53023

Формування соціально-комунікативної активності молодших школярів на уроці

Реферат

Педагогика и дидактика

Мета роботи полягає в обґрунтуванні, виявленні та вивчені соціально-педагогічних умов, які забезпечують високу ефективність формування соціальної активності в молодших школярів.

Украинкский

2014-02-21

123.5 KB

16 чел.

PAGE  2

НВК « Балтська загальноосвітня школа І-ІІІст. № 2 –гімназія»

Формування соціально-комунікативної активності молодших школярів на уроці

Підготувала вчитель

початкових класів

І категорії

Леонова Олена

Володимирівна


З М І С Т

ВСТУП

Розділ 1. Психолого-педагогічні основи соціально-комунікативої активності учнів: теорія і практика

1.1 Зміст, функції і структура соціально-комунікативної активності учнів

1.2 Педагогічні вимоги до організації соціально-комунікативної діяльності молодших школярів

1.3Психолого-педагогічна діагностика рівнів сформованості соціально-комунікативної активності молодших школярів

Розділ 2. Формування соціально-комунікативної активності учнів початкової школи в умовах ігрових моделей навчання

2.1 Гра як засіб формування соціально-комунікативної активності молодших школярів

2.2 Використання ігрової моделі навчання на уроці в початкових класах

2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

Список використаних джерел


В С Т У П

Формування соціально-комунікативної особи – одне з найважливіших завдань, що стоїть перед сучасною загальноосвітньою школою. Виявлений загальний закон зростання активності, що розвивається до рівня активності соціальної, потребує передусім дослідження механізмів зростання активності в конкретних формах суспільної свідомості й відповідних видах людської діяльності.

Тому я вирішила дослідити формування соціально-комунікативної активності в процесі навчання, адже це є головним з завдань виховання підростаючого покоління на сучасному етапі.

Його розв'язання залежить від стану всіх ланок системи соціального ставлення особистості, серед яких важливе місце займає урок. Саме найбільше часу в школі дитина проводить на уроці, де формується ставлення індивіда до світу, соціальна позиція, свідомість, цінністно-смислове ядро світогляду та інші компоненти індивідуальної свідомості, зміст яких вказує на те, що особистість бере для себе із соціального досвіду, скільки бере і якого значення надає.

Одним із важливих чинників соціалізації особистості є її здатність до спілкування, а водночас формування комунікативних потреб і можливостей. Значення спілкування в житті сучасної людини важко переоцінити. У зв'язку з цим, перед школою ставиться завдання цілеспрямовано готувати підростаюче покоління не лише до праці і пізнання, а й до спілкування.

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань».

Звідси випливає, що проблема розвитку соціально-комунікативної активності учнів на уроці є актуальною для педагогіки як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Тому, враховуючи актуальність даної проблеми, її недостатню розробленість та важливість для подальшого розвитку. Узагальненим індикатором соціалізації особистості виступає її соціально-комунікативна активність, ще має місце дитяча злочинність, вузькість духовних інтересів у частини молодих людей. Все це свідчить про актуальність проблеми формування соціальної активності підростаючого покоління. Важливе місце у цьому процесі займає молодший шкільний вік – найбільш сприятливий для виховання працелюбності, самостійності, дисциплінованості, культури праці, поваги до праці і до людей праці. А основною працею для учнів початкової школи звичайно є навчання. Активна участь дитини в процесі навчальної діяльності є першоосновою формування її соціально-комунікативної активності.


Актуальність проблеми
, а також її недостатня розробленість, зумовили вибір теми дослідження « Формування соціально-комунікативної активності учнів початкових класів на уроці.»

Мета роботи полягає в обґрунтуванні, виявленні та вивчені соціально-педагогічних умов, які забезпечують високу ефективність формування соціальної активності в молодших школярів.

Об'єкт дослідження - процес формування соціально-комунікативної активності в молодшому шкільному віці.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування соціально-комунікативної активності молодшого школяра в процесі навчально-пізнавальної діяльності.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що існує функціональна залежність між формуванням соціально-комунікативної активності молодших школярів, виховним потенціалом уроку та рівнем організації навчальної діяльності.

