5247

Цивільний захист. Конспект лекцій

Конспект

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Вступ Цивільний захист (ЦЗ) або цивільна оборона (ЦО) України є найважливішою складовою державної системи забезпечення національної безпеки. Необхідність існування і розвитку ЦЗ (ЦО) обумовлена наявністю ризику виникнення надзвичайних си...

Украинкский

2012-12-05

135 KB

1182 чел.

Вступ

Цивільний захист (ЦЗ) або цивільна оборона (ЦО) України є найважливішою складовою державної системи забезпечення  національної безпеки.

Необхідність існування і розвитку  ЦЗ (ЦО) обумовлена наявністю ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Сучасний ЦЗ (ЦО) України за останні 19 років пройшов значний шлях розвитку та удосконалення від цивільної оборони СРСР до потужної системи, яка спроможна об’єктивно оцінювати стан надзвичайних ситуацій, виробляти ефективні заходи і засоби їх локалізації і ліквідації і успішно реалізовувати їх у будь-яких  умовах розвитку і існування.

Направленість даного конспекту лекцій полягає в наданні майбутнім фахівцям необхідних знань про надзвичайні ситуації, джерела і умови їх виникнення, роль і завдання ЦЗ (ЦО) в надзвичайних ситуаціях, організаційну будову і принципи функціонування ЦЗ(ЦО) в Україні, небезпечні і шкідливі чинники надзвичайних  ситуацій техногенного характеру і захист населення і території від їх дії.      

Перелік питань для самостійної роботи

Тема 1. Основи цивільної оборони та цивільного захисту України

1. Основні положення Закону «Про цивільну оборону України».

2. Особливості цивільної оборони підприємств харчової промисловості.

3. Характеристика служб цивільної оборони на об’єктах господарської діяльності.

Тема 2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

4. Основні характеристики токсичних властивостей небезпечних хімічних речовин.

5. Вражаючі чинники аварій на радіоактивно небезпечному об’єкті.

6. Захист продовольчої сировини, готової продукції та води в умовах  надзвичайних техногенних ситуацій.

Тема 3. Захист населення і території від надзвичайних ситуацій

7. Основні норми поведінки і дії людей при техногенних надзвичайних ситуаціях.

8. Само- і взаємодопомога при травмах і ураженнях.

Самостійна  робота студента (СРС) займає 67% обсягу годин, які передбачені навчальним планом і для даної дисципліни є основним засобом оволодіння матеріалом.

Рекомендована література

Основна

  1.  Губський А.І.. Цивільна оборона К.- Міністерство освіти 1995,- 216 с.
  2.  Кучма М.М. Цивільна оборона (цивільний захист): Навчальний посібник. – 2-ге видання, виправлене і доповнене – Львів: «Магнолія 2006», 2007. –360 с.
  3.  Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник: видання 2-ге, перероб. – К: центр навчальної літератури, 2006 – 438 с.

4. Норми радіаційної безпеки України ( НРБУ- 97), МОЗ України. – К., 1997.– 122 с.

Додаткова

5. Атаманюк В.Г. и др. Гражданская оборона: ученик для вузов / В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов. Под ред.. Д.И. Михайлика. – М.: Высш. шк., 1986. – 207 с.

6. Довідник з цивільної оборони (з питань цивільного захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях мирного часу) ЗАТ «Укртехногрупа», Київ – 2001.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 487 с.

Предмет курсу: – «Захист населення в умовах  надзвичайних ситуацій»

Мета курсу:

Забезпечити студентів знаннями, необхідними для відповідних дій у надзвичайних ситуаціях, організації проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф у районах стихійних лих й в осередках ураження.

Завдання  курсу:  

Розвиток творчої активності, ініціативи та здатності приймати самостійно рішення стосовно змісту роботи керівного складу невоєнізованих формувань і служб з отриманої в академії спеціальності.

Девіз курсу ЦЗ (ЦО):

« Запобігти, врятувати, допомогти!»

Методологічна основа дисципліни «Цивільний захист». Ідентифікація, аналіз небезпечних і шкідливих чинників надзвичайних ситуацій техногенного характеру і розробка засобів і заходів захисту населення і територій від їх дії.

Лекція 1. Основи цивільної оборони та

                    цивільного захисту України

План

1. Роль і завдання цивільної оборони в надзвичайних ситуаціях. Класифікація надзвичайних ситуацій.

