козачкування в пана Енгельгардта, голодування і знущання. Та, попри нужду і страждання, юнак був цілеспрямованим, мав велике терпіння, дуже багато працював над собою заради досягнення поставленої мети. Криниця його душі не зміліла, а навпаки наповнилася ще більшою любов’ю і співчуттям до простих людей. Це чи не найбільший урок для всіх нас, який ми черпаємо із життя і творів Т.Шевченка.

     Докорінно змінилося його життя, коли переїхав із паном у Вільно, а потім у  Петербург. Зустріч із художником-земляком Іваном Сошенком  стала знаковою: Тарас був  викуплений із кріпацтва.

      Це були найщасливіші роки його життя: успішне навчання в Академії мистецтв, неабиякі успіхи в малярстві (три срібні медалі за його малюнки), вихід «Кобзаря», створення альбому «Живописна Україна», поїздка (після 14 років проживання в Петербурзі) на Україну, злет поетичної творчості – рукописна  збірка «Три літа», участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

2 учень.    

З великою надією і мріями повертався поет у Петербург з України. Та його планам і задумам не судилося здійснитися: поета заарештували, кілька місяців він пробув у казематі третього відділу жандармерії, а потім його відправили в далеку Орську фортецю на заслання, там він пробув три роки, брав участь в експедиції на Аральське море, писав, читав, малював. Найтяжчим були останні сім років, коли Шевченко перебував у Новопетровському  форті на півострові  Мангишлак. Там на його уста була накладена печать мовчання.

     Після звільнення із заслання Шевченко записав у «Щоденнику»: «Мені здається, що я і нині точнісінько такий самий, яким був 10 літ назад. У моєму внутрішньому світі не перемінилася ні єдина риса. Добре це чи погано? Добре… ».

     Це ще один урок для всіх українців: у найтяжчих обставинах Тарас Шевченко не втрачав віри, був несхибним і вільнолюбивим, ніякі випробування не змогли зломити його стійкості у виборі життєвої позиції, його переконаності.

3 учень.  

Останні роки життя поета були  нелегкими. Нагляд поліції після повернення із заслання, постійні хвороби, невлаштованість  особистого життя  підірвали здоров’я Тараса Григоровича. Але все це не виснажило таланту поета, не погасило любові до людей.

Після смерті Тарас Григорович  Шевченко був похований у Петербурзі на Смоленському цвинтарі. Згодом його перепоховали на Чернечій горі в Каневі.

       Рідна черкаська земля прийняла поета-страждальця у своє лоно навічно.

       Сьогодні Тарасова  гора (так її називають усі), за висловом Олеся Гончара, стала «духовною вершиною нашого народу, що світить усій Україні».

        (Учителі замість цієї розповіді можуть використати фрагменти відеофільму – екскурсійні  розповіді:

  •  про дитинство Шевченка,  викуп із кріпацтва, навчання в Академії мистецтв;
  •  поїздка на Україну, рукописна збірка «Три літа», арешт;
  •  перебування на засланні, звільнення. «Щоденник». Поїздка на Україну в 1859 р.;
  •  останні роки життя. Звання академіка-гравера. Смерть.)

Учитель.  

Україна для Шевченка – це, насамперед, Черкащина, край, де він народився, де пройшли  його роки юності, куди він завжди линув душею. З ім’ям Тараса ми всі зростаємо, і кожен з нас по-своєму осмислює  постать Кобзаря. Тож і не дивно, що нас цікавлять насамперед зв’язки Шевченка з черкаською землею, місця перебування його на Черкащині. (Кожен учитель може подати місцевий матеріал, пов’язаний із ім’ям Тараса Шевченка).

    (Про першого видавця повного «Кобзаря» Т.Шевченка   В. Доманицького та ілюстратора його творів, народного художника  І.С. Іжакевича (уродженців Тальнівщини) можна переглянути фрагмент екскурсії «Шевченко і Тальнівщина»)

 Учитель.  

Рік 2014  - це рік вшанування не лише славного сина України Тараса Григоровича Шевченка, а й рік пам’яті вже згаданого народного художника І. Їжакевича, 150 років від дня народження якого буде відзначатися. Доля роз’єднала їх по віку на 50 років. А від дати смерті Шевченка до дня народження Їжакевича пройшло три роки.

      Але імена ці в українській культурі стоять поряд, їх об’єднує дуже багато. Обидва народились на благословенній черкаській землі в багатодітних родинах. Змалку пізнали трудність сільської праці, обидва мали велику жагу до малювання і в пошуках малярської науки ще підлітками покинули рідне село, обидва навчались в Петербурзькій Академії мистецтв, у різний час жили в Києві. Обидва понад усе любили свою рідну землю й віддали свій талант рідному  народові.

      Тому й не дивно, що Їжакевич виконав понад 200 різних ілюстрацій до творів Т.Шевченка. (Перегляд фрагменту відеофільму «Картина «Перебендя» І.Їжакевича»).

Учитель. Тема «Шевченко  і сучасність» розкривається у заключній частині відеофільму, тому пропонуємо його переглянути. (Кожен учитель може додати власний матеріал про Шевченка як нашого сучасника).

      Заключне слово вчителя.

      Українець, рівних якому планета не мала і не відомо, чи матиме.

       Шевченко й Україна -  невіддільні одне від одного.  Нею він жив повсякчас, її вимріював, леліяв, за неї страждав, розплачувався казематом і засланням, гартуючи її міць, утверджуючи в ній прагнення до волі.

       Шануючи Великого Кобзаря, ми вклоняємось йому за нетлінне слово, за любов  до рідної мови, надію і віру, що Україна буде і що зійде над нею щаслива зоря  свободи й розквіту.

       Тож живімо Шевченковими заповітами – й ми збудуємо Україну. З Тарасом Шевченком і «Кобзарем» Україна і її народ – непереможні!

       Пошли нам, Боже, Шевченкового духу, його твердості, мудрості, віри в майбутнє нашої України.

        (Виходять три дівчини із запаленими свічками)

        Звучить «Молитва» Д.Павличка.

        Отче наш, Тарасе всемогутній,

        Що створив нас генієм своїм,

        На моїй землі, як правда, сущий

        Б’ющий у неправду, наче грім.

        Ти, як небо, став широкоплечо

         Над літами, що упали в грузь;

         Віку двадцять першого предтечо,

         Я до тебе одного молюсь…

Да святиться слова блискавиця,

        Що несе у вічну далечінь

 Нашу думу й пісню.

Да святиться між народами твоє ім’я. Амінь.

Т.Г.Плахотна,

заступник директора з виховної роботи Чигиринського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №3» Чигиринської районної ради,

Л.Ф. Кобиляцька,

педагог-організатор Чигиринського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів №3»

Чигиринської районної ради

ТЕМА. УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМЕТЕЙ

Мета: виховати в учнів глибоке почуття любові і гордості за Україну; готовність бути причетним до її великих звершень, бути гідним славного минулого українського народу, у якого були такі генії як Тарас Шевченко;

розвивати творчі здібності учнів, вміння розуміти прекрасне.

Обладнання:книжкова виставка, вислови Тараса Шевченка, портрет Тараса Шевченка, прикрашений вишитим рушником. Під портретом слова:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій.

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

                                    Т.Г.Шевченко

Вислови Т.Г.Шевченка:

«Раз добром налите серце ввік не прохолоне»;

«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине»;

«Сонце йде і за собою день веде»;

«Все йде, все минає, і краю немає»;

«Все гине, слава не поляже»;

«Тяжко жить на світі, а хочеться жити»;

«У всякого своя доля і свій шлях широкий»;

«На те й лихо, щоб з тим лихом биться»;

«Надія не вмирає»;

«Поки живе надія в хаті, нехай живе, не виганяй»

Під портретом Шевченка учень читає уривок із вірша:

України рідної окраса,

Край пісень і золота зерна,

Ти колиска нашого Тараса –

Чарівна черкаська сторона.

Вчитель. Черкащина…Шевченків край…

Тут народився і звідси пішов у світ великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко. І сьогоднішній урок – це наш уклін землякові, синові українського народу – Великому Кобзареві.

Учень. Благословен той день і час,

             Коли прослалась килимами

             Земля, яку сходив Тарас

             Малими босими ногами.

             Земля, яку скропив Тарас

             Дрібними росами-сльозами.

Вступне слово вчителя. 