У відповідності з метою і гіпотезою у ході дослідження розв'язувалися наступні завдання:

1) проаналізувати психолого-педагогічну і методичну літературу з проблеми, розробити теоретичні передумови ефективного формування соціально-комунікативної активності учнів в процесі навчально-пізнавальної діяльності, а також критерії і рівні;

2) розробити ефективні форми і методи формування соціально-комунікативної активності молодших школярів в процесі навчально-пізнавальної діяльності на уроці та експрементально їх перевірити.

Для розв'язання поставлених завдань використані такі методи дослідження: аналіз педагогічної і психологічної літератури, методи усного і писемного опитування; спостереження, метод порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція, математична обробка одержаних результатів.

Методологічною основою дослідження є філософські положення теорії пізнання, сучасні філософські, психолого-педагогічні концепції трудової діяльності, які розглядаються стосовно проблеми, про соціальну сутність людини, активність як передумову розвитку особистості.

Теоретична значущість роботи полягає в обґрунтуванні значення організації навчально-пізнавальної діяльності в формуванні соціально-комунікативної активності молодших школярів, педагогічних умов ефективної організації різних технологій навчання на уроці.

Практична значущість роботи полягає у визначенні критеріїв і рівнів соціально-комунікативної активності, що можуть бути використаними вчителями початкової школи.


Розділ 1. Психолого-педагогічні основи соціально-комунікативої активності учнів: теорія і практика

1.1 Зміст, функції і структура соціально-комунікативної активності учнів

Розпочавши роботу в першу чергу звернулась до різних словників. Проаналізувавши переконалась, що активність здебільшого визначається через діяльність, вказує на характер ставлення суб'єкта до діяльності

Психолого-педагогічне дослідження активності індивіда останнім часом набуло особливої актуальності, так як через категорію активності підкреслюються ті якості дитини, завдяки яким вона виходить за межі заданих умов і обставин, адаптивних функцій, виявляючи творчість і ініціативу, мобілізуючи внутрішні резерви і можливості для перетворення довкілля і себе.

Під активністю я розумію діяльність, що визначається власною ініціативою, добровільністю, готовністю і зацікавленістю в ній, прагненням до діяльності такого виду, як самодіяльність. Активність – характеристика

Особистості, її самодіяльності, яка має самостійну силу реагування й проявляється у вільній, свідомій, внутрішньо необхідній діяльності.

Нам імпонує визначення соціальної активності тих авторів, які трактують соціальну активність одночасно як явище, стан і ставлення суб'єкта до явищ об'єктивного світу.

Дам загальну характеристику одному з основних видів соціальної активності – соціально-комунікативної.

Під нею розумію системну якість особистості, що проявляється в бажанні налагодити стосунки з оточуючими людьми, допомогти, підтримати їх, в прагненні особисто виявити турботу, що знаходить реалізацію у взаємодії з іншими.

На початковому етапі свого розвитку міжособистісне спілкування в класному колективі є складовим елементом діяльності (навчально-пізнавальної, суспільно-корисної, культурно-масової, спортивно-ігрової…), її атрибутом. За цих умов спілкування в основному виконує інформаційну, мотиваційну, регулюючі функції, які перебуваючи між собою в взаємозв'язку, так чи інакше впливають на розгортання процесу діяльності, її предметний і виховний результат.

На ґрунті комунікативної активності, в основі якої і лежить піклування про інших, формується почуття товариськості й дружби, чуйність, такт, утверджується культура спілкування та культура бажань.

На основі цього виникають і розвиваються гуманні, громадські, національні почуття і переконання, тобто відбувається осмислення й усвідомлення цих понять і комунікативна активність переходить у стадію соціально-комунікативної діяльності.

Соціально-комунікативна активність людини багаторівнева, оскільки вона характеризується: стабільністю - нестабільністю прояву соціально-комунікативної активності; самостійністю – несамостійністю у виконанні задач соціально-комунікативної діяльності; зовнішніми («вимагають») чи внутрішніми («хочу») мотивами; у свою чергу внутрішні мотиви можуть знаходитися за межами діяльності або породжуватися самою діяльністю.

Тому я виділила три рівні соціально-комунікативної активності:

  •  Низький (1)
  •  Середній (2)
  •  Високий (3)

Пізніше дам кожному з них характеристику.