2. Організаційна будова і принципи функціонування цивільної оборони України.

3. Основні положення міжнародного права з питань захисту населення.

Питання для СРС

1. Основні положення Закону «Про цивільну оборону України».

2. Особливості цивільної оборони підприємств харчової промисловості.

3. Характеристика служб цивільної оборони на об’єктах господарської діяльності.

1. Роль і завдання цивільної оборони в надзвичайних  ситуаціях.

                      Класифікація надзвичайних ситуацій

В повсякденному житті людина піддається впливу різного  роду небезпек як природного, так і техногенного та соціального характеру. Найбільші стихійні лиха і промислові катастрофи ХХ століття завдали шкоди здоров’ю більше мільярда населення Землі. З них на виробництві загинуло всього лише п’ять мільйонів і травмовано двісті мільйонів осіб відповідно. Руйнівні наслідки окремих техногенних аварій  часом порівнянні з наслідками сильних землетрусів та застосуванням сучасних засобів ураження. Свідчення тому – глобальна ядерна катастрофа, котра відбулася 26.04.1986 р. в Україні, на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС), змусила вилучити із всілякого вжитку 6,5 тисяч км2 землі (території) і завдала значних збитків державі та населенню. Тому захист населення і території від  наслідків надзвичайних ситуацій (НС) розглядається як одна з важливих функцій держави поряд із забезпеченням національної безпеки і сталого розвитку суспільства.

Концепція забезпечення національної безпеки України в останній час суттєво змінена з урахуванням міжнародних вимог сьогодення. На 10-й Міжнародній конференції з цивільного захисту держави-учасники прийняли Універсальну Декларацію про цивільний захист, в якій закликали уряди країн світу розглядати концепцію і визначення терміну «цивільна оборона» в більш широкому розумінні, а не тільки в рамках озброєних конфліктів. Термін «цивільний захист» може використовуватись для позначення всіх гуманітарних заходів, направлених на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.

ООН своєю резолюцією № 2034 закликала уряди країн світу створювати служби цивільного захисту «для здійснення надзвичайних заходів і надання допомоги». У більшості країн вони вже створені.

Система цивільної оборони (ЦО) в Україні існує з 1993 року відповідно до Закону України «Про цивільну оборону України».

Наказом Президента України від 25 липня 2002 року № 6645 «Про Державну програму перебудови  військ цивільної оборони України в Державну службу цивільного захисту» служба цивільного захисту була створена і визначені її основні принципи  У 2004 р. на вимогу резолюції ООН Україна також демілітаризувала сили цивільної оборони, ліквідувавши їх війська.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1198 «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» була створена Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС). Її функціональні і територіальні підсистеми створені і функціонують в режимах, характерних для мирного часу, на чотирьох рівнях: державному, регіональному, місцевому та обєкту. ЄДС НС може функціонувати в режимах: повсякденному, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану.

Одночасно з  ЄДС НС в Україні діє система цивільної оборони (ЦО). Системи ЦО та ЄДС НС мають одні і ті ж органи управління (за винятком комісій), одні й ті ж сили (за винятком невоєнізованих формувань), та майже одні й ті ж завдання, які першою системою виконуються в мирний та воєнний час, а другою – тільки в мирний час.

За ініціативою Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) у 2004 році Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Цей Закон створив нову систему – єдину систему цивільного захисту (ЄС ЦЗ). В ЄС ЦЗ органи управління та сили є спільними, які входять до системи ЦО та ЄДС НС. ЄС ЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем, має державний, регіональний, місцевий та об’єктовий рівні, може функціонувати в режимах: повсякденному, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, воєнного стану. В Законі України «Про правові засади цивільного захисту» вперше наведене визначення терміну «цивільний захист», а завдання цивільного захисту збігаються із завданнями ЦО та ЄДС НС і виконуються в мирний час та особливий період.

Правовою основою цивільного захисту залишаються Закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», та «Про Цивільну оборону України». Цими законами створені відповідно ЄДС НС та ЦО, і вони є чинними дотепер.

У преамбулі закону «Про цивільну оборону України» проголошено: “Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого само порятунку, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава, як гарант цього права, створює систему ЦО, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».

Згідно букві цього Закону, ЦО України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Перш ніж детально розглянути завдання Цивільної оборони України та її побудову, зупинимось на визначенні надзвичайних ситуацій та їх класифікації.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті або території загрозу для життя здоров’я людей і призводить до руйнування будівель і споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» від 15 липня 1998 р затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» (рис.1.1).

