52074

Теорія будови Бутлерова як основа вивчення органічної хімії в школі , як сучасний етап розвитку методики викладання хімії

Курсовая

Педагогика и дидактика

було найвидатнішою подією в історії розвитку органічної хімії. Ця теорія стала науковою основою для подальшого розвитку органічної хімії. Ця теорія дала великий поштовх для розвитку органічної хімії не тільки як практичне застосування але й як неймовірно велику і важливу теоретичну науку . Бутлерова як основа теорії органічної хімії уже розвинулась до такого рівня що вивчається навіть у загальноосвітніх школах знову ж як серце органічної хімії.

Украинкский

2014-02-12

35 KB

3 чел.

PAGE  1

Вступ

Створення теорії хімічної будови органічних сполук О. М. Бутлеровим у 60-х роках XIX ст. було найвидатнішою подією в історії розвитку органічної хімії. Ця теорія стала науковою основою для подальшого розвитку органічної хімії. О. М. Бутлеров виходив із матеріалістичних уявлень про реальне існування атомів і молекул. Основна ідея теорії хімічної будови органічних сполук була сформульована О. М. Бутлеровим у 1861 р.

Ця теорія дала великий поштовх для розвитку органічної хімії не тільки як практичне застосування, але й як неймовірно велику і важливу теоретичну науку . Минають роки а теорія О. М. Бутлерова, як основа теорії органічної хімії уже розвинулась до такого рівня, що вивчається навіть у загальноосвітніх школах знову ж, як серце органічної хімії. І тому виникла проблема вивчення цієї теорії у школах на доступному та професійному рівнях.

Актуальність цієї проблеми полягає у наступному: ця теорія є основою вивчення органічної хімії у школі,  а отже і вимагає обдумливого і систематичного викладання матеріалу. Та лише тому, що подальше вивчення курсу органічно хімії буде опиратись на теорію хімічної будову речовин.

Мета курсової роботи – розкрити суть теорії О. М. Бутлерова, як методичний аспект вивчення органічної хімії у школі, та розкрити основні проблеми та засоби їх вирішення з точки  зору педагогічних, методичних, виховних, психологічних принципів та засад сучасного проведення навчального процесу у загальноосвітніх школах.

У даному випадку об’єктно-суб’єктним ланцюгом є учень та педагог, а отже потрібно не забувати про увесь спектр педагагічно-дидактичних прийомів та засобів у навчальному процесі, що звісно і є проблематичним на фоні викладанні важливої і досить складної для сприймання теми.

Великий науковий та практичний інтерес до викладання теорії хімічної будови , як однієї із провідних теорій органічної хімії  криється у прямих методах її використання і високій спорідненості та взаємозв’язку усього курсу хімії карбонових сполук.

У даній курсовій роботі я ставив за мету наголосити на тому, що ця тема є вкрай важливою при викладанні хімії, як теоретичної, так і експериментальної науки. Також на мою думку особливо критично треба підходити до методики викладання теорії О. М. Бутлерова для учнів 11-го класу, оскільки саме там закладається фундамент хімічних знань учнів з органічної хімії.

Теорія будови Бутлерова як основа вивчення органічної хімії в школі , як сучасний етап розвитку методики викладання хімії

На основі теорії О.М.Бутлерова розроблено сучасну номенклатуру і класифікацію органічних сполук

Теорія будови Бутлерова як основа вивчення органічної хімії в школі із сторони методики викладання хімії яскраво не змінилась із часів О. М. Бутлерова. Який зробив великий внесок у методику викладу цієї теорія у школі. І тому цілком слушно і виправдано можна назвати усі сучасні доповнення до основ викладання основ органічної хімії , лише як мінімальна видозміна  тих чи інших принципів видатного вченого, який залишив  цінний|коштовне| педагогічний наслідок|, джерела якого обумовлені особистістю ученого, його світоглядом і багаторічної педагогічної  діяльності.

Однак, не потрібно забувати, що викладання такої важливої і важкої для сприймання учнів теорії, вимагає не тільки наукового змісту матеріалу , а й способу його подання. І знову ж гігантську працю до цього приклав і сам засновник теорії хімічної будову речовин. Хоча не можна применшити працю інших педагогів, методистів чи учених у створенні досконалої системи подання такого вкрай важливого матеріалу, як теорія О. М. Бутлерова. Вони створили злагоджений механізм подання основ теорії , з такої точки зору що є правильною як і для педагогіки так і хімії. Уклавши систематичний план уроків, підготувавши доступні для розуміння і сприймання підручники, використовуючи міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки, врахувавши методичні та дидактичні цілі – створили , уклали методичну основу викладання органічної хімії, в тому числі і теорії будови карбонових сполук.

Сучасний етап розвитку методики викладання хімії – є незакінчений ланцюг нововведень, видозмін та просто доповнень до існуючих принципів, і цей процес я настільки важливим , що може зрівнятися навіть із самою теорією Бутлерова. Тому що знання теорії, але незнання її викладання те саме що голова без тіла, чи тіло без голови.

ВИСНОВОК

У даній курсовій роботі я ставив за мету висвітлити важливість процесу вивчення органічної хімії у школі. Для себе відкрив широкий спектр використовуваних методів, а також можливість їх поєднання для забезпечення максимально корисного результату у вивченні хімії.

