52088

Їх долі обпалені війною

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Ми повинні памятати тих хто її пережив тих хто не дожив не доспівав не до кохав. Память загиблих вшановуємо хвилиною мовчання. Афганська війна Не наша вина Ми молодість там залишили Щоб ви пам’ятали й жили. Скільки років щасливої тиші Та вривається голос в ефір Що благає нагадує кличе: Захистіть збережіть люди мирКожен день кожен час пам'ятайтеСкільки жертв нам війна принесла.

Украинкский

2014-02-13

67 KB

2 чел.

"Їх долі обпалені війною"

(до 24-річниці виведення військ з Афганістану)

Виховний захід  для учнів 9-11 класів

 Мета:ознайомити учнів з передумовами афганської війни, через поезію і пісню донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість; формувати в учнів власну позицію, вміння висловлювати свою думку, давати власну оцінку історичній події; виховувати в учнів почуття патріотизму, гідності та гордості за своїх земляків, вміння співпереживати.

Обладнання:  стінна карта, презентація «Війна в Афганістані 1979-1989 рр.», документальний фільм «Афган… повернення» (спогади ветеранів-афганців), фото, книги.


Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає

Хід уроку


            Учитель:
 Шановні діти! 15 лютого виповнюється 23-річниця виведення з Афганістану обмеженого контингенту колишніх радянських військ. В лютому 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Сьогодні ми з вами згадаємо героїв тієї страшної війни, полинемо в спогади і хочемо, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не до кохав.

Афганістан - це держава, що знаходиться в південно-східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з яких 8млн. афганці, а решта таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.

До середини 70-х це була одна з найвідсталіших країн світу. Афганістан - це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, з висотою гір 7-8тис. метрів. 86 тис. населення проживають в аулах, у злиднях. З млн. чоловік ведуть кочівний спосіб життя.

 У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя. У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз був зобов'язаний переозброїти афганську армію. І на прохання офіційного керівництва афганської держави надати воєнну підтримку.
В кінці грудня були введені десантні частини в Багрем, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

 Афган плював кулями в обличчя нашим солдатам. Це була брудна, підступна війна, яка тривала майже 10 років. За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім'я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?
              Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло.
А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов'язок.

Ведуча: 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Для тих, хто не повернувся: 9511 убитих у боях, 2386 померлих від ран, 817 – від хвороб, 1739 – їхні життя забрали аварії і катастрофи. І для живих. Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо черех Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдатів, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.

 Ведучий: Всі дані про жорстоку війну тримали в секреті. І лише в останні роки на шпальти преси потрапили деякі цифри. За 9 років і 2 місяці в Афганістані побувало 620 тисяч радянських солдатів, офіцерів, генералів і 21 тисяча робітників та службовців. За цей час вбито, загинуло в різних катастрофах, нещасних випадках, пропало безвісти 14 453 чол., 35 тис. поранено.

Ведучий: Нині в Україні живе 150 тис. колишніх воїнів-афганців. Загинуло в Афганістані 3 тис. 280 українців.

Ведучий: Молоде життя обірвалося. Солдати гинули. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати, коли ще тільки починаєш жити.

Пам'ять загиблих вшановуємо хвилиною мовчання.
Станьмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемить серце за тих, хто світить нам із небес, а може із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори.

Учень1. Поставте скибку хліба на стакан
І голову схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі ранив і скалічив.

Учень 2. Болить Афган, в душі туман
Ніхто не знає, ніхто не скаже,
Коли і де, хто за ким,
В чужім краю на землю ляже.

Учень 3.
Очі туманить ядуча сльоза,
руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза —
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
сонячно так усміхався,
Ще й 20 не було йому літ...
Юним на вік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки вас не вернулось з війни?
Скільки гибіє ще у неволі?

Ведуча . Ця війна триває і сьогодні, але вже без участі наших солдат. А тоді ж, ідучи у те пекло чужої країни з іншою вірою, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, тим, хто поневоле¬ний. Вони вірили, що йдуть не вбивати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною кампанією. Але ця кампанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

Ведучий. Тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти.

Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.

 У скількох сімей у траурному обрамлені зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм - право бути похованим на рідній землі.

        Учень 4.
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
«Чи ж там він є?!!»
Стоять, відводять очі вбік солдати
І шепотить сержантик ледве чуть:
«Не велено... Не можна відкривати...
Не велено...»
Уже струмки течуть,
Уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ...
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі –
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.

Ведучий. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна втратила близько 4000 молодих хлопців, 6000 стали інвалідами, ще 72 чоловіка залишились в полоні або пропали безвісти.
Ведуча: Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров'ю. Скільки їх голубооких, русявих і чорнявих синів України загинуло на тій землі.