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті згасає веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

На оновленій нашій вільній українській землі живе і вічно житиме в народі пам'ять про великого Кобзаря, геніального поета України, гнівного обличителя панів неситих, поборника святої правди.

Тарас Шевченко був провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, першим, хто закликав народ:

…Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Тарас Шевченко займає виняткове місце в душі кожного українця. «Подібно до Ісуса Христа він виявився єдиним, хто свого часу зійшов на українську Голгофу, щоб там бути розп’ятим за любов до Бога і народу».

(Учитель демонструє уривок фільму «Черкаський край – батьківщина Т.Г.Шевченка». Показується місце, хата, де народився Тарас Григорович. Ось він їде з чумаками, а ось він уже зустрічається з Оксаною Коваленко. Ось б’є пан Енгельгардт козачка Тараса, а ось він із «вільною» у руках біжить вулицями Петербурга. Потім його вітають із закінченням Академії мистецтв. Приїзд на Україну. Дніпро. Переправа. Арешт.

Звучить тривожна мелодія)

1 учень. Для мене Тарас Григорович Шевченко завжди починався із світанку, з слів: «Світає. Край неба палає». Часто думаю: ось так починається ранок України – з Тарасових слів. Саме він у цьому сонці, у цьому сході.

2 учень.

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна,

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою,

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає...

Це Шевченко, його ранок.

1 учень.

Скінчився день, темніють далі,

Туман над річкою завис,

Хмарки на небі, як медалі,

Затих, відпочиває ліс.

За обрій сонечко сідає,

Вечірня зірка мерехтить,

Скінчився день, нас ніч вітає,

Яка чудова, дивна мить.

Це теж Шевченко, його вечір.

2 учень. Це ж тільки Шевченко може так бачити. Уся краса – це молитва. Усе живе молиться. Щоб вижити. Щоб його ніхто не зламав, не пошкодив, щоб воно дожило до вечора, до ночі. Це все молитва. Оце і є наш Шевченко.

Пізнавати творчість Т.Г.Шевченка – це пізнавати себе, свій народ, свої духовні цінності.

Учитель. Надалі уявіть собі, що ми прийшли до музею. Наша кімната – музей має декілька експозицій. Я буду вашим екскурсоводом, але ви будете активно мені допомагати.

І ми відвідаємо першу експозицію, яка називається «Біографічна», та пригадаємо, що нам відомо про життя Шевченка.

Літературна вікторина

1.Звідки пішло прізвище Шевченко?

(Заселення Кирилівки почалося дуже давно. Це село було запорізьким, де стояв отаман Кирило. З архівних джерел відомо, що в 1600-х роках в селі проживав Іван Швець. У Івана була одна донька Єфросинія. Січовик Андрій (прадід поета) пристав до Єфросинії і став прозиватися Шевченком – бо в ті роки приймак брав жіноче прізвище.)

2. Де і коли народився Т.Г.Шевченко?

(25 березня/9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині( Черкаська область).

3. Де поневірявся Т.Шевченко, осиротівши?

(Був попихачем у дяка П.Богорського, наймитував у попа, потім пас громадську отару).

4. Яким твором, якого письменника захоплювався малий Тарас?

(І.Котляревський «Енеїдою», творами Сковороди).

5. Хто був вчителем малювання Тарасика?

(Диякон Єфрем, дяк-маляр с. Стеблів, с. Тарасівка).

6. Який талант проявився в Шевченка раніше – художника чи поета?

(Ще в дитинстві у Тараса з’явилися здібності до малювання).

7. У якому році викуплено Тараса Шевченка з кріпацької неволі?

(1838 р.)

8. Як називалася перша збірка творів Тараса Шевченка?

(«Кобзар»)

9. Що було причиною заслання Шевченка?

(Революційні вірші, альбом поезій «Три літа», які жандарми знайшли при арешті, сатирична поема «Сон»).

10. Якою широковідомою народною піснею розпочинається поема «Причина»?

(«Реве та стогне Дніпр широкий»).

11. Чому Т.Шевченко написав «Заповіт» у 1845 р.?

(Хвороба).

12.За участь у якому таємному товаристві засуджено Т.Г.Шевченка?

(Кирило-Мефодіївське товариство).

13. За які мистецькі твори Т.Г.Шевченко одержав звання Академіка?

(За гравюри у 1861 р.)

14. На якому році життя помер Шевченко і де його поховано?

(Прожив 47 років; помер в Петербурзі в Будинку художників на Смоленському кладовищі 28 лютого 1861 р.; поховали10 травня в Каневі на Чернечій горі).

15. У яких країнах є пам’ятники Т.Г.Шевченку?

(Канада, Америка, Австралія, Франція та ін.).

Тарас Шевченко – істинний захисник прав українського народу, його держави, нації, справжній поет – патріот, поет – націоналіст. Він вболівав за долю України, відчував велику ненависть до злочинів, заподіяних зрадниками і братами – загарбниками.

Отже друга експозиція нашого музею – «Шевченко поет – патріот».

Образ німої, сплюндрованої, закутої в кайдани України, постійно тривожив душу поета – патріота і ставив перед ним болючі питання: як сталося, що його народ живе без держави? Які причини привели до втрати національного обличчя? Чому

…Заснула Вкраїна,

Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла

І в дупло холодне гадюк напустила?..

(Виходять замучені селяни з косами, серпами, граблями. Серед них і Тарас Григорович)

Шевченко (тихо і гнівно): Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

                                                  Розкують незабаром

                                                  Заковані люде,

                                                  Настане суд, заговорять

                                                  І Дніпро, і гори.

Селяни: Ех, Тарасе, такі вірші до добра не доведуть!

Шевченко: А що може бути гіршого ніж таке життя?

Селяни: У москалі оддадуть…

(Входять жандарми і заарештовують Шевченка, за ним стають Доля, Муза, Слава з чорними хустками на плечах).

Доля: Не забарився присуд таланту, правді, щирості. І присуд цей найжорстокіший. Не писати і не малювати.

Муза: Холодні стіни каземату

           І зверхні окрики катів.

           А руки прагнуть малювати:

           Душа волає щирих слів.

           А де ж папір? Його й шматочка

           Заборонили навісні.

          О, як мережив він рядочки,

          А малював би ночі й дні.

Слава: Такі поети не вмирають,

Їх пам’ятатимуть віки!

Прийде за грати каземату

Вкраїна серцю дорога,

Садок вишневий коло хати

І схилить гілку до чола.

Загоїть рани, сльози витре,

Загляне в душу аж до дна…

Шевченко: Я так її, я так люблю

                     Мою Україну убогу,

                     Що прокляну святого Бога,

                     За нею душу погублю!

                     О думи мої! О славо злая!

                     За тебе марно я в чужому краю,

                     Караюсь, мучуся…але не каюсь!

Муза:Я була вірною тобі і ніколи не покидала тебе, Тарасе. І коли ти був солдатом, самотнім і забутим, здається цілим світом, я теж була поряд. Це я допомогла тобі створити вірші, поеми, повісті, щоденник, цілий ряд картин.

Слава: Ну що б, здавалося, слова...

            Слова та голос — більш нічого.

            А серце б'ється, ожива,

            Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!. .

Доля: І знов мені не привезла

Нічого пошта з України...

За грішнії, мабуть, діла

Караюсь я в оцій пустині

Сердитим богом. Не мені

Про теє знать, за що караюсь,

Та й знать не хочеться мені.

(Доля знімає чорну хустку)

Співець-патріот, мученик, засланець так мріяв ще повернутися на омріяну Україну, подивитися на її широкополі лани, вилити там своє горе.

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)

Шевченко (звертається до Долі):Ти не лукавила зі мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сироті стала…

…Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

(Шевченко і Доля виходять)

Слава: «Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа…

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».

Муза: Тебе чують, Тарасе, і крізь століття, і голос твій їм душі окриля.

Учитель. Душа Шевченка – то душа всього українського народу –чеснотна, велика, чиста. На цій душі – на її переконаннях, мріях і стражданнях кожний з нас повинен випробувати і себе самого, наскільки він дійсний, свідомий українець, наскільки він гідний вважати себе справжнім сином України. Його ідеологію Україна сприйняла всією душею. У цьому сила Шевченка, як українського поета – він став правдивим Пророком України.

Третя експозиція – «Пророк України».

3 учень.