1.2 Педагогічні вимоги до організації соціально-комунікативної діяльності молодших школярів

Безпосередній організації соціально-комунікативної діяльності учнів початкових класів на уроках передує зважене, продумане моделювання програми змісту відповідної роботи з учнями. Цей стан передбачає планування комунікативної діяльності в навчанні, її виховного впливу, заходів,що відповідають виховним цілям і задачам, педагогічної і моральної ситуації в колективі, особистостей соціально-комунікативної активності окремих учнів та класу в цілому. Здійснювати попереднє прогнозування наступного спілкування надзвичайно важливо, оскільки це допомагає педагогу конкретизувати імовірну картину спілкування і відповідно коректувати методику педагогічної взаємодії.

Крім того, на цьому етапі йде складний процес переведення педагогічних завдань у сферу комунікативних, досягається відповідність, що забезпечує продуктивну реалізацію виховних цілей діяльності.

Основними завданнями соціально-комунікативної діяльності, що мають бути вирішеними на уроках у початкових класах, є:

  •  підвищення загальної культури особистості;
  •  включення учнів у процес взаємодії з оточуючими людьми для задоволення потреб у спілкуванні;
  •  Розвиток техніки спілкування і взаємодії, здібностей, почуттів, переконань, умінь стверджувати взаємовідносини як вищу цінність спілкування;
  •  формування риторичних знань, умінь і навичок.

У процесі моделювання та організації соціально-комунікативної діяльності школярів цей вид діяльності виконує такі функції:

- нормативну, що відбиває освоєння школярами норм соціально-типової поведінки

- пізнавальну – набуття школярами індивідуального досвіду в процесі спілкування;

- емоційну, що характеризує спілкування як афективний процес;

- актулізуючу - реалізація в спілкуванні типових та індивідуальних сторін особистості школяра.

Завдяки виховним функціям спілкування відіграє особливу роль:

  •  у житті та діяльності учнівського колективу – впливаючи на характер та виховну ефективність діяльності та відносин;
  •  у процесі формування особистості школяра – впливаючи на становлення і моральних установок, на формування стилю життя. Молодші школярі спілкуються в основному в іграх, а також у зв'язку з тією діяльністю, якою вони зайняті (навчання, позакласна діяльність, колекціювання, інші захоплення). Перебуваючи на самоті, вони теж займаються чимось конкретним: читають, малюють, слухають музику…)

Навіть мрії у них суто конкретні – про комп'ютер, собаку чи велосипед. Як правило, учні молодших класів мало часу приділяють розмовам пов'язаних з їх заняттям у даний момент (крім телепередач).

Молодші спілкуються в групах, склад яких дуже непостійний – залежно від гри чи справи, якими вони зайняті, чи від зміни вподобань чи настрою. На їх симпатії великий вплив має думка вчителя. З дорослими вони спілкуються щиро і чекають від них допомоги, розуміння, співпраці.

З метою підвищення рівня соціально-комунікативної активності на уроках я застосовую в процесі навчально-пізнавальної діяльності моїх учнів на уроці ігри. Така форма організації навчальної діяльності молодших школярів – це основний засіб інформативного й емоційного впливу на дітей, а також важливий засіб обміну інтелектуальними та моральними цінностями. Наше дослідження показало, що в процесі міжособистісного спілкування в процесі гри відбувається найбільш природний і невимушений розвиток взаємостосунків, їх вияв і реалізація.

Спілкування з ровесниками нестандартне, вільне, ініціативне. У процесі висловлення учень вчиться формулювати речення, які виражають його думку, дитина не соромиться однолітків у разі неправильного висловлення. Спілкування з ровесниками багатше та різноманітніше, ніж з дорослими, бо включає управління діями партнера, їх контроль, показ своїх зразків…

  1.  
    Психолого-педагогічна діагностика рівнів сформованості соціально-комунікативної активності молодших школярів

Вивчення динаміки соціально-комунікативної активності, її рівнів у сфері діяльності і спілкування колективу, змісту життєвих планів не може бути ефективним без вибору адаптованих методів і методик психолого-педагогічної діагностики соціального розвитку школярів взагалі і соціально-комунікативної активності зокрема. Адже, чим глибше ми пізнаємо соціальні процеси в шкільному, класному колективі та механізми соціального розвитку кожного учн, коли зробимо спробу впливати на них, і навпаки, чим глибше пізнаємо колектив і особистість школяра, тим більшою буде ефективність цього впливу. Важливо тут лише мати на увазі, що пізнання процесу міжособистісного спілкування, діагностика не повинна обмежуватися спостереженням зовнішніх характеристик, а потрібно проникати у його внутрішній механізми, виділяти внутрішні спонукальні сили.