Учень 5. Афганська війна –
Не наша вина
Ми молодість там залишили
Щоб ви пам’ятали
й жили. 

Учень 6. Скільки років щасливої тиші!
Та вривається голос в ефір,
Що благає, нагадує, кличе:
"Захистіть, збережіть, люди, мир!
Кожен день, кожен час пам'ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все, що можна, для миру віддайте,
Збережіть для нащадків життя!"

Учень 7. Як довго ця війна тривала.
Ні, не забути нам її!
І постріл в спину з-за дувала,
І в горах сутички, бої.
І на граніті сірім дати,
Над трунами слова промов ...
Ми довго будем пам'ятати,
І вам забути не дамо.

Учитель. Послухайте оповідання Євгена Гуцала “Остання надія”.

  Якось мені довелося бути свідком події, яка глибоко запала мені в душу. Йшов черговий призов новобранців до армії. До військкомату прийшла ще не стара, але зморена, виснажена горем, з погаслими очима жінка.
- Ви до кого? – здивовано питає офвцер літню жінку, відриваючись від друкарської машинки, на якій одним пальцем друкує якийсь папірець.
- Та от… - каже Василина й повільно простягує оту повістку. – Ви прислали?

Черговий одразу бере повістку, читає.

- Ми прислали, - каже.

- Це для мого Василі…

- Так, заглядає в повістку офіцер. – Повістка для Василя Ярмоли. З’явитися до військкомату на восьме число.

І дивиться на Василину так, наче сподівається побачити за її спиною призовника, який з доброго дива навідався до військкомату разом з матір’ю.
- А де ж Василь Ярмола? – питає він.

- Н-нема…

- Як то нема? У від’їзді, у відрядженні?

- Нема Василя. Поховали Василя.

Офіцер відкидається на спинку стільця, розводить руками.

- Поховали? А ця повістка? Але ж йому повістку прислали…
- З Афганістану в домовині привезли Василя, позаторік поховали.

- Ну?! – зводить брови черговий офіцер. – То як же це… З Афганістану

привезли? А ця повістка?

Він торопно супиться, розглядає повістку – й кудись іде, зникає в коридорі за якимись дверима.

 Василина стоїть на порозі кімнати й чекає. На душі – тяжко-тяжко. Вона чекає ж чогось – і мучиться. Перегодя в коридорі лунає хода, повертається отой

офіцер, всідається за двотумбовим столом і, ховаючи очі, каже:

- Товаришко Ярмоло, можете йти.

А вона стоїть, мовби не чує, бо ж нічогісінько не тямить. Тоді він зводить на неї очі тверді, холодні.

- Ми ліквідували повістку вашому покійному синові, можете йти.

- Ліквідували? – самі ворушаться вуста.

- Ліквідували. Йдіть.

Василині здається, що ноги її зараз підкосяться – й вона впаде.
Черговий офіцер чомусь починає сердитись, його худе, запалене обличчя береться червоними плямами-лишаями.

- Чи ви не розумієте? Повістку виписали випадково, бо подивилися не в ту картотеку. Наплутали.

- То Василя таки вбили в Афганістані? – вихоплюється у неї.

- Таж убили, убили, - береться черговий до друкарської машинки. – То ви йдіть собі, немає для вас ніякої повістки.

Як у тумані виходить Василина з військкомату надвір. Вона похитується – і білий світ навколо похитується, наче і йому запаморочилося.
- Бож-ж-ж-женьку ж, Бож-ж-же мій, - заламуючи руки, шепоче вона вже на дорозі.
        А я стояв і дивився їй у слід. І не було, мабуть, горя більшого для цієї жінки, як момент, коли згасла для неї остання надія.

        І не було сорому більшого у мене за наших офіцерів, які не знайшли

теплого співчутливого  слова  для Матері, яка віддала єдиного сина на закладання заради імперських амбіцій політиків…

Учитель. А тепер висловте свої міркування з цього приводу.

Ведуча. Падали хлопці на чужій землі, а в них на м'яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні... Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти. Але вони живуть у пам'яті бойових друзів, продов¬жують усміхатись зі сторінок  солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, любля¬чих, палких материнських серцях.
Імена цих хлопців навічно вписані в літопис нашої пам'яті.

(Учні розповідають про воїнів – афганців)

Ведуча: Молоді герої, про яких ми сьогодні розповіли, здійснили подвиг, прославили своє покоління. Своїми вчинками вони вчать нас бути людьми. Бо тільки людина здатна піднятись над інстинктом самозбереження в ім’я врятування інших.


