52056

Інтерактивні технології навчання на уроках математики та інформатики

Реферат

Педагогика и дидактика

Інтерактивне навчання 3 2 розділ. Використання інтерактивного навчання на уроках інформатики 15 4. Використання інтерактивного навчання на уроках математики 24 5.

Украинкский

2014-02-12

419 KB

85 чел.

Інтерактивні технології навчання на уроках математики та інформатики

 

Зміст роботи

1 розділ. Вступ. Інтерактивне навчання                                                                3

2 розділ.  Як спланувати інтерактивний урок                                                       5

3. розділ. Використання інтерактивного навчання на уроках інформатики    15

4. розділ. Використання інтерактивного навчання на уроках математики      24

5. розділ.Висновки.  Корисність інтерактивного навчання                               38

6. розділ. Література                                                                                              43

1 розділ. Вступ. Інтерактивне навчання

Інтерактивні технології навчання. Інтерактивний урок.

                                  Сутність інтерактивного навчання.

Головне завдання сучасної системи освіти – створення умов для якісної освіти. Упровадження компетентісно орієнтованого підходу – це є найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти. Компетентісно орієнтований підхід в освіті пов’язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісними підходами до навчання. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі «для всіх учнів» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи таким чином традиційний урок в інтерактивний.

Понад 2004 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію.

Ці прості твердження китайського філософа-педагога обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого Конфуція, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю,

Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти,

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Таким чином, набагато важливіше навчити діяти, ніж просто розповісти.

Як відомо, процес навчання потребує напруженої розумової праці дитини, її активної участі в цьому процесі, здатності використовувати здобуті знання, високого рівня компетентності учня. Тому впровадження інтерактивного навчання в освітній процес є надзвичайно актуальним.

Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету: створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтеракція – взаємодія, динаміка між учасниками й учасницями, винятково з моделями комунікацій, стосунками і рольовими припущеннями.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці), де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють, здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає:

а) моделювання життєвих ситуацій;

б) використання рольових ігор;

в) спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

сприяє:

а) формуванню навичок і вмінь;

б) виробленню цінностей;

в) створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

формує:

а) мотивацію навчальної діяльності;

б) готовність до самовдосконалення;

в) здатність критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивний урок.

Основною формою навчальної діяльності на сьогодні є класно-урочна система. В умовах науково-технічного прогресу вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті й потребує вдосконалення.

На жаль, процес реформування освіти в Україні насправді дуже часто зводиться до спроб уведення нового змісту в рамки старої системи: вносяться зміни в навчальні плани та програми, збільшується число років навчання, але ці заходи істотно не впливають на якість навчання, тому що в центрі цих перетворень залишається головним питання «що вивчати».

Такий підхід уже вичерпано самою практикою освіти. Сьогодні перед нами все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання:

· як навчати;

· як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання;

· як підвищити ефективність навчального процесу;

· як досягти високого інтелектуального розвитку учнів.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи традиційний урок в інтерактивний.

Структура інтерактивного уроку

Застосування інтерактивних технологій навчання висуває певні вимоги до структури уроку.

Як правило, структура інтерактивного уроку складається з 5 елементів:

1).Мотивація;

2).Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

3).Надання необхідної інформації;

4).Інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

5).Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо грунтовніше кожен з цих елементів.

Мотивація

Мотиви – психічне явище спонукання до виконання тієї чи іншої дії, вчинку.

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми.

Мотивація – психологічна пауза, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати; це місточок для представлення теми уроку. Матеріал, вербіалізований під час мотивації, наприкінці уроку обов’язково підсумовується.

Мотивація налаштовує суб’єкт навчання на ефективний процес пізнання, усвідомлення не тільки що, а й навіщо він зараз щось робитиме. Без внутрішніх основ: мотивів учня й мотивації навчальної діяльності – не може бути ефективного пізнання.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні запитання, викликають здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій.

Це може бути:

· коротка розповідь;

· бесіда;

· демонстрування наочності;

· нескладна інтерактивна технологія («Мозковий штурм», «Криголам» тощо).

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, психологічно готує їх до її сприйняття, налаштовує на вирішення певних проблем.

Цей етап займає 5% часу заняття.

2 розділ. Як спланувати інтерактивний урок

Планування інтерактивного навчання — зовсім не проста справа. Більшість учителів, які приходять на семінари, де демонструються методи інтерактивного навчання, таким чи іншим способом турбуються про те, як «усе вмістити»: «пройти» усе, закладене у навчальній програмі, але при цьому виділити час для того, щоб учні могли виявити свої творчі здібності й висловити свої ідеї.

Тому розглянемо кілька положень, яких необхідно дотримуватись учителю при плануванні інтерактивного навчання на тому чи іншому уроці.

Насамперед зауважимо, що фундаментальним підґрунтям застосування інтеракції є не планована діяльність, а загальна відкрита атмосфера навчання, що панує під час уроку, те, як взаємодіє учитель з учнями. Якщо думки учнів поважати і цінувати, то відбудеться заохочення їх до сумлінної праці, до відповідальності, «йти на ризик» і висловлювати вголос те, що вони думають. Учителі, які задають питання, що вимагають добре подумати, питання, над якими часто міркує сам учитель, опиняються в класі, де є цікаві особистості, де досвід одних збагачує навчання інших. І навпаки, педагоги, які просять учнів лише повторювати, у результаті бачать перед собою лише клас папуг.

Важливим є також систематичне надання учням можливості вибору, їм доведеться приймати безліч рішень, щоб добре виконати роботу: «Як я можу використати свій час? З ким я хочу працювати? Чому? Як я буду знати, що я працюю добре? Що допоможе мені, якщо в мене виникнуть труднощі, а я хочу виконати роботу відмінно?»

Вибір — це ключ до інтерактивного навчання та критичного мислення. При відсутності вибору немає дійсної необхідності думати. Учителю бажано завжди створювати ситуації, де учні могли б робити реальний вибір. Діти можуть самі обирати:

• скільки часу витратити на завдання;

• яке завдання виконувати;

• які ресурси (засоби навчання) використати для виконання зав
дання;

• яким методом опрацьовувати ресурси;

• як оцінити себе та інших (за якими критеріями);

• на яку тему написати письмову роботу;

• в якому вигляді презентувати результати роботи тощо. Нарешті дуже важливим є постійна підтримка вчителем розвитку

класного колективу, його здатності до співпраці, налагодження позитивних особистісних стосунків між усіма учнями. Щоб одержати максимум від інтерактивного навчання, учні й учитель повинні бути поінформовані про ті ресурси, які є в цьому класі: хто пише фентезі, а хто читає біографії? Хто пише без орфографічних помилок, а хто завжди приходить із виконаним домашнім завданням? У реальному світі для нас виявляються корисними таланти інших людей, і ми допомагаємо тим, кому потрібна наша допомога. Клас є чудовою лабораторією, де можна набути цих навичок.

Спеціальні прийоми та види педагогічної діяльності, що дозволяють забезпечити названі положення, не залежать від теми уроку і, як правило, спеціально не плануються. Проте про них треба пам'ятати і не забувати, що вони також можуть забрати у вас частину сил і навчального часу на інтерактивному уроці.

Наступним питанням, яке часто ставлять педагогу на семінарах з ІТН (інтерактивна технологія навчання), є: як можна використати ці методи протягом короткого уроку, який є в їхньому розпорядженні? Спробуємо відповісти на це питання, розуміючи при цьому, що вчителі різних предметів по різному складають і використовують плани уроків. Тому рекомендації, наведені нижче, є лише загальними правилами, принципами певного підходу до уроку, а не рецептами для написання плану конкретного уроку.

Учителі часто стверджують, що планування інтерактивного уроку вимагає більше зусиль, ніж планування звичайних традиційних уроків, оскільки в цьому випадку необхідно не просто з'ясувати для себе сторінки підручника, які будуть пройдені на уроці, або зміст лекції, що буде прочитана. Замість цього треба спланувати, як буде координуватись діяльність одразу багатьох учнів. А це означає, що необхідно продумати, що ми намагаємося досягти за допомогою цього уроку і що учні мають робити, щоб отримати від цього уроку максимальну користь.

Процес планування викладається нижче дуже докладно, щоб показати, як педагог має продумати кожний етап уроку. З досвідом цей процес стає звичним і плани не треба продумувати в таких деталях.

Якою є тема уроку? Планування уроку зазвичай починається з теми. Можна звернутись до навчальної програми, яка інколи визначає тему, або визначити й самому. Краще сформулювати тему у вигляді питання, оскільки питання будять допитливість і заохочують дослідження. Учні й у тому, і в іншому випадку вивчать один і той самий зміст, але питання із самого початку буде стимулювати учнів на пошук відповідей.

Якими є очікувані результати цього уроку? Тобто що відповідно до ваших очікувань учні навчаться або будуть уміти робити до кінця уроку? Результати спрямовують ваше викладання, але тільки якщо вони чіткі, детальні, якщо вони описують бажану поведінку учня настільки зрозуміло, що ви зможете визначити, досяг учень мети чи ні.

Результати навчання повинні передбачати не тільки зміст того, що вивчають учні, але й особливості процесу засвоєння цього змісту, а також прийоми мислення, дослідження й спілкування, якими учні навчаться користуватися в ході уроку.

Якою буде ваша діяльність на початковому етапі уроку під час актуалізації та мотивації? Що ви будете робити на початку уроку, щоб нагадати учням те, що вони вже знають, або щоб дати їм попередню інформацію, або щоб підвести їх до того, щоб вони задали питання або сформулювали мету навчання? Як ви будете залучати їх до уроку та як привернете увагу до нової теми? Це можуть бути завдання з використанням таких методів, як: мозковий штурм, «мультиголосування», «обміркуйте/об 'єднайтеся в пари/обміняйтеся думками», «семантична карта», «мікрофон» тощо.

Якою буде ваша діяльність в основній частині уроку? Що ви будете робити, щоб допомогти учням ознайомитися з матеріалом, особливо таким чином, щоб вони активно його досліджували, співпрацюючи між собою, вивчали нове й робили відкриття? Для проведення завдань цієї фази можуть бути використані наступні методи: «робимо позначки в тексті», «взаємне навчання», «читання в парах», «групова робота»таін.