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка;

Свою любов благовістить,

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились, текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі. Полюбили

Того пророка, скрізь ходили

За ним і сльози, знай, лили

Навчені люди.

Учитель. Ми часто звемо Шевченка пророком ще й тому, що він ревно служив і Богові, і народові, як це робили давні пророки.

Душа поетова святая

Жива в святих своїх речах,

І ми, читавши, оживаєм

І чуєм Бога в небесах!

Шевченко віщував відбудування – після грізного суду над неправдами, в час миру і злагоди відновиться богоданий стрій: в кожній хаті, в кожному народі і в цілому людстві.

4 учень.

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Учитель.Наступна експозиція – «Співець жіночої долі».

Самою природою жінці визначено бути дружиною, матір’ю, хранителькою сімейного вогнища, продовжувачем роду людського. Тому й наділено її так щедро красою і душевним багатством, прагненням створити здорову сім’ю, родинне благополуччя. Та не до всіх жінок доля виявляється такою милостивою. Звідси – страждання, болі, які не можуть залишити поета, переконаного, що на землі «нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».

Тому у багатьох творах Т. Шевченка центральним є образ жінки, матері, дівчини. Недарма його називають співцем жіночої долі. Для Т. Шевченка жіноча доля була не просто однією з тем творчості, а згустком крові, що запеклася в його серці. І дівчина – наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, - це символ долі всіх українок, які злилися в поезії Кобзаря у величний, багатостраждальний образ України – матері. Доля кріпачки у Шевченкових творах завжди трагічна, бо такою вона була в жінок, які зустрілися в поетовому житті. Це і рідна мати, це його рідні сестри Катря, Ярина та Марія, це, зрештою, його трепетна юнача любов Оксана Коваленко, котру, як і героїню поеми «Катерина», зганьблено. Отже, жіноча недоля для великого Кобзаря є не тільки загальнонаціональною, а й особистою трагедією.

Жінка в поезії Шевченка живе за законами правди і добра:

Я люблю, я жити хочу

Серцем, не красою.

Учитель.Шевченко завжди був учителем Правди Божої. «Служити народові – то служити Богові!». Він чесно служив своєму народові, а тим самим служив і Богові. Тому в нашому музеї представлена експозиція – «Учитель Правди Божої».

Т.Шевченко все своє життя свідомо ніс на собі хрест Христовий, про який Христос казав: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде»

Цей заповіт буквально виконав Т.Шевченко: він дійсно відрікся від себе, від своєї волі, від спокою, від щастя і за Христову правду ніс хрест страждань, заслання і неволі.З тим хрестом перейшов Тарас на небо до Христа Спасителя, з яким він живе і завжди буде жити в душі нашого побожного народу.

Ніхто так тяжко не страждав протягом свого життя, як страждав Тарас Шевченко, але тяжкі оті муки ніколи не вбивали його високого духа, і він ніколи не спинявся в своїй праці для Господа і українського народу.

5 учень.Смирітеся, молітесь Богу

І згадуйте один другого,

Свою Україну любіть,

Любіть її…воврем’я люте,

В останню тяжкуюминуту,

За неї Господа моліть!

Учитель.Шевченко надзвичайно любив природу, і вона завжди свідчила йому про Господа Творця. «Без свідомого розуміння краси людина не побачить Всемогутнього Бога в маленькому листочку найменшої рослини». Так могла писати тільки віруюча людина. В «Кобзарі» слово Бог уживане у найрізноманітніших випадках:

6. учень…Щаслива голубка: високо літає,

Полине до бога – милого питать…

                                                …Рости Гнучка та Висока,

До самої Хмари, -

Спитай Бога, чи діжду я,

Чи не діжду пари…

                                                             …До Бога руки здіймає,

                                                             Кайдани ламає…

                                               …О господи, як то тяжко  

Тії дні минають…

                                                            …Ти сирота, нема нікого,  

Опріче праведного бога…

                                               …І, може, Господи, мене

                                               В своїй молитві пом’яни!

Во ім’я Господа Христа

                                               І матері Його Святої…

Учитель. Ще маленьким хлопчиком Тарас Шевченко мав велике бажання малювати. Навколишній світ він намагався відтворювати, малюючи на дверях, на стінах, на воротах. До вашої уваги пропоную експозицію – «Художня».

Творчість Т. Шевченка ви вивчали і вивчатимете. Це його поетична творчість. Але він був ще й прекрасним художником. Погляньте лише на ці його чудесні портрети (вчитель показує дітям «Автопортрет», портрет Закревської, Кейкуатової, Кочубея), картину «Циганка – ворожка», за яку він одержав срібну медаль Академії мистецтв.

Вивчав і зарисовував пам’ятки старовини. Особливо його зацікавила Богданівська тема. Ще навчаючись в Петербурзькій Академії мистецтв, Тарас Шевченко виконав малюнок «Смерть Богдана». У Суботові, біля колишньої резиденції гетьмана, замальовує козацькі хрести, збудовану гетьманом церкву Іллі і розриті москалями підземелля – залишки колишніх гетьманських палат. На цих руїнах він відчув усю ганьбу національного поневолення, сором національної зради цілих поколінь.

Т.Шевченко у квітні 1845 року був запрошений поміщиком Олександром Лук’яновичем у село Мар’їнське для малювання портретів його родини.

А тепер погляньте на картину Шевченка «Селянська родина». У центрі уваги дитина. На неї вся увага люблячих мами і тата. Мир, спокій, любов і злагода панують у цій сім’ї. Шевченко часто малюватиме дітей, зокрема й на засланні він малював казахських дітей – жебраків – байгушів.

У 1842 році Шевченко написав картину «Катерина» олійними фарбами. Ми бачимо чарівну українку, яка мріє й щиро любить, вірить у щасливе майбутнє.

Учитель. Багато вчених вирізняло мелодику та ритмічність поезії Шевченка. Тому на вірші Шевченка написано багато пісень як народних, так і композиторських. І наша остання експозиція – «Музична».

А ми зараз проведемо конкурс. Прослухавши мелодію ви повинні назвати музичний твір, написаний на слова поета.

1. «Думи мої, думи мої...»

2. «Зоре моя вечірняя»

3. «Реве та стогне Дніпр широкий»

4. «По діброві вітер віє»

5. «Зацвіла в долині»

6. «Тече вода з-під явора»

7. «Нащо мені чорні брови»

8. «Садок вишневий коло хати»

9. «Защебетав жайворонок»

10. «Заповіт»(Як умру, то поховайте)

Мрії поета звершились на його рідній землі, на нашій з вами Батьківщині. І ми можемо з повним правом сказати:

Провісник волі, великий титане,

Справдились думи пророчі твої,

Приймай же данину любові і шани

Од вольних народів нової сім’ї.

1 учень. Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним вченим.

2 учень. Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Учитель. Отакий є і буде для нас Т.Г.Шевченко.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами…

Звучить пісня «Думи мої, думи мої».

Дівчина(в українському вбранні):

Ми є нащадки славного Тараса.

Його терни торкнулись й наших тіл.

Народ возвести в націю — не в расу

Огненним словом велетень хотів.

Встеляймо кручу пам’яті щоденно

Освяченими вітами верби.

Держава наша буде суверенна,

Коли з колін піднімуться раби.

Його надії нашими хай стануть

Його поезії ввіллються в нашу кров.

І злоба й ненависть, неначе лід,розтануть,

І ручаями задзвенить любов!

(Виконується пісня-гімн «Заповіт»).

Учитель. Час не владний над поезією Великого Кобзаря. Вона ніколи не старіє: людський розум завжди знаходитиме у ній те, що є сучасним, адже адресована вона «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні живущим».

1 учень. Свою Україну любіть,

Любіть її вовремя люте,

В останню тяжкуюминуту,

За неї Господа моліть!

Учитель. Це слова великого сина України, який понад усе любив свій край, рідну землю — Україну — Тараса Шевченка. 24 серпня 1991 року відбулася значна подія для кожного українця. Здійснилася заповітна мрія українського народу жити у своїй державі.

Шевченкове слово відтворює історичні події, які й до сьогодні залишаються глибокою раною в душі та свідомості українців. Роз’єднаність народу гірким болем озивається у поетичних творах митця:

2 учень. Того ж батька, такі ж діти,—

Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз'єднаться!

               Треба крові, брата крові,

Бо заздро, що в брата

Є в коморі і надворі,

І весело в хаті!