Розвиток психолого-педагогічної діагностики – проблема не тільки технічна, але й етична. Ще в 2 ст. був сформульований принцип «святого незнання»: моя совість чиста, якщо мені невідомі наслідки поведінки. На жаль, у галузі освіти і виховання (свідомо чи ні) багато хто керувався цим принципом. Вчені, які пропонували програми вичерпного діагностування часто чули: «Добре, проведемо обстеження. А що далі? Без сумнівів, результати будуть незадовільними, а що далі». Тому розвиток психолого-педагогічної діагностики передбачає прийняття, як норми професійної етики, такого положення: будь-які результати діагностики не повинні бути використані на шкоду її суб»єктів (включаючи організаторів обстеження). Тільки при наявності такої норми можна попередити ситуації, коли результати діагностики стають засобом тиску на вихованця, педагога..

Принципово важливою для психолого-педагогічної діагностики соціально-комунікативної активності молодших школярів є та обставина, що вчитель завдяки професійній підготовці, накопиченому досвіду, виступає як сукупність персифікованих вимог суспільства в цілому і окремих його груп до процесу і результату соціального розвитку особистості учня певного віку.

Ефективним засобом пізнання й оцінки процесу спілкування в класному колективі, як показали дослідження, є координатно-соціограмний метод його аналізу, розроблений О.В.Киричуком.

Соціометричний тест може охоплювати такі запитання:

  1.  Хто з ровесників тобі найбільше подобається? Чому?
  2.  Хто з ровесників подобається менше або зовсім не подобається?
  3.  Як ти гадаєш, хто з однокласників назвав твоє прізвище, відповідаючи на перше запитання?
  4.  Як ти гадаєш, хто з однокласників назвав твоє прізвище, відповідаючи на друге запитання?
  5.  Хто з однокласників з тобою ділиться,допомагає?
  6.  Хто з однокласників тримається осторонь тебе,не хоче вступати з тобою в дружні стосунки?

Загальний підсумок позитивних і негативних виборів окремих членів класного колективу свідчать про диференціацію йог на окремі групи вихованців, які займають різне становище в неофіційній підсистемі міжособистісного спілкування.

Емоційне благополуччя або самопочуття учня класу залежить не тільки від того, скільки однокласників симпатизують йому, хочуть з ним спілкуватися, а й від того, наскільки взаємні ці симпатії чи прагнення до спілкування. Звідси висновок: чим більше взаємних симпатії і менше взаємних антипатій у класному колективі, тим краще самопочуття всіх учнів, сприятливіший психологічний клімат для їхнього всебічного розвитку.


Р О З Д І Л 2

Формування соціально-комунікативної активності учнів початкової школи в умовах ігрових моделей навчання

  1.  Гра як засіб формування соціально-комунікативної активності молодших школярів

Ключовою педагогічною умовою формування соціально-комунікативної активності молодших школярів є спілкування за суб'єкт-суб'єктною схемою. Воно надає найбільш виховного впливу на дітей цієї вікової групи тоді, коли базується на гуманістичних принципах і ціннісному сприйнятті іншого, а різноманітні моральні дилеми вирішуються шляхом діалогу.

Зрозуміло, що спілкування є основним каналом і умовою впливу на особистість молодшого школяра. Потреба у спілкуванні учнів цього віку тісно пов»язана з потребою у взаєморозумінні, в емоційному співпереживанні, так як при цій умові стає можливим формування адекватної само- і взаємооцінки. Як свідчать мої спостереження, учні початкових класів віддають превагу спілкуванню з однолітками, адже саме тут для них є арена самоствердження, і значно менше ведуть розмови з дорослими.

Для того, щоб зробити спілкування виховуюче ефективним, педагогу необхідно володіти досить високою психологічною культурою, основні положення якої можна звести до трьох основних вимог:

  •  а) розбиратися у психології дитини і правильно оцінювати її індивідуальні якості;
  •  б) адекватно емоційно відгукуватися на поведінкові реакції дитини і її актуальні психічні стани;
  •  в) вибирати стосовно кожної дитини такий спосіб поводження з нею, який би найкращим чином відповідав її індивідуальним особливостям.