Якою буде ваша діяльність у заключній частині уроку під час рефлексії? Що ви будете робити, щоб допомогти учням обміркувати те, що вони вивчили, а також подумали над використанням цього? Як їх можна підвести до того, щоб вони застосували вивчене, інтерпретували його, влаштували з цього приводу обговорення чи дискусію? Для проведення фази консолідації можуть бути використані наступні методи: «павутинка дискусії», «ажурна пилка», «одна хвилина» тощо.

Яке домашнє завдання треба задати учням? Що учні зроблять після цього уроку для того, щоб попрактикуватися в нових навичках, застосувати нові поняття або якось інакше розширити/поглибити вивчене?

Наступним важливим моментом вашої підготовки до інтерактивного уроку має стати продумування питань організації і управління: ресурсів, часу тощо.

Зокрема бажано заздалегідь продумати відповіді на такі питання:

Де саме ви будете проводити інтерактивний урок?

Які матеріали вам потрібні?

Скільки часу ви плануєте витратити на окремі частини уроку та методи?

Як ви будете працювати з учнями в кожний момент уроку:

• з усім класом;

• індивідуально;

• з однією малою групою, у той час як інші працюють самостійно, індивідуально або в малих групах;

« з усіма малими групами, де всі учні класу працюють разом;

• разом з іншим педагогом;

• разом з ресурсною особою чи за допомогою більш старших учнів як наставників або керівників малих груп?

Як будуть оцінюватися оволодіння учнями змістом і використовувані ними методи мислення й спілкування?

Яким має бути інтерактивний крок.

У багатьох попередніх статтях і публікаціях ми вже зауважували, що інтерактивна модель навчання передбачає застосування технологічного підходу і виглядає як застосування у навчанні сукупності інтерактивних технологій, загальною ознакою яких є принципи ін-теракції: багатостороння комунікація, взаємодія та взаємонавчання учнів, кооперована навчальна діяльність з відповідними змінами в ролі і функціях як учнів, так і вчителя. Така модель передбачає і особливе розуміння уроку як форми навчання, яке теж грунтується на технологічному підході. Тому вважаємо за доцільне пояснити деякі аспекти цього підходу.

Останнім часом дослідники проблем організації процесу навчання звернулися до більш глибокого вивчення ролі й функцій учня (студента або взагалі того, хто навчається), а також його взаємодії з іншими елементами процесу навчання, усе частіше використовують технічний термін технологія. Так, англійські автори Ф. Персивал і Г. Зллінгтон визначають технологію навчання як «більш ретельне подання всіх аспектів побудови ситуацій навчання», що передбачає «застосування будь-яких методів і технік навчання, які є найбільш адекватними для досягнення цілей, поставлених перед тими, хто навчається». її роль вони бачать у «наданні допомоги у всілякому підвищенні ефективності процесу навчання»*.

Серед дослідників освіти пострадянського простору першовідкривачем нового осмислення організації процесу навчання й введення в науковий і практичний обіг поняття «технологія навчання» («педагогічна технологія») став В. Беспалько, який ще в 1989 р. сформував уявлення про педагогічну технологію як «про систематичне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу» і визначив педагогічну технологію як «проект певної педагогічної системи, реалізованої на практиці»*. На думку вченого, характерними рисами педагогічної технології є:

1)попереднє проектування навчально-виховного процесу;

2)визначення структури й змісту не тільки діяльності вчителя,але й навчально-пізнавальної діяльності самого учня;

3)визначення цілей навчання (процес цілепокладання), щоб здійснювати об'єктивний контроль за якістю засвоєння учнями навчального матеріалу й розвитком особистості учнів;

4)цілісне представлення навчально-виховного процесу;

5)гармонічна взаємодія всіх елементів педагогічної системи;

6)забезпечення високої стабільності успіхів у навчанні практично будь-якого числа учнів.

Таким чином, В. Беспалько визначив три параметри технології навчання:

1)цілісність процесу навчання (включаючи діяльність тих, хто навчається);

2)цілепокладання;

3)забезпечення досягнення поставлених цілей навчання.

Інші дослідники (О. Пєхота, В. Сластьонін, С. Сисоєва, О. Філатов, Д. Чернілевськийтаін.) зауважували на системному підході до процесу навчання як на головній ознаці технологізації. Проте більшість учених продовжує розглядати організацію процесу навчання насамперед як діяльність викладача, учителя. Той, хто навчається, як і раніше, посідає в їхніх схемах місце підлеглого, керованого. І представлена в такому вигляді технологія навчання (педагогічна технологія) виявляється досить уразливою. Так, відомий російський дослідник М. Кларін відзначає, що якщо технологія розуміється таким чином, то вона орієнтується на навчання репродуктивного типу, обумовлене загальним тяжінням до відтворюваності навчального процесу. Вона також демонструє (і породжує) нерозробленість мотивації навчальної діяльності, що обумовлює більш загальний і, ймовірно, найбільший недолік педагогічної технології — ігнорування особистості»". Проте він справедливо зауважує, що сильною стороною педагогічної технології є те, що «у ній конструюється й здійснюється такий навчальний процес, що повинен гарантувати досягнення поставлених цілей». При цьому обов'язковими є постановка цілей і їхнє максимальне уточнення; жорстка орієнтація всього процесу навчання на поставлені цілі; орієнтація навчальних цілей, а разом з ними й усього ходу навчання на гарантоване досягнення результатів; оцінка поточних результатів; корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей; заключна оцінка результатів*.

Узагальнюючи, зазначимо, що технологія навчання, по суті, означає таку організацію процесу навчання, що передбачає певну систему дій і взаємодій усіх, але насамперед активних елементів навчального процесу (його учасників). При цьому важливо підкреслити два моменти. По-перше, технологія навчання детально розглядає систему дій не тільки вчителя, викладача, але й того, хто навчається, — учня, студента. По-друге, вона забезпечує, гарантує при коректному застосуванні досягнення певного результату. Дослідження свідчать, що структура технології навчання, або технологічна структура процесу навчання, є системою певних операцій, технічних дій і функцій учителів і учнів, згрупованих за основними етапами процесу навчання.

Якщо з цих позицій спробувати дати визначення поняття інтерактивна технологія навчання, то це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра в колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії усіх його учасників процесу навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання.

Інтерактивні технології навчання включають у себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові й навчальні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. На відміну від методик, інтерактивні навчальні технології не обираються для виконання певних навчальних завдань, а визначають кінцевий результат.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Як правило, структура таких занять складається з п 'яти елементів: з мотивації (не більше 5 % часу заняття); з оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів (не більше 5 % часу заняття); з надання необхідної інформації (10—15 % часу); з інтерактивної вправи — центральної частини заняття (45—60 % часу на уроці); з підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (до 20% часу).

Розглянемо кожен з цих елементів більш грунтовно, аналізуючи дидактичні складові його відтворення в рамках уроку.

Метою етапу мотивації є фокусування уваги учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дозволяє дітям насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель й зовсім інші завдання. Крім того, кожна тема, яку ми засвоюємо з учнями відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, може реально вважатися засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб'єкта пізнання власних новоутворень: у його свідомості, в емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз буде робити. Без виникнення цих внутрішніх підвалин: мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності, не може бути ефективного пізнання. З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їхнього отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрація наочності, й нескладна інтерактивна технологія (мозковий штурм, «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, вербалізований (словесно оформлений) учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку.

Мета наступного етапу — оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів.

Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності й спланувати свої дії щодо засвоєння та застосування знань, передбачених темою. Без чіткого і конкретного визначення й усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках з використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку (які, по суті, є тим, що ми традиційно називаємо дидактичною метою уроку) є іншим, аніж ми можемо побачити це в існуючих методичних чи дидактичних посібниках.

Оскільки це є принциповий момент інтерактивного навчання, розглянемо його більш грунтовно.

Формулювання результатів інтерактивного уроку для сприяння успішності навчання учнів, має відповідати таким вимогам:

• висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя,і бути сформульованим таким чином: «Після цього уроку учні зможуть...»;

• чітко відбивати рівень навчальних досягнень, який очікуєтьсяв результаті уроку. Тому воно має передбачати: обсяг і рівень засвоєннязнань учнів, що буде забезпечений на уроці; обсяг і рівень розвитку навичок і вмінь, який буде досягнуто після уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальнихрезультатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, — це визначення, усвідомлення або формування емоційно-наповненого ставлення, ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивченняна уроці. Отже, результати мають бути сформульовані за допомогоювідповідних дієслів, наприклад, формування знань і предметних та інших умінь і навичок учнів передбачають, що вони будуть здатні: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, дискутувати, аргументувати думку, дати власну оцінку, проаналізувати тощо;в емоційно-ціннісній сфері: сформульовувати та висловлювати власнеставлення до..., пояснювати своє відношення до...;

• формулюватись так, щоб було зрозуміло, як можна оцінити такі результати, коли вони будуть досягнуті, наприклад: якщо після вашого уроку учні вмітимуть «пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ» — це легко перевірити і виміряти в оціночних балах, врахувавши, наприклад, точність і повноту пояснення та кількість прикладів, які були наведені;

• бути коротким, ясним і абсолютно зрозумілим і для учнів, і для самого учителя, і для батьків учнів, і для інших педагогів, і для директора школи або завуча, який має перевіряти ваш урок з погляду на те, чи досяг він очікуваних результатів.

Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою і важливою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудування технології навчання неможливе без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнені результати — 90% вашого успіху.

Але досягти результатів в інтерактивній моделі ми можемо, тільки залучивши учнів до діяльності. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на ваш урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятись їхні досягнення. Еталонною є ситуація, коли після вашого уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досягнув, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці з вашого предмета, чого він взагалі хоче від вас і вашого курсу для свого життя.

Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку потрібно:

• назвати тему уроку або попросити когось з учнів прочитати її;

• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

• попросити когось з учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за вашим записом на дошці, зробленим заздалегідь,пояснити необхідне, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо;

• нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти їх.Якщо це важливо, треба також пояснити учням, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Наступним етапом є надання необхідної інформації. Його мета — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання шляхом інтерактивної взаємодії, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, перевірка домашнього завдання, опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.