1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це НС, яка розвивається на території двох та більше областей (АРК, Міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (АРК, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це НС, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), арк., міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка видатків відповідного бюджету.

3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні  й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка видатків відповідного бюджету. До НС місцевого рівня відносять також всі НС, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів.

4. Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це НС, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті й наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

Завдання ЦЗ (ЦО) України, які виконуються в мирний час і в особливий період є наступними:

- запобігання виникненню  НС техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

         - організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт  у районах лиха і осередках ураження;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування в НС мирного та воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення навичкам застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) і порядку дій в надзвичайних ситуаціях.

Вирішення завдань ЦЗ (ЦО) досягається трьома шляхами:

- укриттям населення в захисних спорудах (ЗС);

- проведенням евакуаційних заходів;

- використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

Для об’єктів харчової промисловості (ОХП) незалежно від форм власності і підпорядкування особливостями завдань ЦЗ (ЦО)  є захист продовольства, харчової сировини, води та систем (джерел) водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження. Воно  досягається наступними заходами:

- розосередження джерел одержування та перевірка наявності у них запасів сировини та готової продукції;

- повна ізоляція сировини та готової продукції від навколишнього середовища;

- проведення комплексу санітарно-профілактичних заходів на ОХП;

- організація радіологічного, хімічного та санітарного контролю;

- проведення знезаражування.

2. Організаційна будова і принципи  функціонування цивільної

оборони України

В ЦЗ (ЦО) України можна визначити такі особливості організації:

2.1. Територіально-виробничий принцип організації і функціонування.

Територіальний принцип полягає у створенні ЦЗ (ЦО) в масштабах держави і на територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу України: у кожній одиниці адміністративного поділу, в Автономної Республіці Крим (АРК), в області, у місті, в міських та сільських районах, у селищах. Виробничий – в організації та функціонуванні ЦО у всіх галузях зайнятості населення: від міністерств та інших центральних органів до об’єктів господарської діяльності.

Під об’єктом господарської діяльності (ОГД) розуміють підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і підпорядкування, у тому числі і навчальні заклади різного рівня.

2.2. Спільне керівництво ЦЗ (ЦО) відповідно до її будови здійснює Кабінет Міністрів України (КМУ), міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної республіки Крим (АРК), місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості (рис. 1.2).

Рис. 1.2 – Структура цивільної оборони України

Начальниками ЦЗ (ЦО) у державі є прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань НС та справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Начальником ЦО АРК є Голова Ради Міністрів АРК. Начальниками  ЦЗ (ЦО) згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій. В міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях (тобто на ОГД) начальниками ЦЗ (ЦО)  є їх керівники.

2.3. Безпосереднє виконання завдань ЦЗ (ЦО) здійснюється постійно-діючими органами управління зі справ ЦЗ (ЦО), у тому числі створеними у складі ОГД, та службами ЦЗ (ЦО). Органи управління у справах ЦЗ (ЦО), які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування. На ОГД – це штаб ЦЗ (ЦО) та ЗНС, або окрема посадова особа. На об’єктах з чисельністю працюючих до 200 може бути 0,5 посади працівника ЦЗ (ЦО) з оплатою на умовах сумісництва.

2.4. ЦЗ (ЦО) України опирається на матеріальні та людські ресурси всієї держави.

2.5. ЦЗ (ЦО) в державі є всенародна справа.

Кожний громадянин зобов’язаний (повинен) брати активну участь у заходах ЦЗ (ЦО), виконувати свій священний обов’язок по захисту Батьківщини.

В системі ЦЗ (ЦО) створюються, оснащуються і готуються сили ЦЗ (ЦО). До сил ЦЗ (ЦО) відносяться:

- державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба, підпорядкована керівникові центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, тобто Міністерству з надзвичайних ситуацій (МНС);

- спеціалізовані формування;

- невоєнізовані формування (створюються на ОГД).

Перед державною професійною спеціальною аварійно-рятувальною службою МНС поставлені завдання захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (РІНР).

Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійних ситуацій, проведення профілактичних та відновлювальних робіт створюються спеціалізовані формування.