Учитель.Це про нього сказано: «Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ». Він наш український Прометей, який пророче сказав:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І воскресає він завжди у наших душах, у наших думах, у наших серцях.

3 учень.

…Воскресну нині! Ради їх,  

Людей закованих моїх,  

Убогих, нищих... Возвеличу  

Малих отих рабів німих!  

Я на сторожі коло їх  

Поставлю слово…

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова…

Учитель. Від Бога його Слово, а тому Слово його сильне, Слово його вічне. Всеукраїнське і вселюдське. Для нас і для прийдешніх поколінь.

Що ж, я гадаю, ви гордитеся Великим Кобзарем, і бажаю вам бути в житті схожими на Шевченка. Так само наполегливо вчитися, як він, любити свою Україну, бути майстрами в тій справі, яку кожен з вас у житті обере.

Н.В. Арутюнян,

заступник директора з виховної роботи Уманської загальноосвітньої  школи

І-ІІІ ступенів №10 Уманської міської ради

ТЕМА. ЧЕРКАЩИНА – ЗЕМЛЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Мета: розширити знання учнів про  рідний край та життя Т.Г. Шевченка, ознайомити з деякими відомостями  життя  поета та описами рідного краю в його творах . Розвивати навички виразного читання, збагачувати словниковий запас учнів, вчити давати характеристику дійовим особам, робити висновки з прочитаного. Виховувати почуття любові і поваги до  свого рідного краю та світлого образу поета - мислителя Т.Г.Шевченка.

Обладнання. Портрет Т.Г.Шевченка на рушнику, комп’ютер, презентація, виставка творів Кобзаря

Хід уроку

I. Організаційний момент

Продзвенів уже дзвінок,

Всіх покликав на урок.

Тож за парти всі сідаємо,

Працювати починаємо.

Вступне слово вчителя:

Батьківщина... Що ми вкладаємо у це поняття? Це знайома стежина до школи, левада біля річки, берізка під вікном, птахи в небі. Тобто це все те, що ми не можемо не любити, як маму, тата, без чого ми не можемо жити, як без води, повітря, сонця. Це те, що ми повинні берегти, плекати, бо це і є наша рідна земля, наша Україна. Пишається наша держава своїми вірними дочками й синами, борцями за гідне життя наступних поколінь. Прекрасна черкаська земля! Прекрасна своїми швидкоплинними і прозорими річками, що стрімко вливаються у спокійний і могутній Дніпро; задумливими віковими лісами і молодими гаями, створеними руками людини; безмежними полями, які щедро родять хліб і квіти, наливають життєдайними соками плантації солодкого кореня і яблуневі сади. Численними й потужними заводами і фабриками, продукцію яких знають не лише у нашій країні, а й далеко за її межами.Чудовими людьми, що вславили себе і рідну Україну. Неповторними піснями, що народившись на черкаській землі, розлетілись по всій планеті… Земля, що згадується в стародавніх історичних рукописах як форпост Київської Русі, земля, де загорілось полум’я визвольної війни під керівництвом нашого славного земляка Богдана Хмельницького…Земля, на якій розміщувалась козацька столиця України…Земля Тараса Шевченка, який народився і спочиває тут…

Учень 1.

Краю мій Черкаський – літепло в душі,

Чебреці духмяні, вишні, спориші!

Над широким полем, над старим Дніпром

Нахилив Шевченко бронзове чоло.

Круто в’ється Ятрань, тихо плине Рось,

Рукотворне море буйно розлилось.

В Уманському парку грає водоспад,

В Корсуні славетнім яблуні шумлять.

Над Холодним Яром чаєчка летить,

Може, там гетьманська булава лежить?

Чигирин. Черкаси.., з глибини віків

Тут витає слава мужніх козаків.

Не злічить над Смілою в небі зоряниць,

На Монастирищині – золото пшениць.

Краю чорнобривцевий, краю ясноград

В небі жовто-синьому лебеді летять.

Гомонять тополі. Ясени шумлять,

В лузі на калині ягоди горять.

Краю наш Шевченків, добре, що ти є,

Хай ім’я святиться чарівне твоє.

Учень 2.

В синій обрій залюблений змалку.

Я побачив зірки вдалині, –

За горби і веселу балку

Поманили міські вогні.

Я зростав на твоїй будові,

Гриз науку і вчився жить.

Не клянуся тобі в любові –

Хочу в тебе її заслужить.

Йду в бори, де цвіте ожина

І жаріють пучки суниць.

Я мужнів на твоїх стежинах,

Воду пив із твоїх криниць.

В пору вранішню і вечорову

Йду, долаючи крутосхил,

то Тараса – на тиху розмову,

До Богдана – набратись сил.

Зустрічаю гостей з привітом,

Хлібом-сіллю, не голіруч,

Маю право вклонятися світу

Від твоїх посивілих круч.

Учениця 3.

Люблю і славлю я тебе

Черкащину - перлину,

Де б не була я, понад все

До тебе завжди лину.

По цій землі Тарас ходив

Задумано велично,

Для нас він жив, для нас творив,

В серцях живе він вічно.

Ступаю ніжно по землі,

Щоб не стоптати трави,

Не сполошити птиці спів

Та скласти пісню слави.

Зачарували ви мене,

Гаї широкодолі,

Пахуча медами трава

Та дивний наспів долі.

Високих сосен оберіг

Чарує край Черкаський,

А тіні пройдених доріг

Шанують рід Дніпровський.

Прокинулась вся велич днів.

Вся врода неповторна,

Ти зчарувала нас навік

II. Оголошення теми і мети уроку.

- Як ви здогадалися, діти,  мова піде про нашу рідну Черкащину та  геніального українського поета. Підкажіть, хто це?(Т.Г.Шевченко)

Це був Поет. Поет з родини бідної.

А душу мав розкрилену, як птах.

Гарячим болем і живою піснею

Його слова - в народу на вустах.

А скільки ж раз його було розіп'ято

За правду, за Кобзар, і «Заповіт».

В душі народу словом заповітним він

Залишив вічний і глибокий слід.

III. Сприймання нового матеріалу.

Повідомлення вчителя

Презентація( коротка біографія Шевченка).

Кожне слово Тараса Шевченка – життєдайне зерно, щедро засіяне в серцях нащадків. Гортаючи сторінки «Кобзаря» задумуєшся – і будить слово нові думки, нові питання.  Вражає чітка географічна,  як тепер кажуть – краєзнавча точність того терену Середньої Наддніпрянщини,  де нині наша Черкаська область, де точилися події  оспівані в творах Шевченка. Чи   тому сприяло те,  що «малими босими ногами» сходив  тими шляхами, стежками, коли допитлива дитяча пам’ять навіки вкарбовує в свідомість довколишній світ; чи під розмірену ходу волів,  чи притомлених  коней, мандруючи одвічними шляхами, слухав розповіді старших людей про ті яри, ліси, пагорби повз які наш сучасник промчить за кілька хвилин   не встигаючи  придивитись, задуматись, допитатись: а що тут діялось колись? Бо в кожній п’яді землі нашої  творилася   історія, відгомін  якої чуємо  в тих назвах, які полишили нам перекази, народні думи, казки та легенди.

Відкриймо «Кобзар»...  Вже   в перших рядках картина   розбурханого Дніпра:

Учень 4.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав то потопав.

Слово вчителя

Ось так, Шевченко-поет словом малює картину, яку бачить Шевченко-художник.

Перегортаймо сторінки «Кобзаря». І в кожному творі знаходимо разюче точний малюнок нашої української природи, яку і в туманному Петербурзі, і в пісках Казахстану завжди серцем бачив поет.

Учень 5.

А він тужив за снігом...

В степах за Каспієм, і понад Аралом

хіба то сніг? Колючий, як пісок.

За десять літ, що вихором забрало

не раз згадав засніжений садок,

ставок замерзлий, в паморозі віти...

В оправі срібній дорогий кришталь.

О,  думи мої! Де вас маю діти,

Кому повідаю гірку мою печаль?

Летіть , летіть в шалену хуртовину,

що вкриє всіх.  І  праведних, і грішних.

О, думи мої! Там, на Україні,

У ріднім краї навіть сніг тепліший...

Слово вчителя.

