5241

Економічний та культурний вплив Гетьманщини на Московію

Реферат

История и СИД

Економічний та культурний вплив Гетьманщини на Московію. Економічний та культурний рівень козацької країни невпинно зростав. Літом 1654 року архидіакон Павло Алеппський, супроводжуючи свого батька, антіохійського патріарха Макарія, мандрував Україно...

Украинкский

2012-12-05

67 KB

2 чел.

Економічний та культурний вплив Гетьманщини на Московію.

Економічний та культурний рівень козацької країни невпинно зростав. Літом 1654 року архидіакон Павло Алеппський, супроводжуючи свого батька, антіохійського патріарха Макарія, мандрував Україної і захоплювався  вражаючими економічними і культурними надбаннями  козацького народу. У своїх нотатках до подорожі він згадує «правда, мало зустрічається дорослих чоловіків, але повсюди багато дітей, всюди млини, будинки для подорожуючих, притулки для бідноти і сиріт, всюди городи, сади, рибні ставки, багато птиці та усілякої поживи»( К. Осипов Б. Хмельницкий М.1949. с. с.420). Особливо були вражені подорожуючі поширенням освіти серед народу. «по усій землі козаків, - писав Павло Алеппський, ми помітили, що всі вони, за невеликими виключеннями, навіть більшість їх жінок і дітей вміють читати і писати і знають порядок церковної служби; крім того священники навчають сиріт, і не залишають їх вештатися вулицями»(там же). Особливо були вражені мандрівники високою освітченністю українського вищого духовенства. «Серед настоятелів монастирів є люди вчені, законодавці, оратори, що знають логіку та філософію та займаються глибокими  питаннями» Сильне враження здійснила на Павла Аллепського друкарня Печерського монастиря у Києві. Гетьманщина здійснює у цей час неоціненний досі, колосальний культурний вплив на культурно відсталу  Московію.  Сотні спеціалістів, науковців, культурних і духовних діячів України ведуть  просвітницьку роботу на теренах Московії. Так, коли у Москві приступили до виправлення церковних книг, переклад яких став різнитися від грецького оригіналу, то своїми силами не змогли виконати цю  складну, фахову, роботу. У 1649 році Олексій Михайлович просив надіслати йому із Києва для виконання цих робіт вчених монахів. Українські спеціалісти, зокрема Єпифаній Славинецький, успішно провели виправлення богословських книг, а також уклали латино-словянський словник, переклали ряд книг з історії, географії, педагогіці і почали переклад біблії. Українці заснували у Москві, за Київським зразком,  школу де працювали монахи Славинецький, Арсеній та інші.

Руїна.

Поняттям "Руїна" історіографія позначає трагічний період в історії України, пов'язаний з третьою чвертю XVІІ ст. "Руїна" об'єднує поняття громадянської війни та іноземної інтервенції в Україну з боку Росії, Польщі, Туреччини.
Смерть Б. Хмельницького ослабила підвалини української держави. Цим скористалася Москва, щоб посилити наступ на вольності українського народу, почастішали вторгнення в Україну польських військ, турків, кримських татар. Соціальні протиріччя та боротьба старшинських угруповань за владу загострились і переросли у справжню громадянську війну. Усе це вело до великих людських жертв, руйнування міст і сіл, запустіння цілих районів.
Козацька старшина, дбаючи насамперед про станові інтереси, прагнула загарбати землю селян і рядових козаків, перетворити їх на своїх кріпаків. У боротьбі за владу і багатства представники різних старшинських угруповань не гребували будь-якими засобам і, що особливо небезпечно для долі України, намагалися опертися на збройні сили інших держав. У зв'язку з цим українські гетьмани-нерідко перетворювалися на справжніх маріонеток
Московського царства, Польщі, Туреччини, Кримського ханства.

Розкол України на Правобережну і Лівобережну.

Юрій Хмельницький і розкол України.