Ведучий:Ніхто не забутий,
На попіл ніхто не згорів...
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять людей
І живуть матері,
Доти й сини, спіткнулись об кулі,
Живуть
.

Учень 7.
Будь же проклята доба,
Коли в ранах конають солдати,
А комусь на погони
Кидають криваві зірки,
Як від суму сивіє
У думах згорьована мати,
Що і досі не вірить
В гіркі похоронні рядки…

Учень 8.
Чекала мати,
Так чекала сина!
Цвіла і одцвітала калина,
Додолу стиглі ягоди ронила…
Та де ж у неї бралась тая сила –
Вже й після похоронки ждати сина!?
Все бачила у снах чи в маренні:
Десь на чужому полі він поранений,
І кличе маму дать води напитися.
Довіку сон той буде мамі снитися.
І ніч, і день, із жалем і печалями
Він знов безсонням в шибку стукає
І серце материнське повнить мукою.

Учень 9.
Але сина нема!
І ніколи вже більше не буде,
І їх тисячі більш
Не воскреснуть, не стануть з могил.
Там, в Афганських пісках,
Прошивали на виліт їм груди,
Й на вустах запікався
Густий і задимлений пил…

 
Учитель. І не тільки синів у матерів забирала війна, а й забирала батьків у дітей. Діти чекали батьків, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться додому. А поки не було тата, вони розмовляли з їхніми портретами.

Учень 10.
Літо проминуло, і прийшла зима,
А тебе, наш любий, все нема й нема.
Може, заблукав ти, чи поліг в бою,
Ставши враз зорею у чужім краю?
Пролетіли роки, весни відцвіли,
Ми тебе, наш татку, так і не знайшли.
Лиш про тебе згадка – фронтові листи,
У яких і досі ще воюєш ти.

Учень 11.
З Афганістану звістка прилетіла –
Солдат загинув, родом із Черкас.
Докіль рідке політиків чорнило
Дорожче крові буде ще у нас?!
Його однолітки гуляють в тихих парках,
В напульсниках, з волоссям аж до пліч,
І їм не хочеться вриватися на танках
В чужу задушливу і непроглядну ніч.
Усім їм хочеться любити й страждати,
Але не від тортур, не від хреста,
І над могилою нехай не плаче мати,
В якій труна закопана пуста.
Ні, він лежить під небом темно-синім,
І кров під ним загусла молода.
Йому не боляче уже, як і калині,
Якій коріння підмива вода.
Це нам болить за мертвих, а хто вижив –
Про біль ще скажуть правду, хай гірку.
Й здригнуться телевежі щонайвищі,
Й солдат підніметься в терновому вінку.

 Учитель.   Дорогою   ціною   розплачувались   наші  юнаки за все. А  ціною було життя. І понесли чорні птахи смерті похоронки в  Україну, не минули вони й нашого краю. Солдати гинуть. І  кожна смерть страшна. А  як страшно,  коли не хочеться помирати  у  18-19  років, коли тільки  починаєш  життя.
Не повернувся чийсь батько, не повернувся чийсь син, але рідні продовжують чекати листи, особливо мама. І пише
 вона  синові   листи.
        «Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів», - сказано в Євангелії. Тож  наші   хлопці  віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу.
       Час лікує рани. Але фізичні. А в душі, у пам 'яті воїнів - афганців назавжди залишаться суворі будні Афганістану, які випали на їх долю.
        Ведуча. Їм випало жити - так кажуть про тих, хто п овернувся  до  рідного дому, порядкує   рідну  землю,   віддаючи їй свої  сили і  вміння. Вони пройшли пекло  війни    Афганістану,   вони  не   поповнили  списки  загиблих, вони  і   є    тією  пам'яттю, що пише історію.

Ведучий. У жодному календарі  день 15 лютого нічим  не позначений. Але  він особливий. Цього дня закінчилась нарешті війна. Щороку ветерани   афганської війни відзначають останній день  виведення  радянських  військ  з Афганістану.

Ведуча. 29 вересня 2005 року на екранах українських кінотеатрів вийшов фільм «9 рота». Першими  його  подивились ветерани Афганістану  в кінотеатрі  імені Олександра Довженка.

Ведучий. Фільм розповідає саме про останні дні перебування радянських воїнів на  території Афганістану, кілька  днів вирішують  долю  багатьох   солдатів.   В основі фільму - реальні події. 9 рота 345-го окремого  гвардійського парашутно-десантного полку була легендарною.   Вона виконувала операцію «Магістраль». Лише четверо залишилися живими.

Ведуча. Покоління  воїнів-афганців  пройшло  кривавими  дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам'ятаємо. І підтвердження цього стоять сотні пам'ятників та пам'ятних знаків по всій Україні.