Поет, художник навіки зберігає образи рідного краю. Ось, навчаючись в Академії мистецтв в Петербурзі малює картини «Циганка-ворожка» ( 1841) та «Катерина» (1842). І сьогодні вони за своєю документальністю можуть служити для вивчення елементів українського національного одягу. І зауважимо малював по пам’яті, бо хто там в Петербурзі знав як наші українські дівчата стрічки в’яжуть. Поїздки на Україну давали багатий матеріал для митця. З’являються твори «Селянська родина» (1843), «Селянське подвір’я» (1845), «Богданова церква в Суборові» ( 1845), «Чигирин з Суботівського шляху» (1845), «Мотрин монастир» (1845), « Чумаки серед могил» (1846).

Робота в Київській археографічній комісії (Тимчасова комісія для розгляду стародавніх актів) в 1845 - 1847 роках дала можливість Т.Шевченку подорожувати по Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Поділлю і Волині. Безпосереднє знання України, рідного краю дало можливість поету і  художнику описувати події в своїх творах з граничною точністю, історично-просторовою правдивістю,  географічно просторовою точністю. Ось останній приїзд на Україну. Наша рідна Черкащина відображена в роботах «В Корсуні» (1859), «В Межирічі» (І859), «В Черкасах» (1859).

Спогади про рідний край завжди  зустрінемо  в творах Т.Шевченка. Ось, тільки один початок повісті  «Княгиня». Опис рідної садиби, перших   кроків пізнання великого світу. Південна Київщина, яка зараз входить до складу Черкаської  області, описана і в повісті  «Прогулка с удовольствием и не без морали» ( 1858).

Багато творів Т.Г. Шевченка про природу та красу рідного краю, про минуле тяжке життя, про свою сім'ю, про любов до матері, жінки. В самі тяжкі хвилини життя, коли в нього випадала можливість побути на самоті він звертався до рідної природи, розмовляв з деревами (тополі, верба, калина) В Кобзареві слово калина вжив 385 разів, а всього в своїх творах – 965.

Багато віршів написані Шевченком покладені на музику. Це пісні «Заповіт», «Зацвіла в долині», «Реве та стогне Дніпр широкий»,«Стоїть гора високая», «Думи мої думи», «Садок вишневий коло хати», «Ой, у полі калина» та інших.

На вірші Т.Шевченка відомі композитори створювали музику, наприклад М.Лисенко «Садок вишневий коло хати…».

Зараз ви почуєте пісню на слова Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».  Вслухайтеся в музику. Як вона звучить? Яка за характером ? Намагайтеся уявити все те, що хотів передати автор словами і музиканти музикою. Закрийте очі, розслабтеся, опустіть голови на парти.

2. Творча робота.

Слово вчителя: Найкращим пам’ятником Тарасові є живе слово народу. Яке влучно відобразилося в прислів’ях  та приказках про Тараса.

У цьому завданні в прислів’ях та приказках слова переставлені місцями, треба правильно скласти речення, і записати.

1. З Шевченком набирається той знається, розуму хто.

(Хто з Шевченком знається, той розуму набирається)

2. Прочитав, Шевченка хто став багатший серцем.

(Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став)

3. Тараса – наша слово окраса і зброя.

(Слово Тараса – наша зброя і окраса)

4. Слово живе Тарасове здорове і

(Тарасове слово живе і здорове)

А тепер ми дізнаемось як ви знаєте історію свого рідного краю.

(Виходять дві команди по чотири учасники).

Запитання для першої команди:

1.Де на території сучасної Черкаської області набула поширення трипільська культура? (Тальнівський, Уманський, Маньківський райони).

2. Де знаходилась гетьманська резиденція за Богдана Хмельницького? (У Чигирині).

3.Яке місто Черкащини було одним із центрів декабристського руху?(Кам’янка).

4.Яка вікопомна битва відбулася у лютому 1944 року на черкаській землі?(Корсунь-Шевченківська)

5. У с. Красенівка Чорнобаївського району народився славнозвісний богатир. Назвіть його прізвище.(Іван Піддубний).

6. Де на Черкащині знаходиться музей Хліба? (У Тальному).

7. Які споруди належать до пам’яток архітектури у нашому районі? (Корпус Цибулівського цукрозаводу, Леськівський замок, церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Халаїдово).

8.З яких земель створена наймолодша область України? (Київщини, Полтавщини, Вінничини та Кіровоградщини).

9. Скільки вона має адміністративних районів?(Двадцять).

Запитання для другої команди :

1.Назвіть найбільші річки та водосховища Черкащини.(Дніпро, Рось. Вільшанка, Ірдинь, Гірський та Гнилий Тікич; Кременчуцьке водосховище).

2. Рельєф Черкащини.(Рівнинний).

3.Які корисні копалини видобувають на території нашої області?(Граніт, каолін, піски, бентонітові глини, вапняки, мергель).

4. Найкрупніший ссавець, який живе на території Черкащини.(Лось європейський).

5. Найпоширеніший птах нашої місцевості.(Горобець)

6. Де знаходиться дитяча бібліотека ім. Аркадія Гайдара?(У Каневі).

7. Назвати імена відомих поетів і письменників Черкащини.

8. Продовжити вірш.

Вітер з гаєм розмовляє…

(Т. Шевченко «Вітер з гаєм розмовляє»)

9. Які книги належать перу нашого земляка Ф. Бойка?(«З книги життя», «Смійтесь на здоров’я», «Моє рідне село», «Лихоліття», «Веселі смішинки для Ганнусі та Даринки», «Дорогою ціною»)

Перемогла та команда , яка дала найбільше відповідей.

3. Робота в групах(4)

Кожній групі  роздано 12 різнокольорових карток. На червоних картках написано назви творів, на синіх картках – автори цих творів, а на жовтих – дійова особа, персонаж, присутній в книзі.

Потрібно так сумістити по три різнокольорові картки, щоб вірно були вказані і автор, і назва твору, і дійова особа.

1. Т. Шевченко «Наймичка» Марко.

2. І. Нечуй-Левицький «Микола Джеря» Нимидора.

3. В. Симоненко «Подорож у країну Навпаки» Лесик.

4. С. Скляренко «Володимир» Микула.

V. Підсумок уроку.

- Що нового ви дізналися про Т.Г. Шевченка?

- Яким ми можемо його уявити в дитинстві?

- Які риси характеру малого Тарасика ви запозичили б собі?

Юні друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди! Читайте його твори і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова — одна з найкращих мов світу! Учітеся, шануйте батьків, живіть дружньо — учив Шевченко! І це сьогодні головне ваше завдання. Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч Шевченкова пристрасть, Шевченкова мужність і невмируще слово! А на закінчення уроку давайте вивчимо наказ поета:

Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

А яке ж те слово? Що мав на увазі Т.Шевченко? (рідна мова).

Хотілося б завершити  урок словами Павла Грабовського: «Твори Шевченка завжди лишаться для нас джерелом світлих дум і гуманних почуттів і в цьому їх велике загальнолюдське значення». Отже читайте Шевченка бо там отворені вам найкращі скарби українського народу.

ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРА

1. Малий словник історії України / В.А.Смолій (ред.). — К.: Либідь, 1997. — 464 с.

2. Сарана Ф.К.   Т.Г.Шевченко. Бібліографія ювілейної літератури. 1960-1964. — К.: Наук. думка, 1968. — 623 с.

3.  Шевченківський словник. У 2 т. / АН УРСР, Ін-т літ. ім.Т.Г.Шевченка; Ред.кол.: Є.П.Кирилюк (відп. ред) та ін. — К., 1976-

Т.1. А-Мол. — 1976. — 415 с.

Т.2. Мол.-Я. — 1977. — 409 с.

4. Шевченко Т.Г.   Твори. В 5 т. — К.: Дніпро, 1978-

Т.1. Поетичні твори (1837-1847). — 1978. — 373 с.

Т.2. Поетичні твори (1847-1861). — 1978. — 365 с.

Т.3. Драматичні твори. Повісті. — 1978. — 416 с.

Т.4. Повісті. — 1978. — 412 с.

Т.5. Автобіографія, щоденник, вибрані листи. — 1979. — 567 с.

 Л. М.Христюк,

учитель-методист з  української мови та літератури Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради

ТЕМА. ЧЕРКАЩИНА – ДУХОВНОСТІ СКАРБНИЦЯ

(ДО 200-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА)

Мета уроку: розкрити багатий духовний світ Т. Г. Шевченка, з’ясувати вплив постаті поета та його творчого доробку на формування національної самосвідомості; поглибити знання з літературного краєзнавства; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, виставка творів, карта Черкащини, мультимедійна презентація.