Таким чином, виховний процес, який реалізується у спілкуванні, можна розглядати на трьох рівнях: на рівні соціального пізнання, на рівні емоційного ставлення і на поведінковому рівні.

Вагомою умовою ефективності формування соціально-комунікативної активності молодших школярів є наявність довіри і позитивних взаємин між ними, які ґрунтуються на взаємоповазі й емоційному контакті. Без цієї умови важко розраховувати на успіх всього виховного процесу в цілому, оскільки за байдужих чи негативних взаємин психологічна ефективність навіть витончених виховних впливів буде максимальною.

За твердженням деяких вчених, гра є провідною діяльністю у молодшому шкільному віці, завдяки якій у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, які готують перехід до нового, вищого рівня розвитку. В ігровій діяльності розвиваються й перебудовуються пізнавальні психічні інтереси, зароджуються нові види діяльності, з»являються елементи навчання (Л.Божович, П.Гальперін, О.Запорожець).

Л.С. Виготський вважає, що використання ігрових методів у початковій школі відповідає природним особливостям дітей цього віку, а отже сприяє ефективності навчання.

З початком навчання у школі різко змінюється соціальне середовище дитини, що безумовно, впливає на її психологічний стан. Гра як звична діяльність у цьому віці допомагає їй подолати скутість, страх і сором'язливість. На моє переконання, саме ігрові форми навчання найбільше сприяють адаптації дитини до нових умов і соціалізації школяра. У статті Павла Копосова «Місце начальної гри у методичній системі сучасної дидактики» (журналу «Рідна школа». – 2000. – №1.) увага звертається на неоднозначне і не просте вирішення питання впровадження ігрової методики у навчальний процес. На думку автора статті, досконало розроблена ігрова методика може відігравати роль «двигуна» пізнавального процесу, але досконалість «ходової частини» забезпечує рівень ефективності методики того чи іншого предмета. Гра не може компенсувати недосконалості застосування методики навчального предмета. Загальновизнано, що поряд із специфічно предметними знаннями, уміннями і навичками необхідно формувати в учнів загальнонавчальні навички: самостійності, самоконтролю, аналізу, синтезу, узагальнення тощо. Гра є лише формою процесу – не навчання пристосовується до гри, а гра – до змісту навчального завдання, в структурі якого потрібно передбачити і проблемність, і рівень самостійності, і елементи самоконтролю тощо. Навчальна гра несе в собі значний потенціал активізації навчально-пізнавальної діяльності, необхідно лише як в теорії, так і на практиці глибше розкрити саме механізм взаємодії навчального та ігрового компонентів пізнавального процесу.

Отже вчитель повинне формувати такі взаємини, які мають поступово трансформуватись у ті чи інші цінністно-смислові утворення, як регулятори моральної поведінки, тобто перетворюватися у стійку внутрішню позицію.


2.2 Використання ігрової моделі навчання на уроці в початкових класах

Більшість часу діти перебувають у школі. Тому саме педагог має навчити дітей розв'язувати проблеми, конфлікти, що виникають у їхньому житті, поважати, чути, розуміти думку інших людей, дотримуватися загальноприйнятих у суспільстві норм спілкування. Необхідно, щоб дитина відчула і зрозуміла, наскільки важливими для інших є її принципи, світогляд, вчинки.

Як же вирішити ці завдання? Як поєднати шкільну програму і внутрішній світ дитини? Я дійшла висновку, що одним із універсальних засобів вирішення цих завдань є гра.

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру. Завдання кожного педагога полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті. У західній дидакції поступово відходять від терміна «гра», який асоціюється з розвагами, і вживають поняття «симуляція, імітація».

