52716

СНІД – СТРАШНИЙ СУПУТНИК ЛЮДСТВА

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: формувати в учнів інтерес до існування глобальних проблем людства; формувати навички здорового способу життя; розвивати зацікавленість до творчо-пошукової роботи; виховувати почуття небайдужості, добра та співчуття.

Украинкский

2014-02-17

76.5 KB

6 чел.

Ісип О.Б., вчитель І категорії, с. Миколаївка, Бердянського р-ну, Запорізької обл.

Тематичний вечір для старшокласників (до кожного слайду презентації додається доповідь)

Тема: «СНІД – СТРАШНИЙ СУПУТНИК ЛЮДСТВА»

Мета: формувати в учнів інтерес до існування глобальних проблем людства; формувати навички здорового способу життя; розвивати зацікавленість до творчо-пошукової роботи; виховувати почуття небайдужості, добра та співчуття.

Обладнання: демонстраційний матеріал: плакати, ілюстрації, лозунги; мультимедійний проектор та дошка

Вступ (слайд 1)

Підступний СНІД – усьому жах.

Це сірий сум, тривожний спокій,

Це біль, хвороби і печаль.

Життя від СНІДу обірветься,

Його не вернеш вже, на жаль!

І раптом пройме зойком болю,

І стане світ тобі, як брат,

То до життя промінчик волі

Проломить тишу, мов асфальт.

(слайд 2)  З 1988 року перше грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДОм.  Цього ж року було зареєстровано першу смерть в Україні.

 У 1989 році було зареєстровано першу дитину, що отримала ВІЛ-інфекцію від матері.

 У 1995 році в Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу набуло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік.

Така сумна статистика увінчена символом цього дня - червоною стрічечкою. (слайд 3)

Червона стрічечка майорить,

Це символ з СНІДом боротьби,

Колір біди в собі таїть,

Попереджає: життя – це мить!

Ця стрічечка як символ розуміння небезпечності СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Він жив у провінційному містечку Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Перської затоки.

Нині 42 мільйони людей живуть, будучи інфікованими ВІЛ/СНІДом

Як почуєш – серце завмирає,

Від СНІДу наслідки сумні,

Від нього ліків ще немає,

Тому ми кажем: СНІДу – ні! (слайд 4)

Людство святкувало перемогу над бактерійними інфекціями з моменту винаходу пеніциліну і в подальшому численного арсеналу інших антибіотиків. Широкомасштабне використання щеплень для профілактики вірусних інфекцій дозволило зміцнитися помилковій думці, що віруси знаходяться під контролем людини. У результаті цього близько тридцяти років тому людське суспільство прийшло до висновку, що інфекційні хвороби більш не представляють небезпеки.

Поява на початку 80-х років вірусу імунодефіциту людини повною мірою продемонструвала безпорадність людства проти захворювання, вперше визначеному в Щотижневому Звіті Центру по контролю і профілактиці хвороб. За сучасними даними, в даний час налічується близько 40 мільйонів хворих на СНІД, а число жертв захворювання за 20 років його існування наближається до 20 мільйонів. Заразність СНІДу, його стрімке поширення і невиліковність забезпечили йому славу «чуми ХХ століття», найстрашнішого і незрозумілого вірусного захворювання сучасності.

Досить швидко була визначена і вірусна природа захворювання. Вірус, що викликає синдром імунодефіциту, назвали ВІЛ - вірус імунодефіциту людини. Середня тривалість життя людини, що страждає ВІЛ, становить від 7 до 10 років. Викликає тривогу спостережуваний в даний час практично у всьому світі неухильне зростання числа ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. На кінець 2001 року статистика повідомляє про 39 млн. виявлених ВІЛ-інфікованих (що в 7-10 разів нижче справжнього числа), у тому числі 2,5 млн. дітей до 15 років і 18,7 млн. жінок. У США виявлено 0,9 млн. ВІЛ-інфікованих, в країнах Західної Європи - 0,5 млн., в Латинській Америці - 1,7 млн. У країнах Азії виявлено понад 6 млн. ВІЛ-інфікованих. За абсолютними показниками лідирує Індія - 3,7 млн.

Історія виникнення СНІДу  (слайд 5)

Взимку 1980 року в госпіталь Нью-Йоркського університету надійшли кілька людей з незнайомою для лікарів формою саркоми Капоші – рідкісний вид раку шкіри, відкритого ще в 1872 році угорським вченим Морітці Капоші. На шкірі переважно нижніх кінцівок утворюються вузлики коричнево-червоного або блакитно-червоного кольору. Чоловіки, що надійшли в Нью-Йоркський госпіталь, були у віці до 30 років. Всі вони виявилися гомосексуалістами. Саркома Капоші протікала у них злоякісно і велика частина їх загинула протягом 20 місяців.