Основні положення теорії хімічної будови органічних сполук

  •  Атоми в молекулах органічних речовин сполучені між собою в певному порядку. Послідовність сполучення атомів у молекулі О. М. Бутлеров назвав хімічною будовою, або структурою, молекули.
  •  Властивості молекул органічних речовин залежать від природи атомів, що входять до складу молекул, від кількості цих атомів і від порядку їх сполучення в молекулі, тобто від хімічної будови молекули.
  •  Органічні речовини з однаковим якісним і кількісним складом, але з різною хімічною будовою — ізомери — мають різні хімічні властивості.
  •  Знаючи властивості органічних речовин, можна встановити їх хімічну будову.
  •  Реакційна здатність (хімічна активність) атомів, що входять до складу молекули органічної речовини, може змінюватись залежно від того, з якими іншими атомами вони зв'язані в даній молекулі. Ця зміна хімічної активності атомів обумовлюється взаємним впливом безпосередньо сполучених (сусідніх) атомів, а також взаємним впливом атомів через інші атоми (посередній вплив).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22650. Випромінення електромагнітних хвиль. Електричне дипольне випромінення 156 KB
  З останньої формули випливає що найбільша енергія випромінюється в площині перпендикулярній до напрямку коливань диполя . У напрямку коливань диполя електричні хвилі не випромін. Інтенсивність випромінювання пропорційна частоті коливань диполя в четвертому степені і квадрату амплітуди коливань.
22651. Розсіяння електромагнітних хвиль. Формула Томсона 102 KB
  поле хвилі в частинці створює коливання зарядів частота яких збігається з частотою коливань ел. хвилі які поширюються в усі сторони. При наявності на шляху променя деякого тіла з’являються хвилі напрям поширення яких не збігається з напрямом поширення променя – це явище називається розсіянням . Позначимо: і – для падаючої хвилі і – для розсіяної.
22652. Рівняння Максвела в чотиривимірній формі 144.5 KB
  Рівняння електродинаміки повинні бути однаковими в усіх інерціальних системах відліку і тому їх можна записати через 4вектори. Запишемо рівняння Максвела: ; ; ; . Скористаємося також рівнянням неперервності: ; де – чотири вектор координати; – 4вектор густини струму. Рівняння Максвела перетворюються на рівняння для потенціалів за умови калібровки Лоренца: .
22653. Фотони, квантування електромагнітного поля. Фотони 114.5 KB
  Якщо розглядати поля в обмеженому об`ємі то можна розкласти в ряд Фур`є накладаючи умови періодичності на біжучі плоскі хвилі з урахуванням того що дійсне : і хвильове рівняння перетвориться на рівняння для гармонічного осцилятора: Повна енергія електромагнітного поля в об`ємі : Якщо перейти від комплексних до дійсних т.; То вираз для енергії набуває вигляду Оскільки а отже то можна розкласти ці вектори на два компоненти в площині перпендикулярній: це система гармонічних осциляторів нормальні координати....
22654. Поширення світла в діелектричних середовищах. Дисперсія і поглинання 121.5 KB
  Поширення світла в діелектричних середовищах. Дисперсією світла називається залежність абсолютного показника заломлення від частоти падаючого на дану речовину світла Елм хвилі З означення швидкості світла слідує що також залежить від частоти Дисперсія світла виникає в результаті вимушених коливань заряджених частинок – електронів і іонів – під дією змінного поля елм хвилі. В класичній теорії дисперсії оптичний електрон розглядається як затухаючий гармонічний осцилятор: где частота власних коливань радіус вектор электрона...
22655. Когерентність хвиль. Явище інтерференції. Інтереферометри 2.34 MB
  Інтереферометри Якщо при складанні двох коливань різніця фаз коливань хаотично змінюється за час спостереження то коливання називаються некогерентними. Тоді середня енергія результуючого коливання дорівнює сумі середніх енергій початкових коливань. амплітуди початкових коливань. Якщо при складанні двох коливань різніця фаз коливань зберігається за час спостереження то коливання називаються когерентними.
22656. Явище дифракції світла. Дифракція Фраунгофера. Дифракція Френеля 1.35 MB
  Дифракція Фраунгофера. Дифракція Френеля. Дифракція світла – явище огинання світлом контурів тіл і відповідно проникнення світла в область геометричної тіні. Дифракція є проявом хвильових властивостей світла.
22657. Роздільна здатність оптичних приладів 70 KB
  Характеризує здатність давати зображення двох близько розташованих одна від одної точок об’єкта рознесених в просторі. Найменша лінійна кутова відстань між двома точками починаючи з якої їх зображення зливаються і не розрізняються наз. Релей ввів критерій згідно до якого: зображення двох точок можна розрізнити якщо дифр. Предмет знаходиться на а зображення утворюється в фокальній площині об`єктива телескопа з фокусною відстанню f .
22658. Принципы объединения сетей на основе протоколов сетевого уровня 138.5 KB
  Протоколы сетевого уровня реализуется, как правило, в виде программных модулей и выполняются на конечных узлах-компьютерах, называемых хостами, а также на промежуточных узлах-маршрутизаторах, называемых шлюзами. Функции маршрутизаторов могут выполнять как специализированные устройства, так и универсальные компьютеры с соответствующим программным обеспечением.