Після падіння І. Виговського гетьманом проголосили сина Б. Хмельницького Юрія (1659-1663 pp.). Слабкий і безвольний політик, він став пішаком у руках різних старшинських угруповань. Користуючись цим, московські і польські війська, татарські орди безперешкодно грабували Україну. Внаслідок цього в 1663 р. Хмельницький втратив гетьманську булаву, а українські землі фактично розкололись на дві частини — на Лівобережжі наказним гетьманом став Я. Сомко, а на Правобережжі старшина обрала гетьманом П. Тетерю, де той правив до 1665 p., стоячи на пропольських позиціях.

Яким Сомко та Іван Брюховецький

Правління Сомка теж виявилось короткочасним. У червні 1663 р. Іван Брюховецький за допомогою демагогічних лозунгів (обіцянки обмежити старшинське землеволодіння та поліпшити становище козаків і селян), опираючись на підтримку запорожців, селян і міщан, на чорній Раді у Ніжині (див. про це твір  П.Куліша «Чорна Рада») був обраний гетьманом Лівобережної України. Я. Сомко і В. Золотаренко були звинувачені у зраді і страчені.

Своїх обіцянок гетьман не виконав, а його промосковська орієнтація та відверто підлабузницька поведінка стосовно московського царя і бояр, викликала невдоволення козаків, які в 1668 р. його вбили.

6.3. Петро Дорошенко

Гетьманом правобережної України в 1665 р. став видатний політичний і військовий діяч Петро Дорошенко. Стратегічною метою його внутрішньої і зовнішньої політики було об'єднання Лівобережжя і Правобережжя в соборній Українській державі. Після підписання між Москвою і Польщею Андрусівського перемир'я 1667 р., за умовами якого Росії відійшла Лівобережна, а Польщі — правобережна Україна, Дорошенко уклав союз з Туреччиною. Здійснивши ряд успішних бойових операцій проти Польщі на чолі об'єднаного українсько-турецького війська, П. Дорошенко змусив польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і розпочав боротьбу за Лівобережжя. У 1668 р. після смерті Брюховецького під тиском сусідніх держав, невдоволених посиленням гетьманської влади, змушений був повернутися на Правобережжя. У 1669 р. Дорошенко уклав угоду про перехід України під владу Туреччини на правах автономії. Проте народ не підтримав цей вчинок гетьмана. 1676 р. Дорошенко зрікся гетьманства  був заарештований і примусово переселений в Московщину.

Андрусівське перемир`я. 

У 1667 р. в селі Андрусово під Смоленськом було досягнуто угоди про перемир'я між Росією та Польщею (Андрусівське перемир'я), згідно якого було закріплено поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя залишилося за Росією. Запоріжжя мало визнавати владу обох держав. А в 1686 р. Росія та Польща уклали мирний договір, так званий "Вічний мир", який визнавав існуючі кордони

Гетьмани Лівобережної України.

На Лівобережній Україні гетьманом у 1668 р. став Дем'ян Многогрішний. Спершу він підтримував П. Дорошенка, а потім став орієнтуватися на Москву. У 1669 р. він підписав так звані Глухівські статті, які серйозно обмежили автономні права України. Зокрема, Гетьманщина втрачала право на безпосередні дипломатичні зв'язки з іншими державами. У 1672 р. Многогрішного за намовою старшини звинуватили у державній зраді і відправили на заслання до Сибіру. Наступне п'ятнадцятиріччя (1672—1687 pp.) на Лівобережній Україні гетьманував Іван Самойлович, який успішно боровся з турецько-татарськими навалами. Як і його попередник, закінчив свої дні в сибірському засланні.

Таким чином, внаслідок Руїни Україна зазнала незліченних людських втрат, виявилась розколотою на дві частини, втратила чимало здобутків доби Б. Хмельницького. Окремі дипломатичні і воєнні успіхи (за Виговського і Дорошенка) не були розвинуті через внутрішні чвари.

(Адріан Феофанович Кащенко

Оповідання про славне Військо Запорізьке низове

Глава 83. Руйнування Старої Січі.

Новообраний кошовий Війська Запорозького Петро Сорочинський оголосив себе, як і Гордієнко, ворогом російської зверхності, й цар зведів Меншикову послати з Києва три полки Дніпром, щоб зруйнувати Запорозьку Січ.