Учитель. Воїни-афганці… Ми тепер називаємо їх по-різному: інтернаціоналісти, окупанти. А цю війну називаємо помилковою. Більше 50 років тому було покладено край  фашизму. Діди  наші   думали,  що  та    війна остання. Проте вони не знали, що їх онуків також будуть називати  ветеранами.  Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятами ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують.


PAGE   \* MERGEFORMAT 1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16728. Единство технологий естественного рудообразования и техногенного подземного выщелачивания инфильтрационных месторождений урана 67.5 KB
  Единство технологий естественного рудообразования и техногенного подземного выщелачивания инфильтрационных месторождений урана залог их успешного освоения Есаулов В.Н. ведущий инженер лаборатории технологии и геотехнологии ЦНИЛ НГМК; Колпакова Е.В. руководитель
16729. ИССЛЕДОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТИ ИЗВЛЕЧЕНИЯ ЗОЛОТА ИЗ МЕСТОРОЖДЕНИЙ АСАКУКАК 31.5 KB
  ИССЛЕДОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТИ ИЗВЛЕЧЕНИЯ ЗОЛОТА ИЗ МЕСТОРОЖДЕНИЙ АСАКУКАК Рубеж XXXXI веков был не лучшим периодом в истории золотодобычи цены на золото падали. И в мире и в Узбекистане как отражение общемировой тенденции неуклонно снижается содержание золота в добываемы...
16730. Исследования процесса цианирования золото 36 KB
  Исследования процесса цианирования золотосеребросодержащих руд УДК 669.21/053:621:039 c Эрназаров М.Ю. Самадов А.У. Холикулов Д.Б. 2009 г. Эрназаров М.Ю. начальник лаборатории УЗГЕОТЕХЛИТИ канд. ...
16731. Итоги освоения технологии кучного выщелачивания в золотодобывающей промышленности России 66.5 KB
  Итоги освоения технологии кучного выщелачивания в золотодобывающей промышленности России Гудков С.С. Дружина Г.Я. Татаринов А.П. Золотодобыча №88 Март 2006 Технология кучного выщелачивания КВ золота применяется с 1990х годов в 11 регионах России от Урала до Дальнег
16732. КОМПЛЕКСНОЕ ВЫЩЕЛАЧИВАНИЕ ОТХОДОВ ОБОГАЩЕНИЯ МЕДНО-КОЛЧЕДАННЫХ РУД 40 KB
  КОМПЛЕКСНОЕ ВЫЩЕЛАЧИВАНИЕ ОТХОДОВ ОБОГАЩЕНИЯ МЕДНОКОЛЧЕДАННЫХ РУД Рыльникова М.В. ИПКОН РАН Емельяненко Е.А. Горбатова Е.А. ГОУ ВПО МГТУ Отвалы сформированные горнодобывающим производством Учалинского ГОКа представлены техногенными отходами различных типо...
16733. Кучное выщелачивание 208.5 KB
  Кучное выщелачивание Основные этапы развития кучного выщелачивания. Современная технология кучного выщелачивания благородных металлов получила свое развитие в основном в последние 20 лет хотя применение этого метода имеет давнюю историю. Например на шахтах Венгр...
16734. ЛИНИЯ ПЕРЕРАБОТКИ ФЛОТОКОНЦЕНТРАТОВ 156 KB
  ЛИНИЯ ПЕРЕРАБОТКИ ФЛОТОКОНЦЕНТРАТОВ Имя изобретателя: Панченко А.Ф.; Хмельницкая О.Д.; Лодейщиков В.В.; Муллов В.М. Имя патентообладателя: Акционерное общество ИргиредметАдрес для переписки: Дата начала действия патента: 1995.03.21 Изобретение относится к гидрометаллург...
16735. Методика контроля параметров биотехнологических процессов в технологических схемах бактериального выщелачивания золота 64.5 KB
  Методика контроля параметров биотехнологических процессов в технологических схемах бактериального выщелачивания золота И. Б. Насридинов Г. 2000 г. УДК 349.283:552.57 Истощение богатых зон месторождений полезных ископаемых заставляет горнорудные кампании искать новые зале...
16736. Научные аспекты развития работ по подземному выщелачиванию урана 71.5 KB
  Научные аспекты развития работ по подземному выщелачиванию урана УДК 622 c Колпакова Е.В. Есаулов В.Н. Саттаров Г.С. Першин М.Е. Лильбок Л.А. 2009 г. Колпакова Е.В. руководитель группы ЦНИЛ НГМК; Есаулов В.Н...