Основним етапом уроку є його інтерактивна частина, яка передбачає застосування педагогом 1—3 інтерактивних технологій, що відбираються залежно від очікуваних результатів. Саме вони мають забезпечити досягнення мети уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50—60 % часу на уроці. Кожна з послідовно застосованих технологій може бути названа інтерактивною вправою. Порядок і її регламент проведення містять:

1)інструктування: учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і час на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2—3 хв);

2)об'єднання в групи, розподіл ролей (1—2 хв), інші технічні дії учнів (розташування меблів, підготовка обладнання й ін.);

3)виконання завдання: на цьому етапі викладач виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним (5—15 хв);

4)презентацію результатів виконання вправи (3—15 хв);

5)рефлексію результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їхнього спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів (5—15 хв).

Рефлексія є природнім невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає можливість учням і вчителю усвідомити, чому вони навчились, пригадати деталі свого досвіду та отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли перший раз зіткнулись з тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у своїй подальшій пізнавальній діяльності та в житті; оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання; порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й інколи скорегувати певні позиції. Як постійний елемент навчання — привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії і прогнозуючи подальші кроки. Учителям ця складова інтерактивного навчання дозволяє, крім усього, побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі.

Вона завжди містить декілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток. Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання. Для цього етапу варто застосувати спеціальні прийоми, про які розповідається нижче. Пам'ятайте, кожна інтерактивна вправа обов'язково завершується рефлексією. Якщо ця складова не виконана, говорити про інтерактивне навчання взагалі не можна!

Подібні завдання ставить і останній елемент структури уроку — підбиття підсумків (рефлексія уроку). Часто буває, що коли урок підходить до кінця, багато вчителів розслабляються і проводять коротке, нечітко структуроване обговорення; усі погоджуються, що все було цікавим (наприклад, рольова гра вдалася, вправу виконали дуже добре тощо), і цим справа закінчується. Учитель йде з почуттям виконаного боргу, учні — з почуттям, що спробували щось новеньке.

На жаль, вони не врахували, що підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Під підсумками уроку ми маємо на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього етапу є також «рефлексія». У даному випадку підкреслюється можливість для учасників навчально-виховного процесу ще раз переглянути події, що відбувалися; третій термін — «дискусія», що означає розгляд чи обговорення спірних питань. Його перевагою є також підкреслений зв'язок первісних цілей з оглядом остаточних результатів. Саме тут прояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим часом, що вже відомо, і тим, що знадобиться їм у майбутньому. Функції цього етапу уроку: прояснити зміст опрацьованого; співставити реальні результати з очікуваними; проаналізувати, чому відбулося так чи інакше; зробити висновки; закріпити чи відкоригувати засвоєння; намітити нові теми для обміркування; установити зв'язок між тим, що вже відомо і тим, що знадобиться вивчити, чому навчитись у майбутньому; скласти план подальших дій.

Навчання в рамках традиційного уроку не потребує переосмислення ні від учителя, ні від учнів, у ньому немає місця рефлексійним видам діяльності. Замість цього застосовується так зване закріплення й узагальнення отриманих знань, яке майже не передбачає наступного коригування вчителем мети та змісту навчання.

Технологізація навчання передбачає обов'язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, уміння аналізувати свої власні дії, учинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії-—згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності: її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати тощо.

Проведення рефлексії на уроці проходить за такими етапами:

• зупинка дорефлексійної діяльності. Всяка попередня діяльність має бути завершена чи призупинена. Якщо виникли труднощі у розв'язанні проблеми, то після рефлексії її розв'язання може бути продовжене;

• відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, у тому числі й те, що на перший поглядздається дріб'язковим;

• вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим задачам тощо. Параметри для аналізу рефлексійного матеріалу вибираються із запропонованих учителем;

• виявлення і формулювання результатів рефлексії. Може бути виявлено декілька видів таких результатів: предметна продукція діяльності — ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на питання тощо; способи, які використовувались чи створювались у ході діяльності; гіпотези стосовно до майбутньої діяльності.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії у навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною — це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливою для технологічного уроку дією — постановкою мети. Формулювання учнем мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію — усвідомлення способів досягнення поставленої мети. У цьому випадку рефлексія — не лише підсумок, але й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.

Можлива рефлексія щодо самої рефлексії, спрямована на вдосконалення процесу самопізнання.

Після окремих вправ, фрагментів уроку може проводитись:

а) усне обговорення за питаннями: з якою метою ми робили цю вправу? Які думки вона у вас викликала? Які почуття? Чому ви особисто навчились? Чого б хотіли навчитись у майбутньому?; б) листок оцінювання щодо вміння висловлюватись, наприклад, за такою формою:

Ім'я, прізвище.

Критерії оцінки (0 — потребує вдосконалення; 1 — задовільно; 2 — чудово);

Критерії Бали

Я вмію підбирати аргументи та чітко їх висловлювати

Я вмію робити логічні висновки

Я успішно застосовую перефразування

Я вмію ставити запитання Я вмію сказати «ні»

Я вмію аргументовано відповідати на критику

в) незакінчене речення (може бути усним, письмовим). Напри
клад, пропонуються підсумкові формули: «Для мене сьогодні важли
вим було...», «Сьогодні я навчився...», «Мені хотілося в майбутньому
навчитись...»;

г) коротке есе з чітким викладенням власної позиції;
г) коротка дискусія, що відбиває тему уроку.

Очевидно, що ключовою функцією підсумків уроку буде повернення до результатів навчання і можливість переконатися, що учні їх досягай.

Стадіями підсумкового етапу уроку будуть:

1)установлення фактів (що відбулося?);

2)аналіз причин (чому це відбулося?);

3)планування дій (що нам робити далі?).

Технологія проведення підсумкового етапу

На першій стадії:

• використовуйте відкриті питання: як? чому? що?;

• висловіть власну думку;

• наполягайте на описовому, а не оціночному характері комен
тарів;

• говоріть про зроблене, а не про те, що могло бути зробленим.

На другій стадії:

• запитуйте про причини: чому? як? хто?;

• зверніть увагу на відповіді. Чому цього немає? Що було б,
якщо...?;

• шукайте альтернативні теорії. Чи є інша можливість?;

• підберіть інші приклади. Де ще відбувалося щось подібне?;

• наведіть думки незалежних експертів.

На третій стадії: вимагайте від учнів узяття на себе зобов'язань стосовно подальших дій.

Завершуючи, зауважимо, що дотримання вимог до структури та складових інтерактивного уроку є обов'язковою умовою успіху інтерактивного навчання.

3. розділ. Використання інтерактивного навчання на уроках інформатики

Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати і опитувати учнів, а й організовувати їх діяльність в атмосфері вільного обміну думками і поглядами.

Учитель застосовує більше активізуючих методів навчання замість переказування абстрактної, «готової» інформації. Форми роботи мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

У курсі інформатики пропонуються такі методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів:    

-    робота в парах і невеликих групах; 

-    учнівські проекти — індивідуальні й колективні; 

-    ситуативні ігри: рольова гра; 

-    аналіз аргументів «за» і «проти»; 

-    дискусії й дебати; 

-    розв'язування проблеми; 

-    «мозковий штурм» тощо. 

 Робота в невеликих групах. Найбільш ефективний процес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин. Відомо, що до факторів, які сприятливо впливають на пошуковий процес, належить спільна діяльність людей. При цьому можна визначити п'ять типів діяльності:

-    спільна з іншою людиною (формально); 

-    для іншої людини (цільова); 

-    «проти» іншої людини; 

-    за допомогою іншої людини; 

-    у формі змагань. 

Спільна діяльність у процесі пошуку більш продуктивна (злам психологічних бар'єрів, пошук більш швидкого і більш правильного рішення за рахунок збільшення кількості й обговорення пропозицій). До факторів, що гальмують пошук і створюють психологічний бар'єр слід віднести: установки, некритичність мислення, стереотипи і результати досвіду, емоційну нестійкість учнів тощо.

Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування і стимулювання його, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності в сумісну працю. Мета такої праці — обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив людини на людину. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна і привчає до прояву ініціативи.

Робота в невеликих групах дає учням змогу набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

Учитель об'єднує учнів у малі групи (по 4-6 осіб), розподіляє завдання між групами. Групи за короткий час (3-10 хв) мають виконати це завдання і подати результати своєї роботи.

Багато завдань курсу опрацьовується саме в парах або невеликих групах. Під час організації роботи у невеликих групах вчителю необхідно:

1)   швидко об'єднати учнів у невеликі групи (4 -6 осіб);

2)   ознайомити їх з ролями, які вони можуть виконувати.

Ролі учнів у групах можуть бути такими: керівник, секретар, посередник, доповідач і обчислювач.

Керівник групи зачитує завдання, організовує виконання, пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки роботи, визначає доповідача.

Секретар веде записи результатів роботи групи (стисло і розбірливо), як член групи він має бути готовий висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

Доповідач чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

Обчислювач виконує оперативні розрахунки.

Послідовність дій учителя під час організації роботи в групах приблизно така:

1) запропонувати кожній групі конкретне завдання й інструкцію (правило) щодо організації групової роботи:

-    можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім — по черзі;

-    необхідно дотримуватися правила активного слухання: коли хтось говорить, усі слухають і не переривають. Намагатися обговорювати ідеї, а не учнів, які висловили їх;

-    утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

-    намагатися дійти спільної думки; поважати й обов'язково, фіксувати особливу думку, пам'ятати, що вона має право на існування;

надати час на виконання групової роботи, протягом якого допомогти кожній із груп (в разі потреби);

запропонувати групам зробити презентацію результатів роботи;

прокоментувати роботу групи.

Учитель організовує роботу в групах, аж поки учні навчаться діяти самостійно.

Обговорення проблем у групах

1.Дві шеренги

Учні утворюють дві шеренги, шикуючись обличчям один до одного. Учні із шеренги А першими ставлять запитання чи висловлюють думку, а учні із шеренги В — відповідають. Наприклад, після ознайомлення з новою темою за допомогою цього прийому можна з'ясувати точку зору учнів на об'єкт, що вивчається. Учнів із шеренги А слід попросити висловити думку «на підтримку», а учнів із шеренги В — «проти».

