52903

Спонтанні роздуми…

Эссе

Педагогика и дидактика

Пазли чомусь асоціюються в мене з педагогікою. Тож хіба пазли то не своєрідний символ науки педагогіки До речі перші пазли були створені не для забавки а як навчальний посібник у 1761 році лондонський торговець географічними картами Джон Спілсбері наклеював останні на дерев′яну основу і розрізав отриманий сандвіч на шматки неправильної форми. І ще: навіть у давнину пазли розрізнялися кількістю й химерністю форм частинок на які було розбито малюнок. Відтак можна говорити про рівні складності завдання А це вже щось зовсім методичне...

Украинкский

2014-02-20

305.5 KB

0 чел.

Спонтанні роздуми…

(педагогічне есе)

Мені дуже подобається «ворожити» над пазлами: із химерних за формою шматочків-уламків створювати чітку картину. Такий собі інтелектуальний відпочинок, гімнастика для розуму.

Пазли чомусь асоціюються в мене з педагогікою. Їх маленькі частинки (програми, ідеї, різноманітні технології, методи і прийоми) – то складові єдиної системи – педагогічної науки. Хіба ж не цікаво упорядкувати видимий хаос, розібратися у всій різноманітності точок зору, позицій і підходів, а тоді «зібрати», «скласти» все докупи, створивши цілісну картинку? От де простір для експерименту і можливості для  креативу! Тут задовольняються амбіції різних гравців, тобто педагогів: якщо викладач - «виконавець», то він буде щасливий з того, що йому вдалося відтворити «розсип» чужого задуму, якщо ж він «творець», намагатиметься із запропонованих йому фрагментів «зліпити» дещо оригінальне, інноваційне, своє. Це клопітка, виснажлива робота, проте дуже цікава і цінна. Особисто мені вона приносить величезне задоволення і втіху. У Святому Письмі сказано: «Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху». Значить, я – щаслива.

Тож хіба пазли – то не своєрідний символ науки педагогіки? До речі, перші пазли були створені не для забавки, а як навчальний посібник (у 1761 році лондонський торговець географічними картами Джон Спілсбері наклеював останні на дерев′яну основу і розрізав отриманий «сандвіч» на шматки неправильної форми. Робив він це не з цікавості, а виключно з прикладною метою: це був навчальний посібник із географії).  І ще: навіть у давнину  пазли розрізнялися кількістю й химерністю форм частинок, на які було розбито малюнок. Відтак можна говорити про рівні складності завдання! А це вже щось зовсім методичне…

Ще момент: пазли упаковуються в презентабельну коробку, на яку наноситься загальне зображення (вартість упаковки впливає на вартість товару!). Ми,викладачі, теж мусимо власні творіння презентабельно «одягнути»:за допомогою сучасних комп′ютерних технологій естетично оформити і представити їх на широкий загал. Що поробиш – вимоги часу!