Мало любити свій рідний край, його треба знати

М. Рильський

І. Вітання.

З початком нового навчального року всіх вас, дорогі школярі! Міцного здоров’я бажаю, відваги – у скромних, доброти – у черствих, у лінивих – працелюбності, жаги до знань – у всіх.

ІІ. Основна частина.

Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні ми поведемо нашу розмову про рідний і дорогий кожному з нас край – нашу славну Черкащину. Відомо: серцем кожної  держави є її столиця. Серцем нашої держави є стародавнє місто Київ. А душею її можна назвати Черкащину. Саме тут формувався звитяжний дух нашого народу, тут гетьманська столиця Чигирин, де зібрав під свої прапори цвіт українського козацтва славетний гетьман Богдан Хмельницький  і звідки світле полум’я визвольної війни розпросторилося по всій Україні. Звідси вели на ворога свої полки Петро Дорошенко та Іван Виговський, тут піднесли за народ голос і шаблю відважні гайдамацькі ватажки Залізняк і Гонта.

    Вітер гойдає колосисту ниву, замріялися гаї та діброви, котить хвилі  древній  та повноводний Дніпро-Славута, тьохкає  соловейком щемка дівоча пісня – все це Черкащина. Справді прекрасна вона – яскрава квітка в пишному букеті України. Такою вона була з давніх-давен, такою  любили і берегли її наші далекі-далекі предки, такою  передають її нам наші діди й батьки. Наш святий обов’язок – передати рідний край наступним поколінням квітучим садом.

2014 рік – особливий у житті Черкащини. 6 січня наступного року виповнюється 60 років з дня утворення Черкаської області. До того часу частина території області відносилась до Київської області, лівобережжя – до Полтавської. Півторамільйонна Черкащина може служити візитною карткою України, тому що уособлює в собі щось від кожного регіону. Навіть назва області пов’язана з історією всього народу.

 Були часи, коли українців називали черкасами. Я хочу, щоб ви знали історію рідного краю, любили, а нам є за що любити його. Але хочу нагадати мудрий вислів М.Рильського «Мало любити свій рідний край, його треба знати». А наш край має багатовікову історію і культуру, а також сповнене яскравими подіями сьогодення.

- Які відомі історичні та культурні пам’ятні місця Черкащини ви знаєте? (Чигирин, Софіївське чудо (Умань), Кам’янка, Моринці, Канів і т.д.).

- Де ви побували на екскурсії, які враження  справили ці місця?

Мине не так багато часу, як ви станете дорослими, станете студентами, будете здобувати освіту в Черкасах, можливо, хтось із вас житиме і працюватиме в нашому обласному центрі і як би там не було, ви маєте знати історію області, міста, визначні місця. Є чим пишатись черкащанкам.

 Другою надзвичайно важливою подією, до якої готується все прогресивне людство, є відзначення 200-річчя з дня народження великого сина України – Тараса Григоровича Шевченка. В історії кожного народу, серед її великих творців є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Шевченко, якому долею судилося стати «володарем в царстві духа», національним генієм і духовним пророком, апостолом правди, заступником знедолених. І в цьому немає перебільшення.

Великий поет Т.Шевченко відомий усьому світові.

Немає, мабуть, жодної людини, яка б не знала поета.

Його ім’я стало символом нашого народу.

Портрети поета в кожній хаті, його твори читають, вчать напам’ять.

Про поета ми знаємо, здається все: від його босоногого дитинства до останніх років у сирій петербурзькій майстерні. Із сирітської торбинки поета виглядала на рідкість щедра доля – Божий дар, дар творити.

  •  Які поезії Т.Шевченка ви знаєте? Хто прочитає напам’ять?
  •  Як називається збірка поезій Т.Г.Шевченка?

Вчитель: Так, як знаємо, у 1840 році у Петербурзі з ініціативи Євгена Гребінки (теж наш земляк, із Городища), приятеля Т.Шевченка, коштом нашого земляка Петра Івановича Мартоса, видрукували першу збірку поезій Шевченка, яку назва «Кобзарем». У ній було всього 8 поезій. Програмним віршем, який відкриває цю збірку, є відома всім поезія «Думи мої, думи…»

(Звучить запис пісні «Думи мої, думи…»)

Учитель: Ця маленька Шевченкова книга мала величезний успіх. По ній училися читати, вона була величезною цінністю у багатьох родинах.  «Це свята книга, її берегти треба» – вчили батьки дітей.

Перша книга Шевченка «Кобзар» вийшла у світ майже в день других роковин його викупу із кріпацтва, а викуплений поет був 22 квітня 1838 року. Це була найрадісніша доба життя поета. Цей час стає періодом справжнього розквіту геніального митця. Редактор першого «Кобзаря» В.Доманицький закінчує життєпис поета твердженням, дуже актуальним і сьогодні: «Коли народ матиме  добру освіту, і та освіта буде своєрідна, на рідному грунті, а не чужа йому, то тоді він почне розуміти: хто ми?, чиї ми сини?, чиїх батьків?, бо Шевченко наочно бачив як

Свої діти гірше ката

ЇЇ (Україну) розпинають.

І тому Шевченко закликає своїх земляків до науки:

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте

І  чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь!

У 1860 році вийшло з друку нове видання «Кобзаря», яке перевидавалося безліч разів, загальний наклад нараховує мільйони примірників. З-під гнівного пера поета народжуються безсмертні творіння людського духу.

У сутінках петербурзького Літнього саду над берегами холодної Неви поет думкою лине на Україну – до Дніпра. Дніпро – невичерпне творчодайне джерело. Він надихає поетову музу. У Шевченка Україна – це Дніпро, а Дніпро – це Україна.

«Нема на світі другої Вкраїни,

Немає другого Дніпра», - писав поет.

Тихо звучить мелодія «Заповіту».

У грудні 1845 року Т.Шевченко захворів запаленням легень, тремтяча рука його спішить сказати останні слова нащадкам і залишить свій «Заповіт»

- Хто бажає прочитати цю поезію Т.Шевченка?

Вчитель: Але доля  і Бог були милосердними цього разу, бо дарували життя генію. Він продовжує творити. Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину. Під час подорожі на Україну він, як кажуть, «летів» на рідну землю, зустрічався із рідними, земляками. Враження від побаченого, пережитого перетворювались на віршовані рядки, поетичні шедеври. Славні нащадки памятають і знають  творчість славного сина свого.

У Черкасах є музей «Кобзаря».

Якщо хто з вас, діти, не відвідували цей музей, я раджу вам побувати там, ви не пошкодуєте.

Тарас Шевченко відомий світу не тільки як поет, а як талановитий художник. Мистецька спадщина Шевченка – це 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах та копіях. Значне місце в його творчості займають портрети та автопортрети.

Улюблені пейзажні мотиви Шевченка-художника – зображення мальовничих куточків сіл, берегів тихих річок, ставків.

Як бачимо, доля щедро наділила Тараса великими талантами, але обділила щасливою долею. Шевченко мало жив, та багато зробив. Прожив усього 47 років, з них 24 роки був кріпаком, 10 років пробув на засланні, майже 4 роки був під наглядом поліції і тільки 9 років прожив вільною людиною. І за той короткий час своїм огнистим словом поклав міцні основи не тільки для відродження, а й для вічного життя українського народу.

Земля Черкащини, давши світові генія, бережно прийняла його прах у своє материнське лоно. Як і заповідав поет, його поховано над Дніпром, на високій горі, яку в народі називають Тарасовою.

Здалека з лівого берега Дніпра видно вкриту деревами гору-могилу. Її бачать усі, хто плив повз Канів Дніпром. Мільйони українців з півдня і півночі, із заходу і сходу пливуть сюди. Це святе місце національної прощі, яке вибрав сам поет серед мальовничих дніпровських гір.

Чернечу гору зеленить трава,

І оживає Канівська могила…

Безсила смерть, коли живуть слова

І вічно житиме його поезій сила.

Понад півтора століття дивиться наш пророк звідси на всю Україну, якій він віддав свій талант, своє серце. «Все йде, все минає», але Шевченко буде жити в пам’яті народу доти, поки існуватиме Україна. Це ж він сказав українцям все, що їм треба знати, щоб увійти «в народів вільне коло».