Полковник Яковлев, ведучи російське військо водою, напав на Келеберду, де стояла запорозька залога, й, знищивши її мешканців, спалив усе місто. В погромі запорожців тут дуже пособили Яковлеву донські козаки, колишні спільники запорожців.

Після Келеберди Яковлев підступив до Переволочної. В цьому місті була невелика фортеця, в якій стояв із залогою в 1000 запорожців полковник Зінець, маючи ще під своєю рукою тисячі зо дві озброєних мешканців-переволочан. Оточивши Переволочну чималою силою, Яковлев вимагав, щоб запорожці віддалися на його ласку; коли ж ті відмовилися, російське військо почало обстрілювати фортецю з гармат, а далі й штурмувати її. Запорожці оборонялися вперто, до загину, але їх було в кілька разів менше, ніж війська в Яковлева, й вони всі загинули в бою. З мешканцями Переволочної Яковлев розправився з нечуваною лютістю - він звелів вирізати до ноги всіх, не минаючи жінок та дітей, а тих, хто ховався в хатах, спалив живцем разом із будівлями. Багато людності із жаху й розпуки кидалося, рятуючись, у Дніпро й гинуло в його хвилях. За кілька годин од Переволочної лишилися самі димарі - були спалені навіть млини на воді.

Зруйнувавши Переволочну, Яковлев повів своє військо Дніпром униз і легко опанував обоє Кодаків, бо там містилися дрібні запорозькі залоги, по кілька десятків козаків. Усі запорожці були тут так само знищені; мешканці перегнані в Новобогородське містечко, всі ж споруди в Кодаках спалені й поруйновані дощенту.

Від старого Кодака російське військо пішло Дніпром далі на південь та східним його берегом і 7 травня прибуло до Кам'яного Затону. Прилучивши до себе російську залогу, Яковлев 10 травня підступив до Січі. Кошового отамана Сорочинського тоді в Січі не було, бо їздив у Крим просити помочі в хана, на уряді ж сидів наказний отаман Яким Богуш. Усіх козаків було не більше, як тисяча душ, та й з тих більшість старих та покалічених, бо вся молодь пішла з Гордієнком на Гетьманщину; решта ж товариства жила, як і звичайно, по лугах та лиманах, бо без рибальства та полювання Військо Запорозьке не мало б чим годуватися. Проте, не зважаючи на обмаль товариства, Богуш, зібравши всіх на раду, умовив козаків згадати давню славу Війська Запорозького не віддавати матір-Січ, як запорожці казали, “москалеві за спасибі”, а обороняти її до загину, а позаяк обстоювати всю Січ з такою малою силою козаків було неможливо, то Богуш, після першого ж дня оборони, покинув усі окопи, що були на березі Чортомлика, й уночі перевіз товариство на острів, де були руїни Старої Січі часів королів Жигмонта та Стефана Баторія. Там, одрізані од берега протокою, запорожці три дні відбивались од російського війська, що громило козаків гарматною пальбою з берега й атакувало острів із човнів. 14 травня був найдужчий штурм Січі, й хоч запорожці потерпали від гарматної пальби, а січові будівлі навіть зайнялися вогнем, проте запорожці відбили військо Яковлева й навіть знищили одного полковника, кількох офіцерів та більше трьох сотень простих москалів.

Після цього невдалого штурму Яковлев уже вагався, що йому чинити, аж тут на допомогу йому надійшов із двома полками охочого війська запорозький перевертень Гнат Ґалаґан. З такою великою силою вже неважко було здобути Січ, і, врешті, російське військо вдерлося на острів й почало штурмувати окопи. Запорожці, відбиваючись шаблями, гинули від багнетів російського війська, а все-таки не хотіли скоритися. Тоді Ґалаґан вискочив на окоп і почав гукати, що він сам запорожець і присягається, що як тільки козаки здадуться, то ні в кого з голови й волосина не впаде. Ці слова засмутили запорожців, і, сподіваючись, що колишній військовий товариш заступиться за них, вони почали складати зброю. Тільки те було їхньою помилкою: з наказу Ґалаґана його військо напосіло на них, безоружних, і почало всіх колоти й різати, та й сам Ґалаґан до того прикладав рук. У розпуці запорожці кинулися до річки Скарбної (Дніпрова протока) й, перепливши її, врятувалися в плавнях; ті ж, хто не зміг цього зробити, здебільшого поранені, кількістю 278 душ були захоплені в полон.

