525

Чехословаччина - республіка двох соціалістичних держав

Доклад

История и СИД

Складалася з двох соціалістичних республік — Чехії і Словаччини. Територія 127 896 км², населення — 15 420 000 (1983), столиця — Прага. ЧСР постала 28 жовтня 1918, в серпні 1992 було прийнято рішення про створення окремих Чеської і Словацької республік.

Украинкский

2014-11-10

59.5 KB

15 чел.

Повідомлення На Тему

Чехословаччина

Підготував: учень 6-Б класу Горбащенко Владислав

Чехословаччина

Че́хо-Слова́ччина (Československo) - історична країна в Центральній Європі, що існувала з 1918 по 1992 роки. До 1960 року носила назву Чехо-Словацька Республіка (ЧСР), після 1960 - Чехо-Словацька Соціалістична Республіка (ЧССР).

Складалася з двох соціалістичних республік — Чехії і Словаччини. Територія 127 896 км², населення — 15 420 000 (1983), столиця — Прага. ЧСР постала 28 жовтня 1918, в серпні 1992 було прийнято рішення про створення окремих Чеської і Словацької республік.

Становлення Чехословаччини

Як окрема держава ЧСР постала 28 жовтня 1918 внаслідок поразки Австро-Угорщини у першій світовій війні та дії визвольного руху чехів і словаків за кордоном і в країні. Головними творцями ЧСР були Т. Масарик, Е. Бенеш і генерал М. Штефанік. Складовою частиною цього руху були війська, що утворились в результаті з'єднання чехів і словаків, які були організовані на Україні 1917 з військовополонених та була утворена Чехо-Словацька Народна Рада в Києві. Деякий час у Києві перебував Т. Масарик, утримуючи зв'язки з Українською Центральною Радою. У боротьбі українців з Тимчасовим урядом і большевиками в кін. 1917 — на поч. 1918 pp. чехословацький політичний провід і військо проявили нейтралітет. У зв'язку з підписанням УНР Берестейського миру чехо-словацьке військо перед наступаючими німецькою і австрійською арміями подалося на схід в Росію і на Сибір (див. також Чехи).

У 1919 уряд Директорії УНР встановив неофіційні дипломатичні взаємини з ЧСР; послом УНР у Празі був М. Славинський. Уряд ЗУНР також був репрезентований у Празі з кінця 1918 окремою дипломатичною місією, спершу очолюваною С. Смаль-Стоцьким, згодом Є. Левицьким. З 1921 ЧСР визнала де факто УРСР, повноважним представником якої в Празі був М. Левицький. У Харкові короткий час 1921 — 22 діяли чехо-словацькі торгова і дипломатична місії. У 1922 уряд ЧСР подав допомогу населенню південної України, потерпілому від голоду, особливо на Мелітопільщині, де жили також чеські колоністи.

Ставлення уряду ЧСР до української держави було узалежнене від ставлення до неї альянтів і Мирової конференції та від ситуації на російсько-українському фронті. У політичних колах ЧСР конкурували щодо цього дві течії — консервативна проросійська (К. Крамарж, ї. Стржібрні, Й. Дюріх й ін.) та кола, представлені групою Масарика (Бенеш, Я. Нечас, П. Маха, А. Немец, В. Гірса й ін.), що вели проукраїнську політику. Зокрема це було засвідчене у ставленні до ЗУНР та невизнанні польських претензій до Галичини. З урядом ЗУНР Прага підтримувала приязні відносини, уклала торгову угоду, отримуючи бориславську нафту й експортуючи промислові товари та зброю. У Станиславові й Самборі діяли чехо-словацькі місії. Дипломатично ЧСР підтримувала вимогу національного самовизначення щодо Східної Галичини. Зацікавлення Праги Україною і Росією було мотивоване не тільки традиційним слов'янофільством, але й конкретними господарськими інтересами, зокрема перспективами чеської торгівлі й капіталовкладів на Сході. З погляду безпеки ЧСР була зацікавлена спершу спільним кордоном з Україною чи Росією, а згодом утворенням блоку країн, що ним можна було б шахувати Австрію й Угорщину; звідси концепція Малої Антанти, в існуванні якої ключеву ролю відігравала приналежність Закарпаття до ЧСР («міст» між ЧСР і Румунією). Не зважаючи на свою прозахідну орієнтацію та непогодження з радянським режимом, керівники ЧСР намагалися нормалізувати відносини з СРСР, що в 1935 призвело до підписання пакту неаґресії і взаємодопомоги.