Але його заповіт ще й досі не зовсім здійснений.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій наші душі окриля,

Встає в новій красі, зборовши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

І росяні вінки, заплетені в суцвіття,

Тобі до ніг, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Про Тараса Шевченка, про його творчість можна говорити ще дуже багато. Ви ще будете вивчати його творчість на уроках літератури, читати про нього в пресі, дивитись по телебаченню.

Закінчити нашу зустріч пропоную віршем нашого земляка  Володимира Даника.

Черкащино! Зоря моя єдина!

Струмочок чистий, як струна бринить.

Мій краю рідний! Пісне тополина!

Хіба тебе не можу я любить?

Твої вітри крилаті, світанкові

Мене вели по тисячах доріг.

Шевченкові слова добра й любові

Як слово батьківське, в душі своїй беріг.

Яка краса навкруг! Ви подивіться –

Широким нивам не знайти кінця.

І золотисте полум’я пшениці,

Неначе сонце, зігріва серця.

Черкащино! Зоря моя єдина!

Тобі співаю я своїх пісень.

Мій краю рідний! Пісне тополина!

Хай буде світлим і сонячним твій день!

ІІІ. Підсумок уроку

  •  Що ви візьмете для себе із цього заняття?
  •  Як ви розумієте епіграф уроку?
  •  Які почуття викликала у вас поезія В. Даника

Отже, рідна земля – це життєдайна сила кожної людини. Любіть її, бережіть її, вивчайте та примножуйте багатства отчого краю.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1.  Губський Б. В. Черкаський край – земля Богдана і Тараса. – К., 2002. – 43 с.
  2.  Бас В. В. Шевченків край. – К. : Мистецтво, 1989.
  3.  Мельниченко В. М. Краєзнавство Черкащини. – Черкаси: Вертикаль, 2011.
  4.  Чабан А. Ю. Черкащина – духовності скарбниця. – К., 2005.

А.І.Пересунько,

педагог-організатор Тальянківської ЗОШ
І-ІІ ступенів Тальнівської районної ради  

ТЕМА.  ЧЕРКАЩИНА – МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

(60 – річниця Черкаської області,

200- річниця з дня народження  Т. Г. Шевченка)

"Я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!"

/ Т. Шевченко /

Мета: поглибити знання учнів з історії рідного краю, познайомити з найвизначнішими археологічними, історико-культурними та архітектурними пам'ятками самобутнього краю – Черкащини; виховувати почуття гордості, поваги до славного минулого; прагнення прилучитися до культурної скарбниці українського народу.

Обладнання: карта, державні символи, проектор, презентація „Золотою підковою Черкащини” , виставки „Серце України – Черкаський край", „Країни рідної окраса – земля безсмертного Тараса".

Хід уроку

Вступне слово вчителя. 

У самому серці України пульсує життям наша батьківщина – славна Черкащина! Черкаська земля прекрасна сьогоденням і славна минулим, де переплелися радість і журба, велич перемог і гіркота поразок.

У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квіт, які радували серце своїм розмаїттям.

Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. І, де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою ниточкою, яка не відпускає від себе, живить душу рідним теплом і дає наснагу.

Учень.

Ти чуєш, як шумить Дніпро,

Як лине пісня солов’їна?

То все на щастя, на добро,

То наша рідна Україна.

Не згасла проведена зоря,

Не впала правда на коліна.

У кожній думі Кобзаря

Живе могутня Україна.

В боях щербили ми шаблі

І воскресали на руїнах.

По всій землі, святій землі

Гриміла славна Україна.

І слава Хортиці гучна,

І Берестечка кров невинна –

То все вона, для всіх одна,

То наша вільна Україна.

Тут все твоє – степи, гаї,

У небі туга журавлина.

Нехай повік в душі твоїй

Не згасне наша Україна.

Учень.

Учися жити й пам’ятай,

Що скрізь живуть по світу люди.

Але найкращий — рідний край

І ліпше десь тобі не буде.

Бо тут твоя земля і дім,

Твої батьки і рідне небо.

І найсолодший хліб у нім,

А що людині більше треба?

Ніж радість, воля і краса —

Той оберіг з дитинства милий,

Прозора вранішня роса,

І погляд батька незрадливий.

І усміх мами чарівний,

І вірні друзі, добрі люди…

Ось тут і є той рай земний,

А кращого ніде не буде.

Учитель.

Черкаська область – наймолодша область нашої держави, утворена 7 січня 1954 року. В нашій області 20 районів, 16 міст, 15 селищ та 825 сіл. Населення області становить близько 1 млн. 300 тис. чоловік.

Черкащина – багатий край з багатою історією і самобутньою духовною  культурою. Неповторним поєднанням сучасного і минулого, реальності і легенди є унікальні історичні пам’ятки на тлі чарівної природи.

Черкаський край радо зустрічає гостей, усіх, кого ваблять шевченківські місця, давні Черкаси, мальовничі береги Дніпра і Гірського Тікича, чарівна „Софіївка" і гетьманська столиця Чигирин.

 Цікаво знати

         Звідки пішла назва м.Черкаси? Щодо цього існування  існує кілька припущень. Ось одна з них. Князь Олег покликав черкесів (народи з Кавказу), а пізніше за пограбунки і розбої, які вони чинили, вигнав їх геть. Черкеси пішли на південь і оселилися на берегах Дніпра, де їх почали називати черкасами – “воїни, войовничі люди”. Жителі сусідніх поселень Київської Русі Черкасами  почали називати і місце, де жили черкеси.

             Учень.    Черкаси – обласний та районний центр. Місту вже більше 700 років. Протягом усієї історії Черкаси були в центрі історичних подій, які відбувалися  в  Україні.

         Сьогодні це сучасне місто, що розкинулося вздовж берега Дніпра, з річковим портом. Його окрасою та культурними надбаннями є обласний музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, обласний краєзнавчий музей. Діють також художній музей та музей книги “Кобзар”, ляльковий театр.
В Черкасах є пам’ятники Т.Шевченкові, Б.Хмельницькому, І.Підкові, В.Симоненкові та іншим відомим людям, меморіальний комплекс на Пагорбі Слави.

            Учениця.  Черкаську область по праву називають Шевченковим краєм. Великий поет народився в с.Моринцях Звенигородського району. Поховали на Чернечій горі поблизу міста Канева. Для вшанування його пам’яті створено Шевченківський заповідник “Батьківщина Т.Шевченка” і Національний заповідник у м.Каневі.

Шевченків край

Вчитель.  Генії належать людству, та все ж кожен із них, насамперед, є син свого народу, син землі, яка його народила, дала крила й снагу для високого польоту.

Шевченків край... Земля безсмертного Тараса... Так на Україні називають сучасну Черкащину. Тут у селі Моринцях, у родині селянина-кріпака народився великий український поет, художник, революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко.

Як же ж він писав про рідний край ?

Учень.

Земля моя, земля моя,

Ти багатієш на жито й пшеницю,

Щедрість твоя, ласка твоя

Колосом повнить ниву-пашницю.

Славишся ти поміж людьми

І сівачами у повнім здоров'ї,

Щоб до землі, хочемо ми,

Всі пригорталися тільки з любов'ю.

Біла, пухка, ніжна й легка

Йде королевою скрізь паляниця,

Це ж тільки їй шана така,

Тож і служімо їй всі, як годиться...

Батьківщина великого поета. (історичні відомості)

Моринці. Перша згадка про село Моринці належить до середини ХУІІ ст. У 1648 році через Вільшану на Моринці проходив загін Максима Кривоноса чисельністю 6 тисяч чоловік. У 1658 році село згадується як маєтність К. Виговського. Наприкінці ХУІІІ ст. селом володів В. В. Енгельгардт, тоді в селі вже налічувалось 169 дворів та мешкало 1347 чоловік. Крім хліборобства і скотарства, вони займались чумацьким промислом.

Моринці – батьківщина Т. Г. Шевченка, який народився тут 9 березня 1814 р. в кріпацькій сім'ї Григорія Івановича Шевченка. Із Моринців була родом мати поета Катерина Якимівна (дівоче прізвище – Бойко). Після переїзду батьків у село Кирилівку в кінці 1815 р., малий Тарас не раз гостював у діда Якима та бабусі Маланки, захоплено слухаючи у їх переказах різні бувальщини.

Приїздив Тарас Шевченко до Моринців і уже відомим поетом і художником 1843 та 1845 року, а також після десятилітнього заслання 1859 року. І кожного разу глибокий біль краяв серце, адже він бачив безрадісне злиденне життя односельців.