Як правило, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи:

  1.  орієнтація ( введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);
  2.  підготовка до проведення (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);
  3.  основна частина – проведення гри;
  4.  обговорення.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширеним з них є моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою. Учні «вводяться» в ситуацію, на основі яких вони отримують ігрове завдання. Для його виконання учні поділяються на групи й обирають відповідні ролі. Починаючи висувати припущення щодо розв'язання проблеми, вони стикаються з тим, що їм не вистачає інформації. Тоді отримують її від учителя або вчитель сам корегує діяльність новим блоком інформації. В іграх, побудованих на використанні учнями вже відомого матеріалу, джерелом інформації є судження, висловлені попередніми учасниками гри. З отриманням нової інформації та її аналізу під кутом зору ігрового завдання починається новий етап гри (2-й крок), далі гра розгортається за невизначеним сценарієм, що реалізує кілька етапів взаємодій між учнями, які «грають ролі» (3-й крок). Нарешті після завершення сценарію потрібне серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду на теоретичному рівні 4-й крок).

Імітаціями (імітаційними іграми) називають виконання певних простих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності.

Як правило в таких іграх, я надаю під час імітації чіткі поопераційні інструкції. Учні виконують дії індивідуально або в групах. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримують подібний результат, але він може розрізнятись від індивідуальних особливостей учня, складу групи, використаних ресурсів тощо. Дуже важливо по закінченні імітації обговорити отримані результати діяльності та усвідомлення учнями причино-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати у різних її учасників.

Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Як організовую роботу

  1.  Вибираю явище, тему для імітації.
  2.  Планую все, що необхідно для імітації.
  3.  Надаю учням достатньо інформації.
  4.  Перед імітацією роблю короткий виступ.
  5.  Заздалегідь продумую запитання для підбиття підсумків.

Однією з ігор, яка є ефективною для початкової школи є розігрування ситуації за ролями («Рольова гра, «Програвання сценки», «Драматизація».) Вона імітує реальність призначенням ролей учасникам та учасницям і наданням їм можливостей діяти «наче справді».

Мета рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певних ситуаціях…

Початкові вправи мають бути простими з невеликими ускладненням. Наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини.

Організація роботи

  1.  Готуюсь та планую попередньо роботу.
  2.  Підготовка й тренування учнів.
  3.  Змінюю види діяльності
  4.  Проводжу в обстановці довіри.
  5.  По закінченню проводжу ретельний і глибокий аналіз набутого досвіду…
  6.  Продумую вихід дітей із ролі. Кожен учасник відповідає на запитання:
  •  Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?
  •  Що сподобалось під час гри, а що ні?..

Майстерність учителя допомагає дітям досягнути найкращих результатів тими засобами, які найоптимальніші у кожній окремій ситуації. Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Таким чином діти вчаться працювати у команді.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці.

Особливо це стосується учнів першого класу. Адже вони швидко стомлюються, притуплюється їх увага, набридає одноманітність.

Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших засобів стимулювання інтересу до навчання першокласників.

Гру можна пропонувати на початку уроку ( усна лічба, повторення матеріалу), можна весь урок перетворити на гру (урок-казка, урок_подорож…). Проте слід пам'ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Діти в цьому віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватися у потрібні моменти. Тому ігри, пов'язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку.

Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль, якщо вони не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів. 

Ігровий матеріал для змагань між рядами:

1. Набірні полотна.

2. Полички для іграшок.

3. Картинки з цифрами і знаками.

4. Картки із записами прикладів.

5. Трафарети, картки, іграшки та різні предмети, що мають геометричну форму.

6. Куски тканини для зав’язування очей гравцям, мішечки.

7. Таблиці подорожей.

Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб дійсно виправити його, не повторювати сказаного, бути дисциплінованим, не заважати іншим, чесно визнавати помилки.

У грі повинні брати участь всі учні класу, Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді учнів всього класу.

Вона, як відомо, є найприроднішою і найпоширенішою діяльністю для школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності…З перших уроків потрібно привчати дитину полюбити сої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні.»

Дидактична гра - цінний метод виховання розумової активності дітей. Вона викликає в них живий інтерес до процесу пізнання і допомагає їм засвоїти навчальний матеріал. Їх можливо використовувати на будь-якому етапі уроку. На уроці математики «Засели будиночок», «Мовчанка», «Хто швидше», «Допоможи казковому герою»; на уроках читання та української мови «Мозкова атака», телевікторина «Що, де, коли?», «З'єднай пари слів»… Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розділу.