Спеціалізовані формування – це організаційно оформлені підрозділи ЦЗ (ЦО), створені для проведення РІНР, що потребують спеціальної кваліфікації особового складу і застосування спеціальних технічних засобів. Такі формування мають три рівні підпорядкування: центральний, територіальний (не нижче міста) та обєктовий. Відповідно до рівня підпорядкування вони підрозділяються на: центрального підпорядкування – тобто МНС, створюються Кабінетом Міністрів України, і територіального, що створюються місцевою державною адміністрацією; об’єктового, що створюються адміністрацією підприємства.

Спеціалізовані формування безпосередньо підпорядковуються органу-засновнику, а оперативно, для застосування у випадку НС, відповідному органу управління у справах ЦЗ (ЦО).

На спеціалізовані формування покладаються:

- рятувальні та евакуаційні роботи в осередку ураження та надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо на місці робіт або на шляхах евакуації;

- профілактична робота для запобігання аваріям і катастрофам;

- виробництво, ремонт та технічне обслуговування захисних дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку, іншого оснащення для ліквідації наслідків НС.

Для виконання покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

До складу оперативних підрозділів зараховуються працездатні особи, які досягли 20-річного віку, мають стаж роботи на ОГД, призначення до спеціалізованих формувань та досвід аварійної роботи. Комплектування здійснюється на підставі професійного добору за спеціальними інструкціями.

Невоєнізовані формування ЦЗ (ЦО) – це групи людей, об’єднаних у загони, команди, дружини, ланки, оснащених спеціальною технікою і майном, та підготовлених до дій у НС.

Штатну чисельність невоєнізованих формувань визначає керівник ОГД (підприємства), установи чи організації на підставі вимог Концепції ЦЗ (ЦО) України, Положення про ЦЗ (ЦО) України за погодженням з органом управління у справах Цивільної оборони.

Невоєнізовані формування створюються завчасно і комплектуються в обовязковому порядку, визначеному Законом „Про Цивільну оборону України” і Положенням про Цивільну оборону України. Зарахування до невоєнізованих формувань не звільняє від основною діяльності.

Адміністрація ОГД несе відповідальність за створення, оснащення і підготовку невоєнізованих формувань.

До невоєнізованих формувань ЦЗ (ЦО) зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для забезпечення заходів ЦЗ (ЦО), захисту населення і територій від наслідків НС, проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчою влади, місцевих державних адміністраціях, на ОГД незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби Цивільної оборони. Наприклад, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, енергетики, медичні. Оповіщення і зв’язку, комунально-технічні, матеріального забезпечення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення тощо.

3. Основні положення міжнародного права з питань захисту населення

Викладені у чотирьох  Женевських Конвенціях від 12 серпня 1949 р. і мають силу до цього часу:

- “Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях ”;

- “Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію ”;

- “Про поводження з військовополоненими ”;

- “Про захист цивільного населення під час війни ”.

В умовах сучасних війн Женевська Конференції не завжди спроможні надати жертвам увесь необхідний захист. Тому 8 червня 1977 року, за ініціативою Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) в Женеві представництвом 102 країн  на дипломатичній конференції було прийнято два Додаткових Протоколи Женевської Конвенції 1949 року.

Через Додаткові Протоколи цей захист поширюється на кожну особу, що постраждала через збройний конфлікт. Окрім цього, сторони, які беруть участь у конфлікті та комбатанти зобов’язані утримуватися від нападу на цивільне населення та цивільні об’єкти, а також вести свої воєнні операції відповідно до загальновизнаних правил та законів гуманності. Усі чотири Женевські Конвенції, Додаткові Протоколи спрямовані на захист жертв війни, але кожний з цих документів має свою сферу застосування.

Перша Женевська Конвенція - "Про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях" і друга Женевська Конвенція - "Про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, які потерпіли корабельну аварію з складу збройних сил на морі", забезпечують захист пораненим, хворим і особам, які потерпіли аварію на морі. На вимоги цих Конвенцій забороняється посягати на життя поранених і хворих. Їх необхідно підбирати, обходитися з ними гуманно та надавати їм в найкоротші терміни медичну допомогу.

У разі взяття в полон поранених, хворих або осіб, які потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил кожна з сторін зобов'язана забезпечувати їм такий самий догляд, як за своїми пораненими.

Жодне тіло вмерлого не повинно бути поховано у землі (морі або спалено) без належного пізнавання і констатації факту смерті.