Пам'ятник матері Т.Г. Шевченка. В селі Моринці в 2006 році відкрито пам'ятник матері Т.Г. Шевченка Катерині Якимівні.

Ось вона, молода мати Катерина Шевченко, з маленьким сином на руках. Щасливі, усміхнені, вони ще не знають, що невдовзі Тарасикові судилося залишитися сиротою. Пам'ятник матері поета - символ материнсва, жіночості, ніжності, притаманних усім українським жінкам.

Дерев'яна хата заможного чумака. У Моринцях збереглася дерев'яна хата заможного чумака, біля якої стоїть старовинний козацький хрест. Історію хреста, знайденого на цвинтарі, досліджують науковці. Він нагадує нам про минувшину, козацькі звичаї. Якоюсь надзвичайною таїною віє від давньої знахідки.

Меморіальний комплекс національного історикокультукного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка". В селі Моринці, в родині Григорія та Катерини Шевченків 1814 р. народився син Тарас. В історико-культурному заповіднику є музей під відкритим небом, де знаходиться хата його дідуся Якима Бойка. Саме тут минули перші півтора року життя Тараса Шевченка, поки його батьки не переїхали до Кирилівки. Хатинки діда та родини Шевченків, на жаль, не збереглись. Їх відтворено у 1989 року за малюнками поета, дотримуючись технологій та всіх особливостей народної архітектури, характерної для цієї місцевості.

В 1992 році села Звенигородського району - Моринці, Будище, Шевченкове, Вільшана та 43 пам'ятки об'єднані в історико - культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка".

Пам'ятник малому Тарасові. На під'їзді до села Шевченкового, на узбіччі дороги, неподалік від кам'яного знаку з сучасною назвою села, наче присів відпочити маленький хлопчик Тарас. Саме йому, босоногому мрійникові з відкритим поглядом та щирим українським серцем, судилося стати Душею і Сумлінням українського народу.

Батьківська хата Тараса Шевченка. Вона нагадує про нелегке дитинство майбутнього Кобзаря. Але, мабуть, саме тут Тарас відчував справжню любов і ласку, яких так небагато було в його житті.

Постать малого Тарасика. Його зображено так, ніби він саме вирушає у життєву подорож з рідного дворища.

Могили батьків Тараса Шевченка. Найдорожче залишив малий Тарас Шевченко у Кирилівці. Те, до чого думками линув усе життя, - могили батьків. Мати Катерина і по смерті не покинула рідного дворища: мирно спочиває вона в садку. А батька поета поховано в центрі села, біля колишньої Богославської церкви.

Хата дяка. Ця хата дяка, в якого навчався грамоти малий Тарас, - єдина будівля у селі, що збереглася ще з Шевченкових часів. Хату, збудовану у 1782 році, ретельно зберігають під скляним ковпаком.

Музей Великого Кобзаря. Музей Великого Кобзаря – пам’ятне для кожного українця місце. На верстовому стовпі позначено міста, в які доля закидала Тараса Шевченка. Ані розлука з батьківщиною, ані роки, проведені на засланні, не змогли згасити в душі поета любов до України: він усе життя серцем вболівав за її долю.

В музеї виставлено речі жителів села, історичні раритети, що якнайкраще характеризують ті часи, коли у Кирилівці підростав малий Тарас Шевченко. Серед експонатів відвідувачі побачать ікони, старовинні книжки, а також безліч фотографій та малюнків, пов'язаних з родиною Шевченків.

Учень.

Моя земля, земля батьків моїх,

Земля дідів і прадідів. Ми нині

Вклоняємось до ніг святих твоїх,

Вклоняємось чудовій батьківщині.

Щасливі ми, та завжди пам’ятаймо,

Хто щастя це здобув колись для нас –

Походи козаків не забуваймо,

Що здійснені колись, в далекий час.

Ми діти мальовничої землі,

Для нас вона найкраща і єдина.

І знають всі – дорослі і малі,

Що зветься край Черкаський – Україна.

Учень.

Моя Україна - червона калина,

Річки синьоокі, широкі поля.

Для мене кохана, рідна, єдина,   

Співуча, барвиста Тараса земля.

Моя Україна - печаль журавлина,

Садочки вишневі, зелені гаї,

Рушничок і на ньому хлібина,

І скупані трави в піснях солов'їв.

Моя Україна - полин і тополина,

Холодна вода, вода у криниці,

Небо високе, сонце й хмарина

І наче надії сріблясті зірниці.

Моя Україна - це степ ще й долина,

Ясен, дубочок, липа й смереки,

Дороги хрещаті, вузенька стежина

І радість приносять лелеки.

Моя Україна - це став і вербина,

Глибокі ще й чисті джерела.

Любисток, м'ята і горобина,

Бо ж пісня і слово твої ще не вмерли!

Для нотаток

Видання підготовлено до друку та віддруковано

редакційно-видавничим відділом ЧОІПОПП

Зам. №  1295  Тираж 100 пр.

18003, Черкаси, вул. Бидгощська, 38/1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73803. Немецкая классическая философия XIX века 67.5 KB
  Общая характеристика Становление немецкой классической философии проходило на фоне радикальных социально-экономических преобразований в некоторых европейских странах высшей точкой которых стала Французская буржуазная революция 1789-1794 гг. Критическая философия Иммануила Канта Иммануил Кант 1724-1804 основатель немецкой классической философии...
73804. Примеры программ с циклическим алгоритмом 458.5 KB
  Вычисление суммы конечного числа слагаемых алгоритм накопления суммы Рассмотрим сумму конечного числа слагаемых: 1 Здесь n – слагаемое или общий член суммы с номером n. В математике принята следующая сокращенная запись такой суммы: Здесь n слагаемое или общий член суммы с номером индексом суммирования n. Вычислять данную сумму будем последовательно добавляя очередное слагаемое к ранее вычисленному значению суммы. Алгоритм накопления суммы:...
73805. Основные направления западной философии конца XIX-XX веков 123 KB
  Основные направления западной философии конца XIX-XX веков. Основными тенденциями в развитии современной философии выступают сциентизм и антропологизм. Первая проявляется в позитивизме философии науки структурализме и других. Необходимо также отметить что тенденции к ограничению теоретического разума отчетливо проявлялись в недрах самой классической философии.
73806. Русская философия 104.5 KB
  Исследователи неоднократно отмечали что самое оригинальное и значительное было создано русскими мыслителями в области философии истории историософия и социальной философии. Высокая духовность обоснование нравственности как необходимого условия человеческого бытия – важнейшая черта русской философии неизменный вектор многовековой социокультурной традиции. Кажется что грани этой вечной проблемы во многом определяют напряженное поле отечественной культуры и философии стремящихся определить свое собственное место в лоне мировой цивилизации....
73807. Учение о бытии (онтология) 84.5 KB
  Исторические корни возникновения понятия бытия. В европейской культуре первые определения бытия возникли еще в Древней Греции что исторически совпало со становлением философского знания переходом от образномифологического к теоретикологическому мышлению. Понятие бытия отвлекается от бесконечного многообразия свойств и качеств конкретных предметов кроме одного быть существующими. Исторические корни возникновения понятия бытия Бытие производное от слов быть есть весьма распространенных во многих языках мира имеет свое...
73808. Учение о развитии. Диалектика 113 KB
  Диалектика – теория и метод познания действительности, учение о всеобщей связи и развитии. Представления об изменчивости и взаимосвязанности всего сущего возникли в глубокой древности.
73809. Сознание. Современные представления о сознательной деятельности 95 KB
  Историческое развитие понятия сознания. Проблема сознания во все века привлекала внимание философов ибо она рассматривает одну из наиболее значимых и специфических сторон человеческой жизнедеятельности. В истории философии существуют различные иногда диаметрально противоположные точки зрения объясняющие сущность сознания его происхождение и роль в обществе. В современной отечественной философии возобладающим является понимание сознания как идеальной формы деятельности направленной на отражение и преобразование действительности.
73810. Познание. Познавательные способности человека 95.5 KB
  Теория истины. Центральной проблемой гносеологии является проблема истины под которой понимается соответствие знаний действительности. В качестве основного критерия истины признак по которому определяется достоверность знания выступает деятельность человека понятая как общественно-историческая практика. Интуиция – это способность постижения истины без развернутого логического обоснования в ее непосредственности как единство чувственного и рационального.