З другого боку, це не перешкоджало чехам ставитися прихильно до української еміграції, яка знайшла в ЧСР відносно найліберальніші умови та можливості своєї діяльности. Тут за міжвоєнного періоду розвинулися головні осередки української культури, науки і політичного життя еміграції (див. УВУ).

Міжвоєнний період

Так звана перша республіка ЧСР (1919 — 38) була багатонаціональною державою. Крім чехів і словаків, в ЧСР жили німці (23% населення), угорці (5,6%), поляки (0,6%) й закарпські українці (3,85%). Останні приєдналися до ЧСР у результаті домовлення між представниками закарпатської еміграції в США і Т. Масариком та рішення Руської Центральної Ради в Ужгороді 9. 5. 1919; це було санкціоноване Сен-Жерменським договором 10. 9. 1919, який ґарантував Закарпаттю статус автономного краю в рамках ЧСР. (Про політику ЧСР в українській частині держави див. Закарпаття). Прага хронічно мала проблеми з своїми меншостями, головним чином з німцями і угорцями, у справі яких велася ревізіоністична акція з боку Німеччини й Угорщини. Словаки також домагалися територіально-політичної автономії.

Восени 1938 гітлерівська Німеччина, підтримувана Угорщиною й Польщею; створила міжнародну кризу довкола ЧСР. Мюнхенська конференція 30. 9. 1938 схвалила перехід німецьких земель на окраїнах Чехії й Моравії до німецького Райху. Під тиском Польщі уряд ЧСР віддав їй Тєшін, а Віденським арбітражем 2.11.1938 Угорщині передано південні окраїни Словаччини і Карпатської України, заселені здебільшого угорцями.«Друга», обкраяна, республіка, на чолі з президентом Е. Гахою, проіснувала до середини березня 1939 як федеративна держава з широкою автономією, наданою Словаччині, а законом 22. 11. 1938 Карпатській Україні. 15. 3. 1939 Чехія й Моравія були окуповані німцями, ставши «протекторатом», а Словаччина і Карпатська Україна оголосили самостійність; остання також була невдовзі окупована Угорщиною. З 1940 у Лондоні оформився екзильний уряд ЧСР на чолі з президентом Е. Бенешем, який був визнаний альянтами. У цьому уряді інтереси закарпатських українців відстоювали П. Цібере й І. Петрущак. В СРСР генерел Л. Свобода організував 1943 Чехословацьку бригаду для боротьби з німцями по боці альянтів, у якій опинилося чимало закарпатців.

Повоєнний період

1944 — 45 територія ЧСР була звільнена від німців і угорців радянськими військами (частково західними альянтами), одночасно прийшов кінець словацькій самостійності. Була встановлена «третя» республіка; з листопада 1944 до лютого 1945 тимчасово діяла делегація чехо-словацького уряду в Хусті, що її очолював міністр Ф. Нємец, управляючи 5 східними округами Закарпаття. Діяльності делегації перешкодила місцева команда адміністрація Народної Ради Закарпатської України, утворена під егідою радянських військових органів. Угодою 29 червня 1945 ЧСР віддала колишню Підкарпатську Русь СРСР, і вона увійшла до складу УРСР. У результаті цієї угоди та примусового виселення німецької меншості, характер багатонаціональної держави змінився: Словаччина одержала широку автономію, поступово знову зменшену; кількість українців зменшилася до 180 000 (1,4% порівняно з 3,8% перед війною). Українська, польська й угорська меншості користуються деякими культурними правами. (Про українців в ЧСР після 1945 див. Пряшівщина).

У лютому 1948 компартія СРСР вчинила переворот: ЧСР стала «народною демократією» з монопартійним режимом, інтеґрованою в радянський блок. У 1960 році країна була перейменована на Чехо-Словацька Соціалістична Республіка (ЧССР). 1967 — 68 роках, за А. Дубчека, почалися демократичні реформи — цей період отримав в історії назву «Празька весна». ЧССР було перебудовано на федерацію чехів і словаків; в обидвох законодавчих палатах, як і в Словацьких національних зборах, були представники українська меншість.