2.«Думаємо разом — відповідає один»

Учитель розбиває учнів на невеликі групи і присвоює кожному учню певний номер. Учитель ставить запитання всім учасникам, над розв'язанням якого члени кожної групи думають разом. Потім викладач називає номер, і будь-який учень з цим номером може відповідати на запитання. За кожну правильну відповідь група одержує бали. Цей прийом можна використовувати на етапі уроку, коли потрібно перевірити, що учням відомо про об'єкт перш аналізувати й визначати його характеристики

3.«Внутрішнє — зовнішнє коло»

Учні в парах утворюють два концентричних кола Кожен учень у внутрішньому колі стає обличчям до учня в зовнішньому колі Учні відповідають на запитання, працюючи щоразу з новим партнером (кожне коло переміщується на одну людину, кола рухаються в протилежних напрямах)

4. «Тріади»

Учні працюють у групах із трьох осіб. Або всі троє беруть участь у вправі, або два учні беруть участь у рольовій грі, а третій — спостерігає за процесом і робить записи, щоб поділитися своїми думками з іншими учасниками Учні виконують роль спостерігача чи реєстратора по черзі

5. «Мозаїка»

Стандартний варіант Працюючи в невеликих групах, кожен учень стає експертом із визначеної вчителем теми, частини задачі чи алгоритму та ін. Потім кожен член групи ділиться зі своїми друзями тим, про що довідався. Працюючи разом і використовуючи здобуту інформацію, група виконує невелике групове завдання

Експертний варіант За кожною невеликою групою закріплюється визначений аспект теми, програми, алгоритму та ін., які члени групи повинні вивчити й обговорити. Кожен член групи стає експертом із закріпленої за групою теми чи виду діяльності. Формуються нові групи, що включають по одному експерту з первісних груп. У нових групах учні діляться своїми знаннями з різних аспектів предмета, програми або алгоритму. Працюючи в колективі і використовуючи нову інформацію група повинна виконати завдання. Для формування нових груп можна попросити учнів розрахуватися на «першого», «другою», «третього» тощо. Всі «перші» входять в одну групу, всі «другі» — в другу та ін. (Щоб уникнути плутанини первісні групи можна формувати на основі не чисел, а літер )

6. Робота по 1 2 4 8

Учні працюють індивідуально над вирішенням питання або у формі мозкового штурму, або у формі множинного вибору. Кожен учень знаходить собі партнера, щоб порівняти варіанти відповідей чи списки ідей. Потім учні працюють у групі з чотирьох осіб, обговорюючи ідеї і виконуючи завдання, для чого необхідно шляхом компромісів прийти до консенсусу. Потім четвірки можуть організувати групу з восьми учнів, щоб разом працювати над виконанням іншого завдання. Потім усі учасники семінару аналізують і порівнюють виконану роботу

7. Матриця думок

Цей прийом найбільш ефективний, коли невелика група учнів повинна порівняти і зіставити кілька варіантів вирішення складною і неоднозначного питання

1.      Учитель ділить учнів на групи. Потім кожна група одержує питання. Воно повинне мати кілька можливих варіантів вирішення чи думок, а в учнів повинні бути критерії вибору.

2.      Учні висловлюють свої думки у формі мозкового штурму і записують їх у горизонтальні графи у верхній частині таблиці.

3.      Учні обговорюють критерії і записують їх у вертикальні графи в лівій частині таблиці.

4.      Учні оцінюють кожний критерій за шкалою від 1 до 10 у верхньому правому куті графи критеріїв. Бал повинен відбивати, наскільки важливий кожен критерій для ухвалення остаточного рішення. Важливо, щоб кожна група дійшла консенсусу при виставлянні балів за кожним критерієм.

5.      Учні ставлять бали від 1 до 10, залежно від того, наскільки кожна думка може відповідати чи відповідає критерію.

6.      Необхідно перемножити бали критеріїв на бали думок і записати одержаний результат у центрі внутрішніх граф.

7.      Додати величини в кожному стовпчику і записати здобутий результат у нижні графи.

8.      Обговорити результати.

Робота в парах. Під час організації роботи учнів у парах учителю необхідно:

-    поставити учням запитання для обговорення або описати практичну ситуацію, яку можна розв'язати за допомогою комп'ютера. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації (інколи доцільно запропонувати учням ознайомитись із довідковим матеріалом, який зберігається у розділі «Довідка» відповідної програми, або заздалегідь підготовлений та роздрукований учителем),запропонувати кілька хвилин (1—2 хв.) для обдумування можливих відповідей або самостійних розв'язків;

-    об'єднати учнів у пари, визначити, хто з пари висловлюватиметься першим, попросити обговорити свої ідеї один з одним, спробувати реалізувати їх за комп'ютером, використовуючи різнепрограмне забезпечення. Бажано відразу визначити час на висловлення кожного в парі та спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Пари мають досягти згоди щодо відповіді або розв'язку;

 - кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

Мозковий штурм. Мозковий штурм — це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відверто висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної проблеми.

Цей метод застосовується для того, щоб ініціювати дискусію учнів. Мозковий штурм можна проводити із усією групою, в парах, у невеликих групах і навіть індивідуально (при цьому ідеї записуються на аркуші паперу). Головне для проведення ефективного мозкового штурму — це дати учням певне завдання, як тільки списки ідей будуть готові. Можна попросити розташувати названі речі по категоріях, виправити неточності чи розвинути ідеї. Під час початкового мозкового штурму важливо, щоб записувалися (практично) всі пропозиції. Під час такої роботи не слід робити жодних виправлень і дозволяти коментувати ідеї, поки всі пропозиції не будуть записані. Доцільно записувати ідеї на аркуші ватману в міру того, як учні їх називають. Варіант традиційного мозкового штурму — коли записуються твердження чи питання. Потім доцільно розвісити аркуші паперу в різних місцях аудиторії. Кожній групі пропонується представити результати своєї роботи іншим учасникам. Після невеликої перерви кожна група повинна перейти до наступної «станції». Наприклад, одна група учнів працює зі словом «Формат». Вони записують усе, що асоціюється в них з цим словом. Переходячи від станції до станції, кожна група доповнює наявний список.

Для проведення мозкового штурму вчителю необхідно: 

1.    Запропонувати учням сісти так, щоб вони почувалися зручно і невимушено. 

2.    Визначити основні правила (див. далі). 

3.    Повідомити їм проблему, яку треба розв'язати. 

4.    Запропонувати учасникам висловити свої ідеї. 

5.    Записувати їх в міру надходження, при цьому не вносити в ідеї жодних коректив. 

6.    Спонукати учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні. 

7.    Намагатися уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей. 

8.    Продовжувати доти, доки надходитимуть нові ідей. 

9.Наостанок обговорити та оцінити запропоновані ідеї. 

  Доцільно ознайомити учнів з правилами проведення мозкового штурму:

-     під час висування ідей не пропускайте жодної (якщо Ви оцінюватимете їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові йдосконаліші);

-     необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї (якщо підчас мозкового штурму не вдасться отримати низку ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі —двічі подумають, перш ніж висловитись);

-     потрібно якомога більше ідей. Зрештою кількість породжує якість(у разі висування великої кількості ідей учасники зможуть надати простір своїй уяві);

- спонукайте всіх учасників розвивати та змінювати ідеї інших, оскільки зміна раніше висунутих ідей часто зумовлює висування нових, які перевершують попередні.

У класі можна повісити плакаті

Говоріть усе, що спадає на думку.

Не обговорюйте й не критикуйте висловлювання інших.    

Ідеї, запропоновані іншими, можна повторювати.

Розширюйте запропоновані ідеї.

Вирішення проблем (під час розв'язування задачі на комп'ютері).

Більшість практичних суперечливих питань, що виникають у реальному комп'ютерному середовищі, можна розв'язувати застосовуючи метод вирішення проблем у кілька етапів:

Аналіз проблеми — що трапилось? Чому? Як її можна виправити? якої інформації мені бракує і де її можна отримати?

Пошук шляху вирішення проблеми — які існують способи її розв'язування? В чому полягають їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони містять?

Вибір способу вирішення — який розв'язок є найкращим з точки зору одержання практичного й ефективного результату, а також інших критеріїв, наприклад, засобів, що використовуватимуться, або простоти? Які труднощі можуть з'явитися при його реалізації? Як повинні виглядати наступні кроки під час впровадження в життя?

Щоразу, коли учні ознайомлюються з новим матеріалом, їм необхідно вміти організовувати інформацію логічно. Наступні прийоми особливо ефективно допомагають учням розміщувати нову інформацію в контекст і готують їх для більш аналітичного і глибокого обговорення теми.

1.Напиши, передай наступному

Цей простий метод ефективний, коли необхідно підвести підсумки деякої теми, а також на початку тематичного заняття. Напишіть термін чи твердження у верхній частині блокнота. Учні по черзі пишуть пов'язане з цим терміном слово чи питання і передають блокнот наступному. Відповіді не повинні повторюватися, але їх можна виправляти. Якщо цей метод використовується для підведення підсумків теми, список відповідей можна передати доповідачу.

2.Знаю, хочу довідатися, довідався

У цьому варіанті мозкового штурму спочатку учні пояснюють, що вони знають, потім — що вони хочуть дізнатися, а наприкінці заняття — що вони дізналися. Цей метод дуже ефективний, коли учні повинні ознайомитися з великим обсягом матеріалу. У міру того, як учні просуваються з читанням матеріалу, можна поставити запитання, що вони хотіли б довідатися. При цьому даний метод являє собою гарну вправу для тих учнів, що читають швидко, і допомагає всім учням перевірити розуміння прочитаного.

3. Передбачування

Перш ніж приступити до читання матеріалів із складної теми, учні відповідають на ряд висловлювань з цієї теми. Висловлення сформульовані таким чином, що учні відповідають «так/ні», «згоден/не згоден», «правильно/неправильно», «ймовірно/малоймовірно» та ін. Ефективне передбачування допомагає учням прогнозувати результати свого навчання й організовувати нову інформацію в логічні схеми.