І кожна з них формує по-своєму соціально-комунікативну активність кожного учня, Діти вчаться жити в колективі, суспільстві, вчаться спілкуванню, необхідності тої чи іншої поведінки в складних інколи непередбачуваних ситуаціях…

Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Отож, гра – незамінний важіль розумового розвитку, формування соціально-комунікативної активності дитини.


Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

Для правильного визначення і ефективного використання методів і форм організації соціально-комунікативного діяльності молодших школярів на уроках вчитель повинен знати рівень розвитку відповідної активності в учнів. Для цього треба використовувати діагностичні методи, які дають можливість не просто описувати ті чи інші особливості підлітка чи групи учнів, а й вимірювати їх, дати їм кількісну і якісну характеристику.

На протязі спостереження, під час навчання дітей, я переконалася в тому, що наявність міцних знань не завжди призводить автоматично до прояву соціально-комунікативної активності. Необхідно, щоб учні усвідомили важливість колективних зусиль у досягненні поставленої мети.

По-друге помітила, що діючи під впливом учителя чи батьків, школярі часто виявляються нездатними проявити активність за їх відсутності

По-третє, позиція особистості в виконанні дорученої справи в значній мірі визначає її активність, це позиція не тільки відповідального за свою частину роботи, а й за спільну роботу, це позиція організатора діяльності.

У більшості випадків активність школярів має ситуативний характер: те, що охоче з великим бажанням тільки робилося для себе, в зміненій ситуації, коли потрібно робити для людей, викликало прямо протилежну реакцію школярів (пасивність).

Ситуативний характер соціально-комунікативної активності викликаний рядом причин: невміння співробітничати в спільній діяльності, відсутність інтересу до навчання. Все це визначило необхідність пошуку шляхів підвищення результативності процесу розвитку соціально-комунікативної активності учнів. Тому з метою стимулювання соціально-комунікативної активності молодших школярів, та проводжу з дітьми різноманітну за формами і видами групову роботу, беручи до уваги психологічні особливості даного вікового періоду та рівень їх активності. З віком у школярів значно посилюється роль внутрішніх, суб'єктивних факторів.


В И С Н О В К И

Соціально-комунікативна активність особистості є інтегральною, динамічною, виховуваною якістю особистості, яка в своєму формуванні має багатоетапний і багатофакторний характер та проявляється в турботі про колектив у процесі досягнення ним суспільно-вагомих цілей, в осмисленні значення діяльності на користь сім»ї, колективу, позитивному емоційному ставленні до неї і до її членів, а через них – до суспільства в цілому, прагненні і готовності діяти, керуючись інтересами колективу, в спрямованості на оцінку власної поведінки і діяльності з точки зору цінностей і норм тих хто їх оточує.

Суть формування соціально-комунікативної активності молодших школярів на уроках полягає у складній взаємодії і взаємовпливові найбільш вагомих складових організацій навчально-пізнавальної діяльності в процесі гри, які за ступенем впливу на учня знаходиться в такій послідовності: суспільно-педагогічна спрямованість спілкування в класному колективі, зміст соціально-комунікативної діяльності дітей, міжособистісні стосунки в класі, сруктура соціально-комунікативної активності на уроках сам процес її формування в особистості молодшого підлітка.

Основою формування соціально-комунікативної активності на даному віковому етапі є участь молодших школярів у різних видах соціально-комунікативної діяльності класного колективу на уроках та в позаурочний час.

Педагогічними умовами підвищення ефективності формування соціально-комунікативної активності учнів початкових класів на уроках є:

  1.  використання вчителями різноманітних методів та прийомів соціально-комунікативної діяльності;
    1.  позитивні мотиви
    2.  керівництво та контроль вчителя за організацією
    3.  органічне поєднання урочних позакласних форм організації соціально-комунікативної діяльності учнів.

Характеристика соціально-комунікативної активності, співвіднесення її з соціальним статусом конкретних осіб дає змогу диференціювати учнів загальноосвітньої школи.