У серпні 1968 СРСР вчинив збройне вторгнення в ЧССР і припинив експеримент «демократичного соціалізму». ЧССР опинилася під радянською окупацією, хоча пасивний опір серед інтелектуальних кіл (рух «Хартії 77») тривав. До влади в Празі і Братіславі прийшли виразно прорадянські елементи, серед яких визначну ролю відігравав член політбюро КПЧ українець В. Біляк. Генеральним секретарем партії, а згодом і президентом ЧССР (після Л. Свободи) став словак Ґ. Гусак; у 1970-их pp. країна стала однією з найбільш інтеґрованих і контрольованих держав радянського блоку.

Економічні взаємини між ЧССР і УРСР визначалися факторами їх сусідства, спільного перебування в Раді Економічної Взаємодопомоги і господарською структурою та ресурсами обидвох країн, які у значній мірі взаємодоповнювалия. 1966 ЧССР посідала друге місце в експорті УРСР; 1967 весь торговий оборот між Україною і ЧССР перевищив 550 млн карб. Україна експортує до ЧССР залізну руду (у 1958 — 3 657 000 т, 74% чехо-словацького імпорту, у 1964 — 6 953 000 т, 75%), манґан (1964 — 84% чехо-словацького імпорту), чавун (74%) і прокат (75%). УРСР постачала також харчові продукти ЧССР: збіжжя, м'ясо, масло і сіль. 1967 відкрито газопровід «Дружба», який постачає ЧССР природний газ з Дашави. Через міжнародну електропровідну мережу «Мир» Україна постачає ЧССР електроенергію. УРСР брала участь в устаткуванні потужного східно-словацького метал. заводу в Кошицях. ЧССР з свого боку спричинилася до модернізації укр. копалень і транспорту; чехо-словацьке обладнання послужило значною мірою до електрифікації залізниць. Між Чопом і Кошицями побудовано ширококолійну залізницю з метою ефективнішого довозу товарів з України. Ввозились товари чехо-словацького імпорту і до УРСР: точне приладдя, холодники, каблі, хімічні і фармацевтичні продукти, меблі, деякі харчові продукти тощо. Економічні зв'язки й співпраця між ЧССР й УРСР укладені у плані заг.-сов. економічної політики, часто без урахування господарських інтересів України. В організації культурних зв'язків деяку ролю відіграють респуб. установи (відділи чехословацького і радянського товариств Дружби) та міжобласні і міжінституційні форми співпраці (напр., між Київським і Братіславським університетами). Іноді відбуваються дні української культури в ЧССР та чехо-словацькі дні на Україні. У Києві діяло генеральне консульство ЧССР. УРСР не мало жодного представництва в ЧССР.

Розпад Чехословаччини

У 1989 комуністи втратили владу в результаті Оксамитової революції, а країну очолив письменник-дисидент Вацлав Гавел — останній президент Чехословаччини і перший президент Чехії.