Цивільне населення згідно з цими Конвенціями зобов'язане відноситися з повагою до поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, навіть якщо вони належать до ворожої сторони, і не допускати актів насильства над ними. Цивільним особам дозволяється підбирати і доглядати поранених і хворих. За це їх не повинні карати і переслідувати.

Крім питань захисту хворих і поранених перша та друга Женевські Конвенції визначають велику увагу питанням захисту медичного і духовного персоналу, їх обладнання, а також інших осіб (адміністраторів, водіїв, кухарів та ін.), які використовуються постійно або тимчасово для адміністративно-господарських потреб.

Потрапивши до рук ворога, особи зі складу медичного або духовного персоналу, повинні мати можливість продовжувати виконувати свої функції по догляду за пораненими і хворими. Цей персонал, згідно з Конвенціями, користується розпізнавальною емблемою Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на білому фоні і посвідченням. Він може мати форму, зброю для самозахисту або захисту поранених і хворих.

Особи, затримання яких не є необхідним для догляду за військовополоненими, повинні підлягати репатріації. Затримані таким чином особи не є військовополоненими і повинні користуватися при виконанні своїх обов'язків пільгами.

Третя Женевська Конвенція - "Про поводження з військовополоненими" - визначає статус комбатанта і військовополоненого. Згідно з Конвенцією особи які входять, до складу збройних сил і беруть участь в бойових діях, є комбатанти (крім медичного і духовного персоналу). Будь-який комбатант, який попадає під владу противника стає військовополоненим.

Військовополонені зобов'язані бути організовані і знаходитися під командуванням особи, яка несе відповідальність перед іншою стороною за поведінку своїх підлеглих. Вважається, що військовополонені знаходяться під владою держави противника, а не окремих осіб або військових частин, які захопили їх у полон.

Конвенція вимагає з всіма військовополоненими обходитись однаково. Привілеї можуть бути встановлені виключно в залежності від стану здоров'я, віку, звання або кваліфікації військовополонених.

Кожен військовополонений зобов'язаний повідомити на допиті тільки своє ім'я, прізвище, вік, звання і особистий номер.

Держава, яка тримає військовополонених, зобов'язана безкоштовно забезпечити їх їжею, обмундируванням, житлом і медичною допомогою.

Військовополонених, за винятком офіцерів, можуть залучати для виконання роботи в умовах, які не гірше умов праці громадян держави. Однак, їх не повинні примушувати до робіт військового характеру, а також до робіт, які загрожують їх здоров'ю або принижують їх гідність.

Військовополонені повинні мати можливість повідомити про себе свою сім'ю, а також Центральне агентство пошуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Військовополонені, які важко хворі або важко поранилися, повинні бути репатрійовані. Після закінчення військових дій військовополонені повинні бути негайно звільнені і репатрійовані.

Текст Конвенцій повинен бути вивішений в кожному таборі військовополонених, щоб дати їм можливість в будь-який час ознайомитися зі своїми правами та обов'язками.

Четверта Конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" проголошує деякі норми захисту осіб, яких торкнеться збройний конфлікт, незалежно від національності або території, на якій людина проживає. Виходячи з цього, повинні дозволятися операції по наданню допомоги, забезпеченню харчами, медикаментами, одягом та ін. Жінки та діти повинні користуватися особливою повагою, їм повинні забезпечувати захист від будь-яких непристойних посягань.

Особливу увагу четверта Конвенція приділяє цивільним особам, які знаходяться під владою противника, що поділяються на дві категорії:

- цивільні особи, які знаходяться у країні противника ;

- населення на окупованій території.

Обидві ці категорії за будь-яких обставин мають право на повагу до їхньої особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв. З ними повинні поводитися гуманно, до них не повинні застосовуватися ніякі примусові заходи.

Велика увага приділяється  питанню захисту цивільних об’єктів. Цьому присвячена ІІІ глава Протоколу.

Всі об’єкти, які не є військовими об’єктами, відносяться до цивільних об’єктів і вони не повинні бути об’єктами нападу та репресій.

Окремо оговорюється захист природного середовища.

Ці питання розглянуті у статті 55: "Під час бойових дій необхідно піклуватися про захист природного середовища від великих тривалих та серйозних пошкоджень. Такий захист передбачає заборону використання методів і засобів ведення війни з метою причинити, чи які можуть причинити такі збитки і тим самим зашкодити здоров’ю та виживанню населення".