4. Рольові ігри /Моделювання

Рольові ігри дозволяють учням зіграти роль у проблемній ситуації. Це дає їм можливість подивитись на проблему зсередини. Вони також полегшують участь у дискусії, коли учні соромляться відкрито виражати свою думку про ситуацію, але їм важливо обговорити її. Рольова гра може бути формальною і ретельно плануватися заздалегідь, а може бути неформальною і спонтанною. При застосуванні формального підходу учні знайомляться з темою чи проблемою, а потім їх просять розіграти ситуацію чи вирішити проблему з погляду призначеної ролі. Учні починають з письмового сценарію, а потім виконують ролі і доходять до власного логічного завершення. Для неформальних чи спонтанних рольових ігор учнів просять відреагувати на запитання без підготовки з погляду визначеної ролі. У такій рольовій грі можуть брати участь два учні, які виконують «протилежні» ролі. Після їхнього короткого діалогу на запитання відповідає вся група.

При проведенні рольової гри вчителю необхідно проробити такі кроки

1.      Ініціатива й інструкції визначте тему чи проблему. Щоб «розігріти» учнів, проведіть «розминку». Наприклад, попросіть учнів визначити методом мозковою штурму людей, які можуть бути зацікавлені у вирішенні проблеми. Потім попросіть розбити список на категорії групи чи людей, у яких можуть бути схожі погляди на проблему.

2.      Опис сценарію представте сценарій усно чи письмово залежно від його складності. Ролі можуть бути визначені за допомогою опису, наприклад, постановки проблеми

Сценарій повинен містити достатню інформацію, але він не має бути надто заплутаним чи мати очевидне закінчення У сценарії повинно бути досить місць, які учні заповнюють за своїм розсудом і створюють вчасне закінчення, що представляє собою рішення проблеми

3. Розподіл ролей представте всі ролі, а потім розподіліть ролі серед учнів або по групах Слід розподіляти  ролі довільно, намагаючись уникати ярликів.

4. Гра учні грають ропі відповідно до сценарію проблеми. Керуючись сценарієм, учні повинні задіяти всі свої знання, думки і досвід. Рольова гра має включати елементи навчання методом співробітництва. Учні можуть працювати в невеликих групах, зображуючи групу людей. Невеличка група може висунути свого представника, якого до гри готують усі члени групи.  Можна використовувати тріади  два учні беруть участь у діалозі, а один спостерігає і записує свої спостереження.

5.  Підведення підсумків: цей крок с невід'ємною частиною рольової гри. Учням надасться можливість обговорити свої відчуття від зіграних ролей, за якими вони спостерігають. Нарешті, вони мають поділитися своїми враженнями на подію і сценарій та розповісти, як роль змінила їхню первісну думку.

-     Під час рольової гри доцільно надати деяким учням можливість просто спостерігати і записувати свої спостереження.

-     Якщо робота організована в невеликих групах, можна попросити одного чи двох учнів виконувати роль секретаря. Поки «актори» з їхньої групи «виконують роль», секретарі записують, що вони говорять, їх реакції і відповіді на репліки інших акторів, загальний тон.

-     Під час підведення підсумків слід обговорити очікувані результати рольової гри. Чи було досягнуто згоди? Чи намагалися різні групи зрозуміти різні точки зору? Чи намагалися представникирізних точок зору працювати разом? Якщо згоди не досягнуто, які фактори перешкодили це зробити? Як інакше могла б подати свою точку зору визначена група, щоб одержати значну підтримку чирозуміння інших груп?

Застосування активних нетрадиційних методик висуває певні вимоги до структури уроків. Інтерактивний урок містить такі елементи.

1.    Мотивація. Мета цього етапу — зосередити увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути запитання, алгоритм, приклад працюючої програми, коротка історична довідка щодо створення або складових комп'ютера або деякого програмного забезпечення, невеличке завдання, рухлива гра тощо. Етап не має перевищувати 5 %часу заняття.

2.    Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів. Мета — забезпечити розуміння учнями змісту їх діяльності, чого вони мають досягти в ході уроку й чого від них очікує вчитель. Подекуди доцільно залучати до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття (5 % часу).

3.    Надання необхідної інформації. Мета — повідомити учням достатньо інформації, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути опрацювання тексту посібника, міні-лекція,читання роздаткового матеріалу, перевірка домашнього завдання. Для заощадження часу на уроці та максимального ефекту від нього можна подавати інформацію в письмовому вигляді дляпопереднього (вдома) ознайомлення. Наприклад, окремі уроки побудовані таким чином, що в книжці для учнів є інформація, яку слід прочитати до уроку. її вистачить для виконання завдань. На уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо треба — прокоментувати терміни або організувати невелике опитування (10 % часу).

4.Інтерактивна вправа — центральна частина заняття. Мета —практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку. Послідовність проведення цієї частини уроку така:

-      інструктування — вчитель повідомляє учням мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам;

розподіл на групи і/або розподіл ролей;

-      виконання завдання, коли вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись забезпечити учасникам максимальну можливість для самостійної роботи і навчання у співпраці;

-      представлення групам, окремим учням результатів виконання вправи;

загальне обговорення результатів (60 % часу).

5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку. Мета —рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати набуті під час уроку знання в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, які навички здобули, як це може знадобитися на практиці. Крім того, можна ставити запитання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалось, що бажано змінити в майбутньому. Важливо, щоб учні змогли самостійно сформулювати відповіді на ці запитання. Для оцінювання результатів варто залишити 20 % часу.

 Критерії .Бали

Я вмію підбирати аргументи та чітко їх висловлювати

Я вмію робити логічні висновки

Я успішно застосовую перефразування

Я вмію ставити запитання Я вмію сказати «ні»

 Я вмію аргументовано відповідати на критику

4. розділ. Використання інтерактивного навчання на уроках математики

Метою педагогічної діяльності педагога є забезпечення необхідного рівня засвоєння систематизованих знань з математики через розвиток комунікативної компетентності, формування здібностей до самоосвіти, потреби в самовдосконаленні.

У зв'язку з цією метою визначається мета педагогічної діяльності:

1)   забезпечення якості засвоєння знань з математики;

2)   забезпечення розвитку комунікативної компетентності;

3)   розвиток загальноосвітніх умінь та навичок;

4)   організація діяльності учнів, що спрямована на самореалізацію особистості.

Технологія досвіду відображає розв'язання цих завдань у навчальному процесі, але відомий у теорії та практиці досвід створення педагогічних технологій, орієнтований на формування особистості учнів, не завжди може бути використаний конкретним учителем, окільки освіта на особистісному рівні — це змістовне, суб'єктивне сприйняття дійсності, і жодна предметна діяльність не гарантує утворення «вимагаючого» змісту. Як зазначає сучасна педагогіка та психологія, стверджувати про технологію впливу на особистість можна лише з високою ймовірністю умовності, розуміючи, що особистість завжди виступає діючим об'єктом, співучасником, ініціатором процесу своєї освіти. Тому, виходячи з вище-зазначеногоі навчання вирішує одночасно три завдання:

•    конкретно-пізнавальне, яке пов'язане з безпосередньою навчальною діяльністю;

•    комунікативно-розвивальне, у процесі якого формуються основні навички спілкування всередині і за межами цієї групи;

•    соціально-орієнтоване, у процесі якого виховуються громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.

Розв'язання цих завдань на уроці з використанням методів' інтерактивного навчання проходить шість етапів:_________________________-

•    підготовчий етап;

•    перший етап — створення проблемної ситуації;

•   другий етап — формування навчальних груп;

•   третій етап — організація навчальної діяльності учнів у групах;

•    четвертий етап — презентація групових розв'язань;

•    п'ятий етап — рефлексія проведеного заняття.

На підготовчому етапі оцінюється суб'єктивний досвід учня. Учень будь-якого віку починає навчання не з «чистого аркуша», він уже має життєвий досвід, знання, інтереси. Деякі педагоги стверджують, що особистий досвід учня за деякими питаннями мізерний, у порівнянні з тим систематизованим та узагальненим досвідом, до якого їх намагаються залучити вчителі. Крім цього, вважають, що цей досвід заважає вчителю, ускладнюючи викладення нового матеріалу. Але, крім того, якщо вчитель планує навчання, не враховуючи досвід учня, то така його позиція не виключає взаємодії цього досвіду з навчальним матеріалом. Учень вибірково сприймає все, що надходить до нього із зовнішнього середовища. Далеко не всі поняття, організовані за всіма правилами наукової та педагогічної логіки, засвоюються учнями, а тільки ті, що мають зв'язок із життєвим досвідом.

На першому етапі головними методами є проблемні методи, а головна мета педагога — залучити учнів до розв'язання створених проблемних ситуацій. Проблемні ситуації в навчальній діяльності дозволяють виявити лаявність або відсутність визначених знань за тими чи іншими питаннями. Тільки логіко-пси-хологічне протиріччя умов показує наявність в учнів визначених пізнавальних чи предметних стереотипів. Ядром проблемної ситуації повинні бути якісь значимі для людини розбіжності, протиріччя. Людина відчуває незнання, яке виникло за цих розбіжностей, більш чуттєво, ніж знання. Складається ситуація, яка відома під назвою ситуація розриву. Так, наприклад, під час порівняння кубів та квадратів чисел, які знаходяться в проміжку (0;1), виявляється, що куб числа менший від квадрата

відповідного числа. Це суперечить усталеному стереотипу — куб числа завжди більший, ніж його квадрат. Такий стереотип сформувався тому, що вивчення кубів та квадратів базувалося на натуральних числах (5 клас).

Другий етап — об'єднання навчальних груп. Існує два основних способи формування груп за бажання та під керівництвом учителя. Переваги Створення груп на основі інтересів очевидні: формується атмосфера, яка налаштовує на спілкування, знімається напруження, закріплюється «почуття ліктя», впевненості та підтримки тощо. На перших заняттях за технологією інтерактивного навчання тільки цей підхід, безперечно, повинен бути домінуючим у створенні груп.

Але в ньому наявні й суттєві недоліки: створені групи не рівнозначні за кількістю та якістю знань, а отже, може виникнути ситуація бездіяльності, коли інтерес до спілкування витісняє навчальні цілі.

Тому Г. А. Цукерман пропонує об'єднувати дітей у групи «з урахуванням їхніх особистих нахилів». «Слабкому» учню потрібний не стільки «сильний учень», скільки терплячий.

Враховуючи всі аспекти, учитель повинен володіти різними методами і прийомами для створення навчальних груп, незважаючи на те що організаційний момент громіздкий. Варіанти вільного розподілу учнів у групах:

•    учитель називає тільки кількість (наприклад, 3 учні);

•    учні, входячи до класу, беруть різнокольорові картки й утворюють відповідні групи.