У 1989—1992 країна носила назву «Чесько-Словацька Федеративна Республіка», проте федерація не виявилася стабільною. 17 липня 1992 року Народна рада Словаччини приймає декларацію про незалежність Словацької республіки. Остаточною ж датою розпаду Чехословаччини вважають 1 січня 1993 року. Провідну роль у веденні мирних переговорів по розділенню країни відіграли тодішні прем'єр міністри республік Вацлав Клаус та Владимир Мечіар. Завдяки мирному протіканню процесу розділу країни, цей розділ іноді називають «Оксамитовим розлученням».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80831. ОСОБЕННОСТИ И МЕТОДЫ РАЗРАБОТКИ И ПРИНЯТИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ РЕШЕНИЙ В ОРГАНАХ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ И МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ 44.64 KB
  На основе анализа ситуации и определения критериев разрабатывается как можно большее количество возможных вариантов решений из которых составляется база данных. Методы принятия решений: 1 индивидуальный решения принимаются непосредственно ответственным лицом руководителем; 2 коллективный решения принимаются в процессе делового совещания мозгового штурма или руководитель сформулировав проблему в письменном виде дает приказание специалистам способным привнести существенный вклад в ее разрешение внести свои предложения. Для этого...
80832. УПРАВЛЯЕМЫЕ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ И ПОЛИТИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ, ИХ СВЯЗИ И ОСОБЕННОСТИ, КЛАССИФИКАЦИЯ 44.67 KB
  В социальноэкономических и политических процессах особый интерес представляют управляемые процессы т. Социальные управляемые процессы включают в себя: деятельность направленную на сохранение жизни и здоровья человека его физическое развитие организацию дошкольного и специального трудового воспитания на создание жилищных коммунальных торговых и бытовых условий обеспечение коммуникациями и поддержание других важных составляющих в которых выражаются эти процессы воспроизводства и общения человека. Экономические управляемые процессы...
80833. ОБЩЕНАУЧНЫЕ И КОНКРЕТНО-ПРЕДМЕТНЫЕ МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ И ПОЛИТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ 49.34 KB
  Общенаучные методы исследования можно разделить на две большие группы: эмпирические и мыслительнологические методы.мыслительнологические методы: формализация исследование объектов когда их содержание познается с помощью выявленных элементов его формы; аналогия сходство предметов в каких либо свойствах или признаках причем в целом эти предметы различны; абстрагирование процесс мысленного выделения определенных свойств признаков и отношений некоторых объектов явлений и процессов; доказательство процесс установления истинности...
80834. ПРОГРАММА И ОРГАНИЗАЦИЯ ИССЛЕДОВАНИЙ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ И ПОЛИТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ 46.59 KB
  Программа исследования – комплекс основных положений определяющих проведение исслед. актуальность исследования цели и задачи объект и предмет рабочая гипотеза научный подход методы исслед. ресурсное обеспечение предполагаемый результат и ожидаемая эффективность исслед.
80835. ПРИНЦИПЫ ФОРМИРОВАНИЯ И ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВЕНЬЕВ ФИНАНСОВО-КРЕДИТНОЙ СИСТЕМЫ ГОСУДАРСТВА 46.87 KB
  В бюджетную систему России входят бюджеты трех уровней являясь ее самостоятельными частями. К ним относятся государственные бюджеты двух уровней: а Федеральный бюджет; б Бюджеты субъектов Федерации – республиканские бюджеты республик в составе РФ; краевые областные бюджеты краев и областей городские бюджеты городов Москвы и СанктПетербурга областной бюджет автономной области и окружные бюджеты автономных округов. Третий уровень – местные бюджеты к которым относятся бюджеты муниципальных образований бюджеты районов городов и других...
80836. ФИНАНСОВЫЙ БАЛАНС МУНИЦИПАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ 46.41 KB
  Баланс финансовых ресурсов составляется в соответствии с БК РФ и используется при составлении проекта бюджета. Показатели баланса фин ресурсов формируются на основе прогноза социальноэкономического развития и отчетного баланса фин ресурсов за предыдущий год. Баланс финресурсов позволяет выявить действительный объем и движение всех финансовых ресурсов отразить последовательно и во взаимосвязи их движение включая образование финресурсов передачу в централизованные фонды государства федеральный и региональный уровни получение ресурсов...
80837. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНЫХ ЭТАПОВ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕССА ГОСУДАРСТВА 45.96 KB
  главные администраторы администраторы доходов бюджета; 10. главные администраторы администраторы источников финансирования дефицита бюджета. Основные задачи бюджетного процесса: выявление материальных и финансовых резервов государства; максимально приближенный к реальности расчет доходов бюджетов; максимально точный расчет расходов бюджетов; обеспечение максимальной сбалансированности бюджетов; согласование бюджетов с реализуемой экономической программой; осуществление бюджетного регулирования в целях перераспределения источников...
80838. ЗАКОНОМЕРНОСТИ, ПРИНЦИПЫ И ФАКТОРЫ РАЗМЕЩЕНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫХ СИЛ 44.34 KB
  Производительные силы – система субъективных человек и вещественных элементов осуществляющих обмен веществ между человеком и природой в процессе общественного производства. Для современного состояния экономического развития особое значение приобретает рациональное размещение производительных сил позволяющее обеспечивать нам наибольшую эффективность производства получать максимальную прибыль при бережном рациональном использовании природноресурсного потенциала сохранении и улучшении экологических условий жизни населения. Современное...
80839. РЕГИОНАЛЬНАЯ ПОЛИТИКА ГОСУДАРСТВА, ЦЕЛИ И ПОКАЗАТЕЛИ СОЦИАЛЬНО – ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ 50.53 KB
  развития регионов является улучшение качества жизни населения. Среди тактических целей развития региона города можно назвать: привлечение новых видов бизнеса; расширение существующего бизнеса развитие малого бизнеса центра города сферы услуг повышение уровня занятости населения региона привлечение средств нас. развития региона: 1 Индекс Развития Человеческого Потенциала.