Ще раз треба звернути увагу на статтю 56 "Захист обладнання та споруд, які несуть в собі небезпечні сили". Згідно Протоколу до них відносяться греблі, дамби і атомні електростанції, і вони не повинні бути об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли вони віднесені до військових об’єктів, якщо під час нападу можливе звільнення небезпечних сил, внаслідок чого можливі великі та важкі втрати серед цивільного населення. Навіть інші військові об’єкти, розташовані поблизу від споруд, які несуть в собі небезпечні сили, також не підлягають нападу, якщо немає гарантії, або існує загроза звільнення небезпечних сил із цих об’єктів.

Ці головні Положення Конвенції та Додаткових Протоколів повинні знати не лише керівники усіх рівнів влади особисто, але й кожний громадянин будь-якої країни. На жаль, події в світі свідчать про те, що не завжди ці важливі міжнародні документи виконуються з тих чи інших причин.

Теми рефератів:

1. НС природного характеру та їх можливі наслідки.

2. НС воєнного характеру та їх можливі наслідки.

3. Особливості організації ЦЗ в зарубіжних країнах.

Питання для самоперевірки

1. Роль та завдання міністерств України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

2. Роль та завдання Єдиної державної системи цивільного захисту.

3. Організаційна структура ЦЗ (ЦО) підприємства, установи і організації.

4. Сили ЦЗ України.

5. Визначення надзвичайних ситуацій та їх класифікація.

Література: [1, с. 4-18; 2, с. 9-28, 34-85; 3, с. 16-36, 40-79, 5, с. 12-19; 6, с. 3-23; 7, с. 11-29].

4. Організація евакуаційних заходів.

5. Індивідуальні засоби захисту шкіри.

6. Які засоби захисту органів дихання використовують від радіоактивного, хімічного, біологічного зараження.

Література: [1, с.121-131, с.135-141, 147-157; 3, с.82-83, 92-114, с.127-149; 5, с.79-93, с.98-103; 7, с.124-127]


надзвичайні ситуації

державного

рівня

егіонального рівня

місцевого

рівня

обєктового рівня

промисловість

будівництво

транспорт

сільське господарство

лісне

господарство

природні

(стихийні лиха)

техногенні

(аварії  на обєктах)