На столі лежать картки, які об'єднані спільною темою (математика: на одній записаний початок формули, на іншій — закінчення, на третій — застосування).

У педагогічній літературі одна з найбільш розповсюджених форм взаємодії учнів на уроці — робота в парі (діаді), з відповідними ролями Учня та Вчителя. Результат може бути достатньо вагомий, якщо виконується умова «Три рази їм розповів, на четвертий сам зрозумів». Але, на мій погляд, комунікативна результативність за такої форми роботи низька, оскільки учні спілкуються тільки один з одним. До того ж можна говорити про майже відсутній контроль з боку вчителя за тим, що промовляють учні.

На третьому етапі — організації навчальної діяльності учнів — у групі відбувається виконання завдань, які були поставлені перед групою: процес пошуку розв'язання, підбиття підсумків роботи групи; презентація своєї роботи із залученням усіх членів

групи (доповідачі, дизайнери, керівники, оператори ЕОМ тощо).

Але, як правило, проблема по-різному сприймається учнями. Це зумовлено індивідуальними особливостями сприйняття. Тому необхідно для групи ставити„завдання, яке буде зрозумілим і припустимим для всіх членів групи.

Прикладом може бути дослідження тригонометричних функцій у 10 класі, а саме створення завдань різного характеру: створення групи дослідників, теоретиків, художників, операторів ЕОМ. Цінність таких уроків в активній позиції кожного учня.

Паралельно з роботою над навчальним матеріалом продовжується формування доброзичливого комунікативного середовища: напрацювання правил кооперації, співробітництва, які сприяють, а не заважають пошуку спільного рішення:

•    у спільній праці немає «акторів» і «глядачів», усі — учасники;

•    кожний член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали не заважаючи;

•    потрібно говорити так, щоб тебе розуміли; висловлюватися беспосередньо з теми, без використання додаткової інформації;

•    якщо прозвучала незрозуміла інформація, ставити запитання «на розуміння» (наприклад, «Чи правильно я зрозумів, що...»), тільки після робити висновки;

•    критикуються ідеї, а не особистості;

•    мета спільної діяльності не в «перемозі» якоїсь точки зору, а пошук найкращого розв'язання на підставі зібраних думок щодо проблеми. Тільки на цьому етапі можна виділити зовнішні та внутрішні результати навчання в інтерактивному режимі (див. таблицю 1).

Таблиця 1 Результати ппгяніяяпії гпупової побпти

Четвертий етап — презентація групового рішення — залежить від задуму та логічних кроків членів групи. Якщо розглянути класифікацію форм спільної діяльності, то можна визначити варіанти презентації групових рішень.

Таблиця 2 Організація презентацій групових рішень

Презентація розв'язань може проходити за сценарієм однієї із форм:

•   усна доповідь;

•    презентація у вигляді структурно-логічних схем;

•    заповнення таблиць тощо.

Етап презентації групових рішень замінюється, виключно за своєю значимістю, п'ятим етапом, який можна означити як відмінну особливість інтерактивного навчання, — рефлексією минулого уроку.

Учитель заздалегідь підбирає запитання, які допоможуть учням зрозуміти і рівнозначно висловити ставлення до процесу (дослідження). Наприклад: «Чи легко працювати в групі?», «Хто відчуває себе впевнено і чому?», «Чи завжди має рацію той, хто бере на себе відповідальність керівника групи?»

тощо. Якщо вчитель зацікавлений у тому, щоб учні вчилися розуміти й конструктивно оцінювати процес, він повинен приймати різні точки зору учнів. Ефективність рефлексивного етапу залежить також від готовності учнів до самоаналізу. Важливо, щоб І рефлексія була присутньою на кожному уроці.

Завершує етап рефлексії завжди вчитель, і він, крім конструктивної критики, повинен не скупитися і на позитивні оцінки. Можливо, потрібно завести Словничок добрих слів: «Радий усіх вас бачити!», «Ви — найкращі... (Ваня, Оля та ін.)!». Відмінність основ інтерактивного навчання від традиційного потребує перегляду системи оцінювання на суб'-єкт-суб'єктне, з варіацією в бальній межі.

Робота за такою технологією потребує від учителя:

•    вміння знаходити проблемне формулювання теми уроку;

•    вміння перед учнями ставити запитання, які сприяють пошуку і спонукають до спільної роботи;

•    готовності до детального аналізу і самоаналізу заняття; витрат часу на «педагогічні нотатки».

Таким чином, навчальна взаємодія побудована на основі методів інтерактивного навчання, які спонукають до розвитку навичок спільної праці, що, у свою чергу, забезпечує розвиток комунікативної •компетентності.

Пропоную увазі читачів урок з використанням інтерактивних методів навчання.

Тема. Площа трикутника. 8 клас

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Мета: навчальна: знаходити прийоми встановлення причинно-наслідкових зв'язків між математичними об'єктами та встановлення якісних співвідношень між ними на основі формул, порівнювати властивості геометричних фігур на основі раніше вивченого теоретичного матеріалу; показати можливості проективної діяльності для поглиблення знань із теми «Площі фігур»; розвивальна: вдосконалювати практичні вміння оперувати величинами, що характеризують властивості трикутника; розвивати критичне та логічне мислення на основі роботи з дидактичним матеріалом(творчим завданням), прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання; виховна: виховувати взаємоповагу, ввічливість, толерантність.

Девіз уроку:

Недостатньо лише мати гарний розум, головне — раціонально його використовувати.

Рене Декарт

Обладнання: картки для роботи в групах, таблиця «Одиниці площі».

ХІД УРОКУ

І етап. Мотиваційно-орієнтувальний

1. Усвідомлення мети діяльності

Учитель. До нас на урок завітали наші найкращі друзі НУЛИК і ОДИНИЧКА, які, як завжди, будуть чекати від вас творчої, натхненної праці і цікавих результатів. Від результату вашої діяльності будуть залежати відповідні бали. За самостійного розв'язання проблеми виставлятиметься «1», якщо ви скористаєтеся допомого Нулика або Одинички — «0». Але в жодному разі ні НУЛИК, ні ОДИНИЧКА не будуть вам заважати творчо працювати. Вони прийшли сьогодні до нас, щоб подивитися, які ви уважні, кмітливі, розумні, терплячі й толерантні. Сподіваюся, що ви будете чудовими дослідниками і продемонструєте свої знання і вміння. Налаштуйтеся на робочу атмосферу, працюємо ми сьогодні під девізом... Що на вашу думку він означає? (Використовується метод «Мікрофон».)

2. Мотивація навчальної діяльності

Запитання до учнів

1)   Чи необхідні у житті знання з цієї теми? Відповіді обґрунтуйте.

2)   Коли ми використовуємо ці знання? (Обчислення площі земельної ділянки у фермерських господарствах; під час ремонту квартити тощо)

3. Визначення завдань дослідження

Запитання до учнів (фронтальне опитування)

1)   Охарактеризуйте властивості площі. Назвіть одиниці вимірювання площі.

2)   Чому вивчення теми ми починали із знаходження площі квадрата?

3)   Як утворився прямокутник з квадрата?

4)   Хто перетворив прямокутник у паралелограм? (Кут)

5)   Яку з раніше вивчених фігур ви б поставили на наступне місце? Чому?

4. Оголошення теми уроку й очікуваних результатів навчальної діяльності

Учитель. Отже, я вважаю, ви самі можете оголосити тему сьогоднішнього уроку. (Учні називають тему уроку.)

А тепер давайте проаналізуємо тему уроку. (Використовуємо метод «Мікрофон».)___________________

Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

Що ми повинні вміти після творчого опрацювання цієї теми?

II етап. Конструктивний

1. Об'єднання учнів у групи (3—5 учнів)

Учитель. На урок нам необхідно створити чотири (залежно від кількості учнів у класі) групи, які будуть мати справу зі своїм творчим завданням, від результату виконання якого буде залежати кінцевий результат, тому потрібно поставитися до нього відповідально. (Учні попередньо сідають по чотири за столи, далі вчитель формує групи за схемою.)

Учитель. Групи ми з вами створимо таким чином. Оскільки ви вивчаєте чотирикутники, то кожний учень із двох парт, буде кутом чотирикутника і частинкою своєї групи. Дивимося на схему.

За цією схемою утворюємо всі наступні групи. Серед учнів групи вибираються: теоретик, практик, сценарист, дизайнер та ін. ©

2. Складання плану міні-проектів

Учитель. Уважно розгляньте подані схеми і за ними створіть план дій.

1)   Проаналізувати призначення першої стрілки.

2)   Призначення першого знака питання. ,3)  Проаналізувати заданий рисунок.

4)   Встановити всі можливі формули для заданої фігури.

5)   Призначення другого знака питання.

6)   Записати найбільшу кількість задач до вашого завдання:

а)   на одну дію;

б)   на дві дії;

в)   творчі завдання.

Міркування учнів

— З якої раніше вивченої фігури утворилися задані трикутники?

— Які формули площ для раніше вивчених фігур?

— Як за допомогою раніше вивчених формул площ прямокутника та паралелограма дістати формули для наших трикутників?

— Які можливі ще випадки? (Встановлення всіх можливих формул)

— Які є види задач до цієї теми?

Учитель. Правильно. Молодці. Отже, ви визначили своє творче завдання.

А зараз запишіть творчі завдання, оскільки вони однакові для всіх груп.

1)   Визначити формули площ для ваших трикутників.

2)   Змоделювати, записати та розв'язати задачі на одну дію з утвореними вами формулами.

3)   Змоделювати, записати та розв'язати задачу з двома логічними кроками (дві дії).

4)   Змоделювати задачі з використанням функцій СИНУС, КОСИНУС, ТАНГЕНС для гострого кута прямокутного трикутника.

5)   Скласти задачі з використанням теореми Піфа-гора.

6)   Скласти задачі на три логічні кроки з використанням п. З та п. 4.

III етап. Презентаційний

Захист проектів

Захист проектів проходить у вигляді доповідей кожної групи, повідомлення про складені формули, задачі та

способи їх розв'язання. Під час захисту проектів зараховується робота всіх членів групи: теоретика, практика, доповідача, асистента, дизайнера та ін.