Список використаних джерел

1.Виготський Л.С. Собрание сочинений – т.4 ст.252-253

2.Ігнатенко П.Р. Аксіологія виховання: від термінології до постановки проблем (Педагогіка і психологія – 1997, №1 ст. 118- 123)

3.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика…О. Пометун, Л. Пироженко

4.Концепція сучасного українського виховання (Освіта-1996-18 вересня)

5.Савченко О.Я. Цілі й цінності реформування сучасної освіти( Шлях освіти -1996, №1,ст. 20-23)

6.Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості (Вибр.твори)

7.Закон України «Про освіту».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42770. Розрахунок фізичних властивостей вільного та супутнього вуглеводневих газів одного з родовищ України за їх компонентним складом 1.97 MB
  Процес експлуатації нафтових і газових свердловин вимагає виконання низки розрахунків фізичних властивостей компонентів, що видобуваються, які істотно залежать від термобаричних умов, за яких вони знаходяться.
42771. Технология производства и характеристики качества стального гнутого швеллера 100x80x3,0мм из стали марки Ст3пс 391.61 KB
  В наибольшей степени этим требованиям соответствуют стальные конструкции выполненные из холодногнутых профилей ХГП так как данный вид профилей обладает широкими конструктивными достоинствами: высокая точность размеров хорошее качество поверхности повышенное сопротивление различного рода нагрузкам обеспечивают преимущества холодногнутых профилей перед горячекатаными. Одной из разновидностью сортовых гнутых профилей является швеллер. Механические свойства гнутых профилей определяют на заготовке в соответствии с ГОСТ 16523[10]. На...
42772. ТРАНСПОРТНЫЙ НАЛОГ: ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА И ОСОБЕННОСТИ ИСЧИСЛЕНИЯ И ВЗИМАНИЯ С ФИЗИЧЕСКИХ ЛИЦ НА ТЕРРИТОРИИ ИРКУТСКОЙ ОБЛАСТИ 881.15 KB
  Налогоплательщики транспортного налога Объект налогообложения транспортного налога Налоговые ставки транспортного налога Транспортный налог является основным источником финансирования дорожной отрасли, и от своевременности его поступления напрямую зависят сроки и качество исполнения строительных программ
42773. Социальная реабилитация инвалидов и методика её осуществления 441.99 KB
  Сущность и содержание социальной реабилитации Основные цели и задачи социальной реабилитации Принципы социальной реабилитации Инвалиды составляют особую категорию населения, численность которой постоянно увеличивается. Мировым сообществом социальная защита инвалидов рассматривается как проблема первостепенной важности.
42774. Проектирование системы теплоснабжения промышленного предприятия 219.1 KB
  Определение количества теплоты на подогрев воды для горячего водоснабжения Выбор основного и вспомогательного оборудования системы транспорта теплоты Выбор основного и вспомогательного оборудования источника теплоты.Определение потребности в топливе для производства теплоты.
42775. Организация работы коктейль-бара «Малибу» 804 KB
  Целью работы является рассмотрение вновь созданного коктейль - бара на 50 посадочных мест. Моему коктейль-бару я решил дать название «Малибу», так как моим основным спонсором является «Allied Distillers Limited»
42776. Компьютерная реализация решения инженерной задачи по решению дифференциальных уравнений в частных производных 1.38 MB
  Микроэлектроника является одной из наиболее динамично развивающихся и востребованных отраслей науки и техники. Элементы современных СБИС и микрооптикоэлектромеханических систем (МОЭМС) представляют собой сложные структуры, в основу функционирования которых положены разнообразные физические эффекты. Разработка подобных элементов практически невозможна без решения уравнений математической физики, представляющих
42777. Разработка технологического процесса механической обработки шкива в условиях ЗАО «МРК» 190.3 KB
  Технический прогресс в машиностроении характеризуется как улучшением конструкций машин, так и непрерывным технологии их производства. Развитие новых прогрессивных технологических процессов обработки способствует конструированию современных машин и снижению их себестоимости. Актуальной является задача повышения качества выпускаемых машин и, в первую очередь, их точности
42778. Особенности развития силовых способностей у школьников старшей возрастной группы 351.46 KB
  Динамика силовых качеств детей старшего школьного возраста под воздействием занятий физическими упражнениями. Данный режим работы мышц имеет место в силовых упражнениях с преодолением внешнего отягощения штанги гирь гантелей отягощений на блочном устройстве. Величина прикладываемой к снаряду силы при выполнении упражнения в изотоническом режиме изменяется по ходу траектории движения так как изменяются рычаги приложения силы в различных фазах движений. Упражнения со штангой или другим аналогичным снарядом с высокой скоростью...