соціально-політичні

воєнні

Комунально-побутові

за  маштабом наслідків

за сферою виникнення

за галузевими ознаками

Рис. 1.1 – Класифікація надзвичайних ситуацій

Міністерство надзвичайних

ситуацій

України

Міністерства, відомства

України

Управління (відділ) з

питань НС та ЦЗН

управління з

питань нс та цивільного захисту населення

РМ  АРК

ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯ

ОБЛАСТЕЙ,

МІСТА КІЄВА ТА СЕВАСТОПОЛЯ

РайдержадМіні-

страції та

виконкоми рад

міст обласного підпорядкування

ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯ

ОБЛАСТЕЙ, МІСТА

КІЄВА ТА СЕВАСТОПОЛЯ

відділи з

питань нс та цивільного захисту населення

виконкоми

органів

місцевого самоврядування

субєкти господарської

діяльності,

штаб цо та з нс або

окрема посадова особа

ГЛАВКИ,

ОБЄДНАННЯ,

КОНЦЕРНИ

Відділи з питань

НС та ЦЗН або

окремі особи

Кабінет Міністрів

України

Премєр-міністр – начальник

цивільної оборони україни


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24039. Желчекаменная болезнь: этиология, клиника, диагностика 27.21 KB
  АМИЛОИДОЗ ПОЧЕК АП является проявлением общего амилоидоза который представляет собой системное заболевание характеризующееся внеклеточным отложением особого белковополисахаридного комплекса амилоида что приводит в конечном итоге к нарушению функции органов. До сих пор не существует общепринятой классификации амилоидоза. По наличию или отсутствию причинного фактора выделяют следующие формы амилоидоза: 1 идиопатический первичный; 2 наследственный генетический встречающийся при периодической болезни и некоторых формах семейного...
24040. Анемия. Классификации 23.57 KB
  Для этого наиболее удобно делить анемии по единому классификационному признаку цветовому показателю. Классификация анемий Анемии подразделяют на группы по различным признакам. В зависимости от него различают такие анемии: Гипохромные ЦП ниже 085: железодефицитная анемия талассемии Нормохромные ЦП в норме: гемолитические анемии когда скорость разрушения эритроцитов превышает скорость их продукции постгеморрагическая как результат потери крови вследствие кровотечения или кровоизлияния неопластические заболевания костного мозга...
24041. Системная красная волчанка: этиология, клиника, диагностика 26.34 KB
  Системная красная волчанка СКВ болезнь ЛибманаСакса лат. Разумеется эти симптомы не патогномоничны но сочетание с другими более специфическими увеличивает вероятность того что больной страдает СКВ. Дерматологические проявления Кожные проявления имеются у 65 больных СКВ возникают одними из первых однако только у 30 50 отмечается классическая сыпь на щеках в форме бабочки. Гнёздная алопеция и ульцерация полости рта и носа влагалища также в числе возможных проявлений СКВ.
24042. Легочное сердце: этиология, патогенез, классификация 24.69 KB
  ЛЕГОЧНОЕ СЕРДЦЕ патологическое состояние характеризующееся гипертрофией и дилатацией а затем и недостаточностью правого желудочка сердца вследствие артериальной легочной гипертензии при поражениях системы дыхания. Различают: 1 васкулярную форму легочного сердца при легочных васкулитах первичной легочной гипертензии горной болезни тромбоэмболии легочных артерий; 2 бронхолегочную форму наблюдавшуюся при диффузном поражении бронхов и легочной паренхимы при бронхиальной астме бронхиолите хроническом обструктивном бронхите...
24043. Хроническая застойная сердечная недостаточность. Классификации 31.12 KB
  Функциональные болезни пищевода этиология патогенез. Этиология функциональных заболеваний пищевода до настоящего времени неизвестна. Отмечено что весьма часто они сочетаются с грыжами пищеводного отверстия диафрагмы пептическим эзофагитом новообразованиями пищевода и желудка язвенной болезнью и холециститом атеросклерозом бронхиальной астмой паркинсонизмом сахарным диабетом и другими заболеваниями. Таким образом продвижение пищи по пищеводу есть сложный акт осуществляемый за счет перистальтики грудного отдела пищевода и...
24044. Хронические лейкозы: клиника, диагностика 33.74 KB
  Лейкоз лейкемия белокровие клональная экспансия злокачественных миелоидных или лимфоидных клеток которую характеризует рост содержания лейкоцитов в циркулирующей крови. Клональная экспансия патологическое возрастание числа клеток из такой совокупности которое угнетает образование других клеток крови и блокирует окончательное созревание дифференциацию клеток той линии на одном из этапов которой произошел канцерогенез клетокпредшественниц обусловивший лейкоз. Иными словами лейкоз это нарастающее размножение аномальных лейкоцитов...
24045. Острые бронхиты и трахеобронхиты: клиника, диагностика, лечение 16.87 KB
  Назначается в люголевском растворе по 25 30 капель 3 4 раза в день при рвоте в клизме при коме под кожу 30 40 капель люголевского раствора на 15 л физиологического раствора или через дуоденальный зонд в желудок. внутривенно йод в количестве 051 мл люголевского раствора в 300 мл физиологического раствора вместо йодистого калия йодистый натрий. Внутривенное введение хлористого натрия 10 раствора 40 раствора глюкозы на физиологическом растворе до 3 л в сутки.
24046. Аутоиммунный тиреоидит: клиника, диагностика, лечение 19.36 KB
  Хронический аутоиммунный тиреоидит или лимфоматозный тиреоидит болезнь Хашимото это воспалительное заболевание щитовидной железы аутоиммунной природы когда в организме человека образуются антитела и лимфоциты повреждающие собственные клетки щитовидной железы. Итогом этого процесса является повреждение клеток щитовидной железы тироцитов. Из поврежденных клеток щитовидной железы в кровь попадает содержимое фолликулов: гормоны разрушенные части внутренних органелл клетки которые в свою очередь способствуют дальнейшему образованию антител к...
24047. Синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания: клиника, диагностика, лечение 37.21 KB
  это свертывание крови и тромбообразование в результате которых происходит потребление факторов свертывания крови чрезмерная активация фибринолиза и часто наступают кровотечения.синонимы: синдром РВС рассеянного внутрисосудистого свертывания крови ВСФ внутрисосудистое свертывание и фибринолиз ТГС тромбогеморрагический синдром коагулопатия потребления. При этом наступают полимикросвертывание крови и тромбоз переходящие в дальнейшем в кровотечение вследствие гипо и афибриногенемии потребления и активации фибринолиза.[3] I стадия ...