Учні з інших груп мають можливість ставити будь-які запитання до виступаючих або до членів групи.

IV етап. Експертиза проекту

Завдання групам

1.   Естетично оформити задачі (відповідають дизайнери).

2.   Чітко, швидко ознайомити з методом розв'язання (практики).

3.   Ознайомити із виведеними формулами (теоретики).

4.   Ознайомити з творчими задачами (капітани груп).

Запитання до класу

1)   Чи досягнуто поставленої мети?

2)   До чого ви після цього уроку почали ставитися по-іншому?

3)   У чому ви змінилися?

4)   Які проблеми виникали в процесі дослідження?

А зараз попрацюємо з додатковою літературою — «Довідничком-рятівничком». Доповніть ваші таблички формулами, які ви не в змозі були одерджати в результаті вашої творчої роботи.

Робота з додатковою літературою.

Уетап. Оцінювально-рефлексивний

А зараз наші шановні гості повідомлять результати вашої натхненної праці. Слово надається НУЛИКУ та ОДИНИЧНІ.

загальна оцінка____

VI етап. Домашнє завдання

Скласти задачі за варіантами протилежних груп 1-3, 2-4.

Інтерактивні технології навчання на уроках математики сприяють ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей, розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті; розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватися ними; усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими членами колективу класу задля розв'язання спільної проблеми, розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини, формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума, вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності, розумінні норм і порав поведінки.

В умовах інтерактивного навчання на уроках математики забезпечуються формування в його учасників передусім таких інтелектуальних умінь, як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення.

У результаті організації навчальної діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики розвиваються й ускладнюються психічні процеси - сприйняття. Пам'ять, увага, уява тощо, виявляються такі мислитель ні операції як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення, формуються воля й характер тощо, при використанні різноманітних видів творчої діяльності на уроках в учнів розвиваються математичні здібності та проявляється інтерес до предмета. Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому - і на вибір роду занять, пов'язаних з математикою.

Під час активного навчання учень аналізуючи творче завдання, визначає потрібні для його виконання операції, послідовність дії, порівнює та визначає спільне й відмінне в способах реалізації аналогічних завдань, узагальнює способи його виконання. На основі таких мислительних дій розвивається інтелектуальна сфера особистості. Крім того, у процесі виконання навчальних дій учням доводиться робити певні розрахунки. Вони навчаються використовувати знання з інших предметів (тобто здійснюються міжпредметні зв'язки); мова школярів збагачується новими словами, термінами, що, у свою чергу, позитивно впливає на розумовий розвиток особистості.

Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:

  •  розвиток належності мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, „Робота в парах", „Робота в групах", „Карусель", „Пошук інформації" та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися („Чи справді це так?"), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;
  •  розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ „Аналіз ситуації", „Вирішення проблем", вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях, вказати за неї і довести це спонукає завдання, де вчитель допускає помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна ситуація, то розв'язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює діяльність мислення, спрямовану на подолання протиріччя, непорозумінь. Через зіткнення поглядів учні осягають суть, причини дій, вчинків;
  •  вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;
  •  розвиток пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо як нереальні, неможливі. Такий категорійний підхід до ідей дитини гальмує в неї бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних вправ „Розумовий штурм", „Коло ідей", „Вирішення проблем", „Незакінчені речення" приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа „Пошук інформації" вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок;
  •  інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу.

„Рольові ігри" сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором'язливих дітей під час інтерактивних вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати.

Суть інтерактивного навчання на уроках математики полягає ще й в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів колективу. Це спів-навчання, взаємо-навчання (колективне, групує, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять рефлектують з приводу тощо, вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню математичних навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу, але варто підкреслити, що в процесі інтерактивного навчання вчителеві треба враховувати вікові особливості учнів.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, відкрито спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, самостійно приймати рішення.

Варто зупинитися на позитивних сторонах кооперативного учіння як одного з провідних у системі інтерактивного навчання, де кожен має допомагати, одержувати допомогу від іншого. Кожен бере участь у кооперативній творчості, тобто кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу. Обдарованіші діти допомагають менш обдарованим. Кооперативне учіння позитивно впливає на всіх школярів - слабких, середніх і сильних. Слабкі можуть скористатися підтримкою групи і досягти успіху в опануванні навчальних програм з математики. Середні також бачать значно вищі горизонти своїх досягнень і мають почуттєві переживання від свого поступку. Найбільш сильні вчаться працювати разом з іншими, чого вони не робили раніше, коли буди впевненими у своїй талановитості лише для себе, а не для інших. Вони знаходять у кооперативній праці велике задоволення від допомоги іншим, виконуючи педагогічну функцію навчати менш підготовлених.

Кооперативне учіння покликане розвивати толерантну поведінку серед учнів. Таке учіння знищує недовіру. Учні відчувають у конкретних виявах колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість; усі відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають власну вагомість і ексклюзивну вартість. Рідко зменшується самотність, підвищується мотивація, поліпшуються особисті досягнення.

Ситуації колективного учіння дають школяреві можливість співпрацювати в різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає когнітивну ситуацію, а разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи в стані зміни між особистісних зв'язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і сподівань. Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна виділити такі інтерактивні вправи: „Карусель", „Синтез думок", „Діалог", „Спільний проект", „Пошук інформації", „Коло ідей".

На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку особистості, а також ефективному процесу соціалізації.

Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень можна відобразити в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання".

Лекція - 5 % засвоєння

Читання - 10 % засвоєння

Відео-, аудіо-матеріали - 20 % засвоєння

Демонстрація - 30 % засвоєння

Дискусійні групи - 50 % засвоєння

Практика через дію - 75 % засвоєння

Навчання інших  / застосування отриманих знань відразу ж - 90 % засвоєння.

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5 %, читання - 10 %), а найбільш інтерактивного (дискусійні групи - 50 %, практика через дію - 75 %, навчання інших чи негайне застосування - 90 %), тому можна сформувати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

Процес навчання на уроках математики - це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини, її власної активності участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного та інтерактивного навчання на уроках математики. Майстерність учителя допомагає дітям досягти найкращих результатів тими засобами, які най      оптимальніші в кожній окремій ситуації. Учитель не має права ігнорувати колективну ігрову діяльність учнів тому, що це може призвести до недовіри як між учнями, так і між учнями та вчителем. Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Ігрові технології інтерактивного навчання (ситуативне моделювання), які цікавістю, емоційністю позбавляють дитину почуття суспільного відчуження, сприяють соціальному розвитку дитини. Таким чином діти вчаться працювати в команді.

Для того, щоб учень добре навчався, він має бути постійно включений у процес учіння. Шляхом спілкування з учнями, учитель він має говорити на уроці не один і не два рази, а постійно спілкуватися.

Уроки математики, організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення учнів уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, вчитися повадки думку іншого і вміти аргументувати думку свою. Тому, нас своїх уроках математики активно застосовую групову навчальну діяльність - модель організації навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою. Найчастіше парну і групову роботу я проводжу на етапі застосування набутих знань. Тому, клас поділяю н групи з різними навчальними можливостями, і кожна з цих груп потребує особливого, індивідуального підходу. Найважче працювати зі слабкими учнями, вони потребують дуже багато уваги на уроці, і ось постає питання, як організувати роботу з цими учнями. Щоб не залишати поза увагою інші групи дітей.

Малі групи використовую тільки в тих випадах, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Особливість виконання вправ за інтерактивними технологіями полягає в тому. що будь-яка вправа або завдання складається з трьох елементів:

  •  інструкція;
  •  дія;
  •  рефлексія (осмислення), тобто спочатку йде пояснення, як роботи, далі учні виконують завдання, а в процесі рефлексії пояснюють, чому саме такий варіант або спосіб, дію обрали.

В кожній групі розподілені ролі, які вони повинні виконувати під час групової роботи.

Спікер, головуючий (керівник групи):

  •  зачитує завдання групі;
  •  організує порядок виконання;
  •  пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
  •  заохочує групу до роботи;
  •  визначає доповідача.

Секретар:

  •  веде записи результатів роботи групи;
  •  записи веде коротко й розбірливо;
  •  як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

Посередник:

  •  стежить за часом;
  •  заохочує групу до роботи.

Доповідач:

  •  чітко висловлює думку групи;
  •  доповідає про результати роботи групи.

Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливості різні варіанти організації роботи групи.

Інтерактивну технологію, таку як „Пошук інформації", використовую для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Для груп розроблено запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації - це роздатковий матеріал, підручник, довідкові видання. Учні об'єднуються в групи. кожен отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і розширюються всім класом. До цієї групи необхідно помістити інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу, обговорення проблеми в загальному колі, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань, тому різновидом на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Разом з технологією „Мікрофон" використовую прийом „Незакінчені речення", формулюю незакінчене речення із правила і пропоную учням висловлюючись, закінчити його.

Розвитку пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів розв'язку завдань дуже доцільно використовувати відому інтерактивну технологію колективного обговорення „Мозковий штурм". Ця технологія спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета „Мозкового штурму" в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

В старших класах на уроках математики важливо використовувати інтерактивну вправу „Ажурна пилка" для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця технологія ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися навчаючи.

Таким чином, використання інтерактивних технологій на уроках математики дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень як окремої особливості, так і громадської думки учнівського колективу. За допомогою подібних інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного, міжнародного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.

І в цілому, інтерактивне навчання є однією з найбільш гнучких форм включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до складних завдань, вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх із власного досвіду, що веде до розвитку мислення - творчого і діалектичного. Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес різноманітним, цікавим та ефективним, а найкориснішим у такому навчанні є те, що математика починає подобатися.

5. розділ. Висновки. Корисність інтерактивного навчання

Для впровадження інтерактивних методів у навчальний процес необхідно провести реформаційне оновлення або навчання серед кадрів, тобто педагогів

Жоден учитель, попередньо не пройшовши школу сучасного педагога, не зможе оперувати відповідними знаннями, щоби полегшити навчання й покращити рівень компетенції учнів.

Здається, це утопія. Але вже сьогодні, як в Україні, так і за кордоном, педагогіка масово працює над апробацією в навчальних закладах інтерактивних методів.