Влітку 1981 року в США налічувалося вже 116 подібних випадків. Лікарі запідозрили, що мають справу з захворюванням, яке спочатку було названо «чумою безпутних». Хоча клінічна картина вказувала на відомий вже на той час синдром імунодефіциту, причина та шляхи захворювання залишалися неясними. Несподівана поява хвороби, блискавичне поширення, дивний зв'язок із злоякісними пухлинами, пневмонією, гемофілію, гомосексуалізмом, венеричними хворобами, надзвичайно тривалий прихований період і відсутність ефективних засобів лікування - все це викликало шок у лікарів і вчених. Вірус, відомий нині як збудник СНІДу, був відкритий тільки в 1983 році, і його називали по-різному.

У 1982 році уперше було відстежено зв’язок СНІДу та переливанням крові і використано таку назву захворювання, СНІД – синдром набутого імунодефіциту

Група вчених Пастерівського інституту в Парижі під керівництвом Люка Монтаньє, була створена з метою вивчити можливий зв'язок ретровірусів з пухлинними захворюваннями імунної системи, що виражаються в збільшенні лімфатичних вузлів Для виявлення шуканих вірусів французькі вчені використовували відкритий інтерлейкін-2. При дослідженні одного пацієнта, який хворів протягом декількох років, було виділено вірус, ідентифікований як ретровірус. За своїми властивостями він був схожий на HTLV-1, але мав деякі особливості. Потім аналогічний вірус виділили від хворих на СНІД. У 1983 році журнал "Саєнс" надрукував статтю французьких учених. Вони повідомляли про наявність у 2 з 33 хворих на СНІД ретровірусу, що викликає не розмноження, а, навпаки, загибель Т-лімфоцитів.

За цей рік у США померло від СНІДу 1500 людей. Уперше в США в Сан-Франциско відзначався День пам’яті померлих від СНІДу – третя неділя травня

Що таке ВІЛ? (слайд 6)

Вірус імунодефіциту людини належить до так званих повільних вірусів і входить до групи ретровірусів. Його зображення схожі на зображення протичовнової міни, на поверхні якої розташовані глікопротеїнові "гриби", за допомогою яких вірус імунодефіциту проникає в певні клітини крові людини - Т-лімфоцити. Незважаючи на те, що в ядрі Т-лімфоцита міститься в 100 000 разів більше генетичної інформації, ніж у самому вірусі, клітина не в силах справитися з ВІЛ, що проникли всередину, і руйнується під його впливом.

Генетична інформація більшості існуючих у природі кліток і вірусів закодована у вигляді ДНК. У ВІЛ вона закодована в РНК. Використовуючи спеціальний фермент ВІЛ переводить свою РНК в ДНК, завдяки чому клітина, в яку впроваджується вірус, приймає його ДНК. Цей процес зазвичай відбувається протягом 12 годин після інфікування. На цьому етапі процес стає незворотнім, так як ДНК вірусу «бере на себе» управління імунітетом людини: і до того часу, коли ВІЛ-інфекція переходить у СНІД, вже мільярди клітин крові містять генетичний матеріал вірусу. При всій вивченості ВІЛ деякі аспекти ВІЛ-інфекції зрозумілі ще не до кінця: наприклад, яким саме чином вірус руйнує імунну систему і чому деякі люди з ВІЛ залишаються абсолютно здоровими протягом тривалого часу. Одна із загальновизнаних особливостей ВІЛ - його висока здатність до мутацій.

Сьогодні в міжнародній базі даних є інформація про геноми більш ніж 25 тисяч варіантів ВІЛ, виявлених у різних регіонах земної кулі. При цьому встановлено, що в різних країнах світу домінують різні віруси імунодефіциту. Однак самі віруси досить стійкі, зміни відбуваються тільки всередині вірусу і вони не переходять один в іншій. Очевидно, це відображає певні закономірності еволюції ВІЛ. Такі особливості вірусу імунодефіциту можуть зіграти негативну роль в розробці вакцини від ВІЛ-інфекції: цілком можливо, що вірус буде змінюватися в залежності від її складу і дії.

Що стосується життєздатності вірусу імунодефіциту, відомості про неї досить суперечливі. Проте в даний час на підставі безлічі лабораторних даних, більшість вчених сходяться на тому, що ВІЛ не може жити на повітрі довше декількох хвилин. Власне, саме цим і зумовлено відсутність випадків побутового зараження ВІЛ. Набагато довше зберігається життєздатність вірусу всередині шприца або порожнистої голки. У цьому випадку потрібно брати до уваги цілий ряд факторів, в тому числі кількість крові в голці, кількість вірусу в крові, температура навколишнього середовища. Однак у середньому прийнято вважати, що всередині голки або шприца ВІЛ може зберігати життєздатність до декількох діб. Зрозуміло, закономірне питання про те, звідки взялася така напасть на людство.

ВІЛ-інфекція «придумана» не вчора. Найбільш ранній зразок лабораторної крові в якій виявили ВІЛ датується 1940 роком. І є припущення, що до цього часу ВІЛ також існував у деяких областях Африки, досить віддалених від цивілізації і недоступних європейським дослідникам. Вважається, що ця інфекція є спільною для людини і приматів, і передалася людям від мавп деяких видів, які в багатьох африканських селах приручені, з ними грають діти, а їх м'ясо вживається в їжу. Втім, до кінця ця проблема ще не вивчена, і можна говорити не про остаточні дані, а тільки про більшу чи меншу обгрунтованость тих чи інших версій.