На одному з окопів було знайдено тяжко пораненого наказного отамана Богуша, який невдовзі помер; останнім же бранцям розлютовані упертою обороною переможці завдали таких тяжких мук, яких не вміли вигадувати навіть татари; деяким здирали з голови шкіру, інших настромляли на палі або четвертували; врешті ж збили на воді пліт, повісили на ньому кількох запорожців на шибениці й пустили Дніпром униз, щоб нижче Січі бачили, яка кара чекає на всіх запорожців.

Усі січові будівлі були спалені, не виключаючи навіть церкви святої Покрови - з неї тільки з наказу Яковлева було винесено іконостас. Лють переможців не вгамувалася навіть на тому, й вони порозкопували на січовому кладовищі домовини й найперше роз'рили могилу кошового отамана Івана Дмитровича Сірка, кістки ж його розкидали в степу.

Довідавшись про зруйнування Запорозької Січі, цар подарував Гнатові Ґалаґану “за вірну службу” село Боровицю; про запорожців же видав наказ, щоб їх, де б хто запопав, катувати на смерть.)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15383. Страховой рынок- становление и перспективы развития 265.5 KB
  ВВЕДЕНИЕ Современное экономическое развитие России обусловило необходимость возрождения страхового дела и развитие его на принципиально новой основе. Российский страховой рынок обладает мощным потенциалом развития. Об этом свидетельствует тот факт что общий ...
15384. Телевизионная реклама батончика NUTS 167 KB
  Введение У нас в стране реклама приобретает все большее значение. Ее целью является привлечение внимания покупателей к фирме ее возможностям и выпускаемым товарам подчеркивая их высокое качество новизну надежность удобство использования и приемлемую цену. Во в
15385. Толерантность и образование Теория 196.5 KB
  Помни что ты только человек Слова эпиграфа заимствованы из триумфального ритуала римских полководцев. Их повторял триумфатору специально приставленный для этой цели глашатай. Тогда они звучали как предостережение против установления тирании.Сегодня так можно сформу...
15386. Уголовное право. Незаконное хранение, приобретение и распространение наркотических средств 195.5 KB
  Введение Повышение эффективности уголовноправовой борьбы с незаконным хранением распространением наркотиков во многом связано со своевременным совершенствованием уголовного законодательства и практики его применения. Вопрос о путях совершенствования уголовног
15387. Уголовное право. Преступления против собственности, совершенные путем обмана или злоупотребления доверием 293 KB
  Собственность - это исторически определенная общественная форма присвоения материальных благ, прежде всего, средств производства. Отношения собственности составляют основу экономики. Собственность представляет собой одну из важнейших социальных ценностей...
15388. Ценообразование и ценовая политика на предприятии Боготолмолоко 184 KB
  Теоретические аспекты ценообразования на предприятии 1.1 Сущность и функции цен в рыночной экономике 1.2 Процесс и факторы ценообразования 1.3 Цели ценовой политики и принципы ценообразования 1.4 Информация необходимая при принятии у
15389. Динамика показателей денежного обращения в РФ (на начало I квартала 2010 г) 242 KB
  Курсовая работа Экономическая статистика Содержание Введение Глава I. Основы статистики денежного обращения 1.1 Денежные агрегаты 1.2 Денежная база 1.3 Узкие деньги 1.4 Широкие деньги 1.5 Денежные агрегаты в России Глава II. Динамика показателей денежного ...
15390. Генератор пилообразного напряжения 189.5 KB
  Реферат Курсовой проект выполнен в объеме 32 страниц содержит двенадцать рисунков использовано 4 источника. Разработанный генератор пилообразного напряжения может быть использован в контрольноизмерительной аппаратуре в цифроаналоговых преобразователях и т. п.