Сьогодні такий вид навчання називають особистісно зорієнтованим. Воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе та своїх обставин.

Визначальним для особистісно зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі «педагог-дитина» на основі її розуміння, прийняття й визнання. Як найактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання.

Для чіткішого розуміння важливості інтерактивного навчання педагоги порівнюють його з відомими та раніше пасивним й активним навчанням. Якщо пасивне навчання - це репродуктивний метод, це вимога слухати та дивитись, активне - це безпосередня участь дитини у викладі матеріалу, то інтерактивне - це рівноправна взаємодія вчителя й учня. Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

Що таке інтерактивні методи навчання? Термін "інтерактивний" прийшов до нас із англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання.

Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-не будь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня".

За даними американських учених, під час лекції учень засвоює всього 5 % матеріалу, під час читання - 10 %, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20 %, під час демонстрації - 30 %, під час дискусії - 50 %, під час практики - 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90 %. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вислухав; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.

Воно поділяється на чотири форми навчальної діяльності: парна (учень-педагог, учень-учень), фронтальна (учитель навчає групу чи підгрупу класу), групова, індивідуальна.

"Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитись дисципліни й уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри".

"У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні". Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі. Проте слід постійно заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки.

Основні проблеми, з якими можна зіткнутись. У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика когорта учнів. Головною проблемою визначають те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має у класі авторитет у цьому предметі" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.

Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання, як стверджують кваліфіковані педагоги, учні набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращать уміння спілкуватись, доповідати; якісно зміниться рівень сприйняття учнями української літератури - він набуде особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стане основним "обдумати", "застосувати".

Основні технології інтерактивних методів навчання. Інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні тематичних занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісно зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення. Найвідомішими на сучасному етапі є такі:

Коло ідей: метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

Акваріум: такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

Навчаючись учусь: та кий вид навчальної діяльності дає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Після того як учитель назвав тему та мету уроку й роздав учням картки із завданням, їм тре ба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

"Мікрофон": "Мікрофон" дає можливість кожному послідовно чи хаотично (за вибором людини, яка проводить опитування) сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Рольова гра, імітація: мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри».

Крісло автора: несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів. Вона виконується в такий спосіб: учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці педагога, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;
Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;
Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;
Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці й чого від них чекає вчитель.

Без чіткого й конкретного визначення й усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, учні можуть сприймати навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.

Вимоги до формулювання результатів ІУ:

· висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя: «Після цього уроку учні зможуть...»;

· чітко відображати рівень навчальних досягнень: обсяг і рівень знань, що буде забезпечений на уроці, рівень розвитку навичок і вмінь, який буде досягнуто після уроку, формування (розвиток) емоційно-ціннісної сфери, яка забезпечує формування переконань, ставлень, характеру впливу на поведінку тощо.

Отже, результати мають бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів:

1. Знання: пояснювати – визначати – характеризувати – порівнювати – відрізняти.

2. Уміння: дискутувати – аргументувати – давати власну оцінку – проаналізувати.

3. Компетентність: здатність сформувати та висловити власне ставлення до... – пояснювати власне ставлення до...

Правильно сформульовані й досягнуті результати – 90% успіху.

Алгоритм проведення II етапу:

· назвати тему (або учень прочитає її);

· звернути увагу на нові слова або проблемні запитання, якщо назва теми їх містить;

· оголосити очікувані результати;

· пояснити, як ви будете оцінювати досягнення учнів після цього уроку.

Цей етап займає не більше 5% часу.

Надання необхідної інформації

Мета – надати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час.

Це може бути:

а) міні-лекція;

б) читання роздаткового матеріалу;

в) виконання додаткового завдання;

г) опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання або наочності.

Ця частина уроку займає 10 – 15% часу.

 Інтерактивна вправа – центральна частина уроку

Мета: засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

Займає 50 – 60% часу.

Обов’язкові послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

1. Інструктування (1-2 хв.)

2. Об’єднання в групи або розподіл ролей (1-2 хв.)

3. Виконання завдання, при якому вчитель – організатор, помічник, ведучий, який надає учасникам максимум можливостей для самостійної роботи й навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.)

4. Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.)

5. Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення (5-15 хв.)

Рефлексія дає можливість учням і вчителю:

· усвідомити, чого вони навчились;

· пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення;

· оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати реальні кроки його подальшого опрацювання;

· порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й інколи скориговувати певні позиції;

· як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії та прогнозуючи подальші кроки;

· учителям – побачити реакцію учнів на навчання та вносити необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формах.

Вона завжди містить:

1. фіксацію того, що відбулося;

2. визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду;

3. плани на майбутній розвиток.

Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів

Усне обговорення може проводитись за питаннями:

- З якою метою ми робили цю вправу?

- Які думки вона у вас викликала?

- Які почуття?

- Чому ви особисто навчились?

- Чому б хотіли навчитись в подальшому?

Підбиття підсумків (рефлексія) уроку

Це дуже важливий етап інтерактивного заняття.

Функції підсумкового етапу:

· прояснити зміст опрацьованого;

· порівняти реальні результати з очікуваними;

· проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

· зробити висновки;

· закріпити чи відкоригувати засвоєння;

· намітити нові теми для обміркування;

· установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

· скласти план подальших дій.

Технологія проведення підсумкового етапу I стадія:

1. Використовуйте відкриті запитання: «Як? Чому? Що?»;

2. Виражайте почуття;

3. Наполягайте на описовому, а не на оціночному характері коментарів;

4. Говоріть про зроблене, а не про те, що могло бути зроблено.

II стадія:

1. Запитуйте про причини: «Чому? Як? Хто?»;

2. Вникніть у відповідь: «Чому цього немає? Що було б, якщо?»;

3. Шукайте альтернативні теорії: «Чи є інша можливість?»;

4. Підберіть інші приклади: «Де ще відбувалося щось подібне?»;

5. Наведіть думки незалежних експертів.

III стадія:

1. Домагайтеся, щоб учні взяли на себе забовязання щодо подальших дій.

Для цього етапу та оцінювання його результатів доцільно залишати до 20% часу.

Словник

Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Педагогічна технологія – науково обґрунтована педагогічна (дидактична) система, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних цілей, наперед визначений кінцевий результат.

Мотиви – психічне явище спонукання до виконання тієї чи іншої дії, вчинку.

Рефлексія – це здатність людини до самопізнання, уміння аналізувати власні дії, вчинки, зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей.

6. розділ. Література

1. Пометун О.І. Сучасний урок. ІТН., К.: Вид.: АСК, 2004р. – 192с.

2. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: ІТН, Харків: Вид. гр.: «Основа», 2003р. – 80с.

3. Інформаційно-методичний журнал "Школа2, № 6, червень 2006 р.

4. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт. -уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. - 2004.

5. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт. -уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. - 2007.

6. Науково-методичний журнал "Математика", № 30, жовтень 2007 р.

7. Науково-методичний журнал "Математика", № 13-14, травень 2007 р.

8. Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі //"Ї". - 2003. - № 30. - C. 62-71

9. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади //Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 5-19

10. Вольфовська Т. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації //Педагогіка і психологія. - 2003. - № 3-4. - C. 141-148

11. Вольфовська Т. Становлення інтерактивних умінь як психологічна проблема інтеграції особистості в суспільне життя //Педагогіка і психологія. - 2002. - № 4

12. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання як засіб формування творчої особистості //Історія України. - 2002. - № 37. - C. 7-9

13. Глущенко Л. Є. Щоб навчання було цікавим: З практики його організації за інтерактивними технологіями //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 16-22 12. Жилінкова І. Зобов'язання з надання послуг у сфері інтерактивної (дистанційної) освіти //Право України. - 2002. - № 4. - С. 108-113

14. Карасик А. Структура і методика інтерактивного уроку у початковій школі //Початкова освіта. - 2005. - № 7

15. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання //Початкова школа. - 2006. - № 3. - C. 9-11

16. Кокарєва І. Інтерактивні технології у навчанні: Курс "Я і Україна", 4 клас //Початкова школа. - 2006. - № 2. - C. 19-21

17. Куріцина М. "Відчуй себе інтелектуалом!": Інтеактивні технології в розвитку творчих здібностей учнів //Освіта. - 2005. - № 9. - C. 4-5 Лаврентьєва О. Один із шляхів реалізації інтерактивних тенденції сучасної освіти в умовах профільного навчання //Фізика та астрономія в школі. - 2002. - № 5. - C. 28-31

18. Пашкуріна О. Б. Байка у світовій літературі: Система уроків із застосуванням інтерактивних прийомів "мікрофон", "робота в парах", "коло думок", "асоціативний кущ", та ін. //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 22-30

18. Пашкурна О. Тільки ті знання, які добуваються самостійно, а не подаються в готовому вигляді: З практики застосування інтерактивних форм навчання //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 12. - C. 9-12

19. Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій //Початкова школа. - 2004. - № 10. - C. 8-10

20. Яроцька Г. Ф. Інтерактивне навчання: його сутність та перші спроби //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 14-15

PAGE   \* MERGEFORMAT 7


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63634. Формы современных государств 255.39 KB
  Форма государства –это организация государственной власти выраженная в форме правления государственного устройства и политического государственного режима. Значение формы велико так как от того: насколько форма соответствует содержанию зависит эффективность действия государственной власти.
63635. ВАРТİСТЬ İ ОПТИМİЗАЦİЯ СТРУКТУРИ КАПİТАЛУ 787.31 KB
  Перше наукове визначення капіталу дав Аристотель. У перелічених визначеннях категорія капіталу пов’язується з речовою формою і не враховує грошового капіталу який не можна ототожнювати з засобами виробництва і який призначається для їх придбання для забезпечення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу.
63637. Захватно-опорные приспособления 1.8 MB
  Захваты для закрепления образцов при испытании на одноосное растяжение. В зависимости от материала испытываемого образца различают захваты для испытаний жестких материалов металлы пластмассы керамика и резины полимерных пленок текстильных нитей и тканей.
63640. Демократия. Конституционные основы демократии в РФ 74.79 KB
  Власть народа от demos –народ и krtos власть –это форма политического строя основанная на признании народа источником власти действии принципов равенства и свободы. Демократия –форма государственно-политического устройства общества основанная на признании народа в качестве источника власти...