На даний момент ВІЛ вважається одним з найбільш небезпечних вірусів, що посилюється відсутністю надійних ліків і вакцин. Порятунком від ВІЛ може служити тільки те, що зараження ВІЛ відбувається виключно в певних ситуаціях, яким можна запобігти. Крім того, на ранніх етапах ВІЛ-інфекції сучасні ліки здатні запобігти розвитку СНІДу

ПЕРЕДАЧА ВІЛ (слайд 7)

Я говорив дівчатам, що кохаю,

СНІД не стосується мене,

Вони ж любили , і тепер не знаю,

Чи кохання вільне  - головне?

ВІЛ міститься у крові, спермі та вагінальних виділеннях інфікованих людей. Передаватися вірус може лише у разі потрапляння цих рідин в організм інших людей.

Таким чином, ОСНОВНИМИ шляхами передачі ВІЛ є:

  1.  Статевий контакт із ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні віділення попадають на слизові оболонки, із яких вірус потрапляє у кров людини.
  2.  Контакт крові із кров’ю. Це відбувається переважно при ін’єкціях, коли використовуються уже використаний інструментарій. Ще недавно, коли не проводилось обов’язкове тестування донорської крові, це відбувалося під час переливання крові. Дуже рідко передача ВІЛ можлива у випадках професійних травм працівників здоров’я, приміром унаслідок уколу інфікованою голкою. На щастя, дослідження свідчать, що менше 1% людей, які випадково ушкодили шкіру зараженою ВІЛ-голкою інфікувалися.
  3.  Вертикальна передача від матері до дитини під час вагітності, при пологах та під час годування (через молоко матері). Середній ризик передачі під час вагітності коливається в межах 25 – 30 %, але може бути й вищим, коли в матері більш високе вірусне навантаження або розвинувся СНІД.

Усі зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції у світі розподіляють за шляхами зараження таким чином: (слайд 8)

  •  статевий шлях – 70 – 80 %
  •  ін’єкції наркотиків 5 – 10 %
  •  професійне зараження медперсоналу – менше 0,01 %
  •  переливання крові – 3 – 5%
  •  від вагітної жінки до дитини 5 – 10 %

В Україні зростання епідемії ВІЛ/СНІДу становить серйозну загрозу національній безпеці, економічному зростанню та соціальному розвитку.

За оцінками експертів, станом на 1 жовтня 2005 року в країні офіційно зареєстровано 84 437 осіб, які живуть зі ВІЛ/СНІДом, та 11 757 – хворих на СНІД.

Більшість смертей, спричинених СНІДом, припадає на вікову категорію 25 – 34 роки.

Міжнародні спеціалісти вважають: справжня кількість інфікованих людей становить 448 – 491 тисячу осіб віком 15 – 49 років.

Серед інфікованих найбільший відсоток становлять діти та жінки.

У 2014 році загальна кількість ВІЛ-інфікованих становитиме:

  •  479 – 820 тисяч осіб віком від 15 до 49 років

Протягом 2005 – 2014 років кількість смертей від СНІДУ становитиме близько 470 тисяч

У 2014 році внаслідок епідемії скоротиться середня тривалість життя

у чоловіків на 2 – 4 роки

у жінок на 3 – 5 років

У 2014 році прогнозована кількість повних сиріт внаслідок смерті обох батьків від СНІДу становитиме в середньому 42 тисячі, а кількість дітей, які втратять одного із батьків – 105 – 169 тисяч

Для того, щоб не дати справдитись таким страхітливим прогнозам, кожному з нас треба знати як запобігти поширенню СНІДу:

  •  Інфіфкування ВІЛ статевим шляхом стає неможливим завдяки стриманості до шлюбу, упевненість в тому, що наречений чи наречена здорові – до шлюбу, і вірність подружжя у шлюбі.

  •  Чоловіки, презерватив не захищає повністю від можливості передачі ВІЛ, але істотно зменшує ризик поширення.

  •  Негайне і повне лікування інших захворювань, що передаються статевим шляхом, зменшать поширення ВІЛ.

  •  Уважність та пильність при переливанні крові та ін’єкціях.

  •  Не покладайтесь на винахід вакцини, що зможе запобігти СНІДу. Це ще далеко, далеко попереду.

(слайд 9)

Життя – єдине й неповторне,

Батьками й Богом дане нам.

   Воно красиве й благородне.

Пізнати його можеш лише сам.

Хвилююче, різноманітне,

До нього тільки придивись,

Життя п’янить, чарує, квітне.

Любов’ю й щастям ти насолодись.

Життя – це скарб і це удача,

Це пісня, це кохання, це задача.

Замисліться, чи правильно живете ви,

Життя – єдиний шанс, вже іншого не буде.


МИКОЛАЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ

 «СНІД – СТРАШНИЙ СУПУТНИК ЛЮДСТВА»

Доповідь на загальношкільні батьківські збори

Підготувала:

Ісип О.Б.,

вчитель хімії та біології,

спеціаліст І категорії

2011